Статті в журналах: "Ефективне функціонування підприємства"

1

Minchak, N. J. "Шляхи формування ефективної системи управління розвитком та використання персоналу підприємства". Scientific Bulletin of UNFU 28, № 9 (25 жовтня 2018): 57–60. http://dx.doi.org/10.15421/40280911.

Повний текст джерела

Анотація:

Досліджено особливості формування ефективної системи управління розвитком і використання персоналу підприємства. Запропоновано заходи щодо підвищення ефективності процесу управління розвитком і використанням персоналу. Розглянуто наукові підходи стосовно формування механізму управління розвитком і використанням персоналу. Проведено аналіз наукових досліджень і публікацій щодо управління розвитком і використанням персоналу підприємств. Визначено основні чинники, що впливають на ефективність процесу управління; основну мету процесу управління ефективністю діяльності. Обґрунтовано необхідність формування ефективної системи управління персоналом, використання механізмів і інструментів якої дає можливість керівникам підприємства ефективно управляти розвитком і використанням персоналу. Проаналізовано чинники, які впливають на ефективне функціонування системи управління. Розглянуто механізм управління розвитком і використанням персоналу підприємства. Доведено, що на механізм управління розвитком і використанням персоналу одночасно впливають чинники макро- та мікросередовища. З'ясовано роль виконавчих органів державної влади щодо ефективності управління розвитком і використанням персоналу, зокрема: планування, стимулювання, співпраця і контроль. Визначено провідну роль фахівців служби управління персоналом у формуванні ефективної системи управління на підприємстві. Розглянуто системний підхід щодо формування ефективної системи управління розвитком і використанням персоналу підприємства. Виокремлено основні цілі функціонування підсистеми управління розвитком і використанням персоналу підприємства.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

2

Кирчата, Ірина, та Олена Шершенюк. "ОРГАНІЗАЦІЯ ЗБУТОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТОРГОВЕЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА". Проблеми і перспективи розвитку підприємництва, № 26 (26 червня 2021): 56. http://dx.doi.org/10.30977/ppb.2226-8820.2021.26.56.

Повний текст джерела

Анотація:

УДК 339.187; JEL Classification: М29 Мета – визначення та обґрунтування шляхів удосконалення і застосування нових методів, технічних засобів та організаційних заходів в системі збуту, а також оцінювання збутового потенціалу торговельного підприємства. Методика дослідження. Теоретичною і методологічною основою є праці провідних вітчизняних і зарубіжних учених-економістів, в яких розглядаються питання управління збутом, збутовою діяльністю підприємств та оцінкою потенціалу в умовах мінливого зовнішнього середовища. Використано методи узагальнення та абстрагування; метод аналізу і синтезу. Результати. Дана стаття присвячена вирішенню актуальної економічної проблеми, а саме удосконаленню ефективності збутової системи торговельних підприємств на засадах оцінки збутового потенціалу з метою набуття довгострокових переваг та забезпечення сталого розвитку. Збутовий потенціал торговельного підприємства – це внутрішні ресурсні можливості торговельного підприємства реалізувати товари за рахунок наявних кадрових компетенцій в сфері формування асортименту, технологічної та передпродажної підготовки, мерчандайзингу та сервісної підтримки. З метою забезпечення своєчасного виявлення невикористаних резервів та збутових можливостей, а також уникнення ризикових подій торговельним підприємствам доцільно проводити діагностику збутового потенціалу, що уможливить ефективне управління збутовою діяльністю та активізує збутовий процес як такий. Завдяки правильно обраній збутовій політиці та оптимізованим збутовим процесам підприємство може боротися за збільшення частки ринку і набуття нових конкурентних переваг. Наукова новизна. В роботі теоретично обґрунтовано доцільність проведення діагностики та оцінювання збутового потенціалу торговельного підприємства, як інструмента ефективної системи управління збутом для набуття підприємством нових конкурентних переваг. Практична значущість. Практичне використання, а саме виявлення резервів та розвиток збутового потенціалу торговельного підприємства, які ґрунтуються на результатах його діагностичної оцінки, дозволять надалі розробити систему заходів і розрахунку показників конкурентної стійкості, що можуть бути використані в подальшому для забезпечення стійкого функціонування та підвищення рівня його конкурентоспроможності.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

3

Hanzhurenko, I. "Маркeтинг, збут та логістика сільськогосподарської продукції в систeмі управління розвитком аграрного підприємства". Bulletin of Sumy National Agrarian University, № 4 (82) (23 грудня 2019): 48–51. http://dx.doi.org/10.32845/bsnau.2019.4.9.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті обґрунтовано значимість впровадження і використання у процeсі маркетингової діяльності підприємства інформаційних систeм і технологій, окреслено основні проблеми, що виникають у даній сфері. Наведено принципи та фактори, відповідно до яких повинне формуватися ефективне інформаційне забезпечення маркетингу аграрних підприємств. Встановлено важливість ролі інформаційних потоків у ефективній організації маркетингової діяльності аграрних підприємств, відзначено, що ключовим елементом у структурі організаційно-економічного механізму функціонування системи маркетингової інформації є зворотній зв'язок.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

4

Tereshchenko, S., та V. Feday. "Ефективне використання оборотних активів підприємством". Bulletin of Sumy National Agrarian University, № 2(80) (25 лютого 2019): 67–71. http://dx.doi.org/10.32845/bsnau.2019.2.13.

Повний текст джерела

Анотація:

В сучасних умовах господарювання кожне підприємство робить головний акцент на вирішенні питань стабільності функціонування та максимізації прибутку. Для того, щоб досягти поставлених цілей, потрібна правильно підібрана, чітка та ефективна політика управління активами підприємства, в яких значну роль відіграють оборотні кошти. Актуальність досліджуваної проблеми управління оборотними коштами зумовлена також тим, що від ефективності їх формування, регулювання та використання залежить оптимальність рівня ліквідності, платоспроможності, і, як наслідок, фінансової стійкості підприємства. Брак оборотних коштів ставить підприємство на шлях банкрутства, що змушує задуматись над удосконаленням системи управління ними. Нестача грошових коштів, так і їх надлишок чинять значний вплив на роботу підприємства, спричиняючи збої в виробництві чи постачанні сировини, чим зменшують очікуваний прибуток. Саме тому дуже важливим є прискорення залучення грошових оборотних коштів як із внутрішніх, так і з зовнішніх джерел. Кваліфіковане управління грошовими коштами дає можливість зацікавленим особам (зовнішнім і внутрішнім користувачам) приймати певні оптимальні управлінські рішення, які в майбутньому можуть суттєво вплинути на кінцевий результат фінансово-господарської діяльності підприємства

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

5

Шматковська Т. О. "СУЧАСНІ ІНФОРМАЦІЙНІ ТА КОМУНІКАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ В ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ". Економічний форум 1, № 3 (25 вересня 2021): 110–15. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2021-3-16.

Повний текст джерела

Анотація:

Особливості економічного розвитку в умовах інтенсифікації технічних та технологічних змін передбачають необхідність врахування багатьох факторів для забезпечення ефективності професійної управлінської діяльності, чим ускладнюють існуючу систему формування менеджменту для багатьох суб’єктів господарювання. Уже зараз можна упевнено стверджувати, що без залучення інноваційних рішень, які базуються на компонентах новітніх інформаційних технологій, як то цифрові платформи, новітнє програмне забезпечення, когнітивні технології тощо, неможливе ефективне функціонування будь-якого підприємства. Більше того – без застосування даних інформаційних технологічних рішень наразі неможливою є ефективна реалізація таких процесів, як управління, контроль, збір та оперативна обробка економічної інформації, а загалом – якість використовуваних інформаційних технологій в сучасних умовах напряму впливає на фінансові результати та прибутковість діяльності підприємств. Також одним із ключових елементів забезпечення успішної реалізації сучасного управлінця є формування належного рівня та оперативності комунікації між різними ланками підприємства, включаючи вертикальні управлінські зв’язки та горизонтальне адміністрування на кожному із ієрархічних рівнів управління. Саме сучасні цифрові рішення у сфері комунікацій дозволяють із належною ефективністю розв’язати це питання і забезпечити оперативне реагування управлінського апарату на будь-які зміни у зовнішньому середовищі функціонування господарюючого суб’єкта. В статті розглянуто особливості ефективного застосування інформаційних та комунікаційних технологій в процесі управлінської діяльності сучасних підприємств. При цьому визначено, що новітні технологічні рішення стосуються не лише підвищення результативності процесу виробництва, але й напряму впливають на професійну діяльність працівників підприємства у кожному його підрозділі. При цьому цифрові та інформаційні рішення з однаковою ефективністю можуть застосовуватися як для процесів підбору персоналу на підприємстві, так і з метою підвищення ефективності функціонування конкретної ділянки виробництва та результативності діяльності підприємства в цілому. Запропоновано комплекс рішень щодо впровадження інформаційних та комунікаційних технологій, які рекомендовано до впровадження господарюючими суб’єктами для формування засад щодо підвищення ефективності їх функціонування в умовах швидкого зростання темпів науково-технічного прогресу та розвитку цифрової економіки.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

6

Роганова Г. О. "ІНВЕСТИЦІЙНА ПРИВАБЛИВІСТЬ ПІДПРИЄМСТВ: СУТНІСТЬ, ФАКТОРИ ВПЛИВУ, МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ". International Journal of Innovative Technologies in Economy, № 4(24) (30 червня 2019): 28–34. http://dx.doi.org/10.31435/rsglobal_ijite/30062019/6531.

Повний текст джерела

Анотація:

Ефективне функціонування суб’єктів господарювання, їхній стійкий стан майже неможливі без здійснення інвестицій, оскільки саме інвестиції дозволяють досягати підприємствам подальшого розширення і розвитку виробництва; відновлення основних фондів, підвищення технічного рівня виробництва, відповідно, і конкурентоспроможності підприємства на ринку.Стаття присвячена розв’язанню теоретичних, методичних та практичних проблем оцінки інвестиційної привабливості суб’єктів господарювання.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

7

Тесак, О. В. "ОБЛІКОВА ПОЛІТИКА ЩОДО КОНТРОЛЮ ЗА НАЯВНІСТЮ Й ВИКОРИСТАННЯМ ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ". Підприємництво і торгівля, № 27 (17 листопада 2020): 72–75. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1256-2020-27-13.

Повний текст джерела

Анотація:

В статті досліджено питання сутності поняття «облікова політика» з урахуванням трактувань вітчизняних науковців. Визначено, що облікова політика є важливим засобом досягнення різноманітних цілей підприємства, спрямованих на покращення його діяльності. Вона одночасно виступає і способом уніфікації облікових процедур та зниження їх трудомісткості, і інструментом управління витратами, доходами, фінансовими результатами підприємства, і засобом оптимізації податкового навантаження підприємства. За рахунок застосування облікової політики можна суттєво впливати на результати діяльності, показники фінансової стійкості, ліквідності, платоспроможності, здійснювати ефективне фінансове та податкове планування. Мета облікової політики полягає в наданні повної, об’єктивної та достовірної інформації, яка б всебічно та адекватно характеризувала фінансовий стан підприємства та була корисною для прийняття управлінських рішень. У статті теоретично обґрунтовано значимість виробничих запасів для функціонування суб’єкта господарювання. В бухгалтерському обліку поняття «виробничі запаси» трактується як предмет праці, на що спрямована праця людини і становлять матеріальну основу створеного продукту. Запаси – активи, які утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності; перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством. Розробка облікової політики кожним суб’єктом господарювання є необхідною у зв’язку з впровадженням ряду нормативно-правових актів, що регламентують альтернативні варіанти облікових методик і процедур, щодо яких підприємство має право вибору з урахуванням галузевих особливостей і специфіки діяльності, та стала основою організації і ведення бухгалтерського обліку на кожному підприємстві. Облікова політика підприємства є важливим інструментом, завдяки якому існує можливість оптимального поєднання державного регулювання і власної ініціативи підприємства у питаннях організації та ведення бухгалтерського обліку.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

