Готові списки джерел за темами / Етноси / Статті в журналах
Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Етноси.

Статті в журналах з теми "Етноси"

Автор: Grafiati
Опубліковано: 30 травня 2022
Оновлено: 31 травня 2022

Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями

Оберіть тип джерела:

Ознайомтеся з топ-50 статей у журналах для дослідження на тему "Етноси".

Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.

Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.

Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.

1

Brodetskaya, Yuliya Yuryevna. "Людина в системі етичного порядку:". Epistemological Studies in Philosophy Social and Political Sciences 3, № 1 (8 липня 2020): 4–10. http://dx.doi.org/10.15421/342001.

Повний текст джерела
Анотація:
В статті підіймаються питання співвідношення етичного та антропологічного аспектів спів-буття, їх точки перетину та механізми залучення в систему соціальної взаємодії. Наголошується, що саме спільність походження (аж до родової), яка формує ідентичність расово-антропологічних особливостей народу (його мови, релігії, традиції і звичаїв, фольклору, побуту, уподобань в їжі), складає базову ознаку етносу. Автор зазначає, що усвідомлення етнічної приналежності обумовлюється генетичним кодом, що закладено з моменту народження людини, який поєднує людей в особливі (кровноспоріднені) спільноти. Отже, саме на основі останнього проявляються ідентичні ознаки етносу – мова, звичаї, темперамент, ментальність тощо. Ця особливість етнічної природи людини вибудовує етичну специфіку її буття-разом. Іншими словами, етнокультурний простір постає у якості топосу взаємодії спільнот, що проявляє унікальність кожного етносу, роду, людини. Таким чином, етнічна своєрідність, культура постає як прояв унікального дару, яким наділений кожний народ, етнос для праці на своїй землі, у межах свого соціокультурного простору. Тому метою цієї унікальності етносів є не протистояння та домінування, а внесок в спільне буття, проявлення дару кожного народу. На це й працюють етичні принципи-цінності добра (любові, родини, довіри, творчості тощо), що закладають онтологічні основи буття людини. А отже, саме етнічна унікальність, родова своєрідність, що проявляється в ментальності, психології, характері етносу, є основним фактором реалізації спільного буття.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
2

Raday, Andriy. "Етнос і нація. Аналіз дефініцій". Multiversum. Philosophical almanac, № 1-2 (17 травня 2015): 67–76. http://dx.doi.org/10.35423/2078-8142.2015.1-2.07.

Повний текст джерела
Анотація:
Розглядаються основні дефініції поняття «етнос» і його суттєва відмінність від поняття «нація». Аналізуються різні підходи до тлумачення природи цього феномену – біологічний і соціальний. Доводиться, що дотримання лише одного підходу – біологічного чи соціального (із запереченням іншого) – призводить до логічних суперечностей та наукової невизначеності. Обґрунтовується теза про необхідність діалектичного поєднання цих підходів в розумінні етносу.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
3

Жданович, Юлiя Анатоліївна. "МІМЕЗИС І ПОЙЕСІС У ФОРМУВАННІ СІЛЬСЬКОГО ПРЕДМЕТНОГО СЕРЕДОВИЩА ХХ СТОЛІТТЯ НА СЛОВ’ЯНО- РОМАНСЬКОМУ ПОГРАНИЧЧІ УКРАЇНИ". Вісник КНУКіМ. Серія «Мистецтвознавство», № 45 (17 грудня 2021): 233–40. http://dx.doi.org/10.31866/2410-1176.45.2021.247400.

Повний текст джерела
Анотація:
Мета статті — аналіз ролі мімезису й пойесісу у формуванні мистецьких і дизайнерських компонентів сільського предметного середовища ХХ століття на слов’яно-романському пограниччі України. Методологія дослідження спирається на системно-аналітичний, мистецтвознавчий та порівняльно-історичний методи. Системно-аналітичний метод використаний для систематизації понять мімезису й пойесісу в історії формування дизайну предметного середовища. Мистецтвознавчий метод застосований для визначення особливостей культурно-етнічної та мистецької ідентифікації мешканців слов’янсько-романського прикордоння, а порівняльно-історичний — для конкретизації місця мімезису й пойесісу в історичній ретроспективі ХХ століття на слов’яно-романському пограниччі України. Наукова новизна дослідження полягає у визначені наукових концептів мімезису й пойесісу в розрізі як етнографії й краєзнавства, так і сфери дизайну й мистецтва; обґрунтуванні рівня наслідування і креативності в матеріальному побуті порубіжжя слов’янського світу з романським на території Південно-Західної України. Висновки. Встановлено, що мімезис та пойесіс — це поняття, що динамічно розвиваються в контексті етнографічного розвитку етнічних прикордонних регіонів України. В процесі формування сільського предметного середовища мешканці традиційної культури схильні до наслідування (мімезису). Водночас входження інноваційності в повсякденний уклад залишає місце творчості й нововведенням (пойесісу). Наскільки тісно вони переплетені — залежить не лише від регіону чи населеного пункту, а й від окремої сільської родини — української, румунської чи змішаної. Виявлено, що для нашої країни не були характерні політичні пограниччя, бо кордони в середині ХХ століття прокладалися без урахування етнічного чинника і перевага надавалася ідеологічним і безпековим засадам. Проаналізовано загальні тренди прагнення до наслідування й творчості у формуванні дизайну предметного середовища на українському пограниччі на прикладі україно- румунського (Буковина, Закарпаття) та україно-молдавського (Поділля, Одещина, Бессарабія) пограниччя. Окреслено специфіку культурно-етнічної та мистецької ідентифікації мешканців слов’янсько-романського прикордоння: православне віросповідання та використання української та румунської мов у повсякденному житті. Мімезисом зазначеної ситуації є те, що мова й мистецтво традиційно відрізняли українців від молдаван і румун (натомість релігія об’єднувала ці етноси). Пойесіс, очевидно, полягає в тому, що одним із найміцніших чинників національної належності в цьому регіоні є дизайн предметного середовища, який формувався під впливом як географії (Карпати, лісостеп, степ, близькість до моря), так і розуміння кожним етносом духовного розвитку й економічних чинників. Обґрунтовано, що зображені й розглянуті явища на українському пограниччі з Румунією й Молдовою детально відображають тренди, притаманні більшості подібних територій Центрально-Східної Європи, а також виражають достатню диверсифікованість та неоднозначність еволюції етнічних спільнот в умовах пограниччя, особливо коли мова йде про різні за історичним минулим народи — слов’янські та романські.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
4

