Увійти

Готові списки джерел за темами / Етнографічний музей

Зміст

Статті в журналах
Дисертації
Книги

Добірка наукової літератури з теми "Етнографічний музей"

Автор: Grafiati

Опубліковано: 30 травня 2022

Оновлено: 31 травня 2022

Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями

Оберіть тип джерела:

Ознайомтеся зі списками актуальних статей, книг, дисертацій, тез та інших наукових джерел на тему "Етнографічний музей".

Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.

Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.

Статті в журналах з теми "Етнографічний музей"

1

Топеха, В. "Етнографічний музей у Буштині". Берегиня, Ч. 3 (70) (2011): 6–18.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

2

Топеха, В. "Етнографічний музей у Буштині". Берегиня, Ч. 3 (70) (2011): 6–18.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

3

Kilivnik, V. S., V. L. Smirnova та N. Ya Panchyshyn. "ЗАСТОСУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ТА КРЕАТИВНИХ СЕРЕДОВИЩ ДЛЯ НАВЧАННЯ ІНТЕРНІВ". Вісник медичних і біологічних досліджень, № 2 (1 лютого 2020): 65–68. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2019.2.10613.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета роботи. Проаналізувати сучасний стан та можливості удосконалення навчального процесу при підготовці інтернів та обґрунтувати застосування інформаційних технологій та креативних середовищ в умовах санаторію та кафедри медичної реабілітації і медико-соціальної експертизи медичного університету. Матеріали і методи. У дослідженні застосовано інформаціологічний, бібліосемантичний та аналітичний методи. Результати й обговорення. У Немирові, що на Поділлі, створено 10 музеїв та одну картинну галерею. Серед них: музей народних музичних інструментів (в районному будинку культури); музеї Марка Вовчка, М. Трублаїні (у школі № 2); музей «Літературна Немирівщина»; краєзнавчий музей (в жіночому Свято-Троїцькому ставропігійному монастирі); старовинний палац та парк, музеї княгині М. Г. Щербатової, етнографічний, історії медицини та фармації, музичних інструментів, радіоелектроніки, бібліотека стародруків та картинна галерея сучасних українських художників (у клінічному санаторії «Авангард»). Музеї знайомлять із культурою минулого та сучасності. Вони стали ефективними засобами навчання, розвитку та виховання. Це підтверджено позитивними результатами опитування у 96,5 % випадків слухачів-інтернів та курсантів-лікарів, яких ми опитали протягом 2013–2019 рр. Інтеграція активних видів навчання, підвищення творчого потенціалу та адаптація технологій навчання до індивідуальних особливостей інтернів, упровадження нових технологій навчання сприяють активації їх пізнавальної діяльності, підвищують мотивацію до використання інформаційно-комунікаційних технологій у професійній діяльності. Висновки. Розширення освітньо-культурного середовища для підготовки інтернів за рахунок ресурсів музеїв сприятиме євроцентричній трансформації української освіти. Музеї та картинна галерея санаторію «Авангард» створені з урахуванням можливості виконання не тільки навчальних, а й реабілітаційних програм. Застосування інформаційних технологій навчання допомагає інтенсифікувати усі рівні навчально-виховного процесу, підвищити його ефективність та якість. Вітчизняний та наш власний досвід свідчать про доцільність застосування запропонованих підходів щодо організації освітнього процесу в навчальних закладах країни.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

4

Шпорт, Г. М. "Уніврситетський етнографічний музей (1905-1919 рр.): історія створення, структура, діяльність". Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. Історія, № 852 (2009): 338–53.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

5

Шпорт, Г. М. "Уніврситетський етнографічний музей (1905-1919 рр.): історія створення, структура, діяльність". Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. Історія, № 852 (2009): 338–53.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

6

Грибіш, Степан. "ОСОБЛИВОСТІ ЕТНОГРАФІЧНОЇ РЕКРЕАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ІЗ ТУРИЗМУ В КАРПАТСЬКОМУ ТУРИСТИЧНОМУ МАКРОРЕГІОНІ". Науковий вісник Інституту професійно-технічної освіти НАПН України. Професійна педагогіка, № 14 (30 жовтня 2017): 110–16. http://dx.doi.org/10.32835/2223-5752.2017.14.110-116.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті аналізуються особливості етнографічної рекреаційної діяльності на прикладі Карпатського туристичного макрорегіону (охоплює територію Закарпатської, Івано-Франківської, Львівської і Чернівецької областей). Висвітлено проблеми професійної підготовки і місця етнографічного туризму в сучасних наукових дослідженнях. Виявлена проблема визначення поняття «етнографічний туризм», пов‘язана з відсутністю вказаного різновиду туризму в чинному законодавстві, і його співвідношення із категорією «етнічний» туризм. Окреслені основні складові етнографічного туризму (традиційні форми господарювання, звичаї, традиції, обряди, свята, народні промисли, національна кухня, традиційні житла, одяг, танці, музика, народна творчість, музеї архітектури і побуту під відкритим небом (скансени), ярмарки, фестивалі, святкування національних свят, народні гуляння тощо) й найважливіші напрямки етнографічної рекреаційної діяльності (відвідання подієвих заходів; етнографічних, краєзнавчих, історичних і музеїв під відкритим небом (скансенів); поселень спільнот, які продовжують зберігати традиційний уклад життя чи його окремі елементи). Визначені основні туристичні ресурси і створені на їх основі атракції етнографічного характеру Карпатського туристичного макрорегіону, який характеризується найвищим ступенем розвитку етнографічного туризму і може слугувати зразком для інших регіонів України. Систематизовано етнографічну рекреаційну діяльність регіону у відповідності до вищеозначених напрямків діяльності. Виявлено основні передумови перетворення етнографічного туризму на його провідну галузь шляхом нормативно-правового регулювання на державному рівні, інтенсифікації процесу використання наявних ресурсів і забезпечення галузі висококваліфікованими кадрами.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

7

Horbenko, N. Ye, O. H. Maryskevych та M. P. Kurnytska. "Відтворення елементів садівництва, городництва та рільництва відповідно до історико-етнографічного районування території Музею народної архітектури і побуту у Львові імені Климентія Шептицького". Scientific Bulletin of UNFU 31, № 3 (29 квітня 2021): 41–48. http://dx.doi.org/10.36930/40310306.

Повний текст джерела

Анотація:

Музеї під відкритим небом – одна із найперспективніших форм збереження культурної спадщини народу. До них належить Музей народної архітектури і побуту у Львові імені Климентія Шептицького. Територія Музею поділена на сектори (Бойківщина, Рівнинне Закарпаття, Лемківщина, Гуцульщина, Буковина, Покуття, Західне Поділля, Львівщина та Старе українське містечко, Полісся, Волинь), в яких необхідно зберегти наявні насадження та відтворити автентичну флору згідно з відповідними секторами. На основі літературного аналізу запропоновано доповнити експозиції Музею зонами садівництва, городництва та елементами рільництва відповідних історико-етнографічних секторів. Обґрунтовано значущість комплексного підходу до формування експозиції з включенням відповідної до етнографічного зонування рослинної складової для досягнення композиційної цілісності території, гармонійності сприйняття, достовірності подачі архітектурних об'єктів (експонатів). Розроблено концепцію відтворення культурної флори та озеленення території. Для проєктування та подальшого утримання враховано специфіку об'єктів дерев'яної архітектури, що викладено в універсальних схемах формування насаджень на територіях із різним рельєфом. Проаналізовано особливості розташування елементів на території експозиційних споруд та їх зв'язок із прилеглими насадженнями. Запропоновано широкий асортимент рослин для наповнення етноприродного історичного середовища секторів Музею елементами садівництва, городництва та рільництва. За кожним сектором подано попередню оцінку панівного елемента. Запропоновано сумарну оцінку щодо використання рослин для репрезентації господарювання в історико-етнографічних зонах Музею. Отримані результати роботи свідчать про пріоритетність, складність розміщення та компонування насаджень у окремих зонах. Розроблені рекомендації сприятимуть не тільки збереженню цінних історико-культурних об'єктів Музею, але й слугуватимуть спробою реконструкції ландшафтного середовища, традицій природокористування наших предків, максимально наближених до автентичних.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

