Статті в журналах: "Економічний інститут"

1

Грицишен, Димитрій. "ЕКОНОМІЧНА ЗЛОЧИННІСТЬ ЯК ЗАГРОЗА ДЕРЖАВНІЙ БЕЗПЕЦІ: СУТНІСТЬ ТА ЗАСОБИ ПРОТИДІ". Public management 25, № 5 (29 грудня 2020): 75–83. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2020-5(25)-75-83.

Повний текст джерела

Анотація:

Розглянуто економічну злочинність як загрозу державній безпеці, що охоплює сукупність різних видів навмисних посягань на економічні відносини, що охороняються державою незалежно від форми власності і видів діяльності суб’єктів, які виконують певні функції у сфері виробництва, обміну, обслуговування, а також осіб, пов’язаних з регулюванням цієї діяльності. Поширення кризових явищ в економіці багатьох країн світу у зв’язку з поширенням пандемії Covid-19, загострення політико-економічних відносин із Росією, анексія АР Крим, самопроголошення нових утворень на території Донецької та Луганської областей спричинили підвищення рівня економічної злочинності та тіньової економіки в Україні. Наслідки економічної злочинності для державної безпеки є настільки вагомими, що їх можна визначати як детермінанти дієвості економічної системи держави та можливості її існування в майбутньому. Економічна злочинність є своєрідним каталізатором формування держави та інститутів державного управління. Відповідно до цього мають трансформуватися методи боротьби з економічною злочинністю, розвиватися правові механізми державного управління, видозмінюватися діяльність державних інституцій, на які покладені функції виявлення економічних злочинів та притягнення до відповідальності винних осіб. У сучасному глобалізованому світі одним з дієвих засобів боротьби з економічною злочинністю є фінансові розслідування, які охоплюють комплекси заходів протидії розкраданням державних фінансів, кіберзлочинності, виявам корупції, ухиленню від сплати податків, легалізації злочинних доходів, фінансуванню тероризму тощо. Окреслено найбільш поширені в Україні та світі економічні злочини, що становлять найбільшу загрозу державній безпеці. Розроблено модель державно-управлінських аспектів запобіганню та протидії економічній злочинності як загрозі державній безпеці.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

2

Сисоєв, О. В. "Поняття "інститут" та "інституція": економічний контекст". Вісник Запорізького національного університету. Економічні науки, № 3 (23) (2014): 140–49.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

3

Черевиков, Є. "Публічно-приватне партнерство як соціально-економічний інститут". Економічна теорія, № 4 (2009): 31–39.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

4

Сотніков, Д. В. "ОСОБЛИВОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ЕКОНОМІЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ МАССАЧУСЕТСЬКОГО ТЕХНОЛОГІЧНОГО ІНСТИТУТУ". Теорія та методика навчання та виховання, № 48 (2020): 109–22. http://dx.doi.org/10.34142/23128046.2020.48.10.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті здійснено аналіз особливостей діяльності економічного факультету Массачусетського технологічного інституту. Акцентовано увагу на тому, що університет відіграє ключову роль у розвитку багатьох галузей сучасної науки і практики. Установлено, що значний внесок у розвиток економічного факультету на базі Школи гуманітарних, художніх і соціальних наук зробив Ф. Уокер – заслужений економіст, член Національної академії наук США, третій президент Массачусетського технологічного інституту. У ході дослідження простежено навчальні завдання, що висуваються перед викладачами під час підготовки бакалаврів, магістрів та докторів філософії з економіки, окреслено фахові дисципліни (обов’язкові та вибіркові), визначено методи навчання, зокрема інтерактивні, наприклад, «case study», ділові ігри, господарські ситуації, робота над реальними проєктами державних службовців чи приватних корпорацій, що використовуються як під час аудиторної, так і самостійної роботи. З’ясовано, що інститут впроваджує новітні методи викладання не лише в межах США, а й шляхом дистанційного навчання, виходить на міжнародний рівень, зокрема за допомогою проєктів MIT OpenCourseWare, MITx та MicroMasters. На підставі аналізу навчальних програм, що пропонуються на економічному факультеті, узагальнено компетенції випускників-економістів Массачусетського технологічного інституту. Досвід МТІ показує, що сучасна економічна освіта США передбачає оволодіння освітніми ступенями бакалавра (Undergraduate level), магістра (Graduate level) та доктора філософії (PhD). Підготовка фахівців економічного профілю полягає у вивченні таких дисциплін, як: політична економія, мікро- та макроекономіка, теорія ймовірності, статистика, економіко-математичне моделювання, економічне застосування теорії ігор, фінансові ринки, маркетинг, економічний розвиток, міжнародна економіка та багато інших. Серед провідних методів навчання визначено інтерактивні методи («case study», ділові ігри, господарські ситуації, робота над бізнес-проєктами, ланч-семінари, польові обіди тощо).

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

5

О. В., ТАРАСЕНКО, та КУМАЧОВА А. С. "МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ДО ВИЗНАЧЕННЯ КРИТЕРІЇВ ЕФЕКТИВНОСТІ ІНСТИТУЦІЙ". Manager. Bulletin of Donetsk State University of Management 90, № 1 (19 травня 2021): 5–15. http://dx.doi.org/10.35340/2308-104x.2021.90-1-01.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті досліджуються підходи до визначення критеріїв ефективності інститутів. Аналізуються підходи неокласичної теорії, неоінституціоналізму, теорії організації, поведінкової економіки до визначення ефективності. У статті показано, що внаслідок того, що інститути є результатом дії стихійних конкурентних сил і усвідомленої діяльності економічних агентів щодо підвищення якості кооперації, можна формулювати критерії ефективності інститутів. Відзначається суттєвий недолік існуючих підходів до оцінки ефективності інститутів, який полягає в ігноруванні при аналізі нерівномірності розподілу переговорного потенціалу між економічними агентами. Доведено, що у разі невідповідності розподілу вигод від створення інституту існуючого розподілу переговорної сили, більш сильна сторона мотивована створювати неформальні інститути, які, скорочуючи індивідуальні трансакційні витрати, збільшують громадські.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

6

САВЧИН, МИХАЙЛО. "Чотири вершники трансформацій: ефективність правового регулювання економічних інституцій". Право України, № 2021/04 (2021): 89. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2021-04-089.

Повний текст джерела

Анотація:

У перехідних конституційних демократіях проблема ефективності правового регулювання економічних інститутів зумовлена трансформаційними процесами в політичній, економічній, соціальній та культурній сферах. Особливо гострою є взаємодія політичних та економічних факторів у функціонуванні економічних інститутів, оскільки це методологічна проблема реалізації реформ. У статті розглядається це питання крізь призму верховенства права, належного урядування та принципів пропорційності втручання в економічні свободи з метою забезпечення економічного добробуту. Це досить абстрактне формулювання питання потребує його аналізу через призму трансформації сучасної економічної системи та переосмислення функцій держави. Метою статті є визначення основних параметрів ефективності правового регулювання економічних інститутів. Доведено, що система гарантій економічних свобод базується на конституційних цінностях, які виражають консенсус щодо цільових установок учасників економічних відносин, їх цілепокладання. Ключовими факторами цього процесу є трансформація глобалізації та регіональне економічне співробітництво між державами, що змінює їхні функції. Зближення держави та приватного сектору виражається у диджиталізації економіки та зростанні ролі штучного інтелекту в економічних процесах, що дедалі більше впливає на зміст правил і процедур на ринку. Оскільки за таких умов змінюється структура професій та зайнятості, це призводить до розширення сфери інтелектуальної діяльності людства. Ключовим фактором трансформації українського конституціоналізму є відмова від постколоніальних практик управління через відносини ієрархії. Їх змінюють відносини гетерархії, які поєднують субординацію та горизонтальні зв’язки в економічній системі. Порядок визнання норм за допомогою поєднання приватного права та публічного механізму правотворення є на порядку денному. Аналогічним чином успіх економічних реформ обумовлений існуванням незалежних інституцій, що важко уявити без політико-правової складової. До таких інструментів належать судовий контроль за конституцією, неупереджене та незалежне публічне урядування, зокрема у діяльності незалежних державних установ, які рівновіддалені від політичних інститутів і ділових кіл. Економічні структури повинні брати участь у збереженні довкілля, впровадженні новітньої структури охорони здоров’я та наданні доступних і якісних адміністративних послуг населенню. Тому цінності та настанови щодо конкурентоспроможності, належної ділової практики на ринку забезпечуються інструментами економічного конституціоналізму, регуляторної держави та демократичної підзвітності. Засобами забезпечення цього є верховенство права, незалежні державні регулятори й вимоги щодо прозорості та належної процедури при ухваленні владних рішень.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

7

Косяченко, Ксенія. "АДВОКАТУРА ЇЇ ПРИЗНАЧЕННЯ ТА МІСЦЕ В ІНСТИТУТІ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА". Молодий вчений, № 3 (91) (31 березня 2021): 278–81. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-3-91-58.

Повний текст джерела

Анотація:

Особливим інститутом громадянського суспільства в Україні є інститут адвокатури. Про це свідчить імператив професійного захисту прав та законних інтересів осіб у суді, публічно-правовий статус досліджуваного інституту, надання державою права на отримання юридичної допомоги абсолютно всім фізичним і юридичним особам, також у даній статті розглядається питання призначення, ролі та місця адвокатури в інституті громадянського суспільства. Досліджується та висвітлюється місце інституту адвокатури, фундаментальним та головним призначенням якого – є захист прав людини. Паралельно наголошуються питання діяльності органів адвокатури, а також важливі проблеми їх реформування. На сьогоднішній день розвиток цього інституту відбувається в рамках процесу модернізації правової системи – комплексу соціальних, економічних, правових, політичних, культурних та інтелектуальних трансформацій. Для інституту адвокатури України цей процес є дуже складним і суперечливим, оскільки в державі ще не сформувалися надійні механізми практичної реалізації громадянських прав і свобод.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

8

Біла, Дар’я Олегівна. "ВИЗНАЧЕННЯ РОЛІ МОЛОДІ В СУСПІЛЬСТВІ В УМОВАХ ПОЛІТИЧНОЇ НЕВИЗНАЧЕНОСТІ Й ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ДЕРЖАВНОЇ МОЛОДІЖНОЇ ПОЛІТИКИ". Дніпровський науковий часопис публічного управління, психології, права, № 3 (12 листопада 2021): 64–70. http://dx.doi.org/10.51547/ppp.dp.ua/2021.3.11.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті наведено розв’язання актуальної наукової проблеми визначення ролі молоді в суспільстві в умовах полі- тичної невизначеності й особливості формування державної молодіжної політики. Авторка визначила, що державна молодіжна політика − це система інститутів, що містить різноманітні еле- менти (навчально-педагогічні, політично-правові, інституційно-організаційні й фінансово-економічні), вона чинить управлінський вплив на молодь як унікальний феномен суспільства для забезпечення максимально повного використання молоді як потенціалу й ресурсу для досягнення управлінської мети. У статті доведено, що з боку публічного управління молодь виступає одночасно і як ключовий об’єкт управлін- ського впливу, і як активний, гнучкий і потужний ресурс і потенціал суспільно-економічної та політичної дії. Саме цей суб’єкт – об’єктна роль молоді в суспільстві й у публічному управлінні – робить її найчутливішою до політичних та економічних змін, швидкою під час реагування на заклики й ситуативні дії. Політична невизначеність або кри- за, які загострюють суперечності й проблеми в суспільстві, є ключовими чинниками зростання активності моло- ді щодо участі в суспільно-економічних процесах і стають загрозою ймовірної швидкої ідеологічної «поляризації» молоді. Це може сприяти залученню молоді як цінного ресурсу в «арсенал» публічного управління або привести до його втрати. Авторкою узагальнені ключові особливості формування державної молодіжної політики в умовах політичної та економічної невизначеності чи кризи, які потребують реалізації як через інститути молодіжної політики, так і за участі інших інститутів публічного управління. Ці особливості умовно поділено на два блоки: – стратегічно орієнтований, ідеологічний блок, який формується та реалізується впродовж декількох поко- лінь, сприяє спрямуванню потенціалу молоді на творчість, генерацію позитивних ідей і змін з урахуванням об’єкт- суб’єктності молоді й дозволяє усунути загрози її можливої ідеологічної «поляризації»; – тактично спрямований, соціально-економічний блок, який потребує коротко- й середньотермінового вирішен- ня та сприяє створенню соціально-економічних умов соціального становлення та розвитку молодих громадян України в інтересах особистості, суспільства й держави.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

9

Мороз, Є. "ВПЛИВ ІНСТИТУТІВ НА ДИНАМІКУ ПРОЦЕСІВ ПОСТСОЦІАЛІСТИЧНОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ В УКРАЇНІ". Financial and credit activity problems of theory and practice 4, № 39 (10 вересня 2021): 512–20. http://dx.doi.org/10.18371/fcaptp.v4i39.241438.

Повний текст джерела

Анотація:

Анотація. Акцентовано увагу на важливій ролі ефективної системи інститутів з метою забезпечення економічного розвитку України. Зазначено, що формуванню цієї системи мусить приділятися увага науковців, а також владних структур. Досліджено зміст економічної трансформації постсоціалістичних країн, зокрема України. Проведено дослідження з використанням методики порівняння капіталістичної та соціалістичної систем, а також історичного підходу. Розглянуто зміст категорій «власність» і «трансформація», а також вплив інститутів власності на динаміку трансформаційних процесів, що відбувалися в постсоціалістичних країнах. Визначено взаємозв’язок і взаємозалежність між впливом інститутів і динамікою процесу постсоціалістичної трансформації. Результати дослідження засвідчили невисокий рівень розвитку формальних інститутів в Україні, тоді як неформальні інститути виступають природним гальмом для подальшого економічного розвитку. Наголошено, що вплив інститутів на динаміку процесів постсоціалістичної трансформації має істотне значення і вирішальну роль в Україні. На основі інституту власності розглянуто ефекти власності. Завдяки їхньому повноцінному використанню західні країни здатні генерувати капітал і максимізувати вигоди від використання об’єктів власності. На відміну від західних країн, в Україні власність розглядається виходячи з об’єкта, а не через систему прав, якими може користуватися власник. Детально розглянуто природу легальних та нелегальних відносин власності, а також передумов, що зумовлюють трансформацію інститутів власності. Визначено вплив формальних і неформальних інститутів на динаміку процесів постсоціалістичної трансформації в Україні. Розглянуто появу нематеріальних об’єктів власності на прикладі інтелектуальної власності, а також важливість дотримання та реалізації прав власності законодавчою системою. Зроблено висновки щодо поточного становища соціально-економічної системи України в контексті трансформації формальних і неформальних інститутів. Ключові слова: інститут, власність, трансформація, капітал, підприємництво. Формул: 0; рис.: 0; табл.: 1; бібл.: 15.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

10

Біла, Дар’я Олегівна. "КЛЮЧОВІ ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ АУКОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ІНСТИТУЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ МОЛОДІЖНОЇ ПОЛІТИКИ". Дніпровський науковий часопис публічного управління, психології, права, № 1 (10 травня 2022): 104–12. http://dx.doi.org/10.51547/ppp.dp.ua/2022.1.16.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті визначено ключові положення теоретико-методологічних засад наукового дослідження інституційного забезпечення державної молодіжної політики. На підставі умовного розмежування теоретичного трактування категорій «інститут» й «інституція» авторкою визначено їх взаємозв’язок як цілого і частки. Виявлено, що у ході еволюційного розвитку суспільства потребують зміни й інститути публічного управління молодіжною політикою, або виникає необхідність створення нових інститутів. Натомість, інститути за своєю побудовою та, власне, й інституції, є доволі інертними і не виявляють гнучкості у відповідь на зміни й нові виклики, а тому відстають від трендів і не відповідають нагальним потребам суспільства. Доведено, що теоретична метаморфоза теорії інституціоналізму щодо перенесення акценту з інституту на особистість, індивіда, стала ключовою у формуванні проактивної ролі молоді у суспільстві в умовах трансформації соціально-економічної системи, постійного реформування окремих систем публічного управління, затвердження геополітичного вектору розвитку України тощо.Наведено авторське визначення категорії «інституційне забезпечення молодіжної політики» як суспільного явища, яке об’єднує статичні й динамічні складові та передбачає одночасну наявність, існування і функціонування певних інститутів молодіжної політики в певних умовах і їх зміну, трансформацію чи створення нових інститутів у відповідь на еволюційні виклики суспільства й геополітичні тренди. Складовими інституційного забезпечення молодіжної політики є інститути, інституції і процес інституціоналізації. Авторка довела, що державна молодіжна політика як об’єкт публічного управління має формуватися і реалізовуватись як комплекс управлінських впливів. Цей комплекс передбачає залучення у процес формування державної молодіжної політики двох узагальнених груп суб’єктів молодіжної політики: суспільства і інститутів публічного управління. При цьому ключовим фактором дієвості публічного управління і забезпечення комплексності управлінських впливів на формування і реалізацію молодіжної політики є система інструментів і механізмів взаємодії цих груп суб’єктів управління молодіжною політикою на різних рівнях і у різних масштабах.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

11

Makaliuk, Iryna, Hanna Zhaldak та Vasyl Martynenko. "«Інституція» та «інститут»: тенденція «штучної підміни» понять". Agricultural and Resource Economics: International Scientific E-Journal 8, № 1 (20 березня 2022): 204–34. http://dx.doi.org/10.51599/are.2022.08.01.11.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета. Метою статті є поглиблення теоретико-методологічних положень економічної науки шляхом обґрунтування доцільності подолання тенденції «штучної підміни» базових понять інституціональної теорії у вітчизняному науковому просторі через понятійне розмежування «інституцій» та «інститутів» на основі критеріально-етимологічної ідентифікації їх ключових особливостей. Методологія / методика / підхід. Дослідження базується на діалектичному методі пізнання та системно-структурному підході до вивчення інституціонального середовища взагалі та інституту аграрного підприємництва зокрема. Для досягнення поставленої мети в роботі використано методи: метод наукового узагальнення та порівняння – для визначення сутності категорій «інституція» та «інститут»; прийоми індукції, структурного аналізу та синтезу – для визначення діалектики взаємозв’язку між інституціями, інститутами, організаціями, органами, нормами, законами, звичаями тощо; асоціативний метод – для виявлення співвідношення між складовими елементами інституціонального середовища в контексті загального та часткового; дедуктивний метод – для визначення змісту суспільних інститутів; абстрактно-логічний метод і систематизація – для критеріально-етимологічної ідентифікації ключових особливостей інституцій та інститутів. Результати. Обґрунтовано актуальність використання чіткого понятійно-категорійного апарату при проведенні інституціональних досліджень з метою подолання методологічних протиріч та несумісності теоретичних висновків у науковій і політичній лексиці. Досліджено наукові підходи до трактування, а також проаналізовано спроби понятійного розмежування категорій «інституція» та «інститут» вітчизняними та зарубіжними науковцями. Визначено діалектику взаємозв’язку між інституціями та інститутами через опосередкування організацій, органів та норм, правил, звичок, традицій, законів тощо. Установлено, що інституції є джерелом творення норм і правил, а інститути – засобом їх закріплення та поширення. Розглянуто зміст суспільних інститутів, таких як держава, армія, підприємство, сім’я тощо. Виділено характерні ознаки інституцій та інститутів. Охарактеризовано структуру інституту аграрного підприємництва в Україні. Проаналізовано сучасні тенденції змін інституційних механізмів взаємовідносин між суб’єктами аграрної сфери, що зумовлені законодавчими нововведеннями. Визначено перспективи дальших наукових досліджень у напрямі удосконалення структури інституціонального середовища в аграрній та інших сферах. Оригінальність / наукова новизна. Удосконалено понятійний апарат інституціональної теорії, що полягає в розмежуванні понять «інституція» та «інститут» за критеріально-етимологічною ідентифікацією їх ключових особливостей, а саме: функціональності, всезагальності, суспільної необхідності, морального авторитету (спонукальної сили), психологічності, екстернальності, організуючого впливу на соціальне життя (для інституції) та історичності, структурності, структурованості, об’єктивності, примусовості, ієрархічності, організаційності, правової закріпленості / легітимності (для інституту). Практична цінність / значущість. Результати проведеного дослідження є підґрунтям для дальшого розвитку інституціональної теорії на теренах вітчизняного наукового простору, оскільки дозволяють подолати тенденцію «штучної підміни» понять при трактуванні її базових категорій. Своєю чергою, впровадження диференційованого вживання термінів і розуміння сутності й діалектики взаємозв’язку між інституціями та інститутами є поштовхом до удосконалення інституціональної структури національного господарства з метою підвищення добробуту усіх його учасників і суспільства загалом.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

12

Shevchyk, B. M. "Кліометрика та холотропний принцип праксеології". Scientific Bulletin of UNFU 28, № 4 (26 квітня 2018): 121–27. http://dx.doi.org/10.15421/40280423.

Повний текст джерела

Анотація:

Досліджено холотропний принцип праксеології з позицій аксіологічних наративів економічної діяльності. Кліометрико-утилітаристський підхід мейнстрімної економіки визнано недостатнім для пояснення онтологічних причин економічного розвитку та зростання. Економічний розвиток бере початок як інтелектуальна біфуркація розпаковування певної множини сенсів семантичного вакууму та створення текстів – інноваційних знань про можливості нових комбінацій та доходів за результати цих комбінацій. Обґрунтовано неможливість з допомогою кліометричних підходів сучасної економічної науки пояснити інтегральні витоки людської взаємодії, зумовлювані атрактивністю цілей та аксіологією засобів, які відображають холотропний принцип праксеології. Мікроекономічний методологічний імператив maxutility непридатний для аналізу макро- та мегаконтинуумів економічної дійсності, оскільки холотропність, виявами якої є усвідомлена синергія волі та емерджентний ефект результатів, не виводиться із персоніфікованої жадоби в умовах світу як дефіциту. Соціокультурне середовище, – той континуум, у якому холономність світу актуалізується у патернальних практиках, – мейнстрімною наукою трактується як деструктивне обмеження вибору та зазіхання на економічну свободу. Економічні інститути, вибудувані на методологічних підходах статичної ефективності, стимулюють адаптивний потенціал когнітивного капіталу, збалансовуючи точки на кривій виробничих можливостей згідно з оптимумом Парето. Вони не стимулюють пошук ренти з можливостей нових комбінацій ендаументальних активів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

13

Klimenko, E. Y. "Проблема формування соціального капіталу дітей з нетиповим дитинством". Grani 19, № 1 (25 грудня 2015): 99–104. http://dx.doi.org/10.15421/1716018.

Повний текст джерела

Анотація:

Загострення соціальних та економічних проблем, ескалація техногенних ризиків, зміни політичної ситуації – ці та багато інших кризових явищ вимагають від держави та суспільства уважного ставлення до проблем повноцінного розвитку і якісного виховання наступних поколінь. Захист дітей в умовах та реаліях нетипового дитинства набуває особливої актуальності для українського суспільства, яке переживає економічну та політичну кризи. Сьогодні в Україні зусилля держави і створеного нею інституту соціального захисту дитинства спрямовані не на допомогу та підтримку дитини як суб’єкта суспільного буття, а на вирішення завдань, поставлених перед організаціями та установами системи надання соціальної допомоги, які чітко визначені наявним переліком соціальних проблем. Сучасні умови розвитку українського суспільства характеризуються наявністю тенденції до збільшення соціальних ризиків для дитини та її родини, які обумовлені рядом кризових явищ як інституціонального (криза інститутів сім’ї, освіти, соціального захисту), так і системного характеру (економічна, політична). Оскільки базові соціальні інститути формують певні системи, так звані інституційні матриці, що регулюють взаємопов’язане функціонування основних сфер суспільства – економічної, політичної, ідеологічної, то виникнення кризових явищ в одній з них стає пусковим механізмом для кризи усієї матриці. На шляху до попередження негативних впливів на дитину близького оточення та соціального середовища, які й формують нетиповий характер перебігу дитинства, суспільство встановлює формальні та неформальні норми і правила, основними завданнями яких є гарантія нащадкам певних соціальних переваг та привілеїв відносно інших вікових груп. Такий стан речей обумовлений наступними чинниками: по-перше, об’єктивною зацікавленістю суспільства в розвитку наступних поколінь, як гаранта безперервності життя нації; по-друге, біологічно обмеженими можливостями життєдіяльності зазначеної вікової категорії. Економічна криза, обумовлена проведенням на Донбасі антитерористичної операції, призвела до різкої диференціації прибутків населення, що стало пусковим механізмом для кардинальних змін у житті українського суспільства в цілому та суттєвого погіршення стану дітей в Україні зокрема. Процес адаптації дітей до нових умов і реалій буття супроводжується значними ускладненнями, що дозволило говорити про нетиповий характер перебігу дитинства цілого покоління. Оскільки соціалізація дітей сьогодні проходить в умовах повної зміни системи цінностей, економічної кризи та збройного конфлікту, загострюється питання накопичення соціального капіталу, що передається від покоління до покоління. Концепція соціального капіталу є ключовою для багатьох напрямків соціально-економічного життя суспільства, що актуалізує необхідність проведення дослідження проблем його формування в умовах нетипового дитинства, обумовленого кризовими ситуаціями. За обставин різкого зубожіння значної частини населення України зазначена проблема значно загострилась, що поставило під питання взагалі його наявність у теперішнього підростаючого покоління, що не тільки вплинуло на нетиповий характер перебігу дитинства більшості дітей, але й стало ключовим фактором їх дезадаптації та викривлення механізмів соціалізації.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

14

Амосов, Олег, та Наталія Гавкалова. "АРХЕТИПИ В ДІЯЛЬНОСТІ ОБ’ЄДНАНИХ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД". Public management 18, № 3 (29 травня 2019): 15–28. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2019-18-3-15-28.

Повний текст джерела

Анотація:

Економічний і соціальний розвиток нерозривно пов’язаний з певною територією. Цей комплексний розвиток можливий тільки при цілеспрямованому розвитку всіх елементів з урахуванням впливу архе- типів даної території. Территориальні складові кожної країни є її адміні- стративно-територіальними одиницями. Питання реформування адміні- стративно-територіальної системи пов’язані з актуальними проблемами децентралізації, а також з тим, що дослідження архетипів в об’єднаних територіальних громадах практично відсутні, що зумовлює актуальність та своєчасність заявленої проблематики. Сучасні тенденції в контексті децентралізації місцевих органів влади полягають у: прийнятті ефективного стратегічного документа, що визна- чає цілі, тенденції, інструменти та механізми децентралізації в усіх систе- мах суспільно-політичних і соціально-економічних відносин; формуванні системи вертикальної і горизонтальної координації дій органів місцево- го самоврядування та територіальних інституцій з метою розширення їх співробітництва у вирішенні задач територіального розвитку; створенні діючої правової бази, яка усуває всі спірні питання у контексті співро- бітництва органів місцевого самоврядування, об’єднаних територіальних громад, бізнес-структур та інститутів громадянського суспільства в про- цесі соціально-економічного розвитку регіонів. Одним із факторів, що впливають на децентралізацію, є національний архетип. Його урахування як на етапі формування, так і на етапі розвитку об’єднаних територіаль- них громад допоможе прийняти зміни і здійснити ефективне управління громадами, їх бюджетами, землею. Однією з основних характеристик новостворених територіальних гро- мад є їх життєздатність. Під сталою громадою ми розуміємо усвідомлено сформоване, економічно, соціально та політично активне співтовариство людей, яке є максимально самодостатнім у своєму існуванні та розвитку з точки зору забезпечення фінансовими та економічними ресурсами з ура- хуванням впливу громадських архетипів. Проведені дослідження щодо функціонування та розвитку територіальних громад показали, що одна з головних причин несталої соціально-економічної ситуації в суспільстві є невідповідність громад вимогам щодо їх існування: кількість членів громади має бути не менше можливого рівня для забезпечення фінансової автономії, організаційної та правової незалежності, державної підтримки та безпеки, системної цілісності. Способами забезпечення життєдіяльності об’єднаних територіальних громад, поліпшення соціально-економічної ситуації та створення умов для їх розвитку є проведення адміністративно-територіальної рефор- ми, яка забезпечить вирішення правових, економічних і організаційних проблем з урахуванням впливів суспільних архетипів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

15

Gacim , S., I. Yu Gryshova та O. V. Zhuravlov . "Публічна політика інституційних трансформацій в умовах глобальної пандемії". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 1 (24 лютого 2021): 75–91. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2021.01.08.

Повний текст джерела

Анотація:

Глобальний світ опинився у складній ситуації структурних зрушень інституційного середовища не тільки на формальному, але й на неформальному рівні під впливом пандемії коронавірусної інфекції. Оцінка процесів формування публічної політики інституційних трансформацій та її вплив в умовах пандемії COVID-19 на економічну систему є динамічним явищем і потребує глибинного міждисциплінарного підходу. Запропоновані теоретичні моделі, які включають різноманітні інституційні чинники. Оцінка моделей дозволила зробити висновок про переважну статистичну значущість інституційних факторів на ефективність економічних трансформацій.Метою статті є визначення основних напрямів публічної політики трансформації економічних систем через призму дослідження «правил гри» (інститутів) і цінностей в умовах пандемії. Наукова новизна полягає в оцінці інституційних трансформацій економіки в умовах глобальної пандемії через призму дослідження інститутів та цінностей, що створює наукове підґрунтя для модернізації управлінських та статистичних концепцій і має на меті запобігти створенню екстрактивного інституційного середовища. Висновки. Для коректного статистичного моделювання варто розглядати економічні процеси через призму нової інституційної теорії, яка дозволяє виявити траєкторії економічного розвитку з урахуванням географічних особливостей, історії, культури і місця політичних еліт. Саме інституційний підхід у статистичному моделюванні дає більш фундаментальне усвідомлення складних процесів переходу від екстрактивних інститутів до інклюзивних. За оцінкою моделі коінтеграції панельних даних нами виявлено тісний довгостроковий зв’язок між такими чинниками, як економічне зростання, витрати на освіту, ефективність урядування, верховенство права та збільшення частки послуг у структурі ВВП. Такі результати підтверджують значущість інституційного середовища для траєкторії економічного розвитку.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

16

Dynka, P. K. "Економічна освіта і наука в НЛТУ України: здобутки, проблеми та перспективи". Scientific Bulletin of UNFU 29, № 10 (26 грудня 2019): 30–33. http://dx.doi.org/10.36930/40291005.

Повний текст джерела

Анотація:

Місією Навчально-наукового інституту екологічної економіки і менеджменту (ННІ ЕЕМ) НЛТУ України є наукове обґрунтування процесів екологізування економіки і всіх сфер життя суспільства, підготовка висококваліфікованих фахівців, компетентних у питаннях втілення вимог сталого розвитку в економічну діяльність. Зусилля колективу Інституту сьогодні зосереджені на дослідженнях актуальних еколого-економічних проблеми освіти і науки, які здійснюються у руслі світових трендів та відповідають засадам сталого розвитку. Викладачі Інституту працюють над проблемами формування екологічної економіки в Україні, шляхами переходу до екологічно обґрунтованих та економічно ефективних методів господарювання, формуванням систем екологічного менеджменту, обліку й аудиту підприємств лісового сектору економіки. Пріоритетним є науковий напрям досліджень – еколого-економічні проблеми природокористування, підґрунтя яких заклав у 70-80-х роках ХХ ст. д-р екон. наук, проф. Ю. Ю. Туниця. Ці дослідження розвинені та втілені в ідеї і концепції Екологічної Конституції Землі, виголошених від імені України в ООН (1997, 2008, 2009, 2011) та на Світовому саміті "Ріо+20" (2012), а також у рішенні Колегії МОН України щодо екологізації освіти як одного із пріоритетних напрямів діяльності МОН та всіх навчальних закладів незалежно від їх підпорядкування і форм власності (2015). Колектив ННІ ЕЕМ працює над освітніми і науковими проблемами, які випереджують сьогоднішні потреби економіки, забезпечує їх спрямованість на потреби майбутньої постіндустріальної інформаційної цивілізації, перехід від відтворювальної системи освіти і науки до випереджувальної.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

17

Фомішина, В. М. "ІНСТИТУЦІОНАЛЬНІ ОБМЕЖЕННЯ ІННОВАЦІЙНОГО ЕКСПОРТООРІЄНТОВАНОГО РОЗВИТКУ АПК УКРАЇНИ". Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, № 60 (3 липня 2020): 5–11. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2020-60-01.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті висвітлено роль та значення АПК для економіки України, який поступово стає важ-ливим суб’єктом на світовому ринку сільськогосподарських продуктів. Показано, що успішному експорту за інших рівних умов має сприяти розробка і впровадження інновацій, перехід галузей та підприємств АПК на якісно новий рівень виробничого процесу. Водночас встановлено, що і малі фермерські господарства, і крупні агрохолдинги з обережністю впроваджують інноваційні рішення через недосконалу структуру і низьку якість елементів інституціонального середовища, що, в свою чергу, значною мірою обумовлює сировинну структуру вітчизняного експорту. Показано, що нові можливості експорту продукції, які відкрилися з асоційованим член-ством України в ЄС, використовуються не повністю через наявність невирішених питань та бар’єрів в аграр-ному секторі. Велика кількість проблем, пов’язаних з експортом продукції АПК України, виникає через значні розбіжності в економічних, політичних, соціальних та інших інститутах нашої держави та країн-учасників міжнародної торгівлі. Висвітлено основні інституціональні проблеми, що створюють додаткові бар’єри та перешкоди виходу вітчизняних експортерів інноваційної продукції на іноземні ринки: 1. Інститут власності в АПК України, що перебуває в стані трансформації і створює ситуацію невизначеності; 2. Інститути держа-вної влади, які створюють формальні правила гри на ринку, генерують недосконале законодавство, суперечли-вість окремих законодавчо-правових актів; 3. Інститути забезпечення інноваційних перетворень, які продуку-ють наукові знання та інновації, забезпечують їх комерціалізацію і використання, – формально наявні в країні, проте функціонально малоспроможні; 4. Фінансові інститути, ресурси яких є основним джерелом фінансу-вання інновацій, обмежують можливості залучення ресурсів потенційними експортерами; 5. Інститути адмі-ністрування зовнішньоекономічної діяльності - продукують бюрократію та тривале отримання документів; 6. Інститути освіти, інформації, взаємодії економічних агентів недосконалі. 7. Інститути, що забезпечують відповідність якості та безпеки умовам ЄС, неефективні.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

18

Мельник, К. П., О. В. Стащук, Т. О. Шматковська та Л. Г. Медвідь. "ІНСТИТУЦІОНАЛЬНИЙ РОЗВИТОК МЕТОДОЛОГІЇ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ З ОБЛІКУ І АУДИТУ". Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, № 64 (7 жовтня 2021): 97–102. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2021-64-15.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття присвячена формуванню наукових засад трансформації методології обліку і аудиту на основі зростання їх технологічних можливостей і суспільної корисності при залученні до реалізації цілей ста-лого розвитку. Розширено теорію обліку і аудиту привнесеннями з сучасних загальноекономічних та облікових теорій, доведена відповідність обліку і аудиту ключовим параметрам соціально-економічних інститутів, що слугувало підставою для класифікації й ієрархічного розміщення складових інституту аудиту. Ці привнесення поглиблюють теоретичний фундамент аудиту сучасними економічними й обліковими теоріями, орієнтують практику аудиту на залучення методології, методів і інструментів із суміжних сфер діяльності як відповідь на запити соціально-економічних середовищ. У ході дослідження встановлено, що як форма інтегрованих ком-петенцій аудит спирається на міждисциплінарну методологію та має системний характер, що реалізується як диференційний комплекс із реалізацією розвинутих концепцій аудиту, а отже, претендує на окрему іденти-фікацію в соціальному інституційному середовищі. Аудит є окремим комплексом взаємопов’язаних елементів, що об’єднують в єдину систему інституціонально-нормативне забезпечення, технології інформаційного конт-ролю та перевірки даних, інформаційні процеси щодо результатів спостереження, оцінки економічної та соці-альної ефективності як обов’язкових складових сталого розвитку. Для забезпечення методологічної транс-формації аудиту сформульовано рекомендації щодо інноваційного наповнення напрямів змін, підходів та мето-дів аудиту, визначено рамки розширення меж методології аудиту в умовах сталого розвитку, розвинуто осно-ви об’єктно-методичної трансформації методології аудиту. Інституціональні засади трансформації методо-логії аудиту можна трактувати як сукупність формальних і неформальних положень і регуляторів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

19

Соловйов, Володимир Миколайович, та Олександр Сергійович Лук’янчук. "Ранжування економічних суб’єктів за їх «важливістю» у системі". Theory and methods of learning mathematics, physics, informatics 13, № 3 (25 грудня 2015): 202–14. http://dx.doi.org/10.55056/tmn.v13i3.1002.

Повний текст джерела

Анотація:

Фінансово-економічна криза 2007-2009 рр. показала, що економічні інститути тісно взаємопов’язані і поведінка таких систем є складно передбачуваною. Актуальною є розробка нових кількісних методів, які описують динамічні зміни в складних системах як за звичайних умов, так і під час кризи. Виникає потреба в методах, які описують топологію взаємодії між економічними інститутами, використовуючи розвинені в теорії мереж засоби. У роботі використано теорію випадкових матриць, яка при поєднанні з мережними методами є адекватним засобом для дослідження складних систем. Методику апробовано на прикладі світових фондових індексів та банків.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

20

Банчук-Петросова, О. В. "МЕХАНІЗМИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ". Таврійський науковий вісник. Серія: Публічне управління та адміністрування, № 4 (15 квітня 2022): 3–7. http://dx.doi.org/10.32851/tnv-pub.2021.4.1.

Повний текст джерела

Анотація:

Зазначено, що важливою причиною більшості невдач у сфері функціонування української економіки та її реформування є слабкість інститутів влади: відсутність необхідної політичної волі та професіоналізму, невизначеність і навіть безграмотність рішень, бездіяльність, а часом і прямий саботаж у їхньому виконанні. Злиття владних структур із приватною підприємницькою сферою – звичайне явище для нинішньої України. Усе це не може не позначатися негативним чином на характері і розвитку української економіки. Співвідношення між рівнем ринкових свобод і масштабами державного регулювання залежить від низки факторів: загальнонаціональної значущості тих чи інших підприємств та комплексів, ситуації, в якій опинилася країна, цілей, які переслідує держава. Загалом нині це співвідношення переважно залежить від характеру економічної політики влади. Визначено, що політичні та економічні інтереси країни диктують збереження принципової лінії на відкритість економіки, забезпечення вільної взаємодії вітчизняних господарюючих суб'єктів із зовнішнім світом. Проте орієнтація на відкритість неспроможна залишатися єдиним визначальним компонентом зовнішньоекономічної політики країни. У її арсеналі мають бути присутніми заходи, спрямовані на захист національного виробництва та внутрішнього ринку від несприятливих впливів ззовні. Україна повинна забезпечити собі належне місце в багатополюсному світі, що складається. Ринкові перетворення, що проводилися в Україні протягом останнього десятиліття, не виправдали тих очікувань, які на них покладала громадськість країни. Краху зазнала не сама ідея реформування господарства, не об'єктивна необхідність ринкових реформ, а стратегія і тактика, прийоми та методи перетворень. Тим не менше, всупереч різним догмам, найкращим є економічний устрій, що забезпечує з урахуванням історичних, політичних та економічних обставин оптимальну ефективність, за якої економічні цілі гармонійно поєднуються з реальними умовами та соціальними цілями держави.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

21

Kalibovets, S. M. "Музей як феномен соціальної пам’яті". Literature and Culture of Polissya 99, № 13i (29 травня 2020): 153–65. http://dx.doi.org/10.31654/2520-6966-2020-13i-99-153-165.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті аналізується процес становлення музею як інституту соціальної пам’яті, що має динамічну структуру, здатного виконувати соціальніфункції, які обумовлені суспільними потребами на сучасному етапі розвитку. Зазначено, що музей є соціальним інститутом, який виконує певні соціокультурні функції, а вивчення взаємозв’язку музею і соціальної пам’яті – актуальна наукова проблема, яка недостатньо досліджена на даний час. Музей як соціальний інститут організовує і координує діяльність людей по відношенню до минулого, передачі знань про нього, без чого ця діяльність набула би розрізненого, непослідовного характеру. Музей інституціоналізує нормативні моделі, зразки поведінки, які визначають, що в даному суспільстві вважається законним чи очікуваним у відношенні історичного минулого і попередників, формує ставлення до світу символічних об’єктів, які відносяться до минулого. Музей забезпечує символічну присутність минулого в теперішньому, демонструючи реальні цінності різних епох і народів. До того ж музей як соціальний інститут може внести суттєвий вклад у проблему екології, культури через трансляцію цінностей. Музейявляє собою цілісну, штучну, цілеспрямовану систему, зародження якої зумовлено суспільними потребами і відповідними соціальними діями, що має на меті збереження соціальної пам’яті. В ході історичного розвитку музей як система набув сталий склад компонентів, виробив структуру їхвзаємодій і функції, конструювався в соціальний інститут, одержав статус науково-дослідного і культурно-освітнього закладу, адаптувався до впливів економічних, політичних, соціальних, духовно-ідеологічних факторів, став об’єктом держаної політики.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

22

Пархоменко-Куцевіл, Оксана. "ФОРСАЙТ У СИСТЕМІ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ В УМОВАХ ПАНДЕМІЇ: ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ". Науковий вісник: Державне управління, № 1(11) (18 квітня 2022): 166–85. http://dx.doi.org/10.33269/2618-0065-2022-1(11)-166-186.

Повний текст джерела

Анотація:

Обґрунтовано алгоритм застосування форсайту у системі державного управління у сфері охорони здоров’я в умовах пандемії. Проблеми запровадження протиепідемічних заходів, спрямованих на запобігання поширенню пандемії COVID-19, вирішення поточних проблем, пов’язаних з матеріальною підтримкою населення та бізнесу у цей період, вирішення питання функціонування медичних закладів, централізована закупівля медикаментів, забезпечення спеціальним обладнання лікарень, потребує системних дій, пов’язаних із фінансуванням із Державного бюджету, що передбачає раціональний розподіл видатків. Саме це зумовлює потребу у проведенні системних досліджень щодо прогнозування та корегування бажаного майбутнього. У сучасних соціально-економічних умовах прогнозування та планування продовжують грати найважливішу роль, незважаючи на те, що зовнішнє середовище стає все менш передбачуваним та стабільним. Прогнози та плани дають змогу створити деяку передбачуваність майбутнього, спрямувати зусилля економічних агентів на досягнення вибраних цілей, фокусувати ресурси у межах певних пріоритетів. У дослідженні застосований метод систематизації для узагальнення наукових доробок з проблеми формування форсайту, загальних засад формування сценаріїв майбутнього. Метод класифікації та узагальнення був використаний для виокремлення та обґрунтування етапів реалізації форсайту в системі державного управління у сфері охорони здоров’я України в умовах пандемії. Системний підхід дав можливість розглянути та проаналізувати систему форсайту та виокремити пріоритети застосування форсайту у системі державного управління у сфері охорони здоров’я, метод аналізу був застосований під час формування авторського визначення поняття «форсайт у системі публічного управління у сфері охорони здоров’я». У статті також використовується метод моделювання для обґрунтування алгоритму застосування форсайту у системі державного управління у сфері охорони здоров’я в умовах пандемії. Обґрунтовано, що в процесі здійснення державного прогнозування соціально-економічного розвитку виникає достатня кількість проблемних моментів, які не дають змогу належним чином досягти поставлених цілей. Тому запропоновано використовувати у системі прогнозування майбутнього форсайт. У статті обґрунтовано, що форсайт передбачає: по-перше, сформувати групу ключових соціальних агентів змін та джерела знань; по-друге, метою цього є розробка стратегічного бачення та прогнозу майбутнього. У центрі уваги – довгостроковий соціальний, економічний та технологічний розвиток; по-третє, результат діяльності цієї групи може включати сценарії, плани дій, списки пріоритетів; по-четверте, процес форсайту, особливо у створенні зв'язків між людьми, повинен допомогти створити спільний погляд на майбутнє, загальну картину майбутнього. Запропоновано запровадити Національний інститут реалізації форсайту. У перспективі подальших досліджень передбачається проаналізувати систему державного управління охороною здоров’я в умовах пандемії за кордоном, виокремити закономірності розвитку цієї галузі саме в умовах невизначеності та глобалізаційних викликів і небезпек.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

23

Rotar, Nataliia. "ДИНАМІКА ПОЛІТИЧНОГО ДИСКУРСУ ПАРТІЇ «БЛОК ПЕТРА ПОРОШЕНКА “СОЛІДАРНІСТЬ” У МОДЕЛЮВАННІ РЕІНТЕГРАЦІЙНИХ ПЕРСПЕКТИВ КРИМУ ТА ДОНБАСУ". Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії, № 1 (5) (29 травня 2019): 124–44. http://dx.doi.org/10.29038/2524-2679-2019-01-124-144.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті здійснено комплексний аналіз динаміки політичного дискурсу партії «БЛОК ПЕТРА ПОРОШЕНКА “СОЛІДАРНІСТЬ”» у моделюванні реінтеграційних перспектив Криму та Донбасу. Доведено, що дискурс парламентської фракції партії відбувався навколо проблем адміністративно-територіального устрою Донецької й Луганської областей, ролі військово-цивільних адміністрацій, проблем децентралізації влади та незаконного характеру виборів Російської Федерації в Криму. Установлено, що роль і функції військово-цивільних адміністрацій визначалася фракцією, по-перше, як орган у звільнених районах Донецької та Луганської областей, який виконує функції тимчасово відсутніх представницьких органів місцевого самоврядування; по-друге – як інститут зниження рівня невдоволення серед населення, котре постійно проживає в Зоні антитерористичної операції. Засуджуючи вибори в тимчасово окупованих Криму та на Донбасі, парламентська фракція «ПАРТІЯ “БЛОК ПЕТРА ПОРОШЕНКА”» використовувала всі доступні інструменти й установлювала зв’язок з усім комплексом прийнятих законодавчих ініціатив партії, що стосуються інтеграційних перспектив України. Артикуляція необхідності формування символічної політики та політики пам’яті українського Криму пов’язана, передусім, із парламентською діяльністю члена Комітету Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин, члена фракції «ПАРТІЯ “БЛОК ПЕТРА ПОРОШЕНКА”» Р. Чубарова, завдяки зусиллям якого український парламент на офіційному рівні засуджував порушення прав кримськотатарського національного самоврядування та переслідування кримських татар у Криму за політичні погляди й переконання. Інтеграція Криму та Донбасу в українській економічний простір визначена фракцією «ПАРТІЯ “БЛОК ПЕТРА ПОРОШЕНКА”» як залежна від процесів деескалації, стабілізації й повернення Донбасу до політичного простору України.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

24

ЩЕРБАКОВА, НАТАЛІЯ. "Реорганізація як економіко-правове явище в господарському праві". Право України, № 2021/04 (2021): 144. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2021-04-144.

Повний текст джерела

Анотація:

Прагнення господарюючих суб’єктів до зміцнення своїх позицій на відповідному ринку обумовлено багатьма причинами, а саме: глобалізацією, макроекономічними процесами, швидко змінюваним конкурентним середовищем, що змушує господарські організації переглядати тактику ведення та управління бізнесом і зумовлює запровадження різних методів та інструментів економічного і правового характеру, зокрема застосування реорганізаційних процедур. Для багатьох суб’єктів господарювання питання проведення реорганізації є стратегічним, оскільки має на меті закріплення та зміцнення позицій на відповідному ринку, поглиблення, розширення спеціалізації виробництва, зниження виробничих затрат, та, як наслідок, зростання конкурентоспроможності. У законодавстві та юридичній доктрині містяться відповідні усталені положення та наукові розробки щодо такого правового явища, як “реорганізація”. Утім, динамічний розвиток і спеціалізація економічних зв’язків, оновлення законодавчої бази, зміни в структурній побудові національної економіки зумовлюють доцільність продовження наукового пошуку в межах зазначеної проблематики, зокрема у напрямі комплексного аналізу юридичних й економічних характеристик реорганізації; відповідного аналізу та переосмислення в контексті сучасних економічних викликів і законодавчих тенденцій. Метою статті є обґрунтування положень теоретико-методологічних засад розвитку правової категорії реорганізації як економіко-правового явища в господарському праві. У статті проаналізовано загальні положення становлення та розвитку законодавства про реорганізацію, доведена доцільність використання узагальнюючого терміна “реорганізація” замість використання її форм. Досліджені різні підходи до визначення змісту поняття реорганізація, зокрема як способу створення, способу припинення, універсального правонаступництва, правового інституту, правовідношення, правочину, юридичного складу, а також виокремлені основні ознаки, які характеризують реорганізацію. Зроблено аналіз спеціального законодавства про реорганізацію в банківській, страховій та інвестиційній сферах, виявлено тенденції використання такої форми реорганізації, як приєднання для укрупнення бізнесу, концентрації та капіталізації капіталу. Обґрунтовано, що поняття “реорганізація” як правове явище має багатоаспектне значення у господарському праві, може слугувати у ролі правовідношення, правового інституту, правочину, юридичного складу, одного з прикладів правонаступництва, способу створення господарських організацій, способу припинення господарських організацій, що передбачає наявність спеціального регулювання кожного прояву цієї категорії з метою її належного застосування. Встановлено, що належне здійснення реорганізації визначається законодавчою врегульованістю; економічними чинниками (зовнішніми та внутрішніми факторами); причинами, що призводять до проведення такої процедури; цілями, які мають на меті учасники реорганізації. Доведено, що всім цілям реорганізації притаманний економічний характер і зміцнення положення професійного учасника ринку через захист бізнесу, його розширення на підставі вже функціонуючого суб’єкта господарювання із використанням інфраструктури через застосування такої ефективної форми реорганізації, як приєднання, та, як наслідок, можливість проникнення на нові ринки, зниження рівня виробничих витрат тощо. Виявлено, що реорганізація господарських організацій у спеціальному законодавстві, зокрема в банківський, страховій, інвестиційній сферах, використовується як дієвий інструмент, спрямований на укрупнення бізнесу, концентрацію та капіталізацію капіталу, що пов’язане здебільшого з вимогами, які висуваються до розміру статутного капіталу таких професійних учасників ринку. Обґрунтована необхідність переосмислення підходів до розуміння реорганізації як економіко-правового явища, її соціально-економічної суті, реалізації завдань та цілей, і, як наслідок, перезавантаження реорганізаційних процедур з урахуванням комплексу системи правових та економічних чинників задля підвищення виробничої й інвестиційної привабливості господарських організацій; забезпечення балансу приватноправових і публічно-правових інтересів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

25

Kushnir, Svetlana. "ФОРМУВАННЯ ІНСТИТУЦІЙНОГО СЕРЕДОВИЩА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФУНКЦІОНУВАННЯ АГРАРНОГО СЕКТОРУ". PROBLEMS AND PROSPECTS OF ECONOMIC AND MANAGEMENT, № 2 (18) (2019): 85–92. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5215-2019-2(18)-85-92.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглядаються інституційні засади формування сприятливого середовища для підвищення економічної безпеки аграрної економіки. Вагома увага приділена питанням пізнання сутності основних інститутів, що відіграють важливу роль у її розвитку. Зокрема, усі інститути були розподілені на формальні та неформальні з деталізацією їх видів. У статті визначені інституційні детермінанти забезпечення економічної безпеки аграрного сектору, які були згруповані за рівнем управління та стратегічним напрямами розвитку інститутів. Також розроблено напрями забезпечення зазначеного виду безпеки, обґрунтовано, що такі заходи можуть бути впроваджені у функціонування аграрного сектору національної економіки лише при ефективній взаємодії держави, аграрного та наукового секторів і громадськості.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

26

Бережницька, Уляна Богданівна. "ІНСТИТУЦІОНАЛЬНЕ СЕРЕДОВИЩЕ РОЗВИТКУ МАЛОГО ТА СЕРЕДНЬОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА". REVIEW OF TRANSPORT ECONOMICS AND MANAGEMENT, № 5 (21) (17 червня 2021): 21–29. http://dx.doi.org/10.15802/rtem2021/225804.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета. Стаття присвячена вивченню сутності, структури та особливостей інституціонального середовища розвитку малого та середнього підприємництва (МСП) в Україні на сучасному етапі господарювання, враховуючи існуючі формальні та неформальні соціально-економічні інститути, чинники внутрішнього та зовнішнього впливу. Методика. Використано загальнонаукові методи аналізу та синтезу, економіко-логічні методи порівняння, групування, графічний метод, комплексної оцінки та інші. Результати. Головне завдання малого та середнього бізнесу – зайнятість, забезпечення добробутом більшої частини населення, вирішення нагальних проблем суспільства. Для становлення МСП в якості провідного сектору національної економіки потрібне відповідне сприятливе середовище, в першу чергу інституціональне. В роботі піднімаються питання та запропоновано ряд рекомендацій щодо відновлення довіри бізнесу до влади, формування позитивного іміджу підприємництва та партнерського ставлення владних структур до мікро-, малого та середнього бізнесу, тобто зміцнення неформалізованих інститутів розвитку МСП. Відмічено, що не менш важливу роль в інституціональній структурі розвитку малого та середнього бізнесу відіграють формалізовані інститути, наявність та тіснота взаємозв’язків тріади «держава – економіка – суспільство». Інституціональне середовище розглядається через призму взаємодії формалізованих і неформальних інститутів, що визначають рамкові межі поведінкових мотивів та умови функціонування й розвитку малого та середнього бізнесу. Наукова новизна. Уточнено економічний зміст та побудовано модель інституціональної структури функціонування і розвитку МСП – інституціональне середовище розвитку МСП, де узагальнено існуючі визначення та підходи до категоріального апарату нового інституціоналізму у сфері підтримки малого та середнього бізнесу, а також агреговано прикладні проблеми цієї сфери в Україні. Практична значимість. Комплексне відображення інституціонального середовища розвитку МСП дозволяє адекватно оцінити сформовані умови розвитку малого та середнього бізнесу в нашій країні, виокремити напрями розвитку системи підтримки МСП і врахувати окреслені пріоритети у відповідних програмних документах в межах державного управління МСП.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

27

Ziskin, Oleksandr. "Вплив глобалізації на інститут соціальної держави: руйнація чи модернізація?" Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії, № 2 (6) (31 жовтня 2019): 108–17. http://dx.doi.org/10.29038/2524-2679-2019-02-108-117.

Повний текст джерела

Анотація:

Досліджено особливості функціонування інституту соціальної держави в умовах глобалізації. Проаналізовано три сценарії впливу глобалізації на соціальну державу – негативний, скептичний і позитивний. Відзначено, що негативний сценарій доводить зв’язок між глобалізацію та скороченням соціальних держав; цей зв’язок визначено як руйнівний, бо національні держави втрачають автономію щодо політики соціального забезпечення. Скептичний сценарій аргументує незначний вплив економічної глобалізації на соціальну державу, а також збереження потенціалу національних держав щодо самостійності соціальної політики. Позитивний сценарій має найменшу підтримку в політологічному дискурсі; він передбачає, що глобалізація та соціальна держава сумісні та взаємно посилюють одна одну. У статті констатовано, що щодо визначення змісту, меж, наслідків впливу глобалізації на соціальну державу стійкий науковий консенсус відсутній. Доведено робочі гіпотези: 1) економічна глобалізація в її неоліберальній формі, попри очевидні переваги, провокує надмірну диференціацію доходів, міграційні потоки, сприяє технологічному безробіттю тощо; 2) інститут соціальної держави в межах нинішніх його моделей, не спроможний адекватно реагувати на них, а відтак є перспектива на оновлення національних моделей соціальної політики. Підкреслено, що глобалізація впливає на інститут соціальної держави не за єдиним сценарієм у різних країнах. Висловлено припущення, що рівень впливу глобалізації на соціальну державу узалежнений від моделі соціальної держави; зокрема найсильнішим він є щодо соціальної держави соціал-демократичної моделі. Наголошено, що міра впливу глобалізації на соціальну державу на сьогодні ще узалежнена від позиції самих національних держав, найперше – їх готовності реформувати національні системи соціального забезпечення в напрямі до впровадження систем активного соціального захисту (стимулювання активності людини на ринку праці, обмеження пасивних витрат тощо).

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

28

ПРИЛУЦЬКИЙ, СЕРГІЙ. "Суд як першооснова предмета судового права України". Право України, № 2018/03 (2018): 26. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2018-03-026.

Повний текст джерела

Анотація:

Входження України до європейського правового простору вимагає від вітчизняних науковців і практиків переосмислити та по-новому поглянути на вже давно усталені правові інститути, одним із яких є суд. Головна проблема, що порушена у цьому дослідженні, пов’язана з назрілою філософсько-правовою суперечністю між положеннями Конституції України, які встановлюють, що правосуддя в державі здійснюється виключно судами, а делегування функцій судів або привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються, та положеннями ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на справедливий суд) і практикою Європейського суду з прав людини, у якій втілено цю норму. Суть означеної проблематики полягає у тому, що для вітчизняної правової думки досить сталим (непорушним) є сприйняття того, що суд – це державний орган, правове положення якого визначається межами судової системи, а більшість науковців обстоюють позицію, що суд – це орган державної влади; носієм судової влади як різновиду державної влади є тільки державні суди, визначені Конституцією та законами України, тому жодні інші органи не можуть наділятися функціями зі здійснення судової влади. Інакше розуміє суд західноєвропейська правова доктрин, яка вбачає, що цей правовий інститут може набувати різних організаційних форм, зокрема й позадержавних. Мета та завдання статті полягають у розкритті сутності соціально-правового феномена суду, виявленні його основних ознак та проявів на різних етапах розвитку людства, а також у проведенні всебічного наукового аналізу цього правового інституту. Для досягнення цієї мети необхідно: розкрити етимологію слова “суд” та здійснити філософський, антропологічний та історичний аналіз цього соціального явища; з’ясувати сучасні концепти взаємодії між державою та судом; встановити співвідношення, взаємовплив та залучення міжнародного суду до національної правової системи. У статті обґрунтовується, що суд – це явище, в основі якого лежить природна здатність людини до сприйняття, аналізу та критичної оцінки інформації через призму її соціального світосприйняття. Виникнення суду як окремої форми людських відносин пов’язано з ранніми стадіями не тільки людської цивілізації, а й самого розвитку людини як істоти соціальної. З’ясовано, що цей процес припав на період докласового, родоплемінного устрою, коли основні економічні інститути (власність та засоби виробництва) перебували у зародковому стані. Обґрунтовується, що феномен суду має соціокультурну основу, яка в умовах боротьби “кожного проти кожного” вплинула на консолідацію людей та формування тісних соціальних зв’язків, а з часом і тісних союзів публічної влади. Суд як інститут суспільної організації та взаємодії людей є докласовим, а право на судовий захист стало одним із первісних та природних прав людини “цивілізованої”. Пропонується розмежовувати “суд” як окремий соціальний інститут та “суд” як інститут публічної влади. Саме зі зміцненням держави на основі єдиновладдя державний суд почав перебирати, а згодом практично повністю привласнив функції та роль суду як соціального інституту. Проте в усі історичні епохи ці дві формації суду існували й існують паралельно, впливаючи одна на одну, а часто і зливаючись воєдино. Як унікальний соціальний феномен, суд існує й розвивається за правилами та законами соціального розвитку людей, іноді навіть незалежно та у розріз із позитивним правом держави. Нині суд зберігає та відіграє визначальну роль в існуванні окремих суспільств, держав, побудові новітнього глобального світопорядку. Водночас реалії вказують на те, що суспільства розпадаються, а держави руйнуються, якщо вони втратили чи не зуміли організувати соціально-правові основи справедливого суду. Саме суд, будучи унікальним соціально-правовим феноменом, є першоосновою предмета судового права як самостійної галузі права, що відроджується на тлі сучасних реформаційних перетворень правової системи України.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

29

ТИМОШЕВСЬКА, ІРИНА. "Участь у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, у структурі доступності правосуддя". Право України, № 2020/08 (2020): 248. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2020-08-248.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття присвячена дослідженню поняття “доступність правосуддя” та інституту представництва як одному з основних елементів цього поняття. Метою статті є аналіз поняття “доступність правосуддя” і визначення змісту та місця інституту представництва в цивільному процесі. Розглянуто історичний шлях розвитку доступності правосуддя як фундаментальної суспільної та правової цінності, насамперед через призму доктринальних праць представників правових, економічних та історичних наук. На підставі аналізу напрацювань учених зроблено висновки щодо змісту цього поняття, його відмінності від принципів цивільного процесуального права. Окрему увагу приділено рішенням Європейського суду з прав людини, які містять тлумачення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якій закріплено право кожного при вирішенні спору щодо його прав та обов’язків на справедливий і відкритий розгляд протягом розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону. У розрізі доступності правосуддя проведено ґрунтовне дослідження інституту представництва в цивільному процесі, зокрема виокремлено основні підходи до визначення поняття “представництво у цивільному процесі”, та підсумовано, що інститут представництва й інститут участі у цивільному процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, мають певні особливості, а тому вони є самостійними інститутами, покликаними реалізовувати право на правничу допомогу особам, які цього потребують. Зроблено ґрунтовні висновки про те, що правосуддя як форма здійснення прав і свобод людини та громадянина повинно здійснюватися через належні судові процедури, у зв’язку з чим абсолютного значення набувають гарантії прав осіб, які звертаються до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів. Однією з таких гарантій є, на думку авторки, інститут участі у цивільному процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Як інститутпублічного спрямування його становлення і розвиток свідчить про те, що втручання державного механізму у вирішення приватноправових спорів не повинно суперечити диспозитивності та змагальності цивільного процесу, а також виходити за межі принципів правової держави і права сторін на розпорядження.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

30

БОЙКО, ІГОР. "Розвиток права як важливої ознаки Галицько-Волинської держави (1199–1349 роки)". Право України, № 2020/01 (2020): 97. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2020-01-097.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття присвячена характеристиці процесів становлення та розвитку права у Галицько-Волинській державі (1199–1349 рр.). Зазначено, що створення Галицько-Волинської держави – важливий етап в історії Української державності. Ця держава досягла значного політичного розвитку і за рівнем економіки та культури увійшла до когорти найпередовіших країн тогочасної Європи. Значну увагу приділено аналізу звичаєвого права, “Руської правди”, князівського законодавства, магдебурзького права, церковного права Галицько-Волинської держави. В основі правового регулювання суспільних відносин у Галицько-Волинській державі були джерела права Київської Русі. Галицько-Волинська держава використовувала джерела права Київської Русі, оскільки вони відповідали її соціальноекономічному розвитку. Проте під впливом нових соціально-економічних, культурних і політичних відносин галицько-волинські князі видавали грамоти, які розвивали та вдосконалювали чимало положень руського права. Мала місце наступність у розвитку державно-правових інститутів Галицько-Волинської держави, що передбачала зв’язок, наявність спільних рис у процесі становлення і розвитку державно-правових інститутів, котрі їх не розмежовували, а об’єднували, робили подібними. У цей час мав місце розвиток державно-правових інститутів від попереднього періоду розвитку держави до наступного, те, що відбувається послідовно, почергово. Це безперервність державно-правових процесів, явищ тощо. Вияви наступності в праві ГалицькоВолинської держави мали специфіку, оскільки визначальна роль у її забезпеченні належала наступності державних і самоврядних органів, законодавства. Тому в нових державно-правових інститутах Галицько-Волинської держави зберігалися основні риси, ознаки, властивості попередніх державно-правових інститутів Київської Русі (князівська влада, віче, звичаєве право, князівське законодавство, “Руська правда”, канонічне право й інші джерела права, які відповідали новим соціально-економічним і політичним відносинам). Показано, що станом на 1199 р. у Галицько-Волинській державі формувалася українська правова традиція, зокрема й щодо регулювання цивільних, кримінальних і процесуальних відносин.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

31

ДУБИЧ, Клавдія. "АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ СІМ’Ї ЯК ОБ’ЄКТА СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ ТА СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ". Humanitas, № 6 (23 лютого 2022): 3–9. http://dx.doi.org/10.32782/humanitas/2021.6.1.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті проаналізовано та розкрито сучасні актуальні проблеми сім’ї як об’єкта соціальної політики та соціальної роботи. Аналізом встановлено, що на сучасному етапі сім’я як соціальний інститут суспільства переживає кризу, яку спричинила низка факторів глобального та локального рівнів. Дослідженням визначено що соціальна політика стосовно інституту сім’ї – це комплекс соціально-економічних, нормативно-правових, соціальних, демографічних та інших заходів державного та недержавного впливу щодо виявлення, узгодження та задоволення потреб та інтересів сім’ї. Головним завданням соціальної політики щодо української сім’ї є: розроблення напрямів підтримки сім’ї, функціонування системи соціального захисту сім’ї з мережею соціальних служб, установ, організацій, різними технологіями, методами та послугами й іншими формами соціальної роботи із сім’єю та її членами. Основним реалізатором соціальної політики із сім’єю є центральний орган публічної влади – Міністерство соціальної політики з його структурними підрозділами та мережами соціальних служб, установ та організацій. З’ясовано, що на сучасному етапі соціальна робота з українською сім'єю проводиться за такими основними напрямами: соціально-економічним, психологічним, освітнім та медіації. Сучасна соціально-психологічна підтримка сім´ї відбувається із забезпеченням відновлення позитивного мікроклімату між її членами, особливо в період сімейних криз. Освітній напрям соціальної роботи забезпечує соціальну допомогу та підтримку у навчанні та вихованні. Медіація з її процедурами, формами та підходами здійснює соціальну допомогу сім'ї з вирішення спорів, конфліктів та допомагає в організації її життєдіяльності, забезпечує координаційні процеси взаємозв'язку сім'ї із соціальними службами, установами та організаціями щодо вирішення питань соціального захисту та підтримки.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

32

D.S., Fedun. "TEACHING AND METHODOLOGICAL WORK IN ENGINEERING AND ECONOMIC SPECIALISTS TRAINING AT KHARKIV ENGINEERING AND ECONOMIC INSTITUTE IN THE 1960S–1970S." Collection of Research Papers Pedagogical sciences, no. 94 (May 6, 2021): 15–23. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2413-1865/2021-94-2.

Повний текст джерела

Анотація:

This article deals with the issue of teaching and methodical work in training of economic specialists with engineering and economic qualifications at Kharkiv Engineering and Economic Institute within the period of command-planned system of economic management in Ukraine in the 1960s–1970s. The choice of this period is interesting from the point of view of studying timeliness and introduction of historical progressive experience of specialists training for economic domain at higher educational institutions of Ukraine.The article analyzes the difference between an economist-general and an engineer economist, lying in the fact that an engineer-economist, in addition to general economic knowledge (planning, organization and analysis of economic activity, organization of labour at production site), had also a certain engineering specialization and wealth of organizational and economic knowledge (technical rate setting, planning, mechanization of accounting, supply and marketing). The article presents all training programs of Kharkiv Engineering and Economic Institute, as well as substantiates their worthwhileness for the economy of Ukraine during the researched period. An idea of faculties and departments in the structure of the higher educational institution, of academic teaching staff’s and students’ components and quantities has been given. The authors have presented a complete analysis of educational and methodical process realized at the institute and attempts to improve it. The author has also provided real examples of educational and methodical work of institute departments aiming a constant modernization of teaching methods and of scientific content of lecture material, laboratory works and practical tasks development, subjects’ courses renewal, curricula formation.The research has been conducted basing on thorough treatment and analysis of archive materials and regulatory documentary sources corresponding to the period of the 1960s–1970s representing the heyday of engineering and economic science in Ukraine.The article represents a research and analytical effort aimed at finding progressive pedagogical models working well in practice, ready for deeper study, analysis and further implementation in the modern educational process of economic specialists training.Key words: engineering and economic education, methodical work, planned economy, Educational and Methodological Board, economist. У цій статті розглянуто питання навчально-методичної роботи під час підготовки економічних кадрів з інженерно-економічною кваліфікацією в Харківському інженерно-економічному інституті в період з командно-плановою системою економічного господарювання в Україні в 60-х–70-х роках ХХ століття. Вибір цього періоду цікавий з точки зору актуальності вивчення та впровадження історичного прогресивного досвіду підготовки фахівців для економічної галузі у вишах України.У роботі розкривається питання про відмінність економіста широкого профілю від інженера-еконо-міста, яке полягало у володінні інженером-економістом, крім загальноекономічних знань (планування, організації та аналізу господарської діяльності, організації праці на виробництві), ще й наявністю певної інженерно-галузевої спеціалізації і великого обсягу отриманих організаційно-економічних знань (технічного нормування, планування, механізації обліку, постачання і збуту). У статті представлені всі напрями підготовки в Харківському інженерно-економічному інституті, а також обґрунтована їх доцільність для економіки України досліджуваного періоду. Дано уявлення про наявні у структурі ВНЗ факультетів і кафедр, чисельний і якісний склад професорсько-викладацького колективу і студентів. Досить повно розглядається навчально-методичний процес, що проводився в інституті, і спроби його вдосконалення. Наводяться реальні приклади навчально-методичної роботи кафедр інституту в напрямі постійної модернізації методик читання і наукового наповнення лекційного матеріалу, розробки лабораторних робіт і практичних завдань, поновлення курсів дисциплін, формування навчальних планів.Дослідження проводилося на підставі досконального вивчення і аналізу архівних матеріалів та документальних джерел нормативно-правового характеру, що відповідають періоду 1960–1970 років, які являють собою етап розквіту інженерно-економічної науки в Україні.Стаття являє собою науково-аналітичну роботу, орієнтовану на пошук прогресивних, добре зареко-мендованих на практиці педагогічних моделей, готових до більш глибокого вивчення, аналізу та подальшого впровадження у сучасний освітній процес підготовки економічних кадрів.Ключові слова: інженерноекономічна освіта, методична робота, планова економіка, навчально-методична рада, економіст.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

33

КІНДЮК, БОРИС. "Компаративний аналіз проектів Конституції Кость Левицького та Станіслава Дністрянського". Право України, № 2018/07 (2018): 232. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2018-07-232.

Повний текст джерела

Анотація:

Актуальність теми статті пов’язана з процесом проведення конституційної реформи, яка відбувається на тлі кризи, що охопила політичну, економічну, соціальну сфери в Україні. У вирішенні цього завдання може суттєво допомогти історичний досвід конституціоналізму, накопичений у різні історичні часи, а особливо у період відновлення Української незалежної держави 1917–1921 рр. Метою статті є компаративний аналіз за допомогою системи кількісних показників проектів конституції, що їх запропонували відомі українські правники, доктори права Кость Левицький і Станіслав Дністрянський. Досліджено причини прийняття цих проектів, до числа яких відносилися вирішення завдання з підготовки акта найвищої юридичної сили, який мав забезпечити легітимне відновлення та функціонування демократичної і незалежної української держави. Обидва проекти ґрунтувалися на демократичних засадах, які включають право на свободу та особисту недоторканність, право на повагу до приватного та сімейного життя, свободу думки, совісті, релігії, свободу вираження поглядів, свободу зібрань та об’єднань. Показано, що проект С. Дністрянського мав у 2,3 рази більший обсяг матеріалу, кількість пунктів порівняно з проектом К. Левицького. Статистичні розрахунки засвідчили значну нерівномірність розподілення матеріалу всередині проектів та його зосередження у початковій частині актів. Спільними рисами змістовних характеристик проектів була наявність інституту президентства, закріплення за парламентом значного обсягу повноважень та можливість приєднання до Західноукраїнської Народної Республіки інших регіонів України. Розгляд інститутів цих проектів показує, що в проекті К. Левицького основна кількість матеріалу припадала на інститут президентства, а у С. Дністрянського – на інститут парламентаризму. Проект С. Дністрянського передбачав створення Державного Судового Трибуналу, який складається із шести членів та шести суддів або юристів, які призначаються згідно з пропозицією Голови Державної Юстиції чи Президента Республіки, а в проекті К. Левицького був відсутній вищий суд та інститут місцевого самоврядування. Проект С. Дністрянського, на відміну від запропонованого акта К. Левицького, передбачав широку участь громадян у здійсненні правосуддя, що забезпечувалося участю народних засідателів, присяжних і мирових суддів. Проведення цього дослідження дало змогу визначити правовий досвід стосовно закріплення в новому проекті Конституції України положення про збереження селянами своїх паїв, використання української мови як офіційної та державної підтримки її збереження і розвитку, а також передачу більш значного обсягу повноважень органам місцевої влади.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

34

Каменський, Д. В. "Укладання угод про визнання винуватості у вчиненні економічних правопорушень: вітчизняний та американський підходи". Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка 4, № 92 (17 грудня 2020): 152–66. http://dx.doi.org/10.33766/2524-0323.92.152-166.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті в компаративістському режимі визначено юридичні підстави та охарактеризовано правозастосовні нюанси укладання угод про визнання винуватості у вчиненні економічних правопорушень. Розкрито причини усталеної, поширеної (до 95 % від загальної кількості порушених кримінальних справ) практики американського правозастосувача в частині укладання угод про визнання винуватості, показано переваги такого інституту саме в аспекті протидії держави злочинам економічного характеру. На цьому тлі вітчизняний аналог, запроваджений у правову систему відносно нещодавно, у зв’язку з ухваленням чинного КПК, наразі сприймається як нерозвинений, відносно непоширений інститут (до 15-20 % від загальної кількості порушених кримінальних справ), водночас маючи значний потенціал для подальшого вдосконалення. Обґрунтовано авторську позицію про те, що норма ст. 389-1 КК, присвячена відповідальності за умисне невиконання угоди про примирення або про визнання невинуватості, є проявом помилкової криміналізації та повинна бути виключена.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

35

Вірченко, В. "Еволюція економічних поглядів на роль фінансових інститутів і їх місце в економічній системі". Банківська справа, № 3 (2007): 77–84.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

36

Міщенко, В. С. "СОЦІАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЯК СКЛАДНИК ПРАВОВОЇ МОДЕЛІ СТАЛОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ". Знання європейського права, № 4 (11 лютого 2021): 67–70. http://dx.doi.org/10.32837/chern.v0i4.130.

Повний текст джерела

Анотація:

Статтю присвячено дослідженню соціальної відповідальності як складника правової моделі сталого розвит- ку України. Встановлено, що найбільшою мірою триєдина проблематика сталого розвитку стосується господар- сько-правових засобів. Баланс екологічного, економічного та соціального компонентів є основним принципомЦілей сталого розвитку. Визначено, що реалізація зазначених принципів у господарському законодавстві зде- більшого концентрується на екологічному складнику – використанні природних ресурсів та особливостей еколо- гізації господарської діяльності. Зроблено висновок, що соціальному компонентові сталого розвитку не приділенодостатньої уваги, втім, саме він, на думку автора, є найбільш перспективним напрямом.Встановлено, що єдність економічних, соціальних та екологічних інтересів має реалізовуватись через відпо- відну систему взаємної відповідальності людини, держави, суспільства й бізнесу. Автором зроблено висновок,що для забезпечення сталого розвитку соціальна відповідальність бізнесу має не менше значення, ніж розви- нена економічна інфраструктура. Встановлено, що більшість підприємств орієнтовані на досягнення фінансових результатів, а не на соціальну перспективу, оскільки саме фінансова доцільність діяльності підприємстввизначає можливості їх існування та функціонування. Визначено, що популяризація корпоративно-соціальної відповідальності тісно пов’язана з економічними перевагами, які досягаються завдяки побудові соціальновідповідальної ділової репутації. У роботі проаналізовано природу соціальної відповідальності як добровільної ініціативи робити більше, ніж зобов’язаний за законом. Визначено, що соціальна відповідальність – цеунікальний феномен, який здатен поєднати державу, суспільство та бізнес. Автором зроблено висновок, щосаме інститут соціальної відповідальності найбільшою мірою впливає на суспільні відносини, які належатьдо Цілей сталого розвитку ООН, а тому відіграє ключову роль у процесі формування правової моделі сталогорозвитку України.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

37

Гончарова, Аліна В’ячеславівна, та Дмитро Васильович Мурач. "ОСНОВНІ ЧИННИКИ ПОКРАЩЕННЯ СТАНУ ІНСТИТУТУ СІМ’Ї В УКРАЇНІ". New Ukrainian Law, № 5 (29 листопада 2021): 7–14. http://dx.doi.org/10.51989/nul.2021.5.1.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття присвячена висвітленню та науковому аналізу проблем сімейного законодавства та суто інституту сім’ї в Україні. Доцільність вибраної теми пояснюється жахливою ситуацією з кількістю розлучень у співвідношенні з реєстрацією нових шлюбів в Україні. Авторами про- понується ввести показник, що буде характеризувати те, наскільки кількість зареєстрова- них нових шлюбів перевищує кількість актів розлучення. Відповідно, уведеться аналіз цього показника із 2000 по 2020 роки з висвітленням ключових закономірностей, що показують деструктивний вплив на динаміку реєстрації та розірвання шлюбів. Авторами акцентується увага саме на фінансово-економічній складовій частині як ключовій у питанні впливу на інститут сім’ї. У роботі робиться висновок, що станом натепер в Україні наявнастала тенден- ція до зниження рівня зареєстрованих шлюбів, а також посилення динаміки розлучень. Визначено й аргументовано кореляційний зв’язок між економічним становищем у країні та рівнем розлучень. Аналізується проблема визначення поняття «сім’я», вивчаються чин- ні нормативно-правові акти держави щодо визначення ключових ознак сім’ї як соціально- го явища. Автори пропонують власне бачення визначення поняття «сім’я», орієнтуючись та спираючись на положення вітчизняного законодавства. У роботі досліджується проблема необхідності запровадження сімейної медіації як чинника зниження динаміки розлучень. Наголошується на нагальній потребі в запровадженні Закону України «Про медіацію», імплементації досвіду Сполучених Штатів Америки в питанні ство- рення офіційної установи, що буде опікуватися врегулюванням сімейних конфліктів на поза- судовому та судовому етапах. Автори акцентують увагу на необхідності подолання вищезаз- начених проблем та важливості ведення державної політики, спрямованої на забезпечення оптимальних умов для створення та розвитку сім’ї в Україні. У дослідженні визначено й окрес- лено конкретні шляхи уніфікації чинників, що пригнічують динаміку реєстрації нових шлюбів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

38

Кузьменко, В. В. "Держава як інститут економічної безпеки". Наукові праці Донецького національного технічного університету. Економічна, Вип. 69 (2004): 136–42.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

39

Гайтан, В. В. "Транскордонне співробітництво в контексті децентралізації місцевого самоврядування: політико-правовий аспект". Актуальні проблеми політики, № 66 (18 січня 2021): 43–49. http://dx.doi.org/10.32837/app.v0i66.706.

Повний текст джерела

Анотація:

Визнання місцевого самоврядування в якості інституту громадянського суспільства та основи демократичного устрою держави довело існування більш зручного механізму захисту основних прав і свобод людини та громадянина крізь місцеві органи влади. Розуміння світових і національних державно-політичних процесів призвело до нового трактування ролі інституту місцевого самоврядування в контексті розбудови України як демократичної, правової, соціальної держави. Усвідомлення своїх основних векторів міжнародної співпраці, прагнення до членства в Європейському Союзі вимагає від України вироблення відповідних підходів і змін на концептуальному та законодавчому рівнях. Перетворення в територіальному державному устрої шляхом укрупнення територіальних громад і децентралізації влади були впроваджені в більшості демократичних країн світу. Світовий досвід і міжнародні стандарти моделювання місцевого самоврядування показують переваги його зарубіжної моделі побудови перед українською моделлю, що обґрунтовується практичним збільшенням економічної результативності, покращенням у соціально-культурній, кадровій та управлінській сферах. 1 квітня 2014 року в Україні була прийнята Концепція реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні, яка заклала основу проведення багатоступеневої територіальної реформи та суттєві зміни в державному управлінні й розподілі державно-владних повноважень, прийняття низки нормативно-правових актів, які не завжди повільно сприймаються суспільством, а іноді мають примусовий характер. Транскордонне співробітництво як один із пріоритетних напрямів реалізації зовнішньополітичних відносин залежить від обрання правильного шляху впорядкування органів місцевого самоврядування та територіально-адміністративного устрою України. Згідно Державної програми розвитку транскордонного співробітництва на 2016-2020 роки нині транскордонне співробітництво здійснюється як на міждержавному рівні, так і на рівні територіальних громад, їх представницьких органів, місцевих органів виконавчої влади. Таке співробітництво сприяє соціальній та економічній конвергенції прикордонних регіонів і створенню нових можливостей для їх розвитку, в тому числі розвитку економічних, соціальних, науково-технічних, екологічних, культурних та інших відносин, обміну досвідом, що у світлі обраного Україною шляху державотворення набуває особливої актуальності.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

40

Вороніна, Н. В. "ІНСТИТУТ СТРАХУВАННЯ ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ВЛАСНИКІВ НАЗЕМНИХ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ". Прикарпатський юридичний вісник 2, № 3(28) (23 березня 2019): 34–37. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v2i3(28).353.

Повний текст джерела

Анотація:

Актуальність статті полягає у необхідності дослідження місця інституту цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у системі страхового права. Під час написання дослідження були використані такі методи дослідження: порівняльно-правовий, аналізу, синтезу, індукції, дедукції тощо. Метою цієї статті є визначення місця інституту страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у системі страхового права. Для досягнення вказаної мети були поставлені такі основні завдання: проаналізувати загальнотеоретичні питання щодо визначення інституту страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів; визначити основні ознаки інституту страхування відповідальності власників наземних транспортних засобів. Авторкою був зроблений висновок про те, що страхування цивільної відповідальності як правовий інститут – це сукупність правових норм, що забезпечують правові, економічні та організаційні основи добровільного та обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів з метою ефективного захисту прав потерпілих на відшкодування шкоди, заподіяної їхньому життю, здоров’ю або майну у разі використання транспортних засобів іншими особами. Страхування цивільної відповідальності можна розглядати (в широкому сенсі) і як підвид – страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, де, як і за інших видів майнового страхування, основна мета полягає також у відшкодуванні шкоди, яка може ви-ражатися не лише як майнові збитки, але і як обтяження майна страхувальника новими зобов’язаннями. Однак слід зазначити, що в юридичній науці немає досить чітких критеріїв для визнання як правового інституту тієї чи іншої групи норм права. Тому вчені і практики часто зловживають цим терміном і, як правило, механічно, без необхідної аргументації застосову-ють його до будь-якого правового явища.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

41

Косач, І. А., А. В. Жаворонок та А. В. Дегтярьов. "Фінансовий механізм інноваційно-інвестиційного розвитку підприємництва: сучасні аспекти". Проблеми сучасних трансформацій. Серія: економіка та управління, № 1 (30 вересня 2021): 16–22. http://dx.doi.org/10.54929/pmt-issue1-2021-03.

Повний текст джерела

Анотація:

Досліджено основні напрямки та пріоритети державної підтримки інноваційно-інвестиційного розвитку підприємництва на основі використання фінансових інструментів. Обґрунтовано, що управління інноваційно-інвестиційним розвитком підприємництва потребує заходів державної підтримки, які є складовою державного регулювання розвитку підприємництва, та реалізуються на основі рішень органів державної влади та місцевого самоврядування. Розглянуто основні теоретичні підходи до визначення сутності фінансового механізму державної підтримки інноваційно-інвестиційного розвитку підприємницького сектора. Наголошено на впливі функціонування інституту підприємництва та рівня його інноваційно-інвестиційної активності на соціально-економічний розвиток країни. Окреслено перелік проблем об’єктивного тасуб’єктивного характеру розвитку підприємництва на сучасному етапі трансформаційних змін у державній економічній політиці. Визначено, що фінансування інноваційної діяльності на державному рівні є недостатнім, а приватні інвестиції характеризуються безсистемністю та переважають у великих інтегрованих бізнес-структурах. На основі дослідження зарубіжного досвіду запропоновано пріоритетні напрями удосконалення фінансового механізму державної підтримки.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

42

Лондаренко, Д. О. "РЕСУРСНО-ІННОВАЦІЙНИЙ АСПЕКТ МОДЕРНІЗАЦІЇ ЕКОНОМІКИ РЕГІОНУ". Підприємництво та інновації, № 12 (3 липня 2020): 215–19. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/12.37.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглянуто моделі модернізації економіки регіону, особливе позиціонування фінансової складової в ресурсному потенціалі регіону та її взаємодію з іншими компонентами такого потенціалу. Наголошено, що дослідження сучасних моделей модернізаційного аналізу показує, що на відміну від підходів, що застосовувалися в рамках класичних модернізаційних досліджень, вони відрізняються значно більшою гнучкістю і еластичністю по відношенню до досліджуваної реальності, тимчасовим і просторовим її вимірам. Крім того, ці моделі більш продуктивні при вивченні регіональної динаміки модернізації, оскільки не припускають розгляд національної економічної системи як однорідного єдиного цілого (моноліту), що функціонує за одними і тими ж інститу- ційними, господарськими та економічними механізмами в кожній підсистемі і на всьому часовому інтервалі. Обґрунтовано, що модернізаційна парадигма регіональної економіки, яка сформувалася переважно під впливом еволюціонізму і функціоналізму, сама постійно розвивається і удосконалюється, розвиток теорії модернізації є орієнтиром інноваційного розвитку економічних систем мезорівня, що характеризується суттєвим розки- дом показників природно-ресурсного, економічного, фінансового, інституційного та інших видів потенціалу, а також рівнів їх соціально-економічного розвитку. Остання обставина, настільки характерна для України, накладає великий відбиток на вибір моделей регіональної модернізації, включаючи форми організації виробничої та інноваційної діяльності в межах конкретного регіону. В статті також наведені показники валового регіо- нального продукту (ВРП) по регіонах України 2013-2018 рр. Запропонована модель територіальної організації фінансової сфери та зазначено її роль у формуванні ресурсних потоків. Обґрунтовано основні напрями модер- нізації регіональної економіки.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

43

Кравченко, К. В. "ДО ПИТАННЯ ДІДЖИТАЛІЗАЦІЇ ІНСТИТУТУ АПЕЛЯЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ". Прикарпатський юридичний вісник 2, № 4(29) (21 квітня 2020): 112–15. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v2i4(29).445.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття присвячена дослідженню впливу діджита-лізації на інститут апеляційного провадження в Укра-їні. Розглянуто поняття «діджиталізація», зокрема як триаспектну категорію, що дозволяє розкрити сутність зазначеного вектора розвитку правосуддя. Обґрунтовано, що діджиталізація докорінно змінює парадигму публічної комунікації. Наголошено на до-цільності використання міжнародного досвіду під час трансформації інституту апеляції в Україні. Пов’язано це з тим, що в сучасних умовах, які характеризуються швидким упровадженням цифрових технологій у всі сфери життя, уряд будь-якої країни світу має володіти відповідним інструментарієм, що забезпечує процеси ухвалення рішень у питаннях формування цифрової економіки та діджиталізації судової системи. У зв’яз-ку із цим особливого значення набувають питання пра-вового забезпечення діджиталізації судів. Окреслено правове підґрунтя для застосування цифрових техно-логій у системі правосуддя. З метою розуміння напря-мів розвитку інституту апеляції ці напрями визначе-ні з урахуванням міжнародного досвіду, на прикладі Естонії, Гонконгу, Великобританії, Бразилії й інших країн. Акцентовано увагу на принципі «судді повинні ухвалювати рішення з урахуванням усіх обставин», зазначені країни Азії, Латинської Америки, Євро-пи, де він застосовується. Наголошено на проблемах застосування Єдиної судової інформаційно телекому-нікаційної системи. Зазначено, що напрям діджиталі-зації та підлаштування її під потреби громадян, юри-дичних осіб стає одним з основних векторів розвитку інституту апеляції на найближчі роки. Діджиталізація інституту апеляційного провадження передбачає зміни у процедурах апеляційного провадження, урегульова-ні законодавством у форматі “end-to-end direct online procedure”. Результатами такого формату взаємодії є: «осучаснення» інституту апеляційного провадження завдяки спрощенному доступу до апеляційних адмі-ністративних судів; підвищення оперативності пере-гляду судових рішень; підвищення рівня економічно-сті процедури перегляду судових рішень судів першої інстанції; оперативність отримання інформації стей-кхолдерами й інші позитивні моменти.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

44

ДАНІЧ, В. М., та М. С. ТАТАР. "ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТІЙКОЇ ВЗАЄМОДІЇ УЧАСНИКІВ ІННОВАЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ В УМОВАХ ГЛОБАЛЬНИХ ВИКЛИКІВ". REVIEW OF TRANSPORT ECONOMICS AND MANAGEMENT, № 5 (21) (19 листопада 2021): 163–89. http://dx.doi.org/10.15802/rtem2021/243657.

Повний текст джерела

Анотація:

В умовах глобальних викликів особливо актуалізується проблематика дослідження взаємодії в інноваційних процесах, оскільки саме інновації відіграють важливу роль в боротьбі з різними видами викликів сучасності. В свою чергу глобальні виклики та криза є поштовхом до інноваційних змін та зрушень, інновації є протилежністю кризи, оскільки саме інноваційний прорив сприяє виходу з кризового стану. Метою статті є аналіз взаємодії учасників інноваційного процесу, визначення їх дій на різних стадіях інноваційного процесу, бар’єрів до формування стабільних соціально-економічних зв’язків та показників, що визначають ефективність такої взаємодії. Для досягання мети використано такі методи: абстрактно-логічний, системно-синергетичний, статистичний, порівняльний, горизонтальний, вертикальний, табличний та графічний методи відображення інформації. Результати. У статті визначено види взаємодії, проаналізовано поняття інноваційної дифузії та дій різних суб’єктів для її здійснення, проаналізовано соціально-економічну взаємодію учасників інноваційного процесу, визначено їх дії на різних стадіях інноваційного процесу, бар’єри до формування стабільних соціально-економічних зв’язків та показників, що визначають ефективність такої взаємодії. Проаналізовано кібернетичну, матричну й структурну моделі інноваційного процесу. Встановлено, що на швидкість поширення інновацій мають великий вплив інноваційна політика держави, існування адекватної інформаційної бази, механізмів функціонування науки та її взаємодії з виробництвом, форми прийняття законодавчих рішень з питань нововведень, способів передавання інформації, механізмів. Практична значимість дослідження полягає в можливості налагодження ефективної взаємодії між учасниками інноваційного процесу шляхом дослідження середовищ, де здійснюється дифузія інновацій (відповідних сайтів, соціальних мереж, НДЧ та методичних відділів вищих навчальних закладів, науково-дослідних інститутів тощо), аналізу бар’єрів до формування стабільних взаємозв’язків між учасниками інноваційних проектів та існуючих моделей інноваційного процесу. У межах подальших досліджень планується удосконалити систему показників, що визначають ефективність взаємодії під час інноваційних процесів, визначити найбільш ключові з них, побудувати структурну модель забезпечення стабільної соціально-економічної взаємодії у інноваційній дифузній мережі.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

45

Борзих, Олександр, Людмила Гаврилюк та Михайло Круть. "75 РОКІВ ІНСТИТУТУ ЗАХИСТУ РОСЛИН НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ АГРАРНИХ НАУК УКРАЇНИ". ГРААЛЬ НАУКИ, № 6 (4 липня 2021): 113–21. http://dx.doi.org/10.36074/grail-of-science.25.06.2021.021.

Повний текст джерела

Анотація:

На всіх етапах своєї історії Інститут захисту рослин Національної академії аграрних наук України успішно вирішував важливі завдання, пов'язані з розробкою ефективних заходів щодо захисту рослин від найбільш небезпечних шкідників та хвороб. Теоретично обґрунтовано економічну доцільність застосування інсектицидів, розроблено економічні пороги шкідливості фітофагів, показники екологічної безпеки хімічного методу захисту та теоретичні основи інтегрованого захисту рослин від шкідливих організмів. Проводиться величезна робота з наукового забезпечення селекції сільськогосподарських рослин на стійкість проти збудників хвороб та шкідників. Здійснено комплекс наукових досліджень із вдосконалення еколого-безпечних методів захисту вирощуваних культур за умов радіоактивного забруднення. Розроблено системи моніторингу та контролю чисельності паразитичних фітонематод на пшениці озимій, картоплі, буряках цукрових, овочевих культурах закритого ґрунту. Здійснюються численні наукові дослідження з карантину рослин. Є розробки з питань прогнозування забур’яненості посівів польових культур та удосконалення прийомів застосування гербіцидів. Провадяться широкомасштабні дослідження з генетики пшениці.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

46

Deliia, O. V. "Інституційна сфера політичного середовища державної політики: до формулювання поняття". Public administration aspects 5, № 8-9 (8 грудня 2017): 5–10. http://dx.doi.org/10.15421/15201723.

Повний текст джерела

Анотація:

Актуалізована проблематика державної політики як суспільного феномена, який функціонує та розвивається у середовищі, у тісному взаємозв’язку із іншими соціокультурними феноменами. Акцентований вплив чинників середовища на вироблення державної політики. В рамках процесуального аналізу серед чинників середовища державної політики виявлені зовнішні чинники – природні, соціально-економічні, політичні та внутрішні – організаційно-кадрова структура, усталені процедури і нормативи, особистісні характеристики тощо, які постають детермінантами державної політики. Зазначено, що політичні чинники середовища державної політики акумулюють у собі всі прояви впливів внутрішнього і зовнішнього середовища та визначають самостійний науковий концепт «політичне середовище державної політики». У рамках концепту виокремлено інституційну сферу політичного середовища як сукупність формальних (установи, організації) і комплексних інститутів (правила, традиції, усталені форми зв’язку між державою і суспільством). Визначена компонентна структура інституційного середовища державної політики, до складу якої входять: державні інститути; громадські інститути; потреби, інтереси суспільства і громадян; формальні і неформальні правила і норми.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

47

Буга, Ганна Сергіївна. "СТРАХОВИЙ РИНОК ЯК СФЕРА ДІЯЛЬНОСТІ НЕБАНКІВСЬКИХ ФІНАНСОВИХ УСТАНОВ". New Ukrainian Law, № 6 (27 грудня 2021): 22–28. http://dx.doi.org/10.51989/nul.2021.6.3.

Повний текст джерела

Анотація:

Страховий ринок – це система економічних відносин щодо купівлі-продажу специфічного товару – страхового покриття внаслідок настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством. В усіх економічно розвинутих країнах страхова діяльність є однією з найважливіших галузей, що забезпечує дієвий захист соціальних і майнових інтересів фізичних та юридичних осіб від різноманітних ризиків, підтримання стабільності суспільства та економічної безпеки держави. Крім того, страхування є важливим фінансовим інструментом регулювання національної економіки та потужним засобом акумулювання коштів для їх подальшого інвестування в економіку. Світовий досвід переконливо доводить, що досконала система страхового захисту є основою забезпечення більш високого рівня стабільності економічного відтворювального процесу, досягнення соціальної злагоди, гарантом високого рівня життя населення. Створення дієвої системи захисту інтересів громадян, підприємців, держави, підтримання соціальної стабільності суспільства є неможливим без ефективного функціонування ринку страхових послуг. Держава, виходячи з економічної та соціальної ситуації, регулює розвиток страхового ринку країни. Проблема державного регулювання інституту страхування й участь у ньому небанківського сектору економіки є однією з найбільш актуальних у теорії та практиці сучасного вітчизняного страхування. Важливість її дослідження пов’язана з тим, що ця система ще остаточно не сформувалася, адже змінюється стан самого страхового ринку, постійно вдосконалюється нормативна база страхування, зазнає змін діяльність органів державного регулювання й небанківських фінансових установ. Нестійкість системи страхового ринку викликана внутрішніми факторами та є наслідком макроекономічних процесів. Варто констатувати, що ключовою проблемою в здійсненні регулювання ринку фінансових послуг є недостатня координація дій між фінансовими регуляторами, що в процесі наглядової діяльності відображається в неузгодженості дій під час ухвалення нормативно-правових актів, а також під час недостатньої координації дій в умовах системних фінансових криз, недостатнього обміну інформацією та невідпрацьованості механізмів взаємодії під час нагляду за діяльністю фінансових конгломератів чи пов’язаних осіб. Вагоме значення також має подальша інтеграція України у світові структури, що визначають міжнародну політику в галузі регулювання фінансових послуг.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

48

Рашидов, С. Ф. "ФОРМУВАННЯ ЦІННОСТЕЙ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА В СУЧАСНОМУ УНІВЕРСИТЕТІ". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 97, № 4 (30 вересня 2020): 194–206. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2020-97-4-194-206.

Повний текст джерела

Анотація:

У сучасному світі установи вищої освіти відіграють важливу роль у розвитку суспільства економіки і культури на всіх рівнях – глобальному, регіональному, державному та місцевому. Університет – це особливий соціальний інститут, покликаний, перш за все, дати вищу освіту студентам. Виховний простір університету – це сукупність інститутів і відносин, умов і механізмів формування ціннісної свідомості студентської молоді. Він сприяє формуванню нової ціннісної системи суспільства – відкритої, духовно та культурно наповненої, толерантної, здатної забезпечити становлення громадянина і патріота, консолідувати суспільство на засадах пріоритету прав особистості. В умовах демократії університет стає реальною силою формування не тільки простору освітньої культури, інтелектуального середовища, а й громадянського суспільства. Він є провідником цінностей свободи, відкритого суспільства – самоврядування, демократії, справедливості, полікультурності тощо. Передумовою утвердження розвинутого громадянського суспільства є підготовка освічених, моральних, мобільних, конструктивних і практичних людей, здатних до співпраці, міжкультурної взаємодії, які мають глибоке почуття відповідальності за долю країни, її соціально-економічне процвітання. В університеті як просторі культурної соціалізації формуються ціннісні орієнтації сучасної студентської молоді та нові ідентичності. Виходячи з цього, у статті університет визначено як соціальний інститут формування у студентської молоді цінностей громадянського суспільства.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

49

Бурдяк, Віра. "Тенденції авторитаризму і популізму в діяльності політичних лідерів та партій Болгарії". Історико-політичні проблеми сучасного світу, № 42 (23 лютого 2021): 136–47. http://dx.doi.org/10.31861/mhpi2020.42.136-147.

Повний текст джерела

Анотація:

Автор аналізує прояви популізму й авторитаризму в Болгарії, тісний зв’язок з комуністичним минулим, незрілістю демократичної системи і культури. За роки демократизації та членства в ЄС цінності демократії ще не встигли міцно вкоренитися в свідомості болгар, які регулярно віддають перевагу «харизматичній особистості». Аналіз засвідчив, що підтримка демократичних інститутів в країні низька, що криза довіри до інститутів держави і політичного класу, розчарування в реаліях європейської інтеграції формують ідеологічний вакуум. Доведено, що популізм правлячих партій і опозиції не може мобілізувати громадськість на вирішення економічних і політичних проблем держави у демократичних межах; що протестні мітинги болгар, спричинені низьким рівнем життя, популізмом, високим рівнем корупції, безпорадністю чи й небажанням урядів їх викорінити, не припиняються впродовж тривалого часу. Тож, автор вважає, що в Болгарії інститути демократії ще не зміцніли, а тому загроза реверсу авторитаризму реальна. Впевненість, що держава не зверне з демократичного шляху, буде тоді, коли виклики авторитаризму та популізму, які стоять перед Болгарією, ЄС та Європою, будуть подолані.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

50

ФЕДЧИНЯК, Артур. "ОРГАНІЗАЦІЯ ВИЩОЇ ІСТОРИЧНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ШКОЛИ УКРАЇНИ В РОКИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ". Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 1 (квітень 2020): 104–10. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2020-1-1-104-110.

Повний текст джерела

Анотація:

Автор дослідження, ґрунтуючись на аналізі широкого кола джерел, визначає особливості організації вищої педагогічної школи України в роки Другої світової війни. Аналіз публікацій доводить, що з розгортанням подій Другої світової війни завдання та напрями діяльності вищої педагогічної освіти в СРСР суттєво змінилися. Керівництву республіки довелося вирішити проблеми, пов’язані з евакуацією педагогічних навчальних закладів з прифронтових районів у тил країни, зокрема, було евакуйовано три університети (Київський, Харківський, Одеський), п’ять педагогічних інститутів (Одеський, Запорізький, Мелітопольський, Луганський, Харківський) та учительський інститут (м. Бердянськ). У лютому 1942 року на базі двох евакуйованих університетів (Києва та Харкова) у місті Кизил-Орда (Казахстан) був заснований Об’єднаний український державний університет (ОУДУ). Одним із напрямків роботи ОУДУ була підготовка вчителів історії для загальноосвітніх шкіл. У дослідженні з’ясовано, що у зв’язку з необхідністю продовжувати підготовку педагогічних кадрів, зокрема істориків, у роки війни необхідно було внести зміни до навчальних програм, адаптуватися до складних умов, наприклад, зменшити термін навчання, скоротити зміст навчальних дисциплін та графік лекцій та практичних занять тощо. Усі ці заходи були вимушеними, продиктованими військовим часом і, з одного боку, негативно впливали на освітній процес у вищих освітніх закладах, але, з іншого боку, працівники евакуйованих на схід університетів допомагали місцевим інститутам у навчальній та науковій роботі, розв’язанні виробничих та економічних проблем. Примусова евакуація із західних областей на схід країни мала велике значення для місцевих університетів. Це стало об'єктивною передумовою розвитку в цих регіонах вищої освіти, підготовки національних науково-викладацьких кадрів та сприяло піднесенню духовної культури та національної свідомості населення. Ключові слова: евакуйовані вищі навчальні заклади, навчальні програми, ідеологізація освіти.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

Статті в журналах з теми "Економічний інститут"

Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями