Статті в журналах з теми "Емоційний стан студентів"

Мета. Встановити значення аматорського спорту як основи копінга емоційноговигорання у студентської молоді, виявити психологічні особливості студентів, які визначаютьуразливість до стрес-умов і схильність до формування емоційного вигорання. Методи. Пси-ходіагностична процедура була розділена на чотири частини: вимірювання емоційного виго-рання, дослідження індивідуально-типологічних властивостей, визначення психічного стануреспондентів та їх емоційних реакцій, діагностики антиципаційних здібностей. Результати.Встановлено, що заняття аматорськими видами спорту допомагають запобігти емоційномувигоранню у студентів. За всіма показниками в групі спортсменів-любителів і симптоми, і фазиемоційного вигорання менш виражені. Редукція особистісних досягнень за методикою К. Мас-лач більше виражена в групі спортсменів, що можна пояснити можливими розчаруваннями якв навчальній діяльності, так і незадоволеністю спортивними успіхами. Можна стверджувати,що спорт має сильний позитивний вплив на емоційний і психічний стан людини, захищаючипсихіку від дії стресорів, навчаючи спортсменів справлятися з труднощами, привносячи гар-монію у фізичне і психічне буття.

The purpose of the article is to theoretically substantiate and empirically investigate the psycho-emotional state of students under distance learning in higher education institutions.Methods. A set of research methods are used in order to achieve the goal: a) theoretical – analysis, synthesis, comparison, generalization and systematization of obtained results; b) empirical – observation, conversation, psychodiagnostic techniques: a technique of “Self-assessment of mental states” by H. Eysenck – to determine the indicators of mental states of students (anxiety, frustration, aggression, rigidity); a research technique of emotional intelligence by G. Hall – to determine the indicators and level of development of emotional intelligence in students; test “Pre-examination well-being” (modification of the technique of S.I. Boltivets) – to study the psychological readiness for passing exams and pre-examination well-being of students; c) mathematical and statistical data processing – descriptive statistics (finding the levels and frequency of expression of the trait in percent), linear correlation analysis by Pearson.Results. The study involved 80 students enrolled in 1st–2nd yearof Master’sdegree program at Ternopil Volodymyr Hnatiuk National Pedagogical University. The age of the respondents is 21–25 years. The study was carried out during 2020–2021.It was found out that under distance learning, a third part of students have a high level of anxiety, frustration, aggression. They experience anxiety, confusion, worrying, disillusion associated with prolonged social isolation, online learning, virtual communication with teachers and peers. More than half of students have an average level of the development of emotional intelligence therefore they are not always able to correctly recognize, understand and deal with emotions. Under distance learning half of the students showed an average level of psychological readiness for the exam and not entirely good pre-examination well-being. They are emotionally tense before the exam, often feel fear, lack of self-confidence in themselves and their knowledge.Conclusions. It was found out that under distance learning psycho-emotional state of students significantly deteriorates. Thereby, teachers need to create favorable conditions for students to study, taking into consideration their individual psychological characteristics, to provide them with psychological support.Key words: mental state, emotional state, emotional intelligence, distance learning, students, higher education institutions. Мета статті – теоретично обґрунтувати та емпірично дослідити психоемоційний стан студентів в умовах дистанційного навчання в закладах вищої освіти.Методи. Для реалізації поставленої мети використано комплекс методів дослідження: а) теоретичні–аналіз, синтез, порівняння, узагальнення та систематизація отриманих результатів; б) емпіричні – спостереження, бесіда, психодіагностичні методики: методика «Самооцінка психічних станів» Г. Айзенка – для визначення показників психічних станів студентів (тривожність, фрустрація, агресивність, ригідність); методика дослідження емоційного інтелекту Н. Холла – для визначення показників та рівня розвитку емоційного інтелекту в студентів; тест «Передекзаменаційне самопочуття» (модифікація методики С.І. Болтівця) – для дослідження психологічної готовності до складання іспитів та передекзаменаційного самопочуття студентів; в) методи математично-статичної обробки даних – описова статистика (знаходження рівнів і частоти вираженості ознаки у відсотках), лінійний кореляційний аналіз Пірсона.Результати. У дослідженні взяли участь 80 студентів, які навчаються на 1–2 курсах магістратури в Тернопільському національному педагогічному університеті імені Володимира Гнатюка. Вік респон-дентів становить 21–25 років. Дослідження здійснювалося впродовж 2020–2021 років.Виявлено, що за умов дистанційного навчання третина студентів мають високий рівень тривож-ності, фрустрації, агресивності. Вони відчувають тривогу, хвилювання, неспокій, розчарування, які пов’язані з тривалою соціальною ізоляцією, навчанням у режимі онлайн, віртуальним спілкуванням з викладачами й однолітками. Більше половини студентів мають середній рівень розвитку емоційного інтелекту, тому не завжди здатні правильно розпізнавати, розуміти та управляти емоціями. В умовах дистанційного навчання у половини студентів виявлено середній рівень психологічної готовності до іспиту та не зовсім хороше передекзаменаційне самопочуття. Вони емоційно напружені перед іспитом, часто відчувають страх, невпевненість у собі та своїх знаннях.Висновки. З’ясовано, що в умовах дистанційного навчання психоемоційний стан студентів суттєво погіршується. У зв’язку з цим викладачам необхідно створити сприятливі умови для навчання студентів з урахуванням їхніх індивідуально-психологічних особливостей, забезпечити надання їм психологічної підтримки. Ключові слова: психічний стан, емоційний стан, емоційний інтелект, дистанційне навчання, студенти, заклади вищої освіти.

Метою статті є детальний огляд проблеми навчання іноземних студентів читання англомовного поетичного твору. У статті запропоноване викладення власного бачення автора щодо методологічної основи використання англомовного поетичного твору як засобу навчання та доведено, що сам художній фундамент процесу навчання повинен бути педагогічно обґрунтований, розроблений до дрібниць і вивірений на практиці. Автором з’ясовано, що подана методика стимулює комунікативні навички і вміння студентів, підвищує мотивацію до навчання, розвиває уяву та креативне мислення, позитивно впливає на взаємодію між студентами під час заняття. З огляду на обмежене використання художніх поетичних творів у процесі навчання іноземних громадян іноземної мови, якісний аналіз довів ефективність такої методики з урахуванням особливостей роботи викладача в іноземній аудиторії. У дослідженні висвітлюються елементи стратегій та підходи до навчання читання поетичного твору, послідовно надаються рекомендації щодо етапів роботи з поетичним твором, також автор пропонує до уваги власні приклади завдань. Разом із вищезазначеним у статті має місце аналіз особливостей роботи викладача з іноземними студентами. Автор виділяє та детально характеризує поведінкові функції викладача, серед яких – функція емоційної підтримки, дослідницька, фасилітаторська та експертна функції. Негативні стереотипи та етноцентричні погляди відіграють важливу роль у адаптації до нової культури та формуванні взаємин між іноземними студентами, отже, на думку автора, окрім навчальних функцій, викладачеві в іноземній аудиторії необхідно оволодіти вмінням працювати з емоційними проявами як з особливим змістом. Компонентний склад зазначеного вміння детально представлений у дослідженні. Автор наполягає на думці, що викладач повинен контролювати емоційний та психологічний стан студентів, виявляти до них підтримку, повагу та емпатію, водночас розмова в аудиторії має носити форму вільного діалогу. Ця стаття доводить, що представлена розробка методичної концепції навчання іноземних студентів англомовного поетичного твору сприяє підвищенню рівня володіння іноземною мовою, формує літературне і мовне почуття у студентів. До того ж виокремлена специфіка роботи викладача допоможе у досягненні вирішення тих методичних завдань, які стоять перед сучасним педагогом англійської мови в іноземній аудиторії.

У статті зазначається, що перший рік навчання студентів є дуже важливим для подальшого успішного подолання навчального навантаження, встановлення дружніх відносин з одногрупниками та знаходження порозуміння з викладачами. Якщо студент швидко проходить адаптаційний період, його емоційна сфера стає стабільною, а вся активність спрямовується на засвоєння навчального матеріалу. Студентам першого року навчання необхідно адаптуватися не тільки до нових вимог у навчальному процесі, а й до нових соціальних умов. Особливо це складно зробити, коли форми навчання швидко змінюються з аудиторної форми на змішану та зі змішаної на онлайн-форму навчання. З огляду на те, що дистанційне навчання сьогодні є основною формою освіти в університетах, важливим стає питання рівня емоційної напруженості студентів під час такої форми навчання. У статті звертається увага на те, що адаптація – це багатокомпонентній процес, який відбувається на соціальному, фізіологічному та психологічному рівнях. Успішна адаптація студентів, з одного боку, залежить від особливостей емоційної сфери студентів; з іншого боку, характер адаптаційних процесів впливає на виникнення негативних емоційних станів. Мета роботи полягає у встановленні рівня тривожності та схильності до стресу у студентів-психологів першого курсу навчання в період онлайн-навчання. У результаті емпіричного дослідження встановлено, що студенти-першокурсники мають високий рівень адаптивних можливостей. Вони легко переходять від аудиторної до дистанційної форми навчання. Водночас виявлено, що третина вибірки має високий і дуже високий рівень ситуативної та особистісної тривожності під час онлайн-навчання. Окрім того, 50% студентів-першокурсників схильні до переживання стресу під час дистанційного навчання. Встановлені високі показники вказують на нестабільність емоційної сфери студентів першого курсу під час дистанційного навчання та переважання в них негативних емоцій.

У статті розглядаються питання розумового виховання учнів, аналізуються умови його ефективності. Актуальність досліджуваної проблеми зумовлюється суспільними тенденціями, що характеризують нинішній етап розвитку системи освіти: застосування різноманітних технологій, покликаних зробити процес навчання більш продуктивним, і водночас – зниження якості освіти, падіння загального рівня теоретичної та практичної підготовки школярів та студентів, невідповідність наявного рівня знань, умінь, навиків і компетентностей, набутого в ході навчання досвіду реальним потребам виробництва, ринку праці, суспільним запитам. Розумове виховання школярів передбачає формування культури розумової праці дитини. Культура розумової праці являє собою психолого-педагогічний феномен, який засвідчує рівень розвитку інтелектуальних, пізнавальних, дослідницьких і організаційних якостей того, хто навчається. Компонентами культури розумової праці дитини є когнітивний (навики роботи з інформацією, навики аналізу, синтезу, здатність до створення нового), мотиваційний (пізнавальні інтереси), емоційно-вольовий та діяльнісний. В експериментальній роботі було досліджено здатність до аналізу і синтезу учнів початкової школи (когнітивний компонент), мотивацію до навчання (мотиваційний компонент), емоційний стан дітей під час заняття (емоційно-вольовий компонент), самостійність та активність в навчальній діяльності (діяльнісний компонент). Педагогічними умовами ефективності розумового виховання дітей засобами конструкторської діяльності нами визначено: створення системи стимулів для розвитку пізнавального інтересу молодших школярів, розвиток навиків комунікації через діалог у груповій роботі та монолог під час презентації власних розробок, створення ситуації успіху для кожного учня; дотримання дидактичних принципів доступності та емоційності навчального матеріалу, зв’язку навчання з життям і теорії з практикою через конструювання затребуваних у повсякденному житті школяра предметів і механізмів, реалізація таких принципів виховання, як врахування вікових та індивідуальних особливостей, прихованості та емоційності виховних впливів.

Мета. Статтю присвячено вивченню емоційних станів хлопців і дівчат залежно від виду навчаль-ного заняття у вищій школі. Метою роботи є виявлення особливостей складових частин емоційних станів студентів на лабораторних заняттях у виші залежно від курсу навчання. Методи. Психодіагностичним інструментарієм використано «Тест диференційованої самооцінки функціонального стану». Отримані первинні дані оброблено за допомогою пакету STATISTICA 12.0.Результати. Проведене дослідження дало змогу встановити, що у студентів самопочуття на лабораторних навчальних заняттях має позитивні ознаки, причому у дівчат рівень їх вираженості статистично значущо вищий, ніж у хлопців. Студенти почуваються сильними, витривалими, пра-цездатними, бадьорими. На лабораторних заняттях вони можуть проявити особистісні якості, такі як самостійність, ініціативність, лідерські, організаторські й комунікативні здібності. У студентів вираженість активності на лабораторних навчальних заняттях має позитивні ознаки. На лабораторних заняттях у студентів виражене бажання працювати й розмірковувати, вони активні, швидкі, діяльні, уважні, виконують різноманітні практико-орієнтовані завдання, відчувають захопленість ходом занять. У хлопців і у дівчат міра вираженості настрою на лабораторних навчальних заняттях статистично значущо не відрізняється. Загалом студенти мають гарний настрій на лабораторних заняттях. Вони оптимістичні, задоволені, щасливі, спокійні, життєрадісні, веселі. Висновки. Pезультати проведеного дослідження встановили, що у студентів самопочуття на лабораторних навчальних заняттях має позитивні ознаки, причому у дівчат рівень їх вираженості статистично значущо вищий, ніж у хлопців. У студентів вираженість активності на лабораторних навчальних заняттях має позитивні ознаки, причому у хлопців показники за цією шкалою статистично незначущо вищі, ніж у дівчат. У хлопців і у дівчат міра вираженості настрою на лабораторних навчальних заняттях статистично значущо не відрізняється. Ключові слова: емоційний стан, самопочуття, активність, настрій, статистична значущість. Purpose. The article is devoted to the study of the emotional states of boys and girls depending on the type of educational classes in high school. The aim of the paper is to identify the features of the severity of the components of the emotional states of the students at laboratory classes at universities, depending on the course of study.Methods. The empirical study has been conducted with the help of the test of differentiated self-assessment of the functional state. The obtained primary data have been processed using the STATISTICA 12.0 package.Results. It has been found that the students feel well at laboratory classes, and the girls have a statistically significantly higher level of expression of this feeling than the boys have. The students feel themselves strong, enduring, hard-working, energetic. They demonstrate their personal qualities, such as independence, initiative, leadership, organizational and communication skills. The severity of their activity at laboratory classes has positive signs. The students have a desire to work and to think. They are active, fast, attentive. They perform a variety of practice-oriented tasks, feel fascinated by the course. The degree of mood at laboratory classes does not differ statistically significantly at boys and girls. In general, the students are in a good mood at laboratory classes. For the average scores, the mood of boys has higher values than the mood of girls. They are optimistic, satisfied, happy, calm, cheerful. The students perform various types of work at laboratory classes, which increases their interest to the research and cognitive activities and forms an internal motivation to learn. The lowest rates of well-being at laboratory classes have the students of the fourth course. The highest rates of well-being have the students of the fifth course. The fifth-year students have the lowest level of activity at laboratory classes, and the first-year students have the highest level of activity. The highest indicators at laboratory classes are in the fifth year of education, and the lowest indicators are in the fourth year of education.Conclusions. The results of the empirical study have shown that the students have positive emotions at laboratory classes, and the girls have a statistically significantly higher level of well-been than the boys have. The severity of activity at laboratory classes has positive signs, and the measure of severity of the boys on this scale is statistically slightly higher than of the girls. The degree of mood of the boys and the girls at laboratory classes does not differ statistically significantly.Key words: emotional state, well-being, activity, mood, statistical significance.

У статті розкрито сутність поняття «булінг» як соціального та психолого-педагогічного феномену. Булінг розглянуто як соціально-психологічне явище, яке виникає одноразово або довготривало у шкільному колекти- ві. Вивчено такі змістові характеристики булінгу, як цькування, фізичне насильство, психологічне приниження. З’ясовано, що у ситуаціях булінгу дитина рідко звертається за порадою та допомогою до дорослих, а це значно ускладнює виявлення таких випадків. На основі аналізу наукової літератури нами визначено відмінні ознаки булінгу від конфлікту чи сварки: систематичність дій; умисне заподіяння фізичної або психологічної шкоди; різницю між булером і потерпілим (за фізичним станом, соціальним статусом, станом здоров’я тощо); не визнання своєї провини. У ході дослідження з’ясовано низку причин, які спонукають до вчинення цькування, знущання у класі або школі: зовнішній вигляд, успішність або неуспішність, фізичні вади, матеріальний стан тощо. У процесі професійно-практичної підготовки студентів до роботи з дитячим колективом важливо навчити їх розпізнавати ситуації булінгу та визначати усіх учасників цього процесу. Дослідження засвідчило, що майбутні учителі мають не тільки володіти теоретичним матеріалом, а й бути готовим практично діяти у ситуаціях булінгу. Розглянуто основні компоненти сформованості готовності студентів до роботи із ситуаціями булінгу в освітньому процесі: когнітивний (знання структури булінгу, методів і технік впливу на учасників, профілактику), мотива- ційно-оцінний (ставлення до своєї роботи, оцінку своїх можливостей), операційний (аналіз ситуацій, володіння стилями педагогічного спілкування), емоційний (стресостійкість, врівноваженість, розуміння невербальної кому- нікації учасників), особистісний (прогнозування поведінки учнів, саморозвиток, самовдосконалення).

У статті обґрунтовано актуальність проблеми розробки основ психоемоційного здоров'я здобувачів вищої освіти. В умовах відсутності чітких наукових уявлень про компонентно-структурний склад поняття «психоемоційне здоров'я особливості» дотично вікового стану її раннього дорослішання, загострюється проблематика психологічно значущих зв'язків між показниками вияву певних особистісних характеристик і досліджуваною інтегративною особистісною властивістю. Найбільш тісний зв'язок параметрів психоемоційного здоров'я сучасного студентства прослідковується з показниками вияву стресостійкості, соціально-психологічної адаптованості, суб’єктивного благополуччя, емоційної зрілістю, емоційним інтелектом. Відповідно до набутих результатів емпіричного дослідження створюється можливість розширити наукові уявлення про феномен «психоемоційне здоров’я особливості студента» це дозволить спрямувати дослідницький пошук щодо створення навчально - розвивальної програми, яка має на меті визначити основи психоемоційного здоров’я здобувачів вищої освіти, забезпечити розвиток їх здатності до самопізнання, самовідновлення, самозбереження здоров’я у психоемоційній сфері життєдіяльності , також розробити і втілити в освітній процес закладу вищої освіти механізми психологічного супроводу процесу збагачення психоемоційного здоров’я студентів. Ключові слова: психічне здоров’я, психологічне здоров’я, емоційне здоров’я, психоемоційне здоров’я студентів.

Професійна діяльність медичних працівників базується на навичках спілкування та вміннях встановлювати контакт з клієнтом, це є важливим інструментом успішної роботи стоматолога. Вміння спілкуватись з клієнтами, швидко знаходити підхід до кожної особистості, створювати позитивну атмосферу взаємодії та довіри, впливати на емоційний стан клієнта, безумовно, є характеристиками комунікативно компетентного лікаря-стоматолога. У статті розкрито феномен «комунікативної компетентності». Проаналізовано підходи до його вивчення в психолого-педагогічній літературі. Наведено власне визначення комунікативної компетентності стоматологів. Визначено основні компоненти та рівні розвитку комунікативної компетентності у лікарів-стоматологів. Проаналізовано вплив рівня комунікативної компетентності стоматолога на успішність його діяльності шляхом організації експериментального дослідження. Для визначення рівня сформованості комунікативної компетентності лікарів-стоматологів та впливу комунікативної компетентності на успішність діяльності стоматолога нами було використано такі методи: стандартизована методика КСК, анкета для клієнтів стоматологів, аналіз динаміки відвідувань пацієнтами лікарів-стоматологів. Наше дослідження показало, що стоматологи з високим рівнем комунікативної компетентності швидко і чітко вміють налагодити ділові та дружні контакти з людьми, лікарі товариські, добре знають особливості комунікації і вміють використовувати ці знання на практиці, мають високий рівень самоконтролю та мають більше клієнтів та їх позитивних відгуків. За результатами проведеного дослідження розроблено та висвітлено рекомендації щодо розвитку комунікативних навичок. Перспективу подальших наукових досліджень бачимо у поглибленому вивченні особливостей розвитку комунікативної компетентності стоматологів та розробці програми її формування у студентів – майбутніх стоматологів.

У статті проведено теоретичний аналіз досліджень науковців світу з питань психологічної безпеки освітнього середовища та самоактуалізації пов’язаної з різними сторонами професійної діяльності. Проаналізовано емпіричне дослідження впливу психологічної безпеки освітнього середовища на самоактуалізацію викладачів закладів фахової передвищої освіти в залежності від інших факторів (вік, напрям освіти, кваліфікаційна категорія, місце проживання та сімейний стан). Учасниками цього дослідження були 290 викладачів педагогічних коледжів різних регіонів України. Для визначення рівня самоактуалізації викладачів було використано відомий опитувальник САТ Е. Шострома; рівень психологічної безпеки освітнього середовища визначався за методикою І. Баєвої «Психологічна безпека освітнього середовища», у модифікації О. Бондарчук. В дослідженні виявлено такі результати: освітяни, що мають високий рівень самоактуалізації, але перебувають в умовах низького рівня безпеки психологічного середовища часто знаходять резерви для розкриття внутрішнього потенціалу поза основною професійною діяльністю: в сім’ї, науковій діяльності, на інших видах сумісної роботи. У викладачів з середнім рівнем самоактуалізації низький рівень психологічної безпеки зумовлює залежність від ставлення колег, керівництва, студентів, емоційний дискомфорт, страх можливості висловити свою точку зору і не бути висміяними, несміливе бажання проявляти ініціативу та активність. Кардинально різними виявилися показники в дослідженні відповідності рівнів самоактуалізації рівням психологічної безпеки освітнього середовища у залежності від місця проживання (місто, село) та сімейного стану (заміжні-одружені, незаміжні-неодружені). На підставі дисперсійного аналізу даних зроблено висновок, що значення психологічної безпеки для розкриття внутрішнього потенціалу, становлення самоактуалізації вищого рівня більшою мірою притаманне педагогам: 1) вищої кваліфікаційної категорії, 2) суспільно-гуманітарного напряму освіти, 3) керівникам академічних груп та респондентам які не є керівниками студентських академічних груп, 4) викладачам вікової категорії від 30 до 40 років, 5) заміжнім (одруженим). Ключові слова: самоактуалізація, психологічна безпека, освітнє середовище, викладачі, заклади фахової передвищої освіти.

Резюме. У статті наведено результати дослідження індивідуальних особливостей прояву вегетативних реакцій під час OSCE в умовах пандемії СОVID-19 у студентів-випускників стоматологічного факультету 2021 р. Сучасне суспільне життя постійно ставить людину в ситуацію, коли необхідне напруження всіх емоційних і фізичних сил. Однією з таких ситуацій є екзаменаційна сесія, де студенти переживають екзаменаційний стрес, який негативно впливає на серцево-судинну, нервову, імунну системи. Мета дослідження – вивчити особливості вегетативної регуляції серцево-судинної системи у студентів-випускників стоматологічного факультету різного психосоматичного типу особистості під час екзаменаційної сесії в умовах складання OSCE у 2021 р. Матеріали і методи. В нашому дослідженні було задіяно 48 студентів V курсу стоматологічного факультету Тернопільського національного медичного університету (ТНМУ) імені І. Я. Горбачевського МОЗ України. Дистанційне навчання упродовж семестру проводили з використанням програмного забезпечення Microsoft Teams у навчальному середовищі Moodle. Екзамен проводили у формі OSCE, відповідно до наказу ТНМУ про організацію навчального процесу. Дослідження проводили відразу після завершення іспиту OSCE. Студентів поділили на дві групи: екстраверти (32) та інтроверти (16) відповідно до опитувальника Айзенка. Стан вегетативної нервової системи у них оцінювали за індексом Кердо. Результати досліджень та їх обговорення. До страху перед іспитами додаються особливості епідемічної ситуації у зв’язку з пандемією СОVID-19, а також особливості дистанційного навчання і самого іспиту. Реакція вегетативної нервової системи кожного студента індивідуальна. Представники чоловічої і жіночої статей по-різному реагують на стресові ситуації. Тому в цих умовах набуває актуальності дослідження стану вегетативної нервової регуляції стану серцево-судинної системи в осіб різного психосоматичного типу особистості і статі дослідженням окремих параметрів діяльності серцево-судинної системи, а також за інтегральним показником її діяльності – індексом Кердо. Висновки. Серед студентів-випускників, відповідно до опитувальника Айзенка, переважали особи-екстраверти. Показники діяльності ВНС значно відрізнялися в осіб різного психосоматичного типу особистості й статі. Не виявлено осіб у стані вегетативної рівноваги. Найбільш чутливими до впливу емоційного стану на частоту пульсу виявились особи-інтроверти жіночої статі. Особи чоловічої статі виявилися менш стресостійкими порівняно з особами жіночої статі.

У даній статті проведено теоретичний аналіз стану проблеми емоційного вигорання на сучасному етапі. Виявлено основні стадії формування, характерні для них симптоми. З’ясовано, що синдром емоційного вигорання розвивається поетапно, для кожної стадії характерні своєрідні ознаки, і він не обмежується професійною сферою. Виділено головні компоненти емоційного вигорання: емоційне виснаження, яке виявляється у відчуттях емоційного перенапруження і в почутті спустошеності, вичерпаності своїх емоційних ресурсів; деперсоналізація, пов’язана з виникненням байдужого і негативного ставлення до людей; негативні установки, які виявляються у внутрішньому стримуванні роздратування; знижена продуктивність праці. Окреслено зовнішні організаційні фактори, до яких включаються умови матеріального середовища, зміст роботи і соціально-психологічні умови діяльності, є домінуючими у формуванні «вигорання». До внутрішніх факторів, які зумовлюють емоційне вигорання, відносяться: схильність до емоційної ригідності, інтенсивна інтеріоризація обставин професійної діяльності, слабка мотивація емоційної віддачі в професійній діяльності, етичні дефекти і дезорієнтація особистості. Серед основних чинників емоційного вигорання виділено соціальну незахищеність, відсутність соціальної підтримки, незадоволеність навчанням. Запропоновано можливі шляхи профілактики емоційного вигорання у майбутніх психологів на таких етапах професійної підготовки, як: обґрунтований вибір абітурієнтів, з’ясування причин вибору абітурієнтами цієї професії та бажання працювати з людьми, обізнаності у сферах майбутнього працевлаштування, причин готовності до здійснення різних видів діяльності психолога. Дієвими засобами профілактики емоційного вигорання студентів-психологів є використання технік саморегуляції поведінки у процесі навчання, зокрема тренінгів особистісного зростання, професійної ідентичності, розвитку готовності до професійної діяльності, які забезпечують узгодження життєвих і професійно орієнтованих цінностей, гармонізацію академічної та професійної самооцінки, рівня домагань, правильну організація відпочинку та дозвілля.

Стрес є невід’ємною частиною життя кожного студента, зокрема іноземного. З одного боку, він допомагає пристосовуватись до нових умов проживання та навчання, з іншого – впливає на працездатність та продуктивність. Зазвичай саме стрес спонукає особистість мобілізувати сили для подолання перешкод, позитивно впливає на наш організм, якщо не має затяжного та систематичного характеру, хоча поняття «стрес» має переважно негативні конотації, такі як переживання, відчуття безпорадності, безсилля, відчаю. Знервованість, замкнутість, конфліктність, байдужість, неуспішність, відсутність інтересу до навчання свідчать про наявність труднощів адаптаційного періоду. Наш світ із підвищеним темпом життя, динамічними змінами, очікуваннями вимагає формування здатності до адекватного реагування на повсякденні критичні ситуації зі збереженням працездатності та психологічної стійкості, що має велике практичне значення, оскільки стресостійкість захищає особу від дезінтеграції, особистісних розладів, створює основу внутрішньої гармонії, психічного здоров’я. Особистісні характеристики й риси вікової групи студентства переважно перебувають у стані формування й становлення. В умовах багатонаціональної студентської аудиторії опиняються особи з різною ментальністю, світоглядом і сприйняттям дійсності. Формування стійкості до стресу для студента – це ключ до його ефективної діяльності, успішної адаптації в усіх сферах, зокрема, до навчання в закладі вищої освіти. У статті проаналізовано дослідження щодо впливу емоційних переживань, стресу та стресостійкості на процес адаптації іноземних студентів до нових умов життя та навчання. Узагальнено психологічні особливості емоційних переживань інокомунікантів до університетського етапу навчання та індивідуальні особливості їхньої поведінкової активності в стресових умовах. Наведено деякі шляхи супроводу студентів задля підтримки фізичного здоров’я та емоційного стану, впливу на навчальну активність студентів, підвищення їхньої стресостійкості.

У статті описано ціннісну природу здорового способу життя. Аналізується одна з найважливіших проблем сьогодення: формування фізичного, психічного та морального здоров'я студентів в умовах освітнього процесу. Описано, що нині проблеми формування здорового способу життя студентської молоді набули актуальності, бо ключовими чинниками погіршення стану здоров’я молоді стали такі педагогічні моменти, як: стреси, інтенсифікація навчального процесу, низький рівень використання здоров’язбережувальних методик і технологій у навчальному процесі. Проаналізовано та доведено ключові моменти, які вміщують у собі низку педагогічних елементів формування ціннісного ставлення до здоров'я студентів. Зазначено, що стан здоров’я українського студентства – один із ключових чинників здоров’я українського суспільства та нації загалом. З'ясовано, що серед хвороб студентської молоді поширеними є хвороби нервової системи (невротичні розлади), проблеми, пов’язані із серцево-судинною та дихальною системою (фарингіти, хронічні тонзиліти), захворювання кишково-шлункового тракту (гастрити та холецистити) та опорно-рухового апарату. Доведено, що студенти мають низьку емоційну стійкість, постійно перебуваючи у стані стресу. Звернено увагу на основні чинники у формуванні культури здоров'я, залучення студентів до спорту та втілення у повсякденне життя педагогічних рекомендацій, дотримання яких є корисними для здоров’я. Доведено, що проблема формування здорового способу життя молодого покоління викликає тривогу не лише у педагогів, а й на державному рівні. Зазначено, що зміст освітніх програм у Комунальному закладі вищої освіти «Луцький педагогічний коледж» націлено на використання інноваційних технологій, підходів, форм та методів щодо формування культури здоров'я студентів, що активно впливають на процес вивчення предметів здоров'язбережувального циклу. Описано, що ключовими завданнями педагогічного процесу є: актуалізація знань про ціннісне ставлення студентів до власного здоров’я, усвідомлення ними мотиваційних установок на здоровий спосіб життя та культури здоров'я, ознайомлення молоді з основними принципами та методами профілактики поширених нині інфекційних захворювань, протидія травматизму та нещасним випадкам.

Стас Т. В. Педагогічні умови формування емоційної культури майбутніх учителів початкової школи засобами образотворчого мистецтва. У статті схарактеризовано педагогічні умови формування емоційної культури майбутніх учителів початкової школи засобами образотворчого мистецтва: забезпечення емоційно-вольової регуляції змісту навчальної діяльності; застосування творчих проектів як складника емоційного відгуку; застосування системи навчальних і творчих завдань, інтерактивних методів і прийомів, активних форм організації практичної діяльності студентів на заняттях з образотворчого мистецтва; посилення емоційного аспекту у викладанні дисциплін образотворчого мистецтва.

У статті висвітлені неефективні психосоматичні і фахові стереотипи поведінки викладача вищої школи, причини їх виникнення, визначені шляхи їх запобігання і корекції у процесі розвитку емоційного інтелекту у майбутніх педагогів вищої школи.Показано, що такі стереотипи гальмують модернізацію процесів професійної підготовки майбутніх педагогів вищої школи. Пропонується вирішення даної проблеми на засадах різноманітних підходів до професійної підготовки фахівців: андрагогічного, системного, діяльнісного, аксіологічного, компетентністного, синергетичного.Спираючись на дослідження попередників визначено емоційний інтелект як здатність ідентифікувати, використовувати, розуміти емоції і керувати ними; здатність, яка дозволяє знизити стрес, навчитися ефективному спілкуванню, подоланню перешкод і вирішенню конфліктів.Студентам пропонується вільний вибір різноманітних видів діяльності як на рівні вибору навчальних дисциплін, так і в рамках професійно орієнтованих дисциплін, що сприяє більш позитивній мотивації до навчання та більш високій продуктивності такої навчальної діяльності. Студенти беруть безпосередню участь у визначенні мети своєї навчальної діяльності, у виборі форм, методів і засобів навчання, тобто є суб’єктами навчального процесу. На основі акмеологічного методу порівняльного вивчення різних за ефективністю індивідуальних систем діяльностей викладачів та колег-магістрантів пропонується така система заходів, в якій студент поступово відбирає, на його погляд, найбільш ефективні форми, методи, засоби і технології навчання. Застосування цих елементів авторської системи, їх апробацію студент здійснює на семінарських заняттях, тренінгах, на яких він виконує і роль студента, і роль викладача, а потім застосовує у процесі асистентської педагогічної практики. Вищим рівнем вияву такої саморегуляції, самоорганізації власної навчальної діяльності є втілення елементів авторської системи діяльності у кваліфікаційній роботі.Виконання цієї організаційно-педагогічної умови дозволяє сформувати здатність входити у стан інших, ставити себе на місце іншого (долати комунікативний та моральний егоцентризм), запобігати або поступово змінювати психосоматичні і фахові стереотипи, що стає важливою основою для забезпечення ефективної комунікації майбутнього педагога вищої школи зі студентами.Продовження дослідження ми вбачаємо у конкретизації напрямів розвитку емоційного інтелекту шляхом формування у майбутніх педагогів вищої школи емоційної компетентності та виділення відповідних результатів навчання. Для цього необхідно здійснити експериментальну перевірку моделі розвитку емоційного інтелекту майбутніх педагогів вищої школи, ядром якої є організаційно педагогічні умови такого формування.

У статті розкрито сутність поняття «патріотичні ідеали студентів аграрних закладів фахової передвищої освіти», указується, що ідеал – це уявлення про зразок людської поведінки, що випливає із розуміння мети життя й залежить від ціннісно-смислової сфери особистості. Зауважується, що патріотичні ідеали студентів є інтегративним психологічним утворенням, що охоплює різні сфери особистості і складаються з когнітивного, мотиваційного, емоційно-ціннісного і діяльнісно-поведінкового компонентів. Звертається увага на те, що студенти аграрних закладів фахової передвищої освіти є специфічною соціально-професійною групою, від діяльності якої залежить стан навколишнього природнього середовища.

Стрімкий розвиток мережевих інформаційних технологій, окрім помітного зниження бар’єрів часу і просторових бар’єрів у розповсюдженні інформації, відкрив нові перспективи у сфері освіти.Можна з упевненістю стверджувати, що в сучасному світі має місце тенденція злиття освітніх і інформаційних технологій і формування на цій основі принципово нових інтегрованих технологій навчання, заснованих, зокрема, на Інтернет-технологіях. З використанням таких технологій з’явилася можливість необмеженого і дуже дешевого тиражування навчальної інформації, швидкої і адресної її доставки. Навчання при цьому стає інтерактивним, зростає значення самостійної роботи тих, хто навчається, а також серйозно посилюється інтенсивність навчального процесу.Ці переваги зумовили активізацію роботи колективів вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації, в тому числі колективу Дніпропетровського технікуму залізничного транспорту, щодо подальшого впровадження інформаційних технологій в традиційну модель навчального процесу.Прикладом інноваційного підходу до організації контролю знань студентів є використання методики проведення тестування в системі навчання за допомогою освітнього сервісу WEB-test конструктора – «Майстер-тест» (http://master-test.net) зі спеціальності «Обслуговування комп’ютерних систем і мереж». Даний інноваційний досвід роботи було адаптовано до умов навчального закладу і впроваджено студентами під час роботи над дипломним проектом.WEB-test конструктор «Майстер-тест» – це безкоштовний сучасний Інтернет-сервіс, який надає можливість легко створювати онлайн-тести, використовуючи сучасні Інтернет-технології. Для Інтернет-тестування на комп’ютер користувача непотрібно встановлювати ніяких додаткових програм. Також безперечним плюсом використання «Майстер-тест» є те, що на сторінках сайту немає реклами та надлишкової інформації, яка буде відволікати користувача від тестування. А викладачу, що створює тест, крім знань з дисципліни, необхідно мати лише початкові навички в користуванні комп’ютером та застосування Інтернет-технологій.В основі розробленого програмного продукту закладений принцип динамічного формування html-сторінки, що містить текст WEB-тесту. Для цього авторами був розроблений шаблон універсальної html-сторінки, яка включає в себе програми мовою JavaScript, написаної на основі вихідних даних (кількість і тексти завдань у тесті, кількість пропонованих відповідей і самі варіанти відповідей, «ціна» правильної відповіді і необхідні суми набраних балів для одержання тієї чи іншої оцінки, час, що відводиться на виконання тесту і ряд інших) формують Web-тест.При завантаженні html-документа в браузер робочої станції клієнта завантажується відповідна програма, написана на JavaScript, яка здійснює динамічне формування Web-тесту відповідно до вихідних даних. Інші скриптові програми, що містяться в документі, здійснюють контроль за правильністю заповнення полів форми, яка відсилається на сервер для реєстрації, роблять обробку результатів виконання тесту з виставленням оцінки і ведуть хронометраж роботи над тестом. Інструментальне середовище «Майстер-тест» має простий і зручний інтерфейс і дозволяє швидко скласти нове навчальне завдання чи відредагувати наявне.Дана програма написана в програмному середовищі Delphi і цілком інваріантна предметній області. Програма генерує html-файл тесту, що може використовуватися локально на комп’ютері користувача чи розміщуватись на Web-сервері. Програмою передбачена можливість реєстрації студентів (за допомогою заповнення ними відповідної форми) і результатів виконання тесту. Ці дані пересилаються на сервер і обробляються спеціальним CGI-скриптом.При роботі з програмою викладач може вводити тексти завдань і варіантів відповідей із вказуванням правильних, замовляти колір тексту і фону майбутнього документу. При формуванні тесту існує можливість вставки графічних зображень.Корисною властивістю розробленого програмного середовища є здатність включення в продукти також мультимедійних даних, що дозволяє створювати Web-тести з аудіо і відео супроводом. Крім того, передбачене використання гіперпосилань при формуванні завдань, що істотно розширює можливості тестування, дозволяючи використовувати для цього матеріали, що знаходяться в будь-якому місці Інтернет. «Майстер-тест» надає змогу додавати не тільки графічне зображення до питань тесту, а й надає можливість додавати його до будь-якого з варіантів відповідей.«Майстер-тест» включає розвинену систему допомоги, у якій міститься докладний опис всіх полів робочого вікна і розділів меню. Кількість варіантів відповідей на питання тесту – до 6. Кількість запитань у тесті може бути до 90000.«Майстер-тест» – одна з небагатьох програм, яка надає можливість коментувати та спілкуватись за допомогою власного інтерфейсу викладачу зі студентом. Однією з переваг застосування «Майстер-тест» є й те, що як викладач, так і студент має змогу працювати в зручний для нього час та у зручних умовах. Але головною прерогативою програми є обмеження доступу до програми та облікового запису викладача або студента.Описуючи інтерфейс «Майстер-тест», зупинимось детальніше на огляді процедури роботи з програмою.Робота з даною системою починається з реєстрації користувача. Кожен користувач системи має можливість обирати власних викладачів та студентів, додаючи їх через запрошення, надіслане на електронну скриньку. Якщо викладач надіслав студентові запрошення, то не має необхідності самостійно додавати викладача, замість цього потрібно лише перейти по посиланню в отриманому листі на сторінку реєстрації, заповнити поля «Ім’я», «Прізвище», «Пароль» та «Електронна пошта» і зареєструватися. Остаточним етапом реєстрації є отримання листа із запрошенням до активації користувача та перехід за цим посиланням.Після реєстрації користувач переміщується на головну сторінку облікового запису, де потрапляє в панель керування користувача. При першому вході в систему користувачу буде запропоновано вказати параметри налаштування часового поясу та визначитись, в якому статусі буде використана дана система – тобто будете ви, використовувати свій обліковий запис як викладач, чи як студент.«Майстер-тест» також має можливість одночасного застосування і облікового запису викладача і облікового запису студента. За для використання цього сервісу необхідно перемикатись між записами, вибираючи при цьому потрібне вкладення. Якщо обирається саме цей спосіб користування системою, то одночасно будуть доступними два меню, й можна буде користуватись обома сервісами, обираючи потрібну вкладку.Меню викладача складається з наступних пунктів: «Мої тести», в якому знаходиться опис списку існуючих тестів; «Результати студентів», де містяться результати проходження тестів студентами; «Мої групи» – даний пункт містить список груп, в які викладач може об’єднувати студентів (використання даного пункту буде раціональним якщо викладач має кілька десятків студентів); «Мої студенти» – в даному пункті знаходиться список студентів, для яких викладач може активувати online-тести.Система «Майстер-тест» має кілька способів додавання студентів до облікового запису викладача:1. За допомогою відправлення запрошення студенту на електронну скриньку.Процедура висилання запрошення проходить з використанням стандартної форми, яка міститься зліва на сторінці викладача. Для здійснення запрошення викладачу потрібно ввести електронну адресу студента та вибрати параметр виконання запрошення, а потім натиснути кнопку «Відправити». Система виведе на екран форму, в якій можна написати текст повідомлення, котре буде додане до листа запрошення. Після виконання процедури відсилання запрошення, студенту на електронну поштову скриньку надійде лист із посиланням на реєстрацію. Якщо студент зареєструється, скориставшись даним посиланням, то після проходження реєстрації він автоматично з’явиться у списку студентів.Якщо скористатись першим способом не має можливості, то існує ще один спосіб.2. Спосіб з використанням коду викладача – даний спосіб має на увазі, що студент самостійно реєструється в системі, не використовуючи при цьому запрошення викладача. Для цього потрібно повідомити студенту адресу ресурсу системи «Майстер-тест», де він повинен пройти процедуру реєстрації і надати йому персональний код викладача. Студенту ж для реєстрації викладача потрібно ввести заздалегідь отриманий від викладача персональний код та закінчити процедуру активації.Меню студента «Майстер-тест» складається з наступних пунктів: «Активні тести», де містяться активні тести, доступні на теперішній час (тести стають активними, тільки після того, як їх активує викладач); «Мої результати» – даний пункт містить результати пройдених студентом тестів; «Мої викладачі» – в пункті перераховані викладачі, які активують тести студентам.Після реєстрації та активації викладач має змогу користуватись сервісом створення тестів, для цього йому необхідно перейти на вкладення «Мої тести» та натиснути на кнопку «Створити новий тест». Після завантаження редактору online-тестів викладач додає запитання тесту, змінює титул тестових питань, задає опції результату та виконує пробний тест. Для завершення процедури створення тестів викладач натискає кнопку «Зберегти тест». Новостворений тест з’явиться у вкладці «Мої тести», де його потрібно активувати, або відкрити для подальшого редагування. При активації тесту викладач повинен визначитись, хоче він провести тестування одного чи групи студентів, хоче він опублікувати тест, чи завантажити його, як файл, та користуватися ним без підключення до мережі Інтернет. Надалі викладач визначає термін часу активації даного тесту та вибирає студента, або групу студентів для тестування.Студенти, яким призначено тест, у довільний час можуть пройти тестування, а саме: після проходження авторизації в системі, студентові потрібно зайти у вкладення «Активні тести» та вибрати тест необхідний для здачі. Вкладення «Активні тести» містить інформацію щодо назви тесту, прізвища викладача, терміну часу, виділеного на тест, та параметри обмеження часу, протягом якого буде існувати можливість проходження тестування. Після тестового контролю студент має можливість переглянути отримані результати. На екрані він побачить кількість набраних балів, відсоток проходження тесту, загальну кількість заданих питань, кількість наданих правильних та неправильних відповідей на запитання. Також студентові надається можливість більш детального аналізу пройденого тесту, а саме: система «Майстер-тест» виведе на екран всі тестові питання, в яких буде висвітлено правильну відповідь та відповідь, дану студентом.Викладач також може отримати розгорнуті результати відповідей студентів, для цього йому потрібно у власному обліковому записі зайти у вкладення «Результати студентів», де буде висвітлено детальні результати тестування, які при необхідності викладач може надрукувати.Запропоновані студентам тестові завдання з дисципліни «Комп’ютерні мережі» були підібрані так, що одні з них вимагали простого відтворення матеріалу, інші спонукали до порівнянь, треті передбачали застосування знань у нових ситуаціях. Аналіз впровадження даної форми тестового контролю у порівнянні з іншими формами тестування показав покращення якості на 10% при відсутності незадовільних оцінок, а в порівнянні з результатами останнього рубіжного контролю, підвищення якості склало більше 13 %.Отже, тестова перевірка має ряд переваг порівняно з традиційними формами і методами, вона природно убудована в сучасні педагогічні концепції, дозволяє більш раціонально використовувати зворотний зв’язок зі студентами і визначати результати засвоєння матеріалу, зосередити увагу на прогалинах у знаннях та внести відповідні корективи. Тестовий контроль не тільки полегшує роботу викладача, забезпечує одночасну перевірку знань студентів усієї групи та формує в них мотивацію для підготовки до кожного заняття, дисциплінує студентів, але й дозволяє вести навчання на якісно-новому, сучасному рівні та підвищує мотивацію навчальної діяльності студентів, одночасно знижуючи їхню емоційну напруженість у процесі контролю.

У статті розглядаються психолого-педагогічні аспекти збереження психологічного здоров’я студентської молоді. Акцентується увага на стресових ситуаціях під час навчального процесу, способах релаксації. Детально розкриваються чинники психологічного здоров’я в різні періоди навчання студентів. На початковому етапі негативний вплив на психологічне здоров’я студентів відбувається через емоційні переживання через обмежену здатність адаптуватися до нових умов та завойовування статусу в колективі. У цей час переважна більшість студентів перебуває у стані хронічної психологічної втоми, яка й сприяє низькому рівню мотивації до навчальної діяльності. На ці процеси накладаються побічні чинники, серед яких побутові, особистісні, професійні, суспільні. Та все ж опитування студентів Луцького педагогічного фахового коледжу показало, що 85% опитаних у цей період турбує стан здоров’я. У наступні роки навчання цей показник покращується. Натомість роздратованість викликає великий об’єм навчального матеріалу, нерозуміння окремих предметів, погані оцінки, фінансові проблеми і аж до невдоволення обраною професією. У статті пропонуються конкретні заходи щодо покращення психічного здоров’я студентів, серед яких спілкування з іншими людьми, фізична активність, освоєння нових знань та видів діяльності, допомога іншим і врешті решт психологічний самоаналіз. За умови правильної організації раціональної праці та відпочинку студентів ліквідується внутрішньо особистісний конфлікт між вимогами до навчальної діяльності та адаптації психічних можливостей студента. Тоді у нього зніметься напруження, активізується увага, пам’ять, мислення; зменшиться рівень тривожності, агресивності; підвищиться інтерес до навчання. Важливим напрямком діяльності закладу освіти повинно стати забезпечення необхідними санітарно-гігієнічними умовами, внутрішнє середовище (озеленення, контроль за штучним освітленням, чистота кабінетів, якість харчування).

У статті охарактеризовано особливості інноваційних технологій, доцільність їх упровадження у навчальний процес викладання української мови як іноземної. Зазначено, що інтерактивні технології забезпечують максимальну активізацію комунікативної діяльності на занятті з української мови як іноземної шляхом активного використання групових форм міжособистісної взаємодії. З’ясовано, що підґрунтям інтерактивних технологій є взаємодія, співробітництво, спільний пошук. Засвоєння інформації буде більш ефективним, якщо воно здійснюється у співробітництві, коли кожний студент стає активним учасником освітнього процесу. Розглянуто можливості та практичне значення використання роботи в малих групах. Підкреслюється, що використання роботи в малих групах є доцільним для кращого засвоєння матеріалу, для об’єднання інтернаціональної групи студентів. Наголошується, що перевагами спільної навчальної діяльності є те, що робота у малих групах: 1) породжує інтерактивне мовлення; 2) створює емоційно позитивний клімат, який забезпечує почуття безпеки; 3) сприяє підвищенню відповідальності та автономності студента; 4) є кроком до індивідуалізації навчання. Навчання у співробітництві, робота в команді, колективні способи навчальної роботи забезпечують вимушену пізнавальну активність і високий рівень комунікації студентів. Саме ця стратегія сприяє формуванню в іноземних студентів комунікативного досвіду, досвіду співпраці, узгодження інтересів і позицій, спільного прийняття рішень тощо. Щодо труднощів, з якими доводиться стикатися іноземним студентам під час групової роботи, виокремлюють брак словникового запасу і вміння граматично коректно оформляти свої думки. У результаті дослідження встановлено, що застосування групових форм роботи сприяє як оволодінню українською мовою, підвищенню пізнавального рівня засвоєння і закріплення знань, так і виробленню соціальних навичок комунікації та взаємодії іноземних студентів (вміння встановлювати контакти, працювати в команді, аналізувати, критично мислити, відстоювати свій погляд тощо), згуртуванню колективу. Предметом подальших наукових досліджень може бути визначення інших інтерактивних методів, які можуть бути використані в навчальному процесі викладання української мови як іноземної.

Теоретичний аналіз наукової літератури з проблеми стану психічного здоров’я здобувачів вищої освіти у зв’язку з викликами майбутньої професії психолога та навчання в період реформування освіти, з впровадженням компетентнісного підходу до навчального процесу з орієнтацією на програмний результат, висвітлений у ній не достатньо. У зв’язку з цим визначена така мета роботи: дослідження і порівняння особливостей та психологічних компонентів психічного здоров’я студентів-психологів молодших і старших курсів для встановлення його трансформації в період навчання та реформування системи освіти. Гіпотезою слугувало припущення, що під час навчання можуть відбуватися зміни стану психічного здоров’я студентів-психологів внаслідок дії дезадаптуючих факторів нервово-психічного напруження. Також враховувалося, що в умовах теоретичного та практичного засвоєння основ спеціальності практичного психолога, які сприяють підвищенню стресостійкості, життєстійкості, формуванню адекватної «Я-концепції» зростатиме соціально-психологічна адаптація студентів. Були застосовані теоретичний, емпіричний і математико-статистичний методи. Теоретичний метод включав аналіз, класифікацію та систематизацію наукових матеріалів за проблемою. Емпіричний метод складався зі спостереження, контент-аналізу матеріалів навчальної діяльності та соціальної активності. У своєму складі він мав такі психодіагностичні методики: опитувальник соціально-психологічної адаптації К. Роджерса, Р. Даймонд; шкала особистісної та реактивної тривожності Ч.Д. Спілбергера, Ю.Л. Ханіна; опитувальник самооцінки психічних станів Айзенка; методика домінуючого психічного стану Л.В. Кулікова; клінічний опитувальник для виявлення і оцінки невротичних станів К.К. Яхина, Д.М. Менделевича; методика самопочуття, активності, настрою (САН); методика «Прогноз» (НПУ). Встановлено, що стан здоров’я здобувачів вищої освіти старших курсів порівняно з молодшими дещо погіршився. Виявлено зниження соціальної активності, але з підвищенням результативності навчання за академічними показниками. Усі студенти мають високий і середній рівні соціально-психологічної адаптації, але показники тривожності дещо вищі в групі старших. Вони більш ригідні, в них нижчі показники настрою, вони мають більше виявів тривоги, невротичної депресії, астенії, абсесивно-фобічних порушень. Молодші відрізняються добрим настроєм, але не досить добре регулюють свої емоційні вияви. Встановлені зміни стану здоров’я студентів під час навчання потребують проведення моніторингу їх психологічного стану із формуванням групи тих, хто потребує психологічної допомоги, для проведення психокорекційних заходів. Також рекомендується проведення супервізії для формування у студентів професійної майстерності, особистісного зростання з підвищенням життєстійкості, стресостійкості, оптимістичного погляду на майбутнє.

Актуальність. Ефективним способом зміцнення здоров’я молоді є організація навчально-виховного процесу на основі компетентнісного підходу, який забезпечує фізичне й психічне благополуччя індивіда. Проте в науковій літературі недостатньо аргументовано відомості щодо складників та методики формування здоров’язберігальної компетенції студентів закладів вищої освіти. Мета дослідження – розробити методику формування здоров’язберігальної компетенції студентів закладів вищої освіти й перевірити її ефективність. Методи дослідження – аналіз психолого-педагогічної літератури, систематизація інформації, педагогічне тестування, анкетування, педагогічний експеримент, педагогічне спостереження, математична статистика. На різних етапах дослідження взяли участь 480 студентів. Результати. Здоров’язберігальна компетенція – це система цінностей, взаємозв’язаних і взаємозумовлених знань, умінь і навиків, рівня фізичного стану, які забезпечують високий рівень здоров’язберігальної діяльності. В основу здоров’язберігальної компетенції покладено ціннісний, когнітивний та діяльнісний компоненти. Ціннісний передбачає наявність у студентів стійкого інтересу й мотивації до здоров’язберігальної діяльності, активне ставлення до здорового способу життя, здатність до рефлексії та саморегуляції поведінки й емоційних станів. Когнітивний компонент сприяє сформованості в студентів системи знань, умінь і навичок, що забезпечують міцний стан здоров’я. Діяльнісний компонент характеризується систематичністю занять фізичними вправами; активністю в здоров’язберігальній діяльності; використанням сформованих знань, умінь, навичок у самостійній роботі студентів із фізичного виховання. Діяльнісний компонент забезпечує успішне виконання здоров’язберігальної діяльності й вирізняється належним рівнем фізичного стану та стану здоров’я. Висновки. Формування здоров’язберігальної компетенції − це цілеспрямований і структурований процес, який охоплює формування мотивації до здоров’язберігальної діяльності й систематичної рухової активності, засвоєння теоретичних знань і практичних умінь, підвищення фізичної підготовленості та функціональних можливостей.

У статті розглянуто проблему опанування особистістю складними життєвими обставинами через зміцнення її здоров'я у психологічній сфері. Схарактеризовано своєрідність феномена «психоемоційне здоров'я студентів» і на цьому підґрунті представлено розроблений питальник, котрий осмислено в якості базового діагностувального інструментарія щодо визначення емпіричних даних стосовно типового стану психоемоційного здоров'я студентів молодших і старших курсів навчання у закладі вищої освіти за сучасних умов, що склались через COVID – 19, та впливовості факторів на означену особистісну властивість. У ході емпіричної частини проведеного дослідження виявлено найпоширеніші типи позиції студентів в умовах дистанційного навчання в період COVID – 19: позицію «жертви», котра характеризує тих студентів, які демонструють пригніченість загальною панікою в соціумі, неспокій через неуможливлення отримати «тут і зараз» відповідь – роз’яснення викладача відносно незрозумілого на занятті, тривожність від штучно створеною ізоляцією від студентського загалу; позицію «відсутності само ідентифікації із суб’єктом освітнього процесу», яка характеризує студентів, котрі виявляють розгубленість через брак стимулів у суб’єкт-суб’єктній навчальній взаємодії, знервованість недосконалістю різнорівневих індивідуально-навчальних завдань у межах предметної специфіки, страх перед екзаменаційними випробуваннями; позицію «заручника життєвих незручностей», котра притаманна студентам, які виявляють агресивність через застаріле покоління гаджетів та неякісний інтернет, емоційне несприйняття оточуючими у зв’язку із необхідністю власного «життєвого» простору у наявних житлових умовах, обурення від технічної недосконалості обладнання робочого місця. Ключові слова: психоемоційне здоров'я; особистість студента; рефлексивна компетентність викладача; психологічна підтримка; самозбереження; пандемія; дистанційне навчання.

У статті проаналізовано стан вихованості толерантності у студентів педа-гогічних коледжів. Розроблено критерії та відповідні показники вихованості толерантності у студентів педагогічних коледжів: когнітивний (знання щодо сутності толерантності; усвідомлення значущості толерантності у суспільстві; знання про якості толерантної особистості); емоційно-ціннісний (розвинена емпатія; мотивація на виявлення якостей толерантної особистості; прагнення до діалогічного спілкування); поведінковий (вміння: виявляти гуманність, терпимість, доброзичливість, чуйність, володіти своїми емоціями та поведінкою; взаємодіяти, співпрацювати та вступати в діалогічне спілкування; знаходити способи попередження та вирішення конфліктів). Здійснено добір діагностичного інструментарію відповідно до проблематики дослідження, вікових особливостей раннього юнацького віку; виявлено та схарактеризовано рівні вихованості толерантності у студентів педагогічних коледжів.

У статті розглядаються особливості переживання суб’єктивного емоційного стану здобувачів вищої освіти під час дистанційного навчання в умовах пандемії COVID-19. На основі аналізу наукових праць виявлено, що в умовах карантину, введеного внаслідок пандемії коронавірусної хвороби, відбуваються відчутні зміни в емоційних переживаннях здобувачів вищої освіти, спричинені як кризовою пандемічною ситуацією, так і необхідністю переходу студентів денної форми навчання на дистанційне навчання. Висвітлено результати проведеного дослідження, яке підтверджує теоретичні висновки авторів. Зокрема констатовано, що більше третини студентів (учасників дослідження) визначались низьким рівнем самопочуття, активності, настрою, переживаючи при цьому підвищену тривожність, агресивність; їм була притаманна ригідність та стан фрустрації. З’ясовано, що переважна більшість здобувачів вищої освіти не вважають дистанційну форму навчання ефективною для себе, оскільки їм бракує ефективної комунікації, збільшується їх навантаження, змінюється режим, погіршується самопочуття через втому та одноманітність. Суб’єктивна самооцінка емоційних, фізичних та когнітивних змін продемонструвала підвищення рівня емоційного напруження, тривоги, відчуття провини, розвиток відчуття соціального відчуження, брак спілкування, постійні зміни настрою, труднощі з концентрацією уваги, та самоорганізацією, погіршення загального фізичного самопочуття через постійну втому, проблеми з травленням, змінами апетиту, зниження якості сну. Виявлено кореляційну пряму залежність між рівнями тривожності, фрустрованості, ригідності та агресивності; протилежну залежність – між рівнями самопочуття та активності і фізичних та когнітивних змін.

Рухова активність складається із рухів, які є однією із необхідних умов життя. Вона підвищує працездатність, покращує здоров’я, забезпечує різносторонній гармонійний розвиток, функціонування серцево-судинної, дихальної, гормональної та інших систем організму, активізує нервово-м’язовий апарат і механізми передачі рефлексів з м’язів на внутрішні органи. Рухова активність є не тільки засобом здійснення рухової функції, але має і загальнобіологічне значення. Однак останнім часом спостерігається зниження рухової активності молоді, що призводить до погіршання здоров’я, фізичного розвитку та функціональних можливостей. Сучасна система фізичного виховання в Україні не задовільняє природну біологічну потребу дітей, учнівської і студентської молоді в руховій активності. Також варто звернути увагу на той факт, що студенти завжди знаходяться в стресовому стані, оскільки розумова діяльність пов’язана з емоційною напругою, особливо під час сесії. Тому заняття фізичною культурою і спортом вже є вкрай необхідними. Рух стає каталізатором життєвої активності, умовою і невід’ємною частиною повноцінного життя.

Стаття присвячена проблемі бар'єрів студентів у вивченні іноземних мов. Автор підкреслює, що єдиної класифікації бар'єрів не існує як такої, оскільки кожен вчений, що вивчає певну проблему, підкреслює наявність конкретних бар'єрів залежно від предмета дослідження. Автор доводить, що доцільно класифікувати бар'єри на зовнішні та внутрішні. До внутрішніх відносимо: психофізіологічні, мотиваційні та емоційні, до зовнішніх – організаційні, інформаційні, оцінні, змісту та форм навчального процесу, власне мовленнєві. Психофізіологічні бар'єри пов'язані перш за все з бар'єрами темпераменту, що виникають, коли темперамент вчителя і того, хто вчиться протилежні й ця відмінність не рефлексується. Психофізіологічні особливості впливають на оцінку обрання оптимального темпу навчальних дій, структуризацію процесу навчання. Мотиваційний бар'єр утворюється в результаті несформованості позитивної пізнавальної мотивації навчання, ціннісного відношення до професії, відсутності потреб у вивченні певної теми через об'єктивні і суб'єктивні причини. До емоційних бар'єрів відносяться: актуалізація негативних слідів емоціональної пам'яті при зіткненні з навчальним завданням, коли суб’єкт навчальної діяльності потрапляє в ситуацію, схожу з тією, в якій раніше отримав негативний емоційний досвід. Організаційні бар'єри є результатом слабкої організації навчального процесу. Оцінні бар'єри обумовлені помилкою в застосуванні оцінних дій. Власне мовленнєві бар'єри включають бар'єри слухання, говоріння, читання та письма. Слухання супроводжується станами напруги, паніки, нудьги, розчарування, остраху невдачі, ліні. Говоріння іноземною мовою викликає стани невпевненості, тривоги, острах зробити помилку, бути висміяним. Читання зазвичай не викликає гострих проблем, але робота з текстом може супроводжуватися лінощами, нудьгою, апатією, порушенням дисципліни. Письмо супроводжується острахом відкрито й доказово продемонструвати свою нездатність чітко й грамотно висловлювати свої думки в письмовій формі. Ключові слова: класифікація, бар’єр, перешкода, процес навчання, іноземна мова.

У статті здійснено узагальнення й систематизацію сучасних підходів до проблеми спілкування, міжособистісного спілкування та подолання комунікативних бар’єрів у студентів. Визначено, що міжособистісне спілкування здійснюється за допомогою невербальних та вербальних впливів, спрямоване на утворення більш тісних психологічних зв’язків між учасниками. Виокремлено його функції: установлення нових контактів, досягнення порозуміння між партнерами по спілкуванню, вплив на емоційні стани партнера, покращення організації спільної діяльності. Розкрито поняття, сутність, особливості, причини виникнення та шляхи попередження і подолання комунікативних бар’єрів. Визначено, що комунікативні бар’єри у спілкуванні можуть виникати через сукупність різних соціальних та психологічних факторів. Запропоновано їх класифікацію та окреслені шляхи їх ефективного подолання у процесі соціально-психологічного тренінгу, що передбачає знайомство з учасниками, створення сприятливих умов для роботи групи, вироблення правил групової діяльності; роботу з емоційною складовою комунікативного процесу, набуття навичок розпізнання та прояву емоцій; зі стратегіями захисту у процесі спілкування, уміння їх розпізнати, виявлення їх впливу на появу перешкод у комунікації; із комунікативною толерантністю, визначенням її важливості у подоланні комунікативних бар’єрів, оволодіння навичками комунікативної толерантності.

Мета дослідження: виявити характеристики особистісного профілю студентів 1-3 курсів вищого навчального медичного закладу зі станами психічного виснаження, як підґрунтя для системи їх комплексної корекції.Матеріали та методи. Для вирішення поставленої мети за умов надання інформованої згоди у сесійний період було обстежено 770 студентів Запорізького державного медичного університету (Запоріжжя, Україна), що навчались на різних курсах та факультетах закладу. Серед них для подальшого клініко-анамнестичного, клініко-патопсихологічного, клініко-психопатологічного та психодіагностичного дослідженьбуло відібрано 324 студенти.Результати та їх обговорення. Було виявлено, що ознаки психічного виснаження демонструють 175 студентів (54,0% опитаних), з них була сформована група дослідження (ГД), інші 149 (46,0%) студентів, без діагностично-значущих ознак психічного виснаження, були віднесені до групи порівняння (ГП). Для студентів ГД були характерні (p<0,05) високі показники за субшкалами: «Невротичність» (142 (81,1%) студентів ГД та 68 (45,6%) студентів ГП); «Спонтанна агресія» (85 (48,6%) студентів ГД та 37 (24,8%) студентів ГП); «Депресивність» (110 (62,8%) студентів ГД та 33 (18,9%) сту-денти ГП); «Роздратованість» (114 (65,1%) студентів ГД та 55 (36,9%) студентів ГП); «Реактивна агресивність» (60 (34,3%) студентів ГД та 30 (20,1%) студентів ГП); «Сором’язливість» (89 (50,9%) студентів ГД та 35 (23,5%) студентів ГП); «Відкритість» (82 (46,9%) студенти ГД та 43 (28,9%) студентів ГП); «Емоційна лабільність» ( 115 (65,7%) студентів ГД та 39 (26,2%) студентів ГП).Висновки. До предиспозиційних характерологічних особливостей студентів медичного університету зі станами психічного виснаження належать високі показники невротизації із психосоматичними порушеннями, наявність депресивного реагування, анксіогенні труднощі у встановлені соціальних контактів, і, як наслідок, інтровертованість та уникання тривалої комунікації з оточуючими, неврівноваженість емоційного стану зі зниженням порогу реагування.

Стаття спрямована на розробку моделі виявлення та розвитку обдарованості студентів шляхом контролю, моніторингу та коригування освітніх процесів. У сучасному світі високій рівень інтелекту стає запорукою нових можливостей, досягнень, перспектив статусу в соціальному середовищі. Крім того, багатьма вченими, які вивчають педагогічні системи в різних умовах розвитку, визначається така класифікація обдарованості, яка фактично вказує, що кожний індивідуум обдарований, тільки потрібно визначити категорію та напрям, де він може це продемонструвати. Для досягнення мети дослідження визначаються п'ять умов розвитку обдарованості, які включають зовнішні і внутрішні якості студентів: загальні здібності; спеціальні здібності в конкретній області; спеціальні здібності неінтелектуального характеру; стимулююче оточення; випадкові фактори. Наводиться приклад виявлення обдарованості та етапи її розвитку. В основі розробленої двоетапної моделі лежить ступенева система виявлення, моніторингу та корекції педагогічної системи, спрямованої на зростання творчого потенціалу, пізнавальної діяльності та мотивації студентів до самовдосконалення.Модель першого етапу виявлення та розвитку обдарованості розкриває особливості роботи шкільної педагогічної системи. Традиційне визначення рівня інтелектуальної зрілості, первинної сформованості пізнавальних процесів, які забезпечують шкільну успішність, починається зі співбесіди, що дає змогу виявити сфери, в яких учень найбільш комфортно себе почуває.Модель другого етапу зосереджена на специфіці вищого навчального закладу та вимагає від студента емоційної зрілості, готовності до серйозного навантаження. У процесі навчання для кожного студента куратор або психолог заводить персональну картку, до якої упродовж усього навчання заносяться всі дані його інтелектуального розвитку, а потім разом з методичною радою вибудовується індивідуальний профіль його розвитку та обираються прийоми і способи подальшої роботи.

Традиційні форми навчання студентів передбачають проведення групових занять в певні години у певному місці, при безпосередньому контакті між учнем та вчителем. Останнім часом, завдяки розвитку інформаційних технологій, комп’ютерних мереж та засобів зв’язку з’явилась можливість розвитку нової форми навчання – дистанційної. Характерною особливістю дистанційного навчання є те, що студент має можливість практично повністю самостійно, в індивідуальному темпі одержувати необхідні йому знання, в незалежності від місця розташування вузу. Використовуючи комп’ютерні мережі, студент може користуватись для свого навчання різноманітними навчально-методичними та іншими матеріалами викладачів та вчених будь-яких навчальних закладів та іншою літературою, звітувати викладачу про виконання завдань, одержувати потрібні консультації. А викладач, за допомогою розроблених тестів, може контролювати якість засвоєння матеріалу і, при необхідності – коректувати процес навчання.В наш час дистанційна форма навчання розглядається в світі як один з найбільш ефективних і перспективних способів підготовки висококваліфікованих спеціалістів. Ця форма навчання має певні переваги перед традиційними і основне – це те, що студенти мають рівні можливості для навчання незалежно від місця їх проживання, соціального статусу, національності, а в деяких випадках – стану здоров’я, можливість навчатися без відриву від виробництва, зменшення транспортних і готельних витрат. При цьому, студент може сам обирати навчальні предмети, методи їх вивчення, викладачів та інше. Є можливість проведення занять за індивідуальним розкладом і в індивідуальному темпі. При цьому термін одержання освіти можна змінювати в залежності від індивідуальності студента.При традиційних формах навчання колективне навчання більш ефективне. Саме колективні настанови, що задають безпосередньо лідери серед самих учнів, виявляють дух і настрій навчального процесу. Вплив лідера в колективі може бути як позитивним, тоді процес навчання активізується, так і негативним, що призводить до зниження активності учнів в процесі одержання знань. Учбові плани складають, орієнтуючись на середнього студента. Проведення занять у великих групах зменшує витрати на навчання, але не дає змогу викладачеві працювати із кожним студентом у індивідуальному темпі. При дистанційній освіті колектив учнів-однодумців можна створювати більш гнучко за допомогою віртуальних класів, об’єднуючи студентів у відповідності з їх здібностями. Процес навчання повинен ініціюватись, підтримуватись і направлятись досвідченим педагогом та психологом. Таким чином диференційоване навчання є однією з переваг дистанційного навчання. Для його успішної роботи та підтримки зворотного зв’язку між учнями та вчителем необхідно мати психологічний портрет та карту процесу навчання для кожного учня, тобто необхідна служба психологічної підтримки, розвинута гнучка система тестування, розвинута служба програмних засобів навчання, систем коректування процесу навчання, продумана система стимулюючих факторів.Традиційні форми навчання передбачають безпосередній контакт між учнем та вчителем. Іноді між учнем та вчителем виникають специфічні бар’єри, які носять соціальний або психологічний характер. Під час дистанційного навчання ці бар’єри зникають зовсім або зменшується їх значимість. Але не можна недооцінювати і той позитивний вплив особистості викладача на студента при безпосередньому їх спілкуванні, ту позитивну емоційну окрасу, яку надає вчитель своїм заняттям, намагаючись зацікавити студентів в одержанні знань.У віртуальному класі за рахунок колективної організації процесу спілкування можливо більш ефективно розв’язати проблему розвитку зацікавленності до предмету, що вивчається.Зворотний зв’язок між учнем та вчителем при дистанційному навчанні може здійснюватись шляхом створення системи тестування для неперервного контролю та аналізу засвоєння матеріалу. Для спілкування викладача і групи студентів згодом, з розвитком системи дистанційного навчання можливі використання телемостів.Відомо, що освітня роль математики полягає в тому, що вона активізує і розвиває інтелектуальні здібності людини, формує вміння проводити аналогії, логічно обґрунтовувати власну точку зору, творчо застосовувати одержані знання. Методика викладання математики неперервно розвивається, змінюється для найкращого втілення цієї мети в сучасних умовах, особливо при використанні нових форм навчання. При вивченні математики дуже важливим є систематизація знань, а також якість засвоєння базових знань, які формуються і накопичуються, починаючи з початкової школи, з набуття навичок усних розрахунків, які стимулюють розвиток пам’яті. Спостерігаючи проблеми, що виникають у студентів, які не мають таких навичок, ми підтримуємо тих досвідчених шкільних викладачів, які не дозволяють учням до певного віку користуватись калькуляторами при розв’язанні задач.При традиційних формах навчання активізуються одночасно декілька механізмів сприйняття інформації: через зір і слух; механічно (при запису), емоції. Все це активізує різні ділянки роботи мозку. Відсутність однієї з них – згубна. Відомо, що в цьому пересвідчилися в багатьох розвинених країнах світу. Тому, при дистанційній формі навчання особливо гостро постає питання про розвиток методик, які б передбачали і активізували таку самостійну роботу студентів, при якій комп’ютер не був єдиним засобом навчання, щоб запобігти одностороннього розвитку. Тим більше, що основну частину учбового матеріалу студент має засвоїти самостійно. Тому, перш за все, студент повинен бути готовим до самостійної роботи і мати зацікавленість в отриманні нових знань.Математика оперує абстрактними поняттями, між якими існує логічний зв’язок. Втрата логічного зв’язку призводить до часткового або повного нерозуміння подальшого матеріалу, як теоретичного так і при розв’язанні задач. Використання тільки довідкового матеріалу не може повністю поновити логічний зв’язок. Особливість математики полягає в тому, що кожне абстрактне поняття повинно фіксуватися в асоціативній пам’яті студента для подальшого оперування ним при розв’язанні конкретних задач і аналізі результатів. Важливим моментом при вивченні математики є написання математичних символів, знаків дій. Тому необхідно не тільки бачити формули на екрані комп’ютера, але й самостійно їх прописувати на аркуші паперу. Особливо це стосується тих розділів математики, коли для подальшого навчання необхідний процес “технічного” оволодіння навичками (наприклад, диференціювання, інтегрування, тощо). Такі навички здобуваються тільки шляхом запису.Безумовно, дистанційна форма навчання є перспективною на сучасному етапі, але всі методики обов’язково повинні містити обґрунтовані досвідченими психологами елементи. Вивчення математики не зводиться до засвоєння певних формул, понять, методів, навіть там, де математика не є фаховою дисципліною. Тому при складанні методик вивчення вищої математики при дистанційній формі навчання необхідно застосовувати не тільки новітні інформаційні технології, але й передбачати традиційне безпосереднє спілкування учня з вчителем, проведення прикладних, учбових науково-дослідних робіт.

Мета статті — окреслити характерні риси, які проєктуються в необхідність та основні аспекти образного мислення як однієї з основ розвитку професійної майстерності у студентів мистецьких спеціальностей. Методологія дослідження ґрунтується на загальнонаукових теоретичних методах аналізу, синтезу, абстрагування, спостереження та використання спеціальних дидактичних прийомів, які дозволили розкрити основні чинники образного мислення у студентів мистецьких спеціальностей. Дослідження поняття «образне мислення» вимагає застосування міждисциплінарної методології, яка базується на інклюзивному поєднанні методів і принципів низки соціогуманітарних наук (мистецтвознавства, культурології, психології, філософії, педагогіки, соціології, історії), де реалізовує свої можливості людина. Наукова новизна дослідження полягає в обґрунтуванні необхідності вивчення й подальшого розуміння поняття образного мислення як необхідного елемента професійної зрілості у студентів мистецьких спеціальностей, як чинника, що регулює здатність студента (індивіда) до самостійної інтелектуальної діяльності на відповідному рівні соціокультурних відносин та подальшого самостійного професійного життя. Висновки. Образне мислення нами розглядається як стимул творчого розвитку і як один із засобів створення мистецьких форм. Образне мислення дається людині з народження і великою мірою властиве дітям змалку, проте з часом починає трансформовуватися в понятійне мислення, в результаті якого творчий потенціал у дорослішому віці стає нижчим, ніж у дітей молодшого віку. Розвиток образного мислення студентів мистецьких спеціальностей є основою творчого розвитку та одним із його найефективніших чинників самореалізації, в результаті якого складається несподіване уявлення про предмет, що доповнює те уявлення, яке склалося на основі попереднього знання та емоційно-естетичного досвіду. Бажання студента-митця самореалізуватися, розкрити власні мистецькі здібності та можливості є чинником, властивим усім формам творчого студентського життя. Цей процес можливий за присутності поваги педагогів до особистості студента-митця, довіри та прийняття його особистісних цілей, потреб та інтересів, створення найбільш сприятливих умов для розкриття та розвитку його особистісного потенціалу, самовизначення та досягнення. Отже, одним із найважливіших напрямів у діяльності мистецьких закладів освіти має бути створення умов для професійно-особистісного розвитку майбутніх митців, формування їхньої творчої індивідуальності та професійної компетенції.

Українське суспільство наразі переживає соціально-психологічні труднощі, пов’язані передусім із пандемією у світі, нестабільним фінансово-економічним становищем і соціально-політичними негараздами, які зачепили кожну сім’єю. Усе це створює значну кількість стресогенних чинників для населення. Карантинні обмеження, постійне перебування людини в стресовому стані викликають труднощі з підтримкою психологічного комфорту членів нашого суспільства, зумовлені зміною умов життя. Усе це стосується також студентів, майбутніх психологів. Мета статті – виявити й дослідити психологічні особливості самоставлення в студентів-психологів, надати рекомендації. Стаття присвячена дослідженню феномена самоставлення. Предметом дослідження є психологічні особливості самоставлення в студентів-психологів різних років навчання. У статті наведено порівняння студентів першого курсу й об’єднаної групи другого і третього курсів, подані результати дають змогу дослідити розвиток самоставлення студентів без психологічного досвіду і студентів із певними психологічними знаннями. Робота буде цікава викладачам психології, здобувачам освіти, адміністрації закладів освіти. Надано аналіз наукових психологічних підходів до проблеми виявлення сутності поняття «самоставлення». Самоставлення визначено як специфічне, стійке ставлення людини до власного «Я», яке проявляється в особистісній, емоційній, соціальній і поведінковій сферах життєдіяльності. Розглянуто роботи таких учених, як С.Р. Пантилеєв, Н.І. Сарджвеладзе, В.В. Столін, І.І. Чеснокова, У. Джеймс, Ч. Кулі, Д. Мід, К. Роджерс, Р. Бернс, М. Розенберг, С. Куперсміт, А. Маслоу, С. Епштейн, С. Хартнер та інші. Наведено результати емпіричного дослідження, яке включало дослідження самоставлення за методикою «Дослідження самоставлення» С.Р. Пантилеєва, студентів першого, другого і третього років навчання напряму навчання 053 «Психологія». Виявлено, що така характеристика само ставлення, як самоцінність, має найвищий рівень вираженості, респонденти першої групи виявили тенденцію до низького рівня самоприхильності, респонденти другої групи отримали низькі показники рівня самозвинувачення. Інші характеристики в обох груп виявлені на середньому рівні. Згідно з проведеним статистичним аналізом, виділено, що за U-критерієм Манна-Уітні виявлено суттєві відмінності за показником самоприхильності. За результатами дослідження виявлено, що студенти-психологи першого курсу мають нижчий рівень самоприйняття й самоприхильності та вищий рівень самозвинувачення відповідно до старших курсів. Відповідно до результатів дослідження надано рекомендації.

У статті проаналізовано наукові підходи до проблеми духовної кризи особистості, основні ознаки та причини її виникнення, особливості прояву в юнацькому віці. Духовна криза розглядається як стан переживання втрати буттєвої основи існування, який виникає у відповідь на емоційну реакцію щодо індивідуально-значущої події або явища і супроводжується процесом пошуку сакрального. Генеза духовної сфери та виникнення криз духовного розвитку в юнацькому віці пов'язані з формуванням світогляду, внутрішньої позиції, моральної свідомості та самосвідомості. В емпіричному дослідженні використано методику «Діагностика духовної кризи» Л. Шутової та А. Ляшук, за допомогою якої студенти Центральноукраїнського педагогічного університету імені Володимира Винниченка визначили свій стан за категоріями: страждання, переживання відсутності свободи, страх смерті, самотність, безглуздість, відчуття гріховності, відповідальність, незадоволеність у минулому, теперішньому та майбутньому часі. Аналіз результатів засвідчив про домінування середнього рівня ймовірності виникнення духовної кризи та показників «напруженості екзистенційного вакууму». У часовому вимірі найбільш поширеним виявився регресивний та прогресивний тип духовної кризи. Піковий та низинний тип духовної кризи було діагностовано в 7,7% студентів, які потребували невідкладної психологічної допомоги. Розуміння проблематики психологічної допомоги охоплює весь спектр емоційного-смислового життя особистості. Узагальнено наукові підходи і визначено напрямки психологічної допомоги в руслі духовноорієнтованого підходув юнацькому віці. Ключові слова: духовність, духовна криза, екзистенційна криза, сенс життя, духовний розвиток, психологічне консультування у контексті духовноорієнтованого підходу.

Підручник, залишаючись основним дидактичним засобом навчання у школі та вузі, відіграє важливу роль у навчальному процесі. Він окреслює предметний зміст освіти та визначає види діяльності, призначені програмою для обов’язкового засвоєння. Одним із напрямів побудови підручника є цілеспрямоване формування усіма доступними засобами системи дидактичних функцій підручника та їх реалізація в його структурі.Засновником теорії підручника став чеський педагог Ян Амос Коменський, який не тільки створив перший ілюстрований підручник «Світ чуттєвих речей у картинках», що на сторіччя визначив шлях розвитку учбової книги, а і зафіксував теоретичні принципи побудови підручника, багато з яких зберігають свою цінність до теперішнього часу. У своїх наукових працях Я. А. Коменський чітко сформулював положення про научність (зміст повинен бути повним, ґрунтовно продуманим) та доступність (ясна чітка побудова, доступна для учня) підручника; про місце підручника в структурі навчання та його форму (невеликий за обсягом).Вітчизняна наука розглядає підручник як основний інструмент вчителя в процесі викладання учбових дисциплін. Теорія підручника постійно розробляється та вдосконалюється провідними вченими. Вона будується на основних принципах дидактики, враховує положення науки та теорії навчального предмета. Дидактичні основи шкільного підручника розробляли В. П. Беспалько, М. І. Бурда, Г. П. Бевз, Л. Я. Зоріна, В. В. Краєвський, І. Я. Лернер, Н. Ф. Тализіна та інші. Так, І. Я. Лернер визначає підручник, виходячи із уявлення про зміст освіти, як матеріалізовано зафіксований обсяг соціального досвіду. що потребує обов’язкового засвоєння [2]. В. П. Беспалько розуміє під підручником комплексну інформаційну модель, яка відображає основні елементи педагогічної системи – цілі навчання, зміст навчання, вибір та розробку дидактичних процесів, орієнтацію на організаційні форми навчання і яка дозволяє відтворити їх на практиці [1]. Історичні аспекти видання навчальної літератури взагалі та для вищої школи зокрема, розглянуто в дослідженнях В. Г. Бейлінсона, Д. Д. Зуєва, Т. Г. Купріянової. Втім, аналіз наукової літератури та існуючих підручників засвідчив недостатню розробку науково-педагогічних основ підготовки вузівського підручника, як інформаційно-методичного засобу забезпечення якості освіти для окремих категорій студентів. Деякі підручники були позбавлені науково обґрунтованих узагальнень і досягнень дидактики, психології, логіки, книгознавства. В кінцевому підсумку користувачі підручника зустрічалися з відсутністю обґрунтованих вимог до підготовки та використання цих досить важливих учбових книг. Разом з тим, учбова книга, що створена як базовий інструмент педагогічної діяльності в процесі навчання, може бути спроектована тільки на основі чіткого уявлення про цілі, форми і методи навчання і виховання конкретної групи людей. Тому перше, що необхідно визначити, – це місце підручника в системі наук.Створення якісного підручника для студентів-іноземців в сучасних умовах залежить від багатьох чинників. Будучи засобом навчання, підручник з одного боку, є важливим джерелом знань, носієм змісту освіти для значної маси студентів, в ньому формулюються і розкриваються основні наукові поняття, що передбачені програмою, визначається обсяг основ навчального матеріалу. З другого боку, підручник – це засіб навчання і як засіб навчання він покликаний допомогти студенту засвоїти навчальний матеріал в строго обумовлений програмою обсяг знань. Більше того, підручник повинен сприяти засвоєнню конкретних знань, напрацюванню студентами в процесі навчання умінь та навичок, досвіду самостійної творчої діяльності, вмінню орієнтуватися в навчальному предметі, шукати та знаходити необхідну інформацію. Він повинен сприяти накопиченню соціального досвіду студентів-іноземців, формуванню уміння оцінювати явища та події оточуючого середовища.Основою дослідницького підходу до найважливіших проблем підручника є діалектична єдність змісту та форми. Важко перелічити всі проблеми, що входять до дидактичної концепції підручника, але про їх актуальність свідчить необхідність визначення обсягу предметних знань, умінь та навичок, що повинні знайти відображення в кожному підручнику. Необхідно науково обґрунтоване дозування матеріалу, призначеного на кожну учбову годину з урахуванням специфіки предмету, принципу доступності, рівня розвитку студента, а також загального обсягу знань, що він повинен засвоїти у відповідний відрізок часу.Головною методичною умовою написання підручника для іноземних студентів є те, що матеріал з предмету має бути поданим російською або українською мовою як іноземною з урахуванням рівня володіння студентами цією мовою на кожному конкретному етапі навчання.Теорія підручника спирається на вікову психологію, широко використовує досягнення психологічної науки. Безумовним є, наприклад, зв’язок теорії підручника з психологією сприйняття та розуміння навчального матеріалу (читання та розуміння змісту тексту, сприйняття ілюстрованого матеріалу тощо ).Відповідно до вимог сучасної дидактики потрібно покращувати структуру підручника, кожного його компонента, виявляючи внутрішні резерви, за допомогою яких може бути активізовано процес навчання. В той самий час підручник не є єдиним засобом навчання, але, як і раніше, займає центральне місце в навчальному процесі.Матеріал багатьох посібників з математики, хімії, біології для іноземних студентів підготовчих відділень розподілений по заняттях, кожне з яких має таку структуру:– полімовний словник основних термінів теми та граматичні конструкції, за допомогою яких подається текстовий матеріал;– текст заняття, що містить основні положення теми;– питання до тексту, що передбачають пошук інформації, її трансформацію, а також практичні завдання, що формують навички використання теоретичного матеріалу для розв’язування різного типу задач [5].Навчально-методичний комплекс містить в собі велику кількість компонентів, що доповнюють підручник:– дидактичні матеріали;– словники;– довідники;– науково-популярна література,– інформаційно-комп’ютерні засоби навчання.Дидактичні функції підручника – це цілеспрямовано сформовані його властивості (якості) як носія змісту освіти і базового книжкового засобу навчання, що найбільш повно відповідає цільовому призначенню підручника в процесі реалізації змісту освіти в умовах розвиваючого та виховуючого навчання.Аналізуючи цілі та зміст навчання, враховуючи закономірності процесу засвоєння та індивідуальні особливості студентів-іноземців, можна виділити такі дидактичні функції підручника :– інформаційна;– трансформаційна;– систематизуюча;– закріплення, самоконтроль та самоосвіта;– інтегруюча;– координуюча;– розвиваюче-виховна;– діагностична.Даний перелік дидактичних функцій є, безумовно, відкритою системою що не претендує на закінченість, а, скоріше за все, є відправним для подальшого дослідження.Переваги наведеної системи дидактичних функцій полягають, на наш погляд, в тому, що вона, по-перше, спирається на системний підхід, відображає реальні вимоги реалізації змісту освіти. По-друге, конкретизує їх стосовно головного засобу навчання, яким є підручник. Можна стверджувати, що ні одна з перелічених дидактичних функцій підручника не протирічить загальним принципам та функціям навчання.Зупинимося конкретніше на перелічених функціях.Інформаційна функція.Поряд зі словом вчителя підручник є основним джерелом обов’язкової для засвоєння інформації. Підручник розкриває основний зміст освіти, інформує про нього іноземного студента підготовчого відділення. Сьогодні актуальним є питання дидактичного обґрунтування змісту освіти – обґрунтування того конкретного мінімуму знань про сучасний світ, який повинен бути сформованим в процесі пізнання, та тих засобів, які повинні забезпечити засвоєння змісту освіти, необхідний рівень розвитку та виховання студентів. Саме цьому цей мінімум має бути включеним до підручника, також має бути визначеним обов’язковий для засвоєння обсяг інформації. Формування інформаційної функції підручника має на увазі в першу чергу високу якість учбового матеріалу, його високий науковий рівень. Відбір текстів в посібниках з природничо-математичного циклу для іноземних студентів підготовчих відділень здійснюється за такими критеріями: короткі, змістовні тексти, насичені актуальною інформацією і дією; урахування майбутньої спеціальності студента та професійного інтересу; наявність набору термінів і слів (лексичного мінімуму).Трансформаційна функція.Підручник включає в себе перероблені, перетворені основи знань. Це перетворення відбувається на основі дидактичних принципів і правил для того, щоб зміст освіти був найкращим чином засвоєний студентом. Основним напрямком трансформації змісту предмета при переказі на рівень учбового матеріалу є:– забезпечення доступності освіти – дидактична переробка навчального матеріалу;– установлення значущих для певної категорії студентів зв’язків виучуваного матеріалу з життєвою практико;– оптимальна активізація навчання студентів шляхом введення елементів проблемного навчання, посилення його переконливості та емоційної виразності.Характерною рисою посібника для іноземних студентів підготовчих відділень є трансформація знань, символіки, логічних структур, отриманих іноземним студентом раніше з підручників в країні попереднього навчання в норми підручників вітчизняної освіти.Проблема дидактичної переробки вихідного матеріалу підручників з природничо-математичних дисциплін для підготовчих відділень для іноземних громадян досліджується багато років поспіль. Вона полягає в тому, щоб забезпечити належну комунікацію між підручником та студентом. До засобів забезпечення розуміння навчального матеріалу відносяться:– урахування базових знань студента;– опора на актуалізацію цих знань, встановлення між ними та новими знаннями міцних логічних зв’язків;– строга регламентація кількості пізнавальних задач, їх постановка в доступній для певного рівня підготовки вербальній формі.Забезпечення доступності, вміла дидактична обробка вихідного матеріалу є важливою складовою трансформаційної функції підручника. Трансформуючи науковий матеріал в навчальний, викладачі-методисти повинні дати в руки студентів інструмент практичного пізнання та впливу на світ і оточуючу реальність.Систематизуюча функція.В кожному підручнику повинно бути забезпечене строго послідовне подання інформації, яка є змістом навчального курсу, а сам підручник повинен навчати студента прийомам та методам наукової систематизації. Подача інформації іноземним студентам на підготовчому відділенні здійснюється за принципом поступового збільшення словникового запасу студентів. Реалізація систематизуючої функції є необхідною передумовою існування інших функцій підручника, що забезпечує цілісне уявлення про навколишній світ. Вона також повинна активізувати процес оволодіння студентами учбовим матеріалом на нерідній для них мові, допомогти викладачеві в управлінні процесом навчання.Функція закріплення та самоконтролю. Функція самоосвіти.Будучи носієм певного учбового матеріалу, підручник має полегшити студенту засвоєння та закріплення цього матеріалу, допомогти йому самостійно заповнити прогалини в знаннях та уміннях. Повна реалізація функцій закріплення знань і самоконтролю також, як і функція самоосвіти безпосередньо пов’язана з тими компонентами підручника, які мають забезпечити послідовне формування умінь працювати з навчальною книгою.Навчати студента – це, передусім, викликати в нього бажання вчитися і навчити його вчитися самостійно, при цьому вчитися активно, творчо, а не тільки копіювати та наслідувати. Підручник – це важливий інструмент в руках викладача, який має допомогти йому сформувати у студента потребу оволодіти не тільки конкретним змістом предмета, певним обсягом інформації, але і уміти узагальнювати вивчене, перевіряти вірогідність знань, застосовувати їх в тій чи іншій конкретній ситуації.Інтегруюча функція.Засоби масової інформації, технічні засоби навчання та інформаційно-комп’ютерні технології мають велику цінність для загальної освіти іноземного студента, але охоплюють (іноді дуже глибоко) якусь конкретну частину змісту освіти і така інформація залишається по своїй суті фрагментарною. В підручнику цілеспрямовано відібрано головне, він має дати цілісне уявлення про предмет навчання, а в кінцевому результаті в ньому повинні бути відпрацьовані в системі фундаментального знання. Розраховані на постійне та повсякденне користування протягом тривалого часу, підручники з дисциплін природничо-математичного циклу передусім інтегрують знання і уміння, набуті студентами-іноземцями в рамках учбової програми країн їх попереднього навчання, в різних видах діяльності та з різних навчальних джерел. Такі підручники володіють реальною можливістю для того, щоб послідовно формувати методи наукового мислення, виховувати у студентів уміння самостійно та вірно оцінювати факти мовою, яка не є для них рідною, переробляти всю ту масу інформації, яка поступає. Інтегруюча функція підручника служить, таким чином, певним каркасом, що з’єднує внутрішню структуру підручника і систему навчальних посібників, в яких закладені знання та уміння, що є опорними при вивченні матеріалу.Слід зазначити, що з усіх засобів навчання, що є в розпорядженні викладача, тільки підручник має інтегруючу функцію, тільки він здатен забезпечити внутрішній взаємозв’язок компонентів системи навчання з опорою на міжпредметні зв’язки.Координуюча функція.Принципова особливість підручника для студентів-іноземців полягає в тому, що він є ядром, навколо якого групуються всі інші засоби навчання. Підручник координує функціональне застосування всіх засобів навчання, а також використання відповідних змісту освіти відомостей, які несуть засоби масової інформації та інформаційно-комп’ютерні технології навчання. Координаційна функція підручника має максимально забезпечити викладачу диференційований підхід до навчання, виробити у студентів вміння орієнтуватися в потоці інформації, поглиблювати отримані знання, виробити вміння застосовувати ці знання в процесі практичної діяльності.Розвиваюче-виховна функція.Активна розвиваюче-виховна функція підручника визначається у великій мірі науковістю змісту освіти. У самих основах наук завдяки зв’язку навчання й життя закладені великі можливості формування світогляду особистості. Напрямки виховної функції є багатовекторними: виховується працелюбність, відповідальність, зосередженість, набувається системний підхід до розв’язання не тільки учбових, але і життєвих проблем.Підручникам з природничо-математичних дисциплін для підготовчих відділень, що рекомендуються студентам-іноземцям, вважаємо за необхідне додати діагностичну функцію з метою виявлення відповідності учбових програм з математики країн попереднього навчання студентів з вітчизняними навчальними програмами.

Purpose. The aim of the publication is to promote the perspective of creating a health-conscious higher education. The results of the SMART goal-setting and SWOT analysis shows the mental health support group’s possibilities in higher education. The theoretical part of this article deals with those points of view and theories, which can be found in the international special literature about the mental health of the teenagers and in accordance with the central theme of the study.In the course of our practice we find out that the stress in the daily life of students is inevitable. There are many opportunities to organize various preventive programs, the creation of which offers the possibility for acqusition of effective coping strategies and prevents from the recording of harmful behaviour traits. The study emphasizes on the supporting power of the community. Since the human is a social being and the community is a secure-base for the teens, we should offer for our youth opportunities in which they find out a new perspective. The start of a mental health program called Mental Nest, organized on the base of the Ferenc Rákóczi II Transcarpathian Hungarian College of Higher Education, was an innovational initiation, since there was no precedent for starting such a mental health group from the existence of the college.Methods. On most of the support group sessions we followed the aspects of the training method, we worked with group-dynamics techniques, stress and conflict management exercises as well as effective communication activities and games. Based on the needs assessment, the media method was used during the movie watching. For the purpose of intervention we used art therapy exercises and projective drawing techniques. The evaluation of the mental health project was performed by impact assessment, SMART goal-setting and SWOT analysis.Results. We concentrated on a regular weekly meatings running for 8 weeks. The initiation of the support group was considered as a desired mental health project. In the article the evaluation was carried out also in this regard with the help of SMART goal- setting and SWOT analysis.According to the revealed needs we developed a further project to establish a mental health support group. The aim was to create a closed group on the base of our higher educational establishment, where the first-year students become emotionally strong, their self-esteem becomes more positive, thus enabling them to redistribute their energy effectively for coping with stress and conflicts. Conclusions. The success of the project is confirmed by the fact that it can be the first step of supports the concept of health-conscious higher education.Key words: mental health project, support group, stress management, community, SMART goal-setting and SWOT analysis, health-consious higher educational establishment. Мета – популяризація перспективи створення вищої інстанції з охорони психічного здоров’я. Результати SMART- та SWOT-аналізів демонструють можливості психологічних гуртків з урахуванням потреб вищого навчального закладу.У теоретичній частині даної статті розглядаються положення та теорії, які містяться у міжнародних виданнях, присвячених психічному здоров’ю підлітків та пов’язаних із головною темою дослідження. Упродовж нашої діяльності виявили, що для студентів щоденний стрес є неминучим явищем. Є багато можливостей для організації різних програм превентивного характеру, завдяки яким ми надаємо можливість для засвоєння ефективних стратегій подолання проблем, і разом з цим уникаючи фіксації негативних проявів поведінки молоді. Дослідження насамперед звертає увагу саме на той компонент, який підкреслює силу спільноти у підтримці особистості. Будучи істотою соціальною, для людей, а особливо для підлітків громада являється базою безпеки. Виходячи із цього, ми маємо запропонувати для нашої молоді можливості знайти нові перспективи. Започаткування програми з ментальної гігієни під назвою «Ментальне гніздо» на базі Закарпатського угорського інституту імені Ференца Ракоці ІІ має інноваційний характер, оскільки з часу заснування закладу ініціювання групи ментального здоров’я такого масштабу являється безпрецедентним. Методи. Під час проведення регулярних щотижневих зустрічей і групових занять використовували методи із застосуванням вправ на розвиток групової динаміки, на подолання комунікативних бар’єрів, управління стресом та конфліктами. Спираючись на оцінку потреб, використовувалися методи медіа-педагогіки при демонстрації фільмів із подальшим обговоренням побаченого у рамках групової форми роботи, а також застосувалися методи проектного аналізу малюнків, у якому використовуються можливості психологічної інтервенції. Оцінювання проекту з психічного здоров’я було проведено за допомогою оцінки психологічного впливу і SMART- та SWOT-аналізів.Результати. Ми зосереджувалися на регулярних одноразових зустрічах упродовж восьми тижнів. Започаткування групи підтримки розглядалось нами як бажаний проект з ментальної гігієни. Оцінка результатів проводилася також відповідно до цілей проекту, відображених за допомогою SMART- та SWOT-аналізів. Відповідно до виявлених потреб розроблено подальший проект зі створення групи підтримки з ментального здоров’я. Нашою метою було створити на базі нашого закладу вищої освіти таку закриту групу, де у студентів-першокурсників стабілізується емоційний стан, їхня самооцінка стає більш позитивною, завдяки чому вони зможуть краще перерозподілити свою енергію для подолання стресу та конфліктів. Висновки. Успіх проекту підтверджує той факт, що він може стати першим кроком на шляху до створення Інституту сприяння здоров’ю.Ключові слова: проект у сфері ментального здоров’я, група підтримки, управління стресом, спільнота, SMART- та SWOT-аналіз, заклад здорового способу життя.

У статті проаналізовано психічне здоров’я: професійні ризики і здоров’я майбутнього фахівця в освітньому просторі. Розглянуто наукові погляди різних дослідників щодо визначення феномену «психічне здоров’я». Метою статті є аналіз психічного здоров’я: професійні ризики і здоров’я майбутнього фахівця в освітньому просторі. Визначено, що стан психічного здоров’я сучасних студентів характеризується великою кількістю індивідуальних якостей, а також, синтезом біологічно та соціально-обумовлених особливостей їх психічної сфери. До основних ознак психічного здоров’я майбутніх фахівців в освітньому просторі належить: успішне пристосування до навчальної діяльності; схвалення колективом; низький рівень тривоги; емоційна рівновага; здатність аналізувати отриману інформацію. Доведено, що для студентів в освітньому просторі характерні підвищені вимоги та різни види навантаження. В процесі навчання у вищому освітньому закладі відбувається становлення майбутнього фахівця, а його стан психічного здоров’я здійснює вплив на успішність навчання та стиль життя загалом. Висновки. До пріоритетних форми з метою збереження психічного здоров’я необхідно включити: просвітницьку діяльність, яка базується на наданні інформації майбутнім фахівцям щодо важливих питань покращення їх здоров’я; профілактику, у формі проведення бесід індивідуально чи для всієї групи; діагностування, психологічне консультування. Особливе значення має адаптації студентів першого курсу, тому їм потрібно приділити важливу увагу, тобто необхідна тісна співпраця з кураторами (наставниками) навчальних груп; вивченню особистісних якостей майбутнього фахівця, інформування студентів. Вважаємо, що необхідно інтегрувати досвід європейських колег в освітній сфері стосовно розв’язання проблеми, перш за все, врахування особливостей психічного здоров’я в національних програмах, нормативно-правових актах. Перспективи подальших досліджень у зазначеному аспекті є вивчення динаміки, соціальних та психологічних напрямів і основних факторів збереження та покращення психічного здоров’я майбутніх фахівців в освітньому просторі.

Дослідження присвячено феномену “прокрастинація”. Відкладання справ на потім стало буденністю досить великого відсотку студентів. У статті акцентується увага саме на студентах, оскільки в цей період життя людина характеризується набуттям почуття дорослості та самоідентичності, розпочинається планування майбутнього, що, зазвичай, потребує багато часу для роздумів. Навчальні і професійні досягнення стають визначальними для процесу становлення особистості в соціумі та її продуктивного існування в ньому. Основною перепоною цьому може стати прокрастинація, феномен якої полягає у схильності людини відкладати неприємні завдання на потім, тяжіння до справ, що приносять більше задоволення або швидший результат. Варто зауважити, попри свою поширеність у будь-якому віці, прокрастинація найбільше характерна саме для студентства, оскільки вона стає формою прихованого протесту юнака при виконанні діяльності, за яку особистість не готова нести відповідальність. У межах нашого дослідження ми розглядаємо прокрастинацію як вираження емоційної реакції на заплановані чи необхідні справи. Аналізуючи теоретичний базис феномену, ми спостерігали велику різноманітність його класифікацій за різними характеристиками. Виокремлено п’ять типів прокрастинації залежно від сфери її вияву: щоденна, або побутова – відкладання справи стає життєвою стратегією особистості, оскільки в неї відсутні навички виконання рутинної діяльності; прокрастинація прийняття рішень; невротична прокрастинація – відкладання прийняття важливих рішень, які однозначно вплинуть на подальше майбутнє особистості; компульсивна прокрастинація – поєднання поведінки з прокрастинацією прийняття рішен є хронічним виявом феномену; академічна – відкладання виконання навчальних завдань.

The article is devoted to one of the current problems, the peculiarities of the formation of a healthy lifestyle of students in the educational institution. It is noted that at present the issue of a healthy lifestyle has become especially relevant. Purpose: the characteristics are analyzed, which include a number of pedagogical means of forming a value attitude to a healthy lifestyle of student youth. It is established that the state of health of the young generation is one of the important factors in the health of the Ukrainian nation. It is noted that to provide students with sufficient information about the importance of a healthy lifestyle during the learning process. Methods: It is noted that low functional indicators in health and physical development play an important role in this issue. It has been found that diseases of the nervous system (neurotic disorders) and sense organs are common among the diseases. It is described that students have low emotional resilience, being in a state of stress due to learning and interpersonal relationships with classmates and teachers. Addressed a number of problems related to the cardiovascular and respiratory systems (pharyngitis, chronic tonsillitis), diseases of the gastrointestinal tract (gastritis and cholecystitis) and musculoskeletal system. The main factors in the formation of a healthy lifestyle are considered, namely the involvement of students in physical education classes outside of school hours, the implementation in everyday life of scientifically proven recommendations on rational work, physical performance, rest and nutrition. The results drew attention to the problem of forming a healthy lifestyle in student youth depends on themselves and not on doctors and drugs. It is noted that medicine will not help if students neglect healthy life skills. The conclusions prove that the human body can be healthy only if you follow good health habits and clear principles (absence of bad habits, systematic tonic muscle support, hardening of the body, proper nutrition).Key words: health, skills, sports, bad habits, informing students, main components of health, university education, stress, physical activity. Стаття присвячена одній з актуальних проблем особливостей формування здорового способу життя студентів в умовах навчального закладу. Зазначено, що нині питання здорового способу життя набуло особливої актуальності. Проаналізовано характеристики, котрі включають низку педагогічних засобів формування ціннісного ставлення до здорового способу життя студентської молоді. Встановлено, що стан здоров’я молодого покоління – це один із важливих чинників здоров’я української нації. Наголошено на наданні студентам достатньої інформації про важливість здорового способу життя під час навчального процесу. Важливу роль у цьому питанні відіграють низькі функціональні показники у стані здоров’я та фізичному розвитку. З’ясовано, що серед захворювань поширеними є хвороби нер-вової системи (невротичні розлади) та органів чуттів. Описано, що студенти мають низьку емоційну стійкість, перебуваючи у стані стресу через навчання та міжособистісні стосунки з одногрупниками й викладачами. Звернено увагу на низку проблем, пов’язаних із серцево-судинною та дихальною систе-мами (фарингіти, хронічні тонзиліти), захворюваннями кишково-шлункового тракту (гастрити та холецистити) та опорно-рухового апарату. Розглянуто основні чинники у формуванні здорового способу життя, такі як залучення студентства до занять фізичною культурою в позанавчальний час, втілення в повсякденний побут науково доведених рекомендацій щодо раціонального режиму праці, фізичної працездатності, відпочинку та харчування. Звернено увагу на те, що формування у студентської молоді здорового способу життя залежить від них самих, а не від лікарів та ліків. Зазначено, що медицина не допоможе, якщо студентство нехтує здоровими життєвими навичками. Доведено, що організм людини може бути здоровим лише за умов дотримання корисних для здоров’я звичок та чітких принципів (відсутність шкідливих звичок, систематична тонусна підтримка м’язів, загартування організму, раціональне харчування).Ключові слова: здоров’я, навички, спорт, шкідливі звички, інформування студентів, основні складові частини здоров’я, навчання у ВНЗ, стрес, рухова активність.

The article touches upon the problem of the influence of music on the personality of the child and the peculiarities of his perception. It is proved that the ability of music to influence a person depends not only on the genre variety of the music itself, but also on various social and psychophysiological characteristics of the individual. The purpose of the research is to determine the specifics of music in the process of physical, aesthetic and spiritual education of a person. Research methods – analysis of literary sources on musical pedagogy, theory and methodology of psychology, defectology and pedagogy; questioning of students. It is analyzed that musical education, considering the physiological foundations of perception and performance of music, is most successfully carried out on the basis of a special methodology that meets innate inclinations. The author’s approaches to the problem of the influence of music on the emotional, aesthetic and spiritual development of the younger generation are considered. Research results – analysis of author’s techniques using music on the human body. It is noted that a huge number of world and Ukrainian researchers and artists turned to musical folklore and folk songs, the content centre of which is moral and spiritual values. The strength of the emotional impact of a piece of music depends on the veracity of the artistic coverage of historical moments, the author’s manner, socially important glorified problems. Conclusions. It has been proven that it is music that evokes an emotional response in children before other arts. The significant effects of music practice on muscle energy, respiration, circulation and blood pressure, pulse and heart rate are described. It is noted that in the process of communicating with works of various musical genres, the aesthetic consciousness and spiritual development of the younger generation is formed. It is noted that music lessons contribute to the development of the creative abilities of the younger generation, because music inherently encourages creativity, which is impossible without mastering a certain combination of specific knowledge, competencies and skills. With the help of music, children reproduce and transmit their emotions and feelings in independent creativity, multi-sided and comprehensively affects the personality, contributes to the creative self-realization of the individual.Key words: music perception, emotional perception, emotional impact, feelings, emotional states, chil-dren’s emotional sphere, art, musical work, spiritual needs, musical art, personality. У статті порушено проблему впливу музики на сучасну особистість молодого покоління та осо-бливості її сприймання. Доведено, що здатність музики впливати на людину залежить не лише від жанрової різновидності самої музики, а й від різних соціальних і психофізіологічних особливостей особистості. Мета дослідження – визначити специфіку музики в процесі фізичного, естетичного та духовного виховання особистості. Методи дослідження – аналіз літературних джерел з музичної педагогіки, теорії та методики психології, дефектології та педагогіки; анкетування студентів. Зазначено, що музичне виховання, розглядаючи фізіологічні основи сприймання і виконання музики, найбільш успішно здійснюється на основі спеціальної методики, яка відповідає вродженим задаткам. Розглянуто авторські підходи до проблеми впливу музики на емоційний, естетичний та духовний розвиток молоді. Результати дослідження – аналіз авторських методик із впливу музики на організм людини. Зазна-чено, що величезна кількість світових та українських дослідників та діячів мистецтва зверталися до музичного фольклору та народної пісні, змістовий центр яких становлять моральні та духовні цінності. Сила емоційного впливу музичного твору залежить від правдивості художнього висвітлення історичних моментів, авторської манери, суспільно важливих оспіваних проблем. Висновки. Доведено, що саме музика викликає емоційний відгук у молодого покоління раніше від інших мистецтв. Описано значний вплив занять музикою на м’язову діяльність, на дихання, на кровообіг і кров’яний тиск, пульс і серцебиття. Наголошено, що в процесі спілкування з творами різних музичних жанрів формується естетична свідомість та духовний розвиток молодого покоління. Зазначено, що заняття музикою спри-яють розвитку творчих здібностей молоді, тому що музика у своїй суті спонукає до творчості, яка неможлива без засвоєння певного поєднання специфічних знань, компетенцій та умінь. За допомогою музики діти відтворюють та передають свої емоції та почуття у самостійній творчості, яка багатосто-ронньо та комплексно впливає на особистість, що сприяє творчій самореалізації особистості.Ключові слова: сприймання музики, емоційне сприймання, емоційний вплив, почуття, емоційні стани, емоційна сфера дітей, мистецтво, музичний твір, духовні потреби, музичне мистецтво, особистість.

У підготовці лікарів нової генерації сьогодні основний акцент робиться як на засвоєнні студентами знань, вмінь, навичок, формуванні професійної компетентності, так і на формуванні гармонійних, усебічно розвинутих особистостей, які мають позитивні, комфортні стосунки з соціумом. Ускладнення програми навчання, широке використання технічних засобів у сучасному освітньому процесі, інтенсифікація навчання, збільшення кількості інформації та підвищення вимог до якості навчання зумовлюють закономірне збільшення інтелектуального, навчального та нервово-психічного навантаження. Тривалий вплив інформаційних перенавантажень знаходить своє негативне відображення не лише на фізичному самопочутті людини, але й на її психологічному функціонуванні. У студентському віці молодь володіє великими можливостями для напруженої розумової праці, цей період є заключним етапом вікового розвитку психофізіологічних і рухових можливостей організму. Адаптацію студентів до навчання у закладі вищої освіти – одну з фундаментальних міждисциплінарних наукових проблем – необхідно розглядати як динамічний, багатосторонній і комплексний процес, що став предметом особливої уваги педагогів, психологів, медиків. Унаслідок емоційної нестабільності, стресових ситуацій, що призводять до неврологічних та рухових розладів, згідно з нейрогенною теорією, часто виникає бруксизм, чому сприяють і різноманітні відхилення в будові та функціях зубощелепної системи. Мета дослідження полягає в оцінці нервово-емоційного напруження студентів у період екзаменаційної сесії та виявленні відхилень, пов’язаних із психоемоційним станом студентів, у функціях зубощелепної системи. Ми провели клінічне стоматологічне обстеження за загальноприйнятими методиками 165 студентів віком від 20 до 25 років на кафедрі дитячої стоматології Тернопільського національного медичного університету імені І. Я. Горбачевського МОЗ України. Для встановлення типу темпераменту було проведено анкетування за опитувальником Г. Айзенка; для встановлення психоемоційного стану – анкетування з використанням опитувальника Г. Айзенка та PS шкал Міннесотського багатомірного особистісного опитувальника; для оцінки особистісної шкали проявів тривоги – опитувальник I. Teylor. Діагностику наявності та оцінку ступеня вираженості бруксизму здійснювали за допомогою BruxChecker®. Ми застосували алгоритм вибору оптимального методу лікування, направленого на усунення етіологічного фактора – психоемоційної нестабільності з урахуванням психофізіологічних особливостей конкретного випадку та стоматологічне лікування відхилень у функціях зубощелепної системи. Проведені нами дослідження доводять ефективність лікування бруксизму у випадку діагностичного визначення превалюючого етіологічного фактора та впливу саме на нього, що приводить до нормалізації всіх інших факторів.

Актуальність статті зумовлена відсутністю в сучасній лінгводидактиці опису комплексного використання методу кейсів і виявлення його специфіки у процесі навчання української мови іноземних студентів медичних спеціальностей. Для таких студентів особливо важливими є вміння професійно-комунікативної взаємодії в реальних ситуаціях клінічної практики, сформованість яких стає запорукою створення професійно-комунікативного іміджу майбутніх лікарів, що безпосередньо впливає на ефективність лікування. Кейс-метод інтенсифікує навчання української мови як іноземної, а також може з легкістю прилаштовуватися до дистанційного формату проведення практичних занять. Авторка статті визначає методичні особливості використання кейс- методу під час мовної підготовки іноземних студентів-медиків до реалізації необхідних комунікативних стратегій у реальних професійно- комунікативних ситуаціях. Наведено структуру та приклад навчального кейсу, описано специфічні критерії, якими доцільно послуговуватись укладачам кейсів; рекомендовано методичний алгоритм роботи з кейсом на практичному занятті. Якщо враховувати пропозиції, висвітлені в цій статті, то можна досягти таких результатів: мотивування іноземних студентів до вирішення професійно-комунікативних завдань засобами української мови; сформованості вмінь у комбінованих видах мовленнєвої діяльності; розвитку вмінь реалізації діагностувальних, рекомендаційних, лікувальних комунікативних стратегій; тактик знайомства, підтримки, емоційної рівноваги, категоричної рекомендації, пом’якшеної рекомендації та співробітництва з активним використанням мовних і мовленнєво-етикетних засобів. Усі висновки статті зроблено на основі теоретичного аналізу лінгвістичних і лінгводидактичних досліджень і практики навчання іноземних студентів медичних спеціальностей у межах дисципліни «Українська мова за професійним спрямуванням».

У статті актуалізовано проблему сприйняття дистанційного навчання суб’єктами освітнього процесу загалом і в межах закладів фахової передвищої освіти (коледжів). Запропоновано можливий шлях її вирішення, що ґрунтується на порівняльному аналізі думок викладачів і студентів закладів фахової передвищої освіти (коледжів) щодо сприйняття ними дистанційного навчання. Описано досвід використання дистанційного навчання за кордоном як до епідемії коронавірусної інфекції (COVID-19), так і під час її поширення. Узагальнено вітчизняні та іноземні рекомендації щодо впровадження дистанційного навчання. За розробленим авторським опитувальником представлено результати аналізу анкетування суб’єктів дистанційного навчання. Запитання опитувальника стосувались загальної характеристики стану дистанційного навчання в період пандемії та особливостей сприйняття дистанційного навчання викладачами і студентами коледжів. Схарактеризовано умови позитивного сприйняття студентами та викладачами дистанційного навчання. Обґрунтовано появу причинно-наслідкових ланцюжків: «низька якість навчальних матеріалів – низький рівень якості знань – обурення несправедливістю оцінювання – зниження мотивації до навчання» (для студентів) і «відсутність технічної та методичної допомоги – проблеми з вчасним і якісним оцінюванням – конфлікти зі студентами – емоційне напруження і професійне вигоряння» (для викладачів). На основі кореляційного аналізу показано статистично значущий зв'язок у думок студентів і викладачів щодо перспективності дистанційного навчання та неоднозначності результатів дистанційного навчання. Виявлено проблемні психологічні чинники: недосконалий зворотний зв’язок, відсутність емпатії та інтеракції, які здатні мотивувати студентів до навчання; низька самосвідомість і самодисципліна студентів, проблеми з об’єктивністю оцінювання знань. Констатовано потреби (технічні, матеріальні, психологічні, адміністративні) учасників освітнього процесу, які впливають на сприйняття дистанційного навчання. Спроєктовано перспективні розвідки щодо покращення сприйняття дистанційного навчання.

Статтю присвячено проблемі професійної адаптації майбутнього вчителя початкових класів, а саме розглядаються аспекти що стосуються здійснення моніторингу та оцінки стану професійної адаптації при проходженні педагогічної практики. Уточнено сутність моніторингу професійної адаптації майбутніх учителів початкових класів при проходженні педагогічної практики та вказано на основні інструменти моніторингу. Визначено, що встановлення єдиної системи діагностики професійної адаптації майбутнього вчителя початкових класів є необхідним для вчасного виявлення та запобігання виникненню труднощів і психологічних бар’єрів у практикантів у процесі педагогічної практики. Встановлено потребу у проведенні такої діагностики на підставі результатів проведеного опитування майбутніх учителів початкових класів. Здійснення моніторингу професійної адаптації у процесі проходження практики розглядається як необхідна умова успішності цього процесу. На прикладі досвіду практичної підготовки студентів за спеціальністю 013 «Початкова освіта» бакалаврського рівня вищої освіти у Київському університеті імені Бориса Грінченка виділено етапи професійної адаптації студентів у процесі проходження різних видів педагогічної практики, а саме: ввідний, початковий, основний, підсумковий. Визначено особливості цих етапів. Виявлено критерії професійної адаптації майбутнього вчителя початкових класів при проходженні педагогічної практики за мотиваційно-ціннісним, когнітивним, діяльнісно-процесуальним та емоційно-рефлексивним компонентами. Нами виділено три рівні, при яких відбувається вияв встановлених показників професійної адаптації студентів у процесі педагогічної практики (початковий, достатній, високий) та охарактеризовано кожен із них.

У статті здійснено теоретичний аналіз проблематики вибору шлюбного партнера молоддю, визначено такі провідні психологічні чинники цього процесу: фізична і фізіологічна зрілість; сексуальна, соціальна та педагогічна, а також господарська, інструментальна і психологічна готовність. Установлено, що сучасний шлюб усе менше регламентується економічними чи політичними чинниками, не залежить від чіткого розподілу праці або ієрархії авторитету, оскільки нормативний тиск суспільства на стан шлюбності послаблюється. Такий стан речей спонукає до того, що провідними детермінантами, які впливають на прийняття рішення щодо одруження, стають духовна близькість, кохання, єдність цінностей і світосприймання. Представлено результати емпіричного дослідження, які дали змогу виявити провідні ціннісні орієнтації на шляху підготовки молоді до шлюбно-сімейних стосунків. Виявлено, що майбутні шлюбні партнери серед ціннісно-мотиваційних компонентів віддають перевагу коханню, взаєморозумінню і взаємоповазі. Крім того, визначено високі рівні «розуміння» та «емоційного тяжіння», а також середній рівень «поваги» у студентів молодших курсів до потенційних партнерів шлюбно-сімейних стосунків. Випробувано застосування проєктивної методики задля діагностики емоційно-регулятивного компоненту психологічної готовності молоді до вступу у шлюбно-сімейні відносини, а саме асоціативне відношення емпіричної бази досліджуваних до таких категорій, як «сім’я», «шлюб», «Я». З метою оптимізації ставлення учасників тренінгу до самих себе, підвищення ефективності їх взаємодії із потенційним партнером у різних життєвих ситуаціях, усвідомлення та інтеріоризування цінності взаємного кохання і спільності поглядів як основи довготривалих шлюбно-сімейних стосунків представлено тренінгову програму «Формування психологічної готовності молоді до шлюбу» та визначено ефективність її використання. Окреслено перспективу подальшої роботи, яка полягає у з’ясуванні зв’язку між готовністю молодих людей до шлюбно-сімейних відносин та особливостями гендерної ідентичності молоді.

Види єдиноборств є специфічним засобом психофізичного тренування. Вироблення оптимальних алгоритмів функціонування психіки засобами фізичного впливу над тілом, мобілізація зусиль для подолання екстремальних факторів складної праці вимагають швидко й свідомо входити в специфічний психофізичний стан, в якому раціональна техніка визначає вимоги до розвитку рухових якостей, а рухові якості є основою для реалізації ефективних професійних рухових дій. Вимоги до особистості фахівця водного транспорту як спеціаліста екстремального профілю визначаються базовим комплексом професійно важливих психофізичних якостей, до яких належать: увага, мислення, оперативна пам’ять, емоційна стійкість, саморегуляція, соціально-комунікативні якості, достатній рівень здоров’я та професійна фізична підготовленість. Єдиноборствам притаманні такі особливості: оперативний характер діяльності, висока психічна напруженість, динамізм, нестандартні умови вирішення завдань, залежність результату від особливостей протидії супернику в часто мінливих стресових умовах явно вираженої конфліктної взаємодії. Запропонована методика застосування видів єдиноборств під час підготовки здобувачів вищої освіти до професійної діяльності містить такі стадії: 1) прийняття техніко-професійного рішення в екстремальній ситуації з двома фазами: формування рухової установки (вибір мети дії) і формування завдання в конкретних умовах; 2) вибір способів вирішення ухваленої техніко-професійної дії, тобто конкретної програми її реалізації; 3) реалізація прийнятого техніко-професійного рішення у порівняно простих умовах, без наявності суттєвих перешкод, і в більш складних, що вимагають оперативної реакції на конкретну ситуацію і відповідної корекції параметрів рухів або дій; 4) зміна самої рухової установки (зумовлена переважно тактично-професійним міркуванням). На факультативному занятті із самозахисту за темою «Поєдинок із рукопашного бою» зі здобувачами вищої освіти I та II курсів у кількості 30 осіб вимірювання психологічного напруження (за методом пульсового режиму) визначило перевагу студентів II курсу, в яких спостерігався оптимальний пульс під час виходу на татамі, впродовж поєдинку і після, що є показником стабільного рівня нервового стану й характеризує високі психофізичні якості. У здобувачів вищої освіти I курсу з досвідом та технікою, набутою впродовж I семестру навчання, різке коливання показників ЧСС до початку поєдинку (від 100–120 поштовхів у хвилину до 150–160 поштовхів у хвилину) супроводжувалося підвищеним передстартовим хвилюванням і вказувало на нестабільність нервово-психічного стану. Визначена нами в дослідженні динаміка змін ЧСС у здобувачів вищої освіти підтверджує вплив засобів єдиноборств (на прикладі рукопашних поєдинків) на рівень психофізичної підготовленості, який залежить від наявності оптимальної психічної напруги та від досвіду підготовки.

У статті розглядаються ключові детермінанти формування вольових якостей студентів у процесі хорової діяльності і напрями, які є найбільш перспективними у навчанні. Одним з таких оптимальних напрямів навчання у закладах мистецької освіти, який передбачає забезпечення втілення творчих досягнень у навчально-виховний процес і разом з тим дозволяє розкрити можливості особистісного пошуку студентів, є формування їх індивідуальних якостей, умінь, навичок. Визначено ключові детермінанти формування вольових якостей майбутніх хорових диригентів, що впливають на якість фахового навчання. Проблема формування вольових якостей особливо значуща у диригентсько-хоровій практиці, оскільки потребує витримки у вивченні хорових творів та у виконанні їх перед глядацькою аудиторією. Результативність хорової діяльності в значній мірі визначається стабільністю концертних виступів. Хоровий спів це особливий вид колективної музично-творчої діяльності, який формує вольовий стан як виконавців так і диригента, їх вміння здійснювати перевтілення, самоконтроль і корекцію вокально-хорових дій. Будучи провідним компонентом хорової діяльності, вольові якості диригента детермінують рівень вокальної, слухової, фізичної, психологічної, емоційної підготовленості, що забезпечує хорових співаків виконувати твори на відповідному рівні, не зважаючи на те, що вони знаходяться в стресовій ситуації в процесі публічних виступів. У статті розглядаються основні вольові якості хорового диригента: цілеспрямованість (підпорядкування своїх дій поставленим цілям, визначення оптимальних шляхів і засобів досягнення мети); ініціативність (рішучість на нові творчі ідеї); самостійність (обґрунтування вольових дій та самостійне прийняття музично-художнього рішення); рішучість (швидке та впевнене обґрунтування свого творчого задуму); самовладання (вміння подолати страх, паніку у процесі концертних виступів); наполегливість (подолання труднощів у роботі з хоровим колективом, з тривалою напругою творчої енергії домагатися поставленої мети); організованість (вміння планувати свої дії і керуватися цими планами у навчальній діяльності).

У перекладі з грецької мови діагностика (diagnōstikos) означає здатність до розпізнання [1, 223]. «Педагогічна діагностика нараховує стільки ж років, як і уся педагогічна діяльність» [2, 6], але поняття «педагогічна діагностика» є відносно новим у світовій науці. Як відмічає К. Інгенкамп, він запропонував це поняття «... за аналогією з медичною і психологічною діагностикою у 1968 р. ...» [2, 6].Аналіз літератури [2–11] та ін. свідчить, що педагоги одностайні у визнанні необхідності діагностики особистісних якостей тих, хто навчається, і систематичного докладного аналізу їх навчальних досягнень з метою оптимізації навчального процесу. З цього приводу Ю. Бабанський підкреслює, що «... сама структура процесу навчання передбачає функціонування компонента зворотного зв’язку, без якого неможливо забезпечити регулювання і коригування цього процесу, проектування і конкретизацію нових цілей навчання» [12, 36].Педагогічна діагностика є багатоплановим напрямом педагогічної науки, який швидко розвивається. Тому не дивно, що існує багато підходів до визначення змісту цього поняття. Розпочнемо аналіз з авторського визначення педагогічної діагностики, яке запропоновано К. Інгенкампом:«Педагогічна діагностика призвана, по-перше, оптимізувати процес індивідуального навчання, по-друге, в інтересах суспільства забезпечити правильне визначення результатів навчання и, по-третє, керуючись критеріями, що заздалегідь розроблені, звести до мінімуму помилки під час переводу тих, хто навчається, з однієї навчальної групи до іншої, під час направлення їх на різноманітні курси і вибору спеціалізації навчання. Для досягнення цих цілей у ході діагностичних процедур, з одного боку, встановлюються передумови, що мають окремі індивіди і представники навчальної групи у цілому, а з іншої, визначаються умови, які необхідні для організації планомірного процесу навчання і пізнання. За допомогою педагогічної діагностики аналізується навчальний процес і визначаються результати навчання. При цьому під діагностичною діяльністю розуміється процес, у ході якого (з використанням діагностичного інструментарію або без нього), додержуючись необхідних наукових критеріїв якості, вчитель спостерігає за тими, хто навчається, та здійснює анкетування, обробляє дані спостережень і опитувань та повідомляє про отримані результати з метою описати поведінку, пояснити мотиви або передбачити поведінку в майбутньому» [2, 8].К. Інгенкамп підкреслює, що існує протиріччя між педагогічними і суспільними задачами педагогічної діагностики. У залежності від того, яка саме задача вирішується, відрізнятимуся функції і принципи діагностики. Деякі методи діагностики можуть ефективно застосовуватися тільки для вирішення однієї з цих задач. Тому для прозорості подання матеріалу будемо застосовувати поняття педагогічна експертиза, для підкреслення, що розуміється саме педагогічна діагностика в інтересах суспільства, на відміну від педагогічної діагностики, яка застосовується для оптимізації процесу навчання, тобто в інтересах того, хто навчається.Проведений аналіз науково-педагогічної літератури [2; 3; 12; 7; 4; 5; 8; 10; 11] та ін. свідчить, що серед дослідників немає суперечностей щодо таких ознак педагогічної діагностики:реалізує зворотний зв’язок в системі управління навчальним процесом;здійснюється з метою покращення процесу навчання (індивідуального або освіти у цілому) через вплив на умови і методи навчання;здійснюється невідривно від процесу навчання і є складовою цього процесу;передбачає здійснення педагогічного діагнозу, тобто детальний аналіз стану і динаміки розвитку студента, виявлення обставин недоліків, що дозволяє класифікувати студента за певним комплексом параметрів;передбачає аналіз передумов навчання, що мають окремі студенти або група у цілому;передбачає аналіз умов навчання, тобто перебігу навчального процесу і впливових факторів;забезпечує прогнозування перебігу навчального процесу.Деякі дослідники також включають до ознак діагностики здійснення оцінювання ([10; 5; 7] та ін.) і заохочення [5; 2] тих, хто навчається. На наш погляд, реалізація функції заохочення шляхом позитивної або негативної оцінки не є ознакою діагностики і більш притаманна контролю. Якщо припустити, що заохочення є необхідною функцією діагностики, арсенал методів діагностування суттєво звузиться. Чи будуть студенти відверто відповідати на запитання анкети, якщо вони знають, що за результатами дослідження їх похвалять або оцінять негативно? Чи скористається студент у вільний від аудиторних занять час автоматизованою системою тестування з метою закріпити власні знання і спрямувати навчальні зусилля, якщо виставлена системою оцінка може вплинути на підсумкову. Діагностика передбачає докладний аналіз не тільки навчальних досягнень, але і здібностей до певних дій, тобто властивостей особистості. По-перше, це висуває підвищені вимоги до докладності інформації про студента, тому не можна нехтувати високоінформативними методами діагностики, в тому числі такими, що не захищені від умисного спотворення результатів студентами. Потрібна довіра студентів до діагностичних заходів, їх впевненість, що результати не викликатиме негативних емоцій або інших наслідків. По-друге, докладна діагностика особистості є дуже делікатною сферою діяльності, спроби емоційно-ціннісного оцінювання здібностей можуть викликати неадекватну реакцію з боку студента, оскільки здібності у студентському віці здебільшого сформовані і їх розвиток дуже ускладнений. Психологи, наприклад, ніколи не оцінюють властивості випробуваних як добрі або погані: мова завжди йде про те як вибрати сферу діяльності, щоб оптимально реалізувати власну особистість.Щодо оцінювання, то воно має дві складові. По-перше, оцінка –«вимірювання знань, умінь, навичок, погляд на їх рівень» [3, 362], і у такому розумінні оцінювання, безумовно, є функцією педагогічної діагностики. З іншого боку оцінка передбачає вплив на особистість «... вона може виявитися у похвалі словом, жесті, міміці вчителя, короткому судженні, догані, оціночному вислові» [3, 362]. Така емоційно-ціннісна оцінка, на наш погляд, не відповідає завданням педагогічної діагностики, як було показано вище. І. Підласий застосовує термін «оцінювання» у зв’язку з метою педагогічної діагностики: «Метою дидактичного діагностування є своєчасне виявлення, оцінювання і аналіз перебігу навчального процесу у зв’язку з його продуктивністю» [7, 544]. Але це не оцінювання учня як особистості. Мова йде про аналіз навчального процесу з точки зору його продуктивності. І. Підласий також розглядає оцінку як «... спосіб раціонального визначення особистого рейтингу ...» [7, 546], – такий підхід насамперед передбачає не оцінку, а самооцінку за результатами вимірювання окремих властивостей особистості та її навчальних досягнень. Щоб уникнути багатозначності поняття «оцінювання», пропонуємо для педагогічної діагностики застосовувати терміни «вимірювання» і «аналіз».Сказане не заперечує високого значення оцінювання і заохочення для управління навчальною діяльністю студента.Якісне визначення поняття педагогічної діагностики не можливе без встановлення зв’язків між ним і традиційним поняттям педагогічного контролю. Традиційно педагогічна діагностика розвивалася як складова педагогічного контролю. Це знайшло відображення у науковій і навчальної педагогічної літературі ([3; 13; 4] тощо), і закріплено у «Критеріях оцінювання навчальних досягнень» [14] через виділення діагностико-керуючої функції педагогічного контролю «... що допомагає виявити причини труднощів, які виникають в учня у навчанні, прогалини у знаннях і вміннях, і визначити конкретні шляхи усунення недоліків» [3, 363]. Таким чином, сутність діагностико-керуючої функції педагогічного контролю відповідає сутності педагогічної діагностики.В. Бондар розглядає педагогічну діагностику як новий рівень педагогічного контролю: «контроль з боку вчителів за результатами діяльності учнів трактується як педагогічна діагностика і виходить за межі перевірки й оцінювання знань, вмінь та навичок. За педагогічної діагностики, яка здебільшого застосовується до виховання, враховуються індивідуальні особливості учнів: їхні інтереси, потреби й мотиви; захоплення, нахили, здатності та здібності; особливості перебігу психічних процесів – мови й мислення; уваги, уяви і фантазії; пам’яті, емоцій, волі тощо» [8, 183].І. Підласий [7], Н. Морзе [10] і Л. Крившенко [15] розглядають педагогічний контроль як складову педагогічної діагностики.Г. Атанов виділяє два підходу до проведення контролю: на основі «... інтегральної оцінки того, що знає або вміє той, хто навчається ...» [16, 154] або на основі педагогічної діагностики, яка «... проводиться з метою управління навчальним процесом, його корекції ...» і передбачає визначення того, «що саме не знає / не вміє той, хто навчається ...» [16, 155]. Таким чином бачимо, що є спільні методи, що застосовуються і для контролю, і для діагностики. Однак, є методи контролю, що визначають інтегральну оцінку результату навчальної діяльності студента, такі методи не дають достатньої інформації з точки зору діагностики. З іншого боку, частина методів діагностики, таких як, наприклад, анкетування не можуть застосовуватися для здійснення контролю, оскільки студент може умисно спотворити результати з метою отримання позитивної оцінки.На нашу думку педагогічний контроль і педагогічна діагностика відрізняються за метою і спрямованістю результатів, тому це різні, хоча і дуже близькі поняття. Мета педагогічного контролю – корекція особистості студента, його дій, ставлення до навчання, крім цього, контроль виконує і діагностичну функцію. Мета діагностики – інформаційне забезпечення системи управління навчальним процесом, вибір оптимального методу навчання у конкретний момент навчального процесу.Педагогічна діагностика і педагогічний контроль здійснюються невідривно від навчального процесу і є компонентами навчального процесу, методи контролю і діагностики виконують навчальну функцію і можуть розглядатися як своєрідні методи навчання [7, 545]. У практиці навчання діагностика і контроль здебільшого здійснюються спільно: з одного боку, діагностика є однією з функцій педагогічного контролю, з іншого боку, педагогічний контроль часто застосовує методи діагностики. Але різна спрямованість педагогічного контролю і педагогічної діагностики змушує розглядати їх окремо як різні підсистеми педагогічної системи. З урахуванням поглядів на педагогічну систему як багатовимірну «... з такими основними векторами: організаційним, управлінським, діалогічним ...» [17] можна сказати, що педагогічний контроль відноситься до організаційного вектору, а педагогічна діагностика до управлінського. У таблиці 1.1 наведено фактори що зумовлюють диференціацію понять педагогічна діагностика і педагогічний контроль.Таблиця 1.1. педагогічний контрольпедагогічна діагностикаі контроль, і діагностика є компонентами педагогічної системидіагностика є однією з функцій контролюпедагогічний контроль застосовує деякі методи діагностикиконтролювати можна тільки те, що свідомо формується (навчальні досягнення, поведінку тощо)педагогічній діагностиці підлягають не тільки навчальні досягнення студента, але і його початкова підготовка, мотиви, деякі психофізіологічні властивості, що впливають на ефективність навчання, тощоконтроль передбачає прямий вплив на студента: заохочення або покараннядіагностика передбачає непрямий вплив на студента через рекомендації щодо вибору методу навчанняконтроль може здійснюватися як на основі діагностики шляхом узагальнення результатів, так і за допомогою інтегральних методів, що перевіряють сформованість професійної компетентності через виконання комплексних практичних завданьдіагностика завжди передбачає детальний аналіз за елементами, що складають очікуваний результат навчання діагностика передбачає виявлення причин труднощівконтроль включає в себе інтегральну оцінку навчальної діяльності студента та його досягненьдіагностика передбачає обробку даних: інтерпретацію, класифікацію, формування рекомендацій щодо корекції навчання, прогнозуванняконтроль передбачає емоційно-ціннісну оцінку особистостірезультати діагностики емоційно-нейтральніконтроль передбачає оперативну реакцію на виявлені порушення або успіхиінтерпретація результатів діагностики здійснюється після накопичення необхідного об’єму данихмета контролю – корекція особистості студента, його дій, ставлення до навчання мета діагностики – інформаційне забезпечення системи управління навчальним процесом щодо вибору змісту і методів навчанняТаким чином педагогічна діагностика і педагогічний контроль є окремими підсистемами навчального процесу, але деякі їх функції співпадають за змістом, хоча і реалізуються у різному ступені.

The modern system of organization of students’ education in higher educational pedagogical establishments currently undergoes fundamental changes. The need of society for competent and creative experts with non-standard thinking remains relevant. Its solution depends on how all the subjects of the higher education process will work. In particular, attention should be paid to continuity in student learning. We are interested in the problem of consistency, integrity of education in the system of pedagogical college-institution of higher education. The research is devoted to the problem of formation of universal educational actions of students. The article draws attention to the basic skills and abilities that help future professionals to master the necessary competencies to compete in the labor market.The author emphasizes that the quality and effectiveness of the formation of universal educational activities is the main factor in student success. The content and components of the concept of “universal learning activities”, which are often understood as “learning ability”, are outlined. The article emphasizes the relevance and necessity of forming such a quality in the system of pedagogical college-institution of higher education.The article substantiates a group of skills that are relevant for the formation of students of pedagogical college and students of future primary school teachers. Among them: intrinsic motivation; emotional intelligence; creativity; critical thinking; adaptability and flexibility; resistance to stress; self-presentation; comprehensive problem solving. In particular, the author highlights the activity approach as the main one in the formation of universal educational activities. This approach allows us to consider the learning process as practice-oriented.Conclusions on the need for the formation of universal educational activities of students in the system of pedagogical college-institution of higher education. Qualitative process of formation of the outlined competence can be under the conditions of the corresponding semantic filling of psychological and pedagogical component of the curriculum.The study of disciplines of the psychological and pedagogical cycle should be characterized by a holistic system of mastering key competencies, the basis for which is the appropriate level of formation of universal educational activities, which are supra-subject, meta-subject; determine the integrity of general cultural, personal and cognitive development of the individual; ensure the continuity of all stages of the educational process.The author sees the prospect of further research in a detailed analysis and study of the potential of educational institutions on the problem of the quality of the formation of cognitive universal actions (general educational, logical, and problematic).Key words: professional training of the future teacher, universal educational actions, continuity in the sys-tem of “pedagogical college – ZVO”, activity approach, technologies of formation of universal educational actions. Сучасна система організації навчання студентів вищих педагогічних закладів освіти перебуває у стані кардинальних змін. Потреба суспільства в компетентних, нестандартно мислячих, креативних фахівцях залишається актуальною. Її вирішення залежить від того, як спрацюють всі суб’єкти навчаль-ного процесу вищої школи. Зокрема, увага має звертатися на неперервність у навчанні студентів. Для нас цікавою є проблема послідовності, цілісності освіти в системі «педагогічний коледж – заклад вищої освіти». Дослідження присвячено проблемі формування універсальних навчальних дій студентів. У статті звертається увага на базові уміння і навички, які допомагають майбутнім фахівцям оволодіти необхідними комптентностями для конкурування на ринку праці.Авторкою підкреслюється, що якість та результативність формування універсальних навчальних дій є головним чинником успішності студента. Окреслено зміст і складові частини поняття «універсальні навчальні дії», які часто розуміють як уміння вчитися. У статті підкреслено актуальність і необхідність формування такої якості у системі «педагогічний коледж – заклад вищої освіти».У статті обґрунтовано групу умінь, які є актуальними для формування у студентів педагогічного коледжу і студентів-майбутніх учителів початкової школи. Серед них слід назвати внутрішню моти-вацію, емоційний інтелект, креативність, критичне мислення, адаптивність і гнучкість, стійкість до стресів, самопрезентацію, комплексне вирішення проблем. Зокрема, авторкою виділено діяльнісний підхід як основний у формуванні універсальних навчальних дій. Такий підхід дає змогу розглядати навчальний процес як практико-орієнтований.Зроблено висновки про необхідність формування універсальних навчальних дій студентів у системі «педагогічний коледж – заклад вищої освіти». Якісний процес формування окресленої компетентності може бути сформований за умов відповідного змістового наповнення психолого-педагогічної складової частини навчального плану.Вивчення дисциплін психолого-педагогічного циклу має характеризуватися цілісною системою опа-нування ключовими компетентностями, базою для яких є відповідний рівень сформованості універ-сальних навчальних дій, які мають надпредметний, метапредметний характер; визначають цілісність загальнокультурного, особистісного і пізнавального розвитку особистості; забезпечують спадкоємність усіх ступенів освітнього процесу.Перспективу подальших досліджень авторка вбачає у детальному аналізі та вивченні потенціалу закладів освіти з проблеми якості сформованості пізнавальних універсальних дій (загальнонавчальних, логічних, проблемних).Ключові слова: професійна підготовка майбутнього педагога,універсальні навчальні дії, наступність у системі «педколедж – ЗВО», діяльнісний підхід, технології формування універсальних навчаль-них дій.

Under the realities of today, the impact on the personality of the whole spectrum of emotional factors significantly increases. We are talking about the negative impact of the environmental crisis, the conflict of mediums, the consequences of the military conflict and the pandemic. The psycho-emotional sphere of a person's existence, which is at the age stage of early adulthood, turned out to be the most invulnerable. This requires the deepening of scientific ideas about the content of the concept of “psycho-emotional health”, its structural and component composition in relation to the individual in the age period of early adulthood. The purpose of the article is to highlight the nature of the links between psycho-emotional health and some specific personality traits of the student. Methods – analysis, synthesis, generalization of scientific sources; correlation analysis of the nature of the connections of the components of psycho-emotional health with the psychological characteristics of the personality of students.The results of the analytical work were based on the scientific fund on the problem, the correlation analysis made it possible to state a long list of personality traits that correlate with certain components of psycho-emotional health of the student's personality (axiological, cognitive-affective, conative-instrumental, social). Conclusions. Empirically, significant correlations have been established between the studied integrative personality trait and the emotional stability of the individual in the age period of early adulthood, vitality and meaningful life orientations. In particular, in terms of the axiological indicator of psycho-emotional health, a correlation was established at the 1% level of significance with sociability, strength of “I” and “Super-I”, carefreeness, dreaminess, extraversion, and at the 5% level with courage. Regarding the plane of conative-affective indicator of psycho-emotional health of the student's personality, various correlations have been established, namely, in addition to the described ones, there is also a correlation with high self-esteem and high intelligence, as well as dominance and ability to control one's desires. The established helps to determine the foundations of psycho-emotional health of student youth at the main stage of their personal and professional development.Key words: vitality, emotional orientation, meaningful life orientations of the personality, actual mental state, psychological well-being. За реалій сьогодення значно посилюється вплив на особистість усього спектру емоціогенних факторів. Йдеться про негативний вплив екологічної кризи, наслідків воєнного конфлікту і пандемії. Чи не найвразливішою виявилась саме психоемоційна сфера буття особистості, котра перебуває на віковому етапі раннього дорослішання. Означене вимагає поглиблення наукових уявлень про змістове напов-нення поняття «психоемоційне здоров’я» його структурно-компонентний склад дотичний особистості у віковий період раннього дорослішання. Мета статті – висвітлити характер зав’язків психоемоційного здоров’я з деякими специфічними рисами особистості студента. Методи – аналіз, синтез, узагальнення наукових джерел; кореляційний аналіз характеру зв’язків компонентів психоемоційного здоров’я з психологічними характеристиками особистості студента. Результати проведеної аналітичної роботи базувалась на науковому фонді з порушеної проблеми, здійсненому кореляційному аналізі; видалось за можливе констатувати про розлогий перелік особистісних рис, що корелюють з визначеними компонентами психоемоційного здоров’я особистості студента (аксіологічний, когнітивно-афективний, конативно-інструментальний, соціально-визначальний). Висновки. Емпіричним шляхом установлені значущі кореляційні зв’язки досліджуваної інтегратив-ної особистісної властивості із емоційною стійкістю особистості у віковий період раннього дорослішання, життєстійкістю та смисложиттєвими орієнтаціями. Зокрема, в аспекті аксіологічного показника психоемоційного здоров’я встановлено кореляційний зв’язок на 1% рівня значущості з товариськістю, силою «Я» та «Над-Я», безтурботністю, мрійливістю, екстраверсією, а на 5% рівні – зі сміливістю. Щодо площини конативно-афективного показника психоемоційного здоров’я особистості студента, то встановлено більш різноманітні кореляційні зв’язки, а саме, окрім описаних, йдеться ще й про кореляцію з високою самооцінкою і високим інтелектом, а також домінантністю і вмінням контролювати власні бажання. Встановлене сприяє визначенню основ психоемоційного здоров’я студентської молоді на основному етапі її особистісно-професійного становлення.Ключові слова: життєстійкість, емоційна спрямованість, смисложиттєві орієнтації особистості, актуальний психічний стан, психологічне благополуччя