Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Енергетика України.
Статті в журналах з теми "Енергетика України"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-50 статей у журналах для дослідження на тему "Енергетика України".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Ніколаєва, М. В., та Є. В. Дергачов. "Особливості та способи захисту інтересів інвестора в зелену енергетику в разі відмови держави від наданих гарантій". Актуальні проблеми держави і права, № 90 (9 серпня 2021): 126–31. http://dx.doi.org/10.32837/apdp.v0i90.3216.
Повний текст джерелаАнотація:
Статтю присвячено актуальній темі в усьому світі – відновлювальні джерела енергії, способи та особливості захисту інвесторів у зелену енергетику. Оскільки вже на 2019 рік у зелену енергетику України було вкладено $ 10 млрд, а держава накопичує борг та не надає гарантованих благ інвесторам, то у статті ми розглянули основні тенденції та способи захисту інвесторів в зелену енергетику, що є нині в Україні. Більшість інвестованих коштів було вкладено іноземними інвесторами, а не повернення обіцяних Україною благ іноземним інвесторам може спричинити міжнародні міжусобиці.
Також Україна потерпає від економічної стагнації через коронавірус, тому зелена енергетика – це, без сумніву, найліпший вихід із ситуації для залучення іноземних інвесторів. Проте недотримання міжнародного договору може призвести до більшої кризи, аніж зараз, з якої українській економіці буде дуже важко виходити. Порушення міжнародної угоди може привести до небажання інших країн співпрацювати з Україною в будь-якій сфері надалі.
У статті було зазначено та проаналізовано зміни, які відбувалися в законодавстві протягом 2020 року (нововведення у закон про «зелений» тариф, підписання меморандуму). Наведено перелік умов, за якими «Гарантований покупець» мав зобов’язання у наданні благ інвесторам відновлювальної зеленої енергетики. Наведено причини, за яких «Гарантований покупець» не виконує своїх зобов’язань, і зазначено статистичні дані щодо боргу держави перед інвесторами на момент травня 2021 року. Також було розглянуто питання, щодо іноземних інвесторів у зелену енергетику України. Проаналізовано їхню позицію та визначено можливі проблеми з країнами, що інвестували.
Необхідне вдосконалення законодавства в цій галузі енергетичних кооперативів в Україні. Окрім економічного законодавства, мусить бути вдосконалено муніципальне законодавство, оскільки територіальні громади та місцеві органи влади відіграють важливу роль у активації створення енергетичних кооперативів. Енергетичні кооперативи дають можливість громадам задовольняти свої енергетичні потреби, використовувати місцеві види палива, ставати енергетично незалежними та бути активними членами енергетичного ринку.
2
Манжул, І. "Державно-приватне партнерство в енергетичній галузі". Юридичний вісник, № 4 (30 жовтня 2020): 51–57. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i4.1971.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті узагальнено реалізацію державно-приватного партнерства (ДПП) в Україні та енергетичній галузі, його вплив на підняття ефективності її розвитку. До основних позитивних результатів реалізації концесійних проектів, які є основною формою реалізації ДПП, віднесено залучення приватного капіталу до інвестування в різні галузі економіки, охорони здоров'я, освіти, науки та культури, об'єднання державного та приватного майна, підприємницького досвіду, фінансових, кадрових ресурсів, забезпечення більшої зайнятості населення. Проаналізовано сучасні підходи науковців щодо впровадження ДПП, його недоліків, проблем та шляхів їх вирішення. Автор обґрунтував, що усунення підстав сповільнення впровадження ДПП буде сприяти підйому енергетичних показників в економіці держави. Основна мета статті - здійснити дослідження реального стану ДПП в енергетичній сфері України, розроблення пропозицій з удосконалення зазначеної діяльності. Об'єктом дослідження було вибрано окремі підгалузі енергетики (ядерна енергетика, відновлювана енергетика, енергосервіс), в яких реалізовувались концесійні проекти ДПП. Період дослідження становив 2000-2018 роки. З метою перевірки гіпотези дослідження застосовувались методи порівняння та аналізу встановлених законодавчих положень з ДПП та наявної реальної практики як загалом в Україні, так і в деяких регіонах. Встановлено, що в Україні механізм ДПП, незважаючи на прийняття значної кількості нормативно-правових актів та розроблення відповідних проектів в енергетиці, майже не працює, наявні лише окремі досягнення в цій галузі. Отримані результати довели, що підняття ефективності енергетичної галузі в значній мірі залежить від рівня впровадження ДПП. Обгрунтовано необхідність прийняття Концепції стратегічного розвитку ДПП в Україні, в тому числі в енергетиці, усунення суперечностей між загальним та спеціальним законодавством в енергетичній галузі, нормативно-правове, інституцій-не забезпечення такого партнерства, підвищення рівня фінансової допомоги та фінансових гарантій приватному сектору, підготовки кадрового потенціалу для реалізації відповідних концесійних проектів.
3
Бортнюк, Т. "Відновлювальна енергетика України". Економічний аналіз, Вип. 12, ч. 1 (2013): 51–54.
Знайти повний текст джерела
4
Скорук, О. П. "Альтернативна енергетика України: перспективи розвитку". Економіка АПК, № 9 (215) (2012): 28–32.
Знайти повний текст джерела
5
Скорук, О. П. "Альтернативна енергетика України: перспективи розвитку". Економіка АПК, № 9 (215) (2012): 28–32.
Знайти повний текст джерела
6
Конеченков, А. Є., та К. О. Книш. "ВІТРОВА ЕНЕРГЕТИКА УКРАЇНИ: ПОДАЛЬШИЙ РОЗВИТОК СЕКТОРА НА РИНКОВИХ УМОВАХ". Vidnovluvana energetika, № 4(67) (25 грудня 2021): 50–59. http://dx.doi.org/10.36296/1819-8058.2021.4(67).50-59.
Повний текст джерелаАнотація:
Вітроенергетичні технології відіграють одну з ключових ролей в глобальному «зеленому» енергетичному переході й боротьбі зі змінами клімату, а віднедавна, ще й виступають дієвим інструментом подолання економічних наслідків пандемії COVID-19. Виконання взятих на себе міжнародних зобов’язань і досягнення національних цілей з розвитку відновлюваних джерел енергії неможливе без структурованої державницької позиції та ефективних механізмів стимулювання проєктів ВДЕ. Сучасними світовими політичними інструментами підтримки відновлюваних джерел енергії загалом та вітрової енергетики зокрема є регуляторна політика, податкові стимули та державна підтримка. Всі ці інструменти на практиці реалізуються у вигляді окремих механізмів підтримки, які використовуються країнами відповідно до їх енергетичної спроможності, політичної зрілості та економічної розвиненості. Згідно з чинним законодавством України нові вітроенергетичні проєкти, введені в експлуатацію після 2022 року, не зможуть отримати «зелений» тариф. Саме тому перехід від «зеленого» тарифу до альтернативних механізмів підтримки є логічним наступним кроком у розвитку національного вітроенергетичного сектора та розбудови безвуглецевої економіки України. Враховуючи український контекст, розглядається потенціал запровадження одного або комплексу таких альтернативних систем підтримки сектору ВДЕ як, зокрема, «зелені» сертифікати, «зелені» надбавки (англ. Feed-in premiums), контракти на різницю (англ. Contract for difference), аукціони, прямі договори купівлі-продажу електроенергії (англ. Corporate PPAs) та гарантії походження електроенергії. Так, першим кроком до оновлення системи підтримки ВДЕ в Україні стало представлення Міністерством енергетики України в серпні 2021 року законопроекту «Про внесення змін до деяких законів України щодо стимулювання виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії на ринкових засадах , який пропонує новий механізм підтримки виробників електроенергії з відновлюваних джерел енергії за моделлю Feed-in-Premium (або контракт на різницю). Окрім альтернативних систем підтримки, гравці ринку також досліджують потенціал розвитку офшорної вітроенергетики та виробництва “зеленого” водню, які стануть невід’ємною частиною не лише розвитку ринку ВДЕ на ринкових механізмах, але й створення нових робочих місць, розвитку національного виробництва та розвитку “зеленої” економіки. Бібл. 3, табл. 2.
7
Cімахова, Анастасія Олексіївна, та Тетяна Олександрівна Грицик. "Сучасна транснаціоналізація економіки України". Економіка, управління та адміністрування, № 4(98) (29 грудня 2021): 64–68. http://dx.doi.org/10.26642/ema-2021-4(98)-64-68.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглянуто основні відмінні характеристики ТНК від інших іноземних компаній. Метою статті є оцінка рівня транснаціоналізації ринку України та діяльності передових ТНК в Україні. Використано загальнонаукові методи аналізу й синтезу, систематизації та порівняння. Проаналізовано рейтинг найбільших компаній України за 2020 р. з виокремленням українських філій світових ТНК. Серед ТНК, які займають лідируючі позиції у світі, лише 15 проводять свою діяльність в Україні. Визначено позиції даних ТНК в рейтингу «Global 500». Передовими українськими компаніями є підприємства таких секторів економіки, як енергетика та металургія, збільшується роль агропромислового комплексу та ІТ-компаній. Здійснено розподіл філій світових ТНК серед 200 передових компаній України за рівнем доходу. Секторальний аналіз найбільших підприємств України вказує на їх сировинну приналежність, отже, потенційні можливості виробництва й інноваційної діяльності не реалізовуються. Перспективами транснаціоналізації економіки України є посилення соціальної відповідальності ТНК, їх інноваційно-інвестиційної активності, створення нових робочих місць для вирішення соціальних проблем країни. Транснаціоналізація є одним із потенційних шляхів соціально-економічного розвитку України, що має можливість надати поштовх для реалізації нових інвестиційних стимулів, підвищити конкурентоспроможність країни й рівень якості життя населення.
8
Клопов, І. О. "Альтернативна енергетика України: потенціал, сучасний стан, механізми стимулювання розвитку". Збірник наукових праць Донецького державного університету управління. Серія "Економіка" 18, вип. 303 (2017): 95–103.
