Статті в журналах з теми "Естетичний потенціал"
Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Естетичний потенціал.
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-50 статей у журналах для дослідження на тему "Естетичний потенціал".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Rambu, Nicolae, N. O. Fedchyshyn та O. H. Permiakova. "ФІЛОСОФСЬКИЙ І ПЕДАГОГІЧНИЙ АСПЕКТИ ЕСТЕТИЧНОГО ВИХОВАННЯ В НІМЕЧЧИНІ ТА ФРАНЦІЇ: МИНУЛЕ Й СЬОГОДЕННЯ". Медична освіта, № 3 (31 жовтня 2019): 128–34. http://dx.doi.org/10.11603/me.2414-5998.2019.3.10536.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті узагальнено педагогічний та історико-філософський досвід естетичного виховання у Німеччині та Франції. Обґрунтовано, що естетичний розвиток дитини є важливим елементом виховного процесу. На основі аналізу філософської концепції та педагогічних поглядів Й.-Ф. Гербарта з’ясовано, що у виховному процесі дитини чільне місце належить естетичній складовій (художній потенціал, вільне й творче вираження думки, переживань). Обґрунтовано актуальні підходи німецького мислителя до розв’язання важливих проблем виховання та естетичного розвитку дитини. Розкрито модель естетичного розвитку дитини у Франції, ставлення до навколишньої дійсності і мистецтва, уміння сприймати прояви прекрасного у природі, побуті, людських взаєминах. Пояснено необхідність виховання здатності до естетичної діяльності (творчості, задоволення, формування естетичних смаків, почуттів, ідеалів).
Вивчення історичного досвіду Німеччини та Франції щодо естетичного виховання, у якому втілені передові ідеї європейської педагогічної думки і які займають сьогодні лідерські позиції у навчально-виховному процесі, становить значний інтерес серед вчених, педагогів-практиків. З педагогічної точки зору, естетичне виховання у Німеччині та Франції ґрунтується на першочерговому розвитку у дитини естетичного сприйняття, креативності, мистецького бачення: художнє слово, музика, живопис.
2
Царенок, А. В. "Естетичний потенціал візантійської аскетики". Філософські обрії, Вип. 37 (2017): 111–23.
Знайти повний текст джерела
3
Царенок, А. В. "Естетичний потенціал візантійської аскетики". Філософські обрії, Вип. 37 (2017): 111–23.
Знайти повний текст джерела
4
Царенок, А. В. "Естетичний потенціал візантійської аскетики". Філософські обрії, Вип. 37 (2017): 111–23.
Знайти повний текст джерела
5
Царенок, А. В. "Естетичний потенціал візантійської аскетики". Філософські обрії, Вип. 37 (2017): 111–23.
Знайти повний текст джерела
6
Царенок, А. В. "Естетичний потенціал візантійської аскетики". Філософські обрії, Вип. 37 (2017): 111–23.
Знайти повний текст джерела
7
Мацько, В. "Естетичний потенціал родинно-обрядового жанру: весільні пісні подолян". Література. Фольклор. Проблеми поетики, Вип. 36 (2012): 188–94.
Знайти повний текст джерела
8
Косачова, О. О. "Проблема толерантності культур в ігровому кінематографі: естетичний потенціал". Культура України. Серія: Мистецтвознавство, вип. 53 (2016): 206–19.
Знайти повний текст джерела
9
Миленька, Галина. "Естетичний потенціал теоретичної спадщини Фрідріха Шіллера : до постановки проблеми". Науковий вісник Київського національного університету театру, кіно і телебачення, Вип. 4/5 (2009): 28–46.
Знайти повний текст джерела
10
Горенко, О. П. "Естетичний потенціал антропонімікону новели Е.А. По "Падіння дому Ашерів"". Літературознавчі студії. Б-ка Ін-ту філології, Вип. 26 (2010): 113–19.
Знайти повний текст джерела
11
Миленька, Галина. "Естетичний потенціал теоретичної спадщини Фрідріха Шіллера : до постановки проблеми". Науковий вісник Київського національного університету театру, кіно і телебачення, Вип. 4/5 (2009): 28–46.
Знайти повний текст джерела
12
Миленька, Галина. "Естетичний потенціал теоретичної спадщини Фрідріха Шіллера : до постановки проблеми". Науковий вісник Київського національного університету театру, кіно і телебачення, Вип. 4/5 (2009): 28–46.
Знайти повний текст джерела
13
Миленька, Галина. "Естетичний потенціал теоретичної спадщини Фрідріха Шіллера : до постановки проблеми". Науковий вісник Київського національного університету театру, кіно і телебачення, Вип. 4/5 (2009): 28–46.
Знайти повний текст джерела
14
Миленька, Галина. "Естетичний потенціал теоретичної спадщини Фрідріха Шіллера : до постановки проблеми". Науковий вісник Київського національного університету театру, кіно і телебачення, Вип. 4/5 (2009): 28–46.
Знайти повний текст джерела
15
KARBASHEVSKA, Oksana, та Iryna BILIANSKA. "ІНТЕРПРЕТАЦІЯ ПОЕТИЧНИХ ТЕКСТІВ ЯК ЗАСІБ РОЗВИТКУ ЛІНГВОСОЦІОКУЛЬТУРНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ СТУДЕНТІВ". Освітні обрії 48, № 1 (9 квітня 2019): 52–56. http://dx.doi.org/10.15330/obrii.48.1.52-56.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті представлено загальний зміст елективної навчальної дисципліни «Інтерпретація поетичного тексту». Описано такі теми курсу, як «поезія у колі красних мистецтв», «образність і символізм у поезії», «англо-шотландська фольклорна балада». Зазначено, що художні твори мають високий естетичний, виховний і розвивальний потенціал, а інтерпретація закладеної у них інформації стимулює аналітичне мислення студентів, розвиває їх художньо-естетичне сприйняття, збагачує духовний світ. Зроблено висновок про те, що сформувати лінгвосоціокультурну компетентність студентів можливо засобами тлумачення поетичних творів, оскільки опосередкована міжкультурна комунікація зумовлює розширення кругозору студентів лінгвосоціокультурними знаннями, які є необхідними для досягнення порозуміння у ситуаціях міжкультурного спілкування та розвитку їх здатності до медіації в усній чи письмовій формі. Наголошено, що інтерпретація поетичних творів сприятиме вихованню любові та інтересу до естетики художнього слова, фаху філолога.
16
Ушаков, А. С. "КРИТЕРІЇ Й ПОКАЗНИКИ СФОРМОВАНОСТІ ОДУХОТВОРЕНОГО ОБРАЗУ ЛЮДИНИ КУЛЬТУРИ В СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 95, № 2 (13 травня 2020): 214–29. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2020-95-2-214-229.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглядаються критерії і показники сформованості одухотвореного образу людини культури в студентської молоді. Обґрунтовано вибір груп критеріїв сформованості одухотвореного образу людини культури в студентської молоді, окреслено критерії сформованості образу людини культури та подано їх змістовні характеристики, схарактеризовано показники, які відповідають визначеним критеріям.
До аксіологічної групи віднесено ціннісно-смисловий та естетичний критерії, що показують сформовану систему духовних і культурних цінностей і світоглядних уявлень про сенс буття, сформований ціннісний, гуманістичний світогляд, ціннісне ставлення до національної культури, наявність естетичних і художніх потреб, здатність насолоджуватися прекрасним, сформовані естетичні смаки, прагнення до естетичного ідеалу, систему естетичних цінностей, художньо-естетичну компетентність.
До складу потребово-мотиваційної групи віднесено емоційно-оцінний та мотиваційний критерії, де показниками є: емпатія, переживання катарсису, прагнення до творчого самовияву, мотивація до оцінювання моральних якостей особистості, внутрішня потреба реалізації потенціалу носія культури, зацікавленість у наслідуванні культурних традицій, прагнення до культурної самоідентифікації.
Когнітивна група представлена когнітивним критерієм, що характеризується засвоєнням базових понять і категорій культури, вмінням оперувати цими поняттями в побудові власних суджень, етнокультурна компетентність, критичне й інноваційне мислення.
Поведінкова група представлена операційно-дійовим і діяльнісним критеріями з показниками: соціокультурна адаптивність, готовність особистості до самостійної діяльності, культуротворча і духотворча діяльність.
17
НАУМЕНКО, Наталія. "КОНОТАЦІЇ АНІМАЛІСТИЧНОЇ СИМВОЛІКИ В УКРАЇНСЬКІЙ НОВЕЛІ ЗЛАМУ ХІХ – ХХ СТОЛІТЬ". Проблеми гуманітарних наук. Серія Філологія, № 46 (29 листопада 2021): 82–89. http://dx.doi.org/10.24919/2522-4565.2021.46.10.