Баовень, Лу. "ОСОБЛИВОСТІ ЕТНОКУЛЬТУРНОЇ ПІДГОТОВКИ ЗДОБУВАЧІВ ОСВІТИ В КИТАЇ". Педагогіка та психологія, № 62 (серпень 2019): 126–33. http://dx.doi.org/10.34142/2312-2471.2019.62.14.

Повний текст джерела
Анотація:
У статті досліджуються процеси етнокультурної підготовки здобувачів освіти закладів вищої освіти Китайської Народної Республіки. Етнокультурна підготовка здобувачів освіти розглядається в контексті компетентнісного підходу як здатність до міжкультурного спілкування та порозуміння. Розглянуто компоненти етнокультурної компетентності: вмотивованість та здатність особистості пізнавати оточуючий світ; здатність до збереження та збагачення традицій рідного етносу з усвідомленою повагою й толерантним ставленням до традицій інших етносів; готовність до міжетнічного діалогу на засадах взаємоповаги. Розкрито роль закладів вищої освіти у процесі етнокультурної підготовки здобувачів освіти через розвиток університетської культури в межах відкритого майданчика для зустрічі різних поглядів, культур та етносів. Проведено аналіз процесу формування етнокультурної компетентності майбутніх педагогів музичного мистецтва, який базується на введенні до змісту професійної підготовки окремих освітніх елементів етнокультурного й етнопедагогічного напряму підготовки. Виділено шляхи інтеграції етнокультурної підготовки здобувачів освіти закладів освіти Китаю через посилення ролі варіативного блоку навчальних планів, які розкривають етнокультурний сенс життя окремого регіону країни, та посилення нормативного блоку дисциплінами, які пов’язані із загальними етнокультурними тенденціями певної нації. На прикладі Інституту перспективних гуманістичних досліджень при Пекінському університеті (IAHS) розглянуто програми етнокультурної підготовки здобувачів освіти. Етнокультурна підготовка здобувачів освіти здійснюється шляхом щорічного залучення 30 найталановитіших студентів Пекінського університету для проходження курсу поглибленого міжкультурного спілкування, який включає практику міжкультурного спілкування та етнокультурної підготовки.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
5

Мамбетова, А. А. "АВТОРСЬКИЙ ОПИТУВАЛЬНИК «ШКАЛИ МУЛЬТИКУЛЬТУРНОЇ ІДЕНТИФІКАЦІЇ»: ПРОЦЕС КОНСТРУЮВАННЯ ТА ОПИС ПРОДУКТУ". Problems of Modern Psychology, № 1 (30 червня 2021): 109–18. http://dx.doi.org/10.26661/2310-4368/2021-1-12.

Повний текст джерела
Анотація:
У статті подано опис авторського опитувальника, що ґрунтується на основі припущення про те, що люди мають відмінні стилі сприймання навколишньої дійсності та реагування на неї, які створюють основу для різних культурних укладів. Проведення мультикультурної ідентифікації та визначення типового культурного укладу для представників певного етносу дає змогу більш предметно розуміти їхні характеристики ментальності та інші психологічні особливості. Головним завданням цієї роботи є створення психодіагностичної методики для визначення приналежності представників різних етносів до того чи іншого культурного укладу (проведення мультикультурної ідентифікації). Культурний уклад – поняття, що характеризує історично сталі стійкі типові риси порядку побудови та змістовної наповненості нормативно-ціннісних конструктів, які притаманні соціальним групам та індивідам і виражені у матеріальних, ідеальних організаційних та символічних компонентах їх індивідуального та групового життя в умовах конкретного суспільства. Мета статті – презентувати авторський опитувальник «Шкали мультикультурної ідентифікації», що покликаний надати додаткові можливості для більш глибокого вивчення наукової проблематики культурних укладів та їхнього взаємозв’язку із психологічними особливостями особистості в етнокультурному контексті. У процесі теоретичного огляду проблематики поняття мультикультурної ідентифікації було описано теоретичну базу для конструювання методики, виокремлено основні завдання та обґрунтовано доцільність створення даної методики. Під час практичної роботи була сконструйована методика для дослідження ідентифікації респондентів – представників певних етносів з певними культурними укладами; перевірена її надійність і валідність, що дає підстави для використання цього опитувальника як діагностичного інструменту. Проте інтерпретація результатів передбачає наявність спеціалізованих знань в області психології розвитку та етнокультурної психології. Тому цю методику краще використовувати психологам, але можливе і використання не спеціалістами при попередній підготовці.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
6

