Добірка наукової літератури з теми "Зарубіжний досвід країн ЄС"

Актуальність теми дослідження. Фундаментальна основа розвитку сільських територій спрямована на підтримку демографічної бази для відтворення сільського населення, зміцнення регіональної продовольчої безпеки, збереження культурно-історичної спадщини, забезпечення екологічної рівноваги. Постановка проблеми. Розвиток сільських територій будь-якої країни йде за індивідуальним сценарієм, кожна державна політика, націлена на: національні пріоритети, ресурсний і виробничий потенціал територій та ін.. Виходячи з цього, особливий науковий інтерес представляє вивчення зарубіжного досвіду розвитку інвестування сільського господарства. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вирішення проблем інвестиційного розвитку сільського господарства відображено у наукових розробках багатьох вчених, таких як: Дж. Кейнса, І. Сакса, К. Р. Макконела, С. Л. Брю, Л. Дж. Гітмана, П. Массе, А. Лаффер, В. Андрійчук, І. О. Бланка та ін. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Так як інструменти фінансового забезпечення сільського господарства потребують розвитку принципів державно-приватного партнерства та цілісної системи, це питання залишається актуальним в умовах вітчизняної практики. Постановка завдання. На даному етапі розвитку економіки сільськогосподарське виробництво України не являється привабливим об'єктом для інвестування. Для цього доцільно провести аналіз нинішнього стану інвестиційної діяльності в аграрній галузі економіки інших країн. Виклад основного матеріалу. В статті досліджено досвід країн ЄС і США, наведено особливості державного регулювання, кредитування сільського господарства, на національному рівні в країнах ЄС і США не існує єдиної банківської політики, існує безліч зарубіжних наукових підходів. Висновки. Система механізмів державного регулювання аграрної галузі в розвинених зарубіжних країнах базується не стільки на стимулюванні виробництва, а на вирішенні соціальних завдань, таких, як підтримка рівня доходів фермера, розвиток сільської інфраструктури, природоохоронні заходи.

У статті представлено аналіз досвіду ЄС, США, Китаю, Сінгапуру, Південної Кореї, Індії, Малайзії у сфері забезпечення сталого цифрового розвитку освіти й суспільства. Показано, що в освітній політиці економічно розвинених держав актуалізоване поняття «розумне зростання», ключовим аспектом якого є розвиток ІТ‑освіти, що передбачає: постійне оновлення змісту освітніх програм; функціонування тренінгових ІТ‑центрів; розвиток дистанційної форми навчання; розгортання мережі віртуальних навчальних спільнот; залучення іноземних студентів до навчання на ІТ‑спеціальностях; забезпечення працевлаштування в ІТ‑галузі та на цифрових робочих місцях інших ринків праці. Охарактеризовано особливості реалізації державної освітньої політики цих країн, що можуть становити інтерес для розвитку вітчизняної ІТ‑освіти.

Актуальність статті полягає в тому, що прагнучи забезпечити ефек- тивну державну політику щодо реалізації національного курсу на європей- ську та євроатлантичну інтеграцію, дуже важливо звернути увагу на від- повідний досвід зарубіжних країн, які вже здійснили дану інтеграцію і увійшли до ЄС та НАТО на правах повноправних членів. При цьому особливий інтерес для нас становить досвід країн, які набули членства у даних міжнародних об’єднаннях відносно недавно, а також на певному історичному етапі зазна- ли тиску з боку радянського режиму. Європейський Союз є унікальним яви- щем наддержавного демократичного утворення європейських країн. Високий рівень співпраці держав Європи в форматі ЄС приводить до того, що з кож- ним роком все більше і більше країн хочуть приєднатися до цієї організації. Тому дослідження пройденого реформаційного шляху цих трьох держав має значний практичний інтерес для України. Першочергової уваги заслуговує до- свід таких Балтійські країни як Естонія, Литва та Латвія. У статті, спира- ючись на аналіз наукових поглядів вчених, узагальнено досвід країн Балтії у сфері європейської та євроатлантичної інтеграції, на основі чого наголоше- но, що пережитки радянського минулого, на які часто посилаються україн- ські політичні та державні діячі, обґрунтовуючи затягування і неефектив- ність реформ, необхідних для повноцінної європейської та євроатлантичної інтеграції, не є настільки суттєвою перешкодою. Виокремлено найбільш позитивний досвід країн Балтії, який доцільно використати українському законодавцю. Зроблено висновок, що для якісної та дієвої реалізації Україною досліджуваного курсу необхідною є наявність узгодженої позиція політич- них сил в країні з цього приводу, чого в нашій державі досягнути, поки що не вдалося. Звісно проголошення у Конституції України зазначеного курсу ста- ло важливим кроком у цьому напрямку, однак на практиці у політичному житті країни й досі відбуваються запеклі дискусії з приводу необхідності та доцільності для України саме такого курсу. Небажання впливових політич- них сил його визнавати значним чином гальмує прийняття та здійснення відповідних заходів у цьому напрямку. Зауважимо, що у зарубіжних країнах, зокрема у прибалтійських державах та Польщі, також відбувалися значна політична боротьба з питань інтеграції, однак, після офіційного визнання відповідного курсу, політичні дискусії та суперечки стосувалася питань до- цільності чи недоцільності відповідних кроків і заходів щодо його реалізації, втім сам вибір не оспорювався та не піддавався критиці.

