Статті в журналах: "Естетичні системи"

1

Ігнатьєва, Я. В. "ФОРМУВАННЯ МУЗИЧНО-ЕСТЕТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 92, № 5 (29 листопада 2019): 97–107. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2019-92-5-97-107.

Повний текст джерела

Анотація:

В статті розглянуті теоретичні і практичні аспекти формування музично-естетичної культури майбутніх учителів музичного мистецтва; розкрито причини, які впливають на низький рівень сформованості музично-естетичної культури: падіння рівня культури в молодіжному середовищі; антидуховні і антисоціальні явища в суспільстві; відсутність систематичного, цілеспрямованого педагогічного впливу на особистість, низька ефективність прийомів і методів, покладених в основу формування музично-естетичного виховання; недостатнє розуміння сутності музично-естетичної культури особистості як динамічного інтегративного особистісного утворення, що виявляється у сформованості системи музично-естетичних знань, умінь і навичок, естетичних почуттів, музично-естетичного смаку; комплексу методичних знань з музичного виховання школярів і здатності застосовувати їх у майбутній професійно-педагогічній та художньо-естетичній діяльності. Розкривається послідовність етапів формування музично-естетичної культури майбутніх учителів музичного мистецтва в культурно-освітньому просторі педагогічного закладу вищої освіти, яке здійснюється на основі цілісного педагогічного впливу на когнітивну, емоційно-ціннісну та творчу сферу майбутнього вчителя музичного мистецтва на основі визначених рівнів педагогічного забезпечення процесу естетичного, музичного розвитку та соціокультурної активності особистості: інтелектуальний рівень, орієнтований переважно на музично-естетичні знання; аксіологічний рівень, що відображає переважно цінності і смисли музично-естетичної активності, культурної поведінки особистості, усвідомлення особистістю соціальних і соціально-психологічних цінностей культури; творчий рівень, що передбачає включення студента в активну художньо-творчу діяльність. Ключові слова музично-естетична культура, вчитель музичного мистецтва, вищий педагогічний заклад освіти, художньо-творча діяльність.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

2

Москальова, Л. Ю., та К. А. Дмитренко. "ФОРМУВАННЯ МОРАЛЬНО-ЕСТЕТИЧНИХ ПОЧУТТІВ У ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ЗАСОБАМИ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 98, № 5 (1 грудня 2020): 164–75. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2020-98-5-164-175.

Повний текст джерела

Анотація:

На сучасному етапі становлення національної системи дошкільної освіти актуальною постає проблема цілісного розвитку й гармонійного виховання молодого покоління. В епоху стрімкого розвитку технічного прогресу стає помітним занепад загальнолюдських ціннісних орієнтацій. У статті окреслено вагоме значення формування морально-естетичних почуттів у дітей дошкільного віку та провідні наукові праці з досліджуваної проблеми. Наведено дефініції понять «почуття», «моральні почуття», «естетичні почуття», надано визначення поняття «морально-естетичні почуття», зважаючи на інтеграцію наведених вище дефініцій. Визначено, що процес формування морально-естетичних якостей є одним із виявів такого явища як калокагатія. Це обумовило висвітлення таких питань, як-от: формування емоційно-почуттєвої сфери у дітей дошкільного віку, передумови вивчення цієї проблеми на сучасному етапі, віднайдення нових шляхів реалізації виховних завдань. У статті запропоновано ряд засобів формування морально-естетичних почуттів. Серед запропонованих засобів окреслено спільні види діяльності й різні види мистецтва, одним з провідних визначено музичне мистецтво. Це зумовило представлення сутнісної характеристики музичного мистецтва, й необхідність теоретичного обґрунтування його ефективності як засобу формування морально-естетичних почуттів у дітей дошкільного віку. У результаті було теоретично обґрунтовано ефективність музичного мистецтва як засобу виховання морально-естетичних почуттів у дітей дошкільного віку. Це обумовило визначення подальших перспектив дослідження, а саме нагальної потреби експериментальної перевірки теоретично опрацьованого матеріалу.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

3

Kanevska, Olga B. "Дидактичний потенцiал лiнгвостилiстичного аналiзу тексту на уроках росiйської мови як iноземної". Educational Dimension 56, № 4 (29 березня 2021): 122–42. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.v56i4.4377.

Повний текст джерела

Анотація:

Актуальною проблемою лінгводидактики є пошук нових методів і прийомів роботи з текстом, які ґрунтуються на текстоцентричному підході до мовної підготовки. У статті виявлено та схарактеризовано дидактичні можливості застосування лінгвостилістичного аналізу тексту на уроках російської мови як іноземної. Визначено причини необхідності роботи з текстом як із найвищою комунікативною одиницею: 1) твори різних стилів і жанрової приналежності використовуються на мовних уроках в якості дидактичного матеріалу при формуванні мовної компетенції; 2) до задач розвитку мовленнєвої компетенції відноситься навчання різних видів аналізу текстів; 3) на підґрунті тексту формується комунікативна компетенція. Виявлено цілі застосування тексту, в тому числі й художнього, на уроках російської мови як іноземної: 1) мовні та мовленнєві (збагачення словникового запасу; демонстрація можливостей граматичної системи; текст як стимул для дискусії); 2) соціокультурні (знайомство з культурою країни, мова якої вивчається; «культура, яку описує мова»); 3) етико-естетичні (гуманістичні та естетичні цінності; навички естетичного сприйняття художньої літератури). Установлено критерії відбору тексту як навчального матеріалу: відповідність тексту навчальним цілям; інформативність; доступність; культурологічна значущість; виховна спрямованість; когнітивна та етико-естетична цінність. Ефект повідомлення залежить не лише від смислу одиниць висловлювання, але й від контекстуального оформлення, від ідеї твору та замислу автора, авторських інтенцій. Лінгвостилістичний аналіз тексту, зокрема художнього, є важливим методом у методиці російської мови як іноземної: він уможливлює формування в тих, хто навчається, свідоме відношення до мовленнєвої діяльності, розвиток естетичних почуттів і смаків, засвоєння російської мови та російського мовлення в їх єдності, вдосконалення мовної, мовленнєвої та комунікативної компетенцій. Таке вивчення російської мови допомагає подолати сухість і штамп у викладанні мови, підвищити його виховний потенціал.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

4

Краснопольський, В. Е., та Н. Е. Могілевська. "ФОРМУВАННЯ ЕСТЕТИЧНОГО ВІДНОШЕННЯ ДО ЛЮДИНИ У КУРСАНТІВ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ МВС ЗАСОБАМИ ВЕБТЕХНОЛОГІЙ". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 95, № 2 (13 травня 2020): 69–81. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2020-95-2-69-81.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглядаються проблеми формування естетичного ставлення курсантів закладів вищої освіти системи МВС України до людини. Одним із завдань виховної роботи є розробка і використання, пошук нових можливостей підвищення естетичного виховання майбутніх правоохоронців. Виховання військовослужбовця вимагає створення умов та застосування різних педагогічних засобів впливу з метою формування естетично розвиненої особистості. Естетичне виховання дозволяє розвинути у курсантів естетичне ставлення до своєї життєдіяльності, до об'єктів реальності, до виконання професійного обов'язку. Специфіка освітнього простору вищих навчальних закладів системи МВС України полягає у його закритості, що не сприяє розвитку прагнення людини до гуманістичних цінностей. Автори відзначають, що естетичне відношення до людини формується у курсанта в процесі поетапного розвитку естетичного інтересу в наступній послідовності: спочатку до самого себе, потім до минулого й лише потім до образа майбутнього. При цьому естетичний компонент є визначальним компонентом у структурі естетичного відношення й проявляється у вигляді естетичної спрямованості особистості курсанта. Процес формування в курсантів естетичного відношення до людини знаходить своє втілення в самовираженні як способі пробудження й прояву їх естетичної активності. Враховуючи технічні і дидактичні можливості вебтехнологій для формування естетичного відношення до людини для курсантів авторами запропонований розроблений веборіентований спецкурс «Мистецтво і інтернет».

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

5

Тєлєжкіна, Олеся Олександрівна. "Прецедентність мовно-естетичних символів національної культури в поетичному мовленні Дмитра Павличка". Філологічні студії: Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету 6, № 1 (16 жовтня 2011): 678–84. http://dx.doi.org/10.31812/filstd.v6i1.864.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті автор розглядає мовно-естетичні символи Сковорода, Франко, Шевченко, Тарас, Кобзар, Київ, Дніпро, Бабин Яр, верба, ужиті в поетичних творах Д. Павличка, як національно-прецедентні феномени, які є характерним складником лексичної системи поетичного мовлення митця.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

6

Nevmerzhitska, O. M. "Краса як головна естетична цінність українського національного світогляду в філософії першої половини ХХ ст." Grani 18, № 6 (23 квітня 2015): 51–54. http://dx.doi.org/10.15421/1715119.

Повний текст джерела

Анотація:

Серед множини проблем історії української філософії, що потребують поглибленого вивчення, однією з основних, на думку автора, є дослідження системи цінностей українського народу. Одному з таких питань і присвячена ця стаття, в якій проведено дослідження естетичних цінностей українського національного світогляду в філософії першої половини ХХ століття, зокрема, головної його естетичної цінності – категорії краси. Проаналізовано творчість визначних українських вчених, філософів і суспільних діячів, що, звертаючись до людської природи, властивості людини до естетизації життя, з різних сторін досліджували український національний світогляд, який виражає цінності, погляди та переконання більшості представників українського народу. Видатні мислителі, вивчаючи та досліджуючи політичні, моральні, релігійні, естетичні ідеали та цінності, дивились на світ української людини з позиції його аксіологічної цілісності. Вони намагалися зрозуміти сутність, причини виникнення та існування різноманітних культурних процесів, що відбувалися в межах українського етносу, осягнути, яким чином через уявлення про красу народ реалізовує своє прагнення до прекрасного. Беручи до уваги, що українська філософія досліджуваного періоду ще недостатньо вивчена, заглибившись у джерела сучасної філософської думки в Україні, автором зроблено висновок, що життя українського народу найбільшою мірою підпорядковувалося прагненню до прекрасного, яке охоплює всі сфери життєдіяльності української людини як у матеріальному, так і в духовному вимірах буття.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

7

Баранова, Наталія Миколаївна. "ДОСЛІДЖЕННЯ НАЦІОНАЛЬНО-КУЛЬТУРНОЇ ТРАДИЦІЇ ЯК ЕСТЕТИЧНОГО ФЕНОМЕНА". Актуальні проблеми філософії та соціології, № 25 (25 листопада 2019): 46–52. http://dx.doi.org/10.32837/apfs.v0i25.880.