Знайти повний текст джерела
9
Клопов, І. О. "Альтернативна енергетика України: потенціал, сучасний стан, механізми стимулювання розвитку". Збірник наукових праць Донецького державного університету управління. Серія "Економіка" 18, вип. 303 (2017): 95–103.
Знайти повний текст джерела
10
Салашенко, Т. І. "Енергетика України та світу в умовах пандемії: наслідки та заходи боротьби". Економіка та держава, № 5, травень (2020): 137–42.
Знайти повний текст джерела
11
Салашенко, Т. І. "Енергетика України та світу в умовах пандемії: наслідки та заходи боротьби". Економіка та держава, № 5, травень (2020): 137–42.
Знайти повний текст джерела
12
Ostudimov , B. А. "Ключові проблеми забезпечення енергетичної безпеки". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 4 (21 липня 2021): 64–70. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2021.04.07.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою статті є здійснення комплексного аналізу забезпечення енергетичної безпеки в Україні з метою виокремлення існуючих проблем, а також визначення напрямів і шляхів їх вирішення.
Наукова новизна. Питання енергетичної безпеки є багатогранними, що зумовлює міжгалузевий і міждисциплінарний підходи до її вивчення. Загалом енергетична безпека трактується як стан захищеності носіїв енергетичних інтересів, насамперед людини, регіону, держави, від загроз дефіциту в забезпеченні їх потреб в енергії за допомогою гарантованого доступу до безпечних для життя і здоров’я людини та нації, навколишнього середовища енергетичних послуг високої якості за доступними цінами на умовах безперервності, надійності, диверсифікованості джерел енергопостачання, ефективності та раціональності, використання відновлюваних джерел енергії та рівного доступу. За результатами дослідження відзначено ряд ключових проблем на шляху забезпечення енергетичної безпеки в Україні: реалізація державної енергетичної політики в Україні, прогалини та суперечності її правового регулювання, недосконалість інституційного механізму, корупційні ризики й загрози, енергетична бідність і т.д.
Висновки. З-поміж актуальних першочергових завдань на шляху вирішення існуючих проблем є ширше використання відновлюваних джерел енергії, зміцнення кібернетичної безпеки в енергетиці, а також сприяння інтеграції енергетичних ринків України до відповідних ринків ЄС, розбудова європейської моделі енергетичної безпеки в Україні. Окрім того, необхідними є якісні, надійні та доступні за ціною енергетичні послуги для всього населення, відповідні дієві гарантії їх забезпечення. Отже, закономірною є потреба удосконалення нормативно-правової та інституційної основ енергетичної безпеки України, вивчення зарубіжного досвіду її регламентації, енергозбереження, перспектив відновлювальної енергетики, інтелектуальної енергетичної системи України, забезпечення екологічної рі
13
Ischuk, S., and M. Kazmirchuk. "The renewable energy of Ukraine: regional analysis." Ekonomichna ta Sotsialna Geografiya 69 (2014): 201–6. http://dx.doi.org/10.17721/2413-7154/2014.69.201-206.
Повний текст джерела
14
Kyrylenko, O. V., B. I. Basok, Ye T. Baseyev, and I. V. Blinov. "POWER INDUSTRY OF UKRAINE AND REALITIES OF THE GLOBAL WARMING." Tekhnichna Elektrodynamika 2020, no. 3 (May 5, 2020): 52–61. http://dx.doi.org/10.15407/techned2020.03.052.
Повний текст джерела
15
Khalatov, A. A. "Energy sector of ukraine: modern state and nearest prospects." Visnik Nacional'noi' academii' nauk Ukrai'ni, no. 06 (June 20, 2016): 53–61. http://dx.doi.org/10.15407/visn2016.06.053.
Повний текст джерела
16
Levchenko, Nataliia, та Liudmyla Antonova. "ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПРОЦЕСУ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЕНЕРГЕТИКИ ВІД ЗАСТАРІЛОЇ МОДЕЛІ ЇЇ ФУНКЦІОНУВАННЯ ДО НОВІТНЬОЇ «НИЗЬКОВУГЛЕЦЕВОЇ» МОДЕЛІ". Public Administration and Regional Development, № 10 (28 грудня 2020): 1247–63. http://dx.doi.org/10.34132/pard2020.10.12.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті акцентовано увагу на зобов’язаннях України з імплементації Директиви 2001/80/ЄС про обмеження викидів деяких забруднюючих речовин у повітря від великих спалювальних установок. Наголошено на пріоритизації векторів ескалації енергетичного сектору економіки відповідно до Енергетичної стратегії України на період до 2035 р. та необхідності трансформації вітчизняної енергетики від застарілої моделі її функціонування до новітньої «низьковуглецевої» моделі. Констатовано критичність ситуації щодо технічного стану існуючих великих спалювальних установок в енергетиці України та системи передачі електроенергії, яка у сукупності з обмеженістю фінансових ресурси операторів, що їх обслуговують, а також значним обсягом робіт з модернізації обладнання та тривалим часом їх виконання перешкоджають своєчасному виконанню, взятих урядом України зобов’язань щодо зменшення викидів в атмосферу парникових газів та забруднюючих речовин. Констатовано прийняття урядом, за існуючої можливості «дерогації», Національного плану скорочення викидів від великих спалювальних установок та визначено існуючі перешкоди на шляху його реалізації. Здійснено компаративний аналіз еволюційного розвитку інструментарію механізму державного регулювання енергетичного сектору економіки в Україні та країнах ЄС. Акцентовано на спробах уряду України прискорити перехід до «низьковуглецевої» моделі енергетики завдяки створенню Державного фонду декарбонізації та розробці механізму державної підтримки учасників процесу декарбонізації. Вказано на прогалини законодавства з розробки механізму державної підтримки учасників процесу декарбонізації та наголошено на необхідності його доопрацювання. Обгрунтовано доцільність внесення доповнень до Енергетичної стратегії України на період до 2035 року «Безпека, енергоефективність, конкурентоспроможність» щодо припинення перехресного субсидіювання, забезпечення привабливого інвестиційного клімату в енергетичному секторі економіки країни та мобілізації коштів до Державного фонду декарбонізації, створення якого сприятиме виконанню, взятих Україною зобов’язань щодо зменшення викидів парникових газів та забруднення навколишнього середовища.
17
Осьмірко, Інна, та Наталія Солопун. "АНАЛІЗ СУЧАСНОГО СТАНУ ІННОВАЦІЙНОЇ СФЕРИ В УКРАЇНІ". Проблеми і перспективи розвитку підприємництва, № 26 (26 червня 2021): 98. http://dx.doi.org/10.30977/ppb.2226-8820.2021.26.98.
Повний текст джерелаАнотація:
УДК316.422.44+338; JEL Classification: О 31:32:38
Мета: Метою даної роботи є аналіз стану інноваційного сектора України. Для формування адекватного рішення щодо тих чи інших питань зі здійснення інноваційної діяльності та подальшого впровадження реформаторських заходів необхідно мати базис, який формується на актуальних даних зі вказаної сфери. Методика дослідження: в роботі використано наступні методи наукового дослідження: систематичний та порівняльний аналіз для наукових джерел на основі методів порівняння, систематизації та узагальнення; традиційні логічні прийоми обробки інформації (порівняння; групування; графічний та табличний методи тощо); узагальнення результатів аналізу і логічної генерації висновків. Результати: для подальшої розбудови інноваційної системи країни необхідно здійснювати виважені кроки, які мають бути сформульованими на основі аналітичних даних різного ступеню глибини. Для розуміння позиції України в світі за низкою показників інноваційного розвитку та для отримання обґрунтованих стратегічних рішень щодо інноваційного розвитку як окремого підприємства, так і держави в цілому, розгляд динаміки відповідних показників стає у нагоді. Наукова новизна: Отримано узагальнену інформацію щодо основних показників інноваційної діяльності України та запропоновано заходи щодо активізації цієї діяльності. Необхідно фокусувати пріоритетність державного інвестування саме на науково-технічні вишукування, на фінансування університетських досліджень тощо. Крім того, інноваційний розвиток сьогодні не можливий без дотримання Цілей сталого розвитку. Тому «новітня» енергетика, екологія та громадське здоров’я – це одні з основних напрямків державного інноваційного інвестування. Практична значущість результатів проведеного дослідження полягає у тому, що запропонована узагальнена інформація забезпечує базис для розробки обґрунтованих рішень щодо подальшої інвестиційної діяльності.
18
Кудря, С. О. "Відновлювана енергетика: енергоефективність, економіка, екологія (стенограма наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 11 липня 2018 р.)". Вісник Національної академії наук України, № 9 (2018): 36–44.
Знайти повний текст джерела
19
Voitko, S. V., та O. O. Trofymenko. "РЕГУЛЮВАННЯ ВІДНОВЛЮВАНОЇ ЕНЕРГЕТИКИ НА ЗАСАДАХ ФУНКЦІОНУВАННЯ МЕХАНІЗМІВ ДЕРЖАВНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ". Bulletin National University of Water and Environmental Engineering 1, № 93 (26 березня 2021): 16. http://dx.doi.org/10.31713/ve120212.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена визначенню впливу факторів державної політики на розвиток відновлюваної енергетики в Україні. Проаналізовано передумови розвитку відновлюваної енергетики в Україні. Визначено основні елементи структури використання первинної енергії з основних джерел і зміни у споживанні у міжкризовий період у світовій економіці. Встановлено явище скорочення обсягів споживання з одночасним зростанням обсягів споживання альтернативних енергоресурсів, що пов’язано з надзвичайним станом в енергетиці у зв’язку з початком військових дій на Донбасі. Визначено основні заходи державного регулювання, що впливали на зміни функціонування сфери відновлюваної енергетики в досліджуваному часовому проміжку.Проаналізували динаміку обсягів споживання енергії з відновлюваних джерел в Україні з 2011 по 2018 роки. Визначено, що за досліджуваний період використання таких альтернативних джерел як біомаса, сонячна та вітрова енергія зросло з 2,9% у 2011 році до 22,8% у 2018 році по загального обсягу споживання енергії з відновлюваних джерел. Візуалізували фазову діаграму співвідношення у виробництві ядерної енергії та відновлюваних джерел енергії за період 2011–2018 рр. в Україні. Наукова новизна дослідження полягає у розробці методичного підходу до визначення співвідношення у виробництві енергії з різних джерел на основі використання фазової діаграми як інструментарію візуалізації динаміки обсягів виробництва за роками, що, на відміну від існуючих підходів, надає змогу виявити закономірності у розвитку декількох технологій вироблення енергії та оцінювання факторів впливу на зміну тенденцій у розвитку. Серед основних факторів визначили такі як орієнтація України на розвитку відновлюваної енергетики, активні дії у російсько-українській війні, законодавча зміна надбавки до «зеленого» тарифу, введення в експлуатацію нових потужностей відновлюваної енергетики.
