Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Загальнолюдське виховання.
Статті в журналах з теми "Загальнолюдське виховання"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-50 статей у журналах для дослідження на тему "Загальнолюдське виховання".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Salyha, Nataliia. "Погляди Іоанна Павла II на проблеми виховання дітей та молоді на засадах християнської морал". Освітній простір України, № 15 (15 квітня 2019): 51–59. http://dx.doi.org/10.15330/esu.15.51-59.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена проблемі виховання дітей та молоді з позицій християнської моралі у творчості та просвітницькій діяльності Папи Римського Іоанна Павла II, який був не лише видатною духовною особою, дипломатом, психологом, філософом, істориком, а й справжнім педагогом світу, одним із найбільш харизматичних діячів ХХ ст. У статті розглянуто філософсько-педагогічні праці вченого, проаналізовано гуманістичну сутність і зміст його ідей, розкрито загальнолюдське значення його духовної спадщини в реалізації ідей християнської моралі сучасної молоді.
2
Швиденко, Валентина. "СТАН ОПРАЦЮВАННЯ ПРОБЛЕМИ ОРГАНІЗАЦІЇ ВИХОВНОЇ РОБОТИ В ЗАКЛАДАХ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ ВЕЛИКОЇ БРИТАНІЇ У СУЧАСНОМУ НАУКОВОМУ ДИСКУРСІ". Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології 9(103), № 9(103) (30 листопада 2020): 458–68. http://dx.doi.org/10.24139/2312-5993/2020.09/458-468.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розкрита проблема організації виховної роботи в закладах середньої освіти Великої Британії у працях вітчизняних на зарубіжних науковців. Висвітлено різні погляди педагогів на виховання в закладах середньої освіти Великої Британії, основна увага яких зосереджується на вихованні моральних якостей дітей, організації сімейного виховання дітей у Великій Британії. У статті показано роль сучасної британської сім’ї у вихованні дітей. Зазначено, що інтегративною складовою є орієнтація на виховання особистості з розвиненим естетичним світоглядом, який ґрунтується на загальнолюдських цінностях і пріоритетах. Відображено патріотичне виховання, що сприяє критичному діалогу і демократичного процесу, здатне об’єднати людей у всьому різноманітті багатонаціонального суспільства. Продемонстровано гендерне виховання учнів закладів середньої освіти у Великій Британії
3
Андреєва, О. "ВИХОВНИЙ ПОТЕНЦІАЛ СУЧАСНОЇ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ У ФОРМУВАННІ ЗАГАЛЬНОЛЮДСЬКОЇ ЦІННОСТІ – ЛЮБОВІ". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 101, № 2(Ч.1) (28 вересня 2021): 6–14. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2021-101-2_1-6-14.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті обґрунтована ідея, що художня література наділена великою силою виховного потенціалу. Література є одним із найголовніших чинників впливу на формування та виховання загальнолюдських цінностей та якостей людини у будь-якому віці. Особливий інтерес представляє проблема виховання за допомогою сучасної зарубіжної літератури такої загальнолюдської цінності, як любов. У статті розглянуто цю цінність як зацікавленість та прагнення до культивації у своїй свідомості таких чеснот, як добро, духовність, творення, прийняття себе та іншої людини. Література – це віддзеркалення дійсності, особливостей суспільства країни, мислення та звичок народів. Письменник, митець споглядає та відтворює дійсність середовища через призму свого сприйняття у творі. Літературний твір – це засіб комунікації автора, представника суспільства, народу окремої країни з читачем. Значна роль в процесі формування студентської молоді належить засобам художньої літератури. Високий виховний потенціал художньої літератури та сучасної зарубіжної літератури обумовлений специфікою її змісту, засвоєння якого розвивається особистістю та збагачує її внутрішній світ знаннями духовних цінностей, переживаннями їх смислової значущості. Таким чином, ми, занурюючись у світ, що його зображує митець, сприймаємо, відчуваємо емоції, думки, настрої, тенденції та проблеми розвитку або деградації людини, представника суспільства, нації, носія менталітету. Мета статті – дослідити виховний потенціал сучасної зарубіжної літератури щодо виховання любові.
4
Момот, О. О. "ВПЛИВ СІМЕЙНОГО ВИХОВАННЯ НА ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ ЗДОРОВ’Я ОСОБИСТОСТІ ДИТИНИ". Педагогіка та психологія, № 61 (квітень 2019): 132–37. http://dx.doi.org/10.34142/2312-2471.2019.61.15.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті визначено та теоретично обґрунтовано пріоритет сімейного виховання на формування культури здоров’я особистості дитини як сукупність знань, умінь і навичок ведення здорового способу життя, психологічне самовдосконалення, соціальний та фізичний розвиток, що залежить від традиційної складової цього впливу, способу організації життя, участі обох батьків у вихованні, правильної організації вільного часу сім’ї, ставлення батьків до здоров’я. Культура сімейного виховання головним чином визначає культуру особистості дитини. Успіх сімейного виховання багато в чому залежить від організації домашнього життя, традицій сімейного життя. Здоров’я – основна загальнолюдська цінність, тому одним із пріоритетних напрямів культури здоров’я є створення стимулюючої, позитивної, здоров’язберігаючої, духовної та морально-психологічної атмосфери в сім'ї, оволодіння необхідними знаннями, вміннями та навичками для збереження та зміцнення здоров'я, забезпечення відповідних умов для навчання та формування фізично та психічно здорової людини, покликаних формувати здоровий світогляд, культуру здоров'я. Основна вимога до сімейного виховання – це вимога любові. Харчування відіграє важливу роль у формуванні культури здоров’я дитини. Воно має бути раціональним, врівноваженим, помірним та різноманітним, це перший ключ до здоров'я та добробуту, гарантія ефективності навчально-виховного процесу. Роль сімейного виховання у сформованості культури здоров’я дитини визначається рівнем зміцнення здоров’я, вмінням уберегти й покращувати своє здоров’я та оточення і сприймати його як найвищу цінність. Культура здоров’я сприяє формуванню особистості дитини як повноцінного члена суспільства, пристосованого до життя в цьому середовищі та здатного пристосовуватися до змін соціуму.
5
Танько, Т. П., та Н. Г. Тарарак. "СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ ЗАГАЛЬНОЛЮДСЬКИХ ЦІННОСТЕЙ У МАЙБУТНІХ ВИХОВАТЕЛІВ ЗАКЛАДІВ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ". Засоби навчальної та науково-дослідної роботи, № 50 (2018): 100–114. http://dx.doi.org/10.34142/2312-1548.2018.50.07.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті актуалізується проблема формування загальнолюдських цінностей у майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти, висвітлено соціально-педагогічні аспекти їх розвитку. Наголошено, що українське суспільство протягом століть виплекало багатогранну духовну культуру, що містить в собі такі загальнолюдські цінності як гуманістична свідомість, національні моральні ідеали, закоханість у свою землю, любов до Батьківщини, тощо. Проаналізовано етапи розвитку дефініції «цінності», визначено її сутність, зазначено, що духовні цінності знаходять свою конкретизацію через соціальні цінності, підкреслено що співвідношення духовних та соціальних цінностей являє собою соціально-психологічний аспект проблеми співвідношення сутності та особистості. Розкрито мету ціннісно-орієнтованої освіти, яка полягає у вихованні цілісної людини культури та має взаємозалежні природну, соціальну і культурну сутності. Розглядаються цінності освіти, зауважується, що вони мають бути спрямовані на формування системи ціннісних орієнтацій майбутнього вихователя закладу дошкільної освіти та містить у собі когнітивну, емоційну та діяльнісну складові, що зумовлюють розвиток ціннісних уявлень, емоційно-ціннісну оцінку світу, спрямованість соціально-значущих дій педагога. Схарактеризовано цінності-якості, що мають бути притаманні майбутнім педагогам вихователям, наголошено, що ціннісно-мотиваційне ядро майбутнього вихователя закладу дошкільної освіти містить у собі три рівня ставлення до навчання: ставлення до навчання як до цінності; ставлення до навчання як до одного із різновидів праці; ставлення до навчання як до специфічного виду праці, (роботи з дітьми дошкільного віку), що має забезпечити всі щабелі його духовного зростання. Підкреслено, що цінність навчальної діяльності майбутніх педагогів визначається тим, наскільки вона сприяє становленню їх як самодостатньої особистості, сприяє розвитку потреб до самореалізації, самовиховання, формування самосвідомості. Визначено вимоги до організації навчально-виховного процесу в сучасному ВНЗ з урахування кодексу цінностей сучасного національного виховання.
6
Мельник, О. В. "ЗМІСТ ОСОБИСТОГО НЕМАЙНОВОГО ПРАВА УСИНОВЛЕНОЇ ДИТИНИ НА НАЛЕЖНЕ СІМЕЙНЕ ВИХОВАННЯ". Знання європейського права, № 6 (6 лютого 2022): 39–43. http://dx.doi.org/10.32837/chern.v0i6.296.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена дослідженню змісту особистого немайнового права усиновленої дитини на належне сімейне виховання, його сутності, функцій, головного призначення. Зазначено логічність законодавчої норми щодо закріплення права дитини не просто на виховання, а саме на належне виховання, однак звернено увагу на те, що законодавець не провів межі між цим поняттями та не встановив критеріїв оцінювання виховання. Системний аналіз законодавства дав можливість виявити деякі обов’язкові критерії належності виховання, такі як правильні ціннісні орієнтири (повага до прав і свобод інших людей, любов до своєї сім’ї, свого народу, своєї Батьківщини); забезпечення здобуття освіти; підготовка до самостійного життя; повага до дитини; відсутність фізичних покарань, а також покарань, що принижують людську гідність; відсутність будь-якого виду експлуатації. Зроблено висновок, що можливість виховувати свою дитину особисто є одним із найбільш значимих прав кожного з батьків, адже це дає змогу спрямувати формування особистості неповнолітнього у бажаному напрямі, саме у вихованні проявляється духовна близькість батьків і дітей. Водночас батьки на перше місце ставлять «охоронні» задачі, пов’язані зі здійсненням піклування про здоров’я дитини, її життя; потім йдуть економічні задачі, які розуміються як зусилля батьків, спрямовані на забезпечення матеріального благополуччя дитини; потім – задачі, які передбачають формування у дитини уявлень про норму і про те, що є відхиленням від норми; задачі, пов’язані з духовно-моральним розвитком особистості, опиняються на останньому місці у списку пріоритетів. Зроблено висновок, що належне сімейне виховання є процесом формування особистості дитини під впливом сімейного оточення, що забезпечує всебічний розвиток дитини, формування системи життєвих цінностей, які відповідають ідеалам права та суспільній моралі. Під правом дитини на належне сімейне виховання розуміється закріплене у законодавстві особисте немайнове право дитини, що передбачає можливість вільно та всебічно формувати свою особистість у сімейному оточенні, здобувати життєві орієнтири відповідно до загальнолюдських цінностей, норм права та суспільної моралі.
7
Guzynets, Olesіa. "Чинники впливу на виховання духовно-релігійних цінностей студентської молоді". Освітній простір України 17 (15 листопада 2019): 292–97. http://dx.doi.org/10.15330/esu.17.292-297.
Повний текст джерелаАнотація:
Обгрунтовано, що духовно-релігійне виховання є складним та багатогранним явищем. Висвітлено погляди науковців на розуміння духовних та релігійних цінностей. Метою статті є аналіз сутності духовно-релігійного виховання та чинників впливу на формування духовно-релігійних цінностей молоді. Показано, що загальнолюдські моральні істини розроблялися і збагачувалися завдяки релігії. Проаналізовано сутність духовно-релігійного виховання, як процес становлення системи духовних цінностей особистості, що призводить до включення її внутрішніх механізмів саморозвитку. Виявлено, що даний феномен потребує різноманітних підходів для його вивчення. Розглянуто соціологічний, психологічний, феноменологічний, середовищний, аксіологічний підходи до духовно-релігійного виховання.
8
НАГРИБЕЛЬНИЙ, ЯРОСЛАВ. "РОЛЬ МИРОСЛАВА СТЕЛЬМАХОВИЧА В СТАНОВЛЕННІ Й РОЗВИТКУ ІСТОРІЇ ПЕДАГОГІКИ В НЕЗАЛЕЖНІЙ УКРАЇНІ". Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 2 (2019): 41–49. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2019-1-2-41-49.