Повний текст джерела

Анотація:

В статті здійснено теоретичне осмислення національно-культурної традиції як естетичного феномена. Обгрунтувавши засадничі принципи сучасного дослідження проблеми і здійснивши всебічний аналіз, в статті систематизовано досвід вітчизняної та зарубіжної наукової думки, включаючи історичну традицію та сучасний стан щодо естетичної реконструкції такого феномена як національно-культурна традиція. Теоретичний матеріал трансформувався в дослідження особливостей естетичної інтерпретації національно-культурної традиції. Мета дослідження полягає в філософсько-теоретичному аналізі естетичних засад національно-культурної традиції, в репрезентації її своєрідності як естетичного феномена. Національна культура розглянута як цілісна система, багатогранність і різнобічність якої дозволяє глибше розуміти особливості етнічного світосприйняття та світорозуміння. Обгрунтовано, що естетичний аналіз національно-культурної традиції можливий лише в тому випадку, якщо самі естетичні категорії розглядаються в системі, тобто в єдності та взаємозв’язку. Методологічна основа дослідження побудована на міждисциплінарному інтегруванні філософських, естетичних, культурологічних, мистецтвознавчих, психологічних та історичних концепцій. Переосмислення класичної теоретичної філософсько-культурної моделі поєднано з використанням методології феноменолого-екзистенціалістської традиції, герменевтики, негативної діалектики. У роботі також використано й метод біографічного аналізу, який застосовано для дослідження проблеми крізь призму життя та творчості окремих історичних постатей. Обгрунтована парадигмальна роль етноестетичних категорій для збереження самототожності національних культур впродовж їх історичного розвитку. Показано, що національно-культурна традиція кожного народу є результат взаємодії мінливого соціального середовища та відносно незмінного психічного складу (характеру), духовного світу цього народу. Обгрунтовано, що урахування релігійних уявлень, які склалися історично, а також великої кількості пов’язаних із ними традицій, які стосуються внутрішнього світу людей, означає, визнання важливої, хоча й не фатальної ролі цих чинників у долях народів (націй).

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

8

Кондратюк, Світлана, та Віта Бутенко. "ФОРМУВАННЯ ХУДОЖНЬО-ЕСТЕТИЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ВИХОВАТЕЛІВ". Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології, № 8(102) (27 жовтня 2020): 442–56. http://dx.doi.org/10.24139/2312-5993/2020.08/442-456.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті схарактеризовано сутність наукових термінів «професійна підготовка майбутніх вихователів», «компетентність», «художньо-естетична компетентність». Визначено та обґрунтовано педагогічні умови, які сприятимуть ефективному формуванню художньо-естетичної компетентності майбутніх вихователів, а саме: культурологічний підхід до формування художньо-естетичної компетентності майбутніх вихователів; оптимальне поєднання форм, методів і засобів освітньої діяльності з майбутніми вихователями з метою формування художньо-естетичної компетентності майбутніх вихователів; розробка системи завдань, спрямованих на формування художньо-естетичних умінь майбутніх вихователів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

9

Ушаков, А. С. "КРИТЕРІЇ Й ПОКАЗНИКИ СФОРМОВАНОСТІ ОДУХОТВОРЕНОГО ОБРАЗУ ЛЮДИНИ КУЛЬТУРИ В СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 95, № 2 (13 травня 2020): 214–29. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2020-95-2-214-229.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглядаються критерії і показники сформованості одухотвореного образу людини культури в студентської молоді. Обґрунтовано вибір груп критеріїв сформованості одухотвореного образу людини культури в студентської молоді, окреслено критерії сформованості образу людини культури та подано їх змістовні характеристики, схарактеризовано показники, які відповідають визначеним критеріям. До аксіологічної групи віднесено ціннісно-смисловий та естетичний критерії, що показують сформовану систему духовних і культурних цінностей і світоглядних уявлень про сенс буття, сформований ціннісний, гуманістичний світогляд, ціннісне ставлення до національної культури, наявність естетичних і художніх потреб, здатність насолоджуватися прекрасним, сформовані естетичні смаки, прагнення до естетичного ідеалу, систему естетичних цінностей, художньо-естетичну компетентність. До складу потребово-мотиваційної групи віднесено емоційно-оцінний та мотиваційний критерії, де показниками є: емпатія, переживання катарсису, прагнення до творчого самовияву, мотивація до оцінювання моральних якостей особистості, внутрішня потреба реалізації потенціалу носія культури, зацікавленість у наслідуванні культурних традицій, прагнення до культурної самоідентифікації. Когнітивна група представлена когнітивним критерієм, що характеризується засвоєнням базових понять і категорій культури, вмінням оперувати цими поняттями в побудові власних суджень, етнокультурна компетентність, критичне й інноваційне мислення. Поведінкова група представлена операційно-дійовим і діяльнісним критеріями з показниками: соціокультурна адаптивність, готовність особистості до самостійної діяльності, культуротворча і духотворча діяльність.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

10

Ожоган, Ю. М., та З. Р. Ожоган. "КЛІНІЧНЕ ПОРІВНЯННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВІДБІЛЮЮЧИХ СИСТЕМ У ПАЦІЄНТІВ ІЗ ДИСКОЛОРИТОМ ТВЕРДИХ ТКАНИН ЗУБІВ". Scientific and practical journal "Stomatological Bulletin" 119, № 2 (26 травня 2022): 56–59. http://dx.doi.org/10.35220/2078-8916-2022-44-2.10.

Повний текст джерела

Анотація:

Протягом останніх років естетична стоматологія в нашій країні стає все більш затребуваною, оскільки красиві та білі зуби – це елемент сучасної культури, символ молодості, здоров’я, краси та успіху. Дисколорит зубів – дуже поширена і багатофакторна за природою патологія, пов’язана зі зміною кольору емалі та дентину зубів і становить актуальну проблему стоматології, пов’язану з естетичним дефектом. Потреба в послугах естетичної стоматології є актуальною у зв’язку з високою поширеністю даних стоматологічних захворювань та шкідливих звичок, що ведуть до зміни кольору твердих тканин зубів. Для відбілювання запропонована досить значна кількість різноманітних засобів, які дають змогу відносно швидко змінити колір зубів. Мета дослідження – порівняльна оцінка ефективності використання відбілюючих систем при лікуванні пацієнтів із дисколоритом твердих тканин зубів. Методи дослідження. Пацієнтам проводили загальноклінічні методи обстеження, рентгенологічні, оцінку стану індивідуальної гігієни порожнини рота – визначення індексу гігієни порожнини рота (OHI-S). При проведенні роботи нами обстежено 140 пацієнтів з дисколоритами твердих тканин зубів, віком 18–49 років, розподілених на 5 груп. Саме пацієнтам 4 групи нами була застосована найновітніша система відбілювання “Beyond”, котра відповідає світовим стандартам та є зареєстрованою в Україні. Пацієнти відразу після відбілювання спостерігають суттєве покращення кольору зубів, і позбавляються на декілька років щоденних самостійних застосувань препаратів для відбілювання. Особливу увагу приділяли психологічним методам дослідження – анкетуванню власною розробленою анкетою. Висновки. Результати клінічного дослідження свідчать про доцільність використання сучасних відбілюючих систем, що суттєво покращують як естетичні вимоги наших пацієнтів так і якісні зміни в психоемоційному стані зокрема.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

11

Чайка, О. І. "ПРОЄКТУВАННЯ ПРОЦЕСУ ВИХОВАННЯ ПОЛІКУЛЬТУРНОСТІ МАЙБУТНІХ ВИКЛАДАЧІВ ІНОЗЕМНИХ МОВ". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 102, № 3 (30 грудня 2021): 358–70. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2021-102-3-358-370.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розкриваються теоретичні основи проєктування процесу виховання полікультурності майбутніх викладачів іноземних мов, в основу якого покладено науковий метод моделювання; обґрунтовано технологію виховання полікультурності майбутніх викладачів іноземних мов, складовими якої є структурно, змістовно та функціонально пов’язані між собою усі компоненти полікультурності особистості: лінгвокультурологічні знання; полілінгвальна мовна свідомість; інтерсоціальні цінності; соціокультурна толерантність по відношенню до представників іншої культури; емоційна саморегуляція; міжкультурна комунікативна компетентність; культуротворча діяльність. Теоретично обґрунтована структурно-змістовна модель процесу виховання полікультурності майбутніх викладачів іноземних мов має такі блоки: цільовий, представлений соціальним замовленням, метою і завданнями; концептуальний, представлений науковими підходами, закономірностями і принципами; змістовно-технологічний, представлений змістом освітнього процесу, формами, методами, технологіями, етапами та засобами; критеріально-результативний, що містить компоненти, критерії, показники та рівні сформованості. Структура полікультурності майбутніх викладачів іноземних мов представлена когнітивним, аксіологічним, комунікативним, саморегуляційним та культуротворчим компонентами та відповідними критеріями з показниками: світоглядно-пізнавальний (система лінгвокультурологічних знань; полілінгвальна свідомість; рівень володіння рідною та іноземними мовами); емоційно-ціннісний (система ціннісних орієнтацій; толерантність як прийняття цінностей іншої людини, іншої культури; налаштованість на діалог і співпрацю; емоційна саморегуляція в процесі міжкультурної комунікації); мотиваційно-комунікативний (позитивна мотивація до полікультурного розвитку; здатність до міжкультурного спілкування; уміння обирати стиль мовної поведінки в полілінгвальному середовищі; діяльнісно-рефлексивний (здатність до використання технологій полікультурного виховання; здатність до професійної та особистої рефлексії, прагнення до самоосвіти, прагнення до професійного мовленнєвого та культурного саморозвитку); мовно-естетичний (сформованість естетичних почуттів та інтересу до вітчизняної та світової культури, художньо-естетична толерантність; уміння аналізувати художньо-естетичні цінності, дати художньо-естетичну оцінку літературним іншомовним текстам). На основі визначених критеріїв та аналізу наукових підходів схарактеризовано три рівні полікультурної вихованості майбутніх викладачів іноземних мов: високий (креативний), середній (репродуктивний), низький (адаптивний).

