Статті в журналах з теми "Етап розслідування"
Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Етап розслідування.
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-50 статей у журналах для дослідження на тему "Етап розслідування".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Ботнаренко, І. А. "ДОМАШНЄ НАСИЛЬСТВО: ПОЧАТКОВИЙ ЕТАП РОЗСЛІДУВАННЯ". Криміналістичний вісник 36, № 2 (13 грудня 2021): 82–92. http://dx.doi.org/10.37025/1992-4437/2021-36-2-82.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета статті – розкрити особливості початкового етапу розслідування кримінальних правопорушень, передбачених ст. 1261 Кримінального кодексу України, для оптимізації процесу їх розслідування сформувати певні рекомендації. Методологію дослідження становлять загальнонаукові та спеціальні методи наукового пізнання, зокрема: формально-логічним виокремлено обставини, які підлягають встановленню на початковому етапі розслідування домашнього насильства; системно-структурним методом визначено завдання, які вирішуються на початковому етапі розслідування цієї категорії протиправних діянь. Загальні висновки викладено, ґрунтуючись на методі синтезу. Базисом для застосування всіх методів став діалектичний метод. Наукова новизна. Зроблено спробу виокремити особливості початкового етапу розслідування домашнього насильства через узагальнення обставин, які підлягають встановленню, і визначення системи тактичних завдань, що потребують розв’язання. На підставі цих особливостей сформовано відповідні рекомендації. Висновки. Початковий етап розслідування домашнього насильства спрямований, передусім, на отримання вихідних даних, зокрема оцінювання відомостей про обстановку вчинення, спосіб насильницьких дій, об’єкт злочинного посягання, особу потерпілого, особу кривдника.
2
Vatsiuk, V. "ОСОБЛИВОСТІ ПОЧАТКУ ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ ПОВ’ЯЗАНИХ ІЗ НЕЗАКОННИМ ОБІГОМ ОТРУЙНИХ ЧИ СИЛЬНОДІЮЧИХ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ". Juridical science, № 6(108) (4 квітня 2020): 204–11. http://dx.doi.org/10.32844/2222-5374-2020-108-6-1.25.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті встановлено, що початковий етап використовується для позначення певного періоду досудового розслідування, під час якого слідчий здійснює організаційні заходи для встановлення усіх обставин вчинення кримінального правопорушення та особи підозрюваного. Основна спрямованість початкового етапу розслідування – інтенсивний пошук, виявлення і закріплення доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій. Своєчасність прийняття рішення про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом незаконного обігу отруйних чи сильнодіючих лікарських засобів передусім залежить від часу повідомлення про кримінальне правопорушення, повноти та достовірності отриманої первинної інформації; факту затримання підозрюваного; швидкого та повного зібрання необхідних матеріалів. На початковому етапі розслідування незаконного обігу отруйних чи сильнодіючих лікарських засобів слідчий у своєму розпорядженні повинен мати такі матеріали: рапорт про виявлення кримінального правопорушення; протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується); зареєстроване повідомлення про початок досудового розслідування; повідомлення прокурора про початок досудового розслідування; доручення про проведення досудового розслідування; протокол огляду місця події; протокол затримання, протокол допиту свідків та очевидців вчинення кримінального правопорушення; постанову про призначення експертизи матеріалів, речовин та виробів. Наголошено, що особливістю початкового етапу досудового розслідування кримінальних правопорушень пов’язаних із незаконним обігом отруйних чи сильнодіючих лікарських засобів є складність отримання відомостей про предмет кримінального правопорушення. Тому, зокрема, в першу чергу для ефективної роботи практичних працівників правоохоронних органів, слід зазначити, що джерелами відомостей про віднесення лікарських засобів до категорії отруйних чи сильнодіючих на самому початку досудового розслідування кримінального провадження (або про віднесення пристосувань, деталей чи інших предметів до обладнання для виготовлення таких лікарських засобів) можуть слугувати пояснення осіб, які володіють спеціальними знаннями у відповідній галузі. Також додатково, можна отримати відомості про характер кримінально-протиправного діяння виходячи з показань свідків та очевидців події, або потенційного підозрюваного, тобто особи яка була затримана на місці вчинення кримінального правопорушення, або замаху на його вчинення.
3
Козьяков, Р. "Початковий етап розслідування фактів безвісного зникнення осіб". Вісник прокуратури, № 10 (172) (2015): 63–72.
Знайти повний текст джерела
4
Гальона, І. І. "ПОЧАТОК ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ". Juridical science, № 2(104) (15 липня 2021): 351–60. http://dx.doi.org/10.32844/2222-5374-2020-104-2.39.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність статті полягає в тому, що людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека - найвища соціальна цінність в Україні. Реалізація норми Конституції України - головна ціль державної політики національної безпеки. Побудова демократичної правової системи України в першу чергу передбачає реформування чинного законодавства, яке б реально гарантувало недоторканість прав, свобод та законних інтересів суспільства і громадянина від протиправних посягань. Реалізація цих завдань правоохоронними органами, які зобов’язані застосовувати наявні сили, засоби та проводити ефективні заходи протидії торгівля людьми. Ефективність застосування таких заходів багато в чому залежить від професійних знань і навичок слідчих та оперативних працівників, які проводять оперативно – розшукові заходи та залучаються до проведення негласних слідчих (розшукових) заходів, особливо тих, що вчиняються членами організованих груп та злочинних організацій під час досудового розслідування проступків та кримінальних злочинів. У той же час, підвищенню ефективності діяльності правоохоронних органів у протидії торгівлі людьми вимагає у першу чергу суттєвого вдосконалення правових норм, в першу чергу, кримінального та кримінально процесуального права, спрямованого на удосконалення превентивних заходів поліції та розслідування та превентивної відповідальності за вчинення цих злочинів. Метою дослідження є теоретична розробка та впровадження ефективних форм проведення слідчих дій на початковому етапі розслідування фактів торгівлі людьми. Зроблено висновок, що початок досудового розслідування чітко регламентований нормами Кримінального процесуального кодексу а також нормативними актами Міністерства внутрішніх справ та офісом Генерального прокурора України. Під час дослідження досудового розслідування торгівлі людьми вдалося не тільки виявити недоліки пов’язані з початковим етапом розслідування торгівлі людьми але й запропонувати методику їх розслідування. Крім того, цей етап проведення першочергових заходів тісно пов›язаний із спеціалізацією розслідування цих злочинів, що підтверджено матеріалами дослідження.
5
Рудніченко, О. М. "ОБСТАВИНИ, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ВСТАНОВЛЕННЮ У КРИМІНАЛЬНИХ ПРОВАДЖЕННЯХ ЩОДО НЕЗАКОННОГО ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ АБО ВИКРАДЕННЯ ЛЮДИНИ". Juridical science, № 2(104) (15 липня 2021): 420–29. http://dx.doi.org/10.32844/2222-5374-2020-104-2.47.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність статті полягає в тому, що виявлення наявності або відсутності ознак злочину, а також необхідних обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, у правоохоронній практиці здійснюється поетапно. Звідси у структурі окремої криміналістичної методики розслідування кримінальних правопорушень особливого значення набуває періодизація етапів розслідування. При цьому до поняття «етап розслідування» включається взаємопов’язана система дій, об’єднаних єдністю завдань, умовами розслідування, специфікою криміналістичних прийомів. У той же час, органи досудового розслідування під час розслідування кримінальних проваджень мають дотримуватися встановленого кримінальним процесуальним законом порядку. У теорії кримінального процесу діяльність органів досудового розслідування поділяється на етапи, які називаються стадіями кримінального процесу. Першою стадією є досудове розслідування, на якій виникають кримінальні процесуальні відносини між учасниками кримінального процесу. У статті доведена обов’язковість встановлення події кримінального правопорушення (п. 1 ч. 1 ст. 91 КПК України), зокрема: факт учинення незаконного позбав- лення волі або викрадення людини із застосуванням насильства; шантажу; обману; погрози; вчинення щодо малолітнього або з корисливих мотивів, групою осіб, із застосуванням зброї, або здійснюване протягом тривалого часу; коло осіб, причетних до вчинення злочину (прізвище, ім’я, по батькові, рік, місяць, день і місце народження, громадянство, національність, освіта, сімейний стан, наявність судимості, місце роботи, рід занять або посада, місце проживання, стан здоров’я, рівень її фізичного і розумового розвит- ку, наявність співучасників, форма їх співучасті); мотив та мета вчинення злочину; обставини зникнення, викрадення; час, місце та спосіб зникнення, викрадення; умови повернення (грошові кошти, транспортний засіб, не- рухоме майно, певні послуги тощо), час, місце, сума та спосіб здійснення оплати (готівка, банківський переказ); вік потерпілого (число, місяць, рік народження), стан здоров’я та загального розвитку дитини; вид та умо- ви утримання, наслідки, чи застосовувались погрози, зброя до потерпілого (вид та характер). На матеріалах практики підтверджено обов’язковість встановлення форми вини, мотиву і мети правопорушника (учасників зло- чинної групи).
