Статті в журналах з теми "Діяльність підрозділу"
Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Діяльність підрозділу.
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-50 статей у журналах для дослідження на тему "Діяльність підрозділу".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Перегуда, О. М., О. П. Черкес, П. М. Піонтківський, В. В. Гордійчук та А. В. Шишацький. "Обґрунтування рекомендацій щодо впровадження інформаційних систем в наукову та науково-технічну діяльність Міністерства Оборони України та Збройних Сил України". Системи озброєння і військова техніка, № 1(61), (14 травня 2020): 158–66. http://dx.doi.org/10.30748/soivt.2020.61.19.
Повний текст джерелаАнотація:
В статті запропоновано методику впровадження інформаційних систем в наукову та науково-технічну діяльність наукових (освітніх) установ (організацій, підрозділів), наведено її основні положення та результати апробації. За результатами апробації (застосування) методики на прикладі одного з наукових підрозділів вищого військового навчального закладу Міністерства оборони України запропоновано Концепцію побудови інформаційної системи окремої наукової установи (підрозділу.
2
Любченко, В. І. "МІСЦЕ СЛІДЧОГО, КЕРІВНИКА ОРГАНУ ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ ТА СПІВРОБІТНИКА ОПЕРАТИВНОГО ПІДРОЗДІЛУ В РЕАЛІЗАЦІЇ ФУНКЦІЇ ОБВИНУВАЧЕННЯ В ЇЇ ПОЧАТКОВІЙ (ДОСУДОВІЙ) ФОРМІ". Прикарпатський юридичний вісник, № 2(27) (31 січня 2020): 181–83. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i2(27).214.
Повний текст джерелаАнотація:
На базі аналізу процесуального статусу слідчого, керівника органу досудового розслідування і співробіт-ника оперативного підрозділу обґрунтовується обов’яз-кова участь цих владних суб’єктів досудового розслі-дування на стороні обвинувачення під час реалізації процесуальної функції обвинувачення в її початковій (досудовій) формі. Визначено, що діяльність слідчого, керівника органу досудового розслідування і співро-бітника оперативного підрозділу спрямована виключ-но на встановлення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення з послідуючим її викриттям у цьому правопорушенні, тобто їх кримінальна процесуальна діяльність за своїм змістом має суто обвинувальний характер. Доведено, що діяльність слідчого, пов’язана з виявленням доказів для підозри певної особи у вчи-ненні кримінального правопорушення, обґрунтуван-ням підозри, встановленням підстав для застосування до підозрюваного процесуальних заходів забезпечення кримінального провадження, викриттям підозрювано-го у вчиненні кримінального правопорушення, за своїм характером і змістом є обвинувальною і він обґрунто-вано зарахований законодавцем до сторони обвинува-чення, очолюваної прокурором. Наголошено, що ке-рівник органу досудового розслідування обґрунтовано зарахований законодавцем до сторони обвинувачен-ня, бо коло наданих йому повноважень дає йому змо-гу, з одного боку, здійснювати організацію досудово-го розслідування, а з іншого – брати активну участь на стороні обвинувачення, бо він має пряме відношен-ня як до забезпечення швидкого і повного розкриття кримінальних правопорушень, так і до викриття осіб, які їх вчинили. З’ясовано, що співробітники опера-тивних підрозділів, визначених ст. 41 КПК України, правоохоронних органів держави також обґрунтовано зараховані законодавцем до сторони обвинувачення, бо специфіка їхніх процесуальних правовідносин з проку-рорами і слідчими та характер процесуальних повнова-жень під час виконання письмових доручень свідчать про обвинувальну направленість їхніх процесуальних дій. Зроблено висновок, що на сьогодні стосовно обви-нувальної діяльності співробітників оперативних підрозділів є багато дискусійних проблем, що вимагають їх вирішення як на теоретичному, так і законодавчому рівнях.
3
Боровик, Людмила. "АНАЛІЗ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНОГО ЗМІСТУ УПРАВЛІНСЬКИХ ЗАВДАНЬ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ОФІЦЕРА-ПРИКОРДОННИКА". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 18, № 3 (1 лютого 2020): 63–80. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v18i3.70.
Повний текст джерелаАнотація:
Автор статті наголошує на тому, що психологічні, соціально-психологічні та психолого-педагогічні аспекти пронизують усі види і функції управлінської діяльності офіцера-керівника прикордонного підрозділу. Офіцер-командир здійснює загальне планування та проводить повсякденний аналіз змісту завдань діяльності прикордонного підрозділу, проводить систематичний моніторинг соціально-психологічного клімату та оцінку ситуації і умов оперативно-службової діяльності прикордонного підрозділу, обґрунтовує та приймає рішення щодо виконання професійних завдань персоналом прикордонного підрозділу, намічає шляхів їх реалізації та здійснює підбір виконавців, забезпечує взаємодію персоналу, стимулює, координує і контролює їх діяльність, здійснює аналіз якості виконання визначених завдань, формує відповідні висновки, планує та організовує навчання і виховання підлеглих прикордонників. У статті здійснено аналіз психолого-педагогічного змісту управлінських функцій офіцера-прикордонника та акцентовано увагу на необхідності забезпечення якісної психолого-педагогічної підготовки офіцерів. Крім того автор зазначає, що для офіцера-керівника важливими є вимоги до особистісних якостей офіцера-керівника прикордонного підрозділу, які обов’язково слід враховувати при призначенні на посаду. Такими вимогами, що забезпечать якісне вирішення управлінських та професійних завдань є: високий інтелектуальний розвиток, сформованість організаторських здібностей і умінь та вольової сфери особистості офіцера, емоційну стійкість та стабільність, сформованість уміння будувати конструктивні взаємовідносини та спілкування з підлеглими, рефлексивність, уміння реалізовувати індивідуальний диференційований підхід до підлеглого персоналу, вміння управляти собою та своєю діяльністю вміння, внутрішній «локус-контроль», психолого-педагогічна підготовленість, сформованість мотиваційної готовності офіцера до виконання управлінських функцій, висока особистісна психологічно зрілість, самоповага, духовність особистості офіцера, наявність особистісних якостей: морально-ціннісних, комунікативних, організаторських, лідерських, самоактуалізаційних тощо.
4
КУЧЕРЯВЕНКО, МИКОЛА, та СЕРГІЙ ТЕЛЕНИК. "Податкові розслідування: нові виклики для України та зарубіжний досвід". Право України, № 2021/02 (2021): 150. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2021-02-150.
Повний текст джерелаАнотація:
Нині особливої актуальності набувають питання, пов’язані з протидією та боротьбою зі складноструктурованими моделями (схемами) з ухилення від сплати податків і зборів. Мета статті має комплексний характер. Змістовно вона полягає у такому: 1) окреслити пріоритетні завдання та на їх основі сформувати концептуальні блоки повноважень такого структурного підрозділу; 2) проаналізувати міжнародні підходи та зарубіжний досвід до провадження аналітичної діяльності у сфері податкових розслідувань; 3) визначити позитивні (придатні для рецепції) та дискусійні (неактуальні для України) аспекти повноважень зарубіжних органів (їх підрозділів), які провадять діяльність аналітичного характеру в контексті податкових розслідувань. Аналітичну діяльність в аспекті податкових розслідувань було розділено на два рівні: 1) міжнародні підходи – формулюються наднаціональними інституціями (міжнародними організаціями) та визначають конкретні пропозиції, які можуть бути актуальними для національних систем оподаткування; 2) зарубіжні підходи – конкретні “кейси” окремо взятих держав із реалізації моделей аналітичної діяльності з виявлення схем агресивного податкового планування, ухилення від оподаткування, зловживання платниками податків належними їм правами тощо. При цьому зарубіжні підходи було структуровано залежно від предметної специфіки у діяльності аналітичних органів (структурних підрозділів): а) органи загальноподаткової компетенції; б) органи спеціально-податкової компетенції. Отже, для України цілком доцільно запозичити передові підходи до провадження аналітичної діяльності у сфері податкових розслідувань, що вже ефективно застосовуються такими державами, як США, Австралія та Канада.
5
Mironova, Iryna, та Liudmyla Chernychko. "Формування та діяльність «СМЕРШ» у 1943-1946 рр." Acta de Historia & Politica: Saeculum XXI, № 02 (15 січня 2021): 21–26. http://dx.doi.org/10.26693/ahpsxxi2020.02.021.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглядаються організаційно-функціональний устрій органу радянської спецслужби та підрозділу воєнної контррозвідки «СМЕРШ», на який покладався захист Діючої армії під час Другої світової війни. Подано фактологічно-документальні джерельні підходи у дослідженні структури та діяльності розвідувальної організації у зазначений період. Неупереджено й об’єктивно розглянуто оперативне мистецтво у залежності від зміни стратегічної ситуації. До уваги представлено здатність організаційної структури та оперативні функції військової контррозвідувальної служби, у контексті її діяльності, вести боротьбу зі спецслужбами противника як в авангарді, так і в тилу армії. Зроблено аналіз військової контррозвідки «СМЕРШ» у контексті військово-стратегічної ситуації та як наслідок перетворення радянських спецслужб.
6
ДУМЕНКО, Микола, Вікторія САДИКОВА та Євгеній ПРОКОПЕНКО. "ЗБАЛАНСОВАНА СИСТЕМА ПОКАЗНИКІВ ЯК ЗАСІБ СТРАТЕГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ ОРГАНІЗАЦІЄЮ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: військові та технічні науки 81, № 3 (16 вересня 2020): 48–64. http://dx.doi.org/10.32453/3.v81i3.437.
Повний текст джерелаАнотація:
Статтю присвячено дослідженню збалансованої системи показників (ЗСП) як засобу стратегічного управління організацією. З’ясовано: мету та підцілі системи (створення системи управління організацією та показників діяльності керівників, зазначеної організаційно-функціональної структури; забезпечення реалізації стратегії діяльністю всіх підрозділів; усунення розриву між цілями компанії та їх операційною реалізацією; оцінка успішності будь-якого витратного проєкту; узгодження мети компанії з діяльністю персоналу); принципи її організації (причинно-наслідкові зв’язки між цілями та показниками, фактори досягнення результатів, взаємозв’язок із фінансовими результатами); елементи документації ЗСП (як приклад, стратегічна карта); ключові показники ефективності (КРІ) (запізнілі, випереджальні (оперативні)), їх правила (правило “10/80/10”) та принципи впровадження (керованості та контрольованості; партнерства; принцип перенесення зусиль на головні напрямки; принцип інтеграції процесів оцінки показників, звітності та підвищення продуктивності ЗСП; принцип узгодження виробничих показників зі стратегією). Сама ідея збалансування містить у собі врахування під час прийняття управлінських рішень, не лише фінансових даних, а й дані про стан ринку, час і вартість процесів, які виконуються в компанії, інформацію про персонал тощо. При цьому успішне вирішення завдання підвищення продуктивності вимагає встановлення ефективного партнерства між усіма зацікавленими особами та забезпечення широких повноважень співробітників організації. Урахування випереджальних показників дає можливість оцінити діяльність підрозділу та організації в цілому та здійснити прогнозування на майбутнє, з дотриманням високої якості процесів та продукції, ступінь задоволення замовника. Доведено, що збалансована система показників як система управління дає можливість перетворити стратегію організації в систему оперативних цілей і визначень основних показників роботи.
7
ТАШКІНОВА, Оксана, Ірина МАРЧЕНКО та Єлизавета БОЙКО. "НАПРЯМИ РОЗВИТКУ КАФЕДР ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ УКРАЇНИ, ЩО Є ВИПУСКОВИМИ ДЛЯ СПЕЦІАЛЬНОСТІ 231 «СОЦІАЛЬНА РОБОТА»". Humanitas, № 6 (23 лютого 2022): 75–82. http://dx.doi.org/10.32782/humanitas/2021.6.11.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглядається проблема підвищення якості вищої освіти через розроблення стратегії розвитку кафедри закладу вищої освіти в Україні, що є випусковою для спеціальності 231 «Соціальна робота». Визначено, що модернізація закладів вищої освіти є складним завданням сучасності та вимагає комплексного погляду на трансформаційні процеси, а разом із тим – конкретних дій за різними напрямами. Важливу увагу приділено аналізу застосування ресурсного підходу, згідно з яким для визначення напрямів розвитку випускової кафедри як структурного підрозділу ЗВО варто виділити ресурси, які можуть бути використані для подолання актуальних проблем, а також визначити можливості, які можуть бути використані ЗВО у подальшому. Серед найбільш значущих напрямів визначені такі: навчання, викладання, діяльність наукового товариства студентів, волонтерська служба, працевлаштування студентів, інформаційна діяльність закладу та кафедри, діяльність студентської соціально-психологічної служби. Всі ці аспекти розглянуто з погляду активного залучення головних стейкхолдерів навчального процесу – гаранта ОП та менеджменту закладу вищої освіти, науково-педагогічних працівників, здобувачів, випускників, зовнішніх партнерів (роботодавців, експертів, практиків), стосунки з якими є стійкими та постійними. Тісна взаємодія між цими ключовими стейкхолдерами є важливою умовою розвитку ЗВО та освітньої програми, яка реалізується. Крім того, звертається увага на активізацію здобувачів вищої освіти як важливих учасників внутрішньої системи забезпечення якості вищої освіти: починаючи від інформування про можливості участі у цих процесах і завершуючи створенням окремих підрозділів (волонтерської служби, студентської соціально-психологічної служби) за участю студентів. Окрема увага приділена проблемі запровадження міждисциплінарних освітніх (наукових) програм для підготовки майбутніх фахівців із соціальної роботи із розширеними професійними компетентностями на межі декількох галузей знань, спеціальностей.
