Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Діяльність наукова.
Статті в журналах з теми "Діяльність наукова"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-50 статей у журналах для дослідження на тему "Діяльність наукова".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Буяшенко, Вікторія. "УНІВЕРСИТЕТСЬКА НАУКА СЬОГОДЕННЯ: КІЛЬКІСТЬ ЧИ ЯКІСТЬ". Вісник Академії праці, соціальних відносин і туризму, № 1 (8 травня 2019): 7–12. http://dx.doi.org/10.33287/11191.
Повний текст джерелаАнотація:
Закон «Про наукову і науково-технічну діяльність» [1], ухвалений 2015 р., вважається вихідним пунктом початку реформ науки в нашій країні. У пункті 12 статті 1 виразно визначено, що наукова діяльність – це «інтелектуальна творча діяльність, спрямована на одержання нових знань та (або) пошук шляхів їх застосування, основними видами якої є фундаментальні та прикладні наукові дослідження», а в пункті 22 цієї ж статті стверджується, що науковий результат – це «нове наукове знання, одержане в процесі фундаментальних або прикладних наукових досліджень та зафіксоване на носіях інформації». Семантичною єдністю цих двох словосполучень є елемент новизни, саме він утворює сутнісний зміст як наукової діяльності, так і наукового результату.
2
Романченко, Ігор. "ЦЕНТРАЛЬНИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ НА ЧОЛІ ВОЄННОЇ НАУКИ: ОСНОВНІ ЗДОБУТКИ ПЕРІОДУ 2014–2021 РОКІВ". Воєнно-історичний вісник 42, № 4 (25 травня 2022): 20–33. http://dx.doi.org/10.33099/2707-1383-2021-42-4-20-33.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто історію створення, 30-річного функціонування та наукових здобутків Центрального науково-дослідного інституту Збройних Сил України — провідної науково-дослідної установи Збройних Сил України.
Висвітлено основні підсумки наукової діяльності інституту з 1992 року, більш докладно — від початку військової агресії РФ у 2014 році і понині щодо:
розроблення та впровадження доктринальних документів Збройних Сил;
воєнної безпеки держави, оборонного планування;
визначення та обґрунтування потреб Збройних Сил України, розподіл та використання державних коштів;
уточнення цілей та засад державної політики у сферах національної безпеки і оборони;
ролі територіальної оборони та руху опору в системі застосування сил оборони України;
пріоритетних напрямів розвитку ОВТ Збройних Сил України;
єдиної структури системи керівництва обороною держави і управління військами та створення ЄАСУ;
розвитку системи логістичного забезпечення та покращення обліку військового майна;
комплексу математичних моделей операцій з обґрунтування задумів та планів у галузях будівництва, застосування та забезпечення ЗС України тощо.
Висвітлено наукові школи та провідних науковців інституту.
Ключові слова: Центральний науково-дослідний інститут Збройних Сил України, напрями досліджень, наукова діяльність, наукове супроводження, впровадження результатів досліджень, наукові здобутки, висококваліфіковані науковці.
3
Солдатова, Г. В. "Діяльність академіка Є. П. Вотчала (1864–1937): історичні та історіографічні джерела". Studies in history and philosophy of science and technology 30, № 1 (1 червня 2021): 86–95. http://dx.doi.org/10.15421/272109.
Повний текст джерелаАнотація:
Здійснено аналіз та систематизацію історичних праць, що стосуються етапів біографії, науково-організаційної та педагогічної діяльності видатного ботаніка та фізіолога рослин, академіка Євгена Пилиповича Вотчала (1864–1937). Метою даного дослідження є аналіз історіографії проблеми та визначення стану реконструкції наукової біографії академіка ВУАН Євгена Пилиповича Вотчала. Методологічну основу публікації склали загальнонаукові, міждисциплінарні та спеціально-історичні методи дослідження: аналіз, синтез, класифікація, типологізація, проблемно-хронологічний, порівняльно-історичний, а також історіографічний та джерелознавчий аналіз. У порівняльно-історичному аспекті проаналізовано наукову літературу, яку умовно поділено на основні історіографічні періоди. Окрім цього, в усіх періодах диференційовано групи за предметно-тематичним принципом. Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше проведено комплексний історіографічний аналіз за темою дослідження. Огляд літературних джерел свідчить про відсутність в науковій літературі історичних досліджень, які б систематизовано і всебічно аналізували науковий доробок Є. П. Вотчала в контексті історичного розвитку фізіології рослин в Україні.
4
Таран, Лариса, Дар’я Окунь та Тетяна Гриньова. "Діяльність державного інституту фізичної культури України та українського науково- дослідного інституту фізичної культури у 30-40-х роках XX століття". Слобожанський науково-спортивний вісник 5, № 85 (25 жовтня 2021): 63–68. http://dx.doi.org/10.15391/snsv.2021-5.009.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета: узагальнити інформацію про діяльність Державного інституту фізичної культури України та Українського науково-дослідного інституту фізичної культури щодо розвитку освіти та науки у сфері фізичної культури і спорту в Українській соціалістичній радянській республіці. Матеріал і методи: матеріалом дослідження була наукова література, де подається інформація стосовно питання, яке вивчається. Методи дослідження: аналіз і узагальнення даних наукової літератури, історико-системний, логічний, проблемно-пошуковий. Результати: визначено, що ДІФКУ розпочав свою діяльність у складних умовах формування державності республіки. Навчальний заклад займався підготовкою викладачів-тренерів, викладачів-методистів з фізичного виховання для навчальних закладів, організаційно-методичних працівників. Серед викладачів інституту були досвідчені спеціалісти-практики, які сприяли розвитку спорту вищих досягнень та спортивної науки. З`ясовано, що УНДІФК було створено на базі науково-дослідної кафедри Центрального будинку фізичної культури у Харкові. У структурі дослідного інституту було запроваджено п`ять функціональних підрозділів та випускались збірники наукових робіт. Висновки: Державний інститут фізичної культури України вніс значний вклад у розвиток вітчизняної системи фізичного виховання завдяки наявності спеціалістів-практиків, досвідченого професорсько-викладацького складу; підготовки кваліфікованих фахівців, спортсменів високого класу. Діяльність Українського науково-дослідного інституту фізичної культури була вагомою для республіки. Саме у 30-ті роки XX століття було закладено підґрунтя для подальшого розвитку вітчизняної спортивної науки. Ключові слова: інститут фізичної культури, науково-дослідний інститут фізичної культури, спортивна освіта, спортивна наука.
5
Станіслав, Ольга, та Дмитро Бритвін. "РОЗВИТОК ОРФОГРАФІКИ, ГРАФОСТИЛІСТИКИ І ФРАНКОФОНІЇ В УКРАЇНІ". Актуальні питання іноземної філології, № 13 (22 червня 2021): 147–51. http://dx.doi.org/10.32782/2410-0927-2020-13-24.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті йдеться про справжнього інтелектуала, відомого українського вченого-романіста, талановитого викладача, завідувача кафедри романської філології інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доктора філологічних наук, професора, заслуженого працівника освіти України Крючкова Георгія Георгійовича. Понад пів століття Крючков Г. Г. удало поєднує викладацьку, наукову, просвітницьку та громадську діяльність. Професор благородно служить філології на ниві освіти, науки й культури, популяризує французьку мову та франкофонні цінності в Україні. Під керівництвом професора Крючкова Г. Г. захищена не одна кандидатська й докторська дисертації. Його знають і поважають у наукових колах України та за кордоном. Публікації професора часто цитуються, а його думки й ідеї надихають учених на нові наукові звершення та здобутки. Результати досліджень автора привернули увагу французьких, швейцарських, німецьких, нідерландських дослідників, які запропонували розпочати співпрацю з іноземними університетами. У своїй викладацькій діяльності Георгій Георгійович завжди приділяв багато уваги методиці викладання іноземних мов. Він був прихильником побудови підручників на комунікативній основі із застосуванням нових методів навчання іноземних мов і розробив власний системно-комунікативний підхід із подальшою іншомовною діяльністю. Крючков Георгій Георгійович постійно перебуває в науковому пошуку, бере участь у наукових конференціях, симпозіумах, круглих столах, колоквіумах, які проводяться в Україні та на теренах інших держав. Він започатковує все нові й нові науково-практичні й творчі проєкти, ініціює проведення франкофонних заходів різних рівнів. Георгій Георгійович – утілення образу справжнього науковця, викладача з великої літери, людини з активною суспільною позицією. Усі, кому поталанило з ним працювати, навчатися, спілкуватися тощо, поважають і цінують його за такі особистісні якості, як порядність та чесність, доброзичливість і тактовність, щирість та доброта. Наукова, педагогічна й громадська діяльність Крючкова Г. Г. відзначені нашою державою й Францією численними нагородами та подяками. На сьогодні Георгій Георгійович Крючков є одним із провідних українських романістів, який виховав декілька поколінь філологів і зробив значний внесок у вітчизняну гуманітаристику
6
ЛЕВЧЕНКО, Наталія. "МОЛОДІЖНИЙ ЦЕНТР «START»: ІЗ ДОСВІДУ УМАНСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ ПАВЛА ТИЧИНИ". Humanitas, № 4 (25 листопада 2021): 22–30. http://dx.doi.org/10.32782/humanitas/2021.4.4.
Повний текст джерелаАнотація:
Молодіжні центри і простори є основними партнерами органів місцевої влади в реалізації молодіжної полі- тики, оскільки їх діяльність спрямована на посилення роботи державних структур і створення умов для зміс- товного проведення дозвілля, навчання й самореалізації молоді. Мета роботи – проаналізувати діяльність Моло- діжного центру «START» Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини та визначити перспективи його подальшого розвитку. Методологія роботи ґрунтується на загальнонаукових методах (спо- стереження за практичною діяльністю Молодіжного центру «START» в умовах закладу вищої освіти; аналіз, порівняння та узагальнення наукових джерел із досліджуваної проблеми, звітів, планів, напрямів діяльності цен- тру; опитування членів центру). Наукова новизна роботи полягає в тому, що в дослідженні вперше виокремлено тенденції розвитку молодіжного центру як інноваційної структури молодіжної роботи в умовах закладу вищої освіти; охарактеризовано напрями діяльності Молодіжного центру «START»; проаналізовано наукові джерела щодо проблематики молодіжних цен- трів України; розкрито діяльність молодіжного центру за останні 3 роки (2019–2021 рр.) за такими напрямами, як навчально-науковий, дозвіллєвий, інформаційно-консультаційний, проєктний, профорієнтаційний, менторський. Молодіжний центр «START» є дієвим інструментом та засобом реалізації можливостей для розвитку моло- дих людей, їх автономії, організації здорового й безпечного дозвілля та відпочинку, залучення до неформальної освіти, що сприяє розвитку компетенцій; посередником у процесі взаємодії з владою й громадою.
7
Янчура, Д. "ОНОМАСТИЧНИЙ ОСЕРЕДОК МИХАЙЛА ТОРЧИНСЬКОГО". Лінгвістичні дослідження, № 52 (2020): 39–50. http://dx.doi.org/10.34142/23127546.2020.52.05.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті описано особливості дослідницької й освітньої діяльності українського ономаста Михайла Миколайовича Торчинського як засновника самостійного ономастичного центру, окремої української ономастичної школи. Проаналізовано навчально-виховну діяльність ученого й колективу його підопічних, схарактеризовано його методологічні засади, спроєктовані на дослідження пропріальної лексики, визначено перспективу розвитку ономастичних досліджень, що простежується в межах зазначеного осередка. Дослідження скорельовано з основними критеріями, що визначають статус наукової школи. Аналіз науково-виховної діяльності М. Торчинського і його вихованців дав змогу дійти висновку, що М. Торчинський заснував потужний ономастичний осередок, який формує його наукову школу, що активно розвивається. Ключові слова: ономастичний осередок, наукова школа, українські ономастичні школи, Михайло Торчинський, Хмельницький національний університет.
8
Рябовол, Л. Т. "Наукова діяльність студентів-правників як науково-методична проблема". Вісник Запорізького національного університету. Педагогічні науки, № 1 (32) (2019): 77–82.
Знайти повний текст джерела
9
Іотковська, Марина. "МЕНТОРСЬКИЙ СУПРОВІД І РОЛЬ ОЧІЛЬНИКІВ КАФЕДР ДОШКІЛЬНОЇ ПЕДАГОГІКИ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ (1991 – 2010 РР.)". ОСВІТА ДОРОСЛИХ: ТЕОРІЯ, ДОСВІД, ПЕРСПЕКТИВИ 1, № 19 (10 червня 2021): 159–70. http://dx.doi.org/10.35387/od.1(19).2021.159-170.
Повний текст джерелаАнотація:
В оглядовій статті досліджуються питання організації та досвіду наукової діяльності кафедр дошкільної педагогіки в закладах вищої педагогічної освіти України. Проаналізовано стан професійної діяльності колективу та очільників кафедр дошкільної ланки закладів вищої педагогічної освіти. Висвітлено наукові доробки в рамках окресленої проблеми та схарактеризовано еволюцію наукової думки. Акцентовано увагу на тих питаннях, які залишилися поза увагою вітчизняних дослідників на науковців сьогодення. Наголошено, що в науково-педагогічній літературі висвітлено окремі аспекти становлення й розвитку кафедр дошкільної педагогіки у структурі закладів вищої педагогічної освіти. Зазначено, що відсутність об’єктивної інтерпретації специфіки становлення й розвитку кафедр дошкільної освіти в системі вищої освіти України не дозволяє відтворити цілісну картину щодо особливостей їх розвитку, що спонукає до здійснення більш детального історико-педагогічного дослідження з метою вивчення науково-педагогічного досвіду із подальшим упровадженням його конструктивних ідей, що мають прогностичне значення. Зауважено, що за останні десятиріччя українська історико-педагогічна наука, зокрема дошкільна, переживає складні, суперечливі трансформації: відбуваються переосмислення наукових парадигм, а отже, й пошуку нових теоретико-методологічних орієнтирів. Акцентовано увагу на тому, що зростає потреба в оновленні змісту та напрямів наукової діяльності кафедр дошкільної педагогіки, що зафіксовано у відповідних законодавчих документах. Наголошено, що розвиток історико-педагогічної науки має практико орієнтовану спрямованість на очільника, тобто лідера, діяльність якого відповідає завданням удосконалення системи вищої освіти та дошкільного виховання у питаннях, окреслених в Законах України «Про освіту», «Про вищу освіту», Національній стратегії розвитку освіти в Україні на період до 2021 року.
Ключові слова: кафедра дошкільної педагогіки; завідувач кафедри, наукова думка; історико-педагогічний аналіз; науково-дослідницький потенціал, заклад вищої освіти.
10
Древніцький, Ю. Р. "Наукова діяльність Володимира Старосольського". Збірник наукових праць Науково-дослідного інституту українознавства 19 (2008): 138–50.
Знайти повний текст джерела
11
В. В. Юсупов, А. О. Антощук. "КРИМІНАЛІСТИЧНА НАУКОВА ШКОЛА ПРОФЕСОРА А. В. ІЩЕНКА". Криміналістичний вісник 31, № 1 (27 січня 2020): 96–104. http://dx.doi.org/10.37025/1992-4437/2019-31-1-96.
Повний текст джерелаАнотація:
Висвітлено життєвий шлях і творчу діяльність доктора юридичних наук, професора, заслуженого юриста України, академіка Міжнародної слов’янської академії наук, полковника міліції у відставці Андрія Володимировича Іщенка (24.08.1951–26.04.2019) – знаного і шанованого в наукових колах українського вченого, засновника наукової школи, дослідника історії та сучасності світової криміналістики, талановитого педагога, управлінця, криміналіста.Ключові слова: А. В. Іщенко; криміналістика; судова експертиза; історія криміналістики; криміналістичне забезпечення; учений-криміналіст; криміналістична наукова школа.
12
Holovkova, M. М., та Yu I. Yermak. "ОРГАНІЗАЦІЯ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ". Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki 2, № 1 (8 вересня 2021): 117–23. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2021-1-2-18.
Повний текст джерелаАнотація:
На підставі аналізу науково-педагогічних джерел із теми дослідження доведено, що науково-дослідницька діяльність майбутніх фахівців є невід’ємним елементом у системі вищої педагогічної освіти, важливим складником освітнього процесу та засобом формування професіоналізму майбутніх педагогів. У статті висвітлюються особливості організації науково-дослідницької діяльності здобувачів вищої освіти. Дано більш розгорнуте визначення поняття «науково-дослідницька діяльність студентів». Окреслено мету та головні завдання науково-дослідницької діяльності. Здійснений науковий пошук дав змогу виявити основні принципи реалізації науково-дослідницької діяльності в закладі вищої освіти на рівні студента: самостійності, опори на попередній досвід, ініціативності, усвідомленості, гласності, керованості. Аналіз літератури дав змогу виділити форми науково-дослідницької роботи студентів, які умовно поділяють на дві основні групи: ті, що є складовою частиною освітнього процесу, й ті, що виконуються в поза навчальний час. Установлено, що наукове дослідження слід розглядати як процес, що складається з чітких послідовних дій, під час якого заздалегідь виконані дії є необхідною умовою для виконання наступних, а також окреслено основні етапи педагогічного дослідження. Надано характеристику етапам науково-дослідницької діяльності залежно від рівня сформованості знань здобувачів вищої освіти, що проводиться під час навчання, та умовам, які можуть наповнити новим змістом науково-дослідницьку діяльність студентів, урізноманітнити її форми, сформувати стійкий інтерес до наукових досліджень. Доведено, що успішне виконання здобувачам вищої освіти науково-дослідницької роботи буде ефективним за дотримання таких умов, як: активна участь студентів у дослідницькій діяльності протягом усього періоду навчання; поступове ускладнення завдань з орієнтацією студента за напрямом його спеціальності; забезпечення взаємодії в науковій роботі студентів усіх курсів; тісний зв’язок наукової роботи з навчальною і науковою діяльністю кафедри.
13
Миронюк, Наталія Миколаївна. "Становлення мистецько-педагогічної школи кафедри хореографії Київського інституту культури імені О. Є. Корнійчука". Танцювальні студії 4, № 2 (29 грудня 2021): 108–16. http://dx.doi.org/10.31866/2616-7646.4.2.2021.249281.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета статті – проаналізувати процес становлення мистецько-педагогічної школи кафедри хореографії КДІК ім. О. Є. Корнійчука. Методологія. Систематизація інформації, розгляд подій у хронологічній послідовності, екстраполяція змісту поняття «наукова школа» в художньо-педагогічну галузь дозволили здійснити науково об’єктивне дослідження. Наукова новизна. Вперше проаналізовано створення кафедри хореографії Київського державного інституту культури імені О. Є. Корнійчука в аспекті становлення художньо-педагогічної школи. Висновки. Створення першої в УРСР кафедри хореографії у Київському державному інституті культури імені О. Є. Корнійчука стало одночасно фундаментом для мистецько-педагогічної школи, лідер якої К. Василенко об’єднав однодумців, що дотримувалися прогресивних принципів єдиної творчої команди, здатної до критики та самокритики, паритетних стосунків керівника-лідера та членів команди. Серед першого складу кафедри, що стояв біля витоків мистецько-педагогічної школи, – А. Гуменюк, Г. Березова, В. Володько, В. Пасютинська, Ф. Баклан та ін. Специфіка такої школи полягає в синтезуванні педагогічної, мистецької та наукової діяльності. Постановочна творчість педагогів та студентів, виконавська діяльність студентів в інституті та поза ним, участь у різних мистецьких заходах дозволяє розглядати діяльність кафедри хореографії не лише як навчально-тренувальну практику, а як внесок у розвиток хореографічного мистецтва. Основним напрямом діяльності мистецько-педагогічної школи було обрано розвиток народно-сценічної хореографії, формування методичних основ українського танцю як самостійної навчальної дисципліни, що привело до збагачення репертуару студентського колективу на кафедрі українськими народно-сценічними танцями та поширення цієї тенденції у практичній діяльності випускників. Цей аспект творчого розвитку кафедри є доволі перспективним для подальших наукових розвідок.
14
Балишев, М. "Наукова біографія українського астрофізика Мстислава Сергійовича Саврона (1902–1943)". Studies in history and philosophy of science and technology 29, № 1 (4 лютого 2021): 44–53. http://dx.doi.org/10.15421/272006.
Повний текст джерелаАнотація:
Досліджено життя і творчість вітчизняного астронома М. С. Саврона, фахівця в галузі зоряної астрономії. Проаналізовано наукову діяльність вченого, сфокусовану на вивченні Сонця, великих позагалактичних об’єктів, малих планет, фотометричних дослідженнях нових зір та всебічних дослідженнях змінних зір, спостереженнях сонячних і місячних затемнень; регулярних спостереженнях прозорості земної атмосфери та дослідженнях довгоперіодичних комет. Основні віхи наукової біографії М. С. Саврона реконструйовані на тлі процесу становлення і розвитку Харківської астрономічної обсерваторії у 20–30-ті роки ХХ ст. Розглянуто адміністративно-педагогічну діяльність вченого в Харківському державному університеті імені О. М. Горького, Харківському державному педагогічному інституті імені Г. С. Сковороди, інших установах. Висвітлено участь М. С. Саврона в організації Ради наук у Харкові та його роботу в Науково-технічній управі під час німецької окупації міста у 1941–1943 рр. Публікація ґрунтується на документах державних та відомчих архівів.
15
Довжук, Ігор. "ІСТОРИК ОЛЕКСАНДР ГРУШЕВСЬКИЙ: ШТРИХИ ДО ПОРТРЕТУ". Society. Document. Communication, № 8 (6 лютого 2020): 120–33. http://dx.doi.org/10.31470/2518-7600-2019-8-120-133.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглядаються окремі аспекти наукової діяльності Олександра Сергійовича Грушевського, зокрема, його науково-організаційна і педагогічна робота, а також здобутки в галузі архівознавства, історії України, етнографії.
Зазначено, що Олександр Грушевський першим порушив питання про необхідність проведення архівної реформи і зробив перші кроки до розроблення такого проекту. Згідно з цими планами, загальне керівництво, координацію теоретичних досліджень і практичних робіт у галузі архівної справи мав здійснювати бібліотечно-архівний відділ Народного міністерства освіти УНР, яким керував Олександр Сергійович. При цьому відділі створювалися археографічна комісія для розроблення теоретичних проблем архівознавства, наукова бібліотека, редакція спеціалізованого часопису «Пам’ятки». Учений заклав основи загальної архівної реформи в Україні (1918 р.), що передбачали створення Національного архіву Української держави в Києві та губернських архівів і комісій на місцях.
Вражає не тільки науково-організаційна та педагогічна діяльність Олександра Грушевського. Він є автором понад 100 наукових праць, присвячених історії України, історіографії, етнографії, історії літератури.
Науково-організаційна й педагогічна діяльність Олександра Грушевського була припинена в серпні 1933 р. – його звільнено зі всіх посад у ВУАН. 9 серпня 1938 р. він був заарештований. За участь в антирадянській націоналістичній організації О. Грушевському визначили міру покарання – п'ять років заслання.
Олександр Сергійович Грушевський, як і його брат Михайло Сергійович, також значною мірою прислужився українській науці, у тому числі в таких галузях як: історія України, етнографія, археографія, архівознавство.
16
Омельчук, Олеся. "Сцієнтизм як складова пролетарської літературної концепції (на матеріалі творчості Валер’яна Поліщука)". Sultanivski Chytannia, № 9 (1 травня 2020): 70–82. http://dx.doi.org/10.15330/sch.2020.9.70-82.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета – показати вплив науково-природничих ідей та наукових напрямів (наукова організація праці, психотехніка, гемотрансфузія) на розвиток української пролетарської культурної концепції та на літературну діяльність Валер’яна Поліщука. Дослідницька методика: основні принципи академічного історико-літературного підходу. Результати дослідження. У першій половині 1920-х років ідея політичної, культурної та наукової революції були скеровані до єдиної цілі, яка полягала у формуванні нового суспільства пролетарського типу. Сцієнтизм став важливою складовою багатьох мистецьких теорій та практик, набуваючи у різних авторів різних інтерпретацій. Для Поліщука сцієнтизм був засобом пізнання, органічним елементом світогляду, тематичним орієнтиром і смисловим принципом у різножанрових літературних практиках. Власний психофізіологічний стан стає у письменника об’єктом рефлексії та інтегрується у художній текст. Наукова новизна. Вперше в українському літературознавстві враховано, проаналізовано та проілюстровано вплив теорій і практик природничих наук на український літературний процес 1920-х років загалом і на творчість В. Поліщука зокрема. Практичне значення. Стаття розширює розуміння основних тенденцій історико-літературного процесу 1920-х років в Україні та накреслює перспективу для наступних його досліджень в аспекті впливу природничих наук на письменницький світогляд, естетику і художню практику.
17
Kushynska, M. Ye, O. Ya Chupashko та Z. D. Vorobets. "НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ ПРОФЕСОРА О. І. ЖУРБІНА – ЗАВІДУВАЧА КАФЕДРИ МЕДИЧНОЇ БІОЛОГІЇ (1949–1970)". Медична освіта, № 1 (8 травня 2019): 169–71. http://dx.doi.org/10.11603/me.2414-5998.2019.1.10102.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета роботи – ретроспективне дослідження життєвого шляху та основних напрямків наукової діяльності завідувача кафедри медичної біології Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького (1949–1970) професора Олексія Івановича Журбіна.
Основна частина. Висвітлено сторінки біографії, простежено становлення О. І. Журбіна як науковця, показано основні напрямки наукових досліджень у галузі ботаніки і паразитології. Зокрема, акцент зроблено на його дослідженнях з йодування рослинних продуктів харчування з метою профілактики та лікування ендемічного зоба та атеросклерозу, що не втратили актуальності дотепер. Проаналізовано наукові роботи професора О. І. Журбіна щодо виведення і розмноження нових гібридів тополь, для озеленення міст та екології видового складу синантропних мух і комарів Львівської області та Українського Полісся, їх епідеміологічне значення в поширенні гельмінтозів та інших захворювань людини. Наголошено, що науковою школою професора О. І. Журбіна були випробувані і запропоновані санепідемстанціям нові інсектициди для боротьби з мухами, комарами і клопами.
Висновок. Дане наукове повідомлення на основі аналізу архівних матеріалів працівниками кафедри медичної біології, паразитології та генетики дозволило висвітлити сторінки наукової біографії завідувача кафедри медичної біології професора О. І. Журбіна, проаналізувати його наукову спадщину, що стосувалась актуальних проблем ботаніки і паразитології.
18
Радкевич, Валентина. "НАУКОВА ПЛАТФОРМА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯКОСТІ ПРОФЕСІЙНОЇ (ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ) ОСВІТИ". Professional Pedagogics 1, № 22 (28 липня 2021): 104–13. http://dx.doi.org/10.32835/2707-3092.2021.22.104-113.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність дослідження визначається викликами постіндустріального суспільства щодо забезпечення якості професійної (професійно-технічної) освіти (далі – П(ПТ)О).
Мета: охарактеризувати місію і завдання науково-методичного супроводу забезпечення якості П(ПТ)О в умовах її модернізації.
Методи: теоретичний аналіз освітнього законодавства України в галузі П(ПТ)О, наукових джерел, освітньо-професійних та освітньо-наукових програм з підготовки здобувачів вищої освіти – для визначення основних напрямів і способів приведення якості професійної освіти у відповідність з техніко-технологічними та соціально-економічними викликами постіндустріального суспільства.
Результати: виокремлено два основні вектори формування наукової проблеми забезпечення якості професійної освіти – зосередженість освітнього менеджменту на результатах освіти та умовах, необхідних для їх отримання; визначено основні завдання щодо забезпечення якості професійної освіти та необхідні для їх реалізації умови; обґрунтовано роль наукових установ у підвищенні ефективності закладів П(ПТ)О щодо забезпечення якості їхньої освітньої й управлінської діяльності та формування внутрішньої системи забезпечення якості освіти.
Висновки: визначено основні завдання вітчизняної професійної освіти щодо забезпечення її якості (створення ефективного освітнього середовища, підвищення кваліфікації педагогів; удосконалення освітнього менеджменту закладів П(ПТ)О; розроблення ефективної системи внутрішнього забезпечення якості освіти); показано, що важливою умовою ефективного вирішення визначених завдань є якісний науково-методичний супровід діяльності закладів П(ПТ)О, охарактеризовано його місію (підготовка фахівців нової якості, готових ефективно й успішно працювати в динамічних умовах постіндустріального суспільства) та завдання (популяризація наукових досягнень; поширення передового науково-педагогічного досвіду, підготовка педагогічних і науково-педагогічних кадрів для системи професійної освіти; здійснення наукового керівництва інноваційною освітньою діяльністю закладів П(ПТ)О; проведення інформаційно-аналітичної, експертної, консультативної і дорадчої діяльності для забезпечення впливу на освітню політику держави та практичну діяльність освітніх установ у питаннях забезпечення якості освіти).
19
Верников, М. "Життя і наукова діяльність Степана Балея". Філософська думка, № 5 (2001): 74–89.
Знайти повний текст джерела
20
Верников, М. "Життя і наукова діяльність Степана Балея". Філософська думка, № 5 (2001): 74–89.
Знайти повний текст джерела
21
Верников, М. "Життя і наукова діяльність Степана Балея". Філософська думка, № 5 (2001): 74–89.
Знайти повний текст джерела
22
Ластовський, В. В. "Наукова і громадська діяльність Павла Житецького". Лаврський альманах, Вип. 22 (2008): 192–93.
Знайти повний текст джерела
23
Гутник, Ірина Миколаївна. "ПЕДАГОГІЧНА ТВОРЧІСТЬ ОЛЕКСАНДРА КОЛОСКА У ЦАРИНІ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ НАРОДНОГО ХОРЕОГРАФІЧНОГО МИСТЕЦТВА". Вісник КНУКіМ. Серія «Мистецтвознавство», № 44 (25 червня 2021): 164–70. http://dx.doi.org/10.31866/2410-1176.44.2021.235409.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета статті – висвітлення педагогічної діяльності О. П. Колоска та виявлення її впливу на розвиток українського народно-сценічного танцю і хореографічної культури України в цілому. Методологія дослідження. Для досягнення мети використовувались загальнонаукові методи теоретичного та емпіричного рівнів: аналіз та узагальнення науково- теоретичних основ дослідження, логічний метод, метод інтерв’ю. Висновки щодо особливостей педагогічної діяльності О. П. Колоска зроблено на основі аналізу наукових джерел, педагогічних, методичних і творчих доробків митця, власного досвіду спілкування з ним, спогадів колег і студентів. Наукова новизна. У статті вперше висвітлено педагогічну діяльність О. Колоска у мистецьких закладах вищої освіти; проаналізовано роботу педагога над створенням фахової дисципліни «Український народно-сценічний танець»; введено у науковий обіг матеріали інтерв’ю з педагогом та його студентами і колегами. Висновки. Педагогічна діяльність професора О. П. Колоска була спрямована на розвиток традицій народного танцю в гармонійному й логічному поєднанні з виразними засобами академічного мистецтва та кращими здобутками сучасної світової виконавської культури. Завдяки його зусиллям майбутні хореографи почали вивчати дисципліну «Український народно-сценічний танець», а на методичних розробках теоретика і практика народного танцю О. Колоска нині ґрунтується викладання хореографічного мистецтва в закладах вищої освіти України. Його робота зі студентами над опануванням мистецтва балетмейстера була багатогранною, по-справжньому професійною, а балетмейстерсько-режисерське мислення сягало глибинних джерел народного танцювального мистецтва. Багаторічна педагогічна діяльність Олександра Колоска була надзвичайно плідною, тож нині йому завдячують своїм високим професійним рівнем чимало виплеканих ним молодих балетмейстерів і педагогів-хореографів.
24
Лихолат, А. О. "Организация научных исследований в академическом и вузовском секторах Киева в период независимости Украины (1991-2017 годы)". Studies in history and philosophy of science and technology 28, № 2 (27 листопада 2019): 41–50. http://dx.doi.org/10.15421/271913.
Повний текст джерелаАнотація:
Аналізуєються стан і проблеми розвитку наукової сфери України на сучасному етапі, її кадровий потенціал, фінансове забезпечення та перспективи входження до європейського науково-технологічного простору в контексті євроінтеграційного курсу України. Наука покликана знайти такі рішення, які б дозволили здійснити оновлення суспільства, забезпечити перехід економіки на шлях інноваційного розвитку. Саме наука, генеруючи та поширюючи наукові знання, відкриває нові технології, альтернативні джерела енергії, що сприятиме підвищенню рівня життя і переходу на якісно новий рівень прогресу. Високий теоретичний рівень та глибина інноваційних процесів забезпечуються фундаментальними і прикладними дослідженнями. Практикою доведено, що науковий потенціал як визначальний фактор суспільного прогресу дає найкращі результати при умові збалансованої взаємодії фундаментальної науки, де здобуваються новітні наукові знання, прикладних досліджень, які збагачують знання і допомагають його практичному застосуванні, та розробок, за допомогою яких наукові знання трансформуються в новітні технології і товари. У таких умовах принципового значення набуває об’єктивна оцінка роботи окремих дослідників та інститутів у цілому. Існують різні точки зору щодо оцінювання роботи дослідників не тільки в суспільстві, але й у самому науковому середовищі. Уже впродовж тривалого часу триває дискусія щодо необхідності реформування самої НАН України. Новий закон про наукову і науково-технічну діяльність не вирішує усіх складових проблем внутрішнього устрою, взаємин наукової спільноти з суспільством та владою, бачення майбутнього української науки в цілому і НАН України зокрема. Становище вітчизняного наукового комплексу України впродовж останніх десятиліть дуже змінилося внаслідок відсутності з боку влади стратегічного бачення його ролі, затяжних економічної і політичної криз та особливо внаслідок вкрай недостатнього фінансування наукових досліджень, яке не йде в порівняння з зарубіжною практикою. Дослідники вважають дуже незадовільним ставлення до вітчизняної науки з боку держави, суспільства, ЗМІ та бізнес-структур. В Україні склалася хибна практика орієнтації на запозичення науково-технічних результатів та імпорт зарубіжної продукції замість реалізації вітчизняних наукових та науково-технічних досліджень.
25
Dmitrenko, Т., T. Derkach, A. Dmitrenko та I. Ivasco. "РОЗРОБКА MOДУЛЯ УПРАВЛІННЯ НАУКОВОЮ ТА НАУКОВО-ТЕХНІЧНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ КАФЕДРИ ДЛЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ СИСТЕМИ “ПОРТАЛ-КАФЕДРА”". Системи управління, навігації та зв’язку. Збірник наукових праць 6, № 52 (13 грудня 2018): 104–12. http://dx.doi.org/10.26906/sunz.2018.6.104.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглянуто актуальне питання побудови системи для управління навчальним закладом в цілому та науковою та науково-технічною діяльністю кафедри для інформаційної інтелектуальної системи «Портал-кафедра». Проаналізовано характерні особливості існуючих на даний час ресурсів ВНЗ України. Досліджено можливості проектування та програмної реалізації модуля управління. Визначено функції інформаційної системи, вимоги до контенту й наповнення модуля та системи керування контентом компонування сторінок. Наведено розроблену зручну структуру модуля управління науковою та науково-технічною діяльністю кафедри. Представлено розроблену архітектуру інформаційної інтелектуальної системи, обрано та обґрунтовано використання мови програмування, обрано та обґрунтовано використання системи управління базами даних, розглянуті джерела вихідних даних та варіанти початкового інформаційного наповнення системи та концепція призначення прав доступу та повноваження користувачів та адміністрування. Запропоновано модуль управління науковою та науково-технічною діяльністю кафедри для інформаційної інтелектуальної системи «Портал-кафедра», який дозволить оптимізувати процедуру ведення звітів про наукову, науково-технічну та інноваційну діяльність, знизити витрати на організацію наукової діяльності кафедри за рахунок оптимізації використання всіх ресурсів кафедри, підвищити продуктивність праці персоналу та ефективного управління наданням платних науково-дослідницьких послуг, сприятиме розвитку академічних свобод шляхом забезпечення прозорості діяльності всіх суб'єктів, задіяних в системі. Особлива увага звертається на можливості даного інтелектуального модулю серед яких можна виділити такі, як автоматичне генерування звітів про наукову, науково-технічну та інноваційну діяльність, перевірка тексту на унікальність та можливість включати систему планування дати та часу публікації наукового матеріалу заздалегідь, що дасть можливість автоматичного опублікування статті в указану дату та час.
26
Циганик, Мирослава. "НАУКОВА ДІЯЛЬНІСТЬ ЯКОВА ГОЛОВАЦЬКОГО У КОЛІ ВЧЕНИХ І ЛІТЕРАТОРІВ". Молодий вчений, № 2 (90) (26 лютого 2021): 156–60. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-2-90-30.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто місце і значення діяльності Я. Головацького у слов’янському культурному процесі XIX ст. Окреслено напрям роботи «Руської трійці» у контексті тенденцій романтизму в українській літературі та співпраці зі західнослов’янськими культурними діячами. Вказано на значимості науково-етнографічної роботи Я. Головацького для духовного пробудження українського народу. Зібрано і проаналізовано наукові контакти Я. Головацького з представником харківської школи романтиків І. Срезневським, істориком, філологом, етнографом та фольклористом М. Максимовичем, видатним етнографом і літературознавцем О. Бодянським. Закцентовано на впливі загальноросійського русифікаторського напрямку в 1850–1880 рр. на дальшу роботу Я. Головацького.
27
Прімєрова, О. К. "Життя, наукова та практична діяльність М.Х. Бунге". Статистика України, № 4 (63) (2013): 58–64.
Знайти повний текст джерела
28
Новиков, М. В. "Для чого потрібна наукова діяльність в Україні". Наука та наукознавство, № 2 (2006): 33–44.
Знайти повний текст джерела
29
Роєнко, В. І. "Матвій Іванович Яворський: життя та наукова діяльність". Вісник Дніпропетровського університету. Історія та археологія, № 6 (2006): 192–99.
Знайти повний текст джерела
30
Студенець, Н. "Марія Новицька. Життєвий шлях і наукова діяльність". Студії мистецтвознавчі, Ч. 3 (2005): 103–13.
Знайти повний текст джерела
31
Прімєрова, О. К. "Життя, наукова та практична діяльність М.Х. Бунге". Статистика України, № 4 (63) (2013): 58–64.
Знайти повний текст джерела
32
Прімєрова, О. К. "Життя, наукова та практична діяльність М.Х. Бунге". Статистика України, № 4 (63) (2013): 58–64.
Знайти повний текст джерела
33
Студенець, Н. "Марія Новицька. Життєвий шлях і наукова діяльність". Студії мистецтвознавчі, Ч. 3 (2005): 103–13.
Знайти повний текст джерела
34
Роєнко, В. І. "Матвій Іванович Яворський: життя та наукова діяльність". Вісник Дніпропетровського університету. Історія та археологія, № 6 (2006): 192–99.
Знайти повний текст джерела
35
Korzun, Olena. "СПІВРОБІТНИЦТВО НІМЕЦЬКИХ ТА УКРАЇНСЬКИХ ВЧЕНИХ ПІД ЧАС ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ ЗА МЕМУАРАМИ НІМЕЦЬКОГО БОТАНІКА, ПРОФЕСОРА ГЕНРІХА ВАЛЬТЕРА (1898–1989)". ПРОБЛЕМИ ІСТОРІЇ ГОЛОКОСТУ: Український вимір 11 (15 грудня 2019): 129–50. http://dx.doi.org/10.33124/hsuf.2019.11.05.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті за мемуарами всесвітньо відомого біолога, вченого в галузі фітогеографії Генріха Вальтера (1898–1989) «Сповідь еколога» аналізується сприйняття німецьким вченим наукового життя на окупованих українських землях часів Другої світової війни, відносини з українськими науковцями. Доля Г. Вальтера тісно пов’язана з українськими землями – він тут народився, провів перші двадцять років свого життя, а згодом повернувся під час Другої світової війни. Мемуари німецького вченого вітчизняні та зарубіжні науковці використовують як джерело для вивчення історії науки, однак поза увагою залишається дослідження його оцінки подій суспільного, наукового життя часів Другої світової війни, взаємовідносин з українськими фахівцями, які залишились на окупованих землях.
Після початку німецької воєнної експансії відбулись зміни в завданнях сільськогосподарських досліджень німецької аграрної науки. Війна надала можливість підпорядкувати всі cільськогосподарські наукові установи та насіннєві станції на східних окупованих територіях та привласнити результати їхньої наукової роботи. Одночасно вивчення та включення генетичних ресурсів та наукового потенціалу окупованих території в сільськогосподарську дослідну справу Німеччини мало слугувати «свободі харчування» для німців.
У 1942–1943 рр. українські землі стали своєрідним дослідним майданчиком для багатьох німецьких науковців. Воєнний період «за Вальтером» сприймається як низка можливостей для наукового зростання німецького науковця – освоєння нових територій, знайомство з іншими науковими школами, вченими, внесок у наукове забезпечення ефективного використання cільськогосподарського потенціалу окупованих земель. Але з іншого боку – це можливість продемонструвати своє служіння державі через практичне використання набутих наукових знань як фахівця, знавця місцевих природничих умов окупованих земель, російської мови тощо. Незважаючи на більш як сорокарічний період, що розділяє описані події з датою публікації мемуарів, автор продовжує симпатизувати нацистській політиці в багатьох питаннях.
Зображені мемуаристом картини життя українського наукового співтовариства демонструють, що українські науковці використовували різні стратегії виживання в умовах окупації. Робота в створених окупаційною владою науково-дослідних інституціях давала можливість не тільки покращити матеріально-побутові умови життя, а й продовжити науково-дослідну діяльність, давала шанс зберегти наукові колекції у воєнному лихолітті. Умови війни стимулювали також постійно змінювати критерії у сприйнятті людей за принципом «свій-чужий», незважаючи на пропаганду та нав’язані стереотипи. Однак колоніальний характер окупаційної політики створював імітацію свободи наукової думки, інтеграції українського наукового соціуму в німецький науковий простір. Науковий потенціал українських земель використовувався німецькою окупаційною владою лише для максимального освоєння в усіх вимірах захопленої території.
Ключові слова: Друга світова війна, Україна, аграрна наука, сільськогосподарська дослідна справа, окупація, картографічна експедиція, Крайовий інститут сільськогосподарської ботаніки, Г. Вальтер, Г. Махов, Ю. Клеопов.
36
Батюк, Тарас. "НАУКОВО-ПОПУЛЯРИЗАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ МИРОНА КОРДУБИ В РОКИ ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ". Problems of humanities. History, № 8/50 (28 грудня 2021): 118–32. http://dx.doi.org/10.24919/2312-2595.8/50.242266.
Повний текст джерелаАнотація:
Анотація. Мета дослідження полягає у всебічному вивченні форм та змісту науково-популяризаційної діяльності М. Кордуби в роки Першої світової війни. Методологія дослідження спирається на традиційне для історіографічних праць поєднання принципів (історизму й об’єктивності) і методів (загальнонаукових та спеціально-історичних) наукової праці. Наукова новизна статті полягає у спробі всебічної реконструкції творчості Кордуби-популяризатора в період Першої світової війни. Висновки. У підсумку визначено провідні ідеї науково-популярного дискурсу М. Кордуби. Перша – ідея українського народу як однієї з найбільших європейських етнічних спільнот, що неприхильною волею історії була поділена більш організованими сусідами. Другою, в розумінні історика, стала ідея території, котру цей народ здобув колонізаційною енергією в доісторичні часи, а потім вклав у її розвиток і захист свої таланти та мужність. Третя – ідея української соборності, зрозумілої як культурна єдність й спільність історичної долі мешканців всіх регіонів від Холмщини і до Криму. Органічним синтезом цих ідей стала максима відродження української державності, що мала підсумувати тривалу боротьбу народу за право бути господарем на власній землі. Ці ідеї, викладені в доступній формі й узасаднені значною кількістю різнопланового матеріалу (фрагменти із джерел, матеріали статистики, географічні карти), справили очікуваний М. Кордубою ефект на читачів його науково-популярних праць. Вони змушували пересічного українця замислитися над своїм місцем у тогочасних подіях, допомагаючи зрозуміти власний інтерес у протистоянні військових блоків, що полягав у здобутті національної держави. Також ці праці відіграли поважну освідомлюючу роль для європейської громадськості, що подекуди саме з них уперше пізнавала українські незалежницькі прагнення. Дієвість науково-популяризаторської праці М. Кордуби довели наступні події Визвольних змагань, коли більшість його ідей стали політичними вимогами пробудженого українства.
37
КОЗІЙ, Олександр, та Оксана ГОРБАЧИК. "ПРАЦЯ МАТВІЯ СТАХІВА У НАУКОВИХ І ОСВІТНІХ ОСЕРЕДКАХ В ЕМІГРАЦІЇ". Східноєвропейський історичний вісник, № 21 (24 грудня 2021): 188–97. http://dx.doi.org/10.24919/2519-058x.21.246914.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета дослідження полягає у з’ясуванні та характеристиці основних напрямів науково-видавничої, редакційно-публіцистичної та викладацької діяльності Матвія Стахіва повоєнного еміграційного періоду. Методологічною основою дослідження є принципи історизму та наукової об’єктивності. Принцип історизму дав змогу розглянути період науково-видавничої, редакційно-публіцистичної та викладацької діяльності М. Стахіва в динаміці, з урахуванням конкретно-історичних умов і в хронологічній послідовності. Принцип наукової об’єктивності полягає у залученні всієї сукупності фактів і уможливив цілісне, неупереджене вивчення предмета дослідження. Наукова новизна статті визначається спробою комплексного вивчення науково-видавничої, редакційно-публіцистичної та викладацької діяльності М. Стахіва повоєнного еміграційного періоду. Завдячуючи аналізу праць, доповідей та виступів вдалося розкрити його погляди на проблеми української історичної науки та українського державотворення. Висновки. У повоєнний період в еміграції у Німеччині та Сполучених Штатах Америки (США) М. Стахів розгорнув активну науково-видавничу, редакційно-публіцистичну та викладацьку діяльність. На європейському континенті він освоїв нову для себе спеціальність – викладача. Низка українських освітніх закладів Німеччини запросила його на викладацьку роботу, що дало йому змогу заробляти кошти на утримання сім’ї. Після переїзду до США він продовжив науково-видавничу та редакційно-публіцистичну працю, а також налагодив контакти із провідними членами Наукового товариства імені Шевченка (НТШ). Очолюючи американський відділ НТШ (1969 – 1973), намагався врегулювати конфлікти в українському еміграційному науковому середовищі. Серед основних напрямів науково-видавничої, редакційно-публіцистичної та викладацької діяльності М. Стахіва повоєнного еміграційного періоду слід виокремити три найважливіші: 1) праця в НТШ; 2) підготовка наукових розвідок до “Енциклопедії Українознавства” та публікація багатотомних видань з історії України; 3) викладацька робота.
38
Губеладзе, Ірина Гурамівна, Анна Володимирівна Яцишин та Аліса Сергіївна Сухіх. "РОЛЬ ЦИФРОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ФОРМУВАННІ ПОЧУТТЯ ВЛАСНОСТІ МОЛОДОГО ВЧЕНОГО". Information Technologies and Learning Tools 85, № 5 (1 листопада 2021): 304–22. http://dx.doi.org/10.33407/itlt.v85i5.4533.
Повний текст джерелаАнотація:
Застосування цифрових технологій суттєво змінило специфіку науково-дослідної діяльності. Підвищення власної цифрової компетентності є важливим для наукових і науково-педагогічних працівників, аспірантів та докторантів, оскільки саме вони здійснюють наукові дослідження і популяризують науку серед широкої громадськості. Нині цифрові технології є ефективним засобом не тільки для проведення, представлення і впровадження результатів наукових досліджень у практику, а й для формування у молодого вченого відчуття спільності з науковою спільнотою своєї установи, країни і світу загалом, почуття власності та створення власного наукового продукту. Під почуттям власності ми розуміємо суб’єктивне емоційне переживання людини щодо належності їй певних об’єктів власності, що відображає зміст та значення, яке мають для неї реальні або абстрактні, конкретні або узагальнені об’єкти власності, тобто все те, що може назвати своїм («мою установу», «моє робоче місце», «моя наукова праця», «мої матеріали»). Представлено результати емпіричного дослідження, які підтвердили позитивний взаємозв’язок між рівнем прояву почуття власності, рівнем задоволеності науковою діяльністю, психологічним благополуччям і відчуттям ефективності й потрібності власної наукової діяльності. Розроблено рекомендації для формування почуття власності серед аспірантів і молодих учених і посилення його із застосуванням цифрових технологій. Запропоновано та обґрунтовано перелік цифрових технології, що доцільно застосовувати для формування почуття власності молодих учених, зокрема сайт установи, сторінки в соціальних мережах: Facebook, Instagram, канал YouTube, е-пошта, Google Форм, Telegram, Viber, Google Meet, Zoom, Microsoft Teams та ін. Наголошено на важливості застосування цифрових технологій для формування почуття власності аспірантів і молодих учених. Визначено, що створення системи соціально-психологічного супроводу аспіранта і молодого ученого для входження в наукове середовище позитивно позначиться на рівні психологічного благополуччя молодих дослідників та на забезпеченні можливостей побудови ними успішної наукової кар’єри та підвищенні відчуття життєвої успішності.
39
Mykulanynets, Lesya. "Дослідницька діяльність Валерії Шульгіної у дискурсі наукової біографії". ART-platFORM 2, № 2 (19 листопада 2020): 350. http://dx.doi.org/10.51209/platform.2.2.2020.350-365.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою статті є розкриття особливостей дослідницької діяльності Валерії Дмитрівни Шульгіної з позиції наукової біографії, висвітлення значення вченої у розвитку національної мистецтвознавчої думки. Методологія публікації ґрунтується на застосуванні біографічного, аналітичного, історичного, системного підходів. У роботі доводиться твердження, що в епоху постмодернізму митець – інтерпретатор соціокультурних процесів. Вивчення його життєпису в дискурсі заявленої квестії сприяє залученню в сучасну гуманітаристику значного об’єму невідомих документів, архівних матеріалів, мемуарних джерел. Вони допомагають усвідомити індивідуально-психологічні риси креативної персони, зрозуміти логіку її життєвої стратегії, опанувати різноманітні виміри професійної практики, здобути конкретний досвід для вирішення сучасних онтологічних проблем.
Нині в мистецтвознавстві важливими є розвідки, що студіюють спадок визначних національних постатей, які уособлюють поступ України в європейський цивілізаційний простір. У цьому аспекті знаковою є особистість В. Шульгіної – авторки великої кількості фундаментальних праць. Вона започаткувала нові наукові напрямки, виховала плеяду талановитих учених. Вагомою є її організаційна практика, що включає проведення всеукраїнських та міжнародних конференцій, форумів, творчих зустрічей. Серйозний внесок Валерії Дмитрівни в підготовку дослідницьких кадрів через: керівництво діяльністю аспірантів та докторантів, опонування на захистах дисертацій, рецензування авторефератів, роботу в спеціалізованих учених радах тощо. Спираючись на ідеї В. Шульгіної, представники гуманітаристики активно розвивають інноваційні методи, пізнають незнані сторінки української та світової культури. Наукова біографія мисткині є свідченням яскравої філософії буття креативної неординарної жінки, що зуміла реалізувати власний багатогранний потенціал.
40
Жуков, С. А. "Наукова та науково-технічна діяльність Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка". Наукові записки Київського національного університету імені Тараса Шевченка 1 (2004): 113–22.
Знайти повний текст джерела
41
Kliuiev, Oleksander. "Improving quality of research publications: temporial imperative." Theory and Practice of Forensic Science and Criminalistics 24, no. 2 (January 30, 2022): 5–7. http://dx.doi.org/10.32353/khrife.2.2021.01.
Повний текст джерелаАнотація:
Наукова діяльність у всьому світі є рушійною силою до розвитку різних сфер людського життя. Високі стандарти до оприлюднення результатів наукових досліджень стають запорукою їх якості та новизни. З огляду на тенденцію до глобалізації науки та з метою напрацювання єдиних європейських підходів, редакційна колегія ухвалила рішення про ребрендинг журналу та в подальше видання друком статей із дотриманням світових стандартів.
42
Мороз, В. С. "Історик Мар"ян Дубецький: наукова та громадська діяльність". Наддніпрянська Україна: історичні процеси, події, постаті, Вип. 11 (2013): 85–95.
Знайти повний текст джерела
43
Довбня, В. "Освітньо-наукова діяльність Г.Ващенка на тоі суспільних процесів". Філософські обрії, Вип. 28 (2012): 202–11.
Знайти повний текст джерела
44
Корбяк, Д. В. "Викладацько–наукова та освітня діяльність митрополита Сильвестра (Сембратовича)". Гілея, Вип. 102 (№ 11) (2015): 43–48.
Знайти повний текст джерела
45
Могильний, Л. "Наукова діяльність Сергія Єфремова в 1920-х рр." Часопис української історії, Вип. 18 (2010): 54–60.
Знайти повний текст джерела
46
Омельчук, Олеся. "Клим Поліщук: матеріали до біографії". Sultanivski Chytannia, № 10 (31 травня 2021): 105–17. http://dx.doi.org/10.15330/sch.2021.10.105-117.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті подано опис низки фактів і матеріалів, що увійшли до кримінальної справи, заведеної на Клима Поліщука 1929 року. Мета статті полягає в тому, аби ввести в науковий літературознавчий обіг нові відомості про життя і діяльність письменника. У розвідці використано метод історико-біографічного коментаря. Результати. Вперше опубліковано текст скарги ув’язненого К. Поліщука, що увійшла до заведеної на нього кримінальної справи. Це дало змогу підтвердити достовірність свідчень В. Юрченка, які він опублікував про К. Поліщука на початку 1930-х років. Наукова новизна. Стаття доповнює і уточнює біографічні дані, пов’язані з життям і творчістю К. Поліщука. Практичне значення. Розвідка може стати підґрунтям для написання наукової біографії К. Поліщука та вивчення українського літературного процесу першої третини ХХ століття.
47
Струк, Н. С., та М. С. Кріп. "ПЕРЕДУМОВИ ВПРОВАДЖЕННЯ СИСТЕМИ БЮДЖЕТУВАННЯ У ДІЯЛЬНІСТЬ ВУГЛЕДОБУВНИХ ПІДПРИЄМСТВ". Підприємництво і торгівля, № 28 (5 лютого 2021): 97–102. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1256-2021-28-15.
Повний текст джерелаАнотація:
Доведено актуальність і своєчасність дослідження передумов впровадження системи бюджетування у діяльність вугледобувних підприємств. Потреба в удосконаленні системи управління вугледобувними підприємствами зумовлена відсутністю організаційно-методичного забезпечення обліку й аналізу витрат за центрами їх виникнення та нераціональним плануванням господарської діяльності. Мета – проаналізувати елементи існуючої системи планування для з’ясування передумов впровадження системи бюджетування у діяльність вугледобувних підприємств. Використані методи аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення, системного підходу уможливили систематизацію науково-прикладних напрацювань у сфері управлінського обліку діяльності вугледобувних підприємств і формулювання результатів дослідження. Емпіричною основою слугували показники діяльності вугільних шахт державного підприємства «Львіввугілля», зокрема: «Великомостівської», «Лісової», «Червоноградської», «Межирічанської», «Степової». Результати дослідження підтвердили, що діюча система планування на вугледобувних підприємствах не спроможна забезпечити достовірну оцінку факторного впливу на діяльність і вчасно виявити ризики потенційних непродуктивних втрат за центрами відповідальності. Наукова значимість публікації полягає у систематизації наукових підходів до системи бюджетування, зважаючи на найновіші дослідження українських і зарубіжних вчених у сфері управлінського обліку вугледобувних підприємств. Це дало змогу запропонувати етапи бюджетування діяльності таких підприємств, зважаючи на стратегічні пріоритети їх розвитку. Практична цінність дослідження полягає у комплексному підході до організаційної структури системи бюджетування, з урахуванням особливостей виникнення витрат у вугільній промисловості, що сприятиме чіткому розподілу відповідальності між керівниками структурних підрозділів для досягнення визначальних показників і контролю за їх динамікою. Авторами зроблені висновки, що передумовами впровадження системи бюджетування у діяльність вугледобувних підприємств є розроблення організаційних і методичних підходів до: підвищення ефективності процесів розподілу ресурсів; оптимізації витрат; контролю діяльності структурних підрозділів; оперативного отримання інформації про обсяги видобутку вугілля, розвідувальні, нарізні, гірничопідготовчі роботи.
48
Lyamets, Tetyana Yakubova, Artem. "Матеріали про Фому Аквінського (1225 або 1226–1274) у польськомовному та франкомовному фондах Відділу бібліотечних зібрань та історичних колекцій НБУВ". Multiversum. Philosophical almanac, № 7-8 (18 травня 2018): 35–49. http://dx.doi.org/10.35423/2078-8142.2015.7-8.04.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена книгознавчим та філософським аспектам вивчення спадщини Фоми Аквінського – видатного середньовічного філософа та теолога. Проаналізовано джерела польського фонду Відділу бібліотечних зібрань та історичних колекцій НБУВ, в яких розглядається різнобічна наукова діяльність Святого Фоми. З філософського погляду досліджено його роль у примиренні концептів наука та релігія, діалектика та схоластика, логіка та божественне одкровення, давньогрецька філософія та ортодоксальна католицька теологія.
49
Ryabovol, L. T. "SCIENTIFIC ACTIVITY OF STUDENTS-LAWYERS AS A SCIENTIFIC AND METHODICAL PROBLEM." Visnik Zaporiz'kogo naciohai'nogo universitetu. Pedagogicni nauki 1, no. 32 (2019): 77–82. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2019-1-32-14.
Повний текст джерела
50
Герасименко, Л. В. "ПРОБЛЕМА НАСЛІДКІВ МАСОВІЗАЦІЇ НАУКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ". Актуальні проблеми філософії та соціології, № 32 (2 лютого 2022): 19–24. http://dx.doi.org/10.32837/apfs.v0i32.1019.
Повний текст джерелаАнотація:
Герасименко Л. В., Лебединська Г. О. Проблема наслідків масовізації наукової діяльності. – Стаття. У статті аналізуються проблеми взаємозв’язку моральних норм наукової діяльності та розвитку науко- вого пізнання. У процесі ускладнення та поглиблення наукового пізнання відбувається концептуалізація образу та ідеї етичного потенціалу науки. Актуальність теми пов’язана з поширенням плагіату та боротьбою з цим явищем у науці. У статті розглядаються проблемні контури масовізації наукового знання. Масовізація науки – аксіологічний процес проникнення в наукове буття ціннісних установок та імперативів масової культури, які, стосуючись особистості вченого, проникають через нього в буття усіх її системоутворювальних граней. На- укова діяльність поступово набула сучасного вигляду та виявів, втративши спочатку властиві їй риси соціокуль- турної винятковості, неформальності, фрагментарності та езотеричності і набувши сталого статусу масової про- фесії. Виявом масовізації наукової діяльності стала її широка формалізація – використання під час написання наукових праць прийомів, що конституюють їхню «науковість» лише за суто формальними ознаками та критеріями. Написані в межах «формального» підходу роботи не відрізняються ні пізнавальною новизною, ні дослідницькою глибиною, ні справжнім розкриттям предмета вивчення, ні дійсною актуальністю та є скла- деними на завуальованій реферативно-плагіативній основі. Наступним виявом масовізації інституту науки є зниження особистісних критеріїв та якостей сучасного вченого, а також тих моральних та етичних вимог, які висуває до нього наукова спільнота та суспільство загалом. Сам спосіб життя масової цивілізації, що характеризується калейдоскопом ідентичностей, розмиває в цьому сенсі елітарний етос науки й образ ученого, який усе більше набуває рис менеджера, а не виробника знань. Автори звертають увагу на етичні підстави відпо- відальності вченого в реалізації соціальних цілей розвитку наукового пізнання.