6
Чорний, А. "Розслідування вбивств, вчинених з метою заволодіння житлом потерпілого: початковий етап". Право України, № 8 (2001): 76–78.
Знайти повний текст джерела
7
Koval, Maria. "Initial stage of investigation of tortures that is accomplished by the employees of the national police." Visnik Nacional’nogo universitetu «Lvivska politehnika». Seria: Uridicni nauki 2017, no. 861 (February 20, 2017): 454–60. http://dx.doi.org/10.23939/law2017.861.454.
Повний текст джерела
8
Гриценко, Г. М., та С. В. Солодченко. "АДМІНІСТРАТИВНА РЕФОРМА ОРГАНІВ ЯКІ РОЗСЛІДУЮТЬ ПРАВОПОРУШЕННЯ У СФЕРІ ПОДАТКОВОГО ТА МИТНОГО ЗАКОНОДАВСТВА". Актуальні проблеми права: теорія і практика, № 1 (41) (20 травня 2021): 106–17. http://dx.doi.org/10.33216/2218-5461-2021-41-1-106-117.
Повний текст джерелаАнотація:
Державна фіскальна служба України виконувала низку важливих завдань з забезпечення реалізації державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску. З 1998 року держава починає реформу по створенню органу який буде проводити розслідування правопорушень у сфері податкового та митного законодавства. На теперішній час вже почався 4 етап реформування органів з боротьби з порушеннями у сфері податкового та митного законодавства з моменту створення нашої держави, але нажаль, жодного разу неможливо зазначити більш позитивних моментів ніж негативних. Мета жодного реформування органів які проводять розслідування у сфері правопорушень податкового та митного законодавства зменшити тиск на бізнес та зробити більш прозорим ведення бізнесу у державі та зацікавленість іноземних інвесторів в інвестування в економіку держави.
Наразі Верховною Радою України прийнятий у другому читанні закон України «Про Бюро економічної безпеки України», метою даного закону є ліквідація податкової міліції, оптимізації структури та чисельності органів, які ведуть боротьбу зі злочинами у сфері економіки, усунення дублювання їх функцій та створення Бюро економічної безпеки України з метою запобігання, попередження, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, віднесених законом до їх підслідності.
У статті проаналізовано особливості адміністративного реформування органів які ведуть боротьбу зі злочинами у сфері економіки у історичному аспекті, та зазначені деякі прогалини діючого законодавства при адміністративному реформуванні та розроблені шляхи усунення практичних прогалин у законодавстві.
Ключові слова: державна фіскальна служба, бюро економічної безпеки, податкова міліція, органи державної влади.
9
Кобак, М. В. "ГЕНЕЗИС ІНСТИТУТУ СЛІДЧОГО СУДДІ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСУАЛЬНОМУ ЗАКОНОДАВСТВІ УКРАЇНИ". Прикарпатський юридичний вісник 2, № 3(28) (25 березня 2020): 171–77. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v2i3(28).382.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена обґрунтуванню визначення етапів становлення та еволюції розвитку інституту судових слідчих в кримінальному процесуально-му законодавстві України. Проаналізовано масив законодавства від реорганізації повітової поліції в дореволюційні часи до сучасного стану – Кримінального процесуального кодексу України 2012 року, яким запроваджений інститут слідчого судді. Окреслено еволюцію функцій слідчих суддів, які належали в різні періоди різним державним органам. Детально розглянуто перший етап – етап введення інституту судових слідчих. Досліджено Указ «Заснування судових слідчих», «Наказ судовим слідчим», зазначено особливості кримінально-процесуального статусу судових слідчих у дореволюційний період, окреслено характерні функції та взаємодію з іншими державними органами. Самостійна в процесуальному сенсі фігура судового слідчого, який стояв на захисті прав і законних інтересів суспільства і держави, існувала до 1917 року. Другий етап (часи Центральної Ради, Гетьманату Скоропадського, Директорії, Української Народної Республіки, Української Соціалістичної Радянської Республіки) – це поступове скасування інституту судових слідчих. Нормативно-правові акти вказаних часів закріплювали контроль за органами досудового розслідування то у руках суду (Положення про народний суд УРСР від 26 жовтня 1920 року, КПК УСРР 1922 року), то у руках прокуратури (Основи кримінального судочинства Союзу РСР і союзних республік від 31 жовтня 1924 року, КПК УРСР від 20 липня 1927 року). Третій етап (1960–2012 роки) характеризується відсутністю інституту слідчого судді та зародженням ідей щодо його впровадження. Значну роль для майбутньої появи в українському кримінальному процесуальному законодавстві інституту слідчого судді зіграв Конституційний Суд України та Верховний Суд України (суб’єкт права на конституційне подання). Важливим у цьому контексті було рішення від 30 січня 2003 року у справі No 1-12/2003, яким були визнані неконституційними вказані у статті положення Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року, які унеможливлювали розгляд судом на стадії досудового слідства скарг на постанови слідчого, прокурора стосовно приводів, підстав і порядку порушення кримінальної справи щодо певної особи. Останній етап (2012 – сьогодення) – це законодавче урегулювання існування слідчих суддів, їх мети, функцій та порядку роботи. Встановлено, що в сучасному кримінальному процесуальному законодавстві відсутня єдина норма щодо повноважень слідчих суддів. Вказане потребує подальшого вирішення через внесення змін у законодавство.
10
Максимович, А. "Порядок проведення службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни працівниками Державного бюро розслідувань". Юридичний вісник, № 1 (12 квітня 2021): 208–16. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i1.2101.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано поря-док проведення службового роз-слідування за фактом порушення службової дисципліни працівни-ками Державного бюро розсліду-вань. Встановлено, що проведення службового розслідування є однією зі стадій притягнення працівників Державного бюро розслідувань до дисциплінарної відповідальності. Охарактеризовано процедурні особливості, визначено поняття «службове розслідування». З’я-совано підстави для проведення службового розслідування та мету такого проведення. З ура-хуванням нормативних положень визначено, що порядок службового розслідування стосовно праців-ників Державного бюро розсліду-вань охоплює певні етапи: вста-новлення підстав для проведення (покладається на Управління вну-трішнього контролю Державного бюро розслідувань); прийняття рішення про проведення (поклада-ється на Директора Державного бюро розслідувань, оформлюється наказом); відсторонення особи, щодо якої проводиться службове розслідування, від виконання посадових чи службових обов’яз-ків (за потреби); безпосередньо проведення службового розсліду-вання (всебічне дослідження пред-мету розслідування); оформлення результатів службового розсліду-вання і передання їх до Дисциплі-нарної комісії Державного бюро розслідувань. Охарактеризовано сутність кожного з етапів. З’я-совано, що проведення службового розслідування стосовно працівни-ків Державного бюро розслідувань визначено серед обов’язків підроз-ділу внутрішнього контролю Дер-жавного бюро розслідувань. У разі встановлення Управлінням вну-трішнього контролю Державного бюро розслідувань підстав, за наявності яких може бути прове-дене службове розслідування, від-повідна доповідна (або рапорт) скеровуються Директору Держав-ного бюро розслідувань для прий-няття рішення. Рішення про про-ведення службового розслідування оформлюється наказом Держав-ного бюро розслідувань.
