Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Ентомологія.
Статті в журналах з теми "Ентомологія"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-17 статей у журналах для дослідження на тему "Ентомологія".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Круть, Михайло. "НАУКОВІ НАДБАННЯ ТА ШКОЛА ПРОФЕСОРА Д.Ф. РУДНЄВА". ГРААЛЬ НАУКИ, № 11 (18 січня 2022): 127–35. http://dx.doi.org/10.36074/grail-of-science.24.12.2021.024.
Повний текст джерелаАнотація:
Дмитро Федорович Руднєв – відомий вчений у галузі лісової ентомології, великий фахівець із захисту рослин, доктор біологічних наук, професор. Наукову діяльність розпочав у середині 1920-х років на Дарницькій лісовій дослідній станції під Києвом, де працював колектив видатних фахівців-ентомологів під керівництвом З.С. Голов’янка. Закінчив аспірантуру Інституту зоології АН УРСР, після чого обіймав посаду старшого наукового співробітника. Зробив значний внесок у розробку теорії боротьби з короїдами та в дослідження причин масового розмноження великого дубового вусача. Працюючи в Українському науково-дослідному інституті захисту рослин впродовж 1946–1977 рр., Д.Ф. Руднєв розробляв найбільш перспективний для того часу напрям захисту рослин від шкідливих організмів – це хімічний метод. Він був одним із перших розробників малооб’ємного способу обприскування багаторічних насаджень інсектицидами. Також виявив недоліки широкого застосування пестицидів і почав агітувати за розробку альтернативи цьому методу, а саме використання стійких до шкідників сортів рослин. Автор понад 200 опублікованих наукових праць, із яких ціла низка монографій та серія статей з питань розкриття причин масових розмножень шкідників лісу та стійкості лісових порід до них. Мав 3 авторських свідоцтва. Сформував наукову школу, підготувавши одного доктора і 20 кандидатів наук.
2
Krut’, M. V. "ВЧЕНИЙ-ЕНТОМОЛОГ А.М. ЧЕРНІЙ". Ukrainian Entomological Journal 18, № 1-2 (27 грудня 2020): 88–95. http://dx.doi.org/10.15421/282011.
Повний текст джерелаАнотація:
Черній Фнатолій Мусійович є одним з засновників нового напряму досліджень – управління поведінкою, розвитком й розмноженням комах і обмеження їх чисельності вибірково діючими синтетичними біорегуляторами. Його наукова діяльність протягом більш як 50 років була пов'язана з Інститутом захисту рослин НААН України. Майже 25 років він завідував лабораторією технології застосування біологічно активних речовин, пізніше – відділом екології і технології застосування ентомофагів та БАР. Черній А.М. здійснював екологічну оцінку популяцій яблуневої плодожерки в Україні. Виявив, що побудова програми генетичної боротьби з нею в садах різних кліматичних зон слід проводити з урахуванням репродуктивної здатності популяції шкідника. Він розробив систему феромоного моніторингу популяцій шкідників сільськогосподарських рослин, що дала можливість спостерігати за динамікою їх розвитку і планувати проведення захисних заходів. Крім того, А.М. Черній обґрунтував доцільність застосування регуляторів життєдіяльності комах проти лускокрилих шкідників яблуневого саду; капусти білокачанної проти ряду шкідників (капустяна совка, капустяна і ріпна білянки, капустяна міль). В заходах боротьби проти колорадського жука він рекомендував обробляти картоплю препаратами на основі інгібіторів синтезу хітину. А.М. Черній обґрунтував також концептуальні основи інтегрованого захисту плодового саду в рамках технології управління агроекосистеми.
3
Круть, М. В. "Зоолог-ентомолог М.М. Римський-Корсаков". Український ентомологічний журнал, № 2 (13) (2017): 95–98.
Знайти повний текст джерела
4
Круть, М. В. "Ботанік і ентомолог - Х.Х. Стевен". Український ентомологічний журнал, № 1 (16) (2019): 44–48.