Повний текст джерелаАнотація:
Стельмаховича визначено вплив його наукових ідей на становлення й розвиток історії педагогіки в незалежній Україні. Аналіз праць Мирослава Гнатовича Стельмаховича засвідчив багатогранність і різновекторність його інтересів, адже в них порушено проблеми національного, родинного, естетичного морального, фізичного, трудового виховання, українознавства, родинознавства та методики навчання цих предметів, питання мовленнєвого розвитку учнів та інші. Обґрунтовано, що не втрачає новизни й актуальності виокремлення дослідником провідних принципів виховання, до яких він відносить: гуманізм, природовідповідність, зв'язок виховання з життям, виховання працею, врахування вікових та індивідуальних особливостей вихованців, систематичність і послідовність виховання, єдність вимог і поваги до особистості, поєднання педагогічного керівництва з розвитком самостійності та ініціативи виховання. Означені принципи відповідають вимогам концепції нової української школи, якою передбачено виховання учнів на загальнолюдських цінностях і патріотизмі. Завданням сучасної школи є формування в учнів відповідальності, поваги до гідності, прав, свобод, інтересів людини, толерантності, екологічної культури, доброти, шанобливого ставлення до сім’ї. Установлено, що педагог розробляє цілісну виховну систему на основі загальнолюдських та громадянських цінностей. Особливе значення має залучення до національних традицій, звичаїв, обрядів – тих скарбів, що репрезентують етнічний код українця. Тільки врахування ідей української народної педагогіки забезпечить становлення й формування української національної школи, якою М. Стельмахович вважав “той загальноосвітній навчальний заклад, що забезпечує засвоєння учнями основ наук і виховання свідомого громадянина суверенної України”. Ключові слова: українська народна педагогіка, етнопедагогіка, принципи навчання й виховання, педагогічна спадщина Мирослава Стельмаховича.
9
БАТРУН, Ірина. "ФОРМУВАННЯ ЗАГАЛЬНОЛЮДСЬКИХ ЦІННОСТЕЙ ТА ГРОМАДЯНСЬКИХ ЯКОСТЕЙ ОСОБИСТОСТІ В УМОВАХ НУШ". Acta Paedagogica Volynienses, № 5 (30 грудня 2021): 76–83. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2021.5.12.
Повний текст джерелаАнотація:
Розвиток особистості громадянина України, формування інноватора і патріота з метою збереження цілісності вітчизняної держави передбачає формування громадянських якостей. Формування патріотизму в українському суспільстві залишається першочерговим як для держави, так і для системи освіти загалом. Заклади освіти є державно-громадськими установами, які організовують свою діяльність на ґрунті національної культури і національних традицій, які за змістом, формами роботи відповідають національно-культурним потребам України, її розвитку як суверенної держави. Отже, національно-патріотичне виховання є важливою складовою частиною сучасного освітнього процесу. Формування здатності людини, громадянина до активної діяльності у справах суспільства, держави на основі усвідомлення своїх прав та обов’язків із гармонійним поєднанням національно-патріотичних почуттів розглядається як громадянськість. Формування громадянських якостей взаємопов’язано із поняттям патріотизму, що сьогодні ототожнюється із захистом національних інтересів, наведенням порядку, забезпеченням соціальної справедливості. Патріотизм несе в собі повагу до інших народів, країн, їхньої культури. Повага до своєї країни, до її національних традицій, історії і багатої культури є основою будь-якого виховання. У 2017 році почалися реформи в загальній середній освіті – початок реалізації Концепції «Нова українська школа». Це реформа шкільництва Міністерства освіти та науки, яка передбачала створення школи, де діти будуть навчатися через діяльність. У 2017–2018 навчальному році 100 шкіл тестували новий стандарт, з 2018–2019 року усі перші класи навчаються за ним. Шкільне середовище в умовах НУШ має виховували дітей у дусі патріотизму, глибокого розуміння історії свого народу, національної ідентичності, самобутності. Завдання педагогів полягає в тому, щоби слова «Україна», «патріотизм» набували для дитини особливого сенсу. Важливим напрямом є повсякденне виховання поваги до Конституції держави, законодавства, державних символів − Герба, Прапора, Гімну. Важливим аспектом національно-патріотичного виховання та формування громадянськості є повага та любов до державної мови. Мовне середовище завжди впливає на формування учнягромадянина, патріота України. Багато поколінь українців боролись за незалежність України, яка стала реальністю 24 серпня 1991 року. Сьогодні нашій державі ще тільки 30 років. Відзначаючи і вшановуючи своє державне тридцятиріччя, важливо у дитячому шкільному просторі провести його цікаво, привертаючи увагу до знакових подій і до постатей знакових наших сучасників, які активно брали участь у розбудові України.
10
Matsuk, Liudmyla. "Формування ціннісних орієнтацій молодших школярів в умовах сьогодення: теорія і практика". Освітній простір України, № 9 (17 лютого 2017): 137–40. http://dx.doi.org/10.15330/esu.9.137-140.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті окреслено низку підходів до формування ціннісних орієнтацій молодших школярів на сучасному етапі. Одним із найважливіших завдань школи в умовах національного відродження України постає виховання гармонійної, духовно багатої та національно свідомої особистості. Виховання сучасного покоління потребує серйозного оновлення змісту освіти, розробки широкого спектра проблем, пов’язаних з формуванням світоглядних орієнтацій особистості, розвитком й активності, самостійності, свідомості, самосвідомості. Розв’язання означеної проблеми можливо за умови оптимізації управління процесом виховання за допомогою гуманізації освіти, що має забезпечити утвердження пріоритету загальнолюдських цінностей у суспільстві
11
Lemko, Halyna, and Tetyana Mochan. "EDUCATION OF SPIRITUALITY OF PERSONALITY AS A COMPONENT OF HUMAN VALUES OF SOCIETY." Academic Notes Series Pedagogical Science 1, no. 190 (November 2020): 216–21. http://dx.doi.org/10.36550/2415-7988-2020-1-190-216-221.
Повний текст джерелаАнотація:
The article focuses on the education of spiritual values of personality. Spiritual values have a great influence on the formation of personality of young generation. First, as a component of world culture, knowledge of which is necessary for every educated person. Secondly, as a universal value can make a child's life happier, full of intelligence, decency, peace. That is why the formation of spiritual values of each individual makes up a general picture of spirituality of society, on which largely depends the main vector of its socio-cultural, economic and political development. Spirituality is one of the most important values of personality. In a broad sense, spirituality is the core, the foundation of inner world of a person, creative orientation, inspiration of a person; certain type of perception: the trinity of attitude to the absolute, to the world of nature, society, to other people and to oneself, as creative orientation, as the development of intelligence and decency. Teachers of the Western region of Ukraine in their scientific heritage also paid attention to the peculiarities of spiritual education. O. Vyshnevskyi emphasized the two most important values – the ideology of statehood and service to God and Ukraine and highlighted the following absolute, eternal values: Faith, Hope, Love, Dignity; H. Vasianovych noted that a person with a high level of spiritual values is that real phenomenon which forms the nation's elite; H. Vasianovych noted that a person with a high level of spiritual values is that real phenomenon which forms the nation's elite; M. Stelmakhovych saw in spirituality a set of mental phenomena that characterize the inner, subjective world of a person, their life views, ideals, attitudes to life, to other people; R. Skulskyi believed that the educational ideal of society and individual, in particular, should be based on such highest spiritual values as humane treatment of people, love, loyalty, courtesy, beauty of feelings. Teachers drew attention to the need for spiritual education both in family and during studies. If parents are interested in the spiritual growth of their children, are able to create appropriate moral, ethical, pedagogical conditions, cooperate with teachers, then children in such families grow up spiritually rich, developed, with stable valuable ideals. In school, introduction into school system of such subjects as «Christian ethics», «Fundamentals of Noology», «Fundamentals of Theology» and others should contribute to the formation and development of a spiritual person, the formation of Christian spirituality of personality. Therefore, we agree with the opinion of B. Stuparyk that family, school and church should determine the ways of their cooperation in the education of spiritually rich, morally perfect citizens of independent Ukraine. are able to create appropriate moral, ethical, pedagogical conditions, cooperate with teachers, then children in such families grow up
12
Sirant, Nelia. "ДИТИНА ЯК СУБ’ЄКТ ЕСТЕТИЧНОГО ВИХОВАННЯ В КОНТЕКСТІ ВИКЛИКІВ СЬОГОДЕННЯ". Mountain School of Ukrainian Carpaty, № 19 (27 листопада 2018): 18–22. http://dx.doi.org/10.15330/msuc.2018.19.18-22.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена висвітленню проблеми естетичного виховання особистості дитини в контексті викликів сьогодення. Автор зазначає, що нині проблема естетичного виховання особистості набуває особливого значення, оскільки загострюються суспільні суперечності, втрачаються загальнолюдські цінності, життєві ідеали дітей та юнацтва. З погляду психології та педагогіки естетичне виховання є актуальною, проте все ж недостатньо дослідженою проблемою. Неупереджений аналіз засвідчує, що погляди вчених на цю важливу проблему неоднозначні, тому утворюють мозаїчну картину на рівні теоретико-емпіричних міркувань.
Мета статті полягає в аналізі теорії естетичного виховання зростаючої особистості, узагальненні психолого-педагогічної та науково-методичної літератури з проблеми, визначенні теоретико-методичних засад дослідження, виокремленні ефективних умов естетичного виховання дітей. Під час роботи над публікацією використано метод історико-педагогічної ретроспективи для з’ясування еволюції поглядів науковців, педагогів на проблему естетичного виховання школярів, теоретичного аналізу, синтезу та узагальнення для виокремлення ефективних умов естетичного виховання зростаючого покоління.
Проаналізовано елементи естетичної культури як важливого складника всебічного розвитку особистості. Доведено, що характер і ступінь розвитку естетичного почуття і естетичного смаку, їх виховання є важливим чинником формування естетичної культури особистості. Автором відзначено, що проблема виховання естетичної культури школярів є надзвичайно актуальною і необхідною для подальшого вивчення та наукового обґрунтування.
13
Кравець, Н. С., Т. В. Потапчук та І. Л. Пукас. "ПРІОРИТЕТНІ ДУХОВНІ ЦІННОСТІ У ПРОФЕСІЙНІЙ ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ ВИХОВАТЕЛІВ ЗАКЛАДІВ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 101, № 2(Ч.1) (28 вересня 2021): 94–104. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2021-101-2_1-94-104.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті зазначено, що у жодній професії особистість людини, її характер, переконання, моральність, ставлення до інших людей не мають такого вирішального значення, як у професії педагога, і передусім, вихователя, що, вочевидь, підтверджує актуальність проблеми формування духовних цінностей майбутнього вихователя. Ми виходимо з того, що саме йому належить місія транслювати духовні цінності суспільства, створювати умови для опанування ними молодим поколінням і відтворення їх у творчій діяльності, культурі вчинку дітей дошкільного віку.
Аналіз наукових досліджень у галузі духовного виховання дозволив визначити важливіші, на нашу думку, напрямки підготовки майбутнього вихователя: сформованість духовних цінностей особистості; сформованість морально-естетичних ідеалів, ціннісно-смислових настанов; наукова та методична підготовка.
Вважаємо значущою для майбутнього вихователя такої духовної цінності, як моральна підтримка особистості, тому саме на її прикладі будемо досліджувати формування духовних цінностей майбутніх вихователів. Майбутній вихователь може проявити моральну підтримку стосовно людей різних категорій: одногрупників, значущих дорослих, незначущих дорослих, дітей. На наш погляд, найбільш доречним буде розглянути готовність до моральної підтримки дітей, оскільки її сформованість повинна бути невід’ємною складовою професійної підготовки майбутнього вихователя.
З’ясовано, що, будучи уособленням загальнолюдських і національних якостей справжньої людини, названі духовні цінності є сукупністю конкретних поглядів, переконань і виявляються в судженнях індивіда, рисах його характеру й поведінці, спонукають до творчості й самореалізації. Вважаємо, що основним змістом духовних цінностей є світоглядні, загальнолюдські та моральні переконання. Саме вони слугують критеріями оцінки як окремих вчинків і дій людини, так і всього її життя.
14
Осіпцов, А. В. "Впровадження педагогічної технології як складової виховання загальнолюдських цінностей у студентів класичного університету". Вісник Запорізького національного університету. Педагогічні науки, № 1 (24) (2015): 76–84.