11
Ihnatchenko, N. "ОБСТАВИНИ, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ВСТАНОВЛЕННЮ У КРИМІНАЛЬНИХ ПРОВАДЖЕННЯХ ЩОДО КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ У СФЕРІ ЗЕМЕЛЬНИХ ВІДНОСИН". Juridical science, № 6(108) (4 квітня 2020): 219–27. http://dx.doi.org/10.32844/2222-5374-2020-108-6-1.27.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність статті полягає в тому, що на сучасному етапі розвитку національного законодавства досудове розслідування є першою і самостійною стадією у системі кримінального процесу України, якій притаманні специфічні риси та на яку покладене виконання як спеціального завдання, притаманного лише цій стадії (забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування кримінального правопорушення), так і інших завдань кримінального провадження (захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень й забезпечення прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження). Ефективне розслідування кримінальних правопорушень у сфері земельних відносин в значній мірі забезпечуються обґрунтованим і своєчасним початком розслідування, швидким і якісним проведенням слідчих (розшукових) дій. Початок досудового розслідування має не лише юридичне, а й громадське значення, адже від законності та обґрунтованості прийняття відповідних рішень слідчими та прокурорами залежить оцінка населенням стану протидії злочинності та ставлення держави до громадян. У статті встановлено, що основними приводами і підставами внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань є: скарги громадян та звернення юридичних осіб; повідомлення інформаторів; матеріали правоохоронних органів; результати планових контрольно-ревізійних перевірок; матеріали кримінальних проваджень та справ про адміністративні правопорушення; публікації в мас-медіа, мережі Інтернет, матеріали журналістських розслідувань. Виокремлені головні завдання, що постають перед слідчим на початковому етапі розслідування. Наголошено на складності виявлення кримінальних правопорушень у сфері земельних відносин, а тому виявлення слід розглядати як: ініціативне збирання правоохоронними органами з будь-яких джерел інформації про ознаки кримінального правопорушення. Засобом виявлення поряд з оперативно-розшуковою та кримінальною процесуальною діяльністю вважається ревізія та інвентаризація.
12
Колодіна, А. С., та Т. С. Федорова. "ЦИФРОВА КРИМІНАЛІСТИКА: ПРОБЛЕМИ ТЕОРІЇ І ПРАКТИКИ". Kyiv Law Journal, № 1 (11 травня 2022): 176–80. http://dx.doi.org/10.32782/klj/2022.1.27.
Повний текст джерелаАнотація:
Анотація. З кожним роком інноваційні технології все більше впроваджуються в різні сфери суспільного життя. Не винятком є i криміналістична експертиза, яку сучасні інформаційні технології вивели на новий етап розвитку. Зокрема, завдяки новітнім технологіям з’явилася нова галузь криміналістики – цифрова криміналістика. У статті досліджується новітня галузь криміналістики – цифрова криміналістика, яка є прикладною наукою про розкриття злочинів, пов’язаних з комп’ютерною інформацією, про дослідження цифрових доказів, методи пошуку, отримання і закріплення таких доказів. Цифрова криміналістична експертиза — це «одна із галузей криміналістичної експертизи, яка зосереджується на кримінально-процесуальному праві та доказах щодо комп’ютерів та пов’язаних із ними пристроїв», таких як мобільні пристрої (телефони, смартфони тощо), ігрові консолі та інші пристрої, які функціонують через Інтернет (охорона здоров’я і фітнес-пристрої та медичні прилади тощо). Цифрова криміналістична експертиза, зокрема, відноситься до процесу збору, отримання, зберігання, аналізу та подання електронних доказів (також відомих як цифрові докази) з метою отримання слідчої інформації та розслідування та переслідування різних видів злочинів, у тому числі кіберзлочинів. Автори статті проаналізували складові частини цифрової криміналістики, оцінили тенденції розвитку цієї науки на сучасному етапі та спрогнозували подальший розвиток цифрової криміналістик в Україні і в іноземних країнах. Цифрова криміналістична експертиза включає процеси ідентифікації, отримання, зберігання, аналізу та представлення цифрових доказів. Криміналістичні артефакти та криміналістичні методи (наприклад, збір статичних даних або даних у реальному часі) залежать від пристрою, його операційної системи та функцій безпеки. Запатентовані операційні системи (з якими дослідники можуть бути незнайомі) і функції безпеки (наприклад, шифрування) є перешкодами для цифрової криміналістичної експертизи. Наприклад, шифрування, яке блокує доступ третіх сторін до інформації та повідомлень користувачів, може перешкодити правоохоронним органам отримати доступ до даних, що містяться на цифрових пристроях, таких як смартфони. В Національній поліції було створено спецпідрозділ по боротьбі з кіберзлочинністю. Але для того, щоб вітчизняні правоохоронні органи дійсно змогли використовувати весь спектр можливостей, які надають сучасні технології, необхідно якомога швидше завершити процес інтеграції вітчизняних правоохоронних структур у європейський простір.
13
Halushko, V. "СПІВВІДНОШЕННЯ НОРМ ТРУДОВОГО ТА АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА ПРИ РЕГУЛЮВАННІ СЛУЖБОВИХ РОЗСЛІДУВАНЬ В ОРГАНАХ ПРОКУРАТУРИ". Juridical science 1, № 5(107) (3 квітня 2020): 231–38. http://dx.doi.org/10.32844/2222-5374-2020-107-5-1.28.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність статті полягає в тому, що правове регулювання службових розслідувань в органах прокуратури України здійснюється відповідно до встановленої в національній системі права структури нормативно-правових актів, які включають в себе безліч різногалузевих норм. На перший погляд, враховуючи трудоправову природу дисциплінарного провадження та його складового етапу, службового розслідування, основою їх регламенту є норми трудового права. Цей висновок є найбільші логічним та обґрунтованим так як дисциплінарна відповідальність – це формула взаємовідносин «роботодавець – працівник». Проте, специфіка механізму правового регулювання службових розслідувань щодо працівників органів прокуратури говорить нам про відповідну роль норм адміністративного права в контексті регламенту досліджуваного інституту. Через це важливо зрозуміти, як саме норми адміністративного та трудового права співвідносяться між собою в питанні встановлення та забезпечення функціонування службових розслідувань в межах роботи прокурорських органів. У статті акцентовано увагу на змісті та значенні норм права в механізмі правового регулювання в цілому та правового регулювання службових розслідувань в органах прокуратури, зокрема. Досліджено зміст та відмінності норм трудового та адміністративного права. Встановлено приклади регламентації нормами адміністративного та трудового права регулювання службових розслідувань, а також оцінено ступень їх співвідношення. Зроблено висновок, що правове регулювання службових розслідувань в органах прокуратури України органічно поєднує в собі норми як трудового, так і адміністративного права, які мають власне призначення та роль. Так, норми трудового права упорядковують сам процес трудової діяльності органів прокуратури, а також встановлюють засади дисципліни праці (службової дисципліни), порушення яких веде до притягнення працівника прокуратури до дисциплінарної відповідальності та у подальшому проведення службового розслідування. Водночас, внутрішньо-організаційні аспекти проведення останнього, повноваження суб’єктів його проведення та рамки службового розслідування регламентуються нормами адміністративного права, які в цілому мають відношення до державно-службової діяльності працівників органів прокуратури. Фактично, дані норми також певним чином регламентують трудовий процес працівників прокуратури, але лише в тій частині, де вони займаються виконанням функцій держави.
