Статті в журналах з теми "Жіночий досвід"
Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Жіночий досвід.
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-50 статей у журналах для дослідження на тему "Жіночий досвід".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Песоцька, Діана Леонідівна, та Жанна Леонідівна Кущенко. "Топологія жіночого в романі «Жінка у дзеркалі» Е.-Е. Шмітт". Наукові записки Харківського національного педагогічного університету ім. Г. С. Сковороди "Літературознавство" 1, № 95 (лютий 2020): 150–62. http://dx.doi.org/10.34142/2312-1076.2020.1.95.08.
Повний текст джерелаАнотація:
В статті висвітлюється проблема феномену жіночого в літературі як фаза самовиявлення специфічного жіночого життєвого досвіду поза традиційною гендерною дихотомією центральне/маргінальне в культурі. Процес формування жіночої ідентичності в романі відбувається крізь призму трьох історичних епох в західноєвропейській цивілізації, яким відповідають образи трьох головних героїнь роману: Анни, яка живе в епоху середньовіччя, Ханни, чий жіночий досвід формується в умовах буржуазного Відня початку ХХ ст. і Енні, якій випало жити і творити власну особистість в сучасному Лос-Анджелісі. Кожна з героїнь кидає виклик патріархатній ієрархічній системі цінностей, начебто встановленій Богом, де її особистісний світ, її гендерна тожсамість розцінюється як «інакшість», яка становить загрозу світовому порядку. Свою «інакшість» героїні роману відчувають через образ «дзеркала», який символізує погляд «Іншого», що перетворює жіночу ідентичність не більше, як в об’єкт для нормативних оцінок, позбавляючи її контролю над власним буттям і можливостей реалізувати власний творчій потенціал. Автор виводить жіночу суб’єктивність за межі реальності буденного життя, де відбувається творчий прорив її свідомості до сфери метафізичного трансцендентного буття. І саме жіночу суб’єктивність, яка не обтяжена холодною, раціональною логікою патріархального світу, автор наділяє здатністю переживати стан екстатичного захоплення буттям, навіть в момент смерті, через її боротьбу і спротив чоловічій тоталітарності раціонального світового порядку. На відміну від позиції радикального фемінізму автор бачить вирішення проблеми суперечності між жіночою та чоловічою статтями через ідею їх гармонійної взаємодоповнюваності в особистісному житті.
2
Титаренко, Т. М. "Досвід жіночий і чоловічий: тортури інтерпретацій". Наукові студії із соціальної та політичної психології, Вип. 25 (28) (2011): 94–102.
Знайти повний текст джерела
3
Tytarenko, O. О. "Жіночий досвід відбудови вугільної промисловості Донбасу в повоєнний період". Literature and Culture of Polissya 99, № 13i (29 травня 2020): 66–78. http://dx.doi.org/10.31654/2520-6966-2020-13i-99-66-78.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті охарактеризовано особливості формування жіночого професійного та особистого досвіду відбудови шахт Донбасу в повоєнний період.Визначено специфіку мобілізаційної кампанії на відбудовчі роботи, висвітлені мотиви, якими керувалися жінки, освоюючи чоловічі професії. Проаналізовано вплив пропаганди та системи "соціалістичного змагання" як чинників залучення на роботу та підвищення продуктивності праці. Висвітлено умови праці на шахтах, особливості соціальної адаптації, реалізації жінками різних рольових статусів на роботі та в побуті.
4
Дацюк, Г. "Тема визвольних змагань у контексті усної історії. Жіночий досвід". Наукові записки з української історії, Вип. 19 (2007): 474–80.
Знайти повний текст джерела
5
Кісь, О. "Материнство за гратами як благословення і прокляття: жіночий досвід ГУЛАГу". Народна творчість та етнологія, № 2 (366), березень - квітень (2017): 32–43.
Знайти повний текст джерела
6
Кісь, О. Р. "Жіночий досвід ҐУЛАҐу: стан досліджень та джерельні ресурси в українському контексті". Український історичний журнал, № 3 (528), травень - червень (2016): 125–38.
Знайти повний текст джерела
7
Кісь, О. Р. "Жіночий досвід ҐУЛАҐу: стан досліджень та джерельні ресурси в українському контексті". Український історичний журнал, № 3 (528), травень - червень (2016): 125–38.
Знайти повний текст джерела
8
Кісь, О. Р. "Жіночий досвід ҐУЛАҐу: стан досліджень та джерельні ресурси в українському контексті". Український історичний журнал, № 3 (528), травень - червень (2016): 125–38.
Знайти повний текст джерела
9
Кісь, О. "Жіночий досвід участі в національно-визвольних змаганнях на західноукраїнських землях у 1940-1950-х рр." Схід /Захід, Вип. 13/14 (2009): 101–25.
Знайти повний текст джерела
10
Кісь, О. "Жіночий досвід участі в національно-визвольних змаганнях на західноукраїнських землях у 1940-1950-х рр." Схід /Захід, Вип. 13/14 (2009): 101–25.
Знайти повний текст джерела
11
Кісь, О. "Жіночий досвід участі в національно-визвольних змаганнях на західноукраїнських землях у 1940-1950-х рр." Схід /Захід, Вип. 13/14 (2009): 101–25.
Знайти повний текст джерела
12
Бежнар, Г. П. "ГЕНДЕРНІ СТЕРЕОТИПИ В РЕКЛАМІ". Актуальні проблеми філософії та соціології, № 32 (1 лютого 2022): 3–7. http://dx.doi.org/10.32837/apfs.v0i32.1015.
Повний текст джерелаАнотація:
Бежнар Г. П. Гендерні стереотипи в рекламі: проблеми й перспективи. – Стаття.
Реклама як частина масової культури впливає на наше сприйняття світу, інших людей і самих себе. Гендерні стереотипи, які активно використовуються в рекламі, настільки сильно впливають на людину, що у 2019 році у Великій Британії введено заборону на використання гендерних стереотипів, які можуть завдати шкоди, призвести до образи чи зневаги. Подібний крок визвав широкий резонанс і викликав чимало запитань. Метою статті є дослідження гендерних стереотипів у рекламі. Сьогодні, попри наявні зрушення в гендерному дискурсі, усе ще залишається живим уявлення про те, що жінки повинні використовувати свої знання та досвід у межах приватного, а чоловіки – публічного простору. Ці традиційні гендерні стереотипи створюються, зокрема, шляхом постійного, тривалого впливу рекламних образів на споживачів, що призводить до певних соціальних ефектів. Гендерна упе- редженість залишається помітною рисою XXI століття. Звичні образи жінок у великих ЗМІ – це «гламурне сексікошеня, свята мати, хитра відьма або жорсткий кор- поративний і політичний альпініст». Дослідники також стверджують, що більшість героїв і дійових осіб на телебаченні – це чоловіки, а чоловічий спорт набагато поміт- ніший, ніж жіночий, що потенційно завдає шкоди жіночій самооцінці. На міжнародному рівні реклама все ще відповідає традиційним гендерним уявленням. Негативними наслідками використання гендерних стереотипів у рекламі є обмежені соціальні ролі; система цінностей, яка базується лише на зовнішній красі; об’єктивація людини. Якщо засоби масової інформації зображують лише вузький діапазон ролей для чоловіків і жінок, то набір соціальних ролей, які люди вважають прийнятними для двох статей, зменшується. Необхідно зазначити, що сьогодні образи жінок і чоловіків виходять за межі сте- реотипного розуміння. Людство знаходиться в тому культурному моменті, коли все більше визнається, що традиційні способи гендерних репрезентацій уже не мають сенсу. Як зазначає М. Рокіта, якщо «виробники реклами не представлені повним спектром поглядів і цінностей, є ризик, що світ, створений у рекламі, увічнить стерео- типи». Ключем же до позитивних соціальних змін має стати «різноманітність у всіх сферах, включаючи маркетинг». Усвідомлення гендерної нерівності, визнання різних гендерних ідентичностей, можливість аудиторії активно спілкуватися з творцями реклами сприятимуть розширенню функціонального поля гендерних репрезентацій згідно з реаліями сучасного світу, що є надзвичайно важливим для розвитку суспільства на шляху гуманізму.
13
Глазкова, О. А. "ҐЕНДЕРНА ОСВІТА В УНІВЕРСИТЕТАХ КАНАДИ: ДОСВІД ТА СУЧАСНІСТЬ". Educational Dimension 30 (19 травня 2022): 273–77. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.4848.
Повний текст джерелаАнотація:
Вивчено стан впровадження гендерного підходу в інститут вищої освіти Канади. Проаналізовано публікації про міжнародний досвід з питань гендерної освіти. Розглянуто практику ведення та особливості двох основних форм розповсюдження гендерних знань у вищих навчальних закладах: жіночих та гендерних студій. Узагальнено досвід гендерної освіти в навчальних закладах Канади для доцільності його запозичення українськими навчальними закладами.