8

Єпіфанова, І. Ю. "ФОРМУВАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ СТРАТЕГІЙ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ У СУЧАСНИХ УМОВАХ". Підприємництво та інновації, № 13 (31 серпня 2020): 33–39. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/13.6.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті досліджено теоретико-методичні аспекти формування інноваційних стратегій промислових підприємств у сучасних умовах. Узагальнено підходи до визначення сутності інноваційної стратегії. Систематизовано та адаптовано види інноваційних стратегій підприємств. Визначено етапи формування інноваційної стратегії (формування цілей і завдань, аналіз внутрішнього та зовнішнього середовища; аналіз інноваційного потенціалу; формування інноваційної стратегії; довгострокове інноваційне прогнозування; визначення необхідного обсягу ресурсів; вибір інноваційної стратегії, доцільної до впровадження; контроль; визначення впливу інноваційної стратегії на економічний розвиток підприємства), які забезпечать ефективне функціонування підприємств та сприятимуть економічному зростанню.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

9

Ilchuk, Valerii, Maksym Chut та Khrystyna Shtyrkhun. "МЕХАНІЗМ ВАРТІСНО-ОРІЄНТОВАНОГО УПРАВЛІННЯ ФІНАНСАМИ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ". PROBLEMS AND PROSPECTS OF ECONOMIC AND MANAGEMENT, № 2(22) (2020): 101–16. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5215-2020-2(22)-101-116.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглянуто умови формування та реалізації системи вартісно-орієнтованого управління фінансами промислових підприємств, досліджено ефективність інструментів вартісно-орієнтованого управління та інші складові, що формують структуру відповідного механізму управління. Розкриті зміст та сутність складових, їхні функціональні властивості, що забезпечують ефективне функціонування зазначеного механізму. Залежно від концентрації зусиль на основних видах діяльності промислового підприємства, що формують фінансові ресурси, а саме: операційній, фінансовій та інвестиційній, розглянуті варіанти фінансових стратегій, які можуть бути реалізовані механізмом вартісно-орієнтованого управління залежно від поставленої мети та визначених завдань, що зумовлені стартовими показниками підприємства як об’єкта управління. Розглянуто також ефективність впровадження механізму вартісно-орієнтованого управління у практику фінансово-господарської діяльності промислового підприємства.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

10

Багорка, М. О., І. Г. Кадирус та Н. І. Юрченко. "МАРКЕТИНГОВІ ПІДХОДИ В УПРАВЛІННІ ЗБУТОВОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ ОПТОВИХ ТОРГОВЕЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ". Підприємництво і торгівля, № 28 (5 лютого 2021): 7–14. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1256-2021-28-01.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті узагальнено основні підходи до організації маркетингової діяльності оптових торговельних підприємств. Установлено, що в сучасних умовах ведення бізнесу відбуваються кардинальні зміни в підходах до збутової діяльності підприємства: орієнтація на запити споживача, жорстка конкуренція, суттєвий вплив науково-технічного прогресу на всі сфери життя визначили, що основою збутової діяльності оптових торговельних підприємств є маркетингова діяльність та маркетингове управління. Виокремлено проблеми, з якими стикаються оптові підприємства: проблеми формування товарної політики, дотримання балансу інтересів учасників ринку, недостатнє інформаційне забезпечення про ринки і нові технології, адаптація до динамічних змін зовнішнього середовища, ефективне управління матеріальними, людськими ресурсами і продажем товарів. Зазначено чинники ризику функціонування оптових підприємств в умовах із високим рівнем невизначеності майбутнього. Розроблено практичні рекомендації щодо організації збутової діяльності оптових торговельних підприємств на основі прийняття маркетингових управлінських рішень. Для забезпечення ефективності збутової діяльності запропоновано провести низку заходів: здійснити організаційні зміни всередині підприємства, забезпечити управління закупівельно-збутовою діяльністю підприємства, досягти відкритого діалогу між учасниками процесу, розвивати вертикальні, горизонтальні й інтегровані маркетингові системи. Установлено, що необхідним для підприємства є створення маркетингово-орієнтованої структури, до складу якої разом із менеджерами увійдуть фахівці-маркетологи, які посилять роботу відносно маркетингових досліджень, аналітичної роботи, використання маркетингових інструментів. Цей структурний підрозділ буде здатен оптимізувати й узгодити роботу між усіма підрозділами підприємства. Установлено, що впровадження маркетингового підходу у практичну діяльність оптових торговельних підприємств є резервом для підвищення ефективності використання наявного ресурсного потенціалу, а особливо маркетингового, для забезпечення його конкурентоспроможності та сталого розвитку.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

11

Старко, І. Є., І. А. Канцір та М. П. Шевчук. "СУЧАСНА ПАРАДИГМА УПРАВЛІННЯ ПРИБУТКОВІСТЮ". Підприємництво та інновації, № 10 (30 грудня 2019): 82–86. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/10.12.

Повний текст джерела

Анотація:

Метою функціонування будь-якого суб’єкта господарської діяльності виступає максимізація прибутку у довгостроковому періоді. Ефективне управління формуванням та розподілом прибутку слугує платформою розвитку підприємства, підвищення його рейтингових показників, залучення інвестицій, розширення масштабів діяльності. Оціночним показником ефективності управління процесом отримання й розподілу прибутку вважається прибутковість. Одним із найефективніших методів оцінки впливу витрат, ціни, обсягу реалізованої продукції на фінансовий результат діяльності підприємства виступає аналіз співвідношень – CVP-aналіз, який за допомогою системи показників оптимізує співвідношення між постійними та змінними витратами, регулює механізм ціноутворення, мінімізує рівень підприємницького ризику, провадить моніторинг фінансових результатів (факт-прогноз), забезпечує запас фінансової стійкості та обґрунтує механізм оптимізації фінансово-господарської діяльності підприємства.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

12

Іванова, М. І., А. М. Ткаченко та В. Л. Загорудько. "ВИЗНАЧЕННЯ РІВНЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ, ВРАХОВУЮЧИ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА". Підприємництво та інновації, № 10 (30 грудня 2019): 52–56. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/10.7.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті досліджено застосування сучасних інструментів оцінювання рівня економічної безпеки, враховуючи конкурентоспроможність суб’єкта господарювання. При цьому використано загальнонаукові та спеціальні методи системно-структурного аналізу і синтезу. Вважаємо, що економічна безпека суб’єкта господарювання забезпечує ефективне використання ресурсів, високий рівень конкурентоспроможності, стійке функціонування у мінливих умовах зовнішнього середовища та високу частку ринку для здійснення комерційної діяльності. Запропоновано методику розрахунку комплексного, агрегованого показника рівня економічної безпеки, що враховує рівень його конкурентоспроможності. Подальші дослідження повинні бути спрямовані на пошук шляхів забезпечення високого рівня економічної безпеки.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

13

Вороніна В.Л., Спінжар Р.В. "АНАЛІЗ ПІДХОДІВ ДО ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВА". Економічний форум 1, № 4 (30 листопада 2019): 109–15. http://dx.doi.org/10.36910/6765-2308-8559-2019-4-17.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті проведено семантичний аналіз сутності поняття «економічна безпека», що дозволило поєднати два поняття: «економічний» та «безпека». Сформовано перелік характеристик, які використовуються вченими в ході визначення поняття «економічна безпека». Встановлено, що такими характеристиками є: забезпечення стійкого зростання; виживання системи; задоволення потреб; захист інтересів; ефективне управління; зміцнення потенціалу; подолання загроз і забезпечення стійкості до них; стабільне функціонування; збереження існуючого статусу; максимізація віддачі; спроможність до самовідтворення; протистояння впливу чинників; забезпечення конкурентоспроможності. Отримані результати дають змогу поглибити та розширити теоретико-методичні основи оцінки рівня економічної безпеки підприємств.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

14

Таран, С. Ф. "ФОРМИ ІННОВАЦІЙНОГО ПІДПРИЄМСТВА РЕГІОНУ: ВЕКТОРИ НАЦІОНАЛЬНОГО ТА СВІТОВОГО ДОСВІДУ". Економічні науки. Серія "Регіональна економіка" 1, № 17(67) (29 грудня 2020): 225–47. http://dx.doi.org/10.36910/2707-6296-2020-17(67)-24.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглянуті теоретичні положення інноваційного розвитку підприємств із врахуванням світового досвіту. Визначено, що ефективне функціонування технополісів, міст високих технологій (HiTech City), технопарків, науково-технічних альянсів, інноваційних центрів, бізнес-інкубаторів, спеціальних економічних зон, консалтингових фірм і компаній, а також консорціумів, концернів, кластерів, холдингів, фінансово-промислових груп та ін. допомагає вдосконалити галузеву структуру виробництва і прискорити соціально-економічний розвиток підприємств; активно впроваджувати у виробництво вітчизняні і зарубіжні науково-технічні розробки і винаходи з подальшою передачею результатів для широкого використання на внутрішньому та зовнішньому ринку.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

15

Hirnyak, K. "Теоретичні аспекти формування системи управління трудовими ресурсами підприємства". Scientific Messenger of LNU of Veterinary Medicine and Biotechnologies 19, № 76 (5 березня 2017): 31–34. http://dx.doi.org/10.15421/nvlvet7606.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглядаються теоретичні аспекти формування системи управління трудовими ресурсами підприємства. Визначено, що на виробництві персонал в наш час став ресурсом, який є ключовим у капіталі сучасної організації, від якого залежить успішність і процвітання підприємства. Зазначенно, що трудові ресурси характеризують чисельністю працездатного населення і є важливим елементом економічного потенціалу України. Ефективність функціонування системи управління трудовими ресурсами підприємства розглянуто як частину ефективності діяльності підприємства загалом. Подано мету статті, яка є узагальненням теоретичних підходів до розуміння управління трудовими ресурсами підприємства. Визначено, що управління трудовими ресурсами – дії, що спрямовані на формування та ефективне всебічне їх використання в різних галузях економіки з метою поліпшення економічного та соціального становища країни. Управління трудовими ресурсами націлено функціонувати на рівні держави, яка в свою чергу розробляє комплекс нормативних документів з метою покращення розподілу та використання трудових ресурсів. Запропоновано та розглянуто сучасні поняття «трудовий ресурс», «трудовий потенціал» та «персонал», з подальшим переходом у визначення поняття «управління трудовими ресурсами». Подано управління трудовими ресурсами як діяльність, спрямовану на розвиток здібностей працівників з метою їх постійного росту і прогресу. В теорії і практиці сучасного управління показано докорінну зміну уявлень щодо ролі трудового чинника в функціонуванні економічної системи. Запропоновано під управлінням трудових ресурсів розуміти політику суб’єкту господарювання, яка спрямована на розвиток людського потенціалу організації, досягнення стратегічної мети бізнесу та отримання високого економічного результату діяльності організації.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

16

Бужимська, Катерина Олександрівна, та Ірина Михайлівна Царук. "Формування та розвиток системи контролінгу на промислових підприємствах". Економіка, управління та адміністрування, № 1(95) (12 березня 2021): 3–7. http://dx.doi.org/10.26642/ema-2021-1(95)-3-7.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті обґрунтовано необхідність використання в практиці вітчизняних підприємств системи контролінгу. Визначено її характерні складові та запропоновано методичний інструментарій, який дозволить вчасно коригувати розвиток підприємства в процесі його виробничо-господарської діяльності. Формування та розвиток систем та інструментів контролінгу, що включає постійний збір та обробку інформації, яка використовується для прийняття як оперативних, так і стратегічних управлінських рішень, представлено одним із напрямів удосконалення управлінської діяльності на промислових підприємствах. Уточнено поняття «контролінгу» як основи концепції ефективного управління промисловим підприємством. Представлено авторське визначення контролінгу як функціонально відокремленої сфери економічної роботи на підприємстві, пов’язаної з реалізацією фінансово-економічної коментуючої функції в управлінні для прийняття оперативних і стратегічних рішень. Визначено головну мету впровадження контролінгу на підприємствах, яка полягає у побудові ефективної системи для прийняття, впровадження, контролю та аналізу управлінських рішень на підприємстві. Сформульовано основні постулати сучасної філософії контролінгу через взаємозв’язок напрямів зростання ефективності діяльності підприємства в цілому та його підрозділів. Обґрунтовано характерні особливості концепції контролінгу, серед яких найголовнішою визначено орієнтацію на майбутнє, тобто зауважено, що контролінг, використовуючи управлінську інформацію, прагне зменшити невизначеність майбутнього та адаптувати дії підприємства до постійно мінливих умов. За результатами проведеного дослідження ідентифіковано низку завдань, які необхідно вирішити, впроваджуючи контролінг на підприємстві, основними з яких встановлено: оптимізацію управління організаційною структурою підприємства; організацію ефективної системи обліку операцій та результатів; впровадження систем планування, контролю та аналізу діяльності; забезпечення мотивації персоналу у підвищенні ефективності роботи підприємства; автоматизацію систем бухгалтерського обліку та управління підприємством. Визначено результативні аспекти функціонування системи контролінгу та обґрунтовано новітні концепції контролінгу, які можна успішно використовувати на вітчизняних промислових підприємствах.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

17

Мельник А.О. та Соловйова Т. М. "ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ РЕІНЖИНІРИНГУ БІЗНЕС-ПРОЦЕСІВ НА ВІТЧИЗНЯНИХ ПІДПРИЄМСТВАХ". Економічний форум 1, № 3 (20 липня 2020): 63–70. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2020-3-10.