14
Пчеліна, О. В. "Обставини, що підлягають з'ясуванню під час розслідування кримінальних правопорушень, і їхнє місце у структурі окремої криміналістичної методики". Прикарпатський юридичний вісник, № 2(31) (4 вересня 2020): 187–90. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i2(31).590.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті встановлено, що питання про включення обставин, які підлягають з'ясуванню під час розслідування кримінальних правопорушень, до структури окремої криміналістичної методики та визначення їх місця залишається дискусійним. Обставини, які підлягають з'ясуванню під час розслідування кримінальних правопорушень, відіграють важливу роль у діяльності з виявлення, розкриття та розслідування злочинів. Це пояснюється тим, що кримінальне провадження є програмою дій уповноважених суб'єктів, націлених на збирання достовірних, достатніх, допустимих і належних доказів. Наголошено, що визначення таких обставин надає розслідуванню злочинів цілеспрямованості. Встановлено, що сформувалося декілька підходів до вирішення питання про визначення місця обставин, які підлягають з'ясуванню, у структурі окремої криміналістичної методики. Одна група вчених виділяє обставини, що підлягають з'ясуванню, як самостійні структурні елементи окремої криміналістичної методики, друга - включає їх до складу інших структурних елементів методики розслідування злочинів окремого виду (групи). Деякі науковці розділяють думку про те, що криміналістична характеристика злочинів як елемент окремої криміналістичної методики органічно включає до свого складу перелік обставин, які підлягають встановленню (з'ясуванню), а отже, недоцільно вносити згадані обставини до структури окремої методики. Акцентовано увагу на необхідності включення обставин, що підлягають з'ясуванню під час розслідування кримінальних правопорушень, до структури криміналістичної методики. Запропоновано вказані обставини не виокремлювати як самостійний елемент окремої криміналістичної методики, а висвітлювати поряд із типовими криміналістичними ситуаціями, тактичними завданнями, версіями, особливостями планування тощо в тій частині методики розслідування злочинів окремих видів (груп), де йдеться про особливості здійснення досудового розслідування на етапі збирання та перевірки інформації про злочин, початковому та наступному етапах.
15
Halushko, V. "ДО ХАРАКТЕРИСТИКИ ПІДСТАВ ПРОВЕДЕННЯ СЛУЖБОВИХ РОЗСЛІДУВАНЬ В ОРГАНАХ ПРОКУРАТУРИ". Juridical science, № 6(108) (4 квітня 2020): 289–96. http://dx.doi.org/10.32844/2222-5374-2020-108-6-1.35.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність статті полягає в тому, що один з ключових принципів проведення службового розслідування в органах прокуратури встановлює вимогу призначення та проведення цього складового етапу дисциплінарного провадження виключно з підстав, які чітко встановлені законодавством України. Даний момент говорить про те, що підстави – це невід’ємний юридичний фактор існування категорії службових розслідувань взагалі. Необхідно відмітити, що в існуючій нормативно-правовій базі, положення якої регулюють діяльність органів прокуратури України, підхід до визначення підстав проведення службових розслідувань є досить неоднозначний. У статті, спираючись на аналіз наукових поглядів вчених та норм чинного законодавства, розмежовано зміст підстав та приводів проведення службового розслідування в органах прокуратури України. Сформовано наукову позицію з приводу змісту та особливостей закріплених у законодавстві приводів проведення службових розслідувань щодо прокурорів. Акцентовано увагу на специфіці кожної підстави проведення службових розслідувань в прокуратурі. Окремі підстави призначення та проведення службових розслідувань прямо пов’язані із особою прокурора, зокрема: порушення незалежності прокурора при здійсненні ним покладених на нього функцій та повноважень; фізичної смерті, травмування прокурора, посягання на його життя у межах виконання ним покладених на нього повноважень; посягання на життя, здоров'я, житло та майно прокурора чи його близьких родичів, пов'язані зі службовою діяльністю прокурора; будь-які інші події за участі прокурора, які викликали суспільний резонанс. Зроблено висновок, що охарактеризовані як «підстави» у Наказі Офісу Генерального прокурора «Про затвердження Інструкції про порядок проведення службових розслідувань стосовно прокурорів» факти за яких проведення та призначення службових розслідувань в органах прокуратури можливе та законне є обставинами об’єктивної дійсності, що вже мають місце. На відміну від приводів, які лише містять в собі інформацію про можливе вчинення порушень службової дисципліни, підстави - це конкретні юридичні факти, які трапились з особою прокурора та вплинули на його службово-правовий статус, або вчинені ним особисто порушення.
16
Торбас, О. О. "РОЛЬ ПРОКУРОРА В ПРОЦЕСІ ДОТРИМАННЯ РОЗУМНИХ СТРОКІВ ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ". Знання європейського права, № 1 (21 вересня 2020): 117–21. http://dx.doi.org/10.32837/chern.v0i1.61.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті автор аналізує роль прокурора в процесі контролю за дотриманням слідчим принципу розумних строків досудового розслідування. Автор зазначає, що інформування прокурора про порушення слідчим дії принципу розумних строків досудового розслідування може бути у двох формах: зовнішній та особистій. Зовнішнє інформування відбувається тоді, коли до прокурора звертаються із відповідними скаргами та клопотаннями учасники кримінального провадження. Крім того, зовнішнє інформування може відбуватися не лише шляхом звернення до прокурора, але й у разі подачі клопотань та скарг іншим уповноваженим суб'єктам, про що в подальшому дізнається прокурор. Особисте інформування характеризується тим, що воно забезпечується самим прокурором у процесі здійснення нагляду за досудовим розслідуванням у формі процесуального керівництва.
Оцінюючи форми такого контролю, автор встановив, що прокурор оцінює дотримання слідчим принципу розумних строків шляхом постійного моніторингу ЄРДР та перевіркою матеріалів досудового розслідування.
Аналізуючи способи контролю прокурором дотримання розумних строків досудового розслідування, автор акцентував увагу на участі прокурора в процедурі продовження строків досудового розслідування. В статті зазначено, що під час розгляду клопотання слідчого про продовження строку досудового розслідування прокурор може оцінити, що саме було зроблено слідчим у конкретному кримінальному провадженні, та чому слідчий не встиг закінчити досудове розслідування протягом двох місяців з моменту повідомлення особі про підозру. Відповідно, на цьому етапі відбувається свого роду проміжна оцінка матеріалів досудового розслідування та встановлення його перспективності. У разі ж погодження клопотання слідчого до слідчого судді про продовження строку досу-дового розслідування прокурор додатково повинен врахувати, що підстави для продовження строку досудового розслідування повинні бути зрозумілі слідчому судді, адже слідчий суддя не обізнаний з особливостями кримінального провадження, а тому він вимагатиме додаткового обґрунтування доцільності такого продовження. Відповідно, якщо таких обґрунтувань слідчим та прокурором надано не буде, слідчий суддя може відмовити у задоволенні клопотання.
