Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Енергетичний сектор України.
Статті в журналах з теми "Енергетичний сектор України"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-34 статей у журналах для дослідження на тему "Енергетичний сектор України".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Khilko, V. "ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНІ АСПЕКТИ ЗМЕНШЕННЯ ВИКИДІВ ПАРНИКОВИХ ГАЗІВ ШЛЯХОМ РОЗВИТКУ ВІДНОВЛЮВАНИХ ДЖЕРЕЛ ЕНЕРГІЇ". Vidnovluvana energetika, № 4(59) (26 грудня 2019): 15–21. http://dx.doi.org/10.36296/1819-8058.2019.4(59).15-21.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою даної роботи є визначення шляхів зменшення викидів парникових газів. Парникові гази змінюють клімат планети, викликаючи так зване глобальне потепління. Відбувається антропогенний вплив на природу, загроза вимирання біологічних видів та продовольчій безпеці. В роботі розглянуто ринковий механізм кліматичної політики, за допомогою якого можна змінити світовий енергетичний баланс. Сектор енергетики в світі буде в значній мірі екологічно чистим за рахунок широкомасштабного використання відновлюваних джерел енергії. Ринковий механізм – один з основних інструментів кліматичної політики, за допомогою якого держави і компанії можуть продавати або купувати квоти на викиди парникових газів на регіональному, національному або міжнародному ринках. Законом України від 13.07.2016 р. №0105 ратифіковано Паризьку угоду щодо боротьби зі зміною клімату. Окрім міжнародних зобов’язань, запровадження ринку квот на викиди парникових газів передбачені й внутрішніми стратегічними документами України. Згідно з оновленою Енергетичною стратегією України на період до 2035 року оптимізацію структури енергетичного сектора національної економіки доцільно провадити шляхом збільшення обсягу використання енергетичних джерел з низьким рівнем викидів двоокису вуглецю, збільшення обсягу використання відновлюваних джерел енергії. Виробництво електроенергії відновлюваними джерелами енергії прогнозується збільшити з доведенням її частки у загальному первинному постачання енергії у 2035 р. до 25 %, у порівнянні з показником 2015 р. — 4%. Технічно-досяжний електроенергетичний потенціал відновлюваних джерел енергії України достатній для покриття значної кількості споживання електроенергії в країні. Бібл. 7, табл. 1, рис. 1.
2
Письменна, У. Є., Г. С. Трипольська та І. М. Сотник. "УРАЗЛИВІСТЬ СЕКТОРУ ВІДНОВЛЮВАЛЬНОЇ ЕНЕРГЕТИКИ ПІД ДІЄЮ ЗАГРОЗ ЕНЕРГОБЕЗПЕЦІ, ПОСИЛЕНИХ ПАНДЕМІЄЮ COVID-19". Підприємництво та інновації, № 14 (30 жовтня 2020): 79–85. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/14.16.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджений сучасний стан і передумови сталості розвитку сектору відновлювальної енергетики в Україні, проаналізовано уразливість сектору та слабкі сторони енергетичної політики у секторі, які підсилюють дію деструктивних факторів глобальних та локальних загроз енергетичній безпеці. Окреслено вплив загальноекономічного фактору пандемії COVID-19 на посилення загроз енергетичній безпеці в електроенергетиці, зокрема в секторі відновлювальної енергетики, що уповільнює її сталий розвиток, створює передумови до стагнації. Розвинуто науково-методологічні підходи до аналізу енергетичної безпеки у секторі з урахуванням впливу на сталість розвитку та використовуючи підхід щодо уразливості. Визначено роль і місце сектору відновлювальної енергетики у забезпеченні сталого розвитку економіки держави.
3
Soloviy, Ihor, Maria Kaflyk та Pavlo Dubnevych. "Використання паливної деревини у фокусі уваги біоенергетичної політики України". Наукові праці Лісівничої академії наук України, № 19 (26 грудня 2019): 171–77. http://dx.doi.org/10.15421/411939.
Повний текст джерелаАнотація:
Деревне біопаливо є одним із важливих джерел альтернативної енергії в Україні. Водночас деревна біомаса є одним із найдешевших енергетичних ресурсів. Доведено, що її обсяги у є достатніми для забезпечення енергетичних потреб населення. Проте значний потенційно доступний обсяг деревної біомаси в Україні не використовується для енергетичних потреб, зокрема, залишки деревини на лісосіках. Використання відходів заготівлі та обробки деревини як палива є екологічно та економічно ефективним рішенням. Обгрунтовано доцільність запровадження біоенергетичної політики, що регулюватиме процес вторинного використання деревини. В Україні не прийняті законодавчі норми та положення, які регулюють біоенергетичну сферу, крім «Енергетичної стратегії України до 2035 року». Використання деревної біомаси в енергетичних цілях не регулюється чіткою та прозорою біоенергетичною політикою і набором відповідних інструментів. Раціональне використання потенціалу відходів деревини з позицій економіки замкненого циклу може зробити вагомий внесок у вирішення енергетичної проблеми в Україні. Енергетична стратегія України на період до 2035 р. розглядає деревну біомасу як один із варіантів отримання паливної енергії, але не описує дії та заходи, безпосередньо спрямовані на отримання цього виду енергії. Законодавча база України не розглядає достатньо детально деревну біомасу як самостійний вид палива. Розвиток біоенергетики охоплює питання отримання енергії з лісосічних відходів, відходів деревообробки та неліквідних залишків, а також енергетичних плантацій. Формування біоенергетичної політики та регіональних стратегій сталого розвитку біоенергетики на основі оцінювання потенціалу деревної біомаси є основним завданням біоенергетичного напряму в рамках лісового сектору.
4
ZHYBER, Tetiana. "TRENDS AND PERSPECTIVES OF THE STATE BUDGET EXPENDITURES FOR UKRAINE’S ENERGY SECTOR." Economy of Ukraine 2018, no. 11-12 (December 7, 2018): 60–70. http://dx.doi.org/10.15407/economyukr.2018.11.060.
Повний текст джерелаАнотація:
The energy sector of Ukraine has been built according to the needs of the former USSR. During the entire period of independence, post-Soviet ties and technologies required considerable public spending for the needs of FEC. The purpose of the article is to determine the amount of public spending for Ukraine’s energy sector. The task is to outline the prospects for the further burden on public spending. The dynamics of direct expenditures and credits from the state budget for the energy sector is shown and they are compared in general and by individual areas. The method of calculation consisted of author’s grouping and adding the actual budget expenditures or loans together by general and special funds of the budget according to the budget programs during 2002–2017. Expenditures for the FEC by functional classification were compared with author’s calculations of expenditures by budget programs. The discrepancies found are explained by: implementation of the approved budget programs during the entire analyzed period by various responsible executives, leveling out of the consequences of activities of the energy sector entities in economic sphere, reallocations of money between expenditures and lending, etc. During the period researched, the number of thematic budget programs decreased fourfold. The analysis shows the prospects for the further significant direct expenditures for the coal industry to maintain closed mines, rescue and disaster prevention services and subsidize enterprises to compensate for the cost of coal. The method of financial maintenance of repairs and modernization of energy networks through the budget loans means prospects for increasing the future debt burden of the budget due to the need to repay loans in foreign currency. In general, the energy sector also receives indirect subsidies from the state budget through subsidies to the population and direct funding. Reducing the number of budget programs by their consolidation narrows the scope for analyzing the state policy in the field of financial support to Ukraine’s energy sector.
5
Zavgorodnia, S. P. "Трансформування системи державної допомоги у сфері енергетики в Україні: існуючі механізми та пріоритети їх удосконалення". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 2 (13 березня 2020): 87–98. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2020.02.10.
Повний текст джерелаАнотація:
Виконання зобов’язань Україною як члена Енергетичного Співтовариства передбачає зменшення державного втручання, одночасно із забезпеченням доступу до надійних, стійких, сучасних джерел енергії. Положеннями Третього та Четвертого енергетичних пакетів визначено ряд заходів державної допомоги (чи державної підтримки), серед яких: підтримка у питаннях підвищення енергоефективності; заборона відключення вразливих споживачів від електроенергії у критичні моменти; стимулювання до інвестування у нові види виробництва енергії, що походить з відновлюваних джерел; залучення кінцевих споживачів повноцінно брати участь у енергетичному ринку й управляти власним енергоспоживанням.
Метою статті є аналіз існуючих механізмів державної допомоги в Україні у різних секторах енергетики і визначення на цій основі шляхів зменшення державного втручання в умовах трансформування системи управління енергетичним сектором.
Науковою новизною є сформовані за результатами дослідження пропозиції для створення правових умов розвитку ринкових механізмів з одночасним зменшенням державного втручання у різних секторах енергетики.
Висновок. Трансформування системи управління енергетичним сектором в Україні супроводжується зменшенням державної допомоги в окремих секторах енергетики одночасно із фрагментарним впровадженням ринкових механізмів. У результаті аналізу існуючих механізмів державної підтримки в Україні у різних секторах енергетики з’ясовано проблемні питання їх функціонування і визначено пріоритети зменшення державного втручання у зазначену сферу. Можна стверджувати, що задля усунення прогалин функціонування механізмів державної допомоги в різних секторах енергетики для України актуальними є: впровадження енергоефективних заходів на промислових і комунальних підприємствах, запровадження державного стимулювання побутових споживачів до виробництва енергії з відновлюваних джерел; розширення можливостей споживача впливати на власне енергоспоживання; надійний захист вразливих споживачів енергоресурсів через посилення адресності соціальної підтримки.