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

12

Шестакова, Дар’я Вікторівна. "А. Чехов та І. Карпенко-Карий: реформа драматургії та сценічної практики. Основні аспекти". Науковий вісник Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І.К.Карпенка-Карого, № 27-28 (25 травня 2021): 26–31. http://dx.doi.org/10.34026/1997-4264.27-28.2021.238769.

Повний текст джерела

Анотація:

У цій праці пропонується поглянути на постаті А.Чехова та І. Карпенка-Карого як на драматургів-реформаторів. Авторка зважає на соціокультурний контекст, в якому формувався і працював кожен з них. У дослідженні відбувається порівняльний аналіз драматургічної спадщини А. Чехова та І. Карпенка-Карого і визначаються основні аспекти реформи .У результаті аналізу очевидним стає новаторський потенціал їхніх драматичних творів. Він розмикає базові для кожного з них естетичні системи і розкривається у нових тенденціях театрального мислення.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

13

Polkanov, Andriy. "Тенденції перехідності у камерно-вокальній творчості російських композиторів xix – початку хх століть." Музичне мистецтво і культура 23 (30 листопада 2016): 69–79. http://dx.doi.org/10.31723/2524-0447-2016-23-69-79.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета роботи – висвітлити загальні стильові тенденції розвитку камерних вокальних жанрів у творчості російських композиторів XIX – початку ХХ століть як показові для становлення національного стилю музичного мистецтва, виокремити якість перехідності у стильовій системі російської музики даного періоду. Методологія роботи утворена перетином трьох головних методичних настанов: історико-культурологічної, жанрово-стильової мистецтвознавчої та семіологічної музикознавчої. Наукова новизна статті визначається спробою вибудувати жанрово-стильову модель мовної (семіотичної) перехідності в музиці на матеріалі російської музики, визначити тенденції перехідності, які вливають на розвиток камерно-вокальних жанрів та зумовлюють їх входження до системи вторинної композиторської творчості. Висновки роботи дозволяють проектувати визначення національно-стильових засад російської музики її класичного періоду до сфери камерно-вокальної творчості, відкривати в жанровій площині камерно-вокальної музики естетичні та мовні пролегомени національної музичної свідомості.Ключові слова: камерно-вокальна творчість, жанрова галузь, перехідність, стиль, національна музична свідомість, музична мова, класичний період.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

14

Denysova, G. V. "Комплексна оцінка декоративності палацово-паркових комплексів західного лісостепу". Scientific Bulletin of UNFU 28, № 5 (31 травня 2018): 23–26. http://dx.doi.org/10.15421/40280504.

Повний текст джерела

Анотація:

На основі аналізу ландшафтно-планувальної структури, стильових особливостей та дендрологічного складу насаджень палацово-паркових комплексів Західного Лісостепу проведено комплексну декоративну та візуально-естетичну оцінку композиційних елементів чотирнадцяти палацово-паркових комплексів. Вони характеризуються відмінностями планувальної структури, стильових особливостей, різним ступенем збереженості та підпорядкуванням. Естетична оцінка охоплює основні елементи паркових композицій та включає одинадцять критеріїв, що дало змогу всебічно охарактеризувати досліджувані об'єкти. За результатами проведеної естетичної оцінки виділено п'ять категорій естетичної привабливості палацово-паркових комплексів Західного Лісостепу, що вирізняються рівнем декоративності та необхідними заходами для підсилення художньої виразності. Результати комплексної естетичної оцінки є основою для пропозицій щодо шляхів регулювання структури насаджень палацово-паркових комплексів Західного Лісостепу, підвищення їх стійкості, довговічності, естетичності, відтворення загальної структури, стилю, пейзажів та елементів історичного ландшафту, формування системи відкритих просторів і розширення видових перспектив.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

15

Кемпінська, Уршуля, Олена Біда, Тетяна Кучай, Олександр Кучай та Наталія Рокосовик. "ПРОБЛЕМИ ЕСТЕТИЧНОГО ВИХОВАННЯ МОЛОДІ В СУЧАСНИХ УМОВАХ РОЗВИТКУ СУСПІЛЬСТВА". Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології, № 10(104) (28 грудня 2020): 25–31. http://dx.doi.org/10.24139/2312-5993/2020.10/025-031.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розкрито проблеми естетичного виховання молоді в сучасних умовах розвитку суспільства. Естетичне виховання повинно сприяти формуванню творчо активної особистості. Виокремлено найголовніші завдання естетичного виховання. Естетичне виховання зорієнтоване на формування естетичної свідомості та естетичної поведінки особистості. Формування справжніх естетикодуховних цінностей студентської молоді неможливе без глибокого усвідомлення ними національних основ культури. Одним із найсильніших факторів стихійного естетичного впливу в системі естетичного виховання є природа. Ефективність естетичного виховання студентів значною мірою залежить від умілого використання педагогами різноманітних способів і засобів. Естетичне виховання студентської молоді передбачає якісну зміну рівня їх естетичної культури.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

16

Лі, Еньхуй. "Зміст поняття "музично-слухові уявлення" в сучасних наукових дослідженнях". Scientific journal of National Pedagogical Dragomanov University. Series 14. Theory and methodology of arts education 27 (27 грудня 2019): 32–38. http://dx.doi.org/10.31392/npu-nc.series14.2019.27.05.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглянута еволюція поняття «музично-слухові уявлення» і розкриті сучасні погляди науковців на цей феномен. Зазначається, що погляди музикантів-педагогів стосовно важливості його формування змінювалися і залежали від будови і механіки музичного інструменту, зокрема фортепіано. Відповідно змінювалися й методичні системи викладання гри на цьому інструменті – від пріоритету виконавської техніки до процесу інтонування і звукоутворення для формування музично-слухових уявлень. Аналіз сучасних методичних праць з питань музичного навчання показав, що формування музично-слухових уявлень стає основою успішної музичної діяльності, яка дозволяє розкрити особистість учнів і суттєво вплинути на їх музичний розвиток і естетичні уподобання. У виконавському процесі основою формування музично-слухових уявлень виступає слухова активність, яка забезпечує слухо-рухову координацію, надає виконанню оцінку за художніми та технічними параметрами і таким чином здійснює коригування виконавського процесу та його результату. певний запас музично-інтонаційних уявлень, Уміння оперувати ними, опанування елементарних виконавських навичок стають передумовою безпосередньої участі учнів у творчому процесі виконання музичних творів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

17

Бедріна, Надія Сергіївна. "ТРАНСФОРМАЦІЯ КОМПОНЕНТІВ ДИТЯЧОЇ СУБКУЛЬТУРИ НА YOUTUBE-КАНАЛАХ". Питання культурології, № 37 (28 травня 2021): 12–20. http://dx.doi.org/10.31866/2410-1311.37.2021.235993.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета статті — проаналізувати трансформацію компонентів дитячої субкультури на YouTube-каналах для дітей. Методологія дослідження ґрунтується на застосуванні наступного комплексу інструментів: феноменологічний підхід застосовано з метою розгляду субкультури дитинства як феномена культури та дитячих каналів YouTube як феномена сучасної аудіовізуальної культури; аксіологічний підхід використано для з’ясування змістового і ціннісного статусу дитячих каналів YouTube у сучасному аудіовізуальному мистецтві; ігрова теорія культури уможливила виявлення взаємозв’язків між грою та ігровими відео на YouTube; системний підхід допоміг вивчити дитячу субкультуру та канали YouTube як цілісні системи. Наукова новизна. Виділено найпопулярніші жанри дитячих каналів: розпакування (unpacking), «зроби сам» (DIY, або Do It Yourself) і музичні канали. Проаналізовано трансформацію таких компонентів дитячої субкультури як фольклор (словесна творчість), ігри (предметні, сюжетно- рольові, дидактичні), дитяча мода, гумор, естетика, табуювання, філософія. Виявлено, що фольклор і дитяче словотворення різноманітно представлені у зазначених каналах: у розмовах між дітьми та батьками, у монологах і діалогах самих дітей-блогерів, які впливають на культуру дітей-глядачів. З’ясовано, що предметні, дидактичні, сюжетно-рольові ігри є основою більшості відео на популярних дитячих каналах. Зазначено, що такі компоненти субкультури, як мода, гумор, естетичні уявлення, табуювання й філософія імпліцитно закладені й транслюються у дитячих відео на каналах YouTube. Висновки. Проаналізовано трансформацію компонентів дитячої субкультури: фольклору, ігор, моди, гумору, естетики, табуювання, філософії на YouTube-каналах для дітей в жанрах розпакування, музичних та «зроби сам». Визначено, що слово і гра є базовими компонентами дитячої субкультури на YouTube-каналах, інші компоненти закладені імпліцитно.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