17
Підпалий, В. В., та А. М. Кислий. "ТИПОВІ СЛІДЧІ СИТУАЦІЇ РОЗСЛІДУВАННЯ КРАДІЖОК В УМОВАХ ВЕЛИКОГО МІСТА". Juridical science, № 2(104) (15 липня 2021): 403–10. http://dx.doi.org/10.32844/2222-5374-2020-104-2.45.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність статті полягає в тому, що вирішення завдань досудового розслідування за допомогою ситуаційного підходу – поширений та виправданий практикою метод аналітичної та практичної роботи слідчого (дізнавача), що дозволяє максимально урахувати всі важливі обставини події і провадження на різних етапах розслідування та прямо застосувати наукові розробки до його певних ситуацій та умов. Формування типових слідчих ситуацій досудового розслідування кримінальних правопорушень відбуваються на основі вивчення матеріалів правозастосовної практики і є складовою практично усіх криміналістичних методик. У статті аргументовано, що слідчі ситуації початкового етапу розслідування впливають на визначення основних завдань: встановлення події, способу та предмета крадіжки; виявлення та викриття осіб, які її вчинили; визначення характеру та розміру завданої кримінальним правопорушенням шкоди; виявлення та процесуальне закріплення слідів кримінального правопорушення; виявлення причин та умов, які сприяли учиненню крадіжок (з правовим реагуванням на їх усунення). Виділено такі типові слідчі ситуації початкового етапу розслідування крадіжок в умовах великого міста: 1) факт крадіжки встановлено, але дані про правопорушника відсутні; 2) факт крадіжки встановлено, є відомості про особу правопорушника (або групу злочинців), проте ніхто не затриманий; 3) факт крадіжки встановлено і підозрюваного затримано з викраденим майном (речовими доказами), або за «гарячими слідами». До кожної слід- чої ситуації сформовано окремі версії та запропоновано перелік першочер- гових слідчих (розшукових) дій, інших заходів, спрямованих на їх перевірку. З’ясовано, що правильна оцінка слідчої ситуації на початковому етапі розслідування крадіжки в умовах великого міста допомагає слідчому: 1) висунути низку версій; 2) зібрати криміналістично значущу інформацію про кримінальне правопорушення та його учасників; 3) своєчасно провести наступні слідчі (розшукові) дії тощо; 4) організувати належну взаємодію сил та засобів Національної поліції України; 5) правильно спланувати та організувати розслідування в цілому.
18
Влад, В. Ф. "ПРОБЛЕМИ РОЗСЛІДУВАННЯ ТА БОРОТЬБИ ІЗ ВТЕЧАМИ З МІСЦЬ ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ". Знання європейського права, № 1 (21 вересня 2020): 102–6. http://dx.doi.org/10.32837/chern.v0i1.58.
Повний текст джерелаАнотація:
У даній науковій статті ми розглядаємо проблемні питання, з якими зіштовхуються слідчі та оперативні працівники під час розслідування втечі з місця позбавлення волі. Серед основних проблем ми виділяємо відсутність закріплення на законодавчому рівні чіткого поняття втечі з місця позбавлення волі. Це є важливою проблемою, оскільки в деяких випадках існує проблема розмежування втечі з місця позбавлення волі та інших злочинів вчинених у місцях позбавлення волі. Приділяється увага особливостям документування проведення слідчих (роз-шукових) дій та використання оперативно-технічних засобів, оскільки вони становлять доказову базу під час судового розгляду кримінального провадження. Розглядається проблема забезпечення рівності всіх перед законом. Конституція України закріплює засаду невідчужуваності та непорушності прав і свобод людини, відповідно до якої не допускається не тільки відчуження прав і свобод, якими людина володіє, а й обмеження їх змісту, створення перешкод для їх реалізації. Під час розслідування втечі з місця позбавлення волі рекомендується застосування поліграфа, з відповідними змінами в кримінальному процесуальному законодавстві. На сучасному етапі поліграф вносить великий вклад у розслідування та розкриття злочинів, тому, на нашу думку, дана тема є актуальною для розгляду. Хочемо наголосити, що використання поліграфа під час допиту свідків кримінального провадження збільшує ймовірність отримати необхідну правдиву інформацію для розслідування та розкриття злочину. Вважаємо за необхідне використовувати й інші методи для з'ясування обставин втечі з місця позбавлення волі. На нашу думку, саме використання різних методів у сукупності можуть забезпечити найбільшу гарантію ефективності розслідування і розкриття злочину.
Проблемним є питання забезпечення професійної та належної безпеки особам, що беруть участь у розслідуванні втечі з виправної установи. Безпеку учасників кримінального судочинства необхідно визнавати не тільки елементом принципу охорони прав та свобод людини і громадянина, а й важливою процесуальною категорією, яка представляє собою гарантований законом стан всебічної захищеності правової, фізичної та майнової сфери приватних осіб, що досягається за допомогою комплексу правових засобів, спрямованих на попередження неправомірного посягання на права, свободи і законні інтереси приватних осіб.
19
Сілко, В. "ОБСТАВИНИ, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ З’ЯСУВАННЮ, У МЕТОДИЦІ РОЗСЛІДУВАННЯ НЕЗАКОННОГО ОБІГУ БУРШТИНУ". Юридичний вісник, № 6 (16 лютого 2022): 215–22. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i6.2286.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена дослідженню обставин, що підлягають з’ясуванню, як складового елементу в структурі методики розслідування незаконного обігу бурштину. Автором проаналізовано наукові погляди щодо спів- відношення дефініцій обставин, що підлягають з’ясуванню, у розслідуванні зазначеного злочинів. Зроблено висновок, що обставини, які підлягають з’ясуванню, та криміналістична характеристика є відмінними за своїм змістом та функціональною спрямованістю. З’ясовано, що ситуаційний підхід при формуванні переліку обставин, доповнює традиційний та за таких обставин, слугує орієнтиром для слідчого та дозволяє більш чітко та конкретно сформулювати перелік обставин, що підлягають з’ясуванню, виходячи із слідчих ситуацій на певному етапі розслідування. На підставі узагальнення емпіричних даних та теоретичних положень визначено перелік обставин, що підлягають з’ясуванню, під час розслідування незаконного обігу бурштину, які автор поділив на наступні групи: подія злочину (предмет, місце, час, спосіб, знаряддя та засоби, обстановка та типові сліди), обставини, пов’язані із суб’єктом, суб’єктивною стороною (кількість осіб, що брали участь у реалізації злочинних дій або окремих етапів; демографічні дані та соціальний статус, наявність ознак організованості у діях групового суб’єкта, розподіл ролей у механізмі злочину, тривалість існування суб’єкта злочину, наявність злочинного досвіду та корупційних зв’язків у суб’єкта злочину, яким чином відбувався розподіл доходів від злочинної діяльності, відстань до місця проживання злочинців від місця події, форма вини та мотиви вчинення злочину), інші обставини (наслідки незаконного обігу бурштину, обставини, що характеризують особу обвинуваченого, обставини, що обтяжують покарання, обставини, що пом’якшують покарання, обставини, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження, обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання).
20
Полуніна, Л. В. "Особливості тактики проведення слідчих (розшукових) дій під час розслідування незаконного збирання та розголошення комерційної або банківської таємниці." Прикарпатський юридичний вісник, № 1(30) (13 липня 2020): 195–98. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i1(30).544.
Повний текст джерелаАнотація:
Проблема розкриття та здійснення досудового роз-слідування, зокрема, і проведення слідчих (розшуко-вих) дій у кримінальних провадженнях, розпочатих за фактами незаконного збирання з метою викори-стання або використання відомостей, що становлять комерційну таємницю суб’єкта господарської діяльно-сті, а також розголошення комерційної таємниці, без-перечно є. Вона зумовлена відсутністю достатніх пра-вових знань з організації та методики розслідування, тактики проведення слідчих (розшукових) дій слідчи-ми органами, а також відсутністю юридичної літерату-ри та наукових розробок із цієї тематики.У статті частково розкрито та проаналізовано першо-чергові слідчі (розшукові) дії, які необхідно проводити при отриманні інформації про факти незаконного збиран-ня з метою використання або використання відомостей, що становлять комерційну або банківську таємницю. Водночас у статті виокремлені типові слідчі ситу-ації, характерні для початкового етапу розслідування незаконного збирання та розголошення комерційної або банківської таємниці, та встановлено, що черговість слідчих (розшукових) дій у кримінальних проваджен-нях, розпочатих за фактами незаконного збирання з метою використання або використання відомостей, що становлять комерційну таємницю або банківську таємницю, а також розголошення комерційної або бан-ківської таємниці, їх послідовність залежить від кон-кретної слідчої ситуації, що склалася на початковому етапі розслідування.Вперше визначено, які саме слідчі (розшукові) дії необхідно проводити в першу чергу в процесі розсліду-вання незаконного збирання з метою використання або використання відомостей, що становлять комерційну таємницю або банківську таємницю. Розглянуто про-цесуальний порядок та тактику їх проведення.Проведення вказаних слідчих (розшукових) дій із дотриманням наукових рекомендацій та врахуванням певних тактичних особливостей сприятиме отриманню криміналістично значимої доказової інформації вже на початковому етапі розслідування незаконного зби-рання та розголошення комерційної таємниці.
