Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Законопроекти.
Статті в журналах з теми "Законопроекти"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-50 статей у журналах для дослідження на тему "Законопроекти".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Onyshchuk, I. I. "Моніторинг правових колізій і прогалин у законодавстві України." Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 6 (26 грудня 2018): 21–26. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2018.06.03.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті висвітлено питання моніторингу колізій і прогалин в законодавстві України. Проаналізовано деякі законопроекти, внесені на розгляд Верховної Ради України VIII скликання, щодо яких висунуто зауваження та пропозиції Верховного Суду України. Наведено приклади юридичних колізій та неповноти структурної побудови законопроектів. Обґрунтовано доцільність усунення недоліків у законодавстві за допомогою моніторингових механізмів.
2
Кулинич, П. Ф. "Регулювання ринку сільськогосподарських земель: ідеї та законопроекти". Земельне право України, № 3 (2006): 40–47.
Знайти повний текст джерела
3
ТІТОВ, МИКОЛА. "Визначення правових дефініцій як ключ до успішного продовження реформи з децентралізації влади в Україні". Право України, № 2019/03 (2019): 287. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2019-03-287.
Повний текст джерелаАнотація:
Формування нової моделі адміністративно-територіального устрою України на засадах, що усувають наявні диспропорції, перерозподіл повноважень між органами виконавчої влади й органами місцевого самоврядування, зміцнення спроможності місцевого самоврядування – основні напрями структурних реформ із децентралізації влади, що нині тривають в Україні. За останні чотири роки Верховною Радою України за ініціативи Президента України та Кабінету Міністрів України прийнято низку законів, спрямованих на реалізацію Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади. На цей час комплексна реформа, в основу якої покладено, перш за все, передачу повноважень державою за принципом субсидіарності органам місцевого самоврядування, стала, за оцінкою експертів та практиків, найуспішнішою в нашій країні. Так, зокрема, на значній території держави утворено досить потужні самодостатні об’єднані територіальні громади, які отримали додаткові повноваження та фінансові ресурси для активного соціально-економічного розвитку своїх територій. Однак рівень законодавчого забезпечення децентралізаційних процесів ще не достат ній, як за кількістю таких законопроектів, так і за їх якістю. Звідси – необхідність його вдосконалення шляхом підготовки таких змін і доповнень, які не суперечили б Основному Закону України, зокрема й щодо застосування правових термінів та гарантували незворотність позитивних результатів. Метою статті є аналіз особливостей децентралізації влади у Україні, стан її законодавчого забезпечення. Автор ставить завдання визначити перспективи децентралізації влади, а також з’ясувати й оцінити можливі ризики, наприклад, у разі застосування у децентралізаційних законопроектах правових термінів, сутність яких не співвідноситься ані з об’єктом, який визначається, ані з його ознаками, або взагалі суперечить Конституції України. Проаналізовано хід впровадження Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади, законопроекти щодо адміністративнотериторіального устрою держави, окреслено новації юридичних термінів у межах реалізації реформи. Викладено обґрунтування необхідності внесення змін до Консти туції України щодо місцевого самоврядування, територіальної організації влади та адміністративно-територіального устрою. Розроблено пропозиції щодо запровадження дефініцій, спрямованих на підвищення ефективності правового регулювання процесу реформ.
4
Абдуліна, І. "Чи зрушать з місця сферу ОКУ серпневі законопроекти?" Інтелектуальна власність в Україні, № 8 (2017): 10–13.
Знайти повний текст джерела
5
Юрченко, А. М., та А. О. Усенко. "ПРОБЛЕМИ ЛЕГАЛІЗАЦІЇ ІНСТИТУТУ ПРИВАТНОЇ ДЕТЕКТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ". Міжнародний юридичний вісник: актуальні проблеми сучасності (теорія та практика), № 3-4 (27 листопада 2018): 131–37. http://dx.doi.org/10.33244/2521-1196.3-4.2018.131-137.
Повний текст джерелаАнотація:
Прoаналізoванo законопроекти, що стосуються питання інституту приватної детективної діяльності, та запропоновано напрями їх вдосконалення. Розглянуто проблемні питання забезпечення конституційних прав і свобод людини та громадянина у зв’язку з розробкою і прийняттям у першому читанні проекту Закону України «Про приватну детективну (розшукову) діяльність». Аргументовано доцільність імплементації інституту приватних детективів в Україні.
6
Мельник, Андрій Ігорович. "Законопроекти Ю. Романчука як правова основа демократичного розвитку галицького суспільства". ScienceRise 1, № 1 (6) (25 січня 2015): 61. http://dx.doi.org/10.15587/2313-8416.2015.36172.
Повний текст джерела
7
Кулинич, П. Ф. "Розвиток ринку сільськогосподарських земель в Україні: закоеодавчі ідеї, законопроекти, перспективи". Земельне право України: теорія і практика, № 12 (2012): 12–25.
Знайти повний текст джерела
8
Neselevska, A. A. "Нормативно-правове регулювання реєстрації та розгляду альтернативних законопроектів Верховною Радою України". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 2 (1 березня 2017): 50–55. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2017.02.08.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуті теоретичні основи тлумачення поняття «альтернативний законопроект»; окреслено основні ознаки, яким має відповідати альтернативний законопроект; наведено приклади по суті альтернативних законопроектів, які внесені на розгляд ВРУ, однак не мають такого статусу у зв’язку із неоднозначністю тлумачення норм Регламенту ВРУ.
9
Чебукіна, Дар’я. "ВРЕГУЛЮВАННЯ ПИТАННЯ ВИДОБУТКУ БУРШТИНУ: ЧИ ЗМОЖЕ ЦЕ ЗРОБИТИ НОВА ВЛАДА?" ΛΌГOΣ. МИСТЕЦТВО НАУКОВОЇ ДУМКИ, № 7 (5 листопада 2019): 72–76. http://dx.doi.org/10.36074/2617-7064.07.00.015.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто питання незаконного видобутку бурштину та його обігу, визначено області, які страждають від такого видобутку. Висвітлено проблеми та наслідки, які спричинилися незаконним видобутком. Окреслено причини недотримання законодавства особами, які видобувають бурштин. Проаналізовано процедуру отримання дозволу на використання надр з метою видобутку та проблеми, з якими стикаються громадяни. Досліджено нормативно-правові акти, які регулюють порядок, умови отримання спеціального дозволу на користування надрами та законопроекти, якими прагнуть вдосконалити та спростити таку процедуру.
10
Берченко, Г. В. "Застереження Конституційного Суду України як елемент процедури внесення змін до Конституції України". Актуальні проблеми політики, № 66 (18 січня 2021): 118–23. http://dx.doi.org/10.32837/app.v0i66.716.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто роль застережень Конституційного Суду України в процедурі внесення змін до Конституції України. Стверджується, що генетично конституційний контроль з'явився у зв'язку з необхідністю органу конституційного контролю перевіряти на відповідність конституції акти парламенту. Проте нині сформувалася значна практика участі органів конституційної юрисдикції у розгляді в формі контролю за законопроектами про внесення змін до конституції. Водночас цей підхід має свої позитивні і негативні сторони.
Зроблено висновок про те, що історично висловлення різного роду думок рекомендаційного характеру у мотивувальній частині висновку щодо відповідності законопроекту статтям 157-158 Конституції - винахід самого КСУ, який він почав застосовувати з 2000 року. Саме такі думки згодом набули статусу «застережень» у його рішеннях. Законодавець, формулюючи термін «застереження» щодо висновку КСУ про внесення змін до Конституції України, мав на увазі лише ті випадки, коли законопроект відповідає статтям 157-158 Конституції України лише частково, наприклад низка положень їм відповідають, а інші - ні. З цієї точки зору аргументація, висловлена КСУ у мотивувальній частині, у «негативному» висновку, в якому КСУ знайшов порушення статей 157-158, може допомогти правильно відкоригувати законопроект і має право отримати статус «застережень».
Доктринальна, рекомендаційна функція КСУ в цьому плані є не зовсім коректною, оскільки КСУ має виконувати певну роль - вказувати межі дозволеного, проте в жодному разі не висловлювати фахові або ж експертні побажання. Єдиний наслідок таких побажань - це лише необхідність їх «розгляду» парламентом, проте в жодному разі не обов'язок урахування. Проте така дуальна природа висновків поза критеріями перевірки, визначеними статтями 157-158 Конституції України, стає більше політичною. Знову ж таки КСУ - це не експерт, який залучається як дорадчий орган, а суб'єкт, юридичні позиції якого повинні мати обов'язковий характер.
11
Arkhipova, M. V., та E. A. Redkina. "ПРЕДУПРЕЖДЕНИЕ ПРЕСТУПНОГО НАСИЛИЯ В СЕМЬЕ". Vestnik of the Russian University of Cooperation, № 2(44) (20 липня 2021): 114–17. http://dx.doi.org/10.52623/2227-4383-2-44-22.
Повний текст джерелаАнотація:
В статье рассматриваются вопросы предупреждения насилия в семье. Особое внимание уделяется анализу законопроекта «О профилактике семейно-бытового насилия в Российской Федерации» как инструмента профилактики семейного насилия. Подвергается детальному рассмотрению понятие семейно-бытового насилия. Авторы приходят к выводу, что еще непринятый законопроект содержит в себе правовую лакуну, которая заключается в более широкой трактовке семейных отношений. В рамках законопроекта фактические брачные отношения приравниваются к юридическому браку. Делается вывод о том, что предложенная разработчиками законопроекта дефиниция семейно-бытового насилия содержит в себе юридическую ошибку, которая требует устранения. По мнению авторов статьи, предложенная в проекте закона система мер профилактики является узко ориентированной и требует расширения. Авторы считают, что предупреждение семейно-бытовой преступности предполагает использование широкого спектра мер, охватываемых всеми уровнями профилактики и реализуемых субъектами превенции, основной целью которого является снижение уровня данной формы преступности.
12
Бедрій, Р. Б. "Конституційно-правове забезпечення реформування адміністративно-територіального устрою України". Актуальні проблеми держави і права, № 86 (22 вересня 2020): 12–20. http://dx.doi.org/10.32837/apdp.v0i86.2399.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано стан конституційно-правового забезпечення реформування адміністративно-територіального устрою України. Зокрема, досліджено відповідні положення проекту закону України «Про внесення змін до Конституції України (щодо децентралізації влади)» № 2217а від 1 липня 2015 року (відкликаний 29 серпня 2019 року), у контексті їхньої відповідності конституціям європейських країн. Зроблено висновок, що нова редакція статті 133 Конституції України, яка була запропонована в зазначеному законопроекті, більшою мірою, порівняно із чинною редакцією цієї статті, відповідала способу закріплення системи адміністративно-територіального устрою в конституціях закордонних країн, коли визначаються лише види адміністративно-територіальних одиниць, без їх поіменного переліку, а також окремі елементи їхнього правового статусу (конституції Італійської Республіки, Королівства Іспанія, Угорщини, Бельгії, Португальської Республіки, Королівства Нідерланди). Отже, положення законопроекту, які стосувалися адміністративно-територіального устрою України, загалом відповідали практиці конституційного забезпечення цих питань у європейських країнах.
Крім того, піддано аналізу проєкт закону України «Про засади адміністративно-територіального устрою України» № 8051 від 22 лютого 2018 року (відкликаний 29 серпня 2019 року). Наголошено, що важливість даного законопроекту полягала в тому, що він, по суті, проводив декому-нізацію вітчизняного законодавства в частині адміністративно-територіального устрою, фактично скасовував Указ Президії Верховної Ради Української Радянської Соціалістичної Республіки «Про порядок вирішення питань адміністративно-територіального устрою Української Радянської Соціалістичної Республіки» від 12 березня 1981 року, який натепер залишається чинним у частині, що не суперечить Конституції України. Зазначено, що законопроект № 8051 не затверджував нового адміністративно-територіального устрою України, а визначав порядок його формування, зроблено висновок, що без такогого законодавчого акта не вдасться подолати хаос у питаннях, що стосуються адміністративно-територіального устрою країни, та успішно завершити реформу децентралізації влади в Україні.
Підсумовано, що, незважаючи на завершення в Україні об'єднання громад і утворення районів, на обласному та районному рівнях будуть продовжувати функціонувати відповідні державні адміністрації, чого немає в жодній європейській державі і що суперечить ратифікованій Європейській хартії місцевого самоврядування. Отже, для повноцінної реформи місцевого самоврядування та територіальної організації влади в нашій державі необхідне внесення відповідних змін до Конституції України.
13
Брюхина, Евгения Рафиковна. "Дистанционная (удаленная) работа как цифровой сегмент рынка труда: проблемы и перспективы". Proceedings of Voronezh State University Series Law, № 1 (15 березня 2021): 80–89. http://dx.doi.org/10.17308/vsu.proc.law.2021.1/3281.
Повний текст джерелаАнотація:
В статье раскрывается понятие, проблемы дистанционной работы в рамках действующего трудового законодательства. Анализируется законопроект о проекте федерального закона № 973264-7 «О внесении изменений в Трудовой кодекс Российской Федерации в части регулирования дистанционной и удаленной работы», автором обращено внимание на неточность формулировок используемых в законопроекте. Рассмотрены режимы рабочего времени, к которым относится временная дистанционная (удаленная) работа и комбинированная дистанционная (удаленная) работа. Сопоставлены категории дистанционная работа и дистанционная (удаленная) работа. Сделан вывод о необходимости закрепления понятия удаленная работа.
14
FEDYK, Ivan. "ВПЛИВ ПАЦИФІКАЦІЇ НА ІДЕОЛОГІЧНИЙ РОЗВИТОК УКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНО-ДЕМОКРАТИЧНОГО ОБ’ЄДНАННЯ". Наукові зошити історичного факультету Львівського університету / Proceedings of History Faculty of Lviv University, № 21 (3 листопада 2020): 41–48. http://dx.doi.org/10.30970/fhi.2020.21.3102.
Повний текст джерелаАнотація:
Пацифікація - це сукупність політичних дій та силових акцій, здійснених урядом міжвоєнної Польщі на території Галичини та Західної Волині та представлених як відповідь на так звану диверсійну кампанію, що проводилася на західноукраїнських територіях у літні місяці 1930 р. Українські політичні партії, а також Організація українських націоналістів заявили, що ця диверсійна кампанія була реакцією західноукраїнського суспільства на нові урядові законопроекти про колонізацію та осадництво на західноукраїнських землях. Наприкінці 1929 р. Відносини між українською меншиною та політичним середовищем з одного боку та польською владою з іншого знову погіршились через те, що економічний і політичний тиск уряду на населення Західної України посилився. Це викликало відповідну реакцію української сторони. Українське національно-демократичне об’єднання, як найбільша із легальних українських партій опинилося під серйозним політичним та поліційним викликом, що призвів до певних змін ідеологічного та організаційного характеру у його діяльності. Водночас політика Пацифікації спричинилася до переформатування відносин УНДО не лише із владою, а й з іншими політичними середовищами на західноукраїнських землях.
