Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Жителі.
Статті в журналах з теми "Жителі"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-50 статей у журналах для дослідження на тему "Жителі".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Ясень, Микола. "Академік Валерій Кухар: "Усі ми - жителі однієї планети"". Науковий світ, № 3 (140) (2010): 2.
Знайти повний текст джерела
2
Ясень, Микола. "Академік Валерій Кухар: "Усі ми - жителі однієї планети"". Науковий світ, № 3 (140) (2010): 2.
Знайти повний текст джерела
3
Пащенко, А. "Примхливі сни Віктора Греся "Чорна курка, або Підземні жителі"". Кіnо-коло, № 28 (2005): 125–28.
Знайти повний текст джерела
4
Здановська, В. ""Бібліотечна планета" та її жителі (за результатами анкетування читачів)". Бібліотечна планета, № 4 (82) (2018): 12–14.
Знайти повний текст джерела
5
Ленченко, В. "Місто Прилуки та його жителі за планом 1730-х років". Український археографічний щорічник. Нова серія 18 (2010): 109–16.
Знайти повний текст джерела
6
Петровська, І. Р. "ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ СТАНОВЛЕННЯ ГРОМАДЯНСЬКОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ МІСТЯН І СЕЛЯН". Problems of Modern Psychology, № 2 (16 лютого 2021): 215–21. http://dx.doi.org/10.26661/2310-4368/2020-2-23.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена аналізу психологічних чинників становлення громадянської ідентичності містян і селян. В емпіричному дослідженні взяло участь 350 осіб віком 30-50 років, з них 192 осіб, що народилися і проживають у містах, та 158 осіб, які народилися і проживають у сільській місцевості. Проведений порівняльний аналіз факторних оцінок чинників становлення громадянської ідентичності осіб із різним місцем проживання виявив статистично значущі відмінності, а саме що жителі сільської місцевості в порівнянні з жителями міст мають вищі факторні оцінки за «Соціальною інтегрованістю» і «Просоціальною спрямованістю», і нижчі – за «Суб’єктністю» та «Задоволеністю потреб у державі». Це пояснюється особливістю соціалізації жителів сільської місцевості, а саме вираженою орієнтованістю на єдність з іншими, підтримку тісних зв’язків, традиції колективізму, конформності, взаємопідтримки і взаємодопомоги, а також більшою схильністю до екстернальності та патерналізму. Здебільшого негативні уявлення селян про забезпечення державою умов для їхньої самореалізації та підтримання ефективної життєдіяльності (фрустрація потреб фізичного та соціального існування в державі) негативно впливають на сприйняття держави та себе як громадянина цієї держави і може ускладнювати формування стійкої позитивної громадянської ідентичності. Регресійні моделі, побудовані окремо для селян і містян, дозволяють стверджувати про наявність відмінностей у відносних вкладах незалежних змінних у прогнозуванні інтегрального показника громадянської ідентичності. Для жителів сільської місцевості найбільш значущими психологічними чинниками у становленні громадянської ідентичності є «Задоволеність потреб фізичного та соціального існування у державі», «Колективістські цінності батьківської сім’ї», «Соціальна інтегрованість» та «Соціоцентричні ціннісні орієнтації», тоді як для містян найбільш значущими психологічними чинниками є «Просоціальна спрямованість», «Суб’єктність особистості» і «Задоволеність потреб особи у державі».
7
Крилевець, Марина Сергіївна. "ЗАХИСТ ПРАВ ОСІБ ВІД НЕЗАКОННОГО ВИСЕЛЕННЯ ІЗ СЛУЖБОВОГО ЖИТЛА". New Ukrainian Law, № 4 (1 жовтня 2021): 31–36. http://dx.doi.org/10.51989/nul.2021.4.5.
Повний текст джерелаАнотація:
Автором розглянуто специфіку правового регулювання користування та виселення зі службового житла, права й обов’язки осіб, яким законом надано право на користування таким житлом. У статті проведено вивчення судової практики й ґрунтовний аналіз зако- нодавчих норм щодо регулювання порядку використання спеціального житлового фонду й процедури використання службового житла. Розглянуто перелік осіб, виселення яких забороняється без надання іншого житла. У результаті проведення вивчення наукових поглядів цивілістів на поняття «службове житло» й права особи на отримання такого житла зроблено висновок, що не можна ототожнювати право особи на службове житло з правом на житло в цілому. Право на службове житло безпосередньо пов’язане з реа- лізацією особою її трудових функцій і тривалістю трудових правовідносин. Розглянуто строки, протягом яких в особи є можливість звертатись до суду з негаторним позовом. Зауважено, що укладення договору найму службового житла є обов’язковою підставою для вселення в житло, тому його не укладення є суттєвим порушенням. Проведений аналіз практики національних судів України і Європейського суду з прав людини дозво- ляє зробити висновки щодо відсутності порушення положень Європейської конвенції про захист прав людини й основоположних свобод за умови необхідності врахування балансу між суспільними інтересами й інтересами особи, яка проживає в службовому житлі. Зро- блено висновок, що в тому випадку, якщо власник вимагає звільнення службового житла в установленому законом порядку, не можна говорити про факт порушення права особи на житло.
8
Шкурко, Татьяна Алексеевна, та Анна Андреевна Балакина. "Особенности отношений к другим людям жителей городов юга России, дифференцированных по территориально-пространственно-временным параметрам проживания в городе". Российский психологический журнал 12, № 1 (31 березня 2015): 91–99. http://dx.doi.org/10.21702/rpj.2015.1.9.
Повний текст джерелаАнотація:
В статье систематизированы территориально-пространственно-временные факторы, влияющие на формирование отношений к другим людям, определено их дифференцированное влияние на выраженность социально-психологических потребностей, параметров и типов отношений к другим людям жителей мегаполиса, большого и малого городов. В качестве детерминант особенностей отношений к другим людям в исследовании рассматриваются: место рождения (город проживания/другой город); район проживания (центр/периферия); тип проживания (частный дом, коттедж/ многоквартирный дом); высота (этаж) проживания; длительность проживания в городе; наличие иколичество переездов; тип переезда (своя область/свой регион/другой регион/другая страна); цель переезда. Эмпирическим объектом исследования выступили жители малого (Крымск) и большого (Ростов-на-Дону) городов Юга России, а также жители мегаполиса (Москва). В работе показано, что влияние территориально-пространственно-временных факторов на систему отношений к другим людям жителя города опосредовано типом города. Наибольшее влияние оказывают такие факторы, как: «место рождения», «тип проживания», «наличие/отсутствие переезда», «тип переезда», «длительность проживания». В работе продемонстрировано, что территориально-пространственно-временные факторы обусловливают в первую очередь отношения к другим людям жителей мегаполиса и большого города, и в меньшей степени влияют на отношения к другим людям жителей малого города.
Результаты и выводы исследования могут быть использованы при анализе, объяснении, прогнозировании общественных явлений на уровне городов различного типа (протестное движение, участие в митингах, миграция населения); при организации мероприятий и акций в городской среде; при планировании и реализации предвыборных кампаний для разных целевых групп.
9
Hryshchuk, L. A. "ТУБЕРКУЛЬОЗ ЛЕГЕНЬ У ПАЦІЄНТІВ ПОХИЛОГО ТА СТАРЕЧОГО ВІКУ В ТЕРНОПІЛЬСЬКІЙ ОБЛАСТІ УКРАЇНИ". Вісник медичних і біологічних досліджень, № 3 (27 листопада 2020): 37–41. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2020.3.11517.
Повний текст джерелаАнотація:
Резюме. Туберкульоз легень у осіб похилого та старечого віку продовжує залишатись актуальною проблемою у фтизіатрії. В пацієнтів такої вікової категорії виникають складнощі у своєчасній діагностиці та лікуванні, які зумовлені несвоєчасним зверненням за медичною допомогою, особливостями вікових змін організму.
Мета дослідження – проаналізувати характер перебігу туберкульозу легень у пацієнтів похилого та старечого віку під час стаціонарного лікування.
Матеріали і методи. У клінічному дослідженні взяли участь 152 хворих на туберкульоз легень, які лікувались у Тернопільському обласному протитуберкульозному диспансері. Клінічний діагноз був виставлений на основі клінічних, лабораторних та рентгенологічних досліджень. Ефективність лікування оцінювалась на момент виписки зі стаціонару. Пацієнтів поділили на дві групи: 104 особи похило віку (перша група) та 48 осіб старечого віку (друга група).
Результати. При аналізі характеристики хворих на туберкульоз похилого та старечого віку встановлено, що серед них переважали жителі сільської місцевості: особи похилого віку – 62,0 %, старечого віку – 79,2 %. За типом туберкульозного процесу – вперше діагностовано було серед осіб похилого віку – 90,4 %, старечого віку – 95,8 %. При госпіталізації у пацієнтів похилого віку деструкція легеневої тканини спостерігалась у 42,3 %, старечого віку – в 54,2 %. Наявність мікобактерій туберкульозу в мокротинні виявлено серед осіб похилого віку в 59,6 %, осіб старечого віку – у 70,8 %. Лікувались ефективно 75,0 % пацієнтів похилого віку і 68,8 % старечого віку.
Висновки. З метою своєчасного виявлення туберкульозу легень у осіб похилого та старечого віку необхідно покращити методи діагностики цього захворювання в пацієнтів старше 60 років, зокрема жителів сільської місцевості. Необхідно розширити можливості комплексного лікування за рахунок нових протитуберкульозних препаратів.
10
Vynohrad, N. O., Z. P. Vasylyshyn та L. P. Kozak. "КЛІНІКО-ЕПІДЕМІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЛЕПТОСПІРОЗУ В РІЗНИХ ЛАНДШАФТНИХ ЗОНАХ". Інфекційні хвороби, № 3 (11 жовтня 2018): 26–31. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2727.2018.3.8712.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою роботи було виявлення особливостей лептоспірозу в госпіталізованих пацієнтів з лабораторно верифікованим діагнозом, вивчення проявів і тенденцій епідемічного процесу при лептоспірозі на територіях карпатського регіону з рівнинним, гірським та змішаним рельєфом (по два адміністративних райони в кожній зоні).
Матеріали і методи. У кожній географічній зоні було обрано по два адміністративних райони, де впродовж календарного року обстежили 312 госпіталізованих в інфекційні стаціонари хворих із симптомами, що не виключали ймовірності цього захворювання. Верифікацію діагнозів здійснювали в ІФА шляхом детекції IgM до лептоспір, що дозволило виявити 82 хворих на лептоспіроз, з яких 25 – жителі рівнинної території, 19 – гірської, 38 – змішаного рельєфу.
Результати досліджень. Частка лептоспірозу в структурі інфекційних захворювань у середньому становила у районах рівнинної зони – (22,7±2,4) %, гірської – (18,8±2,1) %, змішаного рельєфу – (39,2±2,5) %. Інтенсивний показник захворюваності (ІПЗ) був високим у всіх зонах: 11,0-15,2 (рівнина), 6,2-39,7 (гори), 9,7-26,8 (змішаного рельєфу).
Більшість пацієнтів із верифікованим лептоспірозом – (72,7±2,5) % проживала у сільській місцевості. Лише в районах змішаного рельєфу частка хворих чоловіків була більшою – (65,8±4,8) %, ніж жінок, в інших ландшафтних зонах не виявлено статистично достовірної різниці за статевою ознакою. Хворі були з усіх вікових груп, але переважали дорослі працездатні особи – (73,1±2,5) %. Найвища частка лептоспірозу серед усіх професійно-побутових груп на досліджуваних територіях виявлена у категорії непрацюючих – (18,4±3,9)-(31,6±4,5) %, незначну частку становили пенсіонери – (2,6±0,8) % випадку.
Виявлено цілу низку професійно-побутових чинників ризику, що могли потенціювати ризик зараження людей лептоспірами.
