Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Діоксиду вуглецю.
Статті в журналах з теми "Діоксиду вуглецю"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-27 статей у журналах для дослідження на тему "Діоксиду вуглецю".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Matkivskyi, S. V. "Вплив щільності сітки нагнітальних свердловин на регулювання процесу обводнення газоконденсатних покладів шляхом нагнітання діоксиду вуглецю". Мінеральні ресурси України, № 1 (15 квітня 2021): 46–50. http://dx.doi.org/10.31996/mru.2021.1.46-50.
Повний текст джерелаАнотація:
Використовуючи цифрову тривимірну модель газоконденсатного родовища, досліджено вплив щільності сітки нагнітальних свердловин на регулювання процесу обводнення родовища під час нагнітання діоксиду вуглецю в продуктивні поклади на межі початкового газоводяного контакту. Згідно з результатами моделювання встановлено, що видобуток пластової води зі збільшенням щільності сітки нагнітальних свердловин зменшується. У разі використання чотирьох нагнітальних свердловин для нагнітання діоксиду вуглецю в продуктивні поклади накопичений видобуток пластової води на кінець розробки становить 169,71 тис. м3. Зі збільшенням щільності сітки нагнітальних свердловин до 16 одиниць накопичений видобуток пластової води скорочується до 0,066 м3. Такий результат досягається завдяки повнішому охопленню діоксидом вуглецю периметра газоносності та створенню надійного штучного бар’єра між водою й природним газом, який забезпечує ефективне блокування просування пластових вод у газонасичені інтервали продуктивних горизонтів. Зниження активності водонапірної системи зумовлює стабільну експлуатацію видобувних свердловин упродовж тривалішого періоду дорозробки покладу. На основі результатів проведених розрахунків визначено максимальне значення кількості нагнітальних свердловин на момент прориву діоксиду вуглецю до видобувних свердловин, яке становить 6,41 (6) свердловин. Прогнозний ступінь вилучення природного газу для наведеного максимального значення кількості нагнітальних свердловин становить 64,05 %, а в разі розроблення покладу на виснаження – 51,72 %. Результати проведених досліджень свідчать про технологічну ефективність нагнітання діоксиду вуглецю в продуктивні поклади на межі початкового газоводяного контакту з метою зниження активності водонапірної системи та збільшення ступеня вилучення природного газу для умов конкретного покладу.
2
Matkivskyi, S. V. "Регулювання процесу обводнення газоконденсатних покладів шляхом циклічного нагнітання діоксиду вуглецю". Мінеральні ресурси України, № 3 (19 листопада 2021): 28–32. http://dx.doi.org/10.31996/mru.2021.3.28-32.
Повний текст джерелаАнотація:
Результати численних досліджень засвідчують високу ефективність регулювання процесу надходження пластової води в продуктивні поклади через нагнітання невуглеводневих газів поблизу початкового контуру газоносності. Для вдосконалення наявних технологій розробки газоконденсатних родовищ за водонапірного режиму досліджено ефективність циклічного нагнітання діоксиду вуглецю в продуктивні поклади. Розрахунки проведено для різної тривалості циклу нагнітання діоксиду вуглецю з використанням основних інструментів гідродинамічного моделювання Eclipse та Petrel компанії “Schlumberger”. За результатами розрахунків встановлено, що збільшення тривалості циклу нагнітання діоксиду вуглецю призводить до зменшення тривалості періоду розробки покладу до моменту прориву діоксиду вуглецю. Швидкий прорив невуглеводневого газу до видобувних свердловин призводить до їхнього відключення для забезпечення кондиції видобувного газу галузевим стандартам. Це також призводить до зниження технологічних показників розробки продуктивних покладів. Однак, аналізуючи результати досліджень, варто зазначити, що нагнітання діоксиду вуглецю в поклад на початковому газоводяному контакті сповільнює надходження пластової води в газонасичені горизонти. За результатами оброблення розрахункових даних оптимальне значення тривалості циклу нагнітання діоксиду вуглецю в поклад становить 7,89 місяця. Кінцевий коефіцієнт газовилучення для оптимального значення тривалості циклу нагнітання становитиме 64,14 %, а під час розробки на виснаження – 54,31 %. Результати проведених досліджень свідчать про технологічну ефективність нагнітання діоксиду вуглецю в продуктивний поклад на межі початкового газоводяного контакту для регулювання процесу надходження законтурних вод у газонасичені горизонти та збільшення кінцевого коефіцієнта вилучення газу.
3
Лавренченко, Г. К., та Б. Г. Грудка. "Підвищення термодинамічної ефективності виробництва і використання діоксиду вуглецю". Refrigeration Engineering and Technology 56, № 3-4 (11 січня 2021): 122–32. http://dx.doi.org/10.15673/ret.v56i3-4.1948.
Повний текст джерелаАнотація:
У цій статті досліджується комплекс проблем, починаючи від отримання газоподібного діоксиду вуглецю з різних джерел постачання та завершуючи аналізом характеристик вуглекислотних установок. Удосконалення вуглекислотних установок безпосередньо пов'язано з підвищенням ефективності застосовуваних в них процесів, способів і схем. Приділено увагу економічному отриманню СО2 з продуктів згорання природного газу. Пропонується заміна в абсорбційно-десорбційній установці абсорбенту МЕА на абсорбент МДЕА (метилдіетаноламін), що дозволить заощадити гріючий пар і зменшити кратність циркуляції розчину. Розглянуто два типи вуглекислотних станцій, що працюють на природному газі: традиційної технологічної побудови; і з новими схемами, в яких застосовуються процеси когенерації та тригенерації. В даний час вважається, що доцільніше виробляти один універсальний продукт – низькотемпературний рідкий діоксид вуглецю, який легко можна трансформувати в будь-який інший його вид і необхідний стан. Обґрунтовано зниження енергетичних витрат в установках традиційного типу. На їх основі можна проводити модернізацію і реконструкцію існуючих вуглекислотних станцій. Показано, що при використанні продуктів згорання від стороннього джерела, наприклад, котельні установки, вуглекислотна станція для виробництва тієї ж кількості низькотемпературного рідкого діоксиду вуглецю буде витрачати, як мінімум, на 30% менше природного газу. Включення когенераційної установки до складу вуглекислотної станції дозволить одночасно виробляти крім рідкого діоксиду вуглецю, також електроенергію і теплоту. Утилізація теплових потоків в такій вуглекислотній станції може здійснюватися в паротурбінній установці, яка генерує додатково до 40% електроенергії. Видалення кисню з димових газів і повне осушення і очищення викидного потоку з абсорбера дозволяє отримати чистий газоподібний азот як додатковий продукт. Ексергетичний ККД запропонованого енерготехнологічного комплексу досягає 40%, тобто в 10 разів перевищує його значення для традиційних вуглекислотних станцій
4
Матківський, Сергій. "ПЕРСПЕКТИВИ ВПРОВАДЖЕННЯ ВТОРИННИХ ТЕХНОЛОГІЙ РОЗРОБКИ ВИСНАЖЕНИХ НАФТОГАЗОКОНДЕНСАТНИХ РОДОВИЩ УКРАЇНИ З ВИКОРИСТАННЯМ НЕВУГЛЕВОДНЕВИХ ГАЗІВ". ГРААЛЬ НАУКИ, № 2-3 (8 квітня 2021): 258–62. http://dx.doi.org/10.36074/grail-of-science.02.04.2021.052.