18

Фурса, Оксана. "ФЕНОМЕН ДИЗАЙН-ОСВІТИ У КОНТЕКСТІ СТАНОВЛЕННЯ ДИЗАЙНУ І СИСТЕМИ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ДИЗАЙНЕРІВ". Мистецька освіта: зміст, технології, менеджмент, № 15 (2 березня 2020): 5–26. http://dx.doi.org/10.37041/2410-4434-2020-15-1.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті висвітлено сутність і закономірності розвитку дизайн-освіти, її значення у загальній системі освіти і культури, розглянуто тенденції розвитку дизайну і дизайн-освіти в Україні. Становлення ринкових відносин у суспільстві окреслює необхідність якісної підготовки значної кількості фахівців, здатних забезпечити конкурентоспроможність вітчизняної продукції шляхом удосконалення її естетичних якостей. Досвід розвинених держав засвідчує, що дизайн як ключовий елемент сучасної економічної політики забезпечує її усталеність і конкурентні переваги у світовому ринковому просторі й визначає особливі вимоги до системи професійної підготовки дизайнерів, розвитку їхньої проєктної культури. З огляду на це, виникла нагальна потреба підготовки фахівців із дизайну, спроможних до творчого мислення, реалізації особистісних можливостей, здатних проєктувати не тільки функціонально корисні, але й високоякісні, зручні, естетично привабливі речі. На думку автора, аналізу тенденцій становлення і розвитку системи дизайнерської освіти в українській педагогічній науці приділено епізодичну увагу. Навчання дизайну в різних освітніх системах є закономірним наслідком виявлення позитивних світових тенденцій, наукового обґрунтування концепції розвитку дизайн-освіти і її змістового наповнення. Зміст дизайнерської освіти має поєднувати компоненти, що сприяють розвитку в особистості навичок пізнавальної, пошуково-евристичної, прогностичної, конструктивно-перетворювальної, оцінно-селективної, інтерактивної та інших видів діяльності. Вихід на ці пріоритети уможливлює досягнення головної мети: формування соціальної зрілості й освіченості, що є достатніми якостями забезпечення автономності особистості, її самостійності в різних сферах життєдіяльності.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

19

Kozak, Tеtіana. "Формування художньо-естетичної компетентності студентів у вищих закладах освіти України". Освітній простір України, № 16 (16 вересня 2019): 92–97. http://dx.doi.org/10.15330/esu.16.92-97.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті обґрунтовано систему критеріїв, показників та рівнів вимірювання художньо-естетичної компетентності студентів як результату фахової підготовки в університетах. Охарактеризовано поняття “художньо-естетична компетентність”, її формування у студентів, визначено критерії художньо-естетичної компетентності студентів (особистісний, навчальний, творчий), подано їх характеристику. У висновках зазначено, що формування, розвиток художньо-естетичної компетентності у студентів можливі після засвоєння теоретичної бази знань, практичної діяльності та саморозвитку, це є основною передумовою становлення його як особистості. Художньо-естетична компетентність для студента – це майже основна передумова становлення його як особистості. Майбутній фахівець з образотворчого мистецтва має бути зорієнтована на формування і розвиток здатності до сприйняття дійсності, мистецтва та культури, творчої художньої індивідуальності та розвитку практичних вмінь – необхідних чинників кваліфікованого спеціаліста.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

20

Сбітнєва, О. Ф. "ІСТОРИКО-ГЕНЕТИЧНИЙ АСПЕКТ ПРОБЛЕМИ ЕСТЕТИЧНОГО РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ ЗАСОБАМИ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 91, № 4 (30 вересня 2019): 191–98. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2019-91-4-191-198.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті досліджується історико-генетичний аспект проблеми естетичного розвитку особистості засобами музичного мистецтва. Автор наголошує, що задовго до нашої ери у Греції, Римі, Китаї, Візантії та інших країнах світу музика, як один з найбільш емоційних видів мистецтва, вважалась найбільш важливим засобом впливу на внутрішній світ дитячої особистості й використовувалась у вихованні та навчанні. В різні історичні епохи музично-естетичне виховання займало значне місце у суспільному житті та входило в систему виховання особистості. В Давній Греції вважали музичне виховання важливою умовою формування гармонійної особистості за допомогою ладу, ритму, мелодії. В епоху Середньовіччя вважалось, що музика може виховувати моральність, пом’якшувати характери, запобігати провинам. В епоху Відродження музика оспівувала людську особистість, пробуджувала інтерес до внутрішнього світу. Зазначено, що український народ набув величезного досвіду в галузі музично-естетичного виховання. В Україні кожна історична епоха була пов’язана з проблемою музично-естетичного виховання. Автор статті підкреслює значущість творчості та педагогічної діяльності українських композиторів у розвитку музично-естетичної думки. Підкреслено, що музичному мистецтву належить особлива роль в естетичному вихованні, залучення до якого не лише розвиває художній потенціал, а й мобілізує усі духовні ресурси особистості. Автор статті зазначає, що історичний огляд проблеми естетичного виховання засобами музичного мистецтва дозволяє зробити висновок, що музика, з усім різноманіттям її жанрів, форм та образів, завжди була важливим засобом естетичного виховання дітей і молоді Ключові слова: естетичне виховання, музично-естетичне виховання, музично-естетична думка, особистість, музична творчість, музичне мистецтво, музика, педагогічна діяльність, український народ, українська культура.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

21

Хохлов, А. С. "МИСТЕЦТВО – ЗАСАДНИЧА СКЛАДОВА ЕСТЕТИЧНОГО НАВЧАННЯ В КОНТЕКСТІ ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ ГРОМАДЯНИНА". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 100, № 1 (28 квітня 2021): 281–91. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2021-100-1-281-291.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглядається проблема ролі мистецтва та естетичного навчання в формуванні високоморальної, культурної особистості громадянина у сучасному світі. Художньо-естетичне навчання – це не лише навчання засобами мистецтва, ознайомлення та практикування учнями своїх бачень та здібностей у сферах музики, архітектури, живопису, театру тощо. Навчання засобами мистецтва формує особистість учня як частину суспільства, фундаментальну складову цілої держави, враховуючи особливості полікультурності сучасності. Стаття надає визначення поняття «естетична свідомість», яка є як і індивідуальним, так й суспільним явищем, відображаючи у своїй конотативності розуміння історичного та культурного надбання; прийняття, відповідність й прагнення до розвитку суспільства, що сприяє передусім його внутрішньо-особистісному та загальносуспільному культурному зростанню. У статті надається визначення «громадянина», яке дефініюється як особистість – складова суспільства з моральними й культурними цінностями, а також активний творець майбутнього цього суспільства. Проаналізовано питання формування патріотичного громадянина – носія загальнолюдської культури й цінностей засобами мистецтва, підкреслюючи те, що мистецтво здатне пробуджувати добро та найкраще у людині. Встановлюючи зв’язок мистецтва як культурної практики із дійсністю, у статті встановлюються його завдання при формуванні особистості громадянина, які передбачають розвиток й формування креативно-новаторського підходу до явищ сучасності, розвиток та формування особистісної та суспільно-громадянської системи цінностей, наголошуючи на можливості створення загального «морально доброго» з метою формування та концептуалізації естетично свідомого, культурного суспільства.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

22

Соцький, А. М. "ПОНЯТТЯ ТА ОСОБЛИВОСТІ ЛІСУ ЯК ОСНОВНОГО РЕСУРСУ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНЬОГО СЕРЕДОВИЩА". Herald of Lviv University of Trade and Economics Law sciences, № 10 (18 листопада 2021): 49–54. http://dx.doi.org/10.36477/2616-7611-2021-10-07.

Повний текст джерела

Анотація:

Ліс є ресурсно-сировинним та рослинно-ягідним постачальником, що потребує захисту держави та урегулювання його використання. Саме ці та багато інших питань лежать у правовій площині, і лісові відносини урегульовується нормами права. Зазначено, що біологічні, хімічні та інші характеристики природних об’єктів не завжди автома- тично приймаються юриспруденцією, право формує поняття природних об’єктів, керуючись своїми критеріями, і поняття ці можуть збігатися, проте можуть і відрізнятись. Саме тому не варто зако- нодавцю уникати правових колізій за допомогою використання схожих термінів, оскільки ця практика сприяє виникненню ще більшої плутанини і виникненню нових правових колізій. Поняття «земельна ділянка» та «земля» в більшості випадків охоплюють не лише простір над та під земною поверхнею, але й розташований у межах цього простору ґрунтовий покрив. Водночас, можливі ситуації, коли терміни «земельна ділянка», «земля» не будуть охоплювати ґрунт. У випадку, коли ґрунтовий покрив буде вилучено із природного середовища, тобто ґрунт перестане утворю- вати ґрунтовий покрив і буде поміщений, наприклад, у горщик із квіткою, він не буде охоплюватися ні поняттям «земля», ні «земельна ділянка», і відносини, об’єктом яких буде ґрунт у горщику, не будуть належати до предмету земельного права. Зазначено, що ліс – це природний, відтворюваний об’єкт природи, елемент екологічної системи, що складається з дерев, чагарників, іншої лісової рослинності, що зростає на землі; джерело одержання деревини та іншої лісової продукції, він виконує кліматорегулюючі, захисні, водоохоронні, санітарно- гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні та інші функції, які впливають одна на одну та на довкілля. Ліс як об’єкт природи має такі ознаки: об’єкт рослинного світу, зареєстрований у державних лісо- облікових документах як ліс, об’єкт власності, управління, використання та охорони; біологічна, біо- фізична, природна і кібернетична, економічна система; відтворюваний об’єкт природи; складається з деревно-чагарникової та трав’янистої рослинності, що зростає на землі; виробляє різноманітні сиро- винні ресурси; впливає на навколишнє природне середовище.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