21
Фурсов, Д. Ю. "Методичні основи прокурорського нагляду за дотриманням законів на початковому етапі розслідування кримінальних правопорушень проти безпеки дорожнього руху". Науково-теоретичний журнал «Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка» 2, № 86 (3 липня 2019): 304–18. http://dx.doi.org/10.33766/2524-0323.86.304-318.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджено організаційно-методичні аспекти діяльності прокурора як процесуального керівника в процесі досудового розслідування злочину, передбаченого ст. 286 КК України. Сформовано перелік типових найефективніших організаційних, слідчих (розшукових) дій і заходів забезпечення кримінального провадження, які мають бути проведені слідчим під чітким процесуальним керівництвом прокурора на початковому етапі досудового розслідування злочину, передбаченого ст. 286 КК України. Розроблено методику прокурорського нагляду за дотриманням законів на початковому етапі досудового розслідування порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами (ст. 286 КК України)
22
Завидняк, І. О. "ПЛАНУВАННЯ І ВЗАЄМОДІЯ СЛІДЧОГО З ОПЕРАТИВНИМИ ПІДРОЗДІЛАМИ ПІД ЧАС РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ, ПОВ’ЯЗАНИХ З НЕЗАКОННИМ ОБІГОМ ПІДАКЦИЗНИХ ТОВАРІВ". Міжнародний юридичний вісник: актуальні проблеми сучасності (теорія та практика), № 3-4 (27 листопада 2018): 205–11. http://dx.doi.org/10.33244/2521-1196.3-4.2018.205-211.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуті поняття та види планування і взаємодії під час розслідування злочинів, пов’язаних з незаконним обігом підакцизних товарів. Проаналізовано структуру планування на початковому етапі досудового розслідування злочинів даної категорії. Розкрито сутність та значення взаємодії слідчого та працівників оперативних підрозділів під час досудового провадження. Виокремлено недоліки, які допускають слідчі під час планування розслідування. Запропоновано підхід до побудови програми розслідування незаконного обігу підакцизних товарів.
23
Лісова, А. "Типові слідчі ситуації початкового етапу розслідування згвалтування". Право України, № 8 (2011): 366–72.
Знайти повний текст джерела
24
Стратонов, В. М. "Пізнавальна діяльність слідчого на початковому етапі розслідування". Держава та регіони. Право, № 4 (2009): 120–25.
Знайти повний текст джерела
25
Троханенко, Олександр Михайлович, Анжела Дмитрівна Комісарова та Віктор Вікторович Верба. "СУЧАСНІ МОЖЛИВОСТІ СУДОВИХ ЕКСПЕРТИЗ І НАПРЯМИ ВИКОРИСТАННЯ СПЕЦІАЛЬНИХ ЗНАНЬ У РОЗСЛІДУВАННІ ЗЛОЧИНІВ, ПОВ’ЯЗАНИХ ІЗ ЛІСОМ". New Ukrainian Law, № 4 (1 жовтня 2021): 276–82. http://dx.doi.org/10.51989/nul.2021.4.41.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті продемонстровано сучасні можливості судової трасологічної, економічної і това- рознавчої експертиз під час проведення початкового етапу розслідування незаконної поруб- ки лісу. Розкрито поняття оцінки лісоматеріалів та визначено підходи, що застосовуються під час проведення судової товарознавчої експертизи. Особливу увагу приділено принципам нової класифікації в лісової галузі, де встановлено класи якості сортиментів за фактом на основі оновлених чинних нормативних документів, які базуються на європейській системі стандартизації. Зазначено основні принципи класифікації, відповідно до яких визнача- ється клас якості лісоматеріалів круглих. Схематично наведено основні терміни, які вико- ристовуються в лісовій галузі. Встановлено, що кожен з указаних підходів реалізується за допомогою специфічних методик, які безпосередньо залежать від об’єкта оцінки. Викла- дені основні поняття і терміни, що використовуються під час проведення дослідження круглих лісоматеріалів. Виділено два етапи дослідження споживчих властивостей дерев, зокрема оцінювання якості та оцінювання вартості. Зазначено про особливі випадки про- ведення комплексних товарознавчо-біологічних досліджень чи досліджень із залученням фахівців у галузі лісництва. Перелічено вихідні дані, за наявності яких експерт-товароз- навець може приступити до визначення ринкової вартості круглих лісоматеріалів. Обґрун- товано доцільність застосування витратного та порівняльного підходів під час проведен- ня експертизи. У статті наведено рекомендований алгоритм типового дослідження даного виду об’єктів, відповідно до якого визначається товарна приналежність об’єктів, розмір і обсяг круглих лісоматеріалів, вартість 1 м3 та ринкову вартість об’єкта оцінки на заключ- ному етапі. Автори розкривають предмет, об’єкт, виділяють основні типові питання, які можуть бути поставлені перед експертами, а також завдання, які вирішуються в рамках її проведення. Визначено межі компетенції експертів. Матеріали та напрацювання статті можуть бути використані фахівцями науково-дослідних експертно-криміналістичних цен- трів МВС України для врахування в роботі під час проведення трасологічної, економічної та товарознавчої експертиз, що забезпечить систематизацію та методичну одноманітність експертної практики, розширить можливості таких експертиз.
26
Долженко, В. В. "Типові слідчі ситуації початкового етапу розслідування сексуальних убивств". Актуальні проблеми юридичних наук у дослідженнях учених, № 70 (2008): 5–8.
Знайти повний текст джерела
27
Дунаєвська, Л. Г. "Слідчі версії на початковому етапі розслідування "медичних" злочинів". Актуальні проблеми юридичних наук у дослідженнях учених, № 96 (2010): 3–7.
Знайти повний текст джерела
28
Терещенко, Ю. В. "Гарантування права на захист на початковому етапі розслідування". Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка, № 1 (77) (2017): 88–96.
Знайти повний текст джерела
29
Максименко, В. "Огляд місця події на початковому етапі досудового розслідування". Підприємництво, господарство і право, № 4 (232) (2015): 80–84.
Знайти повний текст джерела
30
Antoniuk, O. "ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ КЛАСИФІКАЦІЇ ТИПОВИХ СЛІДЧИХ СИТУАЦІЙ РОЗСЛІДУВАННЯ КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ ПРОТИ ГРОМАДСЬКОГО ПОРЯДКУ". Juridical science, № 6(108) (4 квітня 2020): 179–86. http://dx.doi.org/10.32844/2222-5374-2020-108-6-1.22.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність статті полягає в тому, що завдяки наповненню типових слідчих ситуацій розслідування можливо алгоритмізувати порядок дій працівників правоохоронних органів в кримінальних провадженнях певної категорії. Зокрема, і розслідування кримінальних правопорушень проти громадського порядку потребує формулювання окремих ситуацій розслідування. Адже специфіка досліджуваної категорії протиправних діянь викликає необхідність проведення відповідних процесуальних дій. Наукова стаття присвячена дослідженню деяких аспектів розслідування кримінальних правопорушень проти громадського порядку. Розглядається класифікація типових слідчих ситуацій як елементу методики розслідування визначеної категорії кримінальних правопорушень. Автор акцентує увагу на тому, що важливою складовою організації та планування розслідування є визначення типових слідчих ситуацій. Завдяки їх наповненню можливо алгоритмізувати порядок дій працівників правоохоронних органів в кримінальних провадженнях певної категорії. Зокрема, і розслідування кримінальних правопорушень проти громадського порядку потребує формулювання окремих ситуацій розслідування. Адже специфіка досліджуваної категорії протиправних діянь викликає необхідність проведення відповідних процесуальних дій. Визначено наступні типові слідчі ситуації на початковому етапі розслідування кримінальних правопорушень проти громадського порядку: 1) особа затримана на місці вчинення протиправних дій, наявні сліди та знаряддя протиправного діяння, встановлено очевидців та потерпілого – 28 %; 2) особа, яка вчинила кримінальне правопорушення проти громадського порядку, зникла з місця події, наявні матеріальні сліди й знаряддя протиправного діяння, є свідки та потерпілий – 46 %; 3) кримінальне правопорушення проти громадського порядку учинено в минулому, особа злочинця і потерпілий встановлені, але недостатньо доказів для притягнення особи в якості підозрюваного – 21 %; 4) встановлено ознаки вчинення кримінального правопорушення проти громадського порядку, особа злочинця не встановлена, очевидці події відсутні – 5 %.