20
ПОЗІГУН, Сергій, Сергій ГОЛУШКО, Олександр ВАХНІН, Іван ПАВЛЕНКО та В’ячеслав ІВАНОВ. "ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ СОНЯЧНОЇ ЕНЕРГЕТИКИ В СВІТІ ТА В УКРАЇНІ: ВИКОРИСТАННЯ ПРИСТРОЇВ СОНЯЧНОЇ ЕНЕРГЕТИКИ ДЛЯ АВТОНОМНОГО ЖИВЛЕННЯ ЕНЕРГІЄЮ СИСТЕМ РОЗВІДКИ ТА ЗВ’ЯЗКУ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: військові та технічні науки 82, № 1 (2 лютого 2021): 270–85. http://dx.doi.org/10.32453/3.v82i1.544.
Повний текст джерелаАнотація:
На прикладі сонячної енергетики розглянуто розвиток альтернативних джерел живлення, що є надзвичайно важливими для автономних військових систем розвідки та зв’язку. Сонячні панелі забезпечують компактні та безшумні джерела живлення зі значним віковим ресурсом, що вигідно відрізняє їх як від традиційних генераторів (які завжди шумлять), так і вітрових генераторів (які легко побачити).
Показана висока позитивна динаміка розвитку сонячної енергетики та оцінені її перспективи. У теперішній час щорічний обсяг встановлених сонячних потужностей є найбільшим серед усіх інших технологій (такими як викопне паливо, ядерна енергетика, гідроелектростанції). До кінця 2020 р. загальна світова потужність сонячних електростанцій сягне 740 ГВт. У країнах Євросоюзу сонячні потужності вже забезпечують до 8% загальної генерації електрики. Висока адаптивність сонячної енергетики щодо розмірів відповідних електростанцій обумовлює привабливість сонячних технологій. Є можливість користуватися лише однією сонячною панеллю або ж забезпечити інсталяцію промислових потужностей у десятки й сотні МВт.
Проведено порівняльну характеристику сонячних елементів, створених на основі різних матеріалів. Велика різноманітність похідних матеріалів для сонячної енергетики дозволяє вибрати оптимальний варіант, що адаптує сонячну електростанцію як для індивідуальних споживачів, так і для промислової генерації. Є можливість вибирати сонячні панелі кристалічні або плівкові, із системою орієнтації на сонце або без неї, із концентрацією світла або без неї.
Окрім того, сучасний ринок пропонує плівкові технології, які можна монтувати безпосередньо на вікна приміщень (напівпрозорі сонячні панелі); сонячні батареї у вигляді черепиці для дахів та інші привабливі вироби.
Подальший розвиток сонячної енергетики буде включати в себе підвищення ефективності та терміну експлуатації панелей, спрощенням процедури їх монтажу й адаптації до силової електромережі та подальшим зниженням собівартості сонячних потужностей. Все це робить сонячну енергетику дуже привабливою для військових автономних систем малої та середньої потужності.
21
Сагайдак, Ю. А., та Т. Б. Харченко. "УПРОВАДЖЕННЯ ЕКОЛОГІЧНИХ ІННОВАЦІЙ ЯК ІМПУЛЬС ПЕРЕХОДУ ДО ГЛОБАЛЬНОГО ЗЕЛЕНОГО КУРСУ". Підприємництво і торгівля, № 29 (16 квітня 2021): 61–65. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1256-2021-29-10.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена актуальним проблемам екологізації діяльності підприємств України шляхом впровадження екологічних інновацій. Висвітлено основні екологічні проблеми України, визначено найбільших забруднювачів атмосферного повітря, вод та ґрунтів, серед яких транспорт, промисловість, енергетика та сільське господарство. Зазначено, що вирішення проблем забруднення довкілля промисловими об’єктами лежить в площині зміни підходів до контролю охорони навколишнього природного середовища, використання новітніх маловідходних та/або безвідходних технологій, повної модернізації промислового комплексу та закріплення правових та економічних механізмів, що стимулювали б такі зміни. Авторами акцентовано увагу на тому, що існуючі обсяги забруднення довкілля, низькі темпи екологічної модернізації, повільні темпи впровадження екологічних інновацій ставлять під загрозу можливість виходу українських підприємств на міжнародні ринки. Окреслено, що перехід до Європейського зеленого курсу можливий шляхом екологічної модернізації виробництва українських товаровиробників, запровадження екологічних інновацій є одним з ефективних шляхів досягнення принципів сталого розвитку та забезпечення економічного зростання. Авторами наголошується, що впровадження Європейського зеленого курсу вимагає від бізнес-структур модернізації промислового виробництва, досягнення вуглецевої нейтральності та технологічної модернізації відповідно до вимог європейських стандартів. Встановлено, що напрямками фінансування стали проєкти енергетичної модернізації, розвитку альтернативної транспортної інфраструктури, відновлювальних джерел енергії, мережі громадського транспорту тощо. Зроблено висновок, що основним кроком до реалізації принципів глобального зеленого курсу є розробка та імплементація методик вимірювання забруднень навколишнього середовища, що дасть змогу контролювати виконання підприємствами вимог екологічного законодавства і виявляти порушників на основі чітких і зрозумілих критеріїв.
22
Хілько, В. А. "ЗАХОДИ ПІДТРИМКИ ВІДНОВЛЮВАНОЇ ЕНЕРГЕТИКИ В УКРАЇНІ". Vidnovluvana energetika, № 3(66) (30 вересня 2021): 6–17. http://dx.doi.org/10.36296/1819-8058.2021.3(66).6-17.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета статті – визначення заходів зі сприяння розвитку відновлюваної енергетики в Україні. Надано послідовність створення пільгових ставок тарифів на електроенергію ВДЕ відповідно до законодавства України. Необхідно прийняти до уваги, що Закон України «Про альтернативні джерела енергії» є базовим механізмом підтримки системи «зелених» тарифів. Держава зобов’язується викуповувати всю вироблену за проєктами ВДЕ електроенергію за фіксованим тарифом, яка в Україні до того ж прив’язана до євро. Отже, інвестор у відновлюваній енергетиці може побудувати надійну фінансову модель проєкту й бути впевненим у поверненні своїх інвестицій упродовж тривалого строку діяльності. В статті обґрунтовано впровадження системи «зелених» аукціонів як державної схеми підтримки проєктів ВДЕ замість донедавніх «зелених» тарифів. Аукціони дозволяють залучати приватні інвестиції (вітчизняні та іноземні) за допомогою чітких та прозорих процесів. Визначено функції державного підприємства для виконання гарантованої закупівлі електроенергії з ВДЕ згідно з ринковими умовами в Україні. Надано основні організаційні переваги участі інвесторів у системі «зелених» аукціонів. Напрямком прийнятого у 2020 році Закону України N 810-IX є зменшення ставок «зелених» тарифів, що ставить під загрозу перехід країни до сталого розвитку та виконання нею своїх міжнародних зобов’язань. Дія зазначеного Закону призводить до відтермінування будівництва за багатьма новими проєктами. Незважаючи на це, системи «зелених» тарифів та «зелених» аукціонів залишаються в країні основною формою державної підтримки відновлюваної енергетики. Наразі, за результатами державної підтримки, встановлена потужність об’єктів генерації на відновлюваних джерелах енергії становить близько 8700 МВт. Ними за квітень 2021 року вироблено 1020 млн кВт-г електроенергії, що складає 8,3 % обсягу споживання електроенергії в Україні. В українській енергосистемі вже зафіксовані випадки, коли за добу з відновлюваних джерел (включно із великими ГЕС) було вироблено більше електричної енергії, ніж усіма тепловими електростанціями і теплоелектроцентралями України разом узятими. Бібл. 11, табл. 1, рис. 5.
23
Молдованов, Д. В. "ОБ’ЄДНАННЯ СПІВВЛАСНИКІВ БАГАТОКВАРТИРНОГО БУДИНКУ ЯК СУБ’ЄКТ РИНКУ АЛЬТЕРНАТИВНОЇ ЕНЕРГЕТИКИ". Прикарпатський юридичний вісник, № 2(27) (26 січня 2020): 108–12. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i2(27).199.
