Добірка наукової літератури з теми "Енергодисперсійна спектроскопія"

В роботі представлені результати дослідження можливості утворення у водному середовищі малеїнатних π‑комплексів атомарного купруму. З урахуванням існуючих рівноваг оптимізовано умови синтезу металоорганічної дисперсії цементацією металічним цинком розчину CuSO4, що містить малеїнову кислоту. З використанням енергодисперсійної спектроскопії, термогравіметрії і комплексонометрії визначено склад порошків. Встановлено, що при мольному співвідношенні реагентів Zn : Cu2+ < 0.5 виділяється комплекс [Cu(C4O4H3)(H2O)], а при Zn : Cu2+ ≥ 0.5 – композитна суміш [Cu(C4O4H3)(H2O)], H2O (адсорбована), Cu (метал). Утворення π-комплексу атомарного купруму [Cu(C4O4H4)] не зафіксовано. У зв'язку з гетерогенністю процессу цементації виділяються неоднорідні композити, в яких вміст купруму в межах зразку коливається в широких межах: від 47 ваг. % до 74 ваг. %.

Мета - отримання методами порошкової металургії композитного матеріалу на основі міді з додаванням у якості армуючого компоненту вуглецевих нанотрубок та дослідження структури цього матеріалу. Методика. Дослідні зразки виготовляли з порошку міді марки ПМС-1 (ГОСТ 4960-2009) фракції менше 45 мкм. В якості армуючого компонента використані багатостінні ВНТ діаметром від 8 до 28 нм, , які були отримані CVD методом. Вуглецеві нанотрубки додавали в шихту у кількості 0,08 мас. % у стані суспензії в розчині полівінілового спирту та додатковою обробкою ультразвуком упродовж 15 хвилин при частоті коливань 14,1 кГц. Приготовлену суміш просушували при температурі 150 °С для виділення зайвої вологи. Зразки для досліджень виготовляли у вигляді таблеток діаметром 12 мм і висотою 6 мм однобічним пресуванням з подальшим спіканням у атмосфері водню. Дослідні зразки виготовляли за двома технологічними схемами, які включали двократне пресування та спікання. При другому спіканні за схемою 1 температура складала 950 °С, а за схемою 2 температура була більш висока , а саме 1050 °С. Дослідження структурних характеристик порошку міді виконані з використання електронного скануючого мікроскопу (Tescan Mira 3 LMU). Для визначення елементного складу зразків використовували метод енергодисперсійної спектроскопії з використання систем локального аналізу (ЕДС), використовували детектор випромінювання «X-max 80» ("Oxford Instruments" Англія).Результати. Експериментально встановлено, що спосіб додавання ВНТ до порошку міді шляхом рідкофазного змішування в розчині полівінілового спирту та обробкою суспензії ультразвуком сприяє рівномірному розподілу ВНТ в об’ємі спеченого матеріалу. Вуглецеві нанотрубки після спікання розташовуються в мідній матриці по границях зерен та в порах, переважно у вигляді скупчень. Високотемпературне друге спікання при температурі, наближеної до температури плавлення міді, призводить до зниження пористості спеченого матеріалу з мікроструктурою, що відповідає структурі дисперснозміцнених композитів. В мідній матриці рівномірно розташовані пори, які заповнені скупченнями ВНТ.Наукова новизна. Вперше встановлено, що спосіб обробки ультразвуком суспензії ВНТ в розчині полівінілового спирту під час приготування шихти перед пресуванням та застосування другого високотемпературного спікання при температурі наближеної до температури плавлення металу-матриці призводить до утворення структури, яка характерна дисперсно-зміцненим матеріалам. Практична цінність. Результати роботи можуть бути використані для виготовлення матеріалів електротехнічного призначення.

Зольний залишок - це неоднорідна суміш шлаку, що містить залишки скла та металу в різних пропорціях. Основним хімічним вмістом донної золи є оксиди кремнію та алюміній. Інші сполуки - мінерального походження, сульфати, хлориди, чорні та кольорові метали та незгорілі органічні речовини. Елементарний склад зольного залишку головним чином залежить від сировини, що спалюється, та типу системи згоряння. Зольний залишок, як правило, має високі концентрації важких металів, що є дуже токсичними забруднювачами навколишнього середовища. Метою дослідження був аналіз елементарного та молекулярного складу зольного залишку сміття відходів м. Каунас (Литва) за допомогою рентгенівської дифракції (XRD) та скануючої електронної мікроскопії енергодисперсійної рентгенівської спектроскопії (SEM-EDS). Також було важливо дослідити процес обробки зольного залишку за допомогою технології ADR та можливості використання переробленого матеріалу в цивільному будівництві та виготовленні бетонних виробах. Для можливості використання зольного залишку мають бути дотримані певні умови, а виділені мінеральні фракції не повинні перевищувати встановлених національних граничних значень.

Проведено дослідження фазового та хімічного складу продуктів озонування модельних розчинів – імітаторів трапних вод АЕС з реакторами ВВЕР. Визначення фазового складу отриманих зразків проводили методом рентгенофазового аналізу. Ідентифікацію мінерального складу проводили відповідно до картотеки ASTM Powder diffraction file 2003. PDF-2, Database, Sef.1-89. Дослідження морфології зразків і їх елементного складу проводили методом скануючої електронної мікроскопії (СЕМ) і електронно-дисперсійної спектроскопії (ЕДС) на растровому електронному мікроскопі Tescan Mira 3 LMU, обладнаному енергодисперсійним модулем для мікроаналізу. В процесі озонування модельного розчину – імітатора трапної води, проходить руйнування органічних комплексів та утворення твердої фази, в складі якої фіксуються 60Co,54Mn і 55Fe. За даними РФА, складові осаду характеризуються нанометровими розмірами частинок та значним вмістом аморфної складової. Головними ферумовмісними фазами визначено оксигідроксиди феруму – лепідокрокіт g-FeOOH і гетит a-FeOOH. Вміст фази із структурою феришпінелі, вірогідно, магеміту g-Fe2O3, незначний. В складі зразків припускається наявність низки кристалогідратів основних солей змішаного складу, але їх ідентифікація ускладнена слабким рівнем кристалічності зразків та перекриттям відбиття від характеристичних міжплощинних відстаней (дифракційних піків) кількох мінеральних фаз. Входження до складу осаду феришпінелі, зокрема магеміту, надає йому феромагнітних властивостей, що може стати важливим чинником для його подальшої утилізації. Дослідження умов окиснення озоном модельних розчинів трапних вод АЕС за рН 11,5, які містять органічні компоненти (щавлеву кислоту та ЕДТА), довело, що під час лужного озонування проходять процеси сумісного осадження та адсорбції металів на поверхню ферумовмісних сполук, що супроводжується окисненням органічних компонентів та зменшенням концентрації іонів марганцю на 94,3 %, кобальту – на 6 %; зниженням активності 137Cs на 26 %, 90Sr – на 15,7 %.