6
Zahvoyska, Lyudmyla, та Olha Bletska. "Моделювання процесу енергетичного переходу методом системної динаміки: енергетичні кооперативи як інструмент переходу до сталого використання деревної біомаси в житловому секторі". Наукові праці Лісівничої академії наук України, № 19 (26 грудня 2019): 187–98. http://dx.doi.org/10.15421/411941.
Повний текст джерелаАнотація:
Домінуюча парадигма енергогенерування централізована, високовуглецева і породжує енергетичну бідність. Імператив глобальної зміни клімату пріоритезує процес енергетичного переходу, одним із аспектів якого є стале енергетичне використання деревної біомаси. Обґрунтовано необхідність трансформації енергетичного сектора шляхом використання холістичних методів дослідження і деліберативних методів прийняття рішень. Побудовано причинно-наслідкову модель процесу енергетичного переходу і потокову модель поширення екоінновацій для процесу формування енергетичних кооперативів. За результатами регресійного аналізу макроекономічних показників глобальної конкурентоспроможності країн виконано параметризацію потокової моделі для умов України. За результатами моделювання, проведеного з використанням цієї моделі, встановлено, що процес формування енергетичних кооперативів відбуватиметься повільно, насамперед – через неефективність інституцій. Однак відповідно до здійсненого нами опитування в м. Борислав встановлено, що 18,1 % респондентів знайомі з концепцією енергетичних кооперативів, з яких кожен п’ятий готовий вкласти власні кошти в їхній розвиток, близько половини опитаних бажають змінити системи опалення в своїх помешканнях, що значно простіше зробити членам кооперативів. Використовуючи причинно-наслідкову модель, протестовано запропоновані нами SWOT-стратегії процесу покращення енергетичного використання деревної біомаси в житловому секторі, визначено додаткові важелі впливу, виявлено потенційні небажані наслідки і джерела непевності, що сприятиме глибшому розумінню і кращому управлінню процесом енергетичного переходу.
7
Vakulenko, Ihor Anatoliiovych. "РОЗГОРТАННЯ «РОЗУМНИХ» ЕНЕРГЕТИЧНИХ МЕРЕЖ ЯК ЕЛЕМЕНТ СИСТЕМИ МОДЕРНІЗАЦІЇ ЕНЕРГЕТИЧНОГО СЕКТОРУ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ". SCIENTIFIC BULLETIN OF POLISSIA, № 2(18) (2019): 97–106. http://dx.doi.org/10.25140/2410-9576-2019-2(18)-97-106.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність теми дослідження. Модернізація енергетичної системи України є ключовим завданням з огляду на показники енергоємності економіки та зниження конкурентоспроможності вітчизняної продукції на світових ринках. Вивчення доцільності та можливості використання європейського підходу модернізації енергосистеми на основі розбудови розумних енергомереж дозволить сформувати ефективних механізм трансформації енергосектору. Постановка проблеми. Модернізація енергосектору економіки країни має відбуватися системно з урахуванням світових тенденцій та стратегічного напрямку розвитку. Застосування розумних енергомереж як ключового елементу системних енергетичних трансформацій можливе лише за наявності відповідних передумов, наявність яких необхідно дослідити. Аналіз попередніх досліджень і публікації. Питання впровадження розумних енергомереж в Україні вивчали такі вчені, як: Черемсін М. М., Черкашина М. М., Попадченко С. А., Малогулько Ю. В., Дячук Д. А., Мороз О. М., Друзь В. О. та ін. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Питання доцільності та економічної ефективності системної розбудови розумних енергомереж залишається недостатньо дослідженим у працях вітчизняних науковців. Постановка завдання. Визначення передумов розбудови розумних енергомереж як ключового фактора модернізації вітчизняного енергетичного сектору. Викладення основного матеріалу. У статті розглянуто стан енергосектору України з позицій енергоємності економіки. Визначено напрямки модернізації енергетики. Проаналізовано можливості розбудови розумних енергомереж. Висновки. Розбудова розумних енергомереж сприятиме підвищенню ефективності функціонування енергетичного сектору економіки. Енергетична стратегія України відповідає світовим тенденціям, містить окремі елементи, реалізація яких необхідна для впровадження концепції Smart Grid в Україні, проте не містить чіткого плану дій з її впровадження.
8
Манжул, І. "Державно-приватне партнерство в енергетичній галузі". Юридичний вісник, № 4 (30 жовтня 2020): 51–57. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i4.1971.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті узагальнено реалізацію державно-приватного партнерства (ДПП) в Україні та енергетичній галузі, його вплив на підняття ефективності її розвитку. До основних позитивних результатів реалізації концесійних проектів, які є основною формою реалізації ДПП, віднесено залучення приватного капіталу до інвестування в різні галузі економіки, охорони здоров'я, освіти, науки та культури, об'єднання державного та приватного майна, підприємницького досвіду, фінансових, кадрових ресурсів, забезпечення більшої зайнятості населення. Проаналізовано сучасні підходи науковців щодо впровадження ДПП, його недоліків, проблем та шляхів їх вирішення. Автор обґрунтував, що усунення підстав сповільнення впровадження ДПП буде сприяти підйому енергетичних показників в економіці держави. Основна мета статті - здійснити дослідження реального стану ДПП в енергетичній сфері України, розроблення пропозицій з удосконалення зазначеної діяльності. Об'єктом дослідження було вибрано окремі підгалузі енергетики (ядерна енергетика, відновлювана енергетика, енергосервіс), в яких реалізовувались концесійні проекти ДПП. Період дослідження становив 2000-2018 роки. З метою перевірки гіпотези дослідження застосовувались методи порівняння та аналізу встановлених законодавчих положень з ДПП та наявної реальної практики як загалом в Україні, так і в деяких регіонах. Встановлено, що в Україні механізм ДПП, незважаючи на прийняття значної кількості нормативно-правових актів та розроблення відповідних проектів в енергетиці, майже не працює, наявні лише окремі досягнення в цій галузі. Отримані результати довели, що підняття ефективності енергетичної галузі в значній мірі залежить від рівня впровадження ДПП. Обгрунтовано необхідність прийняття Концепції стратегічного розвитку ДПП в Україні, в тому числі в енергетиці, усунення суперечностей між загальним та спеціальним законодавством в енергетичній галузі, нормативно-правове, інституцій-не забезпечення такого партнерства, підвищення рівня фінансової допомоги та фінансових гарантій приватному сектору, підготовки кадрового потенціалу для реалізації відповідних концесійних проектів.
9
Doronina, I. I. "Трансформація енергетичного сектору ЄС та України: відновлювальні джерела енергії". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 4 (29 серпня 2019): 122–29. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2019.04.12.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття висвітлює проблеми, що спонукають країни Європейського Союзу та Україну переходити на відновлювані джерела енергії. У наш час відбувається поступова зміна світового технологічного укладу, в основі якого лежить використання традиційної енергетики, що базується на викопних ресурсах, вичерпних та екологічновиснажливих. Відповідно, швидко розгортаються технології «чистої» енергетики, що займають передові позиції у світі. Метою статті є аналіз сучасного стану енергетичного сектору країн ЄС та України, з’ясування причин трансформації їхнього енергетичного сектору. Наукова новизна статті полягає у визначенні, на основі європейського досвіду, ключових факторів розвитку відновлюваних джерел енергії в Україні.Висновки. У світі актуальними стають проблеми, пов’язані з використанням енергоресурсів через збільшення цін на них при великій частці енергоємних галузей у внутрішньому валовому продукті. Перед нашою державою постало важливе завдання щодо скорочення споживання енергії шляхом застосування енергозберігаючих технологій та перехід на використання відновлюваних джерел енергії. Однак, основним недоліком використання останніх є стохастичність енергетичних потоків, а саме: періодичність надходження та змінність енергетичного потенціалу, що до сьогодні спричиняло значні ускладнення в багатьох випадках їх використання та не відповідало сучасним вимогам енергопостачання споживачів. Сучасні технології, які використовуються для отримання відновлюваної енергії, а також механізми раціонального поєднання та використання дозволяють ліквідувати перешкоди щодо їх широкомасштабного впровадження і, тим самим, зумовлюють розвиток відновлюваної енергетики як у світі, так і в Україні. У статті відзначається, що саме водень є енергоносієм майбутнього для вирішення важливих енергетичних та екологічних проблем.Стратегія сталого розвитку України до 2030 року орієнтована, насамперед, на людину та поліпшення якості життя у сприятливому соціально-економічному середовищі та в екологічно чистому довкіллі. Україна у своєму розвитку прагне збільшити частку «зеленої» енергії в енергетичному балансі країни та орієнтується на досвід країн світу, зокрема країн ЄС. Ключовими факторами розвитку відновлюваних джерел енергії в Україні є: необхідність поліпшення екологічної ситуації; міжнародні зобов’язання; вичерпність традиційних паливно-енергетичних ресурсів; нагальна потреба в подоланні залежності від імпорту енергоносіїв.