31
Аленін, Ю. П. "ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ПОЧАТКУ ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ". Наукові праці Національного університету “Одеська юридична академія” 13 (14 травня 2019): 175–84. http://dx.doi.org/10.32837/npnuola.v13i0.264.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена дослідженню проблем початкового етапу стадії досудового розслідування — нового процесуального інституту, який введений замість процедури порушення кримінальної справи, що існувала. Об'єктом дослідження є позитивні та негативні аспекти появи пропонованого новим КПК України процесуального порядку початку до-судових розслідувань кримінальних правопорушень.
The article is devoted to research the problems of the initial stage of pre-trial investigation phase, a new proceeding Institute, that was introduced instead of existed criminal proceedings. The object of research is predicted positive and negative aspects of appearance offered by a new Criminal Procedure Code order of initial stage of pre-trial investigation phase of criminal offenses.
32
КАПЛІНА, ОКСАНА. "Проблеми визначення компетенції слідчого та прокурора на етапі закінчення досудового розслідування". Право України, № 2018/08 (2018): 72. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2018-08-072.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті порушуються актуальні для сучасної правозастосовної практики питання, пов’язані з визначенням компетенції щодо складання обвинувального акта прокурором та слідчим. Автором підкреслюється, що ця проблема частково викликана невизначеністю чинного кримінального процесуального законодавства, яке не дає можливості зробити однозначний висновок про момент складання обвинувального акта та суб’єкта його складання, а частково – відсутністю сталих підходів у науці кримінального процесу до питання співвідношення повноважень прокурора – процесуального керівника та слідчого. Відсутність правової визначеності в законодавстві призвела до того, що в правозастосовній практиці непоодинокими є випадки, коли слідчі відмовляються складати обвинувальний акт після відкриття матеріалів кримінального провадження, у випадках, коли вони не погоджуються з позицією прокурора – процесуального керівника та наполягають, що прокурор має право самостійно скласти обвинувальний акт, а потім підтримувати його в суді. Наго лошується на тому, що слідчий та прокурор належать до сторони обвинувачення, повинні спільно спрямовувати свою діяльність на досягнення цілей кримінального провадження та між ними не може бути конфронтації, що шкодить авторитету органів, які зобов’язані неухильно дотримуватися вимог чинного кримінального процесуального законодавства, спільними зусиллями здійснювати боротьбу зі злочинністю та сприяти досягненню цілей кримінального провадження. У статті зазначається, що наукові підходи щодо взаємовідносин слідчого та прокурора, які були розроблені ще за радянських часів та сприймалися вітчизняними вченими як сталі, зараз не можуть бути використані, оскільки концептуально змінилося уявлення про функцію обвинувачення у кримінальному процесі та чинне кримінальне процесуальне законодавство. Діяльність слідчого у кримінальному провадженні за своїм характером і спрямованістю залишається поліаспектною, що й породжує діаметрально протилежні підходи до розуміння її функціонального спрямування. Не вдаючись глибоко до вирішення проблеми функціональної спрямованості діяльності слідчого у кримінальному провадженні, автор звертається до тих взаємовідносин, які виникають між прокурором – процесуальним керівником та слідчим, що тих проблем, що виникають на практиці. Метою статті є звернення уваги на проблеми, що виникають між прокурором – процесуальним керівником та слідчим, який проводить досудове розслідування, на етапі закінчення досудового розслідування, здійснення їх аналізу крізь призму системного тлумачення норм чинного кримінального процесуального законодавства та формулювання рекомендацій практичного характеру, спрямованих на подолання проблем, що виникають. За підсумками проведеного дослідження та тлумачення деяких норм чинного кримінального процесуального законодавства щодо взаємовідносин слідчого та прокурора на етапі закінчення досудового розслідування в статті зроблено низку висновків: в кримінальній процесуальній науці бракує комплексних досліджень, спрямованих на розробку доктринальних уявлень щодо функціональної спрямованості кримінальної процесуальної діяльності слідчого та її кореляції з функцією прокурора; визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта, прокурор, або слідчий за його дорученням, зобов’язаний повідомити підозрюваному, його захиснику про закінчення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування; після відкриття матеріалів іншій стороні слідчий зобов’язаний скласти обвинувальний акт; складання обвинувального акта прокурором є його дискреційним правом і можливе, наприклад, у разі, якщо він не погодився з обвинувальним актом слідчого; прокурор уповноважений доручати слідчому проведення у встановлений ним строк слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій або давати вказівки щодо їх проведення чи брати участь у них, а у разі потреби – особисто проводити слідчі (розшукові) та процесуальні дії в порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України; кримінальним процесуальним законодавством не передбачено право прокурора надавати слідчому вказівки щодо прийняття процесуального рішення, в тому числі – обвинувального акта.
33
ЧОРНИЙ, Г. О. "МЕТОДИКА РОЗСЛІДУВАННЯ ТЕРОРИСТИЧНИХ АКТІВ: ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ". Scientific Journal of Public and Private Law 3, № 2 (2019): 226–31. http://dx.doi.org/10.32844/2618-1258.2019.3-2.37.
Повний текст джерела
34
Нарожна, О. В. "Слідчі ситуації початкового етапу розслідування незаконного видобування корисних копалин". Вісник Одеського національного університету. Серія: Правознавство 20, вип. 2 (27) (2015): 85–91.
Знайти повний текст джерела
35
Самойленко, О. А. "ТИПОВІ СЛІДЧІ СИТУАЦІЇ НАСТУПНОГО ЕТАПУ РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ, СКОЄНИХ У КІБЕРПРОСТОРІ". Актуальні проблеми держави і права, № 82 (19 грудня 2019): 188–94. http://dx.doi.org/10.32837/apdp.v0i82.14.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена визначенню типових слідчих ситуацій наступного етапу розслідування злочи-нів, скоєних у кіберпросторі. Автор на підставі узагальнення матеріалів кримінальних проваджень про такі злочини констатує про наявність слідчої та слідчо-розшукової моделі таких ситуацій розслі-дування, встановлює критерії, що покладаються в основу типізації таких ситуацій.
36
Самойленко, О. А. "ТИПОВІ СЛІДЧІ СИТУАЦІЇ ПОЧАТКОВОГО ЕТАПУ РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ, ВЧИНЕНИХ У КІБЕРПРОСТОРІ". Наукові праці Національного університету “Одеська юридична академія” 23 (11 листопада 2019): 121–28. http://dx.doi.org/10.32837/npnuola.v23i0.604.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті в результаті визначення підстав для типізації слідчих ситуацій початкового етапу розслідування злочинів, вчинених у кіберпросторі, пропонуються типові слідчі ситуації, що характеризуються наявністю персоналізованих відомостей про користувача як злочинця. Вони розглядаються на прикладі конкретних кримінальних проваджень у комплексі з тактичними завданнями та засобами їх вирішення.