23

ПАВЛОВА, А. К. "ЕСТЕТИЧНИЙ ІДЕАЛ В АСПЕКТІ ВСЕОСЯЖНОГО ДОСВІДУ ГАРМОНІЗАЦІЇ (НА ПРИКЛАДІ ТРАДИЦІЙНОГО ЛІРО-ЕПОСУ)". АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ГУМАНІТАРНІ НАУКИ», № 3 (16 лютого 2022): 213–18. http://dx.doi.org/10.52726/as.humanities/2021.3.31.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті простежено концепти естетичного ідеалу в українському ліро-епосі, сутність естетичної любові в поетичній моделі фольклорного твору. На прикладі дум, балад, співанок-хронік виявлено ознаки відкритого та прихованого естетичного ідеалу. Цей феномен стає домінантою творчого процесу, оскільки митець у ході культуротворчості прагне наблизитися до омріяного й виплеканого уявою світу. Зокрема, в традиційному ліро-епосі ідеал розкривається на різних рівнях: у процесі текстотворення, виконання, сприйняття аудиторією, через розкодування певних символів, а також консекутивність. У формуванні естетичного ідеалу беруть участь численні екстралінгвістичні фактори. Особливого значення набуває модель мовленнєвої дії, що постає домінантною в різних зразках ліро-епосу: від історичних пісень, дум до балад і співанок-хронік. Чуттєве пізнання дійсності в фольклорному творі розкривається в специфічному плюралізмі поглядів на людину, цінності людського життя, і саме зіткнення цих поглядів під час подання події виводить на шлях розуміння справжньої сутності поняття «краса». Традиційний ліро-епос вияскравлюється своїм метафізичним простором, що відрізняється від усіх сфер людського життя. У ліро-епічному творі відображено події з певного естетичного досвіду, які соціально та історично зумовлені. Подія, що постає в центрі художньої моделі, може вийти на площину поліаспектної реалізації, розкриваючи дилему «прекрасне – потворне» та орієнтуючись на естетичне сприйняття. Образно-семіотична система сприяє осмисленню важливих сутностей життя, а сама зображувана в народному мистецтві подія виводить естетичну свідомість далеко за межі представлених явищ. Визначення сутності естетичного ідеалу в ліро-епосі дає підстави виокремлювати його в аспекті всеосяжного досвіду гармонізації, що постає і на рівні ціннісного сприйняття, і на рівні естетичної насолоди, і на рівні залучення нового знання.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

24

Ороновська, Л. Д. "СТАНОВЛЕННЯ ДУХОВНИХ ЦІННОСТЕЙ ОСОБИСТОСТІ: ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ ПРОБЛЕМИ". Educational Dimension 29 (19 травня 2022): 86–94. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.4911.

Повний текст джерела

Анотація:

Висвітлено сутність поняття духовності як системи цінностей, завдяки якій формується унікальна людська сутність. Виділено основні групи концепцій цінностей. Визначено компоненти у структурі духовності: моральний, пізнавальний, естетичний. Обґрунтовано єдність моральних, естетичних, пізнавальних цінностей, оскільки вони є сторонами єдиного цілісного духовного світовідношення. Зроблено висновок, що духовні цінності, як орієнтири, що відіграють роль ідеалу, з’ясовують світовідношення особистості і регулюють її поведінку.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

25

МАЛИЦЬКА, Олена. "CИНТЕЗ МИСТЕЦТВ ЯК ІННОВАЦІЯ В ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ". Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 3 (грудень 2020): 329–34. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2020-1-3-329-334.

Повний текст джерела

Анотація:

АНОТАЦІЯ Стаття присвячена розгляду основних проблем і перспектив розвитку концепції синтезу мистецтв у контексті мистецької освіти майбутнього вчителя початкової школи. Відображено, що впровадження концепції синтезу мистецтв у мистецьку освіту вчителя початкової школи трактується як феномен, зумовлений процесами глобалізації, що охоплює всі сфери сучасного суспільства. Визначено, що глобальне мислення вимагає нових способів інтегрування та сучасної подачі інформації, що, у свою чергу, зумовлює новий зміст, форми та методи мистецької освіти. У статті зосереджено увагу на тому, що синтез мистецтв має загальні риси еволюційного процесу у творчості та освіті, який сприяє комплексному опануванню майбутніми вчителями початкової школи різноманітних аспектів навколишньої дійсності засобами духовної та культурної спадщини. Зроблено висновок, що вдосконалення та оновлення методологічного підґрунтя в контексті синтезу мистецтв буде сприяти оптимізації мистецької підготовки майбутнього фахівця початкової освіти та ефективному формуванню його загальнокультурної компетентності. Зосереджено увагу на необхідності застосування системи підходів до впровадження концепції синтезу мистецтв у художньо-естетичній підготовці здобувача вищої освіти зі спеціальності 013 Початкова освіта. Зроблено висновок, що оптимальною структурою системи методологічних підходів до впровадження концепції синтезу мистецтв у художньо-естетичній підготовці майбутнього вчителя початкової школи буде така, що органічно поєднує інтегративний, креативний, культурологічний, діяльнісний, особистісний, аксіологічний підходи. Аргументовано, що домінантним елементом ув структурі цієї системи є інтегративний підхід, який визначає вектори інших методологічних підходів та є вихідним чинником для визначення педагогічних ознак і якісних характеристик комплексного освітнього простору в цілому. На підставі теоретико-емпіричного дослідження проаналізовано спільні функції, які виконує в освітньому процесі педагогічного закладу вищої освіти система вищезазначених підходів. У результаті дослідження було зроблено висновок, що стратегія синтезу мистецтв у мистецькій освіті дозволяє предметно реалізовувати сучасні соціокультурні цінності в процесі художньо-естетичної діяльності майбутнього вчителя початкової школи. Ключові слова: синтез мистецтв, інтеграція мистецтв в освітньому просторі педагогічного закладу вищої освіти, мистецька освіта вчителя початкової школи, загальнокультурна компетентність учителя початкової школи, методологічні підходи в мистецькій освіті, інтегративний підхід.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

26

Бойчук, Наталія, Юрій Олексін та Валентина Сокаль. "Управлінський контекст у процесах художньо-естетичного розвитку особистості учня закладу загальної середньої освіти (із досвіду роботи Малої академії народних мистецтв та ремесел Березнівської ЗОШ І – ІІІ ступенів № 2 Рівненської області)." New pedagogical thought 102, № 2 (3 вересня 2020): 29–33. http://dx.doi.org/10.37026/2520-6427-2020-102-2-29-33.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті проаналізовано наукові підходи щодо організації та управління процесом художньо-естетичного виховання учнів. Представлено нову систему формування й розвитку естетичної культури школярів на прикладі діяльності Малої академії народних мистецтв та ремесел, що діє на базі Березнівської ЗОШ І – ІІІ ступенів № 2. Презентовано систему управління художньо-естетичним вихованням учнів у даному закладі, що забезпечує освітні потреби кожного школяра відповідно до його схильностей, інтересів, можливостей.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

27

Мирошникова, Маріанна. "ДІАГНОСТИКА РІВНЯ СФОРМОВАНОСТІ ЕСТЕТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ КУРСАНТІВ У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 17, № 2 (26 січня 2020): 206–39. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v17i2.43.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглядається проблема формування та діагностики сформованості естетичної культури майбутніх офіцерів поліції при викладанні іноземної (англійської) мови у закладах вищої освіти МВС України. Автор розкриває взаємозв’язок процесу формування естетичної культури майбутніх офіцерів поліції з формуванням їх етико-професійної та мовної культури. Відзначається, що естетична культура майбутніх офіцерів поліції є складною системою, що складається з взаємодіючих компонентів естетичної свідомості, установок і якостей її формування в процесі професійної підготовки відбувається на свідомому, операційно-діяльному і системно-результативному рівнях. Автор статті підкреслює роль оцінювально-результативного компонента процесу формування естетичної культури курсантів та вважає, що процес формування естетичної культури курсантів на заняттях з іноземної (англійської) мови у вищих навчальних закладах МВС необхідно супроводжувати діагностикою рівнів їх естетичної культури. У статті розглядаються рівні, показники і критерії сформованості естетичної культури майбутніх офіцерів поліції, зокрема, ряд особистісно-орієнтованих критеріїв для визначення рівнів сформованості естетичної культури курсантів, які можуть використовуватися в процесі викладання англійської мови і в процесі виховання майбутніх фахівців.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

28

Grytsyuk, M. Yu, та Yu I. Hrytsiuk. "ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ ТА СТІЙКИЙ РОЗВИТОК ТУРИЗМУ В КАРПАТСЬКОМУ РЕГІОНІ УКРАЇНИ". Scientific Bulletin of UNFU 28, № 2 (29 березня 2018): 99–110. http://dx.doi.org/10.15421/40280219.

Повний текст джерела

Анотація:

Розглянуто основні проблеми природокористування та стійкого розвитку туризму в Карпатському регіоні України, що дало змогу встановити баланс між задоволенням сучасних потреб місцевого населення і захистом інтересів майбутніх поколінь з врахуванням безпечного стану довкілля. Виділено основні пріоритети охорони та екологічно безпечного використання природних ресурсів Українських Карпат в економічній і туристичній діяльності регіону, сформульовано основні принципи стійкого розвитку туризму в регіоні, що дасть змогу органам державної влади вирішити економічні проблеми місцевих громад і підвищить туристичну привабливість регіону. Внаслідок проведеного аналізу наявних планів заходів з реалізації стратегій розвитку областей, прилеглих до Карпатського регіону, на період до 2020 року з'ясовано нагальні проблеми стійкого розвитку туризму в регіоні, діяльність якого має ґрунтуватися на принципах збалансованого розвитку особи, суспільства й держави в поєднанні з охороною навколишнього середовища, яке їх оточує. Встановлено, що стійкий розвиток туризму в регіоні Українських Карпат має задовольняти теперішні потреби туристів, відпочивальників і місцевого населення загалом, а також раціонально використовувати наявні природні ресурси й примножувати туристичний потенціал регіону як тепер, так і в майбутньому. З'ясовано, що органам місцевої влади потрібно так здійснювати управління усіма туристичними об'єктами і курортно-рекреаційними комплексами, щоб не тільки задовольняти економічні, соціальні та естетичні потреби туристів і місцевих громад, а й зберігати їхню культурну цілісність, важливі еколого-економічні процеси, біологічну різноманітність і системи життєзабезпечення. Виявлено, що продукція стійкого розвитку туризму, насамперед надані туристичні послуги, має бути узгоджена з місцевим природним середовищем, суспільством і державою, їхньою культурою і звичаями в такий спосіб, щоб це приносило усім користь, а не збиток туристичній діяльності та гальмувало подальший розвиток туризму.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

29

ОРДІНА, Л. Л. "ВПЛИВ УКРАЇНСЬКОГО МИСТЕЦТВА НА РОЗВИТОК ЕСТЕТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ СТУДЕНТІВ У ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ". АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ПЕДАГОГІКА» 2, № 3 (17 листопада 2021): 46–50. http://dx.doi.org/10.52726/as.pedagogy/2021.3.2.7.

Повний текст джерела

Анотація:

У наш час, коли національні чинники зумовлюють розвиток освітянської справи, не викликає сумніву необ- хідність ґрунтовного опрацювання надбань українського мистецтва у вищій школі. У статті розглянуто змістовні характеристики розвитку естетичної культури студентів у закладах вищої освіти, що зумовлюють гармонізацію національного і міжкультурного підходу до опанування українського мистецтва. Окреслено художні переваги тво- рів українських авторів, що впливають на активізацію естетичного сприймання, оцінку, творчу інтерпретацію у навчально-виховному процесі. У статті проаналізовано способи впливу українського мистецтва на розвиток естетичної культури студентів у закладах вищої освіти: творче опанування надбань національної художньої куль- тури, що передбачає застосування художньо-порівняльних підходів як шлях отримання теоретичних відомостей про твори українських митців; пізнання стильових засад українського мистецтва в системі усвідомлення студен- тами образного мислення українських авторів; національно-вартісна орієнтація естетичного самовизначення сту- дентів, що дозволяє оцінювати світову культуру через призму національного бачення, зберігати і розповсюджу- вати цінності українського мистецтва. Зазначено, що фундаментальною проблемою педагогічного забезпечення процесу пізнання творів національного мистецтва є визначення естетичних орієнтирів відбору художнього мате- ріалу, в процесі опрацювання і засвоєння якого має відбуватись естетичний розвиток особистості. Моделювання діяльності викладача передбачає різноманітні пошукові завдання в галузі інтерпретації, що опосередковуються його естетичними орієнтирами, спонукання студентів до якомога ширшого осягнення художніх надбань україн- ського мистецтва та подолання нейтрального до них ставлення. У статті визначено сутність історико-стильового підходу, який дозволив проаналізувати художні стилі на історичній основі. Фольклорна семантика, образні засади виразової героїчної тематики, що визначають своєрідність українського мистецтва, створюють умови для виник- нення ефекту співпереживання змісту художніх творів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

30

Пивоваренко, М. С. "СИСТЕМА ВИХОВАННЯ МОРАЛЬНО-ЕСТЕТИЧНИХ ЯКОСТЕЙ У ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ЗАСОБАМИ МУЗИЧНО-РИТМІЧНОЇ ГІМНАСТИКИ: ВІД МОДЕЛЮВАННЯ ДО РЕАЛІЗАЦІЇ". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 98, № 5 (1 грудня 2020): 186–95. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2020-98-5-186-195.

Повний текст джерела

Анотація:

Нині все більше набувають актуальності проблеми виховання високоморального, висококультурного, фізично досконалого молодого покоління, спроможного до розбудови могутньої держави. Тому серед провідних завдань, що постають перед сучасною системою освіти варто виокремити пріоритети цілісного розвитку й гармонійного виховання особистості, зокрема її морально-естетичних якостей. Зауважимо, що основоположною ланкою освіти у процесі виховання означених якостей, є дошкільна. Тому окреслюється важливість цілеспрямованості виховання, починаючи з дошкільного дитинства. У статті визначено роль методу моделювання в галузі освіти. Означено коло передових наукових праць з досліджуваної проблеми. Розкрито ключові аспекти структурно-функціональної моделі системи виховання морально-естетичних якостей у дітей старшого дошкільного віку засобами музично-ритмічної гімнастики. У процесі розгляду запропонованої структурно-функціональної моделі висвітлено складові кожного блоку та їх роль у досягненні передбачуваного результату. Також у статті окреслено шляхи впровадження структурно-функціональної моделі системи виховання морально-естетичних якостей у дітей старшого дошкільного віку засобами музично-ритмічної гімнастики в освітній процес сучасного закладу дошкільної освіти, та вагоме значення результативності її впровадження. Серед способів реалізації представленої моделі визначено роботу з дітьми дошкільного віку й здобувачами педагогічних закладів вищої освіти. Перспективою подальших наукових досліджень визначено: розширення кола методів і засобів педагогічної діяльності задля підвищення морально-естетичної вихованості молодого покоління.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

31

Гуменюк, Тетяна Костянтинівна. "ЕСТЕТИЧНІ АСПЕКТИ МЕТА- І ДІДЖИМОДЕРНІЗМУ В КОНЦЕПЦІЇ ПОСТПОСТМОДЕРНІЗМУ". Питання культурології, № 38 (29 жовтня 2021): 65–75. http://dx.doi.org/10.31866/2410-1311.38.2021.245651.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета статті — вивчити естетичні аспекти мета- і діджимодернізму в концепції постпостмодернізму; виявити здатність нових систем поглядів виразити та відобразити зміни, що відбуваються. Методологію дослідження становлять методи порівняльного аналізу і синтезу, які надали можливість виявити основні риси і ключові поняття постпостмодернізму. Історико-культурний підхід дозволив зрозуміти, що модерн в процесі свого становлення заперечував увесь попередній культурний досвід, а постмодерн викривав його лицемірство, проте не пропонував нічого конструктивного. Системний метод застосовувався для усвідомлення взаємозв’язків у системі культурного середовища, оскільки метамодерн вже використовує попередній досвід і традиції не з позиції заперечення, пародії та сарказму, а з позиції поваги. Наукова новизна полягає в аналізі передумов, що призвели до зміни основних парадигм XX–XXI ст. (модерну, постмодерну) і становлення постпостмодерну. Розглянуто їх основні естетичні аспекти, схожість і відмінності, помилки і відкриття. Висновки. Встановлено, що зароджується нова концепція постпостмодернізму. Відкидаючи агресивне заперечення попереднього досвіду, вона вбирає в себе все краще від модернізму й постмодернізму і в цьому її велика творча сила. Нове молоде покоління епохи постпостмодерну з дитячих років занурене у світ цифрових технологій та процеси глобалізації і може комфортно й невимушено існувати у середовищі перманентних змін. Його новою якістю стає відсутність страху перед необхідністю до змін у власному житті і навколишньому світі. Водночас постпостмодернізм — концепція поглядів на сучасне життя, формування якої триває дотепер. Він у розвитку, як і світ, що його створив, потребує доопрацювання і доповнення тим досвідом, що буде накопичуватись з огляду на подальший рух людства уперед.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

32

Хохлов, Артем. "ХУДОЖНЬО-ЕСТЕТИЧНЕ НАВЧАННЯ – ДЖЕРЕЛО ЕНЕРГІЇ МОРАЛЬНОГО ХАРАКТЕРУ". Молодий вчений, № 11 (99) (30 листопада 2021): 193–96. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-11-99-43.

Повний текст джерела

Анотація:

Як сонячна енергія забезпечує життя на планеті, так художньо-естетичне навчання є джерелом духовного й морального на Землі. Стаття присвячена дослідженню сутності та значимості художньо-естетичного навчання в контексті формування та розвитку особистості учня, його морального характеру, емоційно-ціннісної системи. Наведено приклади й докази переваги високоморального й суспільно орієнтованого навчання перед навчанням як системи знань, умінь і навичок. У статті наголошується, що постійно зростаючий рівень глобалізаційних процесів та їхній вплив на пріоритети кожної людини, суспільства та світу призводить до занепаду стійких культурних, громадянських, духовних, моральних проявів й орієнтирів особистості. Розглянуто й аналізовано поняття «ентелехія» як першомотиву і внутрішньої стимулюючої енергії давньогрецького науковця Арістотеля; «енергії морального характеру» Гербарта, яке німецький педагог, психолог і філософ визначає ціллю морального навчання й виховання. Ентелехія і енергія можуть бути розглянуті єдино як вмотивована рушійна сила внутрішньої моралі. Продемонстровано зв’язок цієї енергії із навчанням засобами мистецтва, її значення у всебічному, творчому та моральному розвитку особистості учня, яка має розглядатися як фундаментальна складова суспільства. Визначено, що художньо-естетична освіта у сучасному світі з урахуванням світових вимог і тенденцій несе і має нести ключове значення у формуванні морального характеру учня.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

33

Борзик, О. Б. "АСПЕКТНИЙ АНАЛІЗ ГЕНЕЗИ КАТЕГОРІЇ «ГАРМОНІЯ»". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 97, № 4 (30 вересня 2020): 25–36. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2020-97-4-25-36.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття присвячена аспектному аналізу ґенези категорії «гармонія». Установлено, що сучасне суспільство потребує професійних дій щодо окультурення, утвердження морально-ціннісних орієнтирів, сприяння самоусвідомленню того, що людина є гармонійною часточкою Всесвіту та відновлення гармонії у системі людина-людина-природа-суспільство. З’ясовано, що відповідно до специфіки певного напряму науки різні аспекти феномену «гармонія» безпосередньо чи опосередковано розкриваються філософією, психологією, етикою, естетикою та педагогікою. Аналіз наукової літератури засвідчив, що гармонія є філософською категорією, розуміння якої в кожному історичному часовому проміжку пов’язане з проблемами космології, гносеології, етики, базисом яких є естетичні ідеали та уявлення про особистість, суспільство та світобудову. Установлено, що вперше лексема «гармонія» зустрічається у міфології давніх греків. Доведено, що Античність сформувала раціоналістичну гармонію як пайдею, що відображає духовні, моральні, етичні й естетичні імплікації. Наголошено, що прихід епохи Нового часу надає естетичне пояснення явищу гармонії як прекрасного: результат зміни світогляду особистості, злиття внутрішнього світу в єдине гармонійне ціле шляхом вольової діяльності. З’ясовано, що у Новітньому часі розуміння гармонії набуває більш диференційного та структурованого вигляду, де простежуються не лише філософські, але й психологічні аспекти. Установлено, що наприкінці ХХ століття уявлення про гармонію піддається іронічному, деструктивному поштовху редукції, змінити які покликане ХІХ століття шляхом відновлення втрачених духовних, моральних істин. Доведено, що сучасні науковці розкривають поняття «гармонія» крізь призму благополуччя, краси та духовності.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

