Статті в журналах з теми "Етнографічний музей"

Мета роботи. Проаналізувати сучасний стан та можливості удосконалення навчального процесу при підготовці інтернів та обґрунтувати застосування інформаційних технологій та креативних середовищ в умовах санаторію та кафедри медичної реабілітації і медико-соціальної експертизи медичного університету. Матеріали і методи. У дослідженні застосовано інформаціологічний, бібліосемантичний та аналітичний методи. Результати й обговорення. У Немирові, що на Поділлі, створено 10 музеїв та одну картинну галерею. Серед них: музей народних музичних інструментів (в районному будинку культури); музеї Марка Вовчка, М. Трублаїні (у школі № 2); музей «Літературна Немирівщина»; краєзнавчий музей (в жіночому Свято-Троїцькому ставропігійному монастирі); старовинний палац та парк, музеї княгині М. Г. Щербатової, етнографічний, історії медицини та фармації, музичних інструментів, радіоелектроніки, бібліотека стародруків та картинна галерея сучасних українських художників (у клінічному санаторії «Авангард»). Музеї знайомлять із культурою минулого та сучасності. Вони стали ефективними засобами навчання, розвитку та виховання. Це підтверджено позитивними результатами опитування у 96,5 % випадків слухачів-інтернів та курсантів-лікарів, яких ми опитали протягом 2013–2019 рр. Інтеграція активних видів навчання, підвищення творчого потенціалу та адаптація технологій навчання до індивідуальних особливостей інтернів, упровадження нових технологій навчання сприяють активації їх пізнавальної діяльності, підвищують мотивацію до використання інформаційно-комунікаційних технологій у професійній діяльності. Висновки. Розширення освітньо-культурного середовища для підготовки інтернів за рахунок ресурсів музеїв сприятиме євроцентричній трансформації української освіти. Музеї та картинна галерея санаторію «Авангард» створені з урахуванням можливості виконання не тільки навчальних, а й реабілітаційних програм. Застосування інформаційних технологій навчання допомагає інтенсифікувати усі рівні навчально-виховного процесу, підвищити його ефективність та якість. Вітчизняний та наш власний досвід свідчать про доцільність застосування запропонованих підходів щодо організації освітнього процесу в навчальних закладах країни.

У статті аналізуються особливості етнографічної рекреаційної діяльності на прикладі Карпатського туристичного макрорегіону (охоплює територію Закарпатської, Івано-Франківської, Львівської і Чернівецької областей). Висвітлено проблеми професійної підготовки і місця етнографічного туризму в сучасних наукових дослідженнях. Виявлена проблема визначення поняття «етнографічний туризм», пов‘язана з відсутністю вказаного різновиду туризму в чинному законодавстві, і його співвідношення із категорією «етнічний» туризм. Окреслені основні складові етнографічного туризму (традиційні форми господарювання, звичаї, традиції, обряди, свята, народні промисли, національна кухня, традиційні житла, одяг, танці, музика, народна творчість, музеї архітектури і побуту під відкритим небом (скансени), ярмарки, фестивалі, святкування національних свят, народні гуляння тощо) й найважливіші напрямки етнографічної рекреаційної діяльності (відвідання подієвих заходів; етнографічних, краєзнавчих, історичних і музеїв під відкритим небом (скансенів); поселень спільнот, які продовжують зберігати традиційний уклад життя чи його окремі елементи). Визначені основні туристичні ресурси і створені на їх основі атракції етнографічного характеру Карпатського туристичного макрорегіону, який характеризується найвищим ступенем розвитку етнографічного туризму і може слугувати зразком для інших регіонів України. Систематизовано етнографічну рекреаційну діяльність регіону у відповідності до вищеозначених напрямків діяльності. Виявлено основні передумови перетворення етнографічного туризму на його провідну галузь шляхом нормативно-правового регулювання на державному рівні, інтенсифікації процесу використання наявних ресурсів і забезпечення галузі висококваліфікованими кадрами.

Музеї під відкритим небом – одна із найперспективніших форм збереження культурної спадщини народу. До них належить Музей народної архітектури і побуту у Львові імені Климентія Шептицького. Територія Музею поділена на сектори (Бойківщина, Рівнинне Закарпаття, Лемківщина, Гуцульщина, Буковина, Покуття, Західне Поділля, Львівщина та Старе українське містечко, Полісся, Волинь), в яких необхідно зберегти наявні насадження та відтворити автентичну флору згідно з відповідними секторами. На основі літературного аналізу запропоновано доповнити експозиції Музею зонами садівництва, городництва та елементами рільництва відповідних історико-етнографічних секторів. Обґрунтовано значущість комплексного підходу до формування експозиції з включенням відповідної до етнографічного зонування рослинної складової для досягнення композиційної цілісності території, гармонійності сприйняття, достовірності подачі архітектурних об'єктів (експонатів). Розроблено концепцію відтворення культурної флори та озеленення території. Для проєктування та подальшого утримання враховано специфіку об'єктів дерев'яної архітектури, що викладено в універсальних схемах формування насаджень на територіях із різним рельєфом. Проаналізовано особливості розташування елементів на території експозиційних споруд та їх зв'язок із прилеглими насадженнями. Запропоновано широкий асортимент рослин для наповнення етноприродного історичного середовища секторів Музею елементами садівництва, городництва та рільництва. За кожним сектором подано попередню оцінку панівного елемента. Запропоновано сумарну оцінку щодо використання рослин для репрезентації господарювання в історико-етнографічних зонах Музею. Отримані результати роботи свідчать про пріоритетність, складність розміщення та компонування насаджень у окремих зонах. Розроблені рекомендації сприятимуть не тільки збереженню цінних історико-культурних об'єктів Музею, але й слугуватимуть спробою реконструкції ландшафтного середовища, традицій природокористування наших предків, максимально наближених до автентичних.

