Статті в журналах з теми "Завдання з надання впевненості"
Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Завдання з надання впевненості.
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-50 статей у журналах для дослідження на тему "Завдання з надання впевненості".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Makarenko, Inna, Olena Kravchenko, Natalia Ovcharova, Natalia Zemliak та Serhiy Makarenko. "Стандартизація аудиту звітності зі сталого розвитку компаній". Agricultural and Resource Economics: International Scientific E-Journal 6, № 2 (20 червня 2020): 78–90. http://dx.doi.org/10.51599/are.2020.06.02.05.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою статті є обґрунтування доцільності використання стандартів, що регулюють порядок проведення аудиту звітності зі сталого розвитку, для упорядкування процесу верифікації такої звітності в інтересах стейкхолдерів.
Методологія / методика / підхід. Методологічною основою дослідження виступають компаративний і контент-аналіз міжнародно визнаних стандартів аудиту звітності зі сталого розвитку, зокрема Cтандарту із надання впевненості AA1000 (AA1000AS, AccountAbility) та Міжнародного стандарту з надання впевненості МСЗНВ 3000 Ради з надання впевненості (International Standard on Assurance Engagements (ISAE 3000) «Завдання з надання впевненості, що не є аудитом, чи оглядом історичної фінансової інформації» Ради з надання впевненості. Застосування цих аналітичних інструментів дозволило виділити переваги та обмеження кожного з названих стандартів.
Результати. Установлено, що забезпечення незалежного аудиторського підтвердження звітності зі сталого розвитку характеризується зростаючим трендом серед найбільших світових компаній. Аудит є однією з умов забезпечення довіри до звітності зі сталого розвитку для стейкхолдерів, відповідно стандартизація аудиту звітності зі сталого розвитку виступає запорукою якості його проведення та надійності отриманих аудитором висновків. Проведено аналіз обсягів подання верифікованої звітності зі сталого розвитку та компаративний аналіз двох основних стандартів у сфері її аудиту за основними критеріями, що охоплюють їх статус, мету, верифікаторів, процеси, вимоги, обсяги та принципи проведення, оформлення результатів та особливості публікації думки аудитора.
Оригінальність / наукова новизна. Обґрунтовано важливість і доцільність застосування міжнародно визнаних стандартів AA1000 та ISAE 3000 як бенчмарків для стандартизації звітності зі сталого розвитку на основі визначених їхніх переваг та недоліків. Порівняльна характеристика й оцінка частоти практичного застосування вказаних стандартів аудиту звітності зі сталого розвитку дістала дальшого розвитку.
Практична цінність / значущість. З урахуванням вигід та обмежень проаналізованих стандартів на регуляторному рівні, зокрема і в Україні, можуть бути розроблені національні підходи щодо стандартизації аудиту звітності зі сталого розвитку. На рівні окремих компаній, зокрема великих аграрних холдингів, зазначені стандарти можуть використовуватися паралельно в комунікативному полі їхньої взаємодії зі стейкхолдерами залежно від категорій зазначених сторін.
2
Shalimova, Nataliia, and Iryna Androshchuk. "Assurance Engagements and Assurance Engagements Other than Audit or Review of Historical Financial Information: Trends of Introduction in Audit Practice and the Development of Standardization Processes." Central Ukrainian Scientific Bulletin. Economic Sciences, no. 6(39) (2021): 163–78. http://dx.doi.org/10.32515/2663-1636.2021.6(39).163-178.
Повний текст джерелаАнотація:
The problem of modern audit development is the trend of using classical approaches to the classification of audit in determining the areas of improvement of organizational and methodological foundations of the engagements in which the subject matter are various objects. Determining the key principles of development of the organization and methods of performing audit services requires an in-depth analysis of the historical development of the audit, determining its further development, taking into account historical landmarks. The aim of the study is to systematize current trends in audit development and assurance engagements, to investigate trends in regulation of assurance engagements as a whole and assurance engagements other than audit or review of historical financial information, to justify the development of national practice of standardization of their implementation. Trends in the development of auditing in the historical context are systematized in accordance with the processes of using the term "assurance engagement". The historical stages of introducing the concept of "assurance engagement" into audit practice are revealed. The trends in the formation of assurance engagements other than audit or review of historical financial information, in International Standards of Quality Control, Auditing, Other Assurance, Related Services are specified. A comparative analysis of the structure of the International Conceptual Framework of Assurance Engagements is presented. A comparative description of the content of International Standards of Assurance Engagements regarding the requirements for the organization and methodology of their fulfilling is proposed. The differences in the development of International Standards of Assurance Engagements from the International Standards on Auditing are specified, the directions and targets for the development of the national system of regulation and standardization of assurance engagements other than audit or review of historical financial information are substantiated.
3
Antoniuk, O. R. "РОЗВИТОК МЕТОДИКИ ТА ОРГАНІЗАЦІЇ НАДАННЯ КОНСУЛЬТАЦІЙНИХ ТА АУДИТОРСЬКИХ ПОСЛУГ". Bulletin National University of Water and Environmental Engineering 2, № 90 (2 жовтня 2020): 14. http://dx.doi.org/10.31713/ve220202.
Повний текст джерелаАнотація:
Статтю присвячено науковій проблематиці формування аудиторських послуг (відмінних від аудиту та завдань з надання впевненості) в Україні, що особливо актуалізується в період кризи, за впливу зовнішніх чинників, таких як пандемія. У статті розглядається надійність та якість роботи аудиторських фірм в умовах кризи для задоволення вимог клієнтів. Розглянуто питання якості надання аудиторських послуг. Дослідженням встановлено наступні проблемні питання у розвитку аудиторських послуг: 1) неоднозначність термінологічного апарату; 2) наявність різних підходів до оцінки результуючих показників аудиторської послуги; 3) наявність можливої необізнаності представника клієнта з результатами виконання послуги, що вимагатиме від аудитора прийняття власних рішень (суджень) та ініціатив з ідентифікації результуючих показників; 4) визначення вимог до аудиторської послуги передбачає участь певних користувачів, що може супроводжуватись низьким рівнем обізнаності та компетентності з боку користувача (замовника); 5) ускладнення процесу ідентифікації предмету аудиторської послуги, що збільшує ймовірність відмови від завдання у зв’язку з підвищеним ризиком її неякісного виконання; 6) значний обсяг застосування професійного судження аудитора в процесі виконання аудиторської послуги.При цьому аудитору потрібно визначати критерії з врахуванням різних точок зору науковців, теоретиків та практиків, особливо при виконанні таких аудиторських послуг, щодо яких відсутні орієнтири у нормативних документах. Посилаючись на матеріали попередніх досліджень, автор робить висновки, що характеристики деяких послуг взаємодіють один з одним, що додатково підтверджує гіпотезу про можливість узагальнення певних характеристик на рівні певних завдань та їх подання в стандартах або інших документах. Пропонується встановити критерії на рівні стандартизації для оцінки надійності та якості виконання аудиторських послуг. Надання гарантій якості супутніх та інших аудиторських послуг має ґрунтуватися на концепції, яка визначатиме теоретичне забезпечення контролю якості роботи аудиторів (аудиторських фірм) при виконанні супутніх та інших послуг професійної аудиторської діяльності для теоретичної підтримку і практичну реалізацію. Матеріал статті допомагає визначити вектори розвитку нормативно-правової бази аудиторських послуг на національному рівні.
4
Головач, В. "Міжнародні стандарти аудиту, вимоги законодавства та реалії сьогодення стосовно виконання аудитором завдань з надання впевненості". Бухгалтерський облік і аудит, № 7 (2012): 42–47.
Знайти повний текст джерела
5
Fedchenko, V. Y. "КОМПЛЕКСНА СИСТЕМА РЕАБІЛІТАЦІЇ ДЕПРЕСИВНИХ РОЗЛАДІВ". Вісник наукових досліджень, № 3 (29 жовтня 2018): 89–94. http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2018.3.9417.
Повний текст джерелаАнотація:
Згідно з сучасними поглядами на депресивні розлади, метою реабілітації необхідно вважати попередження рецидивів, досягнення та підтримання найможливішого рівня соціального функціонування для конкретного пацієнта, що передбачає після досягнення ремісії продовження терапії, в тому числі з урахуванням резидуальної симптоматики.
Мета дослідження – розробити комплексну диференційовану систему реабілітації депресивних розладів з урахуванням клініко-психопатологічних та патопсихологічних особливостей їх перебігу та стандартів терапії.
Матеріали і методи. Обстежили 122 пацієнтів із депресивними розладами. Із загальної кількості обстежених 40 осіб були із депресивними епізодами (F 32.0, 32.1, 32.2), 44 – із рекурентними депресивні розладами (F 33.0, 33.1, 33.2), 38 пацієнтів – із дистимією (F 34.1). Діагноз депресивних розладів було встановлено з урахуванням критеріїв МКХ-10. Для проведення дослідження використовували клініко-психопатологічний, психометричний (шкалу Гамільтона (HDRS), шкалу депресій центра епідеміологічних досліджень (CES-D)), психодіагностичний (методику E. Heim для визначення провідних копінг-стратегій, методику “Семантичний диференціал часу”, “Тест самоактуалізації”) методи.
Результати досліджень та їх обговорення. Система заходів реабілітації включала медико-психіатричну, психотерапевтичну та соціальну складову й охоплювала стабілізувальний та профілактичний етапи терапії. Медико-психіатрична складова реабілітації включала в себе психофармакотерапію, спрямовану на стабілізацію стану хворих, купірування виражених поведінкових порушень, призначення препарату тривалої терапії. Основними завданнями психотерапевтичної складової реабілітації були: запобігти інвалідизації, розпаду сім’ї, розриву соціальних зв’язків, зберегти соціальне функціонування пацієнта, допомогти в подоланні почуття провини, безнадійності, неприязні. Психосоціальна складова реабілітації була спрямована на удосконалення соціальних навичок пацієнта, розширення кола сприйняття і міжособистісного спілкування (вироблення адекватних форм поведінки, тренування спілкування і підвищення впевненості в собі). Найефективнішими методами для цієї категорії хворих були групова когнітивно-поведінкова психотерапія, група взаємодопомоги й арт-терапія. При виборі технік когнітивно-поведінкової терапії застосовувався диференційований підхід, що спирався на виділення мішеней психотерапевтичного впливу окремо для депресивних епізодів, рекурентних депресивних розладів та дистимії залежно від вираженості та комбінації порушень у специфічних проблемних зонах.
Висновки. Застосування комплексної диференційованої системи реабілітаційних заходів у роботі з пацієнтами з депресивними розладами, які базуються на урахуванні особливостей перебігу сучасних депресивних розладів та спираються на стандарти терапії, дає можливість підвищити ефективність надання допомоги для цієї категорії пацієнтів.
6
Побокіна, Галина. "Оптимізація процесу життєвого вибору особистості у віці ранньої дорослості". Теоретичні і прикладні проблеми психології, № 3(53)T3 (2020): 203–9. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2020-53-3-3-203-209.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розкрито особливості оптимізації процесу життєвого вибору особистості у віці ранньої дорослості. До соціально-психологічних особливостей здійснення життєвого вибору особистості в період ранньої дорослості віднесено: вікові особливості розглянутого періоду онтогенезу, які детермінуються культурно-історичними, психофізіологічними і психолого-індивідуальними характеристиками особистості, її життєвою позицією та життєвими завданнями; пролонгованість у часі; спрямованість у майбутнє; усвідомлення відповідності своїх професійних і особистісних якостей вимогам професії; ступінь сформованості системи ціннісних орієнтацій та життєвих смислів і надання переваги актуальному варіанту життя. Доведено, що особливості життєвого вибору залежать від гендерних особливостей та структури особистісної та соціальної зрілості, що дозволило запропонувати типологію зрілості/незрілості у контексті здійснення життєвого вибору. Визначено соціально-психологічні ресурси та барʼєри здійснення життєвого вибору в період ранньої дорослості, повʼязані з параметрами соціально-психологічної адаптації, індикаторами взаємодії з соціальним оточенням, параметрами внутрішньої/зовнішньої мотиваційної орієнтації, базовими потребами, показниками допитливості, відповідальності особистості, параметрами її самоставлення, як усвідомлюваними, так і імпліцитними, мотиваційної індукції і життєвих орієнтацій. Розроблено та апробованобагаторівневу соціально-психологічну програму оптимізації процесу життєвого вибору особистості в період ранньої дорослості, яка складалася з мотиваційно-діагностичного,корекційно-розвивального та аналітико-моніторингового етапів із застосуванням методів і технік екзистенціальної, когнітивної, поведінкової корекції, терапії творчим самовираженням та ін. Проведена у межах програми корекційно-розвивальна робота позитивно вплинула на смислову сферу учасників. Встановлена значна позитивна динаміка показників за субшкалами смисложиттєвих орієнтацій, що свідчить про підвищення осмислення життя, появу цілей в житті, впевненості у досягненні поставлених цілей; сприятливе емоційне сприйняття життєвого процесу в цілому. Зміни смислової сфери особистості в період ранньої дорослості позитивно вплинули на її ціннісну сферу, що виразилося, зокрема, у підвищенні цінності досягнень, і вказувало на зростання значущості суспільного визнання, успіху у житті, своєї компетентності, цілеспрямованості та сприяло оптимізації процесу життєвого вибору особистості в період ранньої дорослості. Ключові слова: особистість, період ранньої дорослості, особистісна зрілість, соціальна зрілість, життєвий вибір, соціально-психологічна корекція.