Знайти повний текст джерела
15
Kasych, M. A. "ПРОЦЕС ВИХОВАННЯ ПОЧУТТЯ ДОБРОТИ ЗА ДОПОМОГОЮ ЛІТЕРАТУРНИХ КАЗОК ОСКАРА ВАЙЛДА". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 93, № 6 (29 листопада 2019): 121–28. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2019-93-6-121-128.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглядається проблема морально-етичного виховання дітей, виховання в них почуття доброти. Розглянуто поняття доброти як найвищої, абсолютної загальнолюдської цінності. Авторка пропонує здійснювати процес виховання за допомогою мистецтва літератури. У статті обґрунтоване використання казок з метою виховання почуття доброти, оскільки казка – жанр літератури з високим дидактичним потенціалом. Розглянуто поняття казкотерапії як різновиду психологічної корекції. Авторка підкреслює перевагу використання літературних казок з метою морально-етичного виховання, оскільки на відміну від народної, авторська казка, хоч і успадковує з фольклору чіткий поділ героїв на позитивних і негативних, але образи героїв в авторських творах ˗ вже не типажі народних казок, а більш-менш складні характери, та й сюжети не зводяться до традиційних схем. Тому й система цінностей читача стає все більш складною і багатою, оцінки – менш категоричними, а уявлення про людину – багатограннішими. У статті запропоновано використовувати літературні казки Оскара Вайлда, оскільки в них переважають роздуми про співвідношення добра, зла і краси, вони відзначаються неймовірною фантазією і гуманістичним настроєм. Авторка наводить приклади завдань до літературних казок Оскара Вайлда, що покликані допомогти дітям відкоригувати поведінку, розвинути критичне та творче мислення, естетичні смаки. Ключовою ідеєю статті є процес виховання почуття доброти у контексті естетичного виховання.
16
Кіян, Ольга. "Теоретико-практичні аспекти формування ціннісних орієнтацій та ставлень особистості підлітка в закладах загальної середньої освіти". New pedagogical thought 108, № 4 (6 січня 2022): 134–40. http://dx.doi.org/10.37026/2520-6427-2021-108-4-134-140.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті в контексті практичних аспектів виховання розкривається проблема формування ціннісних орієнтацій та ставлень особистості, що залишається однією із найактуальніших у педагогічній науці та шкільній практиці та є проблемою не лише освітянської галузі, а стосується всього суспільства. Ціннісна орієнтація сучасного виховного процесу вимагає вдумливого ставлення як до ідей, накопичених світовою і вітчизняною психолого-педагогічною наукою, так і до тих системних уявлень про становлення особистості, які здобуваються сьогоденними експериментальними пошуками. У статті проаналізовано проблеми формування ціннісних орієнтацій особистості, акцентовано увагу на ідеях експериментальних закладів освіти та представлено результати теоретичних та практичних досліджень процесу становлення ціннісних орієнтацій особистості. У процесі виховання проблема формування загальнолюдських моральних цінностей залишається однією із найактуальніших у педагогічній науці та шкільній практиці. Практично у всіх законодавчих та нормативних документах саме виховання моральності визначається головним завданням освітнього процесу.
17
Гринькова, Надія Михайлівна. "ДО ПРОБЛЕМИ ДУХОВНО-МОРАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ СТУДЕНТІВ ПЕДАГОГІЧНИХ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ". Інноватика у вихованні 1, № 12 (21 листопада 2020): 125–31. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v1i12.305.
Повний текст джерелаАнотація:
Анотація. У статті схарактеризовано зміст та особливості духовно-морального виховання студентів педагогічних закладів вищої освіти, визначені вікові особливості студентської молоді, які необхідно враховувати у процесі організації їхнього духовно-морального становлення. Проведений аналіз сучасних нормативно-правових документів з питань освіти дав змогу констатувати, що важливою складовою особистої готовності до педагогічної діяльності є низка морально-етичних вимог, які ставляться перед майбутніми педагогами. З’ясовано, що у процесі духовно-морального виховання відбувається становлення духовної, емоційної та світоглядної сфер людини на основі засвоєння загальнолюдських та національних морально-етичних цінностей. Визначено, що з цією метою потрібно, насамперед, забезпечити умови для прилучення студентської молоді до культури, традицій, цінностей українського народу. Констатовано, що важлива роль у процесі духовно-морального становлення майбутніх педагогів належить викладачу, який має забезпечити професійне керівництво виховним процесом студента, інтегруючи його з фаховою підготовкою. Виокремлено три рівні організації духовно-морального виховання студентської молоді: мікрорівень, мезорівень та макрорівень. Підкреслено, що важливе значення для духовно-морально виховання студентів відіграє волонтерсько дяльність. Зроблено висновок про те, що організація духовно-морального виховання студентської молоді в закладах вищої освіти потребує трансформації та вдосконалення.
18
Касич, М. А. "ПРОЦЕС ВИХОВАННЯ У ПІДЛІТКІВ ПОЧУТТЯ ДОБРОТИ ЗА ДОПОМОГОЮ ПОЕТИЧНОГО СЛОВА". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 94, № 1 (4 березня 2020): 102–11. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2020-94-1-102-111.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглядається важливість морально-етичного виховання підлітків, виховання в них почуття доброти. Автор наводить статистику щодо проявів підліткової жорстокості як наслідку недостатнього рівня виховання морально-етичних цінностей в епоху, що приділяє більшу увагу розвиткові науки і техніки, ніж розвиткові духовності особистості та морально-етичних якостей. Автор стверджує, що саме учні середньої школи є тією віковою категорією, що потребує особливо пильної уваги з боку батьків і педагогів у процесі виховання почуття доброти як важливої моральної цінності, так як на сьогодні мережа інтернет рясніє новинами про акти підліткової жорстокості. У статті обґрунтована важливість морально-етичного виховання підлітків у контексті реалій сучасного світу. Розглянуто поняття доброти як найвищої абсолютної загальнолюдської цінності і процес його виховання, задля зниження проявів підліткової жорстокості. Розглянуто явище, що сучасною термінологією називається «булінґ» (від англ. bully – хуліган, задирака, грубіян, «to bully» — задиратися, знущатися), тобто агресивна поведінка щодо окремої особи або групи з метою приниження, домінування, фізичного чи психологічного самоствердження. У статті запропоновано здійснювати процес виховання за допомогою поетичного мистецтва, наведено приклади завдань до поезій, що покликані допомогти підліткам відкоригувати поведінку, розвинути критичне та творче мислення, естетичні смаки. Матеріал для завдань дібраний з віршів сучасних авторів, таких як: Любов Забашта, Ірина Супрун, Генріх Акулов. Серед наведених завдань до поезій переважають завдання з творчим підходом. Наприклад: намалювати асоціативну карту, написати твір-роздум, намалювати ілюстрацію, створити відеокліп тощо. Ключовою ідеєю статті є процес виховання почуття доброти у контексті естетичного виховання.
19
Marusуnets, Mariana. "Підготовка майбутніх учителів до реалізації завдань морального виховання учнівської молоді". Освітній простір України 17 (15 листопада 2019): 252–58. http://dx.doi.org/10.15330/esu.17.252-258.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті порушено питання про проблеми виховання сучасної учнівської молоді, вказано на ризики, зумовлені соціальними й освітніми змінами, які відбуваються в суспільстві. Обов’язковою професійною якістю майбутнього вчителя повинно стати сформований моральний світогляд, заснований на гуманістичних загальнолюдських цінностях та етико-філософських законах суспільства, його традиціях, національній свідомості. Основними засобами визначено створення навчального середовища – проведення лекційних та семінарських занять з елементами інноваційних технологій під час вивчення дисциплін спеціального та професійного циклів у процесі фахової підготовки у педагогічних вишах
20
Ткачук, М. "Виховання загальнолюдських та національних цінностей у майбутніх педагогів при вивченні дисципліни "Порівняльна педагогіка"". Збірник наукових праць Уманського державного педагогічного університету, Вип. 2, ч. 2 (2020): 155–61.
Знайти повний текст джерела
21
Rusyn, Halyna. "ОСВІТА ЯК ЦІННІСНА ДОМІНАНТА У ВИХОВАННІ МОЛОДІ". Mountain School of Ukrainian Carpaty, № 20 (30 вересня 2019): 11–15. http://dx.doi.org/10.15330/msuc.2019.20.11-15.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті акцентується увага на окремих аспектах формування духовно-культурних цінностей молоді в закладах вищої освіти. Розкрито основні поняття «цінності», «ціннісні орієнтації», «духовно-культурні цінності освіти». Доведено, що саме освіта у вищих навчальних закладах повинна систематизувати та поглибити життєвий досвід молодої людини, оскільки є частиною духовної культури особистості та здійснює вплив на формування моральних цінностей, сприяє подальшому розвитку духовного світу, здібностей і творчого потенціалу.
Автор робить висновок, що становлення духовного світу молоді має вирішальне значення не лише для життя теперішнього покоління, але й усього суспільства загалом, тому особливу увагу слід приділити саме формуванню духовно-культурних цінностей освіти як основи для розвитку всебічно та гармонійно розвиненої особистості.
Таким чином, духовно-культурні цінності освіти дають можливість усвідомити значущість освіти як об’єкта і суб’єкта цивілізаційних змін та трансформацій; сформувати в молоді розуміння необхідності отримання нею «випереджувальної» освіти на засадах духовно-культурних цінностей в умовах зростаючого взаємопроникнення культур і загальнолюдських цінностей.
22
Замороцька, Валентина, та Володимир Смиренський. "ГОТОВНІСТЬ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ МУЗИКИ ДО СПІВПРАЦІ З УЧНЯМИ В ОСВІТНЬОМУ ПРОЦЕСІ НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ШКОЛИ". Професіоналізм педагога: теоретичні й методичні аспекти, № 16 (9 грудня 2021): 122–30. http://dx.doi.org/10.31865/2414-9292.16.2021.246624.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті висвітлено окремі аспекти формування професійної компетентності майбутнього вчителя музики, зокрема актуальну в контексті реформування загальної середньої освіти проблему готовності педагога до співпраці з учнями в освітньому процесі Нової української школи. Автори визначають формування готовності майбутніх учителів музики до співпраці з учнями як процес і результат виховання загальнолюдських та професійних цінностей студентів, професійно важливих якостей, засвоєння ними знань та оволодіння вміннями, що забезпечують ефективність міжособистісного та мистецького діалогу, реалізацію музичної співтворчості з учнями в освітньому процесі. У структурі поняття авторами виокремлено і схарактеризовано особистісно-аксіологічний, когнітивний та праксеологічний компоненти.
23
Маслова, Олена. "Концептуальні підходи здоров’я- формуючої діяльності в процесі адаптивного фізичного виховання дітей з вадами слуху". Теорія і методика фізичного виховання і спорту, № 3 (20 квітня 2021): 74–80. http://dx.doi.org/10.32652/tmfvs.2020.3.74-80.
Повний текст джерелаАнотація:
Анотація. Вагомість здоров’я як найвищої загальнолюдської цінності та головного чинника досягнення успіху і благополуччя дозволяє визначити здоров’яформуючу компетентність як ключову в сучасній системі освіти, особливо інклюзивної. Мета. Визначення, узагальнення та обґрунтування концептуальних підходів здоров’яформуючої діяльності в процесі адаптивного фізичного виховання дітей з порушеннями слуху як складової методологічної основи розробленої нами концепції. Методи. Аналіз та синтез даних науково-методичної літератури, ресурсів мережі Інтернет, абстрагування, контент-аналіз теоретичних та методичних робіт, конкретизація та класифікація, прогнозування. Результати. Представлені у статті результати наукових досліджень продемонстрували широкий спектр наукових доробок у напрямі формування здоров’я сучасної молоді, заохочення до запровадження у повсякденне життя нових форм поведінки, корисних для здоров’я, а отже, успішного виховання здорового покоління. Особливе значення у формуванні здоров’я та здорового способу життя молодого покоління зі встановленими порушеннями функцій систем організму надається змісту освіти, побудованого в руслі методологічних підходів наукового пізнання. Ключові слова: концепція, підхід, методологія, здоров’яформуюча діяльність, порушення слуху, школярі, діти.
24
Хохлов, А. С. "ПАТРІОТИЗМ ЯК СКЛАДОВА ДУХОВНОГО РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ УЧНЯ". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 95, № 2 (13 травня 2020): 230–40. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2020-95-2-230-240.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена дослідженню однієї із складових духовного розвитку – формуванню патріотизму як духовно-моральної основи особистості.
Людина – найголовніший носій моральних та етичних норм і цінностей. Особливо педагог у закладі загальної середньої освіти виступає «діячем-транслятором» в процесі обміну досвідом, інформацією, досягаючи результативності й гармонійності у формуванні в учнів духовної культури та громадянської відповідальності, активної громадянсько-патріотичної позиції як складової цієї культури. Уваги в дослідженні поставленої проблеми заслуговує формування в учнів патріотизму як духовно-моральної основи особистості, розуміння національної ідентичності, що повинно проявлятися в активних й свідомих громадянських відносинах та оцінках. У сучасному суспільстві, в умовах глобалізації, людина відчуває вплив економічних, соціально-політичних змін, що призводить до зміщення системи цінностей народу на другий план. Виходячи із зазначеного, у статті наголошується необхідність прийняття суспільством та державою важливості для особистості та кожного громадянина прийняття та усвідомлення загальнолюдських цінностей, національної свідомості як важливий чинник впливу на всебічний розвиток батьківщини й суспільства, зокрема його духовне збагачення й зростання.