У статті аналізується фондова збірка рушників НІЕЗ «Переяслав», які датуються кінцем ХІХ – другою половиною ХХ ст. Мета даного дослідження полягає у висвітленні частини фондової колекції НІЕЗ «Переяслав», зокрема рушників із затоплених сіл Переяславщини, що становлять особливий пласт автохтонної культури. Методологічну основу становлять загальнонаукові принципи і методи дослідження. Серед них – пошуку, аналізу та синтезу, узагальнення, які дозволили дослідити дане питання та розкрити його. Серед фондового зібрання Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» виділяється група рушників із затоплених сіл Переяславщини – всього 89 одиниць. Розділ фондової колекції «Рушники затоплених сіл Переяславщини» почав формуватися з 1960 року. Найбільше надходження припадає на 1969–1973 рр. Колекція рушників сформована за матеріалами етнографічних експедицій Переяслав-Хмельницького історичного музею, які у 1963–1976 рр. працювали на території сіл Андруші, В’юнище, Городище, Зарубенці, Козинці, Комарівка, Підсінне, Циблі. У процесі аналізу матеріалів встановлено, що на даній етнографічній території поширеними були ткані та вишиті рушники. За технікою ткання домоткані рушники діляться на дві групи: двосторонні («дволичко») та односторонні («одноличко»). Для домотканих рушників Переяславщини ХІХ – початку ХХ ст. характерним є геометричні та геометризовані мотиви. Чільне місце в створенні орнаментальних композицій займають чотири та восьми пелюсткові «квіти-розети», з назвами «рожа», «вітрячок», «морока». У групі рушників із орнаментальним мотивом «дерево життя» традиція заповнення вільного поля стала перегукуватися з традицією заповнення поля вишитих рушників рушниковими швами ХVІІІ – початку ХІХ ст. Розглянуті домоткані рушники мали свої особливості в композиційній та орнаментальній побудові. Восновному місцевими майстринями ткання використовувалися геометричні мотиви з двохколірним заповненням.

На підставі зібраних численних архівних та літературних матеріалів, експонатів, які демонструються в музеї бджільництва та зберігаються в етнографічних музеях і фондах, проаналізовано та освітлено аспекти розвитку, удосконалення технологічних процесів видобування воску, використання його в пасічництві, інших сторонах життя людини: промисловості, медицині, повсякденному побуті. Ключові слова: медоносні бджоли, стільники, віск бджолиний, воскобійництво, відбілювання воску, воскотопка.

Мета статті. Головна мета статті полягає у введенні до наукового обігу матеріалів нумізматичного зібрання НІЕЗ «Переяслав», вивчення його структури та виокремлення найбільш цікавих у контексті історії Переяславщини зразків монет. Методологія дослідження. У процесі наукового опрацювання колекції заповідника було використано загальнонаукові методи: аналітичний, ілюстративний, хронологічний, типологічний, а також джерелознавчі методи: критичний, метрологічний та іконографічний. Наукова новизна полягає у тому, що вперше до наукового обігу введено комплексне дослідження всієї нумізматичної колекції заповідника а також наведено дані про археологічні знахідки Переяславщини, що потрапили до музею. Опублікований у статті каталог (інвентарний список) монет слугуватиме додатковою джерельною базою для дослідників історії грошового обігу Київщини.Висновки дослідження. В умовах активного поширення т. зв. «чорної археології» з її низькою достовірністю та часто сумнівністю отримуваних даних, з обмеженою можливістю використання відповідних знахідок у нумізматичних дослідженнях актуальним для сучасної нумізматичної науки стало введення до наукового обігу та дослідження музейних колекцій. Нумізматична колекція НІЕЗ «Переяслав» була досліджена досить фрагментарно: науковцями введено до наукового обігу фальшиві монети Речі Посполитої та традиційні жіночі прикраси – «дукачі», співробітниками археологічної експедиції музею регулярно публікувались результати пошуків на Переяславщині та нові надходження знахідок до музею. Колекція нумізматики НІЕЗ «Переяслав» налічує більше 12.000 монет від Римської імперії до ХХ століття. Частина предметів нумізматики на сьогодні експонується у приміщеннях заповідника. Монети XVII–XVIII століття, карбовані у Західній Європі, Речі Посполитій та Московії, експонуються у відділі «Музей Заповіту», жіночі прикраси для одягу – «дукачі», також експонуються у філії «Музей українських обрядів». До музею протягом останніх 20 років надійшли монети, знайдені