14
Афонін, Едуард, та Андрій Мартинов. "ТРАДИЦІЯ ЯК ФАКТОР ІНТЕГРАЦІЇ ТА КОНСОЛІДАЦІЇ УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА В УМОВАХ ПОСТМОДЕРНУ: АРХЕТИПНИЙ ПІДХІД". Public management 21, № 1 (29 травня 2020): 27–41. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2020-1(21)-27-41.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглядається феномен соціально-історичної традиції як чин- ник соціальної інтеграції та консолідації українського суспільства. Тради- ція визначається як процес відтворення через соціальні інститути досвіду поколінь та адаптація цього досвіду до вимог сучасності. Стверджується, що адаптація традиції до постмодерної сучасності є складним соціально-іс- торичним і соціально-психологічним процесом, у контексті якого відбува- ється зміна світоглядної парадигми та виникає новий — раціональний тип мислення, що впливає на соціальні практики і соціальну поведінку. Налаш- товуючи нащадки на інноваційну діяльність постмодерн розмиває великі нарративи традицій і заперечує соціальний досвід попередніх поколінь. Під впливом інновації суспільна система фрагментується і невпинно тяжіє до стану аномії. За цих обставин традиція, її суб’єкти і носії стають конструк- тивним фактором соціальної консолідації, що відбувається в контексті ви- рішення актуальних питань інноваційного розвитку. Традиція і традиційна діяльність виступають своєрідними ціннісно-смисловими формами у ви- гляді нових міфів і міфотворчості, які протистоять втраті національної іден- тичності і суспільної цілісності. Теоретичне підґрунтя такої діяльності, на думку авторів, представив французький соціолог Ж. Дюран, який запропо- нував концепцію імажинера як механізму конструювання соціальної реаль- ності. Цей механізм, за думкою Ж. Дюрана, є одночасно уявою, уявленим та уявленням, а реальність — втіленням вільної гри уяви, на яку впливають міфи та архетипи. Імажинер існує у двох режимах: денному (діурн) та ніч- ному (ноктюрн). Перший функціонує в дуальній формі, якій властиві іє- рархічність і патріархальність, втілені у героїчному міфі. Натомість другий виявляється як цілісний містичний міф або смерть як інша реальність. На думку авторів, імажинер як втілення колективного несвідомого, пов’язаний з такими архетипними властивостями суспільної системи як екстерналь- ність / інтернальність (зовнішній / внутрішній локус-контроль), екстравер- сія / інтроверсія (соціальна / соцієтальна ідентичність), екзекутивність / інтенціональність (жіночі / чоловічі соціальні ролі). Відповідно минула суспільно-історична доба модерну пов’язана з функціонуванням режиму ді- урну, архетипами і міфотворчістю, які тісно пов’язані з реалізацією зовніш- нього соціального контролю, патріархальності (соціальної ідентичності) та зростанням у суспільній системі кількості жіночих соціальних ролей. Постмодерна сучасність актуалізує режим ноктюрну, за умов якого в системі по- силюється самоконтроль, розмивається ієрархічність та зростає кількість чоловічих соціальних ролей.
15
Мединська, Ю. "Досвід смерті та жіноча ідентичність". Психологія і суспільство, № 2 (36) (2009): 99–103.
Знайти повний текст джерела
16
Isaieva, Natalia, Alina Akimova та Anastasiya Akimova. "Категоризація травматичного досвіду особистості в китайському жіночому щоденниковому наративі: фреймово-сценарна модель". PSYCHOLINGUISTICS 28, № 2 (8 листопада 2020): 56–81. http://dx.doi.org/10.31470/2309-1797-2020-28-2-56-81.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета дослідження. На основі фреймового аналізу комплексно дослідити особливості категоризації травматичного досвіду жінки у китайськомовному щоденниковому наративі.
Методи дослідження. Основним у нашому дослідженні є метод фреймового моделювання, розроблений Я.В. Бистровим; використано також інші лінгвістичні методи (когнітивний і структурно-семантичний аналіз) та загальнонаукові методи (аналіз, синтез, дескрипція та класифікація мовних фактів, структурування текстового матеріалу). Матеріалом дослідження слугують літературні діариї відомих китайських письменниць Дін Лін (“Щоденник Софії”, “Щоденник самогубці”) та Лу Їнь (“Щоденник Ліши”, “Щоденник закоханої”).
Результати. З’ясовано сутнісні характеристики фрейму-сценарію як психокогнітивної структури, що уможливлює виявлення змісту, принципів і засобів вербалізації суб’єктивного досвіду у відповідному наративі. Виявлено, що універсальною структурою категоризації жіночого травматичного досвіду (як психологічного феномену) в китайськомовному щоденниковому наративі є фрейм-сценарій ЖІНОЧЕ ЖИТТЄПИСАННЯ. Він охоплює 7 вузлів верхнього рівня: МОТИВАЦІЯ, ДІЙОВІ ОСОБИ, МЕТОДИ, ТРАВМАТИЧНИЙ ДОСВІД (ФІЗИЧНИЙ, ЕМОЦІЙНИЙ, ҐЕНДЕРНИЙ) та ПАМ’ЯТЬ, конкретизовані у 22-х терміналах нижнього рівня. Заповнення термінальних пропозицій текстовим матеріалом унаочнило емоційно-рефлексивну природу усвідомлення авторками власного досвіду як травматичного, що підтверджується семантичними ролями нараторок (найчастіше – пацієнс та експерієнцер), наративним методами (роздуми, описи, рефлексивні питання) та актуалізованими видами пам’яті (культурно-символічна, образно-іконічна, емоційна).
Висновки. Фреймово-сценарний підхід до вивчення особливостей категоризації суб’єктивного досвіду в жіночому щоденниковому наративі уможливлює: (1) виявлення механізмів усвідомлення авторками власного досвіду, (2) ідентифікацію значущих для письменниць/ нараторок життєвих подій (об’єктивних дій і внутрішніх станів), (3) з’ясування мотивів, принципів і засобів категоризації цих подій.
17
Коломієць, О. В. "Мемуаристика як досвід автобіографічних творів у жіночій літературі XX - поч. XXI ст. ("Дар Евдотеї" Докії Гуменної як антитеза "Жіночої ролі" Людмили Таран)". Літературознавчі студії, Вип. 33 (2011): 232–37.
Знайти повний текст джерела
18
Ніколаєнко, О. О. "ВІДЛУННЯ ПОЛЬСЬКОГО ФЕМІНІЗМУ В УКРАЇНІ (ПОЛЬСЬКІ ЖІНОЧІ ОРГАНІЗАЦІЇ НАДДНІПРЯНЩИНИ НА ПОЧАТКУ ХХ ст.)". Історія та географія, № 57 (2020): 95–102. http://dx.doi.org/10.34142/2313-2345.2020.57.15.
Повний текст джерелаАнотація:
На початку ХХ ст. в українських землях Російської імперії виникли польські феміністичні організації – в Києві (1907 г.) й Одесі (1913 р). Беручи приклад з польських жіночих організацій і підтримуючи з ними тісний зв'язок, вони прагнули підвищувати самосвідомість жінок, проводили культурно-просвітницьку роботу, намагалися допомогти жінкам у підвищенні професійної кваліфікації. У той же час польські феміністичні організації в українських містах поширювали свій вплив на все польське населення та, по суті, виконували завдання підтримки національної самосвідомості. Діяльність цих товариств давала жінкам досвід самоорганізації, громадської діяльності, підвищувала їх авторитет і приводила до зміни їх статусу.
19
DUDOLADOVA, Alyona, та Olga DUDOLADOVA. "СПРОБИ РЕФОРМУВАННЯ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ: ОРИГІНАЛЬНІ ЦІЛІ Й ОСТАННІ РЕЗУЛЬТАТИ". Astraea 1, № 2 (2020): 8–23. http://dx.doi.org/10.34142/astraea.2020.1.2.01.
Повний текст джерелаАнотація:
Людське мовлення існує як особливий вид діяльності – чітко структурований, організований, впорядкований, що регулюється суспільством, у якому ми живемо, його нормами та традиціями. Проте детермінованість комунікації суспільними відносинами залишає індивідові певний простір для особистого вибору тих чи інших мовленнєвих актів та мовних одиниць у відповідності до його попереднього досвіду, який безперечно базується на індивідуальній картині світу, створеній у мозку завдяки багатоманітній взаємодії з оточуючим світом. Саме соціальні відносини і є своєрідною засадою комунікативної діяльності будь-якого представника цього суспільства. Мова та культура (а саме: сукупність традицій, уявлень, звичок, знань та правил поведінки, що зафіксовані у значеннях мовних одиниць) нерозривно позв’язані та дозволяють передавати досвід від однієї генерації до іншої, закріплюючи й певні стереотипи. Отже, здатність мови впливати на ставлення людей до речей, фактів, подій цілком зрозуміла, що й дозволило активістам запропонувати мовну реформу у 70-і роках ХХ століття. Спочатку феміністки проголосили необхідність мовних змін у жіночих номінаціях, потім ця течія стала загальнонаціональною у багатьох країнах світу і торкнулася представників інших меншин, отримавши назву політичної коректності. Наразі цю течію називають соціальною коректністю, оскільки вона опікується злагодою усіх членів суспільства. Запропоновані зміни вважалися соціально та культурно бажаними й корисними через припущення, що зміни в мові людей призведуть до змін у їхньому ставленні до певних явищ та життя в цілому. Зважаючі на останні події у Сполучених Штатах Америки, слід зауважити, що сучасний інтерес до “політично коректної” мови не вщухає, а й далі набирає обертів. Цікавим видається прослідити соціо-культурні витоки та засади цього явища, а також його лінгвістичне відображення.
20
Ільченко, О. "Історико-педагогічна оцінка досвіду жіночої благодійності в освіті Україні". Педагогічні науки, Вип. 70 (2017): 74–79.
