Добірка наукової літератури з теми "Заплановані новини"

Метою статті є аналіз політико-правового забезпечення публічного управління у сфері охорони та використання транскордонних вод в Україні та визначення напрямів його вдосконалення. Охорона та використання транскордонних вод в Україні є об’єктом дослідження низки вчених у галузі екології, економіки, права тощо. Наукова новизна даного дослідження обґрунтовується тим, що у ньому вперше проаналізоване політико-правове забезпечення публічного управління у сфері охорони та використання транскордонних вод в Україні. Досліджені основні складові понятійно-категоріального апарату охорони та використання транскордонних вод, що регламентовані положеннями міжнародного законодавства. Викладені заплановані урядом України заходи у сфері охорони та використання транскордонних вод на території України. Надані пропозиції щодо удосконалення політико-правового забезпечення публічного управління у сфері охорони та використання транскордонних вод в Україні. Висновки. Недосконалість політико-правового забезпечення публічного управління у сфері охорони та використання транскордонних вод в Україні є наслідком недостатнього виконання євроінтеграційних вимог та неналежного міждержавного співробітництва. Міжнародну водно-екологічну ситуацію запропоновано покращити шляхом створення налагодженого управління басейнами транскордонних водних об’єктів в цілому. Розпочати вказану роботу необхідно із укладання угод, сторонами яких повинні бути усі держави, на територіях яких простягаються басейни транскордонних водних об’єктів. Надалі потрібно посилити увагу на подальшому створенні міжнародних басейнових комісій та напрацюванні планів управління басейнами річок.

Анотація. Мета дослідження полягає у виявленні та аналізі додаткових архівних документів, які дозволяють ґрунтовніше довести наявність у керівництва СРСР спеціального наміру вчинити злочин геноцид щодо українців, організувавши на території УСРР, Північного Кавказу та Кубані Голодомор 1932–1933 рр. Методологія дослідження передбачає застосування джерелознавчих методів, аналіз за їхньою допомогою невідомих раніше документів, спрямований на формування нових доказів наміру геноциду. Наукова новизна дослідження полягає насамперед у тому, що до наукового обігу вводяться нові архівні джерела, які розширюють можливості для правової кваліфікації Голодомору 1932–1933 рр. як злочину геноциду. Вперше виявлено та проаналізовано документи, які свідчать про те, що владні структури обласного рівня як мінімум в першій половині 1933 р. вимагали від влад сіл, міст і районів надсилати щодесять днів всебічну інформацію про динаміку смертності населення в різних його вікових групах на території Голодомору й регулярно отримували її від них, але не вживали заходів, спрямованих на припинення масового вбивства голодом. Висновки. Виявлені документи, які стосуються Молдавської АСРР, свідчать про те, що організатори і виконавці Голодомору 1932–1933 рр. створили спеціальну вертикально інтегровану систему постійного моніторингу рівня смертності в українському селі, яка передбачала оновлення інформації щоп’ять днів на рівні районів і щодесять днів на рівні області. Статистичні дані та доповідні по Балтському району за першу половину 1933 року, які регулярно надавалася Молдавському обкому КП(б)У, відображають постійне зростання смертності в різних селах та вікових групах. Проте ця інформація не стала сигналом для рішучих заходів з надання допомоги тим,хто голодував, що лише відтінює намір влади вбити голодом заплановану кількість населення. Ключові слова: Голодомор, геноцид, намір геноциду, Україна, жертви Голодомору.