Крисаченко, В. С. "Сутнісні риси українського етносу". Збірник наукових праць Національного науково-дослідного інституту українознавства та всесвітньої історії 27 (2011): 33–43.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
7

Крисаченко, В. С. "Історичні витоки українського етносу". Політологічний вісник, Вип. 56 (2011): 366–92.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
8

Петрук, Наталія. "ВИКЛАДАННЯ УКРАЇНОЗНАВСТВА У ВИЩІЙ ШКОЛІ ЯК НАЦІОНАЛЬНА ПОТРЕБА". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 24, № 1 (7 травня 2021): 353–65. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v24i1.649.

Повний текст джерела
Анотація:
Українознавство – це навчальна дисципліна, яка є частиною простору гуманітарних наук у вищій школі. Необхідність її викладання пов’язана з процесом формування інтегративного знання про Україну й українство, з актуальною потребою пізнання світоглядних, геополітичних, культурних основ українського буття. Важливі завдання покладаються на українознавство в контексті виховання особистості, органічного входження її в український світ, зміцнення почуття національної ідентичності. Українознавство – це націєтворча дисципліна, яка об’єктивно сприяє розвитку етнонаціональних процесів в Україні. Філософсько-гуманістичні основи українознавства проявляються в тому, що в межах цієї навчальної дисципліни органічно синтезуються процес пізнання українського світу і система виховання, університетська та народна педагогіка. Головна мета, яка досягається при викладанні курсу українознавства – це не лише знання, але й виховання громадянина з чіткою національною позицією і державницьким спрямуванням свідомості, стійкими гуманістичними етичними та естетичними принципами діяльності. Одним із нагальних завдань, що стоять перед вищою школою України, є формування цілісного методичного комплексу, змістом якого є вивчення становлення і розвитку української спільноти, визначення її місця у світі, аналіз діяльності світового українства, історії формування українського етносу. Статус українознавства в університеті повинен визначатися потребами осягнення й розуміння феномена України як соціокультурної реальності, дослідженням особливостей процесів націєтворення, виховання нового покоління молодих людей, формування національної ідентичності. Окреслюючи місце України в сучасному глобальному світі, українознавство орієнтоване на посилення процесів інкорпорування високих зразків національної культури в масову свідомість.Українознавство – це гуманітарна наука, що ґрунтується на поєднанні виховання та навчання. Це система знань і науково-освітня методологія. В такій ролі українознавство сприяє формуванню та розширенню гуманітарного простору у вищій школі. Отже, задовольняється потреба молодої людини в знанні про український етнос, про його історію та культуру, про шляхи націє- і державотворення.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
9

Гетьман, В. "Етнос як культурно-географічне явище". Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Географія, вип. 1 (66)/2 (67) (2017): 100–105.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
10

Гетьман, В. "Етнос як культурно-географічне явище". Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Географія, вип. 1 (66)/2 (67) (2017): 100–105.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
11

Гетьман, В. "Етнос як культурно-географічне явище". Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Географія, вип. 1 (66)/2 (67) (2017): 100–105.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
12

Івановська, О. П. "Фольклор як реалізація суб"єктності етносу". Наукові записки Інституту журналістики 13 (2003): 6–10.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
13

Кіряков, О. "Фіви в міфологічному наративі беотійського етносу". Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Історія, вип. 4 (143) (2019): 18–21.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
14

Кубаєвський, Микола. "Контекстна буттєвість етносу в глобалізованому просторі". Психологія і суспільство, № 2 (32) (2008): 59–64.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
15

Коваленко, О. О. "Територія "біструктурної моделі" японського етносу Ханіхари Кадзуро". Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Історія, вип. 68/70 (2003): 77–80.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
16

Орловська, Н. А. "Система покарань як відображення процесів розвитку ЕТНОСУ". Держава та регіони. Право, № 1 (2005): 33–39.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
17

Semashko, Tetiana. "КОЛЬОРОНАЗВИ ЯК ПСИХОЛІНГВІСТИЧНІ КОДИ ТВОРЕННЯ СВІТУ ЕТНОСУ". Psycholinguistics in a Modern World 16 (17 грудня 2021): 260–63. http://dx.doi.org/10.31470/10.31470/2706-7904-2021-16-260-263.

Повний текст джерела
Анотація:
Наукові спостереження за назвами кольорів, які автор розглядає як один із універсальних кодів світу, свідчать про розвиток системи колірної символіки в бік кількісного зростання, отже, спостерігається тенденція до використання барвників, здатних відображати колірні нюанси. . На прикладі колірних назв світло-блакитних відтінків – блакитний, блакитний, небесний – автор пропонованого дослідження ставить за мету простежити взаємозв’язок між семантичною структурою останніх, властивостями природних колірних сигналів та їх образами у свідомості українців. та способи мовного кодування позамовної інформації за їх змістом як складових мовної картини світу представників української культури.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
18

Вакулик, Ірина Іванівна. "Особливості формування мовної компетенції як прояв етнокультурного коду". Філологічні студії: Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету 6, № 1 (16 жовтня 2011): 694–98. http://dx.doi.org/10.31812/filstd.v6i1.867.

Повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
19

Taranets, Valentyn, Nataliia Shkvorchenko, and Ihor Peresada. "THE ORIGIN OF THE SWEDES (HISTORICAL-LINGUISTIC ANALYSIS OF THE ETHNOS)." Naukovy Visnyk of South Ukrainian National Pedagogical University named after K. D. Ushynsky: Linguistic Sciences 2019, no. 29 (November 2019): 231–47. http://dx.doi.org/10.24195/2616-5317-2019-29-17.

Повний текст джерела
Анотація:
The article is dedicated to the problem of the origin of the Swedes tribe against the background of Indo-European ethnogenesis in comparison with the Rus tribe, which were formed on the basis of territorial and pagan proximity to a relatively single ethnic group and a super-language (koine) on the Don. The study is based on the mythological material of the Ynglinga saga and the Book of Veles, lexicographic, toponymic features of the indicated tribes, in which the roots of the ethnic groups stand out. The latter is confirmed in Finnish names regarding the country of Sweden, which the Finns call Ruotsi, Ruossi, Ruohti, Ruotti, the Votes – Rôtsi, the Estonians – Rôťs, on the other hand, the name of the country Sweden has the ancient forms of Swes, Sues, Swēorice “Kingdom of the Swedes” and modern with the meaning “Sweden”: Icelandic Svíþjóð, Swedish Sverige. The origin of the Slavic and German ethnic groups occurred during the period of cohabitation of these peoples in the Indo-European proto-ethnics on the banks of the Don River, approximately in the second millennium BC. These origins include the origin of Indo-European root of kweruki, which the names of the ethnic groups are evolved from: * kweruχi (palatalization)> rusi> rusy “Rus” and * kwеruki ~ * ruti (substitution)> fin. ruotsi “swedes”. The Indo-European root of *kwa in the meaning of “Universe, God” is the origin of Germanic *sve- / swe-, which gave birth to the names of Suionen (Tacitus), Swēorice “Kingdom of the Swedes” and Swerikl, Swealand, Swithiod, as well as Latin Svedia, Svecia, Sveonia with the meaning “Sweden”. The above is proved by the presence of the common goddess Mother-SVA (Slavs) and Moder Svea (Swedes).
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
20

Kiriakov, O. "THEBES IN THE BOIOTIANS’ MYTHOLOGICAL NARRATIVE." Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv. History, no. 143 (2019): 18–21. http://dx.doi.org/10.17721/1728-2640.2019.143.4.

Повний текст джерела
Анотація:
he article is devoted to the study of the Boiotians’ myths. These legendary stories were a basis of the imagined past. So myths had formed the mentality of the Ancient Greek society. The main for Boiotian people was a myth about the own migration. We can find this tale in the “History” by Thucydides. But it was only a later retelling of the myths of the epic text. The first version of the tale we need to look for in the epic texts such as Homer’s “Iliad” and Hesiod’s poems. So myth about migration of Boiotians was the basis of the imagined past of the people of this region. Main role of the tale was played by Boiotians, who became eponym of the people. The author tried to recover myths about the polis of Thebes. Differences between regional and polis tales may answer the question: what was a real role played by polis of Thebes in the imagined past of Boiotian people. Ancient Greeks created a great number of myths about Thebes. A lot of these tales were a basis for Attic classical tragedy. But none of the earliest mythological narratives of Thebes intersect with myth of the Boiotians origin. The biggest polis of the region didn’t play any role at the imagining past of the Boiotian people. But imagined past could be changed. One of the examples we can find at Corinna’s poems. This source told us that first king of Thebes was a son of Boiotos. It was the newer tradition than an epic migration story. This tale appeared at the period of Thebes’ hegemony. And it has sense only as propaganda of polis of Thebes in the region. Mythological origin genealogy was softly rewriting of the imagined past. A new reality was created by using a poem in ritual. So, Thebes had a political motive to change imagine past and used for that soft mythical genealogy. The repeating through the ritual should have justified this new tradition. This research is based on the ancient written sources and academic studies. The article is an attempt to understand how myths were created and influenced the life of Ancient Greeks.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
21

Kiriakov, Oleksandr. "Specific Historical Circumstances of the Formation of the Boeotian Ethnic Group." Ethnic History of European Nations, no. 59 (2019): 4–8. http://dx.doi.org/10.17721/2518-1270.2019.59.01.

Повний текст джерела
Анотація:
The article devoted to the study of the formation of ethnic identity in Greek antiquity. The author focuses on the migration myth of the Boeotian ethnic group. This storytelling by Thucydides became a basis of the historiographical tradition. A lot of historians trusted to the migration myth like a real fact of past time. The author makes an attempt to reveal a real fact, which become a ground to the formation of migration myth of the Boeotian ethnic group.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
22

Antonova, Viktoria, та Oleksandr Korkh. "МЕТОДОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ АНАЛІЗУ ЕТНІЧНОГО". Epistemological Studies in Philosophy Social and Political Sciences 3, № 2 (20 грудня 2020): 3–9. http://dx.doi.org/10.15421/342027.

