Добірка наукової літератури з теми "Законодавчі ініціативи"

У статті розглянуто останні законодавчі ініціативи щодо удосконалення правового забезпечення діяльності бібліотек та бібліотечної справи у цілому. Проаналізована відповідність наявних законопроектів тим основним викликам, які сьогодні стоять перед бібліотеками.

У статті досліджено законодавчі прогалини при формуванні виконавчих комітетів сільських об’єднаних територіальних громад. Проаналізовано необхідні проектні ініціативи щодо практичного врегулювання законодавцем механізму утворення, юридичний статус, персональний склад, передумови для належного функціонування виконавчих органів місцевого самоврядування – виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад.

На основі вивчення вітчизняного законодавства досліджено питання генезису організаційно-правового забезпечення доходів місцевих бюджетів. Розглянуто перші законодавчі ініціативи (закони про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування, про бюджетну систему, про систему оподаткування), які можна вважати зразковими для нормативно-правового поля початку 1990-х рр. Проаналізовано сучасне законодавство (Закон «Про місцеве самоврядування в Україні», Бюджетний і Податковий кодекси України) та деякі проєкти законодавчих актів у частині забезпечення спроможності місцевої влади сформувати ресурсну базу в тому руслі, якого вимагають процеси фінансової децентралізації.Метою статті є дослідження бюджетного та податкового законодавства України, виявлення законодавчих колізій у формуванні доходів місцевих бюджетів, які визначають складність фінансового забезпечення виконання повноважень місцевою владою, й обґрунтування пропозицій щодо їх усунення.Наукова новизна полягає в тому, що в статті набуло подальшого розвитку системне дослідження в історичній ретроспективі законодавства, яке регламентує формування доходів місцевих бюджетів України.Висновки. За результатами дослідження встановлено, що вітчизняне нормативно-правове поле вважається одним із прогресивних у світі, а проблема полягає в невиконанні деяких його ключових положень. Обґрунтовано, що встановлені правила організації бюджетних відносин мають недоліки у формуванні доходів і здійсненні видатків, через що складно забезпечити збалансування місцевих бюджетів, не порушуючи законодавство. Запропоновано усунути всі неузгодженості та суперечності, які визначили загальну неспроможність місцевої влади сформувати достатню, стабільну й у повному обсязі ресурсну базу.

Метою статті є аналіз правових механізмів парламентського контролю за діяльністю спецслужб в Україні у контексті дискусії щодо доцільності створення спеціального контрольного комітету Верховної Ради України. Наукова новизна у контексті дискусії про необхідність створення спеціального парламентського комітету, який і повинен здійснювати контроль за діяльністю спеціальних служб в Україні, полягає в обґрунтуванні невідповідності самого підходу щодо створення окремого парламентського контрольного комітету за діяльністю спецслужб Конституції й законам України. Висновки. Чинне законодавство України передбачає механізми контролю держави та суспільства за діяльністю спецслужб і правоохоронних органів спеціального призначення, які реалізовані в повноваженнях Верховної Ради, її Уповноваженого з прав людини й Рахункової палати, а також діяльності судової гілки влади. Водночас в Україні, на відміну від США, Великої Британії чи сусідньої Польщі, Конституція й інші законодавчі акти визначають парламентський контроль у нерозривному зв’язку законодавчої та контрольної функцій Верховної Ради України, а контрольна функція парламентських комітетів не розглядається відокремлено від інших функцій. Такий підхід посилюється правовою позицією Конституційного Суду України, за якою комітети не є самостійними суб’єктами парламентського контролю. Як наслідок, не створено спеціальних парламентських комітетів із функціями контролю за діяльністю спеціальних органів і служб, як і не забезпечується належним чином інформування суспільства з боку Верховної Ради чи Президента про діяльність спецслужб щодо протидії загрозам національної безпеки. Такий підхід скоріше диктується не потребами забезпечення таємності, а усталеною ще з радянських часів практикою та нерозвиненістю інститутів громадського контролю в цілому. Разом із тим посилення громадського контролю за діяльністю спецслужб можливе і в рамках чинного законодавства. Видається за доцільне оприлюднювати щорічний звіт голови СБУ в частині, що не містить таємної інформації, а також законодавчі ініціативи та кроки парламенту, прийняті за результатами такого звіту. Подібне інформування й ознайомлення суспільства з результатами діяльності спеціальних органів і служб не лише сприятиме реалізації на практиці прав і свобод людини та громадянина, а й підвищенню рівня довіри громадян до них та владних інститутів загалом. Водночас створення комітету/комітетів Верховної Ради України з функціями виключно контролю за діяльністю спецслужб і спеціальних органів держави суперечить нормам Конституції України.