Знайти повний текст джерела
21
ПАРАХОНЬКО, Людмила В'ячеславівна. "ЗІСТАВНИЙ АНАЛІЗ КОНЦЕПТУАЛЬНО-ФРЕЙМОВОГО КОНСТРУЮВАННЯ ЖІНОЧОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ (НА МАТЕРІАЛІ РОМАНУ Ш. БРОНТЕ «ДЖЕЙН ЕЙР»)". Мова, № 35 (29 липня 2021): 110–23. http://dx.doi.org/10.18524/2307-4558.2021.35.237849.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета статті — провести зіставний аналіз концептуально-фреймового конструювання жіночої ідентичності на матеріалі роману Ш. Бронте «Джейн Ейр». Об’єкт аналізу — акцентування концептуально-когнітивного фрейму «Ідентичність жінки» в англійській і російській лінгвокультурах. Предмет аналізу — зіставний аналіз оригінального і перекладеного текстів. У роботі використано методи контрастивного та контекстуального аналізу. Результатом проведеного дослідження є розгляд амбівалентності у ставленні до жіночої ідентичності, яку сприймають як закріплення жіночого індивіда за певною особистісною і соціальною позицією, підкреслена важливість тавтологічних і плеонастичних компонентів, що виражають певні смисли, виявлено проблематичний аспект дослідження, окреслено перспективи рішень. Висновки. Переклад роману «Джейн Ейр» відображає мовну свідомість І. І. Введенського, яка відрізняється від досвіду і знань автора оригінального твору. Це дає змогу ідентифікувати мовну особистість самого перекладача, що вважається неприйнятним, бо переклад спотворює розуміння жіночої суті, домисел перекладача частково нівелює задум автора. Практичне застосування результатів роботи полягає в тому, що вони можуть знайти використання в курсах з лінгвокультурології, теорії перекладу, у практиці перекладацької діяльності.
22
Smeyukha, Victoriya, and Natalya Grebennikova. "Women’s Press: Theory and Research Experience in Ukraine and Russia." Current Issues of Mass Communication, no. 17 (2015): 43–58. http://dx.doi.org/10.17721/2312-5160.2015.17.43-58.
Повний текст джерелаАнотація:
The main objectives of this research are: to summarize the studies in women’s press carried out by Ukrainian and Russian scientists in the late XX and early XXI centuries; to identify the main trends in research on this issue; to identify the common and different trends in Ukrainian and Russian studies; to define the ground for strengthening research interest to a segment of women’s press. The source base for this study consists of the Ukrainian and Russian dissertations, monographs and research articles. Methods. For this study the authors used the following methods: bibliographic; methods of comparison and classification; theoretical-typological and historical-typological methods; secondary analysis of data derived from other studies. Within the bibliographic review we analysed the academic works by Ukrainian and Russian scientists, who explored the women’s press. With that, the main focus was on those scientific works, which significantly contributed to the studies in women’s press or strongly indicated the formation of new trends in the relevant research process. The following electronic resources were used as the main source to find academic publications devoted to the women’s press: “Elibrary.ru”, “Man and Science – Library of Dissertations on Humanitarian Sciences”, “Vernadsky National Library of Ukraine”. The scientific papers devoted to the studies in women’s press were classified in accordance with the issues they mainly focused on. The papers were presented in chronological order, within the corresponding thematic areas. Comparison and classification methods were used to identify the similar and different trends in development of the studies in women’s press in Ukrainian and Russian science. Theoretical-typological method made it possible to correlate the research results with the typological conceptions of women’s periodicals. Historical-typological method was used to show the role of contemporary studies in the history of women’s press. Results and Conclusions. A bibliographic review of Ukrainian and Russian academic works dedicated to women’s press was performed. The authors analyzed research papers of the late XX and early XXI cent.; identified the main trends in research on this issue; found common and different trends in Ukrainian and Russian studies; defined the ground for strengthening research interest to a segment of women’s press. At present, the women’s press is a subject of many humanities studies in Ukraine and Russia; women’s periodicals are studied by philologists, historians, sociologists, in cultural studies. The strengthening of research interest to the field of women’s periodicals in Ukraine and Russia was mainly stimulated by the following factors: the developments in socio-political situation that influenced the system of media as a whole; and the expansion of women’s press segment, strengthening of its economic significance and of its impact on the audience. Some similar trends are observed in the development of women’s press in two countries that stipulates the similar trends in research on this subject. Scientists of the both countries mostly conduct the theoretical-typological, historical-typological, philological, gender, linguistic and sociological analysis of the women’s periodicals. Developments in the segment of women’s press and changes in its impact on the audience define the key areas of research process. During the first decade of the XXI century, scientists focused their studies on the typological transformation of the system of women’s press and on the developed of classification of the women’s periodicals. Later, the main interest refocused on the impact of women’s press on mental, behavioral and communication characteristics of the audience. The Ukrainian scientists perform better in the scientific theory of women’s press, because their studies are based not only on own theoretical experience, but also take into account the results of Russian colleagues, contributing to the breadth and quality of research, and making it possible to pay more attention to the new areas of research. At the same time, the majority of Russian scientists use in their research on women’s presses a narrower set of academic sources that leads to the certain uniformity and similarity of the results. The generalizations and conclusions of the current research can supplement the theoretical knowledge in the field of women’s press, facilitate tracing the dynamics of research interest on the corresponding subject in Ukraine and Russia, and contribute to the determination of the prospective areas of studies in women’s press.
23
Глиняний, Іван Володимирович. "ІСТОРІЯ ТА РОЗВИТОК ГЕНДЕРНОЇ ПОЛІТИКИ У ВИБОРЧОМУ ПРАВІ". Знання європейського права, № 3 (7 лютого 2020): 23–34. http://dx.doi.org/10.32837/chern.v0i3.13.
Повний текст джерелаАнотація:
Статтю присвячено аналізу гендерної політики та дослідження її еволюції на прикладі історичного досвіду провідних демократичних країн світу, а також порівняння розвитку гендерної політики з вітчизняним законодавством. У статті також розглядаються позитивні та негативні сторони гендерної політики, виходячи із історичного досвіду її розвитку.
Рівність прав чоловіка та жінки має природно-правове походження і ґрунтується на вироблених у різні часи розвитку людства ідеях свободи та рівності індивідів. Проте у виборчій практиці доволі часто цей принцип порушувався, де діяв статевий ценз, сутність якого полягала в наданні виборчих прав тільки особам чоловічої статі і невизнання їх за особами жіночої статі. На практиці похідних країн світу можливо помітити, що не так давно статевий ценз відійшов в історію виборчого законодавства, а в деяких сучасних державах такий ценз ще діє, спотворюючи гендерну нерівність виборчих прав чоловіків та жінок. Також треба зазначити, що й провідні демократичні держави не оминули питання гендерної політики стороною, закріплюючи на законодавчому рівні певні гарантії для реалізації пасивного виборчого права жінок, що робить дослідження гендерної політики у виборчому праві досить актуальним питанням. Ставиться питання щодо запровадження гендерних квот (хоча б на перехідний період) і у вітчизняну виборчу практику. Cтатевий виборчий ценз на сучасному етапі цивілізаційного розвитку залишається й досі актуальним, однак має як негативний, так і позитивний характер. Гендерна політика у виборчому праві диференціюється в залежності від релігійного критерію, оскільки і на сьогодні у країнах, де сповідується іслам жінки обмежені у реалізації активного та пасивного виборчого права.
24
Драч, О. О. "Функціонування вищих жіночих курсів у Російській імперії: досвід вирішення питання оплати навчання (друга половина XIX - початок XX ст.)". Гуржіївські історичні читання, Вип. 5 (2012): 109–12.
Знайти повний текст джерела
25
Gatsky, O. O., A. I. Tretiakova, I. V. Kovalenko та I. B. Tretyak. "Досвід використання довготривалої електростимуляції при ушкодженнях нервів, поєднаних з ішемією м’язів передпліччя". Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, № 2 (21 січня 2020): 112–19. http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2020.2.10777.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета роботи: підвищити ефективність лікування хворих з ушкодженнями нервів, поєднаних з ішемією мʼязів передпліччя шляхом використання методик реконструктивної хірургії та довготривалої електростимуляції нервів.
Матеріали і методи. Проведено аналіз хірургічного лікування десяти хворих з травмою нервів, поєднаних з супракондилярними переломи плечової кістки, ускладнених ішемією м’язів передпліччя. Представники чоловічої статі складали 80 % обстежених, жіночої – 20 %. Середній термін від моменту отримання травми до проведення реконструктивного втручання становив 4,7 місяців. В усіх випадках проведено хірургічне лікування – невроліз, аутопластика, зшивання нервів, ангіоліз, видалення дегенеративно змінених тканин в межах найбільшої щільності фасціально-кісткових проміжків. У 8 випадках реконструктивне нейрохірургічне втручання завершувалось імплантацією системи для довготривалої прямої електростимуляції нервів “Ней-Сі 3М” (ВЕЛ, Україна).
Результати досліджень та їх обговорення. Запропонована методика дозволила досягти суттєвого поліпшення результатів лікування у 80 % постраждалих. Враховуючи складний механізм розвитку змін м’язового апарату внаслідок денерваційного та ішемічного ґенезу, усунення щонайменше денерваційних ефектів, шляхом стимуляції регенераційного потенціалу ушкодженого периферичного нерва є доволі перспективним напрямком.
26
Ярошенко, Алла, та Тетяна Семигіна. "ФЕМІНІСТИЧНА СОЦІАЛЬНА РОБОТА ЯК ПРОФЕСІЙНЕ ІНВЕСТУВАННЯ В ЖІНОЧУ СОЛІДАРНІСТЬ". Вісник Академії праці, соціальних відносин і туризму, № 1 (8 травня 2019): 13–29. http://dx.doi.org/10.33287/11192.
Повний текст джерелаАнотація:
Феміністична соціальна робота є одним із сучасних напрямів соціальної роботи. Її концепція ґрунтується на цінності гендерної рівності й визнанні специфічного досвіду жінок, пов’язаного з несправедливим розподілом владних відносин. Стаття має за мету проаналізувати деякі аспекти феміністичної соціальної роботи та їхню реалізацію у практичній діяльності на прикладі інтервенцій із працівницями комерційного сексу. Аналіз літератури дав змогу з’ясувати засадничі положення феміністичної теорії та практики в соціальній роботі, на які спираються фахівці різних феміністичних течій. Продемонстровано відмінність радикального й ліберального феміністичних підходів до розв’язання проблем жінок, задіяних у секс-індустрії. З’ясовано, що в практичній соціальній роботі в Україні ідеї феміністичних втручань із уразливими категоріями жінок не знаходять належного відгуку.