У статті проаналізовано основні поняття, які визначають сутність та роль патріотичного виховання учнів в розвитку їхньої духовної культури (розвиток та формування моральних, етичних, естетичних, інтелектуальних, громадянських цінностей). Розглядаються питання значення патріотичного виховання учнів в Німеччині та Україні. Порівнюється реалізація патріотичного виховання учнів в закладах освіти в Німеччині та Україні.
25
Вашак, Оксана, та Людмила Мартиросян. "ОСОБЛИВОСТІ УКРАЇНСЬКОГО РЕГІОНАЛЬНОГО ПИСАНКАРСТВА ЯК ЗАСІБ ПОЛІКУЛЬТУРНОГО ВИХОВАННЯ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ". Інноватика у вихованні 1, № 13 (15 червня 2021): 124–35. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v1i13.350.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджено особливості українського регіонального писанкарства як засіб полікультурного виховання студентської молоді; порушено проблеми педагогічного й виховного значення українських народних, національно-культурних традицій у формуванні загальнолюдських цінностей особистості; акцентовано на прадавніх звичаях українського народу, серед яких – розписування писанок. Зосереджено увагу на аналізі наукових праць, у яких переконливо доведена важливість залучення майбутніх фахівців до народної культури, історії, мистецтва на принципах регіонального підходу; на проблемі розпису українських писанок у різні часи; наголошено на особливостях українського писанкарства як декоративного мистецтва. Тому актуальність досліджуваної проблеми є очевидною і полягає вона в тому, що на сучасному етапі розвитку українського суспільства відкриваються широкі можливості для оновлення змістового контенту освіти і, тим самим, на основі національного, народознавчого, регіонального принципів реалізуються головні завдання полікультурного виховання студентів у закладах вищої освіти. Однак проблема ознайомлення майбутніх фахівців із регіональними особливостями українського писанкарства як засобом полікультурного виховання залишається недостатньо вивченою. Цікавим є ретроспективний аналіз наукових джерел як свідчення ретельної роботи щодо збирання й вивчення українських писанок ученими, етнографами, мистецтвознавцями на теренах України в цілому, й на Слобожанщині та Наддніпрянщині зокрема. У сучасному культурно-освітньому просторі феномен писанки досліджується й популяризується, залучаючи до національних скарбниць не тільки вітчизняних студентів, а й студентів-іноземців, з їхньою особливою ментальністю та захопливим пізнанням України, її цінностей і традицій великого народу.
26
Тхоржевська Т. Д. "Проблема творення ідеалу виховання в контексті історичного розвитку вітчизняної освіти". ПЕДАГОГІЧНИЙ АЛЬМАНАХ, № 46 (10 лютого 2021): 18–24. http://dx.doi.org/10.37915/pa.vi46.102.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглядається питання формування ідеалу виховання в історичній ретроспективі. Автор статті аналізує, чи варто говорити про універсальний ідеал виховання, що сприяє дотриманню загальнолюдської культури задля миру і формування відповідального громадянина. Ставиться питання, чи існує загальний ідеал, який міг би задовольнити всі верстви населення і бути покладеним в основу загального суспільного виховного ідеалу, чи варто включати в поняття загальнодержавного виховного ідеалу релігійну компоненту.
Аналізуються ідеї Г. Ващенка, О. Вишневського, прибічників традиційного українського ідеалу, який вони формулюють як служба Богові і Батьківщині. Вказується на суперечливість і нелогічність деяких їхніх постулатів, які спрощують реалії життя, не сприяють взаєморозумінню представників різних прошарків населення, загрожують роздмухуванням суспільної ворожнечі. До суперечностей концепції Г. Ващенка автор відносить фактичне превалювання національних інтересів над християнськими і конфесійних над загальнохристиянськими. Слабиною концепції Г. Ващенка автор вважає надмірну ідеалізацію, героїзацію історичних часів, що мало би, на думку цього вченого, прислужитися запаленню жертовної любові до Батьківщини молодих українців. Спираючись на ідеї Г. Ващенка, О. Вишневського, автор статті ставить питання: якого виховання ми прагнемо для наших дітей в Україні, серед яких вже зараз є католики, греко-католики, протестанти, православні «різних мастей», у тому числі й «небажаних», атеїсти, мусульмани тощо, і всі вони – громадяни України?
Стверджується, що в Україні назріла необхідність формування загальнодержавного виховного ідеалу з урахуванням етнічного та релігійного різноманіття української нації, якщо Україна прагне стати нацією громадян, які добровільно бажають жити спільно.
27
Ільчук, Л. П. "МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА ДО ВИХОВАННЯ ШКОЛЯРІВ ЗАСОБАМИ ДЗВОНАРСТВА". Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki 2, № 3 (29 квітня 2021): 62–67. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2020-3-2-09.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті охарактеризовано теоретико-методологічні аспекти професійної підготовки майбутніх учителів музичного мистецтва до виховання школярів засобами дзвонарства. Визначено необхідність формування означеної готовності майбутніх педагогів-музикантів із позицій особистісно орієнтованого, культурологічного, етнопедагогічного, діяльнісного, компетентнісного, синергетичного й аксіологічного підходів. З’ясовано, що особистісно орієнтований підхід сприяє розвитку індивідуально-пізнавальних можливостей і здібностей майбутніх учителів, допомагає глибше пізнати себе, самоактуалізуватися та самореалізуватися у професії. Основою діяльнісного підходу є соціально-виховний аспект майбутньої професійної діяльності студентів, спрямованої на пізнання дзвонарства, дослідження його національних ознак, розмаїття проявів. Культурологічний підхід орієнтує процес фахової підготовки майбутніх педагогів-музикантів на певний змістовий контент, збагачений відомостями про дзвонарську культуру, що сприяє формуванню загальнолюдських і національно-культурних цінностей особистості. Етнопедагогічний підхід орієнтує освітній процес у вищій школі на національні традиції та ментальні особливості української нації, її культури, національно-етнічної обрядовості і звичаїв, що стосуються дзвонарства як важливої ознаки самобутності народу. У руслі компетентнісного підходу визначено формування висококомпетентного професіонала, який володіє загальними і спеціальними знаннями, вміннями і навичками використання виховного потенціалу дзвонарства в роботі зі школярами. Синергетичний підхід передбачає відкритість, нелінійність освіти майбутніх педагогів, визнання їхніх індивідуальних потреб і можливостей. Використання аксіологічного підходу формує у студентів ціннісні орієнтації, шанобливе ставлення до дзвонарського мистецтва, визначає зміст виховання учнів на засадах педагогічних цінностей і морально-духовного, естетично-пізнавального потенціалу засобів дзвонарства. Встановлено, що комплексне використання означених наукових підходів сприятиме вирішенню суперечностей, що супроводжують процес професійної підготовки майбутніх педагогів- музикантів до виховання школярів засобами дзвонарства.
28
Москальова, Л. Ю., та К. А. Дмитренко. "ФОРМУВАННЯ МОРАЛЬНО-ЕСТЕТИЧНИХ ПОЧУТТІВ У ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ЗАСОБАМИ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 98, № 5 (1 грудня 2020): 164–75. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2020-98-5-164-175.
Повний текст джерелаАнотація:
На сучасному етапі становлення національної системи дошкільної освіти актуальною постає проблема цілісного розвитку й гармонійного виховання молодого покоління. В епоху стрімкого розвитку технічного прогресу стає помітним занепад загальнолюдських ціннісних орієнтацій. У статті окреслено вагоме значення формування морально-естетичних почуттів у дітей дошкільного віку та провідні наукові праці з досліджуваної проблеми. Наведено дефініції понять «почуття», «моральні почуття», «естетичні почуття», надано визначення поняття «морально-естетичні почуття», зважаючи на інтеграцію наведених вище дефініцій. Визначено, що процес формування морально-естетичних якостей є одним із виявів такого явища як калокагатія. Це обумовило висвітлення таких питань, як-от: формування емоційно-почуттєвої сфери у дітей дошкільного віку, передумови вивчення цієї проблеми на сучасному етапі, віднайдення нових шляхів реалізації виховних завдань.
У статті запропоновано ряд засобів формування морально-естетичних почуттів. Серед запропонованих засобів окреслено спільні види діяльності й різні види мистецтва, одним з провідних визначено музичне мистецтво. Це зумовило представлення сутнісної характеристики музичного мистецтва, й необхідність теоретичного обґрунтування його ефективності як засобу формування морально-естетичних почуттів у дітей дошкільного віку. У результаті було теоретично обґрунтовано ефективність музичного мистецтва як засобу виховання морально-естетичних почуттів у дітей дошкільного віку. Це обумовило визначення подальших перспектив дослідження, а саме нагальної потреби експериментальної перевірки теоретично опрацьованого матеріалу.
29
Ціпан, Тетяна Степанівна. "ФОРМУВАННЯ ГРОМАДЯНСЬКОЇ ПОЗИЦІЇ У ЧЛЕНІВ ДИТЯЧО-ЮНАЦЬКИХ ГРОМАДСЬКИХ ОБ’ЄДНАНЬ". Інноватика у вихованні, № 9 (11 червня 2019): 293–301. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v0i9.133.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті обґрунтовано актуальність проблеми громадянського виховання підростаючого покоління в нинішніх соціально-політичних умовах розвитку країни. Схарактеризовано низку вітчизняних нормативно-правових документів щодо визначення мети, завдань, форм та методів організації національно-патріотичного, громадянського виховання зростаючої особистості як в освітньо-виховних закладах, так і громадських об’єднаннях.
Розглянуто тлумачення поняття «громадянська позиція» у суміжних з ним поняттях «громадянин», «громадянськість», «позиція», «громадянська позиція». З’ясовано, що громадянська позиція формується в межах загальнолюдської позиції і в міру розвитку особистості займає все більш значуще, провідне місце в її структурі. Ядром поняття «громадянська позиція» є громадянська свідомість особистості, яка, органічно поєднуючись з моральними почуттями, виражається у вчинку, в активній діяльності, спрямованій на утвердження поглядів та ідеалів. Запропонований авторський погляд на процес формування громадянської позиції у членів дитячих громадських об’єднань, кінцевим результатом якого має стати сформована інтегрована якість, що характеризує особистість як свідомого члена суспільства із сформованою громадянською свідомістю, громадянським обов’язком, готовністю працювати на загальну користь, відповідальністю і умінням поєднувати особисті і громадські інтереси, відстоювати інтереси держави.
Схарактеризовано фактори формування громадянської позиції у членів дитячо-юнацьких об’єднань (ідеологічний, маніпулювання свідомістю, інформаційного впливу) та його етапи (початковий, основний, пролонгований).
Увага акцентована на застосуванні форм і методів, що ґрунтуються на активності та демократичному стилі взаємодії, спрямовані на самостійний пошук істини, формування критичного мислення, ініціативності й творчості, відповідальності.
30
Шень, Цін. "ФОРМУВАННЯ ДУХОВНО-МОРАЛЬНОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ МУЗИКИ У ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ УКРАЇНИ ТА КНР". Педагогіка та психологія, № 63 (квітень 2020): 188–96. http://dx.doi.org/10.34142/2312-2471.2020.63.20.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розкрито значення загальної культури та її компоненти. Узагальнено погляди педагогів, мислителів, філософів, учених минулого та сучасності на те, що учитель повинен володіти високим рівнем духовноморальної культури. Визначено суть духовно-моральної культури під якою розуміють духовний світ людини, систему потреб, орієнтацій, ідеалів, цінностей, загальнолюдських норм які відображають моральну сторону життєдіяльності людини та духовність її особистості. Окреслено різні рівні духовної культури особистості: рівень засвоєння загальних духовних цінностей та культури; характер вибору та рівень участі особистості у виробництві духовних цінностей, в освоєнні та споживанні духовних багатств; спрямованість мотивів участі в створенні та споживанні духовних цінностей; рівень освіти, кваліфікації, культури мислення, почуттів та поведінки; створювати умови та спонукати до самовдосконалення. Обґрунтовано залежність духовно-морального виховання школярів від загальної культури вчителя. Висвітлено вимоги до учителів, які висували відомі у всьому світі педагоги-філософи України та КНР; з’ясовано, що у процесі підготовки майбутнього вчителя музики окрім оволодіння ним необхідними професійними знаннями і навичками, особливо важливі ще й рівень його духовної культури та моральний образ. Окреслено коло завдань, що допоможе вирішити проблему морально-духовного розвитку особистості учителя: досягнення єдності культури мислення та розумової праці, розвиток духовно-моральні потреби та інтересів, виховання моральної свідомості та культури. Визначено, що засобами формування духовно-моральної культури майбутніх учителів музики КНР та України є навчальні дисципліни, виховна робота закладу освіти, гуртки, факультативи, секції та інше.
31
Бортнюк, Тетяна, та Світлана Бахомент. "ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ МОРАЛЬНИХ ЦІННОСТЕЙ СУЧАСНОЇ МОЛОДІ В СІМ’Ї". Інноватика у вихованні 1, № 13 (15 червня 2021): 112–23. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v1i13.336.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті висвітлюються теоретичні аспекти формування моральності у сучасної молоді засобами сім’ї. Встановлено, що стансучасного суспільства відображається у цінностях та установках молоді, ародина і моральні цінності є найвищими життєвими орієнтирами у життіпідростаючого покоління. Визначено шляхи подолання проблем у подружньому житті, що сприяє формуванню особистості молодої людини.Обгрунтовано, що навчання і виховання мають вагоме значення для психічного розвитку дитини. Існує і зворотній зв’язок – просування в розвиткові має позитивний вплив на навчання і виховання. Біологічна програма розвитку мозку реалізується завжди в конкретному оточуючому середовищі, яке може сприяти чи заважати його розвитку.В історії завжди було загостреним, проте не завжди усвідомлювалося, питання зв’язку прогресу духовної культури особистості із соціальним розвитком. Історія національної самобутньої української культури віддзеркалює надзвичайну драматичність історичного буття українського народу.Cпираючись на основні положення науковців, ми дійшли висновку, що цінності сімейного життя – це головна складова становленняособистості сучасної молодої людини. Сьогодні, коли цінності сімейного життя, моральні норми сучасної сім’ї мають значний вплив на формування сучасних молодих людей, особливо гостро стоїть питання пропагандиспоконвічних духовно-моральних якостей як противаги насильству та вседозволеності.Результати дослідження дали змогу стверджувати, що сім’я є основоюрозбудови сучасного морально здорового громадянського суспільства. А майбутнє інституту сім’ї значною мірою залежить від системи загальнолюдських та сімейних цінностей. Тому важливо формувати умолодих людей правильне світосприйняття та життєві сімейні установки, орієнтовані на формування моральності.
32
Миропольська, Н. Є. "МУЛЬТИЛІГВІЗМ ЯК УВЕДЕННЯ В СВІТ ХУДОЖНІХ ЦІННОСТЕЙ". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 91, № 4 (30 вересня 2019): 88–99. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2019-91-4-88-99.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті запропоновано новий ракурс дослідження проблем освоєння мультилінгвізму учнівською молоддю. У розвідці наголошується, що ця проблема на порядку денному багатьох країн світу, оскільки пов’язана з об’єднанням народів різних культур. Тому навчальні предмети гуманітарного циклу в школі і вищих навчальних закладах мають передбачати органічне поєднання рідного та інонаціонального, їх вільного сполучення.
Це глибинна стратегія людського буття, що визначає внутрішню основу особистості, спрямовану як на вироблення власного погляду на світ і слідування власному покликанню, так і здатність до поваги і співпереживання іншому.
У статті відзначається, що новий підручник «Мистецтво» (10-11 класи), одним з авторів якого виступає дописувач статті, представляє як спільні, так і відмінні риси мистецького доробку України і світу, а завдання спрямовані на виховання у школярів прихильності вершинним загальнолюдським надбанням, не втрачаючи естетичну і етичну прихильність до свого рідного. Паралельно введено вправи, пов’язані з використанням іноземних мов. Це стимулює необхідність занурення в контекст світових культуротворчих процесів і дозволяє виявити нові аспекти донесення до учнів естетико-художніх паралелей між культурно-історичними нормативами цінностей і мов.
У статті також розглядається методика створення ситуацій мовно-мистецьких перетинів на уроках мистецтва (10-11 класи), серед яких описано такі методи, як діалог культур, біографічний, горизонтально-вертикальна подача матеріалу, що спрямовані на виховання мотивації до освоєння мов як потреби в знаходженні гармонії і вищих смислів буття.
Ключові слова: методика, мистецтво, мультилінгвізм, художні цінності, учнівська молодь.
33
Степаненко, О. К. "ДО ПИТАНЬ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНИХ КОНЦЕПТІВ РОЗВИТКУ МЕТОДИКИ ВИВЧЕННЯ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ". Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki 1, № 3 (29 квітня 2021): 143–48. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2020-3-1-21.
Повний текст джерелаАнотація:
Статтю присвячено питанню психолого-педагогічних концептів розвитку методики вивчення зарубіжної літератури. Відзначено, що одним із важливих завдань ефективної побудови освітнього середовища є розумова організація особистості, що виражається в широкому запасі знань, їх упорядкованості та готовності до застосування. Різновекторний діалог знань і культур розкриває інтеграційну функцію шкільної літературної освіти, що сприяє формуванню моральних цінностей та всебічному розвитку юної особистості загалом. Доведено, що для сучасної методики вивчення літератури базове значення мають психолого-педагогічні ідеї та теорії, що визначають механізми психічного розвитку особистості учня та умови їх успішної педагогічної реалізації. У предметній методиці закладаються психологічні основи цілеспрямованого навчально- виховного процесу, об’єктивоване прогнозування досить високих його результатів. Аналіз психолого-педагогічної літератури переконує, що формувальне значення навчання і виховання полягає у засвоєнні учнями знань, виробленні прийомів розумової діяльності, формуванні загальнолюдських морально-етичних цінностей та естетичної свідомості. У ході дослідження було виявлено, що пріоритетним в організації навчально-виховного процесу на уроках літератури є вчення про закономірності й умови психічного розвитку, суб’єктні можливості учнів різного шкільного віку, що впливає на успішну реалізацію завдань особистісно та компетентнісно орієнтованого навчання, визначення шляхів цілеспрямованого духовного, культурного розвитку учнів на гуманістичних засадах та визначає інтеграційний характер шкільної літературної освіти. Було з’ясовано, що вікові особливості емоційно- чуттєвої та розумової сфер підлітків і юнацтва, які розкривають їхні особистісні якості характеру, визначають специфіку сприймання учнями художнього твору, засвідчують рівень сприймання художнього твору, засвідчують рівень розуміння його змісту, сприйняття виражених автором загальнолюдських і національних моральних та естетичних ідеалів, впливають на здатність проєктувати духовні категорії художнього твору на конкретні життєві ситуації. У процесі сприймання художнього твору різні види аналітико-синтетичних дій реалізуються в логічній послідовності: від безпосередніх емоційних вражень від прочитаного до осягнення естетичного потенціалу художніх картин і тексту загалом.
34
Балла, Л. В. "ТЕОРЕТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ДЕФІНІЦІЇ «ДУХОВНІСТЬ» У ФІЛОСОФСЬКОМУ АСПЕКТІ". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 94, № 1 (4 березня 2020): 29–38. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2020-94-1-29-38.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті аналізуються підходи до розуміння сутності та тлумачення поняття «духовність» філософами, психологами, педагогами. Проаналізовано поняття «духовність» як явище цілісного феномену. Простежено поступове виникнення поняття духовності та зміна його трактування як одного з основних вимірів зародження духовно-моральної та духовно-розвиненої особистості сьогодення. Дається аналіз сучасного стану та розвитку розуміння поняття духовності в нашій країні. Розглядаються основні шляхи формування духовності людини, спираючись на філософський, культурологічний, педагогічний, психологічний підходи. Стаття містить теоретичний та порівняльний аналіз поглядів духовності філософів минулого з теоріями філософів сучасності. Визначається проблема виникнення феномену духовності як поняття, що починає змінюватись та нести свою базову якість з огляду духовного розвитку людини та суспільства в умовах кризи духовності сучасності.
Отже, визначається поняття духовності як цілісного феномену, що вміщує загальнолюдські цінності, ідеали, погляди, норми поведінки, приклад для наслідування, як ідеал особистості у всіх її проявах, але при цьому не втрачає людяності, гідності, доброчесності та усіх чеснот, якими наділена людина. Обґрунтована роль духовності як необхідного складника у базовій якості «Я особистість» і головного чинника у складовій для виховання високоморальної, високодуховної сучасної людини. Наголошено на подальших перспективах проведення аналізу та розширення кола розвідок дослідження з теми духовності людини.
35
Chorna, H. V. "ФОРМУВАННЯ ГРОМАДЯНСЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ СТУДЕНТІВ ЗАКЛАДУ ВИЩОЇ ОСВІТИ". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 93, № 6 (29 листопада 2019): 310–20. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2019-93-6-310-320.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проведено аналіз проблеми формування громадянської компетентності як необхідного компонента становлення особистості громадянина на кожному етапі її розвитку; проаналізовано підходи науковців до означеної проблеми в сучасних вітчизняних дослідженнях; підкреслено важливість ролі освітнього процесу закладу вищої освіти, компетентнісного підходу, педагогічного та соціального впливів на формування громадянської компетентності, громадянських цінностей в системі загальнолюдських цінностей, необхідних для активної участі в житті та розбудові держави, необхідність забезпечення поетапного формування громадянської компетентності, починаючи з дошкільної ланки та продовжуючи у початковій, середній школі та вищій освіті; розкрито сутність і структуру, компоненти сформованості громадянської компетентності, а також стадії формування громадянської компетентності; визначено умови набуття молоддю громадянської компетентності в країнах Європи, можливість їх реалізації в Україні; доведено, що громадянська компетентність є однією з ключових у розвитку людини під час навчання, як на етапі шкільного навчання, так і в процесі вищої освіти, що зумовлює необхідність налагодження ефективної наступності між середньою та вищою освітою; окреслено зміни у завданнях громадянського виховання відповідно до реформи та Концепції Нової української школи, значення громадянської освіти для суспільства та держави; охарактеризовано можливі наслідки низького рівня сформованості громадянської компетентності.
36
Biletskyi, О. А., та O. V. Minaeva. "МІСЦЕ ЦЕРКОВНО-ПАРАФІЯЛЬНИХ ШКІЛ У СИСТЕМІ НАРОДНОЇ ОСВІТИ КАТЕРИНОСЛАВСЬКОЇ ГУБЕРНІЇ (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.)". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 93, № 6 (29 листопада 2019): 54–62. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2019-93-6-54-62.
Повний текст джерелаАнотація:
Зважаючи на основні труднощі в сучасній освітній галузі, такі як знецінення загальнолюдських і національних ідеалів, втрати авторитета родини, автори статті роблять спробу звернутися до позитивного історико-педагогічного досвіду і звернути увагу на вирішення цих проблем через православну церковну мораль, що посідала достойне місце в народній освіті дореволюційної України. У статті виявлено і обґрунтовано роль церковних початкових шкіл Катеринославщини протягом пореформеного періоду; проаналізовано зміни у нормативно-законодавчих актах, що відображали політику уряду Російської Імперії, а також Святого Синоду за термін 1808–1900 рр.; за допомогою співставлення і обробки документації земських установ та статистичних списків документів освітніх інституцій пореформеного періоду визначено змістовне наповнення навчальних планів і програм церковно-парафіяльних училищ; визначено позицію авторитетних педагогів-демократів пореформеного періоду (К. Ушинського, М. Пирогова, С. Рачинського), які доводили важливість виховання на основі православної моралі; відображено неоднозначність відносин щодо освітньої справи між Катеринославською єпархією і губернськими земськими установами; через аналіз визначено основний вектор соціально-педагогічного цілепокладання, що проявився в поширенні елементарної безкоштовної освіти, що надавали церковнопарафіяльні училища Катеринославської губернії, та створенні морально-духовного підґрунтя, що забезпечувала Православна Віра.
37
Марчук, Галина. "ГОТОВНІСТЬ МАЙБУТНІХ ВИХОВАТЕЛІВ ДО ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ СТАРШИХ ДОШКІЛЬНИКІВ". Інноватика у вихованні, № 14 (17 листопада 2021): 324–30. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v1i14.424.
Повний текст джерелаАнотація:
Анотація. Стаття присвячена аналізу особливостей формування соціальної компетентності дітей дошкільного віку. Проблема соціальної компетентності дошкільнят – одна з найактуальніших. Розв’язання її, з одного боку, допоможе здійснити системний, цілісний підхід до розвитку дитини, з другого – співвіднести цей розвиток з життям. Сучасна система освіти та виховання намагається втілити гуманістичні ідеали виховання досконалої людини, вільної особистості, здатної жити і творчо діяти в умовах змінного соціуму. Виховання такої людини виступає на перший план. Загальні підходи до формування соціальної компетентності дитини визначаються принципами гуманізації виховання – олюдненні виховних стосунків, визнанні цінності дитини як особистості, її значущості в суспільстві, заснованої на усвідомленні своїх зв’язків з оточуючими людьми і в цілому – місця у людстві. Такий підхід відповідає загальній меті виховання – формуванню цілісної, гуманної особистості, орієнтованої на відтворення цінностей національної та загальнолюдської культури у творчій життєдіяльності, саморозвиток і моральну саморегуляцію поведінки. З огляду на це особливої значущості набуває проблема становлення соціальної компетентності старших дошкільників. Оскільки на сучасному етапі розвитку освіти мають місце суперечності між процесом формування соціально-активної особистості та умовами її соціалізації, то перш за все доцільно посилити увагу до підготовки майбутніх вихователів. Зосереджена увага автора на необхідності підготовки майбутніх вихователів до успішної реалізації процесу соціалізації особистості дошкільного віку. Розкрито компоненти готовності майбутніх вихователів до формування соціальної компетентності старших дошкільників, виокремлено педагогічні умови для покращення стану готовності майбутніх вихователів до формування соціальної компетентності старших дошкільників.
Abstract. The article is devoted to the analysis of features social competence formation of the preschool age children. The problem of social competence of preschool children is one of the most topical. On the one hand, the solving of it will help to implement a systematic, holistic approach to child development, on the other - will help to correlate this development with life. The modern system of education and upbringing tries to embody the humanistic ideals of the education of a perfect person, a free personality, to be able to live and act creatively in a changing society. The upbringing of such a person is the main task. General approaches to the formation of social competence of the child are determined by the principles of humanization education - the humanization in education relations, the recognizing the value of the child as a person, its importance in society, based on awareness of their relationships with the other people and in general - its place in humanity. This approach corresponds to the general purpose of the education - the formation of a holistic, humane personality, who is focused on the reproduction of the values of the national and universal culture in the creative life, self-development and moral self-regulation of behavior. In this case, the problem of the social competence formation of the older preschoolers becomes especially important. As at the present stage of the development of the education there are the contradictions between the process of the formation of the socially active personality and the conditions of its socialization, so, first of all, it is necessary to pay more attention to the training of the future educators. The author payed more attention to the necessarity to prepare future educators for their successful implementation to the process of the preschool personality's socialization. The components of readiness of future educators for the formation of social competence of senior preschoolers are revealed, pedagogical conditions for improving the state of readiness of future educators for the formation of social competence of senior preschoolers are singled out. It was discloced the components of future educators readiness for the formation of the social competence in the senior preschoolers , it was separated the pedagogical conditions how to improve the readiness of future educators for the formation of social competence in senior preschoolers.
38
Yakubovska, Mariia, та Viktoriia Budzinska. "Я.Дашкевич та І.Калинець: парадигма духовного діалогу як архетип формування аксіологічних засад культурологічної компетентності сучасних студентів". Освітній простір України 17 (22 листопада 2019): 38–44. http://dx.doi.org/10.15330/esu.1.38-44.
Повний текст джерелаАнотація:
Дослідження пов’язане із пошуком інноваційних педагогічних засобів системного формування аксіологічних засад у парадигмі становлення особистості сучасного студента як важливий компонент культурологічної компетентності. У статті подано наукове обґрунтування вивчення дискурсу творчого діалогу Ірини Калинець та Ярослава Дашкевича та їх роль у формуванні загальнокультурної компетентності як парадигми професійного становлення сучасного фахівця. Досліджуються особливості шляхів впровадження культурологічної підготовки у навчально-виховний процес закладів вищої освіти. Частково обгрунтовано варіативні технології забезпечення основ культурологічної підготовки майбутніх професіоналів-фахівців.На прикладі вивчення творчого діалогу Ірини Калинець та Ярослава Дашкевича розглядається проблема аксіологічної складової у системі професійної освіти студентів. Досліджуються концептуальні аксіологічні засади творчого діалогу Ірини Калинець та Ярослава Дашкевича на новітньому рівні розвитку інноваційних педагогічних засад, що дозволяє по-новому осмислити проблему співвіднесення розвитку людської індивідуальності і світу. Розглядається роль аксіологічних засад, які сприяють формуванню якісно нового фахівця; становленню взаєморозуміння між людськими індивідуальностями.Досліджується стратегія виховання молоді в дусі збереження, примноження культурологічного спадку, пізнання й усвідомлення й залучення до загальнолюдських цінностей, що вимагає від педагогів високого рівня ерудиції, загальної культури, здатності до самоосвіти, самовиховання та педагогічного хисту, фахової компетентності осо-бистості, яка є носієм і транслятором вартостей духовної культури. Дані концептуальні принципи дозволяють витворювати відповідний навчально-виховний культурологічний феномен сучасної освіти. Досліджуються аксіологічні засади культурології як фактор забезпечення соціальної стійкості системи відносин людини і суспільства, людини й інших людей, що ефективно впливає на формування свідомості, самосвідомості, соціально-професійних якостей особистості.
39
Баліка, Людмила Миколаївна, та Галина Василівна Шелюк. "ЧИТАННЯ ЯК ВАЖЛИВИЙ ЗАСІБ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ДИТИНИ: AКТУАЛІЗАЦІЯ ПОГЛЯДІВ В. О. СУХОМЛИНСЬКОГО". Інноватика у вихованні, № 10 (7 листопада 2019): 137–43. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v1i10.203.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті акцентовано увагу на проблемі соціалізації дитини в суспільстві, її здатності до самоусвідомлення та самовдосконалення, до активної участі у соціальному житті країни. Зазначено, що в Законі України «Про освіту» визначено мету повної загальної середньої освіти – всебічний розвиток, виховання і соціалізація особистості. Проте відмічено, що сьогодні процес соціалізації особистості у закладах освіти набув характеру другорядності, поступившись першочерговістю процесу навчання. З’ясовано, що В. О. Сухомлинський виділяв школу як один з найважливіших соціальних інститутів, що забезпечує підготовку учнів до життя у суспільстві, визначає можливості особистісного, громадянського й професійного вибору. При цьому педагог вважав читання книг важливим засобом соціалізації дитини. Здійснений аналіз дав змогу стверджувати, що читання для Василя Олександровича виступало засобом уведення школярів в систему людських знань, формування уявлень про головні етапи життя людства. Зосереджено увагу, що Василь Олександрович Сухомлинський під час читання творів акцентував увагу на можливості показу моральної краси рідного народу, його уявлення про щастя: воно не лише у коханні, сімейному благополуччі, а й в усвідомленні правильно вибраного місця в житті, у прагненні до світлого майбутнього, у нерозривному зв’язку особистого і суспільного. Обґрунтовано, що у практичній діяльності Павлиської школи учні під час читання отримували знання, які були корисними для них в контексті загальнолюдських проблем; переорієнтації змісту з об’єктивно-байдужного на визначення його місця і ролі в соціокультурному аспекті; інтеграції різних знань щодо проблем становлення жінки і чоловіка.
40
Editor, Editor. "СПОЖИВНI ВЛАСТИВОСТI ДРУКОВАНОЇ ПРОДУКЦIЇ, ПРИЗНАЧЕНОЇ ДЛЯ ДЕРЖАВНИХ ЛIСОВИХ ГОСПОДАРСТВ". Товарознавчий вісник 1, № 11 (13 грудня 2019): 176–82. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2310-5283-2018-11-20.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета. Визначення основних споживчих властивостей нової лінійки стендів, розроблених та виготовлених для державних лісових господарств і призначених для дітей. Методика. Під час проведення дослідження використовувались загальнонаукові аналітичні методи, а також методи аналогії та прототипів для отримання практичних результатів. Результати. У статті розглянуті особливості стендів для державних лісових господарств, як один з видів поліграфічної продукції. Встановлені основні споживчі властивості стендів для державних лісових господарств та фактори, що впливають на їх формування. Подано характеристику нової розробленої лінійки стендів «Майбутнє лісу в руках дітей», призначеної для дошкільнят та дітей молодшого шкільного віку. Лінійка стендів «Майбутнє лісу в руках дітей» відповідає функціональному призначенню, виконує агітаційну функцію – надає інформацію про загальні правила поведінки дітей та дорослих у лісі. Також важливими функціями стендів є навчальна і виховна, що забезпечує виховання загальнолюдських цінностей. Лінійка стендів «Майбутнє лісу в руках дітей» є своєрідною візитною карткою державного підприємства «Попільнянський лісгосп». Наукова новизна. Дизайн-розробка лінійки стендів «Майбутнє лісу в руках дітей» є вперше представленою авторською роботою та охоплює лінійку розроблених, виготовлених та застосованих стендів для лісових господарств. Новизна також полягає у виявленні формоутворюючих особливостей і соціально-культурної ролі стендів для лісових господарств як об’єкта графічного дизайну в процесі естетично- функціонального формування сучасного середовища. Практичне значення. Розроблені, виготовлені і встановлені стенди для лісового господарства. Замовником виступає державне підприємство «Попільнянський лісгосп». Розробка є власністю фірми «Золота стріла».
41
Пілецька, Любомира. "Соціально-психологічні особливості формування професійного саморозвитку майбутнього педагога засобами українського фольклору". Теоретичні і прикладні проблеми психології, № 3(50)T3 (2019): 267–77. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2019-50-3-3-267-277.
Повний текст джерелаАнотація:
В статті автор розглядає соціально-психологічні особливості формування професійного саморозвитку майбутніх педагогів. Доведено, що особистісний і професійний саморозвиток необхідно розглядати у тісному взаємозв’язку, оскільки професійний розвиток є продовженням загального розвитку людини. Визначено, що професійний саморозвиток майбутніх учителів початкової школи − це свідома самопізнавальна та самопроектувальна діяльність майбутнього вчителя, спрямована на вдосконалення своєї особистості відповідно до вимог майбутньої професії та самореалізація себе як особистості в тій соціальній сфері діяльності, яка визначає майбутню професію. Доведено, що освітнє середовище педагогічного коледжу, взаємодія його суб’єктів, ціннісно-мотиваційні відносини, процеси, які у ньому відбуваються, здатні впливати на готовність майбутніх учителів початкової школи до професійного саморозвитку. Автор вважає доцільним впровадження розробленого в освітній процес педагогічних коледжів спеціального курсу «Формування готовності до професійного саморозвитку майбутніх учителів початкової школи засобами фольклору». Звернення до фольклору дає змогу формувати світоглядну позицію майбутнього педагога, його національну самосвідомість, формує переконання в тому, що фольклор – частка історично-культурної спадщини народу. Виховна цінність народної музичної творчості полягає в тому, що ідеї духовності, моральних норм, завдяки образним музичним творам, дають змогу усвідомлювати загальнолюдські норми поведінки, формують у молоді стереотипи поведінки, звички, що регламентують певні норми життя. Крім того, художньо-естетичне пізнання музичного фольклору активізує розвиток творчого потенціалу, відчуття прекрасного, сприяє вихованню високодуховної особистості. Перспективами подальших наукових досліджень, на думку автора, є пошук шляхів і засобів впровадження народної пісенної творчості в позанавчальний час та її впливом на професійний саморозвиток майбутнього педагога.
42
Хлонь, О. М. "ПОПЕРЕДЖЕННЯ ПРАВОВОГО НІГІЛІЗМУ ЯК ЧИННИК ФОРМУВАННЯ ПРАВОСВІДОМОЇ ПОВЕДІНКИ". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 99, № 6 (24 грудня 2020): 204–16. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2020-99-6-204-216.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті обгрунтовано, що суспільна правосвідомість нерозривно пов'язана з почуттям загальної справедливості. В умовах юридичного нігілізму люди відчувать почуття безнадії, розчарування, соціального відчуження, розгубленості, зневіри та втрати віри в майбутнє. Почуття соціальної апатії охоплює суспільство. Правовий нігілізм є продуктом певних соціальних умов життя. Всепроникна криза, особливо в економіці, безпосередньо спричиняє політичну, правову та духовну кризу.
Це явище є одним із руйнівних соціальних утворень, яке існує в умовах глобальних трансформацій, коли дисбаланс цінностей та ідеалів швидко заповнює всі сфери суспільства, має значний деструктивний потенціал та зумовлює низку негативних процесів. Необхідно активно боротися з такими явищами і намагатися запобігти їх виникненню своєчасними діями та науково обґрунтованими засобами, попередньо вивчивши їх і давши їм вичерпну характеристику. Соціальний аспект запобігання цьому явищу неможливий без розуміння феномена права як фундаментальної категорії, підкріпленої відповідними уявленнями про правову культуру та правосвідомість. Вивчаючи правові категорії, ми повинні прагнути підвищити рівень правової обізнаності суспільства, посилити почуття відповідальності, поваги до закону та прав інших людей, зміцнити соціальну та національну солідарність, визнати важливість національних та загальнолюдських інтересів, що є особливо актуально для нашого часу. Доцільно приділяти високий ступінь уваги вивченню та формуванню серед молодого покоління високої правової культури, контролю за дотриманням принципів правових відносин серед своїх громадян та вихованню молодого покоління в дусі поваги до верховенства права.
Державна підтримка відповідних заходів суттєво підвищить розуміння патріотизму та поваги до державних цінностей. Такі заходи можуть мати позитивні наслідки не лише щодо підвищення правової обізнаності підростаючого покоління, а й загалом для підвищення якості державності.
Саме тому вивчення факторів формування морально-правової свідомості молоді є одним із пріоритетних напрямів подальшого формування правового суспільства. З огляду на це, існує також значна сфера для дослідження цієї проблеми в контексті суміжних наук, таких як право, філософія тощо. Також можна зазначити, що правосвідомість – це дуже важливий і ґрунтовний рівень досліджень, що вимагає всебічного розгляду та ретельного вивчення. Однак доцільно провести науковий огляд відповідної категорії у поєднанні з розумінням цілісної структури першопричин та факторів, що підтримують напрямок формування правової поведінки особистості в соціальному середовищі.
43
Донченко, О., та О. Бунчук. "Культура прав людини: міжнародно-правові стандарти й національний досвід". Юридичний вісник, № 1 (6 серпня 2020): 253–60. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i1.1619.
Повний текст джерелаАнотація:
Сучасний стан формування культури людських прав в Україні та світі характеризується неоднозначністю й суперечливістю. З одного боку, людські права майже одностайно визнаються цінністю загальнолюдської культури, існує розгалужена система міжнародних стандартів та інституцій щодо їх регламентації й захисту. З іншого боку, повага до людських прав, їх дотримання, гарантування нівелюються й знецінюються в умовах сучасних міжнародних збройних конфліктів, катастроф техногенного характеру, зменшення матеріальних і природних ресурсів тощо.
Рівень культури людських прав як окремих індивідів, так й українського суспільства загалом не є високим. Це зумовлено й історичним минулим (адже індивідуалізм, у контексті якого розвивалися уявлення про людські права на Заході, не притаманний українському суспільству), і реаліями сьогодення. Тимчасова окупація територій і неоголошена війна в Україні є серйозним викликом людським правам, фактично спростуванням поваги до людського життя й людської гідності. У такій ситуації важливо, щоби як громадяни, так і представники державних структур мали знання у сфері людських прав і навички щодо їх реалізації та захисту.
Метою статті є дослідження освітнього й науково-дослідного напрямів формування культури людських прав як основи демократії та цивілізованої держави, аналіз міжнародно-правових стандартів і національного досвіду.
Вагому роль у формуванні культури прав людини в сучасній Українській державі відіграє міжнародне співробітництво. Інформування громадськості про права людини здійснюється в рамках діяльності міжнародних і регіональних організацій.
Освіта в галузі прав людини - це необхідна умова запобігання порушенням прав людини, а також важливий внесок у процес організації справедливого суспільства. Таке суспільство характеризується повагою до прав кожного його члена, високим рівнем культури прав людини. Досягнення вагомих здобутків можливе лише на основі ефективної міжнародної співпраці, діалогу всіх сторін, досконалого забезпечення права людини знати свої права.
Поряд із освітнім напрямом у формуванні культури прав людини важливу роль відіграє також науково-дослідний складник. Дослідження різних аспектів прав людини в кандидатських і докторських дисертаціях з юридичних, політичних, історичних, філософських наук, створення нових напрямів науки прав людини, відкриття наукових лабораторій, ініціативних науково-дослідних груп з підготовки колективних робіт, наукових праць із прав людини, студентських гуртків, спеціалізованих кафедр. Дуже важливим є розвиток і вдосконалення досвіду юридичних клінік, що сприяє формуванню в студентів знань, умінь і навиків, здобуття цінного досвіду реалізації, охорони, захисту прав людини.
Головними векторами формування культури прав людини в українському суспільстві сьогодні є реалізація зобов'язань, які випливають з універсальних і регіональних міжнародних нормативно-правових актів, спрямованих на виховання всіх верств населення й забезпечення належних умов для проведення юридичних досліджень у галузі прав і свобод людини.
44
Дичковський, Степан Іванович, С. В. Іванов та П. С. Борсук. "Модель відкритої гуманітарної освіти: реалізація нового педагогічного мислення". Theory and methods of learning fundamental disciplines in high school 1 (3 квітня 2014): 191–96. http://dx.doi.org/10.55056/fund.v1i1.430.
Повний текст джерелаАнотація:
Швидке запровадження у навчально-виховний процес інноваційних технологій та підходів, рішуча відмова від формалізму, застарілих форм, методів і засобів педагогічної діяльності, тісний зв’язок науково-дослідної роботи з практикою господарювання в країні – саме це дає підставу стверджувати, що сьогодні у вищій освіті України народжується якісно відмінний тип навчальних закладів, які пристосовані до нових умов діяльності.Складова освітньої реформи в Україні безпосередньо пов’язана з процесом становлення відкритості системи освіти, який зумовлює її зорієнтованість на цілісний неподільний світ і його глобальні проблеми, усвідомлення пріоритетності загальнолюдських цінностей над груповими, національними над класовими, інтеграцію у світові освітні структури. Принцип відкритості слід розуміти як вимогу подолання ідеологічної зашореності освіти, необхідність її деполітизації та департизації. У цьому плані можна, безперечно, вважати, що закрита школа, як і закрите суспільство, підпорядковані єдиним вимогам і єдиній ідеології, в цілому не здатні до розвитку.Розвиток систем відкритого освітянського простору і здійснення нової не обмежуваної концепції освіти мають найяскравішу гуманістичну спрямованість, бо своїм головним завданням визначають створення системи безперервної освіти, тобто надання “повних і рівних можливостей освіти”, забезпечення “ідеалу доступності освіти для всіх”. Безперервна освіта для всіх означає відкрите й доступне високоякісне навчання протягом усього життя людини і має за мету надати кожній людині найширший вибір шляхів та методів, зокрема нові інформаційні технології, з тим, щоб сприяти і диверсифікації освітніх послуг, і освіті та навчанню “без кордонів”.Безперервність освіти для нашої держави означає також забезпечення можливостей доведення культурно-освітнього рівня особистості до рівня суспільних потреб, що завжди оновлюються; постійне поглиблення загальноосвітньої та фахової підготовки, цілісності й наступності навчання та виховання; перетворення здобуття освіти на процес, що триває все життя людини [1].Феномен відкритої освіти виник невипадково. Він є закономірним результатом глибинних змін, що відбулися у світі протягом другої половини ХХ століття, і ґрунтується на новому розумінні світу і людини. Звичайно, що перехід до моделі відкритої освіти потребує принципових змін в організації, змісті та структурі всієї системи освіти, хоча при цьому форми, методи й, власне, сама структура традиційної освіти зберігаються. Йдеться, скоріше, про цільове емоційне насичення перспективними елементами нової системи. Сьогодні суспільство докорінно змінює своє розуміння освіти як системи.Модель відкритої освіти передбачає, зокрема, вільне користування сучасними інформаційними ресурсами, особистісну спрямованість процесу навчання, розвиток інформаційної культури, процес постійного пошуку і змін, формування нових орієнтацій та мети, партнерство викладача та студента, відкритість освіти до майбутнього, інтеграція всіх способів освоєння світу, розвиток і введення в освітні процеси синергетичних уявлень про відкритість світу, цілісність і взаємозв'язок людини, природи і суспільства [2].Одним із перспективних напрямів ми вважаємо широке запровадження в навчальний процес методики дистанційного навчання на основі комп’ютерної та телекомунікаційної техніки. Ця нетрадиційна, відкрита форма освіти, яка ефективно діє в ряді розвинених країн світу, відкриває широкі перспективи для індивідуалізації навчально-виховного процесу, розкриття творчого потенціалу кожного студента.Дистанційне навчання є технологією, за якою в освітньому процесі застосовуються кращі традиційні та інноваційні засоби як форми навчання, що ґрунтуються на комп’ютерних і телекомунікаційних технологіях.Дистанційна освіта відкриває широкі перспективи для залучення до освіти осіб, які з різних причин не мають змоги скористатися традиційними формами навчання. Вони можуть слухати лекції провідних фахівців, брати участь у семінарах, користуватися електронною бібліотекою, складати в інтерактивному режимі заліки, екзамени.Навчання проводиться із застосуванням новітнього програмного забезпечення на основі сучасної комп’ютерної бази, яка включає комп’ютерні класи, виділений канал Інтернет.Вихованню нових генерацій молодих людей, упевнених у власних силах, з новим мисленням і баченням перспектив розвитку галузі має прислужитися розроблена й реалізована нова модель неперервної інноваційної гуманітарної освіти.Визначальною рисою є постійне вдосконалення навчально-виховного процесу. Наочне свідчення цього – посилена увага до запровадження інноваційних технологій, нових форм, методів, засобів навчання, розрахованих передусім на індивідуальний підхід до кожного студента.Модель відкритої освіти традиційно формувалася, виходячи не тільки із суспільних потреб у знаннях та їх використанні, а й із суспільного усвідомлення найдоцільніших форм і технологій цілеспрямованої передачі майбутньому спеціалістові необхідних знань, умінь, навичок. На сучасному етапі розвитку такий підхід вже не може задовольнити вказаних потреб і втрачає свою перспективність. У зв’язку з цим виникає нагальна необхідність рішучого перегляду самої системи глобальних цілей освіти, зміни її стратегічних пріоритетів з перенесенням акценту зі знань спеціаліста на його людські, особистісні якості.Цей перехід від знаннєвої до особистісної орієнтації цілей і змісту освіти є тільки однією з передумов гуманізації і гуманітаризації професійної освіти. Другою її передумовою слід вважати широку демократизацію суспільних процесів і рішучу відмову від пануючої ідеології, що докорінно змінило ціннісні критеріальні підходи до сучасної освітньої парадигми. Згідно з ними система освіти повинна розглядатися як сфера обслуговування людини, яка забезпечує найбільш оптимальні засоби її розумового, почуттєвого і практичного розвитку [3].Неперервна гуманітарна освіта – ключовий елемент нового педагогічного мислення, який змінює погляди на характер і суть навчально-виховного процесу, в якому і студенти, і викладачі мають виступати суб’єктами професійного розвитку і творчості. Слід наголосити, що під педагогічним мисленням викладача розуміють особливості розумової діяльності, зумовлені характером його професійної діяльності.Вищеназвані аспекти гуманітаризації професійно-педагогічної освіти визначають загальний педагогічний підхід до перебудови системи методичної підготовки викладача. Безсумнівно, що розробку методичної системи необхідно розпочати з переосмислення цілей навчання. Адже викладачеві важко вибрати методично правильні засоби і форми навчання, адекватні освітнім цілям, не конкретизувавши самі цілі. Одночасно і діяльність студента у процесі навчання може бути активною тільки тоді, коли у змісті навчання студент побачить переконливі для нього цілі – ті, що пов’язані з наступною професійною діяльністю.Стратегічною метою залишається формування всебічно і гармонійно розвинутої особистості викладача, важливою якістю якої є високий професіоналізм. Але реалізація цієї мети на попередньому етапі реформування освіти не відповідала повною мірою самій природі особистості, що вело до неузгодженості цілей і результатів навчання та виховання. Відродження духовності в освіті є тією першоосновою, на якій можлива не лише орієнтація викладача на розв’язування завдань розвитку особистості студента, але й формування у студентів глибокого інтересу до саморозвитку, самоосвіти і самовиховання, вироблення в нього потреби у педагогічному самопізнанні [4].Вирішенню проблеми гуманітаризації вищої освіти багато у чому сприяє включення у навчальні плани дисциплін культурологічного циклу, зокрема, “Українська та зарубіжна культура”, “Історія мистецтв”, “Культурологія”. Ці дисципліни повинні сприяти формуванню у студентів аналітичної та інтегруючої структури свідомості, розвитку інтелекту і творчих здібностей.Досвід викладання курсу “Українська та зарубіжна культура” у вищому технічному навчальному закладі дозволяє стверджувати, що використання тільки традиційних методів навчання не дає бажаних результатів. Значний обсяг, складність і різноманітність матеріалу при обмеженій кількості навчальних годин не дозволяє в рамках лекційних і практичних занять розвивати у студентів пам’ять, мислительні операції аналізу і синтезу, навчити використовувати необхідний культурологічний апарат.Результати соціально-психологічних досліджень свідчать про те, що в пам’яті людини залишається біля 10% інформації, яку вона слухала, 50% того, що вона змогла побачити, 90% інформації, що вона відтворила сама особисто. Саме тому пасивне сприйняття лекцій веде, як правило, до репродуктивного відтворення матеріалу. Процес контролю повинен бути замінений активним творчим навчанням, яке направлене на безпосередню участь студентів у процесі передачі і засвоєні знань [5].Інформаційне забезпечення студентів можливістю вільного доступу до необхідної навчальної, наукової, культурологічної інформації – необхідна умова вільного розвитку особистості (зрозуміло, при дотриманні об'єктивності й наукової вірогідності фактів, що викладаються). Важливо також, щоб кожен студент мав можливість розвитку своїх природних нахилів і здібностей. Розвиваючий характер навчання і виховання стимулює в людині здатність до відкритості, до широкої комунікації, розвитку здатності до самостійного мислення, аналізу, прийняття рішень. Інтелектуальний розвиток молоді повинен бути спрямований на виховання вільної особистості.Методика навчання “Української та зарубіжної культури” у межах дистанційних курсів суттєво впливає на формування більш високого рівня мотивації навчання, орієнтації на самостійну роботу, містить засоби навчання і сприяє максимальному використанню групових методів діяльності студентів [6].З огляду на це, а також враховуючи необхідність становлення методичних аспектів неперервної гуманітарної освіти, перед вищою школою постали нові нетрадиційні завдання щодо впровадження і розбудови національної системи освіти як найважливішої ланки виховання свідомих громадян; забезпеченню пріоритетності розвитку людини; виведенню освіти в Україні на рівень освіти розвинених країн світу шляхом докорінного реформування її концептуальних, структурних, організаційних засад; входженню України в світове інформаційне суспільство, шляхом використання нових технологій та відповідних технічних засобів комунікації; реалізації інноваційних заходів щодо демократизації та гуманітаризації доступу громадян до вищої освіти.Сучасний рівень розвитку комп’ютерної техніки і програмного забезпечення дає широкі можливості щодо модернізації та підвищення ефективності навчання. Використання кращих традиційних та інноваційних засобів і форм у навчальному процесі урізноманітнює його, підвищує якість засвоєння матеріалу, автоматизує процес навчання та контроль знань.
45
H.M., Chernenko. "FORMATION OF SUBJECT-METHODOLOGICAL COMPETENCE IN FUTURE TEACHERS OF PRIMARY EDUCATIONAL INSTITUTIONS." Collection of Research Papers Pedagogical sciences, no. 94 (May 6, 2021): 129–34. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2413-1865/2021-94-18.
Повний текст джерелаАнотація:
The article reveals the problem of forming subject-methodological competence in future teachers of primary educational institutions. The urgency of this problem is proved, which is confirmed by the progressive reforming of education in all its spheres.The effectiveness of scientific and pedagogical methods of research (analysis and synthesis, structural-systemic, pedagogical observation), which allowed to carry out the analysis of regulatory documents, to simulate the educational process of studying the disciplines of theoretical and methodological direction, to identify the formation of subject-methodological competence of future teachers of primary education institutions, has been proved.The analysis of the professional standard of the teacher was carried out. The objectives of the professional activity of a primary school teacher have been defined, which consists in the organization and implementation of educational activities of students, the process of formation of their key competencies, human and national values, as well as the development of intellectual and creative abilities necessary to implement successful self-realization.The components of subject-methodological competence have been justified, namely the ability to model educational content in accordance with compulsory learning outcomes, shape and develop students’ key competencies and skills, implement integrated teaching, select and use effective methods and technologies for teaching and educating students, develop critical thinking, assess and monitor students’ learning outcomes based on a competency-based approach, shape students’ value attitudes.This study reveals the process of formation of students’ subject-methodological competence in the study of such disciplines as: “Didactics”, “The methodology of teaching literary reading”, “The methodology of teaching the Ukrainian language”, “The methodology of teaching mathematics”, “The methodology of teaching an integrated course “I explore the world”, “Technological educational branch of methodology of teaching”, “Health-preserving education branch with the methodology of teaching”, “Fine arts with the methodology of teaching”, “Music art with the methodology of teaching”, “The methodology of teaching informatics at primary school”, “The newest educational technologies”, “Innovative technologies in primary education”.We obtained the results of the study indicating the effectiveness of the formation of subject-methodological competence of future primary school teachers in the study of pedagogical disciplines of the professional training cycle.Key words: professional training, competence, future teachers, primary school, professional teacher standard. У статті розкрито проблему формування предметно-методичної компетентності у майбутніх учителів закладів початкової освіти. Доведено актуальність такої проблеми, що підтверджується прогресивним реформуванням освіти в усіх її сферах.Доведено ефективність використання науково-педагогічних методів дослідження (аналіз і синтез, структурно-системний, педагогічне спостереження), які дозволили здійснити аналіз нормативних документів, змоделювати освітній процес вивчення дисциплін теоретичного та методичного спрямування, виявити сформованість предметно-методичної компетентності у майбутніх учителів закладів початкової освіти.Здійснено аналіз професійного стандарту вчителя. Визначено мету професійної діяльності вчителя початкової школи, яка полягає в організації та здійсненні освітньої діяльності учнів, процесі формування у них ключових компетентностей, загальнолюдських та національних цінностей, а також розвитку інтелектуальних і творчих здібностей, необхідних для здійснення успішної самореалізації.Обґрунтовано складники предметно-методичної компетентності, отже, варто: моделювати зміст освіти відповідно до обов’язкових результатів навчання; формувати та розвивати в учнів ключові компетентності та уміння; здійснювати інтегроване навчання, добирати і використовувати ефективні методики та технології навчання і виховання учнів; розвивати критичне мислення; здійснювати оцінювання та моніторинг результатів навчання на засадах компетентнісного підходу; формувати ціннісні ставлення в учнів.Розкрито процес формування предметно-методичної компетентності у студентів у разі вивчення дисциплін: «Дидактика», «Методика навчання літературного читання», «Методика навчання української мови», «Методика навчання математики», «Методика навчання інтегрованого курсу «Я досліджую світ», «Технологічна освітня галузь з методикою навчання», «Здоров’язбережувальна освітня галузь з методикою навчання», «Образотворче мистецтво з методикою навчання», «Музичне мистецтво з методикою навчання», «Методика навчання інформатики в початковій школі», «Новітні освітні технології», «Інноваційні технології у початковій освіті».Отримано результати дослідження, що свідчать про ефективність формування предметно-методич-ної компетентності у майбутніх учителів початкової школи в процесі вивчення педагогічних дисциплін професійного циклу підготовки.Ключові слова: професійна підготовка, компетентність, майбутні вчителі, початкова школа, професійний стандарт учителя
46
Чумак, Тетяна. "ФОРМУВАННЯ ОРІЄНТИРІВ СУЧАСНОЇ МОЛОДІ ЗАСОБАМИ ЛІТЕРАТУРИ". ГРААЛЬ НАУКИ, № 1 (27 лютого 2021). http://dx.doi.org/10.36074/grail-of-science.19.02.2021.084.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розкрито роль української літератури як провідного навчального предмета у вихованні духовної особистості учнів основної школи, їх морально-етичному й культуромовному становленні й розвитку. На основі студіювання фахової літератури визначено, що проблема формування орієнтирів сучасної молоді – одна з найважливіших проблем методики літератури, а пріоритетною ідеєю курсу української літератури в основній школі є інтенсивний мовленнєвий та інтелектуальний розвиток учнів і виховання духовної особистості, яке здійснюється як на уроках, так і в позакласній роботі. Доведено, що в художньому образі загальнолюдські й національні, моральні, світоглядні й естетичні духовні цінності нероздільні, і саме через художнє слово здійснюється не тільки естетичний, а й морально-етичний, духовний вплив на почуттєву сферу школяра. Воно допомагає учням усвідомити свою національну належність, відчути себе причетним до національної спільноти – українського народу.
47
Konopkina, L. I., V. M. Berezovski, T. V. Kireyeva, K. Y. Bogatska, O. G. Cherkasova, O. V. Myronenko, O. V. Fesenko, L. A. Botvinikova та K. O. Belosludceva. "ВИХОВНІ ТЕХНОЛОГІЇ ЯК ІННОВАЦІЙНА І ПРІОРИТЕТНА СКЛАДОВА ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ СУЧАСНОГО ЛІКАРЯ". Медична освіта, № 3 (21 вересня 2018). http://dx.doi.org/10.11603/me.2414-5998.2018.3.9327.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета роботи – визначити роль різних виховних технологій, які використовують співробітники кафедри внутрішньої медицини 1 Державного закладу “Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров’я України” (ДЗ “ДМА”), у формуванні особистості сучасного лікаря.Основна частина. Сучасне виховання в Україні повинне забезпечувати долучення молоді до світової й національної культури, до загальнолюдських цінностей. За формами й методами воно може впроваджуватися у різних напрямках – від навчання майбутніх лікарів щодо співпраці у рамках шкіл для хворих з різною хронічною патологією. Співробітники кафедри приділяють велику увагу всебічному вихованню майбутнього покоління лікарів і викладачів, добре розуміючи, що воно повинно бути не лише багато у чому обізнаним, а й емоційно здоровим та виваженим. Задля цієї мети молодь залучається до відвідувань театрів, музеїв міста, виставок робіт майстрів народної творчості тощо.Висновки. Різні виховні технології формують високоморальні якості сучасного лікаря. Досвід ДЗ “ДМА” має потужний арсенал застосування педагогічних інновацій у навчально-виховному процесі. Ефективність їх впровадження залежить від традицій навчального закладу, а також здібностей, вмінь і бажань педагогічного колективу.
48
Скрипник, Н. В., П. Ф. Дудій та Н. В. Пасєчко. "ДО ПРОБЛЕМИ ДУХОВНОГО ВИХОВАННЯ СТУДЕНТІВ МЕДИЧНИХ ВУЗІВ". Медична освіта, № 2 (26 серпня 2013). http://dx.doi.org/10.11603/me.v0i2.1290.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті обговорюються питання, пов’язані з вихованням студентів медичних навчальних закладів. Поставлена про-<br />блема набуває особливої актуальності сьогодні, у час складних соціально-економічних й політичних катаклізмів. Автори<br />показують, що формування духовного світогляду молодої людини, яка вибрала собі найбільш відповідальну та благород-<br />ну професію, потребує щоденної праці. Професійна підготовка медичного працівника повинна формуватися перш за все<br />на загальнолюдських, християнських і етичних принципах. Духовність і медицина, як показують автори, поняття не-<br />роздільні і складають фундамент сучасної науки і практики.
49
Купець, Олександр. "ЗАВДАННЯ МОРАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ ЗАСУДЖЕНИХ У СИСТЕМІ ВИПРАВНИХ ЗАКЛАДІВ УКРАЇНИ". Молодь і ринок, № 9/195 (9 листопада 2021). http://dx.doi.org/10.24919/2308-4634.2021.243959.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті наголошується на важливості системної, цілеспрямованої виховної роботи пенітенціарних закладів у виправленні та ресоціалізації засуджених. Стверджується, що її основою є моральне виховання, мета якого – спонукання засуджених до розвитку в них системи ставлень до навколишньої дійсності й самих себе відповідно до принципів та норм загальнолюдської моралі. Наголошено на визначальному впливі на формування моральності засуджених релігійного виховання. Виокремлено головні завдання морального виховання засуджених у вітчизняній пенітенціарній системі: подолання їхніх аморальних поглядів і переконань, негативних навичок та звичок поведінки; зміцнення наявних позитивних і формування нових моральних якостей; вироблення у них соціально спрямованих особистісних якостей, характеру та здібностей; формування негативного ставлення до свого злочинного минулого; активізація сфери переживань вини, спокути вини; формування усвідомлених орієнтирів бачення власного майбутнього. Обґрунтовано взаємозв’язок та взаємозалежність визначених завдань у реалізації загальної пенітенціарної ідеї.
50
Ткачов, С. І., Н. О. Ткачова та А. С. Ткачов. "ОСОБЛИВОСТІ МОРАЛЬНО-ДУХОВНОГО ВИХОВАННЯ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЙНИХ ВИКЛИКІВ ЧАСУ". Spiritual-intellectual upbringing and teaching of youth in the 21st century, 2019, 223–36. http://dx.doi.org/10.34142//2708-4809.siuty.2019.14.
Повний текст джерелаАнотація:
Сучасний розвиток українського суспільства характеризується двома важливими тенденціями, що гармонійно доповнюють одна одну. Так, з одного боку, в останні роки відбувається подальше зміцнення української державності й національної ідентичності, посилюється значущість сталих національних традицій та звичаїв, а з іншого — спостерігається активна інтеграція України в європейське та світове співтовариство, що передбачає залучення української спільноти до загальнолюдських цінностей, правових та моральних норм демократичної держави. Слід акцентувати, що наявна суспільно-політична ситуація в Україні зумовила підвищення вимог до результатів морально-духовного виховання студентів вищої школи. Це пов’язано з нагальною потребою формування в майбутніх фахівців позитивного мислення, високої духовної культури, умінь конструктивної взаємодії з людьми, які можуть значною мірою відрізнятися за особистісними переконаннями, культурними традиціями, релігійним віросповіданням тощо, унаслідок чого постає необхідність переосмислення ролі вищої школи у здійсненні морально-духовного виховання студентської молоді.