15
Упоров, И. В. "Огосударствление местного самоуправления на современном этапе развития российского общества должно иметь свой предел". ТЕНДЕНЦИИ РАЗВИТИЯ НАУКИ И ОБРАЗОВАНИЯ 82, № 4 (2022): 112–16. http://dx.doi.org/10.18411/trnio-02-2022-167.
Повний текст джерелаАнотація:
Выявлены и рассмотрены основные тенденции развития института местного самоуправления в России в контексте взаимодействия органов местной власти с органами государственной власти. Анализируются нормы Конституции России, федеральных законов, законопроектов, регулирующие исследуемые общественные отношения. Отмечается, что прошедшие два десятилетия демонстрируют последовательное огосударствление местного самоуправление, логическим финалом которого стали конституционные поправки-2020. Делается вывод, что этот процесс имеет объективную основу. Однако предложенный в развитие конституционных поправок перечень видов муниципальных образований (ст. 9 законопроекта, внесенного в ГД ФС РФ) представляется ошибочным, поскольку отдаляет население от публичной власти и противоречит фундаментальным принципам организации публично-властных отношений на современном этапе развития цивилизации.
16
Некіт, Катерина Георгіївна. "РОЗВИТОК ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ОБІГУ ВІРТУАЛЬНИХ АКТИВІВ (КРИПТОВАЛЮТ) В УКРАЇНІ". Часопис цивілістики, № 44 (27 березня 2022): 45–50. http://dx.doi.org/10.32837/chc.v0i44.455.
Повний текст джерелаАнотація:
Статтю присвячено дослідженню змін у підходах до визначення поняття та правової природи криптовалют в Україні й аналіз сучасного стану правового регулювання обігу криптовалют (які нині вводяться у цивільний обіг як категорія віртуальних активів). Необхідність такого дослідження пояснюється тим, що підходи до правового регулювання відносин, що виникають із приводу криптовалют, постійно змінюються. У статті досліджено законопроекти, у яких приймалися спроби врегулювати обіг криптовалют у період з 2017 по 2020 роки. Зокрема, аналізуються підходи до визначення поняття криптовалют у Проектах Законів «Про обіг криптовалюти в Україні» № 7183 від 6 жовтня 2017 р, «Про стимулювання ринку криптовалют та їх похідних в Україні» № 7183-1 від 10 жовтня 2017 р., «Про внесення змін до Податкового кодексу України (щодо стимулювання ринку криптовалют та їх похідних в Україні)» № 7246 від 30 жовтня 2017 р., «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законів України щодо оподаткування операцій з криптоактивами» № 2461 від 15 листопада 2019 р., «Про віртуальні активи» № 3637 від 11 червня 2020 р., «Про токенізовані активи та криптоактиви» № 4328 від 05 листопада 2020 р. Особлива увага звертається на термінологію, що використовувалась у різних законопроектах, спрямованих на врегулювання обігу криптовалют. Адже питання термінології є важливим з точки зору розуміння того, що саме є предметом правового регулювання. З цієї точки зору позитивно оцінюється відхід від використання терміну «криптовалюта», однак і перехід до поняття «віртуальні активи» видається не дуже вдалим. Аналіз світової практики приводить до висновку, що категорія «віртуальні активи» може бути занадто широкою для правового регулювання обігу криптовалют, оскільки складається практика охоплення категорією «віртуальні активи» різноманітних видів цифрового майна, а не лише криптовалют. З урахуванням зазначеного, доцільніше використовувати термін «криптоактиви» та врахувати існування різних видів таких активів і передбачити спеціальний правовий режим для кожного з них. З метою визначення специфіки правового регулювання, пропонується розрізняти такі види криптоактивів, як криптовалюти як такі (загальна категорія криптовалют типу біткоїн, лайткоїн та інші), що не посвідчують прав вимоги та токени, які посвідчують певні права вимоги та за своєю сутністю є своєрідним аналогом цінних паперів. Окремо слід розглянути можливість та особливості правового регулювання інших віртуальних активів, які є відмінними від криптовалют за своєю природою.
17
Balakireva, O. M., D. A. Dmytruk, and O. O. Yaremenko. "Public opinion about the results of voting in Verkhovna Rada about the draft of the law about constitutional reform (draft of the law 4105)." Ukrainian Society 2004, no. 2 (May 17, 2004): 127–28. http://dx.doi.org/10.15407/socium2004.02.127.
Повний текст джерела
18
Косова, Ольга Юрьевна. "ON PROPERTY AS AN OBJECT OF THE COMMON PROPERTY RIGHT OF THE SPOUSES IN THE CONTEXT OF THE DRAFT FEDERAL LAW № 835938-7." Вестник Тверского государственного университета. Серия: Право, no. 2(66) (June 25, 2021): 36–43. http://dx.doi.org/10.26456/vtpravo/2021.2.036.
Повний текст джерелаАнотація:
В статье анализируются положения законопроекта, вносящего изменения и дополнения в ст. 34, 39 Семейного кодекса Российской Федерации, дается их оценка, высказываются предложения по редактированию. Обращается внимание на использование в законопроекте отдельных базовых для регулирования имущественных отношений собственности терминов, например, «имущество», «раздел общего имущества супругов». Обосновывается вывод, что общие долги супругов не могут входить в состав их общего имущества. The article analyzes the provisions of the bill introducing amendments and additions to Articles 34, 39 of the Family Code of the Russian Federation, gives their assessment, makes suggestions for editing. Attention is drawn to the use in the draft law of certain basic terms for regulating property relations of ownership, for example, «property», «division of the common property of spouses». The conclusion is substantiated that the common debts of spouses cannot be part of their common property.
19
Бакашин, Павел Евгеньевич. "Анализ закона «О промышленной политике Российской Федерации»". Russian Journal of Entrepreneurship 16, № 20 (31 жовтня 2015): 3359. http://dx.doi.org/10.18334/rp.16.20.1999.
Повний текст джерелаАнотація:
В статье проведен анализ и дана общая характеристика закона «О промышленной политике в Российской Федерации».Выделены ключевые моменты, освещающие как производственную сторону законопроекта, так и финансовую. Также в статье нашли отражение общие вопросы, касающиеся государственной поддержки отраслей промышленности, и конкретные меры ее предоставления, такие как субсидирование, льготное кредитование, социальное развитие, оказание помощи в кадровой и информационной сферах.Были подробно рассмотрены возможные варианты, касающиеся равного доступа к получению государственной поддержки отраслей, где присутствуют олигопольные и монопольные рынки, а также иностранные компании, имеющие действующие заводы на территории РФ.Нашли отражение вопросы создания льготных условий для наукоемких производств. Поскольку одним из важнейших факторов развития промышленности является процент применения в производстве новых технологий, то создание льготных условий для развития собственных НИОКР либо для приобретения зарубежных патентов и лицензий приобретает особое значение.В статье была затронута роль стандартизации и сертификации в законопроекте, а также проблема гармоничного сосуществования данного закона с Налоговым и Таможенным кодексами, соответствия промышленной политике и стратегии развития национальной экономики.
20
Веселов, И. Г., А. О. Зиновьев, and С. А. Комаров. "Expertise of draft laws in the legislative (representative) bodies of state authority." Юридическая мысль, no. 2(122) (June 10, 2021): 36–45. http://dx.doi.org/10.47905/matgip.2021.74.73.003.