Повний текст джерелаАнотація:
У рамках цього дослідження розглядаються тео-ретичні правові засади формування і функціонування об’єднання співвласників багатоквартирного будинку як суб’єкта ринку альтернативної енергетики. У про-цесі аналізу складу поняття «енергетичний коопе-ратив» було визначено поняття кооперативу та вста-новлено його правовий статус щодо Закону України «Про кооперацію». Крім того, були знайдені аналоги вітчизняним енергетичним кооперативам, які також розвиваються і в інших країнах. Так, розглядаючи це явище, було встановлений великий вплив євро-пейського досвіду в галузі альтернативної енергети-ки. Крім того, шляхом інтеграції зазначеного досві-ду Україна зможе уникнути більшості помилок, які вже були зроблені та виправлені західними сусідами. Розглядаючи стимулюючі засоби у сфері альтернатив-ної енергетики, можна дійти судження про складення оптимальних умов для розвитку саме енергетичних кооперативів на базі ОСББ в Україні. Однак, розгля-даючи такий кооператив, як ОСББ, було встановлено, що воно може бути лише неприбутковою організаці-єю. Позиція щодо впровадження зазначених об’єд-нань є підкріпленою рішеннями Європейського суду з прав людини, які закликають створювати асоціації, спілки задля захисту прав та інтересів громадян, от-римання більш дешевих комунальних послуг шляхом впровадження новітніх технологій і є саме тими ін-тересами співмешканців багатоквартирних будинків. Однак рівень чинного законодавства забороняє дослі-джувані об’єднання, адже неприбутковість ОСББ зводить нанівець можливість створення на його базі енергетичного кооперативу, адже енергетичний коо-ператив передбачає певні грошові виплати за виробле-ну електроенергію з відновлювальних джерел енергії. Так, шляхом внесення певних змін у законодавство держава зможе впровадити нові тенденції в розвит-ку альтернативної енергетики та збільшити темпи зростання показників із генерації електроенергії з альтернативних джерел. Крім того, зацікавленість суспільства у впровадженні такої тенденції також є високою, адже зменшити комунальні платежі бажа-ють майже всі мешканці України.
24
Матях, С. В., Т. В. Суржик, В. Ф. Рєзцов та В. Ю. Іванчук. "НАПРЯМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ СОНЯЧНОЇ ТЕПЛОЕНЕРГЕТИКИ". Vidnovluvana energetika, № 3(66) (30 вересня 2021): 33–44. http://dx.doi.org/10.36296/1819-8058.2021.3(66).33-44.
Повний текст джерелаАнотація:
У роботі представлено результати аналітичних досліджень щодо стану та перспектив розвитку сонячної теплової енергетики у світі та в Україні. Завдяки екологічним перевагам сонячних теплових технологій їх широке застосування є одним із перспективних напрямів декарбонізації світової енергетики. Розвитку сонячної теплоенергетики у світовій енергетиці приділяється серйозна увага і підтримка. Детальний огляд загальних світових тенденцій із документуванням сонячної теплової потужності, визначенням внеску сонячних теплових систем у постачання енергії та обсягів зменшення викидів вуглекислого газу за рахунок їх застосування показує постійно зростаючий попит на такі системи. У країнах з високим рівнем впровадження сонячного теплового обладнання створено повний комплекс нормативно-правового забезпечення даного процесу, на основі нормативно-методичного забезпечення і пакету засобів економічної підтримки діють ефективні державні програми.
Завдяки наявності значного енергетичного потенціалу сонячного випромінювання широке впровадження теплоенергетичного обладнання в Україні є ефективним практично на всій території. Сонячне теплове обладнання має широкий діапазон використання в різних галузях господарювання України, його встановлення не потребує спеціальних дозволів, що значно скорочує терміни впровадження. Теплові процеси, які використовують енергію сонячного випромінювання, досліджені та опрацьовані майже для всіх напрямів теплових технологій, на ринку сонячного енергетичного обладнання є широка гама необхідних пристроїв та обладнання, однак в Україні практично відсутні моніторинг та заходи стимулювання їх впровадження.
Для забезпечення масштабного впровадження сонячних теплових технологій в Україні необхідно створити комплекс нормативно-правового забезпечення даного процесу і розробити заходи щодо економічної підтримки як виробників енергетичного обладнання, так і споживачів теплової енергії. Відповідним державним органам необхідно підвищити рівень моніторингу даних щодо ефективності їх встановлення та експлуатації на території України. Важливим напрямом роботи є створення розгалуженої інфраструктури теплової сонячної енергетики з підрозділами на рівні місцевих територіальних громад. Бібл. 7, рис. 1.
25
Doronina, I. I. "Трансформація енергетичного сектору ЄС та України: відновлювальні джерела енергії". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 4 (29 серпня 2019): 122–29. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2019.04.12.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття висвітлює проблеми, що спонукають країни Європейського Союзу та Україну переходити на відновлювані джерела енергії. У наш час відбувається поступова зміна світового технологічного укладу, в основі якого лежить використання традиційної енергетики, що базується на викопних ресурсах, вичерпних та екологічновиснажливих. Відповідно, швидко розгортаються технології «чистої» енергетики, що займають передові позиції у світі. Метою статті є аналіз сучасного стану енергетичного сектору країн ЄС та України, з’ясування причин трансформації їхнього енергетичного сектору. Наукова новизна статті полягає у визначенні, на основі європейського досвіду, ключових факторів розвитку відновлюваних джерел енергії в Україні.Висновки. У світі актуальними стають проблеми, пов’язані з використанням енергоресурсів через збільшення цін на них при великій частці енергоємних галузей у внутрішньому валовому продукті. Перед нашою державою постало важливе завдання щодо скорочення споживання енергії шляхом застосування енергозберігаючих технологій та перехід на використання відновлюваних джерел енергії. Однак, основним недоліком використання останніх є стохастичність енергетичних потоків, а саме: періодичність надходження та змінність енергетичного потенціалу, що до сьогодні спричиняло значні ускладнення в багатьох випадках їх використання та не відповідало сучасним вимогам енергопостачання споживачів. Сучасні технології, які використовуються для отримання відновлюваної енергії, а також механізми раціонального поєднання та використання дозволяють ліквідувати перешкоди щодо їх широкомасштабного впровадження і, тим самим, зумовлюють розвиток відновлюваної енергетики як у світі, так і в Україні. У статті відзначається, що саме водень є енергоносієм майбутнього для вирішення важливих енергетичних та екологічних проблем.Стратегія сталого розвитку України до 2030 року орієнтована, насамперед, на людину та поліпшення якості життя у сприятливому соціально-економічному середовищі та в екологічно чистому довкіллі. Україна у своєму розвитку прагне збільшити частку «зеленої» енергії в енергетичному балансі країни та орієнтується на досвід країн світу, зокрема країн ЄС. Ключовими факторами розвитку відновлюваних джерел енергії в Україні є: необхідність поліпшення екологічної ситуації; міжнародні зобов’язання; вичерпність традиційних паливно-енергетичних ресурсів; нагальна потреба в подоланні залежності від імпорту енергоносіїв.
26
Gelich, Natalia, Yurii Panasiuk та Vladyslav Onishchyk. "АЛЬТЕРНАТИВНА ЕНЕРГЕТИКА В УКРАЇНІ: СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ". Economic journal of Lesia Ukrainka Eastern European National University 2, № 22 (30 червня 2020): 143–51. http://dx.doi.org/10.29038/2411-4014-2020-02-143-151.
Повний текст джерелаАнотація:
В даній статті здійснено оцінку сучасного стану в альтернативній енергетиці в Україні та світі, а також проведена оцінка досвіду інших країн з розвитку «чистої» енергетики. У зв’язку з постійним ростом споживання енергії постає питання розвитку альтернативних поновлювальних джерел енергії з мінімальним впливом на навколишнє середовище. В Україні вже протягом досить тривалого терміну діє «зелений тариф», але окрім цього, наша країна має можливість порівняти досвід різних країн в сфері альтернативної енергетики та використати найефективніші методи стимулювання розвитку альтернативної енергетики. При здійсненні стимулювання розвитку «чистої» енергетики необхідно враховувати також її негативний вплив на навколишнє середовище та здійснювати заходи для його мінімізації.
27
Kochut, I. I. "Транскордонна співпраця України та Польщі в енергетичній сфері". Scientific Bulletin of UNFU 28, № 4 (26 квітня 2018): 83–87. http://dx.doi.org/10.15421/40280415.
Повний текст джерелаАнотація:
Обґрунтовано теоретичні засади транскордонної співпраці країн у сучасних умовах. Основою для подальшого окреслення стратегічних напрямів розвитку співпраці визначено підходи, сформульовані у Європейській рамковій конвенції про транскордонне співробітництво між територіальними громадами. Розкрито зміст та особливості проектів, реалізованих у рамках транскордонної співпраці України і Польщі у сфері енергетики. Проведено SWOT-аналіз сильних та слабких сторін у транскордонному співробітництві між Україною та Польщею в енергетиці. Обґрунтовано потенційні можливості та загрози його розвитку у стратегічній перспективі. Аргументовано, що врахування окреслених на основі проведеного аналізу можливостей України й Польщі на базі використання сильних сторін має бути підґрунтям для налагодження українсько-польського співробітництва в енергетичній сфері у контексті нових його реалій після активізації євроінтеграції. Узагальнено чинні нормативно-правові основи транскордонної співпраці та визначено потенціал реалізації стратегій підвищення її ефективності. Доведено, що важливим завданням для інтенсифікації транскордонної співпраці має бути активна співпраця між органами місцевої влади Польщі та України. Запропоновано напрями інституційно-організаційного забезпечення вирішення назрілих проблем та пріоритети стимулювання співпраці між Україною та Польщею в енергетичній сфері.
28
Омельчук, А. "Альтернативна хімічна енергетика у дзеркалі сьогодення: (Об"єднана семія наукових рад НАН України з проблем "Неорганічна хімія" та "Електрохімія")". Вісник Національної академії наук України, № 1 (2007): 36–40.
Знайти повний текст джерела
29
Омельчук, А. "Альтернативна хімічна енергетика у дзеркалі сьогодення: (Об"єднана семія наукових рад НАН України з проблем "Неорганічна хімія" та "Електрохімія")". Вісник Національної академії наук України, № 1 (2007): 36–40.
