Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Ексклюзив.
Статті в журналах з теми "Ексклюзив"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-27 статей у журналах для дослідження на тему "Ексклюзив".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Штонь, Г. "Ексклюзив". Київ, № 3 (2006): 72–112.
Знайти повний текст джерела
2
Штонь, Г. "Ексклюзив". Київ, № 3 (2006): 72–112.
Знайти повний текст джерела
3
Штонь, Г. "Ексклюзив". Київ, № 3 (2006): 72–112.
Знайти повний текст джерела
4
Штонь, Г. "Ексклюзив". Київ, № 3 (2006): 72–112.
Знайти повний текст джерела
5
Штонь, Г. "Ексклюзів". Київ, № 4 (2006): 88–167.
Знайти повний текст джерела
6
Штонь, Г. "Ексклюзів". Київ, № 4 (2006): 88–167.
Знайти повний текст джерела
7
Штонь, Г. "Ексклюзів". Київ, № 4 (2006): 88–167.
Знайти повний текст джерела
8
Штонь, Г. "Ексклюзів". Київ, № 4 (2006): 88–167.
Знайти повний текст джерела
9
Полінкевич О.М. "РЕГІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОЇ ЕКСКЛЮЗІЇ ПЕРСОНАЛУ НА ПІДПРИЄМСТВАХ". Економічні науки. Серія "Регіональна економіка" 1, № 15(59) (29 січня 2020): 226–34. http://dx.doi.org/10.36910/2707-6296-2018-15(59)-24.
Повний текст джерелаАнотація:
В статті розглянуто регіональні особливості соціально-економічної ексклюзії персоналу на підприємствах на прикладі Волинської області, визначено основні показники, за допомогою яких проводиться її оцінювання, окреслено фактори, які спричинили поглиблення відторгнення персоналу на підприємствах, запропоновано заходи щодо зниження соціально-економічної ексклюзії
10
Печериця, Я. Б. "Просторова ексклюзія в Україні: проблеми та передумови виникнення". Соціально-економічні проблеми сучасного періоду України, Вип. 2 (142) (2020): 32–40.
Знайти повний текст джерела
11
Shepelenko, I. P. "Mechanisms for overcoming the social exclusion of the elderly people." Ukrainian Society 77, no. 2 (July 15, 2021): 107–23. http://dx.doi.org/10.15407/socium2021.02.107.
Повний текст джерелаАнотація:
Based on a theoretical analysis of the older generation’s problems and a longitudinal sociological study conducted by the author, the article proposes effective mechanisms of social practice to overcome the social exclusion of the elderly. It is emphasized that scientific research of the social problems of the elderly in Ukraine is caused by the rapid growth of this part of the population over the past fifty years, the need to overcome their social exclusion in current historical conditions and the view of older people as independent subjects of social and historical action. Based on the modern areas of scientific reflection on the changing social roles of older people (the theory of active ageing, the theory of separation and the theory of successful ageing), an attempt is made to build a model of overcoming social exclusion of the elderly in the theory of successful ageing. The author describes the contradictory situation in the Ukrainian society under the influence of public opinion and mass media. On the one hand, there is the uncertainty of social and personal identification of older people, because of which a significant proportion of this social group considers itself quite active to perform various economic and social functions. On the other hand, members of the 60+ generation increasingly feel limited in rights, unclaimed and devalued, state the presence of low self-esteem due to latent or overt ageism on the part of society. The conducted sociological research revealed the vectors of effective inclusive social practice for the elderly people in the public organization “Gardeners’ Club” in Kharkiv, which unites people following their vital interests, values, and behaviour patterns. The study results confirmed the hypothesis of the possibility of building a model for overcoming the social exclusion of the elderly on the positions of the theory of success, included in society ageing.
12
Стеблина, Н. О. "УКРАЇНСЬКИЙ ЦИФРОВИЙ ПОЛІТИЧНИЙ ДИСКУРС В УМОВАХ «ГІБРИДНОЇ МЕДІАСИСТЕМИ»". Сучасне суспільство: політичні науки, соціологічні науки, культурологічні науки 2, № 2-19 (2020): 176–85. http://dx.doi.org/10.34142/24130060.2020.20.1.16.
Повний текст джерелаАнотація:
У сучасному цифровому політичному дискурсі повідомлення поширюються в умовах функціонування «гібридної медіасистеми»: за допомогою як традиційних каналів (мас-медіа, прес-служби), так і нових (соцмережі). У статті на матеріалі «Української правди» визначається, що традиційні канали (ЗМІ) – значно переважають над рештою. Проте у ЗМІ найбільше використовуються передруки, а ексклюзивні повідомлення під час важливих для країни подій практично не відіграють значної ролі. Повідомлення прес-служб вийшли на перший план тільки двічі, соцмережі – посідали третю позицію.
13
Andrushenko, Olena. "EXCLUSIVE ADVERBIALS IN LATE MIDDLE ENGLISH: INFORMATION STRUCTURE AND SYNTACTIC CHARACTERISTICS." Naukovì zapiski Nacìonalʹnogo unìversitetu «Ostrozʹka akademìâ». Serìâ «Fìlologìâ» 1, no. 3(71) (October 25, 2018): 26–31. http://dx.doi.org/10.25264/2519-2558-2018-3(71)-26-31.
Повний текст джерела
14
Steblyna, Nataliia. "Exclusive news on local sites: content quality and methods of gathering information." Obraz 1(27) (2018): 37–51. http://dx.doi.org/10.21272/2415-8496-2018-1(27)-37-51.
Повний текст джерела
15
Савельєв, Ю. Б. "Соціальне включення та ексклюзія як форми взаємодії в суспільстві: евристичний потенціал соціологічних концепцій". Український соціум, № 4 (55) (2015): 61–74.
Знайти повний текст джерела
16
Сорока, П. "Розмови в дорозі до себе і до Бога. Ексклюзивне інтерв"ю з Іваном Кошелівцем". Всесвіт, № 3/4 (1059/1060) (2017): 201–12.
Знайти повний текст джерела
17
Savelyev, Yuriy. "Social inclusion and exclusion as a form of interaction in society: heuristic potential of sociological concepts." Ukrainian society 2015, no. 4 (December 30, 2015): 61–74. http://dx.doi.org/10.15407/socium2015.04.061.
Повний текст джерела
18
Tokareva, Natalya. "СЕМАНТИКА ОБРАЗУ СТАРОСТІ У СПРИЙМАННІ ОСІБ ДОРОСЛОГО ВІКУ". Psycholinguistics in a Modern World 16 (11 грудня 2021): 289–93. http://dx.doi.org/10.31470/10.31470/2706-7904-2021-16-289-293.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою даної статті передбачено виявлення особливостей інтегральної цілісності (архітектоніки) образу старості в уявленні представників дорослого віку (від 20 до 90 років). Предмет дослідження набуває особливої актуальності в умовах демографічного старіння людства та декларування міжнародною спільнотою намірів подолання ексклюзії та нерівності людей старшого віку. Емпіричне дослідження уявлень респондентів щодо змістових ознак образу старості здійснювалося шляхом скерованого асоціативного експерименту та контент-аналізу із зазначенням абсолютної частотності кожного асоціату. За результатами дослідження було виокремлено три групи смислових маркерів образу старості (фізіологічний, соціокультурний та психологічний) в уявленнях респондентів. Подальший статистичний аналіз отриманих даних доводить, що архітектоніка образу старості в уявленнях представників різних вікових груп суттєво різниться: у ранньому дорослому віці респонденти більш концентруються на фізіологічних маркерах старіння, представники віку середньої дорослості переймаються передусім соціальною незахищеністю та фінансовими обмеженнями людей похилого віку; більш адаптовані до статусу людини похилого віку представники геронтологічної групи являють найбільш конгруентний образ старості, що інтегрує у своїй структурі біологічні, соціокультурні та психологічні маркери старіння.
19
Varha, N. I. "Неформальна зайнятість населення: підходи до розуміння і визначення". Науково-теоретичний альманах "Грані" 20, № 6/146 (7 серпня 2017): 23. http://dx.doi.org/10.15421/171779.