27
Лєнь, Т. В. "ПРАВА РІВНОСТІ: БОРОТЬБА ТРИВАЄ". Таврійський науковий вісник. Серія: Публічне управління та адміністрування, № 3 (18 лютого 2022): 58–63. http://dx.doi.org/10.32851/tnv-pub.2021.3.8.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті подано історичний огляд світового й українського жіночого руху за свої права як ідеї становлення та розвитку правової рівності чоловіків і жінок та сучасні реалії правового забезпечення жінок в Україні. Поява фемінізму цілком закономірна, оскільки пов’язана не тільки із соціально-економічними змінами, а й зі зростанням жіночої свідомості, намаганням жінки знайти своє місце у світі, що змінюється, та бажанням змінити ступінь впливу жінки на суспільство. Феміністичний/жіночий рух вніс зміни до законодавства на користь жінок. Незважаючи на декларовані права особи незалежно від статі, у реаліях вони не дотримуються. Упередження та гендерна дискримінація продовжують панувати. Жінки та чоловіки мають нерівний доступ до соціальних статусів, ресурсів, привілеїв, престижу, влади. Інтеграція української держави у світове співтовариство потребує переосмислення ролі та місця жінки у суспільстві та її рівноправної участі в усіх сферах життя, зокрема у політиці та державотворенні, проте сучасне становище чоловіків і жінок у суспільстві, гендерні стереотипи населення, офіційна гендерна політика свідчать про те, що це станеться нескоро. Підставою для такого висновку є стан гендерних відносин в економічній, соціальній, правовій і політичній сферах українського суспільства, а також стан суспільної свідомості, котрий досі успішно відтворює низку глибоко вкорінених гендерних стереотипів. У суспільстві існує подвійний стандарт оцінок соціального внеску людини залежно від статі, різна оцінка мотивації для чоловіків і жінок (публічні зобов’язання перед суспільством для чоловіків; безкорисливі, особистісні, мотивовані сімейними обов’язками для жінок). Враховуючи проблему впровадження механізму забезпечення рівних прав чоловіків і жінок, Україна отримала новий виклик – Партнерство Біарріц. У рамках Партнерства Кабінет Міністрів України підтримав План реалізації зобов’язань. Визначено цілі та пріоритети реалізації у рамках Партнерства. Налагоджено внутрішнє партнерство з Урядом і міжнародними колегами. Приєднання України до Партнерства Біарріц є визнанням зусиль України щодо сприяння досягнення рівних прав і можливостей для чоловіків і жінок.
28
Козерод, О. В. "З досвіду самоврядування єврейської меншини України: жіночі організації у період 1920-х років". Грані, № 5 (79) (2011): 3–7.
Знайти повний текст джерела
29
Козерод, О. В. "З досвіду самоврядування єврейської меншини України: жіночі організації у період 1920-х років". Грані, № 5 (79) (2011): 3–7.
Знайти повний текст джерела
30
Козерод, О. В. "З досвіду самоврядування єврейської меншини України: жіночі організації у період 1920-х років". Грані, № 5 (79) (2011): 3–7.
Знайти повний текст джерела
31
Maksuta, Yaryna Mala, Mykola. "Екзистенціально-персоналістські конотації ідей фемінізму у творчості Лесі Українки". Multiversum. Philosophical almanac, № 9-10 (18 травня 2018): 65–77. http://dx.doi.org/10.35423/2078-8142.2015.9-10.04.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті аналізується один із дійових чинників вступу до нового суспільства – результативність феміністського руху, ефективність вирішення його завдань і пошуків засобів та умов вивільнення жінки від існуючих форм пригноблення, формування жіночої свідомості з врахуванням вітчизняного досвіду. Зокрема, дослідження феміністичних ідей Лесі Українки свідчить, що поглибленого переосмислення потребує феміністичний рух – рух, тенденції і наслідки якого привідкривають до цього невідомі, самотворчі особистісні можливості жінки у нових життєвих умовах. Історичний розвиток актуалізує раніше дещо приховані негативні риси патріархату, освячені традиціями відносин статей. Обстоювані Лесею Українкою феміністичні ідеї засвідчують, що дієвість мистецтва жіночності – в умовах його здійснення на усій вертикалі життєдіяльності індивідуальності – від домашнього вогнища і до її індивідуально-особистісних соціально і культурно значущих проявів.
32
Білавич, Іван. "Становлення і розвиток гігієнічної просвіти дітей та юнацтва в закладах освіти Галичини наприкінці ХІХ – у 30-х роках ХХ століть". New pedagogical thought 107, № 3 (24 листопада 2021): 14–20. http://dx.doi.org/10.37026/2520-6427-2021-107-3-14-19.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена гігієнічній просвіті дітей та юнацтва в Галичині наприкінці ХІХ – у 30-х рр. ХХ ст. Крізь призму історичного досвіду висвітлено діяльність інституцій медичного спрямування (Українське гігієнічне товариство, Українське лікарське товариство (УЛТ), «Медична громада», «Народна лічниця»), освітніх, культурно-просвітницьких, жіночих, господарсько-економічних, дитячих і юнацьких, студентських, благодійницьких, інших громадських організацій (Українське педагогічне товариство (УПТ) «Рідна школа», «Просвіта», Союз українок, «Сільський господар», «Академічна громада», Товариство імені Петра Могили та ін.) на ниві гігієнічного просвітництва. Проаналізовано ефективні форми, продуктивні засоби масового медичного просвітництва дітей та дорослих у Галичині, що істотно вплинуло на здоров’язбереження людей. На прикладі Українського гігієнічного товариства (1929–1939) висвітлено те, як українські громадські активісти, серед яких лікарі-«суспільники» (О. Козакевич, С. Магаляс, М. Музика, Р. Осінчук, М. Панчишин, С. Парфанович та ін.), студенти-медики, за тісної співпраці з УЛТ, УПТ «Рідна школа», Союзом українок, іншими діячами поширювали санітарно-гігієнічні знання через улаштування гігієнічних курсів, тематичних лекцій, сприяли профілактиці інфекційних захворювань, зокрема туберкульозу, вели протитуберкульозні курси, здійснювали профілактичні огляди тощо. Закцентовано увагу на курсовій підготовці медичних волонтерів, дівчат-«гігієністок», наголошено на гігієнічній освіті учнів УПТ «Рідна школа», де викладали «Основи гігієни», проводили активну виховну роботу зі школярами в цьому напрямі. Проаналізовано роль українських громадських періодичних видань у поширенні гігієнічних знань дітей та юнацтва. Окреслено шляхи використання продуктивного історичного досвіду діяльності українських громадських товариств у галузі гігієнічного просвітництва дітей та юнацтва в Галичині досліджуваного періоду за сучасних умов поширення пандемії коронавірусу.
33
Reshetnova, I. I. "Концептуальні дослідження, гендер і філософія постмодернізму на початку ХХІ століття". Науково-теоретичний альманах "Грані" 20, № 9 (9 вересня 2017): 18–22. http://dx.doi.org/10.15421/1717117.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття «Концептуальні дослідження, гендер і філософія постмодернізму на початку ХХІ століття» присвячена аналізу гендерної інтерпретації концептуальних досліджень останніх десятиліть у західноєвропейській філософії постмодерну. У статті розглядаються традиційні та феміністські підходи в концептосфері багатьох соціокультурних понять. Порушується дискурсивний аналіз жіночої суб’єктивності, відмінностей і взаємозв’язків статі і гендеру. Також в статті згадується ідея постмодерністів, що ніяке знання не може бути оцінено поза контекстом культури і традиції, а також, що немає поза контекстом критерію істинності та достовірності. У статті приділяється увага факту, який є важливим для гендерних досліджень, а саме – що людина не пізнає об’єктивну реальність, а інтерпретує її, інтерпретуючи свій досвід. Розглядається складність існуючої полеміки між класичною філософією і феміністською реакцією на постмодернізм, оскільки, крім знання традиційної філософії і її постмодерністської критики, включає також ідеї попередньої історії феміністської теорії і що філософи-феміністи по-різному відповідають на виклики постмодернізму, проте їх наукова аргументація будується, в основному, на аналізі функціонування парадигм.
34
Khymovych, О. S. "Історико-теоретичні засади вивчення та діахронний вимір сучасної трудової міграції". Науково-теоретичний альманах "Грані" 20, № 11 (16 листопада 2017): 91–99. http://dx.doi.org/10.15421/1717152.
Повний текст джерелаАнотація:
Вивчено та проаналізовано основні хвилі трудової міграції, зокрема, увага зосереджена на характеристиці їхніх часових меж. Виділено та проаналізовано основні тенденції підперіодів в останній, четвертій, хвилі трудової міграції громадян України. Визначено, що перші три хвилі характеризуються через політичні, релігійні, ідеологічні чинники, основними їх представниками є переважно чоловіки, а от остання, четверта хвиля має суттєві відмінності та визначається як жіноча міграція. На основі проведеного аналізу наукової літератури, а також авторського дослідження (зібрано більше ніж 40 інтерв’ю з трудовими міНауково-теоретичний альманах "Грані"тами) визначено основні підперіоди четвертої хвилі трудової міграції, яку вчені характеризують переважно як економічну міграцію.На основі здійсненого аналізу виявлено чимало напрацювань як теоретико-методологічного, так і прикладного характеру. Зроблено спробу проаналізувати розміри трудової міграції. На підставі аналізу вітчизняних та закордонних досліджень також визначено, що явище трудової міграції з України має складний характер і не зводиться до економічного детермінізму. Визначено та показано регіональний розподіл трудових міНауково-теоретичний альманах "Грані"тів, які мали досвід роботи чи навчання за кордоном.