Повний текст джерела

Анотація:

У даній статті розглядається реінжиніринг бізнес-процесів, як один із методів інноваційного розвитку підприємств. Сьогодні реінжиніринг бізнес-процесів інтенсивно впроваджують та застосовують у багатьох вітчизняних підприємствах, з метою підвищення ефективності ведення підприємницької діяльності та формування конкурентоспроможного підприємства у сучасних ринкових умовах. Проаналізовано різноманітні трактування вітчизняними та іноземними науковцями сутності категорії «реінжиніринг бізнес-процесів» та описано еволюцію даного поняття. Досліджено дотичне поняття “реструктуризація підприємства”, яке є важливим для даного дослідження, оскільки являє собою принципову зміну всіх видів діяльності на підприємстві. Окреслено передумови, які слугують для втілення реінжинірингу бізнес процесів до інноваційної діяльності підприємств. Охарактеризовано процес розробки аргументів, котрий надає додаткові переваги підприємству, з метою переконання співробітників для застосування реінжинірингу. Виокремлено перелік проблем, з якими стикаються компанії у процесі своєї діяльності, та котрі може вирішити реінжиніринг бізнес процесів. Визначено основні переваги та недоліки від впровадження реінжинірингу бізнес-процесів на підприємствах. Надано перелік відомих світових компаній, такі як: Tech Mahindra, General Motors Corporation, Dell, Ford Motor Company, British Telecom та інші компанії, які застосовували реінжиніринг як інструмент для управління своїми бізнес-процесами, та котрий позитивно вплинув на ефективність функціонування даних підприємств. Наведено наочний приклад застосування реінжинірингу бізнес-процесів в діяльності американської страхової компанії Mutual Benefit Insurance, котрий ефективно позначився на діяльності даної компанії. Реінжиніринг бізнес процесів розглядається як система корінних перетворень бізнес-процесів на підприємстві, котрі сприяють виходу підприємств з кризової ситуації, та прискоренню адаптації даного підприємства до сучасних ринкових умов, а також його фінансового оздоровлення та системного оновлення.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

18

Батченко, Л. В., Л. О. Гончар та А. О. Беляк. "ФОРМУВАННЯ МЕХАНІЗМУ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ ПІДПРИЄМСТВ СФЕРИ ГОСТИННОСТІ: ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНИЙ АНАЛІЗ". Підприємництво і торгівля, № 27 (17 листопада 2020): 13–20. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1256-2020-27-02.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті досліджено ключові показники фінансової стійкості підприємств сфери гостинності на основі організаційно-економічного аналізу функціонування USG Holding та одного з наймасштабніших та конкурентоздатніших складників компанії «ТОВ «Сушия». Із відкритих даних проаналізовано основні показники фінансової стійкості, зокрема динаміку чистого доходу від реалізації продукції (у гривневому та доларовому еквівалентах), динаміку чистого прибутку (збитку), динаміку показників основних засобів та нематеріальних активів та динаміку поточних зобов’язань за 2012–2018 рр. На основі проведеного дослідження визначено, що ефективність фінансової та бізнес-діяльності підприємств сфери гостинності в умовах трансформації і глобалізації економіки країни, динамічності та мінливості економічного середовища у світі та в Україні зокрема визначається передусім його фінансовим станом. Обґрунтовано, що стратегічним чинником фінансової безпеки, інвестиційної привабливості, конкурентоспроможності та кредитоспроможності є фінансова стійкість підприємств, особливо в період економічних глобалізаційних змін, коли фінансова стійкість стає обов’язковим критерієм ефективного розвитку невиробничого сектору економіки України (сфери послуг). Визначено, що результати проведеного дослідження дають змог стверджувати, що обов’язковими умовами поліпшення фінансового стану підприємств сфери гостинності у ринкових умовах господарювання є постійний аналіз і своєчасна ґрунтовна діагностика змін, що відбуваються у зовнішньому та внутрішньому середовищі підприємства, а також вчасне й максимально ефективне реагування на зміни ключових визначальних показників фінансової стійкості. Визначено перспективу подальших досліджень, зокрема проведення ґрунтовного аналізу фінансової стійкості на конкретному підприємстві сфери гостинності з визначенням його поточної фінансової стійкості за допомогою методу комплексного розрахунку рейтингової оцінки фінансового стану підприємств сфери гостинності, з метою розроблення унікального механізму забезпечення фінансової стійкості, що базуватиметься на особливостях конкретного закладу – концептуальних основах, які включають мету, завдання та функції управління, організаційну структуру, систему забезпечення механізму, критерії оцінювання рівня фінансової стійкості, унікальну систему брендингу та систему комплаєнс-контролю.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

19

Klymchuk, A. O. "СИСТЕМА МОТИВАЦІЇ ТА СТИМУЛЮВАННЯ ПЕРСОНАЛУ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ". Actual problems of regional economy development 1, № 12 (11 квітня 2016): 119–25. http://dx.doi.org/10.15330/apred.1.12.119-125.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття присвячена проблемам дослідження системи мотивації та стимулювання персоналу на промислових підприємствах, що є досить актуальними в умовах сьогодення. Мета дослідження полягає у детальному вивченні та аналізі особливостей системи стимулювання та мотивації персоналу на промислових підприємствах. Доведено, що керівництво підприємства повинне постійно займатися вдосконаленням системи мотивації та стимулювання праці персоналу, тобто пристосовуватися до нових умов функціонування ринку. Автором наголошується, що система мотивації та стимулювання на промислових підприємствах займає провідне місце у його функціонуванні, оскільки пов'язана з проблемою ефективної виробничої діяльності на підприємстві та призводить до зростання кінцевих результатів його діяльності, а також підвищення життєвого рівня працівників. У статті визначено основні функції (залучення кваліфікованих фахівців; збереження груп професіоналів протягом необхідного терміну), які повинна виконувати система мотивації та стимулювання праці персоналу на підприємстві. Сформовано основні завдання, які є необхідними для забезпечення потрібного рівня трудової активності персоналу: визначення набору цінностей, які будуть закладені в основу мотивування персоналу; формування рівня потреб кожного працівника, його інтересів і можливостей задоволення; конкретизація видів трудової діяльності, які потрібні підприємству і котрі доцільно мотивувати; організація праці таким чином, щоб переконати працівника в можливості задовольнити його інтереси; узгодження певних видів діяльності працівника з набором цінностей і переваг; з’ясування мотивів, інтересів та системи цінностей при наймі працівника на підприємство. З метою формування керованої системи мотивації та стимулювання, наголошено на необхідності виконання наступних умов: наявності повної та достовірної інформації про об'єкт управління; необхідності мати постійне уявлення про стан і динаміку мотиваційної спрямованості персоналу; ретельному відстеженні соціально-економічних наслідків управлінських рішень і вміння їх прогнозувати. Виходячи із досвіду багатьох країн встановлено, що традиційні методи збирання даних щодо мотиваційної та стимулюючої спрямованості персоналу вже не задовольняють потреби практики управління, а тому на кожному підприємстві запропоновано запроваджувати систему мотиваційного та стимулюючого моніторингу, основною метою котрого є створення нової інформаційної бази для прийняття управлінських рішень у сфері мотивації та стимулювання працівників. Такий моніторинг повинен спрямовуватись на постійне спостереження та контроль стану мотивації та стимулювання персоналу з метою його оперативної діагностики й оцінки в динаміці, прийняття кваліфікованих управлінських рішень в інтересах підвищення ефективності виробництва. На основі проведених досліджень визначено основні принципи, на яких має ґрунтуватись система мотивації та стимулювання персоналу на підприємстві: системності; комплексності; аполітичності; періодичності; виробничо-територіального підходу. Автором здійснено порівняльний аналіз вітчизняних систем стимулювання та мотивації персоналу підприємств, до яких віднесено наступні: систему матеріальної мотивації та стимулювання за трудовим вкладом; систему управління за цілями; теоретичну модель матеріальної мотивації та стимулювання; систему стимулювання та мотивації, орієнтовану на вартість бізнесу – участь у власності та опціонні програми. Виходячи із проведених досліджень визначено, що система стимулювання та мотивації використовує тільки першу частину – фінансові та економічні мотиви та стимули, а такі стимули, як професійні, трудові, престиж та соціальний статус, а також мотиви та стимули, пов’язані з кар’єрою, в даних системах досить слабо фігурують, що також є недоліком вітчизняних систем мотивації та стимулювання праці персоналу підприємства. У статті наголошується, що успіх підприємства залежить від оптимального поєднання двох складових: підвищення добробуту працівників та підтримання ефективності виробничого процесу. Доведено, що найбільш ефективною системою мотивації та стимулювання праці є комбінація матеріального стимулювання та стимулювання розвитку професійних знань, високого рівня досвіду задля досягнення поставленої мети, пошук нових шляхів в організації та управлінні підприємством.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

20

Khomenko, Inna, Iryna Sadchykova та Mariia Kolotok. "КОНТРОЛІНГ ЯК ІНСТРУМЕНТ ПІДТРИМКИ ДОСТАТНЬОГО РІВНЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ТА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПРОМИСЛОВОГО ПІДПРИЄМСТВА". PROBLEMS AND PROSPECTS OF ECONOMIC AND MANAGEMENT, № 2(26) (2021): 25–36. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5215-2021-2(26)-25-36.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглянуто економічну безпеку діяльності підприємств, її сутність, основні положення та важливість для функціонування та розвитку. Також виявлено основні проблеми, які виникають, для підтримки достатнього рівня економічної безпеки та конкурентоспроможності промислового підприємства. Охарактеризовано сутність економічної безпеки як економічної категорії, проведено порівняння вітчизняного та закордонного досвіду підтримки достатнього рівня економічної безпеки. Доведено необхідність оцінки рівня економічної безпеки, основні її функції. З’ясовано, що потрібно аналізувати кожне конкретне підприємство і врахувати взаємозв’язки складових економічної безпеки для визначення основних чинників негативного впливу та окреслення найслабших сторін діяльності підприємства. Розкрито поняття контролінгу, його мету та функції. Зазначено його основні принципи та методи, наведено взаємозв’язок між ними. Досліджено основні завдання кожного з видів контролінгу, їхню основну мету та зв’язки. Виділено, що на рівень економічної безпеки працюючих підприємств впливає ефективний контролінг, елементи якого розробляються, плануються і втілюються залежно від особливостей функціонування підприємства. Зосереджено увагу на важливості інформаційної безпеки діяльності підприємств в Україні. Визначено основні заходи на державному рівні, які посприяють більш якісному функціонуванні економічної безпеки підприємств та зроблено висновки про її важливість.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

21

Танасієва, Марина Миколаївна, та Ірина Іванівна Никифорак. "Ризики як об’єкт внутрішнього контролю: виявлення та оцінка". Економіка, управління та адміністрування, № 3(97) (13 жовтня 2021): 30–35. http://dx.doi.org/10.26642/ema-2021-3(97)-30-35.

Повний текст джерела

Анотація:

Виявлення та оцінка підприємницького ризику, визначення рівня його суттєвості та впливу на функціонування суб’єктів господарювання різних організаційно-правових форм і форм власності можливе за належно організованої системи внутрішнього контролю. Основною метою внутрішнього контролю є забезпечення своєчасного виявлення та аналіз підприємницького ризику, достовірність релевантної інформації, цілісність активів, дотримання нормативно-правових засад, внутрішніх політик і процедур, виконання планів та ефективне використання ресурсів. Визначено особливості методологічного інструментарію внутрішнього контролю виявлення та оцінки ризиків відповідно до характеру й структури процесів підприємницької діяльності, на основі чого сформовано зміст показників: ймовірність появи ризиків та величина можливих втрат. Встановлено, що підприємницький ризик слід розглядати як інтегрований ризик, який має об’єктивно враховувати три основні категорії ризику – кредитний, операційний та ринковий ризик (ризик ліквідності), що дасть змогу охопити не тільки фінансово-економічні аспекти функціонування суб’єктів господарювання, а й соціальні та екологічні. На основі моделювання даних системи бухгалтерського обліку із одночасним зіставленням виробничих балансів, які відображають структуру та аспекти різних господарських процесів підприємства, запропоновано обліково-аналітичне забезпечення внутрішнього контролю економіко-екологічного ризику із урахуванням трьох видів ризиків та рівнем впливу системи внутрішнього контролю на ризик. Таке забезпечення має універсальний характер та дозволить певною мірою відчути вплив сукупного підприємницького ризику та на основі мобілізації внутрішніх і зовнішніх ресурсів створити й регулювати суб’єктами внутрішнього контролю резервної системи підприємства як основного інструменту нейтралізації рівня і ступеня сукупного підприємницького ризику.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

22

Petryshyn, L. P. "Удосконалення інформаційного середовища розвитку сільськогосподарських підприємств". Scientific Messenger of LNU of Veterinary Medicine and Biotechnologies 19, № 81 (3 жовтня 2017): 37–44. http://dx.doi.org/10.15421/nvlvet8106.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглянуто питання удосконалення інформаційного середовища розвитку сільськогосподарських підприємств. Робиться висновок про недостатній рівень їхнього інформаційного забезпечення. Наведено окремі елементи досвіду зарубіжних країн у сфері надання інформаційних послуг фермерам. Відзначається, що в сучасних умовах інформаційні технології є одним з основних чинників підвищення ефективності та конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств. Уже в найближчій перспективі вони стануть чи не основним виробничим ресурсом для розвитку галузі сільського господарства. Зроблено висновок про те, що результатом нової технологічної революції стане так зване «точне сільське господарство». У рослинництві це означає, що сільськогосподарські культури будуть вирощуватися за технологіями, які максимально забезпечуватимуть оптимальні умови їх розвитку, збирання, транспортування, зберігання. Проведено короткий екскурс сторінками найпопулярніших спеціалізованих сайтів, призначених для сільськогосподарських виробників. Відзначено основні їхні позитивні сторони та недоліки. Наголошується на необхідності підвищити роль Міністерства агарної політики і продовольства, Державної служби статистики та вищих навчальних закладів аграрного профілю в покращенні інформаційного забезпечення сільськогосподарських підприємств. Обґрунтовано пріоритетні завдання системи інформаційного забезпечення АПК та визначено основні складові інформаційного забезпечення сільськогосподарських підприємств прогностично-аналітичного характеру. Наголошується, що ефективне функціонування сучасного інформаційного забезпечення сільськогосподарських підприємств можливе лише в умовах значного покращення технологій мобільного зв’язку у країні. Зокрема, впровадження 5 G зв’язку призведе до революційних змін у бізнес-процесах. У сільському господарстві стане можливим широке використання дронів, роботів, запровадження онлайн-моніторингу полів та тварин. Як результат – запроваджуватимуться нові технології виробництва продукції рослинництва і тваринництва, нові стандарти її якості та властивостей. Сільськогосподарські підприємства адаптовуватимуться до цих змін, на що спрямовуватиметься їх видозмінена економічна поведінка.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

23

Кліпкова, О. І., та В. Ю. Боруцька. "УПРАВЛІННЯ КРЕАТИВНІСТЮ КОМАНД В АСПЕКТІ ФОРМУВАННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ КУЛЬТУРИ ПІДПРИЄМСТВА". Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, № 60 (3 липня 2020): 75–81. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2020-60-12.

Повний текст джерела

Анотація:

Метою статті є виявлення особливостей створення ефективної креативної команди в органі-зації, дослідження впливу інноваційної культури на досягнення цілей управління. Актуальність теми дослі-дження визначається постійним зростанням важливості ролі та характеристик персоналу в досягненні цілей підприємства. У статті проведено аналіз причин нестачі творчого мислення серед працівників, можливих шляхів його розвитку шляхом використання спектра методологій та підходів. Відображено загрози креатив-ності команд, зокрема феномен соціальної ліні та як його уникнути. Зазначено, що ефективне управління ко-мандами є ключовим чинником досягнення успіху організації завдяки грамотній мотивації працівників, правиль-ному відбору учасників до команди, наданню можливості вільного висловлення та представлення своїх ідей чи аргументів. Зосереджено увагу на інструментарії впровадження інноваційної культури та умінні створити команду. Такі заходи чинять неймовірно потужний та корисний вплив не лише на працівників, але й на їхню здатність робити все необхідне для досягнення успіху організації. Акцентовано увагу на складових та критері-ях оцінки інноваційної культури підприємства. Виокремлено компоненти оцінки креативних ресурсів працівни-ка підприємства та визначено напрями їх розвитку для формування лояльності працівників до місця їхньої пра-ці. Наведено види та способи використання внутрішньої мотивації з метою формування позитивного впливу на продуктивність праці груп у команді. У статті зауважено, що фактична продуктивність команди зале-жить від трьох факторів: потенційної продуктивності управлінської команди, синергії та загроз. Зазначено, що учасники згуртованої команди здатні модифікувати поведінку, якщо з’являється якийсь внутрішній тиск, на користь групових норм. У матеріалах статті акцентовано увагу на ефекті соціальної ліні команди як на груповому ефекті у соціальній психології, одному з механізмів функціонування команди, який відкрив Максимі-ліан Рінгельман. Дослідник визначив, що продуктивність групи не перевищує половини суми продуктивності її членів. Наведено перелік рекомендацій щодо покращення групової динаміки в боротьбі з соціальною лінню. При написанні статті використано спектр емпіричних методів досліджень з метою формування теоретичної конструкції креативної команди.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

24

Cheshuk, Victor. "ФОРМУВАННЯ СТІЙКОЇ, ЕФЕКТИВНОЇ МОДЕЛІ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ НА БУДІВЕЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВАХ". Economic journal of Lesia Ukrainka Eastern European National University 4, № 20 (30 грудня 2019): 61–67. http://dx.doi.org/10.29038/2411-4014-2019-04-61-67.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті виділено теоретичний аспект прогностичного формування стійкої, ефективної моделі економічної безпеки на будівельних підприємствах для удосконалення та розвитку системи моніторингу економічної безпеки на підприємствах будування у новій економіці. Проаналізовано та охарактеризовано можливість апробації методичних підходів сформованої моделі при впровадженні моніторингу економічної безпеки будівельних підприємств. В статті визначено умови ефективного функціонування та стійкого розвитку системи економічної безпеки на будівельних підприємствах в умовах нестабільного господарювання з урахуванням специфіки діяльності в Україні. Запропоновані в статті концепції моделі економічної безпеки будівельного підприємства дадуть змогу вийти на якісно новий рівень моніторингу економічної захищеності підприємства будівництва, та сприятимуть ефективному прийнятті управлінських рішень.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

25

Головацька, С. І. "МЕТОДИЧНИЙ ІНСТРУМЕНТАРІЙ ВНУТРІШНЬОГО КОНТРОЛЮ У СИСТЕМІ КОНТРОЛІНГУ ВИТРАТ ПІДПРИЄМСТВА". Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, № 61 (22 грудня 2020): 78–83. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2020-61-12.

Повний текст джерела

Анотація:

Контролінг може сприяти забезпеченню гарантованого зростання якості системи управління, удосконаленню етапів процесу управління і може бути орієнтованим на перспективний розвиток підприєм-ства, основною метою якого є забезпечення рентабельності підприємства та ефективного використання ресурсів. Упровадження контролінгу дозволить підприємствам виконати наступні завдання: координацію управлінської діяльності з метою досягнення цілей підприємства; інформаційну і консультаційну підтримку прийняття управлінських рішень; створення і забезпечення функціонування загальної інформаційної системи управління підприємством; забезпечення раціональності управлінського процесу; забезпечення мотивації пер-соналу щодо підвищення ефективності функціонування підприємства. У сучасних умовах раціональним підхо-дом є запровадження міжнародних положень з контролю та ефективних моделей управління. У статті уза-гальнено характерні риси сучасних концепцій внутрішнього контролю, визначено організаційно-методичні етапи внутрішнього контролю витрат діяльності підприємства, систематизовано їх зміст, побудовано логіко-структурну схему внутрішнього контролю витрат та розроблено матрицю елементів системи внутрішнього контролю витрат підприємств. Рівень складності контролю у системі управління витратами залежить від: галузево-технологічних особливостей діяльності підприємств, їх організаційної структури; обсягів діяльності; рівня організації управлінського обліку. Обгрунтовано, що за результатами внутрішнього контролю витрат здійснюється коригування діяльності підприємства, модифікація його стратегії, цілей діяльності, перегляд планів, перерозподіл завдань і контрольних повноважень, удосконалення технології вироб-ництва й управління. Зроблено висновок, що раціональна організація внутрішнього контролю повинна забезпечу-вати: чітку структуру контрольного процесу і його технологій; логічну послідовність контрольних операцій; взаєм-не узгодження дій працівників, які виконують контрольні функції у межах повноважень; чіткий вибір та оп-тимізацію виконання контрольних процедур; розробку об’єктів контролю для кожного етапу контрольного про-цесу, а також побудову форм відображення і носіїв контрольної інформації; застосування ефективних методів контролю.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

26

Stankovska, I. M., Т. V. Stankovskyi та L. R. Shaban. "ФОРМУВАННЯ МОДЕЛІ ПРОЦЕСУ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ПОСЛУГ ЕЛЕКТРОРОЗПОДІЛЬЧИХ ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЕНЕРГОРИНКУ УКРАЇНИ". Actual problems of regional economy development 2, № 15 (4 листопада 2019): 64–72. http://dx.doi.org/10.15330/apred.2.15.64-72.

Повний текст джерела

Анотація:

В статті досліджуються проблеми пов’язані з формуванням моделі процесу управління якістю послуг електророзподільчих підприємств в умовах трансформації енергоринку України. Метою дослідження є визначення шляхів покращення якості послуг, що дадуть можливість електророзподільним підприємствам ефективно працювати в конкурентних умовах.Для вирiшення поставлених завдань в роботi використано методи теоретичного узагальнення – для формування визначень понять та загальних пiдходiв та принципiв; аналiзу та синтезу; системного та комплексного аналізу; статистичні та графічні методи аналізу – для кількісного та якісного відображення існуючих тенденцій.Для реалізації поставленої мети та забезпечення ефективного функціонування електророзподільних підприємств проаналізовано: трансформації на енергоринку України, що призводять до зміни в діяльності зазначених підприємств; динаміку обсягів виробленої та розподіленої електроенергії за видами економічної діяльності; стан якості надаваних послуг електророзподільними підприємствами та представлено її оцінювання через індекс SAIDI (індекс середньої тривалості перебоїв електропостачання споживачам); визначено складові, що впливають на якість послуг електророзподільних підприємств; визначено пріоритетні цілі стратегічної діяльності електророзподільних підприємств; сформовано модель процесу управління якістю послуг.Проведенні дослідження мають наукову новизну та практичну цінність, що полягає в такому:- дослідження трансформаційних процесів, що відбуваються на енергоринку акцентує увагу монополістів-надавачів послуг, на те, що для ефективної роботи електророзподільних підприємств необхідно враховувати новостворене конкурентне середовище та працювати в умовах конкуренції;- сформована модель управління якістю послуг електророзподільних підприємств дає можливість виокремити основні процеси в управлінні якістю та забезпечити їх ефективну реалізацію;- проведення оцінювання якості послуг з позиції зацікавлених сторін в реалізації послуги забезпечить об’єктивність процесу та дасть можливість подальших покращень якості з врахуванням потреб споживачів та надавачів послуг з обов’язковим дотриманням стандартів якості.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

27

Velychko, V. O., A. V. Hrymak, L. V. Kurilas та T. Ye Senyshyna. "Маркетингова складова виробництва ветеринарних препаратів за функціонування системи управління". Scientific and Technical Bulletin оf State Scientific Research Control Institute of Veterinary Medical Products and Fodder Additives аnd Institute of Animal Biology 20, № 2 (18 вересня 2019): 426–32. http://dx.doi.org/10.36359/scivp.2019-20-2.54.

Повний текст джерела

Анотація:

Якість продукції для ветмедицини, яку виробляють вітчизняні підприємства, її конкурентоспроможність, сьогодні на жаль, ще не є сильним і безапеляційним показником окремих підприємств. В той же час, необхідно визнати, що реформи, які проводяться у державі орієнтують виробників продукції, в т. ч. і для ветеринарної медицини до переоцінки своїх застарілих тенденцій в сторону удосконалення виробництв, що забезпечувало б виробництво якісної і безпечної продукції для ветмедицини, йдеться в першу чергу про ветеринарні препарати, застосування яких ефективно забезпечувало б благополуччя тваринництва, птахівництва і інших галузей, сприяло збереженню здоров'я людей і екологічної рівноваги природнього середовища. Та й на самих підприємствах ветмедицини прийшло розуміння того, що саме впровадження ефективних систем управління якістю продукції спроможне забезпечити стійке становище підприємств як у сфері виробництва так і на ринку продукції для ветмедицини. Звичайно, впровадження ефективної системи управління якістю вимагає високого професіоналізму, освоєння сучасних методів і технологій, а головне відповідного рівня кваліфікації персоналу. Це сприятиме тому, що вже сам процес розробки нових ветеринарних препаратів, відповідно і їх апробації та виробництво буде базуватися на основних принципах системи якості, яка гарантуватиме, що вироблена продукція виробляється і контролюється відповідно до чіткого дотримання вимог нормативно-технічної документації і стандартів. Ринок продукції для ветмедицини уже орієнтує виробників на виробництво якісної, ефективної і конкурентоспроможної продукції, по-новому, з врахуванням зарубіжного досвіду розглядати контакти з усіма суб'єктами, які причетні до виробництва і поставок в обіг ветеринарних препаратів. В цьому важлива роль відводиться маркетингу, який супроводить виробництво, допомагає його організувати і управляти не тільки виробництвом, а й збутом виробленої продукції. Саме маркетинг може давати відповідні на ситуацію на ринку, планування асортименту продукції, її характеристики, оцінки конкурентів, формує пропозиції і аналізує споживацький попит. Зрозуміло, що якість ветеринарних препаратів забезпечується комплексом заходів, в т. ч. і принципами ринку. Основні із них, зокрема і механізми контролю якості ветпрепаратів регламентовані в Законах України «Про ветеринарну медицину», «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», «Про захист прав споживачів», «Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної і небезпечної продукції», ліцензійних умовах провадження господарської діяльності з виробництва ветеринарних препаратів, «Положення про реєстрацію (перереєстрацію) ветеринарних препаратів, субстанцій, готових кормів та кормових добавок в Україні». Основні параметри цих документів уже враховуються при гармонізації законодавчих і нормативно-регламентуючих документів України.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

28

Калініченко, Сергій, Тетяна Колєснік, Вадим Грохольський та Андрій Грібіник. "РОЛЬ ПЛАНУВАННЯ В ЕФЕКТИВНОМУ ФУНКЦІОНУВАННІ ПІДПРИЄМСТВ ТУРИСТИЧНОЇ СФЕРИ". MODELING THE DEVELOPMENT OF THE ECONOMIC SYSTEMS, № 1 (28 квітня 2022): 33–39. http://dx.doi.org/10.31891/mdes/2022-3-4.

Повний текст джерела

Анотація:

Основним напрямом стратегічного розвитку туристичних підприємств є орієнтація на планування діяльності з урахуванням змін, що відбуваються на ринку туристичних послуг та в соціально-економічному середовищі в цілому. Саме таке планування надає змогу туристичним підприємствам поєднати загальну стратегію розвитку з наявністю реальних і потенційних можливостей для її реалізації, ураховуючи загрози, які можуть виникнути на ринку. Для розробки та здійснення стратегії велике значення має аналіз ринкових чинників, які через свою постійну й високу мінливість можуть безпосередньо вплинути на успіх або крах підприємства. Потрібно переглянути наукові та практичні підходи до планування в умовах ринкової економіки. Не можна відкидати планування як ідеологічний підхід минулого та ототожнювати планування з насаджуванням нашій державі, під виглядом планування, неефективного шляху розвитку. Моделі прогнозування розвитку туристичного ринку дозволяють визначити нову структуру туристичного ринку залежно від еластичності реакції туристів та ієрархії їхніх потреб в контексті кон’юнктурних чинників. Реалізація таких моделей може забезпечити розвиток туристичної сфери через встановлення й підтримання рівноваги між збереженням природних та історико-культурних ресурсів, створення сприятливих умов для формування якісного туристичного продукту. В сучасних умовах господарювання всі учасники ринкових відносин самостійно здійснюють планування своєї діяльності на основі ринкового попиту, раціонального використання наявних ресурсів, прагнення отримати максимальну величину прибутку. При цьому в практичній діяльності підприємство використовує різні види планів. В умовах скрутного матеріального становища планування є важливим чинником економії ресурсів та дає змогу ефективно використовувати інвестиційні надходження. Більшість націлених на успіх менеджерів присвячують себе концепції внутрішньофірмового планування. Вони намагаються зробити все можливе, плануючи життєвий шлях підприємства

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

29

Корецька Н.І., Фещук А та Томша Христина. "ОЦІНКА ЯКОСТІ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ НА ПІДПРИЄМСТВІ". Економічний форум 2, № 2 (12 червня 2021): 88–100. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2021-2-11.

Повний текст джерела

Анотація:

Формування і прийняття ефективних управлінських рішень є необхідною умовою забезпечення конкурентоспроможності підприємства та його продукції на ринку, створення раціональної організаційної структури, проведення ефективної кадрової політики, регулювання соціально-психологічних відносин в колективі, створення позитивного іміджу, бренду тощо. Від вчасного прийняття управлінського рішення щодо подолання проблемної ситуації та його реалізації залежить стале функціонування підприємства. Тому дані процеси потребують постійного вдосконалення, підвищення якості управлінської діяльності. Як свідчить практика управління, переважно реалізовується не більше 30% прийнятих управлінських рішень, з яких лише 5% дають очікуваний результат. У статті досліджено зміст управлінського рішення та обґрунтовано, що, з однієї сторони, – це вибір раціонального рішення серед значної кількості альтернатив, а з іншої – елемент процесу управління з етапами прийняття, реалізації, контролю отриманих результатів. Визначено, що процес прийняття управлінських рішень на підприємстві ґрунтується на певних принципах, ігнорування яких (повне або часткове) може призвести до помилкових рішень і незадовільних результатів. Сформовано методику оцінювання якості, яка дозволила на основі часткових та інтегральних показників комплексно оцінити якість процесів прийняття та реалізації управлінських рішень на підприємстві. Результати здійсненої оцінки показали, що менеджери і персонал підприємства вчасно та ефективно приймали рішення і в більшості випадків результативно їх реалізовували, що, в свою чергу, забезпечувало досягнення поставлених цілей на достатньому рівні. Визначено вплив процесів прийняття і реалізації управлінських рішень на прибутковість підприємства на основі економетричної моделі. Дослідження показали, що найкраща лінія тренду описує найвищу залежність розміру чистого прибутку від обсягу валових витрат. Значення R2 близькі до 1, що свідчить про високий ступінь співпадіння лінії з даними. Загалом виявлено, що рівень прибутковості підприємства залежить від якості процесів прийняття і реалізації управлінських рішень.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

30

Дмитро, СОЛОХА, САПЕЛЬНІКОВА Н. Л. та БЄЛЯКОВА О. В. "УПРАВЛІННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОІННОВАЦІЙНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ В СИСТЕМІ БІЗНЕС-ПЛАНУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ". Manager. Bulletin of Donetsk State University of Management 87, № 2 (20 жовтня 2020): 127–39. http://dx.doi.org/10.35340/2308-104x.2020.87-2-11.

Повний текст джерела

Анотація:

Наукове дослідження, основні матеріали якого наведені в данійстатті, присвячене визначенню пріоритетів підвищення ефективностіуправління інвестиційно-інноваційною діяльністю в системі бізнеспланування вітчизняних підприємств. В роботі досліджено процесуправління інвестиційно-інноваційними процесами у загальномуменеджменті соціально-економічних систем мікрорівня, який є складнимй досить неоднозначним процесом, що безпосередньо впливає наефективність економіко-господарської діяльності суб’єктівгосподарювання в довгостроковій пролонгованій перспективі.Визначено, що на сьогодні важливою задачею управління процесомформування інвестиційно-інноваційного потенціалу економічнихсуб’єктів залишається розробка і подальше удосконалення механізмувзаємодії підприємств, інноваційної інфраструктури і регіональнихорганів управління в сфері інвестування інноваційних проектів, щонабуває нового значення в умовах децентралізації механізмів державногоуправління з докорінним перерозподілом руху фінансово-грошовихпотоків. Умови для залучення інвестицій, що створені в Україні, незабезпечують їхнього масового надходження. Подальший економічнийрозвиток промислових підприємств вимагає пошуку новітніх підходів, нетрадиційних рішень, максимальної мобілізації ресурсів для ефективногозабезпечення основних економічних і соціальних задач виробництва.Доведено, що ефективне функціонування підприємствзабезпечується насамперед ефективним використанням інвестиційноінноваційного потенціалу, без чого є неможливим і процес бізнеспланування. Бізнес-планування можна розглядати як ефективний,базовий важель забезпечення функціонування підприємств вдовгостроковій пролонгованій перспективі.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

31

Казюка, Н. П. "СПЕЦИФІКА СТРАТЕГІЧНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ ТУРИСТИЧНОГО ПІДПРИЄМСТВА". Actual problems of regional economy development 2, № 16 (25 листопада 2020): 246–53. http://dx.doi.org/10.15330/apred.2.16.246-253.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті здійснено узагальнення підходів щодо визначення поняття стратегічного менеджменту підприємств туріндустрії. Проведено аналіз основних процесів у циклі стратегічного менеджменту на практиці функціонування підприємств туристичної індустрії, розглянуто етапи стратегічного планування як базової платформи стратегічного менеджменту, виокремлено специфічні ознаки стратегічного менеджменту туристичного підприємства. Виокремлено чинники побудови та реалізації ефективної стратегії розвитку туристичного підприємства в умовах глобальної інтеграції в світову індустрію турбізнесу. Узагальнено визначення стратегічного управління та стратегічного планування, виокремлено їх специфіку для підприємств туристичного бізнесу. Наведено особливості функціонування сфери туризму в контексті формування стратегії туристичних підприємств. Здійснено узагальнення аспектів стратегічного планування як основи стратегічного менеджменту. Розглянуто стадії стратегічного планування, а також виокремлено його переваги. У статті обґрунтовано, що стратегічний менеджмент охоплює широке коло організаційних рішень з приводу ситуацій, орієнтованих на майбутній розвиток, які пов’язані із генеральними цілями турфірми і знаходяться під дією неконтрольованого зовнішнього середовища. Визначено напрями розвитку стратегічного менеджменту як елементи забезпечення управління стратегічними можливостями фірми. Доведено, що туризм є тією галуззю, що характеризується високим рівнем невизначеності через вплив на її розвиток політичних, економіко-правових, соціально-економічних факторів; ефективний розвиток системи туріндустрії неможливий без продуманого стратегічного планування, особливо на етапі створення та виходу на ринок підприємства туристичного бізнесу. Доведено, що керівництво туристичного підприємства повинно визначати бачення перспектив розвитку шляхом розробки та майбутньої реалізації стратегії, місії та цілей фірми, а розвиток туризму в Україні повинен відбуватися у відповідності до світових туристичних тенденцій та трендів. Виокремлено фактори, які гальмують розвиток ринку туристичних послуг в Україні, а також стратегічні орієнтири в управлінні туризмом.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