8
Kushnir, V. O. "ЗВЕДЕНИЙ ОБЛІК ВИТРАТ М’ЯСО-ЖИРОВОГО ВИРОБНИЦТВА: МЕТОДИКА І ПРАКТИКА". Actual problems of regional economy development 2, № 13 (26 червня 2017): 110–22. http://dx.doi.org/10.15330/apred.2.13.110-122.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою статті є дослідження та удосконалення методики зведеного обліку витрат м’ясо-жирового виробництва для отримання деталізованої інформації про виробничі витрати та для пошуку шляхів зниження собівартості виробництва м’яса. Запропоновано обліковувати витрати м’ясо-жирового відділення за окремими виробничими дільницями, що дозволить отримувати детальну інформацію для потреб контролю, аналізу, калькулювання та звітності. Для доцільного бюджетування діяльність кожного окремого структурного підрозділу м’ясо-жирового виробництва та для потреб ощадливого виробництва запропоновано відображати витрати кожного виробничого цеху на окремих групах аналітичних рахунків.
9
ЛАЗОРЕНКО, Олександр, та Василь БАРАТЮК. "ДЕЯКІ АСПЕКТИ МЕТОДИКИ НАВЧАННЯ МАЙБУТНІХ БАКАЛАВРІВ БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВНОГО КОРДОНУ РОЗРОБЦІ ПЛАНУ ПРОВЕДЕННЯ СПЕЦІАЛЬНИХ ДІЙ З ПОШУКУ ПРАВОПОРУШНИКІВ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 20, № 1 (17 серпня 2020): 148–62. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v20i1.404.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті на підставі сучасних підходів до навчання, з урахуванням модернізації охорони державного кордони та потреб прикордонної практики представлено деякі аспекти методики, яка використовується при навчанні майбутніх бакалаврів безпеки державного кордону з розробки плану спеціальних дій з пошуку правопорушників на ділянці відповідальності прикордонного підрозділу. Актуальність дослідження полягає у необхідності постійного удосконалення та приведення освітнього процесу підготовки курсантів-прикордонників у відповідність з вимогами прикордонної практики. Виявлено деяку невідповідність між існуючими нормативно-правовими актами, які регламентують діяльність підрозділу охорони державного кордону, і нововведеннями, пов’язаними із модернізацією охорони державного кордону. На підставі аналізу наукових джерел представлено визначення «спеціальні дії з пошуку правопорушників». Наведено особливості спеціальних дій з пошуку правопорушників. Показано, що важливим аспектом для досягнення успіху під час проведення пошукових дій є необхідність завчасної підготовки до їх проведення. Розкрито послідовність розробки плану спеціальних дій на карті (схемі) ділянки прикордонного підрозділу та додатку до цього плану. Запропонована послідовність дій необхідна і корисна для навчання молодих фахівців, допомоги недосвідченим офіцерам-початківцям, прискорення і полегшення трудомісткої розумової роботи. Вона сприяє тому, що жодна з вимог нормативно-правових актів з прикордонних питань, жодна істотно важлива рекомендація не залишилися поза увагою керівника прикордонного підрозділу, полегшуючи тим самим прийняття ним рішень та забезпечуючи їх точне виконання. Запропонована послідовність розробки плану спеціальних дій передбачає і забезпечує комплексний підхід до формування у майбутніх бакалаврів безпеки державного кордону розуміння цієї діяльності. Перевагою такого підходу є співвідношення алгоритмізації та творчого підходу тих хто навчається до опанування знаннями і вміннями необхідними для майбутньої професії.
10
Ходанович, Олексій. "ОСОБЛИВИЙ ВІДДІЛ ШТАБУ ГЕТЬМАНА П. СКОРОПАДСЬКОГО У БОРОТЬБІ З АНТИГЕТЬМАНСЬКИМ РУХОМ". Воєнно-історичний вісник 40, № 2 (21 червня 2021): 5–17. http://dx.doi.org/10.33099/2707-1383-2021-40-2-5-17.
Повний текст джерелаАнотація:
В статті висвітлюються діяльність Особливого відділу Штабу Гетьмана П. Скоропадського щодо протистояння антидержавній діяльності противників гетьманської влади. Розглянуто заходи Особливого відділу Штабу Гетьмана П. Скоропадського щодо запобігання антигетьманській діяльності більшовицького підпілля в Україні, окремих угруповань «білого руху» та опозиційних українських соціалістичних партій. З’ясовано роль Особливого відділу штабу Гетьмана, як спеціального підрозділу контррозвідувального захисту, взаємодію з іншими загальнодержавними органами спеціальної діяльності та правопорядку у протидії загрозам державності, що продукували політичні сили та організації антигетьманського спрямування. Ключові слова: Українська Держава, спецслужби, Гетьманат, Особливий відділ, Державна варта, Штаб Гетьмана.
11
Пацкан, В. В. "ВІДНОСИНИ РАХУНКОВОЇ ПАЛАТИ З ВЕРХОВНОЮ РАДОЮ УКРАЇНИ ТА ЇЇ КОМІТЕТАМИ". Прикарпатський юридичний вісник 2, № 4(29) (22 квітня 2020): 148–54. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v2i4(29).453.
Повний текст джерелаАнотація:
Статтю присвячено проблемі відносин Рахункової палати з Верховною Радою України та її комітетами. Сформульовано поняття «відносини Рахункової пала-ти з іншими державними органами». Охарактеризо-вано відносин Рахункової палати з Верховною Радою України та її комітетами. З’ясовано, що затверджений на засіданні і підписаний Головою Рахункової пала-ти звіт про діяльність Рахункової палати відповідно до статті 30 Закону подається до Верховної Ради Укра-їни. Одночасно із поданням звіту про діяльність Рахун-кової палати Верховній Раді України його електронна версія надається структурним підрозділом, відпові-дальним за питання аналітики, методології та контр-олю якості, структурному підрозділу, відповідально-му за питання інформаційних ресурсів та технологій, для подальшого розміщення на вебсайті Рахункової па-лати для відкритого доступу у формі відкритих даних відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації». Визначено, що рахункова палата за дору-ченням Верховної Ради України проводить експерти-зу проєкту закону «Про Державний бюджет України» на наступний рік та за результатами проведеної екс-пертизи складає у встановленому порядку висновок. Зроблено висновок, що поняття «відносини Рахунко-вої палати з іншими державними органами України» можна визначити як суспільні відносини, врегульова-ні нормами права, з питань здійснення встановлених чинним законодавством України повноважень Рахун-ковою палатою та іншими державними органами Укра-їни, що виражаються у взаємних правах та обов’язках відповідних учасників правовідносин. З метою ефек-тивної роботи Рахункової палати як вищого органу аудиту України, забезпечення високого рівня довіри з боку суспільства, інших органів державної влади, міжнародного співтовариства, вищих органів аудиту окремих зарубіжних країн важливим є забезпечення належних відносин Рахункової палати з іншими дер-жавними органами України, що є гарантією належно-го здійснення публічного контролю за надходженням коштів до Державного бюджету України та їх викорис-танням.
12
Borchakovskyi, M. "ВЗАЄМОДІЯ ПІД ЧАС ВИЯВЛЕННЯ ЛАТЕНТНИХ КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ". Juridical science 1, № 5(107) (3 квітня 2020): 145–53. http://dx.doi.org/10.32844/2222-5374-2020-107-5-1.18.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність статті полягає в тому, що процес взаємодії в правоохоронній діяльності є закономірним, адже правоохоронна діяльність – складна система, що містить як складові елементи різні види діяльності всіх структурних підрозділів правоохоронних органів, які є самостійними системами більш низького рівня. Тому налагодження взаємодії є важливою складовою організації пошукової діяльності, як системи дій правоохоронних органів. Але слід зазначити, що у правоохоронних органах питання взаємодії під час виявлення кримінальних правопорушень не регулюються. Вивчення нормативних актів (що регулюють взаємодію під час виявлення латентних кримінальних правопорушень), аналіз наукових розробок за цією тематикою, результатів опитування респондентів дозволив визначити проблемні питання взаємодії під час пошукової діяльності: відсутність стратегії відносин щодо розвитку взаємодії між різними суб’єктами пошукової діяльності; відсутність координуючого органу з питань взаємодії між суб’єктами пошукової діяльності; відсутність спільного нормативного акта положення якого б регулювали процедури зовнішньої взаємодії між різними суб'єктами пошукової діяльності; відсутність у кожному суб’єкті пошукової діяльності нормативних актів, які б регулювали взаємодію в процесі пошукової діяльності; нечітко визначена підслідність (між органами) та компетенція між оперативними підрозділами (всередині органу), що створює конкуренцію між суб’єктами у частині кількості показників роботи за певний період (стосовно виявлених кримінальних правопорушень; незацікавленість взаємодіючих суб’єктів (стосується правоохоронних органів) у результатах зовнішньої взаємодії, що пов’язано з відсутністю єдиної системи оцінки ефективності зовнішньої взаємодії у вигляді відповідного показника роботи органу або підрозділу; відсутність в якості показника роботи суб’єкта кількості наданої іншим оперативним підрозділам первинної пошукової інформації, реалізація якої призвела до виявлення латентних кримінальних правопорушень. У статті виокремлено основні категорії, ланцюги та форми взаємодії між суб’єктами пошукової діяльності, визначені проблеми, які виникають під час планування та організації взаємодії у процесі виявлення латентних кримінальних правопорушень. Надано визначення взаємодії суб’єктів пошукової діяльності – це засноване на законах та підзаконних нормативно – правових актах, сумісне функціонування не підпорядкованих один одному працівників, підрозділів, правоохоронних та контролюючих органів (які мають специфічно – професійну компетенцію), представників населення та громадськості (з притаманною їм комунікативно – діяльнісною позицією), узгоджене за часом, місцем, формами, а також засобами і методами реалізації для вирішення конкретних пошукових завдань, обумовлених характером пошукової ситуації, з метою виявлення фактів та/або ознак латентних кримінальних правопорушень, встановлення об’єктивної істини та забезпечення досягнення мети кримінального судочинства – встановлення фактичних обставин кримінального правопорушення та істини у кримінальному провадженні. Визначено наявність проблем кожного з правоохоронних органів щодо взаємодії з іншими правоохоронними органами взагалі і під час виявлення кримінальних правопорушень зокрема.
13
Мілорадова, Наталя Едуардівна, та Вікторія Василівна Шевченко. "АНАЛІЗ ІСНУЮЧИХ ПІДХОДІВ ЩОДО ВИЗНАЧЕННЯ ПРОФЕСІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ НАЦІОНАЛЬНОЇ ГВАРДІЇ УКРАЇНИ". Дніпровський науковий часопис публічного управління, психології, права, № 3 (12 листопада 2021): 48–53. http://dx.doi.org/10.51547/ppp.dp.ua/2021.3.8.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті здійснено аналіз сучасних тенденцій щодо структури професійно-психологічної компетентності у вітчизняному науковому просторі. Особливу увагу приділено саме професійно-психологічній компетентності тому, що вона є інтегральною професійно-особистісною характеристикою військовослужбовців Національної гвардії Украї- ни. Саме в цій компетентності поєднуються теоретична й практична готовність до виконання професійної діяльнос- ті, а також суб’єктивні особливості фахівця, які забезпечують ефективність управлінської діяльності підрозділами. На основі аналізу наукових підходів щодо дослідження структури професійно-психологічної компетентності май- бутніх фахівців, професіограми командира підрозділу й особливостей військової діяльності в статті здійснено визна- чення структури й змісту професійно-психологічної компетентності військовослужбовців Національної гвардії Украї- ни. Розглянуті основні компоненти, які входять до структури професійно-психологічної компетентності. До таких компонентів належать: мотиваційний компонент, в якому головне – це мотивація та відношення військовослужбовця до виконання професійної діяльності, потреба й бажання постійно розвиватися та здобувати нові знання, а також підвищувати свій професійний рівень; комунікативний компонент – це здатність встановлювати й налагоджувати, а також підтримувати взаємостосунки з іншими людьми; когнітивний компонент – це здатність критично й само- стійно мислити незалежно від ситуації; операційний компонент – це здатність адаптуватися до нових, навіть важких умов діяльності, а також володіння професійними знаннями, уміннями й навичками для успішного виконання професійних завдань; емоційно-вольовий компонент – це здатність військовослужбовця до самоконтролю, до самона- віювання задля досягнення поставленої мети, подолання сумнівів, страхів, несення відповідальності за свою діяльність і діяльність своїх підлеглих.
14
Медвідь, Михайло. "МЕТОДИКА ВИЗНАЧЕННЯ РАЦІОНАЛЬНОГО ВАРІАНТА ВИКОРИСТАННЯ МОБІЛЬНИХ ПРИКОРДОННИХ ПІДРОЗДІЛІВ ДЛЯ ВИКОНАННЯ ЗАВДАНЬ ЗА ПРИЗНАЧЕННЯМ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: військові та технічні науки 85, № 2-3 (11 квітня 2022): 182–201. http://dx.doi.org/10.32453/3.v85i2-3.868.