37
Yefimov, Mykola. "Yefimov M. Preparatory stage of investigative experiment during investigation of crimes against morality." Naukovyy Visnyk Dnipropetrovs'kogo Derzhavnogo Universytety Vnutrishnikh Sprav 2, no. 2 (June 30, 2017): 199–206. http://dx.doi.org/10.31733/2078-3566-2017-2-199-206.
Повний текст джерела
38
Курбатова, І. С. "Прокурорський нагляд за законністю рішень органами, що здійснюють досудове розслідування". Міжнародний юридичний вісник: актуальні проблеми сучасності (теорія та практика), № 15 (24 грудня 2019): 174–82. http://dx.doi.org/10.33244/2521-1196.15.2019.174-182.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена дослідженню окремих питань професійної діяльності прокурора у кримінальному провадженні, що обумовлюються та тісно пов’язані з роллю прокурора як процесуального керівника у кримінальному процесі. Проаналізовано практику процесуального керівництва прокурором на початковому етапі досудового розслідування та під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій.
39
Ростомян, Л. С. "Типові слідчі ситуації початкового етапу розслідування кримінально-правових виявів вандализму". Науковий вісник Київського національного університету внутрішніх справ, № 2 (2008): 179–84.
Знайти повний текст джерела
40
Меденцев, А. М. "Слідчі ситуації початкового етапу розслідування злочинів у сфері державних закупівель". Право і безпека, № 4 (55) (2014): 123–27.
Знайти повний текст джерела
41
Юхно, О. "Проблемні питання законодавчого і прикладного удосконалення початкового етапу досудового розслідування". Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки, вип. 1 (108) (2019): 47–53.
Знайти повний текст джерела
42
Peleshchak, Oleh. "TYPICAL INVESTIGATIVE SITUATIONS OF THE INITIAL STAGE OF CYBER DIVERSIONS INVESTIGATION." Social & Legal Studios 12, no. 2 (June 30, 2021): 94–100. http://dx.doi.org/10.32518/2617-4162-2021-2-94-100.
Повний текст джерелаАнотація:
Ensuring Ukraine's national security is becoming an increasingly important task in the context of the implementation of the European vector of development and the hybrid war with Russia. In the conditions of an undeclared war, sabotage on the territory of Ukraine is more real than ever. Such crimes are professionally disguised as other criminal offenses, in particular in the field of use of computers, systems, and computer networks and telecommunication networks, and the ways of their commission are quite diverse and are qualified by separate articles of the Criminal Code of Ukraine. It is sometimes problematic for law enforcement agencies to objectively classify a criminal offense at the initial stage of the investigation, which leads to duplication of work by different bodies of the pre-trial investigation, its improper subject, resulting in the unsatisfactory implementation of the prosecution and thus failure to perform criminal proceedings. The purpose of the study is to summarize typical investigative situations and identify tactical tasks to be addressed as a matter of priority, the initial stage of investigation of criminal offenses in the use of computers, systems, and computer networks, and telecommunications networks to confirm or refute the presence of signs of sabotage. According to the results of the study, it was concluded that the need to identify specific investigative situations is due primarily to the fact that clarifying its elements significantly saves time and resources of law enforcement to address typical tactical tasks that must be performed to determine the appropriate subject of investigation (jurisdiction). The typification of investigative situations of the next stage of investigation of criminal offenses by the proper subject of investigation directly depends on the timely and objective solution of the priority tactical tasks. The latter is directly affected by the state of the investigation of criminal proceedings, which is determined by the degree of fulfillment of the tactical tasks of the initial stage of the investigation. The state of the criminal investigation should be assessed in order to determine a model of the situation in which the appropriate subject of the investigation will have to initiate the next stage of the investigation.
43
Капліна, О. "Проблеми визначення компетенції слідчого та прокурора на етапі закінчення досудового розслідування". Право України, № 8 (2018): 72–84.
Знайти повний текст джерела
44
Лисенко, В. В. "Ситуації, що складаються на момент відкриття кримінального провадження щодо легалізації доходів злочинного походження". Науково-теоретичний журнал «Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка» 3, № 87 (27 вересня 2019): 280–90. http://dx.doi.org/10.33766/2524-0323.87.280-290.
Повний текст джерелаАнотація:
На підставі аналізу діяльності правоохоронних та контролюючих органів, у статті проаналізовані особливості ситуаційного підходу до питання початкового етапу розслідування легалізації (відмивання) доходів злочинного походження (ст. 209 КК України). Розглянуто чотири ситуації надходження первинних матеріалів про факти легалізації доходів злочинного походження до слідчих підрозділів та прийняття процесуального рішення щодо відкриття кримінального провадження. Визначено особливості аналізу та оцінки первинних матеріалів.
45
КИСЬКО, А. І. "СЛІДЧІ (РОЗШУКОВІ) ДІЇ ПОЧАТКОВОГО ЕТАПУ РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ, ВЧИНЕНИХ У СКЛАДІ ОРГАНІЗОВАНОЇ ГРУПИ". Наше право, № 4 (2019): 101–7. http://dx.doi.org/10.32782/np.2019.4.16.
Повний текст джерела
46
КОЗАЧЕНКО, О. І., та Р. С. ШАРАНИЧ. "ОСОБЛИВОСТІ ПОЧАТКОВОГО ЕТАПУ РОЗСЛІДУВАННЯ КРИМІНАЛЬНИХ ПРОВАДЖЕНЬ ПРО ЗЛОЧИНИ У СФЕРІ БАНКІВСЬКОГО КРЕДИТУВАННЯ". Scientific Journal of Public and Private Law 3, № 2 (2019): 171–77. http://dx.doi.org/10.32844/2618-1258.2019.3-2.27.
Повний текст джерела
47
Дундич, Л. В. "Висунення слідчих версій на початковому етапі розслідування злочинів в сфері грального бізнесу". Юридичний бюлетень, Вип. 2 (2) (2016): 138–49.
Знайти повний текст джерела
48
Yukhno, A. "SOME PROBLEMATIC ISSUES OF LEGISLATIVE AND APPLIED IMPROVEMENT OF THE INITIAL STAGE OF PRE-TRIAL INVESTIGATION." Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv. Legal Studies, no. 108 (2019): 47–53. http://dx.doi.org/10.17721/1728-2195/2019/1.108-7.
Повний текст джерелаАнотація:
The author of the article conducts a comparative analysis of the previous and existing criminal procedural legislation of Ukraine regarding the procedural institution of starting criminal proceedings. Certain gaps and inconsistencies in the current criminal procedural legislation of Ukraine on these issues which cause justifiable complaints from all participants in the criminal proceedings are identified. The author analyses genesis, individual scientific points of view and the state of discussion among scientists and practitioners in this direction, as a result of which it is established that the problematic issues raised in the article are not resolved theoretically and in an applied aspect, including the previous and in the current criminal procedural legislation of Ukraine. In the context of the issue under consideration, the legislation of foreign countries is examined including post-Soviet states, Anglo-American and Roman-German legal families. As a result, many Ukrainian scientists have concluded that the foreign experience cannot be applied in national legislation without taking into account the national peculiarities of the legal system of Ukraine, the historical traditions of state construction, the level of professionalism and legal awareness of those who apply legislation, the mentality of the population and other factors. Moreover, the author pays paid attention to the study of discussion questions on the grounds and reasons for resolving the procedural problem of issuing a resolution when instituting criminal proceedings and when making statements and reports on committed criminal offenses in to the single register of pre-trial investigations, as well as refusing to register on these issues. The author makes some suggestions for improving the existing criminal procedural legislation and the regulatory framework in the context of the issues discussed.
49
Мілевський, О. "Організація початкового етапу розслідування ухилинь від сплати податків, зборів, інших обов"язкових платежів". Підприємництво, господарство і право, № 3 (2006): 147–51.
Знайти повний текст джерела
50
Виноградова, А. "Особливості використання спеціальних знань на початковому етапі розслідування порушень законодавства про захист рослин". Віче, № 4 (313) (2012): 8–11.
Знайти повний текст джерела