археологами на Переяславщині: античні монети Римської імперії, монети Київського князівства, Візантії, Речі Посполитої та її васальних у XVII столітті земель. У нумізматичній колекції НІЕЗ «Переяслав» збережено 47 талерів Західної Європи, які повністю відповідають специфіці грошового обігу регіону. Окраса музейної колекції – карбований за часів реформи Олексія Михайловича «єфімок з признаком» 1655 року. Досить значну за кількістю частину колекції складають монети Російської імперії. Особливу цікавість викликають монети Петра І – алтини, гривеники, рідкісні полтини та рублі правителя. Також у колекції музею представлені срібні рублі 1730-х років, прикрашені деталізованими портретами російських імператриць – Ганни Іоанівни та Катерини І. Окрім того на Правобережжі були поширені монети, карбовані у Царстві Польському на монетному дворі у Варшаві, які під час правління імператора Миколи І мали подвійні номінали у рублях, копійках, злотих та грошах. У колекції музею представлені рідкісні ¾ рубля / 5 злотих 1838 року. Монети Олександра ІІІ, окрім обігових монет, зберегли й коммеморативні зразки рублів, які були випущені на честь коронації імператора у 1883 році.У музейній збірці найбільше російських імперських монет, що карбувалися у період правління останнього з династії Романових – імператора Миколи ІІ. Саме вони поєднують, практично, весь номінальний ряд мідних та срібних монет. До спеціальної інвентарної книги було помилково внесено монету, у складі якої, за результатами проведеної апробації, не виявилося вмісту дорогоцінних металів. Із високим ступенем імовірності можна стверджувати, що даний виріб – тогочасна підробка монети. В колекції музею зберігаються 70 дукачів, що походять з етнографічної зони Середньої Наддніпрянщини (Полтавської, Чернігівської, Черкаської та Київської областей) і можуть бути датовані кінцем XVIII – початком ХХ століття. У колекції НІЕЗ «Переяслав» також збережено декілька скарбів. Це скарб півтораків Сигізмунда ІІІ Вази кількістю 291 монета та дротових копійок Московського царства часів Петра І кількістю 265 одиниць. Найбільш пізні монети, що збережені у колекції НІЕЗ «Переяслав», – монети Радянського Союзу. Здебільшого це срібні полтинники РСФСР зразка 1921–1922 років, рубль 1921 року, а також карбовані за часів НЕПу полтинники з образами «ковалів» 1924–1927 років.Перспективою подальших досліджень ми вважаємо введення до наукового обігу нових надходжень нумізматичної колекції НІЕЗ «Переяслав» а також вивчення та введення до наукового обігу матеріалів із зібрань нумізматики інших музеїв України. Разом із предметами нумізматики у фондовому сховищі музею також зберігаються предмети фалеристики: нагороди, медалі та відзнаки, які так само потребують окремого детального дослідження.

Проаналізовано типології зеленого простору і класифікації парків у пострадянських (Україна, Білорусь), європейської (Великобританія), північноамериканських (США, Канада), азійських (Японія, Китай, Сінгапур, Малайзія) країнах та містах Австралії. Різні країни пропонують не однакові класифікації зеленого простору, що ґрунтуються на функціональному призначенні території, фізичних характеристиках, розмірах, обсягах обслуговування населення тощо. Охарактеризовано класифікацію парків, застосованої в Україні, за місцем розташування відносно міських меж (міські парки і лісопарки) та за функціональною ознакою. Парки, залежно від характеру і призначення, поділяють на парки культури і відпочинку, районні, спортивні, дитячі, дендрологічні, історичні, національні, меморіальні, етнографічні парки-музеї, історичні, виставкові, зоологічні, парки аерофітотерапії тощо. Відсутність ієрархічної класифікації і відповідних стандартів призводить до поглинання зеленого простору міською забудовою. Здійснено пошук шляхів удосконалення класифікації озеленених територій, використовуваної в Україні. Природні території та зелені насадження обмеженого користування (шкільні ділянки, спортивні майданчики житлових масивів) є найуразливішими територіями, які першочергово підпадають під забудову в українських містах. Чітко визначена класифікація озеленених територій сприятиме їх збереженню в умовах посилення урбанізації. Рекомендовано стандартизувати українську класифікацію зелених насаджень у тому числі й за ієрархічними ознаками, що вплине не тільки на міську систему зелених насаджень, але й на ландшафтну організацію простору за межами міст.