Лептоспіроз маніфестував переважно легкими та середньо-тяжкими формами захворювання з поліморфним перебігом. На всіх територіях переважали форми лептоспірозу з гіпертермічним станом і ураженням дихального тракту – (41,5±5,4) %. Характерними були класичний варіант клінічної маніфестації та синдром гепатиту – по (14,6±3,9) %.
Висновок. Лептоспіроз є крайовою патологією в Карпатському регіоні та поширеним захворюванням у всіх ландшафтних зонах, про що свідчить висока частка цієї нозології в структурі інфекційних хвороб та показники ІПЗ сукупного населення. Гіперендемічними територіями були райони гірської зони та змішаного рельєфу. Групами ризику щодо захворювання на лептоспіроз виявилися жителі сільської території, переважно доросле працездатне населення. Виявлено широкий спектр обставин, що потенційно могли сприяти ймовірності зараження людей лептоспірами.
11
Чухліб, Т. ""Усі жителі української породи...": мовна та свідомісна еволюція поняття "народ" у Війську Запорозькому (друга половина XVII ст.)". Чорноморська Минувшина, Вип. 12 (2017): 17–40.
Знайти повний текст джерела
12
Чухліб, Т. ""Усі жителі української породи...": мовна та свідомісна еволюція поняття "народ" у Війську Запорозькому (друга половина XVII ст.)". Чорноморська Минувшина, Вип. 12 (2017): 17–40.
Знайти повний текст джерела
13
Zadorozhna, V. I., та N. V. Hopko. "ХАРАКТЕРИСТИКА ЛЕТАЛЬНОСТІ ПРИ ЛЕПТОСПІРОЗІ В ЧЕРНІВЕЦЬКІЙ ОБЛАСТІ". Інфекційні хвороби, № 3 (12 жовтня 2018): 32–36. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2727.2018.3.9409.
Повний текст джерелаАнотація:
Лептоспіроз є одним з найбільших викликів громадському здоров’ю Чернівецької області серед зоонозних інфекційних хвороб.
Мета роботи – дати характеристику летальності від лептоспірозу на прикладі Чернівецької області та визначити фактори, що підвищують її ризик.
Матеріали і методи. Використовували епідеміологічний, серологічний та статистичний методи дослідження, дані Державної установи «Чернівецький обласний лабораторний центр МОЗ України» (2006-2016 рр.) щодо захворюваності та летальності при лептоспірозі в області, результати епідеміологічного розслідування всіх зареєстрованих випадків лептоспірозу (283 випадки, зокрема 32 летальних), результати усного опитування 157 респондентів для оцінки обізнаності сільського населення щодо лептоспірозу. Етіологію захворювань визначали за наявністю специфічних антитіл у реакції мікроаглютинації з використанням некомерційного діагностичного набору штамів лептоспір.
Результати досліджень і висновки. На тлі тенденції до зниження захворюваності на лептоспіроз протягом періоду спостереження у Чернівецькій області відзначено стійку тенденцію до зростання летальності. Її середній показник складав 11,3 % при загальнодержавному 9,6 % та в окремі роки коливався від 3,6 % (2008 р.) до 57,1 % (2016 р.). Серед летальних випадків лабораторно підтверджено лише 59,4 %. Серед факторів ризику тяжкого ступеня недуги та вищої летальності слід зазначити етіологічну роль L. icterohaemorrhagiae, вік пацієнтів 60 років і старше, пізнє звернення за медичною допомогою, пізню постановку діагнозу після звернення. Серед пацієнтів із лабораторно підтвердженим діагнозом антитіла до L. icterohaemorrhagiae було визначено у 61,8 % пацієнтів із тяжким ступенем захворювання та у 63,2 % померлих. Серед усіх захворілих цей показник становив лише 33,7 %. Серед померлих пацієнтів особи віком 60 років і старше становили 62,5 %. За медичною допомогою на 5-10-у добу звернулося 59,4 % осіб проти 44,1 %, в яких захворювання закінчилося одужанням. Пізнє звернення за медичною допомогою обумовлено низькою обізнаністю населення. Серед опитаних сільських жителів лише кожен десятий відзначив обізнаність щодо цієї інфекції. Збіг первинного і кінцевого діагнозів зареєстровано лише в 3,4-23,3 % випадків. Серед захворілих на лептоспіроз і серед померлих переважали сільські жителі (відповідно 74,6 та 65,6 %).
14
Prokopiv, М. М., та G. O. Slabkiy. "ЕПІДЕМІОЛОГІЯ ЦЕРЕБРОВАСКУЛЯРНИХ ХВОРОБ СЕРЕД ЖИТЕЛІВ МІСТА КИЄВА". Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, № 4 (17 березня 2020): 10–15. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2019.4.10942.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета: дослідити епідеміологію цереброваскулярних хвороб серед дорослого населення м. Києва.
Матеріали і методи. При проведенні даного дослідження використано статистичний метод та метод системного підходу. Матеріалами дослідження слугували дані галузевої статистичної звітності по м. Києву за 2014, 2017 та 2018 рр.
Результати. Встановлено тенденцію до зниження показників зареєстрованої захворюваності дорослого населення м. Києва на цереброваскулярні хвороби та церебральний інсульт, а також поширеності серед дорослих жителів столиці вказаної патології. У 2018 р. рівень вказаних показників у м. Києві залишається високим. Так, рівень захворюваності дорослого населення на цереброваскулярні хвороби склав 68,25 із розрахунку на 10 000 дорослого населення, на тpaнзитopні цepeбpaльні ішeмічні нaпaди тa спopіднені синдроми – 2,68, на всі форми церебральних інсультів – 14,39, при цьому цepeбpaльні інсульти, які розвивалися на фоні артеріальної гіпертензії, склали 73,94 % від загальної кількості зареєстрованих церебральних інсультів. У місті лише 76,25 % осіб, які перенесли церебральні інсульти, перебувають під диспансерним наглядом із коливаннями показника від 48,21 % у Голосіївському до 98,57 % в Печерському районі. Це означає, що в місті 23,75 % осіб, які перенесли церебральні інсульти, не отримують належної медичної підтримки і, відповідно, мають ризик високого ступеня його повторного розвитку. Кількість осіб, які стали інвалідами внаслідок цереброваскулярних хвороб, коливається в межах 1236–1309, щорічно із яких в 2018 р. 57,45 % склали жителі міста працездатного віку. Показник смертності населення з названої причини з розрахунку на 100 000 дорослого населення збільшився на 1,18 і склав 116,07.
Різниця в показниках захворюваності дорослого населення на цереброваскулярні хвороби та поширеності даного захворювання в розрізі адміністративних територій міста можна пояснити різним рівнем звертальності населення за медичною допомогою та різною віковою характеристикою населення, яке проживає в різних районах міста.
Висновки. Результати дослідження вказують на необхідність прийняття в м. Києві цільової програми боротьби із цереброваскулярними хворобами та проведення цільової диспансеризації дорослого населення.
15
Гафизова, Наталья Борисовна, та Екатерина Олеговна Цалко. "Репродуктивные страхи жителей малых городов Ивановской области". Городские исследования и практики 6, № 1 (13 серпня 2021): 87–99. http://dx.doi.org/10.17323/usp61202187-99.
Повний текст джерелаАнотація:
Опираясь на результаты социологического исследования (анкетирование и фокус-групповое интервью), авторы выявляют и описывают репродуктивные страхи жителей малых городов Ивановской области и ключевые факторы их формирования. Анализ статистических данных показывает, что Ивановская область продолжает «стареть», увеличивается диспропорция между долями мужчин и женщин в старших возрастных группах, очередная демографическая волна приводит к снижению количества женщин и мужчин репродуктивного возраста, высокая разводимость усугубляет демографическую ситуацию в регионе. Эти негативные демографические процессы сопровождаются формированием и устойчивым воспроизводством репродуктивных страхов. Авторы выделили следующие факторы формирования и воспроизводства репродуктивных страхов: общая социально-экономическая ситуация в регионе, социальное самочувствие жителей, исторически сложившиеся особенности репродуктивного поведения жителей, проблемы в системах жизнеобеспечения (здравоохранение, социальная защита, образование и др.). Наиболее распространенные репродуктивные страхи: ухудшение материального положения (этот страх присущ жителям с низким материальным достатком и высоким уровнем образования), падение личных доходов (чаще тревогу по этому поводу испытывают женщины, молодежь и респонденты в позднем фертильном возрасте), боязнь потери полноценного отдыха (об этом более склонны тревожиться молодые жители малых городов и представители низкодоходных групп населения). Также исследование выявило четыре типа мотивов, ограничивающих детность: эгоистический, материальный, престижный, психологический. Авторы приходят к выводу, что существующие меры стимулирования рождаемости, качество услуг в здравоохранении и системе социального обеспечения, доступность иных социально значимых услуг пока не способны преодолеть тренд малодетности и нивелировать сложившиеся репродуктивные страхи.
16
Кузьмічова-Кисленко, Є. "Тимчасовий доступ до речей та документів у житлі чи іншому володінні особи". Вісник Пенітенціарної асоціації України, № 4 (12 квітня 2022): 141–52. http://dx.doi.org/10.34015/2523-4552.2021.4.12.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті на підставі результатів аналізу наукової літератури та судової практики розглянуто процесуальні аспекти тимчасового доступу до речей і документів у житлі чи іншому володінні особи. Увагу акцентовано на тому, що в Кримінальному процесуальному кодексі України окремо не визначено процесуальний порядок тимчасового доступу до речей і документів, який може бути пов'язаний з проникненням у житло чи інше володіння особи. Сформульовано висновок, що, постановляючи ухвалу про надання тимчасового доступу до речей та документів, які знаходяться у володінні відповідної особи, слідчий суддя, суд надає дозвіл на санкціонований доступ до житла чи іншого володіння особи виключно з метою тимчасового доступу до відповідних речей та документів. Крім цього, надання особою таких речей і документів може бути здійснений і в добровільному порядку без використання встановленого статтями 159, 160 Кримінального процесуального кодексу України порядку їх отримання.
17
Liubarets, Tatiana. "БІОХІМІЧНІ КРИТЕРІЇ ОЦІНКИ СТАНУ НИРОК У ПАЦІЄНТІВ З ПЛАЗМОКЛІТИННОЮ МІЄЛОМОЮ, ПОСТРАЖДАЛИХ ВНАСЛІДОК АВАРІЇ НА ЧОРНОБИЛЬСЬКІЙ АЕС". Actual Problems of Nephrology 25 (19 березня 2020): 41–45. http://dx.doi.org/10.37321/nefrology.2019.25-07.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета. Вивчити особливості біохімічних показників функції нирок в перебігу плазмоклітинної мієломи у пацієнтів, постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС.Матеріали і методи. Проаналізовано особливості перебігу захворювання у 64пацієнтів з плазмоклітинною мієломою (ПКМ), які знаходились на обстеженні та лікуванні у відділенні радіаційної онкогематології ННЦРМ протягом 2010-2017 рр. Оцінено основні клініко-лабораторні характеристики ПКМ (рівень ЛДГ, β2-мікроглобуліну, альбуміну, кальцію сироватки крові, сечовини, креатиніну та рівня гемоглобіну) з урахуванням радіаційного анамнезу (учасники ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, евакуйовані із зон безумовного відселення, жителі контамінованих територій та група порівняння) і стадії ПКМ за класифікацією Durie-Salmon et al. (1975) та ISS (1985).Результати. Встановлено, що у хворих на ПКМ з обтяженим радіаційним анамнезом порівняно з неопроміненими пацієнтами вірогідно зростав рівень β2-мікро-глобуліну (р=0,02) та кальцію (р=0,04). Підтверджено, що найбільш інформативними характеристиками пацієнтів з ПКМ є рівень сечовини (F = 3,58; р =0,05) та альбуміну сироватки крові (F = 4,00; р = 0,05). Підтверджено суттєвий взаємозв’язок основних показників функції нирок у обстежених, з розвитком анемії та рівнем кальцію, що залежить від ступеню остеолітичного ураження кісткової тканини.Висновки. Виявлені відмінності щодо біохімічних та клініко-гематологічних показників пацієнтів з ПКМ, постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС, і осіб без ускладненого радіаційного анамнезу можуть скласти підґрунтя для прогнозування ефективності перебігу захворювання і потребують подальших досліджень в даному напрямку.