Мета статті: коротко дослідити та проаналізувати положення Європейського кодексу електронних комунікацій, прийнятого Європейським Парламентом та Радою в 2018 році, причини та наслідки його появи з точки зору актуальних реформ у сфері регулювання Інтернету в ЄС. Наукова новизна роботи полягає в аналізі змісту Європейського кодексу електронних комунікацій як одного з найважливіших етапів реформ регулювання Інтернету в ЄС, що може стати основою для подальших наукових досліджень у ході імплементації його положень в законодавство України. Висновки. Прийнятий Європейським Парламентом та Радою 11 грудня 2018 року Європейський кодекс електронних комунікацій (European Electronic Communications Code) – всеохоплюючий документ, що є частиною реформ в рамках створення єдиного цифрового простору ЄС. Основні його положення направлені на встановлення чітких правил щодо використання Інтернету на всій території ЄС, підвищення якості надання послуг, сприяння інвестиціям, рівності для усіх надавачів послуг в Інтернеті, надання чіткого визначення та розмежування понять, формування взаємної довіри між зацікавленими особами у реагуванні на нові ризики. Важливе місце виділяється наближенню джерел європейського права у сфері регулювання Інтернету до вимог технічного прогресу. Так, з точки зору перспектив підключення 5G, Кодексом було урегульовано надання довгострокових ліцензій на використання радіочастотного ресурсу для бездротового широкосмугового доступу та встановлено чіткі правила відновлення прав; доповнено попередні умови більш жорсткими вимогами щодо користування радіочастотним ресурсом; посилено координацію та експертну оцінку запланованих національних призначень радіочастотного спектру по всьому ЄС (в рамках групи з питань радіочастотної політики (RSPG). Оскільки до 30 червня 2020 року мобільні оператори отримали ексклюзивний доступ до частот 700 МГц, Кодекс продовжує координування використання діапазону для підвищення швидкості та забезпечення більш якісного покриття. Важливим є також те, що Кодекс діє на недискримінаційній основі та не втручається в сам зміст послуг, які надаються, хоча це і дещо уповільнює реформи на національних рівнях. Для вирішення цих проблем у низці європейських країн вживаються спеціальні заходи, які локально вирішують проблемні питання. Таким чином, ЄС проводить комплексну політику у сфері цифрової економіки та цифрової трансформації, створюючи повноцінну систему. Тому для України важливо намагатися напрацьовувати власні координовані з ЄС стратегії розвитку, беручи до уваги стратегічні документи, акти ЄС та задекларовані цілі. Для того, щоб стати повноцінною частиною загального процесу та врахувати на рівні державних інститутів Європейську стратегію 2030 «Digital Compass: the European way for the Digital Decade», необхідно опрацювати існуючі на сьогодні основоположні джерела та наблизитися до визначених ними стандартів.

Мета дослідження полягає у визначенні, аналізі та систематизації наявного досвіду використання цифрових технологій, що нині іменуються «штучним інтелектом», у процесі створення видовищ. Відповідно до визначеної мети заплановано розв’язання таких взаємопов’язаних завдань: сформулювати основний понятійно-категоріальний апарат із цієї тематики; визначити функціональну складову діяльності механізованих організмів (роботів) щодо їх можливого застосування у видовищних заходах; простежити й узагальнити досвід використання цифрових технологій, зокрема «штучного інтелекту», у процесі створення роботизованого сценічного образу. Методологія дослідження базується на комплексному підході та спирається на поєднання кількох методів: аналітичного – під час розгляду історичної, філософської, культурологічної та мистецтвознавчої літератури з предмета дослідження; теоретично-концептуального методу – під час аналізу понятійно-термінологічної системи дослідження та виявлення особливостей упровадження технології «штучного інтелекту» в процесі створення видовищних форм; порівняльно-типологічного – для порівняння специфіки функціонування механізованих «акторів» з акторською майстерністю людей-акторів. Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше розглянуто специфіку використання цифрових технологій, зокрема штучного інтелекту, у процесі створення сценічного видовища. Висновки. Виявлено, що автономія роботизованих механізмів можлива, адже новітні моделі роботів здатні сканувати простір, осіб навколо себе та за певним алгоритмом реагувати в потрібний момент. Ці можливості наближують андроїда до реального актора в сценічному просторі. Імпровізація як характерна особливість акторської майстерності буде являти собою прояв автономності дій і «реакцій» роботів. Роботизований механізм у сценічному просторі є експериментально- дослідницькою платформою. Проєкти спрямовані на вивчення можливостей функціонування роботизованої техніки в умовах сценічного простору, специфіки взаємодії людської та механізованої діяльності, а заразом – дослідження питань соціальної футурології. Робот вповні може функціонувати як унікальний технічний інваріант актора-виконавця в сценічній постановці чи артінсталяції.