Метою статті є здійснення аналізу зарубіжного досвіду антикорупційної експертизи та актів антикорупційного законодавства України, а також аргументація доцільності удосконалення законодавчої основи проведення антикорупційної експертизи в Україні. Наукова новизна полягає у виявленні конкретних прийомів для імплементації в українське законодавство на основі співвіднесення українського досвіду з питань проведення антикорупційної експертизи з досвідом країн ЄС і СНД. Висновки. Наявність значного обсягу недіючих або таких, що підлягають скасуванню законодавчих актів, може виступати прихованою передумовою для вчинення злочинів, адміністративних правопорушень і дисциплінарних проступків. Основними проблемними аспектами, пов’язаними з антикорупційною експертизою, є: 1) позитивне оцінювання уповноваженими державними органами проєктів законів, які явно містять корупційні ризики; 2) висновки громадської антикорупційної експертизи не оприлюднюються на веб-сайтах Комітету з питань запобігання і протидії корупції та Мін’юсту, а також на сторінках відповідних законопроєктів веб-сайту Верховної Ради України; 3) необізнаність авторів проєктів, невисокий рівень правової культури, невміння правильно використовувати юридичну техніку.

У статті розглянуто і проаналізовано світові тенденції фінансового забезпечення освітньо-наукової галузі економіки. Основною метою наукової публікації є здійснити аналіз зарубіжних підходів до реформування вищої освіти і науки, стану їхнього фінансування, зокрема на основі досвіду Республіки Польща, а також визначити нові засади й перспективи щодо його імплементації в Україні. Актуальність даного дослідження полягає у тому, що перманентне реформування системи вищої освіти Польщі, в тому числі нормативно-правового регулювання, забезпечує покроковий процес євроінтеграції, яке на сьогодні властиво й українській освітній галузі. Важливо наголосити, що розвиток якісної вищої освіти, наукових досліджень світового рівня для забезпечення економічної безпеки країни та соціально-економічного прогресу суспільства потребує розроблення стратегії і формування підґрунтя інвестування освіти й науки та ефективної економічної політики в цій галузі. Проведено аналіз витрат на вищу освіту і дослідження та експериментальні розробки, виконання науково-дослідних робіт окремих країн світу й Центральної і Східної Європи, країн ЄС-28. Наприклад, фінансові показники Республіки Польща у 2018 році займають середні позиції, а саме 0,75 % складають витрати на вищу освіту з державних джерел в структурі ВВП (6224,96 млн дол. США), а частка витрат на дослідження та експериментальні розробки, виконання науково-дослідних робіт у ВВП має тенденцію щодо зростання (у 2007 році цей % становив 0,56, а у 2019 – 1,32, в той же час у країнах ЄС-28 – 1,77 та 2,14 відповідно). Кожна країна світу визначає пріоритети розвитку вищої освіти і науки, як складових національної економіки, що є важливим чинником соціально-економічного прогресу, а також формує стратегію розвитку та по-різному підходить до вирішення питань фінансування освітньо-наукової галузі. Досліджуючи процеси реформування й показники фінансування вищої освіти і науки Республіки Польща, можна стверджувати, що це приклад успішних трансформацій в галузі вищої освіти. Ґрунтовні законодавчі зміни, інтегровані інформаційні системи управління, якісна і розгорнута статистична інформація, позитивна динаміка фінансових показників це той зарубіжний досвід, який варто враховувати українському уряду в процесі перманентних євроінтеграційних змін.