10
Levchenko, Nataliia, та Liudmyla Antonova. "ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПРОЦЕСУ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЕНЕРГЕТИКИ ВІД ЗАСТАРІЛОЇ МОДЕЛІ ЇЇ ФУНКЦІОНУВАННЯ ДО НОВІТНЬОЇ «НИЗЬКОВУГЛЕЦЕВОЇ» МОДЕЛІ". Public Administration and Regional Development, № 10 (28 грудня 2020): 1247–63. http://dx.doi.org/10.34132/pard2020.10.12.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті акцентовано увагу на зобов’язаннях України з імплементації Директиви 2001/80/ЄС про обмеження викидів деяких забруднюючих речовин у повітря від великих спалювальних установок. Наголошено на пріоритизації векторів ескалації енергетичного сектору економіки відповідно до Енергетичної стратегії України на період до 2035 р. та необхідності трансформації вітчизняної енергетики від застарілої моделі її функціонування до новітньої «низьковуглецевої» моделі. Констатовано критичність ситуації щодо технічного стану існуючих великих спалювальних установок в енергетиці України та системи передачі електроенергії, яка у сукупності з обмеженістю фінансових ресурси операторів, що їх обслуговують, а також значним обсягом робіт з модернізації обладнання та тривалим часом їх виконання перешкоджають своєчасному виконанню, взятих урядом України зобов’язань щодо зменшення викидів в атмосферу парникових газів та забруднюючих речовин. Констатовано прийняття урядом, за існуючої можливості «дерогації», Національного плану скорочення викидів від великих спалювальних установок та визначено існуючі перешкоди на шляху його реалізації. Здійснено компаративний аналіз еволюційного розвитку інструментарію механізму державного регулювання енергетичного сектору економіки в Україні та країнах ЄС. Акцентовано на спробах уряду України прискорити перехід до «низьковуглецевої» моделі енергетики завдяки створенню Державного фонду декарбонізації та розробці механізму державної підтримки учасників процесу декарбонізації. Вказано на прогалини законодавства з розробки механізму державної підтримки учасників процесу декарбонізації та наголошено на необхідності його доопрацювання. Обгрунтовано доцільність внесення доповнень до Енергетичної стратегії України на період до 2035 року «Безпека, енергоефективність, конкурентоспроможність» щодо припинення перехресного субсидіювання, забезпечення привабливого інвестиційного клімату в енергетичному секторі економіки країни та мобілізації коштів до Державного фонду декарбонізації, створення якого сприятиме виконанню, взятих Україною зобов’язань щодо зменшення викидів парникових газів та забруднення навколишнього середовища.
11
Zhemba, A. Y. "ЕКОЛОГІЧНА ТА ЕНЕРГЕТИЧНА БЕЗПЕКА ЯК КОМПОНЕНТИ МІЖНАРОДНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН". Bulletin National University of Water and Environmental Engineering 2, № 94 (25 червня 2021): 31. http://dx.doi.org/10.31713/ve220214.
Повний текст джерелаАнотація:
В статті представлено дослідження екологічної та енергетичної безпеки як компоненти міжнародних економічних відносин. Оскільки водна сфера впливає на стан багатьох галузей, то проаналізовано вплив водорозподільних мереж на розвиток секторів національного господарства. Представлено базову модель водопостачання в економічній сфері, в якій виявлено фактори впливу на всі сектори економіки в кожній країні. Проаналізовано стан сфери водопостачання в Україні. Продовольчу галузь розглянуто з позиції прерогативи продовольчої безпеки в країнах, що розвиваються, що особливо стосується Економічного співтовариства країн Західної Африки.Констатовано, що бідність та продовольча безпека в Африці є головною проблемою економіки для багатьох країн. Доведено, що інтеграція є кращим інструментом для вирішення проблеми забезпечення продовольчої безпеки в країнах, що розвиваються. Запропоновано також дослідження однієї з найважливіших галузей критичної інфраструктури – енергетичної сфери. Опрацьовано оптимізацію роботи енергосистеми в КНР. Запроваджено аналіз енергоефективності в Україні. Для цього використано показник енергоємності, показник ефективності використання палива/ціни, індекс Герфіндаля-Гіршмана. За допомогою індекса енергоємності доведено, що споживання енергії в Україні стає більш ефективним. Значення коефіцієнту палива/ціни вказує на позитивну тенденцію у споживанні енергії в останні роки. Визначений індекс Герфіндаля-Гіршмана у гідроенергетиці показує, що ринкова концентрація на ринку гідроелектроенергії є середньою, що є позитивним явищем для України, однак при цьому необхідним є контроль галузі Антимонопольним Комітетом України.
12
Васильців, Т. Г. "СТРАТЕГІЧНІ ПРІОРИТЕТИ ПОЛІТИКИ ЗМІЦНЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ АГРОПРОДОВОЛЬЧОЇ ПРОДУКЦІЇ УКРАЇНИ". Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, № 64 (7 жовтня 2021): 14–18. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2021-64-02.
Повний текст джерелаАнотація:
Обґрунтовано важливість формування та реалізації стратегічних пріоритетів державної по-літики посилення конкурентоспроможності вітчизняної агропродовольчої продукції на внутрішньому та зов-нішніх ринках. Вказано на потенціал вітчизняного агропродовольчого сектора на зовнішніх ринках збуту аг-рарної та продовольчої продукції. Виявлено недоліки системи державної політики програмування розвитку та посилення конкурентних позицій вітчизняного сектора агропродовольчої продукції. Виявлено слабкі місця стратегічного програмування державної політики формування засад конкурентоспроможності вітчизняної агропродовольчої продукції. Визначено напрями та заходи усунення перешкод зміцнення конкурентоспромож-ності агропродовольчої продукції в Україні та її регіонах. Доведено, що пріоритетними напрямами державної політики у цьому руслі потрібно розглядати: удосконалення макроекономічних характеристик середовища виробництва та збуту продукції агропродовольчого комплексу; зміцнення фінансової безпеки суб’єктів – ви-робників агропродовольчої продукції; розвиток експортного потенціалу агропродовольчої продукції; поліпшен-ня інвестиційного середовища в агропромисловому секторі; забезпечення науково-технологічної компоненти розвитку сектора; зміцнення виробничого складника конкурентоспроможності агропродовольчого підкомп-лексу АПК; посилення енергетичної забезпеченості та зростання енергоефективності в підкомплексі; покра-щення екологічної безпеки агропродовольчого сектора. Визначено стратегічні засади політики забезпечення конкурентоспроможності агропродовольчої продукції України, зокрема за такими елементами, як мета стратегії, її нормативно-правова основа та напрями реалізації, засоби забезпечення і засоби контролю реалі-зації стратегії.
13
Чала, Ніна Дмитрівна, Андрій Сергійович Китаєв та Єгор Вадимович Андросов. "МЕХАНІЗМИ ДЕРЖАВНОГО СТИМУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ ВІДНОВЛЮВАНОЇ ЕНЕРГЕТИКИ В УКРАЇНІ". Дніпровський науковий часопис публічного управління, психології, права, № 6 (28 лютого 2022): 40–47. http://dx.doi.org/10.51547/ppp.dp.ua/2021.6.6.
Повний текст джерелаАнотація:
Сталий розвиток країни потребує надійних поставок енергії за доступною ціною, енергії, що має низький вплив на навколишнє середовище та низькі викиди парникових газів. Однак 85% попиту на первинну енергію забезпечується звичайним спалюванням викопного палива. Намагання країн зменшити залежність від викопних джерел енергії зумовлює державне стимулювання впровадження відновлюваних джерел енергії. Невизначеність у поставках енергії загрожує функціонуванню економіки та національній безпеці, тому питання щодо її вироблення та поставки є пріоритетними в державній політиці незалежно від рівня розвитку країни. Розвинений енергоринок здатний регулювати джерела поставки енергоносіїв ринковим механізмом. Раціональна поведінка учасників ринку спрямована на закупівлю енергоносіїв за нижчою ціною. Задля запобігання монополістичній змові на ринку та забезпечення збереження екології держава втручається в ринкові механізми регулювання енергоринку. Розвиток відновлюваної енергетики в Україні є визначеним пріоритетом державної політики, який відповідає світовим тенденціям розвитку енергетики та стратегічним вимогам щодо зміцнення енергетичної стійкості країни. Тим часом криза дефолту, що розгорнулася в 2020 році на ринку електроенергії на тлі пандемії COVID-19, створює передумову для невиконання зобов’язань низки державних енергетичних компаній через завищені фінансові зобов’язання щодо придбання «зеленої» електроенергії. Аналіз вразливості енергосистеми України та її «зеленої» складника, що наведено в роботі, змушує переглянути підходи до економічних моделей, що експлуатуються в цій галузі. У роботі ланцюг виробництва енергії аналізується з позиції створення цінності для споживача, що дає розуміння недосконалості ринкового механізму і слугує обґрунтуванням авторських пропозицій. Для підтвердження релевантності авторських ідей наведено обґрунтування інвестиційної привабливості проєкту СЕС та його споживчої цінності, представлено економічні характеристики проєкту. За таких умов пошук ефективних економічних моделей для розвитку «зеленої» генерації стає одним із пріоритетів для дослідників та практиків у галузі енергетичних проєктів. Метою представленого дослідження є систематизація проблем проєктів сонячних електростанцій, орієнтованих на продаж електроенергії за «зеленим» тарифом, та розробка критеріїв для створення економічних моделей автономних сонячних електростанцій, орієнтованих на задоволення ринкового попиту цільових аудиторій. Щоб уникнути кризових процесів в енергетичному секторі України, державні органи мають стимулювати проєкти з розвитку альтернативної енергетики для автономної та стійкої місцевої енергетичної системи.