18
Валиахметов, Рим Марсович, Гузель Римовна Баймурзина, Марсель Салаватович Туракаев та Анна Демир-Баадыровна Самба. "Этносоциальные особенности занятости населения в республиках Тува и Башкортостан". New Research of Tuva, № 4 (5 грудня 2021): 206–22. http://dx.doi.org/10.25178/nit.2021.4.15.
Повний текст джерелаАнотація:
Статья посвящена сравнительному анализу особенностей занятости в двух республиках Российской Федерации — Башкортостане и Туве. Они отличаются друг от друга, в том числе структурой экономики, темпом модернизации, человеческому потенциалу, этническому составу населения. Тем не менее, обе являются республиками с титульным этносом и обладают выраженными этносоциальными особенностями развития. Анализируются этносоциальные особенности занятости населения республики, трудовой мобильности, в том числе выявляемые в оценках самих жителей. Источниковой базой выступают статистические данные, а также материалы социологического исследования авторов «Этнические особенности развития человеческого потенциала в экономиках республик Российской Федерации», проведенного в обеих республиках в 2021 г. Выборка репрезентативная.
Выяснилось, что жители Тувы сравнительно больше ценят этническую принадлежность, чем жители Башкортостана. Ценность и важность этнической принадлежности для жителей Тувы и Башкортостана падает заметно, если их трудовая занятость осуществляется в условиях неустойчивой, временной работы. Ценность этнической принадлежности связана с уверенностью в устойчивости своей позиции на рынке труда. Жители Тувы, уверенные в том, что не потеряют свою работу, чаще заявляют о важности своей национальности, чем респонденты из Башкортостана.
Этническая принадлежность, по мнению опрошенных жителей двух республик, влияет на возможности расширения образовательных стратегий, успешного трудоустройства и хорошо оплачиваемой работы, а также на возможность открыть и вести свое дело. По мнению респондентов, возможности для карьерного роста и повышения своей квалификации сравнительно выше в Республике Башкортостан, чем в Республике Тува. При этом башкиры меньше удовлетворены возможностями развития в трудовой сфере, чем представители других национальностей Башкортостана. Тувинцы больше довольны возможностями карьерного роста, чем русские Республики Тува, однако здесь и русские, и тувинцы одинаково оценивают перспективы получения образования и повышения своей квалификации.
19
Kodzhebash, A. V. "Особливості сучасної структури насаджень парку села Піківець". Scientific Bulletin of UNFU 28, № 10 (29 листопада 2018): 32–35. http://dx.doi.org/10.15421/40281006.
Повний текст джерелаАнотація:
Досліджено парк села Піківець Уманського району Черкаської області, якого заклали жителі села та учні школи наприкінці 50-их – початку 60-их років ХХ ст. Площа парку становить 0,89 га. У парку встановлено пам'ятники учасникам війни 1941-1945 років і жертвам Чорнобильської катастрофи та меморіальний комплекс воїнам-односельцям, які загинули під час Великої Вітчизняної війни, з братською могилою, стелою і "вічним вогнем". Парк має недостатньо розвинуту доріжно-стежкову мережу, яка займає 3,5 % від загальної площі. Встановлено, що переважаючі види дерев представлені дубом звичайним (Quercus robur L.), липою серцелистою (Tilia cordata Mill.) та гіркокаштаном звичайним (Aesculus hippocastanum L.). Встановлено середні показники висот, діаметри стовбурів та крон дерев у деревостанах. У насадженні найбільший середній діаметр стовбура на висоті 1,3 м у представників Quercus robur L. – 43 см та Populus piramidalis Rozier – 47,3 см. З найбільшим середнім значенням висоти в парку дерева Q. robur L. – 17,4 м, та Populus piramidalis Rozier – 15,3 м. З'ясовано, що в парку є два типи ландшафтів – парковий (90 %) та регулярний (10 %). Проведено розподіл території за виділами, де у 2-му виділі узлісся сформоване з порід, де переважаючими є карагана деревовидна (Caragana arborescens Lam.) та бузок звичайний (Syringa vulgaris L.). Панівним видом у деревостані є дуб звичайний (Quercus robur L.). У 3-му виділі узлісся сформоване з карагани деревовидної (C. arborescens Lam.) з незначною домішкою інших порід. У деревостані немає одного переважаючого виду. Охарактеризовано трав'яний покрив та квіткове оформлення парку.
20
Speranska, O. V., та O. V. Kobets. "Проект будівництва парку історичних і етнографічних періодів у селі Червонокозацьке Запорізької області". Scientific Bulletin of UNFU 28, № 11 (5 лютого 2019): 38–41. http://dx.doi.org/10.15421/40281107.
Повний текст джерелаАнотація:
У сучасному світі туристична галузь є одним із вагомих чинників культурного й духовного розвитку людини, однією із найпотужніших та найдинамічніших галузей економіки. Туризм зближує людей, значною мірою сприяє розвитку транспорту, зв'язку, торгівлі, сільського господарства та ін. В Україні є величезний потенціал для розвитку зеленого туризму. У межах реалізації Програми розвитку рекреаційно-курортного комплексу та туризму в Запорізькій області до 2020 р. створено реєстр садиб сільського (зеленого) туризму та етносадиб, який нараховує 20 об'єктів. У с. Червонокозацьке Вільнянського р-ну Запорізької обл. планують створити "Парк історичних та етнографічних періодів", який буде частиною українського етнографічного села. До сільської громади увійдуть жителі села, спеціалісти, котрі для туристів проводитимуть етнічні майстер-класи із землеробства, косіння, в'язання сопів, гончарної справи, вишивки, кулінарії, ткацтва і плетіння. Обстежено територію, яку було виділено, проаналізовано кліматичні, ґрунтові, ландшафтні умови, рослинний та тваринний світ. Наступним етапом буде виконання робіт із проектування зони відпочинку – "Парку історичних та етнографічних періодів". У майбутньому проекті буде передбачено, що кожна з ділянок парку відображатиме національно-культурні особливості життя певного етносу. Із дослідження ділянки проектування видно, що зручне географічне положення, м'який клімат і природне багатство краю створили тут сприятливі умови для життя і відпочинку людини, зокрема, дітей і дорослих з обмеженими можливостями. Передбачено, що проект приверне увагу як українських, так і зарубіжних туристів. Роботи з будівництва парку виконав Запорізький єврейський центр "Мазал-тов". Частину необхідних коштів було виділено ВАТ "Запоріжсталь" як грант.
21
Gusiev, Andrii. "Проблемні питання сучасного миробудівництва: дискусії та перспективи". Scientific Studios on Social and Political Psychology, № 45(48) (3 липня 2020): 139–47. http://dx.doi.org/10.33120/ssj.vi45(48).150.
Повний текст джерелаАнотація:
Представлено результати аналізу проблемних питань та дискусій навколо традиційних моделей миробудівництва, які мають місце у світовому англомовному миротворчому просторі.
На основі огляду сучасних українських досліджень у сфері миробудівництва охарактеризовано її складники та констатовано «зародковий» стан розвитку цієї галузі.
Висвітлено широкий спектр сучасних критичних поглядів на онтологічні основи та прикладні моделі побудови ліберального і постліберального миру, а також проблему гібридної методології.
Зазначено, що на сьогодні головною «проблемною зоною», на думку багатьох авторів, є зона встановлення балансу між зовнішніми впливами та пов’язаними з ними універсальними моделями побудови миру, які ґрунтуються на ідеях лібералізму, і місцевими традиціями, цінностями та уявленнями, які відображені в локальних формах управління і традиційних основах співіснування (проблема «ліберального-місцевого»).
Підкреслено, що головним проблемним питанням у сфері миротворчої діяльності є: «Чого місцеві жителі хочуть насправді?».
Також розглянуто інші аспекти дискусії з проблемних питань застосування моделі миробудівництва за принципом «згори донизу», які торкаються безпосереднього втручання міжнародних донорів у роботу місцевих «агентів миру» та побічних конфліктогенних ефектів надання міжнародної допомоги.
Означено проблему недостатнього розуміння та аналізу конфлікту в миробудівництві та державотворенні, описано моделі «критичної гібридності» та політичного значення «подій» і «не-подій».
Зроблено загальний висновок про те, що на цей час у представників світової миротворчої спільноти немає універсальних рецептів та підходів щодо розбудови постконфліктного миру.
Акцентовано увагу на необхідності критичного осмислення наявного світового досвіду миробудівництва з метою створення української моделі розбудови миру.
22
Кузьменко В. В. та Слюсаренко Н.В. "Використання телевізійного контенту в процесі формування особистості: історія та реалії сьогодення". ПЕДАГОГІЧНИЙ АЛЬМАНАХ, № 46 (11 лютого 2021): 10–18. http://dx.doi.org/10.37915/pa.vi46.104.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано, як використовувався телевізійний контент у процесі формування особистості в попередні історичні періоди та в умовах сьогодення. Наголошено, що телебачення вже стало невід’ємною складовою життєдіяльності кожної людини, а жителі України щодня витрачають на перегляд телепередач понад чотири години. Адже для них телебачення – це первинне джерело новин, інформації та розваг. Акцентовано, що вплив телевізійного контенту на глядача є очевидним, хоча може бути не лише позитивним, а й негативним.
Звернуто увагу, що в Україні впродовж другої половини ХХ століття накопичено неабиякий досвід використання телебачення в освітніх цілях. Представлено дані щодо шкільних дисциплін, з яких було створено навчальні телепередачі, їх тематики, календарно-тематичних планів демонстрування таких передач.
Наведено результати анкетування вчителів різного фаху (історія, правознавство, інформатика, фізика, трудове навчання, природознавство, безпека життєдіяльності, фізична культура) з теми «Ваше ставлення до телебачення». Педагоги, зокрема, рекомендують збільшити увагу керівництва держави до якості телебачення та підбору кадрів; увести цензуру; керівництву телеканалів критично ставитися до передач, які йдуть в ефір; розширити частку вітчизняного контенту (створити суспільний канал для дітей, пізнавальні канали, навчальні передачі, програми виховного спрямування); зменшити кількість реклами, політики; у новинах мінімізувати повтори та інформацію про прояви жорстокості; частіше демонструвати старі фільми, спортивні передачі, програми про історію України та видатних людей нашої держави.
Зроблено висновки, що використання телевізійного контенту в процесі формування особистості є доцільним, а набутий в Україні досвід створення та використання в школах навчальних телепередач потребує ретельного вивчення та відродження з урахуванням вимог та умов сьогодення.
