Готові списки джерел за темами / Етнографи

Зміст

  1. Статті в журналах
  2. Дисертації
  3. Книги
  4. Частини книг
  5. Звіти організацій

Добірка наукової літератури з теми "Етнографи"

Автор: Grafiati
Опубліковано: 30 травня 2022
Оновлено: 31 травня 2022

Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями

Оберіть тип джерела:

Ознайомтеся зі списками актуальних статей, книг, дисертацій, тез та інших наукових джерел на тему "Етнографи".

Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.

Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.

Статті в журналах з теми "Етнографи"

1

Дутка, Вікторія, та Галина Мельничук. "До питання етнографічних досліджень традиційних занять гуцулів (20-90 рр. ХІХ ст.)". History Journal of Yuriy Fedkovych Chernivtsi National University, № 52 (15 грудня 2020): 143–49. http://dx.doi.org/10.31861/hj2020.52.143-149.

Повний текст джерела
Анотація:
У статті на основі широкого кола джерел і літератури досліджені особливості традиційних занять гуцулів в етнографічних розвідках з 20-х рр. ХІХ до кінця ХІХ ст. Проаналізовані етнографічні праці про матеріальну культуру й основні заняття гуцулів. Автори розглядають доробок польських і українських етнографів. При цьому зазначається, що їхні дослідження не висвітлюють такі заняття гуцулів, як ліжникарство, сироваріння і збиральництво. Автор доводить, що в досліджуваний період була підготовлена значна кількість праць про гуцулів. Етнографи приділяли багато уваги дослідженню тваринництва, господарства, промислів та занять гуцулів. Із цих питань вони зібрали великий фактологічний матеріал, який торкався проблеми вівчарства, лісівництва і народних ремесел.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
2

Samoilenko, H. V. "Випускники Ніжинської вищої школи – фольклористи, етнографи, краєзнавці". Literature and Culture of Polissya 99, № 13i (29 травня 2020): 297–315. http://dx.doi.org/10.31654/2520-6966-2020-13i-99-297-315.

Повний текст джерела
Анотація:
У статті вперше в комплексі висвітлюється діяльність окремих випускників Ніжинської вищої школи, зокрема випускників Фізико-математичного ліцею (1832–1840) – братів Олександра, Костянтина Сементовських, Історико- філологічного інституту – Олександра Малинки та Інституту народної освіти – Гаврила Богуна, які кожний у свій час присвятили своє життя вивченню народної творчості та етнографії різних районів Полісся України та Білорусі. Їх наукові напрацювання збагатили науку, дали можливість розкрити регіональну культуру на прикладах, які раніше не були відомі.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
3

Sintchouk, Ivan. "Лита копія медалі Моріца Саксонського з-під м. Кобріна Брестської обл., Республіки Білорусь". Ukrainian Numismatic Annual, № 1 (21 грудня 2017): 122–31. http://dx.doi.org/10.31470/2616-6275-2017-1-122-131.

Повний текст джерела
Анотація:
Стаття присвячена атрибуції, що знайдена в Брестській обл. Республіки Білорусь, – литій копії медалі Моріца Саксонського з використанням її як заготовки для дукача. Етнографи Російської імперії відносять землі нижче Баранович до українських етнічних земель: межа проходить із заходу на схід між Брестом і Бєлостоком, Кобрином і Волковиськом, Пинськом і Слонимом. Місце знахідки – в межах ареалу української матеріальної культури. Герман Моріц (1696–1750) – позашлюбний син короля Речі Посполитої Августа II, французький військовий і державний діяч, військовий теоретик, генеральний маршал Франції. TPQ медалі визначається як 1777 р., оскільки на реверсі зображена скульптурна група мавзолею в кірсі Сен-Тома, скульптора Жана-Батіста Пигаля (1714–1785). Робота над мавзолеєм закінчилася у 1777 р., тоді ж, 20 серпня, із Страсбурзького собору була урочисто перенесена труна з прахом маршала. У другій половині 19 ст. на більшій частині території України дукачі як елемент матеріальної культури починають вироджуватися. Виходячи з відомих на сьогодні даних, артефакт слід датувати останньою чвертю 18 – першою половиною 19 ст.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
4

Трубчанінов, Сергій. "УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ В ІСТОРИКО-ГЕОГРАФІЧНІЙ ВІЗІЇ ВІНЦЕНТІЯ ПОЛЯ". Litopys Volyni, № 23 (20 квітня 2021): 52–57. http://dx.doi.org/10.32782/2305-9389/2020.23.09.

Повний текст джерела
Анотація:
У статті розповідається про визначного польського поета-романтика Вінцентія Поля (1807–1872), якого навіть називали «четвертим поетом-пророком». Він був також відомий як географ, етнограф і політичний діяч. Дослідники історії польської географічної науки особливо наголошують, що кафедра географії в Кракові, де працював В. Поль, стала другою в Європі та світі після кафедри Карла Ріттера в Берліні. Саме йому належить запровадження терміна «Креси» в розумінні колишніх східних земель Речі Посполитої. Уродженець Любліна, виходець з ополяченої німецько-французької родини, значну частину свого життя він провів у Галичині. Тут він зростав, навчався, робив свої перші спроби в поезії та науці. Так, на межі 1830–1840-х років він об’їхав Карпати – від Буковини до Сілезії, вивчав фізичну географію та етнографію краю. У 1842 р. в кількох числах надзвичайного додатку до «Львівської газети» В. Поль опублікував свою розвідку щодо географії Галичини. Він готу- вав ґрунтовну працю з географії та етнографії Польщі, проте більшість матеріалів згоріли під час селянського заво- рушення на початку 1846 р. Наприкінці 1849 р. завдяки підтримці австрійського міністра культів і освіти В. Поль очолив новоутворе- ну кафедру загальної, фізичної і порівняльної географії Краківського університету. Більшість із опублікованих географічних праць В. Поля – тексти лекцій, які він читав на початку 1850-х рр. у Кракові. В. Поль викладав географію Австрійської монархії, етнографію, географію Святої землі та низку інших навчальних курсів. Серед географічних дисциплін важливе значення вчений відводив історичній географії. Незважаючи на те, що з 1 січня 1853 р. В. Поль перестав бути професором, а його кафедра була ліквідована, він не полишав зацікавленості географічними студіями і в подальші роки. У п’яти листах до Ф. Духіньського (1867) В. Поль найбільш повно виклав власну історико-географічну візію польських земель, якими він вважав усі території, що колись входили до складу Речі Посполитої. На його думку, географічне розташування є природним фундаментом для історії. В. Поль вважав, що східний кордон Європи йшов не по Уралу та Кавказу, а відразу за басейнами річок Двіна та Дніпро.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
5

Shlemkevych, S. L. "Спадщина українських учених-культурологів у контексті викладання навчальної дисципліни "Історія Української культури" у закладах вищої освіти". Scientific Bulletin of UNFU 29, № 1 (28 лютого 2019): 136–38. http://dx.doi.org/10.15421/40290128.

Повний текст джерела
Анотація:
Останні десятиліття позначилися значними досягненнями в дослідженні особливостей української культури. Українські культурологи опираються на традиції, закладені творчістю видатних вчених, концепції культури яких характеризуються вірою у майбутнє українського народу. Вітчизняні філософи, етнографи, історики минулих століть традиційно зверталися до проблем, пов'язаних із розумінням духовно-творчої сутності людини у взаємопов'язаності з Богом, Космосом, культурою як світом людини. Початок ХХ ст. став переломним етапом для формування історичної культурології в українській науці. Багато відомих науковців, серед яких були зокрема Михайло Грушевський, Володимир Охрімович, Федір Вовк, Степан Рудницький, Іван Огієнко, Микола Хвильовий, створили в Україні фундамент науки про культуру. Наприкінці ХХ ст. інтерес вчених до культурологічної проблематики набув значного прискорення. Певним чином це було зумовлено введенням у зміст підготовки фахівців із вищою технічною освітою в Україні таких нових дисциплін, як: "Українська та зарубіжна культура", "Культурологія". На жаль, протягом останніх років у закладах вищої освіти України значно скоротилася кількість годин, відведених на вивчення цих дисциплін, у деяких закладах вони повністю зникли з навчальних планів. В умовах реформування вищої школи України необхідно зберегти інтерес юнацтва до вивчення історії української культури. Певним чином цьому буде сприяти повернення до навчальних планів підготовки фахівців у закладах вищої освіти дисциплін "Історія української культури", "Культурологія". Необхідно докласти певних зусиль, щоб зберегти набутий досвід викладання гуманітарних дисциплін, зокрема культурологічного спрямування, осучаснити їх зміст та модернізувати методи навчання, утвердити таку систему засобів, форм і методів організації навчального процесу, яка б гарантувала необхідний рівень якості підготовки конкурентоспроможного спеціаліста.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
6

Довжук, Ігор. "ІСТОРИК ОЛЕКСАНДР ГРУШЕВСЬКИЙ: ШТРИХИ ДО ПОРТРЕТУ". Society. Document. Communication, № 8 (6 лютого 2020): 120–33. http://dx.doi.org/10.31470/2518-7600-2019-8-120-133.

Повний текст джерела
Анотація:
У статті розглядаються окремі аспекти наукової діяльності Олександра Сергійовича Грушевського, зокрема, його науково-організаційна і педагогічна робота, а також здобутки в галузі архівознавства, історії України, етнографії. Зазначено, що Олександр Грушевський першим порушив питання про необхідність проведення архівної реформи і зробив перші кроки до розроблення такого проекту. Згідно з цими планами, загальне керівництво, координацію теоретичних досліджень і практичних робіт у галузі архівної справи мав здійснювати бібліотечно-архівний відділ Народного міністерства освіти УНР, яким керував Олександр Сергійович. При цьому відділі створювалися археографічна комісія для розроблення теоретичних проблем архівознавства, наукова бібліотека, редакція спеціалізованого часопису «Пам’ятки». Учений заклав основи загальної архівної реформи в Україні (1918 р.), що передбачали створення Національного архіву Української держави в Києві та губернських архівів і комісій на місцях. Вражає не тільки науково-організаційна та педагогічна діяльність Олександра Грушевського. Він є автором понад 100 наукових праць, присвячених історії України, історіографії, етнографії, історії літератури. Науково-організаційна й педагогічна діяльність Олександра Грушевського була припинена в серпні 1933 р. – його звільнено зі всіх посад у ВУАН. 9 серпня 1938 р. він був заарештований. За участь в антирадянській націоналістичній організації О. Грушевському визначили міру покарання – п'ять років заслання. Олександр Сергійович Грушевський, як і його брат Михайло Сергійович, також значною мірою прислужився українській науці, у тому числі в таких галузях як: історія України, етнографія, археографія, архівознавство.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
7

Верховинець, Ярослав. "Василь Верховинець - етнограф". Народна творчість та етнографія, № 5 (314) (2008): 82–91.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
8

Непомнящий, А. "Забутий кримський етнограф О. Олесницький". Народна творчість та етнографія, № 2 (2007): 47–48.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
9

Ткаченко, В. "Михайло Сікорський - музеєзнавець, історик, археолог, етнограф". Переяславський літопис, Вип. 1 (15) (2019): 150–53.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
10

Дейнега, І. І. "Золоті книги української етнографії". Науково-інформаційний вісник Академії наук вищої освіти України, № 3 (69) (2010): 45–53.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
Більше джерел

Дисертації з теми "Етнографи"

1

Безугла, Л. В. "Порівняльний аналіз українських, російських та англійських фразеологізмів". Thesis, НТУ "ХПІ", 2014. http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/8079.

Повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
2

Лобко, К. А. "Яків Михайлович Маркович - історик, етнограф, фольклорист". Thesis, Вид-во СумДУ, 2011. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/19693.

Повний текст джерела
Анотація:
Наук. кер.: Н.В. Лобко
Яків Михайлович Маркович - історик, етнограф, фольклорист. Він є автором “Записок о Малороссии, ее жителях и произведениях”, книги яка стала помітною сторінкою в українській історії. При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/19693
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
3

Герман, З. П. "Українська етнографія у творчості Д.І. Яворницького". Дис. канд. іст. наук, КНУТШ, 2011.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
4

Северин, Надія Василівна. "Вираження східнослов'янського менталітету через дихотомію "свій" − "чужий"". Thesis, Національний аерокосмічний університет ім. М. Є. Жуковського "Харківський авіаційний інститут", 2010. http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/42336.

Повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
5

Гончар, Галина Володимирівна. "Науково-організаційна діяльність К.Г. Гуслистого та його внесок у розвиток української етнографії (30-70 рр. XX ст.)". Дис. канд. іст. наук, М-во освіти і науки України, Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка, 2014.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
6

Причепій, Оксана Євгенівна. "Дизайнерський, етнографічний, археологічний та культурологічний аспекти дослідження орнаментів". Thesis, 2015. https://er.knutd.edu.ua/handle/123456789/3158.

Повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

Книги з теми "Етнографи"

1

Етнографія Києва і Київщини. К., 1986.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
2

Програма курсу "Українська етнографія". Київ, 1997.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
3

Етнографія Києва і Київщини. К., 1986.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
4

Етнографія Києва і Київщини. К., 1986.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
5

Іван Гурин - лексикограф, фольклорист, етнограф, педагог, громадський діяч. Миргород: Миргород, 2010.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
6

Втори международен конгрес по българистика. Т. 10, Етнография. София: Българска Академия на науките, 1987.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

Частини книг з теми "Етнографи"

1

Костадиновић, Александар М. "Етнографски аспекти путописне прозе Симе Матавуља". У Поетика српског реализма, 221–49. Београд: Универзитет у Београду, Филолошки факултет, 2018. http://dx.doi.org/10.18485/poet_srp_real.2018.ch9.

Повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
2

Пахомова, Лидија. "Српско становништво Босне и Херцеговине у радовима етнографа током 1890-их". У Русиja и Србија на прелому векова : српске теме Андреја Шемјакина, 201–13. Институт за новију историју Србије; Центар за Руске и Источноевропске студије »М. Јовановић« Филозофског факултета Универзитета у Београду; Информатика; Институт за словенске студије РАН, 2020. http://dx.doi.org/10.31212/zradova.17.rusijaisrbija.pah.201-213.

Повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

Звіти організацій з теми "Етнографи"

1

Гончаренко, О. М. Народні твори про голодомор: 1921-1923 рр., 1932-1933 рр., 1946-1947 рр. в Україні, зібрані студентами-філологами Криворізького державного педагогічного університету в кінці ХХ ст. – на початку ХХІ ст. Діоніс (ФОП Чернявський Д.О.), 2011. http://dx.doi.org/10.31812/123456789/3993.

Повний текст джерела
Анотація:
Збірник складають фольклорні твори про голодомор, зібрані студентами-філологами Криворізького державного педагогічного університету під час проходження фольклорної практики в одинадцяти центральних, західних та південних областях України в кінці ХХ – на початку ХХІ ст. Представлені оповіді-спогади, перекази, співомовки, колискова пісня та дума відображають наслідки трагічної історії геноциду українців упродовж трьох голодоморів: 1921-1923 рр., 1932-1933 рр., 1946-1947 рр., масових реквізицій, пограбування селянських господарств, непомірних хлібозаготівель, розкуркулення, насильницької колективізації, індустріалізації, національно-винищувального терору сталінським режимом. У передмові та коротких статтях до розділів встановлено психологічні та філософсько-історичні витоки походження народної творчості про голодомор, умови розвитку української фольклористики у 20-40 роках ХХ ст., обумовлено історичну долю представлених жанрів, їх специфіку. Окремо подано фольклористичні праці Д. Т. Федоренка, В. М. Скрипки, які безпосередньо займалися збиранням народних творів про голодомор у Придніпровському регіоні, а під час викладацької діяльності у КДПІ, 80-90 р. ХХ ст. залучили до цієї роботи студентів. Видання містить науково-інформативний апарат: іменний, географічний, хронологічний покажчик текстів, картограму процесу їх запису, фотознімки респондентів – очевидців трагічних подій, список використаних джерел та фотоматеріали про навчально-методичне значення зібраних творів, що сприятиме пошуку істини, утвердженню власного бачення національної трагедії. Для фольклористів, істориків, етнографів, викладачів та студентів вузів, усіх, хто цікавиться українською народною творчістю.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
Також вас можуть зацікавити розширені добірки на тему "Етнографи" для конкретних типів джерел:
Статті в журналах
Ми пропонуємо знижки на всі преміум-плани для авторів, чиї праці увійшли до тематичних добірок літератури. Зв'яжіться з нами, щоб отримати унікальний промокод!

До бібліографії