Повний текст джерелаАнотація:
Заходи з протидії транскордонній злочинності, які проводяться суб’єктами інтегрованого управління кордонами, спрямовані на запобігання широкому спектру загроз прикордонній безпеці держави: тероризму, незаконній міграції, торгівлі людьми, контрабандівсіх видів, організованій злочинності тощо. Одними із підрозділів Державної прикордонної служби України, які спрямовані на запобігання перерахованому спектру загроз прикордонній безпеці держави, є мобільні прикордонні підрозділи, раціональне застосування яких забезпечує ефективне виконання завдань за призначенням. У статті розкрито питання формування алгоритму методики визначення раціонального варіанта використання мобільних прикордонних підрозділів в умовах особливого періоду. Проаналізовано основні загрози у сфері прикордонної безпеки, завдання мобільних сил Державної прикордонної служби України. Проведено систематизацію досвіду та обґрунтування необхідності застосування мобільних підрозділів. Наведено ілюстративні приклади моделей раціонального формування складу груп мобільних прикордонних підрозділів в умовах складнення обстановки відповідно до чинної нормативно-правової бази, яка регламентує діяльність мобільних сил ДПСУ, що дозволяє забезпечити виконання завдань та упередити низькі результати ОСД. Зазначені ілюстративні приклади моделі раціонального формування складу груп мобільних прикордонних підрозділів в умовах ускладнення обстановки відображають: нормативно-правову базу, відповідно до якої мобільні підрозділи здійснюють оперативнослужбову діяльність; конкретизацію завдання, згідно з яким безпосередньо застосовуються мобільні підрозділи; основні елементи обстановки, що можуть виникати на ділянці державного кордону України; сили та засоби, які необхідні для успішного виконання завдання.
15
Khamaziuk, Olha. "Структура та завдання прикордонної поліції Словацької Республіки". Педагогічний дискурс, № 28 (4 червня 2020): 46–54. http://dx.doi.org/10.31475/ped.dys.2020.28.06.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті описано організаційну структуру Президії Поліцейського корпусу Міністерства внутрішніх справ Словацької Республіки. Розкрито її структуру та основні завдання, які стоять перед прикордонним відомством Словацької Республіки. Охарактеризовано особливості професійної підготовки фахівців з охорони кордону у відомчих навчальних закладах. Актуальність дослідження зумовлена тим, що інтеграція України до Європейського Союзу потребує якісної реформи українського прикордонного відомства, що неможливо без запозичення досвіду європейських країн, правоохоронні органи яких повністю інтегрували свою діяльність у сфері охорони кордону на міжнародному рівні та адаптували систему професійної підготовки до єдиної європейської системи професійної освіти.
Дослідження показало, що Бюро прикордонної поліції та поліції у справах іноземців Президії Поліцейського корпусу (далі – ППтПСІ) в Словаччині є еквівалентом нашого прикордонного відомства та відповідає за охорону державного кордону Словацької Республіки й здійснює контроль за перетинанням кордону. В рамках інтегрованого управління кордонами Європейського союзу та охорони зовнішніх кордонів Шенгенської зони Словаччина реформувала своє прикордонне відомство у відповідності до загальноєвропейських вимог, у тому числі Кодексу Шенгенських кордонів та інтегрувалась повністю до системи правоохоронних органів ЄС, створивши відділи FRONTEX, аналізу ризиків та статистики (для обміну інформацією в межах ЄС), національний підрозділ боротьби проти нелегальної міграції та інші підрозділи.
Встановлено, що Управління прикордонної поліції у Собранце, яке організаційно входить до складу Бюро, відповідає за контроль словацько-української ділянки державного кордону. Організаційна структура включає низку підрозділів, які займаються безпосередньо контролем кордонів та прикордонного руху через державний кордон, а саме: 10 відділень прикордонного контролю, 5 пунктів пропуску та 3 аеропорти. Здійснення прикордонного контролю базується на чотирьохрівневій системі контролю Словацькою Стороною на кордоні з Україною. Важливими підрозділами Бюро є також національний підрозділ боротьби з нелегальною міграцією та підрозділи поліції у справах іноземців, діяльність яких тісно пов’язана з прикордонною поліцією.
16
Крикунов, О. "Особливості суб’єктного складу кримінального провадження щодо неповнолітніх". Історико-правовий часопис 14, № 2 (18 лютого 2021): 104–14. http://dx.doi.org/10.32782/2409-4544/2019-2/19.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуті міжнародні та національні правові норми щодо учасників кримінального провадження щодо неповнолітніх. З'ясовано законодавчі вимоги щодо посадових осіб, які керують кримінальним провадженням, процесуальну функцію законних представників і спеціальних допоміжних учасників кримінального провадження щодо дитини. За результатами дослідження запропоновано передбачити вимогу спеціальної підготовки для слідчого судді, прокурора, захисника, які здійснюють кримінально-процесуальну діяльність щодо неповнолітнього. Висловлено пропозицію передбачити в КПК України необхідність з'ясування думки неповнолітнього в разі підстав для заміни його законного представника, при залученні педагога або психолога. В інтересах кращого вирішення кримінального провадження щодо неповнолітнього запропоновано ввести складання досудової доповіді також у кримінальне провадження про застосування примусовихзаходів виховного характеру. Доцільно запровадити обов’язкову участь законного представника, педагога чи психолога, а у разі необхідності – лікаря у всіх слідчих розшукових та судових діях за участі неповнолітніх підозрюваних, обвинувачених у інтересах захисту їх прав. Суд повинен здійснити виклик відповідних представників уповноваженого органу з питань пробації, служби у справах дітей, підрозділу органів Національної поліції, які брали участь у підготовці досудової доповіді та забезпечити їх опитування сторонами та самим судом. Висловлено критичну оцінку щодо норм чинного КПК, які не виключають проведення судового провадження щодо неповнолітніх за відсутності їх законних представників. Підтримано практику залучення медіаторів у провадження щодо неповнолітніх осіб.
17
САГАН, Віталій, Олег ПОНОМАРЕНКО та Василь КРАВЧУК. "ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ КОНТРОЛЮ ЗА ЯКІСТЮ ПАЛЬНО-МАСТИЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ У ДЕРЖАВНІЙ ПРИКОРДОННІЙ СЛУЖБІ УКРАЇНИ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: військові та технічні науки 83, № 2 (21 лютого 2021): 330–43. http://dx.doi.org/10.32453/3.v83i2.577.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглядаються питання організації та здійснення контролю за якістю пально-мастильних матеріалів і спеціальних рідин які надходять на забезпечення підрозділів Державної прикордонної служби України. Піднімаються проблемні питання у зв’язку із втратою чинності керівних документів щодо організації контролю якості пально-мастильних матеріалів у 2016 році Державної прикордонної служби України. Із втратою чинності керівних документів щодо контролю якості пального з’являється ряд питань які потребують роз’яснень. Важливими питаннями стають, розподіл відповідальності посадових осіб, алгоритми роботи при виявлені проблемних питань щодо якісного стану пального і багато інших. Описуються існуючі проблеми неякісного пального, що є на ринку нафтопродуктів України. Яким чином під видом якісних марок пального не доброчесні учасники ринку виробляють і поставляють фальсифікат, альтернативні палива до організацій і підприємств промисловості у тому числі і до Державної прикордонної служби України. В системі тилового забезпечення прикордонного відомства існують підрозділи які відповідальні за якість пального яке надходить до відомства, це підрозділи забезпечення пально-мастильних матеріалів. Але для якісної перевірки якісного стану пального у них не вистачає інструментів контролю. Приводяться діючі схеми організації забезпечення і контролю якості пального у підрозділах прикордонного відомства які мають недоліки. Ставиться мета провести аналіз діючої системи забезпечення пально-мастильними матеріалами та контролю за якістю пального та спеціальних рідин за рахунок впровадження інтегрованих логістичних підходів. На сьогоднішній день логістика стала активно впроваджуватися в практичну діяльність оборонного сектору держави до якого входить Державна прикордонна служба України. Сьогодні без впровадження інтегрованих логістичних підходів не можливо уявити господарську діяльність Державної прикордонної служби України. За допомогою логістики сьогодні провідні країни, організації, підприємства удосконалюють свою діяльність. Логістика спроможна провести глибокий аналіз системи забезпечення знайти ефективні методи, методики для досягнення необхідного результату.
18
Tyshchuk , V. V. "Шляхи вдосконалення законодавчого забезпечення проведення контррозвідувальних заходів уповноваженими органами та підрозділами Державної прикордонної служби України". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 4 (21 липня 2021): 94–103. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2021.04.10.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена виявленню та науковому аналізу проблемних питань реалізації повноважень розвідувального органу та підрозділів забезпечення внутрішньої і власної безпеки Державної прикордонної служби України щодо проведення контррозвідувальних заходів. Наголошено, що законодавче забезпечення проведення контррозвідувальних заходів у контексті діяльності відповідних уповноважених органів та підрозділів Державної прикордонної служби України необхідно формувати на основі єдиної теоретичної концепції про поняття та класифікацію контррозвідувальних заходів. Керуючись практичною необхідністю у формуванні належних теоретичних основ законодавства про контррозвідувальні заходи та контррозвідувальний пошук як основоположні категорії системи контррозвідувальної діяльності, сформульовано визначення їх дефініцій. Виявлено основні недоліки Закону України «Про контррозвідувальну діяльність» та запропоновано шляхи їх виправлення.
Метою статті є науковий аналіз проблемних питань законодавчого забезпечення проведення контррозвідувальних заходів уповноваженими органами та підрозділами Державної прикордонної служби України.
Наукова новизна статті полягає у визначенні основних проблем законодавчого забезпечення реалізації повноважень розвідувального органу та підрозділів забезпечення внутрішньої і власної безпеки Державної прикордонної служби України щодо проведення контррозвідувальних заходів, а також шляхів їх вирішення.
Висновки. 1) Закон України «Про контррозвідувальну діяльність» не містить визначень понять «контррозвідувальний захід» та «контррозвідувальний пошук», які є основними категоріями системи контррозвідувальної діяльності. Така ситуація неприйнятна, тому визначення «контррозвідувального заходу» та «контррозвідувального пошуку» повинні бути передбачені в законодавстві щодо здійснення контррозвідувальної діяльності; 2) слід зауважити, що уповноважені органи та підрозділи Державної прикордонної служби України інтегровані у систему контррозвідувальних, пошукових, режимних, адміністративно-правових заходів, саме тому обмеження, передбачені частиною 2 статті 5 Закону України «Про контррозвідувальну діяльність» стосовно проведення вказаними органами та підрозділами лише окремих контррозвідувальних заходів, має формальний характер; 3) природним є те, щоб обмеження щодо здійснення системи заходів контррозвідувальної діяльності відповідними державними органами стосувалися об’єктів контррозвідувального забезпечення, а не форм, методів сил та засобів здійснення контррозвідувальної діяльності; 4) вилучене із визначення контррозвідувальної діяльності словосполучення «розвідувальні заходи», які мають проводитися в інтересах контррозвідки, необхідно відновити у Законі України «Про контррозвідувальну діяльність»; 5) надання повноважень оперативно-розшуковим підрозділам Департаменту оперативно-розшукової діяльності Державної прикордонної служби України проводити контррозвідувальні заходи посилить превентивні та наступальні дії з контррозвідувального забезпечення охорони (захисту) державного кордону України.
19
КУРАШКЕВИЧ, Андрій, та Михайло МЕДВІДЬ. "АНАЛІТИЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ КОМПЛЕКСУ ЗАДАЧ, ЩО ПОКЛАДАЮТЬСЯ НА МОБІЛЬНІ ПІДРОЗДІЛИ ДЕРЖАВНОЇ ПРИКОРДОННОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: військові та технічні науки 83, № 2 (21 лютого 2021): 137–52. http://dx.doi.org/10.32453/3.v83i2.563.
Повний текст джерелаАнотація:
Ефективне функціонування мобільних підрозділів Державної прикордонної служби України, а саме здатність захищати та надійно охороняти державний кордон, у тому числі і від проявів міжнародної організованої злочинності, у вигляді нелегальної міграції, контрабанди товарів, наркотиків, зброї, торгівлі людьми, потребує теоретичного обґрунтування їх діяльності та на цій основі розробки моделі, методики раціонального використання мобільних підрозділів по всій лінії державного кордону та на лінії розмежування.
У статті досліджується питання аналізу завдань мобільних підрозділів Державної прикордонної служби України визначених нормативно-правовими актами, що регламентують їх діяльність. Проаналізовано порядок використання мобільних підрозділів Державної прикордонної служби України. Визначено завдання мобільних підрозділів Державної прикордонної служби України. Проведено систематизацію досвіду та обґрунтування необхідності застосування мобільних підрозділів Державної прикордонної служби України.
Так проаналізувавши комплекс задач, що покладаються на мобільні сили Державної прикордонної служби України, у статті представлено варіант структурно-логічної схеми нормативно-правового обґрунтування відповідних завдань, які покладаються на мобільні прикордонні підрозділи. Запропонована структурно-логічна схема відображає відповідність визначених законодавством України завдань до мобільних підрозділів Державної прикордонної служби України.