Повний текст джерелаАнотація:
В статье анализируется роль и значение научной и общественной экспертизы законопроектов, принимаемых законодательными (представительными) органами государственной власти в Российской Федерации. Рассматриваются причины законодательных ошибок, особенности правовой и лингвистической экспертиз законопроекта, приводятся положения приказа Министерства юстиции РФ от 31 мая 2012 г. № 87 “Об утверждении Методических рекомендаций по проведению правовой экспертизы нормативных правовых актов субъектов Российской Федерации” The article analyzes the role and significance of scientific and public expertise of draft laws adopted by legislative (representative) government bodies in the Russian Federation. The reasons for legislative errors, especially the legal and linguistic expertise of the draft law are considered, the provisions of the order of the Ministry of Justice of the Russian Federation of May 31, 2012 No. 87 “On Approval of the Methodological Recommendations for Conducting Legal Expertise of Regulatory Legal Acts of the Subjects of the Russian Federation” are given.
21
ШКОЛИК, АНДРІЙ. "Концепція загального закону (кодексу) про адміністративну процедуру". Право України, № 2018/11 (2018): 119. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2018-11-119.
Повний текст джерелаАнотація:
Проект основоположного акта адміністративного законодавства – закону про адміністративну процедуру (первинно – Адміністративно-процедурного кодексу) вкотре доопрацьовується перед поданням на розгляд Верховної Ради України. Пострадянська відсутність в Україні традиції законодавчого регулювання порядку прийняття рішень і вчинення дій органами виконавчої влади та місцевого самоврядування зумовлює неналежне сприйняття чималою частиною політиків, публічних службовців, юристів-практиків та науковців самої ідеї загального закону (кодексу) про адміністративну процедуру. Крім того, основоположні аспекти концепції законопроекту було обговорено лише на кількох наукових заходах і вони не стали предметом ширшої дискусії. Метою статті є висвітлення концептуальних аспектів майбутнього загального закону (кодексу) про адміністративну процедуру та залучення ширшого кола науков ців, політиків, публічних службовців і юристів-практиків до обговорення його дискусійних моментів. Переваги ухвалення в Україні загального закону (кодексу) про адміністративну процедуру загалом перевищують можливі недоліки. Подібність багатьох його норм до судових процесуальних кодексів зумовлена віднесенням до предмета правового регулювання також і спірних (конфліктних) проваджень. У більшості адміністративних проваджень до певного моменту не виникає правового спору та доцільності застосування усього арсеналу юридичних засобів процесуального характеру. У цьому контексті законопроект повинен чіткіше розмежувати спрощене адміністративне провадження для вирішення нескладних і неспірних справ та повне провадження, що дійсно нагадуватиме судовий процес. Майбутній закон (кодекс) про адміністративну процедуру має бути дійсно загальним, тобто поширювати свою дію практично на всі сфери публічного адміністрування. Кожен виняток із цього правила (за наявності таких) та відповідне регулювання адміністративної процедури у спеціальному законодавчому акті повинно бути детально обґрунтовано, проте відмінності відповідних норм не мають бути надмірними. Термінологію законопроекту варто ще раз переглянути. Передусім це стосується основного поняття “адміністративний акт”, який пропонується використовувати у ширшому доктринальному значенні, а не лише як індивідуальне рішення відповідного суб’єкта публічного адміністрування.
22
Aliksiychuk, Alexey Vasilyevich. "АНАЛІЗ ТЕНДЕНЦІЙ МІЖПАРЛАМЕНТСЬКОЇ ВЗАЄМОДІЇ УКРАЇНИ ТА ЄС". Філософія та політологія в контексті сучасної культури 13, № 2 (25 грудня 2021): 26–34. http://dx.doi.org/10.15421/352121.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджуються тенденції розвитку міжпарламентської взаємодії України та ЄС для формування демократичної держави з метою підвищення ефективності діяльності парламенту як одного із важливих структурних елементів забезпечення ефективного функціонування суспільства в сучасних умовах. Проаналізовано міжпарламентську взаємодію України та ЄЄ, яка базується на діяльності Комітету парламентського співробітництва Україна-ЄС, Комітету парламентської асоціації Україна-ЄС, Комітету з питань інтеграції України до ЄС, Верховної Ради України та Європейського парламенту, які забезпечують дотримання законодавства для розвитку сучасного парламентаризму в Україні та забезпечення інституційної та процедурної європеїзації українського парламентаризму. Встановлено, що у період з 1998 по 2014 рік європейські та українські законодавці проводили засідання Комітету парламентського співробітництва загалом 16 раз, які дали можливість сторонам підвести підсумки співпраці між Україною та ЄС, визначити пріоритети співпраці найближчим часом, обговорити розвиток подій в Україні та ЄС та узгодити актуальні міжнародні проблеми. Визначено, що з початку діяльності Комітету парламентської асоціації до 2021 року було проведено 11 засідань, щодо імплементації Угоди про асоціацію Україна-ЄС, ситуації з безпекою на Сході України та щодо процесу реалізації реформ в ключових сферах України (реформування судової та виборчої систем, забезпечення процесу децентралізації, реформування державного управління та подолання корупції в країні). Встановлено, що законопроектна робота Комітету з питань інтеграції України до ЄС полягає в аналізі тих законопроектів, що належать до сфери, яка регулюється актами права ЄС та Угодою про асоціацію; складанні висновків, щодо відповідності цих законопроектів європейському праву та положенням Угоди про асоціацію; перевірці інших нормативно-правових актів та проектів законів України на їх відповідність acquis ЄС, для того щоб недопустити ратифікацію законодавчих актів, які суперечать законодавству ЄС та Угоді про асоціацію.
23
В., Шаповалова О. "РОЗВИТОК ГОСПОДАРСЬКОГО ЗАКОНОДАВСТВА В КОНТЕКСТІ РЕФОРМУВАННЯ ЕЛЕКТРОННИХ ПУБЛІЧНИХ РЕЄСТРІВ". Актуальні проблеми права: теорія і практика, № 1 (37) (24 січня 2020): 44–50. http://dx.doi.org/10.33216/2218-5461-2019-37-1-44-50.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена проблемам реформування електронних публічних реєстрів в Україні. Здійснюється теоретична розробка підстав для виокремлення двох етапів реформування системи публічних реєстрів. Аналізуються законопроект про електронні публічні реєстри. Характеризуються спільні рекомендації української влади та міжнародних організацій, які реалізують проекти щодо протидії та попередженню корупції. Зокрема, міжнародної організації права розвитку (IDLO), Фонду Східної Європи, Державного агентства з питань електронного урядування України, Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) та інших. Виявляються причини низького стану державних реєстрів та перспективи його зміни на краще. У законопроекті про електронні публічні реєстри уточнюється коло суб’єктів, які представляють публічні інтереси у спірних відносинах щодо моніторингу, охорони та захисту інформаційних ресурсів публічних реєстрів. Надано української влади критичну оцінку механізму перевірки інформації про бенефіціарних власників в Україні з боку громадських організацій. У процесі перевірки достовірності інформації про кінцевих бенефіціарних власників виникають конфлікти/спори щодо тестування громадськими організаціями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (ЄДР) в частині внесення неповних, помилкових та викривлених відомостей про бенефіціарних власників. Здійснено коментар загальних засад юридичної відповідальності у сфері реєстрів та підстав для притягнення до неї. Запропоновано шляхи розвитку господарського законодавства в контексті проблематики протидії рейдерству, корупції та іншим зловживанням у сфері господарювання, які безпосередньо пов'язані з інтероперабільностю реєстрової інформації публічних електронних реєстрів.
Ключові слова: електронні реєстри; реєстрова інформація, протидія рейдерству, корупції та іншим зловживанням, юридична відповідальність у сфері реєстрів.
24
Дементьев, Н. П. "Пенсионная система в современной России: реформа за реформой…". Журнал «ЭКО» 49, № 8 (9 серпня 2019): 9. http://dx.doi.org/10.30680/eco0131-7652-2019-8-9-30.
Повний текст джерелаАнотація:
<p class="_1Vvodka">В последние годы в России был принят ряд законов, существенно изменивших институциональную структуру национальной пенсионной системы (акционирование пенсионных фондов, создание системы гарантирования пенсионных накоплений, замораживание накопительных пенсий). Кроме того, в конце 2018 г. вступил в силу весьма спорный закон о повышении пенсионного возраста, а в настоящее время Банком России и Минфином РФ подготовлен законопроект о создании добровольной системы индивидуального пенсионного капитала.</p><p class="_1Vvodka">На основе сопоставления ключевых демографических и пенсионных показателей в России и странах Организации экономического сотрудничества и развития (ОЭСР) автор делает вывод, что для недавнего повышения пенсионного возраста в России (для мужчин, в особенности) не было веских оснований. Подвергнуты сомнению утверждения сторонников этого законопроекта о чрезмерных трансфертах федерального бюджета системе обязательного пенсионного страхования. Исходя из предшествующего опыта в пенсионной сфере РФ, предпринята попытка оценить, насколько принятые законы поддержат рост сбережений населения в добровольных пенсионных схемах. Показано, в частности, что в ближайшие годы проектируемая система индивидуального пенсионного капитала лишь частично сможет заменить пенсионные накопления на рынке длинных денег.</p><p class="_1Vvodka">--------</p><p class="_1Vvodka">* Статья подготовлена по плану НИР ИЭОПП СО РАН, проект XI.170. 1.1. «Инновационные и экологические аспекты структурной трансформации российской экономики в условиях новой геополитической реальности», № АААА-А17-117022250127-8.</p>
25
Myshchak, I. M. "Деякі проблемні аспекти законопроекту про внесення змін до Конституції України (щодо децентралізації влади)". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 1 (14 лютого 2020): 60–67. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2020.01.06.
Повний текст джерелаАнотація:
Реформування системи державного управління та місцевого самоврядування, яке активно проводиться упродовж останніх п’яти років, вимагає належного законодавчого забезпечення. Передусім ідеться про внесення змін до Конституції України, на розвиток яких мають бути розроблені й ухвалені базові законодавчі акти, зокрема про адміністративно-територіальний устрій, про статус представників або органів центральної влади на місцях, про службу в цих органах, про місцеве самоврядування в Україні (нова редакція), про службу в органах місцевого самоврядування (нова редакція) тощо.
Метою статті є аналіз проекту змін до Конституції України щодо децентралізації влади № 2598 від 13 грудня 2019 р., виділення його основних позитивних та проблемних положень.
Наукова новизна полягає в аналізі проекту змін до Конституції України щодо децентралізації влади, внесеного на розгляд Верховної Ради України, визначенні позитивних положень, які можуть бути корисними для удосконалення правового статусу й незалежності органів місцевого самоврядування, а також виокремленні найбільш дискусійних норм, які викликають обґрунтовані побоювання щодо потенційного посилення позицій центральної влади на місцевому рівні.
Висновки. Реформування державного управління в Україні потребує системного оновлення законодавчого поля, у тому числі внесення змін до Конституції. Відповідні суспільні очікування знайшли практичне втілення в поданні Президентом України на розгляд парламенту законопроекту про внесення змін до Конституції України (щодо децентралізації влади) № 2598 від 13 грудня 2019 р. Його здобутком стали положення щодо: ґрунтування територіального устрою України на засадах унітарності, єдності та цілісності державної території, децентралізації влади, субсидіарності і повсюдності місцевого самоврядування, запровадження трискладової системи адміністративно-територіального устрою України – громади, округи, області, створення виконавчих комітетів органів місцевого самоврядування на рівні округу й області замість нинішніх державних адміністрацій та ін.Разом із тим законопроект, навіть у доопрацьованій формі від 27 грудня 2019 р., містив ряд положень, які потенційно можуть нести загрозу звуження прав органів і посадових осіб місцевого самоврядування. Такими є право префекта здійснювати виконавчу владу в округах і областях, містах Києві та Севастополі, видавати акти, які є обов’язковими на відповідній території, призупиняти дію актів органів і посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України з одночасним зверненням до суду, вносити Президенту України подання про зупинення дії ухваленого радою громади, головою громади, окружною, обласною радою акта, що не відповідає Конституції України та створює загрозу порушення державного суверенітету, територіальної цілісності чи загрозу національній безпеці, та про тимчасове зупинення у зв’язку з цим повноважень голови громади, складу ради громади, окружної, обласної ради тощо. Чи не найбільше критики викликала норма про право Президента України у разі ухвалення радою громади, головою громади, окружною, обласною радою акта, що не відповідає Конституції України та створює загрозу порушення державного суверенітету, територіальної цілісності чи загрозу національній безпеці, за поданням префекта зупиняти указом дію відповідного акта й тимчасово зупиняти повноваження голови громади, складу ради громади, окружної, обласної ради та призначати тимчасового державного уповноваженого. У разі визнання Конституційним Судом України зазначеного акта таким, що не відповідає Конституції України, Верховна Рада України за поданням Президента України повинна достроково припиняти повноваження голови громади, ради громади, окружної, обласної ради. Так само сумнівними видаються пропозиції визначати на рівні законів, а не в Конституції, засади правового статусу голів громад, депутатів рад громад, окружних, обласних рад, порядок утворення, реорганізації та ліквідації виконавчих органів ради громади, виконавчих комітетів окружних, обласних рад, обсяг їх повноважень тощо. Дискусійність цих та інших положень, зрештою, була визнана суб’єктом права законодавчої ініціативи – Президентом України, що призвело до відкликання законопроекту. Водночас аналіз цього законопроекту і визначення найбільш дискусійних його положень є корисним у контексті необхідності розроблення нового законопроекту про внесення змін до Конституції України щодо децентралізації влади.
26
Джемілєв, М. "Про поневіряння одного законопроекту". Зона, Вип. 27 (2011): 31–38.
Знайти повний текст джерела
27
Богачова, О. В. "Сучасні аспекти розробки концепції законопроекту". Наше право, № 3, ч.1 (2012): 21–28.
Знайти повний текст джерела
28
Горнісевич, А. "Щодо законопроекту Мінекономрозвитку про винаходи". Інтелектуальна власність в Україні, № 6 (2016): 65–67.
Знайти повний текст джерела
29
Урусова, Августина Биляловна. "ТЕНДЕНЦИИ РАЗВИТИЯ ПЕНСИОННОЙ СИСТЕМЫ РОССИИ НА СОВРЕМЕННОМ ЭТАПЕ". Региональные проблемы преобразования экономики, № 10 (29 червня 2020): 269. http://dx.doi.org/10.26726/1812-7096-2019-10-269-274.
Повний текст джерелаАнотація:
Целью работы является определение современного состояния пенсионной системы и основных тенденций развития Пенсионного фонда в Российской Федерации для повышения уровня пенсионного обеспечения России. Предметом является механизм, условия, факторы формирования и использования средств Пенсионного фонда РФ. Методологической основой проводимого исследования является диалектический метод познания, раскрывающий возможности изучения экономических явлений в их развитии, взаимосвязи и взаимообусловленности. Система пенсионного обеспечения в любом государстве предполагает начисление гражданам заменяющих заработную плату выплат. Собственно, от качественной финансово-экономической работы государственной политики в сфере пенсионного обеспечения, от совершенствования данной области зависит благосостояние не менее 35% населения РФ. Несмотря на предпринятые шаги и проведенные изменения в российской пенсионной системе значительная часть проблем осталась нерешенной (порядок и условия назначения социальной пенсии; доверие к негосударственным пенсионным фондам и др.). Практические рекомендации, содержащиеся в работе, могут быть использованы при решении проблем формирования и использования ресурсов Пенсионного фонда в регионе и Российской Федерации, а также повышения уровня пенсионного обеспечения. Для развития пенсионной системы создана отечественная система индивидуального пенсионного капитала (ИПК), и ее надо принимать. Нужно запускать этот механизм, потому что это даст возможность увеличивать пенсии до 20% в зависимости от уровня заработной платы. Весной 2019 г. в РФ был подготовлен законопроект о внедрении подобной системы, призванной стать основой формирования накопительной пенсии и сменить «замороженный» механизм накопления пенсионных средств из отчислений работодателя. Определённые аналоги системы ИПК существуют в ряде стран, в т. ч. в Германии и США. Из всего вышесказанного следует, что внесение законопроекта об ИПК так и не состоялось, и было принято решение отложить этот шаг. Вместо ИПК в начале осени 2019 г. был предложен так называемый «гарантированный пенсионный продукт». Он предполагает добровольное подключение россиян к отчислениям на будущую пенсию.
30
Абдуліна, І. "Чи готовий законопроект до прийняття?" Інтелектуальна власність в Україні, № 1 (2014): 5–8.
Знайти повний текст джерела
31
Войтеховская, Марина Петровна, and Светлана Анатольевна Кочурина. "THE QUESTION OF DEVELOPMENT OF PEDAGOGICAL EDUCATION IN THE WORK OF THE STATE DUMA 1906–1917." Tomsk state pedagogical university bulletin, no. 5(217) (September 3, 2021): 90–97. http://dx.doi.org/10.23951/1609-624x-2021-5-90-97.
Повний текст джерелаАнотація:
Введение. Вопросы истории общего и педагогического образования в России неизменно привлекают интерес исследователей, что связано с современными процессами реформирования отечественной системы образования, опорой для которых должен стать исторический опыт. Цель – реконструкция и обобщение опыта деятельности Государственных дум Российской империи по реформированию педагогического образования. Материал и методы. Материалом исследования послужили исторические источники различного происхождения, использование которых позволяет сформировать объективное представление о процессах развития образования в России и по-новому оценить риски и генетические проблемы в решении современных задач реформы образования. Использованы общенаучные и специальные исторические методы исследования. Результаты и обсуждение. С учреждением Государственной думы в российском обществе связывали надежды на позитивные перемены в вопросах развития науки и образования. Государственные думы первых двух созывов успели лишь приступить к обсуждению вопросов просвещения, Государственная дума третьего созыва многое успела сделать, и современники высоко оценивали результаты ее деятельности в этой области. Вопросы образования вызывали горячие дискуссии депутатов разных политических фракций. Все депутаты выступали за развитие школьного дела, открытие учительских семинарий, институтов, курсов, повышения статуса и заработной платы учителей, но расходились во мнениях по вопросам форм и методов достижения цели. За время существования III Думы было принято несколько важных нормативных документов, касающихся развития педагогического образования. Проект Положения о женских учительских семинариях обсуждался в течение полугода, 1 июля 1908 г. был одобрен обеими палатами парламента и утвержден. В качестве временного варианта для решения кадровых проблем начальных училищ вплоть до открытия необходимого числа учительских институтов и семинарий 6 июня 1909 г. было принято и высочайше утверждено решение об открытии при городских училищах двухгодичных педагогических курсов. Спустя месяц 10 июля было принято предложение об устройстве временных педагогических курсов для подготовки преподавателей средней школы. Следующим шагом на пути решения кадровой проблемы средней школы стал законопроект о «Правилах об испытаниях лиц женского пола в знании курса высших учебных заведений и о приобретении ими ученых степеней и звания учительниц гимназий», который обсуждался Думой в январе 1911 г. и 25 февраля был одобрен. Успешно прошел в Думе и законодательный акт об «учреждении одногодичных и краткосрочных курсов для подготовки учителей и учительниц средних учебных заведений», который был рассмотрен 29 марта 1911 г. и уже 3 июля принят. Особое место среди разработанных комиссией по народному образованию проектов занимали предложения о преобразовании учительских семинарий и учительских институтов, что должно было позитивно сказаться на культурном развитии страны, но законопроект долго обсуждался сначала в III Думе, затем в IV Думе, но так и не нашел поддержки. Работа в IV Думе по реформированию учительских учебных заведений была прервана начавшейся Первой мировой войной. Заключение. Стремление широких слоев российского общества и, прежде всего, педагогической общественности к результативной деятельности в области образования в начале прошлого века нашло отражение в работе депутатов Государственной думы. Первые две Думы оказались оппозиционными правительству и продемонстрировали взаимную неготовность общества и власти идти на уступки, что отодвинуло принятие решений даже по таким очевидным вопросам, как борьба с неграмотностью. Итоги деятельности Третьей Думы были наиболее продуктивными, однако из-за большого числа дискуссий по частным вопросам депутаты не успели завершить работу по многим важным законопроектам в области образования. В Думе четвертого созыва даже уже подготовленные законопроекты сначала были подвергнуты ревизии, а с началом Первой мировой войны забыты или отвергнуты, среди последних оказались и законопроекты по реформированию системы подготовки педагогических кадров. В годы советской власти к основным положениям законопроектов об учительских институтах и семинариях вернулись, однако они были интерпретированы с учетом принципов единой трудовой школы и воспитания педагога новой формации. Introduction. The history of general and pedagogical education in Russia always attracts the interest of researchers, and this is connected with the modern processes of reform of the domestic educational system, they should be supported by historical experience. The purpose of this article is to reconstruct and generalize the experience of the State Duma of the Russian Empire in reforming pedagogical education. Material and methods. The material of the research is historical sources of various origins whose use makes it possible to form an objective view of the development of education in Russia and to re-evaluate the risks and genetic problems in the solution of modern problems of educational reform. General scientific and special historical methods of research are used. Results and discussion. With the establishment of the State Duma in Russian society, there were hopes for positive changes in the development of science and education. The State Duma of the first two convocations began a debate on education: The State Duma of the third convocation has done a great deal, and contemporaries praised its results in this area. Education was the subject of heated debate among deputies of different political factions. All deputies advocated the development of school business, the opening of teachers’ seminaries, institutes, courses, the raising of the status and salary of teachers, but disagreed on the forms and methods of achieving the goal. During the existence of the III Duma, several important normative documents concerning the development of pedagogical education have been adopted. Draft Regulations on Women’s Teachers’ Seminars, discussed over six months, were approved by both Houses of Parliament and approved on 1 July 1908. The Draft Regulations on Women’s Teachers’ Seminars were approved by both Houses of Parliament. As a temporary option for solving the personnel problems of primary schools until the opening of the required number of teacher training institutes and seminaries, on June 6, 1909, a decision was made and highly approved to open two-year pedagogical courses at city schools. One month later, on 10 July, a proposal for temporary teacher training courses for secondary school teachers was accepted. The next step in solving the personnel problem of secondary school was the draft law on “Rules on testing of female persons in knowledge of the course of higher educational establishments and on their acquisition of scientific degrees and titles of female teachers of gymnasiums” which was discussed by the Duma in January 1911 and approved on 25 February. Successfully passed in the Duma and the legislative act on “the establishment of one-year and short-term courses for the preparation of teachers and female teachers of secondary educational institutions”, which on March 29, 1911 was considered and already adopted on July 3. A special place among the projects developed by the commission on public education was occupied by proposals for the transformation of teachers ‘seminaries and teachers’ institutes, which should have had a positive effect on the cultural development of the country, but the bill was discussed for a long time, first in the Third Duma, then in the Fourth Duma, but did not find support. Work in the Fourth Duma on the reform of teacher education institutions was interrupted by the outbreak of world war. Conclusion. Thus, the desire of broad sectors of Russian society and, above all, of the educational community for effective educational activities was reflected in the work of the deputies of the State Duma at the beginning of the last century. The first two Dumas proved to be opposed to the Government and demonstrated the mutual inhospitability of society and the authorities to make concessions, which delayed decision-making even on such obvious issues as the fight against illiteracy. The results of the activities of the Third Duma were the most productive, however, due to the large number of discussions on private issues, the deputies did not have time to complete work on many important bills in the field of education. In the fourth Duma, even the draft laws that had already been drafted were first reviewed and, with the outbreak of the world war, forgotten or rejected, among the latter being the bills to reform the educational system. During the Soviet period, the basic provisions of the draft laws on teacher’s institutes and seminaries were reintroduced, but they were interpreted in the light of the principles of a unified labour school and the education of teachers of the new formation.
32
Kosovych, V. M. "Проект Трудового кодексу України: відповідність вимогам та правилам нормопроектної техніки". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 1 (27 лютого 2019): 44–51. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2019.01.05.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою статті є проведення юридико-технічного аналізу проекту Трудового кодексу України (далі Проекту).
Наукова новизна визначена оцінкою якості Проекту у світлі відповідності вимогам та правилам нормопроектної техніки. Насамперед, розглянуто відповідність законопроекту доктринальним положенням загальної теорії права. З позиції теорії права оцінено правильність використання в тексті Проекту понять «правовий акт» та «законодавство», положень з тематики «система нормативно-правових актів України» та «правовідносини». Звернуто увагу на те, що норми проекту не завжди відповідають загальнотеоретичним положенням.
З’ясовано правильність використання у новому Трудовому кодексі низки засобів нормопроектної техніки, що стосуються змісту нормативно-правового акта, зокрема, дотримання принципу верховенства права та соціальної спрямованості.
Оцінюючи Проект на предмет відповідності логічним правилам, необхідно констатувати дотримання таких вимог, як послідовність викладу та передування загальних положень конкретнім. Прикладом може бути «розташування» книг. Перша книга – загальні положення, друга – виникнення та припинення трудових відносин і т. д.
У ст. 2 Проекту закріплені принципи правового регулювання трудових відносин. Така практика властива новітнім кодексам України та заслуговує схвалення.
Визначення термінів у Проекті на відміну від інших кодексів, зокрема Податкового та Кримінального процесуального, пропонується не на початку тексту в одній із перших статей нормативно-правового акта, а у ході викладу матеріалу під час першого використання. Стосовно дотримання правил дефінування то можемо констатувати, що визначення термінів у Проекті відповідають існуючим вимогам.
Текст Проекту викладено загалом із дотриманням мовних правил та правил структуризації. Проект Трудового кодексу передбачає його поділ на книги. Беручи до уваги не надто об’ємний обсяг майбутнього кодексу, таке розмежування видається не достатньо аргументованим.
Висновок. Проект Трудового кодексу України – законопроект, який в основному відповідає вимогам та правилам нормопроектної техніки. Висловлені міркування, спрямовані на підвищення рівня досконалості проектованого трудового закону. Поставлені питання, що можуть бути використані робочою групою для подальшого його опрацювання та спонукати до нових наукових дискусій.
33
Снігур, І. Й. "Типові помилки розробників законопроектів". Держава і право, Вип. 46 (2009): 150–55.
Знайти повний текст джерела
34
Матвійчук, А. "Методи громадського моніторингу законопроектів". Підприємництво, господарство і право, № 4 (278) (2019): 141–44.
Знайти повний текст джерела
35
Корицька, В. "Адміністративно-територіальна реформа: аналіз відповідного законопроекту". Сучасна українська політика : політики і політологи про неї, Вип. 14 (2008): 346–55.
Знайти повний текст джерела
36
Чиж, І. "Деякі міркування щодо законопроекту "Про медіа"". Вісник Книжкової палати, № 2 (283), лютий (2020): 15–17.
Знайти повний текст джерела
37
Андрейцев, В. "Концепція законопроекту про наукові школи вчених." Вища школа, № 1 (2009): 23–48.
Знайти повний текст джерела
38
Корицька, В. "Адміністративно-територіальна реформа: аналіз відповідного законопроекту". Сучасна українська політика : політики і політологи про неї, Вип. 14 (2008): 346–55.
Знайти повний текст джерела
39
Войтеховская, Марина Петровна, Светлана Анатольевна Кочурина, and Наталия Игоревна Сухачёва. "THE QUESTION OF INTRODUCTION OF UNIVERSAL EDUCATION IN THE ACTIVITIES OF THE STATE DUMA OF THE RUSSIAN EMPIRE." Pedagogical Review, no. 6(34) (December 14, 2020): 199–213. http://dx.doi.org/10.23951/2307-6127-2020-6-199-213.
Повний текст джерелаАнотація:
Вопросы введения всеобщего начального обучения в деятельности Государственной думы Российской империи долгое время не были в поле зрения исследователей, интересКочурина к теме возрос в связи с восстановлением парламентских традиций и глубоким реформированием системы образования. На основе исторических источников показано, что в начале XX в. данный вопрос был, пожалуй, единственным, не вызывавшим разногласий между политическими партиями. Но он так и не был решен из-за длившихся на протяжении шести лет дискуссий между фракциями в Государственной думе, Думой и Государственным советом, парламентом и правительством по сопутствующим проблемам – об обязательности или предоставлении права получения начального образования, о размерах финансирования и характере управления министерскими и церковными школами, о языке преподавания в начальной школе в местностях с нерусским населением, о роли органов местного самоуправления в развитии школьного дела и др. Первая Государственная дума в силу кратковременного существования не сумела приступить к рассмотрению законопроекта о введении всеобщего начального обучения, Государственная дума II созыва – приступила, но ее досрочный роспуск не позволил принять сколько-нибудь существенных решений по вопросу. Третья Государственная дума оказалась единственной в дореволюционной истории России, выдержавшей полный срок полномочий. Результаты ее деятельности в области просвещения закрепили за ней название «Дума народного образования». Было рассмотрено более 300 законодательных инициатив в области науки и образования, в том числе 15 законопроектов по начальному образованию, дополнительные ассигнования на начальную школу выросли почти на 40 млн руб. в год. Но принятый Думой законопроект о введении всеобщего начального обучения не прошел в Государственном совете. Депутаты четвертого созыва вновь дискутировали по содержанию проекта, разработанного Третьей Думой. Главной причиной конфликтов был вопрос о церковно-приходских школах. В последний раз в истории Думы законопроект был внесен министром народного просвещения П. Н. Игнатьевым 28 августа 1916 г., но решение по нему так и не было принято. Вместе с тем за годы работы Государственных дум на развитие начального образования, подготовку педагогов, заработную плату учителей и строительство новых школ были выделены невиданные до того времени средства, а статьи государственных расходов на школьное дело увеличились почти вдвое. The introduction of universal primary education in the activities of the State Duma of the Russian Empire was for a long time not under the attention of the researchers, and interest in the topic increased due to the restoration of parliamentary traditions and deep reform of the education system. Historical sources show that at the beginning of the XX century, this issue was probably the only one that did not cause disagreements between political parties. But it was never resolved because of the six years of discussions between the factions in the State Duma, the Duma and the Council of State, the Parliament and the Government on related issues – the mandatory or granting of the right to receive primary education, the amount of funding and the nature of the management of Ministerial and Church schools, the language of teaching in primary schools in areas with non-Russian populations, about the role of local governments in the development of school Affairs, and others. The First State Duma, owing to its short existence, was unable to consider the draft law on the introduction of universal primary education, the Second Duma began its work, but its early dissolution did not allow any significant decisions to be taken on the issue. The Third State Duma was the only one in the pre-revolutionary history of Russia that lasted a full term of office, and the results of its activities in the field of education gave it the name “Duma of national education”. More than 300 legislative initiatives in the field of science and education were considered, including 15 draft laws on primary education, and additional allocations for primary schools increased by almost 40 million rubles a year. But the bill passed by the Duma on the introduction of universal primary education did not pass in the State Council. The Deputies of the fourth convocation again discussed the content of the draft developed by the Third Duma. The main cause of the conflicts was the issue of parochial schools. The last time in the history of the Duma a bill was introduced by the Minister of Public Education, P. N. Ignatiev, on 28 August 1916, but the decision on it was never made. However, during the years of operation of the State Duma, unprecedented resources have been allocated for the development of primary education, the training of teachers, the salaries of teachers and the construction of new schools, and public spending on schools almost doubled.
40
Малярчук, Любов, та Олександр Снідевич. "Суб'єкти виконавчого провадження: законопроектні новели". Entrepreneurship, Economy and Law, № 8 (2020): 42–47. http://dx.doi.org/10.32849/2663-5313/2020.8.07.
Повний текст джерела
41
Яшарова, М. М. "Щодо питання розробки законопроекту зі службового винахідництва". Часопис Київського університету права, № 4 (2009): 262–66.
Знайти повний текст джерела
42
Штогун, С. "Проблеми і перспективи нового законопроекту про судоустрій". Право України, № 7 (2007): 73–76.
Знайти повний текст джерела
43
Бутирін, Є. О. "РОЗРОБКА ЗАКОНОПРОЕКТУ ЗЕМСЬКОЇ РЕФОРМИ – БОРОТЬБА КОНЦЕПТУАЛЬНИХ ДИСКУРСІВ". Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка 3, № 95 (30 вересня 2021): 13–26. http://dx.doi.org/10.33766/2524-0323.95.13-26.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті здійснено історико-правовий аналіз концептів місцевого самоврядування в Російській імперії другої половини ХІХ століття. Зроблені висновки, що в першій половині ХІХ століття самоврядування в містах існувало суто номінально; ані магістрати та ратуші, ані шестигласні думи та міські голови не мали реальної влади, яка цілком зосереджувалась у поліційних установах та бюджетних комітетах, що адміністрували міські кошти. У статті досліджується еволюція ідей та поглядів на реформування системи місцевого управління після скасування кріпосного права і, зокрема, місцевого самоврядування, його система, склад, компетенція. Показана боротьба ліберального та консервативного таборів у ході розробки проекту земської реформи 1864 р.
44
Нуралиева, Д. Х. "Производство дознания в отношении несовершеннолетних в условиях реализации законопроекта о введении в российское уголовное законодательство института уголовного проступка". ТЕНДЕНЦИИ РАЗВИТИЯ НАУКИ И ОБРАЗОВАНИЯ 80, № 4 (2021): 101–6. http://dx.doi.org/10.18411/trnio-12-2021-188.
Повний текст джерелаАнотація:
В настоящей статье рассмотрены некоторые проблемы правоприменительной практики, связанные с принятием законопроекта о ведении в уголовное законодательство России института уголовного проступка и его реализацией при производстве дознания в отношении несовершеннолетних.
45
ЯКОВЕЦЬ, ІРИНА, та КОСТЯНТИН АВТУХОВ. "Шлях впровадження та подальші перспективи інституту оцінки ризиків вчинення повторного правопорушення в Україні". Право України, № 2019/07 (2019): 152. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2019-07-152.
Повний текст джерелаАнотація:
Завданням кримінальної юстиції є забезпечення безпеки суспільства, його захист від протиправних посягань. Для досягнення вказаної мети законодавцем кожної країни закріплюються певні механізми превенції нових правопорушень та заходи роботи з особами, що вже вчинили злочин. Радянська, а нині й сучасна українська правоохоронна система послуговується широким колом різноманітних інструментів, утім, такий механізм, як оцінка ризиків вчинення кримінального правопорушення, перебуває лише на початковій стадії впровадження в українську правничу систему. Досвід передових країн світу та міжнародних організацій свідчить про пла номірне поширення практики впровадження інструмента оцінки ризиків. Зростання популярності оцінки ризиків зумовлене запитом суспільства на безпеку, котру можна належно забезпечити науково обґрунтованими методами та політиками (evidence-basedpolicies). Мета статті – висвітлити процес запровадження застосування інституту оцінки ризиків та подальші перспективи розширення сфер застосування оцінки ризиків в Україні. Розвиток вітчизняної науки кримінально-виконавчого права зумовлює все більший інтерес до передових світових підходів до вирішення проблем надмірної дискреції персоналу органів та установ виконання покарань при прийнятті рішень, що впливають на правовий статус засуджених. Крім того, існує гостра потреба у науково-доведених підходах роботи з засудженими та інструментах, ефективність яких можна виміряти шляхом емпіричних досліджень та які вже пройшли апробацію у передових країнах. Інструмент оцінки ризиків вчинення кримінального правопорушення володіє всіма описаними вище характеристиками, саме тому можливо констатувати, що в майбутньому практика застосування цього інструмента лише розширюватиметься. Розробка та впровадження окремих елементів оцінки ризиків та потреб у діяльності органів виконання покарань розпочалися ще у 2000 р. і фактично тривали понад 15 років. Цей процес супроводжувався численними проєктами, у межах яких розроблялися, апробовувалися та валідувалися різні варіації оцінки ризиків. Фактичний результат цього процесу був оформлений у прийнятому у 2015 р. Законі України “Про пробацію”, у якому цей інструмент фігурує серед елементів досудової доповіді та в аспекті здійснення соціально-виховної роботи з засудженими. Утім, процес запровадження в Україні оцінки ризиків триває, і вже в зареєстрованих законопроектах, що перебувають на розгляді у Верховній Раді України, оцінка ризиків набуває все масштабнішого застосування, зокрема у законопроекті № 7337 “Про пенітенціарну систему”.
46
Любимова, Ольга Владимировна. "ПОЛИТИЧЕСКИЙ СМЫСЛ ЗАКОНОПРОЕКТА СЕРВИЛИЯ РУЛЛА, "Вестник древней истории"". Вестник древней истории, № 2 (2018): 257–81. http://dx.doi.org/10.7868/s0321039118020048.
Повний текст джерела
47
Ольга Григорьевна, Зубарева, and Крупнова Александра Леонидовна. "REGULATION OF PROPERTY RELATIONS OF SPOUSES-NOVELTIES OF THE DRAFT LAW." NORTH CAUCASUS LEGAL VESTNIK 1, no. 1 (March 2021): 150–55. http://dx.doi.org/10.22394/2074-7306-2021-1-1-150-155.
Повний текст джерела
48
Туманова, А. С. "Право на объединение в министерском законопроекте начала ХХ века". История государства и права, № 2 (2003): 24–29.
Знайти повний текст джерела
49
Червінська, Н. В. "Концепція законопроекту та ії значення для підвищення якості законів". Актуальні проблеми держави і права, Вип. 74 (2014): 55–61.
Знайти повний текст джерела
50
Горнісевич, А. "Зауваження та пропозиції до законопроекту про Митний кодекс України". Інтелектуальна власність в Україні, № 10 (2015): 64–68.
Знайти повний текст джерела