Знайти повний текст джерела
30
Vakulenko, Ihor Anatoliiovych. "РОЗГОРТАННЯ «РОЗУМНИХ» ЕНЕРГЕТИЧНИХ МЕРЕЖ ЯК ЕЛЕМЕНТ СИСТЕМИ МОДЕРНІЗАЦІЇ ЕНЕРГЕТИЧНОГО СЕКТОРУ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ". SCIENTIFIC BULLETIN OF POLISSIA, № 2(18) (2019): 97–106. http://dx.doi.org/10.25140/2410-9576-2019-2(18)-97-106.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність теми дослідження. Модернізація енергетичної системи України є ключовим завданням з огляду на показники енергоємності економіки та зниження конкурентоспроможності вітчизняної продукції на світових ринках. Вивчення доцільності та можливості використання європейського підходу модернізації енергосистеми на основі розбудови розумних енергомереж дозволить сформувати ефективних механізм трансформації енергосектору. Постановка проблеми. Модернізація енергосектору економіки країни має відбуватися системно з урахуванням світових тенденцій та стратегічного напрямку розвитку. Застосування розумних енергомереж як ключового елементу системних енергетичних трансформацій можливе лише за наявності відповідних передумов, наявність яких необхідно дослідити. Аналіз попередніх досліджень і публікації. Питання впровадження розумних енергомереж в Україні вивчали такі вчені, як: Черемсін М. М., Черкашина М. М., Попадченко С. А., Малогулько Ю. В., Дячук Д. А., Мороз О. М., Друзь В. О. та ін. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Питання доцільності та економічної ефективності системної розбудови розумних енергомереж залишається недостатньо дослідженим у працях вітчизняних науковців. Постановка завдання. Визначення передумов розбудови розумних енергомереж як ключового фактора модернізації вітчизняного енергетичного сектору. Викладення основного матеріалу. У статті розглянуто стан енергосектору України з позицій енергоємності економіки. Визначено напрямки модернізації енергетики. Проаналізовано можливості розбудови розумних енергомереж. Висновки. Розбудова розумних енергомереж сприятиме підвищенню ефективності функціонування енергетичного сектору економіки. Енергетична стратегія України відповідає світовим тенденціям, містить окремі елементи, реалізація яких необхідна для впровадження концепції Smart Grid в Україні, проте не містить чіткого плану дій з її впровадження.
31
Zavgorodnia, S. P. "Трансформування системи державної допомоги у сфері енергетики в Україні: існуючі механізми та пріоритети їх удосконалення". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 2 (13 березня 2020): 87–98. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2020.02.10.
Повний текст джерелаАнотація:
Виконання зобов’язань Україною як члена Енергетичного Співтовариства передбачає зменшення державного втручання, одночасно із забезпеченням доступу до надійних, стійких, сучасних джерел енергії. Положеннями Третього та Четвертого енергетичних пакетів визначено ряд заходів державної допомоги (чи державної підтримки), серед яких: підтримка у питаннях підвищення енергоефективності; заборона відключення вразливих споживачів від електроенергії у критичні моменти; стимулювання до інвестування у нові види виробництва енергії, що походить з відновлюваних джерел; залучення кінцевих споживачів повноцінно брати участь у енергетичному ринку й управляти власним енергоспоживанням.
Метою статті є аналіз існуючих механізмів державної допомоги в Україні у різних секторах енергетики і визначення на цій основі шляхів зменшення державного втручання в умовах трансформування системи управління енергетичним сектором.
Науковою новизною є сформовані за результатами дослідження пропозиції для створення правових умов розвитку ринкових механізмів з одночасним зменшенням державного втручання у різних секторах енергетики.
Висновок. Трансформування системи управління енергетичним сектором в Україні супроводжується зменшенням державної допомоги в окремих секторах енергетики одночасно із фрагментарним впровадженням ринкових механізмів. У результаті аналізу існуючих механізмів державної підтримки в Україні у різних секторах енергетики з’ясовано проблемні питання їх функціонування і визначено пріоритети зменшення державного втручання у зазначену сферу. Можна стверджувати, що задля усунення прогалин функціонування механізмів державної допомоги в різних секторах енергетики для України актуальними є: впровадження енергоефективних заходів на промислових і комунальних підприємствах, запровадження державного стимулювання побутових споживачів до виробництва енергії з відновлюваних джерел; розширення можливостей споживача впливати на власне енергоспоживання; надійний захист вразливих споживачів енергоресурсів через посилення адресності соціальної підтримки.
32
Shevchenko, I., T. Verbytska, T. Arsentieva та L. Musikhina. "Робота з громадськістю та ЗМІ як складова системи комунікацій у сфері ядерної та радіаційної безпеки". Nuclear and Radiation Safety, № 1(93) (29 березня 2022): 10–15. http://dx.doi.org/10.32918/nrs.2021.1(93).01.
Повний текст джерелаАнотація:
Роль інформації у житті людини надзвичайно висока, особливо, якщо це стосується таких стратегічних сфер як атомна енергетика. Досвід чорнобильської трагедії та інформаційна блокада, штучно створена керівництвом Радянського Союзу, лишили по собі незворотні процеси у суспільних настроях. Люди почали з пересторогою ставитися до галузі, що значно ускладнило процес функціонування та спорудження нових потужностей АЕС у країні.
Інформування населення щодо питань ядерної та радіаційної безпеки гостро постали у період після чорнобильської техногенної катастрофи. Аналіз повідомлень у ЗМІ 1986-1991 роках дав змогу оцінити рівень активності держави у комунікаційному процесі, а спостереження за суспільними настроями – відслідкувати роль інформації та її якості на настрої та психологічно-емоційну поведінку соціуму.
Виникла потреба у створенні системи, яка б задовольняла потреби населення в отриманні оперативної, зрозумілої, а головне -– достовірної інформації. У статті розглядаються особливості організації та функціонування відділу зв’язків з громадськістю Державного підприємства «Державний науково-технічний центр» з ядерної та радіаційної безпеки», як організації науково-технічної підтримки національного ядерного регулюючого органу – Державної інспекції ядерного регулювання України. Розглянуто основні чинники, що зумовили розвиток напряму роботи з громадськістю з питань ядерної та радіаційної безпеки загалом, та в Державному підприємстві «Державний науково-технічний центр» з ядерної та радіаційної безпеки» зокрема, а також порушено важливі питання щодо забезпечення ефективного комунікаційного процесу.
33
Kudria, S., B. Tuchynskyi та I. Ivanchenko. "АНАЛІТИЧНИЙ ОГЛЯД ОНОВЛЕНИХ ОЦІНОК ЩОДО ПЕРСПЕКТИВ РОЗВИТКУ ВІТРОЕНЕРГЕТИКИ". Vidnovluvana energetika, № 3(58) (25 вересня 2019): 42–47. http://dx.doi.org/10.36296/1819-8058.2019.3(58).42-47.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета статті – визначення сучасних тенденцій і перспектив розвитку вітроенергетики. Дослідження виконано шляхом аналізу статистичних даних і прогнозних оцінок, опублікованих в звітах високопрофесійних міжнародних організацій – Міжнародного енергетичного агентства (IEA), Міжнародного агентства з відновлюваної енергетики (IRENA) і Європейської вітроенергетичної асоціації (EWEA), американської Національної лабораторії відновлюваної енергетики (NREL). Ці об’єктивні дані свідчать про надвисокі темпи розвитку вітроенергетики в країнах ЄС. За прогнозом, в Євросоюзі виробництво електроенергії ВЕС перевищить виробництво електроенергії ТЕС на вугіллі – в 2020 р., ГЕС – в 2025 р., АЕС – в 2028 р., ТЕС на газі – в 2035 р. Представлено нові уточнені оцінки вітропотенціалу України. Виходячи з розподілу швидкостей вітру і територіальних обмежень, в Україні можливо створити економічно ефективних ВЕС: оншорних – потужністю 320 ГВт і офшорних мілководних – потужністю 146 ГВт. Загальний потенціал річного виробітку електроенергії цих ВЕС становить близько 1.5 млн ГВт∙год, що майже в 10 раз перевищує поточне річне споживання. Українська держава має зобов’язання перед міжнародною спільнотою щодо переходу до низьковуглецевої енергетики і, з цією метою, прискорення розвитку відновлюваної енергетики. Класифіковано вигоди розвитку вітроенергетики для українського суспільства. Виявлено, що Україна, маючи найкращі умови для розвитку вітроенергетики і найвищі вигоди від цього, планує найнижчі в південно-східній Європі показники цього процесу. Визначено роль української держави у прибиранні бар’єрів розвитку вітроенергетики і виведенні її на європейську траєкторію. Бібл. 6, табл. 2, рис. 1.
34
Geletukha, G. G., та T. A. Zheliezna. "СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ БІОЕНЕРГЕТИКИ В УКРАЇНІ". Industrial Heat Engineering 39, № 2 (20 квітня 2017): 60–64. http://dx.doi.org/10.31472/ihe.2.2017.09.
Повний текст джерелаАнотація:
Проаналізовано місце біомаси в енергетичному балансі України та роль біоенергетики у досягненні цілей Національного плану дій з відновлюваної енергетики. Представлено результати оцінки енергетичного потенціалу біомаси в Україні. Розглянуто проблеми встановлення тарифів на теплову енергію та основні проблеми ринку паливної біомаси. Запропоновано шляхи створення конкурентних ринків теплової енергії та біопалива в Україні.
35
Khaustova, Viktoriia, та Oleksіy Lelyuk. "АНАЛІЗ СТРУКТУРНИХ ЗРУШЕНЬ У ВИРОБНИЦТВІ ТА СПОЖИВАННІ ЕЛЕКТРОЕНЕРГІЇ В УКРАЇНІ". PROBLEMS AND PROSPECTS OF ECONOMIC AND MANAGEMENT, № 4(16) (2018): 91–105. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5215-2018-4(16)-91-105.
Повний текст джерелаАнотація:
Статтю присвячено аналізу структурних зрушень у виробництві та споживанні електроенергії в Україні. Досліджено загальну динаміку потужностей, виробництва та споживання (нетто) електроенергії в Україні у 2000–2017 рр. Розглянуто класифікацію потужностей та виробництва видів генерації електроенергії за маневреністю в Україні. Запропоновано методичний підхід до аналізу структурних зрушень в енергетиці України, за допомогою якого досліджено структурні зрушення у виробництві та споживанні електроенергії в Україні у 2000–2017 рр. Виявлено, що структурні зрушення в енергетичній сфері України відбулися на фоні незначного скорочення кінцевого споживання електричної енергії, скорочення її виробництва при відносно стабільній величині встановленої потужності генерації.