34

Дундяк, Ірина Миколаївна. "ШЕВЧЕНКІАНА ОПАНАСА ЗАЛИВАХИ: КОНТЕКСТИ ТА СМИСЛИ". Вісник КНУКіМ. Серія «Мистецтвознавство», № 44 (25 червня 2021): 11–17. http://dx.doi.org/10.31866/2410-1176.44.2021.235214.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета статті – проаналізувати особливості створення та типологічні й художньо-композиційні аспекти творів художника-шістдесятника Опанаса Заливахи, здійснити мистецтвознавчий аналіз образотворчої шевченкіани майстра в контексті історико-культурних процесів. Методологічні засади дослідження базуються на системі загальних науково- дослідних принципів, методів і підходів. У статті застосували системний та комплексний методи, а також принципи історизму, всебічності, об’єктивності, які забезпечують різнопланове вивчення об’єкта і предмета дослідження. Водночас використали структурно-типологічний метод для систематизації та опрацювання текстових і візуальних джерел, застосували іконологічний метод для розкриття образно-символічного змісту зображень Т. Шевченка. Наукова новизна. Вперше у статті зробили спробу окреслити значення художньої шевченкіани О. Заливахи в контексті взаємодії історико-культурних процесів. Крім того, ввели до наукового обігу твори на шевченківську тематику та усебічно проаналізували образно-смисловий зміст авторського доробку художника. Висновки. Під час системного опрацювання естетичних та філософсько-змістових смислів у художній шевченкіані О. Заливахи чітко визначили варіанти вшанування поета художниками-шістдесятниками. Пильну увагу зосередили на трактуванні образу Шевченка як національно-революційного пророка України, на поступовій зміні семантики образу від Шевченка-Бунтаря до Шевченка-Філософа і згодом знову до Шевченка-Борця. Візуальні образи Т. Шевченка, виконані О. Заливахою, мають потужне духовно-естетичне наповнення, сприяють розумінню мистецького та національного світогляду шістдесятників другої половини ХХ століття.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

35

Мішеніна, Тетяна Михайлівна, та Ксенія Анатоліївна Качайло. "Стилістичний ресурс односкладних речень у відтворенні синестезійної природи художнього тла". Філологічні студії: Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету 17 (27 жовтня 2017): 161–71. http://dx.doi.org/10.31812/filstd.v17i0.141.

Повний текст джерела

Анотація:

Публікацію присвячено розкриттю стилістичного ресурсу односкладних речень, структурно-семантичні особливості яких відтворюють синестезійну природу художньої архітектоніки. Досліджено типові синестезійні образи, застосовувані в мовній системі; проаналізовано механізми утворення і функціонування синестезійних образів; розглянуто аспект вироблення естетичної чуттєвості в аспекті спрямування естетичного знання в розробленні синестезійних мовних образів в українській літературній традиції загалом, літературі рідного краю зокрема. Акцентовано на тому, що сформований контент синестезійних мовних образів становить стилістичний ресурс мовної системи.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

36

Лебедь, Юлія. "ОБРАЗ ЖІНКИ В ТВОРІ «ОДИНАДЦЯТЬ ХВИЛИН» П. КОЕЛЬО". Молодий вчений, № 4.1(104.1) (30 квітня 2022): 27–30. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2022-104.1-7.

Повний текст джерела

Анотація:

Художній образ – одна з найбільш багатогранних і складних естетичних категорій, яка є об’єктом аналізу низки гуманітарних наукових дисциплін; при цьому в кожному випадку змінюється ракурс розгляду, розуміння і витлумачення цієї категорії. Образ жінки в мистецтві особливий, один із найголовніших у літературі. Мета статті – проаналізувати специфіку жіночого образу в творі П. Коельо «Одинадцять хвилин». Сьогоднішні наукові дослідження про літературу практично оминають думку про те, що література є мисленням художніми образами, а інтерпретація художнього твору – це майже завжди інтерпретація образної, тобто ідеальної дійсності. Літературно-теоретичні дослідження другої половини ХХ ст. позначені потужним впливом герменевтичних і постструктуралістичних, а останнім часом – і постмодерністичних ідей; предметом дослідження в них, як правило, є специфіка, структура та художня семантика різного типу висловлювань. При цьому ігнорується той факт, що мовна специфіка дискурсу є лише формою існування художнього світу. Адже кожен літературний твір – це система макро- і мікрохудожніх образів, що репрезентують найважливіші ідейно-естетичні сенси літературного твору.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

37

Пономарьова, Олена Миколаївна. "Інтеграція в системі підготовки фахівців мистецьких спеціальностей у вищих навчальних закладах України". Освітній вимір 38 (16 травня 2013): 252–57. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.v38i0.3221.

Повний текст джерела

Анотація:

Пономарьова О. М. Інтеграція в системі підготовки фахівців мистецьких спеціальностей у вищих навчальних закладах України У статті вища мистецька освіта розглядається як поліінтегрована професійно-педагогічна система підготовки фахівців мистецьких спеціальностей у вищих навчальних закладах України, спрямована на збереження, відтворення та примноження суспільно-культурних, культурно-мистецьких, творчо-мистецьких, творчо-виконавських, мистецько-педагогічних, художньо-проектних, естетико-виховних, художньо-естетичних та просвітницьких традицій світової та української культури.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

38

Ушаков, A. C. "ЦІННІСНИЙ ВИМІР ОБРАЗУ ЛЮДИНИ КУЛЬТУРИ". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 92, № 5 (29 листопада 2019): 211–28. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2019-92-5-211-228.

Повний текст джерела

Анотація:

Статтю присвячено теоретичному аналізу проблеми впливу духовних цінностей на формування образу людини культури. Автором розкрито сутність понять: «людина культури», «образ людини культури», представлено структуру ціннісної системи особистості, проаналізовано особливості детермінаційного впливу духовних цінностей на особистісний розвиток в цілому; окреслено напрями педагогічного впливу, що сприяє формуванню образу людини культури у студентської молоді. Акцентується увага на тому, що людина як суб’єкт і об’єкт культури є носієм вищих (духовних, моральних, естетичних, творчих, інтелектуальних) цінностей і одночасно джерелом їхнього виникнення або трансформації. Особливістю людини культури є спрямованість на індивідуальний особистісний розвиток та духовну, творчу самореалізацію в соціумі. У статті визначено двокомпонентну структуру ціннісної системи особистості: об’єктивні цінності, що представлені суспільними ідеалами та суб’єктивні цінності, які визначають світогляд людини та мотиви її поведінки. Засвоєння духовних цінностей та морально-етичних норм стає підґрунтям розвитку образу людини культури, що детермінує подальший особистісний розвиток у напрямі актуалізації зазначених цінностей. Формуванню образу людини культури у студентської молоді сприяє ознайомлення з найкращими взірцями світової культурної спадщини, де вдало поєднуються інтелектуальний, естетичний, духовний і моральний розвиток особистості, Ключові слова: людина культури, образ людини культури, духовні цінності, моральні цінності, ціннісна логосфера.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

39

Tarasenko, H. S. "ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ У ДОШКІЛЬНИКІВ ГУМАНІСТИЧНОГО СВІТОГЛЯДУ В ПРОЦЕСІ ВЗАЄМОДІЇ З ПРИРОДОЮ". Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki 2, № 1 (8 вересня 2021): 81–86. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2021-1-2-12.

Повний текст джерела

Анотація:

Статтю присвячено проблемі гуманізації виховання дітей дошкільного віку. Вихідною дослідницькою позицією є визнання вираженого зв’язку між гуманізмом і ставленням дитини до природи. Гуманізм як особистісна риса може бути сформований лише у процесі адекватно організованої взаємодії дитини з довкіллям. Гуманістичний світогляд у статті презентовано як систему знань і переконань, які зумовлюють народження та реалізацію індивідом вчинкових програм на засадах глибокої людяності, тобто на основі усвідомлення цінності життя як феномена земного буття. У статті презентовано результати теоретичного та емпіричного дослідження типів ставлення дошкільників до природи в контексті формування у них гуманістичного світогляду. З’ясовано домінуючі мотиви у структурі ставлення дошкільників до природи. Узагальнено результати спостережень за безпосередньою поведінкою дітей у природі. Аналізовано дитяча творчість, а також зміст і характер діяльності дошкільників у природі. Як результат, виокремлено і охарактеризовано такі типи ставлення дітей до природи, як прагматичний, дослідницький, художній, а також декілька змішаних типів оцінних і поведінкових реакцій дошкільників на естетичну виразність довкілля. Кількісне співвідношення типів ставлення дітей до природи в експериментальній групі засвідчило його багатовекторність із великою часткою утилітарно-пізнавальних мотивів. Зроблено висновок про те, що дошкільна педагогіка повинна системно турбуватися про належну аксіологічну культуру ставлення дітей до природи і не нехтувати таким впливовим чинником гуманізації свідомості дітей, як формування естетичного ставлення до світу. Відчуття естетичної виразності природи, народження потреби милосердно її оберігати можуть стати надійним регулятором дитячих поведінкових програм, сформованих на гуманістичних засадах.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

40

Жемберова, В. "Жанр як пізнавальна та естетична система". Іноземна філологія, Вип. 118 (2007): 77–80.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

41

КРАСОВСЬКА, Ольга, Ольга ХОМ’ЯК та Алла ВЕРЕМЧУК. "ДІАГНОСТИКА ЦІННІСНО-ЕСТЕТИЧНОГО КОМПОНЕНТА ПРОФЕСІЙНОЇ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ ДО НАВЧАННЯ ІНТЕГРОВАНИХ КУРСІВ «Я ДОСЛІДЖУЮ СВІТ» І «МИСТЕЦТВО» В УМОВАХ НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ШКОЛИ". Acta Paedagogica Volynienses, № 3 (27 жовтня 2021): 83–91. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2021.3.13.