23
Новородовська, Наталія. "РЕГІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ МОВНИХ ПРОЦЕСІВ НА ТЕРИТОРІЇ УРСР У 1960-ті – 1980-ті рр." Society Document Communication, № 13 (10 січня 2022): 160–84. http://dx.doi.org/10.31470/2518-7600-2021-13-160-184.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто особливості мовних процесів у різних регіонах УРСР. Розкрито основні тенденції русифікації по всій території Радянської України і її наслідки у різних регіонах. Здійснено порівняльний аналіз регіональних особливостей процесів русифікації та їх наслідків. З’ясовано чинники, які вплинули на зміну мовної структури населення Донбасу та створювали сприятливий ґрунт для поширення антиукраїнських настроїв у регіоні. Встановлено головні напрями формування російської мови як головного засобу комунікації на Кримському півострові. Сприятливим ґрунтом для тотальної русифікації стало виселення кримських татар з Криму і масове заселення регіону росіянами. Південні області зазнали аналогічних процесів, щоправда їхній вплив був менш значним у порівнянні із Сходом України чи Кримом. Висвітлено місце української мови на території півострова, а також розкрито тенденції її витіснення з офіційного й побутового ужитку. З’ясовано, що русифікація мала дещо відмінні особливості на Заході України у порівнянні з Південно-Східними регіонами й Кримом. Попри посилений мовно-культурний тиск з боку радянської влади, жителі Заходу зберігали власні мовні традиції. Дещо інша ситуація була у Закарпатті, де партійне керівництво мало на меті штучно збільшити частку росіян та сформувати плацдарм для русифікації регіону. Строкатість етнічного складу області й компактне проживання окремих етнічних груп зумовило збереження мовних традицій серед румунів, угорців та українців. Північним і Центральним областям були притаманні загальні тенденції русифікації: зросійщення міст і закриття україномовних шкіл та збереження української мови у сільській місцевості. Детальний аналіз усіх аспектів радянської мовної політики в різних регіонах дозволив виокремити ключові мовні, культурні, національні й цивілізаційні особливості українського населення на сучасному етапі державотворення.
24
Баньоі, Вероніка Федорівна. "Закарпатські мікротопоніми басейну річки Ужа, мотивовані термінами, що пов’язані з господарською діяльністю". Філологічні студії: Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету 9, № 1 (16 жовтня 2013): 16–23. http://dx.doi.org/10.31812/filstd.v9i1.503.
Повний текст джерелаАнотація:
Статтю присвячено дослідженню особливостей функціонування українських мікротопонімів басейну річки Ужа, мотивованих географічними термінами, що пов’язані з господарською діяльністю. Відображено зв’язок мікротопонімної системи регіону зі змінами, що відбулися в суспільно-політичному, економічному житті місцевих жителів. Аналізуються основні семантичні групи назв.
25
Магомедова, З. А., М. Р. Висимбиева та Л. О. Уматгериева. "ВЛИЯНИЕ ГИПОКСИИ НА ВАРИАБЕЛЬНОСТЬ СЕРДЕЧНОГО РИТМА". Известия Чеченского государственного университета, № 4/24 (27 жовтня 2021): 28–34. http://dx.doi.org/10.36684/12-2021-24-4-28-34.
Повний текст джерелаАнотація:
В работе проведено исследование параметров вариабельности сердечного ритма у людей, проживающих в условиях нормоксии и гипоксии. В исследовании участвовали жители низкогорья и равнины в возрасте от 21 до 35 лет. Для записи ЭКГ в работе использовали портативный электрокардиограф Альтон-03. Проводили длительную запись ЭКГ у испытуемых в покое с использованием стандартных отведений. Получали серию 50 – 60 кардиоциклов. Непосредственно на ЭКГ измеряли длительность кардиоинтервалов. Значения кардиоинтервалов испытуемых в дальнейшем использовали для рассчета параметров вариабельности сердечного ритма – моды, амплитуды моды, вариационного размаха, индексов. Сравнение параметров горных и равнинных жителей показало, что у горных все исследованные параметры ВСР находились в пределах нормативных границ и соответствовали нормотонии, в то время как у равнинных они указывали на преобладание симпатикотонии. Более того, у равнинных жителей индексы ВСР говорили о некотором напряжении центральных нервных механизмов регуляции ритма сердца, в частности симпатического звена регуляции. Половые различия показателей ВСР отмечаются как среди жителей равнины, так и жителей горной местности.
26
Kovalenko, A. N., I. G. Chikalova та I. N. Muravyova. "Дефекты синтеза и секреции инсулина у пострадавших в связи с аварией на ЧАЭС больных сахарным диабетом 2-го типа". INTERNATIONAL JOURNAL OF ENDOCRINOLOGY (Ukraine), № 3.43 (1 квітня 2012): 18–22. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0721.0.3.43.2019.177178.
Повний текст джерелаАнотація:
Представлены результаты обследования 69 человек, больных сахарным диабетом 2-го типа, которые были разделены на группы: I группа — участники ликвидации последствий аварии (УЛПА), получившие дозы облучения в пределах 0,25–0,9 Гр (38 человек), II — жители радиационно загрязненных территорий — накопленные (суммарные) дозы за послеаварийные годы в среднем 8,3 сГр (15 человек), III — жители г. Киева (16 человек). Группы сопоставимы по возрасту, длительности заболевания, нарушениям липидного обмена. Оценивалось функциональное состояние инсулярного аппарата поджелудочной железы с помощью определения концентрации глюкозы, С-пептида, проинсулина в сыворотке крови на фоне двухчасового теста смешанной пищевой нагрузки (300 ккал; 80 % углеводов, 20 % белков и жиров). Выявлено, что у УЛПА высокие уровни постпрандиальной гликемии стимулируют увеличение концентрации проинсулина в сыворотке крови при абсолютном отсутствии роста концентрации С-пептида, что указывает на сочетание у этих лиц выраженной инсулинорезистентности с инсулиновой недостаточностью. У жителей контаминированных территорий установлена замедленная реакция на пост-прандиальную гипергликемию, сопровождающуюся параллельным возрастанием концентраций как С-пептида, так и проинсулина через 120 мин после пищевой нагрузки. У лиц, которые не подверглись радиационному воздействию, обнаружена тенденция к повышению С-пептида и проинсулина, однако следует отметить, что у УЛПА уровень стимулированной проинсулинемии был существенно выше, чем у жителей радиационно загрязненных территорий и г. Киева.
27
Жукина, Мадина Айдосовна, Александр Васильевич Убаськин, Талгат Жумагельдинович Абылхасанов, Кайрат Имангалиевич Ахметов та Александр Иванович Луньков. "РЕЗУЛЬТАТЫ АНАЛИЗА СУБЪЕКТИВНЫХ ОЦЕНОК КАЧЕСТВА ЖИЗНИ НАСЕЛЕНИЯ ПАВЛОДАРА". Bulletin of Toraighyrov University. Chemistry & Biology series, № 4.2020 (29 грудня 2020): 74–83. http://dx.doi.org/10.48081/yxmx3773.
Повний текст джерелаАнотація:
"Для получения субъективной оценки жителей г. Павлодара о качестве жизни в условиях современной экологической обстановки проведен опрос с использованием Анкеты. Всего было опрошено 72 человека, из них 60,3 % женщин и 39,7 % мужчин. Более 2/3 опрошенных считают, что живут в экологических условиях, неблагоприятных для проживания. Крупные источники загрязнения окружающей среды, способствуют ухудшению экологической обстановки в районе их проживания. Подавляющее число жителей считают, что экологическая обстановка ухудшилась за последние десять лет. 80 % жителей считает, что центр города и Усольский микрорайон являются благополучными районами для проживания. Жители связывают ухудшение своего здоровья с загрязнением окружающей среды. Они связывают состояние своего здоровья с экологической обстановкой в городе и видят угрозу своему здоровью от неблагоприятной экологической обстановки. Отрицательного влияния на экологическую ситуацию оказывают промышленные предприятия, развитие автотранспорта и недостаточное внимание к этой проблеме городских и республиканских властей. По мнению жителей Павлодара для улучшения экологической ситуации в городе нужно сделать акцент на расширении зеленых насаждений и совершенствовании очистных сооружений.
28
Мішина, Н. В. "Органи самоорганізації населення в Україні: типологія та класифікація територіальних мікроколективів". Наукові праці Національного університету “Одеська юридична академія” 27 (19 січня 2021): 78–84. http://dx.doi.org/10.32837/npnuola.v27i0.684.
Повний текст джерелаАнотація:
Органи самоорганізації населення за рахунок активізації інтересу населення до місцевих справ, місцевих проблем та до пошуку оптимальних шляхів їх вирішення сприяють підвищенню рівня громадської свідомості і подальшому розвитку громадянського суспільства в Україні. Саме тому видається доцільним звернути увагу на доктринальне забезпечення функціонування інституту самоорганізації населення у частині територіальних мікроколективів.
Метою статті є сприяння введенню в доктринальний та нормативний обіг терміна «територіальний мікроколектив» для визначення кола осіб, інтереси яких представляє орган самоорганізації населення, та розвинення доктрини територіальних мікроколективів шляхом їхньої типологізації та класифікації.
Територіальний мікроколектив - це з'єднані відносно стійкими соціальними зв'язками жителі населеного пункту або його частини, границі якої не співпадають з границями діяльності будь-якого органу місцевого самоврядування.
У процесі дослідження територіальних мікроколективів видається доцільним класифікувати їх за такими підставами:- за кількістю членів територіального мікроколективу, які мають право голосу на місцевих виборах (на невеликі територіальні мікроколективи (територіальний мікроколектив налічує до 150 членів, які мають право голосу на місцевих виборах) та великі територіальні мікроколективи (територіальний мікроколектив налічує більш як 150 членів, які мають право голосу на місцевих виборах));- за видом населеного пункту, в межах якого існує територіальний мікроколектив (на територіальні мікроколективи сільської місцевості та міські територіальні мікроколективи);- за наявністю або відсутністю у територіального колективу власних легалізованих органів - органів самоорганізації населення (на територіальні мікроколективи, які мають свої легалізовані органи та територіальні мікроколективи, які не мають своїх легалізованих органів);- за наявністю або відсутністю у територіального мікроколективу власних постійно діючих органів (на територіальні мікроколективи, які мають свої постійно діючі органи та територіальні мікроколективи, які не мають своїх постійно діючих органів).
29
Шляхтина, Наталья Валерьевна. "ГОРОД КУЗНЕЦК В ВОСПОМИНАНИЯХ ЕГО ЖИТЕЛЕЙ". Традиции и современность, № 13 (1 жовтня 2012): 151–63. http://dx.doi.org/10.33876/2687-119x/2012-13/151-163.
Повний текст джерелаАнотація:
Публикация рукописи «Город Кузнецк в воспоминаниях его жителей», подготовленной жителем Кузнецка, где собраны редкие воспоминания о послереволюционном, довоенном и послевоенном времени церковной жизни города с необходимыми комментариями.
30
Волкова, А. О. "ЩОДО ПИТАНЬ ЖИТЛА ДЛЯ ТИМЧАСОВОГО ПРОЖИВАННЯ ВНУТРІШНЬО ПЕРЕМІЩЕНИХ ОСІБ: ОГЛЯД ОСНОВНИХ ЗМІН". Актуальні проблеми права: теорія і практика, № 2 (42) (27 січня 2022): 54–62. http://dx.doi.org/10.33216/2218-5461-2021-42-2-54-62.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена висвітленню питань правотворчої та правозастосовної практики у сферізабезпечення внутрішньо переміщених осіб тимчасовим житлом крізь призму останніх змін у законо-давстві України. Наголошено на тому, що розв’язання житлових проблем внутрішньо переміщених осіб,зокрема, забезпечення останніх тимчасовим житлом, на регіональному та місцевому рівні не втрачаєсвоєї актуальність, оскільки процес внутрішнього переміщення й досі триває. У статті висвітлено рядпроблемних аспектів реалізації права внутрішньо переміщених осіб на тимчасове житло, які й досі небули врегульовані на законодавчому рівні, та запропоновано шляхи їх вирішення. Наголошено на низько-му рівні поінформованості внутрішньо переміщених осіб щодо можливостей отримання житла длятимчасового проживання на постконфліктних територіях та нерозуміння останніми процедури по-становки на облік громадян, які потребують надання житлового приміщення з фондів житла длятимчасового проживання.Ключові слова: житло, внутрішньо переміщені особи, фонд житла, тимчасове житло, житлова політика.
31
Пермякова, Екатерина Юрьевна, Валерий Анатольевич Бацевич, Вера Александровна Красильникова, Софья Николаевна Зимина, Айнур Асхадовна Хафизова, Анастасия Михайловна Юдина, Оксана Валерьевна Ясина, Антон Андреевич Клинюшин та Ирина Михайловна Синева. "Сравнение морфофункциональной адаптации студенческой молодежи г. Кызыла и г. Москвы (в разных этнико-экологических условиях)". New Research of Tuva, № 1 (10 березня 2022): 237–52. http://dx.doi.org/10.25178/nit.2022.1.16.
Повний текст джерелаАнотація:
Работа посвящена сравнительному изучению направлений биологических адаптационных изменений в различных региональных группах — у молодежи Москвы (русских) и жителей г. Кызыла, столицы Республики Тыва (тувинцев). Сбор антропологических данных студентов 17–25 лет был проведен в 2015–2019 гг. в г. Кызыле, а также в 2019–2021 гг. в г. Москве по унифицированной методике. Общая численность обследованных составила 779 человек. В анализ вошли морфофункциональные характеристики и ряд рассчитанных на их основании индексов, позволяющих оценить адаптационный потенциал организма. Проблематика биологических изменений этнических групп на территории их проживания позволяет обсуждать вопросы этнической экологии, с учетом климатогеографических особенностей и социально-экономической ситуации, в частности г. Москвы и г. Кызыла. Полученные морфологические отличия (длина и масса тела тувинской молодежи оказывается существенно ниже, чем у жителей столицы, при этом ИМТ демонстрирует близкие средние значения) обусловлены принадлежностью обследованного контингента к разным этническим группам. Что касается показателей состава тела, то жители г. Кызыла ввиду тех же особенностей телосложения отличаются более высокими величинами жирового компонента с его преимущественной локализацией в центральной области. Биологический адаптационный потенциал в обследованных группах не отличается в региональном аспекте, при этом для юношей обоих городов демонстрирует более высокие значения, соответствующие напряжению механизмов адаптации. Оценка функциональных показателей позволяет говорить о лучшей вегетативной регуляции организма в случае тувинского студенчества, что определяется автохтонным статусом этой группы. Жители столицы, находясь под влиянием широкого спектра факторов жизни в мегаполисе, ожидаемо уступают по величине рассматриваемых характеристик своим ровесникам.
32
Тарасюк, Сергій Миколайович. "ОБМЕЖЕННЯ КОНСТИТУЦІЙНИХ ПРАВ ОСОБИ ПРИ ПРОВЕДЕННІ В ЇЇ ЖИТЛІ СЛІДЧИХ (РОЗШУКОВИХ) ДІЙ". Історико-правовий часопис 17, № 2 (30 березня 2022): 170–76. http://dx.doi.org/10.32782/2409-4544/2021-2/24.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджено питання дотримання прав і свобод людини у кримінальному провадженні, визначено учасників кримінального провадження, які є носіями прав під час проведення слідчих (розшукових) дій у житлі чи іншому володінні особи, а також нормативну базу забезпечення основних конституційних прав людини. На підставі аналізу слідчої та судової практики визначено найбільш уразливі конституційні права, що потребують першочергової охорони та захисту під час проведення слідчих (розшукових) дій у житлі чи іншому володінні особи. Акцентується увага на дотриманні балансу між завданнями охорони прав особи під час проведення слідчих (розшукових) дій у житлі чи іншому володінні особи й ефективної боротьби зі злочинністю. Досліджено функціональне призначення та механізм забезпечення конституційних прав особи на недоторканність її житла чи іншого володіння, невтручання в особисте і сімейне життя, недоторканність права власності. Проаналізовано питання допустимості обмеження конституційних прав і свобод у разі проведення слідчих (розшукових) дій у житлі чи іншому володінні особи, яке має здійснюватися на підставі закону, визначеного процесуального порядку, з дотриманням загальної умови невід’ємності системи основних прав і свобод. На підставі аналізу рішень Європейського суду з прав людини виокремлено критерії допустимості обмежень конституційних прав. З урахуванням аналізу кримінального процесуального законодавства України визначено загальні умови проведення слідчих (розшукових) дій у житлі чи іншому володінні особи. Акцентовано увагу на підвищення ролі та значення слідчого, прокурора, слідчого судді щодо забезпечення повноцінної реалізації конституційних прав особи під час проведення в її житлі чи іншому володінні обшуку, огляду, слідчого експерименту й інших слідчих (розшукових) дій, а також удосконалення процесуальних гарантій.
33
Акопов, Андраник Сумбатович, Andranik Sumbatovich Akopov, Лева Андреевич Бекларян, Leva Andreevich Beklaryan, А. Л. Бекларян та A. L. Beklaryan. "Мультисекторная модель ограниченного соседства: сегрегация агентов и оптимизация характеристик среды". Математическое моделирование 33, № 11 (листопад 2021): 95–114. http://dx.doi.org/10.20948/mm-2021-11-06.
Повний текст джерелаАнотація:
Представлен подход к исследованию эффектов сегрегации с использованием разработанной мультисекторной модели ограниченного соседства. Предложена модель эволюционной динамики сообщества, состоящего из местного (коренные жители) и внешнего населения (мигрантов), взаимодействующих в искусственной социально-экономической системе, в которой выделены ключевые секторы экономики: добыча сырья (первичный сектор, привлекающей преимущественно мигрантов), производственный сектор (вторичный сектор, привлекающий преимущественно коренных жителей) и сфера низкотехнологичных и высокотехнологичных услуг (третичный и четверичный сектора экономики, привлекающие мигрантов и коренных жителей, соответственно). Формирование рабочих мест в данных секторах экономики осуществляется централизованно с использованием ранее предложенного алгоритма нечeткой кластеризации. Выполнены имитационные эксперименты и исследованы эффекты сегрегации, обусловленные стремлением агентов к поиску наиболее предпочтительных рабочих мест в условиях ограниченного соседства при различных сценарных условиях. Используя предложенный генетический алгоритм, решена важная оптимизационная задача по максимизации темпов роста ВВП и минимизации уровня сегрегации населения.
34
Макаревич, Валерий. "ЛЕО ТРУКШАНС – ИССЛЕДОВАТЕЛЬ ЛАТГАЛИИ". Via Latgalica, № 9 (5 травня 2017): 84. http://dx.doi.org/10.17770/latg2017.9.2736.
Повний текст джерелаАнотація:
Лео Трукшанс (1939–2014), сотрудник кафедры физики Даугавпилсского университета, всю свою жизнь посвятил исследованию Латгалии. Его архивы хранят неоценимые сведения о топонимике Латгалии, ее природных объектах, культовых местах, фольклоре и известных людях края. В докладе рассматриваются только некоторые примеры из того, что было сделано Лео Трукшанcом в области краеведения. Трукшанс родился в 1939 году недалеко от пограничной железнодорожной станции Курцумс. Он закончил физико-математический факультет института и вскоре был принят сюда на работу. Каждое лето, на велосипеде или пешком, Лео отправлялся в путешествие по Латгалии. Исследовал природу, архитектуру, культовые места. Одним из главных источников информации служили рассказы местных жителей. Другим – чтение литературы. Как уже было отмечено, круг его интересов охватывал топонимику, природные и культовые объекты, фольклор и людей Латгалии. В начале ХХ века жизнь была неспешной. Сельские жители передвигались на лошадях. Человек замечал малейшие природные нюансы. Каждый пригорок, опушка леса и заметный камень имели свое название. Во второй половине ХХ века появляется все больше автомобилей. Ритм жизни меняется. Часть сельских жителей переселяется в города. Названия многих природных объектов либо забываются, либо теряют свою актуальность. Проблема сохранения топонимических названий стала особенно актуальной в конце 80-х и начале 90-х годов ХХ века, когда уходило поколение 70-летних, а 60-летние уже многого не помнили. Актуальность сохранения топонимических названий заключалась еще и в том, что на левом берегу Даугавы они были связаны с языком селов и могли бы служить источником для изучения этого исчезнувшего языка. Лео сам рисовал географические карты, куда вносил эти названия, таким образом привязывая их к конкретной местности. Много времени Лео посвящает поиску значимых природных объектов. Среди них – великие деревья. Великими деревья именуются по причине большого диаметра ствола либо потому, что с ними связана какая-нибудь история. К последним относился дуб-великан в окрестностях Илуксте. На его стволе были явные следы от пилы. От местных жителей стало известно, что в старые годы местный помещик поспорил с другим помещиком, что сможет спилить дуб. Но спор был проигран: ни одна пила не смогла справиться с великаном. К сожалению, дуб не сохранился до наших дней. Кстати, культ великих деревьев существовал только на левом берегу Даугавы. Неоценим вклад Лео Трукшанcа в сохранение устного народного творчества жителей Южной Латгалии: легенд, рассказов и баек. В его архивах можно найти сведения о жителях Латгалии и людях, которые способствовали культурному, образовательному и техническому развитию края. К сожалению, судьба его архивов до конца не выяснена. Будучи открытым человеком, он щедро делился своими записями (которые часто существовали в одном экземпляре) с людьми, которым была необходима информация о крае. Что-то осталась у родственников. В этой статье мы постараемся рассказать о той части краеведческого наследия Трукшанcа, которое нам известно .
35
Nehrych, T. I., та L. B. Orynchak. "Ефективність препаратів внутрішньовенного імуноглобуліну в терапії розсіяного склерозу". INTERNATIONAL NEUROLOGICAL JOURNAL, № 2.72 (7 травня 2015): 56–64. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0713.2.72.2015.78398.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета дослідження: визначити ефективність застосування внутрішньовенного імуноглобуліну (ВВІГ) у хворих на розсіяний склероз (РС) як методу превентивної терапії. Матеріали та методи. У період із грудня 2012 до грудня 2013 р. обстежено та проліковано 12 хворих на РС із ремітуючо-рецидивуючим типом перебігу захворювання у стадії ремісії (жителі м. Івано-Франківська та Івано-Франківської області), із них 11 жінок та 1 чоловік із вірогідно підтвердженим діагнозом РС. Усім хворим призначали людський імуноглобулін нормальний рідкий для внутрішньовенного введення Біовен моно по 50,0 мл в/в краплинно 1 раз на день по 3 інфузії перший місяць, у наступні 5 місяців — по 50,0 мл в/в краплинно 1 раз на місяць. Проведено неврологічний огляд пацієнтів, перевірено бал за шкалою інвалідизації EDSS на початку та в кінці лікування. МРТ головного мозку із внутрішньовенним контрастуванням було проведено всім пацієнтам перед початком терапії та після її завершення. Група контролю в рамках цього дослідження не була передбачена. Результати дослідження. Після проведеного 6-місячного курсу лікування ВВІГ у дозі 50,0 мл 1 раз на місяць у хворих на РС відбулося вірогідне зниження середнього бала за шкалою інвалідизації EDSS. У вірогідно більшої кількості пацієнтів, які отримували лікування ВВІГ упродовж 6 місяців, спостерігали тривалу ремісію патологічного процесу. У групі хворих на РС без загострень РС за час лікування був вірогідно нижчий середній бал за EDSS після лікування порівняно з балом до початку терапії на відміну від пацієнтів, які мали рецидив РС. При МРТ-дослідженні у вірогідно найбільшого відсотка осіб не виявили МРТ-динаміки порівняно з кількістю пацієнтів, у яких зафіксували зменшення обсягу старих вогнищ. Висновок. Таким чином, ВВІГ можна вважати цінним методом альтернативного превентивного лікування ремітуючо-рецидивуючого РС. Довгострокове лікування ВВІГ сприяє тривалим ремісіям демієлінізуючого процесу, клінічній стабілізації стану хворих, а також зменшує прояви інвалідності в пацієнтів, хворих на РС, що проявляється зниженням бала за шкалою EDSS.
36
Козак, Х. В. "ОСОБЛИВОСТІ ПЕРИМЕНОПАУЗАЛЬНОГО ПЕРІОДУ В ЖІНОК ЗАХОДУ УКРАЇНИ ЗАЛЕЖНО ВІД МІСЦЯ ПРОЖИВАННЯ". Актуальні питання педіатрії, акушерства та гінекології, № 1 (9 вересня 2021): 72–79. http://dx.doi.org/10.11603/24116-4944.2021.1.12359.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета дослідження – вивчити особливості функціонування репродуктивної системи жінок перименопаузального періоду на територіях дослідження залежно від місця їх проживання та із врахуванням акушерського, гінекологічного анамнезу.
Матеріали і методи. У проспективне дослідження було залучено 138 жінок у перименопаузальному періоді життя (жителі міст (n=112) та сіл (n=26)), які комплексно клінічно обстежені на наявність гінекологічної, екстрагенітальної патології та вміст вітаміну D у сироватці крові.
Результати дослідження та їх обговорення. Жінки перименопаузального періоду мали впродовж життя анамнестично визначені обтяжуючі чинники (алергічні реакції, захворювання грудних залоз у минулому, ускладнений анамнез щодо репродуктивної функції). Середній рівень вітаміну D у сироватках крові жінок загальної групи не відповідав достатньому рівню (26,34±0,93) та був дещо вищий у середньому в групі жінок, які проживали в місті (27±1,04), та нижчий відповідного показника у жительок сіл (23,52±1,97). Середній показник кількості вагітностей переважав у групі сільського населення, кількість завмерлих вагітностей була достовірно більша у жінок із міста (р≤0,01). Лише у (12,32±2,8) % жінок при зверненні були відсутні гінекологічні захворювання. Спектр гінекологічних уражень у пацієнток був представлений 22 синдромами. Достовірної різниці проаналізованих показників у групах порівняння залежно від місця проживання жінок не встановлено (р≤0,01). За результатами обстежень у динаміці достовірно частіше у жінок сільської місцевості виявляли гіперполіменорею (р=0,04), уретероцеле, ректоцеле (р=0,04), незапальні хвороби жіночих статевих органів (р=0,04). Різниці у спектрі іншої підтвердженої гінекологічної патології, скарг у групах жінок за місцем проживання не встановлено (р≥0,05). Дані результатів гормональних досліджень показали дисбаланс гормонального статусу в жінок перименопаузального періоду та наявність у них ризиків формування низки патологічних станів, що асоційовані із інсулінорезистентністю.
Висновки. Представлені сучасні дані щодо особливостей перебігу перименопаузального періоду в жінок досліджуваної групи підтвердили необхідність індивідуалізованого ведення пацієнток із врахуванням їх акушерського, гінекологічного анамнезу та місця проживання.
37
Gerasimov, Ilya. "ПЕРЕОСМИСЛЮЮЧИ ГЕНОЦИД: КОЛИ СУСІДИ ПОЧИНАЮТЬ НЕНАВИДІТИ". ПРОБЛЕМИ ІСТОРІЇ ГОЛОКОСТУ: Український вимір 13 (30 грудня 2021): 166–205. http://dx.doi.org/10.33124/hsuf.2021.13.07.
Повний текст джерелаАнотація:
Ілля Герасимов вважає, що емпіричний матеріал, представлений у книжці Омера Бартова («Анатомія геноциду: життя і смерть міста, що називалось Бучач», Нью-Йорк, 2018), суперечить моделі, запропонованій автором. У галицькому містечку Бучач, де євреї, українці та поляки жили разом упродовж століть, місцеві жителі-християни взяли активну участь у Голокості, а потім і в українсько-польських етнічних чистках. Пояснення Бартовим масового знищення сусідів у роки Другої світової війни засноване на телеологічному баченні поступової ескалації давніх міжетнічних конфліктів до рівня відкритого насильства. Герасимов показує, що книга залишає без відповіді два ключові питання: як пояснити максимальну інтенсивність Голокосту в регіоні, який не мав передісторії насильства по відношенню до євреїв (якщо саме «сусіди» становили основну масу переслідувачів євреїв, як стверджує Бартов)? І чому «сусіди» настільки одностайно виступили проти місцевих євреїв (якщо, як показує книжка, Голокост був організований і координувався нацистами)? Спираючись на насичений опис Бартовом Голокосту в Бучачі, Герасимов пропонує власні відповіді на ці запитання. Він розглядає участь у геноциді давніх членів однієї соціальної мережі («сусідів») як типовий і навіть основоположний фактор, а не як скандальне відхилення.
Рушійною силою геноциду в цій моделі виявляється не вкорінена ненависть потужного націоналістичного руху до Іншого, а бажання приєднатися до спільноти «своїх», прагнення будь-якою ціною довести свою причетність до національного проєкту, що розсипається, у ситуації загрози національному суверенітету. В умовах війни і відсутності демократичних політичних інститутів через іноземну окупацію або диктаторський режим, коли обіцяна національна єдність підірвана громадянською війною і відсутністю самої спільної мови, здатної сформулювати і поширити критерії приналежності до єдиної нації, – це прагнення довести свою причетність через убивство «чужинця» в межах досяжності, тобто сусіда. Не давня традиція ксенофобської ворожнечі веде до геноциду, а нещодавнє і стрімко розвинене прагнення приєднатися до легітимної національної спільноти. Цим пояснюється центральна роль «сусідів» у здійсненні геноциду як спроби проведення нових кордонів політичного співтовариства «негативно» – через стигматизацію колишніх членів старого політичного простору, яких найпростіше оголосити «чужинцями» або «ворогами народу».
38
Чайковський, О. "УМОВИ ТА ПРИНЦИПИ РЕАЛІЗАЦІЇ ЗАХИСТУ ПРАВА НА ЖИТЛО В УКРАЇНІ". Юридичний вісник, № 3 (9 вересня 2021): 156–62. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i3.2199.
Повний текст джерелаАнотація:
Житлове питання є надзвичайногострим для України, а захистправа на житло є одним зі способівреалізації права на житло, перед-баченого Конституцією України.Право на житло закріпленостаттею 47 Конституції України.Вона передбачає, що кожен меш-канець України може побудуватижитло, придбати його у власністьабо взяти в оренду. Проте, реалі-зуючи своє право на житло, гро-мадяни України де дальше стика-ються з проблемою його захисту.Одним із важливих показниківзабезпечення житлових прав тазаконних інтересів громадян єгарантованість захисту прав ізаконних інтересів як наймачів,так і власників житла. Це правоохороняється Конституцією якактом найвищої юридичної сили тавідповідними законами України.При цьому обов’язок забезпе-чення житлом усіх бажаючих надержаву вже не покладається. Дер-жава повинна створювати лишеумови для реалізації громадяниномсвоїх конституційних прав, а саме:створювати можливості для підви-щення життєвого рівня своїх гро-мадян, щоб кожен мав можливістьпридбати житло у власність абов оренду; сприяти розвитку ринкужитла; підвищувати добробутнаселення тощо. Держава зобов’я-зана надати житло лише громадя-нам, які потребують соціальногозахисту.Окрім того, держава забезпечуєстабільність правовідносин у жит-ловій сфері. Конституція закріплюєпринцип, за яким право приват-ної власності на житло є непо-рушним. Тому право на житло якодна з форм забезпечення природ-ніх потреб громадян охороняєтьсязаконом, а в разі його порушеннявиникає право на захист. Самедержава повинна вживати різнихзаходів для того, щоб ніхто небув примусово позбавлений житла,інакше як на підставі закону зарішенням суду.Достатній життєвий рівень длягромадянина і його сім’ї включаєтакож харчування, одяг і житло,а головне – закріплюється правокожного на неухильне поліпшенняумов життя. Тобто наявністьжитла є достатнім життєвим рів-нем, що визнається також стат-тею 25 Загальної декларації правлюдини.
39
Сударенко, О. В. "Правове регулювання кредитування будівництва житла за програмою "доступне житло"". Часопис Київського університету права, № 2 (2010): 147–51.
Знайти повний текст джерела
40
Запорожец, Оксана, та Яна Багина. "Власть надежд: отстаивание инфраструктуры в новых городских районах". Journal of Social Policy Studies 19, № 2 (9 липня 2021): 269–84. http://dx.doi.org/10.17323/727-0634-2021-19-2-269-284.
Повний текст джерелаАнотація:
Городские инфраструктуры – важные основания городской жизни и городской политики. Кризис больших политических программ с их абстрактными целями и неопределенными временными горизонтами способствовал формированию политик повседневности, центральным пунктом которых стали городские инфраструктуры. Ее отсутствие, ненадлежащее состояние или дефицит является предметом переговоров между различными городскими агентами и основанием их противостояния. Центральный вопрос статьи: как именно жители новых районов отстаивают свои инфраструктурные требования, тем самым нарушая привилегию властей и девелоперов на развитие масштабных инфраструктурных проектов. Статья основана на материалах полевого исследования, проведенного в 2019–2020 гг. в новом жилом районе Подмосковья. Отстаивание надежд и оспаривание привилегий властных агентов происходит благодаря созданию горожанами динамичной, насыщенной событиями аффективной среды, в которой (вос)производится идея должного состояния инфраструктуры. Эта среда формируется одновременными действиями жителей на разных площадках, которые связываются согласованной версией происходящего, артикулируемой через локальные цифровые гражданские медиа – тематические группы в ВКонтакте, Инстаграм, Telegram, созданные и контролируемые местными жителями. Идея долженствования, предлагаемая и отстаиваемая местными жителями, основана на базовом аргументе о необходимости инфраструктуры, разделении ответственности за ее создание между властями, девелоперами и местными жителями. Последние рассматриваются как основная движущая сила изменений, создатели требований, на основе которых оцениваются происходящие события. Создание динамичной, содержательно и аффективно насыщенной среды, которая становится способом давления на власти и девелоперов, происходит за счет множества действий местных жителей на различных (иногда взаимоисключающих) аренах, подчиненных общей цели – отстаиванию их интересов. В процессе онлайн-коммуникации, разворачивающейся в локальных цифровых медиа, наиболее активные местные жители вовлекают в процесс своих соседей. Общими усилиями происходит «расколдовывание» логики создания инфраструктуры и передел ответственности различных агентов, апелляция к эмоциям и общему знанию о районе. Хотя влияние горожан на развитие материальных инфраструктур оценить сложно, можно утверждать, что их усилиями создается и успешно развивается гражданская инфраструктура.
41
Мосиенко, Н. Л., В. В. Иванова та П. А. Дьячкова. "Пространственная мобильность жителей Новосибирской области (по материалам массового опроса жителей области в 2018 г.)". Журнал «ЭКО» 50, № 4 (4 квітня 2020): 146. http://dx.doi.org/10.30680/eco0131-7652-2020-4-146-165.
Повний текст джерелаАнотація:
<span>В статье представлены результаты исследования пространственной мобильности и маятниковых миграций жителей Новосибирской области. Информационную базу исследования составили данные массового опроса жителей области, проведенного в июле 2018 г. Метод сбора информации</span><span class="myHorizontalScaleForEmDashSpaceBefore"> </span><span>–</span><span class="myHorizontalScaleForEmDashSpaceAfter"> </span><span>формализованное телефонное интервью. Даны оценки масштаба пространственной мобильности и маятниковых миграций жителей региона. Для анализа территория Новосибирской области была условно разделена на пять укрупненных территориальных зон: город Новосибирск (центр агломерации), Периферия агломерации, Восточная часть области (без агломерации), Центральная и Западная части. Выявлены различия пространственной мобильности и маятниковых миграций между территориальными зонами по следующим параметрам</span><span class="myHorizontalScaleForEmDashSpaceBefore"> </span><span>–</span><span class="myHorizontalScaleForEmDashSpaceAfter"> </span><span>регулярность, частота, цели, длительность поездок и вид используемого транспорта. Также описана дифференциация оценок условий для работы, отдыха, образования, получения медицинской помощи по укрупненным территориальным зонам: наиболее высокие оценки достаточности возможностей по всем аспектам условий жизни даны жителями Новосибирска, жители остальных территориальных зон оценивают качество условий жизни в своих населенных пунктах ниже по всем аспектам, что является одним из стимулов пространственной мобильности.</span>
42
Mykhalchuk, Roman. "ШРАМИ НА ТІЛІ МІСТА: МІСЦЯ ВБИВСТВ ЄВРЕЇВ В М. РІВНЕ ПІД ЧАС ГОЛОКОСТУ". City History, Culture, Society, № 9 (2) (23 липня 2020): 105–25. http://dx.doi.org/10.15407/mics2020.09.105.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена висвітленню Голокосту в м. Рівне. Нажаль, крім розстрілів в урочищі Сосонки в листопаді 1941 р., інші випадки екстермінації євреїв в академічній л-рі висвітлені дуже мало, а деякі локації знищення не вказані. В сучасній історіографії Голокосту всі факти вбивства євреїв в Рівному ще не досліджені, що є своєрідною білою плямою. У спробі локалізувати такі місця, в статті наведені свідчення жертв (євреїв), спостерігачів (не євреїв), німців та поліцейських (катів).
Першими жертвами нацистської окупації в місті стали жителі, що гинули через бомбардування та авіанальоти. Влітку 1941 р. євреї стали жертвами розстрілів. Їх початкова ліквідація відбувалася в контексті боротьби з «жидо-більшовизмом», коли вбивали тих, хто підтримував попередню владу та тих, хто був здатен очолити опір – чоловіків та інтелігенцію. Впродовж всього періоду німецької окупації євреї знаходили свою смерть в рівненських таборах військовополонених Шталаг 360, в місцевій в’язниці, в урочищі Видумка. Великим місцем вбивства та захоронення стала вул. Біла, куди звозили жертв звідусіль. Серед виявлених невідомих сторінок історії рівненського гетто – вбивство немісцевих віденських євреїв під час його ліквідації. Наявна ймовірність серед бранців гетто Рівного євреїв з Рівненського району.
Члени судово-медичної експертизи НДК, що розслідували злочини окупантів в м. Рівне та Рівненській області дійшли висновків, що знищення цивільних громадян та військовополонених у м. Рівне провадилось шляхом масових розстрілів з автоматів та кулеметів, умертвління чадним газом, – у «машинах-душогубках», в окремих випадках людей живими закопували в могилах. Частину розстріляних людей, зокрема в кар’єрах біля с. Видумка, спалювали на зазделегідь підготовлених і пристосованих майданчиках. В багатьох випадках, зокрема на трупах з могил на вул. Біла виявлено сліди зовнішнього насильства, що свідчить про фізичне знущання над жертвами до їх смерті. Виокремлення точних кількісних втрат єврейського населення Рівного в названих локаціях – надважке завдання. Ми можемо оперувати лише 17,5 тис. розстріляних жертв Голокосту в Сосонках, однак в інших локаціях, де євреї були вбиті разом з українцями, поляками тощо – це зробити неможливо. Наведена раніше дослідниками інформація про кількість в 22–23 тис. вбитих під час Голокосту євреїв в місті, на наш погляд, з розвитком досліджень повинна бути змінена в бік збільшення.
43
Мішина, Н. В. "ОРГАНИ САМООРГАНІЗАЦІЇ НАСЕЛЕННЯ В УКРАЇНІ: ТИПОЛОГІЯ ТА КЛАСИФІКАЦІЯ". Наукові праці Національного університету “Одеська юридична академія” 26 (22 липня 2020): 81–89. http://dx.doi.org/10.32837/npnuola.v26i0.664.
Повний текст джерелаАнотація:
Територіальний мікроколектив - це з'єднані відносно стійкими соціальними зв'язками жителі населеного пункту або його частини, межі якої не збігаються з межами діяльності будь-якого органу місцевого самоврядування. Паралельне дослідження територіальних мікроколективів та органів самоорганізації населення дає змогу запропонувати класифікувати територіальні мікроколективи залежно від типу території проживання членів територіального мікроколективу на: територіальні мікроколективи будинків, територіальні мікроколективи вулиць та кварталів і територіальні мікроколективи мікрорайонів, а також територіальні колективи села, селища, району у місті - якщо територія локалізації таких територіальних мікроколективів не збігається з територією діяльності відповідної ради.
Автор статті вважає, що типологізація являє собою класифікацію за найбільш важливою підставою. Запропоновано здійснювати типологізацію органів місцевого самоврядування залежно від території, у межах якої діє орган самоорганізації населення: на будинкові органи самоорганізації населення, вуличні (квартальні) органи самоорганізації населення й органи самоорганізації населення мікрорайону, села, селища, району у місті (у разі, якщо йдеться про орган самоорганізації населення села, селища або району у місті, територія його діяльності не повинна збігатися з територією діяльності відповідної ради).
Деякі підстави, які використовуються для класифікації територіальних мікроколекти-вів, уявляється доцільним використати і для класифікації органів, що створюються для захисту інтересів цих колективів, - органів самоорганізації населення. Крім того, у статті наводяться й інші, не пов'язані з видами територіальних мікроколективів, підстави для класифікацій органів самоорганізації населення. Загалом, органи самоорганізації населення пропонується класифікувати:
- залежно від виду населеного пункту, в межах якого функціонують органи самоорганізації населення: на органи самоорганізації сільського населення й органи самоорганізації міського населення (органи самоорганізації населення селищ та органи самоорганізації населення міст);
- залежно від наявності або відсутності в органу самоорганізації населення ознак юридичної особи: на органи самоорганізації населення, які легалізовані шляхом реєстрації (є юридичними особами), та на органи самоорганізації населення, які легалізовані шляхом повідомлення (не є юридичними особами);
- залежно від наявності або відсутності в органу самоорганізації населення повноважень, делегованих відповідною місцевою радою: на органи самоорганізації населення, яким відповідна місцева рада делегувала деякі зі своїх власних повноважень, і органи самоорганізації населення, які здійснюють виключно повноваження, надані їм Законом України «Про органи самоорганізації населення».
44
Garipova, Nadezhda Alekseevna, та Ludmila Petrovna Karavaeva. "ХАРАКТЕРИСТИКИ СУВЕРЕННОСТИ ПСИХОЛОГИЧЕСКОГО ПРОСТРАНСТВА У ЛЮДЕЙ С РАЗНЫМ ОТНОШЕНИЕМ К УЕДИНЕНИЮ". Sovremennye issledovaniya sotsialnykh problem 8, № 5 (29 червня 2017): 94. http://dx.doi.org/10.12731/2218-7405-2017-5-94-109.
Повний текст джерелаАнотація:
Жизнь современного мегаполиса насыщена техногенными и стрессогенными факторами. Это приводит к росту нагрузки на внутренние механизмы личности, с помощью которых житель мегаполиса снимает то психическое напряжение, которое возникает как ответная реакция на воздействие стрессоров. Возможность уединения является одним из ресурсов совладания со стрессами. Кроме того, наличие своей территории важно и для обеспечения формирования зрелой и психически здоровой личности. В условиях коммуникативной и информационной перегруженности, с которыми регулярно сталкивается житель современного мегаполиса, сохранение своей уникальности и психологического благополучия возможно лишь при условии сохранения личностных границ. Все это позволяет говорить о том, что вопросы суверенности психологического пространства и отношения к уединению современных жителей мегаполиса являются актуальной проблемой. Кроме того, следует отметить, что степень выраженности способности находить ресурс в ситуациях уединения различна и индивидуальна. Проведенное исследование было посвящено изучению показателей способности к уединению и характеристик суверенности психологического пространства у современных жителей мегаполиса. В исследовании были использованы: дифференциальный опросник переживания одиночества (Е.Н. Осин, Д.А. Леонтьев), проективный рисунок распределения личного пространства в семье, анкета. Полученные результаты могут быть использованы при разработке мероприятий по психокоррекции, при проведении тренингов. Были выявлены статистически значимые различия изучаемых параметром у мужской и женской выборок респондентов, а также у испытуемых с разной способностью к уединению.Цель. Исследование направлено на выявление особенностей характеристик психологического пространства у людей с разным отношением к уединению.Методология проведения работы. Методологическим основанием являются субъектно-бытийный и субъектно-средовый подходы к личности, экопсихологический подход и психология суверенности.Результаты. В ходе проведения исследования на примере современных жителей мегаполиса найдены статистически значимые различия в группах с разным отношением и способностью к уединению. Чем выше способность к уединению, тем ниже процент депривированности и сверхсуверенности пространств, причем сверхсуверенность по параметрам физического тела, личных вещей, привычек и ценностей полностью отсутствует у респондентов с высоким уровнем способности к уединению.Область применения результатов. Результаты могут быть использованы для разработки психокоррекционных мероприятий, проведения тренингов. Данные могут быть применены психологами центров семейных взаимоотношений и преподавателями в рамках дисциплин «Экологическая психология» и «Психология семейных отношений». Проведение исследования имеет важную просветительскую функцию, поскольку многие из респондентов, принимавших участие в исследовании не задумывались, что причиной многих конфликтов в их семьях может служить нарушение границ личного пространства друг у друга брачными партнерами. Многие опрошенные признавали, что недостаточно владеют информацией по теме психологического пространства, как регулировать границы своего личного пространства, правильно реагировать на поведение других членов семьи.
45
Sherbina, A. A. "ЭКОНОМИЧЕСКИЕ МОДЕЛИ РЫНКА ЖИЛЬЯ И ЖИЛИЩНО-КОММУНАЛЬНЫХ УСЛУГ". Научный взгляд в будущее, № 08-02 (31 січня 2018): 70–79. http://dx.doi.org/10.30888/2415-7538.2018-08-02-039.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглянуті економічні моделі ринку житла і житлово-комунальних послуг у історичному контексті (в умовах економічного розвитку, кризи та стабільності), їхня сучасна реалізація у ЄС. Проаналізована структура власності на житло і форми державної підтримки у
46
Мельничук, В. В., та О. М. Шевченко. "Трансформація релігійності в умовах урбанізації: соціально-філософський аналіз". Актуальні проблеми філософії та соціології, № 29 (6 липня 2021): 14–18. http://dx.doi.org/10.32837/apfs.v0i29.953.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджено особливості формування та трансформації релігійності в урбанізованому суспільстві. Доведено, що урбанізаційні процеси здійснюють вплив на буття людини та соціуму, в тому числі й на релігійну сферу. Навіть в умовах секуляризації, що характерна для урбанізованого суспільства, релігія не зникає, а трансформується. Відбувається, з одного боку, розділення сфери релігійного і світського, а з іншого – за необхідності релігія може залучатися до вирішення проблем, які знаходяться поза її межами. Окреслену ситуацію можна охарактеризувати як постсекулярну, коли релігія під впливом соціальних обставин змінює свою функціональність, навіть здійснює вплив на ті сфери, від яких вона була відокремлена секуляризацією.
Проаналізовано окреслену проблематику в контексті розвитку українського суспільства. Обґрунтовано, що традиційна релігійність українців, яка здебільшого була орієнтована на сільський спосіб життя, не зовсім сприймається сучасним жителем міста. Проте це означає не зникнення релігійного складника духовності, а його трансформацію відповідно до потреб людини, адже релігія не втрачає своєї затребуваності.
Досліджено, що в умовах урбанізації релігійність характеризується такими рисами, як приватність, анонімність, вибірковість, пошуком нових форм і засобів задоволення релігійних потреб. Оскільки існування міських жителів здебільшого є раціонально обґрунтованим, орієнтованим на корисність, а спілкування характеризується поверховістю та швидкоплинністю, то релігія посідає чільне місце в житті людини як один із засобів подолання викликів, які постають перед нею в урбанізованому суспільстві. Показано, що релігійність набуває нових рис, адже людина сама вибирає час, місце, форми її вияву. За таких умов значного поширення набувають неорелігійні рухи, яким властива значна динамічність та гнучкість, що також притаманні міському способу життя. Вказано, що одним із процесів, який супроводжує урбанізацію, є віртуалізація, яка також впливає на релігійність, адже дає змогу сучасній людині реалізовувати свої релігійні потреби не за допомогою традиційних засобів, а у віртуальному вимірі.
47
Грозовская, С. В. "Городская морфология исторических центров Самары и Тбилиси и практики социального взаимодействия жителей". Вестник антропологии (Herald of Anthropology), № 2022 № 1 (2022): 84–103. http://dx.doi.org/10.33876/2311-0546/2022-1/84-103.
Повний текст джерелаАнотація:
В статье анализируется взаимосвязь морфологии исторических кварталов Самары и Тбилиси середины XX – начала XXI века с практиками социального взаимодействия их жителей. Для этого применяется концепция «городской деревни» («Urban village»), теория городской морфологии и теория фреймов. Мы показываем, какие маркеры городской среды подталкивают жителей к активному общению с соседями, а какие препятствуют этому. Исследование основано на полевых материалах автора, собранных в 2016 –2020 годах в рамках проекта регенерации квартала № 13 в историческом центре Самары, пространственном анализе морфологии и включённом наблюдении, проведённых в 2016–2018 годах в Тбилиси и Самаре. Жители исторических центров Тбилиси и Самары фреймируют пространство дворов как частно-публичное, продолжающее дом/квартиру. Жители присваивают себе пространство двора, но в то же время разделяют его с соседями. Двор осмысляется резидентами как место коммуникации и взаимодействий, что обуславливает их практики совместного времяпрепровождения и общения. Приватные и публичные пространства в самарских двориках располагают к совместной деятельности, а публичные пространства в тбилисских двориках – к общению. Маркеры, благодаря которым жители фреймируют двор как частно-публичное пространство, – относительно небольшое число жителей; небольшой размер двора; наличие старожилов; малая и/или средняя этажность; наличие старых домов. Для Тбилиси ещё очень важны галереи, террасы и балкончики, объединяющие обитателей нескольких квартир, плотная периметральная застройка, а для Самары – возможность фрагментации границ дворов. Чем большее число маркеров утрачивается, тем сильнее ослабляются практики совместных действий. in English: The article analyzes the relationship between the historical morphology of Samara and Tbilisi and the social interaction of their residents from the middle of the XX to the early XXI century. To do so, the author applies the concept of «Urban village», the theory of urban morphology, and the theory of frames. Frame analysis highlights the markers of the urban environment that prompt residents to communicate with their neighbors actively and those that hinder this communication. The study is based on the fieldwork in Samara in 2016-2020, spatial analysis of morphology, and participant observation carried out in 2016-2018 in Tbilisi and Samara. Residents of the historical centers of Tbilisi and Samara frame the space of courtyards as private-public, continuing the house/apartment. They own this space, but at the same time, they share it with their neighbors. Residents understand the courtyard as a place of interaction, which defines their joint pastime and communication. Private and public spaces in Samara courtyards invite for joint activities, and Tbilisi courtyards encourage communication. Residents frame the courtyard as a public-private space through some markers that include a relatively small number of residents; the small size of the courtyard; the presence of old-timers; the low or medium number of floors; the presence of old houses. In Tbilisi, neighbors come together in galleries, terraces, and balconies. The density of buildings is also substantial for communication. The possibility to fragment the boundaries of courtyards is significant for Samara. The more markers are lost, the weaker the practices of joint activities become.
48
Бикбулатова, Л. Н., В. И. Корчин та Т. Я. Корчина. "ЭЛЕМЕНТНЫЕ МАРКЕРЫ ВОЗДЕЙСТВИЯ НА ОРГАНИЗМ СВИНЦА И КАДМИЯ У НЕКОРЕННОГО И КОРЕННОГО НАСЕЛЕНИЯ ЯМАЛО-НЕНЕЦКОГО АВТОНОМНОГО ОКРУГА". Trace Elements in Medicine (Moscow) 22, № 4 (грудень 2021): 43–49. http://dx.doi.org/10.19112/2413-6174-2021-22-4-43-49.
Повний текст джерелаАнотація:
Ямало-Ненецкий автономный округ (север Тюменской области), входит в Арктическую зону Российской Федерации и является местом проживания коренного (ненцы, селькупы, ханты и др.) и некоренного (большей частью славянские народы) населения. Мощная промышленность российской Арктики включает в себя нефтегазовый комплекс, золотодобычу и цветную металлургию. Человек – одно из звеньев пищевой цепочки, получает химические элементы с водой и пищей, что является одной из причин поступления токсичных химических элементов, в частности свинца и кадмия, в организм в результате загрязнения среды обитания. Цель работы – проведение сравнительной оценки интоксикации свинца и кадмия некоренного и аборигенного населения Ямало-Ненецкого автономного округа. Обследовано 173 взрослых жителя ЯНАО: группа некоренного населения, более 10 лет проживающего на Севере, – 92 человека, 40 (43,5%) мужчин и 52 (56,5%) женщины; группа коренного населения – 81 человек: 33(40,7%) мужчин и 48(59,3%) женщин (38,3±9,6 лет). Содержание химических элементов в волосах определяли с использованием методов АСП-ИСП и МС-ИСП. Установлено, что средние величины содержания токсикантов в волосах у взрослого аборигенного населения ЯНАО превышали аналогичные показатели у некоренных жителей: кадмия – в 1,7 раза (р = 0,030) в сочетании с незначительным превышением свинца; показатели обеспеченности организма кальцием почти в 1,6 раза оказались выше в группе взрослых некоренных жителей Севера (р < 0,001) по сравнению с подобными значениями в группе аборигенов; превышение референтных величин как свинца, так и кадмия среди взрослых аборигенов ЯНАО наблюдался более чем в 2 раза чаще, независимо от гендерных различий; у мужчин аборигенов соотношение биоэлементов к своим функциональным антагонистам оказалось значимо лучше аналогичных показателей в группе некоренных жителей: по свинцу более чем в 1,6, а по кадмию – более чем в 8 раз.
49
Хайбуллина, Ж., А. Амантайкызы, Д. Арипханова, Р. Темирбаева, А. Митусов та Ж. Журумбетова. "Влияние изменения климата и водообеспеченности на социально-экономические аспекты и здоровье населения в Аральском районе Кызылординской области, Казахстан". Central Asian Journal of Water Research 8, № 1 (2022): 79–111. http://dx.doi.org/10.29258/cajwr/2022-r1.v8-1/79-111.rus.
Повний текст джерелаАнотація:
Цель работы – выявить влияние изменения климата и водообеспеченности на социально-экономические аспекты и общее состояние здоровья населения в Аральском районе Кызылординской области Республики Казахстан. Исследование основано на следующих показателях: демографические характеристики рождаемости, смертности (общей, младенческой, материнской), естественного прироста и ожидаемой продолжительности жизни, показатели здоровья населения, степень роста заболеваний, вызванных неблагоприятной экологией и суровым климатом в период с 2005 по 2019 г. Кроме того, с 31 августа по 10 сентября было проведено социологическое исследование местного населения в 15 населенных пунктах. Опрос охватил 120 человек, проживающих в Аральском районе Кызылординской области. На базе этих данных были определены ощущения жителей по их общему благосостоянию и состоянию здоровья. В ходе анкетирования и опроса установлено, что в изучаемой зоне жители довольны уровнем доходов, не связывают состояние своего здоровья с изменением климата, а также не желают мигрировать в другие регионы. То есть в исследуемом регионе миграция населения происходит преимущественно в связи с получением среднего и высшего образования и улучшением жилищных условий. Водообеспеченность региона не показывает значимые регрессионные связи с климатическими изменениями, что обусловлено установкой водокачек и доставкой питьевой воды на водовозах. Важнейшим выводом является то, что, вопреки ожиданиям авторов, в регионе согласно опросу жителей наблюдается стабильный рост численности населения за счет рождаемости, а также переселенцев. В Аральском регионе казахстанской части, по наблюдениям авторов, катастрофической ситуации не наблюдается.
50
Shkilna, M. I., D. V. Popovych та M. M. Diachenko. "ДЕЯКІ ОСОБЛИВОСТІ УРАЖЕННЯ ОПОРНО-РУХОВОЇ СИСТЕМИ, АСОЦІЙОВАНІ ІЗ ХВОРОБОЮ ЛАЙМА, У МЕШКАНЦІВ ТЕРНОПІЛЬЩИНИ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 1 (25 квітня 2019): 190–94. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2019.v0.i1.10073.
Повний текст джерелаАнотація:
Цель – изучить особенности клинических проявлений поражения опорно-двигательного аппарата у жителей Тернопольщины, инфицированных Borrelia burgdorferi.
Материал и методы. Под наблюдением находились 58 жителей Тернопольской области в возрасте от 16 до 68 лет с заболеваниями опорно-двигательной системы, инфицированных Borrelia burgdorferi. В зависимости от принадлежности к группам риска Лайм-боррелиоза, обследованных поделили на 2 группы: 30 лиц (1 группа) – работники лесных хозяйств Тернопольской области и 28 лиц (2 группа) – жители Тернопольщины, лечившиеся амбулаторно и стационарно по поводу заболеваний опорно-двигательной системы. Диагноз болезни Лайма устанавливали на основании серологического исследования сыворотки больных методом иммуноферментного анализа на наличие антител к антигенам комплекса B. burgdorferi sensu lato. Для оценки поражения суставов у жителей Тернопольщины был использован суставной счет (количественный) – суммарное числовое выражение боли и припухлости суставов.
Результаты. Среди опрошенных 30 (66,6 %) лесников Тернопольщины и 4 (14,8 %) пациента отметили более 3 укусов клещей, двукратный эпизод укуса имели 8 (26,6 %) пациентов 1-й группы и 2 (7,4 %) 2-й соответственно; 10 (29,6 %) из 58 респондентов двух групп не помнят о случаях укусов клещей в течение жизни. У 15 (48,3 %) из 28 больных заболеваниями опорно-двигательной системы имело место сочетанное поражение больших и мелких суставов, тогда как у 15 (50,0 %) из 30 обследованных работников лесных хозяйств преобладали повреждения крупных суставов. Антитела хотя бы одного класса IgM и/или IgG к B. burgdorferi sensu lato (B. burgdorferi sensu stricto, B. afzeliи и B. garinii) выявлены у 14 (46,7 %) из 30 работников лесных хозяйств Тернопольщины и 7 (25,0 %) из 28 пациентов с заболеваниями опорно-двигательной системы.
Выводы. Анализ влияния возбудителей комплекса Borrelia burgdorferi sensu lato на органы опорно-двигательной системы работников лесных хозяйств и жителей Тернопольщины проведен впервые. У 33,3 % пациентов 1-й и 2-й групп, которые не помнили об укусах клещей, лабораторно диагностированы положительные или промежуточные результаты хотя бы одного класса специфических антител к Borrelia burgdorferi sensu lato и имеются клинические признаки поражения органов опорно-двигательной системы. У 50 % работников лесных хозяйств Тернопольской области, инфицированных Лайм-боррелиозом, преобладали поражения крупных суставов, тогда как 53,6 % обследованных нами больных Тернопольщины беспокоило одновременное поражение больших и мелких суставов.