Узагальнено, що в Україні багато уваги приділяється реформі органів місцевого управління та органів місце-вого самоврядування. На відміну від попередніх етапів муніципальної реформи в Україні нині увага приділяєть-ся підвищенню ефективності функціонування органів місцевого самоврядування, плануються зміни як у системімісцевого самоврядування, так і у взаємодії органів місцевого самоврядування з організованою та неорганізова-ною громадськістю. Прикладом змін у системі місцевого самоврядування є заплановане утворення власних вико-навчих органів обласних і районних рад.Доведено, що в Україні найбільш комплексно проблематику загальних зборів громадян за місцем проживанняаналізував О.С. Орловський, однак його висновки та пропозиції не знайшли свого вираження в монографічнихпрацях із цього питання. Таких досліджень в українській юридичній літературі наразі немає, що робить опрацю-вання цієї проблематики актуальним та нагальним.Що ж до монографічних досліджень, присвячених інститутам безпосередньої демократії загалом, то структур-ні підрозділи про загальні збори громадян за місцем проживання посідають у них чільне місце. Якщо звертатисьдо монографічних досліджень окремих інститутів безпосередньої демократії, то найчастіше про загальні зборигромадян за місцем проживання йдеться у тих, які присвячені аналізу органів самоорганізації населення.Проаналізовано сформоване в українській юридичній літературі теоретичне підґрунтя для подальшого вдоско-налення законодавства про загальні збори громадян за місцем проживання в селах, селищах, містах та виявленоперспективні напрями для подальших досліджень цього інституту. Вони полягають у розширенні кола суб’єктів,що можуть ініціювати скликання та брати участь у загальних зборах громадян за місцем проживання, у спрощен-ні процесуальних вимог до скликання та проведення цих зборів тощо. Ці новели можуть бути застосовані в ЗаконіУкраїни «Про загальні збори (конференції) членів територіальної громади за місцем проживання», який станомна 01 жовтня 2021 р. перебуває на розгляді у Верховній Раді України.