Знайти повний текст джерела
5
Круть, М. В. "Зоолог-ентомолог М.М. Римський-Корсаков". Український ентомологічний журнал, № 2 (13) (2017): 95–98.
Знайти повний текст джерела
6
Філончук, З. В. "Видатний ботанік і ентомолог Юзеф Пачоський". Географія та економіка в сучасній школі, № 3 (121) (2012): 46–47.
Знайти повний текст джерела
7
Круть, М. В. "Жан Анрі Фабр - великий натураліст та ентомолог". Український ентомологічний журнал, № 2 (15) (2018): 71–75.
Знайти повний текст джерела
8
Круть, М. В. "Жан Анрі Фабр - великий натураліст та ентомолог". Український ентомологічний журнал, № 2 (15) (2018): 71–75.
Знайти повний текст джерела
9
Круть, М. В. "Жан Анрі Фабр - великий натураліст та ентомолог". Український ентомологічний журнал, № 2 (15) (2018): 71–75.
Знайти повний текст джерела
10
Krut’, M. V. "ДО 75-РІЧЧЯ ІНСТИТУТУ ЗАХИСТУ РОСЛИН НААН УКРАЇНИ. ЕНТОМОЛОГІЧНІ ШКОЛИ". Ukrainian Entomological Journal 19, № 1-2 (30 листопада 2021): 85–101. http://dx.doi.org/10.15421/282106.
Повний текст джерелаАнотація:
На різних етапах проведення наукових досліджень із вирішення найважливіших питань щодо захисту сільськогосподарських культур в Інституті захисту рослин НААН сформувалися ентомологічні школи. Учні академіка АН УРСР В.П. Поспєлова здійснювали комплекс робіт із вивчення патології комах з метою обґрунтування мікробіологічного й хімічного методу боротьби з шкідниками. Напрямом наукових досліджень школи доктора біологічних наук, професора М.А. Теленги було використання біологічних методів з обмеження чисельності шкідників сільгоспкультур. З його учнів М.П. Дядечко й В.П. Приставко створили свої наукові школи. Школу лісових ентомологів (Д.Ф. Руднєв та інші) очолював З.С. Голов’янко. В подальшому професор Д.Ф. Руднєв розробляв хімічний метод захисту рослин від шкідливих організмів, але знайшов йому альтернативу — використання стійких до шкідників сортів рослин. Його справу продовжили професори В.А. Санін і В.П. Смілянець. Плідно працювала школа академіка АН УРСР В.П. Васильєва, вагомим результатом досліджень якої є теоретично обґрунтована економічна доцільність застосування інсектицидів та розроблені основи інтегрованого захисту рослин. Професор Б.А. Арєшніков разом із учнями основну частину своєї діяльності присвятив роботі з наукового обґрунтування ефективного й екологічно безпечного захисту зернових культур від шкідників, особливо клопа шкідливої черепашки. Вчених-ентомологів підготували також доктори наук, професори В.Г. Долін (з питань прогнозування розвитку шкідників рослин та розробки ефективних захисних заходів), М.П. Секун (з токсикології пестицидів), В.М. Чайка (з прогнозу та екології) та кандидати біологічних наук Н.В. Лаппа (з мікробіологічного методу захисту рослин), В.П. Омелюта (з карантину рослин). Є в інституті й представники наукових шкіл академіка НААН В.П. Федоренка та професора С.О. Трибеля з напряму еколого-економічної оптимізації інтегрованого захисту рослин від шкідників.В певні періоди Є.В. Звєрезомб-Зубовський, В.П. Васильєв і В.Г. Долін очолювали Українське ентомологічне товариство. Нині президентом цієї громадської організації є В.П. Федоренко.
11
Трускавецька, І. Я. "Історичні постаті ентомологів України, їхній вклад у розвиток науки (друга половина XIX - початок XX ст.)". Гілея, Вип. 115 (№ 12) (2016): 46–48.
