Добірка наукової літератури з теми "Діяльність педагогічна"

Наголошено актуальність використання педагогічних компетентностей у клінічній практиці лікаря. Перелічено нормативні документи, що регулюють використання засобів педагогіки в практиці лікаря, та наведено погляди таких науковців, як Л. Столяренко, І. Зязюн, К. Левітан, А. Маркова й С. І. Куликов, на сутність поняття «педагогічна та медична компетентність». Сказано, що сутність педагогічної компетентності медичних працівників продиктована особливостями їхньої професійної діяльності, які полягають у тому, що лікувально-профілактична діяльність передбачає лікарську рефлексію, тобто обов᾽язкове усвідомлення її сенсу, змісту, засобів і способів виконання, а також спирається на систему цінностей особистості; педагогічна діяльність медичного працівника спрямовується на проектування освітнього процесу і передбачає педагогічну рефлексію, тобто обов᾽язкове усвідомлення всіх параметрів і чинників успішності виконання цієї діяльності. Процес виховання за допомогою педагогічних прийомів у клінічній практиці лікаря ведеться з урахуванням соціальних умов, що надають можливості реалізації певних соціальних та індивідуальних цінностей пацієнта. Зокрема, необхідно усунути конкуренцію між професійною діяльністю, іншими соціальними сферами життєдіяльності та самозбереженням і здоров’ям лікаря. Зроблено висновок, що основними видами і напрямками педагогічної діяльності лікаря може бути методична діяльність з ознайомлення пацієнтів різного віку, національної приналежності, соціального або економічного статусу з принципами і правилами організації здорового способу життя; практична діяльність з виховання та навчання пацієнтів поведінки, що запобігає рецидивам захворювання; науково-педагогічна дослідницька діяльність; а також методична діяльність з навчання середнього та молодшого медичного персоналу. Загальну спрямованість педагогічної діяльності лікаря можна охарактеризувати як формування та розвиток у пацієнтів індивідуальної основи для відновлення і збереження здоров’я.

Статтю присвячено вивченню актуальної проблеми розвитку освітніх інновацій, а також діяльності творчого педагога. У статті проаналізовано завдання, які ставить перед собою інноватика. Зазначено, що загальним завданням інноваційного навчання є формування готовності особистості до динамічних змін у соціумі за рахунок розвитку здібностей до творчості, різноманітних форм мислення, а також здатності до співробітництва з іншими людьми. Інноваційна педагогічна діяльність – це цілеспрямована педагогічна діяльність, заснована на осмисленні практичного педагогічного досвіду та спрямована на зміну й розвиток навчально-виховного процесу з метою отримання нових знань, формування якісно іншої педагогічної практики, а також досягнення вищих результатів, а її продуктами є нововведення, які якісно змінюють освітню систему, визначають її подальший розвиток. Розкрито способи та результати оновлення педагогічних систем на різних рівнях. Установлено, що інноваційна педагогічна діяльність може здійснюватися і в традиційних навчальних закладах, і в закладах нового типу різними способами, виконувати різні функції. Педагогічний процес розглядається як спільна творчість (співтворчість) педагога й вихованців у ситуації педагогічної взаємодії, у процесі якої відбувається педагогічне перетворення людини, а творчість є провідною рисою особистості сучасного педагога-інноватора. Приділяється увага причинам небажання змінювати стиль діяльності педагогів, а також способам формування активного творчого середовища. У статті обґрунтовано, що значним поштовхом до розвитку освітніх інновацій має стати новий погляд на моніторинг якості освіти, за яким базисом оцінки ефективності освіти має бути не успішність та якість знань, а особистість учасника освітнього процесу.

Актуальність дослідження визначається запитом суспільства на випереджальну педагогіку, що забезпечує становлення й розвиток майбутнього педагога як творчої особистості, компетентної, відповідальної, здатної здійснювати професійну діяльність на рівні світових стандартів, готової до постійного професійного зростання, соціальної та професійної мобільності. Мета: дослідження суті і структури педагогічної майстерності викладача загальноосвітніх дисциплін закладу професійної освіти. Методи: вивчення наукових джерел – для з’ясування ступеня розробленості проблеми; узагальнення й систематизації – для формулювання власних поглядів на визначення сутності поняття «педагогічна майстерність викладача загальноосвітніх дисциплін закладу професійної освіти»; структурно-компонентний аналіз – для виокремлення компонентів педагогічної майстерності викладача загальноосвітніх дисциплін закладу професійної освіти. Результати: визначено сутність і структуру педагогічного феномена «педагогічна майстерність викладача загальноосвітніх дисциплін закладу професійної освіти». Висновки: педагогічну майстерність викладача загальноосвітніх дисциплін закладу професійної освіти обґрунтовано як інтегративну комплексну властивість особистості, що ґрунтується на досконалій професійно-педагогічній компетентності, забезпечує високий рівень самоорганізації педагогічної діяльності за рахунок синтезу знань, досвіду, цінностей і якостей педагога та виявляється у творчому розв’язанні професійно спрямованих завдань опанування учнями системою знань з дисциплін загальноосвітньої підготовки задля розвитку ключових компетентностей майбутніх кваліфікованих робітників; виокремлено п’ять взаємозалежних та взаємообумовлених компонентів педагогічної майстерності викладача загальноосвітніх дисциплін закладу професійної освіти (мотиваційно-ціннісний, когнітивний, діяльнісний, особистісно-рефлексивний, креативно-творчий); визначено перспективність подальшого обґрунтування педагогічних факторів та умов ефективного формування педагогічної майстерності викладача загальноосвітніх дисциплін закладу професійної освіти.

В статті розкрито вимоги до освіти в умовах формування інформаційної цивілізації та, відповідно, до педагогічної майстерності вчительсько-викладацького складу навчальних закладів всіх рівнів. Акцентується увага на творчо-креативній моделі вчителя нового покоління та системі їх підготовки. Професійно-педагогічна майстерність подається як форма прояву творчо-креативної моделі вчителя нового покоління, а самореалізація педагога – як механізм формування професійно-педагогічної майстерності. Проаналізовано ефективне розвивальне середовище в педагогічних навчальних закладах, пов’язане з застосуванням проблемного викладання матеріалу, із застосуванням інноваційних форм ведення занять, орієнтованих на пошукову та дослідницьку діяльність, розвиток творчого мислення та креативність у вирішенні проблем. Акцентовано увагу на виробленні у студентів вмінь по проведенню нестандартних уроків, чим набувається педагогічна майстерність та гарантується подальша педагогічна самореалізація. Педагогічно-наукова складова самореалізації майбутнього педагога набуває змісту ще й за рахунок педагогічної практики та участі в студентських предметних олімпіадах, написаннях наукових робіт на всеукраїнські та міжнародні конкурси – це закріплює в студентів переконаність у необхідності самореалізаційного заглиблення за рахунок використання в університеті розвивального середовища. Запропоновано механізми змістового наповнення розвивального середовища за рахунок використання інформаційних технологій, набуття навичок комунікаційних, продуктивних, автономіських, психологічних, моральних компетентностей.

Стаття присвячена аналізу та узагальненню різних підходів до педагогічної підтримки обдарованих дітей та молоді у різних освітніх системах. Розуміння сутності педагогічної підтримки залежить від особливостей національної системи освіти, провідних концепцій обдарованості, діапазону включення суб’єктів підтримки та регіональної специфіки. Розглянуто терміни, які вживаються стосовно роботи освітніх та інших установ з обдарованими дітьми та молоддю: педагогічна підтримка, соціально-педагогічна підтримка, супровід, фасилітація у працях українських та російських учених. Розкрито основний зміст та підходи до забезпечення педагогічної підтримки обдарованих школярів та молоді в освітніх системах Польщі, Ізраїлю, США та Австралії. Трактування педагогічної підтримки науковцями та педагогами-практиками різниця залежно від рівня розгляду проблеми (державний рівень, регіональний рівень, заклад освіти, індивідуальна робота з обдарованою дитиною) та від провідних аспектів діяльності, на яких зроблено акцент у роботі з обдарованими дітьми (навчальна діяльність, соціалізація особистості, психологічна допомога, індивідуальна взаємодія, тощо). Проаналізовано сутність педагогічної підтримки обдарованих дітей у регіональному вимірі у світлі становлення та розвитку регіональних освітніх систем східноукраїнського регіону. Визначено основні відмінності між педагогічною підтримкою, педагогічним супроводом та педагогічною фасилітацією.Запропоновано авторське розуміння педагогічної підтримки обдарованих школярів у регіональному вимірі, яке враховує усі аспекти функціонування складових педагогічної системи та специфіку регіональної спільноти.

Мета статті – висвітлення педагогічної діяльності О. П. Колоска та виявлення її впливу на розвиток українського народно-сценічного танцю і хореографічної культури України в цілому. Методологія дослідження. Для досягнення мети використовувались загальнонаукові методи теоретичного та емпіричного рівнів: аналіз та узагальнення науково- теоретичних основ дослідження, логічний метод, метод інтерв’ю. Висновки щодо особливостей педагогічної діяльності О. П. Колоска зроблено на основі аналізу наукових джерел, педагогічних, методичних і творчих доробків митця, власного досвіду спілкування з ним, спогадів колег і студентів. Наукова новизна. У статті вперше висвітлено педагогічну діяльність О. Колоска у мистецьких закладах вищої освіти; проаналізовано роботу педагога над створенням фахової дисципліни «Український народно-сценічний танець»; введено у науковий обіг матеріали інтерв’ю з педагогом та його студентами і колегами. Висновки. Педагогічна діяльність професора О. П. Колоска була спрямована на розвиток традицій народного танцю в гармонійному й логічному поєднанні з виразними засобами академічного мистецтва та кращими здобутками сучасної світової виконавської культури. Завдяки його зусиллям майбутні хореографи почали вивчати дисципліну «Український народно-сценічний танець», а на методичних розробках теоретика і практика народного танцю О. Колоска нині ґрунтується викладання хореографічного мистецтва в закладах вищої освіти України. Його робота зі студентами над опануванням мистецтва балетмейстера була багатогранною, по-справжньому професійною, а балетмейстерсько-режисерське мислення сягало глибинних джерел народного танцювального мистецтва. Багаторічна педагогічна діяльність Олександра Колоска була надзвичайно плідною, тож нині йому завдячують своїм високим професійним рівнем чимало виплеканих ним молодих балетмейстерів і педагогів-хореографів.

У статті проаналізовано основні організаційно-методичні та навчальні засади педагогічної практики у вищому закладі вищої освіти в системі професійного становлення майбутнього вчителя трудового навчання. Зазначено, що ефективне проведення педпрактики залежить від належного рівня її організації та виконання всіх поставлених завдань студенту ЗВО. Обґрунтовано, що педагогічна практика виступає головним показником готовності студента до майбутньої професійної діяльності. Описано основні розділи програм педагогічної практики для студентів, які обрали майбутню професію – вчитель трудового навчання (на прикладі ОКР «бакалавр» ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький ДПУ ім. Г Сковороди» спеціальність 014 Середня освіта (трудове навчання та технології)). Висвітлено основні поняття практики, такі як «педагогічна майстерність», «педагогічна компетентність» та «педагогічна практика». Професійна підготовка майбутнього вчителя повинна бути націлена на формування умінь самостійно вчитися, самовдосконалюватися, адже від нього чекають професіоналізму трудовій діяльності, відповідального та творчого ставлення до своєї праці. Саме в процесі практики виявляються суперечності між наявним необхідним запасом знань, що виступає рушійним чинником безперервної самоосвіти. Отже, педагогічна практика є важливою соціально-психологічною умовою і засобом професійно-практичної підготовки випускників вищих навчальних закладів. Організація педагогічної практики на всіх її етапах має бути спрямована на виконання державних вимог підготовки відповідно до спеціальності та кваліфікації, що отримується: безперервність, послідовність оволодіння студентами професійною діяльність відповідно до програми практики, логічний взаємозв`язок і поєднання теоретичного і практичного навчання, наступність усіх етапів практик. Зроблено висновки, що педагогічна практика дає можливість сформувати в студента професійні вміння, навички приймати самостійні рішення на конкретній ділянці роботи в реальних умовах шляхом виконання різних обов’язків, розвивати творчі здібності та педагогічне мислення. Пройшовши педагогічну практику, студент вищого навчального закладу наближається до педагогічної діяльності майстра освітянської справи, що проявляється в повсякденній турботі про школярів, про рівень їх знань та вихованні кращих рис громадянина України.

Стаття присвячена проблемі професійної підготовки майбутніх викладачів у ЗВО. Зокрема, визначено та теоретично обґрунтовано напрямки стратегічних змін у професійній підготовці магістрів початкової освіти, а саме: формування професійної ідентичності майбутніх викладачів; розвиток педагогічного мислення магістрів початкової освіти, в основі якого є здатність моделювати педагогічні ситуації та формувати в студентів уміння розв’язувати їх; активізація майбутніх викладачів у ЗВО до рефлексивної діяльності. Формування професійної ідентичності магістрів початкової освіти передбачає розуміння ціннісного ставлення до майбутньої професії, усвідомлення своїх власних професійних можливостей, розвиток особистісно-ціннісних аспектів, що визначають шляхи професійного зростання. Розвиток здатності магістрів початкової освіти (майбутніх викладачів педагогіки і методик початкового навчання) моделювати педагогічні ситуації та навчати студентів розв’язувати їх сприяє становленню нового педагогічного мислення, яке дозволяє всебічно оцінювати й створювати проєкт педагогічного впливу і взаємодії, здійснювати творчий пошук, адекватну самооцінку й самоконтроль. Невід’ємною властивістю педагогічного мислення педагога є рефлексивна діяльність, що виявляється в застосуванні теоретичних знань до конкретних ситуацій. Без рефлексивного відпрацювання професійні предметні знання, з яких складаються цілісні смислові концепти, є немовби «розсипаними» в свідомості, що не дозволяє стати їм безпосереднім керівництвом до дії. Тобто, постійне рефлексивне переосмислення набутої теоретичної бази з позицій щоденного вирішення практичних педагогічних завдань дозволяє вчителеві стати компетентним у своїй справі. Педагогічна рефлексія як мета-діяльність є необхідним компонентом професійного становлення фахівця, оскільки безпосередньо впливає на формування його професійних якостей нового педагогічного мислення; забезпечує усвідомлене ставлення до здійснення інноваційної діяльності; підвищує рівень педагогічної майстерності, що проявляється в здатності суб’єкта до професійного самовдосконалення й творчого зростання. Ключові слова: магістр початкової освіти, професійна ідентичність, нове педагогічне мислення, рефлексивна діяльність, мобільність.

Priority purpose of education at the modern stage of society development is cultural components formation in content of education. Simultaneously with this the breakup increases between separate achievements in society development and state of pedagogical culture of the majority into the system of pedagogical environment.

У дисертації обґрунтовано періодизацію розвитку науково-педагогічної діяльності кафедр педагогіки у вищих педагогічних навчальних закладах України початку XX – початку XXI століття й узагальнено досвід її реалізації для актуалізації прогресивних здобутків у сучасних умовах. На основі вивчення історико- педагогічних джерел проаналізовано стан розробки досліджуваної проблеми, визначено методологічні концепти її вивчення. Розкрито суть базових понять, схарактеризовано організаційно-теоретичні засади науково-педагогічної діяльності кафедр педагогіки в структурі ВПНЗ як «як інтелектуально-творчої роботи колективу кафедри, яка здійснюється за навчально-виховним, навчально- методичним, науково-дослідним, громадсько-просвітницьким, міжнародним й інноваційним напрямами». З'ясовано передумови становлення й розвитку науково-педагогічної діяльності кафедр педагогіки у ВНЗ Наддніпрянської України (1803-1920): суспільно- політичні, соціально-економічні й організаційно-педагогічні чинники, зокрема зародження й утвердження капіталістичних і становлення соціалістичних відносин, освітні стратегії розвитку Наддніпрянської України, зміни державного устрою України, проведення реформ шкільної, університетської та вищої педагогічної освіти, розвиток педагогізації університетської підготовки майбутніх учителів, особливості урядової політики в галузі педагогічної освіти, попит на спеціалістів з вищою педагогічною освітою, формування циклу педагогічних предметів у ВПНЗ, активна науково-організаційна робота педагогів, науковців, громадських діячів, держслужбовців, котрі наполягали на свідомому й сумлінному оволодінні майбутніми вчителями основами знань як фахових предметів, так і педагогічних. На основі історіографічного аналізу простежено ґенезу розвитку науково- педагогічної діяльності кафедр педагогіки у ВПНЗ України початку XX – початку XXI століття як базових структурних підрозділів педагогічних вишів (їхніх факультетів, інститутів), що забезпечують підготовку педагогічних і науково-педагогічних працівників нової генерації, викладання циклу педагогічних дисциплін для студентів усіх напрямів підготовки та спеціалізацій ЗВПО, координують педагогізацію освітнього процесу, здійснюють розробку актуальних проблем педагогічної науки. З урахуванням суспільно-політичних і культурно-освітніх чинників обґрунтовано етапи науково-педагогічної діяльності кафедр педагогіки ВПНЗ у досліджуваний період. У дисертації схарактеризовано особистісний і професійний потенціал завідувачів педагогічних кафедр ВПНЗ України, що сприяло об’єктивній оцінці історичної реальності й вияву впливу та значення окремих педагогічних ідей на формування й розвиток педагогічної думки, презентації доробку того чи того педагога-управлінця як індивідуального творця, виразника думки й практики своєї епохи. Визначено, що особистісний потенціал утворюють індивідуальні здібності, які за певних умов проявляються в моральних вчинках, емоційно-вольових рішеннях з високим ступенем відповідальності. В диссертации обосновано периодизацию развития научно-педагогической деятельности кафедр педагогики в высших педагогических учебных заведениях Украины начала XX - начала XXI века и обобщен опыт реализации для актуализации прогрессивных достижений в современных условиях. На основе изучения историко педагогических источников проанализировано состояние разработки исследуемой проблемы, определены методологические концепты ее изучения. Раскрыта суть базовых понятий, охарактеризованы организационно-теоретические основы научно-педагогической деятельности кафедр педагогики в структуре ВПНЗ как «как интеллектуально-творческой работы коллектива кафедры, которая осуществляется по учебно-воспитательным, учебно методическим, научно-исследовательским, общественно-просветительским, международным и инновационным направлениям ». Выяснено предпосылки становления и развития научно-педагогической деятельности кафедр педагогики в вузах Приднепровской Украины (1803-1920): общественно политические, социально-экономические и организационно-педагогические факторы, в частности зарождения и утверждения капиталистических и становления социалистических отношений, образовательные стратегии развития Приднепровской Украина, изменения государственного устройства Украины, проведение реформ школьного, университетского и высшего педагогического образования, развитие педагогизации университетской подготовки будущих учителей, ос бливости правительственной политики в области педагогического образования, спрос на специалистов с высшим педагогическим образованием, формирование цикла педагогических дисциплин в ВПНЗ, активная научно-организационная работа педагогов, ученых, общественных деятелей, госслужащих, которые настаивали на сознательном и добросовестном овладении будущими учителями основами знаний как профессиональных предметов, так и педагогических. На основе историографического анализа прослеживается генезис развития научно- педагогической деятельности кафедр педагогики в ВПНЗ Украины начала XX - начала XXI века как базовых структурных подразделений педагогических вузов (их факультетов, институтов), обеспечивающие подготовку педагогических и научно-педагогических работников нового поколения, преподавания цикла педагогических дисциплин для студентов всех направлений подготовки и специализаций ЗВПО, координируют педагогизацию образовательного процесса, осуществляют разработку актуальных проблем педагог ичной науки. С учетом общественно-политических и культурно-образовательных факторов обоснованно этапы научно-педагогической деятельности кафедр педагогики ВПНЗ в исследуемый период. В диссертации охарактеризованы личностный и профессиональный потенциал заведующих педагогических кафедр ВПНЗ Украины, что способствовало объективной оценке исторической реальности и проявления влияния и значения отдельных педагогических идей на формирование и развитие педагогической мысли, презентации доработку того или иного педагога-управленца как индивидуального творца, выразителя мнения и практики своей эпохи. Определено, что личностный потенциал образуют индивидуальные способности, которые при определенных условиях проявляются в нравственных поступках, эмоционально-волевых решениях с высокой степенью ответственности. The dissertation substantiates the periodization of the development of scientific and pedagogical activity of pedagogy departments in higher pedagogical educational institutions of Ukraine at the beginning of the 20th - beginning of the 21st centuries and summarizes the implementation experience for updating progressive achievements in modern conditions. Based on the study of historical and pedagogical sources, the state of development of the investigated problem is analyzed, methodological concepts of its study are determined. The essence of the basic concepts is revealed, the organizational and theoretical foundations of the scientific and pedagogical activity of the departments of pedagogy in the structure of the Higher secondary vocational school are described as “as the intellectual and creative work of the department’s staff, which is carried out by educational, educational, methodological, research, public enlightenment, international and innovative directions ". The prerequisites for the formation and development of the scientific and pedagogical activity of the departments of pedagogy in universities of the Dnieper Ukraine (1803-1920) were clarified: socio-political, socio-economic and organizational-pedagogical factors, in particular the origin and approval of capitalist and the formation of socialist relations, educational strategies for the development of Dnieper Ukraine, changes in the state system of Ukraine, the implementation of reforms of school, university and higher teacher education, the development of teacher gizizatsii university training of future teachers, the specificity of government policy in the field of teacher education, the demand for specialists with higher teacher education, the formation of a cycle of pedagogical disciplines in the Higher School of Education, active scientific and organizational work of teachers, scientists, public figures, civil servants who insisted on a conscious and conscientious mastering by future teachers the basics of knowledge of both professional subjects and pedagogical. Based on the historiographic analysis, the genesis of the development of scientific and pedagogical activity of pedagogical departments at the Ukrainian Higher School of Economics at the beginning of the 20th - beginning of the 21st centuries is traced as the basic structural units of pedagogical universities (their faculties, institutes) that provide training for new generation pedagogical and scientific-pedagogical workers, teaching the cycle of pedagogical disciplines for students of all areas of training and specializations of ZVPO, coordinate pedagogization of the educational process, carry out development Actual problems of the teacher of science. Taking into account the socio-political and cultural-educational factors, the stages of the scientific and pedagogical activity of the departments of pedagogy of the Higher School of Education and Science in the study period are justified. The dissertation describes the personal and professional potential of the heads of pedagogical departments of the Ukrainian Higher School of Higher Education, which contributed to an objective assessment of historical reality and the manifestation of the influence and significance of individual pedagogical ideas on the formation and development of pedagogical thought, the presentation of the refinement of one or another teacher-manager as an individual creator, expresser of opinion and practice of his era. It is determined that the personal potential is formed by individual abilities, which under certain conditions are manifested in moral actions, emotional-volitional decisions with a high degree of responsibility.

Виявлено стан наукової розробленості проблеми вивчення педагогічної та культурно-просвітницької діяльності Никанора Онацького, здійснено авторську періодизацію розвитку вітчизняної наукової думки щодо даної проблеми. Удосконалено джерелознавче поле дослідження, введено до наукового обігу раніше не відомі та мало відомі архівні матеріали. Проведено бібліографічне впорядкування наукових праць педагога. Здійснено періодизацію життєдіяльності та встановлено провідні чинники формування його особистості. Обґрунтовано й виокремлено етапи педагогічної та культурно-просвітницької діяльності Никанора Онацького, з’ясовано їх змістову складову та освітньо-виховні ідеї національного спрямування культури та освіти. Узагальнено досвід педагогічної роботи, розглянуто внесок митця у становлення художньої освіти Слобожанщини, схарактеризовано творчу спадщину, окреслено перспективні напрями її використання в сучасному освітньо-виховному просторі Слобожанщини.
The thesis is devoted to a complex research of N. Onatsky’s teaching, educational and cultural activities. The state of research on the problem of pedagogical and cultural-educational activities of Nykanor Onatsky is defined and the author’s periodization of the development of national scientific thought on the issue is made. The source field of the research is expanded; previously unknown and little-known archival materials are introduced into scientific circulation. The author carried out a bibliographic compilation of scientific papers of the teacher. The periodization of N. Onatsky’s life is developed and the leading factors in the formation of his personality are clarified. The stages of pedagogical and cultural-educational activities of Nykanor Onatsky are outlined and justified; their content and educational ideas of the national direction of culture and education are analyzed. The experience of pedagogical work is summarized, the artist’s contributions to the development of art education of the region are examined, his creative heritage is characterized, perspective directions of its use in modern cultural-educational life of Slobozhanshchina are highlighted.

Видання презентує рекомендації щодо покращення якості наукової роботи здобувачам вищої освіти. Посібник конкретизує сучасні вимоги до оформлення основних видів наукових робіт студентів: написання курсових, освітньо-кваліфікаційних робіт, наукових статей, конспектування теоретичних першоджерел, презентацію результатів дослідження. Представлені в посібнику матеріали дають можливість систематизації, закріплення, поглиблення теоретичних та практичних знань у дослідницькій діяльності, полегшують науково-практичне застосування здобутих у процесі навчання знань і навичок для виконання системного та комплексного дослідження проблем психології. Посібник адресований здобувачам вищої освіти, викладачам, педагогічним працівникам, які цікавляться науковими дослідженнями та прагнуть до грамотного представлення отриманих результатів. Посібник також можна використовувати при самостійному оволодінні науково-дослідницькими компетенціями.

Том 1: Економічна теорія, макро- та регіональна економіка; Підприємництво, торгівля та сфера обслуговування; Фінанси та банківська справа; оподаткування, облік і аудит; Маркетингова та логістична діяльність; Менеджмент, публічне управління та адміністрування; Cоціальна робота та соціальне забезпечення; Міжнародні відносини; Право та міжнародне право; Воєнні науки, національна безпека та безпека державного кордону; Пожежна та цивільна безпека; Біологія та біотехнології. Том 2: Аграрні науки та продовольство; Ветеринарні науки; Хімія, хімічна та біоінженерія; Харчове виробництво та технології; Технологій легкої та деревообробної промисловості; Загальна механіка та механічна інженерія; Енергетика та енергетичне машинобудування; Екологія та технології захисту навколишнього середовища; Комп'ютерна та програмна інженерія; Системний аналіз, моделювання та оптимізація; Електроніка та телекомунікації; Транспорт та транспортні технології; Фізико-математичні науки; Соціологія та статистика; Філологія та журналістика. Том 3: Філософія та політологія; Релігієзнавство та богослов’я; Педагогіка та освіта; Психологія та психіатрія; Медичні науки та громадське здоров’я. Том 4: Медичні науки та громадське здоров’я; Фармація та фармакотерапія; Історія, археологія та культурологія; Архітектура та будівництво; Культура та мистецтво; Географія та геологія.

У препринті на підставі системного осмислення теоретичних засад підвищення дослідницької спроможності університетів України в контексті імплементації концепції «Відкрита наука» розкриваються провідні тенденції та основні наукові підходи до розв’язання таких проблем, як: загальне й особливе в інтеграції освітньої і дослідницької діяльності університетів в умовах відкритої науки; політика і процедури імплементації концепції «Відкрита наука» в університетах; теоретичні основи підвищення відповідальності дослідницької діяльності університетів; інструментарій відкритої науки як механізм трансформації дослідницької діяльності університетів задля досягнення цілей стійкого розвитку; демократизація наукової діяльності як засіб підвищення дослідницької спроможності університетів України: ціннісні виміри; формування правового та економічного забезпечення дослідницької діяльності закладів вищої освіти; оцінювання дослідницької діяльності та публікаційної активності університетів; розвиток університетської дослідницької інфраструктури. Аналітичні матеріали адресовані представникам університетської спільноти, усієї когорти наукових і науково-педагогічних працівників закладів вищої освіти, академічних, наукових організацій та установ, фінансуючих структур, громадськості, а також публічним службовцям різних гілок і рівнів влади, що опікуються науковою і науково-технічною діяльністю та вищою освітою в Україні.

В статті розглядаються основи творчого методу відомого майстра російської та української реалістичної школи живопису та графіки початку XX століття М. С. Самокиша – митця батального жанру, віртуозного майстра анімалістичного жанру.

Педагогічна діяльність як інформаційна технологія завжди вимагала великих обсягів різнобічних знань, засобів їх подання в процесі навчання, збереження та творчої переробки. Сучасний етап розвитку інформаційного суспільства, що визначається переходом до економіки знань, вимагає зміщення уваги методики навчання саме на інструменти обробки інформації – інформаційно-комунікаційні технології (ІКТ). Одне з головних завдань освіти в умовах розвитку інформаційного суспільства – навчити учнів і студентів використовувати сучасні ІКТ. У зв’язку із цим виникає нагальна потреба в прискоренні підготовки та перепідготовки викладачів та фахівців у сфері ІКТ.

В статті розглянуті проблеми проектної діяльності у вищий школі, типи проектів, критерії за якими розрізняють проекти. Вивчено поняття «проект». Розкриваючи сутність поняття «проект», зосереджена увага на тому, що у педагогічній науці немає єдиного його тлумачення. Проектна технологія передбачає наявність проблеми, що вимагає інтегрованих знань і дослідницького пошуку її вирішення. Результати проектної діяльності повинні мати практичну, теоретичну, пізнавальну значимість. Головною складовою методу є самостійність студента.

Питання здоров’я підростаючого покоління – це вирішення задач організації життєвого простору дитини. Роль школи полягає в оптимальній організації навчально-виховного процесу, створення адекватних потребам дітей умов для розвитку. Школа за здоров’язбережувальним освітнім середовищем – це освітній заклад, де забезпечується рівновага між адаптивними можливостями організму дитини і середовища, що постійно змінюється. Це педагогічна система, в якій діють методики забезпечення психолого-медико-соціального супроводу учнів на кожному віковому етапі, постійна діагностика стану здоров’я і заходи щодо формування здорового способу життя школяра, методики включення учнів у здоров’язбережувальну діяльність, способи формування особистих концепцій здоров’я, вироблення умінь, що відносяться до саморегуляції емоційних станів, самоконтролю в стресових ситуаціях. Мета здоров’язбережувальних освітніх технологій навчання: забезпечити можливість збереження здоров’я за період навчання в школі, дати йому необхідні знання та навички щодо здорового способу життя, навчити використовувати отриманні знання в повсякденному житті. Чинники, що руйнують здоров’я: режим постійного сидіння; закриті приміщення, обмеження простору; робота біля комп’ютера призводить до “шизоїдної інтоксикації” свідомості; методики, що руйнують цілісне сприйняття світу тощо.

Діяльність Національної академії педагогічних наук України у 2020 р. спрямовувалася на теоретико-методологічне й науково-методичне забезпечення функціонування та розвитку національної системи освіти відповідно до пріоритетів державної освітньо-наукової політики, визначених стратегічними і програмними документами. У виданні представлено результати роботи академії, її підвідомчих установ, колективів вчених, дійсних членів і членів-кореспондентів. Охарактеризовано виконання статутних завдань НАПН України та розкрито кадровий потенціал установ. Наведено найвагоміші наукові здобутки вчених академії за результатами виконання фундаментальних і прикладних досліджень із зазначенням соціального ефекту впровадження. Представлено роботу загальних зборів і методологічних семінарів, а також Президії НАПН України. Всебічно висвітлено експериментальну, видавничу, науково-організаційну, науково-експертну, освітню, міжнародну, науково-інформаційну діяльність, співпрацю з органами державної влади і науковими організаціями, представлення наукових періодичних видань та публікацій вчених у світовій системі наукових комунікацій, проведення науково-практичних масових заходів, а також фінансове забезпечення. Для освітян, науковців, управлінців, усіх, хто забезпечує функціонування і розвиток освіти, її науковий, методичний, експертний і консультативний супровід, здійснює наукові дослідження та експериментальні розробки і галузі освіти, педагогіки і психології.

Діяльність Національної академії педагогічних наук України у 2021 р. спрямовувалася на теоретико-методологічне й науково-методичне забезпечення функціонування та розвитку національної системи освіти відповідно до пріоритетів державної освітньо-наукової політики, визначених стратегічними і програмними документами. У виданні представлено результати роботи академії, її наукових установ, колективів вчених, дійсних членів і членів-кореспондентів. Охарактеризовано виконання статутних завдань НАПН України та розкрито кадровий потенціал установ. Наведено найвагоміші наукові здобутки вчених академії за результатами виконання фундаментальних і прикладних досліджень із зазначенням соціального ефекту впровадження. Представлено роботу загальних зборів і методологічних семінарів, а також Президії НАПН України. Всебічно висвітлено експериментальну, видавничу, науково-організаційну, науково-експертну, освітню, міжнародну, науково-інформаційну діяльність, співпрацю з органами державної влади і науковими організаціями, представлення наукових періодичних видань та публікацій вчених у світовій системі наукових комунікацій, проведення науково-практичних масових заходів, а також фінансове забезпечення. Для освітян, науковців, управлінців, усіх, хто забезпечує функціонування і розвиток освіти, її науковий, методичний, експертний і консультативний супровід, здійснює наукові дослідження та експериментальні розробки у галузі освіти, педагогіки і психології.

Покажчик присвячено Павлу Івановичу Шевченку, професору, кандидату педагогічних наук, заслуженому учителю України, ректору (1979-2000 рр.) Криворізького державного педагогічного інституту/університету. У покажчику подано бібліографію публікацій П. І. Шевченка. Це – книги, статті в збірниках наукових праць і матеріалах наукових конференцій та публікації в періодичних виданнях. У покажчику представлено матеріали про життєвий шлях та педагогічну і громадську діяльність П. І. Шевченка. Покажчик адресовано освітянам, фахівцям у галузі педагогічної науки, студентам і всім, кого цікавлять проблеми історії освіти, проблеми виховання та навчання.

Покажчик присвячено Павлу Івановичу Шевченку, професору, кандидату педагогічних наук, заслуженому учителю України, ректору (1979-2000 рр.) Криворізького державного педагогічного інституту/університету. У покажчику подано бібліографію публікацій П. І. Шевченка. Це – книги, статті в збірниках наукових праць і матеріалах наукових конференцій та публікації в періодичних виданнях. У покажчику представлено матеріали про життєвий шлях та педагогічну і громадську діяльність П. І. Шевченка. Покажчик адресовано освітянам, фахівцям у галузі педагогічної науки, студентам і всім, кого цікавлять проблеми історії освіти, проблеми виховання та навчання.

В роботі досліджували зайнятість у трудовій діяльності першокурсників, які навчаються за різними спеціальностями. Встановлено, що у трудовій діяльності в позанавчальний час зайнята переважна більшість майбутніх вчителів фізичної культури (81%), із них 58% − у сфері фізичної культури і спорту. Виявлено, що показники зайнятості в трудовій діяльності студентів інших педагогічних і непедагогічних спеціальностей є значно меншими.