Повний текст джерелаАнотація:
Використовуючи цифрову тривимірну модель Гадяцького нафтогазоконденсатного родовища проведено дослідження ефективності нагнітання діоксиду вуглецю в поклад горизонту В-16 з метою підвищення кінцевих коефіцієнтів вуглеводневилучення. Згідно результатів моделювання встановлено, що завдяки високій розчинності діоксиду вуглецю в пластових флюїдах забезпечується підвищення рухомості конденсату, що вже випав в пласті та зменшення рухомості пластової води. При нагнітанні діоксиду вуглецю в поклад горизонту В-16 забезпечується ефективне витіснення з порового простору залишкових запасів вуглеводнів. Згідно результатів розрахунків прогнозний коефіцієнт вилучення газу збільшується на 3,22 % за величиною залишкових запасів газу, а коефіцієнт вилучення конденсату при цьому зростає на 1,29 %. Зважаючи на високу технологічну ефективність вторинних технологій розробки газоконденсатних родовищ, рекомендується їх впровадження на родовищах України.
5
Matkivskyi, S. V. "Дослідження ефективності регулювання процесу обводнення газоконденсатних покладів Гадяцького родовища з використанням діоксиду вуглецю". Мінеральні ресурси України, № 2 (23 серпня 2021): 33–37. http://dx.doi.org/10.31996/mru.2021.2.33-37.
Повний текст джерелаАнотація:
Для вдосконалення наявних технологій розробки родовищ вуглеводнів в умовах прояву водонапірного режиму досліджено ефективність регулювання надходження пластових вод у продуктивні поклади внаслідок нагнітання діоксиду вуглецю. У процесі дослідження застосовано головні інструменти гідродинамічного моделювання на основі цифрової тривимірної моделі газоконденсатного родовища. За результатами проведених досліджень з’ясовано, що в разі нагнітання невуглеводневого газу в газоконденсатному покладі підтримується пластовий тиск на значно вищому рівні, порівнюючи з розробкою на виснаження. Завдяки цьому забезпечується створення додаткового гідродинамічного бар’єра в зоні нагнітання, що частково блокує рух та перешкоджає просуванню пластової води в газонасичені горизонти. На основі проведених досліджень визначено, що нагнітання діоксиду вуглецю в поклад призводить до зменшення об’ємів видобутку пластової води, порівнюючи з розробкою на виснаження. Завдяки впровадженню досліджуваної технології вторинного видобутку вуглеводнів забезпечується стабільна й безводна експлуатація видобувних свердловин упродовж тривалого періоду. За результатами аналізу головних технологічних показників розробки покладу варто зазначити, що завдяки впровадженню досліджуваної технології забезпечується додатковий видобуток газу та конденсату. Прогнозний коефіцієнт вилучення газу на момент прориву агента нагнітання до експлуатаційних свердловин збільшується на 2,95 % проти варіанта розробки покладу на виснаження за величиною залишкових запасів газу, а коефіцієнт вилучення конденсату водночас зростає на 1,24 %. На основі результатів моделювання можна стверджувати, що впровадження технології нагнітання діоксиду вуглецю мінімізує негативний вплив законтурних вод на процес видобутку вуглеводнів і забезпечує підвищення кінцевих коефіцієнтів вилучення вуглеводнів.
6
Матківський, С. В., та Л. І. Хайдарова. "ПІДВИЩЕННЯ СТУПЕНЯ ГАЗОВИЛУЧЕННЯ РОДОВИЩ ПРИРОДНИХ ГАЗІВ В УМОВАХ ПРОЯВУ ВОДОНАПІРНОГО РЕЖИМУ З ВИКОРИСТАННЯМ ДІОКСИДУ ВУГЛЕЦЮ". PRECARPATHIAN BULLETIN OF THE SHEVCHENKO SCIENTIFIC SOCIETY Number, № 16(60) (22 жовтня 2021): 86–95. http://dx.doi.org/10.31471/2304-7399-2021-16(60)-86-95.
Повний текст джерелаАнотація:
Для вдосконалення існуючих технологій розробки родовищ в умовах прояву водонапірного режиму проведено додаткові дослідження з використанням основних інструментів гідродинамічного моделювання Eclipse та Petrel компанії Schlumberger. На основі результатів проведених досліджень встановлено, що при наявності значної неоднорідності продуктивних покладів необхідно забезпечити більшу щільність сітки нагнітальних свердловин для ефективного блокування просування пластової води порівняно з розробкою однорідних покладів за таких же умов. Такий результат досліджень пояснюється випереджаючим просуванням фронту пластової води та невуглеводневого газу по найбільш високопроникних пропластках газоконденсатного покладу. За результатами проведених досліджень визначено максимальне значення кількості нагнітальних свердловин для нагнітання діоксиду вуглецю в однорідний та неоднорідний поклади з метою зниження активності водонапірної системи та забезпечення стабільної експлуатації видобувних свердловин протягом тривалішого періоду розробки продуктивних покладів. Максимальне значення кількості нагнітальних свердловин на момент прориву діоксиду вуглецю до видобувних свердловин становить 6,41 (6) свердловин для однорідного покладу та 7,74 (8) свердловин для неоднорідного покладу. Прогнозний коефіцієнт вилучення газу для наведеного максимального значення кількості нагнітальних свердловин в однорідній моделі становить 65,05 % а в неоднорідній моделі – 55,56 %. При розробці на виснаження кінцеві коефіцієнти вилучення газу для однорідної та неоднорідної моделей становлять 51,72 % та 49,44 %, відповідно. Результати досліджень свідчать про технологічну ефективність впровадження технології нагнітання діоксиду вуглецю на межі початкового газоводяного контакту з метою регулювання надходження пластових вод в газонасичені горизонти та збільшення кінцевого коефіцієнту вилучення газу за таких умов.
7
Moroz, V. V., N. M. Stasyuk та T. P. Fedonyuk. "Особливості росту, розвитку та кліматостабілізаційне значення ялинових насаджень Українських Карпат". Scientific Bulletin of UNFU 31, № 5 (25 листопада 2021): 36–41. http://dx.doi.org/10.36930/40310505.
Повний текст джерелаАнотація:
З огляду на зобов'язання, які стоять перед Україною відповідно до Паризької угоди, є нагальна потреба в обліку обсягу поглинання вуглецю й удосконаленні методичних підходів до кліматостабілізаційної здатності деревних рослин. Для цього здійснено низку наукових досліджень, які охоплювали визначення особливостей росту та приросту за діаметром ялинових лісових насаджень в Українських Карпатах за лісогосподарськими округами: Прикарпатському, Гірськокарпатському і Закарпатських рівнин і передгір'я. Під час аналізу запропоновано математичні залежності розвитку ялини європейської (Picea abies (L.) H. Karst.) за висотою, діаметром та віком дерева. За емпіричними рівняннями встановлено, що ялина європейська краще росте у Гірськокарпатському лісогосподарському окрузі. У зазначеному окрузі висота ялини вища на 7 %, ніж у Передкарпатському округу і на 16 %, ніж у Закарпатському окрузі. Також встановлено, що у Гірськокарпатському лісогосподарському окрузі діаметр ялини є більшим за Передкарпатський на 2 %, а за Закарпатський на 1 %. За допомогою пакету аналізу даних Microsoft Excel побудовано кореляційні матриці, за допомогою яких встановлено тісні взаємозв'язки між такими показниками, як вік, висота, діаметр і фітомаса окремих фракцій дерева. Здійснено регресійний і дисперсний аналізи та отримано математичні залежності, за допомогою яких встановлено біологічну продуктивність Picea abies (L.) H. Karst. в Українських Карпатах. За методиками IPCC (Intergovernmental Panelon Climate Change, 2015), П. І. Лакиди (2002), G. Matthews (1993) і І. Я. Лієпи (1980) визначено вуглецепоглинальну та киснетвірну здатність ялини європейської у віці 70 років на площі 1 га за умов Українських Карпат. Визначено, що на площі 1 га ялинові насадження найбільше поглинають вуглець – 93,9 т, і виробляють кисень – 276,8 т в окрузі Закарпатських рівнин і передгір'я. У Гірськокарпатському лісогосподарському окрузі Picea abies (L.) H. Karst поглинає 85,9 т вуглецю і виробляє 253,1 т кисню, а в Прикарпатському – 67,1 і 197,7 т відповідно. Проаналізовано викиди діоксиду вуглецю в навколишнє середовище в умовах Українських Карпат за період 2010-2020 рр. З'ясовано, що за десятирічний період середній показник викидів вуглекислого газу (СО2) становив 18,6 млн т. Визначено, що ялинові насадження в повному обсязі знижують викиди діоксиду вуглецю в середовищі. Запропоновані математичні рівняння дадуть змогу здійснювати моніторинг обсягу поглинання вуглецю і продукування кисню Picea abies (L.) H. Karst. у різних лісорослинних округах Українських Карпат.