14
Бізонич, Дмитро Володимирович. "Європейський досвід державного управління енергоефективністю та енергозбереженням у житлово-комунальному господарстві: уроки для сучасної України". Економіка, управління та адміністрування, № 1(95) (12 березня 2021): 53–61. http://dx.doi.org/10.26642/ema-2021-1(95)-53-61.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті охарактеризовано енергетичну ситуацію сучасної України. Обґрунтовано необхідність підвищення рівня енергоефективності та енергозбереження у вітчизняній галузі житлово-комунального господарства та запровадження відповідного європейського досвіду. Теоретично висвітлено європейський досвід державного управління енергоефективністю та енергозбереженням у галузі житлово-комунального господарства з метою його практичного застосування у реаліях сучасної України. Змістовно розмежовано поняття «енергозбереження» і «енергоефективність». Обґрунтовано актуальність і необхідність підвищення рівня енергоефективності та енергозбереження у житловому секторі житлово-комунального господарства України. Визначено напрями європейської державної системи управління питаннями енергоощадності та підвищення енергоефективності. Наведено інструменти підвищення енергоефективності, які активно застосовуються у сучасній європейській практиці. Зазначено найпоширеніші форми державного стимулювання енергоощадності й підвищення рівня енергоефективності та енергозбереження в європейських країнах. Обґрунтовано необхідність вивчення, адаптації та застосування досвіду Федеративної Республіки Німеччина у сфері енергоефективності та енергозбереження у галузі житлово-комунального господарства (створення LEEN (Learning Energy Efficiency Networks) («навчальних мереж енергоефективності»); програми «STEP up!» – проведення відкритих, прозорих, публічних торгів у сфері енергоефективності та енергозбереження; активного стимулювання науково-дослідницької діяльності у сфері енергоефективності та енергозбереження). Охарактеризовано ситуацію щодо енергоефективності та енергозбереження у житловому секторі сучасної Німеччини. Наведено перелік заходів, що здійснюються німецьким урядом з метою заохочення споживачів до підвищення рівня енергоефективності та енергозбереження. Визначено основні засади Енергетичної стратегії України на період до 2035 року «Безпека, енергоефективність, конкурентоспроможність»
15
Тараненко, А. О., Ю. А. Цьова, М. С. Середа, Л. Ю. Кузенко та М. A. Солодовник. "ПОТЕНЦІАЛ БІОМАСИ ВІДХОДІВ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА ДЛЯ ВИРОБНИЦТВА БІОЕНЕРГЕТИКИ В ПОЛТАВСЬКІЙ ОБЛАСТІ". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 4 (31 грудня 2021): 142–53. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2021.04.18.
Повний текст джерелаАнотація:
Сприятливі кліматичні умови, тип ґрунтів та водні ресурси мають позитивний вплив на розвиток і розміщення сільського господарства в Україні. Структура сектору сільського господарства в Україні складається із рослинницької та тваринницької галузей що є потужним джерелом різних видів відходів та представляють собою біомасу, придатну для виробництва енергії. Разом з тим актуальним залишається оцінка біоенергетичного потенціалу сільськогосподарської біомаси Полтавської області у контексті реформування адміністративно-територіального розподілу. Крім того, це є підґрунтям для розрахунку та аналізу видів, локалізації та необхідних потужностей переробки біомаси. Оцінка біоенергетичного потенціалу сільськогосподарської біомаси дає можливість економічної оцінки ніші, яку сільськогосподарські виробники області можуть потенційно зайняти на ринку енергоресурсів. Дослідження у галузі відновлюваних джерел енергії мають світовий рівень, особливо в умовах енергетичної кризи. Проведені дослідження біоенергетичного потенціалу біомаси виконані в масштабі області, детальна оцінка потенціалу Полтавського регіону може стати економічним підґрунтям для формування регіонального сектору біоенергетики на локальному рівні. Біоенергетичний потенціал Полтавської області оцінювався за трьома показниками: біоенергетичний потенціал (МВт/рік), вихід біогазу (млн.м3/рік), заміщення органічного палива (тис. т. ум. п./рік). Оцінку біоенергетичного потенціалу рослинництва проводили за наступними видами культур: зернобобові, соняшник, овочеві культури. Оцінку біоенергетичного потенціалу тваринництва проводили за наступними видами відходів: ВРХ, свиней та птиці. Отже, загальний показник енергетичного потенціалу в Полтавській області склав близько 8,28 тис. МВт/рік. Енергетичний потенціал відходів рослинництва був розрахований в межах 7,56 тис. МВт/рік. Енергетичний потенціал відходів тваринництва склав 0,72 тис. МВт/рік. Загальний показник заміщення органічного палива у Полтавській області становив 3,31 тис. тон. у.п./рік. Заміщення органічного палива відходами рослинництва було більше (3208 тон. у.п./рік), ніж заміщення органічного палива відходами тваринництва (89 тон. у.п./рік).
16
Рубаха, М., Юлія Попівняк, Р. Паславська, С. Тесля та М. Петик. "МОДЕЛЮВАННЯ ВПЛИВУ ЧИННИКІВ ЕКОНОМІЧНОГО СЕРЕДОВИЩА НА РИНКОВУ ВАРТІСТЬ КОРПОРАЦІЙ: ПРИКЛАД УКРАЇНИ". Financial and credit activity problems of theory and practice 5, № 40 (8 листопада 2021): 314–27. http://dx.doi.org/10.18371/fcaptp.v5i40.245158.
Повний текст джерелаАнотація:
Анотація. Капіталізація є важливим показником інвестиційної привабливості, прибутковості та стабільності підприємств у корпоративному секторі. У цьому контексті аналіз факторів, що впливають на ринкову капіталізацію підприємств, є важливим для управління корпоративними фінансами. Метою статті є визначення найважливіших факторів мікро- та макроекономічного середовища, що впливають на капіталізацію українських підприємств, на прикладі енергетичних підприємств шляхом кореляційно-регресійного аналізу і запропонувати шляхи вдосконалення корпоративного управління та алгоритмів прийняття врахування економічних факторів у стратегії зростання ринкової капіталізації. Розкрито взаємозв’язок між макроекономічними показниками розвитку України, фінансовим станом підприємств та їхньою ринковою капіталізацією на основі факторного та кореляційного аналізу. Побудовано математичну модель, яка показує вплив основних макроекономічних факторів і фінансового стану суб’єктів господарювання (підприємств енергетичного сектору України) на рівень їхньої ринкової капіталізації (п’ять прихованих факторів визначають рівень капіталізації підприємств на 93,8%). Запропоновано алгоритм визначення і врахування впливу економічного середовища на ринкову капіталізацію підприємств, що може поліпшити якість управління компаніями корпоративного сектору в контексті збільшення їхньої ринкової капіталізації. Розроблено пропозиції щодо необхідності розвитку системи коропративного управління в корпоративному секторі як запоруки зростання ринкової капіталізації. Зокрема, запропоновано функціональну модель коропративного управління. Використання моделі дозволить забезпечити формування ефективної стабільної та гнучкої організаційної структури управління, регулювати взаємодію між органами управління та акціонерами, дозволить сформувати належну корпоративну культуру та імідж компанії, а також забезпечить належний рівень фінансування підприємства, реалізацію ефективної дивідендної політики, якісне управління власністю та цінними паперами компанії, її фінансовими результатами, інвестиціями та ризиками. Ключові слова: капіталізація, корпоративне управління, ринкова вартість, математична модель, економічне середовище. Формул: 6; рис.: 4; табл.: 5; бібл.: 26.