У статті здійснено огляд досліджень лікарських засобів для профілактики та лікування COVID-19, проведених протягом 2020 року та першої половини 2021 року в рамках глобальних ініціатив, які переважно були зосереджені на розробці вакцин і випробуваннях відомих ліків за новими показаннями.Безпрецедентно швидка робота була проведена з розробки вакцин проти COVID-19, що надало людству потужний інструмент для боротьби з хворобою.Результати багатоцентрових клінічних випробувань потенційних методів лікування COVID-19 на платформах «Solidarity», «Recovery», «ACTT» і деяких інших дозволили зробити висновки про відсутність клінічної користі від застосування гідроксихлорохіну та лопінавіру/ритонавіру в лікуванні госпіталізованих пацієнтів з COVID-19, здатність низьких доз дексаметазону зменшувати на третину смертність госпіталізованих пацієнтів з COVID-19 з важкими респіраторними ускладненнями (зниження ризику смерті та необхідності штучної вентиляції легенів, скорочення терміну перебування в лікарні), відсутність позитивного впливу аспірину та азитроміцину на виживаність госпіталізованих пацієнтів з COVID-19.Результати численних випробувань ремдесивіру (Veklury з Gilead Sciences Ireland UC) стали основою для його використання в США, Японії та ЄС за новими показаннями – лікування підозрюваного або лабораторно підтвердженого COVID-19 у дорослих, людей похилого віку та дітей старше 12 років з важким перебігом і необхідністю додаткового кисню, механічної вентиляції легенів або екстракорпоральної мембранної оксигенації.Низку лікарських засобів схвалено FDA для екстреного використання в США при COVID-19. Кілька лікарських засобів для лікування COVID-19 наразі розглядається ЕМА з використанням інструменту прискорення «Rolling Review».Подальші плани глобального співробітництва передбачають початок нового етапу дослідження ВООЗ «Solidarity» («Solidarity PLUS») у серпні 2021 року, в якому заплановано випробування трьох препаратів, схвалених за іншими показаннями (артесунат, іматиніб та інфліксимаб).Вважається, що ці препарати потенційно можуть знизити ризик смерті в госпіталізованих пацієнтів з COVID-19.Великі сподівання покладаються на пероральний противірусний препарат прямої дії молнупіравір (розробляється компанією MERCK у співпраці з Ridgeback Biotherapeutics).Результати досліджень потенційних засобів лікування COVID-19 і його ускладнень, проведених українськими вченими, дозволили МОЗУ затвердити нові показання в інструкції для медичного застосування лікарських засобів АМІЗОН® МАКС (АТ «Фармак»), Аміксин® IC (ТДВ «Інтерхім»), Квертин і КОРВІТИН® (ПАТ НВЦ «Борщагівський хімфармзавод»), Біовен (ТОВ «БІОФАРМА ПЛАЗМА») і внести відповідні зміни в протоколи надання медичної допомоги хворим на COVID-19.6 травня 2021 року Європейська Комісія оголосила про намір затвердити рішення щодо забезпечення масового виробництва та використання ліків від COVID-19 до листопада 2021 року для скорочення кількості госпіталізацій і подолання довгострокових наслідків захворювання.EMA вже здійснює огляд трьох лікарських засобів на основі моноклональних антитіл (комбінація моноклональних антитіл Regeneron і Celltrion, та Eli Lilly), які зменшують ризик госпіталізації та смерті на 87 %. ЄС сподівається, що до кінця 2021 року будуть видані дозволи на їхнє використання для лікування COVID-19.Все це дозволяє нам з оптимізмом дивитися в майбутнє.

У статті визначено специфіку організації туристичної діяльності в освітньому процесі закладу дошкільної освіти. Виокремлено групи умов, які забезпечують організацію освітнього процесу у дошкільній освіті: середовищні, психолого-педагогічні, дидактичні, організаційні. Розглянуто компоненти змісту освітнього процесу у закладі дошкільної освіти, такі як мета і завдання виховання та навчання дітей дошкільного віку; способи різних видів діяльності, якими дитина оволодіває в освітньому процесі; способи прояву ставлення до навколишньої дійсності тощо. Висвітлено окремі аспекти змісту дошкільної освіти, які розкривають спрямованість процесів розвитку дитини, ґрунтуються на психолого-педагогічних наукових положеннях, поєднують і взаємно пов’язують принципи наукової обґрунтованості і практичної застосовності, відповідають критеріям доцільності, забезпечують єдність виховних і навчальних цілей та завдань в освітньому процесі дітей дошкільного віку, формують компетентності, які мають пряме відношення до розвитку дошкільників. Освітнє середовище представлено як чинник удосконалення освітнього процесу, що впливає на формування і розвиток особистості дитини дошкільного віку через соціальне оточення та різноманітні види дитячої діяльності, зокрема туристичної. Наголошено на необхідності дослідження проблеми організації туристичної діяльності у системі дошкільної освіти, що зумовлено новими тенденціями в інформаційному суспільстві, пов’язаними із накопиченням наукових знань і потребою у пошуку ефективних механізмів їх передачі та використання. Туризм в освітньому процесі закладу дошкільної освіти розглядається як сукупність організованих і запланованих видів діяльності. Розкрито види туристичної діяльності і принципи організації освітнього процесу. Передбачається, що методологічний рівень організації туристичної діяльності в освітньому процесі закладу дошкільної освіти забезпечує безперервність і системність процесу набуття особистого досвіду і формування особистості дитини, відображає взаємозв’язок ключових наукових положень про організацію педагогічного процесу та базується на низці наукових підходів, зокрема на системному, компетентнісному, середовищному підходах. Отже, туристична діяльність як напрям організації освітнього процесу закладу дошкільної освіти створює умови для різнобічного і гармонійного розвитку дитини-дошкільника, забезпечує формування особистісної культури.