Ключові слова: Російська імперія, українські губернії, законодавство, органи місцевого самоврядування, різнопрофільні сільськогосподарські школи, чоловіча та жіноча освіта, виставки, з’їзди. Анотація На основі широкого кола історичних джерел з використанням методів історико-архівного аналізу, синтезу та аналізу висвітлено роль уряду, громадськості, органів місцевого самоврядування та меценатів у процесі формування мережі різнопрофільних сільськогосподарських закладів освіти в період модернізації українських губерній у межах Російської імперії в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. Аналіз історіографічної спадщини засвідчує, що наявні праці не в повній мірі розкривають основні аспекти обраної для дослідження проблеми. За результатами проведеного дослідження з’ясовано, які основні чинники впливали на темпи формування мережі сільськогосподарських освітніх закладів для чоловіків та жінок, еволюцію законодавчої бази з даного питання, оцінки громадськості щодо якості та значення знань з підвищення продуктивності тогочасного сільськогосподарського виробництва. Показано роль з’їздів та виставок у поширенні досягнень аграрної сфери серед виробників сільськогосподарської продукції. Приділено увагу маловідомим аспектам обраної теми, які потребують подальшої наукової розробки. Посилання Beketov, 1898 – Beketov V.A. Nizshie selskohozyaystvennyie shkolyi i potrebnosti krestyanskogo chastnovladelcheskogo hozyaystva [Lower agricultural schools and the needs of a private peasant economy]. Vornezh, 1898. 120 s. [in Russian] Bessmertnaya, 2015 – Bessmertnaya L.A. Uchebno-vospitatelnaya rabota v nizshih zhenskih selskohozyaystvennyih shkolah Rossii kontsa ХІХ – nachala ХХ veka [Teaching and educational work in the lower women's agricultural schools in Russia at the end of the ХІХ – beginning of the ХХ century] // Uchenyie zapiski. Elektronnyiy nauchnyiy zhurnal Kurskogo gosudarstvennogo universiteta, 2015. № 1 (33). URL: http://scientific-notes.ru/#new-number?id=38 [in Russian] Volos, 2003 – Volos O.V. Silskohospodarska prosvitnytska diialnist zemstv Khersonshchyny (kinets ХІХ – pochatok ХХ st.) [Silskogospodarska Educational Activity of the Zemstvos of Kherson Oblast (3rd century - ХІХ century - ear of the ХХ century)] // Derzhavna etnonatsionalna polityka: pravovyi ta kulturolohichnyi aspekty v umovakh Pivdnia Ukrainy: zbirnyk naukovykh prats V Vseukrainskoi naukovo-praktychnoi konferentsii, Zaporizhzhia, 2 – 3 zhovtnia 2003 r. Simferopol, 2003. S. 155-158. [in Ukrainian] Voron, 2015 – Voron V.P. Razvitie vneshkolnogo selskohozyaystvennogo prosvescheniya na territorii Ukrainyi vo vtoroy polovine ХІХ – nachale ХХ st. [Development of out-of-school agricultural education on the territory of Ukraine in the second half of the ХІХ - early ХХ century] Izvestiya Gomelskogo gosudarstvennogo universiteta imeni F. Skorinyi, 2015. № 4. URL: https://vesti.gsu.by/2015/vesti_gsu_2015_4.pdf [in Russian] Geyduk, 1891 – Geyduk F.I. Nashi nizshie selsko-hozyaystvennyie shkolyi [Our lower agricultural schools]. Odessa, 1891. 88 s. [in Russian] Esikova, 2010 – Esikova M. Selskohozyaystvennoe obrazovanie v Rossii (vtoraya polovina ХІХ v. – 1917 g.) [Agricultural education in Russia (second half of the ХІХ century - 1917)] // Vlast. № 7. S. 150-154. [in Russian] Zemskiy sbornik, 1902 a – Zemskiy sbornik Chernigovskoy gubernii. Dekabr. № 12 [Zemsky collection of the Chernigov province. December. № 12]. Chernigov: Tip. Gubernskogo zemstva, 1902. 256 s. [in Russian] Zemskiy sbornik, 1902 b – Zemskiy sbornik Chernigovskoy gubernii. Oktyabr. № 10 [Zemsky collection of the Chernigov province. October. № 10]. Chernigov: Tip. Gubernskogo zemstva, 1902. 