8

Zaika, Natalia. "Рушники затоплених сіл Переяславщини кінця ХІХ – другої половини ХХ ст. у колекції НІЕЗ «Переяслав»". Pereiaslav Chronicle, № 15 (20 серпня 2019): 127–32. http://dx.doi.org/10.31470/2518-7732-2019-1(15)-127-132.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті аналізується фондова збірка рушників НІЕЗ «Переяслав», які датуються кінцем ХІХ – другою половиною ХХ ст. Мета даного дослідження полягає у висвітленні частини фондової колекції НІЕЗ «Переяслав», зокрема рушників із затоплених сіл Переяславщини, що становлять особливий пласт автохтонної культури. Методологічну основу становлять загальнонаукові принципи і методи дослідження. Серед них – пошуку, аналізу та синтезу, узагальнення, які дозволили дослідити дане питання та розкрити його. Серед фондового зібрання Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» виділяється група рушників із затоплених сіл Переяславщини – всього 89 одиниць. Розділ фондової колекції «Рушники затоплених сіл Переяславщини» почав формуватися з 1960 року. Найбільше надходження припадає на 1969–1973 рр. Колекція рушників сформована за матеріалами етнографічних експедицій Переяслав-Хмельницького історичного музею, які у 1963–1976 рр. працювали на території сіл Андруші, В’юнище, Городище, Зарубенці, Козинці, Комарівка, Підсінне, Циблі. У процесі аналізу матеріалів встановлено, що на даній етнографічній території поширеними були ткані та вишиті рушники. За технікою ткання домоткані рушники діляться на дві групи: двосторонні («дволичко») та односторонні («одноличко»). Для домотканих рушників Переяславщини ХІХ – початку ХХ ст. характерним є геометричні та геометризовані мотиви. Чільне місце в створенні орнаментальних композицій займають чотири та восьми пелюсткові «квіти-розети», з назвами «рожа», «вітрячок», «морока». У групі рушників із орнаментальним мотивом «дерево життя» традиція заповнення вільного поля стала перегукуватися з традицією заповнення поля вишитих рушників рушниковими швами ХVІІІ – початку ХІХ ст. Розглянуті домоткані рушники мали свої особливості в композиційній та орнаментальній побудові. Восновному місцевими майстринями ткання використовувалися геометричні мотиви з двохколірним заповненням.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

9

Мірошниченко-Гусак, Л. "Етнографічний напрям діяльності Волинського краєзнавчого музею у 1939-1989 роках". Емінак, № 3 (23), липень - вересень, т. 2 (2018): 131–37.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

10

Kharchuk, leonid, and Gennadiy Bodnarchuk. "ANALYSIS OF TECHNOLOGICAL PROCESSES OF OBTAINING WAX IN THE HISTORICAL ASPECT." SCIENTIFIC AND PRODUCTION JOURNAL "BEEKEEPING OF UKRAINE" 1, no. 4 (August 2020): 67–75. http://dx.doi.org/10.46913/beekeepingjournal.2020.4.13.

Повний текст джерела

Анотація:

На підставі зібраних численних архівних та літературних матеріалів, експонатів, які демонструються в музеї бджільництва та зберігаються в етнографічних музеях і фондах, проаналізовано та освітлено аспекти розвитку, удосконалення технологічних процесів видобування воску, використання його в пасічництві, інших сторонах життя людини: промисловості, медицині, повсякденному побуті. Ключові слова: медоносні бджоли, стільники, віск бджолиний, воскобійництво, відбілювання воску, воскотопка.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

Більше джерел

Дисертації з теми "Етнографічний музей"

1

Карпутова, К. "Культурологічний фестиваль – ноу-хау НТУ «ХПІ»". Thesis, НТУ "ХПІ", 2016. http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/21057.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

Книги з теми "Етнографічний музей"

1

Скрипник, Г. А. Етнографічні музеї України. Київ: Наукова думка, 1989.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

2

Скрипник, Г. А. Етнографічні музеї України. Київ: Наукова думка, 1989.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

3

Скрипник, Г. А. Етнографічні музеї України. Київ: Наукова думка, 1989.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

Ми пропонуємо знижки на всі преміум-плани для авторів, чиї праці увійшли до тематичних добірок літератури. Зв'яжіться з нами, щоб отримати унікальний промокод!