Статья посвящена рисунку известного археолога, искусствоведа и художника Н.Е. Макаренко, случайно найденного несколько лет назад в Донецке. Библиографические ссылки Анисимов Н. «Диалог миров» в матрице коммуникативного поведения удмуртов / Dissertationes folkloristicae Universitatis Tartuensis. 26. Tartu: University of Tartu Press, 2017. 286 с. Букатевич Н.І. Чумацтво на Україні: історично-етнографічні нариси / Господарство та право: Записки Одеського інституту народного господарства. Одеса, 1928. 89 c. Величко Т. Традиції народного харчування гуцулів Верховинського району Івано-Франківської області // Народна творчість та етнологія. 2013. № 6 (346). С. 49–56. Воспоминания Елены Николаевны Екимовой, жены Виктора Михайловича Евсеева / Вел беседу и запись – А.В. Колесник. Донецк, обл. Дворец пионеров, 4 декабря 1986 г. // Рукопись. Архив А.Н. Усачука. В.Щ. Пища и питье крестьян-малороссов, с некоторыми относящимися сюда обычаями, поверьями и приметами // Этнографическое обозрение. 1899. № 1–2, кн. XL–XLI. С. 266–322. Галайчук В. Народний календар зарічненщини в обрядах, звичаях та фольклорі // Наукові зошити історичного факультету Львівського університету. Вип. 13–14. Львів, 2012–2013. C. 43–83. Галайчук В., Рачковський Г. Розділ XVIІI. Календарна обрядовість // Етнографія українців / За ред. проф. С.А. Макарчука. Львів: ЛНУ ім. І. Франка, 2015. С. 503–547. Граб В. Екслібріс Миколи Макаренка і бібліофіли // Книжник. Ч. 1 (18). Київ, 1993. С. 21–22. Граб В.И., Супруненко А.Б. Из эпистолярного наследия Н.Е. Макаренко // Донецкий археологический сборник. Вып. 3. / Науч. ред. В.А. Посредников. Донецк: Аверс Ко ЛТД, 1993. С. 36–45. Грошева Г.B. Глава 3. Чулымские тюрки // Этнография народов Томской области: Учебное пособие / Отв. ред. А.Г. Тучков. Томск: Изд-во Томского государственного педагогического университета, 2018. С. 41–50. Гуменний В.Д., Денисюк О.В., Остапенко А.І., Миронов О.С., Горячковський А.С. Чумацькі шляхи України // Актуальні питання технології продукції тваринництва: Збірник статей за результатами всеукраїнської науково-практичної інтернет-конференції студентів і молодих учених. Полтава, 2016. С. 111–126. Гуржій О.І. Чумацтво як всеукраїнське явище найму робочої сили (друга половина XVII – XVIII ст.) // Гуманітарний вісник. Сер.: Історичні науки. Ч. 21, Вип. 5(1). 2014. С. 18–33. Гюнтер Д. Бумага ручной вычерпки и поверхностная проклейка // Производство полуфабрикатов и бумаги. Т. III. Ч. I. М.: Промиздат, 1927. 57 с. Даль В.И. Толковый словарь живого великорусского языка: В 4-х томах. Т. 2. И – О. М.: Русский язык, 1979. 779 с. Данилова Н.К. «Вещный мир» в сакральном пространстве: ритуальная атрибутика в контексте знаковой информации (архетипы, образы и символы) // Человек и культура. 2020. № 5. С. 1–10. Демченко В. Свят-вечір та коляда на західноукраїнських землях кінця ХІХ-40-х років ХХ ст. (на матеріалах етнографічних експедицій Чернівецького університету) // Питання стародавньої та середньовічної історії, археології й етнології: Збірник наукових статей. Т. 2. Чернівці, 1999. С. 243–250. Длужневская Г.В. Археологические исследования в Европейской части России и на Кавказе в 1859–1919 гг. (по документам Научного архива Института истории материальной культуры РАН). СПб.: ЛЕМА, 2014. 218 с. Ермолин Д.С. Погребально-поминальная обрядность и культура захоронений // Новик А.А., Бучатская Ю.В., Ермолин Д.С., Дугушина А.С., Морозова М.С. «Приазовский отряд». Язык и культура албанцев Украины / Отв. ред. А.А. Новик. Часть I. Т. 1. Санкт-Петербург: МАЭ РАН, 2016. С. 727–909. Завадська В. Ложка як антропоморфний образ української міфології // Матеріали до української етнології. Збірник наукових праць НАН України ІМФЕ ім. М.Т. Рильського. Асоціація етнологів. Вип. 4 (7). Київ, 2004. С. 232–236. Завадська В. Ложка як відповідник людської душі у фольклорі та матеріальній культурі українців // Українознавство. 2005. Ч. 3. С. 247–252. Завадська В. Символіка ложки у міфологічному світогляді слов’ян // Література. Фольклор. Проблеми поетики. Вип. 36. Присвячений дослідженню творчої спадщини Л.Ф. Дунаєвської. Київ, 2012. С. 105–115. Звагельський В. Справа Макаренка // Червоний Промінь. 1989. 15 липня. № 29. С. 4. Звагельський В.Б. Нові матеріали про Миколу Макаренка (розшуки 1988-1990 рр.) // Вивчення історичної та культурної спадщини Роменщини: проблеми і перспективи. Тези доповідей та повідомлень до наук.-практичної конференції. Суми; Ромни, 1990а. С. 23–29. Звагельський В.Б. Хроніка життя і діяльності М. Макаренка // Вивчення історичної та культурної спадщини Роменщини: проблеми і перспективи. Тези доповідей та повідомлень до наук.-практичної конференції. Суми; Ромни, 1990б. С. 53–60. Звагельський В.