У статті проведено огляд програмних документів космічного та господарського законодавств країн Європи, США, а також права Європейського Союзу у сфері державно-приватного партнерства в космічній галузі. Зокрема, проаналізовано такі договірні форми, як концесія, спільна діяльність, трансфер об’єктів інтелектуальної власності тощо, а також інституційні механізми встановлення співпраці публічних і приватних суб’єктів, а саме: Tipping Point (США) та «Спільні технологічні ініціативи», однією з яких є ініціатива у сфері аеронавтики та повітряного транспорту «Clean Sky» (ЄС). У підсумку виокремлено кілька аспектів, які було б доцільно запозичити для розвитку державно-приватного партнерства у вітчизняній космічній галузі.

У статті проаналізовано науковий доробок вітчизняних та зарубіжних дослідників з проблеми формування підприємницької компетентності особистості, зокрема учнів; розкрито сутність цієї дефініції, її критерії та показники, описано досвід формування підприємницької компетентності в здобувачів закладів загальної середньої освіти зарубіжних країн. Результати аналізу психолого-педагогічних праць засвідчили, що значне місце в сучасній освіті відводиться дослідженню проблем компетентнісного підходу в загальноосвітніх закладах освіти, намагання визначити основні компетентності в освітніх програмах як орієнтир визначення науково-методичного забезпечення якості підготовки випускників. Тому сьогодні проблемі реалізації компетентісного підходу в закладах освіти присвячені праці вітчизняних й зарубіжних науковців (М. Альберт, Д. Адамсон, Е. Бобінська, С. Бондар, І. Галяміна, П. Друкер, С. Гончаренко, М. Крейн, С. Клепко, Т. Матвеєва, Г.Назаренко, О. Проценко, К. Рендол, М. Романова, О. Романовський, Г. Селевко, О.Сулаєва, Ю. Татур, M. Товкало, С. Шишов, Д. Шеферд, Р. Шиян, В. Ягупов та ін.). Зазначено, що успішному розв’язанню цієї проблеми сприяє розробка на рівні ЄС та окремих країн нормативно-правової бази; переходу шкільної освіти до компетентнісної моделі; насичення змісту навчальних дисциплін і форм виховання матеріалом, який уможливить краще підготувати майбутнє покоління до подальшого життя, сформувати особистості майбутніх креативних підприємців; реалізація цілісного, комплексного творчого підходу педагога до організації та проведення процесів навчання й виховання, урахування вікових та особистісних особливостей учнів. проблема компетентнісного підходу до загальної середньої освіти є актуальною у світовому масштабі, а її успішне розв’язання уможливить краще підготувати прийдешнє покоління до подальшого життя, сформувати у випускника розвинене критичне мислення, готовність до інноваційної діяльності, комунікативні навички та вміння працювати в команді, а відтак вдало побудувати власну кар’єру. Подальшого дослідження вимагають (з-поміж іншого) питання підготовки майбутніх педагогів до здійснення формування підприємницької компетентності учнів загальноосвітніх закладів.

Стаття присвячена висвітленню досвіду Німеччини, Франції, Італії, Іспанії, Польщі, Нідерландів та інших країн, які входять до складу ЄС по впровадженню в практику інформаційно-комп’ютерних технологій в ході сучасного всесвітнього глобалізаційного процесу. Окремо зазначається і роль Великобританії, яка хоча і заявила про вихід із складу ЄС, але має значний доробок в розроблення головних політико-правових аспектів в ході реалізації державної інформаційної політики та інформаційної стратегії, створення громадсько-мережевих інформаційних центрів та освоєння інформаційно-комунікаційних технологій. Взагалі розроблення основних понять та категорій, всебічному обґрунтуванню європейської моделі реалізації державами ЄС інформаційної політики присвятили цілий ряд оригінальних праць як зарубіжних, так і вітчизняних вчених та практиків. Наразі в Україні тривають реформи, які впливають на формування та розвиток інформаційного простору країни, інформаційного суспільства. Нагального вирішення потребує проблема щодо створення оптимального законодавчого акту, який забезпечить ефективну роботу як державних, так і недержавних суб’єктів інформаційного сектору, а також полегшення доступу громадян до отримання послуг в режимі «онлайн», шляхом створення необхідної платформи і забезпечення захисту кіберпростору у мережі Інтернет. Усе це свідчить про великий перелік викликів та завдань, які необхідно вирішити задля досягнення важливої мети – створення конкурентоспроможної, інформаційно-розвиненої держави, яка реалізує ефективну державну інформаційну політику як всередині країни так і на міжнародній арені. При здійсненні державно-управлінських реформ, постало питання про застарілість та невідповідність сучасному стану технологічного розвитку законодавства щодо інформації та діяльності засобів масової інформації, з урахуванням безпекового фактору та національних інтересів держави. Допомогти у формуванні векторів та пріоритетів державної інформаційної політики здатне й врахування здобутків інформаційної політики країн Європи, Азії та Америки.