36
Алдохіна, Л. М. "ДЕЯКІ ПИТАННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ПУБЛІЧНОГО АДМІНІСТРУВАННЯ У СФЕРІ АЛЬТЕРНАТИВНОЇ ЕНЕРГЕТИКИ В УКРАЇНІ". Збірник наукових праць ХНПУ імені Г. С. Сковороди "Право", № 33 (2021): 105–11. http://dx.doi.org/10.34142/23121661.2021.33.13.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою наукової статті є дослідження питань організації публічного адмі- ністрування у сфері альтернативної енергетики в Україні. Здійснено аналіз наукових підходів учених до визначення категорії «публічне адмі- ністрування» в теорії адміністративного права. Досліджено загальні ознаки, які притаманні публічному адмініструванню, визначено та проаналізовано основні завдання публічного адміністрування у сфері альтернативної енергетики. У статті вибірково досліджено чинне законодавство України, яке регулює правовід- носини у сфері альтернативної енергетики, зокрема використання терміна «публічне адмініст- рування» та його синонімів. Визначено специфіку публічного адміністрування у сфері альтерна- тивної енергетики, з огляду на яку подано авторське визначення публічного адміністрування в цій галузі. Автор статті дійшов висновку, що основним завданням публічного адміністрування в цій сфері є створення злагодженого механізму взаємодії між державою, органами місцевого самоврядування та суб’єктами господарювання на засадах державно-приватного партнерства з метою створення максимальних можливостей ефективного розвитку галузі .
37
Naumenko, N. S. "Пріоритети нової енергетичної стратегії України у світлі європейського геополітичного вектора". Bulletin of the Dnipropetrovsk University. Series: Management of Innovations, № 6 (1 липня 2016): 97. http://dx.doi.org/10.15421/191610.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність проблеми наукового дослідження полягає в критичній енергетичній залежності України від зовнішніх джерел енергопостачання. Наявність більш ранніх науково-практичних підходів до питання про енергозаощадження не в повному обсязі розкриває можливості пошуку шляхів подальшої диверсифікації джерел енергозабезпечення. Тому перед українським урядом щорічно постає проблема вибору не лише закордонного експортера енергоносіїв, але й політико-економічного вектора руху країни. Необхідність приєднання України до європейських стратегічних документів з розробки і впровадження технологій у галузі відновлюваної енергетики нині досить актуальна.Мета написання статі – проаналізувати відповідність запропонованої оновленої версії Енергетичної стратегії всім видам відновлюваної енергетики з урахуванням потенціалу розвитку відновлюваних джерел енергії Україні. Автор у своєму дослідженні спирається на прогнозовані результати, яких прагнуть досягти країни ЄС-28 у практиці енерговідновлення й енергозабезпечення. Тим самим ці країни закріплюють власну енергетичну незалежність від деструктивних зовнішніх чинників (часто політичного характеру) з поступовою мінімізацією та подальшою відмовою від імпорту енергоносіїв.У статті розглянуто чинники, що сприяли приєднанню України до Директиви ЄС 2009/28/EC на шляху просування до технологій відновлюваної енергетики. Окреслено критичну оцінку переваг і недоліків оновленої Енергетичної стратегії України на тлі існуючої кризової ситуації в економіці країні. Згідно із пріоритетами оновленої Енергетичної стратегії України наведено прогнози обсягів відтворення енергетичних запасів і розглянуто можливість їх якнайшвидшого досягнення.Наукова новизна дослідження полягає в систематизації методологічних підходів до аналізу сучасного стану енергозабезпечувальних і відновлюваної складових відповідно до галузевих потреб економіки.Практичне значення отриманих результатів полягає в можливості використання вітчизняними економістами матеріалів статті у сфері енергозаощадження та енергозабезпечення.
38
Kopchinsky, G., та M. Shteinberg. "Про нову версію основних вимог щодо забезпечення безпеки атомних станцій". Nuclear and Radiation Safety, № 2(58) (18 червня 2013): 12–14. http://dx.doi.org/10.32918/nrs.2013.2(58).03.
Повний текст джерелаАнотація:
Важкі аварії на АЕС завдали серйозного удару по ядерній енергетиці, посилили сумніви суспільства в її безпеці. Всі країни, які розвивають ядерну енергетику, а також МАГАТЕ, ведуть активну роботу із вдосконалення нормативних підходів до безпеки АЕС у світлі уроків аварії на АЕС «Фукусіма-Даїчі». Розпочато цю роботу і в Україні. Державний науково-технічний центр з ядерної та радіаційної безпеки розробляє нову версію «Основних вимог щодо безпеки атомних станцій» (ОТБ 2013), що покликана замінити ОПБ-2008. Автори першої версії документа представляють основні новації, які запропоновані в проекті нормативного документа.
39
Zhemba, A. Y. "ЕКОЛОГІЧНА ТА ЕНЕРГЕТИЧНА БЕЗПЕКА ЯК КОМПОНЕНТИ МІЖНАРОДНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН". Bulletin National University of Water and Environmental Engineering 2, № 94 (25 червня 2021): 31. http://dx.doi.org/10.31713/ve220214.
Повний текст джерелаАнотація:
В статті представлено дослідження екологічної та енергетичної безпеки як компоненти міжнародних економічних відносин. Оскільки водна сфера впливає на стан багатьох галузей, то проаналізовано вплив водорозподільних мереж на розвиток секторів національного господарства. Представлено базову модель водопостачання в економічній сфері, в якій виявлено фактори впливу на всі сектори економіки в кожній країні. Проаналізовано стан сфери водопостачання в Україні. Продовольчу галузь розглянуто з позиції прерогативи продовольчої безпеки в країнах, що розвиваються, що особливо стосується Економічного співтовариства країн Західної Африки.Констатовано, що бідність та продовольча безпека в Африці є головною проблемою економіки для багатьох країн. Доведено, що інтеграція є кращим інструментом для вирішення проблеми забезпечення продовольчої безпеки в країнах, що розвиваються. Запропоновано також дослідження однієї з найважливіших галузей критичної інфраструктури – енергетичної сфери. Опрацьовано оптимізацію роботи енергосистеми в КНР. Запроваджено аналіз енергоефективності в Україні. Для цього використано показник енергоємності, показник ефективності використання палива/ціни, індекс Герфіндаля-Гіршмана. За допомогою індекса енергоємності доведено, що споживання енергії в Україні стає більш ефективним. Значення коефіцієнту палива/ціни вказує на позитивну тенденцію у споживанні енергії в останні роки. Визначений індекс Герфіндаля-Гіршмана у гідроенергетиці показує, що ринкова концентрація на ринку гідроелектроенергії є середньою, що є позитивним явищем для України, однак при цьому необхідним є контроль галузі Антимонопольним Комітетом України.
40
Куцан, Юлій Григорович, Віктор Олександрович Гурєєв, Андрій Васильович Яцишин та Анна Володимирівна Яцишин. "ВІРТУАЛЬНИЙ НАУКОВО-НАВЧАЛЬНИЙ ЦЕНТР ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ОПЕРАТИВНО-ДИСПЕТЧЕРСЬКОГО ПЕРСОНАЛУ В ЕНЕРГЕТИЦІ УКРАЇНИ". Information Technologies and Learning Tools 79, № 5 (28 жовтня 2020): 90–108. http://dx.doi.org/10.33407/itlt.v79i5.3637.
Повний текст джерелаАнотація:
Нині навчання та тренажерна підготовка персоналу в енергетичній галузі України має значні недоліки, що не дозволяє виконувати повною мірою зобов’язання перед міжнародними організаціями. У статті обґрунтовано важливість використання сучасних веб орієнтованих технологій для підвищення кваліфікації оперативно-диспетчерського персоналу в енергетичній галузі України. Описано особливості створення навчально-методичної бази для системи підготовки та підвищення кваліфікації оперативно-диспетчерського персоналу в енергетиці з метою формування й підтримки ключових компетентностей оперативного персоналу. Розглядаються переваги застосування розподіленого середовища для організації навчання і тренажерної підготовки оперативного персоналу за допомогою засобів моделювання режимів роботи електроенергетичних систем (ЕЕС) у віртуальному центрі. У результаті проведеного дослідження обґрунтовано навчально-методичну базу, структуру та функції віртуального науково-навчального центру для підвищення кваліфікації персоналу в енергетичній галузі України, який виконує такі функції: контроль знань, тренажерна підготовка, формування ключових компетентностей. Подано основні компоненти дистанційних курсів (ДК) з використанням спеціалізованих програмно-моделюючих систем для тренажерної підготовки персоналу в енергетиці. Тематика пропонованих ДК складається з лекцій, практичних занять та семінарів, передбачає проведення консультацій з викладачами і самостійну позааудиторну роботу персоналу у вільний або в робочій час. Важливим практичним аспектом в авторських ДК є використання інформаційно-програмного забезпечення для стійкого формування в персоналу енергетичної галузі ключових компетентностей зі швидкого розпізнавання умов виникнення аварій та, за необхідності, швидкої ліквідації їх наслідків. Це дозволить оволодіти знаннями та практичними навичками для розв’язання задач аналізу, моделювання, прогнозування та візуалізації даних моніторингу режимів роботи великих ЕЕС. Отже, для підвищення кваліфікації персоналу в енергетичній галузі України було розроблено і впроваджено: віртуальний науково-навчальний центр (ВННЦ) та забезпечено його наукову підтримку; розроблено та впроваджено ДК для організації змішаного навчання персоналу; розроблено та впроваджено повнофункціональний режимний вебтренажер (ПОРТ). Використання персоналом у галузі енергетики ВННЦ дозволить створити систему підготовки персоналу найвищої якості.