Повний текст джерела
Анотація:
Глобалізаційні процеси, що стали визначальним трендом сучасного світу, супроводжуються активізацією різноманітних етно-регіональних рухів. Це викликає зрозумілу увагу до етносоціальної проблематики. Цілком природним при цьому є звернення до питань методологічного характеру. Попри значну кількість досліджень в межах даного проблемного поля, консенсусу щодо розуміння етнічного та концептуальних засад його осмислення на даний час не спостерігається. Відтак основною метою даної статті є окреслення методологічних засад аналізу феномену етнічного, що сприятиме максимально адекватній експлікації різних аспектів відповідного проблемного поля. Аналіз наявних в науковому дискурсі філософських, культурологічних, етнологічних тощо інтерпретацій поняття етнічного, створив підстави для авторської його інтерпретації як відносно сталої сукупності лінгвістичних, релігійних, психологічних, культурних, територіально-історичних тощо характеристик та самоідентифікацій, що слугують смисловим ядром консолідації того чи іншого етносу та, водночас, виокремлення його з-поміж інших. Таке розуміння не претендує на універсальність та завершеність і виступає лише засобом подальшого аналізу етнічного шляхом співвіднесення дійсності з цією раціональною моделлю. В одних випадках зазначені в ній характеристики можуть домінувати. В інших – виступати в латентній або й взагалі деформованій формі, що й створює підстави для суттєво відмінних інтерпретацій феномена етнічного, які здійснюються до того ж з різних методологічних позицій. Останні, з огляду на багатогранність проблеми етнічного та принципове різноманіття способів пізнання, цілком природні. Однак найбільша користь від їхнього використання можлива лише вразі його комплексного характеру.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
23

Getman, V. "ETHNOS AS A CULTURAL AND GEOGRAPHICAL PHENOMENON." Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv. Geography, no. 66-67 (2017): 100–105. http://dx.doi.org/10.17721/1728-2721.2017.66.15.

Повний текст джерела
Анотація:
Biosphere and ethnic unity is the main factor of life existence on the Earth. Life process of any nation should harmonize with general evolutionary biosphere development. Otherwise it will be thrown away over the board by centrifugal force. Ethnic interaction with natural environment is noticed mainly on the village level and encloses not only industrial but spiritual sphere. The mentality of the Ukrainian ethnos has been forming on the base of countryside affection. Loss of this affection is an equivalent to the loss of identity of native population that has lived on the territory of modern Ukraine from the immemorial times. The diversity and resilience of natural ecosystems (picturesque nature) determine their performance and viability of the social system entities providing efficiency of labor and intellectual potential of people. Ultimately, all this provokes an energy charge, passionarity (by L.N. Gumilev), strength of national character. On the cultural position, we note that since Tripoli culture (Aratta), Russ (Kyiv) state, Hetmanshyny, Ukrainian land receives and stores still positive information (materials of archaeological excavations chronicle evidence, etc.) of people who vitally concerned about the social organization of the state, care for its unity, greatness and power among the people and countries of the Ecumene during that times. Since then our land has been infected with passion to create a state, the idea of fighting for independence and Ukrainian unity. The strength of feeling of homeland, highly emotional relationship to your native land, your native home, all that is known and is area of interest of the local geography. It has an important place in system of human values. If the fate of the Earth is the lot of human than environment starts flourishing, otherwise there will be loss of control over the natural environment and the disappearance of nation (ethnicity), as evidenced by numerous examples from the long history of entire nations and even civilizations. The strength of the Earth in its spiritual energy. Black arable of an autumn field, as a prototype of our bitter past, gives nutritious juice to spring’s green shoots. Spirit of the land is in black bread, which we consume, in breast milk, in the character of a young child, in the wisdom and will of the new generation of Ukraine!
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
24

Бідзілля, Ю. "Угорський етнос та угорськомовна преса на Закарпатті". Науковий вісник Ужгородського національного університету. Філологія. Соціальні комунікації, Вип. 23 (2010): 104–13.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
25

Зіневич, Н. О. "Цигани в Україні: формування етносу і сучасний стан". Український історичний журнал, № 1 (2001): 40–52.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
26

Борисенко, Валентина. "Доля українського етносу в роки Голодомору (1932-1933)". Українознавство, № 4 (2008): 262–65.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
27

Дуйчак, М. "Онімія українського етносу Східної Словаччини. Історія і сучасність". Науковий збірник Музею української культури у Свиднику, № 28 (2016): 123–33.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
28

Моргун, О. А. "Культурний поліцентризм українського етносу і проблема національної ідентифікації". Актуальні проблеми духовності, Вип. 10 (2009): 335–40.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
29

Моргун, О. А. "Культурний поліцентризм українського етносу і проблема національної ідентифікації". Актуальні проблеми духовності, Вип. 10 (2009): 335–40.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
30

Филипчук, Х. М. "Проблема походження словацького етносу ( у світлі міждисциплінарних досліджень)". Вісник Інституту археології, Вип. 10 (2015): 192–97.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
31

Буряк, В. "Архетипне мислення як базова домінанта сучасної свідомості етносу". Вісник Львівського університету ім. Івана Франка. Серія філологічна, Вип. 31 (2003): 23–31.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
32

Буряк, В. "Архетипне мислення як базова домінанта сучасної свідомості етносу". Вісник Львівського університету ім. Івана Франка. Серія філологічна, Вип. 31 (2003): 23–31.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
33

Моргун, Олена Анатоліївна. "Культурний поліцентризм українського етносу і проблема національної ідентифікації". Актуальні проблеми духовності, № 10 (3 липня 2017): 335–39. http://dx.doi.org/10.31812/apd.v0i10.1730.

Повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
34

Ядловська, О. С. "ЛІНГВОКУЛЬТУРНА СПЕЦИФІКА БІЛІНГВІЗМУ: ДО ПИТАННЯ СТАНОВЛЕННЯ ПОНЯТТЯ". Nova fìlologìâ 2, № 81 (23 червня 2021): 235–40. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-81-2-35.

Повний текст джерела
Анотація:
Статтю присвячено дослідженню становлення категорії «двомовність», а також співвідношення її проявів у комунікативному та культурологічному контексті. Проаналізовано соціокультурні аспекти еволюції сприйняття білінгвізму як у свідомості окремого індивіда, так і суспільством загалом. Явище двомовності за своєю сутністю виступає лінгвістичним, однак за реалізацією та рефлексію переосмислюється і сприймається в соціумі як культурологічне або соціальне і таке, що впливає на певні мовно-соціальні процеси та є гостро дискусійним й актуальним. Володіння двома мовами передбачає не тільки вербалізацію словникового складу, морфологічних та синтаксичних одиниць, категорій цих мов, але й репрезентацію характерних особливостей та рис певного етносу, його культури, тобто культурологічного контексту. Простежено, що володіння двома чи більше мовами в індивіда є різнорівневим, а еквівалентне володіння неможливе. Провідну позицію завжди посідає рідна мова. Зазначено також, що вивчення іншої мови (іноземної, нерідної) залучає особу до процесу акультурації. Це буде в подальшому формувати соціокультурний чинник явища двомовності та впливатиме як на індивіда, так і на соціум. Окремо варто розглядати аспект впливу на рівень вивчення мови в розрізі перебування особи в конкретній комунікативній ситуації, що вимагає знання певного лексичного шару слів. Підкреслимо також, що в епоху глобалізації, взаємодії цивілізацій та культур, підвищеної інтенсивності різних типів комунікації з одночасними процесами самоідентифікації етносів за спільністю мови виникає необхідність в уточненні багатьох суміжних понять, зокрема таких, як «інтерференція», «диглосія», «поліглосія», інших для усвідомлення причин, природи й механізмів виникнення та функціювання цих явищ у середовищі соціуму. Це надасть можливість розробити низку рекомендацій і заходів, які сприятимуть розширенню сфери використання декількох мов за збереження позицій рідної мови. Розгляд та дослідження зазначених мовних практик двомовності в подальшому може стати шляхом до переосмислення та подолання труднощів етносемантичного рівня у процесі міжкультурної комунікації.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
35

Astapenka, Anatol. "Borders of the Belarusian Ethnos-nation in the Historical Retrospective." Ethnic History of European Nations, no. 63 (2021): 81–88. http://dx.doi.org/10.17721/2518-1270.2021.63.10.

Повний текст джерела
Анотація:
The boundaries of the Belarusian people were determined by the area of settlement of the ancient tribes that form the future Belarusian ethnos-nation and have changed relatively little over the centuries. The ancestors of modern Belarusians were the Slavic tribes Krivichi, Dregovichi and Radimichi, as well as Lithuania. The boundaries of the settlement of the Krivichi according to modern encyclopedic information are the upper reaches of the Western Dvina, Dnieper and Volga, the territory of the present Vitebsk, Mogilev, Pskov, Bryansk and Smolensk regions. The eastern border of the settlement of the Dregovichi tribes was determined along the Dnieper River, the northern border ran from Novo-Bykhov to the northwest along the watershed of the Drut and Berezina rivers to Borisov. The southern border according to data from the Ipatiev list of the Tale of Bygone Years is the Pripyat and Western Dvina rivers. From that source, we know that the Radimich tribes settled in the Sozh River basin. The formation of the Belarusian pro-ethnic group dates back to the time of the formation of the Grand Duchy of Lithuania, and the Lithuanian tribe played a decisive role in this process, the boundaries of which were precisely determined by N. I. Ermolovich. The chronicle Lithuania lay not far from Minsk: these are Upper Panemonia, Novogradchina, Karelichi lands, the Shchara river (Slonim district) is mentioned as the southern border. At the beginning of the twentieth century academician E. F. Karsky in his monograph «Belarusians», for the first time outlined the boundaries of the Belarusian ethnos. At present a detailed study and analysis of the maps of the settlement of Belarusians in the historical context have been carried out by E. E. Shiryaev in the monograph «White Rus, Black, Lithuania in Maps». In this work attention is drawn to the fact that there is a tendency for the transformation of ethnic Belarusians into Poles on the territory of the Bialystok Voivodeship, which became part of Poland in 1944. On these lands Belarusians have always been the authentic population. Another problem that constantly faced Belarusians in the twentieth century is the problem of the Vilna region. On October 10, 1939 in Moscow an Agreement was signed on the transfer of the city of Vilna and the Vilna region to the Republic of Lithuania. In 1991 the National Democratic Party of Belarus (NDPB) issued a statement in which it was said that the Vilna region should be granted a separate status of state autonomy, and self-government should be formed on the principles of equal representation of «the main peoples: Belarusians, Lithuanians, Poles and Russians». In addition it was proposed to give Vilna the status of a free city and turn it into a European center (The Golden Bridge is in the terminology of the 20–30s).
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
36