Актуальність статті полягає в тому, що одним із пріоритетних напрямів сучасної державної політики в будь-якій сфері правовідносин є міжнародне співробітництво та обмін досвідом із тих чи інших питань. Зазначене вище, зі свого боку, зумовлює необхідність не лише всебічного теоретичного вивчення зарубіжного досвіду, але, що особливо важливо, пошуку можливостей його використання в разі обґрунтованої доцільності його впровадження у країні. Цей аспект є актуальним і своєчасним у сфері адміністративно-правового забезпечення організації та функціонування слідчих органів в Україні, адже й сьогодні триває процес їх реформування. У статті на основі аналізу наукових думок вітчизняних та зарубіжних учених узагальнено найбільш позитивний зарубіжний досвід щодо адміністративно-правового забезпечення організації та функціонування слідчих органів, а також опрацьовано можливості його використання в Україні. Наголошено на необхідності перейняти досвід організації роботи слідчих оглядових груп у США, використання можливостей кримінального аналізу у країнах ЄС та США та інших сучасних наукових, інформаційних і техніко-технологічних інструментів. Зроблено висновок, що для України найбільш цікавим може бути такий позитивний досвід щодо адміністративно-правового забезпечення організації та функціонування слідчих органів: по-перше, доцільно перейняти досвід створення єдиного слідчого органу (слідчого комітету, агентства, бюро тощо) для усунення дублюючих функцій у межах різних міністерств та відомств задля підвищення об'єктивності, ефективності й незалежності розслідування, якості взаємодії слідчих та інших правоохоронних органів та зниження витрат ресурсів на його організацію та функціонування; а по-друге, важливо розвивати інститут кримінальних проступків, фактично спростити порядок і процедури досу-дового слідства в Україні, розвантажити слідчих й унормувати рівномірність розподілу справ між ними, передати право здійснювати розслідування нетяжких справ у повному обсязі дізнавачу та підвищити контроль; по-третє, необхідно перейняти досвід організації роботи слідчих оглядових груп у США, використання можливостей кримінального аналізу у країнах ЄС та США та інших сучасних наукових, інформаційних і техніко-технологічних інструментів.

Стаття спрямована на вивчення досвіду зарубіжних країн і колишнього СРСР в плані реформуванні економіки регіонів з використанням теорій їхнього розвитку та просторової організації. З цією метою відповідні теорії згруповані за їх приналежністю до основних шкіл економічної думки та практичною спрямованістю. Також розкрито досвід їх позитивного застосування. Так, теорії першої групи, що мають в основі класичну політичну економію, маржиналізм і неокласику та зорієнтовані на удосконалення просторової організації господарства (теорії розміщення виробництва і просторової організації економіки), найбільше застосування знайшли у Німеччині і колишньому СРСР. Теорії другої групи (планово-економічного і кейнсіанського типу), що передбачають масштабну державну допомогу відсталим регіонам, як, наприклад, теорія державного регулювання розвитку регіонів, широко практикувались у СРСР і США. Теорії третьої групи (інституційного напряму), які націлені здебільшого на міжрегіональний перерозподіл економічного зростання (регіональної науки, “полюсів зростання”, кластерів та ін.), використовувались у більшості країн світу, але особливо цінним для України є досвід їх застосування у Франції, Італії та Фінляндії. Теорії четвертої групи (на базі неокласичного синтезу), що передбачають збалансоване використання ресурсного потенціалу регіонів (передусім теорія сталого саморозвитку регіонів), знайшли широке застосування в країнах ЄС і тому можуть стати особливо затребуваними в Україні у зв’язку з її євроінтеграційними устремліннями. Саме остання група теорій має стати «ядром» в ансамблі теорій, на які доцільно спиратися в процесі реформування економіки регіонів України.