32

Нікітенко, К. С., та А. А. Осадчий. "УПРОВАДЖЕННЯ ХМАРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ДІЯЛЬНІСТЬ СУЧАСНИХ ПІДПРИЄМСТВ". Підприємництво і торгівля, № 27 (17 листопада 2020): 53–57. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1256-2020-27-09.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті визначено переваги та недоліки впровадження хмарних технологій у діяльність сучасних підприємств. Важливою умовою успішного функціонування підприємства є ефективне управління своїми витратами. Установлено, що автоматизація виробничих процесів і впровадження інформаційних технологій (ІТ) в організаційно-управлінську діяльність становлять істотну частку в структурі витрат сучасної компанії. Тому проблеми зменшення витрат, зумовлених процесами експлуатації інформаційних систем, набувають особливої актуальності в умовах нестійкого фінансово-економічного стану. Розрізняють хмари громади, державні, приватні та гібридні. Громадські хмарні послуги призначені для вільного користування широкою громадськістю. Через проблеми безпеки багато покупців уникають або лише вибірково переходять на громадські хмари. Доведено, що вдосконалення технології віртуалізації та зростаючі можливості обладнаних заздалегідь інженерних хмарних інфраструктур дають змогу клієнтам розгортати хмарні сервіси в комфорті та безпеці приватних хмар. Організації прагнуть використовувати хмарні обчислення не лише у повністю державних/приватних проєктах, а й у поєднанні цих моделей, званих гібридними хмарами (гібридні хмари). У цьому разі замовник може зберігати внутрішню комп’ютерну мережу не на основі хмари, але водночас повністю передавати деякі функції, такі як резервне копіювання та зберігання даних, до публічного постачальника хмар. У 2018 р. обсяг світового ринку суспільних хмарних послуг становив близько 182 мільярдів, що на 27% більше, ніж роком раніше. Розглянутий ринок зростає в 4,5 рази швидше, ніж уся ІТ-галузь. Обсяг світового ринку послуг хмарної інфраструктури у 2018 р. перевищив 80 мільярдів доларів, збільшившись на 46% порівняно з 2017 р. До кінця 2019 р. понад 30% інвестицій у програмне забезпечення, пропоновані постачальниками технологій, перейдуть із хмари на хмару до лише хмари. У майбутньому це відображає стійку тенденцію до подальшого зниження популярності споживання програмного забезпечення на основі роялті на користь моделі SaaS та хмарних обчислень за підпискою. Основним чинником, що стримує розвиток хмарної інфраструктури, є обмежена пропускна здатність каналів зв’язку. За результатами масштабного дослідження ринку хмарних технологій було виявлено, що дві третини респондентів уважають проблеми конфіденційності даних основними бар’єрами на шляху використання хмар.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

33

Ткаченко, С. М. "СТРАТЕГІЧНІ ПРІОРІТЕТИ ВИКОРИСТАННЯ УПРАВЛІННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЮ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ". Visnik Zaporiz'kogo nacional'nogo universitetu. Ekonomicni nauki, № 2 (50) (12 серпня 2021): 22–27. http://dx.doi.org/10.26661/2414-0287-2021-2-50-04.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті досліджується оцінка та стратегічне управління конкуренто- спроможністю підприємства. Розглянуті основні концепції управління і питання удосконалення управління інноваціями, що направлені на підви- щення конкурентоспроможності підприємства. Обґрунтовано, що важли- вим аспектом системи забезпечення належного рівня конкурентоспромож- ності підприємства є процес його оцінювання, в ході якого виявляються його сильні і слабкі сторони, приховані можливості та потенційні загрози, що у подальшому дає можливість ефективно планувати та розвивати діяль- ність на основі конкурентних переваг. Визначення рівня конкурентоспро- можності підприємства є початковим моментом планування його діяльності та розробки стратегії конкурентоспроможності. Для функціонування орга- нізаційно-економічного механізму забезпечення конкурентоспроможності підприємства необхідна система оцінки конкурентоспроможності, яка б врахувала інтереси інвесторів, підприємств, споживачів, держави. Акцен- товано увагу на те, що відсутність єдиного розуміння суті поняття конку- рентоспроможності підприємства обумовило неоднозначність трактування даної категорії. В сучасних ринкових умовах підприємства діють в конку- рентному середовищі. Зроблено висновок, що для забезпечення ефектив- ної діяльності підприємствам потрібно вивчати конкурентне середовище, визначати конкурентні переваги та конкурентоспроможність. Визначено, що існують різні підходи до визначення конкурентоспроможності підпри- ємства. Зроблено висновок що конкурентоспроможність підприємства це: порівняльна перевага, відмінність чи відносна характеристика, показник; властивість об’єкта управління (суб’єкта ринкових відносин) задовольняти потреби; система показників конкурентоспроможності та ефективності; підсумковий показник стійкості роботи підприємства, ефективного вико- ристання ресурсів, здатності протистояти чи виробляти і збувати товари і послуги; здатність витримувати конкуренцію на ринку; займана частка ринку; критерій виходу підприємства на товарні ринки; гнучкість і адап- тивність; рівень компетенції підприємства; пріоритетні аспекти конку- рентоспроможності з урахуванням інтересів зацікавлених користувачів інформації про конкурентоспроможність; якість і конкурентоспроможність продукції, що випускається. Зроблено висновки, що важелями підвищення рівня конкурентоспроможності підприємства є фактори конкурентоспро- можності. Встановлення визначальних факторів конкурентоспроможності здійснюють за їх впливом та в залежності від цілей і завдань управління конкурентоспроможністю.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

34

Герега, О. В. "СТРАТЕГІЧНІ ОРІЄНТИРИ УПРАВЛІННЯ ПОТЕНЦІАЛОМ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНОЇ СТІЙКОСТІ ТОРГОВЕЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ". Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, № 61 (22 грудня 2020): 84–92. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2020-61-13.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета статті полягає у визначенні проблемних аспектів, а також обґрунтуванні стратегічних орієнтирів управління потенціалом фінансово-економічної стійкості торговельних підприємств. Узагальнено сутнісні характеристики фінансово-економічної стійкості торговельних підприємств. Сформовано концеп-туальну структуру та послідовність формування потенціалу фінансово-економічної стійкості торговельного підприємства, основою чого визначені належний фінансовий стан та фінансова стійкість підприємства, ре-сурсозабезпеченість, ефективність використання, нарощування та розвиток потенціалу. Встановлено, що наявність у вітчизняній торгівлі тенденції до економічного розвитку підтверджується низкою ключових по-казників ефективності функціонування торговельних підприємств в Україні. Сформовано висновок про на-явність у більшій мірі позитивних аспектів відносно економічної компоненти передумов щодо посилення по-тенціалу фінансово-економічної стійкості підприємств торгівлі в Україні. Виявлено, що при оцінюванні фінан-сової складової є підстави до її трактування як значно менш забезпеченої. Такий висновок обумовлюється не-стабільністю низки показників фінансового стану та фінансових коефіцієнтів галузі торгівлі в Україні. Вста-новлено, що політика стратегічного управління потенціалом фінансово-економічної стійкості торговельних підприємств повинна реалізуватися за такими напрямами, як альтернативні форми формування фінансового результату, покращення фінансово-економічної привабливості підприємств, розподіл фінансово-економічних ризиків з виробничим сектором, реалізація підприємствами фінансового потенціалу внутрішнього ринку. Практичне значення дослідження полягає в обґрунтуванні теоретико-методичних засад формування потен-ціалу фінансово-економічної стійкості торговельного підприємства, узагальнення даних економічної ефектив-ності, фінансової стійкості та ліквідності торговельних підприємств України у 2010-2019 рр., визначення об’єктів, напрямів та інструментарію стратегічного управління потенціалом фінансово-економічної стій-кості вітчизняних торговельних підприємств.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

35

BORYSHKEVYCH, IRYNA. "Розробка типової стратегії розвитку сільськогосподарського підприємства (за методом Хосин Канрі)." Journal of Vasyl Stefanyk Precarpathian National University 6, № 3-4 (20 грудня 2019): 15–21. http://dx.doi.org/10.15330/jpnu.6.3-4.15-21.

Повний текст джерела

Анотація:

Сучасні умови глобалізації бізнесу, значна обмеженість ресурсів, посилення конкуренції та прискорення технологічних нововведень вимагають від сільськогосподарських підприємств здатності швидко пристосуватися до мінливих умов зовнішнього середовища. Запорукою їх успішного продуктивного розвитку є забезпечення максимально ефективного використання наявного ресурсного потенціалу. У науці та практиці існує велика кількість різноманітних методичних інструментів, які сприяють покращенню функціонування суб’єктів господарської діяльності. Одним із таких інструментів, що забезпечує досягнення результативного розвитку, формуючи стійкі конкурентні переваги, є стратегія. Йдеться про складну модель, яка охоплює усі процеси на підприємстві. Використання керівниками сільськогосподарських підприємств прогресивних методів розробки стратегії є запорукою успіху її ефективної реалізації та нарощення підприємством конкурентних переваг в ринковому середовищі. У статті проаналізовано існуючі методи стратегічного планування, в основі яких лежить різна методика побудови стратегій. Проведено характеристику наступних методів: ресурсний метод, цільовий метод, метод екстраполяції, інтерполятивний метод, пробно-статистичний метод, критеріальний метод, нормативний метод, балансовий метод, матричний метод і побудова стратегічного плану. На основі опрацьованих джерел досліджено метод Хосин Канрі, що базується на застосуванні циклу Демінга та являє собою концепцію циклічного управління. Розроблено типову стратегію розвитку сільськогосподарського підприємства у вигляді Х-матриці. Дана стратегія розрахована на 3 роки і включає стратегічні і тактичні цілі, процеси і результати, між якими встановлені відповідні кореляційні зв’язки. Серед стратегічних цілей, що є типовими для сільськогосподарських підприємств виокремлено наступні: підвищення ефективності бізнесу, підвищення ефективності збутової діяльності, впровадження інноваційних технологій у виробництво та оптимізація бізнес-процесів. Відповідно керівництво сільськогосподарських підприємств можуть формувати більшу кількість перспективних цілей, виходячи із потреб суб’єктів господарювання. Отримані результати формують підґрунтя для подальших досліджень механізму формування та впровадження стратегії розвитку сільськогосподарських підприємств.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

36

Язіна, В. А., М. М. Кучер та Н. Ф. Стеблюк. "ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ МЕНЕДЖМЕНТУ НА ПІДПРИЄМСТВАХ ГОТЕЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА У СУЧАСНИХ УМОВАХ". Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Економічні науки, № 4 (63) (29 грудня 2021): 81–85. http://dx.doi.org/10.32689/2523-4536/63-13.

Повний текст джерела

Анотація:

Статтю присвячено засадам успішного розвитку та функціонування підприємств готельного господарства у сучасних умовах за допомогою використання ефективного менеджменту. У процесі формування ефективної системи загального управління якістю важливо орієнтуватися на поточні і перспективні потреби клієнтів, підтримувати лідерство керівника, забезпечувати повне залучення працівників готелю до вирішення завдань поліпшення якості послуг, застосовувати системний підхід до менеджменту та гарантувати постійне підвищення результатів підприємницької діяльності. Механізм управління якістю повинен базуватися на ефективних системах підбору та навчання персоналу, контролю якості послуг та моніторингу задоволення споживачів. У процесі розбудови цілісної системи управління якістю послуг, що надаються підприємствами готельного господарства, необхідно дотримуватися принципів маркетингу. Рівні продуктивності праці, виробничих та маркетингових витрат, а також якості є суттєвими чинниками прибуткової діяльності підприємств готельного господарства. Важливо втілювати в життя принципи кодексу етичного маркетингу; при цьому слід передбачити для споживачів можливість ідентифікації технологій, за якими здійснено надання готельних та супутніх послуг. Висвітлено сучасний стан розвитку підприємств готельного господарства. Наведено характеристику особливостей сучасного менеджменту підприємств готельного господарства. Розглянуто актуальність створення та розроблення актуальних напрямів для підприємств готельного господарства на вітчизняному рівні на основі міжнародного досвіду та обґрунтовано необхідність їх застосування на практиці як багатоелементної системи, що має позитивний вплив на функціонування національної економіки за допомогою індустрії гостинності. Готельне господарство розглянуто як один із головних детермінантів індустрії гостинності. Зазначено підходи до використання сучасного менеджменту в готельному господарстві. Визначено проблеми управління підприємствами готельного господарства та запропоновано шляхи вдосконалення менеджменту на сучасному етапі.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

37

Метеленко, Н. Г. "ПРОБЛЕМИ ТА ОРІЄНТИРИ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВ БУДІВЕЛЬНОЇ ГАЛУЗІ В СУЧАСНИХ УМОВАХ ГОСПОДАРЮВАННЯ". Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Економічні науки, № 1(60) (30 квітня 2021): 38–43. http://dx.doi.org/10.32689/2523-4536/60-7.

Повний текст джерела

Анотація:

Дослідження спрямовано на розкриття проблем, з якими стикнулись вітчизняні підприємства будівельної галузі і підприємства суміжних галузей національної економіки України, що є замовниками або споживачами продукції будівництва. Обгрунтовано важливість ефективної роботи підприємств будівельної галузі для економіки в цілому. Наголошується на тому, що пошук механізмів підвищення ефективності функціонування підприємств будівельної галузі ускладнюється в умовах сьогодення процесами посилення політичної та фінансової кризи в Україні, що також гальмує розвиток інтеграційних процесів до європейського економічного простору. Окреслено вирішальну роль створення сприятливого інвестиційного підприємницького клімату, послідовний перехід від вітчизняних до європейських стандартів у будівництві, реформування законодавчої та нормативно-правової бази в галузі. За офіційними даними Державної служби статистики України проаналізовано динаміку обсягів виробленої будівельної продукції та обгрунтовано тенденції і наслідки змін в галузі. Доведено, що ефективність роботи підприємств будівельної галузі залежить від низки чинників, які є специфічними для підприємств цієї галузі, до основних з таких чинників віднесено: використання будівельної продукції можливе лише за місцем її виробництва та існує значна залежність галузі від природних факторів, що у випадку незапланованих подій негативно позначається на тривалості технологічного циклу та призводить до додаткових втрат ресурсів; особливості тимчасової взаємодії між підприємствами і організаціями різних галузей національної економіки під час створення будівельної продукції викликає необхідність техніко-економічних та техніко-технологічних внутрішньогалузевих та міжгалузевих зв’язків. Наголошується, що систематизовані характерні ознаки галузі є передумовами, на яких повинна ґрунтуватись антикризова стратегія розвитку підприємств, яка визначає пріоритетні напрями розвитку та механізм їхнього фінансування. Здійснено аналіз структури джерел фінансування капітальних інвестицій в Україні. Доведено складність умов функціонування будівельних підприємств, що підвищує відповідальність і самостійність у прийнятті управлінських рішень щодо забезпечення ефективності їх господарської діяльності в сучасних умовах інтеграції до ЄС. Окреслено орієнтири розвитку будівельних підприємств з урахуванням тенденцій, що склались у галузі та економіці України в цілому, що у подальшому дозволить сформувати антикризову стратегію розвитку галузі, спрямовану на інтеграцію вітчизняної економіки до європейського економічного простору.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

38

Бондарчук, Н. В. "ІНВЕСТИЦІЇ ТА ЕКОНОМІЧНА БЕЗПЕКА ПІДПРИЄМСТВА". Actual problems of regional economy development 1, № 16 (25 листопада 2020): 94–101. http://dx.doi.org/10.15330/apred.1.16.94-101.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття спрямована на дослідження значення інвестицій у забезпеченні економічної безпеки підприємства. Метою статті є визначення значення інвестицій в економічній безпеці підприємства та дослідження основних методів визначення ефективних інвестиційних проектів, які забезпечують економічну безпеку підприємства в цілому. Методи дослідження, використані у процесі написання статті, передбачають застосування загальнонаукових та емпіричних прийомів економічної науки, що ґрунтуються на системному підході. Крім цього, у процесі роботи застосовувались такі загальні методи досліджень, як узагальнення та порівняння. Запропоновано під інвестиційною безпекою розуміти підсистему економічної безпеки, яка запобігає можливим загрозам та забезпечує можливість ефективного вкладення інвестицій з метою розвитку підприємства. Приймаючи рішення щодо можливості інвестування наявних ресурсів підприємство проводить ретельний аналіз наявних можливостей та можливих ризиків пов’язаних із такою діяльністю. В ході дослідження запропоновано систему заходів забезпечення інвестиційної безпеки підприємства, серед яких виділено: інформаційно-аналітичне забезпечення процедури інвестиційного проектування; оцінка здатності підприємства реалізувати проект; передінвестиційна підготовка; управління реалізацією інвестиційного проекту. Констатовано, що оцінка ефективності здійснюється за допомогою розрахунку системи показників або критеріїв ефективності інвестиційного проекту, серед яких досліджено переваги недоліки методів: прості методи оцінки інвестицій та методи оцінки інвестицій, які засновані на дисконтуванні Практична значущість даної статті полягає у тому, що проведенi дослiдження інвестиційної безпеки, як складової економічної безпеки підприємства сприятимуть стабiльному функціонуванню підприємств, а також зниженню ризиків,що виникають у процесі їх діяльності.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

39

Морохова В.О., Бойко О.В., Булавчик М.І. "ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ АГРОМАРКЕТИНГУ НА СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВАХ". Економічний форум 1, № 4 (1 грудня 2019): 183–87. http://dx.doi.org/10.36910/6765-2308-8559-2019-4-29.

Повний текст джерела

Анотація:

В статті розглянуто питання галузевих особливостей формування дієвої системи агромаркетингу на підприємствах АПК. Досліджено основні поняття, засади та умови розвитку й функціонування агромаркетингу. Систематизовано дослідження вітчизняних та зарубіжних вчених стосовно питання визначення вибору ефективних форм та напрямів формування системи маркетингу підприємств АПК

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

40

Sinchuk, Oleg, Serhii Boiko, Oleksiy Gorodny, Yana Doludarieva та Andrii Dymerets. "МЕТОД ОПТИМІЗАЦІЇ РЕЖИМІВ РОБОТИ ЕНЕРГЕТИЧНОГО ОБЛАДНАННЯ ГІРНИЧОРУДНИХ ПІДПРИЄМСТВ". TECHNICAL SCIENCES AND TECHNOLOGIES, № 3(21) (2020): 242–48. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5363-2020-3(21)-242-248.

Повний текст джерела

Анотація:

Актуальність теми дослідження. Одним з альтернативних рішень питання другого незалежного джерела живлення електроспоживачів можуть бути використані джерела розосередженої генерації, розташованої на території підприємства, з метою електропостачання відповідальних електроприймачів у аварійних ситуаціях та в інших псевдоаварійних режимах роботи, з метою зменшення витрат за спожиту електроенергію та підвищення рівня надійності електропостачання. Водночас аналіз розподілу потоків споживання електроенергії свідчить, що велика частка електричної енергії припадає саме на локальні енергетичні об’єкти. Це обумовлює загалом актуальність ви-вчення питання особливостей прогнозування електроспоживання з мережі в умовах підприємств та актуальності застосування при цьому комбінованого підходу, особливо при впровадженні в структуру електропостачання цих підприємств розосередженої генерації. Постановка проблеми. Проблемою цієї роботи є питання підвищення енергоефективності гірничорудних підприємств. До того ж досвід показує, що попри недовантаження електричних потужностей, збитки від аварійних перерв енергозабезпечення з кожним роком зростають.Аналіз останніх досліджень і публікацій. У попередніх авторських дослідженнях було обґрунтовано необхідність оптимізації режимів роботи електричного обладнання гірничорудних підприємств у разі застосування розосередженої генерації. За критеріями економічності та ефективності передбачається формування ефективних режимів в умовах постійного зростання навантаження електроспоживачів та збільшення реальної складової спожитої електричної енергії (ЕЕ), згенерованої при використанні розосередженої генерації. Для досягнення максимального економічного ефекту при застосуванні розосередженої генерації в умовах гірничорудних підприємств, систем керування навантаженням та акумулюючого обладнання, особливо важливим є організація планування електроспоживання, оперативного й оптимального вибору режимів генерації електричної енергії, розосередженої генерації та оперативного керування режимами роботи енергетичного обладнання, яке використовується для забезпечення ефективного й безперебійного функціонування обладнання електроспоживачів гірничорудних підприємств, з метою здешевлення видобування залізорудної сировини, в умовах узгодження режимів роботи джерел генерації гірничорудних підприємств і зовнішньої електромережі.Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Враховуючи складність технологічного процесу та специфіку функціонування гірничих підприємств, актуальним науково-практичним завданням є розробка методу оптимізації режимів роботи енергетичного обладнання залізорудних підприємств при впровадженні в структуру електропостачання цих підприємств розосередженої генерації. Постановка завдання. Таким чином, актуальним науково-практичним завданням є синтез методу оптимізації режимів роботи енергетичного обладнання залізорудних підприємств при впровадженні в структуру їх електропостачання розосередженої генерації. Це дозволить ефективно впроваджувати джерела розосередженої генерації в структури електропостачання гірничорудних підприємств.Виклад основного матеріалу. Враховуючи те, що на підприємствах актуальним є впровадження в загальну структуру систем електроживлення розосередженої генерації, запропоновано впровадження відновлюваних джерел енергії. Між тим, що не менш важливо, досвід показує, що незважаючи на недовантаження електричних потужностей, збитки від аварійних перерв енергозабезпечення з кожним роком зростають. Кожний параметр загальної оптимізації вибору режимів роботи енергетичного обладнання гірничорудних підприємств має різний ступінь впливу. Тому для вироблення оптимальних режимів роботи джерел розосередженої генерації в умовах гірничорудних підприємств за критеріями економічності та ефективності, пропонуємо використати запропоновану цільову функцію. Висновки відповідно до статті. На гірничорудних підприємствах актуальним та можливим є впровадження в загальну структуру систем електроживлення розосередженої генерації на базі відновлюваних джерел енергії. Водночас з метою достатньо енергоефективного використання таких мініелектростанцій у структурах систем електроживлення необхідно ґрунтовно аналізувати питання, пов’язані з режимами роботи енергетичного обладнання цих підприємств. Запропонований метод дозволяє оптимізувати роботу енергетичного обладнання гірничорудних підприємств при впровадженні до структури їх електропостачання розосередженої генерації.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

41

Sosnovska, Olga, та Liudmyla Dedenko. "РИЗИК-МЕНЕДЖМЕНТ ЯК ІНСТРУМЕНТ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТІЙКОГО ФУНКЦІОНУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВА В УМОВАХ НЕВИЗНАЧЕНОСТІ". Європейський науковий журнал Економічних та Фінансових інновацій 1, № 3 (24 квітня 2019): 70–79. http://dx.doi.org/10.32750/2019-0106.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглянуто поняття невизначеності середовища функціонування підприємства, досліджено сутність і природу загроз та ризиків, встановлено відмінність між ризиком та невизначеністю. Досліджено систему ризик-менеджменту на підприємстві. Встановлено, що система ризик-менеджменту є невід’ємною складовою частиною підсистеми менеджменту організації та являє собою систему управління ризиками на основі процесу їх ідентифікації, оцінки та аналізу, а також вибору і використання методів нейтралізації їх наслідків, що спрямована на досягнення необхідного балансу між стратегічними можливостями підприємства та рівнем ризику.Здійснено аналіз міжнародних стандартів ризик-менеджменту та розглянуті особливості національних стандартів. Визначено, що в Україні діє Державний стандарт ДСТУ ISO 31000:2018, який надає можливість суб’єкту господарювання порівняти свою практику управління ризиками з міжнародним досвідом. Узагальнено основні фактори впливу ризиків на систему управління. Доведено, що сьогодення вимагає постійного моніторингу ризикоутворюючих факторів для створення ефективної та гнучкої системи господарювання підприємства в умовах ринкової кон’юнктури. Представлено та деталізовано етапи ризик-менеджменту: аналіз оточення, ідентифікація ризику, аналіз ризику, оптимізація ризиків. Розглянуто особливості управління ризиками та основні методи їх оптимізації на підприємстві для мінімізації їх впливу на результати діяльності підприємства. Встановлено, що ризик для кожного підприємства є індивідуальним, тому і використання того чи іншого методу оптимізації є також індивідуальним і визначається умовами зовнішнього та внутрішнього середовища.Світовий досвід найбільш часто використовує зовнішні методи (страхування, хеджування, диверсифікація, розподіл ризику) та внутрішні методи (самострахування, лімітування, забезпечення якості виготовленої продукції, бізнес-планування) зниження ризиків підприємства. Узагальнено, що від прийнятої концепції управління ризиками значною мірою залежить ефективність всього ризик-менеджменту та результативність діяльності економічних суб’єктів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

42

Sinchuk, Oleg, Serhii Boiko, Oleksiy Gorodny, Andrey Nekrasov, Maksim Fed та Maryna Nozhnova. "МЕТОД ВИЗНАЧЕННЯ ПОТЕНЦІАЛУ РОЗОСЕРЕДЖЕНИХ ДЖЕРЕЛ ЕНЕРГІЇ В УМОВАХ ЗАЛІЗОРУДНИХ ПІДПРИЄМСТВ". TECHNICAL SCIENCES AND TECHNOLOGIES, № 4(18) (2019): 161–68. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5363-2019-4(18)-161-168.