Б. Невтомний у праці (М.О. Макаренко) // Репресоване краєзнавство (20-30-і роки). Київ: «Рідний край», 1991. С. 161–167. Звагельський В.Б. Нове про професора Миколу Макаренка // Шоста Всеукраïнська наукова конференція з історичного краєзнавства. Луцьк, 1993а. С. 233–234. Звагельський В. Микола Макаренко: «Iстина мусить стояти на першому місці» // Червоний Промінь. 1993б. 17 квiтня. № 16. С. 4–5. Звагельський В. Нове про професора Миколу Макаренка // Червоний Промінь. 1993в. 18 грудня. № 51. С. 3. Иванова С.В. Добыча соли в Северном Причерноморье и Крыму (по археологическим и историческим данным) // Археологія: можливості реконструкцій / Археологія і давня історія України. Вип. 2 (13). Київ, 2014. С. 7–17. Календарные обряды и обрядовая поэзия Воронежской области. Афанасьевский сборник. Материалы и исследования. Вып. III. / Сост. Т.Ф. Пухова, Г.П. Христова. Воронеж: ВГУ, 2005. 249 с. Каталог. Памятные и наградные медали XVIII - нач. XX в. из фондов Донецкого областного краеведческого музея / Авторы-составители Т.П. Койнаш, С.М. Радюк. Донецк, 2003. 48 с. Клюев Н. Избранное. Томск, 2015. 348 с. Коваль-Фучило І. Похоронний обряд на Косівщині: семантика і номінація // Народна творчість та етнологія. 2013. № 6 (346). С. 65–79. Кожанов К.А. Сглаз в традиции цыган-кэлдэраров России // Живая старина. 2018. № 4 (100). С. 40–44. Коренюк Ю. Микола Макаренко – дослідник середньовічного стінопису // Студії мистецтвознавчі. Ч. 3 (19). Архітектура. Образотворче та декоративно-ужиткове мистецтво. Київ: ІМФЕ, 2007. С. 39–62. Косиков В.А. Новые находки рисунков Н.Е. Макаренко // Вивчення історичної та культурної спадщини Роменщини: проблеми і перспективи. Тези доповідей та повідомлень до наук.-практичної конференції. Суми; Ромни, 1990. С. 44–48. Косиков В.А. История исследования археологических памятников Донбасса. Донецк: Истоки, 2001. 84 с. Косикова Е.В. Возвращенное имя // Донецкий археологический сборник. Вып. 3. / Науч. ред. В.А. Посредников. Донецк: Аверс Ко ЛТД, 1993. С. 3–17. Косикова Е.В., Косиков В.А. Возвращенное наследие Н.Е. Макаренко // Человек в современном мире: Тезисы докладов Межрегионального научно-практического семинара 28 декабря 1991 г. М.; Донецк: Моск. отд. ФО СССР, Донецк. отд. ФО Украины, МНПП «Возрождение», 1991. С. 28–29. Кузьминых С.В., Усачук А.Н. «Милльон этой власти проклятий!..» (письма Н.Е. Макаренко А.М. Тальгрену) // История археологии: личности и школы. Материалы Международной научной конференции к 160-летию со дня рождения В.В. Хвойки / Отв. ред. Н.И. Платонова. СПб: Нестор-История, 2011. С. 195–216. Кузьминых С.В., Усачук А.Н. «Глубокоуважаемый и дорогой друг Михаил Маркович!» (Хельсинкская коллекция писем Н.Е. Макаренко А.М. Тальгрену) // Interactions, Changes and Meanings. Essays in honour of Igor Manzura on the occasion of his 60th birthday / Edited by Stanislav Ţerna and Blagoje Govedarica. Kishinev: Stratum Plus, 2016. С. 379–427. Клейна / Отв. ред. Л.Б. Вишняцкий. СПб.: Нестор-История, 2017. С. 64–92. Кузьминых С.В., Усачук А.Н. «С нетерпением жду ответа от Вас» (письма Н.Е. Макаренко Э.Х. Миннзу) // Ex Ungue Leonem: Сборник статей к 90-летию Льва Самуиловича Кузьминых С.В., Усачук А.Н., Белозёрова И.В. «Мои работы и ничего не стоят, и никому не нужны…»: письма Н.Е. Макаренко В.А. Городцову // Stratum plus. 2021. № 2. С. 361–402. Кучугура Л.И. Новые материалы к биографии исследователя палеолита Донбасса В.М. Евсеева // Кам’яна доба України. Вип. 4. До 130-річчя відкриття Гінцівської стоянки. Київ; Полтава: Шлях, 2003. С. 90–94. Левина-Дорш А., Кунов Г. Техника доисторической эпохи. Часть третья. Оружие. Украшение тела. Одежда. Одесса: Госиздат Украины, 1923. 115 с. Левкиевская Е.Е. Славянский оберег. Семантика и структура. М.: Идрик, 2002. 336 с. Лукина Н.В., Парнюк Л.В. Глава 5. Ханты // Этнография народов Томской области / Отв. ред. А.Г. Тучков. Томск: Изд-во ТГПУ, 2018. С. 67–84. Магрицька І.В. Весільний обряд на Східній Слобожанщині: навч. посібник. Луганськ: СПД Рєзніков В.С., 2011. 44 с. Мазур І.І. Чумацтво як передумова виникнення підприємництва в Україні // Теоретичні та прикладні питання економіки. Вип. 24. Київ: Вид.-поліграф. центр «Київський університет», 2011. С. 191–195. Макаренко Д.Е. Малоизвестные страницы жизни археолога и искусствоведа Н.Е. Макаренко // Охорона i дослiдження пам’яток археологiї Полтавщини. Третiй обласний науково-практичний семiнар. Тези доповідей. Полтава, 1990. С. 39–41. Макаренко Д.Є. Микола Омелянович Макаренко. Київ: Наукова думка, 1992. 168 с. Макаренко М. Запорозькі клейноди в Ермітажі. Корогви // Україна. Кн. 3. Київ, 1924. С. 25–38. Макаренко М. Орнаментація української книжки XVI–XVII ст. / Труди наукового інституту книгознавства 1. Київ: Держтрест «Київ-Друк», 1926. 