Живіцька, Інна Андріївна. "Мовна картина світу як відображення реальності". Філологічні студії: Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету 4 (20 квітня 2010): 20–25. http://dx.doi.org/10.31812/filstd.v4i0.925.

Повний текст джерела
Анотація:
У статті розглядаються питання щодо мовної картини світу, аналізується історія поглядів стосовно цієї проблеми. Картина світу постає як світобачення кожної окремої людини й етносу загалом, як результат сприйняття та осмислення навколишнього світу, відображеного в мові.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
37

Колоїз, Жанна Василівна. "Українсько-німецькі пареміологічні паралелі". Філологічні студії: Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету 7, № 1 (12 жовтня 2012): 60–81. http://dx.doi.org/10.31812/filstd.v7i1.695.

Повний текст джерела
Анотація:
У статті йдеться про українсько-німецькі пареміологічні паралелі, з’ясовуються їх структурно-семантичні та етнолінгвістичні особливості. Аналізується співвідношення національної мови й культури через взаємодію власне мовних та етнокультурних чинників, через вплив на мовну структуру побуту, звичаїв, обрядів, вірувань, менталітету етносу.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
38

Корнєва, Л. "Традиції етносу в українських прислів"ях про сім"ю". Гуманітарна освіта в технічних вищих навчальних закладах, Вип. 34 (2016): 220–34.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
39

Бідзіля, Ю. М. "Еволюція інформаційно-комунікаційного поля соціуму як чинник формування етносу". Науковий вісник Ужгородського університету. Серія "Філологія", вип. 2 (40) (2018): 77–84.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
40

Бідзіля, Ю. М. "Еволюція інформаційно-комунікаційного поля соціуму як чинник формування етносу". Науковий вісник Ужгородського університету. Серія "Філологія", вип. 2 (40) (2018): 77–84.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
41

Дорога, А. Є. "Проблема визначення змісту поняття "етнос" у вітчизняному суспільствознавстві". Вісник Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв, № 3 (2011): 24–18.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
42

БОРИСОВА, Ольга. "ХТО ТАКІ ДАВНІ БУЛГАРИ – ЕТНОС ЧИ ВІЙСЬКОВА СПІЛЬНОТА?" Східноєвропейський історичний вісник, № 21 (24 грудня 2021): 18–30. http://dx.doi.org/10.24919/2519-058x.21.246898.

Повний текст джерела
Анотація:
Актуальність проблеми. “Праболгарська проблема” є традиційною темою болгарської медієвістики, як і пов’язані з нею питання щодо етнічного походження болгар, місцезнаходження їхньої прабатьківщини, їх ранньої історії та ролі у становленні болгарської державності. Ці теми були і залишаються найбільш важливими у розвитку історичної свідомості болгарського народу, однак і донині залишається багато нерозв’язаних питань. Мета дослідження – висвітлити ті проблемні точки, які є в літературі з теми походження болгар, і аргументувати нашу точку зору, ким насправді могли бути давні булгари. Методологія дослідження. Нами використовувались як загальнонаукові методи (аналітичний, логічний), історичні (хронологічний, історико-порівняльний), так і джерелознавчі – евристичний, критичний. Наукова новизна визначається тим, що у статті обґрунтовується точка зору, що термін “булгар” не був у часи перебування давніх булгар на терені Східноєвропейських степів етнонімом, а позначав приналежність до певного соціального стану, а саме – військової еліти. Його визрівання в етнонім відбулося пізніше – коли булгари переселились на Балкани і започаткували процес власного державотворення. Подібні до середньовічного булгарського військово-станові формування існували також в інших народів і до часів Середньовіччя, і пізніше. Висновок. Результати нашого дослідження дали підстави для таких висновків. Давні булгари були не етнічним, а соціально-становим об’єднанням, військовим співтовариством; можна вжити термін “військовий орден”. Традиції створення таких військових орденських об’єднань були характерні для індоарійських племен та їхніх нащадків з давніх-давен і простежуються аж до кінця Середньовіччя у співтоваристві українського козацтва. Знищення Запорозької Січі російською владою у ХVІІІ ст. перервало цю стародавню традицію назавжди.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
43

Лікарчук, Наталія Василівна, Дар’я Сергіївна Лікарчук та Інна Петрівна Шевель. "ОСНОВНІ АСПЕКТИ ЕТНІЧНИХ КОНФЛІКТІВ". Міжнародні відносини: теоретико-практичні аспекти, № 7 (3 червня 2021): 39–54. http://dx.doi.org/10.31866/2616-745x.7.2021.233220.