Забезпечення фінансово-економічної безпеки – це гарантія стабільного економічного зростання держави та підвищення добробуту її населення. Саме тому на сучасному етапі розвитку економіки України забезпечення її фінансово-економічної безпеки входить до найважливіших національних пріоритетів. Під час реформування сфери публічної фінансової діяльності важливим завданням є забезпечення функціонування ефективного механізму забезпечення фінансово-економічної безпеки з метою збереження й підтримання правового порядку та належної охорони й захисту фінансової системи України. Ефективність функціонування механізму забезпечення фінансово-економічної безпеки залежить як від належного нормативно-правового регулювання, так і від інституціональної основи його реалізації. Інституціональна основа такого механізму представлена системою правоохоронних органів, що забезпечують фінансово-економічну безпеку держави. Враховуючи євроінтеграційний напрям розвитку нашої держави, необхідним є приведення норм національного законодавства до вимог і стандартів ЄС, в тому числі в сфері забезпечення фінансово-економічної безпеки. Також важливим є вивчення та використання позитивного досвіду країн ЄС щодо діяльності правоохоронних органів, які забезпечують фінансово-економічну безпеку держави. До того ж, актуальність цієї теми обумовлена тим, що сучасний стан правового забезпечення діяльності правоохоронних органів у сфері фінансово-економічної безпеки держави, яка є складовою національної безпеки, в умовах демократичних перетворень, що нині відбуваються в державі, супроводжуються складними процесами реформування політичних, економічних і правових відносин. Зважаючи на актуальність проблеми зміцнення економічної безпеки України доцільно дослідити та проаналізувати правові засади діяльності правоохоронних органів у сфері забезпечення фінансово-економічної безпеки, в тому числі вивчити й досвід країн ЄС, а саме Італії, Румунії, Литви. Вивчення цього питання в такому контексті сприятиме виробленню ефективної вітчизняної системи забезпечення фінансово-економічної безпеки
Обеспечение финансово-экономической безопасности - это гарантия стабильного экономического роста государства и повышения благосостояния ее населения. Именно поэтому на современном этапе развития экономики Украины обеспечения ее финансово-экономической безопасности входит в важнейших национальных приоритетов. При реформировании сферы публичной финансовой деятельности важной задачей является обеспечение функционирования эффективного механизма обеспечения финансово-экономической безопасности в целях сохранения и поддержания правового порядка и надлежащей охраны и защиты финансовой системы Украины. Эффективность функционирования механизма обеспечения финансово-экономической безопасности зависит как от надлежащего нормативно-правового регулирования, так и от институциональной основы его реализации. Институциональная основа такого механизма представлена ​​системой правоохранительных органов, обеспечивающих финансово-экономическую безопасность государства. Учитывая евроинтеграционный направление развития нашего государства, необходимо приведение норм национального законодательства к требованиям и стандартам ЕС, в том числе в сфере обеспечения финансово-экономической безопасности. Также важным является изучение и использование положительного опыта стран ЕС о деятельности правоохранительных органов, обеспечивающих финансово-экономическую безопасность государства. К тому же, актуальность этой темы обусловлена ​​тем, что современное состояние правового обеспечения деятельности правоохранительных органов в сфере финансово-экономической безопасности государства, является составляющей национальной безопасности, в условиях демократических преобразований, что сейчас происходят в государстве, сопровождаются сложными процессами реформирования политических, экономических и правовых отношений. Учитывая актуальность проблемы укрепления экономической безопасности Украины целесообразно исследовать и проанализировать правовые основы деятельности правоохранительных органов в сфере обеспечения финансово-экономической безопасности, в том числе изучить и опыт стран ЕС, а именно Италии, Румынии, Литвы. Изучение этого вопроса в таком контексте будет способствовать выработке эффективной отечественной системы обеспечения финансово-экономической безопасности
Ensuring financial and economic security is a guarantee of a stable economic growth of the state and an increase in the welfare of its population. That is why, at the current stage of development of the Ukrainian economy, ensuring its financial and economic security is one of the most important national priorities. In reforming the sphere of public financial activity, an important task is to ensure the functioning of an effective mechanism for ensuring financial and economic security in order to maintain and maintain legal order and to properly protect and protect the financial system of Ukraine. The effectiveness of the mechanism for ensuring financial and economic security depends both on proper regulatory regulation and on the institutional basis for its implementation. The institutional basis for such a mechanism is represented by a system of law enforcement agencies that provide financial and economic security of the state. Taking into account the European integration direction of development of our state, it is necessary to bring the norms of the national legislation to the requirements and standards of the EU, including in the sphere of providing financial and economic security. It is also important to study and use the positive experience of EU countries regarding the activities of law enforcement bodies that provide financial and economic security of the state. In addition, the relevance of this topic is due to the fact that the current state of legal provision of law enforcement activities in the field of financial and economic security of the state, which is an integral part of national security, under the conditions of the democratic transformations that are taking place in the country, is accompanied by complicated processes of reforming political, economic and legal relations. Given the urgency of the problem of strengthening the economic security of Ukraine, it is expedient to investigate and analyze the legal framework for the activities of law enforcement agencies in the field of financial and economic security, including the study of the experience of the EU countries, namely Italy, Romania and Lithuania. The study of this issue in this context will contribute to the development of an effective domestic financial and economic security system

Булатін, Д. О. Адміністративно-правові засади здійснення превентивної діяльності поліцією: порівняння досвіду України та країн ЄС : дис. ... д-ра філос.: 12.00.07, 081 / Дмитро Олексійович; МВС України, Харків. нац. ун-т внутр. справ. - Харків, 2020. - 247 с.
У дисертації міститься теоретичне узагальнення актуальної наукової проблеми, пов’язаної із визначенням адміністративно-правових засад здійснення превентивної діяльності поліцією через порівняння досвіду України та країн ЄС, а також шляхів їх удосконалення. В результаті проведеного дослідження сформульовано низку положень та висновків котрі спрямовані на досягнення поставленої мети.
The dissertation contains a theoretical generalization of the current scientific problem related to the definition of administrative and legal principles of preventive activities by the police through a comparison of the experience of Ukraine and the EU, as well as ways to improve them. As a result of the research, a number of provisions and conclusions have been formulated which are aimed at achieving the set goal.
В диссертации содержится теоретическое обобщение актуальной научной проблемы, связанной с определением административно-правовых основ осуществления превентивной деятельности полицией через сравнение опыта Украины и стран ЕС, а также путей их совершенствования. В результате проведенного исследования сформулирован ряд положений и выводов которые направлены на достижение поставленной цели.

Визначено характерні особливості сучасної практики оподаткування банків у країнах ЄС. Розглянуто тенденції податкової політики в після кризовий період та проблемні питання запровадження банківського збору та податку на фінансові операції. The characteristic features of modern practice of taxation of banks are certain in the countries of EU. The tendencies of tax policy are considered in post crisis period and problem questions of input of bank tax and tax on financial operations.
Для ефективного функціонування банків важливе значення має зовнішнє середовище, яке представлене низкою факторів, у складі яких вагомим і впливовим на діяльність банків є система оподаткування.

У сучасних умовах розвитку світової економіки, враховуючи сучасні кризові тенденції на світових фінансових ринках, основним завданням є забез печення та підтримка стабільного розвитку економіки, зокрема і її найважливішої ланки – банківського сектора. У багатьох країнах світу продовжується пошук нових шляхів підвищення ефективності організації діяльності на фінансовому ринку шляхом вдосконалення систем регулювання та нагляду. Метою даного дослідження є визначення основних підходів до формування наглядових структур країн – членів ЄС – та використання їх досвіду в Україні.

Дисертацію присвячено визначенню та вирішенню проблемних аспектів правового регулювання праці суддів у межах поглибленої євроінтеграції України. Надано комплексну соціально-правову характеристику праці суддів, а саме розкрито соціальне значення праці суддів, визначено критерії та ознаки якісної роботи суддів, що засвідчують її належний соціальний вплив. Встановлено актуальні перешкоди ефективній роботі суддів в Україні, а також стан виконання державою євроінтеграційних завдань відносно поліпшення функціонування судів та суддів. Окреслено комплекс теоретичних і практичних проблем, які перешкоджають забезпеченню трудових прав суддів в Україні, впровадженню в систему правосуддя стандартів гідної праці на всіх етапах існування трудових правовідносин із цією категорією працівників: під час виникнення трудових відносин із кандидатами на посаду судді, у процесі перебігу та припинення трудових відносин із суддями. На підставі аналізу судової практики щодо захисту трудових прав суддів в Україні на кожному з означених етапів встановлено реальні проблеми, з якими стикаються судді на практиці під час реалізації свого права на працю, а також визначено роль судового захисту прав суддів у нашій державі. Виявлено особливості правового регулювання виникнення, перебігу та припинення трудових правовідносин за участю суддів в окремих державахчленах ЄС. Враховуючи проаналізований зарубіжний досвід, сформульовано конкретні пропозиції щодо вдосконалення національного законодавства у досліджуваній сфері. The dissertation is devoted to the search and solution of problematic aspects of legal regulation of judges' work within the framework of deep European integration of Ukraine. The study provides complex socio-legal characteristics of the work of judges. It defines the social significance of the work of judges, determinates the criteria and signs of quality work of judges, which confirm its proper social impact. A complex of theoretical and practical problems that hinder the provision of labor rights of judges in Ukraine and interfere the implementation of decent work standards in the justice system is described. The analysis of problems is made at all stages of the existence of labor legal relations with this category of workers: in the beginning of labor relations with candidates for the position of a judge, in the process and termination of employment with judges. Based on the analysis of judicial practice on the protection of labor rights of judges in Ukraine at each of these stages identified real problems faced by judges in practice during the realization of their right to work. The role of judicial protection of the rights of judges in state is also defined. Peculiarities of legal regulation of the emergence, course, and termination of employmentwith judges in some EU member states areinvestigated. Considering the analyzed foreign experience, specific proposals for improving national legislation in the study area are formulated.

Безугла, Ю. В. Зарубіжний досвід розвитку індустрії гостинності (на прикладі Скандинавських країн) і можливість його використання в Україні : магістерська робота : 242 Туризм / Ю. В. Безугла ; керівник роботи Роговий А. В. ; Національний університет «Чернігівська політехніка», кафедра туризму. – Чернігів, 2020. – 98 с.
Предметом дослідження є процес функціонування індустрії гостинності в сучасних умовах. Об’єктом даного дослідження є функціонування індустрії гостинності в зарубіжних державах. Мета кваліфікаційної роботи полягає в проведенні дослідження особливостей функціонування індустрії туризму в зарубіжних державах та розробка заходів щодо адаптації їх досвіду в українських реаліях. Завданнями кваліфікаційної роботи є: визначити сутність та особливості діяльності підприємств індустрії гостинності в зарубіжних країнах; охарактеризувати особливості функціонування індустрії гостинності в Скандинавських державах; дослідити моделі та концепції індустрії гостинності в світі; дати загальну характеристику сучасному стану індустрії гостинності в світі; провести оцінку особливостей функціонування індустрії гостинності в сучасних умовах; здійснити аналіз особливостей класифікації сфери гостинності скандинавських країн; обґрунтувати шляхи підвищення ефективності функціонування індустрії гостинності з урахуванням зарубіжного досвіду. За результатами дослідження сформульовані пропозиції щодо впровадження заходів, що дадуть змогу підвищити ефективність функціонування індустрії гостинності та сприятимуть сприяють успішному виконанню планів з надання та реалізації послуг.
The subject of the study is the process of functioning of the hospitality industry in modern conditions. The object of this study is the functioning of the hospitality industry in foreign countries. The purpose of the qualification work is to study the peculiarities of the functioning of the tourism industry in foreign countries and develop measures to adapt their experience in Ukrainian realities. The objectives of the qualification work are: to determine the nature and features of the hospitality industry in foreign countries; to characterize the peculiarities of the functioning of the hospitality industry in the Scandinavian countries; explore models and concepts of the hospitality industry in the world; give a general description of the current state of the hospitality industry in the world; to assess the peculiarities of the functioning of the hospitality industry in modern conditions; to carry out the analysis of features of classification of sphere of hospitality of the Scandinavian countries; substantiate ways to increase the efficiency of the hospitality industry, taking into account foreign experience. According to the results of the study, proposals have been formulated for the implementation of measures that will increase the efficiency of the hospitality industry and will contribute to the successful implementation of plans for the provision and implementation of services.

Україна знаходиться ще на початковому етапі щодо використання цієї функції і дані питання лише рамково прописані в Стандартах внутрішнього аудиту. Так, відповідно до Стандартів ключовими сферами проведення внутрішнього аудиту ефективності повинні бути: планування і виконання бюджетних програм, а також функцій, завдань, процесів, адміністративних послуг. Ці сфери, в контексті реалізації функції внутрішнього аудиту ефективності, також слід розглядати крізь призму основоположних принципів програмно-цільового методу [2]. Тому положення щодо методології та організації проведення фінансового аудиту, аудиту відповідності та аудиту ефективності повинні бути більш деталізовані в нормативно-правовій базі.

Сатаєва Є. Є. Особливості регіональної політики в ЄС та Україні : кваліфікаційна робота магістра спеціальності 051 "Економіка" / наук. керівник І. І. Колобердянко. Запоріжжя : ЗНУ, 2020. 134 с.
UA : Кваліфікаційна робота: 134 с., 4 рис., 7 табл., 2 додатки, 98 джерел. Об’єктом дослідження є науково-методичні основи регіональної політики. Предметом дослідження є сукупність теоретичних та практичних аспектів формування регіональної політики. Мета роботи – дослідження сутності та теоретичних аспектів формування регіональної політики, розробка практичних рекомендацій щодо вдосконалення механізму формування регіональної політики в національній економіці. Методи дослідження – статистичний аналіз, графічний, аналітичний, факторний аналіз, діалектичний, абстрактно-логічний, порівняльний аналіз. У першому розділі кваліфікаційної роботи викладені теоретичні основи формування регіональної політики та виокремленні особливості та принципи регіоналізації. У другому розділі досліджено характерні особливості регіональної політики в країнах ЄС в посткризовий період. Проаналізовано регулювання регіонального розвитку в Німеччині та механізм формування регіональної політики в Україні. У третьому розділі запропоновано напрями вдосконалення механізму формування регіональної політики в національній економіці. диференціація, європейський союз, зарубіжний досвід, економічний розвиток, ефективність, механізм, регіон, регіональна політика
EN : Qualification work: 134 pp., 4 figures, 7 tables, 2 supplements, 98 sources. The subject of the study is the scientific and methodological foundations of regional policy. The subject of the study is a set of theoretical and practical aspects of regional policy making. The purpose of the work is to study the nature and theoretical aspects of regional policy formation, to develop practical recommendations for improving the mechanism of regional policy formation in the national economy. Research methods - statistical analysis, graphical, analytical, factor analysis, dialectical, abstract-logical, comparative analysis. The first section of the qualification work outlines the theoretical foundations of regional policy making and highlights the features and principles of regionalization. The second section explores the specific features of regional policy in the EU post-crisis period. Regulation of regional development in Germany and mechanism of regional policy formation in Ukraine are analyzed. The third section proposes directions for improving the mechanism of regional policy formation in the national economy.

Децентралізація та субсидіарність як засадничі принципи реформи місцевого самоврядування й територіальної організації влади створюють на локальному рівні, зокрема, умови для активізації транскордонного співробітництва (далі – ТКС) як одного з інструментів розвитку громад і регіонів України. В останнє десятиліття активно формується мережа горизонтальних економічних, культурних, освітніх та наукових взаємозв’язків між прикордонними регіонами України та країнами ЄС, яка забезпечує взаємодію органів влади та місцевого самоврядування, бізнесу, університетів, наукових установ, організацій громадянського суспільства. Серед сприятливих чинників розвитку такої взаємодії варто виділити географічну близькість (близькість до кордонів країн ЄС – Польщі, Словаччини, Угорщини, Румунії), цільову довгострокову політику ЄС щодо макрорегіонів (макрорегіональна стратегія ЄС для Дунайського регіону, та перспективи створення Карпатського макрорегіону); організаційні можливості (досвід проєктного менеджменту та реалізації ініціатив у сфері ТКС, потенціал агенцій регіонального розвитку; історичні та соціокультурні зв’язки, передусім західноукраїнських територій із європейськими країнами; науково експертний потенціал; зовнішньополітичний вектор України (прагнення до інтеграції в євроатлантичний цивілізаційний простір).

Присвячено проблемам формування ефективного державно-приватного партнерства у сфері національної безпеки. Проаналізовано теоретичні підходи до державно-приватного партнерства та їхні особливості в безпековій сфері. Досліджено кращий світовий досвід (США, ЄС, Німеччини, Великої Британії, Польщі, Бельгії та інших країн) із розбудови довіри між державним і приватним сектором у сфері національної безпеки. Розглянуто нормативно-правові та організаційні засади державно-приватного партнерства в Україні, наведено ефективні приклади такої взаємодії. Окреслено перспективні напрями розвитку безпекового державно-приватного партнерства в Україні та можливі способи їх імплементації. Визначено, що недержавний (приватний) сектор безпеки має стати невід’ємним складником системи забезпечення національної безпеки України. Розраховано на фахівців, які займаються теоретичною й практичною діяльністю у сферах національної безпеки і оборони, державного управління, приватної та корпоративної безпеки, науковців, викладачів, аспірантів, докторантів і студентів, а також працівників недержавного (приватного) сектору, які цікавляться сучасними проблемами державно-приватного партнерства.