8
Вязовик, Віталій Миколайович, Володимир Вікторович Починок та Дмитро Юрійович Шинкаренко. "КЛАСИФІКАЦІЯ ТЕХНОЛОГІЙ УТИЛІЗАЦІЇ ДІОКСИДУ ВУГЛЕЦЮ В УМОВАХ ЕКОНОМІКИ ЗАМКНУТОГО ЦИКЛУ". Вісник Черкаського державного технологічного університету, № 2 (22 червня 2021): 82–107. http://dx.doi.org/10.24025/2306-4412.2.2021.227052.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті наведено основні методи переробки вуглекислого газу в різні сполуки, окреслено їх переваги й недоліки з погляду можливості їх використання для циркуляційної економіки. Це:- звичайне термічне перетворення вуглекислого газу. У свою чергу, поділяється на розщеп-лення вуглекислого газу та перетворення СО2 у поєднанні з кореактивом, метаном, Н2 або Н2О. Перший спосіб не дуже ефективний і використовується мало. Другий дає змогу отримувати різноманітні органічні сполуки;- сонячна термохімічна конверсія – використання сонячної енергії для термохімічного перетворення. Цей метод не потребує додаткових джерел енергії і не справляє негативного впливу на навколишнє середовище;- фотохімічне перетворення. Цей метод відрізняється від сонячного перетворення тим, що він використовує енергію фотонів для здійснення реакції;- безхімічна конверсія. Таке перетворення сонячної енергії в хімічну є «природним» фотосинтезом для виробництва біопалива;- електрохімічне перетворення. Це метод, при якому електрична енергія подається для створення потенціалу між двома електродами осередку, що дає можливість перетворювати вуглекислий газ на хімічні сполуки;- плазмова технологія перетворення вуглекислого газу. Це метод, який використовує різні типи плазми. Серед розрядів як найбільших джерел плазми, що використовуються для перетворення вуглекислого газу, є діелектричний бар’єрний розряд (також званий «тихим» через «повільні» електрони), мікрохвильова піч, ковзна дуга, тління, корона, іскра та імпульс. Зазначені технології і методи утилізації СО2 можуть використовуватися залежно від по-ставленої задачі, специфіки і можливостей регіону, де планується їх використання.
9
Volchyn, I., and L. Haponych. "CARBON DIOXIDE EMISSIONS AT THE UKRAINIAN PULVERIZED-COAL THERMAL POWER PLANTS." Scientific Works of National University of Food Technologies 24, no. 6 (December 2018): 131–42. http://dx.doi.org/10.24263/2225-2924-2018-24-6-17.
Повний текст джерела
10
ТКАЧУК, В. В. "ДОСЛІДЖЕННЯ ЕКСПЛУАТАЦІЙНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ ДИЗЕЛЬНОГО ПАЛИВА З ДОДАВАННЯМ БІОДОБАВОК". Товарознавчий вісник 1, № 13 (1 серпня 2020): 244–55. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2310-5283-2020-13-21.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета. Оцінка впливу біодобавок на підвищення експлуатаційних властивостей дизельних палив.
Результати. При згоранні дизельного палива відпрацьовані гази автомобілів з дизельними двигунами містять оксиди вуглецю, сірки, азоту, сажу, вуглеводні і канцерогенні поліциклічні вуглеводні. При згорянні палива, що містить домішки сірки, утворюється переважно двоокис сірки. При утриманні зольних елементів (наприклад, металовмісні присадки) частина сірки переходить в сульфати і викидається у вигляді твердих частинок. Діоксид сірки подразнює органи дихання, бере участь в утворенні кислотних дощів, в процесах корозії, руйнує каталітичні нейтралізатори. Отже, посилення норм викидів шкідливих речовин з відпрацьованими газами двигунів внутрішнього згоряння, обмеження емісії діоксиду вуглецю, а також економія енергоносіїв нафтового походження, змушують більшість країн шукати шляхи зниження небезпеки впливу теплових двигунів на навколишнє середовище. Ці проблеми сьогодення призвели до посилення вимог щодо екологічних властивостей продукції нафтопереробної промисловості.
За результатами досліджень було встановлено, що комплекс показників якості дизельного палива нафтового походження та зразків естерів ріпакової олії дещо відрізняється від показників нафтового дизельного палива, а ряд показників екологічних властивостей є кращими, ніж показники палива нафтового походження.
У результаті встановлено, що при додаванні біокомпонентів до нафтового дизельного палива в кількості 7 % покращуються в першу чергу показники екологічних властивостей: вміст сірки, масова частка ароматичних вуглеводнів, зольність. Також збільшується цетанове число та значно покращується змащувальна здатність, що збільшує ресурс двигуна автомобіля. Окрім того, біодизельне паливо економить витрати на паливо, оскільки є дешевшим за нафтове дизельне паливо.
Наукова новизна. Встановлено вплив біодобавок: метилового естеру ріпакової олії (МЕРО) та ізопропілового естеру ріпакової олії (ІПЕРО) на експлуатаційні властивості дизельного палива.
Практична значимість. При додавання біокомпонентів до нафтового палива покращились експлуатаційні властивості, зокрема, такі показники, як цетанове число, густина та в’язкість, вміст сірки, зольність, масова частка поліциклічних ароматичних вуглеводнів.
11
Danilova, Kateryna, and Serhii Oliinichuk. "Rational methods of liquid carbon dioxide production at the enterprises of alcohol industry." Food Resources 7, no. 12 (June 25, 2019): 74–79. http://dx.doi.org/10.31073/foodresources2019-12-08.
Повний текст джерела
12
Andreieva, Valentyna, Vasyl Voitiuk, Oleksandr Kychyliuk, Mariia Shepeliuk, Anatolii Hetmanchuk та Vitalii Derkach. "Економічна оцінка Черемського болота на основі екосистемних послуг". Notes in Current Biology, № 1 (1) (13 вересня 2021): 15–24. http://dx.doi.org/10.29038/ncbio.21.1.15-24.
Повний текст джерелаАнотація:
Унікальністю Черемського природного заповідника є не тільки збереження рідкісних і типо-вих природних комплексів Українського Полісся, але й те, що його територія входить до складу водно-боло-тного угіддя міжнародного значення «Заплава р. Стоходу», яке, згідно з критеріями Рамсарської конвенції, має велику цінність. Оскільки із загальної площі Черемського природного заповідника болота займають 33,7% території, актуальним є вивчення їх екосистемного значення. Методика інтегральної вартісної оцінки екосистемних послуг базується на теорії екологічної ренти і механізмі її вираження – альтернативної вартості з урахуванням ефективності відтворення в економічній та екологічній сферах. Поелементна вартісна оцінка екосистемних послуг заснована на оцінці величини депо-нування вуглекислоти лісовими й природними болотними екологічними системами, сорбційної функції боліт, асиміляційного потенціалу лісових екологічних систем. Представлені результати апробації методики варті-сної оцінки екосистемних послуг Черемського болота у Черемському природному заповіднику. Показано, що Черемське болото забезпечує виконання екосистемних послуг на суму 3696003 грн/рік, а також сорбційну (водоочисну) функцію на суму 11560951 грн/рік та поглинання діоксиду вуглецю на суму 244048 грн/рік.
13
Klymchuk, M. M., O. M. Yemelianova, T. A. Ilina та S. A. Klymchuk. "ІННОВАЦІЙНА ПЛАТФОРМА ПАРАДИГМИ ЕНЕРГООЩАДНОГО ДЕВЕЛОПМЕНТУ: СУЧАСНІ ТРЕНДИ ТА ІМПЕРАТИВИ РЕАЛІЗАЦІЇ В УКРАЇНІ". Actual problems of regional economy development 2, № 17 (30 листопада 2021): 260–73. http://dx.doi.org/10.15330/apred.2.17.260-273.
Повний текст джерелаАнотація:
Значний рівень енергозалежності та енергомісткості будівельного комплексу України потребує розробки ефективної інтердисциплінарної концепції енергоощадного девелопменту, що надасть змогу реалізувати інвестиційно-будівельні проекти на платформі енергозбереження. Концепцію розроблено на основі синкретизму: «Environmental Economics», «Green Lease», «Urban economy», «Surveying», «Passive House».
Одним з новітніх інструментів енергоощадного девелопменту запропоновано використання Buildings Industry Transportation Electricity Scenarios (BITES), що базується на сценаріях аналізу зміни попиту та пропозиції енергоресурсів реального сектору економіки, а також оцінюванні обсягів викидів діоксиду вуглецю виробництвами.
Враховуючі сучасні тренди енергозбереження в будівельному комплексі, запропоновано імплементувати в практику управління інвестиційно-будівельних проектів поняття «енергоощадний девелопмент» та визначити його як систему реалізації комплексу заходів економічного, організаційного, технічного, технологічного, правового, екологічного та соціального характеру, спрямованих на зниження рівня витрат енергоресурсів будівлею на основі впровадження енергоефективних технологій та управлінських практик, а також поліпшення організаційно-управлінської сфери, оптимізації бізнес-процесів та взаємодії ланок всередині виробничого ланцюжка.
Запропоновано теоретичні засади інтердисциплінарної концепції енергоощадного девелопменту будівельного комплексу, де визначено параметричні характеристики та функціональні ознаки, що є основою для розробки стратегічного механізму її реалізації на всіх рівнях економічної системи з метою зниження енергозалежності нашої держави.
Результати дослідження можуть бути впроваджені на всіх рівнях економічної системи, оскільки проблематика підвищення рівня енергоефективності є актуальною. Розроблена інтердисциплінарна концепція енергоощадного девелопменту будівельного комплексу враховує специфіку розвитку ринку будівельного сектору та світові тенденції, що відображені в новітніх концепціях: «Environmental Economics», «Green Lease», «Urban economy», «Surveying», «Passive House».
14
Лавренченко, Г. К. "Використання кисню і природного газу для підвищення ефективності паротурбінних установок". Refrigeration Engineering and Technology 57, № 3 (15 жовтня 2021): 189–95. http://dx.doi.org/10.15673/ret.v57i3.2169.
Повний текст джерелаАнотація:
Паротурбінні установки становлять основу теплоенергетики. Незважаючи на їх поширеність, вони потребують вдосконалення із залученням результатів новітніх досліджень. При цьому в першу чергу фахівці повинні звертати увагу на те, що максимальна температура пари в цих установках не перевищує 550 °С через низьку корозійну стійкість і недостатню міцність трубок котельних агрегатів, що працюють при високій різниці тисків (до 25 МПа) всередині та зовні трубок. У той же час у сучасних газотурбінних установках температура робочого тіла при вході в турбіну високого тиску становить 1400-1500 °С. Цього досягають тим, що лопатки турбін, які виготовлені із жароміцної сталі, здатні витримувати температуру, що істотно перевищує максимальну межу, встановлену в даний час для паротурбінних установок. Лопатки турбін, до того ж, не схильні до впливу такої великої різниці тисків, як трубки котельних агрегатів. Для підвищення ефективності паротурбінних установок запропоновано новий спосіб підвищення температури пари перед турбіною. В його основі лежить використання кисню та природного газу. Підвищення максимальної температури циклу від 540 до 800 °С дозволяє збільшити термічний ККД на 8,1 %, а ефективність – на 6,4 %. Описується нетрадиційний спосіб підвищення максимальної температури циклу паротурбінної установки К-1200-240 до 800 °С, що дозволяє суттєво підвищити її термічний та ефективний ККД. Сутність способу полягає у змішуванні перегрітої пари, що виходить з пароперегрівача котла, з продуктами згоряння вуглеводневого палива в кисні. Таке рішення дозволяє уникнути проблеми механічної міцності і корозійної стійкості трубок пароперегрівача при високих температурах. Одним із наслідків застосування способу є отримання значної кількості чистого діоксиду вуглецю (340 т/добу в установці потужністю 1200 МВт), який можна утилізувати або поховати з метою зниження викидів в атмосферу
15
Перетяка, Сергій Миколайович. "Дослідження динаміки акумулювання вуглекислого газу в приміщеннях". Scientific Works 84, № 1 (14 грудня 2020): 79–84. http://dx.doi.org/10.15673/swonaft.v84i1.1874.
Повний текст джерелаАнотація:
В статті проаналізовано небезпека впровадження заходів підвищення енергоефективності в приміщеннях закладів освіти без урахування їх впливу на людину.
Встановлено, що певні заходи з одного боку підвищують температуру в аудиторіях, наближаючи її до комфортної, з іншого боку погіршують якість повітря, що безпосередньо впливає на організм людей, які навчаються та навчають. Тому потрібен аналіз і порівняння не тільки витрат енергії на опалення, а і їх влив на якість повітря, зокрема концентрації вуглекислого газу.
Метою роботи є пошук шляхів покращення якості повітря (безпечна концентрація вуглекислого газу) у навчальних корпусах Одеського національного морського університету (ОНМУ). Об’єктом дослідження є навчальні аудиторії ОНМУ. Предмет дослідження – концентрація діоксиду вуглецю в аудиторії.
Проаналізовано структуру комунальних видатків університеті, визначені пріоритетні напрямки, чітко визначені, що головними «флагманами» видатків є теплопостачання та електроенергія.
Розглянуто, як відмінність температури від норми та підвищена концентрація СО2 впливають на організм людини. Простежено, які норми концентрації вуглекислого газу запропоновані у розвинутих країнах світу. Встановлено, що мінімізація втрат енергії за рахунок уповільнення вентиляції приміщень суттєво погіршує якість повітря за рахунок стрімкого зростання концентрації вуглекислого газу.
Заміна старих вікон на «енергоефективні» без змін в системі вентиляції ще більш ускладнює ситуацію з якістю повітря. Проведені експериментальні дослідження динаміки накопичення СО2 під час навчального процесу. Запропоновані заходи, які спрямовані в першу чергу на забезпечення якості повітря у навчальних аудиторіях з урахуванням варіантів зменшення витрат енергії на опалення. Ці заходи припустимо поділити на організаційні або мало бюджетні та технічні, які потребують чималих коштів.
Встановлена необхідність прийняття вітчизняних норм вуглекислого газу для громадських приміщень та впровадження змін в організацію навчального процесу, що дозволить зменшити витрати на опалення і покращить доброякісність повітря.
16
Карпілов, О. Ю. "Засіб автоматизации контролю робочого середовища газотурбонагнітачів". Automation of technological and business processes 13, № 3 (5 листопада 2021): 4–8. http://dx.doi.org/10.15673/atbp.v13i3.2150.
Повний текст джерелаАнотація:
У великих морських та річкових транспортних кластерах частка забруднень повітряного середовища, що належить судновим енергетичним установкам, перебільшує 7 % від загальної кількості викидів шкідливих речовин. Екологічний збиток, викликуваний роботою теплових двигунів внутрішнього згоряння, складається як з забруднення середовища газами, що відробили, так й "температурному забрудненні" - викидах у довкілля великої кількості низькотемпературної теплоти. Надлишкова теплота ініціює різні кліматичні аномалії глобального характеру. Істотний вплив на катастрофічні процеси виявляє "парниковий ефект", що приводить до зміни характеру променистого теплообміну між земною поверхнею й шарами атмосфери внаслідок збільшення вмісту в ній діоксиду вуглецю. Рамкова конвенція ООН про зміну клімату (UN FCCC) і Кіотський протокол 1997 р. визначили державні зобов'язання для країн-учасниць відносно зниження викидів СО2 . В 1997 р. на Міжнародній конференції сторін Міжнародної конвенції по запобіганню забруднення із судів (МАРПОЛ) була прийнята Резолюція 8 по "викидах вуглекислого газу із суден", у якій Міжнародної морської організації (ІМО) у співробітництві із Секретаріатом Рамкової конвенції Організації Об'єднаних Націй про зміну клімату було запропоновано запровадити комплекс заходів щодо вивчення впливу викидів парникових газів із суден з метою встановлення кількості й відносного процентного вмісту викидів вуглекислого газу з суден. На підставі аналізу результатів досліджень, виконаних у 2007 р., визначено, що частка викидів парникових газів у міжнародному судноплавстві вже склала приблизно 2,7 % світових викидів С2. Для подальшого зниження впливу суден та кораблів на якість навколишнього середовища необхідна реорганізація енерговикористання в суднових енергетичних установках. Поставлена задача вирішується тим, що волоконно-оптичний датчик вуглекислого газу, що складається з основи, світловода, мембрани, джерела випромінювання та фотоприймача та який відрізняється тим, що світловод є револьверного типу, зафіксований у основі, з одного боку сполучається з розгалужувачем, джерелом випромінювання та фотоприймачем, зв'язаних з блоком живлення та реєстрації. З другого боку світловод на торці має віддзеркалюючий шар та сполучений з мембраною, яка є газопроникною. Внутрішні отвори світловода вкриті шаром оксиду індію-олова, а зовні світловод вкритий термокомпенсаційною оболонкою та захисним чохлом.
17
Danylyan, A. H., I. Z. Maslov та N. B. Tiron-Vorobiova. "СТВОРЕННЯ ТА ДОСЛІДЖЕННЯ НОВИХ НАУКОЄМНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ЩОДО ЗНИЖЕННЯ ШКІДЛИВИХ ВИКИДІВ У ВИПУСКНИХ ГАЗАХ СУДНОВИХ ДИЗЕЛІВ". Transport development, № 4(11) (14 січня 2022): 116–28. http://dx.doi.org/10.33082/td.2021.4-11.11.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. Бурхливий розвиток світового транспорту завдає непоправної шкоди довкіллю всього людства земної кулі. Морський і річковий транспорт робить свій внесок у питанні карбонізації до 18% від загального обсягу шкідливих викидів в атмосферу. Мета. Основна мета науково-дослідної роботи авторів статті підпорядкована зниженню шкідливих викидів в атмосферу суден морського та річкового транспорту. Використана методика розкриття мети заснована на аналітичній і практичній дослідницькій роботі. Результати. У статті проведено аналітику кращих світових технологій щодо зниження шкідливих викидів у випускних газах в атмосферу суднових дизелів, проведено аналіз науково-дослідної роботи Дунайського інституту Національного університету «Одеська морська академія» та НВФ «Еко-Авто-Титан», Україна. Протягом останніх 6 років на суднах Українського дунайського пароплавства проведено випробування паливних каталізаторів різних модифікацій, продукції НВФ «Еко-Авто-Титан», Україна з контролем Українського аудитора «Науково-дослідного інституту «Охорони навколишнього середовища та економії палива», м. Київ. Отриманий матеріал досліджень на суднах пароплавства дав позитивні результати й показав зниження оксиду азоту NOx на 38%, оксиду вуглецю СОх до 50%, діоксиду вуглецю 7%, викиди сажі за показаннями димомеру знизилися на 55%, економія палива становила до 10%. Сам паливний каталізатор касетного типу є досить складною конструкцією. У металеву оболонку паливного каталізатора вмонтовано хімічні реагенти різних оксидів металів, що реструктурують дизельне паливо на молекулярному рівні. Каталізатор установлюється на гнучких звʼязках перед насосом високого тиску, ресурс каталізатора 500 т палива до заміни в ньому хімічних реагентів. Відпускна ціна каталізатора залежить від потужності двигуна, на який він планується до встановлення та знаходиться в діапазоні від 400 у.о. (автомобільний транспорт), 10 000 у.о. (суднові двигуни потужністю до 3 тис. кВт). Розглянуто технології використання у двигунах внутрішнього згоряння автомобільного, залізничного, річкового й морського транспорту палива рослинного походження. Наведено аналіз можливого використання газового палива на суднах річкового флоту Українського дунайського пароплавства. Більш детально розглянуто питання виробництва водню з використанням останніх інноваційних технологій, розроблених у створенні ядерних реакторів останнього покоління, які успішно інтегровані у виробничі хімічні модулі, що дають змогу отримувати гідроплазму в перегрітій водяній парі до 8000 С з отриманням водню й кисню. Собівартість одного літра водню із застосуванням цієї технології не перевищує 1,6 у.о., що дає повний пріоритет виробництва водню в промислових обсягах. Незважаючи на успіх виробництва водню за новою технологією, авторами статті розкрито серйозні недоліки при спалюванні водню в теплових машинах (двигунах внутрішнього згоряння, газових турбінах і котлах). Основний недолік спалювання водню – це наявність закису азоту N20 у випускних газах теплових машин, який є парниковим газом із високим ступенем згубного впливу на довкілля. Висновки. Отриманий дослідницький матеріал спільної роботи Дунайського інституту НУ «ОМА» із НВФ «Еко-Авто-Титан», Україна отримав своє схвалення на внутрішніх водних шляхах Європи. Паливні каталізатори почали купувати Індія, Туреччина, Казахстан. У статті зроблено конкретні пропозиції щодо локалізації закису азоту при згорянні водню. Узагальнено досвід використання авангардних технологій щодо використання ядерних інтегрованих сольових реакторів для отримання промислового водню.
18
Vlasenko, V., та V. Krivoruk. "Вплив інуліну з топінамбура на якість борошняних кулінарних виробів". Scientific Messenger of LNU of Veterinary Medicine and Biotechnologies 19, № 80 (6 жовтня 2017): 135–39. http://dx.doi.org/10.15421/nvlvet8028.
Повний текст джерелаАнотація:
Досліджено функціонально-технологічні властивості впливу рідини на зміну реологічних характеристик тіста, оскільки оптимальне дозування води дозволяє отримати тісто з нормальною консистенцією, сухе на дотик, з доброю еластичністю і пружністю. Передозування рідини призводить до утворення липкого, розпливчатого тіста. При недостатньому введенні рідини отримують «туге» тісто. Борошняні кулінарні вироби з такого тіста отримують забиті, з поганою пористістю, низьким питомим об’ємом. Чим «сильніше» пшеничне борошно, тим більшу кількість води слід вводити в тісто для отримання борошняних кулінарних виробів з найбільшим об'ємом і кращою пористістю. Зі «слабким» борошном, навпаки, кількість води, що вводиться в тісто, слід знижувати, тому що тісто виходить липким, а це ускладнює його обробку. При цьому зменшення кількості води призводить до зниження виходу виробів і погіршення економічних показників виробництва.
Для встановлення оптимальних функціонально-технологічних властивостей були проведені дослідження впливу вологості тіста з інуліном на його реологічні властивості та якість борошняних кулінарних виробів. Консистенцію тіста при замішуванні змінювали за рахунок дозування води таким чином, щоб крок її зміни до моменту готовності становив 50 о.ф. в діапазоні від 350 до 650 о.ф. Контрольним зразком використовували тісто з консистенцією 640–650 о.ф. без інуліну. Тривалість замішування тіста визначали за першим піком на фаринограмі. Тривалість бродіння тіста визначали за максимальним значенням швидкості зміни кількості утвореного діоксиду вуглецю. В результаті дослідження було встановлено що при зниженні консистенції тіста з інуліном з 650 до 350 о. ф. вологість збільшується з 40,6 до 44,6%, водопоглинальна здатність зростає з 54,7 до 66,8% Кількість механічної енергії, витраченої на утворення структури тіста, знижується з 42,7 до 23,5 кДж/кг. Пластична деформація змінюється з 1,6 до 4,0 мм. Внаслідок цього змінилися фізико-хімічні показники борошняних кулінарних виробів з інуліном із топінамбура при консистенції тіста 450 і 500 о.ф., питомий об’єм знизився на 9%, пористість на 2%, загальна деформація м'якушу на 10%, крихкість на 2%, технологічні витрати на упік і всихання на 2% порівняно з контрольним зразком, що дає можливість отримати вироби з підвищеною харчовою цінністю без погіршення органолептичних та фізико-хімічних показників готових виробів.
19
Нуянзін, В. М., А. О. Майборода та М. О. Кропива. "ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ ГАЗОБМІНУ НА ЕФЕКТИВНІСТЬ ГАСІННЯ ПОЖЕЖ ДІОКСИДОМ ВУГЛЕЦЮ". Bulletin of Sumy National Agrarian University. The series: Mechanization and Automation of Production Processes 45, № 3 (21 лютого 2022): 32–39. http://dx.doi.org/10.32845/msnau.2021.3.5.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою дослідження є вивчення ефективності гасіння пожежі діоксидом вуглецю з урахуванням зміни газообміну. Проведено аналіз застосування нейтральних газів у системах автоматичного пожежогасіння, що передбачають об’ємний спосіб гасіння. Під час аналізу встановлено, що швидкість ліквідації горіння залежатиме від газообміну у приміщенні, тобто від кількості та місць розташування вентиляційних отворів, дверей, вікон тощо. Задля дослідження впливу газообміну на ефективність і швидкість припинення горіння розроблено установку, камера якої імітує реальне приміщення і його комп’ютерну модель для проведення моделювання. Створена установка дозволяє застосовувати як флегматизатор діоксид вуглецю, азот, аргон тощо. Обґрунтовано структурні компоненти установки таким чином, що із ємності під тиском надходить флегматизатор до камери для спалювання, обладнаної двома отворами: перший отвір служить для відведення продуктів горіння із камери, другий – для введення флегматизатора через два отвори, які імітують вентиляцію і вхідний прохід, дозволяючи змінювати газообмін у камері. Кількість флегматизатора, що подається до камери спалювання, регулюється редуктором. У камеру вмонтовано термопару для контролю температури у зоні горіння. Створено комп’ютерну модель камери для спалювання, аналогічну натурному експерименту. Комп’ютерну модель приміщення із заданими геометричними конфігураціями і розмірами створено за допомогою CAD-програми. Усередині також було створено моделі перегородок, отвору для виходу продуктів згоряння і місця підпору повітря. Геометричну модель імпортовано у середовище розрахункового комплексу FDS для подальшого проведення обчислювального експерименту. Проведено обчислювальний експеримент. Із метою відслідковування зміни температурного режиму під час обчислювального експерименту засобами комп’ютерного комплексу FDS створено 27 місць її контролю. Після завершення обчислювального експерименту отримано показники температури за кожним місцем контролю для проведення верифікації. Проведено натурний експеримент. Установлено, що вплив, який чинять відкриті вентиляційні канали на швидкість припинення горіння, є найсуттєвішим за низьких швидкостей подачі інертних газів. Розраховано відносне відхилення результатів математичного моделювання від експериментальних показників. Результати проведеного дослідження свідчать про ефективність моделювання теплових процесів під час подальшого вивчення впливу газообміну на швидкість гасіння пожеж у закритих об’ємах.
20
Колосовська, В. В. "ВПЛИВ ЗМІН КЛІМАТУ НА ПРОДУКТИВНІСТЬ ВИКИ НА ТЕРИТОРІЇ ПОЛІССЯ УКРАЇНИ". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 4 (25 грудня 2020): 128–34. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2020.04.15.
Повний текст джерелаАнотація:
На сьогодні зміна клімату та сільське господарство є взаємопов’язаними процесами світового масштабу. Глобальне потепління впливає на низку показників у сільському господарстві, зміна сере-дніх температур, зміна кількості опадів, зміна концентрації діоксиду вуглецю в атмосфері та озону, поява нових шкідників та хвороб, зміна якості продуктів харчування. Також у сільському господарс-тві залишається проблема щодо збільшення виробництва рослинного білка. Найважливішим та най-більшим джерелом повноцінного білка є зернобобові культури, серед яких важливе значення має ви-ка. Потенціал продуктивності вики складає близько 4,0–5,0 т/га зерна, у якому міститься 26–35 % білка. Високі кормові якості забезпечуються не лише наявністю білків, а й вітамінами та мінераль-ними солями, на які яра вика також багата. Вика дає урожай зерна 25–35 ц/га і нагромаджує у ґру-нті до 50–80 кг/га азоту. Вику часто вирощують в усіх зонах України. Метою дослідження є прове-дення оцінки агрокліматичних умов вирощування культури вики, а також фотосинтетичної проду-ктивності і врожайності вики в умовах змін клімату. Для дослідження було використано сценарій можливих змін клімату RCP 4.5 на період до 2050 року. Вплив зміни клімату розглядався, зважаючи на умови сучасної агротехніки та сучасних сортів вики, припускаючи, що вони суттєво не зміняться. В результаті проведеного дослідження була виділена тенденція середньообласної врожайності вики і виявлені особливості в динаміці врожайності вики на території Полісся за період 1986–2015 рр. Проаналізовано особливості настання дат фаз розвитку вики за середніми багаторічними даними та сценарієм зміни клімату RCP 4.5. Проведено аналіз агрокліматичних умов вирощування вики: су-ма опадів за вегетаційний період вики за базовим варіантом становить 206 мм. За умов змін кліма-ту очікується збільшення суми опадів до 215 мм (на 4 % більше за базову). Умови вологозабезпечено-сті вегетаційного періоду у разі реалізації сценарію зміни клімату RCP 4.5 протягом 2015–2050 рр. порівняно з базовими значеннями будуть гіршими. За вегетаційний період вики у разі зміни клімату вологозабезпеченість знизиться на 3 %. Також проведено аналіз фотосинтетичної продуктивності вики та врожаю зерна за умов змін клімату. Спостерігається збільшення усіх показників фотосин-тетичної продуктивності. Це призведе до підвищення врожаїв вики. В базовий період врожай зерна вики становив 19,0 ц/га, за сценарієм RCP 4.5 в обох варіантах очікується підвищення врожаю 21,5–23,8 ц/га. Після проведених розрахунків можна сказати, що за сценарієм RCP 4.5 очікується значна зміна агрокліматичних умов росту, розвитку та формування продуктивності вики. Очіку-ються сприятливі умови вирощування вики (рівень врожаю зросте на 13 % –15 %.
21
Ольшамовський, В. С., та Д. О. Стоянов. "ПЕРСПЕКТИВИ ВИКОРИСТАННЯ ЕС ̶ВЕНТИЛЯТОРІВ В СУДНОВИХ СИСТЕМАХ ВЕНТИЛЯЦІЇ І КОНДИЦІОНУВАННЯ ПОВІТРЯ". Ship power plant 1 (5 серпня 2020): 109–16. http://dx.doi.org/10.31653/smf340.2020.109-116.
Повний текст джерелаАнотація:
Енергетичні установки, що є на суднах, забезпечують їх рух, роботу суднових систем, життєдіяльність екіпажа і пасажірів. Функціонування таких установок надає вплив на довкілля і володіє своїми специфічними особливостями.Основним судновим джерелом забруднення довкілля є енергетична установка. На ії долю доводиться близько 60–80 % всіх токсичних відходів. Це нафтовміщуючі води і викиди відпрацьованих газів дизельних двигунів. Встановлено, що в газових викидах дизельних двигунів міститься більше 200 компонентів, причому 99÷99,9 % з них складають оксиди азоту (до 5 %), діоксид сірки (до 13 % перш за все із-за важкого високо-в'язкого мазуту, використовуваного як паливо), кисень, діоксид вуглецю і вода. Що залишилися 0,1÷1 % відносяться до токсичних компонентам. За останні роки кількість шкідливих речовин в атмосфері різко збільшується, що привело останніми роками до підвищення середньорічної температури оточующего середовища. Всі ці зміни видно з нижче приведеного графіка
22
Mykhailiuk, Yu D. "ДОСЛІДЖЕННЯ ЗАКОНОМІРНОСТЕЙ РОЗПОВСЮДЖЕННЯ ВИКИДІВ ПРОДУКТІВ ЗГОРАННЯ В АТМОСФЕРУ ПІД ЧАС РОБОТИ КОМПРЕСОРНИХ СТАНЦІЙ". Scientific Bulletin of UNFU 28, № 2 (29 березня 2018): 133–36. http://dx.doi.org/10.15421/40280225.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглянуто основні забруднювальні речовини та їхній склад, що найчастіше викидаються в атмосферу під час експлуатації компресорних станцій магістральних газопроводів. Найбільшу небезпеку створюють джерела забруднення атмосфери, пов'язані насамперед із процесами спалювання неорганічного палива. Встановлено, що в камерах згорання газоперекачувальних агрегатів газотурбінних двигунів утворюються оксид і діоксид азоту, оксид вуглецю та інші речовини, які забруднюють атмосферне повітря. Проведено аналіз поширення викидів забруднювальних речовин в атмосферному повітрі. Запропоновано схему траєкторії розповсюдження викидів продуктів згорання в атмосфері. Розроблено математичні залежності забруднення приземного шару атмосферного повітря викидами димових газів від джерел технологічного обладнання під час роботи компресорних станцій. Встановлено закономірності розповсюдження викидів у приземному шарі атмосфери. Запропоновано розрахункові залежності, які дають змогу оцінити зміну дальності розповсюдження шкідливих речовин залежно від швидкості викидних газів, висоти димової труби, напрямку і швидкості вітру та інших параметрів. Охарактеризовано закономірності відстані, на яку поширюються продукти згорання, яка пропорційна швидкості вітру і функціонально пов'язана з масою та швидкістю викидів продуктів згорання, висотою викидної труби, коефіцієнтами опору середовища.
23
Pusik, L. M., та V. A. Bondarenko. "ІНТЕНСИВНІСТЬ ДИХАННЯ КАПУСТИ БРЮССЕЛЬСЬКОЇ ПІД ЧАС ЗБЕРІГАННЯ ЗАЛЕЖНО ВІД ВИДУ ПАКУВАННЯ". Vegetable and Melon Growing, № 65 (31 липня 2019): 84–92. http://dx.doi.org/10.32717/0131-0062-2019-65-84-92.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета. Проведені дослідження ставили за мету наукове обґрунтування впливу погодних умов вегетаційного періоду капусти брюссельської, виду пакування на інтенсивність дихання під час зберігання. Методи. Загальнонаукові: 1. метод гіпотез – складання схем дослідів; 2. метод експерименту – схеми польових і лабораторних дослідів; 3. метод аналізу та синтезу – формування висновків і узагальнень, розрахунково-аналітичні. Результати. Встановлено, що інтенсивність дихання залежала від погодних умов, за яких відбувалося формування головок. Використання плівки поліетиленової та стретч-плівки дозволило знизити інтенсивність дихання і подовжити тривалість зберігання продукції за рахунок того, що пакування затримувало біля головок діоксид вуглецю, що виділяється під час дихання і є природним консервантом. Інтенсивність дихання корелює з втратою маси капусти під час зберігання. Коефіцієнт кореляції втрати маси від інтенсивності дихання для гібрида Абакус F1 r = –0,6425 ±0,351, для Брілліант F1 r = –0,7732±0,135. Розроблено рівняння регресії, уявлення втрати маси головок капусти брюссельської за інтенсивності дихання упакованої у ПП та 05, кг СП. Встановлено, що найкращим чином описує експериментальні дані залежності втрати маси під час зберігання капусти при пакуванні У ПП та 0,5 кг у стретч-плівку поліном 2 порядку. Величина достовірності R2 = 0,962 – 0,978. Тоді як при прямолінійній залежності R2 = 0,369 – 0,618. Висновки. У дослідженнях інтенсивність дихання капусти брюссельською на початку зберігання впродовж років досліджень коливалася у головок гібрида Абакус F1 в межах 14,5–15,4 мг СО2/кг·год, у Брілліанта F1 – 13,4–14,2 і вищою була у головок врожаю 2014 р. – 15,4 та 14,2 мг СО2/кг·год відповідно, оскільки передзбиральний період характеризувався підвищеними температурою та вологістю повітря. У середньому за роки досліджень інтенсивність дихання головок Абакуса F1 становила 15,0 мг СО2/кг·год, у Брілліанта F1 вона була істотно нижча: 13,8 мг СО2/кг·год. Активність каталази залежить від погодних умов вегетаційного періоду. Більша активність каталази головок капусти брюссельською на початку зберігання була у гібрида Абакус F1: в середньому за 2012–2016 рр. 2,0 мл О2 за 3 хв.; у Брілліанта F1 на 20 % менше. Застосування плівки поліетиленової знижує інтенсивність дихання капусти брюссельської в середині зберігання на 29–30 % (30 діб); при фасуванні по 1 кг у мішки з цієї ж плівки – на 70–75 % (40 діб); при пакуванні у стретч-плівку по 0,5 кг– на 75–78 % (40 діб) залежно від гібрида. В кінці зберігання (на 50–70-ту добу) інтенсивність дихання порівняно із серединою підвищується на 17–42 % залежно від виду пакування та гібрида. Застосування вкладок поліетиленових знижує активність каталази в 3,2–3,3 разу, фасування головок по 1 кг у пакети з плівки поліетиленової – у 2,3–2,5 разу, фасування по 0,5 кг у стретч-плівку – в 1,6–1,7 разу залежно від гібрида.
24
Піскун, Ольга, Юлія Яковенко, Назарій Козачок та Анастасія Постнікова. "Порівняльне оцінювання впливу міського громадського транспорту на урбоекосистему міста". Матеріали міжнародної науково-практиченої конференції "Екологія. Людина. Суспільство", 20 травня 2021, 315–17. http://dx.doi.org/10.20535/ehs.2021.233208.
Повний текст джерелаАнотація:
За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), забруднення повітря є одним з основних факторів ризику для здоров’я, пов’язаних із навколишнім середовищем. За оцінками ВООЗ, близько 91% світового населення проживає в районах, де рівень забруднення перевищує значення, встановлені в рекомендаціях щодо якості повітря, а 4.2 мільйони випадків смерті у світі щороку пов'язані саме з забрудненням повітря. Наявність шкідливих речовин в атмосфері призводить до збільшення кількості захворювань і тяжкості перебігу таких хвороб як інсульт, хвороби серця і рак легенів, а також гострих і хронічних респіраторних захворювань, включаючи астму. Частка автомобільного транспорту у викидах шкідливих речовин становить 90%, у тому числі: 94% – у викидах оксиду азоту, 92% – у викидах оксиду вуглецю, 90% сажі, 75% викидів метану та неметанових органічних сполук, 70% викидів діоксиду сірки, 62–65% викидів діоксиду азоту. У викидах парникових газів частка автомобільного транспорту зросла з 40,2% у 1990 р. до 84,5% у 2011 р. і за прогнозами буде й далі збільшуватись. Очевидно що особистий транспорт має набагато меншу ефективність перевезення людей, тому постає питання вибору громадського транспорту для міста. У великих містах на кшталт Києва існує багато видів громадського транспорту, але вони також створюють викиди парникових газів. Найкращою заміною особистого автомобілю є автобуси та тролейбуси. Перші можуть проходити будь-які маршрути, що можуть знадобитися жителю міста, другі потребують для пересування спеціальної інфраструктури, яка не є настільки ж дорогою як для рельсового транспорту. Так як половина енергії в Україні виробляється на ТЕС, більша частина яких є газовими, то тролейбуси створюють викиди парникових газів не у своєму двигуні, а за містом. У роботі розглянуто енергетичну ефективність та рівень викидів тролейбусів і автобусів, які знаходяться у експлуатації депо міста Київ. Також створено рекомендації для влади міста з приводу покращення екологічності технопарку.
25
Семенчук, Юлія. "Вплив автотранспортних підприємств на атмосферне повітря". Матеріали міжнародної науково-практиченої конференції "Екологія. Людина. Суспільство", 20 травня 2021, 239–42. http://dx.doi.org/10.20535/ehs.2021.233160.
Повний текст джерелаАнотація:
Автомобільний транспорт відіграє важливу роль в житті суспільства. Він сприяє розвитку торгівлі, розширенню контактів, встановлення і підтримання політичних і культурних зв'язків. Автотранспортна сфера стимулює науково-технічний прогрес, створює нові робочі місця. Масова автомобілізація підвищує доступність соціально-побутових послуг для споживача, задовольняє потреби на широкий асортимент товарів, свіжі продукти і т.д. Однак з іншого боку зростання парку машин і більш широка доступність автомобілів для населення супроводжується різким погіршенням екологічної ситуації. Найбільшої шкоди автомобільний транспорт завдає атмосферному повітрю. У відпрацьованих газах автомобілів всіх типів налічується більше 200 хімічних речовин. Серед них оксид вуглецю (чадний газ), оксиди азоту, леткі органічні речовини, зважені частинки, діоксид вуглецю. Метою роботи було охарактеризувати особливості впливу на атмосферне повітря автотранспортного підприємства, який здійснює пасажирські перевезення. Було проведено розрахунок викидів забруднюючих речовин від стаціонарних джерел автотранспортних підприємств. Розраховані загальний валовий викид і максимально разовий викид для наступних забруднюючих речовин: чадний газ, сажа, діоксид азоту, діоксид сірки і вуглеводні. На підставі отриманих результатів було проведено розрахунок розсіювання забруднюючих речовин від стоянки автобусів на території автотранспортного підприємства і змодельована карта розсіювання забруднюючих речовин. Також були розраховані комплексні показники забруднення атмосферного повітря. Вплив автотранспортного підприємства на атмосферне повітря полягає в викидах забруднюючих речовин від мобільних джерел. Рівень забруднення атмосфери в районі підприємства низький, ступінь забруднення атмосферного повітря I - допустима. Можна зробити висновок, що вплив підприємства на атмосферне повітря незначно.
26
Гайдук, С. В. "МЕТОДИ СТВОРЕННЯ СХЕМИ ТЕПЛОВИКОРИСТАЛЬНОЇ ХОЛОДИЛЬНОЇ МАШИНИ З РОБОЧОЮ РЕЧОВИНОЮ ДІОКСИДОМ ВУГЛЕЦЮ". Refrigeration Engineering and Technology 50, № 1 (9 грудня 2014). http://dx.doi.org/10.15673/0453-8307.1/2014.32641.
Повний текст джерела
27
Volodarez, S. O. "Вплив аерогенного забруднення на фітонцидну активність деревних рослин". Biosystems Diversity 23, № 2 (20 липня 2015). http://dx.doi.org/10.15421/011518.
Повний текст джерелаАнотація:
Виявлено вплив забруднення повітря діоксидом вуглецю, сірчистим ангідридом і діоксидом азоту на антимікробну дію деревних рослин 8 видів листяних і одного хвойного виду в умовах Південного Сходу України. Газостійкі види Betula pendula Roth та Salix alba L. за умов дії забруднювачів збільшували фітонцидну активність. У чутливих до дії полютантів видів Aesculus hippocastanum L. та Picea pungens Engelm. антимікробна дія зменшувалась зі зростанням загазованості повітря. Встановлено сезонну динаміку фітонцидної активності A. hippocastanum, B. pendula, S. alba та P. pungens в умовах м. Донецьк, на ділянках із різним ступенем забруднення. Максимальну фітонцидну дію листків досліджених видів відмічено влітку. Для P. pungens виявлено два піки фітонцидності: у серпні та грудні. Встановлено вплив джерела забруднення на антимікробну активність листків B. pendula, Fraxinus excelsior L., Robinia pseudoacacia L., Populus nigra L., Tilia cordata Mill. та P. pungens, що зростають у насадженнях м. Краматорськ. З’ясовано посилення антимікробної дії листків більшості досліджених видів, окрім A. hippocastanum та P. pungens, в умовах урбанізованого середовища.