Наведено нормативно-правове обґрунтування завдань, які покладаються на мобільні прикордонні підрозділи. Виявлено об’єктивну необхідність у введенні нового завдання щодо реалізації «повітряного моніторингу обстановки на державному кордоні (в районі дій)».
20
Borovyk, М. О. "Вивчення деяких особливостей діяльності підрозділів поліції спеціального призначення зарубіжних країн". Law and Safety 83, № 4 (1 грудня 2021): 167–77. http://dx.doi.org/10.32631/pb.2021.4.17.
Повний текст джерелаАнотація:
Проаналізовано діяльність спеціальних підрозділів поліції таких країн, як Польща, Німеччина та США, аналіз здійснено з метою визначення пріоритетних напрямів формування особистості бійця вітчизняних підрозділів поліції особливого призначення. Під час дослідження було визначено базові принципи та змістові елементи підготовки поліцейських у зазначених країнах.
Охарактеризовано поліцейські функції спеціальних підрозділів поліції, розглянуто умови створення та визначено чинники їх реорганізації. Подано відомості щодо етапів відбору, організаційної структури і матеріально-технічного забезпечення, виокремлено загальні тенденції, характерні для спеціальних підрозділів поліції зазначених країн. Установлено спільні особистісні якості, вдосконалення яких дасть змогу підрозділам поліції особливого призначення ефективно виконувати завдання, що на них покладаються.
21
КНЯЗЄВ, С. В. "ДІЯЛЬНІСТЬ КЕРІВНИКА ОПЕРАТИВНОГО ПІДРОЗДІЛУ З КОНТРОЛЮ ЗА ДОТРИМАННЯМ ПРАВ ТА ЗАКОННИХ ІНТЕРЕСІВ ОСІБ, ЩОДО ЯКИХ ПРОВОДЯТЬСЯ НЕГЛАСНІ СЛІДЧІ (РОЗШУКОВІ) ДІЇ, ПОВ’ЯЗАНІ З ВТРУЧАННЯМ У ПРИВАТНЕ СПІЛКУВАННЯ". Scientific Journal of Public and Private Law 3, № 2 (2019): 166–71. http://dx.doi.org/10.32844/2618-1258.2019.3-2.26.
Повний текст джерела
22
Kuzyk, V. "ПІДРОЗДІЛИ ПРОТИДІЇ НАРКОЗЛОЧИННОСТІ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ УКРАЇНИ ЯК СУБ’ЄКТИ ЗАПОБІГАННЯ ЗЛОЧИННОСТІ". Juridical science 2, № 5(107) (3 квітня 2020): 22–30. http://dx.doi.org/10.32844/2222-5374-2020-107-5-2.03.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність статті полягає в тому, що сьогодні світове співтовариство визначає наркозлочинність як проблему, яку можливо стримувати (мінімізувати) лише комплексно, за рахунок всіх державних і соціальних механізмів. Головним завданням протидії наркозлочинності було і залишається здійснення превентивного впливу на негативні явища і тенденції. В Україні ефективність такої діяльності залежить в першу чергу від результативності роботи спеціалізованих субʼєктів протидії наркозлочинності, серед яких особливе місце посідають оперативні підрозділів Національної поліції (кримінальна поліція). У статті досліджено структурно-функціональну побудову підрозділів протидії наркозлочинності Національної поліції України та їх роль у запобіганні наркозлочинності. За результаті дослідження автором визначено, що основними суб’єктами запобігання кримінальних правопорушень, пов’язаних з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, крім підрозділів по боротьбі з наркозлочинністю Національної поліції України, є підрозділи карного розшуку та стратегічних розслідувань. Визначено, що запобіжна діяльність підрозділів протидії наркозлочинності Національної поліції України ‑ це діяльність підрозділів по боротьбі з наркозлочинністю Національної поліції України та інших підрозділів кримінальної поліції (карного розшуку, стратегічних розслідувань), які систематично, комплексно проводять пошукові, оперативно-розшукові, адміністративні, кримінально-процесуальні та інші заходи (дії) превентивного призначення, спрямовані на окремі групи та конкретних осіб, які схильні до вчинення кримінальних правопорушень, пов’язаних з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів, та/або мають кримінально протиправні наміри щодо їх вчинення, або розпочали кримінально протиправну діяльність з метою мінімізації криміногенних чинників та корекції поведінки осіб, схильних до вчинення цих правопорушень, недопущення вчинення кримінальних правопорушень на різних стадіях кримінально протиправної діяльності, а також мінімізації наркоманії в країні.
23
Боровик, Олег, та Дмитро Боровик. "МОДЕЛЬ ОРГАНІЗАЦІЇ ПРОТИДІЇ КОНТРАБАНДНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ НА ДІЛЯНЦІ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ПІДРОЗДІЛУ ОХОРОНИ ДЕРЖАВНОГО КОРДОНУ ТА ОЦІНКИ ЇЇ ЕФЕКТИВНОСТІ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: військові та технічні науки 85, № 2-3 (11 квітня 2022): 22–42. http://dx.doi.org/10.32453/3.v85i2-3.858.
Повний текст джерелаАнотація:
У сучасних умовах реформування Державної прикордонної служби України у правоохоронний орган європейського зразка з урахуванням необхідності якісної організації та ефективного управління оперативно-службовою діяльністю підрозділами охорони державного кордону необхідні дієві інструментальні засоби, які забезпечували б об’єктивну оцінку виконання підрозділами своїх функцій і завдань, давали б оцінку результатів оперативно-службової діяльності та дозволяли б формувати ефективні управлінські рішення щодо застосування сил і засобів. Таке завдання є актуальним для різних видів діяльності прикордонних структур, у тому числі і протидії контрабандній діяльності на ділянці відповідальності підрозділів охорони державного кордону. На сьогодні основна проблема щодо оцінки ефективності оперативно-службової діяльності підрозділів охорони державного кордону полягає в тому, що вона здійснюється за кількісними показниками без урахування характеристик місцевості, складності оперативної обстановки, стану протидії протиправній діяльності, наявних загроз і ризиків, можливостей кожного підрозділу, економічної складової контрабандної діяльності. У статті обґрунтовано інструментальний методичний апарат, який забезпечує можливість здійснювати оцінку ефективності протидії контрабандній діяльності на ділянці відповідальності підрозділу охорони державного кордону. Апарат сформовано з урахуванням розумної можливої поведінки організатора контрабандної діяльності та містить оптимізаційні моделі організації і реалізації контрабандної діяльності за відсутності протидії підрозділу охорони державного кордону, за наявності такої протидії, а також модель організації протидії контрабандній діяльності на державному кордоні й засоби для оцінки її ефективності.
24
Забедюк М.С., к.е.н., доцент. "СТРАТЕГІЯ ДИВЕРСИФІКАЦІЇ ЯК ШЛЯХ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА". Економічний форум 1, № 2 (17 травня 2020): 87–92. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2020-2-11.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена формуванню етапів стратегії диверсифікації з метою підвищення ефективності діяльності підприємства. Розглянуто сутність та основні характеристики диверсифікації. Виокремлено основні чинники та принципи впровадження стратегії диверсифікації на підприємстві. Розглянуто особливості підходів до застосування диверсифікації. Досліджено види диверсифікації та їх основні характеристики.
Застосування методу диверсифікації суб’єктами господарювання різних сфер діяльності та форм власності є ефективним шляхом, адже він дозволяє розширити спеціалізацію та види діяльності, поглибити вертикальну інтеграцію, відновити міжгалузеві зв'язки на підприємстві, стати поштовхом до виникнення нових раціональних ініціатив та рішень.
Важливість диверсифікованого розвитку підприємств зумовлена вичерпністю внутрішніх джерел зростання ефективності виробництва в основних сферах бізнесу або навпаки збільшенням власного капіталу. Тому, диверсифікацію слід розглядати не тільки як засіб запобігання кризовому становищу підприємства, а й як стратегію його подальшого процвітаючого розвитку.
Підприємства, які обирають стратегію диверсифікації, намагаються виробляти більше модифікацій продукції, щоб досягти якомога вищого ефекту масштабу. Стратегія реалізується за допомогою стратегії зростання (розширення товарного асортименту) і стратегії розширення ринку (освоєння нових ринків) або на основі комбінування елементів їх обох. Стратегія диверсифікації сприяє унезалежненню підприємства від одного стратегічного господарського підрозділу.
З метою вибору найбільш оптимального виду стратегії розглянуті види диверсифікації та їх основні характеристики.
В процесі вибору оптимального виду стратегії слід враховувати вплив факторів на діяльність підприємства. Фактори впливу, в свою чергу, слід розглядати і досліджувати з двох точок зору: зовнішнього середовища, тобто з боку макро- і мікрооточення, у якому діє підприємство; внутрішнього середовища самого підприємства, що складається з ряду ланок і сфер діяльності (ресурсів).
Отже, аналізуючи існуючі види диверсифікації підприємство обирає найбільш оптимальний з найбільшою для себе вигодою і найменшим ризиком, тобто вибрати оптимальний варіант вкладення капіталу із максимально можливим прибутком і забезпеченням фінансової стійкості підприємства.
25
Романюк, Віктор, Сергій Стародубцев та Анатолій Лазутський. "УДОСКОНАЛЕННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ КУРСАНТІВ ВІЙСЬКОВИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ З УПРАВЛІННЯ ПОВСЯКДЕННОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ ПІДРОЗДІЛІВ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 17, № 2 (26 січня 2020): 295–308. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v17i2.48.
Повний текст джерелаАнотація:
Сьогодні значно зростає роль правильно та чітко організованого управління військами як основи підтримки їх постійної бойової готовності. Оскільки відповідальність за ухвалення правильного і обґрунтованого рішення несе командир, безумовно, зростають вимоги до рівня його підготовки. Стан боєздатності підрозділу переважно залежить від особистих якостей командира, тобто від того, наскільки швидко він, приступаючи до виконання службових обов’язків, виробить систему власної організаторської діяльності.У той же час система військової освіти ще повільно адаптується до сучасних вимог, програми підготовки у військових навчальних закладах не охоплюють усього комплексу питань, з якими доводиться стикатися командирові в повсякденній практиці. Не допустити зниження бойової готовності, допомогти керівникам з найбільшою ефективністю організувати свою роботу і роботу підпорядкованих підрозділів покликана добре налагоджена система управління повсякденною діяльністю військ.
26
Пехник, А. В., Ю. В. Завгородня та А. В. Кройтор. "Трансформаційні процеси освітньої діяльності в умовах COVID-19". Актуальні проблеми політики, № 67 (25 травня 2021): 27–33. http://dx.doi.org/10.32837/app.v0i67.1146.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто сучасні перетворення в галузі освітньої діяльності в українському суспільстві. Проведено аналіз різних форм освітнього процесу в умовах пандемії, їх проблемні аспекти та позитивні особливості, які виникли під час використання різних сучасних платформ у мережі Інтернет. У сучасному студентському товаристві виникають серйозні дискусії щодо форми проведення навчального процесу в умовах вагомого приросту інфікованих осіб та збільшення рівня смертності від захворювання на COVID-19. За таких умов виконання компетентністного критерію освітньої програми зменшується, адже в онлайн-режимі перевірити рівень навичок у повному обсязі досить складно. Усі ці виклики у сучасному освітньому середовищі зумовлюють актуалізацію цієї проблематики в наукових дослідженнях. Основоположним принципом освітньої політики та загалом навчального процесу є рівність усіх суб’єктів у можливості здобути бажаний освітній багаж навичок у рамках окремого навчального підрозділу. Однозначно освітня політика щодо рівності усіх бажаючих є дзеркалом конституційних основ, які відтворюють демократичні ідеї та принципи. У зв’язку з цим діяльність політичних агентів має відповідати ключовим законно закріпленим принципам, спрямованим на створення умов для різних соціальних рівнів отримати можливість для здобуття освіти. Окрім того, важливим елементом в освітній політиці є можливість отримання рівного доступу до освітнього процесу, що в умовах пандемії реалізувати практично досить важко. Під час реалізації основних ідей рівності освітньої політики суспільство зможе набути позитивних якостей та підвищити рівень політичної свідомості. Усі позитивні зміни в рамках системи освіти показують можливість для консенсусу та компромісу в межах загальної політичної системи під час вирішення стратегічних питань для суспільства, а саме життя та здоров’я громадян. Суб’єкти політики в умовах високого суспільного інтересу не зможуть використовувати політичні технології з метою маніпуляції свідомістю населення, а політичні конфлікти стануть джерелом досягнення ефективних політичних рішень. Така система відносин зможе допомогти транзитному українському суспільству стати демократичним, правовим, громадянським не лише в межах норм права, але й в реальній площині відносин.
27
Фаріон, Олег. "МЕТОДИКА УПРАВЛІННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ ОПЕРАТИВНИХ ПІДРОЗДІЛІВ ДЕРЖАВНОЇ ПРИКОРДОННОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: військові та технічні науки 80, № 2 (23 лютого 2020): 186–95. http://dx.doi.org/10.32453/3.v80i2.198.
Повний текст джерелаАнотація:
В науковій статті представлено типовий управлінський цикл та загальні функції управління інформаційно-аналітичною діяльністю оперативних підрозділів. На основі проведеного дослідження інформаційних потоків та процесів інформаційно-аналітичної діяльності оперативних підрозділів Державної прикордонної служби України розроблено методику управління нею. утність методики полягає у комплексному використанні окремих моделей і методів на певних етапах управління інформаційно-аналітичною діяльністю оперативних підрозділів. Сформовано алгоритм методики, зміст якого за послідовністю взаємозв’язаних способів та прийомів дозволяє здійснювати управління інформаційно-аналітичною діяльністю. Алгоритм методики управління інформаційно-аналітичною діяльністю складається з таких етапів: організація підготовки до виконання завдань; визначення мети; отримання початкових даних для управління; оцінка відповідності наявних вихідних даних для організації управління існуючим потребам; прийняття рішення; планування заходів інформаційно-аналітичної діяльності; визначення та постановка завдань; організація взаємодії та координації; контроль за виконанням завдань; всебічне забезпечення; аналіз результатів виконання завдань; оцінка стану та корегування заходів з управління. За допомогою розробленої методики та алгоритму керівникам оперативних підрозділів надається можливість проводити комплекс доцільних управлінських дій для ефективного супроводу виконання завдань з інформаційно-аналітичної діяльності.
28
Пташкін, Роман Леонідович, Артем Володимирович Гончаров та Олександр Степанович Гавриш. "ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНА СИСТЕМА ОБЛІКУ ЕКСПЕРТНИХ ПРОВАДЖЕНЬ У ПІДРОЗДІЛАХ ЕКСПЕРТНОЇ СЛУЖБИ МВС УКРАЇНИ". Вісник Черкаського державного технологічного університету, № 2 (22 червня 2021): 5–17. http://dx.doi.org/10.24025/2306-4412.2.2021.241061.
Повний текст джерелаАнотація:
Робота присвячена проблемам побудови моделей, розробки, реалізації та впровадження інформаційно-аналітичної системи обліку експертних проваджень у підрозділах Експертної служби МВС України. Аналізуючи сучасні вимоги та принципи розробки програмних засобів для підрозділів МВС України, авторами було сформовано перелік вимог та базових принципів стосовно розробки необхідного програмного забезпечення. Окрім того, було здійснено аналіз сучасних технологій, які можливо використати для розробки системи. Відокремлено ті технологічні рішення, що повністю задовольняють поставлені вимоги. Відтак авторами для розробки програмного засобу обрано архітектуру на кшталт web-додатка, для роботи з яким користувачеві необхідний лише web-браузер, в якому буде відображений графічний інтерфейс користувача, а вся функціональність системи забезпечується web-сервером. При розробці авторами приділено особливу увагу питанню захисту інформації, оскільки воно продиктовано ключовими вимогами до програмного забезпечення, що може бути використане в підрозділах МВС України. Відтак розроблена система фундаментально базується на моделі безпеки «Zero Trust» і здійснює багаторівневе фільтрування та перевірку будь-яких даних, що обробляються в системі. Також система має алгоритми автоматизованої реакції на спроби несанкціонованого вторгнення. Як ключові технології було обрано систему керування базами даних PostgreSQL для збереження та маніпулювання даними, web-сервер nginx для забезпечення функціонування сервера, мову програмування PHP для написання коду серверної частини системи та мови HTML, CSS, Java Script для реалізації графічного інтерфейсу користувача. Виходячи з вимог безпеки, при розробці не використовувалися сторонні бібліотеки чи фреймворки. Безпосередньо для реалізації серверної частини додатка авторами обрано дещо модифіковану модель MVC та реалізовано принцип абсолютної модульності системи. Інформаційно-аналітичну систему було успішно впроваджено в діяльність усіх підрозділів Експертної служби МВС України. Наразі система активно використовується для автоматизованого створення звітності й формування статистичних та аналітичних даних про окремі напрями діяльності служби.
29
Багорка, М. О., І. Г. Кадирус та Н. І. Юрченко. "МАРКЕТИНГОВІ ПІДХОДИ В УПРАВЛІННІ ЗБУТОВОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ ОПТОВИХ ТОРГОВЕЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ". Підприємництво і торгівля, № 28 (5 лютого 2021): 7–14. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1256-2021-28-01.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті узагальнено основні підходи до організації маркетингової діяльності оптових торговельних підприємств. Установлено, що в сучасних умовах ведення бізнесу відбуваються кардинальні зміни в підходах до збутової діяльності підприємства: орієнтація на запити споживача, жорстка конкуренція, суттєвий вплив науково-технічного прогресу на всі сфери життя визначили, що основою збутової діяльності оптових торговельних підприємств є маркетингова діяльність та маркетингове управління. Виокремлено проблеми, з якими стикаються оптові підприємства: проблеми формування товарної політики, дотримання балансу інтересів учасників ринку, недостатнє інформаційне забезпечення про ринки і нові технології, адаптація до динамічних змін зовнішнього середовища, ефективне управління матеріальними, людськими ресурсами і продажем товарів. Зазначено чинники ризику функціонування оптових підприємств в умовах із високим рівнем невизначеності майбутнього. Розроблено практичні рекомендації щодо організації збутової діяльності оптових торговельних підприємств на основі прийняття маркетингових управлінських рішень. Для забезпечення ефективності збутової діяльності запропоновано провести низку заходів: здійснити організаційні зміни всередині підприємства, забезпечити управління закупівельно-збутовою діяльністю підприємства, досягти відкритого діалогу між учасниками процесу, розвивати вертикальні, горизонтальні й інтегровані маркетингові системи. Установлено, що необхідним для підприємства є створення маркетингово-орієнтованої структури, до складу якої разом із менеджерами увійдуть фахівці-маркетологи, які посилять роботу відносно маркетингових досліджень, аналітичної роботи, використання маркетингових інструментів. Цей структурний підрозділ буде здатен оптимізувати й узгодити роботу між усіма підрозділами підприємства. Установлено, що впровадження маркетингового підходу у практичну діяльність оптових торговельних підприємств є резервом для підвищення ефективності використання наявного ресурсного потенціалу, а особливо маркетингового, для забезпечення його конкурентоспроможності та сталого розвитку.
30
Саковський, А. А. "НАДАННЯ ДОРУЧЕНЬ ЯК ФОРМА ВЗАЄМОДІЇ СЛІДЧОГО З ПРАЦІВНИКАМИ ОПЕРАТИВНИХ ПІДРОЗДІЛІВ". Знання європейського права, № 1 (27 березня 2022): 110–13. http://dx.doi.org/10.32837/chern.v0i1.331.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджено наукові та практичні проблеми спільної діяльності слідчого з оперативними підрозділами під час виконання останніми доручень щодо проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, а також оперативно-розшукових заходів під час розслідування кримінальних проваджень. З’ясовано стан наукових досліджень проблем взаємодії слідчого з оперативними працівниками та висвітлено теоретичні передумови формування поняття взаємодії. Систематизовано наукові підходи до визначення основних критеріїв, які дозволяють схарактеризувати взаємодію як: спільну комплексну діяльність взаємно не підпорядкованих служб і підрозділів, спрямовану на вирішення загальних завдань; спільні погоджені дії на підставі нормативно-правових положень, спрямовані на запобігання або розкриття злочинів, а також розшук злочинців, що втекли або переховуються; спільну діяльність не підпорядкованих по службі оперативних підрозділів для максимальної концентрації спільних сил і засобів з метою найбільш ефективного вирішення тактичних завдань; спільні комплексні або узгоджені за часом та місцем дії оперативних підрозділів, спрямовані на вирішення спільними зусиллями завдань під час протидії злочинності; спільну концентрацію сил, засобів і методів для досягнення поставленої мети та здійснення відповідних спільних заходів. Проаналізовано нормативно-правові акти, які регламентують організаційно-тактичні засади взаємодії слідчого та працівників оперативних підрозділів під час розслідування та запропоновано найбільш ефективні шляхи оптимізації такої діяльності. Сформовано критерії, яким повинно відповідати доручення слідчого, а також окреслено законодавчі підстави взаємодії оперативних підрозділів з іншими суб’єктами під час документування правопорушень.
31
Кучерук, Г. "Новий погляд на порядок розкриття банківської таємниці правоохоронним органам в контексті останніх законодавчих змін". Юридичний вісник, № 6 (17 лютого 2021): 326–36. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i6.2063.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто порядок розкриття інформації, що містить банківську таємницю, на вимогу правоохоронних органів у контексті законодавчих змін з цього питання, які відбулися у 2019 році в законодавстві України. Проаналізовано суб'єктний склад державних правоохоронних органів та підстави для отримання такої інформації для кожного з цих органів окремо. Акцентовано увагу на вимогах, які висуваються до форми та змісту, яким має відповідати запит правоохоронних органів щодо отримання інформації, що містить банківську таємницю у процесі виконання ними своїх владних повноважень.
Розглянуто питання отримання інформації, що містить банківську таємницю, у судовому порядку згідно з вимогами кримінально-процесуального законодавства у разі відмови банківської установи у наданні такої інформації на підставі вимоги. Проаналізовано підстави для такого звернення до суду й порядок виконання судового рішення.
На основі аналізу суб'єктного складу державних правоохоронних органів, уповноважених згідно із законодавством на отримання такої інформації, необхідності дотримання форми та змісту звернення з такою вимогою, аналізу змісту інформації, яка може бути надана на підставі такого запиту, визначено недоліки порядку отримання інформації на підставі вимоги та запропоновано внесення відповідних змін у законодавство України.
У статті порушено питання більш чіткого врегулювання питання стосовно порядку та підстав отримання інформації, що містить банківську таємницю, оперативними підрозділами шляхом внесення відповідних змін у Закон України «Про оперативно-розшукову діяльність» щодо повноважень таких підрозділів та у Закон України «Про банки і банківську таємницю», що передбачає оперативні підрозділи як суб'єкти отримання інформації, що містить банківську таємницю.
Запропоновано внесення змін до Закону України «Про банки та банківську діяльність» у вигляді прямого посилання у Законі на наявність інформації щодо кримінального правопорушення, вчиненого конкретною особою (юридичною або фізичною), внесеної до Єдиного реєстру досудових розслідувань, як підстави для отримання інформації, що містить банківську таємницю, уповноваженими суб'єктами.
32
Харченко, Н. В. "ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ОХОРОНИ ДЕРЖАВНОЇ ТАЄМНИЦІ В УКРАЇНІ". Наукові праці Національного університету “Одеська юридична академія” 28, № 29 (26 січня 2022): 208–14. http://dx.doi.org/10.32837/npnuola.v28i29.735.
Повний текст джерелаАнотація:
Харченко Н. В. Організаційно-правові засади охорони державної таємниці в Укра- їні. – Стаття. З огляду на чинне законодавство України проаналізовано визначення поняття держав- ної таємниці, визначено порядок обов’язку держави здійснювати контроль за інформацією, зарахованою до державної таємниці. На підставі Закону України «Про службу безпеки України» та з метою охорони державної таємниці законодавчо закріплено за Службою без- пеки України обов’язок здійснювати забезпечення охорони державної таємниці. Дослідже- но, що органи державної влади та підприємства, установи або організації, що здійснюють діяльність, пов’язану з державною таємницею, з метою забезпечення режиму секретності створюють на правах окремих підрозділів режимно-секретні відділи, які безпосередньо ке- руються керівником відповідних державних органів. Важливо усвідомлювати ймовірність витоку інформації, адже втрата чи витік зазначеного виду інформації несе загрозу для національної безпеки держави. Саме тому державна політика країни щодо забезпечення державної таємниці ставить на меті своєчасне виявлення джерел реальних і потенційних загроз у цій сфері, не від’ємною діяльністю цього напряму є аналіз причин виникнення, спосіб нейтралізації й попередження таких випадків. Підкреслюючи важливість Служби безпеки України, слід зазначити, що правоохоронний орган контролює стан охорони дер- жавної таємниці в усіх державних органах та підприємствах, установах або організаці- ях, що здійснюють діяльність, пов’язану з державною таємницею. Безпосередньо Служба безпеки України має право здійснювати офіційні перевірки за додержанням стану охорони державної таємниці та за результатом цієї перевірки фіксувати порушення в акті перевірки, що містить позитивний або негативний відгук про стан якості за додержанням відповідних вимог, зауваження, що містяться в актах перевірки, є обов’язковими до усунення.