17
ГАЛЬКО, С. В., В. В. ТКАЧУК та О. Ю. РЕЧУН. "ЕКСПОРТНО-ІМПОРТНИЙ ПОТЕНЦІАЛ РИНКУ МОТОРНИХ ПАЛИВ УКРАЇНИ". Товарознавчий вісник 1, № 14 (12 березня 2021): 142–54. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2310-5283-2021-14-15.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета. Аналіз розвитку ринку моторних палив в Україні та світі, дослідження імпортно-експортних можливостей України. Розгляд стану світового ринку моторних палив допоможе виявити динаміку, спрогнозувати розвиток та оцінити сучасні потреби в такій продукції. Результати. Основна мета реформування паливного ринку – зниження імпортозалежності від Росії та її союзників з паралельним максимальним заміщенням українською продукцією. Головним завданням розвитку ринку моторних палив в Україні повинно бути збільшення попиту на бензин. Дуже важливим на сьогодні є зменшення споживання дизпалива – найпроблемнішого продукту з екологічної точки зору. Частково це завдання може бути вирішена за рахунок балансування акцизів таким чином, щоб на АЗС бензин став дешевше, ніж дизпаливо. Аналіз світового ринку моторних палив показав, що дизельне паливо імпортується країнами в 1,8 разів більше, ніж бензини, а в Україну - в 4 рази більше. Встановлено, що найбільшими експортерами моторних палив у світі є США, Нідерланди, Росія, ОАЕ, свої позиції щороку зміцнює Китай. Практична значимість. Розгляд стану світового ринку моторних палив допоможе виявити динаміку, спрогнозувати розвиток та оцінити сучасні потреби в такій продукції. Аналіз сучасних українських реалій стану ринку моторних палив дозволить окреслити шляхи розв’язання наявних проблем. В сучасних умовах загострення зовнішніх ризиків важливою передумовою зміцнення господарської самодостатності України було б підвищення енергетичної незалежності. Проте практика господарювання та реалії в енергетичному секторі економіки свідчать про наступне: через відсутність позитивних змін стосовно зменшення енергомісткості готової продукції і збереження негативних тенденцій при виробництві енергоносіїв не забезпечено рішучих дій у питаннях послаблення залежності від зовнішніх джерел енергозабезпечення. Структури, які працюють в енергетичному секторі національного господарства, володіють достатньою концентрацією інвестиційного капіталу для повноцінної модернізації, реконструкції і технічного переоснащення техніко-технологічної бази вітчизняних нафтопереробних виробництв, а також суттєвого збільшення виробництва нафтопродуктів, не вистачає лише політичної волі країни розпочати серйозну реконструкцію вітчизняних НПЗ.
18
Конеченков, А. Є., та К. О. Книш. "ВІТРОВА ЕНЕРГЕТИКА УКРАЇНИ: ПОДАЛЬШИЙ РОЗВИТОК СЕКТОРА НА РИНКОВИХ УМОВАХ". Vidnovluvana energetika, № 4(67) (25 грудня 2021): 50–59. http://dx.doi.org/10.36296/1819-8058.2021.4(67).50-59.
Повний текст джерелаАнотація:
Вітроенергетичні технології відіграють одну з ключових ролей в глобальному «зеленому» енергетичному переході й боротьбі зі змінами клімату, а віднедавна, ще й виступають дієвим інструментом подолання економічних наслідків пандемії COVID-19. Виконання взятих на себе міжнародних зобов’язань і досягнення національних цілей з розвитку відновлюваних джерел енергії неможливе без структурованої державницької позиції та ефективних механізмів стимулювання проєктів ВДЕ. Сучасними світовими політичними інструментами підтримки відновлюваних джерел енергії загалом та вітрової енергетики зокрема є регуляторна політика, податкові стимули та державна підтримка. Всі ці інструменти на практиці реалізуються у вигляді окремих механізмів підтримки, які використовуються країнами відповідно до їх енергетичної спроможності, політичної зрілості та економічної розвиненості. Згідно з чинним законодавством України нові вітроенергетичні проєкти, введені в експлуатацію після 2022 року, не зможуть отримати «зелений» тариф. Саме тому перехід від «зеленого» тарифу до альтернативних механізмів підтримки є логічним наступним кроком у розвитку національного вітроенергетичного сектора та розбудови безвуглецевої економіки України. Враховуючи український контекст, розглядається потенціал запровадження одного або комплексу таких альтернативних систем підтримки сектору ВДЕ як, зокрема, «зелені» сертифікати, «зелені» надбавки (англ. Feed-in premiums), контракти на різницю (англ. Contract for difference), аукціони, прямі договори купівлі-продажу електроенергії (англ. Corporate PPAs) та гарантії походження електроенергії. Так, першим кроком до оновлення системи підтримки ВДЕ в Україні стало представлення Міністерством енергетики України в серпні 2021 року законопроекту «Про внесення змін до деяких законів України щодо стимулювання виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії на ринкових засадах , який пропонує новий механізм підтримки виробників електроенергії з відновлюваних джерел енергії за моделлю Feed-in-Premium (або контракт на різницю). Окрім альтернативних систем підтримки, гравці ринку також досліджують потенціал розвитку офшорної вітроенергетики та виробництва “зеленого” водню, які стануть невід’ємною частиною не лише розвитку ринку ВДЕ на ринкових механізмах, але й створення нових робочих місць, розвитку національного виробництва та розвитку “зеленої” економіки. Бібл. 3, табл. 2.
19
Завгородній, Р. В., та Н. М. Шмиголь. "СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ НАФТОГАЗОВОГО СЕКТОРУ УКРАЇНИ". Підприємництво та інновації, № 9 (30 грудня 2019): 24–30. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/9.3.
Повний текст джерелаАнотація:
Головними проблеми нафтогазового сектору є недосконале законодавство, корупція, тіньовий бізнес, зарегульованість дозвільної системи, нестабільні рентні та податкові правила. Для забезпечення економічної безпеки та подолання загроз безпеці в енергетичній сфері державою мають бути розроблені дієві механізми та інструменти щодо розвитку та підвищення ефективності функціонування галузі. Першочерговими завданнями мають стати: оптимізація видобутку, диверсифікація постачання та добування, модернізація існуючих потужностей, формування єдиного правового поля з урахуванням міжнародних стандартів, упровадження ефективної системи державного регулювання і контролю, активізація та стимулювання інноваційно-інвестиційної діяльності, впровадження екологічних норм Euro та міжнародних стандартів тощо.
20
Галанець, Володимир, Ростислав Дзяний та Юрій Дзюрах. "ПУБЛІЧНЕ УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ АПК В КОНТЕКСТІ СТРАТЕГІЇ СТАЛОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ (АРХЕТИПНИЙ ПІДХІД)". Public management 18, № 3 (29 травня 2019): 128–43. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2019-18-3-128-143.
Повний текст джерелаАнотація:
АПК вважають локомотивом економіки України. Він забезпе- чує традиційно 15–20 % ВВП щорічно, генерує валютний виторг від експор- ту сільськогосподарської продукції, в умовах боргового навантаження на на- ціональну економіку є джерелом покриття поточних зобов’язань.
Головне завдання АПК: забезпечити продовольчу безпеку країни, а на- селення — якісною продукцією вітчизняного виробництва. Активна участь країни в міжнародних економічних відносинах є визначальним фактором розвитку економіки країни.
На зміну теорії економічного зростання виникла концепція сталого роз- витку. Нині в науковій літературі існує багато визначень сталого розвитку. Та- ка ситуація зумовлена двома факторами: складністю концепції, що включає в себе економічні, екологічні, соціальні та інші аспекти розвитку суспільства, а також розбіжністю поглядів вчених, підприємців і політиків. Для кращого розуміння цей термін варто розділити на дві частини. Поєднання термінів “сталий” і “розвиток” дає змогу посилити зв’язок упорядкованих змін системи світового господарства з урахуванням інтеграції різних за характером цілей, територій, часу.
Сталий розвиток АПК потребує державної підтримки. Окрім вирішення питання забезпечення продовольчої безпеки країни, сталий розвиток аграр- ного сектору є важливим з точки зору забезпечення зайнятості населення, нарощування експортного потенціалу країни.
Україна є одним із ключових гравців на світовому ринку сільськогоспо- дарської продукції. Брак інноваційних підходів до розвитку галузі спричиняє нестачу інвес- тицій, потрібних для її розвитку, сільські мешканці в пошуках роботи їдуть за кордон. В умовах існування об’єктивної загрози вичерпання природних копалин як джерел одержання палива для потреб людства, усе більшої актуальності набуває необхідність вирішення проблеми пошуку альтернативних джерел для покриття енергетичних потреб.
Біоенергетика могла б задовольнити значну частину енергетичних потреб житлово-комунального господарства України. Крім того, земля, яка унаслі- док забруднення стала непридатною для вирощування харчових рослин, мог- ла б використовуватись для вирощування енергетичних культур.
Аграрна сфера економіки має потужний потенціал, який можна активу- вати за умови реалізації Стратегії сталого розвитку України та архитипіки в публічному управлінні.
21
Мельник, С. М. "АДМІНІСТРУВАННЯ РЕФОРМУВАННЯ СЕКТОРУ БЕЗПЕКИ І ОБОРОНИ УКРАЇНИ У КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ СПІВРОБІТНИЦТВА З НАТО". Прикарпатський юридичний вісник, № 1(26) (28 листопада 2019): 161–65. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i1(26).31.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті запропоновано авторський варіант визначення категорії «адміністрування процесу реформування сектору безпеки і оборони» як системи взаємоузгоджених управлінсько-правових заходів, яких вживають вищі органи політичного керівництва держави, а також суб’єкти військового управління задля організаційного, кадрового, інформаційного, технологічного, матеріально-технічного забезпечення структурно-функціональних перетворень органів і служб, які входять до сектору безпеки і оборони держави.
Наведено перелік і розкрито сутність основних напрямів адміністрування реформи сектору безпеки і оборони України в аспекті розвитку і подальшого поглиблення відносин з НАТО. Зокрема, це: розбудова спроможностей оборонних інституцій України, комп’ютеризація структур управління, зв’язку, а також посилення спроможностей у галузі військового командування, створення узгодженої та ефективної системи логістичної підтримки з фокусом на поліпшення спроможностей України щодо управління системою постачання та стандартизації, посилення рівня кібербезпеки сектору безпеки і оборони, посилення енергетичної безпеки воєнної інфраструктури, впровадження ефективної системи медичної підтримки за Євроатлантичними стандартами, знешкодження саморобних вибухових пристроїв, боєприпасів, що не вибухнули, та їх розмінування, активізація наукової і освітньої діяльності в сфері оборони і національної безпеки, посилення спроможностей національних сил оборони України в галузі стратегічних комунікацій, підвищення потенціалу України у протидії гібридним війнам, реформа Служби безпеки України, надання підтримки з боку НАТО Державній службі України з надзвичайних ситуацій у розбудові спроможностей у галузі захисту цивільного населення.
Окремо акцентовано увагу на тому, що одним із найскладніших завдань адміністрування реформи сектору безпеки і оборони України у контексті поглиблення співпраці з НАТО є перехід Збройних сил України на стандарти НАТО, які називаються універсальною абревіатурою «STANAG» («Standardization Agreement»). Зазначено, що впровадження «STANAG» забезпечує планомірне нарощування рівня боєздатно-сті частин і підрозділів Збройних сил України, сприяє підвищенню ефективності використання державних ресурсів у сфері оборони, удосконалює систему підготовки військових частин і підрозділів, що входять до складу багатонаціональних військових формувань, та зростанню авторитету України на міжнародному рівні.
22
Вакуленко, І. А. "Розгортання "розумних" енергетичних мереж як елемент системи модернізації енергетичного сектору економіки України". Науковий вісник Полісся, Вип. 2 (18) (2019): 97–106.
Знайти повний текст джерела
23
Kusakova, Yuliya, Lina Khudoliei, and Aleksandr Shevelev. "Formation of an efficient system of the management of the energy sector of Ukraine." Visnik Zaporiz'kogo nacional'nogo universitetu. Ekonomicni nauki 4, no. 40 (2018): 67–73. http://dx.doi.org/10.26661/2414-0287-2018-4-40-10.
Повний текст джерела
24
Радкевич, Валентина Олександрівна. "Енергоефективність у професійній підготовці майбутніх фахівців будівельного профілю". New computer technology 8 (22 листопада 2013): 58–60. http://dx.doi.org/10.55056/nocote.v8i1.167.
Повний текст джерелаАнотація:
Стратегічним завданням Уряду нашої держави є стабілізація економіки, підвищення конкурентоспроможності вітчизняного виробництва на основі його глибокої модернізації. Однак заплановане створення в різних регіонах України нових технологічних укладів, модернових виробництв, перспективних секторів економіки неможливе без наявності компетентних кваліфікованих робітників, яких покликана готувати система професійно-технічної освіти. Саме тому ця система потребує державної підтримки й інвестицій в напрямі модернізації усіх її підсистем, приведення у відповідність до вимог сучасного енергоефективного виробництва.У зв’язку з цим, актуальним є оновлення змісту і засобів професійної підготовки майбутніх кваліфікованих робітників, спрямованих на оволодіння сучасними виробничими технологіями, що уможливлять їх здатність працювати на високотехнологічному обладнанні, використовувати в професійній діяльності енергоефективні матеріали.Зазначимо, що проблема заощадження енергетичних ресурсів України обговорюється політиками, науковцями, роботодавцями протягом 16 років. Однак у професійно-технічній освіті і до сих пір відсутні навчальні дисципліни, які б забезпечували формування у молодих робітників культури енергоефективної діяльності.З огляду на це в Інституті професійно-технічної освіти НАПН України було започатковано новий напрям досліджень, що стосується впровадження питань енергоефективності у первинну професійну освіту і професійне навчання кваліфікованих робітників на виробництві. Створений з цією метою Центр енергоефективності спрямовував свої зусилля на розробку інноваційного навчального курсу «Основи енергоефективності».Підґрунтям створення цього навчального курсу стали результати аналізу практики діяльності підприємств галузей народного господарства, в тому числі й будівельної, а також змісту навчальних планів і програм за якими здійснюється підготовка кваліфікованих робітників.Виявилося, що на підприємствах гальмується забезпечення заходів щодо: впровадження енергозберігаючих технологій, енергоефективного обладнання; зменшення енергоємності продукції; скорочення витрат ресурсів; контролю й управління витратами паливно-енергетичних ресурсів; участі робітничих кадрів у планових заходах підприємств з енергозбереження.Аналіз змісту професійно-технічної освіти показав, що недостатньою є популяризація і пропагування економічних, екологічних і соціальних переваг енергозбереження серед учнівської молоді ПТНЗ і виробничого персоналу підприємств. Було запропоновано до змісту професійного навчання кваліфікованих робітників вводити навчальний матеріал з енергоефективних технологій. Наприклад, для фахівців будівельного профілю доцільно вводити навчальний матеріал, що стосується комплексних енергосистем, вітроенергетики, сонячної енергетики, гідроенергетики, біоенергетики, геотермальної енергетики тощо. Цінною навчальною інформацією для учнів ПТНЗ є сучасні технології будівництва будинків із низькою енергетичною потребою, будинків типу «нуль енергії», будинків «плюс», пасивних будинків тощо.Енергозберігаюче будівництво потребує від кваліфікованих робітників широких компетенцій і знань інтегрованого характеру стосовно: будівельної фізики, систем опалення, вентиляції та акліматизації, технологій сонячної енергії, енергозберігаючої техніки тощо.Розуміючи, що енергозбереження є важливою народногосподарською проблемою, а отже має ґрунтуватися на науковій основі з використанням системного підходу, методів моделювання економічної доцільності використання енергоефективних технологій, матеріалів і обладнання у виробництві, а також альтернативних джерел енергії відбір змісту навчального курсу «Основи енергоефективності» здійснювався з урахуванням досягнень фундаментальної та галузевих наук. У даному випадку підґрунтям відбору змісту навчального матеріалу, що розкриває потенціал енергоефективності й енергозбереження слугували об’єкти, поля й види професійної діяльності кваліфікованого робітника будівельного профілю.У структуруванні навчального матеріалу використовувався модульний підхід, що дозволило утворити п’ять модулів:Загальний, у якому розглядаються питання щодо необхідності енергоресурсів для забезпечення якісного життя як окремої людини, так і суспільства в цілому; обґрунтовується актуальність розв’язання проблеми підвищення енергоефективності на основі економного використання енергоресурсів.Галузевий, у якому розглядаються характерні особливості енергоспоживання в галузі й, відповідно, розв’язання проблем заощадження енергоресурсів.Виробничий, у якому питання підвищення енергоефективності вирішується на рівні підприємства.Професійний, у якому питання підвищення енергоефективності вирішуються в межах професійного поля діяльності, на робочому місці.Побутовий, у якому розглядаються питання енергозбереження в побуті (в умовах ПТНЗ, дома).На вивчення цього курсу розробники відвели 20 годин, з них 6 годин на лабораторно-практичні роботи.Вивчення кваліфікованими робітниками будівельного профілю навчального курсу «Основи енергоефективності» сприятиме формуванню у них енергозберігаючої свідомості, активної громадянської позиції щодо прийняття екологічно й енергетично грамотних рішень у професійній діяльності.
25
Zakharchuk, Oleksandr, and Tetiana Matsybora. "Development trends of the fuel and energy resources market in agricultural sector of Ukraine." Ekonomika APK 313, no. 11 (November 27, 2020): 80–89. http://dx.doi.org/10.32317/2221-1055.202011080.
Повний текст джерелаАнотація:
The purpose of the article is to establish the main trends in the development of the market of fuel and energy resources in the agricultural sector, to build a model for calculating the retail price of diesel fuel in Ukraine, depending on world oil prices and the US dollar exchange rate. Research methods. In the process of research, the dialectical method of scientific cognition, analysis and synthesis, system generalization (establishment of the basic tendencies of development of the market of fuel and energy resources in the agricultural sector, formation of conclusions) is used; analytical alignment of the trend (linear) (identifying the trend in the dynamics of demand for gasoline and diesel fuel) were used; world oil prices and retail prices for gasoline and diesel fuel in Ukraine); correlation and regression analysis (quantitative measurement of the degree of influence on the price of diesel fuel of both individual factors and their combination; construction of a regression model for calculating the retail price of diesel fuel in Ukraine depending on world oil prices and the US dollar exchange rate). Research results. The main trends in the development of the market of fuel and energy resources in the agricultural sector of Ukraine have been established. The degree of influence of both individual factors and their combination on the price of diesel fuel has been determined. A regression model is built for calculating the retail price of diesel fuel in Ukraine depending on world oil prices and the US dollar exchange rate. A short-term forecast of the price of diesel fuel in Ukraine has been carried out. Scientific novelty. Based on the establishment of the main trends in the development of the market of fuel and energy resources in the agricultural sector, an econometric model based on multiple linear regression has been built, which allows determining the relationship between the retail price of diesel fuel in Ukraine and the world oil price, as well as the dollar exchange rate. Practical significance. Conclusions, suggestions and practical recommendations can be used in the development of investment projects in agriculture and the formation of state programs for the agricultural sector development. Tabl.: 4, Figs.: 4. Refs.: 14.
26
СКОРОБАГАТЬКО, Тарас, Андрій БОРИСОВ, Павло ІЛЛЮЧЕНКО, Андрій ПРУСЬКИЙ, Михайло ДІВІЗІНЮК та Олег ГУДОВИЧ. "ПИТАННЯ БЕЗПЕЧНОГО ГАСІННЯ ПОЖЕЖ НА ОБ’ЄКТАХ З НАЯВНІСТЮ СОНЯЧНИХ ЕЛЕКТРОСТАНЦІЙ". Науковий вісник: Цивільний захист та пожежна безпека, № 2(12) (23 грудня 2021): 82–91. http://dx.doi.org/10.33269/nvcz.2021.2(12).82-91.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглянуто небезпеки, що пов’язані з ліквідацією пожеж та надзвичайних ситуацій на об’єктах із наявністю сонячних електростанцій. Проведено аналіз вітчизняних та зарубіжних праць за напрямом досліджень. Виявлено, що в доступних джерелах інформації надзвичайно мало результатів досліджень вітчизняних науковців щодо питань особливостей гасіння пожеж на об’єктах з наявністю сонячних електростанцій. Підкреслено, що особливої уваги варта робота німецьких дослідників, яка присвячена оцінці пожежних ризиків у фотоелектричних системах та розробленню концепцій безпеки для їх мінімізації. Зазначено, що ці дослідження охоплюють декілька тематичних комплексів, а саме: оцінку пожежного ризику у фотоелектричних системах; оцінку ризиків для служб обслуговування фотоелектричних систем, аварійних служб, зокрема пожежних команд, та стратегію уникнення ризиків; оцінку можливостей мінімізації ризику виникнення пожежі та її поширення на об'єктах із наявністю фотоелектричних систем; розроблення рекомендацій для виробників щодо конструкції компонентів фотоелектричних систем, її складових матеріалів, забезпечення якості під час виробництва, монтажу та експлуатації, що є актуальним для України. Проаналізовано нормативні документи, в яких регламентовано порядок оперативно-тактичних дій пожежно-рятувальних підрозділів під час ліквідації надзвичайних ситуацій та гасіння пожеж на енергетичних об’єктах і спорудах, зокрема й на об’єктах із наявністю сонячних електростанцій, наголошуючи на забезпеченні безпечних умов праці особового складу. Встановлено, що в розглянутих національних нормативних документах міститься ряд положень щодо основних принципів порядку дій у разі гасіння пожеж в організаціях і на підприємствах енергетичної галузі та в електроустановках під напругою. Проте в них не повністю враховано особливості конструкції та експлуатування саме сонячних електростанцій, зокрема й тих, що використовуються у приватному житловому секторі, а також порядок оперативно-тактичних дій пожежно-рятувальних підрозділів під час ліквідації надзвичайних ситуацій і гасіння пожеж на таких об’єктах. Наголошено на актуальності цього напряму досліджень та сформовано задачі, які потребують розв’язання під час подальших наукових досліджень.
27
Вожегова, Р. А., А. В. Дробітько, С. В. Коковіхін, О. О. Пілярська, О. О. Казанок та В. Г. Федорчук. "Напрями ефективного використання агроекологічного потенціалу зони Степу України та адаптування технологій вирощування зернових культур до кліматичних змін". Аграрні інновації, № 7 (24 вересня 2021): 92–98. http://dx.doi.org/10.32848/agrar.innov.2021.7.16.
Повний текст джерелаАнотація:
Агроекологічний потенціал є однією зі складових природно-ресурсного й економічного потенціалу. Він визначається як здатність ґрунтів, атмосфери, гідрос- фери й біоти регіону давати певну господарську про- дукцію у конкретних соціально- економічних умовах використання земель, засновану на біологічній продук- тивності, без приведення системи природних ресурсів до необоротного руйнування й різкого погіршення її динамічних якостей. Метою досліджень було науково обґрунтувати напрями ефективного використання агро- екологічного потенціалу зони Степу України та адап- тування технологій вирощування зернових культур до кліматичних змін. Методи. Польові досліди проведено згідно з методикою дослідної справи та спеціальних методик зі встановлення агроекологічного потенціалу. Результати. Визначено, що ефективність реаліза- ції високого природно-кліматичного потенціалу зони Степу України обмежується підвищенням посушли- вості клімату. В зв’язку з цим, стратегічні завдання аграрного сектору економіки повинні бути спрямова- ними на збільшення продуктивності ріллі, економію енергетичних ресурсів, покращення родючості ґрунтів, зменшення антропогенного навантаження на навко- лишнє середовище з метою забезпечення збалансо- ваного природокористування. Висновки. За резуль- татами узагальнення багаторічних даних вставлено, що максимальна врожайність зерна гібридів кукуру- дзи різних груп стиглості формується у вологі роки, а найменша – у сухі, причому рослини найкраще вико- ристовують теплоенергетичний потенціал зони півдня України у вологі та середньовологі роки, що поясню- ється найвищою інтенсивністю продукційних проце- сів. За допомогою одержаних рівнянь регресії можна проводити вибір найбільш оптимального гібридного складу для регіональних та локальних агрокліматич- них умов Південного Степу України. За результатами досліджень встановлено різні ступені мінливості мете- орологічних та агрономічних показників. Використання статистичних методів дозволило провести оцінку років досліджень за індексом сприятливості агрометеороло- гічних умов та встановити регресійні рівняння продук- тивності рослин.
28
Дьомін, Д. Г., М. І. Кулик та Ю. В. Михно. "РЕАЛІЗАЦІЯ ПОТЕНЦІАЛУ НАСІННЄВОЇ ПРОДУКТИВНОСТІ СОРГО БАГАТОРІЧНОГО ПРИ ЗАСТОСУВАННІ ПРЕПАРАТУ «АГРОСТИМУЛІН»". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 4 (31 грудня 2021): 13–23. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2021.04.01.
Повний текст джерелаАнотація:
В Україні для забезпечення високих показників економічної ефективності сільського господарства разом із продовольчою безпекою, не менш важливим напрямом є розвиток енергетичного сектору. Це потребує всебічного, глибокого вивчення та впровадження у виробництво рослинного енергетичного ресурсу. Актуальним питанням є вивчення шляхів збільшення врожайності біомаси енергетичних культур у разі їх вирощування на маргінальних землях. Це передбачає обґрунтоване їх вирощування й використання фітомаси з погляду агрономії. З-поміж енргокультур найбільш адаптованою до умов вирощування й високопродуктивною є сорго багаторічне або трава Колумба (Sorghum Almum Parodi). До того ж збільшення насіннєвої врожайності культури має актуальне значення у плані забезпечення достатньою кількістю насіннєвого матеріалу нових енергопосівів. Метою наших досліджень було визначення впливу застосування препарату «Агростимулін» на врожайність насіння сорго багаторічного. Під час проведення досліджень були застосовані як загальні, так і спеціальні (експериментальні) методи. Згідно із затвердженими методиками проводили визначення кількісних показників рослин й облік врожайності насіння. Застосування дисперсійного й кореляційних аналізів дало можливість оцінити суттєві відмінності та взаємозв’язки між варіантами досліду. Результати досліджень дали змогу встановити мінливість біометричних показників рослин та виявити вплив комплексного застосування «Агростимуліну» на рівень насіннєвої врожайності сорго багаторічного. Визначено, що тривалість вегетаційного періоду за усі три роки варіювала в межах 122–132 доби. Комплексне застосування препарату дозволяє зменшити його тривалість, що особливо важливо у початкові періоди росту рослин, та сприяє меншому засміченню бур’янами сходів сорго багаторічного. Застосування «Агростимуліну» для обробки насіння та при позакореневому підживленні має найбільший вплив на висоту та густоту стеблостою й показники генеративних органів рослин. Загалом за роки на варіантах комплексного застосування «Агростимуліну» отримали суттєве збільшення врожайності насіння (1,7 т/га), що істотно перевищувало контроль на 0,5 т/га. Перспективи подальших досліджень полягатимуть у встановленні шляхів поліпшення якості насіння соргових культур для збільшення посівної придатності насіннєвого матеріалу енергетичних культур.
29
Микитин, Олег. "СТРАТЕГІЧНІ ПРОБЛЕМИ ДИВЕРСИФІКУВАННЯ В ЕНЕРГЕТИЧНОМУ СЕКТОРІ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЇХ ВИРІШЕННЯ В УМОВАХ ЄВРОІНТЕГРУВАННЯ". Економіка та суспільство, № 32 (26 жовтня 2021). http://dx.doi.org/10.32782/2524-0072/2021-32-1.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена сутності диверсифікування в енергетичному секторі економіки України, актуальним проблемам формування енергетичного балансу країни. Проаналізовано динаміку часток відновлювальних джерел енергії в загальних обсягах енергоспоживання в Україні. Досліджено структуру енергетичного балансу, його диспропорції. Визначено сутність диверсифікування в енергетичному секторі України, яке потрібно здійснювати згідно європейським стандартам, принципам, нормативам із урахуванням тісних взаємозв’язків між диверсифікуванням природних енергетичних ресурсів, шляхів їх постачання тощо і рівнем енергетичної безпеки країни. Наведено перспективи диверсифікування в енергетичному секторі України в умовах євроінтегрування. Запропоновано здійснювати диверсифікування в енергетичному секторі України еволюційно, структуровано, комплексно, багатоаспектно, цілеспрямовано, емерджентно, динамічно, синергійно.
30
Гонтарук, Ярослав, та Ганна Шевчук. "НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ВИРОБНИЦТВА ТА ПЕРЕРОБКИ ПРОДУКЦІЇ АПК НА БІОПАЛИВО". Економіка та суспільство, № 36 (22 лютого 2022). http://dx.doi.org/10.32782/2524-0072/2022-36-8.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена актуальним напрямам вдосконалення виробництва та переробки продукції АПК на біопаливо. Обґрунтовано необхідність виробництва альтернативних джерел енергії з продукції агропромислового сектору як засобу досягнення енергетичної незалежності України. Досліджено стан використання відходів від виробництва продукції АПК як сировини для переробки на біопаливо. Запропоновані напрями розвитку виробництва твердого біопалива особистими селянськими господарствами з відходів виробництва продукції рослинництва. Обґрунтована необхідність модернізації цукрових заводів з їх орієнтацією створення виробничих кластерів. Визначена необхідність переорієнтації приватизованих спиртових заводів на виробництво біоетанолу. Доведена перспективність використання дигестату в сільському господарстві для забезпечення підвищення врожайності сільськогосподарських культур та зменшить собівартість їх вирощування. Аргументована необхідність реалізації запропонованих заходів, що дасть можливість підвищити рівень конкурентоспроможності продукції АПК та слугуватиме доповненням до Енергетичну стратегії України на період до 2035 року «Безпека, енергоефективність, конкурентоспроможність».
31
Nikolaienko, Stanislav, та Mykola Nikolaienko. "АГРАРНА ОСВІТА В КОНТЕКСТІ РЕФОРМУВАННЯ ВИЩОЇ ШКОЛИ УКРАЇНИ: СУЧАСНІ ВИКЛИКИ ТА ТЕНДЕНЦІЇ В АГРАРНОМУ СЕКТОРІ". Herald of the National Academy of Educational Sciences of Ukraine 3, № 2 (1 вересня 2021). http://dx.doi.org/10.37472/2707-305x-2021-3-2-17-3.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті представлено динаміку розвитку аграрної освіти в Україні за останні десять років, зокрема після входження її до сфери управління Міністерства освіти і науки України в 2015 році. Охарактеризовано зміни в освітньому середовищі та дослідницьких процесах, стан якості освітнього процесу, основні тенденції в забезпеченні кваліфікованими кадрами економіки, вплив пандемії на освітній процес, демографічні зміни, деякі реформи в Україні. Проаналізовано функціонування ринку підготовки кадрів за основними галузями аграрного сектору — рослинництво, тваринництво, лісове господарство; інженерний, енергетичний, інформаційний складники; ситуації з науково-педагогічними кадрами. Розглянуто стан агробіологічної освіти, тенденції її розвитку, описано окремі існуючі виклики та проблеми, запропоновано основні шляхи розвитку, співпраці з бізнесом, способи подолання наявних перешкод. Наголошено на пріоритетності вдосконалення якості освітнього процесу та практичної підготовки студентів через підвищення ролі бізнесу в житті університетів. Констатовано, що громадськості спільно з народними депутатами України доцільно внести пропозиції щодо законодавчого стимулювання витрат на підготовку кадрів та проведення науково-дослідної роботи, а також варто дозволити підприємцям зараховувати до валових витрат затрати на підтримку університетів і коледжів. Обґрунтовано потребу вдосконалення системи державного замовлення, яка повинна працювати з ретельним аналізом реального сектору економіки, враховуючи міжнародний ринок праці, та забезпечувати конституційні права громадян на якісну освіту. Наведений аналіз та пропозиції можуть бути корисними для всіх закладів освіти, оскільки мають узагальнений характер і потребують адекватної реакції всього суспільства, уряду, парламенту, науковців, громадськості.
32
Cмоляр, Л. Г., О. О. Трофименко та Т. В. Павленко. "ПРОВІДНІ ПРАКТИКИ РОЗВИТКУ ЕНЕРГЕТИЧНИХ ІННОВАЦІЙ В УМОВАХ ЦИФРОВІЗАЦІЇ ВИРОБНИЦТВА НА ЗАСАДАХ ІНДУСТРІЇ 4.0". Економічний вісник Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут», № 20 (1 квітня 2022). http://dx.doi.org/10.20535/2307-5651.20.2021.252851.
Повний текст джерелаАнотація:
В межах оновлення державних концепцій для досягнення Глобальних цілей сталого розвитку та формування засад для розповсюдження проривних технологій в умовах становлення Четвертої промислової революції, в різних країнах впроваджуються оновлені стратегії та програми для досягнення цих завдань як комплексно, так і окремо. У статті досліджено низку глобальних ініціатив для забезпечення енергетичного переходу в напрямі сталого розвитку, що передбачає інноваційний розвиток енергетики для досягнення кліматичної нейтральності. Визначені основні програми та заходи для забезпечення функціонування механізмів розвитку енергетичних інновацій, що дозволить зміцнити промислово-технологічний розвиток держави. Структуровано світові ініціативи для забезпечення інноваційного розвитку економіки та енергетики. Досліджено програми та заходи як для забезпечення розвитку Індустрії 4.0, так і для інноваційного розвитку енергетики. Визначені основні підходи для забезпечення інноваційного розвитку енергетики на засадах принципу комплексності. Запропоновано реалізувати такі ключові етапи в межах державного регулювання для ефективного забезпечення розвитку енергетичних інновацій як 1) моніторинг сучасних програм та ініціатив країн з різною структурою промислового розвитку 2) визначення спільних ознак та ідентифікація унікальних характеристик та заходів; 3) співставлення світових програм з українськими та визначення можливості їх реалізації; 4) узагальнення кращих світових практик та особливостей їх впровадження; 5) імплементація світових практик в Україні з врахуванням існуючого потенціалу та поставлених цілей сталого розвитку. Ідентифіковано основні проблеми України на шляху до інноваційного розвитку енергетичного сектору та надано основні рекомендації щодо їх вирішення.
33
Бондаренко, Валерій, та Ярослав Гонтарук. "ФОРМУВАННЯ МОДЕЛЕЙ МАРКЕТИНГУ ВЗАЄМОДІЇ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ З ВИРОБНИЦТВА БІОПАЛИВА". Економіка та суспільство, № 37 (29 березня 2022). http://dx.doi.org/10.32782/2524-0072/2022-37-67.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена актуальним питанням розробки моделей маркетингу взаємодії сільськогосподарських підприємств з виробництва біопалива. Обґрунтовано необхідність виробництва біопалив з продукції аграрного сектору як засобу досягнення енергетичної незалежності України. Досліджено стан сприйняття можливості створення біопаливних виробництв на базі існуючих аграрних господарств. Запропоновані напрями розвитку виробництва твердого біопалива сільськогосподарськими підприємствами з відходів виробництва продукції рослинництва. Обґрунтована необхідність формування моделі маркетингу взаємодії сільськогосподарських підприємств з виробництва біопалива. Визначена необхідність налагодження державно-приватного партнерства як складової формування моделі маркетингу взаємодії з метою поглиблених наукових досліджень в галузі виробництва альтернативних джерел енергії. Доведена доцільність використання дигестату в сільському господарстві для забезпечення підвищення врожайності сільськогосподарських культур та зменшить собівартість виробничої діяльності. Аргументована необхідність реалізації запропонованих заходів, що дасть можливість підвищити рівень конкурентоспроможності сільськогосподарської продукції та слугуватиме напрямом забезпечення енергетичної незалежності сільського господарства.
34
Дятлова, Валентина, Діна Єрохіна та Дмитро Чмихов. "МЕХАНІЗМ РОЗВИТКУ ВУГЛЕДОБУВНОЇ ГАЛУЗІ УКРАЇНИ У ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНІЙ СФЕРІ В КОНТЕКСТІ ПРОБЛЕМ ЕНЕРГЕТИЧНОЇ БЕЗПЕКИ". Економіка та суспільство, № 26 (27 квітня 2021). http://dx.doi.org/10.32782/2524-0072/2021-26-33.
Повний текст джерелаАнотація:
Встановлено сучасні тенденції у вугледобувній галузі країни, структурі видобутку кам’яного вугілля. Доведено значимість вугілля в енергетичному балансі. Акцентовано увагу на зовнішньоекономічній діяльності галузі, взаємозв’язку видобутку з імпортом вугілля. Визначено країни – партнери з експорту та імпорту вугілля кам'яного й антрациту. Показано зміну в рамках державної енергетичної політики України щодо спрямованості видатків з держбюджету на підтримку та реформування вугільної галузі, а саме анулювання покриття витрат із собівартості готової вугільної продукції та введення видатків на ліквідацію неперспективних вугледобувних підприємств. Підкреслено проблеми державного сектору, пов’язані з реструктуризацією. Обґрунтовано використання в механізмі розвитку вугледобувної галузі лізингу та кредитування.