Повний текст джерела
Анотація:
Виникнення будь-якого етнополітичного конфлікту обумовлено існуванням тієї чи іншої форми нерівності етносів. Тому врегулювання етнічних конфліктів вимагає знаходження нового, компромісного й прийнятного для всіх конфліктних сторін балансу взаємного задоволення їх інтересів. Проблема етнічних конфліктів протягом останніх десятиліть є однією з найбільш актуальних тем для дослідників, що представляють різні сфери науки. Головна причина такої пильної уваги до цього питання полягає у важливості розв’язання подібного роду конфліктів, які до того ж стали одним з найбільш поширених джерел суспільних протиріч і політичної нестабільності. Нині на світовій арені присутня наростаюча емоційна напруженість, що супроводжує конфліктні взаємодії, й може спричинити як мобілізуючий, так й дезорганізуючий вплив на поведінку учасників конфлікту. У етнічному конфлікті, в міру його розвитку, зростає почуття антипатії або ворожості. Приводи й випадки для цього завжди знаходяться.Події останніх років продемонстрували, що етнічні конфлікти в різних частинах світу виходять за рамки внутрішньодержавних й навіть регіональних. Це має особливе значення у зв’язку з тим, що регіони етнічної нестабільності асоціюються все частіше, й в періодичній, й в науковій літературі, – з потенційними суб’єктами міжнародного тероризму. Політико-економічна просторова структуризація полягає в розширенні європейської інтеграції, ускладненні взаємин між політичними акторами, зміні сфер геополітичного впливу, трансформації режимності й демократизації ряду країн. Цей процес досі не завершений повністю, ходячи й підходить до свого логічного фіналу. Запобігання конфліктам можливо тільки при комплексному підході до вирішення проблеми й об’єднанню національною політикою, спрямованою на гармонізацію відносин між різними етносами, а також правоохоронних органів, ЗМІ.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
44

Кін, Олена. "ВИТОКИ ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ САМОСВІДОМОСТІ ОСОБИСТОСТІ". Інноватика у вихованні 1, № 13 (15 червня 2021): 163–72. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v1i13.363.

Повний текст джерела
Анотація:
У статті схарактеризовані витоки розвитку та становлення проблеми формування національної самосвідомості особистості. Визначені основні етапи розвитку ідей національної самосвідомості. Схарактерізовано особливості трактування поняття «національна самосвідомість» та його змісту на кожному етапі. З’ясовано позицію прогресивної педагогічної громадськості щодо реалізації ідей національної самосвідомості у соціокультурному просторі кожного періоду. Висвітлено сутність поняття національної самосвідомості як усвідомлення себе представником певного етносу, нації, розуміння відмінності своєї нації від інших. Визначені основні складові поняття національної самосвідомості: любов до рідного краю, мови, історії, культури, традицій, віри, усвідомлення себе представником певного етносу, відповідальне ставлення до майбутнього своєї країни і народу, гордість за свою націю, намагання здобути щасливу долю для своєї країни. З’ясовано, що основою для формування національної самосвідомості виступала родина, яка зберігала національні культурні та освітні традиції. Встановлено, що на розвиток та становлення проблеми формування національної самосвідомості впливали соціально-політичні, національно-визвольні процеси в країні, прогресивні ідеї та просвітницька діяльність представників наукової, культурної, педагогічної національної еліти, розвиток світової науки.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
45

Поповський, Анатолій Михайлович. "Зросійщення українських прізвищ". Філологічні студії: Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету 13 (15 вересня 2015): 187–93. http://dx.doi.org/10.31812/filstd.v13i0.267.

Повний текст джерела
Анотація:
У статті порушується питання про умови й причини спотворення українських прізвищ, що дісталися у спадок корінному етносу суверенної України від часів самодержавної ідеології асиміляції українців російським царатом та КПРС СРСР. Задля цього велася ретельна призвіщева деформація спадкових антропонімів українців у плані наближення до російських на фонетичному, акцентуаційному, орфоепічному та граматичному рівнях.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
46

Пойнар, Л. М. "Реалізація концепту "синівська шанобливість" у мовній картині світу китайського етносу". Мовні і концептуальні картини світу, Вип. 43, ч. 3 (2013): 248–55.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
47

Коротя-Ковальська, В. П. "Здоров"я дитини як національна цінність українського етносу в українознавстві". Збірник наукових праць Науково-дослідного інституту українознавства 20 (2008): 429–38.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
48

Попов, Б. "Альтернативна модель етносу та людини (кілька зауваг щодо вітацентричної парадигми)". Філософська думка, № 4 (2001): 37–54.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
49

Шакурова, О. В. "Концепції пізньосередньовічного походження українського етносу у працях сучасних українських дослідників". Гілея, Вип. 123 (№ 8) (2017): 104–9.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
50

Коротя-Ковальська, В. П. "Здоров"я дитини як національна цінність українського етносу в українознавстві". Збірник наукових праць Науково-дослідного інституту українознавства 20 (2008): 429–38.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
Також вас можуть зацікавити добірки на тему "Етноси" для інших типів джерел:
Дисертації Книги
Ми пропонуємо знижки на всі преміум-плани для авторів, чиї праці увійшли до тематичних добірок літератури. Зв'яжіться з нами, щоб отримати унікальний промокод!

До бібліографії