7
Михальчук, Юлія Олександрівна. "СТИМУЛЮВАННЯ ПРОСОЦІАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ ЗДОБУВАЧІВ: ПРАКТИКА РЕАЛІЗАЦІЇ У ЗВО". Дніпровський науковий часопис публічного управління, психології, права, № 5 (1 лютого 2022): 44–48. http://dx.doi.org/10.51547/ppp.dp.ua/2021.5.6.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті здійснено теоретичний аналіз феномена волонтерства, важливою ознакою якого є соціальна ініціатива, що розглядається як можливість прояву добровільної просоціальної діяльності людей, спрямованої на конструювання нової соціальної реальності в процесі соціально-культурної діяльності. Автор зауважує, що волонтерська діяльність сприяє розвитку активної соціальної позиції особистості та стає реальною силою з надання комплексної допомоги та підтримки особам, що її потребують, насамперед у зміні базових цінностей та орієнтирів, що допомагають становленню та саморозвитку особистості у конструктивному векторі свого розвитку, що, власне, стає надважливим завданням для студентської молоді. Адже досить тривожним є факт дефіцитарності дозвілля сучасної молоді, що заповнене здебільшого вживанням алкоголю та психоактивних речовин, комп’ютерними іграми, що призводить до формування залежної поведінки, агресивності тощо. Включеність молоді у волонтерську діяльність актуалізує такі компоненти структури особистості: 1) на когнітивному рівні – дослідження та інтерпретація значення та смислу волонтерства, можливості та межі прояву особистісної ініціативи, отримання нових знань, розвиток творчого потенціалу та впевненості у собі; 2) на афективному рівні – почуття причетності до реалізації певної місії, почуття задоволеності від власної важливості та користі від реалізації громадянської діяльності; 3) на конативному рівні – самореалізація через демонстрацію відповідальної, самостійної, ініціативної, соціально-позитивної поведінки. Автором реалізовано та проаналізовано результати двох етапів експериментального дослідження: 1) вивчення асоціативного поля слова «волонтер» через виділення тематичних груп-реакцій: суб’єкти та об’єкти впливу волонтерів, форма реалізації волонтерства, волонтерство як дія/діяльність, результат волонтерської діяльності, особисті якості волонтера, користь для себе/ благо, маркери волонтерства; 2) вивчення зацікавленості у видах діяльності волонтерів.
8
Цыганенко, О. И. "Проблема консультативной помощи при организации оздоровительного питания лиц, занимающихся фитнесом. Пути решения". Спортивна медицина, фізична терапія та ерготерапія, № 1 (23 січня 2014): 102–9. http://dx.doi.org/10.32652/spmed.2014.1.102-109.
Повний текст джерелаАнотація:
Проведено аналіз літератури з проблеми надання консультативної допомоги при організації оздоровчого харчування у фітнесі. Розроблено положення, що включають мету та завдання, принципи організації такої допомоги. Для підготовки фахівців з оздоровчого харчування запропоновано програму соціально-просвітницького тренінгу з рольовою грою «Дієтолог».
9
Khytryi, H. P., O. V. Raboshchuk та A. K. Onyshchenko. "Особливості медичної допомоги пораненим з тяжкою бойовою травмою черепа та головного мозку". EMERGENCY MEDICINE, № 8.71 (14 грудня 2015): 80–82. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0586.8.71.2015.79200.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті викладені особливості надання медичної допомоги пораненим з тяжкою бойовою травмою черепа та головного мозку на етапах медичної евакуації. Детально розглянуто завдання інтенсивної терапії в поранених з даною патологією, що проводиться на рівні спеціалізованої медичної допомоги з урахуванням сучасних підходів та стандартів.
10
Turbaevsky, V. "Удосконалення процесу проведення протиаварійних тренувань". Nuclear and Radiation Safety, № 3(59) (18 вересня 2013): 69–74. http://dx.doi.org/10.32918/nrs.2013.3(59).12.
Повний текст джерелаАнотація:
Описано програмне забезпечення, розроблене для вирішення завдання з надання наочних реалістичних прогнозів наслідків потенційної радіаційної аварії для підготовки та проведення протиаварійних навчань.
11
ФЕДОРЧЕНКО, НАТАЛІЯ. "Договірні зобов’язання з надання послуг у вітчизняному праві: розвиток та перспективи". Право України, № 2019/02 (2019): 44. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2019-02-044.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджено розвиток договірних зобов’язань із надання послуг у вітчизняному праві, проведено їх історико-правовий аналіз та подальший розвиток правового регулювання відносин із надання послуг. Встановлено законодавчі підходи до процедури укладення договорів про надання послуг, акцентовано увагу на особливостях укладення цих договорів. Метою статті є аналіз та характеристика зобов’язань із надання послуг, їх історичний розвиток і перспективи. З’ясовано проблему співвідношення зобов’язань, які полягають у наданні послуг або виконанні робіт, встановлено критерії розмежування цих груп договірних зобов’язань, проведено аналіз та характеристику договірного типу з надання послуг. Запропоновано загальні ознаки, що об’єднують усі договірні зобов’язання, виокремити в окрему групу, що опосередковує надання послуг: 1) діяльність послугодавця не виражається у речовому результаті; 2) виконавець не гарантує досягнення передбачуваного результату; 3) чинним законодавством не передбачено контролю з боку замовника за процесом надання йому послуги виконавцем, хоча він і можливий за наявності згоди сторін, вираженої в конкретних умовах договору; 4) споживання посередницької послуги відбувається у процесі її надання. У статті здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає у комплексному дослідженні договірних зобов’язань із надання послуг і формування на цій основі теоретичних висновків та практичних пропозицій щодо вдосконалення цивільного законодавства України. Зроблено висновок про необхідність перегляду нормативно-правового підходу до порядку укладення цивільно-правових договорів загалом і договорів про надання послуг зокрема та відходу від планово-адміністративних актів як основи укладення цих договорів. Зазначено, що саме договір про надання послуг виконує важливу функцію формування правових зв’язків між потенційними контрагентами, визначає порядок і послідовність надання послуг виконавцем та розрахунків за надані послуги замовником. Акцентується увага на проблемних питаннях, які залишаються в науці цивільного права, зокрема: укладення договору про надання послуг із державного бюджету, якості надання послуг, відповідальності за неналежне надання послуг, а також питання стягнення платежів за так званими виконавськими послугами.
12
Zimenko, L. "МЕТОД ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФУНКЦІОНАЛЬНОЇ ЖИВУЧОСТІ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ НАДБУДОВИ З ЦЕНТРАЛІЗОВАНИМ ПРИНЦИПОМ УПРАВЛІННЯ НАДАННЯМ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИХ СЕРВІСІВ". Системи управління, навігації та зв’язку. Збірник наукових праць 3, № 49 (3 липня 2018): 157–64. http://dx.doi.org/10.26906/sunz.2018.3.157.
Повний текст джерелаАнотація:
Предметом вивчення в статті є процес визначення та підвищення функціональної живучості інтелектуальної надбудови (ІН) з централізованим принципом управління (ЦПУ) наданням інтелектуальних сервісів (ІС). Метою є розробка методу забезпечення функціональної живучості ІН з ЦПУ наданням ІС. Завдання: 1) визначити етапи надання ІС для визначення функціональної живучості ІН з ЦПУ; 2) визначити метод підвищення функціональної живучості для ІН з ЦПУ наданням ІС. Отримано такі результати. Введено поняття множини функції системи, множини функціональних елементів: множини функціональних ресурсів системи, множини функціональних зв'язків між ресурсами, класи інтелектуальних послуг, маршрут, який представляє процес надання інтелектуальних сервісів визначеного класу. Метод полягає у визначенні умовних ймовірностей подій, що складаються в несприятливому впливі (НВ) на рівень функціональних ресурсів та функціональних зв'язків ІН, визначенні маршрутів реалізації процесу надання ІС заданого класу, визначенні умовних ймовірностей ураження елементів усіх рівнів функціональних ресурсів и функціональних зв'язків. На основі отриманих значень даних ймовірностей здійснюється визначення показника функціональної живучості, забезпечення потрібного значення котрого досягається застосуванням процедури оптимізації структурі резервів функціональних елементів. Висновки. Наукова новизна отриманих результатів полягає в наступному: вперше розроблено метод забезпечення функціональної живучості ІН з ЦПУ наданням ІС.
13
Terenda, N. O., A. G. Shulgai, N. O. Slobodian та L. M. Romanyuk. "МУЛЬТИСЕКТОРАЛЬНИЙ ПІДХІД У НАДАННІ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ХВОРИМ НА ІНФАРКТ МІОКАРДА ЯК ВАЖЛИВА СКЛАДОВА ГРОМАДСЬКОГО ЗДОРОВ’Я". Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, № 3 (15 листопада 2019): 30–37. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2019.3.10589.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета: обґрунтувати мультисекторальний підхід у наданні медичної допомоги хворим на інфаркт міокарда (ІМ).
Матеріали і методи. Використано методи системного підходу та системного аналізу для комплексного дослідження проблем надання медичної допомоги хворим на ІМ та концептуального моделювання для обґрунтування мультисекторального підходу в наданні медичної допомоги хворим на інфаркт міокарда.
Результати. Важливим доменом оптимізованої системи надання медичної допомоги хворим на ІМ є мультидисциплінарна робоча система з чітко визначеними структурними та організаційними технологіями, інтеграційними зв’язками, яка буде ефективно працювати та виконувати свої завдання тільки при застосуванні мультисекторального підходу.
Якісний та ефективний процес надання медичної допомоги пацієнтам з ІМ буде відбуватись тільки при наявності якісного та ефективного фундаменту, що включає процеси та рішення на рівні державних органів влади, територіальних громад, соціальних служб, громадських організацій та засобів масової інформації. Значну роль у боротьбі з факторами ризику (ФР) розвитку ІМ, ранній госпіталізації пацієнтів з ІМ, призначенні оптимального лікування відіграє соціальне середовище, в якому перебуває пацієнт.
Висновки. Міжсекторальна співпраця і міждисциплінарна структурна та функціональна координація дій у наданні медичної допомоги хворим на ІМ забезпечить рівноправний доступ пацієнтів до спеціальних медичних послуг, удосконалення та розширення комунікаційних зв’язків різної спрямованості, що дозволить покращити якість життя пацієнтам з ІМ.
14
Hantimurova, N. I., N. O. Fedchyshyn та Yu A. Rudyak. "ПРОФЕСІЙНА ПІДГОТОВКА СТУДЕНТІВ-ІНОЗЕМЦІВ У МЕДИЧНИХ УНІВЕРСИТЕТАХ УКРАЇНИ". Медична освіта, № 4 (12 лютого 2020): 5–9. http://dx.doi.org/10.11603/me.2414-5998.2019.4.10858.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті представлено аналіз особливостей професійної підготовки іноземних студентів у медичних університетах України, з’ясовано політичний, економічний та гуманітарний аспекти надання освітянських послуг іноземним громадянам. Розглядається процес адаптації іноземних студентів як передумова підвищення якості знань та труднощі, пов’язані з ним, вказано на необхідність пошуку нових форм та методів у навчально-виховній роботі з іноземними студентами, виокремлено головні завдання, які стоять перед кожним вищим навчальним закладом при підготовці іноземних студентів, зосереджено увагу на основних проблемах, з якими зустрічається іноземний студент при навчанні у вищих медичних закладах, запропоновано напрями адаптації іноземних громадян в Україні.