70 с. Макаренко М. Передмова од редактора // Павлуцький Г. Історія українського орнаменту. Київ: Вид-во Украïнськой АН, 1927. С. 5–7. Макаренко М. Старогородська «божниця» та її малювання // Чернігів і Північне Лівобережжя: огляди розвідки, матеріали / Записки Історико-філологічного відділу. 23. Київ: Видавництво АН УРСР, 1928. С. 205–223. Макаренко М. Скульптура й різьбярство Київської Русі передмонгольських часів // Київські збірники історії й археології, побуту й мистецтва. Збірник І. Київ: ВУАН, 1931. С. 27–96. М.Н. [Макаренко Н.] Исследование архитектурных памятников Черниговской земли, доложенные на XIV Археологическом Съезде // Зодчий. № 39. 1908а. С. 364–366. Макаренко Н. Памятник украинского искусства XVIII века // Зодчий. № 24. 1908б. С. 211–215. Макаренко Н. Памятник украинского искусства XVIII века // Зодчий. № 25. 1908в. С. 219–222. Макаренко Н. Путевые заметки и наброски о русском искусстве. Вып. 1. Белозерский край. Санкт-Петербург: Издание А.А. Жукова, 1914. 60 с. Макаренко Н. Искусство Древней Руси. У Соли Вычегодской. Петроград: Свободное искусство, [1918]. 157 с. Мандельштам О. Письмо о русской поэзии // Собр. соч.: В 2 т. – Т. 2. Проза. М.: Художественная литература, 1990. С. 263–266. Мезенцева Г.Г. Дослідники археології України. Енциклопедичний словник-довідник. Чернігів: Сіверянська думка, 1997. 205 с. Німенко Н.А. До історії українського орнаменту (Науковий доробок Г.Г. Павлуцького очима М.О. Макаренка) // Актуальні питання вітчизняної та світової історії: збірник матеріалів Всеукраїнської наукової конференції, 23-24 квітня 2010 року. Суми: СумДУ, 2010. С. 209–212. О библиотеке В.М. Евсеева и Н.Е. Макаренко (воспоминания В.Н. Горбова) / Вел беседу и запись – А.Н. Усачук. Донецк, ул. Маршака, д. 72, кв. 6 (В.Н. Горбова), 7 февраля 2017 г. // Рукопись. Архив А.Н. Усачука. Павловский И.Ф. Первое дополнение к Краткому биографическому словарю ученых и писателей Полтавской губернии с половины XVIII века. Полтава: Изд. Полтав. учен. Архивн. Комиссии, 1913. 87 c. Пискулин А.А. Материалы по этнографии Черноземья второй половины ХХ – начала ХХI века: традиционные праздники, обряды, верования, обычаи и поверья Липецкой, Орловской, Курской, Тульской областей. / Научные труды ООО НПО «Черноземье». Вып. 3. Воронеж: Изд.-полиграф. центр «Научная книга», 2015. 208 с. Полідович Ю.Б. «Музейна» археологія: люди, події, знахідки // Літопис Донбасу. Краєзнавчий збірник. Вип. 7. (Додаток до Археологічного альманаху). Донецьк, 1999. С. 25–31. Полідович Ю. Люди, події, знахідки // Донбас. 2004. Спецвыпуск. С. 14–20. Проскурова С.В. Чумацтво як українське соціокультурне явище. Автореф. диcс. … канд. іст. наук. Київ, 2001. 14 с. Руденко С. Семантика глютонімів-інструментативів в українській мові // Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Серія: Філологічна. Вип. 48. Острог: Вид-во Нац. ун-ту «Острозька академія». 2014. С. 103–106. Салмин А.К. Система фольк-религии чувашей. СПб.: Наука, 2007. 605 с. Салмин А.К. Традиционные обряды и верования чувашей. СПб.: Наука, 2010. 240 с. Сауляк Б.М. Розвиток деревообробних ремесел Східного Поділля кінця ХІХ – початку ХХІ ст. Київ: Наукова думка, 2018. 215 с. Скрипник Г.А. Етнографічні музеї України. Становлення і розвиток. Київ: Наукова думка, 1989. 304 с. Сокур Ю.В, Малишко К.І. Аспекти становлення чумацького звичаєвого права // Митна справа. № 5 (89). Ч. 2. Кн. 1. 2013. С. 62–69. Супруненко О.Б. Археологічні дослідження та зібрання Лубенського музею К.М. Скаржинської. Автореф. дисc. … канд. іст. наук. Київ, 1997. 24 с. Супруненко О.Б. Археологія в діяльності першого приватного музею України (Лубенський музей К.М. Скаржинської). Київ; Полтава: Археологія, 2000. 392 с. Терюков А.И. Предсказание будущего в традиционной культуре народов коми // Аспекты будущего по этнографическим и фольклорным материалам / Отв. ред. Т.Б. Щепанская. Санкт-Петербург: МАЭ РАН, 2012. С. 100–113. Топорков А.Л. Об одном символе в поминальной обрядности и в гаданиях восточных славян (ложка) // Балто-славянские этнокультурые и археологические древности. Погребальный обряд / Отв. ред. Вяч. Вс. Иванов. М.: Ин-т славяноведения и балканистики, 1985. С. 87–88. Тумайкин В.П. Семейные обряды мордвы Алтайского края // Этническая история народов Урала и Поволжья (препринты докладов и сообщений) / ред. Р.Г. Кузеев, Н.В. Бикбулатов. Уфа: БФАН СССР, 1976. С. 42–43. Усачук А.М., Горбов В.М., Звагельський В.Б. Невiдомий альбом малюнкiв Миколи Макаренка // Полтавський археологічний збірник. Ч. 3. Полтава, 1995. С. 199–214. Усачук А.М., Гриб В.К. Ще один документ з архіву М.О М???????? // акаренка // Донецький археологічний збірник. 2018. № 21. С. 192–205. Усачук А.Н. Раскопки Н.Е. Макаренко и В.М. Евсеева на территории Донецка // Донецкий археологический сборник. Вып. 3. / Науч. ред. В.А. Посредников. Донецк: Аверс Ко ЛТД, 1993. С. 46–52. Усачук А.Н. Из истории украинской археологии: альбом рисунков и письма Н.Е. Макаренко // Евразийский археолого-историографический сборник / Отв. ред. А.С. Вдовин, И.В. Тункина. СПб.: СПбФ АРАН; Красноярск: КГПУ,2012а. С. 93–103. Усачук А.Н. К истории отечественной археологии: альбом рисунков Н.Е. Макаренко из фондов Донецкого краеведческого музея // Історія археології: дослідники та наукові центри / Археологія і давня історія України. Вип. 9. Київ, 2012б. С. 315–324. Усачук А.Н. Об исследованиях Н.Е. Макаренко в 1930 г. (документы и материалы) // Верхнедонской археологический сборник. Вып. 11./ Отв. ред. А. А. Бессуднов, Е. Ю. Захарова. Липецк: ЛГПУ им. П.П. Семенова-Тян-Шанского, 2019. С. 487–508. Усачук А.Н., Колесник А.В. Виктор Михайлович Евсеев: начало // Літопис Донбасу. 2012. № 20. С. 4–25. Усачук А.Н., Колесник А.В. Археологические исследования в Донбассе в конце 20 – начале 30-х гг. XX века (по материалам архива В.М. Евсеева) // Грани гуманитарного знания. Сборник статей к 60-летию профессора Сергея Павловича Щавелёва / Отв. ред. Д.П. Кузнецов, О.В. Пыжова. Курск: КГМУ, 2015. С. 412–433. Франко А.Д., Франко О.О. Огляд маловідомих архівних матеріалів про життя і наукову діяльність Миколи Макаренка // Вісник Інституту археології. 2013. Вип. 8. С. 75–81. Фролов В. Собори наших душ 4. Робочий щоденник зняття і консервації мозаїк Михайлівського монастиря в Києві (1934 року) // Пам’ятки України. 1990/1991. № 4’90/1’91. С. 35–39. Ходак І. Листи Миколи Макаренка до Данила й Вадима Щербаківських // Студії мистецтвознавчі. Ч. 3 (19). Архітектура. Образотворче та декоративно-ужиткове мистецтво. Київ: ІМФЕ, 2007. С. 63–73. Чесноков В.И. Производство деревянных ложек. М.; Л.: Всесоюзное кооп. объедин. изд-во, 1933. 153 с. Шарапова Н.С. Краткая энциклопедия славянской мифологии. М.: ООО «Изд-во АСТ»; ООО «Изд-во Астрель»; ООО «Русские словари», 2001. 624 с. Щавелєв С., Звагельський В. Микола Макаренко та Дмитро Самоквасов: зустріч на терені вивчення старожитностей України // Червоний Промінь. 1992. 1 лютого. № 5. С. 6–7. Яворницький Д.І. Історія запорозьких козаків. Т. 1. Київ: Наукова думка, 1990. 592 с. Hansson H. Gotlands bronsålder. / Kungliga Vitterhets Historie och Antikvitets Akademiens Handlingar, Del 37:1. Stockholm, 1927. 156 s.

У статті розглянуто, проаналізовано матеріали фонду«Волинський краєзнавчий музей» наукового архіву Інститутумистецтвознавства, фольклористики та етнологіїім. М. Т. Рильського НАН України пов’язані з діяльністю музеюу першій чверті ХХ ст. зі збору інформації про писанки задопомогою кореспондентів, формуванням колекції та їїопрацюванням.Методологічну основу становлять загальнонауковіпринципи і методи дослідження. Серед них – проблемно-хронологічний, пошуку, аналізу та синтезу, узагальнення якідозволили дослідити дане питання та виявити окремідокументи фонду, пов’язані зі збором колекції писанокВолинського музею на початку ХХ ст.Мета нашого дослідження – визначення архівних фондів,де зберігаються зібрання українознавчих документів, в якихможна почерпнути інформацію про писанку, писанкарство,обряди, звичаї та вірування пов’язані з великоднім символом,формуванням музейних колекцій тощо. Основним завданням євведення до наукового обігу архівних джерел невідомихширокому загалу та неопублікованих раніше.У матеріалах, які надійшли до Волинського краєзнавчогомузею в 1909-1914 рр., зазначено місця виготовлення, осіб якінадіслали або передали писанки до музею, а також відомостіпро них, хто і де працює чи навчається. Розглянуті матеріали представляють собою унікальнідокументальні джерела в яких засвідчена діяльністьВолинського краєзнавчого музею, що працював у Житомирі з1900 по 1932 рік. Вони підтверджують активну діяльністьзакладу та його співробітників І. Шулікова, етнографаВ. Кравченка зі збору та опрацювання матеріалів зматеріальної та духовної культури місцевого населення, щонадходили у фонди музею. Окремо варто відзначити проведенуроботу Товариства дослідників Волині.Не відомі широкому загалу, розглянуті джерелазасвідчують існування писанок та їх використання під часвеликодніх звичаєво-обрядових традицій, у віруваннях українціву кінці ХІХ – 20-х рр. ХХ ст.Загалом, архівні документи представлені епістолярноюспадщиною, ілюстративними, історичними, етнографічними,документальними джерелами, що дає можливість розкрититему писанкарства, його побутування на початку ХХ ст. натеренах Волинської, Подільської та ін. губерній.