Мета дослідження полягає у визначенні принципів організації кінетичного відеомепінгу й аналізі наявного вітчизняного досвіду його використання в процесі створення сценічних видовищ. Відповідно до визначеної мети заплановано розв’язання таких взаємопов’язаних завдань: сформулювати основний понятійно-категоріальний апарат з цієї тематики; визначити технологію організації кінетичного мепінгу та можливого його застосування в театрально- видовищних заходах; простежити й узагальнити вітчизняний досвід використання кінетичного відеомепінгу в організації театрально-видовищних заходів. Методологія дослідження базується на комплексному підході та поєднанні кількох методів: аналітичного – для розгляду історичної, філософської, культурологічної та мистецтвознавчої літератури з предмета дослідження; теоретично-концептуального методу – для аналізу понятійно-термінологічної системи дослідження та виявлення особливостей упровадження кінетичного відеомепінгу в сценічний простір; історичного – для з’ясування трансформації практики впровадження цифрових технологій у сценічний простір, а також порівняльно-типологічного – для порівняння специфіки функціонування різних видів відеомепінгу, зокрема кінетичного. Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше розглянуто специфіку використання кінетичного відеомепінгу в процесі створення сценічного видовища. Висновки. Виявлено, що за допомогою кінетичного відеомепінгу створюється інтерактивне видовище, в якому глядач й актор можуть взаємодіяти з візуальним контентом. Встановлено, що розміщення датчика Kinect дає змогу спрямовувати проєкцію зображення на рухомі тривимірні об’єкти або ж миттєво змінювати напрямок відповідно до розташування цих рухомих об’єктів у просторі. Цим рухомим об’єктом може бути людина. У такий спосіб у процесі реалізації проєкціювання створюється ілюзія, що зображення може взаємодіяти з користувачем, «підпорядковуватися» його рухам, що надає значні переваги у створенні сценічного перформансу. У зв’язку з особливістю кінетичної системи редагувати трансляцію відеоконтенту відповідно до розташування рухомих об’єктів цей вид відеомепінгу часто називають інтерактивним. Актору вже не потрібно думати про мітки на сценічних підмостках, адже в організації кінетичного мепінгу відеопроєкція «підлаштовується» під його рухи. Однак через дорогу собівартість цієї технології сучасні режисери використовують її не задля зручності артистів (акторів) на сцені, а для перетворення заходу в інтерактивне видовище, в якому можуть узяти участь глядачі.

Об’єктом розробки є автоматизована система управління сайтом університету. Мета розробки — створити незалежну систему, яка поєднує у собі зрозумілий та сучасний сайт та багатофункціональну адміністративну панель. У дипломному проекті розглядається існуючі рішення та принципи побудови архітектури веб застосунків. Результатом проекту є застосунок, який реалізований на мові програмування PHP разом з фреймворком – Zend.
The object of development includes university automated website system. The chief purpose is to develop an intelligent system that combines clear and modern website, also multifunction administrative interface. In graduation diploma project reviews existing solution and web application architecture rules. The result of the project is an application which implemented using PHP programming language in common Zend framework.
Объектом разработки является автоматизированная система управления сайтом университета. Цель разработки - создать независимую систему, которая сочетает в себе понятный и современный сайт и многофункциональную административную панель. В дипломном проекте рассматривается существующие решения и принципы построения архитектуры веб приложений. Результатом проекта является приложение, реализованное на языке программирования PHP вместе с фреймворком - Zend.