33
Кирбят’єв, О. "Професійна деформація особистості працівника правоохоронного органу як причина неналежного виконання своїх обов’язків". Юридичний вісник, № 4 (5 лютого 2020): 204–10. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i4.992.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглянута професійна деформація особистості працівника правоохоронного органу як одна з причин вчинення злочину, передбаченого ст. 365 КК України. Визначені чинники, які здатні призвести до професійної деформації. Запропоновані заходи профілактики професійної деформації працівників правоохоронних органів. Висунуто гіпотезу, що однією з об’єктивних причин, яка може призвести до вчинення перевищення влади або службових повноважень працівника правоохоронного органу, є професійна деформація особистості такого працівника. Діяльність є невід’ємною складовою способу життя людини, важливим засобом її формування та розвитку як члена суспільства і особистості. В процесі професійної діяльності людини формуються навички, вміння, відшліфовуються ціннісні орієнтації, рівень прагнень, самооцінка, відбувається особистісне зростання, з’являється професіоналізм. Але професійне виконання діяльності поряд з визначальним позитивним ефектом може призвести до побічних наслідків, одним з яких є професійна деформація. Об’єктивно вона являє собою не фатальний, але реально ймовірний негатив, так би мовити, тіньову сторону професії. Суб’єктивно – це данина, яку непомітно для себе сплачує людина за надмірну спеціалізацію, невгамовне захоплення діяльністю, максимальний рівень прагнень. Встановлено, що формування і розвиток людини неможливі без діяльності. Саме діяльність забезпечує входження у суспільство, засвоєння та подальше відтворення його матеріальних і духовних надбань. Ключовим напрямком розвитку людини є професійний розвиток. Визначальним його етапом є власне трудова стадія, що передбачає виконання певної діяльності як професії. Саме на цьому етапі може виникати професійна деформація. Вона найбільш поширена серед представників людинознавчих спеціальностей до яких відноситься і діяльність працівників правоохоронних органів. Це призводить до специфічних, у цілому негативних змін, що поступово охоплюють психічні процеси, стани, риси особистості. Небезпека профе- сійної деформації полягає в тому, що вона проявляється не тільки у службовій діяльності, а й у позаслужбовій поведінці, повсякденному спілкуванні з оточуючими. Деформований працівник правоохоронного органу, часто, не усвідомлюючи цього, перетворюється на заручника своєї професії. Попередження та усунення професійної деформації як загального феномена передбачає зусилля на рівні держави, правоохоронних органів у цілому, їх складових служб та підрозділів, які за своїми функціями покликані здійснювати контроль за станом дисципліни та законності, психологічним станом працівників.
34
Severinova, O. "ОРГАНІЗАЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ ТИЛУ ЗБРОЙНИХ У ПОВОЄННИЙ ПЕРІОД". Juridical science, № 6(108) (4 квітня 2020): 139–46. http://dx.doi.org/10.32844/2222-5374-2020-108-6-1.17.
Повний текст джерелаАнотація:
В умовах демобілізації особового складу і загального скорочення Збройних сил пройшли реорганізацію усі ланки Тилу Збройних сил. Було ліквідовано багато його підрозділів, частин, установ, з’єднань, органів управління і навіть такі великі структурні елементи, як трофейна служба і війська охорони тилу. При цьому в ході демобілізації в народне господарство повернулися сотні тисяч різних фахівців, були передані техніка, устаткування, інвентар і різне майно на десятки мільйонів рублів. У розпорядження цивільних міністерств і відомств спрямовувалися цілі частини і установи тилу (залізничні, автомобільні, авіаційно-технічні, медичні, ветеринарні та ін.) з особовим складом, технікою, устаткуванням, запасами матеріальних засобів. Підрозділи, що залишилися у складі тилу, частини і установи усіх його військ і служб перекладалися на штати мирного часу, укомплектовувалися найбільш підготовленими кадрами і переміщалися в призначені райони і пункти постійною, дислокації і базування. У цих районах створювалася відповідна матеріально-технічна база і на її основі організовувалася їх планомірна підготовка і діяльність по забезпеченню військ. Перероблялися мобілізаційні плани і проводилися заходи, спрямовані на підтримку високої бойової готовності усіх структурних елементів Тилу Збройних сил. Стаття присвячена дослідженню особливостей організації діяльності тилу Збройних у повоєнний період. Також в статті проаналізовано основні напрямки та підходи різних вчених щодо вивчення вказаної проблематики. Наголошено, що централізація управління військовим будівництвом в єдиному органі управління сприяла підвищенню ефективності будівельних робіт в інтересах Збройних сил, а також дозволяла налагодити координацію дій і розподілити напрями будівельних робіт з цивільними міністерствами і відомствами що мало особливе значення в умовах реалізації четвертого п’ятирічного плану і відновлення народного господарства. З’ясовано, що після безпосереднього підпорядкування повітряно-десантних військ Міністрові Збройних сил був сформований тил повітряно-десантних військ, вдосконалення якого здійснювалося з урахуванням найважливішої вимоги до нього - забезпечення максимальної автономності в тиловому відношенні їх з’єднань, частин і підрозділів в умовах виконання бойових завдань. Особлива увага приділялася посиленню транспортних і інших можливостей військової ланки тилу, підвищенню його мобільності і маневреності.
35
В. В. Хоша. "МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД АКРЕДИТАЦІЇ СУДОВО-ЕКСПЕРТНИХ УСТАНОВ І ЙОГО ВИКОРИСТАННЯ В УКРАЇНІ". Криміналістичний вісник 31, № 1 (27 січня 2020): 20–26. http://dx.doi.org/10.37025/1992-4437/2019-31-1-20.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета статті – узагальнити міжнародний досвід акредитації судово-експертних установ та конкретизувати можливості його використання в Україні, запропонувати напрями розвитку організаційних засад акредитації судово-експертних установ в Україні, що передбачають, зокрема, розроблення відповідного комплексного нормативного акта. У процесі дослідження закцентовано на уніфікації процесу акредитації судово-експертних установ для спільного визнання результатів досліджень незалежно від того, у якій країні вони зроблені, підвищення їх якості, забезпечення обміну досвідом і вирішення інших питань, зумовлених діяльністю з оцінки відповідності. З’ясовано проблеми, які постають через розбіжності правових систем окремих країн і термінологічну неузгодженість, а також через першочергове розроблення стандартів для регулювання акредитації випробувальних лабораторій, яким не характерні специфічні ознаки судово-експертних установ і особливості проваджуваної такими установами діяльності. Обґрунтовано доцільність започаткування в Україні комплексного акта з питань акредитації судово-експертних установ (їх підрозділів) з огляду на вимоги стандартів ISO/IEC 17025, ISO/IEC 17020 і Настанови ILAGG-19:08/2014 «Модулі в судово-експертній діяльності», сформовано пропозиції щодо його розроблення. Достовірність отриманих результатів і висновків забезпечено загальнонауковими і спеціальними методами пізнання, зокрема: порівняльно-правовим досліджено основні підходи до нормативної регламентації розглядуваних процесів; системно-структурним аналізом з’ясовано сутність досліджуваних категорій і правових явищ, їх елементно-компонентний склад; історико-правовим здійснено ретроспективний аналіз окремих проблем розвитку організаційних засад акредитації судово-експертних установ; за допомогою моделювання сформульовано висновки і пропозиції щодо розроблення комплексного акта з питань акредитації судово-експертних установ (їх підрозділів) з огляду на вимоги стандартів ISO/IEC 17025, ISO/IEC 17020 і Настанови ILAGG-19:08/2014 «Модулі в судово-експертній діяльності».Ключові слова: акредитація; судово-експертні установи; судово-експертна діяльність; стандарт; модуль; настанова.
36
Струк, Н. С., та М. С. Кріп. "ПЕРЕДУМОВИ ВПРОВАДЖЕННЯ СИСТЕМИ БЮДЖЕТУВАННЯ У ДІЯЛЬНІСТЬ ВУГЛЕДОБУВНИХ ПІДПРИЄМСТВ". Підприємництво і торгівля, № 28 (5 лютого 2021): 97–102. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1256-2021-28-15.
Повний текст джерелаАнотація:
Доведено актуальність і своєчасність дослідження передумов впровадження системи бюджетування у діяльність вугледобувних підприємств. Потреба в удосконаленні системи управління вугледобувними підприємствами зумовлена відсутністю організаційно-методичного забезпечення обліку й аналізу витрат за центрами їх виникнення та нераціональним плануванням господарської діяльності. Мета – проаналізувати елементи існуючої системи планування для з’ясування передумов впровадження системи бюджетування у діяльність вугледобувних підприємств. Використані методи аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення, системного підходу уможливили систематизацію науково-прикладних напрацювань у сфері управлінського обліку діяльності вугледобувних підприємств і формулювання результатів дослідження. Емпіричною основою слугували показники діяльності вугільних шахт державного підприємства «Львіввугілля», зокрема: «Великомостівської», «Лісової», «Червоноградської», «Межирічанської», «Степової». Результати дослідження підтвердили, що діюча система планування на вугледобувних підприємствах не спроможна забезпечити достовірну оцінку факторного впливу на діяльність і вчасно виявити ризики потенційних непродуктивних втрат за центрами відповідальності. Наукова значимість публікації полягає у систематизації наукових підходів до системи бюджетування, зважаючи на найновіші дослідження українських і зарубіжних вчених у сфері управлінського обліку вугледобувних підприємств. Це дало змогу запропонувати етапи бюджетування діяльності таких підприємств, зважаючи на стратегічні пріоритети їх розвитку. Практична цінність дослідження полягає у комплексному підході до організаційної структури системи бюджетування, з урахуванням особливостей виникнення витрат у вугільній промисловості, що сприятиме чіткому розподілу відповідальності між керівниками структурних підрозділів для досягнення визначальних показників і контролю за їх динамікою. Авторами зроблені висновки, що передумовами впровадження системи бюджетування у діяльність вугледобувних підприємств є розроблення організаційних і методичних підходів до: підвищення ефективності процесів розподілу ресурсів; оптимізації витрат; контролю діяльності структурних підрозділів; оперативного отримання інформації про обсяги видобутку вугілля, розвідувальні, нарізні, гірничопідготовчі роботи.
37
І. Б. Медицький. "ДІЯЛЬНІСТЬ ОРГАНІВ КРИМІНАЛЬНОЇ ЮСТИЦІЇ В СУЧАСНИХ УМОВАХ: «СОБІВАРТІСТЬ» ДЛЯ ДЕРЖАВИ І СУСПІЛЬСТВА". Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка 2, № 90 (26 серпня 2020): 138–46. http://dx.doi.org/10.33766/2524-0323.90.138-146.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто питання діяльності органів кримінальної юстиції в сучасних умовах, бюджетні асигнування на які підтримано віднести до непрямих (опосередкованих) наслідків злочинності. Виділені негативні моменти, супутні процесу державного фінансування органів кримінальної юстиції (необґрунтована диспропорція фінансового забезпечення підрозділів, невідповідність фінансування окремих органів кримінальної юстиції ефективності їх діяльності, порушення принципу економічної доцільності та помилки в пріоритетах). Здійснено комплексний аналіз порушень та зловживань із боку уповноважених суб’єктів правоохоронної діяльності. У статті розглянуто питання діяльності органів кримінальної юстиції в сучасних умовах, бюджетні асигнування на які підтримано віднести до непрямих (опосередкованих) наслідків злочинності. Виділені негативні моменти, супутні процесу державного фінансування органів кримінальної юстиції (необґрунтована диспропорція фінансового забезпечення підрозділів, невідповідність фінансування окремих органів кримінальної юстиції ефективності їх діяльності, порушення принципу економічної доцільності та помилки в пріоритетах). Здійснено комплексний аналіз порушень та зловживань із боку уповноважених суб’єктів правоохоронної діяльності.
38
Fastovets, V. A. "Використання спеціальних знань оперативними підрозділами за межами кримінального провадження: недоліки правової регламентації". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 3 (21 червня 2019): 67–73. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2019.03.06.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою статті є виявлення недоліків правової регламентації порядку використання спеціальних знань співробітниками оперативних підрозділів за межами кримінального провадження та формування, з урахуванням зарубіжного досвіду, пропозицій щодо їх усунення.
Наукова новизна полягає у комплексному дослідженні питань удосконалення правової регламентації використання спеціальних знань оперативними підрозділами вітчизняних правоохоронних органів під час здійснення ними діяльності з виявлення, припинення, попередження і розкриття правопорушень за межами кримінального провадження. Автором проаналізовано положення нормативно-правових актів, які регламентують правовий статус того чи іншого правоохоронного органу (державного органу спеціального призначення з правоохоронними функціями), а також актів, що регулюють здійснення їх оперативними підрозділами окремих різновидів оперативної діяльності (оперативно-розшукової, контррозвідувальної тощо). Досліджено досвід правової регламентації використання спеціальних знань в діяльності оперативних підрозділів правоохоронних органів країн, ментально близьких до України.
Висновки. З урахуванням виявлених недоліків правової регламентації, а також зарубіжного досвіду законодавчого регулювання зазначених питань запропоновано внесення відповідних змін до законів України «Про контррозвідувальну діяльність» та «Про оперативно-розшукову діяльність» в частині доповнення повноважень підрозділів, наділених правом здійснення оперативно-розшукової і контррозвідувальної діяльності, положенням щодо їх права залучати спеціалістів, які володіють науковими, технічними та іншими спеціальними знаннями, під час виконання покладених на них завдань. Крім того, запропоновано здійснити окрему законодавчу регламентацію прав і обов’язків осіб зі спеціальними знаннями, які залучаються до участі в оперативних заходах.
39
Гарбовський, Л. А., та О. М. Черняхович. "ВЗАЄМОДІЯ СЛІДЧОГО З ОПЕРАТИВНИМИ ПІДРОЗДІЛАМИ В ЗАБЕЗПЕЧЕННІ РОЗСЛІДУВАННЯ ШАХРАЙСТВА З ФІНАНСОВИМИ РЕСУРСАМИ". Міжнародний юридичний вісник: актуальні проблеми сучасності (теорія та практика), № 3-4 (27 листопада 2018): 186–92. http://dx.doi.org/10.33244/2521-1196.3-4.2018.186-192.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглядаються актуальні питання взаємодії слідчого з оперативними підрозділами під час розслідування шахрайства з фінансовими ресурсами. Запропоновано під взаємодією в забезпеченні розслідування шахрайства з фінансовими ресурсами розуміти погоджену спільну діяльність слідчого та оперативних підрозділів, спрямовану на розкриття, розслідування і запобігання кримінальним правопорушенням, а також забезпечення виконання майбутнього вироку.
40
Триус, Юрій Васильович, Григорій Олександрович Заспа, Олексій Сергійович Кожем'якін та Альона Вікторівна Аширова. "ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНА СИСТЕМА ПІДТРИМКИ ОСВІТНЬОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СТРУКТУРНИХ ПІДРОЗДІЛІВ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ". Вісник Черкаського державного технологічного університету, № 4 (15 березня 2021): 27–38. http://dx.doi.org/10.24025/2306-4412.4.2020.219482.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена проблемам розробки і впровадження інформаційних систем підтримки освітньої діяльності закладів вищої освіти в умовах цифрової трансформації. На основі аналізу вітчизняного і закордонного досвіду визначено технічні та функціональні вимоги до таких систем, обґрунтовано необхідність комплексного використання системного, процесного і проєктного підходів при їх проєктуванні, створенні і впровадженні. Метою дослідження є автоматизація опрацювання інформації, що стосується організації освітнього процесу навчальними підрозділами університету, уніфікація процесів електронного документообігу в університеті, забезпечення його статистичної звітності і підтримка прийняття управлінських рішень на основі аналізу даних про успішність здобувачів вищої освіти за рахунок розробки веб-орієнтованої інформаційно-аналітичної системи в рамках концентричної інформаційної технології. У роботі запропоновано модель наповнення бази даних системи інформацією для формування вихідної документації про освітню діяльність студентів, зокрема додатків до диплому європейського зразка. Також змодельовано і спроєктовано бізнес-процеси, що відбуваються в освітньому середовищі університету. На основі цілеспрямованого і комплексного використання сучасних підходів і технологій проєктування та програмування створено базові модулі веб-орієнтованої інформаційно-аналітичної системи підтримки освітньої діяльності закладу вищої освіти, які впроваджено у діяльність структурних підрозділів Черкаського державного технологічного університету.
41
Hrachevska, T. O. "Діяльність культурно-інформаційних центрів як компонента культурної дипломатії". Grani 19, № 2 (28 січня 2016): 22–26. http://dx.doi.org/10.15421/1716042.
Повний текст джерелаАнотація:
Проаналізовано особливості діяльності культурно-інформаційних центрів у контексті реалізації культурної дипломатії держав та забезпечення їхніх національних інтересів. Було встановлено, що важливими осередками забезпечення поширення інформації в контексті конструювання позитивного іміджу держав виступають саме культурно-інформаційні центри, які можуть функціонувати як самостійні установи, так як і структурні підрозділи дипломатичних представництв. Визначено основні фактори та умови забезпечення ефективної діяльності культурно-інформаційних центрів. Особлива увага була приділена аналізу пріоритетних напрямів діяльності культурно-інформаційних центрів, як-то: надання інформаційних, координаційних, освітніх послуг. У статті також було досліджено особливості співпраці центрів з представниками національних діаспор. Було визначено, що воно може реалізовуватися у наступних формах: проведення заходів з нагоди святкування національних свят, виступи народних колективів та представників сучасної естради, організація виставок-продажів картин, виробів народних майстрів, літературних творів як класиків, так і сучасних письменників країни, яку представляють центри. Значна увага була сконцентрована на українському досвіді функціонування культурно-інформаційних центрів, визначено здобутки та прорахунки в їх роботі.
42
Дмитрищук, Н. В. "КОМУНІКАТИВНА САМОЕФЕКТИВНІСТЬ МАЙБУТНІХ СУДНОВОДІЇВ ЯК КОНЦЕПТ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ". Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki 1, № 1 (7 вересня 2021): 158–64. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2021-1-1-24.
Повний текст джерелаАнотація:
Статтю присвячено проблемі вдосконалення рівня професійної підготовки курсантів – майбутніх судноводіїв. Мета статті полягає у висвітленні концептуальних основ феномену «самоефективність» у сучасних психолого-педагогічних дослідженнях, визначенні сутності комунікативної самоефективності майбутніх судноводіїв як важливого детермінанту вдосконалення підготовки курсантів морських закладів вищої освіти до професійної діяльності. Доведено, що діяльність судноводія являє собою систему сукупності комунікацій, що вимагає від фахівця сформованих соціально- комунікативних умінь та якостей. Відсутність налагодженої комунікації між береговими службами, членами екіпажу тощо веде до неузгодженості дій команди судна, тому ефективна комунікація є запорукою безаварійної роботи суднової команди й одним із суттєвих показників успішної професійної діяльності судноводія. Комунікативність має неоднозначну ступінь значущості для різних підрозділів плавскладу. Для судноводія спрямованість на спілкування займає вищу позицію, тому комунікація в усіх її проявах має суттєвий вплив на професійну діяльність судноводіїв. Розглянуто феномен «самоефективність» у психолого-педагогічних розвідках вітчизняних і зарубіжних наукових досліджень А. Бандури, Г. Лефрансуа, Скаалвік і Ранкін Б. Циммермана, С. Гончар, О. Вовк та ін. Акцентовано, що характерною особливістю само ефективності є розуміння того, що вона є проявом упевненості особистості у своїх потенційних можливостях, здатності людини впливати на діяльнісну і соціальну ситуації, відображає уявлення особистості відносно рівня власної ефективності. Визначено сутність і структурні компоненти комунікативної самоефективності майбутніх судноводіїв у процесі підготовки у морських закладах вищої освіти, які включають рефлексивний (самоідентифікація із судноводіями як еталонами: професіоналізму, наявність адекватної самооцінки своїх дій у сфері професійного спілкування, усталена рефлексивна позиція); когнітивно-операційний (обізнаність у комунікативній сфері морської професійної діяльності, вміння, навички професійного спілкування); афективно-поведінковий (упевненість у можливості здійснення продуктивної комунікації в професійної діяльності, емоційність, активність, відповідальність, етнокультурна толерантність, здібність до саморегуляції та самопідкріплення).
43
Shumeiko, T. "ЗАГАЛЬНІ ТА ОСОБЛИВІ ОЗНАКИ ДОЗВІЛЬНИХ ПРОЦЕДУР РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ У СФЕРІ ОБІГУ ЗБРОЇ В УКРАЇНІ". Juridical science, № 6(108) (4 квітня 2020): 155–63. http://dx.doi.org/10.32844/2222-5374-2020-108-6-1.19.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена формуванню актуальної наукової думки щодо системи ознак дозвільних процедур реалізації державної політики у сфері обігу зброї в Україні. Автором звертається увага на те, що досліджувані процедури є елементом системи адміністративних процедур у сфері обігу зброї, а отже для них характерними є загальні ознаки системи вказаних процедур. До загальних ознак дозвільних процедур реалізації державної політики у сфері обігу зброї віднесено те, що ці процедури: мають загальну мети, будучи управлінською діяльністю переважно позитивної спрямованості; є попередньо визначеними типовими правовими моделями реалізації права в сфері обігу зброї, що врегульовуються нормами адміністративного законодавства України й поетапно здійснюються у відповідності до порядків, які урегульовані адміністративним законодавством; здійснюється в публічно-правовій сфері за участю суб’єкта владних повноважень. Групу особливих ознак дозвільних процедур реалізації державної політики у сфері обігу зброї в Україні складають такі їх ознаки: об’єкт цих процедур пов’язаний із правовою можливістю заявника набути (зберегти) правовий статус в сфері обігу зброї та бути учасником правовідносин у цій сфері; предметом дозвільних процедур є дозволи; ці процедури обмежуються темпоральними рамками їх практичної об’єктивації; дозвільні процедури, як правило ініціюються заявником та здійснюються трьома суб’єктами (в межах їх компетенції) – Уповноваженим підрозділом із контролю за обігом зброї центрального органу управління поліцією, Уповноваженим підрозділом з контролю за обігом зброї та дозвільної системи головних управлінь Національної поліції в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, областях та м. Києві, а також територіальними підрозділами поліції; дозвільні процедури об’єктивуються в публічно-правовій сфері під час здійснення дозвільної публічно-владної діяльності, що виявляється в межах певних напрямів (реєстрація (перереєстрація), ліцензування, сертифікація, власне дозвільна діяльність); ці процедури опосередковують юридичні наслідки позитивного (видача дозволу, відновлення та продовження строку дії дозволу) чи негативного (відмова у видачі дозволу, зупинення строку дії дозволу, анулювання дозволу) характеру. У висновках до статті узагальнюються результати дослідження.
44
Шумовецька, Світлана. "ВИМОГИ НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ ДОКУМЕНТІВ ЩОДО РІВНЯ І ЗМІСТУ ПРОФЕСІЙНОЇ КУЛЬТУРИ ОФІЦЕРА-ПРИКОРДОННИКА". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 18, № 3 (1 лютого 2020): 389–401. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v18i3.160.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розкрито вимоги до професійної культури офіцера-прикордонника, викладені в окремих нормативно-правових документів, зокрема Законі України «Про державний кордон України», Кодексі поведінки працівників, до функціональних обов’язків яких належить здійснення управління кордонами, Концепції розвитку сектору безпеки і оборони України, Статуті Державної прикордонної служби з охорони державного кордону України, Стратегії розвитку Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького на період до 2021 року, Відомчих стандартах культури прикордонної служби.
З’ясовано, що відповідно до вимог нормативно-правових документів, професійна культура представника прикордонного відомства ґрунтується на його готовності самовіддано служити Українському народові, зобов’язанні діяти в інтересах держави та відстоювати національні інтереси, професійному, сумлінному виконанні службових обов’язків згідно з Конституцією України, дотриманні принципів соціальної справедливості, визнанні пріоритету прав людини і громадянина. Вона передбачає здатність діяти соціально відповідально та свідомо на засадах патріотизму і державності, оперативно приймати обґрунтовані рішення щодо управління діяльністю прикордонного підрозділу в службовій та соціально-побутовій сферах, організації інформаційного забезпечення виконання оперативно-службових завдань, дотримання вимог Кодексу доброчесної поведінки та професійної етики, Відомчих стандартів прикордонної служби, постійну працю над підвищенням свого професійного рівня.
Особливі вимоги висуваються щодо дотримання прикордонником законності: визначено, що у своїй діяльності офіцер-прикордонники повинен дотримуватись принципів соціальної справедливості, визнавати пріоритет прав людини і громадянина. Свідченням високої професійної культури визначено також точне та своєчасне виконання покладених на офіцера-прикордонника професійних обов’язків з управління прикордонним підрозділом. Значну увагу документи приділяють також такій складовій професійної культури офіцера-прикордонника, як умінню взаємодіяти. Визначено, що офіцер-прикордонник повинен уміти обґрунтовувати та роз’яснювати прийняті ним рішення, забезпечити доброзичливе ставлення до населення, поважати честь та гідність інших людей.
45
Стрільців, О. М., та Ю. Д. Буковський. "НАПРЯМКИ ВДОСКОНАЛЕННЯ НОРМАТИВНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДРОЗДІЛІВ ТА ОРГАНІВ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ УКРАЇНИ В ПРОТИДІЇ НЕЗАКОННОМУ ОБІГУ НАРКОТИКІВ". Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка 3, № 95 (30 вересня 2021): 172–83. http://dx.doi.org/10.33766/2524-0323.95.172-183.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті здійснено аналіз нормативно-правового регулювання організації діяльності підрозділів та територіальних органів Національної поліції України в протидії незаконному обігу наркотиків. За результатами дослідження встановлено, що на сьогодні поліція керується інструкцією з протидії незаконному обігу наркотиків, яка була ще прийнята у 2004 році. При тому в основу цієї інструкції було закладені положення, які були затверджені наказами МВС України ще у 90-і роки минулого століття. Автори виходять із пропозицією прийняти новий нормативно-правовий акт, який би регламентував діяльність підрозділів та територіальних органів Національної поліції України в протидії незаконному обігу наркотиків. Причому, акцентована увага на тому, що зміст такого акту має обов’язково враховувати положення Стратегії державної політики щодо наркотиків на період до 2020 року, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 28 серпня 2013 р. № 735-р. Авторами пропонується орієнтовний зміст нової інструкції, який повинен містити наступні розділи: 1) порядок створення та діяльності дорадчо-консультаційних органів; 2) організація діяльності та повноваження підрозділів та територіальних органів Національної поліції України щодо зменшення незаконних пропозицій на наркотики; 3) організація діяльності та повноваження підрозділів і територіальних органів Національної поліції України щодо зменшення незаконного попиту на наркотики; 4) організація діяльності та повноваження підрозділів та територіальних органів Національної поліції України щодо зменшення шкоди від немедичного вживання наркотиків; 5) співпраця підрозділів та територіальних органів Національної поліції України з громадськими та неурядовими організаціями в протидії незаконному обігу наркотиків; 6) участь підрозділів та територіальних органів Національної поліції України в реалізації безперервності замісної підтримувальної терапії.
46
МИСИК, Анатолій, та Олександр АНДРУШКО. "МОДЕЛЬ ОЦІНКИ СПРОМОЖНОСТІ ПРИКОРДОННИХ ПІДРОЗДІЛІВ ДО ВИКОНАННЯ ЗАВДАНЬ БОРОТЬБИ З ДИВЕРСІЙНО-РОЗВІДУВАЛЬНИМИ ГРУПАМИ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: військові та технічні науки 82, № 1 (2 лютого 2021): 138–55. http://dx.doi.org/10.32453/3.v82i1.534.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджуються дії прикордонних підрозділів на прикладі моделювання боротьби з диверсійно-розвідувальними групами у стабілізаційній операції. У практиці планування дій прикордонних підрозділів виникає протиріччя між потребою обґрунтування дій підрозділів ДПСУ в системі протидиверсійної боротьби та відсутністю методики оцінки їх спроможності щодо виконання окремих завдань самостійно та у складі міжвідомчих сил. В основу розробленої моделі покладено оцінку їх спроможностей до виконання завдань, виявлення, ідентифікації та участі у знищенні (захопленні) з урахуванням умов та факторів, що визначають діяльність системи боротьби з диверсійно-розвідувальними групами (ДРГ). Як основний показник ефективності дій під час їх планування та підготовки прийнято ступінь впливу створених (досягнутих) спроможностей (властивостей) на здатність підрозділів виконати поставлені завдання, а за результатами дій – зміну умов, способів дій та ступеня свободи дій противника чи своїх військ (сил).З огляду на специфіку завдань підрозділів ДПСУ щодо боротьби з ДРГ їх необхідні спроможності залежать від потрібного результату (ефекту) від дій підрозділів та впливу на противника. Формулювання необхідних результатів залежить від ситуації, що склалась, змісту завдання протидії ДРГ та умов обстановки. Оцінка та вибір варіанта результату дій прикордонних підрозділів здійснюється з використанням методу аналізу ієрархій. Складовою моделі оцінки спроможностей є модель оцінки здатності підрозділів ДПСУ щодо виявлення ДРГ під час спроби перетинання державного кордону та пересування у межах контрольованого прикордонного району. В основу розробки моделі покладаються оперативно-тактичні розрахунки та тактико-технічні характеристики засобів розвідки. Модель ідентифікації ДРГ за розвідувальними ознаками ґрунтується на використанні таксономічного методу. Для оцінювання спроможності щодо виконання окремих завдань боротьби з ДРГ застосовуються методики оперативно-тактичних розрахунків та матричний метод і моделі вогневого протиборства. Модель оцінки спроможності прикордонних підрозділів виконання завдань боротьби з диверсійно-розвідувальними силами може бути застосована у системі підтримки прийняття рішень щодо застосування підрозділів різних відомств під час планування їх участі у системі боротьби з ДРГ противника.
47
Зінченко, I. І., О. Ю. Сакалюк, О. В. Ольшевська, О. Ю. Козуб, А. Ю. Волкова, Ж. А. Титуренко, О. В. Харахаш та О. О. Шершун. "Імплементація Web- та Lib-стандартів у діяльність бібліотек". Automation of technological and business processes 13, № 1 (19 квітня 2021): 43–49. http://dx.doi.org/10.15673/atbp.v13i1.1999.
Повний текст джерелаАнотація:
У цифрову еру найголовнішим засобом комунікації між читачем і академічною бібліотекою є мультимедійні продукти. Відповідно, з впровадженням нових технологій повністю змінюється система бібліотечного менеджменту. Зараз в більшість процесів діяльності бібліотек імплементують веб ресурси. Правильний менеджмент допомагає бібліотечним працівникам більш якісно і оперативно обслуговувати користувачів і виконувати постійно змінні виклики часу. Системи управління бібліотекою і веб ресурси допомагають використовувати ключові принципи тайм-менеджменту для заощадження часі. Правильно запроваджене програмне забезпечення дозволяє керувати процесом обслуговуваня користувача від моменту замовлення примірника до його розподілення на відповідного читача. Для цього залучають у автоматизовану діяльність всі відділи бібліотеки (комплектування, обробки, обслуговування). І як наслідок, виконується постійний моніторинг в реальному часі шляхом використання інформаційно-управляючої системи. Метою даного дослідження був аналіз бібліотечного менеджменту, як інструменту, який дозволяє сучасним бібліотекам комунікувати з відвідувачами і налагодити діяльність всіх структурних підрозділів. Також метою є проведення аналізу, наскільки стандарти Web та Library впливають на розвиток академічної бібліотечної справи. Ядро сучасної інформаційної епохи - це користувачі. Отже, бізнес-процес бібліотеки, орієнтований на читача, повинен бути побудований, відображаючи потреби сучасного світу і задовольняти мінливі потреби читачів.
48
КІРЕЄВА, Ольга, та Олександр ЛОГВИНЕНКО. "ДЕЯКІ ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ПРОВЕДЕННЯ ВІЗУАЛЬНОГО СПОСТЕРЕЖЕННЯ ОПЕРАТИВНИМИ ПІДРОЗДІЛАМИ ДЕРЖАВНОЇ ПРИКОРДОННОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: військові та технічні науки 81, № 3 (16 вересня 2020): 82–95. http://dx.doi.org/10.32453/3.v81i3.439.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розкрито окремі особливості організації та проведення візуального спостереження оперативними підрозділами Державної прикордонної служби України. Проаналізовано теоретичні та практичні аспекти проблемних питань, що стосуються поняття «візуальне спостереження», а також досліджено розкриття цього поняття іншими науковцями.Розглянуто сучасний стан правого регулювання здійснення візуального спостереження як один із методів оперативно-розшукової діяльності, який застосовується оперативними підрозділами Державної прикордонної служби України з метою виявлення та фіксації даних щодо протиправної діяльності на державному кордоні.На сьогодні правовою основою діяльності оперативних підрозділів Державної прикордонної служби України щодо здійснення візуального спостереження під час кримінального провадження є Конституція України, Кримінальний та Кримінальний процесуальний кодекси України, закони України «Про Державну прикордонну службу України», «Про оперативну розшукову діяльність», «Про державну таємницю», інші нормативно-правові акти відомчого та міжвідомчого характеру. У той же час означені законодавчі акти мають низку прогалин. Оперативно-розшукова діяльність є особливою правоохоронною функцією, особливістю якої є переважно негласний характер і яка складається з системи гласних і негласних пошукових, розвідувальних та контррозвідувальних заходів. Проведення оперативно-розшукових заходів включає в себе організацію візуального спостереження як за особою, так і за місцем або річчю. Завданням оперативно-розшукової діяльності як специфічного виду державної діяльності є пошук і фіксація фактичних даних про протиправні діяння окремих осіб та груп, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, розвідувально-підривну діяльність спеціальних служб іноземних держав та організацій з метою припинення правопорушень та в інтересах кримінального судочинства, а також отримання інформації в інтересах безпеки громадян, суспільства і держави. Проведений аналіз ефективності роботи оперативних підрозділів Державної прикордонної служби України свідчить про відсутність диференційованого підходу до організації та проведення різних видів візуального спостереження. У статті авторами визначено деякі проблемні питання організації та проведення візуального спостереження оперативними підрозділами Державної прикордонної служби України в прикордонних районах.
49
Радзіковський, Сергій. "ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ НА НАВЧАННЯХ ЯК ЕЛЕМЕНТ НАУКОВОГО СУПРОВОДЖЕННЯ ПРОЦЕСУ ПІДГОТОВКИ СУХОПУТНИХ ВІЙСЬК". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: військові та технічні науки 79, № 1 (21 лютого 2020): 110–24. http://dx.doi.org/10.32453/3.v79i1.100.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто особливості організації та проведення досліджень в ході заходів оперативної та бойової підготовки Сухопутних військ Збройних Сил України. Дослідження на навчаннях проводяться з метою глибокого та всебічного опрацювання та перевірки нових або найбільш важливих питань воєнної теорії, організаційної структури органів військового управління, військ (сил), способів бойового застосування та ефективності озброєння та військової техніки, практичної реалізації положень статутів і настанов. Запропоновано основні методи проведення досліджень під час навчань військ (сил).Стаття має на меті обґрунтування необхідності удосконалення механізму впровадження дослідницьких рекомендацій у практичну діяльність військових частин (підрозділів), зниження впливу негативних умов і факторів на організацію досліджень, а також розвитку методичної бази, що застосовується під час їх проведення.
Під час досліджень на навчаннях здійснюється перевірка практикою змін в організаційно-штатній структурі органів військового управління, військових частин (підрозділів), пошук шляхів підтримання (нарощування) оперативних (бойових) спроможностей військ (сил) щодо виконання поставлених завдань, найбільш ефективних способів підготовки і ведення операцій (бойових дій) із застосуванням нових (модернізованих) зразків озброєння та військової техніки, вивчення та оцінки бойової ефективності своїх військ та ймовірного противника для обґрунтування змісту бойових завдань угруповань військ, військових частин (підрозділів).Процес підготовки та проведення досліджень включає: визначення мети досліджень і дослідницьких цілей, постановка завдань на проведення досліджень керівництвом навчань; створення дослідницького апарату, уточнення завдань групам (дослідникам) з урахуванням конкретного заходу оперативної та бойової підготовки; відпрацювання плану досліджень і пакету документів, необхідних для їх проведення; визначення етапів і порядку проведення досліджень, аналіз результатів досліджень і підготовка рекомендацій. Основною вимогою щодо організації досліджень на навчаннях є взаємоузгодженість питань, які досліджуються, із завданнями, що вирішуються керівництвом навчань і тими, хто навчається. Разом з тим, дослідницька діяльність потребує відповідної наукової кваліфікації, значного обсягу знань та практичного досвіду.
50
МАРТИНЮК, Віктор, Віталій ДЕМЧИШИН та Валерій БАЛАШОВ. "ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ТАКТИКИ ДІЙ МОБІЛЬНИХ ПІДРОЗДІЛІВ ЩОДО ПРОТИДІЇ ОРГАНІЗОВАНІЙ ЗЛОЧИННОСТІ У СФЕРІ НЕЗАКОННОЇ МІГРАЦІЇ, ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ, НЕЗАКОННОГО ПЕРЕМІЩЕННЯ ЧЕРЕЗ ДЕРЖАВНИЙ КОРДОН ОСІБ, ЗБРОЇ, ЗАСОБІВ ТЕРОРУ ТА КОНТРАБАНДИ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: військові та технічні науки 83, № 2 (21 лютого 2021): 168–78. http://dx.doi.org/10.32453/3.v83i2.565.
Повний текст джерелаАнотація:
Відомо що охорона державного кордону є невід’ємною складовою частиною забезпечення національної безпеки держави. Необхідність захисту інтересів держави на її кордонах зумовлює і динаміка розвитку обстановки, а саме:
активна діяльність міжнародних злочинних угрупувань щодо транзитного переправлення нелегальних мігрантів через територію України в країни ЄС та подальше удосконалення їх тактики;
збільшення масштабів контрабандної діяльності, орієнтація злочинних угрупувань на незаконний ввіз в Україну товарів та вантажів через пункти пропуску , так і поза ними, з залучення озброєної охорони;
спроби переміщення через кордон зброї і боєприпасів, наркотичних та психотропних речовин;
готовність злочинних угрупувань до здійснення озброєного опору прикордонним нарядам під час затримання великих груп нелегальних мігрантів та контрабандних товарів;
активне залучення до протиправної діяльності посібників з числа жителів суміжних держав;
Невідповідність чинного законодавства України завданням Державної прикордонної служби щодо протидії нелегальній міграції та контрабандній діяльності на державному кордоні.
Проаналізувавши обстановку, яка склалась на державному кордоні, а саме активізація незаконної міграції, міжнародного тероризму, контрабандної діяльності, наркобізнесу зумовлює необхідність продовження роботи щодо подальшого розвитку Державної прикордонної служби – основного суб’єкта системи забезпечення національної безпеки України на державному кордоні[2].
В цих умовах керівництво країни, Адміністрація Державної прикордонної служби України гостро ставлять питання щодо вирішення завдань, пов’язаних із забезпеченням охорони кордону з активним залученням мобільних підрозділів[8-9].
Наявність і дієвість мобільних підрозділів, як пріоритетний напрямок діяльності Державної прикордонної служби України. В умовах оптимізації організаційно-штатних структур підрозділів ДПС, переходу до більш гнучкої моделі охорони кордону
Наявна нормативно-правова база орієнтує на те що основу прикордонної служби повинні складати патрулювання місцевості в межах прикордоння, службова діяльність дільничних інспекторів прикордонної служби, служба прикордонних та спільних з правоохоронними органами і громадськими формуваннями з охорони державного кордону нарядів, робота з населенням прикордоння.[7]
Підвищувати об’єктивність і ефективність застосування мобільних підрозділів у таких специфічних умовах рекомендується із застосуванням відповідних методів для прийняття рішень, які засновані на збиранні даних з урахування досвіду з минулого.
Ця необхідність дає нам змогу вирішувати наукові завдання, що полягають у розробці певних засобів, а саме – моделей тактики дій, методів та методик забезпечення підготовки та здійснення оперативно-службової діяльності ДПСУ.