Повний текст джерелаАнотація:
Сучасні реалії ринку праці потребують поглибленого аналізу не лише попиту та пропозиції робочої сили, а й сегментації зайнятості населення за характером праці, що спостерігається у формальному та неформальному секторах національної економіки. В статті сконцентровано увагу на визначенні базових дефініцій поняття «неформальназайнятість». Досліджено основні підходи до визначення неформальної зайнятості, а саме: виробничий, легалістський. Доведено, що якщо перший оперує поняттям «неформальний сектор», то другий – поняттям «неформальної зайнятості»; якщо перший при ідентифікації неформальних робітників виходить із особливостей цілих підприємств, де вони зайняті, то другий – із особливостей конкретних робочих місць, які вони заповнюють. Відзначено, що неформальна зайнятість може виступати результатом як соціальної ексклюзії, так і добровільного виходу за межі формально інституціоналізованої економічної діяльності. У першому випадку – це маргіналізовані та дискриміновані групи (нелегальні трудові мігранти, молодь, жінки, пенсіонери), які не мають доступу до формального ринку праці. Як наслідок, дотримуючись стратегії фізичного виживання, індивіди готові братися за будь-яку роботу, незважаючи на низьку зарплату, важкі умови праці тощо. У другому випадку неформальна зайнятість є наслідком добровільного та свідомого вибору індивіда. Найчастіше вибір на користь неформального сектора зумовлений тим, що він забезпечує більшу автономію, гнучкість та свободу діяльності, прибутки учасників, ніж офіційний сектор зайнятості.
20
Yukalo, V. G., та K. Ye Datsyshyn. "Декстранові гелі для ексклюзивної хроматографії протеїнів сироватки молока". Scientific Messenger of LNU of Veterinary Medicine and Biotechnologies 20, № 85 (2 березня 2018): 3–8. http://dx.doi.org/10.15421/nvlvet8501.
Повний текст джерелаАнотація:
Здатність протеїнів сироватки молока утворювати біологічно активні пептиди в результаті протеолізу в шлунково-кишковому тракті стимулювала дослідження шляхів їх виділення. Гомогенні протеїни сироватки (β-лактоглобулін, α-лактальбумін, лактоферин, альбумін сироватки крові, імуноглобуліни) необхідні для виділення, дослідження і застосування біологічно активних пептидів. Відомі методи фракціонування протеїнів сироватки часто є складними, багатостадійними або призводять до денатурації протеїнів. У зв’язку з цим, перспективною може бути ексклюзивна хроматографія на декстранових гелях. Цей метод має ряд переваг: доступність, можливість проводити фракціонування в різних умовах (температура, іонний склад, рН), мінімальне пошкодження молекул протеїнів. Метою роботи було проведення вибору декстранового гелю для фракціонування протеїнів сироватки молока ексклюзивною хроматографією. Враховуючи діапазон молекулярних мас протеїнів сироватки, було вибрано наступні декстранові гелі: G-75, G-100, G-150. Дослідження проводили на колонках з хроматографічного набору для рідинної хроматографії фірми «Reanal». Слад протеїнів у відібраних хроматографічних фракціях аналізували диск-електрофорезом в поліакриламідному гелі. Отримані результати свідчать про доцільність використання ексклюзивної хроматографії на декстранових гелях для виділення гомогенних протеїнів сироватки молока в нативних умовах. Найбільш перспективними для першої стадії отримання імуноглобулінів, β-лактоглобуліну, α-лактальбуміну і протеозо-пептонної фракції за даними електрофорезу виявились сефадекси G-100 і G-150.
21
Вонсович, Сергій. "РЕТРОСПЕКТИВНИЙ АНАЛІЗ ТЕОРЕТИЧНИХ ПІДХОДІВ ДО ТРАКТУВАННЯ ТРАНЗИТИВНИХ ПРОЦЕСІВ". Litopys Volyni, № 24 (9 липня 2021): 196–200. http://dx.doi.org/10.32782/2305-9389/2021.24.31.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті зроблена спроба ретроспективного аналізу концептуальних підходів теорії політичного транзи- ту кінця 1990-х – початку 2000-х років як складових частин політичної транзитології. Обґрунтовано причини необхідності переосмислення та затребуваності окремих теоретичних положень і підходів до транзитивних процесів. Визначено, що науковий потенціал політичної транзитології не вичерпано і, як важливий аналітичний інструмент, теорія транзиту не має бути відкинута. Доведено, що змістом новітнього періоду розвитку транзитології став аналіз переходів не від традиційного суспільства або правого авторитарного режиму, а від «соціалістичного» типу суспільства. Зазначено, що багатовекторність форм переходів є досить різноманітною, їх не можна заздалегідь передбачити. Зауважено різноманітність підходів щодо аналізу політичного тран- зиту. Зокрема: транзитивні переходи в посткомуністичних країнах як складник єдиного глобального процесу демократизації; транзитивні переходи в посткомуністичних/пострадянських країнах як специфічне явище за стартовими умовами, акторами політичного процесу і завданнями стабільності та стійкості демократич- ного розвитку в посткомуністичних країнах. Доведено, що у вивченні політичного транзиту можна визначи- ти три найбільш вагомі напрями дослідження перехідних періодів – елітистський, інституціональний і аналіз проміжних й альтернативних форм постперехідних режимів. Проаналізовано три ідеальні типи пострадянсь- ких авторитарних режимів: автократію, олігархію, ексклюзивну республіку. Визначено, що представники теорії інституціоналізму, які орієнтувалися насамперед на інституціональні макроструктури, намагалися через еволюцію політичних інститутів, їхніх регулювальних правил і норм розкрити глибинні механізми політичної динаміки. Доведено, що інституціоналізм у поєднанні з теорією раціонального вибору,набув статусу однієї з найважливіших методологічних засад досліджень переходів.
22
Малишевська, Ірина. "УДОСКОНАЛЕННЯ ПІДГОТОВКИ ПЕДАГОГІЧНИХ ФАХІВЦІВ ДО РОБОТИ В УМОВАХ ІНКЛЮЗИВНОЇ ОСВІТИ". ОСВІТА ДОРОСЛИХ: ТЕОРІЯ, ДОСВІД, ПЕРСПЕКТИВИ 17, № 1 (31 грудня 2020): 59–67. http://dx.doi.org/10.35387/od.1(17).2020.59-67.
Повний текст джерелаАнотація:
Оглядову статтю присвячено дослідженню шляхів удосконалення підготовки педагогічних фахівців до роботи в умовах інклюзивної освіти. Акцентовано, що інклюзивна освіта феноменологічно пов’язана з розвитком інклюзивного суспільства, що засвідчує етапність її розбудови: ексклюзія, сегрегація, інтеграція, інклюзія. Визначено гуманістичні засади інклюзивної освіти. Зазначено, що її цінності та принципи базуються на визнанні значущості кожного суб’єкта освітнього процесу.Виокремлено основні чинники впливу на підготовку та перепідготовку педагогічних фахівців до роботи в умовах інклюзивної освіти. Окреслено основні причини не готовності педагогічних працівників забезпечити дітям з особливими освітніми потребами якісне інклюзивне навчання. З’ясовано, що підготовку педагогічних фахівців до роботи в умовах інклюзивної освіти необхідно здійснювати на всіх рівнях: від системи навчання здобувачів вищої освіти до системи підвищення кваліфікації досвідчених практиків. Відзначено, що в Україні активізувався пошук стратегічних напрямів професійної підготовки педагогічних кадрів до роботи з дітьми з особливими освітніми потребами в умовах інклюзивного навчання. Акцентовано увагу на перспективних завданнях підготовки педагогів для освітньої інклюзії, розв’язання яких необхідно покласти на педагогічні заклади вищої освіти. Доведено, що нагальною потребою має стати удосконалення змісту підготовки педагогічних фахівців у галузі інклюзивної освіти.Окреслено перспективні шляхи удосконалення системи підготовки педагогічних фахівців закладів дошкільної загальної середньої освіти до роботи в умовах освітньої інклюзії. До шляхів удосконалення віднесено введення нових спеціалізацій, наповнення навчальних планів дисциплінами інклюзивного спрямування, включення інклюзивно зорієнтованих змістових модулів до загальних навчальних курсів та методик фахових дисциплін педагогічних спеціальностей.
Ключові слова: інклюзивна освіта, інклюзивне навчання, діти з особливими освітніми потребами, методологічні засади, удосконалення підготовки педагогічних фахівців.
23
Юрійович, Блохін Максим. "GENERAL DATA PROTECTION REGULATION (GDPR) ЯК ПОТЕНЦІЙНЕ ДЖЕРЕЛО ВДОСКОНАЛЕННЯ ВІТЧИЗНЯНОГО ЗАКОНОДАВСТВА У СФЕРІ ЗАХИСТУ ПЕРСОНАЛЬНИХ ДАНИХ". Часопис цивілістики, № 42 (7 жовтня 2021): 44–48. http://dx.doi.org/10.32837/chc.v0i42.434.
Повний текст джерелаАнотація:
Блохін Максим ЮрійовичGENERAL DATA PROTECTION REGULATION (GDPR) ЯК ПОТЕНЦІЙНЕ ДЖЕРЕЛО ВДОСКОНАЛЕННЯВІТЧИЗНЯНОГО ЗАКОНОДАВСТВА У СФЕРІ ЗАХИСТУ ПЕРСОНАЛЬНИХ ДАНИХСтаття присвячена питанням захисту персональних даних у мережі Інтернет нормативним актом Європей-ського Союзу – GDPR (General Data Protection Regulation) – і його позитивним сторонам, які можна імплемен-тувати у вітчизняне законодавство з метою його вдосконалення. Так як цей регуляторний акт уже широко вико-ристовується в Європі певний період часу, то відслідкувати рівень його дієвості можна на реальній практицізастосування GDPR країнами-членами Європейського Союзу. Розглянуто передумови виникнення цього законута його прийняття Європейським Союзом, визначено термін «інформаційне суспільства» та його значимість увиникненні цих передумов. Повністю розглянуто сферу дії цього акта та його особливості врегулювання питаньзахисту персональних даних. Проаналізовані дефініції нових понять та інститутів, запропонованих цим норма-тивним актом, такі як контролер даних, обробник даних, суб’єкт даних (особа), спеціальні категорії персональнихданих. Окреслено рамки дії цього нормативного акта (суб’єктні, темпоральні, територіальні тощо). Проведенодослідження особливості структури цього акта (у вигляді, актуальному на момент написання статті). Охарактери-зовано ексклюзивні види прав, які введені цим нормативним актом, такі як право на видалення даних (правона забуття), право на переносимість даних, та інші види прав, передбачені GDPR. Визначено ліміти відповідаль-ності суб’єктів і штрафні санкції, які застосовуються в разі вчинення суб’єктами порушень різних рівнів у сферізахисту персональних даних. Описано роль уповноваженого (офіцера) із захисту даних (або ж DPO). Проаналі-зовано окремі його положення, які заслуговують на особливу увагу. Визначено характерні риси цього акта, яківідрізняють його від інших світових аналогів. Описано процедуру звернення постраждалих осіб з метою захистусвоїх порушених прав та інтересів у сфері захисту персональних даних. Охарактеризовано його значимість длярозвитку світового регулювання інституту захисту персональних даних і всіх суміжних правовідносин.
24
Ананьїн, О. В., та В. І. Горєлов. "Центральний музей Державної прикордонної служби України: історія і сучасність. До 25-річчя створення". Воєнно-історичний вісник 38, № 4 (27 квітня 2021): 144–67. http://dx.doi.org/10.33099/2707-1383-2020-38-4-144-167.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті вперше досліджено та проаналізовано діяльність Центрального музею Державної прикордонної служби України, як єдиного місця в країні, де зберігаються по справжньому унікальні та ексклюзивні музейні колекції, що дають змогу ґрунтовно дослідити не тільки історію виникнення кордонів на теренах нашої держави, але й діяльність відповідних служб та інституцій, які протягом багатьох сторіч опікувалися прикордонною безпекою держави від прадавніх часів до початку ХХІ сторіччя. Адже відомо, що кордон слугує не тільки географічною межею для політичних суб’єктів або юрисдикцій, а є насамперед однією з ознак державності. Тому основною метою та призначенням Центрального музею Державної прикордонної служби України було і залишається збереження та пропагування історії та традицій прикордонної служби нашої держави. В даній статті авторами вперше досліджується те, як змінювався Центральний музей Державної прикордонної служби України. Як він від закладу, що займався збиранням, вивченням, зберіганням, презентацією експонатів, а також ознайомленням широкої громадськості зі становленням, життям та діяльністю Державної прикордонної служби України та її попередниць на теренах сучасної держави, поступово трансформувався в справжній центр науково-дослідної роботи з пошуку, збереження та вивчення документальних матеріалів, окремих речей, зброї, спогадів, пов’язаних з охороною кордонів України з давніх часів до сьогодення. І це не випадково, адже протягом декількох років музей був повноцінним майданчиком для проведення наукових форумів найвищого рівня та справжньою творчою лабораторією, де втілювалися в життя найсміливіші проєкти та задуми прикордонної служби України, як центру військово-патріотичного виховання молоді та підготовки її до служби в Державній прикордонній службі України, що набуває особливої актуальності та нагальності в умовах, коли «Російська Федерація чинить злочин агресії проти України та здійснює тимчасову окупацію частини її території». Ключові слова: Центральний музей Державної прикордонної служби України, Прикордонні війська України, Державна прикордонна служба України, кордон, експозиція, держава.
25
Dorosh-Kizym, M., O. Dadak та T. Gachek. "Інновації в аграрному секторі України в контексті розвитку європейської інтеграції". Scientific Messenger of LNU of Veterinary Medicine and Biotechnologies 19, № 81 (17 жовтня 2017): 123–28. http://dx.doi.org/10.15421/nvlvet8122.
Повний текст джерелаАнотація:
В сучасному світі темпи економічного зростання та рівень суспільного розвитку визначає інноваційна діяльність, яка є рушійною силою ефективного функціонування економічної системи і ґрунтується на створенні й експлуатації нових знань, на інноваційному характері капіталу та на підприємницькому підході. Технічний прогрес змінює наш світ неймовірними темпами. Те, що ще позавчора здавалося фантастикою, вчора перетворилося на сміливу ідею, а вже сьогодні на повну впроваджується у наше повсякденне життя. Аграрний сектор не став винятком. За останні сто років індустрія подолала величезний шлях від гужових возів до автопілотованих комбайнів та дронів-обприскувачів. Не дивно, що талановиті розробники хочуть інтегрувати в цей ринок ексклюзивні, довгоочікувані та корисні інноваційні розробки. Ні для кого не секрет, що застосування інновацій в аграрному секторі дає змогу перетворити навіть найнесприятливіші умови на справжню «перевагу». Багато людей неодноразово чули про неймовірний успіх в аграрній галузі Австралії, Ізраїлю, США, Канади та Нідерландів, де IT-рішення в сільському господарстві застосовуються дуже широко. Нині, на агроринку популярні такі рішення, як: впровадження систем точного землеробства, аерозйомка з метою контролю якості посівів, ведення історії полів для вибору оптимальної культури, лабораторні дослідження ґрунту для отримання інформації про біохімічний склад. Ці технології дають можливість збільшити врожайність та знизити собівартість продукції завдяки скороченню витрат на паливо, насіння й добрива. В Україні з інноваціями справа гірше – відсоток проникнення високих технологій в агросекторі поки що досить низький – близько 10–12% порівняно зі світовими лідерами, але ми явно перебуваємо на правильному шляху. Україна лише починає знайомитися з цими глобальними трендами, але, саме в них полягає запорука успішності агропродовольчого виробництва. Варто зауважити, що сьогодні вітчизняний агропромисловий комплекс перебуває на так званій перехідній стадії. «До чого це нас приведе?!» – питання, на яке доволі важко зараз відповісти, однак на даному етапі вітчизняні аграрії успішно використовують у діяльності своїх підприємств як новітні розробки, так і старі, перевірені «дідівські» методи.
26
I.Ye., Polishchuk. "ON THE STATE OF PHILOSOPHIC-METHODOLOGICAL AND GENERAL SCIENTIFIC PREPARATION FOR BACHELOR’S AND MASTER’S DEGREES (THE CASE OF KHERSON STATE UNIVERSITY)." Collection of Research Papers Pedagogical sciences, no. 90 (November 4, 2020): 42–47. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2413-1865/2020-90-7.
Повний текст джерелаАнотація:
Першорядною задачею освіти є формування мислення як самоцілі, що створює для особистості мож-ливості задля здійснення керованого впливу на соціальні явища та процеси, використовуючи сучасні знання та новітні технології. Здатність людини успішно соціалізуватися не можлива без інтелектуаліза-ції, яка має досягатися в освітньому процесі.Автором статті була розроблена анкета та проведене опитування магістрантів І року денної фор-ми навчання Херсонського державного університету (опитано 187 осіб, 44% від загальної чисельності в 2019–2020 навчальному році). Більшість здобувачів продовжує навчання за напрямом підготовки бака-лавріату. Однак опитування засвідчило, що основні теми дисципліни «Основи наукових досліджень» були засвоєні не досить глибоко з причини малої кількості аудиторних занять. Для багатьох магістрантів незрозумілим виявилося співвідношення філософських підходів, загальнонаукових та конкретно-нау-кових методів, а також зміст новітніх методологічних принципів та підходів. Більшість здобувачів не змогла відповісти на питання щодо наукових результатів, які вони отримували завдяки використанню зазначених ними методів. Це свідчить про недостатній зв’язок методології як теорії та наукової прак-тики. Було також виявлено, що більшість магістрантів не пов’язує майбутню професійну діяльність із науковими дослідженнями. Ця обставина зобов’язує викладачів посилити відповідальність за форму-вання гідного відношення здобувачів вищої освіти до науки як соціального і професійного інституту та теоретичного мислення як основи будь-якої високопрофесійної діяльності.Слід знайти оптимальне колегіальне рішення (у кожному університеті ексклюзивне) стосовно під-вищення в навчальних програмах різних напрямів освіти «питомої ваги» методологічного складника, а також сучасних форм підвищення методологічної підготовки викладачів теоретичних дисциплін. The primary task of education is the formation of thinking as an end in itself which creates opportunities for individuals to exert significant influence on social phenomena and processes using modern knowledge and the latest technologies. The ability of a person to successfully socialize is unthinkable without intellectualization which must be achieved in the educational process.The author of the article developed a questionnaire and conducted a survey of the first-year full-time postgraduates (master’s degrees) at Kherson State University (187 people were interviewed, which is 44% of the total amount in the 2019–2020 academic year). Most degree-seeking students continue their studies in the bachelor’s degree program. However, the survey showed that the main topics of the course “Fundamentals of Scientific Knowledge”, which was studied for bachelor’s degree programmes, are not sufficiently captured due to the small amount of class hours. For many postgraduates (master’s degrees) the relationship between the philosophical approaches themselves, general scientific and special scientific methods, as well as the content of the latest methodological principles, turned out to be incomprehensible. It is a matter of concern that many degree-seeking students were not able to answer the question about the results they obtained in scientific work through the use of the methods they specified. This indicates a lack of connection between methodological theory and scientific practice in the educational process. It was also found that the majority of postgraduates (master’s degrees) do not associate their future professional activities with scientific research. This circumstance obliges teachers to strengthen their responsibility for forming a decent attitude of degree-seeking students to science as a social and professional institution, as well as to theoretical thought as the basis of any highly professional activity.It is necessary to find an optimal collegial solution (exclusive at each university) to increase the “specific weight” of the methodological component in the curriculum documents of different branches of education, as well as regarding modern forms of improving the level of methodological competences of teachers of various theoretical disciplines.
27
Гошовська, Дарія, та Ярослав Гошовський. "ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОСТОРОВО-ЧАСОВОЇ ДЕПРИВАЦІЇ ТА СТИГМАТИЗАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ". Psychological Prospects Journal, № 38 (1 грудня 2021). http://dx.doi.org/10.29038/2227-1376-2021-38-10-21.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета. У статті здійснено теоретичний аналіз психологічних особливостей просторо-часової депривації (депривованого хронотопу) та стигматизації особистості.
Методи. Для реалізації мети дослідження було задіяно методи наукового теоретичного аналізу : аналіз, синтез, абстрагування, узагальнення.
Результати. Науково-психологічний аналіз джерелознавчої бази дав підстави стверджувати, що проблема просторово-часових обмежень особистості тісно корелює з її стигматизацією. Режим різновидових обмежень блокує вітальну активність людини, а скутість, нестача (як і перенасичення) особистісного простору вносять хаотизм і амбівалентність в усвідомлення нею часу життя. Просторова депривація ускладнює і сповільнює побудову як адекватних образів Я та гармонійної Я-концепції, так і блокує особистісний потенціал та пригнічує індивідуальний оптимізм та легенду власного життєвого шляху. Депривована особистість має низку проблем із соціальною адаптацією, а перебування на ранніх етапах онто- і соціогенезу в навчально-виховних інституціях закритого типу зумовлює песимістичний модус самоусвідомлення. Просторово-часова депривація породжує розбалансованість психологічного світу особистості, зумовлює психоемоційне вигорання, розвиток надмірної тривожності, фрустрованості та інших депресивних станів. Вона культивує в дитини пригніченість і маргінальність та накладає певну стигму, яка з різною мірою успішності долається упродовж усієї житєєдіяльності. Діти-сироти й вихованці інтернатних закладів досить часто чітко поляризують світ за параметром «свій-чужий», можуь переживати соціальну ексклюзію та низку інших обмежень свого психосоціального розвитку.
Висновки. Блокування просторово-часових вимірів депривованої особистості слугує істотним психотравмівним чинником і негативно впливає на її психоструктуру, зокрема на сенсорно-емоційні, конгнітивні та ціннісно-поведінкові компоненти. Деприваційна стигма може постати причиною асоціальної і/або девіантної поведінки особистості, тому необхідним є фаховий ревіталізаційний супровід, що містить превентивні, консультативні та корекційно-розвивальні заходи.