Повний текст джерелаАнотація:
Динамізм, мінливість, суперечливість як головні константи рубежу століть наклали відбиток і на характер усвідомлення літературного процесу. У статті показано, як саме на зміну одновимірному трактуванню літератури як відображення довкілля приходять нові рівні її розуміння – самовираження, моделювання. Унаслідок цього архетипи національ- ної культури синтезуються з оригінальними естетичними ідеями, окресленими в європейській філософській думці доби модернізму. Установлено, що в поетизації двоєдності «людина – при- рода», яку вважають сталою прикметою українського національного письменства, особли- вого значення наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. набуває символізація наскрізної деталі та фольклорного образу, увиразнюючи тим самим проблему «людина – цивілізація». Дослідження інтерпретацій тваринної символіки у творах малої прози дало змогу не лише виявити нові її значення, які в кожного окремого письменника унікальні, але й утвердити на цьому ґрунті синкретичну спорідненість людини з тим чи тим об’єктом природи. Особливості наративної структури розглянутих у статті новел Ольги Кобилянської, Василя Стефаника, Марка Черемшини допомогли простежити становлення характеру героя твору передусім у природному довкіллі, показати найтонші порухи його душі, спроєктувати минуле або майбутнє на теперішню «незвичайну» подію в його житті, зчаста супроводжу- вану спілкуванням із живою істотою. Образи й деталі новели, надто ж анімалістичні, нада- ють авторові та реципієнтові змогу «змоделювати» світ персонажа на основі кількох міст- ких символів і численних асоціацій, викликаних ними. Завдяки згаданим чинникам українська новелістика отримує естетичний потенціал космогонічного міфу, виявами якого є діалог опо- відача або розповідача з вищими силами, природними стихіями, реаліями буденного життя, їх поетизація та одухотворення.
18
Speranska, O. V., та O. V. Kobets. "Проект будівництва етнопарку в селі Червонокозацьке Запорізької області". Scientific Bulletin of UNFU 29, № 5 (30 травня 2019): 66–68. http://dx.doi.org/10.15421/40290513.
Повний текст джерелаАнотація:
Зелений туризм – нове спрямування у світовому та вітчизняному туризмі. В Україні, зокрема і в Запорізькому регіоні, є величезний потенціал для розвитку зеленого туризму. Тому в с. Червонокозацьке, у 52 км від Запоріжжя, планують створити "Парк історичних та етнографічних періодів". Ініціатором цього проекту є Інеса Носенко, голова запорізького центру "Мазал-тов", яка запросила викладачів та студентів Хортицької національної навчально-реабілітаційної академії взяти участь у проектуванні оформлення ділянок-садів у стилях, властивих різноманітним етносам. Розроблений проект "Парку історичних та етнографічних періодів" за умови реалізації дасть змогу створити колоритний, цікавий ландшафтний об'єкт, який буде комфортним місцем відпочинку для місцевих, міських мешканців, туристів зі всієї України та з-за кордону. Водночас він стане ландшафтним музеєм просто неба. Відвідування садів-ділянок, оформлених у різноманітних стилях сучасної ландшафтної архітектури, дасть змогу доторкнутися до культури різних народів та епох. "Античний сад" – один із таких цікавих, загадкових і привабливих куточків, який занурить відвідувачів у атмосферу давньої Греції, познайомить з архітектурою і рослинністю сонячного Пелопонесу. Майбутній Парк має привернути увагу вітчизняних та зарубіжних туристів, інвесторів, меценатів, що сприятиме економічному розвитку регіону, забезпечить нові робочі місця для місцевих мешканців і покращить естетичний та санітарно-екологічний стан території проектування.
19
Гладчук, Д. І. "ДЕОНТОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ПОЛІЦЕЙСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ". Знання європейського права, № 4 (11 лютого 2021): 10–14. http://dx.doi.org/10.32837/chern.v0i4.119.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто поняття і сутність деонтологічних засад поліцейської діяльності в розрізі правової науки та практичної правоохоронної діяльності Міністерства внутрішніх справ України. Визначено та обґрунтовано основні аспекти змісту деонтологічних засад поліцейської діяльності, зокрема: психологічний, професійно-правовий, соціальний та естетичний. Здійснено аналіз вітчизняних нормативно-правових актів щодо закріплення та регламентації деонтологічних стандартів поведінки поліцейського. З’ясовано, що в Правилах етичної поведінки поліцейського визначено завдання, обов’язки та правові заборони, що у своїй сукупності охоплюється змістом поняття «деонтологічні стандарти», а не правила етичної поведінки. Автором наголошено на необхідності законодавчого врегулювання цього питання. Окремої уваги заслуговують положення Правил етичної поведінки поліцейського щодо взаємодії поліції з населенням в аспекті забезпечення прав і свобод людини і громадянина, адже суспільство через систему сплати податків здійснює фінансове забезпечення діяльності поліцейського і сподівається, що натомість їхні права і свободи будуть захищені, на вулицях будуть панувати публічний порядок і безпека, а працівники поліції діятимуть у дусі взірцевої поведінки законослухняних громадян. Установлено, що взаємозалежність поліції і суспільства впливає на ефективність поліцейської діяльності, розуміння суспільних настроїв, мети та призначення тих чи інших заходів примусу чи обмеження прав, а також це свідчить про соціальну зрілість суспільства, рівень правової культури та правової свідомості населення, морально-професійний потенціал поліцейських тощо. Як підсумок, автором визначено, що предметом поліцейської деонтології є проблеми належної поведінки працівників поліції, деонтологічні засади її діяльності.
20
Kanevska, Olga B. "Дидактичний потенцiал лiнгвостилiстичного аналiзу тексту на уроках росiйської мови як iноземної". Educational Dimension 56, № 4 (29 березня 2021): 122–42. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.v56i4.4377.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальною проблемою лінгводидактики є пошук нових методів і прийомів роботи з текстом, які ґрунтуються на текстоцентричному підході до мовної підготовки. У статті виявлено та схарактеризовано дидактичні можливості застосування лінгвостилістичного аналізу тексту на уроках російської мови як іноземної.
Визначено причини необхідності роботи з текстом як із найвищою комунікативною одиницею: 1) твори різних стилів і жанрової приналежності використовуються на мовних уроках в якості дидактичного матеріалу при формуванні мовної компетенції; 2) до задач розвитку мовленнєвої компетенції відноситься навчання різних видів аналізу текстів; 3) на підґрунті тексту формується комунікативна компетенція.
Виявлено цілі застосування тексту, в тому числі й художнього, на уроках російської мови як іноземної: 1) мовні та мовленнєві (збагачення словникового запасу; демонстрація можливостей граматичної системи; текст як стимул для дискусії); 2) соціокультурні (знайомство з культурою країни, мова якої вивчається; «культура, яку описує мова»); 3) етико-естетичні (гуманістичні та естетичні цінності; навички естетичного сприйняття художньої літератури).
Установлено критерії відбору тексту як навчального матеріалу: відповідність тексту навчальним цілям; інформативність; доступність; культурологічна значущість; виховна спрямованість; когнітивна та етико-естетична цінність. Ефект повідомлення залежить не лише від смислу одиниць висловлювання, але й від контекстуального оформлення, від ідеї твору та замислу автора, авторських інтенцій.
Лінгвостилістичний аналіз тексту, зокрема художнього, є важливим методом у методиці російської мови як іноземної: він уможливлює формування в тих, хто навчається, свідоме відношення до мовленнєвої діяльності, розвиток естетичних почуттів і смаків, засвоєння російської мови та російського мовлення в їх єдності, вдосконалення мовної, мовленнєвої та комунікативної компетенцій. Таке вивчення російської мови допомагає подолати сухість і штамп у викладанні мови, підвищити його виховний потенціал.
21
Barvina, N. O. "ВИКОРИСТАННЯ ХУДОЖНЬО-ЕСТЕТИЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ КАЗОК О. УАЙЛЬДА В ПОСТАНОВКАХ ТЕАТРАЛЬНОЇ СТУДЕНТСЬКОЇ СТУДІЇ". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 93, № 6 (29 листопада 2019): 30–41. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2019-93-6-30-41.
Повний текст джерелаАнотація:
Статтю присвячено використанню художньо-естетичного потенціалу літературного надбання О. Уайльда для виховання всебічно розвиненої, освіченої людини. Розглянуто роль казок письменника у формуванні художньо-естетичних потреб студентів в умовах університетського театру-студії. Визначено, що використання художньо-естетичного потенціалу літературних творів є необхідним для виховання та всебічного розвитку молодої людини в середовищі сучасного університету. Обґрунтовано, що театральна студентська студія є тим місцем, де відбувається виховання театром, що є можливим завдяки використанню художньо-естетичного потенціалу літератури та мистецтва. Підкреслено важливість використання художньо-естетичного потенціалу казок в постановках студентського театру-студії. Показано доречність імплементації головних інструментів та прийомів жанру казки в студентському театральному середовищі. Розглянуто особливості літературного стилю та художнього методу О. Уайльда як найвідомішого представника естетизму в літературі. Висвітлено основні положення естетизму в мистецтві, а також роль їхньої практичної імплементації в постановках театру-студії з метою формування художньо-естетичних потреб у студентської молоді. Наголошено на доречності використання художньо-естетичного потенціалу казок О. Уайльда під час позааудиторної роботи в умовах театру-студії. Доведено, що через використання художньо-естетичного потенціалу літературних казок О. Уайльда в умовах університетського театру відбувається комплексне художньо-естетичне освоєння світу студентською молоддю.
22
Сбітнєва, О. Ф. "ІСТОРИКО-ГЕНЕТИЧНИЙ АСПЕКТ ПРОБЛЕМИ ЕСТЕТИЧНОГО РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ ЗАСОБАМИ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 91, № 4 (30 вересня 2019): 191–98. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2019-91-4-191-198.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджується історико-генетичний аспект проблеми естетичного розвитку особистості засобами музичного мистецтва. Автор наголошує, що задовго до нашої ери у Греції, Римі, Китаї, Візантії та інших країнах світу музика, як один з найбільш емоційних видів мистецтва, вважалась найбільш важливим засобом впливу на внутрішній світ дитячої особистості й використовувалась у вихованні та навчанні.
В різні історичні епохи музично-естетичне виховання займало значне місце у суспільному житті та входило в систему виховання особистості. В Давній Греції вважали музичне виховання важливою умовою формування гармонійної особистості за допомогою ладу, ритму, мелодії. В епоху Середньовіччя вважалось, що музика може виховувати моральність, пом’якшувати характери, запобігати провинам. В епоху Відродження музика оспівувала людську особистість, пробуджувала інтерес до внутрішнього світу.
Зазначено, що український народ набув величезного досвіду в галузі музично-естетичного виховання. В Україні кожна історична епоха була пов’язана з проблемою музично-естетичного виховання. Автор статті підкреслює значущість творчості та педагогічної діяльності українських композиторів у розвитку музично-естетичної думки. Підкреслено, що музичному мистецтву належить особлива роль в естетичному вихованні, залучення до якого не лише розвиває художній потенціал, а й мобілізує усі духовні ресурси особистості.
Автор статті зазначає, що історичний огляд проблеми естетичного виховання засобами музичного мистецтва дозволяє зробити висновок, що музика, з усім різноманіттям її жанрів, форм та образів, завжди була важливим засобом естетичного виховання дітей і молоді
Ключові слова: естетичне виховання, музично-естетичне виховання, музично-естетична думка, особистість, музична творчість, музичне мистецтво, музика, педагогічна діяльність, український народ, українська культура.
23
Gon, O. M. "Компаративне наближення до хронотопу "Кантос" Паунда". Literature and Culture of Polissya 98, № 14f (18 травня 2020): 97–111. http://dx.doi.org/10.31654/2520-6966-2020-14f-98-97-111.
Повний текст джерелаАнотація:
Паундова візія історії людства в епосі "Пісні" є викликом стереотипному припущенню, що самé словосполучення "американський епічний канон" (цивілізаційно-історичний, суспільно-політичний, філософсько-естетичний) імплікує наперед відомий презирливий оксиморон. "Кантос" органічно функціонують у континуумі американської епічної традиції, започаткованій "Гартфордськими дотепниками". Засадничий хронотоп модерного епосу Паунда трансформує просвітницький прогресистський імпульс "imperium sine fine dedi" на деміургійний дискурсоцентричний "завжди-теперішній" час, побудований на Гомеровому каноні "in medias res". Принципвзаємопроникнення, трансфузії ліричного й епічного, автобіографічного й історичного, фікційного та документального компонентів складає у "Кантос" багаторівневий художній хронотоп, побудований на модерністському принципі монтажу, який посутньо залежить від концепту деміурга, та радикально відрізняється від структурування ренесансного, бароково-класицистичного й романтичного епосів. Пролептична та етіологічна поетика традиційних епосів та функція авторського слова в них опукло виокремлює такі конститутивно оригінальні прийоми модерного епосу, як монтаж і калейдоскопічна оптика, спонтанність поетичного висловлювання, поєднання соціального і художнього, самоусвідомлена рефлексивність, недовіра до центруючого наративу автора чи ліричного героя. Разом з тим ще в давньоанглійському епосі відчитується реверсивний, зворотній рух частин. Такий човниковий, або версифікаційний, погляд наісторію як ідею вічного повторення складає основу хронотопу "Кантос". Версифікація як похідне від versus (повернення) реалізована Паундом за лекалами рефреноцентричних моделей європейських твердих поетичних форм, котрі об’ємно репрезентовані в історичному дискурсі поеми. У віршах Тичини, київських неокласиків і Мандельштама ця ідея втілена в ізоморфних образах чорнозему й плуга, які символізують як модерністський деміургійний потенціал слова творити світи, так і трагічну долю українського "розстріляного відродження", висловленого в багатозначних образах-бустрофедонах, що органічно поєднують конотаційний ореол плуга, ріллі й версифікації.
24
Щербакова, Катерина, Лілія Макаренко та Надія Щербакова. "ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНОГО ЗДОРОВ’Я ДИТИНИ ЯК ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА". Інноватика у вихованні, № 14 (17 листопада 2021): 288–97. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v1i14.423.
Повний текст джерелаАнотація:
Предметом теоретичного аналізу є проблема забезпечення психологічного здоров’я дітей старшого дошкільного віку. При цьому психологічне здоров’я розглядається як одна із складових здоров’я людини в цілому і характеризується індивідуальними особливостями (станом психологічного комфорту, оптимізму, душевного спокою, рівновагою) та іноді проявом деяких психокомплексів: тривожністю, невпевненістю в собі, відчуттям самотності, незадоволеністю стосунками з близькими людьми (батьками, родиною, вихователями, однолітками тощо).
У статті зроблено спробу розглянути окремі організаційно-педагогічні умови використання в освітньому процесі дитячого садка музики як ефективного засобу позитивного впливу на емоційний стан дитини, особлива увага приділялася ознайомленню дітей з колисковою піснею.
Результати проведеного дослідження довели, що діти знають і люблять колискові пісні, але їм не вистачає досвіду з використання цих пісень у виконанні матусі (бабусі). Під час експериментальної роботи вони знайомилися з музичними особливостями колискових пісень. Це створювало умови для формування мистецько-творчої компетентності як здатності дитини практично реалізовувати свій художньо-естетичний потенціал для отримання бажаного результату творчої діяльності на основі позитивних емоцій і почуттів. Під час слухання колискових пісень, діти з допомогою вихователя відмічали ніжний, лагідний характер мелодії та змісту, звертали увагу на емоційні стосунки між мамою і малям.
Після проведеного експерименту діти часто співали колискові своїм лялькам, передавали свою ніжність та любов до них. Упровадження в освітній процес колискової пісні давало можливість забезпечувати у дітей позитивне самопочуття, готовність виявляти увагу і турботу до інших людей. Отже, маємо зазначити, що колискові пісні виконують захисну функцію, вони є універсальним терапевтичним засобом, що забезпечує, перш за все, психологічне здоров’я дитини.
25
Барвіна, Н. О. "КУЛЬТУРНО-ВИХОВНА МІСІЯ МИСТЕЦТВА В УНІВЕРСИТЕТСЬКІЙ ТЕАТРАЛЬНІЙ СТУДІЇ". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 95, № 2 (13 травня 2019): 6–17. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2020-95-2-6-17.
Повний текст джерелаАнотація:
Статтю присвячено використанню культурно-виховного потенціалу мистецтва в середовищі театральної студентської студії. Зазначено важливість естетичного виховання для створення ціннісних орієнтирів молодої людини та її формування як високопрофесійної духовної особистості. Підкреслено значущість комплексного підходу до естетичного виховання, що реалізується через мистецтво та його синтез із дійсністю. Розглянуто структуру естетичної культури та наголошено на необхідності імплементації двох її головних компонентів: естетичної свідомості та художньо-естетичної діяльності, що формуються з урахуванням якісних показників особистості студента. Згадано основні шляхи художньо-естетичного виховання студентів університету. Використання методів виховання засобами мистецтва визначено найкращою формою сприяння гармонійному духовно-культурному розвитку молодої особистості. Показано культурно-виховну місію театральної студентської студії в університетському середовищі. Театральне мистецтво розглянуто як носій художньо-естетичних форм впливу на творчий розвиток студента та засіб для формування його найкращих особистісних якостей. Висвітлено основні функції театральної студійної діяльності та їхню імплементацію в середовищі університету. Розглянуто виховні ефекти, що виникають внаслідок включення студента в непрофесійну сценічну діяльність та їхню практичну реалізація в процесі роботи автора статті керівником студентського театру-студії «Magic Pie». Доведено доречність використання культурно-виховного потенціалу мистецтва в середовищі театру-студії із метою комплексного виховання сучасного студента.
26
Лисичина, Світлана, та Валентина Мотроненко. "СТРОМАЛЬНО-ВАСКУЛЯРНА ФРАКЦІЯ ЖИРОВОЇ ТКАНИНИ: ПЕРСПЕКТИВИ ДЛЯ РЕГЕНЕРАТИВНОЇ БІОІНЖЕНЕРІЇ". Біомедична інженерія і технологія, № 5 (12 травня 2021): 17–24. http://dx.doi.org/10.20535/2617-8974.2021.5.225564.
Повний текст джерелаАнотація:
Реферат – Бурхливий розвиток пластичної естетичної хірургії сприяв збільшенню досліджень якостей жирової тканини, яка залишалась після операцій ліпосакції. Це допомогло детально описати її потенціал і з’ясовати, що в стромально-васкулярній фракції (СВФ) жирової тканини містяться стовбурові клітини, які можуть бути потенційним джерелом матеріалів для регенеративної медицини.
Наразі ведуться десятки досліджень, спрямованих на вивчення потенціалу СВФ, зокрема її застосування при проблемах шкіри, шрамах, остеоартрозі, тендинопатії, загоєнні ран, андрогенній алопеції, васкулопатії, мігрені та рубцюванні голосових складок. Та попри значну кількість досліджень і можливих перспектив, поки ще немає офіційно затверджених протоколів і дозволів використання цієї методики для лікування конкретних хвороб. Оскільки проведених експериментів ще недостатньо, а правове регулювання цієї сфери не сформовано.
У цій роботі аналізуються останні систематичні та стислі літературні огляди, що стосуються біологічних властивостей, клінічних застосувань та регуляторних вимог до СВФ з метою формування загального уявлення про поточний статус СВФ жирової тканини, як альтернативного джерела для регенеративної медицини.
27
Гардабхадзе, Ірина Анатоліївна. "ФЕШН-ДИЗАЙН В УМОВАХ ЦИФРОВИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ КУЛЬТУРИ". Питання культурології, № 37 (28 травня 2021): 33–44. http://dx.doi.org/10.31866/2410-1311.37.2021.235995.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета статті — аналіз механізмів реалізації стабілізуючого потенціалу фешн- дизайну у ході трансформаційних процесів культури в умовах цифровізації. Стаття присвячена вирішенню актуальної проблеми управління сталим розвитком фешн- дизайну під впливом дестабілізуючих факторів. З безлічі чинників для аналізу обрана група факторів дизруптивного впливу інформатизації на розвиток фешн-дизайну. Методологія дослідження. Для досягнення поставленої мети був використаний міждисциплінарний системний аналіз з комбінуванням результатів історіографічного аналізу з елементами компаративного, функціонального і контент-аналізу. Наукова новизна — вперше запропонована методика гуманізації культурних орієнтирів цільових груп користувачів засобами фешн-дизайну. Показано, що реалізація кожного інноваційного фешн-проєкту може бути розглянута з позицій моделі трикутника факторів впливу на результати проєктування. За таких умов управління проєктом спирається на балансування трикутника факторів впливу, перша вершина якого утворюється джерелом-носієм новизни дизайнерських рішень, друга є джерелом- носієм тенденцій моди, третя створюється особливостями індивідуальних характеристик особистості, в тому числі її естетичними орієнтирами та базовими установками підсвідомості. Висновки. Було показано, що для ефективного вирішення завдань фешн-дизайну в умовах коливань ідеології проєктної творчості та швидких змін цифрового інструментарію проєктний підхід доцільно направити на балансування трикутника факторів впливу. В ролі одного з дієвих шляхів балансування запропоновано гармонізацію творчого першоджерела з естетичними орієнтирами підсвідомості індивіда. Використання фешн-дизайнерами у процесі проєктування методу балансування трикутника впливу дозволяє керувати якістю продуктів моделювання за трьома показниками одночасно — інноваційністю, художньо- естетичним рівнем і відповідністю тенденціям моди. А гармонізація характеристик моделей з внутрішніми установками особистості надає свій внесок у підтримку сталого розвитку фешн-дизайну.
28
Федій, О. А. "Терапевтичний потенціал естетичної системи Всесвіту: філософсько-онтологічний підхід". Педагогіка і психологія, № 3 (68) (2010): 80–90.
Знайти повний текст джерела
29
Даниленко, Ольга Вікторівна. "КУЛЬТУРНО-ДОЗВІЛЛЄВИЙ ТА РЕКРЕАЦІЙНИЙ ПОТЕНЦІАЛ СУЧАСНИХ ГОТЕЛЬНО-РЕСТОРАННИХ КОМПЛЕКСІВ УКРАЇНИ". Питання культурології, № 37 (28 травня 2021): 150–58. http://dx.doi.org/10.31866/2410-1311.37.2021.236016.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета статті — окреслити основні аспекти культурно-дозвіллєвого та рекреаційного потенціалу сучасних готельно-ресторанних комплексів в Україні. Методологія дослідження ґрунтується на інклюзивному поєднанні методологічного інструментарію культурологічного, мистецтвознавчого, соціокультурного та структурно-функціонального підходів, а також підходів, інтегрованих із менеджменту. Активно використані загальнонаукові методи пізнання (аналізу, синтезу, спостереження) і принципи (достовірності, системності). Наукова новизна полягає в тому, що в статті розширено уявлення про культурно-дозвіллєвий і рекреаційний потенціал готельно-ресторанних комплексів в сучасній Україні, зокрема на прикладі заміського комплексу «ШишкіNN». Висновки. Конкуренція, значні зміни у вимогах до якості життя, дедалі зростаючі потреби та широкий спектр інтересів людей вимагають від готельно-ресторанних комплексів здатності переорієнтовуватися на надання низки додаткових послуг. Одними з найважливіших складових, яким повинен відповідати сучасний готельно-ресторанний комплекс, є культурно-дозвіллєва і рекреаційна. Для реалізації культурно-дозвіллєвого і рекреаційного потенціалу сучасний готельно-ресторанний комплекс повинен передусім враховувати такі аспекти: особливості архітектурного стилю і забудови; рекреаційне зонування і організацію простору відпочинку; розташування в екологічно привабливому місці; художньо-естетичне вирішення та якісне декоративне оздоблення інтер’єру; проведення різних культурно-дозвіллєвих заходів; спеціальну підготовку керівного і обслуговуючого персоналу тощо. Звернено увагу, що у сучасній Україні при архітектурно-дизайнерському проєктуванні готельно-ресторанних комплексів дотримуються традицій спеціального оформлення та сервісу для максимального забезпечення культурно-дозвіллєвих та рекреаційних потреб відпочиваючих. Про це свідчить діяльність таких заміських комплексів, як «Чабани», «Два Бобри», «Козацький Стан», «ШишкіNN».
30
RYZHKOVA, Svitlana. "THE PECULIARITIES OF USING FICTION FILMS IN TEACHING THE PRACTICE OF ORAL AND WRITTEN LANGUAGE OF HIGHER SCHOOL STUDENTS." Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 1 (April 29, 2021): 319–25. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2021-1-1-319-325.
Повний текст джерелаАнотація:
Під час дослідження було виявлено великий потенціал методики викладання англійської мови на основі автентичних художніх фільмів, який реалізується через наочність відеоматеріалів, заохочення різних засобів сприйняття, створення на їх основі мовних ситуацій, найбільш наближених до реальних, естетичну функцію кіно. Фільм був розглянутий як засіб наочності: зорової, слухової, словесної. Також було показано, як використовувати художній фільм для мотивації учнів до комунікативної діяльності в класі, вивчення англійської мови й утворення взагалі. У роботі було встановлено, що художній фільм може бути використаний в різних галузях навчання англійської мови. Він є ефективним засобом формування навичок усного спілкування, аудіювання, навчання лексиці, граматиці, письму, соціокультурним і країнознавчих аспектів. Кожна область навчання була розглянута окремо. У роботі були розглянуті аспекти, які необхідно враховувати при використанні художніх фільмів у викладанні англійської мови: технічна характеристика відеоматеріалів, організація уроків на основі фільмів, найбільш ефективне використання кінофільмів, труднощі при навчанні та інші проблеми, з якими може зіткнутися вчитель при використанні художніх фільмів в навчанні. У даній роботі були визначені наступні критерії відбору художніх фільмів: відповідність мовного змісту фільму рівню знань учнів; відповідність змісту навчальним цілям; відповідність інтересам, психологічним, віковим і соціальним особливостям учнів; мовна насиченість; співвідношення звукового і зорового ряду; відображення соціокультурної, країнознавчої специфіки; інформаційна, художня цінність; тривалість фільму. Правильно відібрані фільми сприяють формуванню міжкультурної компетенції учнів, розвитку художньо-естетичних і пізнавальних потреб і мотивів, а також формування інтелектуальних, лінгвістичних, культурологічних, комунікативних здібностей. У роботі була розглянута специфіка мови автентичного художнього фільму: використання персонажами розмовної мови, діалогічність мови, її насиченість ідіомами, сленгом, скороченнями. В результаті дослідження було встановлено, що педагогічний потенціал методики викладання англійської мови на основі художніх фільмів може бути реалізований через навчально-методичний комплекс, що включає самі художні фільми, форми роботи з ними, завдання до кожного фільму. Ключові слова: художній фільм, комунікація, компетенція, навчання, іноземна мова.
31
Цугорка, Олександр Петрович, та Богдан Миколайович Мазур. "СУЧАСНА СКУЛЬПТУРА ТА ЇЇ ВПЛИВ НА ОРГАНІЗАЦІЮ СУСПІЛЬНОГО ПРОСТОРУ". Вісник КНУКіМ. Серія «Мистецтвознавство», № 44 (25 червня 2021): 221–26. http://dx.doi.org/10.31866/2410-1176.44.2021.235436.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета статті – з’ясувати суть культурно-мистецького феномену сучасної скульптури та її вплив на суспільний простір України. Методологія дослідження визначається мистецтвознавчими методами (формальним, стилістичним, семіотичним), а також іконографічним та загальнонауковими теоретичними методами аналізу, синтезу й абстрагування, що дало змогу виявити візуально-естетичні якості сучасної скульптури та впливи соціального й політичного розвитку України на організацію сучасного мистецтва в суспільному просторі. Наукова новизна статті полягає у виявленні особливостей трансформації сучасної української скульптури, з’ясуванні її впливу на сучасне довкілля та суспільний розвиток України. Висновки. Встановлено, що українська скульптура є молодим мистецтвом, що зазнало зміну поколінь та естетичних поглядів, оскільки після розпаду СРСР та здобуттям Україною державної незалежності монументальна пропаганда значною мірою була зосереджена на потребі утвердження національної ідентичності. Сучасна скульптура як складний мистецький феномен має значний дослідницький потенціал, що привертає увагу дослідників різних галузей знань (культурологія, історія, релігія й ін.) і потребує фахового наукового опрацювання. Стрімкі урбанізаційні процеси і загальна демократизація українського суспільства вплинула на розвиток образотворчого мистецтва в цілому і на скульптуру зокрема. Для активного діалогу із соціумом сучасні скульптурні твори встановлюються у відкритому архітектурному просторі, що дає змогу суспільству переосмислювати традиційні форми та формувати нові концепції сприйняття. Сучасна скульптура, створюючи нові й модифікуючи наявні культурно-символічні образи населених пунктів, відіграє надзвичайно важливу роль у створенні ефекту автентичності урбаністичного простору, підсилює його культурний, мистецький та історичний сенс, є своєрідним ефективним засобом актуалізації культурної пам’яті.
32
Павлова, О. "РОЛЬ РОЗСУДКУ В ЕСТЕТИЧНОМУ СУДЖЕННІ У КОНТЕКСТІ КЛАСИЧНОЇ ЕСТЕТИКИ". Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філософські науки, № 1(89) (3 вересня 2021): 23–34. http://dx.doi.org/10.35433/philosophicalsciences.1(89).2021.23-34.
Повний текст джерелаАнотація:
Здійснено аналіз ролі розсудкової діяльності в структурі естетичного судження, що концептуалізована на засадах класичної естетики, зокрема аналітики прекрасного. Кантівське трансцендентальне припущення про апріорну значимість естетичного судження передбачає стан гри як динамічної рівноваги розсудку та уяви (як посередника сфери законодавства розуму). Звернуто увагу на те, що дана міра автономізації почуттів задоволення та незадоволення, яке забезпечує єдність вищих продуктивних здібностей людини та ґрунтується на аналогії з естетичною здібністю судження, корелюється з модерною формою організації естетичної сфери.
Трансформація останньої передбачає здійснення декількох етапів. Вихідна тотальність гри, що містить недиференційовані єдності чуттєвого та раціонального в ритуалі трансформується у видовище. Останнє передбачає протиставлення рухомого, "перевдягненого" (Г. Гадамер) тіла актора та нерухомого ока глядача. Новоєвропейський театр в логіці "парадокса актора" передбачає інтенсифікацію переживання глядача, а також перетворення обличчя актора на зображальний засіб, що вимагає значно більшої міри контролю розсудку над тілом. Кантівська вимога прекрасної форми як умови естетичного задоволення передбачає статичність суб’єкта споглядання та художньої композиції образотворчого мистецтва. Класична естетика, що включала два базових поняття - мімезис та вираження – ґрунтувалася на засадах єдності культури присутності та культури значення в практиці створення образу. Естетика доби Просвітництва на засадах автономії мистецтва виражала занепокоєність перспективою гонитви за задоволеннями та "розпутністю мислення" (Д. Дідро). Тоді як сучасні культурні індустрії демонструють потенціал продукування афектів такої надмірної інтенсивності, що динамічна гра розсудку та уяви (що забезпечує дієвість рефлективної здібності судження), ані заснована на цій грі єдність вищих продуктивних здібностей людини не можуть здійснитися.
33
Tararak, Natalііa. "Формування у дітей старшого дошкільного віку художньо-естетичних смаків засобами музичного мистецтва". Освітній простір України, № 14 (21 грудня 2018): 166–72. http://dx.doi.org/10.15330/esu.14.166-172.
Повний текст джерелаАнотація:
В статі розглянуто проблеми формування художньо-естетичного смаку у дітей старшого дошкільного віку, розкрито виховний потенціал музичного мистецтва. Засоби музичного мистецтва розподілено за жанрами, формою виконавства, способами музичної виразності, метою і формами освоєння творів музичного мистецтва. Теоретично обґрунтовано педагогічні умови формування художньо-естетичного смаку у дітей старшого дошкільного віку засобами музичного мистецтва. Уточнено критерії, за допомогою яких виявлено динаміку сформованості ціннісних орієнтацій у дітей старшого дошкільного віку.
34
Бешлей, Ольга. "АСОЦІАТИВНИЙ ПОТЕНЦІАЛ КОНЦЕПТУ МОЛОДІСТЬ (НА МАТЕРІАЛІ СУЧАСНОГО АНГЛОМОВНОГО ХУДОЖНЬОГО ДИСКУРСУ)". Inozenma Philologia, № 133 (1 грудня 2020): 49–63. http://dx.doi.org/10.30970/fpl.2020.133.3170.
Повний текст джерелаАнотація:
Статтю присвячено висвітленню асоціативних значень у структурі змістового наповнення кон- цепту МОЛОДІСТЬ на підставі текстової інтерпретації фрагментів сучасного англомовного прозо- вого дискурсу, в яких устами героїв відтворені асоціації, оцінки, емоції та переживання, ситуативно пов’язані із молодістю як віковою категорією. Асоціативний діапазон представлений аксіологічно маркованими асоціативними кореляціями досліджуваного концепту з базовими (СТАРІСТЬ, УСПІХ), емотивними (КОХАННЯ, ЩАСТЯ, СМУТОК), соціокультурними (КУЛЬТ, СВОБОДА, ПРОТЕСТ, КРИЗА) й естетичним (КРАСА) концептами. Засобами вербалізації є субстантивна лексема youth (молодість) та атрибутивна лексема young (молодий). Текстовий аналіз дав можливість виокремити низку інваріантних компонентів асоціативного діапазону концепту МОЛОДІСТЬ, сформованих на тлі тісної кореляції з концептом СТАРІСТЬ. Серед них: бажання утримати/повернути молодість, різке неприйняття усіх виявів старості, неспроможність зберегти молодість, трагедія і біль її утрати, криза особистості, конфлікт поколінь. Ключові слова: асоціативні кореляції, концепт, художній дискурс, імпліковане / експліковане значення, аксіологічне маркування.
35
Зінченко, Андрій Георгійович, Валентин Анатолійович Голіус та Олександр Миколайович Левадний. "ПІКТОГРАМА: ІСТОРІОГРАФІЧНИЙ АСПЕКТ ТА СУЧАСНИЙ РОЗВИТОК". Вісник КНУКіМ. Серія «Мистецтвознавство», № 45 (17 грудня 2021): 11–17. http://dx.doi.org/10.31866/2410-1176.45.2021.247254.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета статті — узагальнити теоретико-методологічні підходи формування та розвитку піктограм як графічних елементів із різних галузей життєдіяльності людини на сучасному етапі. Методи дослідження. Хронологічний та історико-порівняльний методи сприяли реконструкції основних історичних віх піктографічної мови в часовій послідовності та виявленню сучасних галузей її використання. Метод художньо-композиційного аналізу систематизував деякі проєктні рішення для детального розкриття образного потенціалу піктограм. Метод термінологічного аналізу забезпечив виявлення сучасних термінів для позначення піктограм, зокрема в цифровому середовищі. Наукова новизна роботи полягає в комплексному дослідженні джерел з історіографічного аспекту формування піктограм та їхнього розвитку на сучасному етапі; представленні історичних етапів розвитку піктографічної мови та її трансформації, нових функціональних та естетичних якостей у цифровому середовищі. Висновки. Важливим поштовхом у розвитку піктографії став початок ХХ століття. Активне функціонування школи Баухауз та встановлені цим закладом орієнтири, у тому числі й у графічному дизайні, сформували нову систему піктографічної мови для наочного подання інформації. Професійна діяльність О. Нейрата та Л. Лисицького також активізувала лаконічність, впізнаваність та зрозумілість як основні орієнтири у формуванні піктограм. Кінець ХХ століття ознаменував початок цифрової ери, у якій піктограми не лише посіли одне з провідних місць, але і трансформувалися змістовно й естетично, набули інтерактивності та видозмінилися в графічному виконанні. Піксельна структура відображення на моніторах телефонів, планшетів, комп’ютерів зумовила нові правила формування виразності піктограм. На сучасному етапі найбільший розвиток піктограм забезпечується ігровою індустрією, проте риси цілісності, єдиного стилю та підпорядкованості залишаються основними векторами у формуванні цих графічних елементів, зокрема в гейм-дизайні.
36
Гардабхадзе, Ірина Анатоліївна. "ГОМЕОСТАТИЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ФЕШН-ДИЗАЙНУ У ТРАНСФОРМАЦІЙНИХ ПРОЦЕСАХ СУЧАСНОЇ КУЛЬТУРИ". Вісник КНУКіМ. Серія «Мистецтвознавство», № 44 (25 червня 2021): 195–201. http://dx.doi.org/10.31866/2410-1176.44.2021.235429.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета статті полягає у дослідженні фешн-дизайну як носія гомеостатичного потенціалу культури у період трансформацій після постмодернізму. Методи дослідження. Для висвітлення впливу стабілізувальної ролі фешн-дизайну на розвиток культури у стані трансформацій застосований міждисциплінарний системний підхід з комбінуванням результатів предметного, історіографічного й морфологічного аналізів. Аналіз гомеостатичного потенціалу фешн-дизайну в результаті декомпозиції представлений послідовністю більш простих питань, розв’язання яких конкретизувало механізми реалізації цього потенціалу. Новизна результатів. Уперше механізм стабілізувального впливу фешн-дизайну на культуру охарактеризований у термінах «коливань вибору» метамодернізму. Тенденції метамодерну обмежують свободу вибору ідеї й теми колекції врахуванням естетичних орієнтирів сприйняття костюма цільовою групою користувачів, але підтримують динамічний баланс суперечностей традицій і новацій паралельним висвітленням у моделях костюма елементів культурної спадщини і елементів-носіїв тенденцій моди. Висновки. З позицій метамодернізму гомеостатичний вплив дизайн-творчості на розвиток культури інтерпретується у формі динамічної рівноваги суперечливих елементів культурної спадщини й елементів-носіїв тенденцій моди без впливу метанаративів модернізму, але з можливістю прояву наративів із загальнолюдськими гуманістичними устремліннями. Вибір фешн-дизайну для підтвердження його гомеостатичних властивостей в умовах культурних трансформацій надає дослідженню додаткової актуальності, адже, крім вкладу в теорію управління сталого розвитку фешн-дизайну, результати дослідження можуть бути використані в практиці проєктування для підвищення ефективності формування художнього образу особистості засобами костюма.
37
Васюта, Світлана Дмитрівна. "Морально-естетичні проблеми твору Галини Малик «Незвичайні пригоди Алі в країні Недоладії»: ноосферний аспект". Літератури світу: поетика, ментальність і духовність 3 (8 травня 2014): 251–58. http://dx.doi.org/10.31812/world_lit.v3i0.2099.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розкрито естетичні та моральні категорії як основні чинники формування внутрішнього світу школяра в контексті літературної та ноосфер-ної освіти. Подано методичну розробку навчального заняття із вивчення повісті-казки Г.Малик «Незвичайні пригоди Алі в країні Недоладії». Матеріал орієнтова-но на актуальність питання про розкриття духовного потенціалу особистості.
38
Сітнікова, Інна Петрівна. "ТВОРЧА ОСОБИСТІСТЬ ЯК ОБ’ЄКТ НАУКОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ В ГАЛУЗІ ЕСТРАДНОГО МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА". Вісник КНУКіМ. Серія «Мистецтвознавство», № 45 (17 грудня 2021): 156–66. http://dx.doi.org/10.31866/2410-1176.45.2021.247387.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета статті — висвітлити теоретико-методологічні аспекти формування та механізми самоорганізації творчої особистості в галузі естрадного музичного мистецтва. Охарактеризувати феномен творчої особистості як об’єкт наукових досліджень у соціологічному, психологічному, навчально-педагогічному, філософському аспектах, а також у контексті мистецтвознавчої науки. Методологія дослідження поєднала типологічний підхід до цілісної особистості фахівця у професійній діяльності та емпіричні дослідження індивідуально-психологічних особливостей творчої особистості. Базовими засадами дослідження є принципи історизму, об’єктивності, детермінізму та системності, всебічності, наступності світоглядності, єдності свідомості та діяльності. Враховуючи поділ цих методів на тріаду (методи теоретичного дослідження, емпіричного дослідження, методи аналізу та інтерпретації отриманих емпіричних даних), було застосовано: метод огляду та аналізу наукової літератури; типологічний метод. Новизна дослідження орієнтована на розмежування понять масової культури, естрадної культури і популярної культури на засадах аксіологічного та акмеологічного аспектів мистецтвознавчої науки, окреслено функційні детермінанти сучасних форм естрадного мистецтва. Підкреслено відмінність категорій «особистість» («індивідуальність») і «творча особистість» («творча індивідуальність»), що є пріоритетним у галузі естрадного музичного мистецтва. Вперше окреслено об’єктивний метод-підхід щодо інтегративності, інтерактивності та відмінності наукових понять «масова культура», «естрадна музична культура», «популярна музика». Висновки. Дослідження естрадного мистецтва як явища масової музичної культури виявило особливості його розвитку в системі духовної культури з урахуванням тих змін, які відбулися в естетичних запитах суспільства, у мистецькому житті. За такого підходу набуває актуальності мистецтвознавчий аналіз естрадного мистецтва, за основу якого взято критерій популярності, духовний та виховний потенціал музичної культури. Обґрунтовуючи закономірності й особливості розвитку різних форм масової музичної культури, доведено, що естетичні ознаки сучасної пісенної естради мають аналогії у класичному мистецтві. Теоретичною основою для такого дослідження стала традиційна для академічного мистецтва методологія аналізу творчості музикантів- виконавців і композиторів, а також дослідження питань психології особистості, специфічних стилістичних і жанрових характеристик, розкриття суспільного контексту й обставин особистого життя й творчості митця.
39
Шестакова, Дар’я Вікторівна. "А. Чехов та І. Карпенко-Карий: реформа драматургії та сценічної практики. Основні аспекти". Науковий вісник Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І.К.Карпенка-Карого, № 27-28 (25 травня 2021): 26–31. http://dx.doi.org/10.34026/1997-4264.27-28.2021.238769.
Повний текст джерелаАнотація:
У цій праці пропонується поглянути на постаті А.Чехова та І. Карпенка-Карого як на драматургів-реформаторів. Авторка зважає на соціокультурний контекст, в якому формувався і працював кожен з них. У дослідженні відбувається порівняльний аналіз драматургічної спадщини А. Чехова та І. Карпенка-Карого і визначаються основні аспекти реформи .У результаті аналізу очевидним стає новаторський потенціал їхніх драматичних творів. Він розмикає базові для кожного з них естетичні системи і розкривається у нових тенденціях театрального мислення.
40
Манько, Олена, та Юлія Малікова. "РОЛЬ ТА ЗНАЧЕННЯ СУЧАСНИХ ІКТ У ПРОЦЕСІ РОЗВИТКУ ХУДОЖНЬО-ЕСТЕТИЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ". Професіоналізм педагога: теоретичні й методичні аспекти, № 15 (21 жовтня 2021): 212–23. http://dx.doi.org/10.31865/2414-9292.15.2021.243007.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена виявленню педагогічного потенціалу корпусних інструментів в процесі розвитку художньо-естетичної компетентності майбутніх корекційних педагогів. Представлено визначення компетентності, її структура. Проаналізовано сучасні наукові підходи до розуміння корпусу, що дозволяє дефініювати категорію як значний масив мовних даних, представлених у електронному вигляді, призначений для досягнення освітньо-виховних цілей. Сучасні корпуси являють собою джерело знань о національній мові, мистецтві, культурі, що дозволяє розглядати їх у якості ефективного інструменту реалізації освітньо-виховного процесу. На основі проведеного аналізу можна зробити висновок, що робота з корпусом сприяє розвитку когнітивного, афективного, творчо-діяльнісного, рефлексивного компонентів художньо-естетичної компетентності, дозволяє підвищувати рівень мотивації до навчання, самостійності та ініціативності майбутніх корекційних педагогів, що обумовлює необхідність впровадження технології в практику вищої школи.
41
Степаненко, О. К. "ДО ПИТАНЬ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНИХ КОНЦЕПТІВ РОЗВИТКУ МЕТОДИКИ ВИВЧЕННЯ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ". Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki 1, № 3 (29 квітня 2021): 143–48. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2020-3-1-21.
Повний текст джерелаАнотація:
Статтю присвячено питанню психолого-педагогічних концептів розвитку методики вивчення зарубіжної літератури. Відзначено, що одним із важливих завдань ефективної побудови освітнього середовища є розумова організація особистості, що виражається в широкому запасі знань, їх упорядкованості та готовності до застосування. Різновекторний діалог знань і культур розкриває інтеграційну функцію шкільної літературної освіти, що сприяє формуванню моральних цінностей та всебічному розвитку юної особистості загалом. Доведено, що для сучасної методики вивчення літератури базове значення мають психолого-педагогічні ідеї та теорії, що визначають механізми психічного розвитку особистості учня та умови їх успішної педагогічної реалізації. У предметній методиці закладаються психологічні основи цілеспрямованого навчально- виховного процесу, об’єктивоване прогнозування досить високих його результатів. Аналіз психолого-педагогічної літератури переконує, що формувальне значення навчання і виховання полягає у засвоєнні учнями знань, виробленні прийомів розумової діяльності, формуванні загальнолюдських морально-етичних цінностей та естетичної свідомості. У ході дослідження було виявлено, що пріоритетним в організації навчально-виховного процесу на уроках літератури є вчення про закономірності й умови психічного розвитку, суб’єктні можливості учнів різного шкільного віку, що впливає на успішну реалізацію завдань особистісно та компетентнісно орієнтованого навчання, визначення шляхів цілеспрямованого духовного, культурного розвитку учнів на гуманістичних засадах та визначає інтеграційний характер шкільної літературної освіти. Було з’ясовано, що вікові особливості емоційно- чуттєвої та розумової сфер підлітків і юнацтва, які розкривають їхні особистісні якості характеру, визначають специфіку сприймання учнями художнього твору, засвідчують рівень сприймання художнього твору, засвідчують рівень розуміння його змісту, сприйняття виражених автором загальнолюдських і національних моральних та естетичних ідеалів, впливають на здатність проєктувати духовні категорії художнього твору на конкретні життєві ситуації. У процесі сприймання художнього твору різні види аналітико-синтетичних дій реалізуються в логічній послідовності: від безпосередніх емоційних вражень від прочитаного до осягнення естетичного потенціалу художніх картин і тексту загалом.
42
Діденко, Ніна. "КУЛЬТУРНО-СПОРТИВНІ ЗАКЛАДИ ТА РЕКРЕАТИВНА ХОРЕОГРАФІЯ В МАСОВІЙ КУЛЬТУРІ СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ". УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА : МИНУЛЕ, СУЧАСНЕ, ШЛЯХИ РОЗВИТКУ (НАПРЯМ: КУЛЬТУРОЛОГІЯ) 39 (31 січня 2022): 132–40. http://dx.doi.org/10.35619/ucpmk.v39i.509.
Повний текст джерелаАнотація:
На прикладі культурно-спортивних закладів розглянута масова культура України – комунікативна система, що містить значний рекреаційний потенціал, який реалізується в дискурсивних практиках світової індустрії дозвілля. Індустрія дозвілля та її сегменти (індустрії відпочинку, розваг, свята) розглядаються як система рекреаційних послуг. Особлива увага приділяється становленню популярної музично-танцювальної медіа культури масового мистецтва, на якій ґрунтуються тренувально-педагогічні практики культурно-спортивних закладів України й музичному руху як методу особистісного виховання. Типологія даних закладів визначається профілем та метою їх діяльності (професійний танцювальний спорт, рекреація та фізіологічна реабілітація, лікувальна терапія, індустрія танцю тощо). Виявлено, що діяльність культурно-спортивних закладів України полягає в реалізації психофізіологічних, релаксаційних, соціально-емоційних, естетичних, комунікативних та виховних функцій масової культури загалом та активного дозвілля зокрема.
43
Синєгуб, С. В. "ЕКСТРАЛІНГВІСТИЧНІ ФАКТОРИ ЯК ПРОБЛЕМА ПЕРЕКЛАДУ". Nova fìlologìâ, № 82 (11 серпня 2021): 251–58. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-82-41.
Повний текст джерелаАнотація:
Представлена стаття присвячена проблемі аналізу когнітивної семантики в процесі перекладу, що ставить дослідження перекладацьких стратегій на принципово інший, більш високий рівень. У статті розглянуто взаємодію когнітивної семантики та процесу перекладу, зокрема її вплив на практику перекладу. Автор зробив спробу визначити та описати різницю між структурною та когнітивною семантикою з позиції їх впливу на процес перекладу. Крім того, в статті представлені механізми впливу інтегрованих сем лексичних одиниць на вибір засобів відтворення на рівні речення і тексту. Поставлене завдання вирішується на основі аналізу так званих міжмовних, екстралінгвістичних явищ, які визначаються як фрагменти ментального досвіду носіїв мови, що зберігаються в колективній пам’яті як регулярний, стереотипний алгоритм. Оскільки когнітивна лінгвістика визначає такі мовні явища, як концепти, певні припущення цього дослідження спираються на наявні в теоретичній літературі класифікації концептів, зокрема групи соціальних концептів. З огляду на те, що зазначені концепти закріплені у колективній свідомості носіїв мови у вигляді мовно-когнітивного алгоритму, в статті вивчається вплив такого алгоритму на процес відтворення когнітивної семантики в рамках концепту «зовнішність людини». Специфіка когнітивної семантики «зовнішність людини» проаналізована на основі портретних дієслів як її репрезентантів. Портретні дієслова здатні утворювати в структурі тексту специфічний, порівняно самостійний, структурний блок «портретна характеристика людини» і таким чином сприяти вираженню естетичної та когнітивної функції тексту загалом. Таке мовнокогнітивне утворення може бути визначене як «транслятема» і здатне функціонувати як комплексна міжрівнева одиниця перекладу. Завдання процесу перекладу полягає, таким чином, в адаптації екстралінгвістичних явищ мови оригіналу та мови перекладу. Подальшого поглибленого вивчення вимагають питання прагматичного потенціалу німецьких портретних дієслів з інтегрованою семантикою в процесі відтворення, а також текстоутворюючий потенціал зазначених лексем.
44
Lukyanchenko, Olga. "Формування ціннісних орієнтацій майбутніх учителів початкової школи засобами мистецтва". Освітній простір України, № 14 (21 грудня 2018): 190–96. http://dx.doi.org/10.15330/esu.14.190-196.
Повний текст джерелаАнотація:
В статті розглянуто необхідність зміни форм та засобів формування ціннісних орієнтацій майбутніх вчителів початкової школи. Розкрито та схарактеризовано аксіологічні категорії, на яких базується сучасні принципи освітнього процесу в Новій українській школі, а саме: загальнолюдські морально-естетичні категорії (Краса, Добро, Істина); професійно-педагогічні (Людина (особистість), Колектив, Єдність). Визначено виховний потенціал різних видів мистецтва як універсального засобу формування ціннісних орієнтацій майбутніх учителів та доцільність використання класичних та сучасних творів мистецтва в процесі викладання дисциплін не мистецького профілю. Висвітлено приклади реалізації означеного підходу в процесі викладання дисципліни “Основи педагогіки зі вступом до спеціальності”.
45
ЯБКОВСЬКА, С. В., та І. В. МАЗУРОК. "ПОСТАТЬ МИКОЛИ ЛИСЕНКА У ДОСЛІДЖЕННЯХ ВІДОМИХ УКРАЇНСЬКИХ МУЗИКОЗНАВЦІВ". АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ПЕДАГОГІКА» 2, № 3 (17 листопада 2021): 104–9. http://dx.doi.org/10.52726/as.pedagogy/2021.3.2.16.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті обґрунтовано доцільність цілісного аналізу творчого портрету Миколи Віталійовича Лисенка – славетного українського композитора, піаніста, хорового диригента, збирача українського фольклору, патріота, громадського діяча, засновника вищої спеціалізованої музичної освіти України. У статті спрямовано увагу на унікальність і значну художню вартість досліджень відомих українських музикознавців про видатного україн- ського композитора та громадського діяча, засновника української музичної класики М.В. Лисенка, який пере- бував у витоків українського національного мистецтва. М.В. Лисенко був художником-демократом, виразником прогресивних для свого часу ідей; творчий метод його базувався на передових художньо-естетичних принци- пах народності, реалізму, історичної правди у мистецтві. Визначено пізнавально-виховний потенціал творчості й діяльності композитора, розкрито багатогранність його творчої діяльності, розроблено методичні рекомендації щодо використання біографічних матеріалів із життя і творчості композитора під час вивчення предметів гумані- тарного циклу. У статті проаналізовано та розглянуто мистецтвознавчі підходи до вивчення історико-мистецьких матеріалів щодо видатної постаті українського композитора Миколи Віталійовича Лисенка, розкрито його дидак- тичний потенціал як чинник національного і патріотичного виховання. До методів дослідження віднесено такі: теоретичний аналіз, синтез, узагальнення праць відомих музикознавців про життя і творчість видатного українського композитора, музично-громадського діяча, засновника вищої спеціалі- зованої музичної освіти України М.В. Лисенка. Систематизовано здобуті факти та інший інформативний матеріал.
46
ПОЛІЩУК, О. В., З. П. БОГДАН та Г. К. ШУЛЬ. "ПОТЕНЦІАЛ УКРАЇНСЬКОГО ФОЛЬКЛОРУ У РОЗВИТКУ МУЗИЧНИХ ЗДІБНОСТЕЙ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ". АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ПЕДАГОГІКА» 2, № 3 (18 листопада 2021): 191–201. http://dx.doi.org/10.52726/as.pedagogy/2021.3.2.29.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті висвітлено актуальну проблему використання українського фольклору як важливого потенціалу наці- ональної культури у розвитку музичних здібностей молодших школярів. На основі ретельного аналізу наукового фонду уточнено суть понять «фольклор», «музичні здібності», уза- гальнено і зроблено авторське визначення досліджуваного феномену. Виокремлено принцип та умови успішного розвитку досліджуваного процесу. Висвітлено ключові положення композиторів-класиків М. Лисенка, М. Леонтовича, К. Стеценка, Я. Степово- го, М. Ревуцького щодо використання музично-пісенного фольклору в музичному вихованні школярів. Подано списки характеристик типу їх творів та методики роботи з розвитку музичних здібностей учнів початкової школи. Зроблено виважені висновки і окреслено пропозиції стосовно подальших досліджень виокремленого напряму. З позиції нашого дослідження серед жанрів українського фольклору малі фольклорні жанри (забавлянки, лічилки, прозивалки, мирилки, примовки, скоромовки, чистомовки, загадки, прислів’я, приказки, побажання, заклички) та народні пісні є невичерпним джерелом народної духовності й моралі, невіддільним складником виховання особистості. Доведено, що організована діяльність учнів у процесі осягання естетичних цінностей музичного мистецтва задовольняє їх бажання діяти самостійно, активно спонукає до проникнення у виконавські можливості музики. Заслуговують уваги розроблені О. Коваль критерії та показники сформованості музичних здібностей молодших школярів. До критеріїв автор відносить: емоційний і пластичний відгук на музику; вияв слухової уваги; виразне вико- нання твору; вибірковість музичних інтересів і музичних бажань; емоційна захопленість різноманітною музичною діяльністю (сприймання, виконання, творчість); усвідомлення зв’язків музики з життям; оригінальність суджень про музику; уміння аналізувати й інтерпретувати твір; вияв цілісного ставлення до музичних творів. Особливо цінним відзначаємо судження М. Лисенка про те, що вся система музичного виховання школярів має ґрунтуватися на національній основі, на широкому використанні фольклору, на взаємозв’язку вчителя з учнями. В основі музичного виховання дітей, як вважав М. Лисенко, повинні бути дитячі народні ігри з народними піснями, танцями і рухами: «Те, що сприймається у дитинстві через ігри й розваги, зберігається потім у душі на все життя».
47
Линенко, Алла, Галина Ніколаї та Ірина Левицька. "Методичний супровід художньо-естетичного контенту виконавської підготовки майбутніх учителів музичного мистецтва". Scientific journal of National Pedagogical Dragomanov University. Series 14. Theory and methodology of arts education 27 (27 грудня 2019): 17–26. http://dx.doi.org/10.31392/npu-nc.series14.2019.27.03.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті актуалізовано проблему методичного забезпечення музично-виконавської підготовки майбутніх учителів музичного мистецтва в контексті її художньо-естетичного, педагогічного потенціалу. Виконавська підготовка представлена у комплексі вокальної, фортепіанної та диригентсько-хорової складових. Визначено методологічні підходи, принципи, методи, що складають методичний супровід художньо-естетичної якості різних видів виконавської підготовки. Акцентовано увагу на гармонійності емоційного та когнітивного психологічних процесів, що формує емоційно-когнітивний досвід майбутніх учителів музичного мистецтва. Він стає фаховим чинником якісної інтерпретації музичних творів відповідно до їх художньо-естетичного контенту. Визначено його педагогічні вектори.
48
Pyrohova, Tetiana. "Мистецьке виховання майбутніх педагогів в позанавчальний час". Multiversum. Philosophical almanac, № 5-6 (28 листопада 2019): 185–97. http://dx.doi.org/10.35423/2078-8142.2019.5-6.14.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджуються різноманітні форми мистецького виховання майбутніх педагогів у позанавчальний час. Автор стверджує, що позааудиторна діяльність несе в собі чи не найбільший потенціал залучення студентства до мистецтва і власної творчості. Адже вона, зазвичай, здійснюється на засадах зацікавленості, ініціативи, співтворчості, добровільної участі, врахування індивідуальних потреб і талантів, її рушійною силою є інтерес. Крім того, форми позааудиторної роботи мають більш відкритий та неформальний характер спілкування, стосунків, більш динамічну реалізацію і передбачає проведення різноманітних форм. Серед них – вечори відпочинку та зустрічі з діячами культури, поетами, майстрами, митцями, диспути, усні журнали, відзначення пам’ятних дат у житті кафедр, факультетів, дні відкритих дверей університету, виконання громадських доручень, волонтерська діяльність, конференції, конкурси, КВК, екскурсії, бесіди про історію та культуру власного народу та інших країн світу, робота в гуртках за інтересами, участь у художній самодіяльності тощо. Правильна організація вільного часу сприятиме всебічному розвитку молоді завдяки наближенню її до досягнень світової культури, допоможе подолати однобічність мислення та суджень, сприятиме формуванню естетичної культури через залучення майбутніх педагогів до естетичної діяльності, розвине чуттєву сферу особистості, потяг до мистецтва.
49
Сафонова, І. О. "ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЯК ВИЗНАЧАЛЬНА РИСА ПОЗИТИВНОЇ ОСОБИСТОСТІ". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 102, № 3 (30 грудня 2021): 271–85. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2021-102-3-271-285.
Повний текст джерелаАнотація:
Сьогодні поняття «відповідальність» отримало статус онтологічного, оскільки усвідомлюється як екзистенціал, моральний імператив, абсолют. Воно осмислюється вченими не лише як базове поняття нормативної етики, а здебільшого як вагома категорія буття, існування; як умова виживання людства; як життєва стратегія людини. Ми розглядаємо відповідальність визначальною рисою позитивної особистості як деякої цілісності вищого рівня, що володіє власне людськими якостями, здатністю жити і ефективно функціонувати у світі буття, керувати своїм життям, розвивати і реалізовувати свій ідеал і духовний потенціал. Позитивна особистість – це цілісна гармонійна особистість із цілісно сформованою картиною світу, в якій органічно поєднуються інтелектуальні, моральні, естетичні, духовні цінності, яка готова безкорисливо служити людям, проявляти найвищі морально-естетичні якості: любов, совість, співчуття, гуманізм ‒ і бути відповідальною, співпричетною до збереження цілісного світу як загальнопланетарного дому буття, відчувати себе громадянином країни і водночас ‒ громадянином Всесвіту. Сьогодні, як ніколи, актуальна істина, озвучена Ж.-П. Сартром: «Наша відповідальність набагато більша, ніж ми могли б припускати, оскільки поширюється на все людство… обираючи себе, людина обирає все людство».
Ми осмислюємо відповідальність як інтенцію до подолання найглобальнішої кризи людства, що значною мірою полягає у відокремленості та розірваності людини та світу; як надію, сподівання на це подолання; як ціннісно-смислову опору, що забезпечить духовну безпеку та виживання людства.
50
Штейнбук, Фелікс. "ТОПОЛОГІЧНИЙ ЗМІСТ КОРЕЛЯТУ СТРАЖДАННЯ У ТВОРАХ СУЧАСНОЇ СВІТОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ". Inozenma Philologia, № 133 (1 грудня 2020): 237–49. http://dx.doi.org/10.30970/fpl.2020.133.3187.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті на основі нових підходів, побудованих на інтеграції можливостей тілесно-міметичного методу аналізу художніх творів і топології, а також на прикладі репрезентативних творів сучасної світової літератури, зроблено спробу визначити топологічний зміст такого тілесного кореляту, як корелят страждання. Доведено, що топос страждання на теперішньому етапі літературного роз- витку зазнає кардинальних змін аж до дисипації та діалектично зумовленого зникнення, але при цьому продовжує зберігати у собі суттєвий ідейно-художній потенціал, який забезпечує можливість сучасній літературі не втрачати філософської значимості, естетичної переконливості та емоційної сили. Натомість запропонований підхід виявляє неабияку дослідницьку перспективу, оскільки дає змогу результативно інтерпретувати не тільки вітчизняні, а й перекладні твори, і тому у майбутньому може бути поширеним на інші подібні кореляти. Ключові слова: сучасна світова література, тілесно-міметичний метод, корелят, топос, страж- дання, дисипація.