256 s. [in Russian] Kovalenko, 2014 – Kovalenko N.P. Silskohospodarski zꞌizdy ta yikhnia rol u poshyrenni znan pro sivozminy v zemlerobstvi Ukrainy (druha polovyna XIX – pochatok XX stolittia) [Silskogospodarskі zꞌїzdi and їхnya role in the expanded knowledge about the present in the farming of Ukraine (the other half of the ХІХ is the ear of the XX century)]. Zbirnyk naukovykh prats Kyivskoho natsionalnoho universytetu im. T.Shevchenka. Kyiv, 2014. Vyp. 42: Etnichna istoriia narodiv Yevropy. S. 106-112. [in Ukrainian] Kostiuk, 2005 – Kostiuk M.V. Z istorii stanovlennia nyzhchoi silskohospodarskoi osvity na Cherkashchyni [From the history of the formation of the lower social and cultural education in Cherkasy] // Chasopys ukrainskoi istorii. K., 2005. Vyp. 2. S. 32-35. [in Ukrainian] Makarets, 2010 – Makarets S.V. Tekhnolohiia vyroshchuvannia zernovykh kultur u kozatsko-selianskykh hospodarstva Poltavshchyny na rubezhi XIX – XX st. [Makarets The technology of grain crops viroshuvannya at the Cossack-rural government of the Poltava region at the turn of the XIX – XX centuries] // Naukovi pratsi istorychnoho fakultetu natsionalnoho universytetu. 2010. Vyp. 28. S. 98-101. [in Ukrainian] Moskalskiy, 1881 – Moskalskiy N. Selskohozyaystvennyie uchebnyie zavedeniya vedomstva Ministerstva gosudarstvennyih imuschestv [Agricultural educational institutions of the Ministry of State Property]. // Srednie selskohozyaystvennyie zavedeniya. SPb., 1881. Vyip. II. 88 s. [in Russian] Moskalskiy, 1893 – Moskalskiy N.P. Selskohozyaystvennoe obrazovanie [Agricultural education] // Selskoe i lesnoe hazyaystvo Rossii. SPb., 1893. S. 363-390 [in Russian] Nebolskiy, 1884 – Nebolskiy A.G. Istoriko-statisticheskiy ocherk obschego i spetsialnogo obrazovaniya v Rossii [Historical and statistical sketch of general and special education in Russia]. – SPb., 1884. 257 s. [in Russian] Nyzhnyk, 2019 – Nyzhnyk S. Umanske uchylyshche sadivnytstva i zemlerobstva v istorii vitchyznianoi osvity: do 175-richchia zasnuvannia umanskoho natsionalnoho universytetu sadivnytstva [Umansk school of gardening and farming in the history of modern education: until the 175th day of falling asleep at the Uman national university of gardening] // Umanska starovyna. Uman, 2019. Vyp. 6. URL: http://usj.udpu.edu.ua/article/view/186719 [in Ukrainian] Normalnoe Polozhenie, 1883 – Normalnoe Polozhenie o nizshih selskohozyaystvennyih shkolah. Vyisochayshe utverzhdennoe 27 dekabrya 1883 g. [Normal Statute for Lower Agricultural Schools. Highest approved on December 27, 1883] // PSZRI. Sobranie trete. T. 3. 1883. SPb., 1886. 1018 s. [in Russian] O dopuschenii lits, 1913 – O dopuschenii lits zhenskogo pola k sluzhbe po uchebno-vospitatelnoy chasti v selskohozyaystvennyih uchebnyih zavedeniyah. Vyisochayshe utverzhdennyiy odobrennyiy Gosudarstvennyim sovetom i Gosudarstvennoy dumoy zakon 30 iyunya 1913 g. [On the admission of females to the educational service in agricultural educational institutions. The highest approved law approved by the State Council and the State Duma on June 30, 1913] // PSZRI. Sobranie trete. T. 33. Ch.1. SPb., 1913. 1561 s. [in Russian] Obzor, 1898 – Obzor deyatelnosti Ministerstva Zemledeliya i Gosudarstvennyih Imuschestv za 4-y god ego suschestvovaniya (30 marta 1897g. – 30 marta 1898 g.) [Review of the activities of the Ministry of Agriculture and State Property for the 4th year of its existence (March 30, 1897 - March 30, 1898)]. SPb., 1898. 