У статті досліджено загальні назви одягу, що побутують на території Підгаєччини Тернопільської області. Кожне з найменувань, що зафіксоване у говірках Підгаєччини охарактеризовано за певними параметрами: з’ясовано семантику лексем, подано перелік населених пунктів, вказано на їх фіксацію у загальномовних і фахових словниках, відзначено лексико-семантичні паралелі в інших говорах української мови та в інших мовах, встановлено походження лексеми. Ключові слова:підгаєцькі говірки, лексико-семантична група, назви одягу, лексема, номен. Покликання Список використаних джерел Гуцульські говірки: короткий словник, за ред. Я. Закревської. Львів, 1997. Дуда, Ігор. Лемківський словник. Тернопіль, 2011. Даль, Владимир. Толковый словарь живого великорусского язика. В 4 т. Москва, 1978-1994. Дзендзелівський, Йосип. Лінгвістичний атлас українських народних говорів Закарпатської області УРСР. У 2 ч. Ужгород, 1958–1960. Етимологічний словник української мови, під ред. О. С. Мельничук. В 7 т. Київ: Наукова думка, 1982–2012. Желехівський, Євген. Малорусько-німецький словар: фотопередрук з післясловом Олекси Горбача. В 2 т. Мюнхен, 1982. Пиртей, Петро. Короткий словник лемківських говірок. Івано-Франківськ: Сіверсія МВ, 2004. Бялькевіч, Іван. Краёвы слоўнік усходняй Магілёўшчыны. Мінск, 1970. Хобзей Наталя. Лексикон львівський: поважно і на жарт. Львів, 2009. Корзонюк, Микола. Матеріали до словника західноволинських говірок. Київ: Наукова думка, 1987. Словник буковинських говірок, за ред. Н. В. Гуйванюк. Чернівці: Рута, 2005. Онишкевич, Михайло. Словник бойківських говірок. У 2 ч. Київ: Наукова думка, 1984. Неґрич, Микола. Скарби гуцульского говору: Березови. Львів, 2008. Аркушин, Григорій. Словник західнополіських говірок. У 2 т. Луцьк: Вежа, 2000. Лисенко, Панас. Словник поліських говорів. Київ: Наукова думка, 1972. Горбач, Олекса. Південнолемківська говірка й діалектний словник села Красний Брід близько Междилаборець (Пряшівщина). Мюнхен, 1973. Словник української мови, за ред. І. К. Білодіда. В 11 т. Київ: Наук. думка, 1970–1980. Словарь української мови, за ред. Б. Д. Грінченка. В 4 т. Київ, 1907–1909. Фасмер, Макс. Этимологический словарь русского языка. В 4 т. 2-е изд. Москва: Прогресс. Чабаненко, Віктор. Словник говірок Нижньої Наддніпрянщини. У 4 т. Запоріжжя, 1992. Список використаної літератури Бичко, Зиновій. Діалектна лексика наддністрянського говору. Тернопіль: Лідер, 2000. Войтів, Ганна. Назви одягу в пам’ятках української мови XIV–XVIII ст. Автореф. дис. … канд. філол. наук: 10.02.01. Львів, 1995. Гримашевич, Галина. «Назви одягу та взуття у контексті східнослов’янських мов (на матеріалі драми-феєрії Лесі Українки «Лісова пісня»)». Вісник Житомирського державного університету ім. Івана Франка, № 7, 2001, с. 28–32. Гримашевич, Галина. «Середньополісько-гуцульські лексико-семантичні паралелі (на матеріалі назв одягу та взуття)». Вісник Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника. Серія : Філологія (мовознавство), № ХІХ–ХХ, 2008, с. 30–2. Гримашевич, Галина. Словник назв одягу та взуття середньополіських та суміжних говірок. Житомир, 2002. Дзендзелівський, Йосип. «Словник української мови Я. Ф. Головацького». Науковий збірник Музею української культури у Свиднику, № 10, 1982, с. 311–612. Маркович, Яков. Записки о Малороссии, ее жителях и произведениях. Cанктпетербург, 1798. Матейко, Катерина. Український народний одяг: етнографічний довідник. Київ, 1996. Никончук, Микола. Назви одягу та взуття правобережного Полісся. Житомир, 1998. Пономар, Людмила. Назви одягу Західного Полісся. Київ, 1997.