35
Yallina, V. L. "ОСОБЛИВОСТІ ПІДГОТОВКИ ВЧИТЕЛЬСЬКИХ КАДРІВ (ІСТОРИЧНИЙ АСПЕКТ)". Теорія та методика навчання та виховання, № 48 (2020): 195–205. http://dx.doi.org/10.34142/23128046.2020.48.18.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність та важливість підготовки вчителів, їхнього професійного розвитку пов’язані з викликами сучасності, які вимагають від нового покоління швидкої адаптації до нових умов інформаційно-технологічного розвитку суспільства. Стаття присвячена опису та аналізу конкретного періоду (1860-1870), який характеризувався розвитком народної освіти, діяльністю земств, необхідністю підготовки вчителів. Показано зміни, які відбулися у навчанні шкільних вчителів у зв’язку з реформами системи освіти у 1860-х роках. Визначено основні напрями діяльності уряду у галузі підготовки вчителів. Проаналізовано нормативні документи досліджуваного періоду і на цій основі узагальнено основні аспекти діяльності земств, розкрито їх значення у підготовці педагогічних кадрів, схарактеризовано позитивні характеристики та недоліки їхньої діяльності. Вирішення поставлених у статті завдань здійснено за допомогою таких загальнонаукових і спеціальних методів дослідження: аналізу та синтезу, систематизації та узагальнення. На основі використання опублікованого педагогічно цінного досвіду діяльності шкіл Харківської губернії у 1860-1870-х роках було визначено, що у другій половині ХІХ століття виникла проблема нестачі вчителів. У статті розглядаються причини недостатньої забезпеченості шкіл вчительськими кадрами у 60-70-х рр. ХІХ ст., основними з яких були: відсутність спеціалізованих навчальних закладів для підготовки вчителів; недостатнє фінансування освітньої справи; низька заробітна плата. Установлено, що земства Харківської губернії займалися підготовкою сільських вчителів на базі вже існуючих загальноосвітніх навчальних закладів та призначали учням, які були зацікавлені в опануванні професії вчителя, стипендії. З метою підвищення кваліфікації та поширення передових педагогічних ідей та досвіду проводились педагогічні з’їзди і спеціальні педагогічні курси. З’ясовано, що у жіночих навчальних закладах (державних, приватних та духовних) Харківської губернії приділяли належну увагу практичній підготовці викладацького складу. Перспективну тематику подальших наукових пошуків вбачаємо в порівняльному аналізі змісту, форм та методів організації підготовки вчительських кадрів на різних етапах розвитку суспільства.
36
Левченко, Юлія. "СПЕЦИФІКА ТА ПРОБЛЕМАТИКА ПОЛІТИЧНОЇ УЧАСТІ ЖІНОК-ЛІДЕРОК В УКРАЇНІ". ГРААЛЬ НАУКИ, № 2-3 (9 квітня 2021): 388–94. http://dx.doi.org/10.36074/grail-of-science.02.04.2021.080.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано специфіку та проблемні аспекти політичної участі жінок-лідерок в Україні. Формулюючи концепцію описаного дослідження, було вирішено керуватися судженнями та результатами досліджень провідних науковців вітчизняної та зарубіжної площини політичних наук. Виявлення проблем та особливостей вітчизняної жіночої політичної участі стало метою та завданнями дослідження. Методи дослідження, що було застосовано: порівняльний аналіз, аналіз статистичних матеріалів та вивчення документів, систематизація та моделювання. Мотивами участі жінок у місцевій політиці є: потреба вирішити нагальну соціальну проблему політичними засобами, а не свідомою побудовою власної політичної кар’єри; потреба в самореалізації, що виражається в емоційному прагненні бути активною, виконувати цікаву роботу, та мотив творця (альтруїстична версія самореалізації), який має виразну складову творення чогось нового, що дає результат і приносить користь. Явища дискримінації за статтю в політичній діяльності ідентифікують жінки-політикині залежно від їхнього досвіду. Рекомендовано звернути увагу на виявлену проблематику задля якісного здійснення трансформаційних процесів у сучасному суспільстві та політичному просторі.
37
Єсьман І.В. "ПЕДАГОГІЧНА ОСВІТА БАТЬКІВ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ В УМОВАХ НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ШКОЛИ". ПЕДАГОГІЧНИЙ АЛЬМАНАХ, № 49 (29 жовтня 2021): 15–21. http://dx.doi.org/10.37915/pa.vi49.243.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано особливості педагогічної освіти батьків молодших школярів в умовах Нової української школи. Виокремлено й охарактеризовано соціально-психологічні й педагогічні вимоги до батьків.Визначено два основні шляхи успішної співпраці школи та батьків для розвитку партнерства: постійне, чітке, двостороннє спілкування; різні способи залучення батьків до освітнього процесу. Презентовано основні напрями роботи з педагогічної освіти батьків молодших школярів в умовах Нової української школи: загальне ознайомлення дорослого населення з основами сімейного виховання – через засоби масової інформації (мережа Інтернет – електронна платформа «Нова українська школа»: портал «Учительська кімната» – інформаційна, методична та консультативна підтримка вчителів і директорів шкіл, організації спільнот учителів, портал «Батьківський комітет/рада» – призначений для створення спільнот батьків, підтримки їхнього спілкування; телебачення, преса); підготовка батьків до виховання дітей – у закладах освіти; підготовка молоді до сімейного життя – в закладах загальної середньої освіти; в клубах молодої сім’ї; в системі семінарів, курсів тощо; підготовка до материнства – в жіночих і дитячих консультаціях; підготовка вчителів і вихователів до роботи з батьками – у закладах вищої освіти, на курсах, семінарах тощо. Презентовано досвід роботи Міської батьківської ради Департаменту освіти Харківської міської ради. Представлено короткий силабус практикуму з педагогічної освіти батьків учнів молодшого шкільного віку «Навколо дітей разом», в якому визначено тривалість і структуру навчання (4 місяці, 2 модулі, 8 тем, 17 завдань), форми навчання (мікровикладання, самостійна робота, індивідуальні завдання, консультації) та результат навчання – засвоєння батьками знань з психології, педагогіки, фізіології дитини, педіатрії, нормативно-правових основ функціонування сім’ї, вироблення відповідних умінь і навичок з виховання дітей.
38
Аніщук, Н. В. "Гендерно-правові реформи в Литовській Республіці". Наукові праці Національного університету “Одеська юридична академія” 28 (26 липня 2021): 3–11. http://dx.doi.org/10.32837/npnuola.v28i0.690.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена дослідженню гендерно-правових реформ у Литовській Республіці, які розглядаються у контексті питань щодо гендерної рівності та тендерної дискримінації. Литва за рівнем тендерного розвитку входить до тих європейських країн, що активно діють у напрямах забезпечення рівноправ'я статей у всіх сферах суспільства. Аналізується гендерно-правовий досвід цієї країни у політичній, соціально-економічній та інших сферах життя литовського суспільства.
Литовська Республіка на конституційному рівні закріпила принцип гендерної рівності. У Литві розроблені спеціальні законодавчі механізми, що захищають права жінок. Вони впливають на зміну старих і створення нових законів, що регулюють гендерні питання. В Литві створена спеціальна установа з гендерних питань — Служба контролера рівних можливостей. У парламенті працює жіноча група. Відкриті центри із вивчення гендерних проблем. У суспільстві ведеться конструктивний діалог із цих питань. Все це вказує на позитивні зміни щодо гендерних питань у правовому житті Литовської Республіки.
Основну увагу приділено аналізу Закону Литовської Республіки Про рівні можливості. Висвітлено питання щодо розроблення та прийняття цього Закону, розкрито основні його положення. Зазначається, що для забезпечення вищезгаданого Закону Сейм Литовської Республіки заснував Службу контролера рівних можливостей. Ця служба є самостійним державним інститутом, що підзвітна Сейму. її діяльність засновується на принципі демократизму, законності, неупереджності і справедливості. Служба контролера рівних можливостей стежить за реалізацією закріпленої в Конституції Литовської Республіки рівності прав і можливостей чоловіків і жінок, за виконанням Закону про рівні можливості.
Для забезпечення гендерної рівності було внесено зміни до литовського законодавства. Були скасовані положення, що сприяють дискримінації жінок. У рамках Національної програми забезпечення жінок рівними правами прийнято антидискримінаційні заходи у сферах працевлаштування, освіти і науки, політики, охорони здоров'я. Ведеться робота щодо викорінення торгівлі жінками і насилля над ними.
У висновку акцентується увага на тому, що гендерно-правовий досвід Литовської Республіки може бути використано Україною під час удосконалення її гендерного законодавства та забезпечення рівних можливостей жінок і чоловіків в усіх сферах життєдіяльності суспільства.
39
Shcherbak , N. "УПРОВАДЖЕННЯ СТАНДАРТІВ ГЕНДЕРНОЇ РІВНОСТІ В УМОВАХ МОДЕРНІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ ПАРЛАМЕНТСЬКОЇ РЕФОРМИ". Theory and Practice of Public Administration 4, № 71 (17 грудня 2020): 47–54. http://dx.doi.org/10.34213/tp.20.04.06.
Повний текст джерелаАнотація:
Досліджено актуальні питання розроблення й упровадження стандартів гендерної рівності в діяльності органів державної влади. Аргументовано, що особливого значення ці питання набувають в умовах модернізації державного управління та реалізації парламентської реформи в Україні. Всебічно досліджено витоки та причини появи гендерної політики, а також досвід інших зарубіжних країн (зокрема, країн – членів ЄС) щодо її практичного упровадження. Дано визначення гендера як змодельованої суспільством та підтримуваної соціальними інститутами системи цінностей, норм і характеристик чоловічої й жіночої поведінки, стилю життя та способу мислення, ролей та відносин жінок і чоловіків, набутих ними як особистостями у процесі соціалізації, що насамперед визначається соціальним, політичним, економічним і культурним контекстами буття й фіксує уявлення про жінку та чоловіка залежно від статі їх. Наголошено, що гендер є досить складним та комплексним поняттям, воно вживається в кількох значеннях, але для нас є найбільш близьким таке: гендер як політика рівних прав і можливостей чоловіків та жінок, а також діяльність зі створення механізмів щодо її реалізації. Підкреслено, що гендерна рівність – це рівний правовий статус жінок і чоловіків та рівні можливості для його реалізації, що дає змогу особам обох статей брати рівну участь у всіх сферах суспільного життя. На основі проведеного дослідження розроблено практичні рекомендації щодо практичного упровадження стандартів гендерної рівності у діяльність органів державної влади (зокрема, Верховної Ради України та її Апарату) з урахуванням основних завдань парламентської реформи та реформи державного управління в цілому.
40
Боярська-Хоменко, А. В. "ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ ДОРОСЛИХ У КРАЇНАХ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ТА СХІДНОЇ ЄВРОПИ У 1919 – 1945 рр." Теорія та методика навчання та виховання, № 48 (2020): 9–21. http://dx.doi.org/10.34142/23128046.2020.48.01.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті визначено політико-економічні, соціокультурні й освітні чинники, які впливали на розвиток професійної освіти дорослих в означений час у країнах Центральної та Східної Європи. Проаналізовано напрями теоретичних розвідок у галузі професійної освіти дорослих: визначення філософських підходів у вивченні професійної освіти дорослих; розробка дидактичних і методологічних концепцій професійної освіти дорослих; соціально-діагностичні питання професійної освіти дорослих як складової системи національної професійної освіти; формулювання мети професійної освіти дорослих і визначення її завдань; визначення змісту професійної освіти дорослих, що відображав необхідність розвитку як професійних умінь і навичок, так інтелектуальної і емоційної сфер людини; політичне значення розвитку професійної освіти дорослих. Установлено, що у досліджуваний час визначились дві форми здобуття професійної освіти дорослих: формальна і неформальна. Узагальнено зміст, форми та методи навчання дорослих у відповідності до сформованих напрямів (буржуазно-ліберальний, конфесійний, професійно-технічний, педагогічний, підготовка керівних кадрів). З’ясовано, що професійна освіта дорослих включала як фахову (вивчення іноземних мов, психології, соціології, основ торгівлі, бухгалтерії, інженерії, технічних дисциплін, агрономії, природознавства, художньої та мистецької справи, чоботарської справи тощо), так і загальноосвітню складову (компенсаційне навчання, загальнокультурний і соціальний розвиток, трудове виховання, громадянська та політична освіта, здоров’язбережувальна освіта). Неформальна професійна освіта також здобула активного розвитку і реалізовувалась через засідання соціальних клубів, професійних спілок і товариств, діяльність молодіжних, жіночих, ремісничих та робітничих об’єднань і асоціацій. Визначено деякі недоліки розвитку професійної освіти дорослих: андрагогічні дослідження цього етапу носили суб’єктивний характер та базувались на особистому досвіді науковців; теоретичні знання були позбавлені узагальнень, визначень, оцінок і порівнянь, виконували описову функцію; політизованість та перенасиченість ідеологічною пропагандою; недосконала нормативно-законодавча база.
41
Пелехан, Б. Л., М. М. Рожко та Л. І. Пелехан. "ПОШИРЕНІСТЬ ПОТРЕБИ ОРТОПЕДИЧНОГО ЛІКУВАННЯ ПОВНОЇ ВІДСУТНОСТІ ЗУБІВ У ЖИТЕЛІВ ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ У ПЕРІОД 2016–2020 РОКІВ". Scientific and practical journal "Stomatological Bulletin" 115, № 2 (22 вересня 2021): 78–84. http://dx.doi.org/10.35220/2078-8916-2021-40-2.15.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета дослідження – на основі статистичних даних прослідкувати тенденцію поширеності потреби ортопедичного лікування повної відсутності зубів у мешканців Івано-Франківської області у період 2016–2020 років. Методи дослідження. Для реалізації мети дослі- дження нами проведено збір та аналіз офіційних статистичних даних щодо кількості пацієнтів, які звернулися по стоматологічну допомогу із потре- бою ортопедичного лікування повної відсутності зубів у лікувальні заклади Івано-Франківської області у період 2016–2020 років. Для визначення поширеності захворювання серед меш- канців Івано-Франківської області нами опрацьовані офіційні статистичні дані, надані Головним управлін- ням статистики в Івано-Франківській області, щодо розподілу постійного населення (18 років і старше), вікового та статевого складу населення Івано-Фран- ківської області у період 2016–2020 років. Наукова новизна. Вперше проведений збір та аналіз даних щодо поширеності повної відсутності зубів у мешканців Івано-Франківської області. На основі статистичних даних кількості пацієнтів, які зверну- лися у лікувальні заклади Івано-Франківської області з метою ортопедичного лікування повної відсутності зубів та чисельності населення області встановлено тенденцію розвитку патології мешканців Прикар- паття у період 2016–2020 років. Висновки. На основі статистичних даних зафік- совано тенденцію до росту поширеності потреби ортопедичного лікування повної відсутності зубів у мешканців Івано-Франківської області. Починаючи із 2016 року і до 2019 року спостерігався ріст кількості хворих із встановленим діагнозом «повна втрата зубів». 2020 рік став винятком – ймовірно зважаючи на карантинні обмеження. Встановлено перевагу осіб жіночої статі із встанов- леним діагнозом «повна втрата зубів» та визначено причини цієї переваги (вища чисельність постійного дорослого населення області та вищий рівень серед- ньої очікуваної тривалості життя в осіб жіночої статі Івано-Франківської області).
42
Аніщук, Н. В. "ГЕНДЕРНО-ПРАВОВІ РЕФОРМИ У ШВЕЙЦАРІЇ". Наукові праці Національного університету “Одеська юридична академія” 26 (22 липня 2020): 3–11. http://dx.doi.org/10.32837/npnuola.v26i0.654.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена дослідженню гендерно-правових реформ у Швейцарії, які розглядаються у контексті питань щодо гендерної рівності та гендерної дискримінації. Швейцарія за рівнем гендерното розвитку входить до десятки європейських країн із найвищим показником забезпечення рівноправ'я статей у всіх сферах суспільства. Аналізується гендерно-правовий досвід цієї країни у політичній, соціально-економічній та інших сферах життя швейцарськото суспільства.
Сьогодні Президентом Швейцарії є жінка. Так, наприкінці 2019 р. Президентом Швейцарії на наступний рік обрали Симмонетту Соммаруту. Слід зазначити, що 2019 р. у Швейцарії ознаменувався й тим, що за підсумками парламентських виборів депутатами стала рекордна велика кількість жінок - 42%. Тим самим Конфедерація обітнала за цим показником такі європейські країни, як Норветію, Італію та Францію. Безумовно такі факти вказують на актуальність обраної теми.
Жіноче питання у Швейцарії має довгу історію. Першим кроком на шляху здобуття швейцарськими жінками гендерної рівності стала їх боротьба за виборчі права. Лише в 1971 р. швейцарські жінки нарешті здобули довгоочікуване виборче право після тото, як це питання було винесено на референдум.
Після того, як жінки здобули виборче право, наступним кроком стало включення принципу гендерної рівності до швейцарської Конституції. В 1981 р. відбувся референдум щодо внесення до Основного Закону відповідних поправок, який надав позитивну відповідь.
Наприкінці ХХ століття під впливом гендерно-правового реформування швейцарського суспільства відбулися зміни у політичному житті цієї країни. Наприклад, у 1984 р. Елізабет Копп стала першою жінкою-міністром Швейцарії.
Наступні гендерно-правові реформи у Швейцарії пов'язані із забезпеченням рівноправ'я жінок та чоловіків у сім'ї. На референдумі 1985 р. жінки отримали рівні із чоловіками права у сім'ї.
Важливу роль щодо вирішення гендерного питання відіграє Федеральний закон про рівноправ'я жінок і чоловіків, який набув чинності 1 липня 1996 р. Закон прямо забороняє будь-які форми дискримінації чоловіків і жінок, як прямі, так і непрямі. Закон застосовується в усіх сферах діяльності. Безпосередньо торкається таких сфер, як, наприклад, порядок прийняття на роботу, отримання освіти, виплата заробітної плати.
У статті порушуються питання законодавчого вирішення легалізації проституції, скасування заборони абортів, порушується проблема гомофобії тощо. Зазначається про те, що випадки гендерної дискримінації все ще зберітаються у швейцарському суспільстві.
Робиться висновок, що загалом досвід Швейцарії щодо гендерно-правових реформ має позитивне значення і заслуговує на його вивчення з метою його подальшого втілення у вітчизняному законодавстві. Адже Швейцарія визнана однією із найпрогресивніших країн світу, що докладають зусиль на шляху забезпечення рівноправ'я статей, успішно проводячи гендерно-правові реформи.
43
Поливач, Віктор. "ЗНАЧЕННЯ ТА РОЛЬ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ У ПІДГОТОВЦІ ВІЙСЬКОВИХ ЛІКАРІВ НА ДОДИПЛОМНОМУ ТА ПІСЛЯДИПЛОМНОМУ РІВНЯХ: АНАЛІЗ СВІТОВОГО ДОСВІДУ ТА ВІТЧИЗНЯНОЇ СИСТЕМИ ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 17, № 2 (26 січня 2020): 256–70. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v17i2.45.
Повний текст джерелаАнотація:
Професія військового лікаря потребує відмінного володіння як професійними медичними навичками, так і значного рівня фізичної тренованості. Робота в умовах надзвичайних ситуацій та особливого стану передбачає виснажливі фізичні навантаження, хронічне недосипання і порушення сну загалом, екстремальні перепади температур, а також значне психоемоційне виснаження. Дані обставини спричинюють високий ризик розвитку гострих стресових ситуацій та посттравматичного стресового розладу у військових лікарів та медичного персоналу. Для забезпечення ефективної роботи, а також попередження розвитку зазначених станів, військові лікарі повинні проходити комплексну підготовку на всіх освітніх рівнях. Особливого акценту вимагає фізична підготовка військових медиків як невід’ємна складова освіти військовослужбовців.Метою роботи є проведення аналізу та порівняння програм фізичної підготовки військових лікарів в Україні на додипломному та післядипломному рівнях, визначення її значення та ролі у комплексній системі освіти медиків-військовослужбовців.Для досягнення мети розглянуто та проаналізовано типові робочі програми навчальних дисциплін “Фізичне виховання” у Національному медичному університеті імені О. О. Богомольця (далі – НМУ) на факультеті підготовки лікарів для Збройних Сил України – кафедра фізичного виховання і здоров’я і “Фізичне виховання, спеціальна фізична підготовка” в Українській військово-медичній академії (далі – УВМА) – кафедра загальновійськових дисциплін (з курсом мовної підготовки). Також, розглянуті наукові публікації, присвячені системам підготовки військових лікарів у країнах Європи, США та Ізраїлю.За результатами дослідження необхідно виділити декілька особливостей вітчизняної системи підготовки військових лікарів. По-перше, відповідна підготовка здійснюється як на додипломному рівні у НМУ, так і післядипломному – в УВМА. По-друге, фізичне виховання у студентів НМУ має на меті у першу чергу загартовування організму та поліпшення загальної фізичної тренованості, проте не забезпечує тренування спеціальних навичок (основ рукопашного бою, пересування по пересіченій місцевості, стійкості до заколихування, вібрації, кисневого голодування). По-третє, фізична підготовка в УВМА полягає у диференційованому підході до тренувань курсантів чоловічої та жіночої статей, а також розділена на три основних напрями: розвиток і вдосконалення загальних фізичних якостей, формування спеціальних якостей військовослужбовців та розвиток і вдосконалення військово-прикладних рухових навичок.
44
Романова, Н. В. "АСОЦІАТИ ZUHAUSE: ЛІНГВІСТИЧНИЙ АСПЕКТ (НА МАТЕРІАЛІ СПРЯМОВАНОГО АСОЦІАТИВНОГО ЕКСПЕРИМЕНТУ)". Nova fìlologìâ 2, № 81 (23 червня 2021): 100–105. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-81-2-14.
Повний текст джерелаАнотація:
Реферовану статтю присвячено лінгвістичному аналізу асоціатів слова-стимулу ZUHAUSE («рідна домівка») в сучасній німецькій мові. Актуальність студії зумовлена потребою у виявленні специфіки національно-мовного образу світу різних народів із метою подолання перешкод у процесі міжкультурного спілкування. Останнє є не лише механізмом обміну інформацією, а й ефективним способом самоідентифікації. Дослідження виконане на основі матеріалів спрямованого асоціативного експерименту “Emotionen, Gefühle des Menschen”, що проводився впродовж шести місяців (лютий–липень 2012 року) у вишах та інституціях Німеччини гуманітарного напряму. В експерименті брали участь 102 анонімні автохтонні інформанти віком від 18 до 59 років жіночої і чоловічої статі. Корпус отриманих асоціатів, або відповідей-реакцій, становить 100%, його якість залежить від фонових знань і досвіду респондента. Умовно виокремлено такі дві групи асоціатів, як основні й похідні. Основні асоціати збігаються з лексико-граматичним класом пропонованого слова-стимулу – іменником, похідні – виходять за межі лексико-граматичного класу слова-стимулу й постають як прикметники, дієслова, власні назви, словосполучення (прикметники + іменники, займенники + іменники), синтагми та речення. Емпіричний матеріал було зіставлено з узусом або мовною нормою, виявлено більшою мірою відхилення від узусу: Нові значення рідної домівки орієнтовані на абстрактні поняття з позитивною, негативною й нейтральною характеристиками, поява яких детермінована позамовними й мовними чинниками. Запропоновано кілька класифікацій асоціатів: за морфологічною, структурою, ознаками, ґенезою, частотою вживання, орфографією, семантикою та лексико-семантичною структурою. Встановлено такі два основні різновиди мовної свідомості, як типова й нетипова, що опосередковуються перехідною мовною свідомістю. Типовість, нетиповість або перехідність визначено через кількісні показники й обрахунки. Доведено, що асоціати слова-стимулу ZUHAUSE групуються навколо Geborgenheit («захищеність, безпека») та Familie («сім’я»).
45
BITKINE, Yefrem. "ЕКСЦЕНТРИЧНА АКРОБАТИЧНА ПАРА ЯК ФЕНОМЕН СУЧАСНОГО ЦИРКОВОГО МИСТЕЦТВА (НА ПРИКЛАДІ ДУЕТУ «DUO FLASH»)". ART-platFORM 3, № 1 (27 травня 2021): 141–65. http://dx.doi.org/10.51209/platform.1.3.2021.141-165.
Повний текст джерелаАнотація:
Сучасне циркове мистецтво України історично пов’язане з діяльністю і акробатів-скоморохів, і перших професійних артистів циркових труп. Особливе місце посідають акробатичні пари. Окремо виділимо саме ексцентриків, коміків. Неоціненним досвідом для молодого покоління циркових артистів в акробатичному жанрі є досягнення братів Олександра та Василя Ялових, подружжя Пастухових, братів Маренкових, братів Дякових та ін. Вони стояли біля витоків циркового акробатичного мистецтва ще радянської України. Спорт і мистецтво цирку завжди доповнювали один одний у розвитку акробатики як у манежі, так і на спортивних майданчиках. Тісний зв’язок спостерігається і в творчій діяльності сучасних циркових артистів-акробатів, а саме, серед стрибунів у групових номерах, чоловічих та змішаних парах, жіночих трійках або в чоловічих четвірках, в інших видах акробатичного жанру. На сьогодні є багато прикладів саме акробатичних шоу або вистав у світовому цирковому мистецтві.
Акробатична вистава в цирку є актуальною та сучасною формою видовища. Головною дієвою особою вистави є артист-акробат, який володіє різними видами цього жанру. Вистава за своєю формою може бути дивертисментом, шоу, ревю, виставою з драматургічним сюжетом.
До найзначніших феноменів сучасного українського циркового мистецтва сьогодні можна віднести акробатично-ексцентричну пару «Duo Flash», яка має понад 20 років історії. Дует є не тільки самостійним явищем циркового простору України, але і має особливе значення для позиціонування сучасного українського цирку за межами країни, тобто виконує важливу функцію покращення іміджу України у світовому культурному полі, є інструментом побудови міжкультурного діалогу. Учасниками дуету є Єфрем Біткіне та Євген Дашківський, представники циркових династій, випускники Київської муніципальної академії естрадного та циркового мистецтв. Дана розвідка присвячена основним періодам їх творчої біографії (київському, німецькому іспанському), становленню як акробатичної пари, взаємозбагаченню традицій різних циркових шкіл на їх прикладі.
46
Lazorenko, Borys P. "Технології реабілітації та реадаптації вимушено переміщених осіб". Scientific Studios on Social and Political Psychology, № 43(46) (15 липня 2019): 82–94. http://dx.doi.org/10.33120/ssj.vi43(46).27.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою дослідження було з’ясувати ефективність реабілітації та реадаптації вимушено переселених осіб (ВПО) в рамках проведення Школи соціально-психологічної допомоги (спільно з кафедрою організації соціально-психологічної допомоги населенню Чернігівського національного технологічного університету). Заняття Школи проводилися за навчальною програмою засвоєння авторського реабілітаційного комплексу, базованого на інноваційній технології парадоксу. Програмою також передбачалося комплексне дослідження за трьома напрямами: зміна показників ПТСР та адаптивності учасників; набуття ними навичок само- і взаємодопомоги на кінець навчання та їх сталість через три місяці після його завершення; визначення змін якості життя учасників упродовж цього часу. У кейсовому форматі досліджено досягнуті результати трьох ВПО жіночої статі. Показники ПТСР та адаптивності досліджувалися відповідно до визначених методик на початку занять, після їх закінчення і через три місяці по їх завершенні. Показники засвоєння навичок само- і взаємодопомоги та показники зміни якості життя досліджувалися двічі – по закінченні занять і через три місяці після їх завершення. За результатами трьох тестувань встановлено динаміку показників посттравматичних станів та порушень адаптивності. Виявлено, що їхня динаміка зумовлена змінами особистого і соціального життя. При цьому відмічено стале зростання особистого адаптивного потенціалу учасниць та самооцінки якості їхнього життя. Визначено, що в ході навчання ВПО набули вміння трансформувати свої негативні стани в особистий досвід, опанували навички само- і взаємодопомоги, досягли позитивних змін якості свого життя (як на кінець навчання, так і через три місяці після його завершення). Виокремлено три основні сфери практикування та закріплення набутих адаптивних форм поведінки в процесі та після завершення навчального курсу: 1) сферу сімейно-родинного спілкування; 2) сферу взаємодопомоги в спільноті рівних та в громадських організаціях, що об’єднують ВПО; 3) сферу соціальної самореалізації за місцем роботи і громадської діяльності. Проведене дослідження засвідчило необхідність розроблення проєктів соціально-психологічного супроводу ВПО щодо вдосконалення їхньої адаптивної поведінки в умовах “гібридного” миру. Запропонований автором реабілітаційний комплекс має практичне значення для дослідження ефективності реабілітаційних і реадаптаційних програм відновлення вразливих груп населення в умовах воєнних дій. Оригінальним у статті є дослідження ефективності технології парадоксу, застосування комплексу діагностичних методик із залученням авторського опитувальника самооцінки змін якості життя.
47
Barbe, A. M., A. M. Berbets та O. M. Yuzko. "ОСОБЛИВОСТІ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО ЕНДОМЕТРІОЗУ ПРИ ЗАСТОСУВАННІ АГОНІСТА ДОФАМІНОВИХ РЕЦЕПТОРІВ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 2 (20 серпня 2019): 75–82. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2019.v0.i2.10372.
Повний текст джерелаАнотація:
Ендометріоз – це хронічний доброякісний гормонозалежний стан, при якому за межами слизової оболонки матки відбувається розростання тканини, за морфологічними та функціональними властивостями ідентичної ендометрію. Одним із перспективних напрямків консервативного лікування зовнішнього генітального ендометріозу є пригнічення ангіонеогенезу шляхом застосування агоністів дофаміну.
Мета – визначення ефективності застосування агоністів дофаміну на експериментальній моделі ендометріозу на самках білих щурів.
Матеріал і методи. 21 особина статевозрілих нелінійних білих щурів Rattus Norvegicus Wistar жіночої статі масою 170–200 г, макроскопічне та гістологічне дослідження ендометріоїдних уражень. Особини були рандомізовано поділені на контрольну (20 щурів) та дослідну групу (21 щур).
Результати. При визначенні типів уражень отримані такі дані: у 72,5 % не визначено кістозних структур у місцях автотрансплантованих імплантів або визначено дрібні карункулярні структури без ознак розвитку, у 17,5 % визначено кісти з прозорим вмістом на місці імплантів, а у 10 % визначено кісти з мутним вмістом. При мікроскопічному дослідженні ендометріоїдних уражень у групі тварин, яким застосували каберголін, спостерігали сплющений залозистий секретуючий епітелій. При проведенні порівняльного аналізу морфометричних показників у даної групи тварин, порівняно із контрольною, визначено, що висота епітеліоцитів (18,06 мкм проти 50,01 мкм), висота секреторного полюсу епітеліоцитів (4,83 мкм проти 16,3 мкм) та площа ядра (18,71 мкм2 проти 76,27 мкм2) були достовірно меншими (p<0,0001), ніж у контрольній групі. Натомість, відносна щільність ядра у групі досліду була вищою (93,65 проти 84,92), ніж у контролі (p<0,05).
Висновки. Застосування каберголіну у щурів із індукованим експериментальним ендометріозом у дозі 0,03 мг/кг маси тіла протягом 14 днів привело до достовірного зменшення утворення кістоподібних утворень на місці імплантів, зменшення макроскопічних розмірів та об’єму уражень, зменшення розмірів епітеліоцитів та їх активності.
48
Koval, M. "ЖІНОЧІ ГОЛОСИ В УКРАЇНСЬКО-АМЕРИКАНСЬКІЙ ПРОЗІ: ПАМ’ЯТЬ, ТРАВМА І ЗАБУТТЯ". Наукові записки Харківського національного педагогічного університету ім. Г. С. Сковороди "Літературознавство", 2019, 115–26. http://dx.doi.org/10.34142/2312-1076.2019.1-2.91-92.09.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена проблемі пам’яті та створення мнемонічного ланд-шафту в українсько-американській етнічній літературі. На прикладі опо-відання «Зобов’язання» Ірен Забитко зі збірки «Коли Люба йде з дому» (2003) й роману Аскольда Мельчука «Будинок вдів» (2008) проаналізовано способи художнього відтворення пам’яті та її зв’язок з травматичним досвідом насильства, втрати й еміґрації. Ключовою у згаданих творах стає жіноча перспектива переживання минулого. Художня модель пам’яті тво-риться за допомогою мотивів вразливості жіночого тіла (оповідання І. Забитко) і материнства та помсти (роман А. Мельничука). Теоретичну основу аналізу художніх творів складають концепції постпам’яті М. Гірш, забування П. Коннертона та культурної пам’яті А. Ерл. У статті наголошується на важливості матеріального й лінгвістичного маркування досвіду, а також мовних обмеженнях передавання травматичних переживань. Можливість способи передавання пам’яті є головною проблемою у згаданих творах. Насильство й породжена ним травма унеможливлюють нарацію пам’яті, як у випадку з головною героїнею оповідання І. Забитко. Забування як форма пам’яті стає захисним емоційним бар’єром, що дозволяє вижити. З іншого боку, в романі А. Мельничука індивідуальна пам’ять персонажів показана не лише як елемент колективної пам’яті мікросоціуму (етнічної громади), а й як складова культурної пам’яті народу. Нарації пам’яті трьох головних героїнь роману віддзеркалюють різне ставлення до досвіду минулого, яке, проте, має одну спільну рису – історичну зумовленість. Саме така мнемонічна модель є характерною для українсько-американської етнічної літератури загалом. Пам’ять героїнь переплітається з колективним історичним досвідом ХХ століття та інтеґрується в простір еміґраційної пам’яті, створюючи складну культурно-історичну амальгаму.
49
Осьодло, Василь, та Дмитро Зубовський. "Ситуаційно-демографічні детермінанти прояву посттравматичного зростання учасників АТО". Disaster and crisis psychology problems, № 1 (2021). http://dx.doi.org/10.52363/dcpp-2021.1.2.
Повний текст джерелаАнотація:
В статті представлені результати емпіричного дослідження ситуаційно-демографічних детермінантів посттравматичного зростання учасників АТО. До групи ситуаційно-демографічних детермінантів було віднесено: вікові особливості учасників АТО; належність учасників АТО до різних груп за військовим званням (офіцери, сержанти, солдати);інтенсивність бойового досвіду учасників АТО. Вибірку дослідження складали 297 військовослужбовців – учасників АТО (278 чоловічої та 19 жіночої статі) у віковому діапазоні від 19 до 54 років. Для оцінювання посттравматичного зростання використовувався наступний інструментарій: «Опитувальник змін у світогляді» та «Опитувальник посттравматичного зростання». Для оцінювання інтенсивності бойового досвіду було використано «Шкалу оцінки інтенсивності бойового досвіду». Результати емпіричного дослідження дали змогу встановити залежність посттравматичного зростання від вікових особливостей військовослужбовців та інтенсивності бойового досвіду. Так, спостерігалось статистично значущий негативний кореляційний зв’язок між середнім значенням методики «Опитувальник посттравматичного зростання» та віком військовослужбовців (r = –0,14; p < 0,020). Кореляційний зв’язок між середнім значенням «Опитувальник змін у світогляді» та віком продемонстрував подібну тенденцію, однак не досягнув статистичної значущості (r = –0,13; p = 0,095).Також спостерігався статистично значущий позитивний кореляційний зв’язок між середнім значенням «Опитувальника посттравматичного зростання» та середнім значенням «Шкали оцінки інтенсивності бойового досвіду» (r = 0,15; p < 0,022). Не було встановлено відмінностей у вираженості посттравматичного зростання залежно від належності осіб до солдатського, сержантського або офіцерського складу. Ці дані можуть бути співставленні з даними інших закордонних досліджень
50
Середа, О. Г., та А. О. Кушніренко. "Актуальні питання ґендерної рівності у трудовому праві України в умовах євроінтеграції". Актуальні проблеми держави і права, № 83 (6 лютого 2020). http://dx.doi.org/10.32837/apdp.v0i83.135.
Повний текст джерелаАнотація:
У науковій статті розглянуто сучасні проблеми реалізації нормативно закріплених положень сто-совно ґендерної рівності у трудовому праві України. Дослідження цього питання зумовлено розвитком процесу інтеграції України до Європейського Союзу, що передбачає активну адаптацію українського національного законодавства до встановлених європейських стандартів. Наголошується, що незважа-ючи на існування диспропорцій щодо зайнятості та оплати праці за статевою ознакою, в Україні прак-тично відсутні фахові дослідження з питань ґендерної рівності на державному рівні. Досліджено проблеми поглиблення диспаритету чоловіків та жінок при працевлаштування та на інших етапах розвитку трудових відносин. Проаналізовано критерії диференціації правового регулю-вання праці з урахуванням особливостей підвищення ролі репродуктивної праці жінок та наголошено на необхідності виділення комплексу заходів ґендерного характеру, направленого на те, щоб надати особливого статусу репродуктивній праці. Вдосконалено теоретичні підходи до питань ґендерної диспропорції та ґендерних квот в умовах флексібілізації трудових відносин та розвитку нестандартних форм зайнятості. З урахуванням ана-лізу наукової літератури, практичних аспектів та офіційних статистичних даних, висвітлені основні актуальні аспекти розгляду поставленої проблематики існування ґендерної нерівності у трудових від-носинах. Досліджено міжнародний досвід щодо боротьби із ґендерною нерівністю та запропоновані шляхи подолання вказаної проблеми у вітчизняному трудовому законодавстві в умовах його реформування з метою підвищення конкурентоспроможності жіночої праці. Знайшли подальшого розвитку пропози-ції нормативного врегулювання питання та запровадження надійних механізмів реалізації правових норм щодо ґендерної рівності в Україні. На підставі проведеного дослідження запропоновано зміни до чинних нормативних актів щодо рів-ності представництва інтересів жінок і чоловіків у трудових відносинах, зокрема, пропорційна участь в управлінні об’єктами господарювання. Наголошується на впровадженні дієвих правових та еконо-мічних механізмів для забезпечення функціонування ґендерної рівності в умовах євроінтеграційних процесів в Україні.