15
Магдисюк, Людмила, Богдана Павлова та Ірина Гнатойко. "МЕДИКО-ПСИХОЛОГІЧНЕ КОНСУЛЬТУВАННЯ ОСІБ З СЕРЦЕВО- СУДИННИМИ ЗАХВОРЮВАННЯМИ". Психологія: реальність і перспективи, № 14 (1 квітня 2020): 144–49. http://dx.doi.org/10.35619/prap_rv.vi14.163.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена теоретичному аналізу особливостей медико-психологічного консультування осіб з серцево-судинними захворюваннями. Розглянуто основні характеристики серцево-судинних захворювань, їх вплив на загальне самопочуття та здоров’я людини. Також, проаналізовано психологічні фактори, котрі провокують та загострюють перебіг серцево-судинних захворювань. Наведені результати емпіричного дослідження свідчать про вплив психологічних особливостей особистості, таких як схильність до переживання страху, негативне емоційне самопочуття, настрій на розвиток серцево-судинних захворювань. Відповідно, важливим є врахування цих особливостей під час медико-психологічного консультування осіб із даними захворюваннями, що в свою чергу, дозволить покращити загальний та психологічний стан особистості. Отримані емпіричні дані можуть бути використані при консультативній роботі з клієнтами, котрі хворіють на серцево-судинні захворювання, для профілактики цих захворювань, за рахунок підвищення впевненості, покращення загального самопочуття, зменшення стресових проявів. Також і під час безпосередньої медико-психологічної консультації осіб із серцево-судинними захворюваннями для зменшення їх негативного впливу на самопочуття, психологічне та фізичне здоров’я. Теоретико-емпіричні дані можуть використовуватися практичними психологами не лише в консультуванні, з метою надання кваліфікованої психологічної допомоги клієнтам з серцево-судинними захворюваннями, а й для самоосвіти та просвітницької діяльності усіх верств населення.
16
Voronina , Yu. "ВИНИКНЕННЯ ТА ВИРІШЕННЯ КОНФЛІКТНИХ СИТУАЦІЙ В ГРОМАДЯНСЬКОМУ СУСПІЛЬСТВІ". Актуальні Проблеми Державного Управління, № 1(57) (26 травня 2020): 296–300. http://dx.doi.org/10.34213/ap.20.01.34.
Повний текст джерелаАнотація:
Проаналізовано специфіку виникнення конфліктів, які складають основну частину життя людини, групи осіб, суспільства тощо. Для їх розв’язання та попередження потрібно виробити ефективний механізм управління конфліктами. Конфлікти являють собою велику стихійну силу зі значними деструктивними наслідками. Разом з тим можна й потрібно управляти їхнім розвитком і розв’язанням, належним чином діагностуючи динаміку розвитку конфлікту і виробляючи стратегію дій у конфліктній взаємодії. Громадянське суспільство має свою силу і владу. І саме його сила є однією з найважливіших умов демократії. Відповідно, центральне завдання розвитку демократії – це надання сили цьому суспільству.
17
Smirnova, V. L., та V. V. Reputa. "МІСЦЕ ТА РОЛЬ МЕДИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ В СИСТЕМІ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ З НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ". Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, № 3 (23 грудня 2020): 97–102. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2020.3.11629.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета: дослідити систему медичного забезпечення органів і підрозділів служби цивільного захисту, її завдання та ключові повноваження.
Матеріали і методи. Використано чинні нормативно-правові акти та керівні документи щодо організації медичного забезпечення в системі ДСНС. Методи дослідження: бібліосемантичний, аналітичний, системного підходу.
Результати. У статті визначають завдання медичної служби у контексті основних повноважень ДСНС щодо забезпечення реалізації державної політики з питань медичного та біологічного захисту населення в разі виникнення надзвичайних ситуацій; здійснення ліквідації медико-санітарних наслідків надзвичайних ситуацій, надання екстреної медичної допомоги у зоні надзвичайної ситуації (осередку ураження) постраждалим та рятувальникам, проведення заходів з медичного забезпечення прикріпленого контингенту, які здійснюють заклади охорони здоров’я сфери управління ДСНС. Розглядають головні напрями діяльності закладів охорони здоров’я ДСНС, а саме: лікувально-профілактичний, санітарно-гігієнічний, організаційно-методичний, протиепідемічний, медичного постачання і медико-психологічної реабілітації.
Висновки. Медичне забезпечення в системі ДСНС є невід’ємною частиною повноважень, покладених на службу цивільного захисту. Безпосередні заходи з медичного забезпечення безперервно здійснюють заклади охорони здоров’я сфери управління ДСНС як у пунктах постійної дислокації органу, підрозділу служби цивільного захисту, так і під час виконання завдань за призначенням у зоні надзвичайної ситуації (осередку ураження) при ліквідації її наслідків й на шляху медичної евакуації. Медико-санітарну допомогу надають відповідно до державних соціальних нормативів та галузевих стандартів у сфері охорони здоров’я та вона включає весь комплекс лікувально-профілактичних заходів на всіх рівнях надання допомоги у тісній взаємодії з закладами охорони здоров’я та медичними підрозділами інших центральних органів виконавчої влади.
18
Kravchenko, Oksana Oleksiivna. "ДО ПИТАННЯ НАДАННЯ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ ОДИНОКИМ МАТЕРЯМ В УКРАЇНІ". SOCIAL WORK ISSUES: PHILOSOPHY, PSYCHOLOGY, SOCIOLOGY, № 2(12) (2018): 58–64. http://dx.doi.org/10.25140/2412-1185-2018-2(12)-58-64.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність теми дослідження. Економічні, соціальні та культурні права мають особливе значення для жінок з вразливих соціальних груп, оскільки вони непропорційно страждають від бідності, соціальної та культурної маргіналізації. Як результат, жінки з вразливих груп мають нерівні можливості доступу до ресурсів та послуг, менші повноваження у політичній, економічній та соціальній сферах. Постановка проблеми. До числа найбільш незахищених верст населення відносяться одинокі жінки з дітьми. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Різні аспекти проблеми соціального захисту населення висвітлюються у наукових розвідках С. Бандур, К. Батигіної, Н. Болотіної, Н. Борецької, К. Ващенко, М. Мокляк, О. Новікова, О. Палій, М. Кравченко, О. Петроє, О. Піщуліна, О. Савченко, Ю. Саєнко, Т. Семигіної, Б. Сташківа, В. Скуратівського, П. Ситніка, В. Трощинського, Н. Ярош та ін. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Проте недослідженою залишається проблема соціального захисту одиноких матерів. Постановка завдання. Проаналізувати нормативно-правову базу соціального захисту одиноких жінок з дітьми, в тому чисті із забезпечення їх прав на отримання соціальних послуг. Виклад основного матеріалу. Розглядаються особливості соціальної роботи з жінками-матерями у контексті нормативно-правової бази у відносно цієї категорії населення. Пропонуються додаткові заходи для підтримки одиноких батьків. створення умов для долучення недержавного сектору до надання соціальних послуг одиноким матерям, розширення спектру послуг, що зорієнтовані на профілактику соціального сирітства, формування усвідомленого батьківства, проведення широкої інформаційної політики у цій сфері, вивчення зарубіжного досвіду з метою впровадження кращих практик соціальної допомоги на місцевому рівні. Висновки. За результатами дослідження виокремлено пропозиції для поліпшення сфери надання соціальних послуг та запропоновано нові форми соціальної підтримки цієї категорії громадян.
19
Mosiy, I. M. "ФОРМУВАННЯ МОВЛЕННЄВИХ НАВИЧОК СТУДЕНТІВ У ПРОЦЕСІ ВИКЛАДАННЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ ЗА ПРОФЕСІЙНИМ СПРЯМУВАННЯМ". Scientific Bulletin of UNFU 28, № 3 (26 квітня 2018): 152–55. http://dx.doi.org/10.15421/40280331.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглянуто важливість формування мовленнєвих навичок студентів у процесі викладання іноземної мови за професійним спрямуванням. З'ясовано, які методи, вправи та завдання потрібно застосовувати для розвитку мовленнєвих навичок. Описано приклади вправ і завдань, які дають змогу студентам мислити та формувати іншомовну професійну комунікативну компетенцію певної галузі та забезпечують зв'язок вивчення мови з реальним контекстом її застосування у фаховій діяльності, розвивають пізнавальну та професійну мотивацію студентів. Наголошено, що під час викладання іноземної мови за професійним спрямуванням передусім варто звертати увагу на формування мовленнєвих навичок студентів, які спрямовані на оволодіння майбутньою професією та підвищують рівень загальної та професійної культури, сприяють підготовці до міжкультурної комунікації. Проаналізовано, які методи, вправи та завдання, що пропонують на заняттях з іноземної мови за професійним спрямуванням, повинні мати проблемний характер та спонукати студентів до дискусії та висловлення власної думки. Вважають, що набуті знання піддаються змінам і щоб навчити студентів мислити, вчитися знаходити необхідну інформацію, самостійно вдосконалювати свої знання, які будуть необхідні в майбутній професії, потрібно застосовувати інноваційні методи навчання, а також важливо надати студентам можливість мислити, вирішувати проблеми, що активізує мовленнєву діяльність студентів. Зазначено, що для успішного формування мовленнєвих навичок студентів, потрібно підготувати ситуації, наближені до реально життєвих згідно з навчальною програмою, підштовхувати і мотивувати студентів, надавати їм впевненості, розширювати лексику, роблячи навчання захоплюючим та веселим, а також важливо, щоб отримані теоретичні знання у процесі навчання знайшли практичне застосування, щоб студент мав змогу розвивати й удосконалювати знання з іноземної мови та реалізовувати набуті навички іншомовної комунікації у майбутній професійній діяльності.
20
Панченко, Любов Феліксівна. "Дослідження курсів з аналізу даних проекту Coursera". New computer technology 12 (25 грудня 2014): 111–24. http://dx.doi.org/10.55056/nocote.v12i0.701.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета дослідження: виявлення особливостей методики викладання дисциплін на масових он-лайн курсах. Об’єкт дослідження: процес навчання на масових відкритих дистанційних курсах. Предмет дослідження: загальне і особливе в методиці викладання курсів з аналізу даних проекту Coursera. Завдання дослідження: взяти участь в якості студента в декількох он-лайн масових курсах в категорії «Статистика та аналіз даних», проаналізувати види програмного забезпечення, яке там використовується, педагогічні прийоми та методичні матеріали. Методи дослідження: включене спостереження, контент-аналіз, аналіз продуктів діяльності. Результати дослідження: загальним в методиці викладання курсів є силабус курсу, використання коротких відео-фрагментів лекцій, з убудованими тестами та титрами, подання текстів лекцій в форматах ppt та pdf, автоматизовані тести з кожної теми, форум для спілкування та надання допомоги. Особливим є структура та наповнення відео лекцій, статистичне програмне забезпечення, завдання на програмування, множини даних для опрацювання, використання peer-оцінювання, фінальні проекти, блоги викладача та студентів. Висновки та рекомендації: участь викладачів в якості студентів у курсах провідних професорів від провідних університетів дозволяє ознайомитися з різними стилями викладання, розширити свої знання і науковий кругозір, засвоїти нові види програмного забезпечення, оновити та розширити зміст курсів, які викладаються, розвивати професійні зв’язки, інтегруватися в світову педагогічну спільноту.
21
Заяць, О. С. "ПРАВО ЯК АКСІОЛОГІЧНА КОНСТАНТА АДВОКАТСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ". Знання європейського права, № 6 (4 лютого 2022): 3–7. http://dx.doi.org/10.32837/chern.v0i6.289.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена дослідженню сучасного наукового дискурсу в частині верховенства права як аксіологічної константи адвокатської діяльності. В цьому контексті з’ясовано, що, дотримуючись основного для адвокатської діяльності принципу верховенства права, адвокати зобов’язані подбати й про власну професійну репутацію та авторитет адвокатської спільноти загалом. Тому є очевидним, що з метою дотримання високих міжнародних стандартів і забезпечення можливості адвокатури ефективно і повноцінно виконувати покладені на неї завдання захисту прав людини гарантії незалежності адвокатів повинні бути регламентовані не лише законодавством, а й дотримуватися на практиці. Відтак для того, щоб ефективно виконувати свої обов’язки, адвокати повинні мати не лише ті процесуальні гарантії, передбачені міжнародним і національним законодавством, а й не піддаватися будь-якій незаконній протидії адвокатській діяльності. Доведено, що, опираючись на фундаментальний для діяльності адвоката принцип верховенства права, адвокат у випадку коли дії особи (осіб), пов’язаної з предметом доручення, що перебуває у трудових (членських або подібних) відносинах з клієнтом – юридичною особою, є протиправними або такими, що об’єктивно шкодять інтересам клієнта та унеможливлюють ефективне виконання доручення, має вжити розумних та необхідних заходів для зменшення негативних наслідків таких дій. Відтак обґрунтовано, що, виходячи з правомірності дій адвоката, йому забороняється укладати угоди про надання професійної правничої (правової) допомоги з клієнтом щодо провадження, яке він вже здійснював (здійснює) за дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. У межах сучасного дискурсу констатовано, що в основі професійної адвокатської діяльності та практики лежить дотримання принципу верховенства права і забезпечення ефективного захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги людині.
22
Розмаріцина, Наталія. "ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ НАДАННЯ АДМІНІСТРАТИВНИХ ПОСЛУГ В УКРАЇНІ". Public management 25, № 5 (29 грудня 2020): 196–209. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2020-5(25)-196-209.
Повний текст джерелаАнотація:
Динамічні зміни в соціально-економічних відносинах, завдан- ня розвитку конкурентних переваг України в сучасній світовій економіці ви- магають серйозної модернізації системи надання адміністративних послуг, зокрема перетворення її у гнучкий процес, який розвивається та адекватно реагує на зміни і запити суспільства. Якість надання адміністративних по- слуг повинна бути рушійною силою, здатною значно поліпшити якість життя громадян. З урахуванням задекларованого Україною наміру наблизитися до євро- пейських стандартів, у тому числі у сфері державного управління, великого значення набуває наукове осмислення та впорядкування системи надання адміністративних послуг. Переосмислення ролі держави з точки зору впро- вадження “сервісної моделі” державного управління вимагає удосконалення механізмів та технологій функціонування ринку. Орієнтацією для діяльно- сті органів публічного управління може служити саме концепція “загального управління якістю”. Сучасні соціально-економічні умови ставлять перед центрами надання ад- міністративних послуг нові цілі й завдання. Тому вони вимушені не лише пе- реглядати звичні, традиційні методи управління, але й постійно підвищувати ефективність своєї діяльності. На сучасному етапі державотворення зрозумі- ло, що успішна реалізація стратегії розвитку будь-якої країни неможлива без підвищення якості надання адміністративних послуг. Одним із ефективних інструментів підвищення якості надання адміністративних послуг є впрова- дження концепції “загального управління якістю” за наданням адміністра- тивних послуг населенню. Таким чином, удосконалення системи надання адміністративних послуг є одним із пріоритетних напрямів адміністративної реформи в Україні для виходу на новий етап державності. Перетворення в системі публічної влади в Україні повинні бути спрямовані на те, щоб кожний громадянин не тільки знав, але й мав реальну можливість вимагати той рівень і ту якість послуг, які йому зобов’язані надати органи публічної влади.
23
Лунін, Д. С. "АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС МІНІСТЕРСТВА ЦИФРОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ УКРАЇНИ". Juridical science, № 2(104) (15 липня 2021): 225–36. http://dx.doi.org/10.32844/2222-5374-2020-104-2.26.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність статті полягає в тому, що інформаційні процеси в су- часному суспільстві спонукають центральні органи виконавчої влади до актуалізації власної діяльності. Суспільний запит на цифровізацію, від- критість національних електронних ресурсів, упровадження електронних послуг є ключовими каталізатором реформування державної цифрової політики. Створення Міністерства цифрової трансформації України 2 вересня 2019 року стало одним із важливих кроків держави у цифровіза- ції українського суспільства, яка є неможливою без відповідної державної політики. Сучасні виклики, що постають у сфері цифровізації є багатовектор- ними. Вони пов’язані не лише з рівнем надання електронних послуг, а й з проблемами цифрової грамотності громадян, інформаційною безпекою су- спільства. Тому визначення адміністративно-правового статусу Міністер- ства цифрової трансформації України вимагає як аналізу нормативно-пра- вових актів, так і вивчення практичної діяльності органу виконавчої влади. Метою статті є з’ясування особливостей елементів адміністратив- но-правового статусу Міністерства цифрової трансформації України, їх класифікація та структурування. Статтю присвячено теоретичному дослідженню особливостей ад- міністративно-правового статусу Міністерства цифрової трансформації України. Обґрунтовано здійснення державного управління у сфері електрон- ного урядування Міністерство цифрової трансформації України, яке має визначені та чітко окреслені цілі, завдання та повноваження. Представ- лено авторське бачення систематизації цілей, завдань і повноважень Міні- стерства цифрової трансформації України як основи його адміністратив- но-правового статусу. Запропоновано характеристику цілей міністерства як чітко змодельованих, міжгалузевих, конкретних і спрямованих на здій- снення реальних кроків. Систематизовано завдання міністерства за клю- човими напрями як: завдання державного управління; завдання громадсь- кого сервісу; завдання стимулювання підприємництва. Класифіковано його повноваження за «типом повноважень» на: загальнодержавні та регіональ- ні, адміністративні, соціальні, господарські (підприємницькі).
24
Жук О.М. "ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ КОНТРОЛЮ В СИСТЕМІ СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ В УКРАЇНІ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ". Економічний форум 2, № 2 (12 червня 2021): 147–54. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2021-2-19.
Повний текст джерелаАнотація:
Важливим аспектом функціонування системи соціального захисту і соціального забезпечення в Україні на сучасному етапі є організація державного нагляду і контролю. Стаття присвячена аналізу організаційно-правового регулювання контролю в системі соціального захисту в Україні на сучасному етапі, в умовах реалізації Міністерством соціальної політики з 2017 року проєкту «Модернізація системи соціальної підтримки населення України» за сприяння Міжнародного банку реконструкції та розвитку. Здійснення державного контролю за дотриманням вимог законодавства у зазначеній сфері схвалено Концепцією реалізації державної політики щодо соціального захисту населення та захисту прав дітей, прийнятою Кабінетом Міністрів України у 2020 році.
У статті розкрито поняття, види та завдання державного контролю у сфері соціального захисту. Охарактеризовано суб’єкти та об’єкти контролю у сфері соціального захисту та соціального забезпечення та їх функції. Головними контролюючими органами у сфері соціального захисту є Міністерство соціальної політики на Національна соціальна сервісна служба та Головні управління Національної соціальної сервісної служби у кожній області. Визначено принципи здійснення державного контролю: адресність, ефективність та законність. Встановлено, що інструментами контролю та забезпечення належного функціонування системи соціального захисту є: моніторинг, контроль (нагляд), верифікація, аудит, інспектування, оцінювання якості та ефективності надання соціальних послуг.
Охарактеризовано контролю: за дотриманням вимог законодавства під час надання соціальної підтримки (виплати, що здійснюються за рахунок коштів державного бюджету, соціальні послуги); за використанням коштів державного бюджету, виділених для надання соціальної підтримки; за дотриманням прав дітей; контроль за виплатою соціальних допомог, а також контроль за наданням соціальних послуг; за часом проведення – превентивний, поточний та ретроспективний.
Подано основні нормативні документи, які регулюють контроль за якістю надання соціальних послуг, а також за адресністю державних виплат та ефективністю використання бюджетних коштів. Встановлено, що одним із головних завдань для ефективного здійснення державного контролю у сфері соціального забезпечення стане створення Єдиної інформаційної системи соціальної сфери з метою забезпечення максимальної інтеграції з державними реєстрами та базами даних
Зроблено висновок, що проведення моніторингу та оцінювання якості надання соціальних послуг, здійснення державного контролю за нарахуваннями та виплатами соціальних допомог є одним з ключових напрямків удосконалення системи соціального захисту в Україні на сучасному етапі.
25
Саранча, І. Г. "СОЦІАЛЬНА ПОСЛУГА ЗА БЮДЖЕТНИЙ КОШТ ЯК ЕЛЕМЕНТ ПІДГОТОВКИ СОЦІАЛЬНИХ ПРАЦІВНИКІВ ДО ПРОФЕСІЙНОГО САМОВИЗНАЧЕННЯ". Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki 1, № 1 (7 вересня 2021): 236–41. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2021-1-1-36.
Повний текст джерелаАнотація:
Пропонований науковий огляд стосується питань підготовки спеціалістів соціальної та освітньої сфер. Зокрема, це стосується питання підготовки соціальних працівників, що має відбуватися в умовах зміни підходів до надання послуг, анонсованих державою. Так, окремо розкривається питання передачі повноважень органів виконавчої влади з числа надавачів послуг недержавним організаціям, об’єднанням громадян та приватним особам для здійснення обслуговування населення певної територіальної громади на засадах доступності та відкритості через механізм реалізації соціальної послуги за бюджетний кошт. Основна увага приділяється питанню використання пропонованого державою механізму для практичної підготовки студентської молоді до професійного самовизначення. Оскільки основне завдання вищої освіти – підготувати компетентного фахівця в певній сфері, ми розглядаємо дане питання в рамках психолого-педагогічної, психологічної, соціально-педагогічної та/чи соціально-реабілітаційної практики, а також у межах волонтерської діяльності в позанавчальному процесі. Так, через включення в процеси надання соціальних послуг за бюджетний кошт та в рамках співпраці вищих навчальних закладів із громадськими організаціями відбувається якісна підготовка спеціалістів. У таких умовах соціальний працівник, майбутній соціальний педагог, фахівець із соціальної роботи тощо знайомляться безпосередньо з практикою використання набутих знань під час надання послуг населенню відповідно до державних стандартів і включаються в усі процеси роботи – від ведення документації, розуміння супутніх юридичних питань, соціально-економічного та соціокультурного ефекту, співпраці з відповідними органами виконавчої влади, комунальними закладами та іншими установами і до питання власне алгоритму співпраці з отримувачами послуг. Усе це сприяє глибокому розумінню майбутнім фахівцем власних можливостей та відповідальності, які належатимуть до його компетенції у разі вибору того чи іншого професійного напряму: власне роботи в закладах освіти, соціальних установах чи громадських організаціях.
26
Тригуб, Галина, та Оксана Хникіна. "ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ТА ТРУДНОЩІ ЗАПРОВАДЖЕННЯ ІНКЛЮЗИВНОЇ ОСВІТИ У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ УКРАЇНИ". Актуальні питання іноземної філології, № 13 (22 червня 2021): 157–64. http://dx.doi.org/10.32782/2410-0927-2020-13-26.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджено основні проблеми запровадження інклюзивної освіти у вищих навчальних закладах України. У сучасних умовах доступність вищої освіти для молоді з обмеженими функціональними можливостями є важливою соціальною й педагогічною проблемою. Інклюзивна вища освіта – один з етапів інтеграції студентів з особливими потребами в суспільство, що допомагає їм отримати бажану професію та самореалізуватися в професійній діяльності. У статті висвітлено особливості, завдання й принципи інклюзивної освіти. Окреслено її базові функції, серед яких найважливішими є правова, функція соціалізації, виховна, освітня та економічна. Визначено ключові принципи інклюзивної освіти в Україні: науковість, системність, варіативність і корекційну спрямованість, індивідуалізацію, соціальну відповідальність сім’ї, міжвідомчу інтеграцію та соціальне партнерство. Розкрито психологічні аспекти процесу адаптації студентів до умов навчання у вищий школі. Розглянуто специфіку входження до навчального середовища студентів, які мають обмеження фізичного здоров’я. Проаналізовано труднощі адаптації студентів з особливими потребами під час інтегрованого навчання. Висвітлено основні форми та методи навчання молоді з обмеженими можливостями. Визначено можливі шляхи подолання проблем, пов’язаних з упровадженням інклюзивної освіти, а саме: вдосконалення законодавчої бази й принципів фінансування, створення сприятливого освітнього середовища, формування матеріально-технічної бази, урахування індивідуальних особливостей і потреб студентів, організація психологічної підтримки учасників навчального процесу, надання соціальної та медико-реабілітаційної допомоги, створення умов для соціалізації, самовизначення й самореалізації, підготовка адаптованих навчально-методичних матеріалів для студентів, кадрове забезпечення, подолання соціальних та професійних стереотипів, що передбачає надання допомоги випускникам з особливими потребами в працевлаштуванні й проведення широкої роз’яснювальної роботи серед роботодавців, у засобах масової інформації, у системі служб зайнятості.
27
Марченко, Людмила. "ДЕРЖАВНА КАЗНАЧЕЙСЬКА СЛУЖБА УКРАЇНИ ЯК СУБ’ЄКТ НАДАННЯ ПУБЛІЧНИХ ПОСЛУГ В СУЧАСНОМУ — ПОСТМОДЕРНОМУ СУСПІЛЬСТВІ (АРХЕТИПНИЙ ПІДХІД)". Public management 21, № 1 (29 травня 2020): 192–202. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2020-1(21)-192-202.
Повний текст джерелаАнотація:
Схарактеризовано ознаки постмодернового суспільства: змен- шення ролі матеріального виробництва; стрімкий розвиток сектору послуг та інформації; зміна характеру людської діяльності та типів ресурсів, що залучаються до виробництва; суттєва модифікація традиційної соціальної структури, і наголошено на важливості ролі архетипів. Архетипіка як наука та архетипи розглядаються як рушій прогресу в сучасному процесі держа- вотворення. Визначено завдання та повноваження Державної казначейської служби України відповідно до існуючих законодавчих актів. Узагальнено теоретичні підходи до виконання функцій Державної казначейської служби України. Обґрунтовано включення обслуговуючої функції. Запропонова- но закріпити на законодавчому рівні такі функції Державної казначейської служби України: нормотворча; обслуговуюча; облікова; контрольна; профі- лактична (превентивна); інформаційна; управлінська. Зазначено, що в пост- модерному суспільстві ефективність функціонування Державної казначей- ської служби України залежить від професійного, якісного складу персоналу. Зазначено, що людина — працівник Казначейства, який виконує завдання і функції, покладені на Казначейство, відіграє досить важливу роль в порядку взаємодії з урядом, органами державної влади та органами місцевого само- врядування, бюджетними установами, організаціями, підприємствами, фі- зичними особами — підприємцями та громадянами з метою прийняття сво- єчасних та ефективних управлінських рішень. Обґрунтовано необхідність професійного навчання державних службовців на основі компетентнісного підходу. Визначено сучасні форми навчання та освітні програми, за якими відбувається підвищення кваліфікації державних службовців. Проаналізо- вано процедуру прийняття на роботу до органів Казначейства на конкурс- них засадах, яка засвідчує проблему в частині тестових завдань, які мають не предметний, а загальний характер. Рекомендовано наблизити зміст завдань в тестах до виконуваних функцій в органах Казначейства.
28
Ціпан, Тетяна Степанівна. "ПРЕВЕНЦІЯ АСОЦІАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ НЕПОВНОЛІТНІХ: ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНА ДІАГНОСТИКА". Інноватика у вихованні 1, № 11 (30 травня 2020): 160–66. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v1i11.272.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розкрито психолого-педагогічний аспект превенції асоціальної поведінки неповнолітніх. Проаналізовано поняття «превенція», «асоціальна поведінка». Схарактеризовано форми асоціальної поведінки: девіантна, адиктивна, суїцид. Встановлено, що превентивна діяльність є системним утворенням, що включає діагностичний, прогностичний, плануючий, регулюючий і контрольний етапи. Розкрито сутність діагностичного етапу. Запропонована низка діагностичних методик для виявлення причин виникнення асоціальної поведінки неповнолітніх.
З’ясовано, що превенція асоціальної поведінки у закладі освіти повинна починатися із з'ясування можливих причин відхилень у поведінці школярів, пов’язаних із порушенням дисципліни (грубість, невідвідування школи, лайка, вживання нецензурної лексики), тобто, з діагностики проблеми. Це, по-перше, дозволить зібрати і систематизувати інформацію, на підставі якої може бути зроблений той чи інший висновок, і по-друге, визначити мету і завдання, які необхідно вирішити для попередження у школярів відхилень у поведінці і надання їм педагогічної підтримки. З огляду на те, що первинна превенція полягає в комплексному впливі не тільки на школярів з асоціальною поведінкою, а й на їхнє найближче оточення (однокласників, батьків, педагогів), то на цьому етапі доцільна просвітницька діяльність, що включає проведення циклу тренінгових занять.
Педагогічна підтримка передбачає: надання неповнолітнім педагогічної допомоги у важких життєвих ситуаціях, формування в них стійкості до прояву різного роду протиправних дій і поведінки, сприяння їх захисту від негативних впливів, орієнтація на саморозвиток, самоствердження, самоорганізацію і самореалізацію неповнолітньіх та норми життя і діяльності в цивілізованому суспільстві.
29
Sitnik, Yu, та V. Stadnik. "ФОРМУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНОГО ПОЛЯ В КАБІНІ БОЙОВОГО ЛІТАКА В УМОВАХ ЗАСТОСУВАННЯ ПОТУЖНИХ ВИБУХІВ". Системи управління, навігації та зв’язку. Збірник наукових праць 4, № 50 (12 вересня 2018): 22–26. http://dx.doi.org/10.26906/sunz.2018.4.022.
Повний текст джерелаАнотація:
Підвищення багатофункціональності та характеристик бортового обладнання, збільшення обсягів інформації, що надходить на літак (який в даний час можна вже розглядати як елемент розподіленої інформаційно-ударної системи), а також зовнішні загрози, які можуть виникнути на театрі військових дій, пред'являють більш високі вимоги до відображення інформації і компонуванні кабін бойових літаків. Формування в кабіні літака інформаційного поля для виведення інформації льотчику при виконанні бойового завдання на бомбометання необхідно мати не тільки розраховані параметри області бомбометання з урахуванням типу засобів поразки, швидкості літального апарату, густини повітря та кута пікірування, а і необхідно враховувати рельєф місцевості, протидію об'єктової та зональної системи ППО. Мета статті – розробка методу визначення параметрів небезпечних зон впливу на літальний апарат під час виконання бойового завдання необхідних для надання інформації льотчику в реальному режимі часу на дисплеї в кабіні літака. Висновки. Забезпечення екіпажу виводом даної інформації в кабіні літака на тактичному дисплеї з прив'язкою до супутникової навігаційної системи дає можливість більш ефективно застосовувати засоби поразки, при цьому не входити в зони поразки своїх засобів і ефективно обходити зони поразки ППО противника. Побудова даних зон в трьохвимірному просторі повинно базуватися на автоматичному розрахунку зон поразки виходячи з фактичних параметрів польоту літака, типу авіаційного засобу поразки та типу ППО противника, які будуть протидіяти в заданому районі нанесення удару.
30
ЧЕРНЕТА, Світлана. "МОДЕЛЬ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ІЗ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ ДО НАДАННЯ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ". Humanitas, № 4 (25 листопада 2021): 57–63. http://dx.doi.org/10.32782/humanitas/2021.4.9.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті актуалізується необхідність розробки моделі професійної підготовки майбутніх фахівців із соці- альної роботи до надання соціальних послуг. Мета статті – обґрунтувати модель професійної підготовки май- бутніх фахівців із соціальної роботи до надання соціальних послуг. Аналізуються підходи до розуміння поняття «модель», яку ми розглядаємо як графічно представлену систему підготовки фахівця, яку можна коригувати і вдосконалювати залежно від змін умов і вимог суспільства. Ураховуючи запити ринку праці та специфіку професійної підготовки фахівців соціальної сфери у ЗВО, роз- роблено структурно-функціональну модель підготовки майбутніх фахівців із соціальної роботи до надання соці- альних послуг. Побудова нашої моделі підготовки майбутніх фахівців із соціальної роботи до надання соціальних послуг має базуватися на використанні загальних принципів моделювання та принципів професійної підготовки фахівців із соціальної роботи. Метою моделі є формування готовності майбутніх фахівців із соціальної роботи до надання соціальних послуг. Об’єктом моделі є організація процесу підготовки майбутніх фахівців із соціальної роботи до надання соціальних послуг у громаді. Модель виконує такі функції: освітню (оволодіння системою знань про сутність соціальних послуг, застосування отриманих знань і умінь на практиці); розвивальну (опану- вання знань органічно пов’язане з певним рівнем особистісного й професійного розвитку майбутнього фахівця із соціальної роботи, який сприяє формуванню його відносини, мотивів, цінностей, прагнення до цілеспрямованої професійної діяльності та надання соціальних послуг у громаді). В основу моделі покладено чотири взаємопов’язані блоки: цільовий, що характеризує цілі і завдання профе- сійної підготовки; змістовий, який розкриває її зміст; діяльнісний, який розглядає форми, методи і технології навчання фахівців із соціальної роботи. Результатом представленої моделі є підвищення рівня професійної готовності майбутніх фахівців соціальної роботи до надання соціальних послуг. Критерієм ефективності представленої моделі є формування належного рівня критеріїв професійної готовності майбутніх фахівців соціальної роботи до окресленого виду діяльності.
31
Podlipaiev, V. "КОНЦЕПЦІЯ ПОБУДОВИ СИСТЕМИ ТРАНСДИСЦИПЛІНАРНОГО ІНФОРМАЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ГЕОПРОСТОРОВОГО АНАЛІЗУ З КОМПОНЕНТНОЮ АРХІТЕКТУРОЮ". Системи управління, навігації та зв’язку. Збірник наукових праць 3, № 55 (21 червня 2019): 135–42. http://dx.doi.org/10.26906/sunz.2019.3.135.
Повний текст джерелаАнотація:
Предметом вивчення в статті є концепція побудови системи трансдисциплінарного інформаційного забезпечення геопросторового аналізу з компонентною архітектурою. Метою є розробка концепції побудови системи трансдисциплінарного інформаційного забезпечення геопросторового аналізу з компонентною архітектурою. Завдання: розглянути загальний опис системи інформаційної підтирки геопросторового аналізу, роботу з джерелами геопросторової інформації та введення знайдених даних до системи, створення формалізованого масиву несистематизованих геопросторових даних, бази геопросторових даних та пов’язаною з ними інформації, геоінформаційної платформи, експертного середовища. Використовуваними методами є: методи аналізу і синтезу складних інформаційних систем, методи системного аналізу, методи імітаційно-статистичного моделювання. Отримані такі результати. Встановлено, що геопросторовий аналіз є процесом визначення просторових, структурно-функціональних та інших взаємозв’язків між геопросторовими об’єктами для уточнення, зміни або отримання якісно нової розвідувальної інформації. Запропонована система матиме компонентну архітектуру й кожний експерт-аналітик може з типових компонентів системи створити власне аналітичне середовище. Відповідно до створеного аналітичного середовища буде організовано пошук та збір потрібної інформації, а також доведення до експерта-аналітика саме тієї інформації, яка відноситься до його компетенції. Висновки. Запропонована система інформаційного забезпечення процесів геоінформаційної підтримки та ведення геопросторового аналізу дозволяє оперативно здійснити пошук та надання потрібної експерту-аналітику інформації. При цьому система здатна використовувати інформацію, як з власних баз даних, так і з різнорідних зовнішніх інформаційних ресурсів.
32
Бєлік, Л. С. "До питання тактичних засад взаємодії слідчого, слідчого судді з експертом у кримінальному провадженні". Наукові праці Національного університету “Одеська юридична академія” 27 (19 січня 2021): 22–29. http://dx.doi.org/10.32837/npnuola.v27i0.677.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто тактичні засади взаємодії слідчого, слідчого судді з експертом під час використання спеціальних знань у рамках кримінального провадження. Зазначено, що головним критерієм визначення процесуальних форм застосування спеціальних знань у кримінальному процесі є суб'єкти їх застосування. Вивчено норми чинного кримінального процесуального кодексу стосовно розуміння спеціальних знань, залучення спеціаліста під час проведення процесуальних дій. Досліджено виокремлені науковцями напрями використання спеціальних знань спеціалістами у зв'язку з проведенням НС(Р)Д, а також етапи проведення судової експертизи. Аргументовано, що встановлення взаємодії слідчого із судовим експертом під час проведення судової експертизи виступає одним з тактичних завдань щодо ефективного проведення в подальшому процесуальних дій, визначених слідчим. Визначено, що зі сторони експерта потреба у взаємодії зі слідчим виникає у разі уточнення завдання, а також коли виникає необхідність у додаткових матеріалах, у залученні іншого експерта, у отриманні дозволу на знищення об'єктів. Встановлено, що підготовка до проведення слідчої дії здійснюється з метою забезпечення її найбільш ефективного проведення. Під час призначення та проведення експертизи слідчий має право отримати консультації у спеціаліста, яким на момент консультації буде виступати експерт, що перебуватиме у статусі спеціаліста. Вказаний суб'єкт може відповісти на низку питань, які висуває слідчий. Акцентовано увагу на пропозиціях С.П. Лапта щодо тактичних рекомендацій слідчому, стосовно тактики та організації проведення взаємодії його з експертом після винесення постанови про призначення експертизи: 1) щодо надання експерту матеріалів та забезпечення безперешкодного доступу до об'єкта дослідження; 2) право слідчого бути присутнім під час проведення експертизи; 3) право експерта ознайомитися з матеріалами провадження, що стосуються проведення експертного дослідження; 4) право експерта стосовно направлення клопотання органу, який призначив експертизу про надання додаткових матеріалів провадження; 5) право слідчого щодо залучення експерта до проведення слідчих дій для поповнення необхідними джерелами доказів; та низка інших.
33
Самойленко, М. "Проблеми безпеки у практиці реалізації технології інтернет речей." COMPUTER-INTEGRATED TECHNOLOGIES: EDUCATION, SCIENCE, PRODUCTION, № 41 (27 грудня 2020): 198–204. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2524-0560-2020-41-31.
Повний текст джерелаАнотація:
Розкрито проблеми безпеки у практиці реалізації технології Інтернету речей. Здійснено аналіз проблем Інтернету речей, головною з яких обрано проблему забезпечення інформаційної безпеки. Зазначається, що численні програми Інтернету речей можна об'єднати в три групи – індустріальну або промислову, навколишнього середовища, громадську. Описано всі технології, що входять до безперервних обчислювальних процесів Інтернету речей, такі як: радіочастотна ідентифікація; обробка великих масивів інформації, Big Data; між машинна взаємодія (Machineto Machine, М2М); кібер-фізичні системи (біологічних, фізичних і ін., операції яких інтегруються, контролюються і управляються комп'ютерним ядром); визначення місця розташування за допомогою ГЛОНАСС і GPS; надання широкосмугового зв'язку, в тому числі глобального стандарту цифрового мобільного стільникового зв'язку з розділенням каналів за часом (TDMA) і частотою (FDMA); бездротових сенсорних мереж та інших сучасних технологій. Підкреслено, що враховуючи всі характеристики Інтернету речей, він має три рівні: рівень сприйнятті, мережевий рівень і прикладний рівень, кожен з яких здійснює завдання та виконує покладені на нього функції. Запропоновано окремо до кожного зазначеного рівня низку проблем інформаційної безпеки. Описано причини програмної вразливості Інтернету речей та визначено складність програмного забезпечення в Інтернеті речей із зазначенням заходів здатних знизити рівень вразливості. Наголошено, що для проектування програмного забезпечення необхідно емулювати поведінку приладів Інтернету речей, тобто створити імітатор зовнішнього середовища для серверів. Унаслідок обмежень в приладах (енергозабезпечення, продуктивність процесора, пам'ять) в Інтернеті речей стоїть складне завдання уникнути сильної розбіжності між емулятором і приладом. Наведено поняття бекдор та описано принципи застосування бекдору
34
ДЖИГУН, Людмила, Наталія БЕРЕГОВА та Наталія ГЛАВАЦЬКА. "ОСОБЛИВОСТІ І СУЧАСНИЙ СТАН ПСИХОЛОГІЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ПІСЛЯ ПРОХОДЖЕННЯ СЛУЖБИ В УМОВАХ БОЙОВИХ ДІЙ". Psychology Travelogs, № 2 (10 листопада 2021): 57–73. http://dx.doi.org/10.31891/pt-2021-2-6.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті представлено аналіз психолого-педагогічних досліджень щодо особливостей і сучасного стану психологічної реабілітації військовослужбовців після проходження служби в умовах бойових дій. Висвітлено зміст поняття психологічної реабілітації як процесу організованого психологічного впливу, спрямованого на допомогу військовослужбовцям у подоланні негативних психологічних наслідків пережитого ними травматичного стресу військової діяльності, для забезпечення такого стану психічного здоров'я військовослужбовців, що дозволяє їм досить ефективно вирішувати бойові і службові задачі. Розглянуто поняття психологічної допомоги як комплексу психологічних, організаційних, медичних та інших заходів, спрямованих на забезпечення успішного подолання воїнами обставин сучасного бою, що травмують психіку задля збереження боєздатності та попередження розвитку в них посттравматичних психічних розладів. Розкрито етапи надання психологічної допомоги та реабілітації військовослужбовцям. Завдання психологічної реабілітації військовослужбовця визначаються характером психотравмуючого стресу, серед яких центральне місце займає бойовий стрес. При реалізації використовується основний принцип – облік та врахування індивідуально-психологічних особливостей кожного пораненого і відповідність їх основним завданням соціально- психологічної реабілітації.
Надання первинної психологічної допомоги повинно супроводжуватися умілою психотерапевтичною бесідою командира підрозділу, офіцера по роботі з особовим складом, психолога після того, як гостра реакція на БПТ буде знята і потерпілий знову стане здатний до розсудливих дій. Усвідомлення того, що товариші по службі військовослужбовця буквально поруч б’ються з ворогом, а він в цілому фізично здоровий знаходиться в тилу, є для більшості військовослужбовців потужним мотивом і стимулом для повернення у підрозділ.
35
Северіна, Т. М. "ПАРНІ ТА ГРУПОВІ ВИДИ ДІЯЛЬНОСТІ ЯК ЗАСІБ ЗНИЖЕННЯ АНГЛОМОВНОЇ ТРИВОЖНОСТІ У ГОВОРІННІ". Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki, № 2 (15 листопада 2021): 249–55. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2021-2-39.
Повний текст джерелаАнотація:
Іншомовна тривожність у говорінні – актуальна проблема, з якою стикається більшість студентів. Зокрема, це стосується українських студентів, для яких англійська є другою іноземною мовою. Дослідження аспектів іншомовної тривожності у навчанні іноземної мови є надзвичайно важливим, оскільки сприяє визначенню шляхів розвитку впевненості студентів та навичок спілкування іноземною мовою. Автором здійснено аналіз літературних джерел щодо інтерпретації понять «іншомовна тривожність», «тривожність у говорінні», описано чинники, що зумовлюють появу тривожності у говорінні на заняттях з англійської мови, а також визначено шляхи подолання такої тривожності. У статті наведено вивчення способів зниження тривожності студентів у говорінні. Дослідження спрямоване на аналіз іншомовної тривожності студентів-першокурсників факультету початкової освіти та філології Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії. Для збору даних застосовувалися такі методи, як спостереження, інтерв’ювання та ведення щоденника, що здійснювалися на заняттях із практики усного та писемного мовлення англійської мови. Проаналізовано можливі причини виникнення іншомовної тривожності: страх критики або осуду учителем чи одногрупниками через помилки у говорінні; невідповідні методи виправлення помилок; страх неспроможності висловити свою думку чітко і стисло; вчителецентровані способи взаємодії; авторитарний стиль навчання; низька самооцінка учнів; напружена атмосфера на заняттях; страх перед публічними виступами. З метою зниження тривожності у говорінні застосовано комплексний підхід: використання парних та групових видів діяльності, створення сприятливої атмосфери на заняттях, надання конструктивного зворотного зв’язку з використанням методів самокорекції та взаємокорекції, застосування студентоцентрованих методів навчання. Найбільш дієвими у подоланні іншомовної тривожності студентів виявилися такі види діяльності: рольова гра, диктант-малюнок, картки пам’яті, перехідні групи, акваріум, сніжний ком та коло ідей. Результати дослідження підтвердили ефективність застосованих методів, які сприяли зацікавленості студентів брати активну участь у мовленнєвій діяльності та підвищенню успішності студентів у говорінні.
36
Хоміч, Юрій Григорович. "ФОРМУВАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЯ ПУБЛІЧНО-УПРАВЛІНСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В СИСТЕМІ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ: ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ". Дніпровський науковий часопис публічного управління, психології, права, № 4 (9 грудня 2021): 45–49. http://dx.doi.org/10.51547/ppp.dp.ua/2021.4.9.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена дослідженню формування та реалізації публічно-управлінської діяльності в системі правоохоронних органів. Встановлено залежність стану забезпечення суспільної безпеки і правопорядку від раціонального перебігу реформи правоохоронних органів. Доведено, що реформа правоохоронних органів набула особливої актуальності в умовах децентралізації та цифровізації, оскільки були утворені нові правоохоронні органи в системі виконавчої влади, діяльність яких мала забезпечити ефективність правоохорони в Україні. Наголошено, що в системі правоохоронних органів важливим виcтупає завдання реформування функцій, структури та повноважень таких органів з метою підвищення ефективності та сталості їх функціонування. Встановлено, що у сучасних умовах реформи децентралізації особливого значення набуває здатність системи публічного управління зберігати рівновагу в умовах суттєвої зміни норм і процедур управлінської діяльності. Обгрунтовано, що реалізація функції сучасного правоохоронного органу у сфері публічного управління повинна бути забезпечена дієвими механізмами та раціональними моделями організації управлінської діяльності на основі удосконалення системи публічно-службових відносин, через впровадження принципу інтероперабельності. У статті проаналізовано інституціональну основу сучасних правоохоронних органів, розвиток публічно-управлінських механізмів в системі спеціалізованих правоохоронних органів. Встановлено, що нагальною проблемою виступає несистемність забезпечення реформування правоохоронних органів, подовження у часі структурних реформ, суб’єктна невизначеність реформування. У статті вказані нагальні завдання діяльності правоохоронних органів, зокрема, оптимізація територіальних підрозділів правоохоронних органів в умовах децентралізації; формування засад взаємодії правоохоронних органів та органів виконавчої влади з метою раціоналізації надання публічних послуг; удосконалення нормативно-правового забезпечення реформування правоохоронних органів.
37
Хіврич, Валентина Володимирівна. "Проектування інформаційно-комунікаційного середовища освіти Запорізької області". New computer technology 13 (20 серпня 2018): 106–17. http://dx.doi.org/10.55056/nocote.v13i0.890.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена розгляду концептуальних засад проектування інформаційно-комунікаційного середовища (ІКС) освіти Запорізької області. Ціль дослідження: уточнити технологію розроблення моделі ІКС Запорізької області для підвищення ефективності управління та надання якісних освітніх послуг. Завдання дослідження: сформулювати теоретичні і методичні засади створення ІКС освіти області. Об’єкт дослідження: процес інформатизації освіти області. Предмет дослідження: ІКС освіти Запорізької області. Методи дослідження: спостереження, аналіз, синтез, моделювання. Результати дослідження. Запровадження ІКС освіти області надає можливість удосконалювати управління освітою; забезпечує позитивний вплив на професійне зростання вчителів та бажання учнів навчатися. Основні висновки і рекомендації: 1) використання структурно і функціонально поєднаних між собою інформаційних і технологічних компонентів в ІКС з єдиним центром управління сприяє його розвитку та ефективній експлуатації; 2) ІКС області сприяє інтенсифікації та ефективності навчально-виховного процесу, який дозволяє перейти від традиційної системи навчання з механічним засвоєнням учнями певної суми знань до вміння самостійно здобувати знання та не втратити цікавість до навчання.
38
Тараненко О.О., Животенко В.О. та Шуканов П.В. "ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ СПОЖИВЧИМИ ПЕРЕВАГАМИ ПІДПРИЄМСТВ ДІЛОВОГО ТУРИЗМУ". Економічний форум 1, № 3 (25 вересня 2021): 94–98. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2021-3-13.
Повний текст джерелаАнотація:
Діловий туризм є важливою складовою світової індустрії туризму. Він ґрунтується на організації ділових заходів та відряджень співробітників корпоративних клієнтів. Важливість для активізації ділової активності в різних галузях економіки та висока інвестиційна привабливість ринку ділового туризму свідчать про його перспективність та підвищення рівня конкуренції у цій сфері. Обґрунтовано необхідність забезпечення управління споживчими перевагами у сфері ділового туризму комплексно на рівні держави, регіону та туристичного підприємства. На рівні держави мають вирішуватись завдання, пов’язані з кадровим забезпеченням, розвитком туристичної інфраструктури, підвищенням технологічного рівня та поліпшення інвестиційного клімату економіки. На рівні регіону необхідно розвивати місцеву туристичну інфраструктуру ділового туризму та популяризувати проведення ділових заходів. На рівні підприємств ділового туризму мають вирішуватися завдання дотримання міжнародних стандартів обслуговування, впровадження інформаційних технологій в надання послуг корпоративним клієнтам. Реалізація цих завдань забезпечить національному ринку ділового туризму конкурентні переваги на міжнародному рівні. Управління споживчими перевагами підприємств ділового туризму повинне ґрунтуватися як на забезпеченні високої якості та широкого асортименту традиційних послуг для корпоративних клієнтів, так і на активному впровадженні сучасних інформаційних технологій. До них належать програмні продукти, що охоплюють процеси бронювання, управління витратами, звітність і відстеження місця розташування мандрівника; технології проведення повністю або частково віртуальних зустрічей та інших заходів; технології оцифрування платежів і бронювань для забезпечення повністю безготівкових транзакції. Впровадження цих технологій підвищує споживчі переваги підприємств ділового туризму через зростання швидкості операційних процесів та полегшення контролю операційних витрат. Дані інформаційні технології підвищують безпечність надання послуг корпоративним клієнтам, що особливо актуально в умовах непередбачуваного поширення Covid-19.
39
Гаврилюк О.В., д.е.н., професор. "ДИДЖИТАЛІЗАЦІЯ БІЗНЕСУ: ТРАНСФОРМАЦІЯ СТРАТЕГІЙ ВЗАЄМОДІЇ З КЛІЄНТАМИ". Економічний форум 1, № 2 (17 травня 2020): 81–86. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2020-2-10.
Повний текст джерелаАнотація:
Динаміка глобалізації постійно генерує нові проблеми та завдання, що стосуються методів та інструментів принципово якісного функціонування бізнесу, взаємодії з клієнтами в усіх сферах виробництва і надання послуг, створення “розумних” технологій. До глобальних трендів сьогодення належить диджиталізація всіх аспектів життєдіяльності, бурхливе нарощування електронної комерції. Однак традиційна пряма роздрібна торгівля на основі реальної візуалізації бізнесу не втрачає актуальності і також розвивається. Крупні фірми та бренди започаткували нові підходи, в рамках яких практикується симбіоз обох сегментів. Стратегії взаємодії зі споживачами перебувають у постійній модифікації, особливо в залежності від соціально-економічної стабільності та ринкових флуктуацій.
У статті досліджені новітні тенденції, стратегії й наслідки глобальної диджиталізації у контексті феномену «економіка вражень» і нових можливостей забезпечення ефективних взаємин зі споживачами. На конкретних прикладах висвітлені елементи економіки вражень (агротуризм, власноручне приготування їжі у ресторанних закладах), а також купування емоцій з боку заможних верств населення.
Проаналізовано три новітні напрями і механізм функціонування електронної комерції: відкриття традиційних роздрібних магазинів, використання франчайзингу та створення безпілотних автоматизованих супермаркетів без персоналу. Проаналізована модифікація стратегій та їх перспективи в залежності від соціально-економічної стабільності і настроїв споживачів, зокрема, в контексті нинішньої епідемії коронавірусу. Показано, що погіршення ситуації і непевність подальшого перебігу подій закономірно спричинює трансформацію/співвідношення стратегій у бік онлайну.
40
Малолітнева, В., та А. Гурова. "Правові засади використання даних дистанційного зондування землі як доказів у вітчизняному судочинстві для захисту об’єктів археологічної спадщини". Юридичний вісник, № 6 (16 лютого 2021): 107–22. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i6.2036.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджено питання допустимості, належності та достовірності доказів в контексті їх тлумачення в межах цивільного, господарського, адміністративного та кримінального процесів. Конкретизовано правові ознаки даних ДЗЗ як електронного доказу, зокрема визначення електронного цифрового підпису як його обов'язкового реквізиту, а також на перспективу передбачено можливість використання інших інструментів криптографічних шифрувань, зокрема приватних ключів в мережі блокчей-ну. Допустимість розглядається в двох ракурсах, а саме позитивному та негативному. Останній аналізується в контексті ризиків завдання шкоди правам та свободам людини й громадянина, розкриття комерційної таємниці та навіть посягання на національні інтереси в разі неналежного порядку використання даних ДЗЗ. Відповідно, авторами здійснюється широкий опис національних режимів надання доступу до даних ДЗЗ різної роздільної здатності, особливостей їх експортного контролю, а також специфіки між-народного-правового регулювання використання космічних знімків. З точки зору достовірності досліджувались особливості використання висновку експерта в судовому процесі будь-якої юрисдикції та висновку спеціаліста в кримінальному процесі. В результаті автори дійшли висновку про необхідність доповнення переліку експертиз аналізом даних ДЗЗ та забезпечення проведення атестації судових експертів. В контексті залучення спеціалістів для надання висновків у кримінальному процесі запропоновано створити перелік акредитованих спеціалістів задля цього, а також передбачити порядок їх взаємодії з правоохоронними органами в КПК України. Крім цього, авторами запропоновано передбачити за спеціальними органами, до повноважень яких належить здійснення нагляду (контролю) за законодавством про охорону культурної спадщини, повноваження щодо збирання даних ДЗЗ як доказів доведення правопорушень у цій сфері.
41
Лумпова, Т. І., О. В. Заболотний та О. П. Пугачов. "ПІДХОДИ ДО СТВОРЕННЯ КЛАСИФІКАТОРА ЕКОНОМІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ У ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМАХ". Таврійський науковий вісник. Серія: Технічні науки, № 3 (2 листопада 2021): 29–37. http://dx.doi.org/10.32851/tnv-tech.2021.3.4.
Повний текст джерелаАнотація:
Важливим завданням у створенні інформаційних систем для аналітичних досліджень економічних явищ є визначення принципів організації та ведення класифікації економіч- них показників як їх систематизованого розподілу за певними групами. Зазвичай цей опис оформлюється як класифікатор економічних показників, який містить метаінформацію щодо показника для надання користувачам можливості проведення оцінювання якості показників і визначення можливості їх подальшого спільного використання. Це завдання набуває актуальності під час оброблення показників, які надходять з різних за походжен- ням інформаційних ресурсів. У статті з погляду забезпечення якості даних увагу зосере- джено на формування опису економічних показників як складової репозитарію метаданих, призначеного для підтримки керованої метаданими інформаційної системи та забезпе- чення різних груп користувачів інформацією щодо економічних даних, а також визначено першочергові кроки із створення такого репозитарію. Запропонований підхід не носить характеру остаточного рішення, а є першим набли- женням до визначення принципів створення класифікатору економічних показників. Він потребує подальшого ґрунтовного наукового дослідження, кінцевим результатом якого має стати класифікатор економічних показників як інструмент, що використовується у практичній діяльності аналітиків. Використання «великих даних» та сховищ даних в аналітичних дослідженнях вима- гає перегляду підходів до формування метаінформаційного опису економічних показників для надання користувачам всеохопної інформації щодо цих показників та можливості оцінки їх якості. Запропонована у статті структура метаінформаційного середовища забезпечить формування всебічної інформації щодо даних для аналітичних досліджень та буде корисною при створенні репозитарію метаданих, сховища даних, інформацій- ного порталу.
42
КОРОЛЬ, Ярослав, Юрій ЛІСНІЧЕНКО та Геннадій БОЙКО. "ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ ВОДОПОСТАЧАННЯ ПІДРОЗДІЛІВ СУХОПУТНИХ ВІЙСЬК ЗС УКРАЇНИ В ПОЛЬОВИХ УМОВАХ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: військові та технічні науки 81, № 3 (17 вересня 2020): 376–90. http://dx.doi.org/10.32453/3.v81i3.482.
Повний текст джерелаАнотація:
Обладнання пунктів водопостачання, добування, очищення та контроль якості води є одним із важливих та складних комплексних завдань забезпечення бою.
За поглядами військових фахівців армій країн НАТО вода - один з найважливіших продуктів логістики, необхідний для підтримки військових операцій. Вода необхідна для гідратації, приготування їжі, медикаментозного лікування, гігієни, будівництва, проведення спеціальної обробки, обслуговування та багатьох додаткових завдань. Але у зв’язку з розвитком світової промисловості, урбанізації територій та в наслідок збройних конфліктів спостерігається все більш інтенсивне забруднення поверхневих та ґрунтових вод. Особливо небезпечна наявність у джерелах води побутових і промислових стічних вод, в наслідок чого вода набуває ознак епідемічної небезпеки. При обмеженому доступі до води завжди існує небезпека для здоров’я людини в наслідок її вживання з неперевірених джерел.
В бойових умовах не може бути впевненості у тому, що вода придатна до вживання. Особливо це важливо в разі застосування противником зброї масового ураження. Тому вода повинна бути завжди очищена. Її очищення проводиться на пунктах водопостачання. Пункти водопостачання обладнуються підрозділами інженерних військ за участю представників служби РХБ захисту і медичної служби. Системи очищення видаляють із сирої води зважені тверді речовини, мікробіологічні забруднення та небажані хімічні речовини. Обробка води передбачає очищення води з сировинного джерела, дегазацію та дезінфекцію (знезараження) очищеної води для досягнення встановлених норм. Тобто це дуже важливе комплексне завдання від виконання якого залежить здоров’я військовослужбовця та боєздатність підрозділу в цілому.
У статті розглядаються питання водопостачання військових підрозділів в польових умовах. За матеріалами відкритих вітчизняних та закордонних джерел оцінено сучасний стан та тенденції розвитку засобів польового водопостачання. Визначено основні проблемні питання водопостачання військових підрозділів ЗС України в польових умовах та напрями їх розв’язання.
43
Lemko, Galyna, та Mykhailo Hundiak. "Психокорекційна робота з соціально дезадаптованими підлітками". Освітній простір України, № 16 (16 вересня 2019): 156–66. http://dx.doi.org/10.15330/esu.16.156-166.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена одній з актуальних проблем соціальної педагогіки – проблема психокорекційної роботи з дезадаптованими підлітками. На основі теоретичних та соціально-психологічних досліджень розкриваються ті важливі значення, які харак-теризують психокорекційну роботу з соціально дезадаптованими підлітками. В роботі досліджено та проаналізовано особливості психокорекційної роботи соціального педагога з соціально дезадаптованими підлітками, визначено сутність та завдання соціально-педагогічної роботи з дітьми різної форми дезадаптованої поведінки. Соціальному педагогу, який прaцює в cиcтeмі ocвіти, кoнcультaтивних службах, реабілітаційних центрах, чacтo дoвoдитьcя прoвoдити психокоригуючу роботу. Meтoю діяльнocті coціaльнoгo пeдaгoгa є дoпoмoгa в усуненні перешкод, що заважають успішному самостійному рухові підлітка у світі. Прaвильнo організована coціaльнo-пeдaгoгічнa діяльніcть cпрямoвуєтьcя на надання комплексної дoпoмoги у рoзв’язaнні ocoбиcтіcних прoблeм тoгo чи іншого клієнта.Пcихoкoрeкційнa робота з підлітками зacнoвaнa нa таких жe принципaх, щo й з дітьми, однак, дoдaютьcя нoві компоненти, що відповідають віку. Приcтупaючи дo рoбoти, соціальний педагог та пcихoлoг зaвжди пoвинні пaм’ятaти, що головне у віднocинaх з підліткoм – цe взaємoпoвaгa й довіра.Прoвeдeний aнaліз іcнуючих підхoдів дo вивчення проблеми психологічної кoрeкції ocoбиcтocті coціaльнo дeзaдaптoвaних нeпoвнoлітніх пoкaзaв, щo важливим фактором корекції дeзадаптованої пoвeдінки є coціaльний кoнтрoль. Сутніcть coціaльнoгo контролю в тому, щo він пeрeдбaчaє зуcилля нaйближчoгo coціaльнoгo oтoчeння, спрямовані на попередження дeзадаптованої пoвeдінки, пoкaрaння дeвіaнтів у рaзі вчинeння ними свідомих асоціальних дій, пcихoлoгічнe кoригувaння їхньoї пoвeдінки, ocoбиcтіcних відхилeнь.Результати дослідження будуть цінними у роботі соціального педагога. Це дає можливість соціальному педагогу підібрати адекватні засоби впливу для налагодження взаємовідносин між підлітками, що мають схильність до дезадаптованої поведінки.
44
Зубко, Людмила Василівна. "Кілька зауважень щодо методичного забезпечення викладання вищої математики при дистанційній формі навчання (з досвіду роботи)". Theory and methods of learning fundamental disciplines in high school 1 (3 квітня 2014): 201–2. http://dx.doi.org/10.55056/fund.v1i1.432.
Повний текст джерелаАнотація:
До дистанційної форми навчання звертаються в основному люди які, на жаль, мають або слабку шкільну підготовку або ж давно закінчили середній учбовий заклад. При цьому слід відмітити в цих людях певне бажання вчитися, а не тільки одержати диплом з вищої освіти. До того ж дистанційна форма навчання наближує викладачів вузу до студентів, створює більш комфортні умови для роботи студентів, дозволяє раціональніше використовувати час для навчання. Така ситуація призводить до певних особливостей в організації та методичному забезпеченні учбового процесу.Мені довелось викладати вищу математику студентам дистанційної форми навчання в смт Калинівка Вінницької області. Хочу розповісти про основні труднощі в цьому процесі. Перша і важлива складність – відсутність необхідної літератури як в бібліотеках міста, так і в самих студентів. Тому я вважаю, що забезпечення учбового процесу треба починати з підготовки довідника чи то посібника з елементарної математики. Матеріал доцільно починати з дій над дробами, розкриття дужок, формул скороченого множення. Далі потрібно навести формули для знаходження коренів квадратного рівняння, властивостей логарифмів, різних функцій. І обов’язково до кожної формули, або ж до декількох навести приклад (розв'язати квадратне рівняння, обчислити логарифм і т.д.). Вважаю, що методичні посібники для дистанційної форми навчання повинні бути іншими ніж для студентів стаціонару або заочників. До того ж, в зв’язку з великою кількістю спеціальностей по яким ведеться навчання, доцільно робити такі посібники не за семестрами, а за темами. В цих виданнях теоретичний матеріал слід давати в конспективному викладі, а прикладів повинно бути значно більше ніж звичайно (причому підібрати їх потрібно таким чином, щоб студент міг більшу частину контрольної роботи виконати самостійно, за аналогією з прикладами). Це додасть трохи впевненості в своїх силах людям, що навчаються.Спілкуючись з колегами, що їздили у відрядження до “дистанційників”, та виходячи з власного досвіду, хочу зазначити таку особливість: серед студентів є певна кількість людей, які бажають отримати на екзаменах оцінки “добре” та “відмінно”. Тому було б добре в кінці кожного методичного посібника навести питання та завдання, які відповідають більш високому рівню знань з вищої математики. Важливо переконати кожного студента в тому, що він не тільки хоче, але й зможе вивчити курс вищої математики та успішно скласти екзамен.
45
Панченко, Любов Феліксівна. "ЦИФРОВИЙ СТОРІТЕЛІНГ В ОСВІТІ ДОРОСЛИХ: БАР’ЄРИ ТА ШЛЯХИ ЇХ ПОДОЛАННЯ". Information Technologies and Learning Tools 79, № 5 (28 жовтня 2020): 109–25. http://dx.doi.org/10.33407/itlt.v79i5.3362.
Повний текст джерелаАнотація:
У сучасному цифровому глобалізованому світі зростає важливість підготовки педагогів до практичного застосування нових засобів та технологій, зокрема технології цифрового сторітелінгу, або розповіді цифрових історій за допомогою сучасних комп’ютерних засобів. У статті обґрунтовуються переваги цифрового сторітелінгу, його зв'язок з освітніми стандартами; аналізуються фактори, які перешкоджають його використанню. За даними опитування науково-педагогічних працівників та методистів різного фаху під час курсів підвищення кваліфікації з’ясовано, що тільки чверть респондентів використовувала чи використовує цей метод, а близько 72% опитаних готові розглянути таку можливість. За емпіричними даними засобами факторного аналізу побудовано модель щодо можливих чинників, які перешкоджають використанню цифрового сторітелінгу в освіті. Перший фактор пов'язаний з відсутністю необхідних засобів, другий – з опором до змін, третій – з браком часу та відсутністю технічної та методичної підтримки з боку освітнього закладу. Визначаються можливі шляхи подолання цих бар’єрів. Розкрито структуру та зміст спецкурсу для науково-педагогічних працівників та методистів системи освіти «Цифровий сторітелінг в освіті дорослих», який пропонується в межах системи підвищення кваліфікації. Мета спецкурсу: забезпечити методичну підтримку освітян з питань цифрового сторітелінгу та його використання шляхом обговорень сильних та слабких сторін; прийомів, засобів та сервісів; надання досвіду створення та поширення цифрових історій. Розроблено методичне забезпечення спецкурсу: програма спецкурсу, лекції-презентації з основ цифрового сторітелінгу, практичні завдання для виконання та обговорення. Обґрунтовано зміст етапів залучення науково-педагогічних працівників до технологічно доповненої цифровим сторітелінгом освітньої практики (орієнтації, прийняття, оцінки, інновацій та інституціоналізації). Аналізуються шляхи використання фрагментів масових онлайн курсів з тематики цифрового сторітелінгу для здійснення змішаного навчання науково-педагогічних працівників.
46
Lizakowska, Svitlana. "Нормативно-правові основи забезпечення взаємодії органів влади з громадянами в країнах Європейського союзу". Public Administration and Regional Development, № 6 (13 січня 2020): 875–89. http://dx.doi.org/10.34132/pard2019.06.08.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглядаються предмет європейського правового регулювання в сфері співпраці влади з громадянами, європейське право у широкому та вузькому розумінні щодо регулювання взаємовідносин вищезазначених суб’єктів.
В статті розглядається специфіка права Європейського Союз, яка передбачає існування системи правових принципів, провідним з яких є принцип прямої дії права ЄС в державах-членах.
В опрацюванні звертається увага на предмет правового регулювання права ЄС, а саме суспільні відносини, що сформувалися в процесі комплексної інтеграції європейських держав, а також ті відносини, що потребують створення, зміни чи розвитку з метою оптимізації інтеграції в межах ЄС.
Досліджуються суб’єкти та принципи права ЄС, первинні та вторинні джерела права Євросоюзу, європейські документи, спрямовані на поширення та ефективність залучення громадськості до вирішення актуальних соціально-економічних питань життєдіяльності громад.
Звертається увага в статті на наступний факт – громадські організації в Європейському Союзі мають регіональний вимір, оскільки реалізують свої цілі та завдання в межах багаторівневої широкої системи управління наддержавних представницьких органів.
Проаналізовано основні принципи взаємодії органів влади ЄС із інститутами громадянського суспільства, які зазначені у Кодексі належної практики громадської участі у процесі прийняття рішень.
Окреслено стандарти доступу громадян до публічної інформації та надання інформації громадянам в країнах Європейського Союзу щодо використання фінансів органами публічної влади.
47
Koliastruk, K. A. "РОЛЬ ВОЛЬОВОЇ САМОРЕГУЛЯЦІЇ У ФОРМУВАННІ ПРОФЕСІОНАЛІЗМУ МЕДИЧНОЇ СЕСТРИ". Вісник медичних і біологічних досліджень, № 1 (22 травня 2020): 24–27. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2020.1.11116.
Повний текст джерелаАнотація:
Сьогодні медична сестра повинна виконувати лікувально-профілактичні завдання, розробляти план заходів із реалізації сестринської допомоги, проводити оцінку ефективності надання допомоги, здатна організувати заходи з надання невідкладної долікарської допомоги, профілактики захворювань. Тому медичній сестрі необхідно вміти володіти власною поведінкою у різних ситуаціях, бути здатною свідомо управляти своїми діями, станами та спонуканнями.
Мета дослідження – проаналізувати сформованості вольової саморегуляції медичних сестер відповідно до тривалості їх професійної діяльності.
Матеріали і методи. Було проанкетовано 62 медичні сестри КНП «Барська ЦРЛ» Вінницької області за допомогою тесту-опитувальника А. В. Звєрькова і Е. В. Ейдмана.
Результати. Встановлено високий бал за загальною шкалою (12 і вище) у другій і третій дослідних групах, що характеризує медичний персонал зі стажем роботи 6–20 років як емоційно зрілий, активний, самостійний. Низький бал (11 і нижче) спостерігався у медичних сестер першої і четвертої дослідних груп. Це вказує на те, що медичні сестри, які тільки почали свою професійну діяльність, і ті, що пропрацювали понад 20 років, є чуттєвими, емоційно нестійкими, невпевненими у собі. Рефлексивність у них невисока, а загальний фон активності, як правило, знижений, їм властива іпульсивність і нестійкість намірів. Також їм притаманна спонтанність й імпульсивність, низьке вміння будувати свої відносини з іншими людьми.
Висновки. Медичний персонал зі стажем роботи 6–20 років характеризується високим рівнем вольової саморегуляції із вираженою наполегливістю і самоконтролем. Медичні сестри, тривалість професійної роботи яких невеликий (до 5 років) або ж, навпаки, значний (понад 20 років), характеризуються низьким рівнем вольової саморегуляції.
48
Ostapenko, Liudmyla Anatoliivna, Kateryna Oleksiivna Kalnytska та Tamara Vasylivna Mazur. "ОСОБЛИВОСТІ ЦІННІСНО-СМИСЛОВОГО КОМПОНЕНТУ ПРОФЕСІЙНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ВИПУСКНИКІВ БАКАЛАВРАТУ СОЦІОНОМІЧНОГО ПРОФІЛЮ". SOCIAL WORK ISSUES: PHILOSOPHY, PSYCHOLOGY, SOCIOLOGY, № 2(12) (2018): 65–73. http://dx.doi.org/10.25140/2412-1185-2018-2(12)-65-73.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність теми дослідження. Формування професійної ідентичності студентства зумовлене як вимогами сучасного суспільства щодо розвитку самосвідомості особистості, так і запитом теорії і практики вищої освіти в Україні. Постановка проблеми. Фахівець соціономічної професії є «інструментом» впливу на клієнта, тому надання ним якісної професійної допомоги потребує сформованої професійної ідентичності. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Професійна ідентичність, як динамічне утворення, розвивається в процесі професійного становлення особистості (A. M. Лукіянчук), сприяє її самореалізації у фаховій діяльності, усвідомленню приналежності до професії та професійного співтовариства (А. С. Борисюк, Н. І. Кривоконь, К. О. Кальницька). Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Залишається недостатньо опрацьованою проблема набуття студентами ціннісно-смислових мотиваційних утворень, пов’язаних із професією. Постановка завдання полягає у виявленні специфіки ціннісно-смислового компоненту в структурі ідентифікації з майбутньою професією студентів-випускників бакалаврату, які здобувають вищу освіту за напрямами підготовки «Правознавство» і «Соціальна робота». Викладення основного матеріалу. Результати дослідження ціннісно-смислового компоненту професійної ідентичності студентів, які спеціалізуються на наданні правової і соціально-психологічної допомоги людям, свідчать, що лише у половини майбутніх юристів і соціальних працівників професійна ідентичність формується успішно і пов'язана з розширенням уявлень про ціннісні складові майбутньої професійної діяльності. Висновки. Ціннісно-смислова складова професійної ідентичності майбутніх юристів пов’язана з престижем професії і оптимізмом з приводу професійної самореалізації, натомість майбутні соціальні працівники орієнтовані на гуманістичні цінності і духовну задоволеність від процесу набуття професії.
49
Кривов’язюк, І. В., та Ю. В. Волинчук. "СОЦІАЛЬНА ЛОГІСТИКА І РОЗВИТОК ОБ’ЄДНАНИХ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД: ТОЧКИ ДОТИКУ ТА ОСОБЛИВОСТІ УПРАВЛІННЯ". Економічні науки. Серія "Регіональна економіка" 1, № 17(67) (29 грудня 2020): 124–37. http://dx.doi.org/10.36910/2707-6296-2020-17(67)-14.
Повний текст джерелаАнотація:
В даній статті вирішено складне наукове завдання – поглиблення існуючих теоретико-методичних положень і надання практичних рекомендацій, спрямованих на оптимізацію протікання внутрішньо-суспільних процесів під час управління об’єднаними територіальними громадами. Шляхом критичного аналізу наукових публікацій учених сучасності розкрито підходи щодо тлумачення та уточнено сутність поняття “соціальна логістика” в контексті вирішення соціально-територіальних проблем регіонів. Проаналізовано показники розвитку провідних об’єднаних територіальних громад регіонів України. Встановлено, що високорозвинені громади переважно тяжіють до середніх і великих міст, або ж мають прикордонне місце розташування. SWOT-аналіз розвитку об’єднаних територіальних громад регіону виявив, що використання їх можливостей поряд з використанням методів децентралізованого управління здатне підсилювати сильні сторони та вирішувати наявні їх соціально-економічні проблеми. Застосування проблемно-цільового підходу в управлінні об’єднаними територіальними громадами забезпечує цільове спрямування соціальної логістики та оптимізацію протікання внутрішньо суспільних потоків
50
ГНИДЮК, Олександр. "ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПЕДАГОГІЧНІ ЗАСАДИ ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ ОФІЦЕРІВ У ВІЙСЬКОВИХ ЗАКЛАДАХ ОСВІТИ В СПОЛУЧЕНИХ ШТАТАХ АМЕРИКИ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 27, № 4 (1 січня 2022): 76–92. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v27i4.911.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті представлено результати аналізу особливостей фізичної підготовки офіцерів у військових закладах освіти США на початку XXI століття. З’ясовано, що фізична підготовка майбутніх офіцерів має децентралізований характер, оскільки збройні сили США розділені між різними міністерствами, що обумовлює відсутність єдиної системи керівних документів. Система військової професійної освіти в США охоплює широку мережу закладів, що відрізняються один від одного відомчою приналежністю, особливостями і якістю освіти, а також її основними завданнями. Водночас ці заклади освіти входять до державного сектору американської вищої школи та керуються встановленими стандартами освіти. Фізична підготовка є однією з основних навчальних дисциплін. Навчальні програми з фізичної підготовки у військових школах дещо різняться залежно від належності до видів збройних сил. Проте загальними характерними їхніми рисами є висока насиченість занять фізичними вправами і дух змагальності. Є також спільні завдання, якими передбачено розвиток фізичних якостей та оволодіння кадетами руховими навичками; формування психічної стійкості до умов бойових дій і здатності діяти в екстремальних умовах; формування впевненості у своїх силах, згуртованості військових підрозділів; формування потреби у щоденних заняттях фізичними вправами та дотримання принципів здорового способу життя. Курсанти постійно беруть участь у різних змаганнях, що проводяться як на рівні закладу, так і в масштабах збройних сил або національних турнірів. Фізична підготовленість є одним із основних критеріїв відбору кандидатів під час вступу до військових шкіл, коледжів та академій. Фізична програма сприяє розвитку лідерів-професіоналів, забезпечуючи основу для їхніх фізичних базових навичок. Цей розвиток досягається за допомогою основних курсових занять з фізичної підготовки, перевірки фізичної підготовленості. Кожен курсант повинен брати участь в університетських або міжвузівських змаганнях упродовж навчального року, бути членом спортивного клубу.