41
Kudria, S., О. Riepkin, L. Yatsenko, L. Shynkarenko та M. Tkalenko. "КОНЦЕПЦІЯ ДОРОЖНЬОЇ КАРТИ РОЗВИТКУ ВОДНЕВОЇ ЕНЕРГЕТИКИ УКРАЇНИ НА ПЕРІОД ДО 2035 РОКУ". Vidnovluvana energetika, № 4(59) (26 грудня 2019): 22–28. http://dx.doi.org/10.36296/1819-8058.2019.4(59).22-28.
Повний текст джерелаАнотація:
Представлені основні положення концепції Дорожньої карти розвитку водневої енергетики України на період до 2035 року щодо забезпечення використання водню у якості екологічно чистого енергоносія. Проблематика, на розв’язання якої спрямована Дорожня карта розвитку водневої енергетики України полягає у необхідності створення ефективних систем виробництва, акумулювання, зберігання, транспортування та перетворення водню в енергію необхідної якості із використанням у якості первинного енергоресурсу відновлюваних джерел енергії. Розроблення та реалізація завдань і заходів Дорожньої карти розвитку водневої енергетики України забезпечить зміну структури паливно-енергетичного комплексу України шляхом збільшення в ньому частки відновлюваних джерел енергії, підвищення стабільності роботи енергетичного обладнання, ефективності та надійності електропостачання, а також зменшення антропогенного та техногенного навантаження на довкілля.
Розв’язання поставлених завдань відповідає пріоритетам державної політики – розвитку сфери виробництва енергоносіїв з відновлюваних джерел енергії, які можуть забезпечити у 2035 році збільшення частки ВДЕ у паливно-енергетичному балансі України до 25 %.
Оптимальний варіант досягнення мети Дорожньої карти розвитку водневої енергетики України передбачає розроблення і виконання заходів на період 2020-2035рр., направлених в першу чергу на створення ефективної та економічної інфраструктури постачання споживачів воднем, що використовується в якості енергоносія, та розробку і впровадження дієвого механізму реалізації державної політики у сфері водневої енергетики. Це дасть можливість створити умови для підвищення рівня освоєння енергії відновлюваних джерел, підвищення стабільності у сфері енергопостачання за рахунок накопичення та використання пікової електроенергії, а також забезпечити впровадження новітніх технологій на основі водню у транспортній галузі України. Бібл. 10.
42
Григор’єва, Х. "ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СОНЯЧНОЇ ЕНЕРГЕТИКИ В УКРАЇНІ: МІЖ ПРОТЕКЦІЄЮ,КОНКУРЕНЦІЄЮ ТА БАЙДУЖІСТЮ". Юридичний вісник, № 6 (16 лютого 2022): 41–51. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i6.2265.
Повний текст джерелаАнотація:
Сучасний світ пронизаний ідеями екологізації, декарбонізації, зупиненням кліматичних змін тощо. Усі ці ідеї перетинаються в питанні розвитку сонячної енергетики, яка є дружньою до природи й сприяє зменшенню антропогенного забруднення довкілля. Триваліший іноземний досвід розвитку сонячної енергетики дозволяє черпати з нього розуміння процесів,закономірностей і перспектив, які мають значення для України. Особливо актуалізується питання у зв’язку з тим, що наразі в Україні можна зафіксувати кризу правової моделі підтримки альтернативної енергетики в цілому, і сонячної зокрема. Вона проявляється передусім у тому, що стара протекційна модель, побудована на високому «зеленому» тарифі, визнана обтяжливою, а нова протекційна модель, заснована на «зелених» аукціонах, досі не запроваджена. У результаті проведеного дослідження виявлено три основні тенденції розвитку сонячної енергетики у світі: стрибкоподібний інтерес до сонячної енергетики; застосування демократичних та авторитарних способів розвитку сонячної енергетики; пряма залежність розвитку геліоенергетики від протекції держави. Глибинне розуміння таких тенденцій має важливе юридичне значення, оскільки саме воно має лягти в основу термінового вдосконалення вітчизняного правового регулювання у сфері. На підставі проаналізованого світового досвіду аргументовано доцільність зміни вектору основної державної підтримки з комерційно орієнтованої та стагнаційної на некомерційно орієнтовану, суть якої полягає в активному стимулюванні розширення використання сонячної енергетики в господарствах населення та на підприємствах. Під час прийняття рішення про розміщення певного геліоенергетичного об’єкта мають бути оцінені три важливі критерії в їхній сукупності:
а) потреба в додатковому місцевому енергопостачанні;
б) економіко-екологічна доцільність (поєднання фізичних та економічних показників);
в) доцільність геліоенергетичного проєкту порівняно з альтернативними варіантами використання території.
43
Dubnevych, Pavlo, Ihor Soloviy та Taras Chelepis. "Розвиток відновної енергетики у світлі підходів еколого-економічної теорії: виклики для політики сталого розвитку". Наукові праці Лісівничої академії наук України, № 22 (10 червня 2021): 180–87. http://dx.doi.org/10.15421/412116.
Повний текст джерелаАнотація:
Окреслено можливості та труднощі переходу до відновної енергетики в Україні. Наголошено на необхідності обмеження використання ресурсів, зокрема використання енергоресурсів у світовій економіці. Проаналізовано теоретичні підходи екологічної економіки та економіки довкілля до енергетичних викликів сучасного світу. Дослідники у галузі економіки довкілля і природних ресурсів відносять трансформацію енергетичних систем до одного з двадцяти найнагальніших викликів сучасного світу, наголошуючи на тому, що швидкість енергетичного переходу значною мірою залежить від політичного процесу, який учасникам ринку передбачити складно. Політичні та екологічні ризики, разом із довгостроковим характером інвестицій в енергетику та пов’язану з ними інфраструктуру, становлять значну цікавість для наукових досліджень і практики.
Наведено аналіз питань з доцільності та шляхів обмеження використання ресурсів у світі у контексті трьох основних наукових проблем (сталий масштаб, справедливий розподіл, ефективне розташування), які, згідно з теорією екологічної економіки, потрібно вирішити, щоб досягнути сталості. Критично оцінено інструменти обмеження використання енергії та їхня здатність надати ефективні відповіді на основні проблеми, сформульовані в екологічній економіці. Підходи екологічної економіки до економічної політики обгрунтовують доцільність її реформування в еколого-економічну політику, або ж, якщо виходити з її мети – у політику сталого розвитку. Запропоновано застосовувати принципи формування політики сталого розвитку енергетики на основі ідеї енергетичного переходу, регулювання споживання енергоресурсів та підвищення енергоефективності.
44
Chernov, A., V. Bronnikov, A. Rybchuk, N. Vlasenko, S. Popov, G. Raspopin, S. Krasnukha, V. Prokhorov та D. Sergeenko. "Техніко-економічна оцінка можливості використання реакторів CANDU в атомній енергетиці України". Nuclear and Radiation Safety, № 4(56) (16 грудня 2012): 63–66. http://dx.doi.org/10.32918/nrs.2012.4(56).14.
Повний текст джерелаАнотація:
Робочою групою фахівців ДП «НАЕК«Енергоатом» та AECL проаналізовано матеріали щодо реактора Enhanced CANDU6 (EC6), зокрема на відповідність проекту вимогам стандарту МАГАТЕ NS-R-1 і вимогам EUR, вивчено досвід експлуатації реакторів CANDU в Канаді (АЕС «Дарлінгтон») і Румунії (АЕС «Чернавода»), досліджено можливості українських підприємств стосовно локалізації проекту в Україні. Техніко-економічна оцінка показала можливість застосування енергоблоків ЕС6 на нових АЕС України нарівні з блоками III покоління ВВЕР/PWR провідних світових виробників.
45
Карп, І. М. "Основні тенденції розвитку енергетики України". Технічна електродинаміка, № 2 (2018): 55–62.
Знайти повний текст джерела
46
Soloviy, Ihor, Maria Kaflyk та Pavlo Dubnevych. "Використання паливної деревини у фокусі уваги біоенергетичної політики України". Наукові праці Лісівничої академії наук України, № 19 (26 грудня 2019): 171–77. http://dx.doi.org/10.15421/411939.
Повний текст джерелаАнотація:
Деревне біопаливо є одним із важливих джерел альтернативної енергії в Україні. Водночас деревна біомаса є одним із найдешевших енергетичних ресурсів. Доведено, що її обсяги у є достатніми для забезпечення енергетичних потреб населення. Проте значний потенційно доступний обсяг деревної біомаси в Україні не використовується для енергетичних потреб, зокрема, залишки деревини на лісосіках. Використання відходів заготівлі та обробки деревини як палива є екологічно та економічно ефективним рішенням. Обгрунтовано доцільність запровадження біоенергетичної політики, що регулюватиме процес вторинного використання деревини. В Україні не прийняті законодавчі норми та положення, які регулюють біоенергетичну сферу, крім «Енергетичної стратегії України до 2035 року». Використання деревної біомаси в енергетичних цілях не регулюється чіткою та прозорою біоенергетичною політикою і набором відповідних інструментів. Раціональне використання потенціалу відходів деревини з позицій економіки замкненого циклу може зробити вагомий внесок у вирішення енергетичної проблеми в Україні. Енергетична стратегія України на період до 2035 р. розглядає деревну біомасу як один із варіантів отримання паливної енергії, але не описує дії та заходи, безпосередньо спрямовані на отримання цього виду енергії. Законодавча база України не розглядає достатньо детально деревну біомасу як самостійний вид палива. Розвиток біоенергетики охоплює питання отримання енергії з лісосічних відходів, відходів деревообробки та неліквідних залишків, а також енергетичних плантацій. Формування біоенергетичної політики та регіональних стратегій сталого розвитку біоенергетики на основі оцінювання потенціалу деревної біомаси є основним завданням біоенергетичного напряму в рамках лісового сектору.
47
Іванова, Вікторія Миколаївна. "РОЛЬ БАЛТО-ЧОРНОМОРСЬКОГО СОЮЗУ У СИСТЕМІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ". Дніпровський науковий часопис публічного управління, психології, права, № 5 (1 лютого 2022): 21–25. http://dx.doi.org/10.51547/ppp.dp.ua/2021.5.2.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджено сутність та роль Балто-Чорноморського союзу у системі забезпечення зовнішньоекономічної безпеки. Зокрема, встановлено, що Балто-Чорноморський союз – це потенційне інтегративне утворення країн Східної Європи, так звана ідея зовнішньополітичної інтеграції Естонії, Латвії, Литви, Польщі, Білорусі, України та ін. з метою співробітництва у економічній, воєнно-політичній, культурній та інших сферах. З’ясовано, що Балто-Чорноморський союз може стати дієвим механізмом забезпечення зовнішньоекономічної безпеки України у напрямі реалізації низки актуальних завдань (здійснення диверсифікації торговельних потоків, зниження рівня імпортозалежності економіки; зменшення кількості протекціоністських заходів, які застосовують іноземні держави до українських товарів тощо). Визначено основні завдання створення Балто-Чорноморського союзу: поглиблення міждержавного співробітництва у Балто-Чорноморському регіоні; сприяння гарантуванню стабільності і безпеки в регіоні, розвиток оборонного співробітництва; встановлення верховенства права, сприяння демократизації, захисту фундаментальних прав та свобод; економічне співробітництво та зближення з політиками ЄС; енергетична безпека, підтримка розвитку інфраструктури, гармонізація політик у сфері енергетики за стандартами ЄС; співпраця у сферах культури, освіти та науки, інформаційного суспільства, ЗМІ та громадянського суспільства. Зазначено, що країни Балтії та Чорного моря економічно співпрацюють один з одним, водночас створення Балто-Чорноморського союзу сприятиме реалізації багатосторонніх великомасштабних економічних проєктів. У статті зроблено висновок, що розвиток ідей створення повноцінного інтегративного утворення біля західних кордонів України має чинити позитивний вплив на позиціонування нашої країни у світі, чітко визначити її стратегічні інтереси та пріоритети у взаємодії з найближчими сусідами, забезпечити національну безпеку та зовнішньоекономічну зокрема.
48
Bahrii, I. D., I. V. Vasileva, K. M. Starodubets, O. M. Malyshev та S. O. Kuzmenko. "Наукове обґрунтування просторового розподілу аномальних проявів водню для вирішення енергетичних та екологічних проблем". Мінеральні ресурси України, № 1 (20 травня 2022): 24–28. http://dx.doi.org/10.31996/mru.2022.1.24-28.
Повний текст джерелаАнотація:
Проблема водневої енергетики – найактуальніша в паливно-енергетичній галузі й геології зокрема. Сумарні запаси паливних ресурсів досить великі, до того ж щороку стають відомими нові поклади викопного палива. Перспективним напрямом у розвитку енергетики є використання водню як палива. Водень – висококалорійний газ, який може знайти застосування в багатьох сферах промисловості. Великою перевагою водню є те, що в разі його спалювання утворюється лише пара води. Отже, водень також є екологічно чистим паливом. Сучасні технології відкривають доступ до використання нетрадиційних джерел енергетики, що засвідчує: абсолютного дефіциту енергетичних ресурсів на планеті поки що немає. До важливих стратегічних напрямів геологічної науки належать прогнознопошукові системні технології комплексних досліджень, де складовою частиною комплексу методичних рішень уперше в пошуковій практиці використовується водень.Перехід до водневої енергетики перспективний ще й тому, що водень – універсальна енергетична сировина. Потреба в такому паливі дуже актуальна, якщо врахувати, що основне джерело забруднення повітря в містах – продукти неповного згоряння вуглевмісного природного палива. Важливе завдання науки – прогнозування, пошуки та розроблення економічно вигідних способів добування і використання водню. В Україні є водневі дегазаційні структури з великим потенціалом у відкладах протерозою та фанерозою. Комплексний аналіз геологоструктурних, гідрологогідрогеологічних матеріалів, що виконується впродовж майже 30 років у межах наукових фундаментальних і прикладних досліджень на пошукових об’єктах з метою обґрунтування картування перспективних місць для закладення параметричних і промислових свердловин на питні й термальні води, вуглеводні (ВВ), дегазаційних свердловин у зонах розвитку газодинамічних явищ у шахтних виробках, дав змогу встановити просторово-кількісні характеристики вуглеводневих родовищ та їхніх еманаційних газових індикаторів: Rn, Tn, He, CO₂ та H. І як показала практика, такий підхід уже на попередньому етапі досліджень дає змогу не тільки аргументовано визначити ступінь зосередження перспективних площ нафтогазоносних областей, відбракувати майже непродуктивні ділянки, а й виявити аномальні площі концентрацій одного з головних енергетичних компонентів – водню як відновлюваного енергетичного джерела кругообігу речовини в природі і як детонатора геодинамічних явищ у шахтних виробках, що призводять до катастроф і людських жертв.
49
Budko, V., S. Kudria, S. Voitko та O. Тrofymenko. "ЕКОНОМІЧНІ АСПЕКТИ РЕАЛІЗАЦІЇ АВТОНОМНИХ ЗАРЯДНИХ СТАНЦІЙ ЕЛЕКТРОМОБІЛІВ НА ОСНОВІ ВІТРОЕЛЕКТРИЧНИХ УСТАНОВОК". Vidnovluvana energetika, № 1(56) (8 серпня 2019): 45–50. http://dx.doi.org/10.36296/1819-8058.2019.1(56).45-50.
Повний текст джерелаАнотація:
Проаналізовано об’єми виробітку електроенергії в Україні за минулий рік, а також динаміку приросту електроспоживання в порівнянні з попереднім роком. Розглянуто сучасний стан розвитку об’єктів відновлюваної енергетики України та відмічено, що суттєвий приріст фотоелектричних та вітроелектричних станцій обумовлений через найвищі коефіцієнти «зеленого тарифу», які діють на продаж екологічно чистої електроенергії. При цьому показано, що темпи збільшення потужностей вітроелектричних станцій суттєво поступаються фотоелектричним станціям. Відмічено, що вітроенергетичний потенціал України значно перевищує енергетичний потенціал сонячного випромінювання. Враховуючи швидко зростаючу динаміку приросту електромобілів на території України обґрунтована необхідність прискорення темпів використання енергетичного потенціалу вітру України через реалізацію автономних зарядних станцій електромобілів з вітроелектричними установками. Розглянута спадаюча динаміка індексу вартості вітроелектричних установок та літієвих акумуляторних батарей. Визначені основні капіталовкладення для реалізації системи автономної зарядної станції електромобіля з вітроелектричними установками та буферними акумуляторами енергії. На основі аналізу сезонного характеру зміни виробітку вітроелектричних установок, а також тарифної політики на продаж електричної енергії при заряді електромобілів встановлено, що термін окупності реалізації автономної зарядної станції даного типу може складати від 9-10 до 19-20 років. Відмічено, що показник гарантованого заряду електромобіля буде максимальним тільки за умови рівномірного розподілу швидкості вітру протягом року. Бібл. 8, рис. 4.
50
Чала, Ніна Дмитрівна, Андрій Сергійович Китаєв та Єгор Вадимович Андросов. "МЕХАНІЗМИ ДЕРЖАВНОГО СТИМУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ ВІДНОВЛЮВАНОЇ ЕНЕРГЕТИКИ В УКРАЇНІ". Дніпровський науковий часопис публічного управління, психології, права, № 6 (28 лютого 2022): 40–47. http://dx.doi.org/10.51547/ppp.dp.ua/2021.6.6.
Повний текст джерелаАнотація:
Сталий розвиток країни потребує надійних поставок енергії за доступною ціною, енергії, що має низький вплив на навколишнє середовище та низькі викиди парникових газів. Однак 85% попиту на первинну енергію забезпечується звичайним спалюванням викопного палива. Намагання країн зменшити залежність від викопних джерел енергії зумовлює державне стимулювання впровадження відновлюваних джерел енергії. Невизначеність у поставках енергії загрожує функціонуванню економіки та національній безпеці, тому питання щодо її вироблення та поставки є пріоритетними в державній політиці незалежно від рівня розвитку країни. Розвинений енергоринок здатний регулювати джерела поставки енергоносіїв ринковим механізмом. Раціональна поведінка учасників ринку спрямована на закупівлю енергоносіїв за нижчою ціною. Задля запобігання монополістичній змові на ринку та забезпечення збереження екології держава втручається в ринкові механізми регулювання енергоринку. Розвиток відновлюваної енергетики в Україні є визначеним пріоритетом державної політики, який відповідає світовим тенденціям розвитку енергетики та стратегічним вимогам щодо зміцнення енергетичної стійкості країни. Тим часом криза дефолту, що розгорнулася в 2020 році на ринку електроенергії на тлі пандемії COVID-19, створює передумову для невиконання зобов’язань низки державних енергетичних компаній через завищені фінансові зобов’язання щодо придбання «зеленої» електроенергії. Аналіз вразливості енергосистеми України та її «зеленої» складника, що наведено в роботі, змушує переглянути підходи до економічних моделей, що експлуатуються в цій галузі. У роботі ланцюг виробництва енергії аналізується з позиції створення цінності для споживача, що дає розуміння недосконалості ринкового механізму і слугує обґрунтуванням авторських пропозицій. Для підтвердження релевантності авторських ідей наведено обґрунтування інвестиційної привабливості проєкту СЕС та його споживчої цінності, представлено економічні характеристики проєкту. За таких умов пошук ефективних економічних моделей для розвитку «зеленої» генерації стає одним із пріоритетів для дослідників та практиків у галузі енергетичних проєктів. Метою представленого дослідження є систематизація проблем проєктів сонячних електростанцій, орієнтованих на продаж електроенергії за «зеленим» тарифом, та розробка критеріїв для створення економічних моделей автономних сонячних електростанцій, орієнтованих на задоволення ринкового попиту цільових аудиторій. Щоб уникнути кризових процесів в енергетичному секторі України, державні органи мають стимулювати проєкти з розвитку альтернативної енергетики для автономної та стійкої місцевої енергетичної системи.