Знайти повний текст джерела
12
Tkalenko, G. M., V. V. Ignat та V. V. Kudla. "БІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ТА ШКІДЛИВІСТЬ ТРИПСА ЦИБУЛЕВОГО (THRIPS TABACI LIND.) НА ПОСІВАХ ЦИБУЛІ РІПЧАСТОЇ В ПРАВОБЕРЕЖНОМУ ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ". Vegetable and Melon Growing, № 66 (3 січня 2020): 84–90. http://dx.doi.org/10.32717/0131-0062-2019-66-84-90.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета. Уточнити особливості біології трипса цибулевого в умовах Правобережного Лісостепу України, дослідити його динаміку чисельності та шкідливість на різних сортах та гібридах цибулі ріпчастої. Методи. Дослідження проводились за загальноприйнятими в ентомології методиками, результати досліджень оброблені статистично. Результати. Встановлено, що виліт імаго трипса цибулевого після зимівлі на посівах цибулі ріпчастої в умовах Правобережного Лісостепу України відбувається в другій-третій декадах квітня, масовий – першій декаді травня. Досліджено, що за середньодобової температури повітря 12,1–13,5 °С ембріональний розвиток триває 11–13 діб, розвиток личинок за температури 12,8–18,2 °С і відносної вологості повітря 63–82 % – 13–15 діб. Погодні умови впливають і на кількість генерацій шкідника за рік. Так, у 2017 р. за САТ 1934,9 °С, відносної вологості повітря – 58–82 %, суми опадів – 21 мм та ГТК 0,08–4,1 відбувався розвиток тільки двох поколінь. За більш сприятливих умов трипс цибулевий розвивався у трьох поколіннях у 2018 р., а у 2019 р. відмічали розвиток чотирьох поколінь. Найбільшу заселеність посівів цибулі ріпчастої трипсом цибулевим до 47,5 % відмічали у фази початку потовщення основи листків – формування цибулини та фазу формування цибулини – початок надламування листків. Встановлено, що гібриди цибулі ріпчастої іноземної селекції Банко F1, Дайтон F1 та Антилопа F1 заселяються фітофагом до 35,5–38,0 %, а сорти молдавської селекції Халцедон та української селекції Глобус більшою мірою (40,0–42,3 %). Висновки. Уточнено біологічні особливості трипса цибулевого в умовах Правобережного Лісостепу України. Встановлено, що погодні умови суттєво впливають на тривалість стадій онтогенезу шкідника. Вивчено критичні періоди органогенезу цибулі ріпчастої. Досліджено, що ранні посіви цибулі ріпчастої дають змогу знизити чисельність та пошкодження посівів фітофагом.
13
Tkalenko, G. M., V. V. Ignat та V. V. Kudla. "БІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ТА ШКІДЛИВІСТЬ ТРИПСА ЦИБУЛЕВОГО (THRIPS TABACI LIND.) НА ПОСІВАХ ЦИБУЛІ РІПЧАСТОЇ В ПРАВОБЕРЕЖНОМУ ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ". Vegetable and Melon Growing, № 66 (3 січня 2020): 84–90. http://dx.doi.org/10.32717/10.32717/0131-0062-2019-66-84-90.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета. Уточнити особливості біології трипса цибулевого в умовах Правобережного Лісостепу України, дослідити його динаміку чисельності та шкідливість на різних сортах та гібридах цибулі ріпчастої. Методи. Дослідження проводились за загальноприйнятими в ентомології методиками, результати досліджень оброблені статистично. Результати. Встановлено, що виліт імаго трипса цибулевого після зимівлі на посівах цибулі ріпчастої в умовах Правобережного Лісостепу України відбувається в другій-третій декадах квітня, масовий – першій декаді травня. Досліджено, що за середньодобової температури повітря 12,1–13,5 °С ембріональний розвиток триває 11–13 діб, розвиток личинок за температури 12,8–18,2 °С і відносної вологості повітря 63–82 % – 13–15 діб. Погодні умови впливають і на кількість генерацій шкідника за рік. Так, у 2017 р. за САТ 1934,9 °С, відносної вологості повітря – 58–82 %, суми опадів – 21 мм та ГТК 0,08–4,1 відбувався розвиток тільки двох поколінь. За більш сприятливих умов трипс цибулевий розвивався у трьох поколіннях у 2018 р., а у 2019 р. відмічали розвиток чотирьох поколінь. Найбільшу заселеність посівів цибулі ріпчастої трипсом цибулевим до 47,5 % відмічали у фази початку потовщення основи листків – формування цибулини та фазу формування цибулини – початок надламування листків. Встановлено, що гібриди цибулі ріпчастої іноземної селекції Банко F1, Дайтон F1 та Антилопа F1 заселяються фітофагом до 35,5–38,0 %, а сорти молдавської селекції Халцедон та української селекції Глобус більшою мірою (40,0–42,3 %). Висновки. Уточнено біологічні особливості трипса цибулевого в умовах Правобережного Лісостепу України. Встановлено, що погодні умови суттєво впливають на тривалість стадій онтогенезу шкідника. Вивчено критичні періоди органогенезу цибулі ріпчастої. Досліджено, що ранні посіви цибулі ріпчастої дають змогу знизити чисельність та пошкодження посівів фітофагом.
14
Barkar, V. P., та T. Yu Markina. "ХИЖИЙ КЛОП PERILLUS BIOCULATUS (HETEROPTERA, PENTATOMIDAE) ЯК АГЕНТ БІОЛОГІЧНОГО ЗАХИСТУ РОСЛИН". Ukrainian Entomological Journal 18, № 1-2 (27 грудня 2020): 80–87. http://dx.doi.org/10.15421/282010.
Повний текст джерелаАнотація:
Наведено аналіз наукових літературних джерел щодо еколого-біологічних особливостей хижого клопа Perillus bioculatus (Fabricius, 1775) – відомого ентомофага колорадського жука (Leptinotarsa decemlineata Sаy, 1824). Розглянуто доцільність використання даного виду як агента біологічного захисту рослин, зокрема насаджень картоплі (Solanum tuberosum L, 1753). Проаналізовано вітчизняний та европейський досвід акліматизації клопів у 60–70 роках ХХ сторіччя. В Україні локальні популяції Perillus bioculatus виявлені в Степу та Лісостепу, що вказує на екологічну гнучкість та адаптацію виду до місцевих умов, їх сприятливість для його повноцінного розвитку. На цей час біологічні особливості периллюса вивчено досить детально, що є підставою для його господарського використання. Трофічна спеціалізація клопа– представники родини листоїди, зокрема колорадський жук, але у країнах Європи спостерігається живлення іншими видами комах. У другій половині минулого сторіччя в багатьох країнах розпочались активні дослідження з визначення можливостей штучного розведення даного виду Perillus bioculatus як агента біологічного захисту рослин. Особливну увагу було приділено умовам зберігання особин. Оптимальним режимом утримання клопів є: температура повітря – +25–27°С, відносна вологість повітря – 70–75%, фотоперіод – 16 годин день/8 годин ніч. Як свідчить досвід вітчизняної технічної ентомології, для годування клопа у штучних умовах можливе використання личинок мучного хрущака (Tenebrio molitor Linnaeus, 1758.) та великої вощинної молі (Galleria mellonella Linnaeus, 1758). Відзначено перспективність виготовлення штучних поживних сумішей. Для вирощування клопа цілком придатним є обладнання, що використовується для розведення інших ентомофагів. Для потреб біометоду найдоцільніше використання клопа в личинковій стадії, оскільки дорослі комахи здатні покидати місця випуску, особливо за своєї високої щільності. Проте, ефективної технології масового розведення та використання даного виду до цього часу не існує.