Повний текст джерела

Анотація:

Статтю присвячено проблемі професійної підготовки майбутніх учителів початкової школи до навчання інтегрованих курсів «Я досліджую світ» і «Мистецтво» в умовах Нової української школи. Авторами уточнено зміст поняття «професійна готовність до освітньої діяльності майбутніх учителів початкової школи», яке тлумачиться як інтегроване утворення особистості, спрямоване на ефективне розв’язання освітніх завдань інтегрованих курсів «Я досліджую світ» і «Мистецтво» за допомогою сформованої системи психолого-педаго- гічних і методико-галузевих знань, умінь, мотивів і ціннісних ставлень, якостей і здібностей педагога, необхідних для ефективного виконання всіх видів освітньої діяльності. Доведено, що важливе значення в структурі профе- сійної готовності майбутнього вчителя початкової школи до навчання інтегрованих курсів «Я досліджую світ» і «Мистецтво» відіграє ціннісно-естетичний компонент, який містить світоглядний та емоційно-естетичний критерії. Здійснено діагностику означеного компонента професійної готовності майбутніх учителів початкової школи до навчання інтегрованих курсів «Я досліджую світ» і «Мистецтво» в умовах Нової української школи. За проаналізованими результатами діагностики зроблено висновки, що емоційно-естетична готовність сту- дентів до професійної діяльності в початковій школі зафіксована на елементарному й репродуктивному рівні, зростання якого залежить від розвитку емпатійних здібностей майбутніх педагогів і здатності емоційно-есте- тичної оцінки людських взаємин, природних явищ та об’єктів, цінностей художньої культури, творів мисте- цтва, отже, виникає потреба в оновленні змісту й процесуальної сторони професійної підготовки майбутнього вчителя початкової школи з метою формування емоційно-естетичного компонента професійної готовності до навчання інтегрованих курсів «Я досліджую світ» й «Мистецтво» в умовах Нової української школи.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

42

Томашевський, Володимир. "Проблема професійної підготовки майбутніх дизайнерів у системі вищих навчальних закладів". Освітній вимір 41 (8 травня 2014): 121–27. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.v41i0.2879.

Повний текст джерела

Анотація:

Томашевський В. В. Проблема професійної підготовки майбутніх дизайнерів у системі вищих навчальних закладів. У статті розглянуто роль естетичної культури у процесі підготовки майбутніх дизайнерів у системі вищих навчальних закладів України на сучасному етапі розвитку суспільства, а також її структуру, надано характеристики окремих структурних компонентів естетичної культури, а саме естетичної свідомості й естетичної діяльності та їх складових категорій.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

43

Турчина, І. С. "Естетичне виховання в системі педагогічних поглядів О.Кониського". Вісник Чернігівського національного педагогічного університету. Педагогічні науки, Вип. 96 (2012): 223–25.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

44

Турчина, І. С. "Естетичне виховання в системі педагогічних поглядів О.Кониського". Вісник Чернігівського національного педагогічного університету. Педагогічні науки, Вип. 96 (2012): 223–25.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

45

Турчина, І. С. "Естетичне виховання в системі педагогічних поглядів О.Кониського". Вісник Чернігівського національного педагогічного університету. Педагогічні науки, Вип. 96 (2012): 223–25.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

46

Турчина, І. С. "Естетичне виховання в системі педагогічних поглядів О.Кониського". Вісник Чернігівського національного педагогічного університету. Педагогічні науки, Вип. 96 (2012): 223–25.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

47

Турчина, І. С. "Естетичне виховання в системі педагогічних поглядів О.Кониського". Вісник Чернігівського національного педагогічного університету. Педагогічні науки, Вип. 96 (2012): 223–25.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

48

Пославський, Антон Олександрович. "ПРОБЛЕМИ ЕВОЛЮЦІЇ ЄВРОПЕЙСЬКОГО КАМЕРНО-АНСАМБЛЕВОГО ІНСТРУМЕНТАЛІЗМУ". Вісник КНУКіМ. Серія «Мистецтвознавство», № 44 (25 червня 2021): 86–94. http://dx.doi.org/10.31866/2410-1176.44.2021.235380.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета статті – розглянути еволюцію європейського камерно-ансамблевого інструменталізму як особливого типу музичного мислення, а також дослідити жанрове поле радикальної трансформації традиційних прийомів композиторського письма. Методологія дослідження. Закономірності камерно-ансамблевого інструменталізму у творах європейських композиторів проаналізовані із застосуванням методу історизму, загальноестетичний метод використаний у дослідженні естетично-стильового феномену інструменталізму, а предмет дослідження статті вдалося системно опрацювати з допомогою музично-аналітичного методу. Наукова новизна. У музично-теоретичних та виконавських дослідженнях проблема інструменталізму розглянута під кутом нових інструментально-виразових засобів музики першої половини XX століття. Уперше проаналізовані витоки, семантика та головні тенденції еволюції камерно-ансамблевого інструменталізму як особливого типу мислення в музичній культурі Європи. Висновки. Джерела і традиції камерно-ансамблевого інструменталізму репрезентовані стилями європейської музики від епохи Бароко до нової Віденської школи. Камерно-інструментальний ансамбль як особливий тип музичного мислення активно функціонує зі стильовими «константами» і «змінними», із темброво-фактурними та просторово-часовими комплексами як стилістичними домінантами в камерно-ансамблевому інструменталізмі. Камерний ансамбль інструментального типу розвивався у двох вимірах: інтроспективному як романтичний камерний ансамбль та конструктивно-ігровому, гастрольному стилі епох пізнього Ренесансу й Бароко. Романтики розробляли переважно темброво-фактурну сферу інструментального ансамблю, експериментували зі складами, створювали нові типи змішаних (політембрових) звучань. Антиромантична лінія розвитку була пов’язана із семантико-композиційним рівнем жанрової системи, докорінним переосмисленням характеру звукових структур у розмаїтих техніках композиції, переакцентуванням у системі засобів виразно-конструктивного комплексу музики.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

49

Хараман, Наталія Олександрівна. "Порівняння в образній системі «Щоденника» Олександра Довженка". Філологічні студії: Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету 9, № 1 (16 жовтня 2013): 626–31. http://dx.doi.org/10.31812/filstd.v9i1.590.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті досліджено порівняльні конструкції в мові «Щоденника» Олександра Довженка. Визначено стилістичні властивості та естетичну роль порівнянь у тексті, їхнє місце і значення в індивідуально-авторській картині світу.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

50

Радько, Ганна, та Ігор Дорошенко. "ВЗАЄМОДІЯ СЛОВА І МУЗИКИ У ПОЕТИЧНОМУ ЦИКЛІ ЛЕСІ УКРАЇНКИ «СІМ СТРУН»". Молодий вчений, № 5 (93) (31 травня 2021): 244–51. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-5-93-46.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття присвячена взаємовпливам і взаємодії художнього слова з несловесними видами мистецтва, зокрема музикою, на матеріалі поетичного циклу Лесі Українки «Сім струн, написаного 1890 року 19-річною авторкою. Провідною методологією цього дослідження стала семіотика – наука, що вивчає міжмистецькі взаємовпливи і зв’язки, функціонування знаків та інформаційних знакових систем. Розглядаючи поетичний цикл Лесі Українки «Сім струн» як систему мовних, поетичних, жанрових і музичних знаків, і детерміновуючи його як комунікативну систему, спробували через мову як метасистему встановити відповідну систему музичної знакової ієрархії, і дослідити цикл у категоріях міжмистецьких – інтерсеміотичних зв’язків. З’ясовано, що кожен із семи віршів циклу написаний у відповідності до нот тональності до-мажор: ДО, РЕ, МІ, ФА, СОЛЬ, ЛЯ, СІ, та жанрово-строфічної організації вірша: ГІМНУ, ПІСНІ, КОЛИСКОВОЇ, СОНЕТА, РОНДО, НОКТЮРНУ, СЕТТІНИ. Досліджуваний матеріал дав можливість подивитися на поетичні твори циклу водночас і як на музичні, зі специфічною композицією та наскрізною ідеєю та образами. Різні за мотивами, інтонаційно-ритмічною структурою, строфічною будовою, жанрами, твори циклу «Сім струн» Лесі Українки завдяки композиційній єдності набувають додаткової естетичної вартості, сприймаються як новий твір. Кожен твір зберігає відносну автономію, але між ними існує відцентрово-доцентровий зв'язок. Залучений для дослідження словесний і музичний матеріал поетичного циклу Лесі Українки підтверджує думку про те, що базові міжмистецькі одиниці (попри значні відмінності в знакових системах різних видів мистецтва) спільні для них, мають механізми взаємопереходу художніх образів у слово, слова в простір, простір у звук, художнє слово тяжіє до візуальної та аудіальної комунікації, прояву явища синестезії. У статті подані оригінальні партитури, написані Ігорем Дорошенком до віршів «До» (гімн), «Ре» (пісня) та «Сі» (сеттіна).

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

Статті в журналах з теми "Естетичні системи"

Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями