Статті в журналах з теми "Електроміограф"
Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Електроміограф.
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-27 статей у журналах для дослідження на тему "Електроміограф".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Біда, О. В. "ЕЛЕКТРОМІОГРАФІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ЖУВАЛЬНИХ М’ЯЗІВ ОСІБ ІЗ ЗАХВОРЮВАННЯМИ ТКАНИН ПАРОДОНТА, УСКЛАДНЕНИМИ ЧАСТКОВОЮ ВТРАТОЮ ЗУБІВ". Scientific and practical journal "Stomatological Bulletin" 114, № 1 (6 жовтня 2021): 10–14. http://dx.doi.org/10.35220/2078-8916-2021-39-1-10-14.
Повний текст джерелаАнотація:
Захворювання тканин пародонта, ускладнені дефек-тами зубних рядів супроводжуються функціональни-ми змінами зубощелепної системи, які супроводжу-ються порушеннями біоелектричної активності жу-вальних мязів.Ступінь функціональних змін жувальних м’язів знахо-дяться у прямій залежності від клінічної форми па-родонтиту та величини й топографії дефектів зуб-них рядівМетою нашого дослідження було вивчення електро-міографічних характеристик жувальних м’язів у осіб із захворюваннями тканин пародонта, ускладненими частковою втратою зубів різної величини та локалі-зації.Матеріал і методи. Для досягнення мети нами було клінічно обстежено та проведено електроміографіч-ні дослідження жувальних м’язів (m. masseter) у 82 осіб віком від 30 до 69 років із захворюваннями тка-нин пародонта, ускладненими частковою втратою зубів різної величини та локалізації, у тому числі і ко-нтрольну групу цього ж вікового періоду у кількості 10 пацієнтів з інтактними зубними рядами та фізіо-логічними формами прикусу без клінічно діагностова-них захворювань тканин пародонта. Електроміогра-фічні дослідження проводили за допомогою комп'ю-терного нейроелектроміографа M-Test, виробницт-ва об'єднання «ДХ-системи» (Україна) та комп’ютерної системи для аналізу електроміографі-чних записів.Результати та їх обговорення. Результати елект-роміографічних досліджень засвідчили подовження терміну жування, зниження ритму жування, погір-шення жувальної ефективності при генералізованому пародонтиті, порівняно з нормою, які наростали в динаміці. Співвідношення між збуджувальними та гальмівними процесами при цьому різко погіршувалася зі збільшенням терміну активності за рахунок скоро-чення терміну відносного біоелектричного спокою. Величина амплітуди біопотенціалів також знижува-лася відносно норми із серйозним порушенням коор-динації жувальних м’язів в цілому.Висновки. Результати електроміографічних дослі-джень жувальних м’язів дозволяють визначити сту-пінь функціональних зміни нервово-м’язового апарату зубощелепної системи пацієнтів з генералізованим пародонтитом різного ступеня тяжкості, порівняно з нормою, які вказують на зниження жувальної ефе-ктивності та прогресування функціональних пору-шень, які зростають в динаміці.
2
Возіанов, С. О., М. П. Захараш, П. В. Чабанов, Ю. М. Захараш, Н. А. Севастьянова, В. Ю. Угаров та А. С. Репринцева. "КОНСЕРВАТИВНЕ ЛІКУВАННЯ СТРЕСОВОГО НЕТРИМАННЯ СЕЧІ У ЖІНОК ЗА ДОПОМОГОЮ ЕЛЕКТРОСТИМУЛЯЦІЇ З ОЦІНКОЮ ОТРИМАНИХ РЕЗУЛЬТАТІВ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 3 (1 грудня 2021): 59–62. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2021.v.i3.12508.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета дослідження – підвищення ефективності лікування жінок із стресовим нетриманням сечі.
Матеріал і методи. Обстежено 87 жінок зі стресовим нетриманням сечі. Для визначення функціонального стану нервово-м'язового апарату нижніх сечовивідних шляхів використовували електроміографію сечового міхура і його сфінктерного апарату та урофлоуметрію.
Результати. При лікуванні жінок зі зниженим тонусом нервово-м'язових структур нижніх сечових шляхів за допомогою електростимуляції отримано позитивний ефект в 79,2 % хворих, що підтверджується поліпшенням клінічної картини і результатами електроміографії та урофлоуметрії.
Висновки. Лікування пацієнтів зі стресовим нетриманням сечі за допомогою електростимуляції є ефективним.
3
Лабінський, Андрій. "Електроміографічні дослідження хворих з немоторними проявами хвороби Паркінсона". Спортивна медицина, фізична терапія та ерготерапія, № 1 (18 вересня 2021): 118–21. http://dx.doi.org/10.32652/spmed.2021.1.118-121.
Повний текст джерелаАнотація:
Резюме. У науковій літературі широко описано різноманітні методи лікування осіб із хворобою Паркінсона, кількість яких останнім часом збільшується. Мета. Провести та оцінити електро-міографічні дослідження хворих з немоторними проявами хвороби Паркінсона під час фізичної терапії. Методи. Аналіз наукової літератури, електроміографічні дослідження, методи фізичної терапії. Результати. В роботі проаналізовано дані обстеження та фізичного реабілітаційного лікування пацієнтів з немоторними проявами хвороби Паркінсона. Доведено значне покращення показників електроміографії після фізичної терапії у хворих з немоторними проявами хвороби Паркінсона. За даними електроміографічних досліджень виявлено, що фізична терапія покращує стан хворих з немоторними проявами хвороби Паркінсона, що дозволяє рекомендувати її для широкого впровадження.Ключові слова: електроміографія, хвороба Паркінсона, лікувальні фізичні вправи.
4
Grubnik, V. V., N. D. Parfentyeva, R. S. Parfentyev, І. А. Коlker, Yu О. Solodovnikova, І. G. Chemeresyuk та V. B. Yablonska. "Функціональний стан м`язів черевної стінки при післяопераційних вентральних грижах: сучасні клінічні інструменти діагностики та прогнозу". Klinicheskaia khirurgiia, № 1 (28 січня 2018): 59–62. http://dx.doi.org/10.26779/2522-1396.2018.01.59.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета. Комплексне оцінювання функціонального стану м’язів черевної стінки при післяопераційних вентральних грижах з використанням функціональних тестів та інтерференційної електроміографії.
Матеріал і методи. Робота виконана на базі клініки кафедри хірургії № 1 з післядипломною підготовкою Одеського національного медичного університету. За період з 2003 по 2016 рр. було обстежено і прооперовано 280 хворих з післяопераційними вентральними грижами (ПОВГ) віком від 30 до 75 років. До першої групи (порівняння) увійшли 140 пацієнтів, яким виконували алопластику за методикою «onlay». До другої (основної) групи увійшли 140 пацієнтів, прооперованих за оригінальною методикою алопластики з переміщенням прямих м’язів живота. На віддаленому етапі після проведеного оперативного втручання оцінювали частоту рецидивів, наявність синдрому хронічного абдомінального болю, функцію черевного преса. Усі пацієнти були обстежені неврологом та терапевтом. Отримані в результаті дослідження дані обробляли за методами дисперсійного аналізу за допомогою пакету прикладних програм Statistica 10.0 (StatSoft Inc., США).
Результати. У пацієнтів основної групи наприкінці 1-го року спостереження вдалося значно покращити результати виконання функціональних тестів: сила черевного пресу (СЧП) 7,3 ± 0,2 балів, тоді як в контрольній групі цей показник становив 4,0 ± 0,2 балів. Аналіз амплітудно-частотних характеристик електроміограми (ЕМГ) показав, що через 6 міс. після оперативного втручання в основній групі значення максимальної амплітуди турнів становило 1195,5 ± 55,1 мкВ, а частота турнів – 121,2 ± 6,7 Гц, тоді як в контрольній групі максимальна амплітуда турнів була 788,8 ± 89,2 мкВ, а частота турнів – 111,5 ± 9,9 Гц.
Висновки. Використання функціональних тестів разом з проведенням інтерференційної електроміографії дозволяє оцінити функціональний стан прямих м’язів живота та клінічний ефект проведення оперативних втручань у хворих з ПОВГ.
5
Тихоненко, Юлия. "ОБЗОР МЕТОДИКИ ИЗМЕРЕНИЯ И ОСНОВНЫХ МЕТРОЛОГИЧЕСКИХ ПОКАЗАТЕЛЕЙ СТИМУЛИРУЮЩЕЙ ЭЛЕКТРОМИОГРАФИИ". Modern engineering and innovative technologies, № 07-01 (29 квітня 2018): 77–81. http://dx.doi.org/10.30890/2567-5273.2019-07-01-062.
Повний текст джерелаАнотація:
. У роботі розглядається методика проведення стимуляційної електроміографії (ЕМГ), якісний і кількісний аналіз М-відповіді, швидкості розповсюдження збудження моторними і сенсорними волокнами, основні показники в нормі і їх зміна при патологіях, з
6
Luzan, B. M., O. Ye Kucheruk, M. M. Tatarchuk та Yu V. Tsymbalyuk. "Ушкодження променевого нерва, поєднані з переломом плечової кістки". TRAUMA 14, № 5 (1 вересня 2013): 36–43. http://dx.doi.org/10.22141/1608-1706.5.14.2013.88098.
Повний текст джерелаАнотація:
Обстежено та прооперовано 61 хворого з ушкодженнями променевого нерва, що поєднувалися з переломом плечової кістки, серед них у 13 пацієнтів мала місце відкрита травма. Хворим проведено клінічні, електрофізіологічні (електронейроміографія та голкова електроміографія), ультразвукові обстеження. Результати лікування хворих з ушкодженнями променевого нерва оцінювали з урахуванням відновлення функціонального стану розгиначів пальців та кисті.
7
Ярова, С. П., С. О. Турчененко, Ю. Ю. Яров, О. С. Гензицька та О. П. Рева. "ПАТОЛОГІЯ ВЕРТИКАЛЬНОЇ ВИСОТИ ОКЛЮЗІЇ У РОЗВИТКУ ФУНКЦІОНАЛЬНИХ ПОРУШЕНЬ ЗУБО-ЩЕЛЕПНОЇ СИСТЕМИ". Scientific and practical journal "Stomatological Bulletin" 119, № 2 (26 травня 2022): 66–71. http://dx.doi.org/10.35220/2078-8916-2022-44-2.12.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета дослідження – обґрунтувати доцільність у більш комплексного функціонально-діагностичного підходу до виявлення функціональних порушень та умов до їх виникнення у різних вікових та клінічних групах на підставі вивчення поширеності патології вертикальної висоти оклюзії. Методи дослідження. Для досягнення мети було проаналізовано данні опитування, стоматологічного огляду з додатковим функціональним (електроміографія та цифровий аналіз оклюзії) обстеженням стоматологічного статусу 320 осіб (віком від 25 до 60 років). Обстеження проводилися за загально прийнятою в стоматології методикою, яка включала збір скарг, анамнезу життя та захворювання, зовнішній огляд обличчя й порожнини рота. Додатково проводилися функціональні діагностичні дослідження: електроміографія (EMG III, BioPack) та цифровий аналіз оклюзії (T-scan Novus). Також основною умовою, що до осіб дослідження, було звернення протягом року за стоматологічною допомогою, наявність включених дефектів в межах премолярів або молярів із заміщенням їх ортопедичними конструкціями та без. Матеріали клінічного та статистичного дослідження були піддані варіаційно-статистичній обробці згідно з метою нашої роботи. Результати проведеного дослідження обробляли з використанням загальноприйнятих методів математичної статистики. Наукова новизна. За допомогою сучасних методів наочно доведено об’єктивність цифрових методів діагностки та необхідність розробки нових протоколів реабілітації стоматологічних хворих на основі кількісних показників діагностичних заходів, а не якісних за класичним підходом. А також розглянуто питання поширеності стоматологічної патології за кількісною оцінкою. Висновки. У межах нашого дослідження було виявлено, що 89,07 % оглянутих пацієнтів мали потреби у додатковому діагностичному підході, для виявлення порушень функції та оцінки функціональної якості відновлювальних конструкцій, що не можна оцінити при класичних статичних методах оцінки функціонального стоматологічного статусу зубо-щелепної системи через їх якісну, а не кількісну оцінку.
8
Vozianov, S. O., M. P. Zakharash, P. V. Chabanov, Yu M. Zakharash, N. A. Sevastyanova, V. Yu Ugarov та A. S. Reprintseva. "ЕЛЕКТРОСТИМУЛЯЦІЯ В ЛІКУВАННІ НЕЙРОГЕННИХ РОЗЛАДІВ СЕЧОВИПУСКАННЯ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 4 (12 лютого 2021): 190–93. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2020.v.i4.11773.
Повний текст джерелаАнотація:
РЕЗЮМЕ. Мета – підвищення ефективності лікування хворих із нейрогенними розладами сечовипускання.
Матеріал і методи. Обстежено 56 хворих із нейрогенними порушеннями сечовипускання. Функціональний стан детрузора, внутрішнього сфінктера сечового міхура, зовнішнього сфінктера уретри визначали за допомогою електроміографічного дослідження. Електростимуляцію сечового міхура проводили за стимулювальною методикою з частотою 70 Гц, модуляцією 100 %, посилка-пауза 4–6 с, протягом 15 хв, курсом 2 тижні.
Результати. Встановлено, що електроміографія відображає функціональний стан сечовивідних шляхів. Призначення електростимуляції дозволило досягти достовірної позитивної динаміки в клініко-функціональному стані пацієнтів.
Висновки. Лікування пацієнтів із нейрогенними розладами сечовипускання за допомогою електростимуляції є ефективним.
9
Korzhyk, Olga, Olga Pavlovych, Sergiy Braniuk та Alevtyna Morenko. "Особливості електроміографічної активності дистальних мʼязів кисті в жінок із різною модальною α-частотою". Lesya Ukrainka Eastern European National University Scientific Bulletin. Series: Biological Sciences, № 4(377) (6 жовтня 2018): 115–21. http://dx.doi.org/10.29038/2617-4723-2018-377-115-121.
Повний текст джерелаАнотація:
Важливим компонентом узгодженої активності моторних систем головного мозку й діяльності виконавчого апарату є питання взаємозв’язку характеристик певних ритмів електроенцефалограми з особливостями керування дистальними м’язами. Уважається, що характер спонтанної ЕЕГ визначається генетично детермінованими особливостями структурно-функціональної організації мозку й може бути пов’язаний із рівнем психомоторних і когнітивних здібностей. Мета дослідження полягає у виявленні особливостей електричної активності поверхневих м’язів пальців кисті як показників їхнього функціонального стану в спокої та під час виконання мануальних рухів у відповідь на дію сенсорних сигналів у жінок із різними характеристиками α-ритму ЕЕГ. Обстежено 136 респонденток віком 19−21 рік, яких розділено на дві групи – із високими та низькими значеннями індивідуальної модальної альфа-частоти (ІαЧ) ЕЕГ, визначеної індивідуально в стані спокою. Електроміограми (ЕМГ) м’яза- згинача (m. flexor digitorum superficialis) і розгинача (m. extensor digitorum) пальців кисті жінок реєстрували в стані спокою та під час стискання і розтискання пальців кисті правої і лівої рук у відповідь на ритмічні слухові сигнали. Функціональний стан мʼязів в спокої оцінювали за середніми амплітудою і частотою фонових осциляцій ЕМГ, стан цих м’язів під час мануальних рухів – за логарифмічними коефіцієнтами змін середніх амплітуди та частоти ЕМГ. У жінок із високою ІαЧ у стані спокою встановлено більш значущі латеральні й реципрокні відмінності параметрів електроміограми флексорів та екстензорів пальців кисті руки, порівняно з обстежуваними з низькою індивідуальною α-частотою. Жінок із високою α-частотою під час мануальних рухів відзначала менша скорочувальна активність поверхневих м’язів пальців кисті, особливо згиначів правої руки. Для жінок із низькою α-частотою притаманні менш специфічні й диференційовані процеси активації поверхневих м’язів пальців. Перспективою подальших досліджень може бути встановлення особливостей електроміографічної активності дистальних мʼязів рук за умови ускладнення мануальної моторики.
10
Skrypa, O. "Parameters of Electromyography in Patients with Fractures of Mandible of Different Localization with Dysfunction of the Temporomandibular Joint." Ukraïnsʹkij žurnal medicini, bìologìï ta sportu 4, no. 5 (September 1, 2019): 286–94. http://dx.doi.org/10.26693/jmbs04.05.286.
Повний текст джерела
11
Korzik, Olha, Olena Kurichyk та Alevtuna Morenko. "Електроміографічна активність поверхневих м’язів пальців кисті під час мануальної моторики в чоловіків із різними характеристиками α-частоти". Lesya Ukrainka Eastern European National University Scientific Bulletin. Series: Biological Sciences, № 7(356) (3 липня 2018): 182–88. http://dx.doi.org/10.29038/2617-4723-2017-356-7-182-188.
Повний текст джерелаАнотація:
Обстежено 124 чоловіки віком 19−21 рік, яких розділено на дві групи – із високими та низькими значеннями індивідуальної модальної альфа-частоти (ІαЧ) ЕЕГ, визначеної індивідуально в стані спокою. Електроміограми м’яза-згинача (m. flexor digitorum superficialis) та розгинача (m. extensor digitorum) пальців кисті чоловіків реєстрували в стані спокою й під час стискання та розтискання пальців кисті правої й лівої рук у відповідь на ритмічні слухові сигнали. Функціональний стан м’язів у спокої оцінювали за середніми амплітудою та частотою фонових осциляцій ЕМГ, стан цих м’язів під час мануальних рухів – за логарифмічними коефіцієнтами змін середніх амплітуди й частоти ЕМГ. У чоловіків із високою ІαЧ у стані спокою встановлено більш значущі латеральні та реципрокні відмінності параметрів електроміограми флексорів й екстензорів пальців кисті руки, порівняно з обстежуваними з низькою індивідуальною α-частотою. У чоловіків із високою α-частотою під час мануальних рухів відзначено меншу скорочувальну активність поверхневих м’язів пальців кисті, особливо згиначів. Для чоловіків із низькою α-частотою притаманні менш специфічні й диференційовані процеси активації поверхневих м’язів пальців.
12
Наконечна, С. П. "Вплив засобів фізичної терапії на якість ходьби та показники електроміографії у студентів 17–19 років з плоскостопістю і порушеннями постави". Спортивна медицина, фізична терапія та ерготерапія, № 2 (30 вересня 2019): 102–9. http://dx.doi.org/10.32652/spmed.2019.2.102-109.
Повний текст джерелаАнотація:
Робота присвячена розгляду біометричних параметрів ходьби студентів 17–19 років зі зниженням висоти склепіння стопи за даними системи SIGMA XL та ознаками функціонального сколіозу. Розглянуто такі часові параметри ходьби, як тривалість одного циклу кроку, одиночної опори, середня нормалізована швидкість. Проведено аналіз інтегрованого показника якості ходьби FAP. Мета. Оцінити динаміку та особливості часових параметрів ходьби до та після впровадження авторської програми корекції плоскостопості і функціональних порушень постави у студентів 17–19 років. Методи. Проаналізовано параметри ходьби 120 студентів з гіпогіпертонусом м’язів, які входять до складу різних міофасціальних ланцюгів. Студенти були розподілені на дві групи: основну (ОГ) та контрольну (КГ) по 60 чол. у кожній. Студенти ОГ займались за авторською програмою, яка передбачала застосування засобів фізичної терапії, передбачених методикою І. Д. Ловейко [7], в модифікації О. В. Пешкової зі співавт. [12]. Крім цього, додатково проводили заняття модифікованими видами спорту у воді (поло, баскетбол, волейбол, імпровізовані ігри тощо) – температура води 25 о С, глибина басейну до 1,2 м. Студенти КГ займалися тільки за програмою І. Д. Ловейко. Обстеження проводили на початку дослідження і через 12 і 24 міс. після застосування відповідних програм фізичної терапії. Результати. За результатами проведенного статистичного дослідження було виявлено деякі закономірності для студентів, у яких плантографічним методом визначалися ознаки плоскостопості і функціонального сколіозу (КГ) та для студентів, у яких постава залишалася без зміни (ОГ). До лікування студенти незалежно від групи дослідження за параметрами ходьби були однаковими, тобто у них простежувалися всі ознаки спотворення ходьби внаслідок плоскостопості. Через два роки після впровадження обох програм параметри ходьби відновлювалися, хоча їх нормалізація за програмою для КГ не досягала середньостатистичної референтної норми. Після лікування за авторською програмою спостерігалося значне покращення параметрів ходьби у студентів ОГ – практично відновлювалася симетрія ходьби. Висновки. Зменшення тонусу і дисбаланс м’язів гомілки і спини є об’єктивною причиною втрати навичок якісної ходьби, що студенти показували до впровадження авторської програми. Тобто тривале несиметричне навантаження м’язів призводить до втрати оптимальних показників ходьби, зменшення опорної спроможності стопи, що виражається збільшенням часу опори на стопу із порушенням склепінчастого апарату стопи і збільшенням тривалості кроку. Наслідком цих змін є розвиток та поступове прогресування сколіотичної хвороби. Застосування у програмі фізичної терапії у студентів ОГ модифікованих ігрових видів фізичних вправ у воді сприяє підвищенню частотно-амплітудних характеристик м’язів окремих міофасціальних кінематичних ланцюгів, а зменшення дисбалансу між ними викликає покращення показників, що характеризують якість ходьби.
13
Flis, P. S., N. V. Raschenko, V. V. Filonenko, A. O. Melnyk та L. O. Etnis. "Функціональний стан м’язів зубощелепного апарату до та після лікування дітей з аномаліями прикусу та мовленнєвими порушеннями". Clinical Dentistry, № 4 (24 січня 2019): 76–83. http://dx.doi.org/10.11603/2311-9624.2018.4.9630.
Повний текст джерелаАнотація:
Під час обстеження ортодонтичних пацієнтів були діти з мовленнєвими порушеннями. Міодинамічна рівновага м’язів-антагоністів та синергістів – це відносна стійкість жувальних та мімічних м’язів, що протягом тривалого часу зберігається без помітних коливань, сприяє відносно стабільного стану зубощелепного апарату.
Мета дослідження – визначити функціональний стан м’язів зубощелепного апарату до та після лікування дітей з аномаліями прикусу та мовленнєвими порушеннями.
Матеріали і методи. Для досягнення поставленої мети було прийнято на лікування 44 пацієнти з вираженою ортодонтичною патологією та мовленнєвими порушеннями із нормальним слухом та інтелектом. Для визначення та аналізу показників біоелектричної активності м’язів використано метод сумарної (поверхневої) електроміографії.
Результати досліджень та їх обговорення. Після проведеного лікування спостерігали нормалізацію показників біоелектричної активності, зменшення парафункціональних проявів у м’язах та частоти спалахів спонтанної активності м’язів у стані спокою, нормалізація середньої амплітуди біопотенціалів у стані активності, відсутність фрагментацій, покращення синхронності та координації скорочень обстежених м’язів при усіх патологіях прикусу.
Висновки. Проведене ортодонтичне лікування забезпечило відновлення нейром’язового балансу зубощелепного апарату пацієнтів із різними патологіями прикусу, що має сприятливий вплив на корекцію мовленнєвих порушень.
14
Струк, В. І. "ХАРАКТЕР ПАТОЛОГІЧНИХ ЗМІНИ ФУНКЦІОНАЛЬНОГО СТАНУ ЖУВАЛЬНИХ М’ЯЗІВ У ОСІБ ІЗ З ПАТОЛОГІЧНИМ СТИРАННЯМ ЗУБІВ РІЗНОГО СТУПЕНЮ ТЯЖКОСТІ З А ДАНИМИ ЕЛЕКТРОМІОГРАФІЇ". Інновації в стоматології, № 1 (1 червня 2021): 18–22. http://dx.doi.org/10.35220/2523-420x/2019.1.4.
Повний текст джерелаАнотація:
Розповсюдженість патологічного стирання твердих тканин зубів коливається від 4 % до 57 % у молодо-му віці і сягає 91 % у осіб старшого віку і супроводжуються як морфологічними так і функціональними пору-шеннями зубощелепної системи. Серед функціональних змін, насамперед розглядаються зміни біоелектричної активності жувальних мязів.Мета. Вивчення функціонального стану жувальних м’язів у осіб з патологічним стиранням твердих тка-нин зубів різного ступеню тяжкості порівняно з нормоюМатеріал і методи. Електроміографічні дослідження проведено у 87 пацієнтів віком від 18 до 59 років, серед яких 70 осіб з патологічним стиранням твердих тканин зубів різного ступеня та 17 осіб з інтактними зубими рядами й фізологічними формами прикусу.Результати та їх обговорення. Результати електроміографічних досліджень засвідчили подовження терміну жування, зниження ритму жування, погіршення жувальної ефективності при патологічному стиран-ні зубів, порівняно з нормою, які наростали в динаміці. Співвідношення між збуджувальними та гальмівними процесами при цьому різко погіршувалася зі збільшенням терміну активності за рахунок скорочення терміну відносного біоелектричного спокою. Величина амплітуди біопотенціалів знижувалася відносно норми із серйо-зним порушенням координації жувальних м’язів в цілому.Висновки. Результати електроміографічних досліджень жувальних м’язів дозволяють визначити ступінь функціональних зміни нервово-м’язового апарату зубощелепної системи пацієнтів з патологічним стиранням твердих тканин зубів різного ступеня тяжкості, порівняно з нормою, які вказують на зниження жувальної ефективності та прогресування морфологічних порушень, які наростають в динаміці.
15
Chernyuk, V. I., and O. M. Semeryak. "Functional state of the peripheral nervous system in miners with vibration disease from the general vibration (by the data of electroneuromyography)." Ukrainian Journal of Occupational Health 2016, no. 3 (September 30, 2016): 3–9. http://dx.doi.org/10.33573/ujoh2016.03.003.
Повний текст джерела
16
Vozianov, S. O., M. P. Zakharash, P. V. Chabanov, Yu M. Zakharash, N. A. Sevastyanova, V. Yu Ugarov, and A. S. Reprintseva. "The role of electromyography in the diagnosis and treatment of women a mixed group with combined pathology of neurogenic lower urinary tract and the distal colon." HEALTH OF WOMAN, no. 1(127) (March 1, 2018): 82–84. http://dx.doi.org/10.15574/hw.2018.127.82.
Повний текст джерела
17
Чернишова, І. М., О. М. Костинська, О. В. Луценко та Г. В. Логвін. "Відновлення та корекція рухової активності методом біологічного зворотного зв’язку". Pain medicine 3, № 2/1 (18 жовтня 2018): 45. http://dx.doi.org/10.31636/pmjua.t1.27481.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність. Можливості фізичної реабілітації пацієнтів з обмеженням фізичних можливостей значно поширилися завдяки застосуванню в комплексній програмі реабілітації методів і технологій, які базуються на принципах зворотного зв’язку (БЗЗ).
Мета дослідження: огляд сучасних видів та можливостей систем реабілітації з БЗЗ.
Матеріали і методи. Проведення аналізу доступної інформації про сучасні системи БЗЗ.
Результати дослідження та їх обговорення. Механізм дії БЗЗ полягає у безперервному моніторингу в режимі реального часу певних фізіологічних показників і свідоме управління ними за допомогою мультимедійних, ігрових та інших прийомів у заданій області значень, що дозволяє проводити тренування не тільки когнітивних функцій, але й рухових можливостей пацієнта згідно з завданням та отриманою інформацією. В результаті здійснюється тренування заданої групи м’язів і формування нового, найбільш оптимального рухового стереотипу. В реабілітації пацієнтів з порушенням функції опорно-рухового апарату в якості зворотного зв’язку застосовується електроміографія (ЕМГ), ультразвукове зображення в режимі реального часу, гоніометрія, відеоспостереження і тензометрія. В реабілітації з застосуванням БЗЗ, крім параметрів ЕМГ, застосовуються також показники електроенцефалографії, частоти дихання і пульсу.
Висновки.
БЗЗ застосовується для відновлення рухової функції скелетних м’язів після перенесеного інсульту, хірургічних втручань, травм, після пошкодження спинного мозку, при дитячому церебральному паралічі (ДЦП), при больовому синдромі й інших нервово-м’язових порушеннях.
БЗЗ може бути застосований як для збільшення активності слабкого або паретичного м’яза, так і для зниження спастичного тонусу.
Сучасні системи БЗЗ є багатоканальними і застосовуються для корекції декількох функцій.
Перспективи подальших досліджень полягають в оцінці результатів застосування БЗЗ при різній патології.
18
Mazur, V., and I. Boichuk. "Changes in the characteristics of superficial electromyography potentials recorded from the horizontal extraocular muscles in children with non-alternating nonaccommodative comitant strabismus after electrical stimulation treatment." Oftalmologicheskii Zhurnal 74, no. 3 (June 20, 2018): 74–79. http://dx.doi.org/10.31288/oftalmolzh201837479.
Повний текст джерела
19
Danyshchuk, Andriy. "ЕЛЕКТРОФІЗІОЛОГІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ МІОФАСЦІАЛЬНИХ ЛАНЦЮГІВ ПРИ ПЛОСКОСТОПОСТІ У ЮНИХ СПОРТСМЕНІВ ТАЕКВОН-ДО". Вісник Прикарпатського університету. Серія: Фізична культура, № 34 (5 лютого 2020): 68–77. http://dx.doi.org/10.15330/fcult.34.68-77.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета. Вивчити міофасціальні кінематичні ланцюги нижньої кінцівки та їх вплив на характер порушення склепінчастого апарату стопи дітей 7–14 років, які займаються таеквон-до. Методи.Обстежено 60 дітей віком 7–14 років, які займаються у секції таеквон-до. 30 дітей з ознаками функціонального порушення склепіння стопи і плоскостопістю І–ІІ ступеня важкості склали основну групу. Інші 30 дітей без порушення склепіння стопи склали контрольну групу. Плантографічний аналіз здійснено на комп’ютерному комплексі “DIERS FAMUS” (Німеччина). Антропометричне дослідження доповнено електроміографічним дослідженням за допомогою апарату “Нейро-ЕМГ-Микро” (Росія). Досліджувались м’язи, які входять до трьох міофасціальних кінематичних ланцюгів гомілки. Для встановлення об’єктивних ознак больового синдрому застосовували анкетування за протоколом ВАШ. Якість життя досліджували за допомогою акнети SF-36. Статистична обробка даних здійснювалась методами параметричної і непараметричної статистики. Результати. Встановлено, що м’язи відповідної групи на гомілці при співставленні поздовжніх осей входять до складу переднього, заднього і латерального міофасціального кінематичного ланцюга, який закінчується на різних поверхнях стопи. Всі вони приймають участь у підтримці склепінчастого апарату стопи. Проведене дослідження електрофізіологічної активності виявило її зниження та дисбаланс тонусу окремих м’язів гомілки, що вказує на важливу роль порушення частотно-амплітудних характеристик окремих м’язів в складі міофасціальних кінематичних ланцюгів у створенні умов для функціональних порушень склепіння стопи і плоскостопості. Порівняльний аналіз антропометричних показників стопи дітей різного віку та їх співставлення з електроміографічними даними повністю підтверджує сучасні наукові уявлення про визначальну роль міофасціальних кінематичних ланцюгів гомілки у забезпеченні нормального функціонування стопи, як важливого органу опорнорухового апарату людини. Висновок. Тонічний баланс м’язів гомілки є стабілізуючою біомеханічною силою з підтримки нормального стану склепіння стопи, а їх дисбаланс може бути причиною розвитку плоскостопості, що добре виявляється при електронейроміографічному обстеженні.Ключові слова: плоскостопість, міофасціальні ланцюги, електроміографія, діти
20
Delva, I. I. "Синдром Персонейджа — Тернера: принципи діагностики й лікування". INTERNATIONAL NEUROLOGICAL JOURNAL 17, № 8 (31 січня 2022): 39–44. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0713.17.8.2021.250819.
Повний текст джерелаАнотація:
Синдром Персонейджа — Тернера (СПТ) — гостра нетравматична мультифокальна патологія плечового сплетення і його гілок неуточненої етіології. Як етіологічні розглядаються інфекційні, імунні, механічні й спадкові фактори. СПТ характеризується монофазним перебігом з гострим початком, варіабельним за часом періодом плато, повільним відновленням, різноманітними резидуальними явищами у вигляді хронічного болю й парезів. Захворювання маніфестує виникненням раптового гострого болю в плечовому поясі й руці. Протягом першого тижня захворювання на стороні болю приєднуються рухові розлади, які в 70 % випадків виникають у м’язах, що іннервуються верхнім стовбуром плечового сплетення. При підозрі на СПТ мають бути виключені: травми, компресії й пухлини плечового сплетення, шийні компресійні радикулопатії, синдром грудного отвору, хвороби мотонейрона, поперечний мієліт, патологія плечового суглоба, спондильоз, міофасціальний больовий синдром, костохондрит, гострий інфаркт міокарда, тромбоемболія легеневої артерії, комплексний регіонарний больовий синдром. Голкова електроміографія є визначальною в підтвердженні діагнозу СПТ, однак вона набуває інформативності лише через 2–3 тижні від початку захворювання. Магнітно-резонансна томографія плечового пояса у відновному періоді захворювання виявляє ознаки денервації м’язів плечового пояса, а в резидуальному періоді — ознаки атрофії м’язів і їх ліпідної інфільтрації. До цього часу не існує жодного методу лікування СПТ, що довів би свою ефективність у рандомізованих клінічних дослідженнях. Пероральний прийом преднізолону в гострому періоді захворювання асоціюється зі зменшенням больового синдрому і збільшенням імовірності повного функціонального відновлення. Менеджмент пацієнтів із СПТ передбачає адекватне нівелювання больового синдрому. Серед великої когорти нестероїдних протизапальних препаратів, що застосовуються для лікування гострого болю, все більше уваги приділяється декскетопрофену. Переваги декскетопрофену зумовлені його високою біодоступністю, швидким початком дії, різнорівневою (периферичною і центральною) активністю. На сьогодні в Україні декскетопрофен випускається у трьох формах (розчин для ін’єкцій, таблетки і гель) виключно як препарат Сертофен. Саме наявність різних форм Сертофену (декскетопрофену) дозволяє використовувати препарат як у стаціонарних, так і в амбулаторних умовах, а також дає можливість проводити ступінчасту протибольову й протизапальну терапію з наступним переходом на топікальну форму. При зменшенні больового синдрому активно застосовується фізична реабілітація, ортопедичні операції з метою фіксації лопатки.
21
Martsenyuk, V. P., I. V. Kachur, A. S. Sverstyuk, V. I. Bondarchuk, Yu V. Zavidnyuk, V. B. Koval та O. M. Mochulska. "МОНІТОРИНГ СТАНУ ЗДОРОВ’Я ЗА ФУНКЦІОНАЛЬНИМИ ПОКАЗНИКАМИ ЗА ДОПОМОГОЮ СЕНСОРІВ У РЕАБІЛІТАЦІЙНІЙ МЕДИЦИНІ: СИСТЕМАТИЧНИЙ ОГЛЯД". Вісник наукових досліджень, № 2 (16 квітня 2019): 5–12. http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2019.2.9971.
Повний текст джерелаАнотація:
На сьогодні значно зростає потреба людей у швидких та ефективних реабілітаційних процесах. Людям з обмеженими функціональними можливостями необхідні сенсорні пристрої, які застосовують для реабілітації з метою покращення здоров’я людини та її повернення до належного рівня життя. Сенсорні пристрої використовують для системи моніторингу здоров’я людей, які поділяють на портативні та переносні. Адже реабілітаційного лікування потребують пацієнти різної вікової категорії із серцево-легеневою патологією, неврологічними розладами, ортопедичними порушеннями тощо. У статті висвітлено електромеханічні, електричні, оптичні та теплові сенсори, перетворювачі акустичних сигналів або сенсори, чутливі до маси, сенсорні датчики та їх застосування на різних етапах реабілітації.
Мета дослідження – проаналізувати сучасну вітчизняну та зарубіжну літератури щодо видів сенсорів у реабілітаційній медицині.
Матеріали і методи. У дослідженні застосовано бібліосистематичний та аналітичний методи в наступних електронних базах даних: Science Direct, PubMed, Scopus і Google Scholar. Під час пошуку статті проаналізовано анотації. Критеріями включення були такі: 1 – фізична та медична реабілітація і/або допоміжна система, яка підтримується сенсорами і комп’ютером, 2 – системи, розроблені для організму людини, і 3 – документи, написані англійською мовою. Якщо очікуваний критерій було знайдено, повний текст переглядали.
Результати досліджень та їх обговорення. Під час виконання дослідження провели систематичний огляд та аналіз останніх публікацій, в основному зарубіжної наукової медичної, біологічної та технічної літератури щодо видів, принципів роботи, розробки та можливостей застосування сенсорів у реабілітаційній медицині. Сенсорні технології продовжують всебічно розвиватися і пропонують зручні можливості у використанні для поліпшення функціонального стану здоров’я. Широкий спектр досліджень, включених і відображених у цьому огляді, включав різні типи сенсорів. На сьогодні пристрої, що використовують для моніторингу фізичної активності, розділяють на сенсори, які вимірюють такі біологічні показники, як тиск, частоту серцевих скорочень, частоту дихання – пульсометр, тонометр, спірометр, та датчики руху – педометри, акселерометри, трекери активності. Деякими з найчастіших у використанні сенсорів у реабілітації є електроміографія, гальванічна реакція шкіри, електрокардіографія, електроенцефалографія та сенсорні датчики і системи, які контролюють рухову і фізіологічну активність людини. У статті для прикладів розглянуто: 1 – типовий алгоритм роботи пристроїв для моніторингу функціонального стану здоров’я людини, 2 – діагностичний прилад ALLADIN з сенсорами, який включає дев’ять компонентів. В електронних базах даних: Science Direct, PubMed, Scopus і Google Scholar не знайдено жодної роботи, раніше опублікованої, де б автори узагальнювали поєднання сенсорів із апаратними засобами, робототехнічними, комп’ютерними, системами для реабілітації пацієнтів різних вікових категорій.
Висновки. При аналізі сучасної вітчизняної та зарубіжної літератур щодо видів сенсорів у реабілітаційній медицині вивчено й описано розвиток і застосування сенсорних приладів у фізичній та медичній реабілітації. В усіх публікаціях вказується, що сенсорні датчики прикріплюються до пристроїв, які дають змогу вимірювати функціональні показники стану здоров’я людини. Тому сенсорні технології у реабілітаційній медицині продовжують всебічно розвиватися і часто застововуються для діагностики, оцінки стану здоров’я людини та її реабілітації.
22
Vozianov, P. O., M. P. Zakharash, P. V. Chabanov, Yu M. Zakharash, N. A. Sevastyanova, V. Yu Ugarov та A. S. Reprintseva. "ТАКТИКА В ДІАГНОСТИЦІ ТА ЛІКУВАННІ ХВОРИХ З ПОЄДНАНОЮ НЕЙРОГЕННОЮ ПАТОЛОГІЄЮ НИЖНІХ СЕЧОВИХ ШЛЯХІВ ТА ДИСТАЛЬНОГО ВІДДІЛУ ТОВСТОЇ КИШКИ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 4 (26 січня 2018). http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2017.v0.i4.8348.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. Нейрогенні розлади сечовипускання об’єднують велику групу порушень сечовипускання, що виникають при ураженні головного і спиного мозку, провідних шляхів і центрів сечового міхура. Це вказує на актуальність проблеми та необхідність розробки методів діагностики і одночасного їх лікуванняМета дослідження – Підвищення ефективності лікування жінок з поєднаною нейрогенною патологією нижніх сечових шляхів та дистального відділу товстої кишки.Матеріали та методи. Всі хворі на поєднану нейрогенну патологію нижніх відділів сечовивідної системи і нижніх відділів товстої кишки проходили комплексне обстеження з використанням як загальноприйнятих, так і спеціальних методів діагностики.Для дослідження функціонального стану м’язів які забезпечують динамічну активність нижніх сечових шляхів та дистальних відділів товстої кишки ми використовували електроміографію (ЕМГ) сечового міхура і сфінктерного апарата, анального сфінктера, м’язів тазового дна. Для підсилення біоелектричної активності м’язів нижніх відділів сечової системи та дистальних відділів товстої кишки використовувся електроміограф 4-х канальний фірми «Медікор» (Угорщина). Дані ЕМГ оцінювали за показниками середнього значення сумарної біоелектричної активності.Результати й обговорення. У статті представлені результати лікування хворих з поєднаною нейрогенною патологією нижніх сечових шляхів і дистального відділу товстої кишки. Оцінка ефективності проводилася за допомогою клінічних та уродинамических обстежень. Встановлено, що електроміографія урофлоуметрия відображають функціональний стан сечовивідних шляхів і дистальних відділів товстої кишки при їх поєднаної патології. Отримані результати були основою для обґрунтування принципів диференційованого лікування хворих з поєднаною нейрогенною патологією нижніх сечовивідних шляхів і дистальних відділів товстої кишки, що дозволило підвищити ефективність лікування. Консервативне лікування пацієнтів даної категорії за допомогою електростимуляції є ефективним.Висновки. 1. Дані електроміографічних та уродинамічних досліджень дозволили розробити та оптимізувати методи лікування в залежності від стану тонусу нервово-м’язових структур нижніх сечових шляхів та дистальних відділів товстої кишки. 2. Комплексний диференційний підхід до консервативного лікування спрямован на корекцію виявлених при електрофізіологічному та уродинамічному обстеженні порушень функціонального стану нижніх сечовивідних шляхів і дистальних відділів товстої кишки.
23
Vozianov, S. O., M. P. Zakharash, Yu M. Zakharash, N. A. Sevastyanova, P. V. Chabanov, V. Yu Ugarov та A. S. Reprintseva. "РОЛЬ ТЕСТУВАННЯ ФУНКЦІЙ СПІНАЛЬНИХ ЦЕНТРІВ СЕЧОВИПУСКАННЯ ТА ДЕФЕКАЦІЇ В ВИБОРІ МЕТОДІВ ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ З ПОЄДНАНОЮ НЕЙРОГЕННОЮ ПАТОЛОГІЄЮ НИЖНІХ СЕЧОВИХ ШЛЯХІВ ТА ДИСТАЛЬНИХ ВІДДІЛІВ ТОВСТОЇ КИШКИ ЗАЛЕЖНО ВІД ТОНУСУ НЕРВОВО-М’ЯЗОВИХ СТРУКТУР". Вісник наукових досліджень, № 4 (13 січня 2018). http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2017.4.8210.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті представлено роль тестування функцій спінальних центрів сечовипускання та дефекації у виборі методів лікування хворих із поєднаною нейрогенною патологією нижніх сечових шляхів та дистальних відділів товстої кишки залежно від тонусу нервово-м’язових структур.Мета дослідження – підвищити ефективність лікування хворих із поєднаною нейрогенною патологією нижніх сечовивідних шляхів і дистальних відділів товстої кишки.Матеріали і методи. Для досягнення мети було обстежено 127 хворих із поєднаною нейрогенною патологією нижніх сечовивідних шляхів і дистальних відділів товстої кишки. Чоловіків та жінок поділили на дві основні групи залежно від стану тонусу детрузора та дистального відділу товстої кишки. Для запису електроміографії (ЕМГ) при вивченні бульбокавернозного рефлексу (БКР) було використано електроміограф “Медікор M-440”. За допомогою цього апарату попередньо було проведено обстеження 19 здорових чоловіків та 18 жінок, які склали контрольну групу. Створення цієї групи випливало з необхідності вивчення нормальних функціональних показників бульбокавернозного м’яза (БКМ). За допомогою електроміографа “Медікор M-440” проведено такі методи досліджень: визначення потенціалу дії БКР у спокої з метою виключення змін у досліджуваному м’язі, далі визначали безпосередньо БКР, а потім вимірювали латентний період (ЛП) БКР.Результати досліджень та їх обговорення. При обстеженні чоловіків першої групи середній показник полакіурії до лікування склав (5,2±1,1) раза, ніктурії – (4,1±0,9) раза на добу, імперативні позиви – (2,1±0,4) раза на добу, а імперативне нетримання сечі відмічали (1,9±0,3) раза на добу. Показник оцінки опитувальника PPB C склав (4,4±0,5) бала. При оцінці симптомів клінічних проявів патології дистальних відділів товстої кишки у чоловіків ми спостерігали наступне, а саме, запор був у хворих (4,5±0,2) раза, нетримання газів – (4,6±0,2) раза, нетримання рідкого калу в пацієнтів – (2,7±0,1) раза, нетримання твердого калу в чоловіків – (1,6±0,1) раза. При оцінці опитувальника CRAD I-8 ми отримали у цієї групи хворих до лікування (18,8±0,2) бала. При проведенні оцінки бульбокавернозного рефлексу, його латентний період у хворих цієї групи склав (41,8±1,7) м/с. Отримані дані дозволили розробити та оптимізувати методи лікування залежно від стану тонусу нервово-м’язових структур нижніх сечових шляхів та дистальних відділів товстої кишки.Висновки. У пацієнтів другої групи підвищення тонусу нервово-м’язових структур за гіперрефлекторним типом при невеликих об’ємах сечі та калових мас може бути патогенетичним механізмом нейрогенних розладів нижніх сечовидільних шляхів і дистальних відділів товстої кишки. Одержані результати були основою для обґрунтування принципів диференційного лікування хворих із поєднаною нейрогенною патологією нижніх сечовивідних шляхів і дистальних відділів товстої кишки.
24
Vozianov, S. O., M. P. Zakharash, Yu M. Zakharash, N. A. Sevastyanova, P. V. Chabanov, V. Yu Ugarov та A. S. Reprintseva. "Електростимуляція в лікуванні хворих з поєднаною нейрогенною патологією нижніх сечових шляхів та дистального відділу товстої кишки". Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, № 4 (15 січня 2018). http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2017.4.8211.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета роботи: підвищення ефективності лікування хворих із поєднаною нейрогенною патологією нижніх сечових шляхів та дистального відділу товстої кишки.Матеріали і методи. Всі хворі на поєднану нейрогенну патологію нижніх відділів сечовивідної системи і нижніх відділів товстої кишки проходили комплексне обстеження з використанням як загальноприйнятих, так і спеціальних методів діагностики.Для якісної і кількісної оцінки функції м’язів, які забезпечують динамічну активність нижніх сечових шляхів та дистальних відділів товстої кишки, ми використовували електроміографію (ЕМГ) сечового міхура і сфінктерного апарату, анального сфінктера, м’язів тазового дна. Для підсилення біоелектричної активності м’язів нижніх відділів сечової системи та дистальних відділів товстої кишки використовували електроміограф 4-канальний фірми “Медікор” (Угорщина).Кількісну оцінку функції м’язів, за даними ЕМГ, здійснювали за показниками середнього значення сумарної біоелектричної активності і частотою проходження імпульсів.Результати досліджень та їх обговорення. В групу дослідження увійшло 30 жінок, середній вік яких склав (41,8±2,1) року, серед яких тривалість захворювання становила (18,4±1,6) місяця.Середній показник полакіурії у цієї групи пацієнток до лікування складав (3,4±1,2) раза, ніктурії (2,8±0,6) раза на добу, імперативні позиви склали (2,4±0,5) раза на добу, а імперативне нетримання сечі спостерігали (3,1±0,67) раза на добу. Показник оцінки опитувальника PPBC склав (4,5±1,0) бала.Оцінка симптомів клінічних проявів патології дистальних відділів товстої кишки у жінок до лікування показала, що запор у хворих спостерігали (5,1±0,9) раза, нетримання газів – (4,8±0,7) раза, нетримання рідкого калу в пацієнтів – (2,7±0,5) раза, нетримання твердого калу – (1,2±0,2) раза. Для оцінки опитувальника CRADI-8 ми отримали в даній групі хворих до лікування (19,8±1,2) бала.
25
Vozianov, S. O., M. P. Zakharash, P. V. Chabanov, Yu M. Zakharash, N. A. Sevastianov, V. Yu Uharov та A. S. Repryntseva. "ОЦІНКА ПОКАЗНИКІВ ЛАТЕНТНОГО ПЕРІОДУ БУЛЬБОКАВЕРНОЗНОГО РЕФЛЕКСУ ТА ЕЛЕКТРОМІОГРАФІЇ В ДІАГНОСТИЦІ ТА ЛІКУВАННІ ХВОРИХ ІЗ ПІДВИЩЕНИМ ТОНУСОМ НЕРВОВО-М’ЯЗОВИХ СТРУКТУР СЕЧОВОГО МІХУРА ТА ДИСТАЛЬНИХ ВІДДІЛІВ ТОВСТОЇ КИШКИ ЗА ГІПЕРКІНЕТИЧНИМ ТИПОМ". Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, № 4 (15 березня 2018). http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2017.4.8651.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета: підвищити ефективність діагностики та лікування хворих із підвищеним тонусом нервово-м’язових структур сечового міхура та дистальних відділів товстої кишки за гіперкінетичним типом.Матеріали і методи. В групу дослідження увійшло 33 особи з поєднаною нейрогенною патологією нижніх відділів сечовивідної системи і нижніх відділів товстої кишки. Діагностику функціональних порушень сечового міхура та товстої кишки проводили з визначенням латентного періоду бульбокавернозного рефлексу під контролем електроміографії.Результати. Проведені дослідження дозволили оцінити показники латентного періоду бульбокавернозного рефлексу і електроміографії в діагностиці хворих із підвищеним тонусом нервово-м’язових структур сечового міхура і дистальних відділів товстої кишки за гіперкінетичним типом. Дані електроміографічних досліджень дозволили розробити і оптимізувати методи лікування залежно від тонусу нервово-м’язових структур нижніх сечових шляхів і дистальних відділів товстої кишки.Висновок. Проведене консервативне лікування пацієнтів із підвищеним тонусом нервово-м’язових структур сечового міхура і дистальних відділів товстої кишки за гіперкінетичним типом шляхом електростимуляції за гальмівною методикою є ефективним, забезпечує позитивний ефект в 91,4 % випадків.
26
Голотюк, І. С., А. Є. Крижанівська, В. В. Голотюк, А. В. Андріїв та С. І. Голотюк. "ДІАГНОСТИКА ТАКСАН-ІНДУКОВАНОЇ ПЕРИФЕРИЧНОЇ НЕЙРОПАТІЇ У ОНКОЛОГІЧНИХ ХВОРИХ". Art of Medicine, 7 жовтня 2020, 210–15. http://dx.doi.org/10.21802/artm.2020.3.15.210.
Повний текст джерелаАнотація:
Резюме. На даний час немає стандартизованого підходу до клінічної оцінки хіміотерапевтично-індукованої нейропатії. Однак існує консенсус у тому, що діагностика хіміотерапевтично-індукованої периферичної нейропатії повинна включати в себе як об’єктивні ознаки неврологічних розладів, так і оцінку симптомів з точки зору пацієнта. Причиною саме такого підходу є розбіжності у результатах клінічного обстеження та самооцінкою пацієнтами важкості свого стану. Зазвичай дані клінічного обстеження пацієнтів недооцінюють важкість побічних реакцій під час хіміотерапії. Діагностика хіміотерапевтично-індукованої периферичної нейропатії включає в себе опитувальники, оціночні шкали та об’єктивні методи дослідження нейрофізіологічних змін периферичної нервової системи, такі як електроміографія та кількісне сенсорне тестування. Оціночна шкала повинна володіти широким спектром показників, до яких входять клінічні симптоми, об’єктивні ознаки втрати чутливості та нейрофізіологічні параметри. Не менш актуальним є анкетування із самооцінкою свого стану пацієнтами в рамках клінічного дослідження. Включення оцінок, отриманих безпосередньо від пацієнтів, дозволяє провести більш комплексне та детальне вивчення хіміотерапевтично-індукованої периферичної нейропатії, удосконалює розуміння впливу симптомів нейропатії на пацієнтів та покращує узгодженість даних об’єктивного обстеження із результатами оцінки фукціональних змін.
Хіміотерапевтично-індуковану периферичну нейропатію необхідно диференціювати із нейропатіями іншого генезу, зокрема діабетичною та паранеопластичною нейропатіями. Запорукою своєчасної диференціальної діагностики є ретельне обстеження пацієнтів до початку хіміотерапії нейротоксичними препаратами з метою виявлення передіснуючої нейропатії.
27
Сарапук, В. І., та М. М. Рожко. "ДИНАМІКА ЕЛЕКТРОМІОГРАФІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ MUSCULUS MASSETER ТА MUSCULUS TEMPORALIS ПІД ВПЛИВОМ СТИМУЛЯЦІЇ ГРУПИ М’ЯЗІВ, ЯКІ ЗАБЕЗПЕЧУЮТЬ ТОНКУ КООРДИНАЦІЮ ЖУВАЛЬНОЇ МУСКУЛАТУРИ В ПРОЦЕСІ ОРТОПЕДИЧНОГО ЛІКУВАННЯ ПАЦІЄНТІВ З ПОВНОЮ ВІДСУТНІСТЮ ЗУБІВ". Art of Medicine, 3 квітня 2020, 122–28. http://dx.doi.org/10.21802/artm.2020.1.13.122.
Повний текст джерелаАнотація:
Резюме. Мета: вивчити можливість застосування набору стандартних взірців H. Landt для тесту на здатність до тонкої координації жувальної мускулатури – МА-тест (Muscular-Ability) з ціллю підвищення адаптаційних можливостей до повних знімних пластинкових протезів (ПЗПП). Даний процес адаптації ми назвали МА-стимуляція.
Методи: електроміографія (показник сумарної амплітуди роботи musculus masseter та musculus temporalis (мкв)). Проведено дослідження у двох групах пацієнтів із повною відсутністю зубів. 1 група – 30 пацієнтів, яким ортопедичне лікування проводилося без попередньої МА-стимуляції. 2 група – 60 пацієнтів, яким перед ортопедичним лікуванням протягом 14 днів проводилася МА-стимуляція.
Результати. У 2 групі показник у стані відносного фізіологічного спокою знизився на 23,5 %, через 1 місяць після ортопедичного лікування ще на 14,1 %, через 3 місяці – ще на 9,2 %; при максимальному стисненні щелеп відбулося зростання показника на 29,8 %, через 1 і 3 місяці зростання досягнуло відповідно 36,4 % і 44,7 %; при максимальному стисненні щелеп з ватними валиками відбулося зростання показника на 26,8 %, через 1 і 3 місяці зростання досягнуло відповідно 27,1 % і 42,2 %.
У 1 групі показник у стані відносного фізіологічного спокою знизився через 1 місяць після ортопедичного лікування на 18,1 %, а через 3 місяці ще на 20,9 %; при максимальному стисненні щелеп зростання показника через 1 місяць не відбулося, а через 3 місяці зростання відбулося на 25,2 %; при максимальному стисненні щелеп з ватними валиками зростання відбулося тільки через 3 місяці після ортопедичного лікування на 25,1 %.
Висновки. У пацієнтів з повною відсутністю зубів МА-стимуляція сприяє швидкому активному підвищенню адаптаційних процесів до використання ПЗПП.