15
Карпович, М. С., та В. Ф. Дрозда. "ТЕХНОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЛАБОРАТОРНОГО РОЗВЕДЕННЯ ТЕЛЕНОМУСА (TELENOMUS VERTICILATUS KIEFFER, 1917), ПАРАЗИТА СОСНОВОГО ШОВКОПРЯДА (DENDROLIMUS PINI L.)". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 2 (26 червня 2020): 50–56. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2020.02.06.
Повний текст джерелаАнотація:
Через погіршення кліматичних умов, пониження ґрунтових вод у лісових масивах спостерігаєтьсямасове ослаблення деревних порід, особливо насаджень сосни звичайної. Щорічні теплі зими, тепла,сонячна та суха погода навесні сприяють розвитку та поширенню хвоєгризучих фітофагів. Одним ізнайнебезпечніших є сосновий шовкопряд (Dendrolimus pini L.). Дослідження свідчать, що сосновимнасадженням Полісся часто завдає шкоди сосновий шовкопряд, гусениці якого спричиняють дефолі-ацію хвої, що стає причиною різноманітних фізіологічних аномалій, а саме: відставання в рості тарозвитку дерев, а інколи і їхнє всихання. На основі експертного аналізу літературних джерел та вла-сних досліджень у статті наведені визначальні біологічні та екологічні особливості, які стосуютьсяпоширення та розвитку теленомуса. Встановлено, що самиці теленомуса паразитують на яйцяхсоснового шовкопряда в середній та верхній частині крони, а також на узліссі та всередині кварта-лів. Згідно з аналізом першоджерел показана перспективність захисту соснових насаджень від сос-нового шовкопряда біологічним методом. Одними з найбільш поширених паразитів яєць сосновогошовкопряда є теленомус та трихограма. Рівень зараження яєць природними популяціями становиввід 7,8 до 22,4 %. Ці показники свідчать про цілковиту доцільність прийому лабораторного розве-дення лабораторних культур трихограми та теленомуса з подальшим розселенням в соснові наса-дження. Дослідження проводили впродовж 2016–2019 рр. в соснових насадженнях Полісся та в ла-бораторних умовах. Складова частина експериментів – моніторингові дослідження, візуальний, ін-струментальний та фізіологічний моніторинг популяцій соснового шовкопряда, прийоми розведенняй розселення на дерева лабораторних культур трихограми та теленомуса. Обґрунтовано строки,норми та кратності розселення паразитів. Під час проведення досліджень використовували загаль-ноприйняті в галузях ентомології, паразитології та біотехнології методи. Наведені результати сві-дчать про доволі значну регулювальну роль природних ентомофагів у динаміці чисельності сосновогошовкопряда та про перспективність штучного розселення самиць лабораторних культур трихогра-ми та теленомуса в соснові насадження. Вперше запропонована технологія масового лабораторногорозведення теленомуса Telenomus verticillatus Kieffer. для потреб біологічного захисту соснових на-саджень від соснового шовкопряда.
16
Kobeza, Pavlo, та Oleksandr Pakhomov. "Грегарина Gigaductus exiguus (Gigaductus) паразитує в турунах Calathus melanocephalus (Carabidae) в умовах центральної частини степової зони України". Lesya Ukrainka Eastern European National University Scientific Bulletin. Series: Biological Sciences, № 4(377) (5 жовтня 2018): 58–65. http://dx.doi.org/10.29038/2617-4723-2018-377-58-65.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті приведемо видову ідентифікацію та варіативність індексів морфометричних показників для виду грегарин Gigaductus exiguus (Gigaductus) Wellmer, 1911 як паразита кишкового тракту одного з масових видів турунів Calathus melanocephalus (Carabidae) Linnaeus, 1758. Результатом роботи є морфометричний аналіз 27 показників грегарин, які визначають розміри клітини паразита, в умовах чотирьох типологічних екосистем у центральній частині степової зони України. C. melanocephalus визначено як найбільш масовий серед територіальних умов із різним типом геоботанічних формувань та антропотехногенного пресингу. Рівень інвазії грегаринами тісно пов’язаний із рівнем вологи в межах кожної пробної площі, який формується в особливих умовах мікрорельєфу на ділянках дослідження. Виявлено взаємозв’язк між показниками морфометричної видової ідентифікації апікомплексних із їх загальною чисельністю на одну одиницю господаря. Використовуються загальноприйняті методи польової ентомології та лабораторних досліджень при визначенні апікомплексних кишкового тракту турунів. При мікроскопії шлункового тракту турунів використовується фізіологічний розчин, який зменшує похибку осматичного тиску на мембрану клітини грегарини при фіксації основних метричних показників форми грегарин, які є основними показниками для достовірної ідентифікації одноклітинних паразитів до таксономічного роду та виду. Виявлено максимальні й мінімальні показники інвазії. Найбільша інвазія паразитами виявлена в умовах першої пробної площі, придолинно-балочного типу ландшафту пристінного типу лісу. Кількість особин становить 11,0 % від загальної вибірки ентомологічного матеріалу, із них заражено 27,2 %, самців – 30,7 %, самок – 25,0 %. Популяційна динаміка тут виражена більш стабільно, що зумовлює високе число заражених особин. Найменшим показником зараженості характеризується лісопаркова зона третьої пробної площі. Щільність популяції становить 18,6 % від загальної вибірки C. malanocephalus серед пробних площ, кількість заражених особин – 15,1 %, самців серед них – 23,0 %, а самок – 10,0 %. В умовах цієї пробної площі значно виражений антропотехногенний вплив на хазяїна та паразита. Достовірних відмінностей між інвазією в структурі популяції за статевою ознакою не виявлено за період дослідження й окремо за кожний місяць. Однаково фіксується нелінійний розподіл кількості паразитів на одну одиницю хазяїна у зв’язку зі статевою ознакою. Серед основних морфометричних показників використані метричні характеристики і їх пропорційне співвідношення, для достовірнішого визначення виду апікомплексних паразитів. Робота включає одну таблицю морфометричних індексів та дев’ять мікрофотографій трофозоїтів і сизигіїв для Gigaductus exiguus зі шлункового тракту турунів. У табличних даних наведемо індекси видової ідентифікації з позначенням мінімальних і максимальних величин.
17
Круть, Михайло. "НАУКОВІ НАДБАННЯ ТА ШКОЛА ПРОФЕСОРА М.А. ТЕЛЕНГИ". ГРААЛЬ НАУКИ, 28 листопада 2021, 230–39. http://dx.doi.org/10.36074/grail-of-science.19.11.2021.044.
Повний текст джерелаАнотація:
Микола Абрамович Теленга (1905–1966) – відомий ентомолог, доктор біологічних наук, професор, який по праву може вважатись одним із основоположників біологічного захисту сільськогосподарських культур від шкідників. Як спеціаліст по біологічному захисту рослин сформувався в 1930-ті роки, працюючи у Всесоюзному інституті захисту рослин. Він вивчав паразитів та хижаків багатьох шкідників сільськогосподарських культур. Результати багаторічної роботи вченого із цього напряму відображені в науковій праці «Основные способы использования энтомофагов для биологического метода борьбы с вредителями и их теоретическое обоснование». Він також впроваджував у виробництво способи застосування трихограми проти шкідників пшениці озимої, кукурудзи, овочевих і плодових культур. Широкої популярності набули також роботи М.А. Теленги в галузі мікробіологічного методу, особливо його ідея використання патогенних мікроорганізмів сумісно із сублетальними дозами інсектицидів для захисту сільськогосподарських культур від шкідників. Автор понад 130 фундаментальних наукових праць, зокрема 4 монографій із біологічного методу захисту рослин від шкідників. Сформував наукову школу, підготувавши понад 20 кандидатів наук.