300 s. [in Russian] Polozhenie, 1895 – Polozhenie o selskohozyaystvennoy i promyishlennoy vyistavke, ustraivaemoy Kievskim obschestvom selskogo hozyaystva i selskohozyaystvennoy promyishlennosti v Kieve v 1898 [Regulations on the agricultural and industrial exhibition organized by the Kiev Society of Agriculture and Agricultural Industry in Kiev in 1898]. g. Kiev, 1895. 8 s. [in Russian] Polozhenie, 1900 – Polozhenie o selskohozyaystvennyih remeslennyih uchebnyih masterskih. Vyisochayshe utverzhdennoe 10 marta 1897 g. [Regulation on agricultural craft training workshops. Highest approved on March 10, 1897] // PSZRI. Sobranie trete. T. XVII. 1897. SPb., 1900. 1562 s. [in Russian] Polozhenie, 1904 – Polozhenie o selskohozyaystvennom obrazovanii. Vyisochayshe utverzhdennoe 26 maya 1904 goda [Regulation on agricultural education. Highest approved on May 26, 1904]. // PSZRI. Sobranie trete. T. XXIV, 1904. SPb., 1907. 1257 s. [in Russian] Pravila, 1898 – Pravila dlya uchenits i slushatelnits Zozulinskoy zhenskoy prakticheskoy shkolyi [Rules for pupils and students of the Zozulinskaya women's practical school] // Sbornik svedeniy po selskohozyaystvennomu obrazovaniyu. Vyip. 1. Zhenskoe obrazovanie. SPb., 1898. S. 179-188. [in Russian] Sbornik, 1900 – Sbornik svedeniy po selskohozyaystvennomu obrazovaniyu [Collection of information on agricultural education]. Vyip. IV. Selskohozyaystvennyie uchebnyie zavedeniya po svedeniyam k 1 yanvarya 1898 goda. SPb., 1900. 195 s. [in Russian] Sbornik, 1910 – Sbornik svedeniy po selskohozyaystvennomu obrazovaniyu [Collection of information on agricultural education]. Selskohozyaystvennyie uchebnyie zavedeniya v 1910 godu. SPb. Vyip. XVI, 1910. 188 s. [in Russian] Sorokina, 2019 – Sorokina T.A. Stanovlenie seti nizshih selskohozyaystvennyih shkol v Kurskoy gubernii v kontse ХІХ – nachale ХХ veka [Formation of a network of lower agricultural schools in the Kursk province in the late ХІХ - early ХХ centuries] // Uchenyie zapiski. Elektronnyiy nauchnyiy zhurnal Kurskogo gosudarstvennogo universiteta, 2019. № 2 (50). T. 1. URL: https://cyberleninka.ru/article/n/stanovlenie-seti-nizshihselskohozyaystvennyh-shkol-v-kurskoy-gubernii-v-kontse-xix-nachale-xx-veka/viewer [in Russian] Terletska, 2013 – Terletska U.I. Poshyrennia silskohospodarskykh znan za dopomohoiu chytan i besid u Chernihivskii hubernii naprykintsi ХІХ – na pochatku ХХ stolittia [Expansion of the Silk-dweller's knowledge for additional reading and conversation in the Chernigiv province for example in the XIX - on the ear of the XX century] // Visnyk Chernihivskoho natsionalnoho pedahohichnoho universytetu, 2013. Vyp. 110. Pedahohichni nauky. S. 102-104. [in Ukrainian] Tretyakov, 2017 – Tretyakov A.V. Obrazovatelnoe selskohozyaystvennoe zakonodatelstvo poreformennoy Rossii – rezultat reform 60 – 70-h godov ХІХ v. [The educational agricultural legislation of post-reform Russia is the result of the reforms of the 60s - 70s of the ХІХ century] // Bereginya. 777. Sova: obschestvo, politika, ekonomika. № 4 (35). S. 18-26. [in Russian] Trudyi, 1879 – Trudyi komissii po sostavleniyu proekta (Polozheniya o Nizshih selskohozyaystvennyih shkolah) [Proceedings of the Drafting Commission (Provisions on Lower Agricultural Schools]. SPb, 1879. 160 s. [in Russian]

У статті проаналізовано застосування категорії відповідальності у Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні», визначено суб’єкти, інстанції, засоби реалізації відповідальності органів і посадових осіб місцевого самоврядування. Дослідження виявило наявність змішування засобів забезпечення відповідальності з переліком підстав за яких передбачено її настання. Також з’ясовано, що якщо для місцевого референдуму щодо дострокового припинення повноважень сільського, селищного, міського голови у профільному законі визначено підстави для його проведення, то для проведення процедури народної ініціативи таких підстав не зазначено. Підтверджено висновок про те, що труднощі практичної реалізації відповідальності пов’язані, зокрема, з проблемою конкретизації статусу територіальної громади. Відповідно, важливим завданням є здійснення деталізації положень щодо визначення статусу територіальної громади як суб’єкта відносин відповідальності. Крім того, до причин, які перешкоджають територіальній громаді застосовувати існуючі законодавчі норми про відповідальність органів і посадових осіб місцевого самоврядування, віднесено відсутність регламентації процедур їх реалізації, у тому числі, на рівні локальних нормативно-правових актів, а також особливості виборчої системи, за якої обмежується здатність виборців відкликати депутата місцевої ради. У статті обґрунтовується точка зору щодо актуальності уточнення і розмежування видів відповідальності та засобів їх забезпечення, зокрема конституційно-правової та політичної відповідальності.

У роботі розкриті тенденції розвитку національного законодавства про медіацію та медіатора у криміналь-ному провадженні. Виявлені особливості та здійснено порівняльний аналіз участі у медіаційних процедурах адвоката та медіатора, як нового учасника криміналь-ного провадження. Зазначається, що всі законодавчі ініціативи щодо визначення місця та ролі медіатора в судових процесах, на жаль, не набули свого реаль-ного втілення у житті. Зумовлено це тим, що у полі-тиків, теоретиків та юристів-практиків відсутнє єдине бачення щодо: а) вимог до особи-медіатора; б) об’єму прав та обов’язків, які він реалізує в межах криміналь-ного процесу; в) юридичної відповідальності за пору-шення закону під час участі у медіаційній процедурі; г) організаційних форм медіаційних організацій тощо. Зроблено висновок, що відсутність чітких вимог до осо-би медіатора, які повинні бути закріплені винятково на рівні законів, створює умови для зловживань та роз-квіту корупції. Встановлено, що основною відмінністю адвоката і медіатора є те, що адвокат є фахівцем у га-лузі права, а медіатор – у психології та конфліктології і поєднання в одній особі цих двох статусів (адвоката і медіатора) є недопустимим.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.01 – теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень. – Маріупольський державний університет. – Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України, Харків, 2020. Дисертація присвячена історико-правовій характеристиці актуальних проблем розширення Європейського Союзу та їх впливу на інтеграцію Турецької Республіки до цієї спільноти. Досліджено реформи Партії справедливості та розвитку у світлі інтеграції законодавства Турецької Республіки до законодавчої бази Європейського Союзу та їх вплив на правові процеси, а також історико-правові аспекти нормативного забезпечення Турецькою Республікою процесів європейської інтеграції. Досліджуються окремі напрямки правового забезпечення вступу Турецької Республіки до Європейського Союзу, правові та організаційні засади побудови стратегічних відносин між Турецькою Республікою та Україною в контексті перспективи набуття ними членства в Європейському Союзі.

Средницька І.Ю. Народна законодавча ініціатива: зарубіжний досвід та перспективи запровадження в Україні : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.02 / Средницька Ірина Юріївна. – Одеса, 2016. – 257 с.
У дисертації здійснено комплексне загальнотеоретичне дослідження народної законодавчої ініціативи як форми безпосередньої демократії. Проаналізовано сучасний стан наукової розробки народної законодавчої ініціативи. Простежено розвиток народної законодавчої ініціативи в українській та зарубіжній політико-правовій думці. Визначено місце народної законодавчої ініціативи в системі народовладдя. Досліджено особливості конституційно-правового регулювання народної законодавчої ініціативи у країнах, що представляють різні регіони світу, зокрема Австрії, Швейцарії, Італії, Іспанії, Латвії, Польщі, США, Російській Федерації, Киргизстані тощо. На підставі порівняльно-правового аналізу практики застосування народної законодавчої ініціативи у різних країнах спроектовано моделі цієї форми сучасної демократії. Визначено особливості реалізації права народної законодавчої ініціативи у межах різних моделей, а також надано характеристику кожної моделі народної законодавчої ініціативи з погляду можливих переваг та недоліків її застосування. Удосконалено аналіз основних проблем та перспектив подальшого розвитку народної законодавчої ініціативи в Україні. Сформульовано передумови і пріоритети запозичення зарубіжного досвіду в національне законодавство. Запропоновано концептуальну модель народної законодавчої ініціативи для України, визначено її переваги, особливості правового механізму її функціонування, а також надано пропозиції щодо правової регламентації. Запропоновано розробити проект Закону України «Про народну законодавчу ініціативу».
В диссертации осуществлено комплексное общетеоретическое исследование народной законодательной инициативы как формы непосредственной демократии. Исследованы исторические этапы возникновения и развития народной законодательной инициативы, определена сущность и уточнено определение народной законодательной инициативы как формы непосредственной демократии. Прослежено развитие народной законодательной инициативы в украинской и зарубежной политико-правовой мысли. Установлено, что работы украинских и зарубежных ученых в основном были направлены на исследование и научное обоснование правовой природы права народной законодательной инициативы, и в них не рассматривались возможные проблемы конституционного внедрения этого права в Украине. Определено место народной законодательной инициативы в системе народовластия. На основе анализа конституций, законов о народной законодательной инициативе и регламентов законодательных органов определены особенности функционирования института народной законодательной инициативы в странах, представляющих различные регионы мира, в том числе Австрии, Швейцарии, Италии, Латвии, Польше, США, Российской Федерации, Кыргызстане и др. Детально охарактеризованы особенности практического осуществления народной законодательной инициативы этих государств, обобщены преимущества и недостатки. На основании сравнительно-правового анализа практики применения народной законодательной инициативы в различных странах исследованы модели этой формы современной демократии. Кроме того, определены особенности реализации права народной законодательной инициативы в рамках австрийской и американской моделей. Определение перспектив развития правовых основ народной законодательной инициативы в Украине в соответствующих законопроектах и научных работах имеет большое значение для практического внедрения качественно нового института народной законодательной инициативы в Украине с учётом позитивного опыта некоторых зарубежных стран в этой сфере. Сформулированы предпосылки и приоритеты заимствования опыта польского, латвийского, белорусского правового регулирования в Украине. Проанализированы факторы, влияющие на внедрение народной законодательной инициативы в Украине. Указано, что это конституционное внедрение зависит от политических, экономических, социальных и исторических факторов. Анализ нормативных актов зарубежных стран предоставил возможность определить основной круг проблем, связанных с реализацией права народной законодательной инициативы, предложить пути их разрешения, сделать ряд рекомендаций по совершенствованию национальной законодательной базы, в частности, относительно гарантий представителей инициативной группы граждан в парламенте. Разработаны предложения относительно внесения соответствующих изменений и дополнений в Конституцию Украины, а также детализации концептуальной модели народной законодательной инициативы в актах законодательства Украины на современном этапе конституционно-правовой реформы. С учетом того, что наделение правом законодательной инициативы зависит от форм государственного устройства и государственного правления, социально-политической структуры общества и других аспектов, подчеркнута необходимость признания субъектом права законодательной инициативы Украинского народа. Логическим завершением этого процесса должно стать принятие Верховным Советом Украины Закона Украины «О народной законодательной инициативе».

Варваровська Я. І. Конституційно-правове регулювання законодавчого процесу в Україні в сучасних умовах реформування : кваліфікаційна робота магістра спеціальності 081 "Право" / наук. керівник Н. В. Верлос. Запоріжжя : ЗНУ, 2020. 102 с.
UA : Кваліфікаційна робота складається зі 102 сторінок основного тексту, містить 81 джерело використаної інформації. Законодавча діяльність Верховної Ради України у контексті еволюції законодавства України засвідчила існування проблеми якості законів. Поряд з іншими чинниками, що так чи інакше впливають на якість законів, ця проблема, зокрема, зумовлена також і недодержанням вимог законодавчої техніки у процесі законотворення. Основними негативними чинниками, що супроводжують цей процес є: наявна можливість одноосібного подання законопроекту народними депутатами України; регулярне порушення парламентських процедур через відсутність відповідальності; відсутність усталеної практики довгострокового планування та наукового обґрунтуванням; відсутність налагодженої комунікації між суб’єктами законодавчої ініціативи та громадянським суспільством та ін. Викладене свідчить про актуальність дослідження механізму конституційно-правового регулювання законодавчого процесу в Україні в сучасних умовах реформування з метою забезпечення сталого розвитку та ефективної розбудови української державності. Отже, розробка дієвої системи вироблення, узгодження, ухвалення, оцінки та перегляду законодавства залишається вкрай актуальним завданням як з теоретичної, так і з практичної точки зору і є важливим для державного керівництва і українського суспільства загалом. Аналіз існуючих практик модернізації та розробки законодавства доводить, що певною мірою проблеми в законодавчому процесі в Україні обумовлені не стільки недосконалістю нормативного регулювання, скільки неефективністю практики його реалізації. Разом з тим, низка питань, пов’язаних із подальшою оптимізацією та підвищенням ефективності законодавчого процесу в Україні, залишаються невирішеними і потребують значно більш активної уваги наукової спільноти. Це, а також висока практична значущість окреслених проблем, зумовлюють актуальність порушеної проблематики. Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають в процесі здійснення законодавчої діяльності Верховної Ради України. Предметом дослідження є Конституційно-правове регулювання законодавчого процесу в Україні в сучасних умовах реформування. Мета кваліфікаційної роботи полягає у комплексному дослідженні законодавчого процесу в Україні, обґрунтування пропозицій щодо вдосконалення його конституційно-правової регламентації з урахування євроінтеграційного курсу України та необхідності гармонізації вітчизняного законодавства із правом ЄС, а також заповнення прогалин, що мають місце в конституційно-правовому регулюванні з цієї проблематики.
EN : Qualification work consists of 102 pages of the main text, contains 81 sources of information used. Legislative activity of the Verkhovna Rada of Ukraine in the context of the evolution of the legislation of Ukraine testified to the existence of the problem of the quality of laws. Along with other factors that in one way or another affect the quality of laws, this problem, in particular, is also due to non-compliance with the requirements of legislative technique in the legislative process. The main negative factors that accompany this process are: the possibility of individual submission of the bill by the people's deputies of Ukraine; regular violations of parliamentary procedures due to lack of accountability; lack of established practice of long-term planning and scientific substantiation; lack of established communication between the subjects of the legislative initiative and civil society, etc. The above testifies to the relevance of the study of the mechanism of constitutional and legal regulation of the legislative process in Ukraine in the current conditions of reform in order to ensure sustainable development and effective development of Ukrainian statehood. Thus, the development of an effective system of drafting, harmonizing, adopting, evaluating and revising legislation remains an extremely important task both from a theoretical and practical point of view and is important for the state leadership and Ukrainian society in general. Analysis of existing practices of modernization and development of legislation proves that to some extent the problems in the legislative process in Ukraine are due not so much to the imperfection of regulation, as the inefficiency of its implementation. However, a number of issues related to further optimization and efficiency of the legislative process in Ukraine remain unresolved and require much more active attention of the scientific community. This, as well as the high practical significance of the outlined problems, determine the relevance of the issues raised. The object of the study is public relations that arise in the process of legislative activity of the Verkhovna Rada of Ukraine. The subject of the study is the Constitutional and legal regulation of the legislative process in Ukraine in the current conditions of reform. The purpose of the qualification work is a comprehensive study of the legislative process in Ukraine, substantiation of proposals to improve its constitutional and legal regulations taking into account the European integration course of Ukraine and the need to harmonize domestic legislation with EU law, as well as filling gaps in constitutional regulation. issues.