Повний текст джерела

Анотація:

Актуальність теми дослідження. Аналіз досягнень сучасної енергетики показує, що децентралізовані енергосистеми з використанням джерел розосередженої генерації можуть бути надзвичайно прибутковою сферою для капіталовкладень, якщо є можливість розміщувати джерела генерації енергії поблизу споживачів. Зазвичай витрати на передачу енергії сягають 30 % від вартості її вироблення. Наявні методики для проєктування системи електропостачання віддалених споживачів переважно розглядають як альтернативу централізованому електропостачанню, електропостачання за рахунок генерації електроенергії на базі відновлювальних джерел енергії, або за рахунок використання котелень, дизель-генераторів. Між тим, освоєння потенціалу відновлювальних джерел енергії – це технічно важкореалізоване нині завдання, яке пов’язане з низькою щільністю потоку енергії від відновлювальних джерел енергії і залежністю їх від природних умов. Вартість отримання енергії, хоча вона і щорічно знижується, залишається значно вище, ніж у традиційних енергоресурсів, а необхідних кардинальних технічних рішень поки немає. Постановка проблеми. Проблематикою цієї роботи є синтез методу визначення потенціалу розосереджених джерел енергії в умовах залізорудних підприємств, враховуючи особливості та специфіку їх експлуатації. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Об’єднання на паралельну роботу розосередженої генерації та мережі дасть синергетичний ефект – появу нових властивостей, яких не було у складових частинах, що проявляється, зокрема, у зниженні нерегулярності сумарного графіка навантаження об’єднаних систем, зниженні його нерівномірності в добовому, тижневому й сезонному розрізах, зменшенні залежності частоти електричного струму від коливань балансу потужності. У попередніх дослідженнях нами обґрунтовано позитивний ефект від впровадження джерел розосередженої генерації в умовах промислових підприємств, а саме модульність, надійність, місцеве керування, зменшення негативного впливу на екологію та малий пусковий період. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Враховуючи складність технологічного процесу та специфіку функціонування гірничих підприємств, актуальним науково-практичним завданням є розробка методу визначення потенціалу розосереджених джерел енергії в умовах залізорудних підприємств, враховуючи специфіку їх функціонування. Постановка завдання. Отже, актуальним науково-практичним завданням є синтез методу визначення потенціалу розосереджених джерел енергії в умовах залізорудних підприємств, що дозволить ефективно впроваджувати джерела розосередженої генерації у структури електропостачання залізорудних підприємств. Виклад основного матеріалу. Для визначення потенціалу відновлювальних джерел енергії, що входять до складу джерел розосередженої генерації в умовах залізорудних підприємств, необхідно мати як можна повніші й чіткі дані про електропостачання і електроспоживання навантаження електрообладнанням залізорудного підприємства протягом доби, а також наявність даних про витрати електричної енергії в електромережі електропостачання і електроспоживання навантаження. Висновки відповідно до статті. На залізорудних підприємствах актуальним та можливим є впровадження в загальну структуру систем електроживлення розосередженої генерації на базі відновлюваних джерел енергії. Запропонований метод визначення потенціалу розосереджених джерел енергії в умовах залізорудних підприємств дозволить ефективно впроваджувати розосереджену генерацію до структури їх електропостачання.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

43

Nekhai, Valentyn. "ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНА БЕЗПЕКА СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ – ОСНОВА ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВИ". PROBLEMS AND PROSPECTS OF ECONOMIC AND MANAGEMENT, № 3 (19) (2019): 330–38. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5215-2019-3(19)-330-338.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглянуто особливості формування та управління системою фінансово-економічної безпеки аграрних підприємств. Зазначено основні ризики та чинники, що їх зумовлюють. Визначено, що виклики і ризики, які сьогодні формуються у світовій економіці, мають значний вплив на економічне середовище України у коротко- та довгостроковій перспективі, вимагають пошуку нових стратегій та інструментарію економічної безпеки, що визначатимуть і нові напрями політики економічної безпеки держави загалом, галузей економіки та окремих суб’єктів господарювання. Доведено, що формування ефективної системи фінансово-економічної безпеки сільськогосподарських підприємств, належного інформаційно-аналітичного забезпечення управління нею має важливе значення як для самого підприємства, так і в контексті ефективного функціонування системи економічної безпеки держави.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

44

Макаренко, М. В. "Формування механізму управління ефективним функціонуванням підприємства". Актуальні проблеми економіки, № 11 (2005): 126–35.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

45

Дударєв, І. М., та С. Г. Панасюк. "ДОСЛІДЖЕННЯ ФОРМУВАННЯ ПАРТІЙ ЗЕРНА ШЛЯХОМ ЗМІШУВАННЯ". СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКІ МАШИНИ, № 47 (17 грудня 2021): 113–23. http://dx.doi.org/10.36910/acm.vi47.656.

Повний текст джерела

Анотація:

Показники якості зерна, яке надходить від агровиробників на елеватори та зернові термінали, змінюються в широких межах внаслідок природно-кліматичних умов вирощування та збирання, сортових особливостей сільськогосподарських культур. На цих підприємствах відбувається первинне оброблення зерна (очищення, сушіння), його зберігання та формування партій зерна для замовників із передбаченими у підписаних контрактах показниками якості. При цьому для функціонування підприємств з високою рентабельністю необхідно забезпечити ефективне використання зернової сировини різної якості, що зберігається на підприємстві. Формування партій зерна на цих підприємствах відбувається шляхом змішування зерна із різними показниками якості. Також змішування застосовується під час формування помельних партій зерна, що дозволяє отримати борошно із стабільними властивостями та раціонально використати сировину. Для змішування сипких матеріалів, до яких відноситься зерно сільськогосподарських культур, розроблені конструкції змішувачів періодичної та безперервної дії, зокрема, стрічкові, гвинтові, барабанні, гравітаційні, вібраційні. Перспективним є використання гравітаційних змішувачів зерна безперервної дії, оскільки у них немає витрат енергії на процес змішування, а також вони не пошкоджують зерно, оскільки не містять активних робочих органів. Дослідження можливості формування партій зерна шляхом змішування проводилися на гравітаційному змішувачі колонного типу запропонованої конструкції. За результатами проведених експериментальних досліджень змішування зерна пшениці та жита чотирьох кольорів, що імітують зерно із різними якісними показниками, в однаковому співвідношенні у гравітаційному змішувачі колонного типу встановлено, що задовільну якість зернової суміші можна отримати під час змішування зернових потоків у семи секціях змішувача. Значення коефіцієнта неоднорідності такої суміші зерна пшениці та жита не перевищує 20%.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

46

Птащенко, O., Л. Чернобай, С. Малихіна, I. Верезомська та С. Яремчук. "ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЗАСТОСУВАННЯ СТРАТЕГІЙ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ МІЖНАРОДНИХ КОМПАНІЙ В УКРАЇНСЬКІЙ БІЗНЕС-ПРАКТИЦІ". Financial and credit activity problems of theory and practice 1, № 42 (31 березня 2022): 406–14. http://dx.doi.org/10.55643/fcaptp.1.42.2022.3661.

Повний текст джерела

Анотація:

Анотація. У статті досліджено вплив персоналу на успішне функціонування підприємства у довгостроковій перспективі. Компаніям необхідно враховувати погляди, цінності, очікування, сприйняття та типову поведінку працівників різних культур. Успіх компаній на світовому ринку все більше визначається тим, чи вдалося їм створити ефективну систему управління персоналом, щоб усунути тертя у відносинах між працівниками різних національностей і з різними культурними традиціями. При оцінці точного внеску як окремого працівника, так і колективу в цілому кінцевий результат господарської діяльності міжнародної компанії є складним процесом, оскільки окрім прямих витрат праці, продукт також вкладається в постійні та поточні. активи. На сьогоднішній день HR-фахівцю необхідно задовольнити потреби роботодавців у контексті нових фахівців, зокрема, менеджер з навчання, спеціаліст з персоналу, менеджер з персоналу, директор з персоналу, менеджер команди, тренер з продажу, хедхантер, менеджер з корпоративної культури та ін. Визначено глобальні зміни та їх наслідки у сфері HR-менеджменту: інформатизація, поширення цифрових технологій, старіння знань та технологій, національні демографічні зрушення, нестача кваліфікованих кадрів, індивідуалізація, невизначеність на глобальних, регіональних та національних ринках, акцент на таких науках, як психологія та соціологія. Культурні, економічні, соціальні та політичні відмінності міжнародної компанії мають значний вплив на формування стилів управління та адаптацію та функціонування персоналу в країні перебування. Висвітлено проблеми стратегій управління персоналом міжнародних компаній в українській бізнес-практиці: стиль та практика керівництва компанією, соціо-культурні фактори, відмінності заробітних плат та трудових умов, проблеми переміщення робочої сили, фактор відносин, фактор контролю та суперечливості. Досліджено переваги стратегій управління персоналом міжнародних компаній в українській бізнес-практиці: тренінги для персоналу, диджиталізація на підприємствах, дотримання норм діючого законодавства, забезпечення об’єктивного оцінювання компетенцій персоналу, розвиток корпоративної культури серед персоналу підприємства. Ключові слова: стратегія, персонал, підприємство, підвищення, розвиток, стимулювання, керівництво. Формули:0; рис.:2; табл.:1; бібл.:13

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

47

Миронов, Ю. Б., В. А. Микита та О. Р. Сватюк. "ДІДЖИТАЛ-МАРКЕТИНГ ПІДПРИЄМСТВ ПІД ЧАС ПАНДЕМІЧНОЇ КРИЗИ". Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, № 62 (4 січня 2021): 93–100. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2021-62-13.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглядаються теоретичні підходи та практичні аспекти впровадження інстру-ментів діджитал-маркетингу (digital-marketing) у діяльність підприємств за умов пандемії коронавірусу COVID-19 та викликаної ним кризи на ринках товарів і послуг. Дана стаття є актуалізацією дослідження впливу інструментів діджитал-маркетингу на діяльність підприємства у період спалаху пандемії коронавірусу 2019-2020 років та пропонує розроблення методики виходу з кризової ситуації з найменш можливими затра-тами. У роботі описано теоретичні засади управління рівнем доходу, діяльністю підприємства за умов ка-рантинних обмежень, вплив чинників на його функціонування. Авторами розроблено практичні заходи із впро-вадження інноваційних інструментів діджитал-маркетингу у діяльність підприємств. Використана методо-логія дослідження, а саме: методи аналізу й синтезу, конкретного і абстрактного, якісного і кількісного аналізу, порівняльних характеристик, економіко-статистичні методи, системної оцінки, вибірки, узагальнен-ня, порівняння, методи графічного зображення даних дозволили провести аналіз діяльності підприємства за умов пандемії та визначити ефекти, переваги й ефективність від упровадження інструментів діджитал-маркетингу у практичну діяльність ринкового підприємства. Вивчення діджиталізації і технологій діджитал-маркетингу дозволяє обґрунтувати доцільність, розробити і впровадити власні методики, оскільки українська система маркетингу за своїм походженням і суттю має цілий ряд особливих рис, які дозволяють використо-вувати в практиці неадаптовані методики. Авторами запропоновано комплекс заходів щодо забезпечення ефективної діяльності підприємства за умов впровадження карантинних заходів та пов’язаних з ними обме-жень на ринках товарів і послуг. Діджитал-маркетинг лише закріплює за собою репутацію альтернативної і дієвої методології, що практично не має перешкод для функціонування. Відповідне й правильне застосування цифрових інструментів та сервісів допоможе не тільки закріпити позиції підприємства на ринку, але й дозво-лить розширювати ринки збуту не зважаючи на карантинні обмеження, працювати над збільшенням прибут-ковості. Визначено перспективні напрями подальших наукових досліджень у даному напрямі.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

48

Кирич, Н. "Ефективне використання трудових ресурсів як фактор стабілізації функціонування підприємств". Україна: аспекти праці, № 3 (2008): 39–42.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

49

Кирич, Н. "Ефективне використання трудових ресурсів як фактор стабілізації функціонування підприємств". Україна: аспекти праці, № 3 (2008): 39–42.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

50

Кирич, Н. "Ефективне використання трудових ресурсів як фактор стабілізації функціонування підприємств". Україна: аспекти праці, № 3 (2008): 39–42.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

Статті в журналах з теми "Ефективне функціонування підприємства"

Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями