Статті в журналах: "Ділянка регенерації"

1

Павленко, О. В., І. М. Савицька та М. А. Бойко. "МОРФОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА РАНЕВОГО ПРОЦЕСУ СЛИЗОВОЇ ОБОЛОНКИ ПОРОЖНИНИ РОТА В ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД СПОСОБУ З’ЄДНАННЯ КРАЇВ РАНИ". Scientific and practical journal "Stomatological Bulletin" 111, № 2 (27 травня 2021): 2–9. http://dx.doi.org/10.35220/2078-8916-2020-36-2-2-9.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета дослідження. Порівняти та проаналізувати перебіг процесів регенерації слизової оболонки поро-жнини рота після з'єднання країв рани за допомогою шовного матеріалу на основі шовку та n-бутил-2-ціаноакрилатної клейової композиції в експерименті.Матеріал і методи. Дослідження було проведено у відділі експериментальної хірургії Національного ін-ституту хірургії та трансплантології ім. О.О. Ша-лімова НАМН України на 24 безпородних статевозрі-лих кролях-самцях, віком 16-18 місяців, масою тіла від 2260 до 3425 гр (середня вага 2843±100 гр) у зв'яз-ку зі схожістю гістологічної будови слизової оболон-ки з людською. Тварини були поділені на контрольну та основну групи по 12 тварин у кожній. Під внутрі-шньовенним наркозом 3 мл 5 % розчину тіопенталу натрію та 6 мл 1 % розчину пропофолу та місцевою інфільтраційною анестезією 2 % розчином лідокаїну (0,5 мл), за допомогою леза скальпеля №15 наносили різану повздовжню рану розміром 1,5–2,0 см в дов-жину та 0,3–0,5 см в глибину на слизову оболонку верхньої щелепи по перехідній складці присінку поро-жнини рота. В контрольній групі тваринам було про-ведено з'єднання країв рани слизової оболонки порож-нини рота шляхом накладання вузлуватих швів на ос-нові шовку з покриттям (USP (EP): 5/0(2), 0,75м, рі-жуча голка, «OPUSMED»). В основній групі кожній з тварин проводили з'єднання країв рани слизової обо-лонки порожнини рота за допомогою n-бутил-2-ціаноакрилатної клейової композиції «Histoacryl».На 3, 7 та 14 добу тварин виводили з експерименту передозуванням 5% розчину тіопенталу натрію. Зра-зки тканин в зоні втручання для гістологічного дослі-дження видаляли так, щоб в їх межі потрапив рано-вий канал з відступом по 3 мм в обидві сторони від рани.Результати. В основній групі тварин, спостерігалось пришвидшення репаративних процесів у рані за раху-нок швидкої деструкції клейових мас, надійного з'єд-нання країв рани, меншій травмі тканин починаючи з 3 доби. Запальна відповідь, мала пік на 3 добу, інтен-сивність якої стрімко спадала до 7 доби. На 14 добу, спостерігалось рівномірне сполучнотканинне утво-рення, яке місцями візуально не відрізнялось від інта-ктних ділянок СОПР. В контрольній групі, після вико-ристання шовного матеріалу на основі шовку, спо-стерігалась виражена запальна реакція на 3 добу, яка зберігалась до 14 доби. Пік запалення, в контрольній групі припадав на 7 добу. На 14 добу ознаки запалення дещо зменшувались, але були присутні за рахунок «стороннього тіла» у рані, рубець мав ознаки дефор-мації та підвищувався над рівнем інтактних ділянок слизової оболонки.Висновки. Застосування клейової композиції сприяло швидшому відновленню тканин в зоні хірургічного втручання, про що свідчать ознаки регенерації, які спостерігались з 3 доби, а саме, поява молодих кола-генових волокон та тонкого прошарку молодої грану-ляційної тканини, товщиною 16,05±0,92 мкм. Най-більш оптимальне загоєння рани в основній групі, від-бувалось на 7 добу після хірургічного втручання, і проявлялось прискоренням формування ніжного нор-мотрофічного сполучнотканинного рубця, про що свідчить швидша зміна клітин лімфоцитарно-макрофагального ряду та часткове відновлення епі-теліальної пластинки. Вже на 14 добу ділянка втру-чання не відрізнялась від навколишніх інтактних ді-лянок. Перевагою використання клейової композиції в порівнянні із шовним матеріалом, починаючи з 7 до-би, є відсутність в післяопераційній рані «сторонньо-го тіла», швидкість та легкість застосування.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

2

Вишневська, Г. О., З. Ш. Какабадзе та С. А. Шнайдер. "ВІДНОВЛЕННЯ КІСТКОВОГО ПАРОДОНТАЛЬНОГО ДЕФЕКТУ БІОЛОГІЧНО АКТИВНИМ МАТРИКСОМ З ГІАЛУРОНОВОЮ КИСЛОТОЮ ТА ТРОМБОЦИТАРНИМИ ФАКТОРАМИ РОСТУ В ЕКСПЕРИМЕНТІ". Scientific and practical journal "Stomatological Bulletin" 111, № 2 (27 травня 2021): 10–16. http://dx.doi.org/10.35220/2078-8916-2020-36-2-10-16.

Повний текст джерела

Анотація:

Порівняльний аналіз загоєння пародонтального кіст-кового дефекту в ділянці молярів на нижній щелепі з використанням різних видів біологічно активних ма-теріалів, а саме децелюллярізірованной амніотичної мембрани, децелюллярізірованной амніотичної мем-брани в поєднанні з факторами росту PRP і децелюл-лярізірованной амніотичної мембрани в поєднанні з факторами росту PRP і гіалуроновою кислотою, по-казав , що регенерація кісткового дефекту при уши-ванні його слизовою оболонкою за 2 місяці відбува-ється у всіх порівняльних групах. Але якість отрима-ної кістки дуже відрізняється за наявністю кількості кровоносних судин. Так в першій групі (контрольній) судини практично відсутні, а в 3 і 4 групі наявність судин відзначається на препаратах вже з 14 доби. Так само і сам процес створення новосформованої кі-стки відбувається швидше в 3 і 4 групах порівняно з 1 і 2. Після проведених морфологічних досліджень мо-жна рекомендувати застосування біологічно актив-них матеріалів в комбінації з факторами росту PRP та гіалуроновою кислотою для регенерації кісткових пародонтальних дефектів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

3

Astapenko, O. O., N. M. Lytovchenko, T. M. Kostiuk та I. A. Shynchukovskiy. "Використання конструкцій із біодеградуючого матеріалу біоактивної дії у реконструктивно-відновній хірургії щелепно-лицевої ділянки". CLINICAL DENTISTRY, № 4 (4 лютого 2021): 5–18. http://dx.doi.org/10.11603/2311-9624.2020.4.11713.

Повний текст джерела

Анотація:

Резюме. На сьогодні для фіксації кісткових фрагментів у щелепно-лицевій хірургії (ЩЛХ) найширше використовують накісткові титанові пластини й шурупи. Необхідність повторної операції із видалення металоконструкції збільшує терміни непрацездатності хворого, економічні витрати на лікування та психоемоційне навантаження на хворого, пов’язане з переживанням і додатковим стресом. Все це призвело до появи альтернативного методу остеосинтезу з використанням біодеградуючих пластин і шурупів, які не мають зазначених вад. Мета дослідження – підвищити ефективність хірургічного лікування хворих із вродженою та набутою кістковою патологією щелепно-лицевої ділянки з використанням фіксуючих конструкцій заданих властивостей із біодеградуючого матеріалу біоактивної дії. Матеріали і методи. При виконанні дослідження були використані такі методи: 1) в експериментальній частині роботи – фізико-хімічні, санітарно-хімічні, токсиколого-гігієнічні – з метою визначення можливості використання ЕПУ–ГАП–ЛЕВ-композиції для виготовлення фіксаторів кісткових фрагментів при проведенні остеосинтезу в ЩЛД, фізико-механічні (для визначення міцніших, еластичних, в’язко-пружних властивостей ЕПУ та його композицій з ГАП та ЛЕВ), рентгенологічні (для контролю якості проведення експерименту на тваринах), морфологічні (гістологічні та морфометричні дослідження кісткових регенератів у ділянці дефекту нижньої щелепи (НЩ) при імплантації поліуретанових і титанових пластин і шурупів) – для вивчення перебігу процесів репаративної регенерації м’яких і кісткової тканин і перебудови кісткової тканини в ділянці травматичного ушкодження; 2) в клінічній частині роботи – клініко-лабораторні (для визначення динаміки основних клінічних симптомів і результатів лікування хворих), рентгенологічні методи (рентгенографія кісток лицевого черепа в традиційних укладках, ортопантомографія, КТ 3D, створення і аналіз комп’ютерних 3D моделей, рентгенденситометрія, рентгенморфометрія) – для визначення характеру патологічного поцесу в кістковій тканині й дослідження архітектоніки кісткової тканини ЩЛД, контролю за перебігом консолідації переломів (у тому числі інтраопераційних), статистичні методи (визначення середніх величин, похибок середніх і вірогідності розбіжностей у групах, кореляційний та регресійний аналіз) – для обробки й аналізу отриманих результатів). Результати досліджень та їх обговорення. Результати дослідження стали основою для пошуку способів отримання матеріалу без металевого дефекту, з якого можна було б виготовити фіксатор у вигляді пластин і гвинтів для остеосинтезу щелепно-лицевої ділянки. Розроблено біорезорбтивний матеріал біоактивної дії (ЕПП-ГАП-ЛЕВ) на основі поліуретанової композиції, що містить 20 % гідроксиапатиту і 6 % левамізолу для остеосинтезу. Результати експериментальних досліджень лягли в основу клініко-рентгенологічних досліджень. Доведено ефективність фіксаторів ЕПУ-ГАП-ЛЕВ для остеосинтезу при лікуванні пацієнтів з переломами і деформаціями лицевого черепа. Висновки. Позитивні результати власних клінічних досліджень в ранні й віддалені терміни свідчили про ефективність і перспективність використання полімерних (у тому числі ЕПУ-ГАП-ЛЕВ) мініпластин у хірургічному лікуванні переломів кісток лицевого черепа зі зміщенням. Завдяки правильному плануванню лікування всі пацієнти, в лікуванні яких застосовували полімерні фіксатори, змогли отримати повну реабілітацію.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

4

Havryltsiv, S. T. "СУЧАСНІ МЕТОДИ ЛІКУВАННЯ КІСТКОВИХ ДЕФЕКТІВ ЩЕЛЕП, ЩО УТВОРИЛИСЬ ПІСЛЯ ВИДАЛЕННЯ РАДИКУЛЯРНИХ КІСТ (ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ)". Вісник наукових досліджень, № 3 (9 жовтня 2018): 5–12. http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2018.3.9403.

Повний текст джерела

Анотація:

У практиці хірургічної стоматології 40,6 % операцій в умовах амбулаторного прийому складають операційні втручання з приводу радикулярних кіст щелеп. В основному застосовують радикальний метод хірургічного лікування – цистектомію. Якщо після хірургічного втручання рана гоїться під кров’яним згустком, то репаративна регенерація кісткової тканини в ділянці дефекту щелепи перебігає повільно, що підтверджується даними рентгенологічного дослідження. Тому розробка нових методів оптимізувального впливу на репаративний остеогенез є актуальною для сучасної медицини і стоматології. За останнє десятиріччя в наукових дослідженнях та в клінічній практиці досягнуто значного успіху у вирішенні цієї проблеми. Мета дослідження – провести поглиблений аналіз сучасної фахової літератури, присвяченої сучасним методам лікування внутрішньокісткових дефектів щелеп, що утворилися після видалення радикулярних кіст. Матеріали і методи. У фондах наукової бібліотеки Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького та у відомих наукометричних базах інформації (PubMed, Google Scholar, SciVerse, Embase) проведено пошук, огляд, аналіз та систематизацію фахових публікацій, присвячених проблемі застосування сучасних методів лікування внутрішньокісткових дефектів щелеп, що утворилися після видалення радикулярних кіст. Результати досліджень та їх обговорення. Усі існуючі кістковопластичні матеріали поділяють, залежно від походження, на декілька груп, а саме: аутогенні, алогенні, ксеногенні, алопластичні (штучно синтезовані кісткові замінники) та композиційні. За вираженням індуктивного потенціалу, усі матеріали для заміщення кісткової тканини можна поділити на остеоіндуктивні, остеокондуктивні, остеонейтральні й матеріали для забезпечення скерованої тканинної регенерації. Результати наукових досліджень останніх років показали, що найвищим остеоіндуктивним потенціалом володіє аутогенна кістка, тому її вважають золотим стандартом. Однак відсутність легкості й можливості отримання в достатній кількості істотно обмежує її застосування. В останні роки почали застосовувати методи клітинної терапії, що базуються на застосуванні остеогенних клітин, отриманих із різних тканинних джерел: периферійної крові, кісткового мозку, жирової тканини, окістя щелеп тощо. У міру накопичення й аналізу даних, що стосуються клітинної інженерії, формується новий напрямок: розробка різних конструкцій, які за своїми біологічними властивостями наближаються до нативної кісткової тканини. Мезенхімальні стромальні стовбурові клітини (МСК), отримані з цих тканин, можуть бути диференційовані у фібробласти, а також у клітини кісткової тканини. Розроблено технології формування шару кісткових клітин на штучних носіях і в біоматеріалах шляхом спрямованого остеодиференціювання мезенхімальних стромальних стовбурових клітин. Ці технології використовують з метою корекції розмірів і форми щелеп, інших операцій в щелепно-лицевій ділянці, для заміщення кісткових дефектів після цистектомії. Висновки. Виповнення кісткових дефектів, що утворились після видалення радикулярних кіст різноманітними сучасними остеопластичними матеріалами, забезпечує профілактику вторинного інфікування рани, прискорення регенерації кісткової тканини і відновлення форми і функції щелеп, сприяє стоматологічній реабілітації пацієнтів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

5

Volovar, O. S., V. O. Malanchuk, O. O. Kryzhanivska та Ya P. Nahirnyi. "Плацентарний препарат «Лаеннек» у комплесному лікуванні пацієнтів із захворюваннями щелепно-лицевої ділянки". Clinical Dentistry, № 4 (17 лютого 2020): 18–24. http://dx.doi.org/10.11603/2311-9624.2019.4.10878.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті проведено аналіз літературних даних щодо можливості застосування препарату плаценти «Лаеннек» у комплексному лікуванні пацієнтів із захворюваннями щелепно-лицевої ділянки. Розглянуто його склад, властивості, вплив на процеси репаративної регенерації різних тканин організму. Наведено дані доказової медицини про можливості застосування плацентарних препаратів при імунокорекції, нейропротекції, загоєнні ран, нормалізації пігментації шкіри, нефро- та гепатопротекції, при лікуванні захворювань суглобів тощо. Розглянуто дані молекулярної фармакології за механізмами впливу препаратів плаценти. Мета дослідження – проаналізувати джерела науково-медичної інформації щодо можливості застосування препарату плаценти «Лаеннек» у комплексному лікуванні пацієнтів із захворюваннями щелепно-лицевої ділянки. Матеріали і методи. У дослідженні застосовано бібліосематичний та аналітичний методи. Результати досліджень та їх обговорення. Проаналізовано та опрацьовано джерела науково-медичної інформації, що стосуються складу препарату плаценти «Лаеннек», розглянуто його властивості, можливості застосування плацентарних препаратів при імунокорекції, нейропротекції, загоєнні ран, нормалізації пігментації шкіри, нефро- та гепатопротекції, при лікуванні захворювань суглобів тощо. Висновки. Аналіз результатів досліджень, наведених в огляді, вказує на широкий спектр можливих клінічних застосувань препарату плаценти «Лаеннек», у тому числі в комплесному лікуванні пацієнтів із захворюваннями щелепно-лицевої ділянки.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

6

Калахан, Олег. "Електрохімічні закономірності корозійно-механічного руйнування титанових сплавів". Bulletin of Lviv National Agrarian University Agroengineering Research, № 25 (20 грудня 2021): 113–19. http://dx.doi.org/10.31734/agroengineering2021.25.113.

Повний текст джерела

Анотація:

На підставі кореляційних змін на поверхні й електродного потенціалу ідентифіковано характерні ділянки, які відповідають окремим етапам процесу корозійної багатоциклової втоми титанових сплавів різного структурно-фазового стану: руйнування захисних оксидних плівок; пасивація свіжоутворених поверхонь (СУП); утворення мікротріщин та їх розвиток у макротріщину; субкритичний ріст магістральної тріщини та спонтанне руйнування. Утворення захисних оксидних плівок на недеформованих і циклічно деформованих титанових a- і (a+b)-сплавах констатували, усуваючи з їхньої поверхні оксиди і визначаючи зміщення потенціалу та поведінку за зовнішньої поляризації, а також після призупинення оновлення поверхні – за швидкістю зміни електродного потенціалу та струму. З’ясовано, що потенціал СУП титанових сплавів (t = 5 ms) знешляхетнюється та наближається до величини зворотного потенціалу анодної реакції Ті + Н2О = ТіО + 2Н+ + 2 (j0а = –1,31 V), неоднозначно залежить від концентрації Cl–-іонів в діапазоні 0,1–1,5 N розчинів NaCl. Регенерація пасивності сплавів у перші секунди відбувається за лінійним законом із подальшим уповільненням і стабілізацією до 1 h. Регенерація пасивності циклічно деформованих сплавів характеризується етапною зміною і потенціалу, і струму. На перших етапах їхній спад описується прямою лінією в координатах напруга (струм) – логарифм часу експозиції за різних кутових коефіцієнтів. На третьому етапі потенціал СУП досягає значення, що дорівнює потенціалу сплаву до оновлення поверхні. Характер зміни i–t кривих без і за наявності деформацій однаковий, але під дією деформації струм знижується швидше і за час експозиції до 10 s зменшується до стаціонарного значення.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

7

Сапіжак, І. І. "МОЖЛИВІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ ЕМБРІОНАЛЬНИХ НЕЙРОНАЛЬНИХ КЛІТИН ДЛЯ РЕГЕНЕРАЦІЇ СТРУКТУР ВНУТРІШНЬОГО ВУХА МОРСЬКИХ СВИНОК З ГЕНТАМІЦИНОВИМ ОТОТОКСИКОЗОМ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 2 (28 липня 2021): 134–41. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2021.v.i2.12215.

Повний текст джерела

Анотація:

Виражені порушення слуху значно погіршують комфортність життя, змінюють емоційний стан людини, а при розвитку в ранньому дитинстві призводять до порушень психосоціального формування особистості. На сьогодні не існує ефективних способів лікування хворих із сенсоневральною приглухуватістю (СНП). Тому в усьому світі вважають за краще «тактику заміщення», а саме – слухові апарати при приглухуватості, або кохлеарний імплант при глухоті. Мета – вивчити за допомогою електронно-мікроскопічного дослідження вплив НЕК інтратимпанального і субпотиличного на стан структурних елементів внутрішнього вуха морських свинок із експериментальним ототоксикозом. Матеріал і методи. Для вивчення ефективності НЕК при ототоксикозі аміноглікозидів експериментальні дослідження були проведені на 40 морських свинках масою 500–900 г. ОНП був викликаний введенням аміноглікозидного антибіотика – гентаміцину сульфату в дозі 100 мг/кг протягом 14 днів (1 група). Суспензію нейрональних стовбурових клітин вводили в обсязі 2 млн клітин в 0,5 мл інтратимпанально і 2 мільйони клітин в 0,5 мл субокципітально в дні 1 та 15 експерименту. Результати. Проведено електронномікроскопічне дослідження суспензії нейрональних стовбурових клітин, які були отримані для введення морським свинкам зі змодельованою сенсоневральною приглухуватістю та структур органу Кортії 5 морських свинок через 4 доби після субокципітального та інтратимпанального введення НЕК. Ультраструктурне дослідження НЕК, які були отримані для введення, засвідчило, що клітини загалом характеризувались великим округлим або овальним ядром з одним або декількома ядерцями, нерівномірним розподілом хроматину в ядрі та вузьким обідком цитоплазми. Виявлення окремих таких клітин мало місце серед структур Кортієва органа через 4 доби після субокципітального введення НЕК. Виявлялись численні синаптичні контакти переважно аферентних нервових закінчень, що контактували з базальною ділянкою волоскових клітин з різним ступенем електронної щільності, що свідчить про високий рівень синаптичної активності. Отримані результати в зіставленні з даними літератури свідчать про активну міграцію ембріональних клітин після інтратимпанального та субокципітального їх введення, а також про перспективність використання даного методу введення НЕК. Висновки. Отримані дані свідчать про те, що інтратимпанальне і субокципітальне введення НЕК сприяє регенерації пошкоджених клітинних структур внутрішнього вуха.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

8

Goshchynsky, V. B., B. O. Migenko та U. U. Svidersky. "ЗАСТОСУВАННЯ PRP ТА PRF ТЕХНОЛОГІЙ У ПІДГОТОВЦІ ДО ВИКОНАННЯ РАДІОЧАСТОТНОЇ АБЛЯЦІЇ ВЕН У ХВОРИХ НА ВАРИКОЗНУ ХВОРОБУ НИЖНІХ КІНЦІВОК, УСКЛАДНЕНУ ТРОФІЧНОЮ ВИРАЗКОЮ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 2 (21 серпня 2019): 99–104. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2019.v0.i2.10376.

Повний текст джерела

Анотація:

Застосування малоінвазивних технологій є сучасним напрямком у лікуванні варикозної хвороби нижніх кінцівок. Однак показання до виконання цих операцій на тлі трофічних виразок є обмеженими. Мета – дати клінічне обґрунтування застосуванню PRP, PRF технологій для лікування трофічної виразки у хворих із хронічною венозною недостатністю в стадії декомпенсації з метою їх підготовки до наступного виконання радіочастотної абляції вен. Матеріал і методи. Проведено клінічне обґрунтування застосування PRP та PRF для лікування трофічної виразки у 35 хворих. Контрольною групою були 30 хворих, яким місцево застосовували метилурацилову або актовегінову мазі. Перед лікуванням хворих виконували УЗД для встановлення особливостей гемодинаміки у поверхневій та глибокій венозній системі, локалізації перфорантних вен. Усім хворим проведена оцінка стану трофічних виразок на момент лікування та в процесі його виконання із застосуванням системи МЕASURE. Результати. Застосування PRP та PRF для лікування трофічної виразки суттєво посилює процеси регенерації в трофічній виразці, про що свідчить зменшення термінів появи грануляційної тканини, крайової епітелізації. Також у пацієнтів, порівняно з контрольною групою хворих, зменшилася площа і глибина ранових дефектів на 23,1 %, 37,4 % і 79,9 % відповідно, на 5–6, 8–9, 12–14 добу, порівняно з вихідними даними. До 8 дня у більшості хворих відмічається зміна характеру цитограм на регенераторно-запальний тип. Зникають детрит, мікробні тіла. Характерною ознакою є виражена епітелізація. У 24 пацієнтів трофічна виразка загоїлась. Іншим 11 хворим виконана аутодермопластика трофічної виразки під час проведення РЧА вен. Середній день передопераційної підготовки хворих із трофічними виразками, в яких була застосована PRP та PRF технологія, склав (7,8±4,6) доби, проти (14,6±3,7) доби в контрольній групі. Це дало можливість провести повноцінну РЧА варикозно трансформованих вен із додатковою ліквідацією горизонтального рефлюксу в ділянці трофічних змін шляхом застосування склеротерапії неспроможних перфорантних вен під УЗ-навігацією. Висновки. 1. Застосування технології PRP та PRF активізує процеси регенерації в хронічній трофічній виразці, що дозволяє скоротити передопераційну підготовку хворих. PRP та PRF технологія лікування трофічних виразок у комбінації з малотравматичними операціями (РЧА та склеротерапія) є перспективним напрямком лікування хворих із варикозною хворобою нижніх кінцівок у стадії декомпенсації.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

9

Pantus, A. V. "Морфологічне та мікробіологічне обґрунтування антибіотикосорбуючої здатності синтезованих біополімерних мікроволокон". Clinical Dentistry, № 2 (23 вересня 2020): 52–61. http://dx.doi.org/10.11603/2311-9624.2020.2.11400.

Повний текст джерела

Анотація:

Резюме. На сьогодні в медицині простежується новий напрямок, який включає поєднання волокнистих матеріалів із лікувальними засобами як система доставки ліків чи живих клітин. У зв’язку з цим у реконструктивній хірургії сформувався новий напрямок – тканинна інженерія, метою якої є відновлення біологічних функцій, тобто регенерація тканини, а не тільки заміщення її синтетичним матеріалом. Мета дослідження – вивчити морфологічну структуру та антибіотико-сорбуючу здатність тривимірних нетканинних матриксів для реконструкції дефектів кісткової тканини, які ми створили. Матеріали і методи. У дослідженні використано зразки тривимірних мікроволокнистих нетканинних матриксів для реконструкції дефектів кісткової тканини, виготовлених за розробленою нами методикою із полікапролактону. В якості контролю використовували фрагменти колагену. Результати досліджень та їх обговорення. Оцінку збереження антибіотиків у зразках матриксних матеріалів виконували на 1-й, 3-й, 5-й, 7-й, 14-й, 18-й і 21-й дні експерименту. Одержані експериментальні дані свідчать, що обидва використані препарати (і «Цефазолін», і «Лінкоміцин») у достатній кількості зберігалися як в колагеновому, так і у полікапролактоновому матриксах упродовж усього терміну спостереження. Висновки. Матриксні матеріали, які ми розробили, є засобом одноразової локальної доставки препарату в тканини у зоні ушкодження. Це особливо актуально у хірургічній стоматології, оскільки навіть суворе дотримання правил асептики не може забезпечити потрапляння поодиноких мікробних клітин із поверхні слизової оболонки ротової порожнини та слини в ділянку хірургічного втручання.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

10

Nevlyudov, I., B. Malik, O. Tokareva та V. Nevlyudova. "ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ОПТОВОЛОКОННИХ КАНАЛІВ ЗВ’ЯЗКУ". Системи управління, навігації та зв’язку. Збірник наукових праць 1, № 59 (26 лютого 2020): 151–54. http://dx.doi.org/10.26906/sunz.2020.1.151.

Повний текст джерела

Анотація:

Волоконно-оптичні системи є одним з найбільш перспективних напрямків при розробці фізичної основи інформаційного простору. При реалізації оптоволоконних ліній зв'язку часто виникає необхідність узгодження оптоелектронних компонентів з різними поперечними перетинами випромінюючих і приймаючих областей і різними числовими апертурами. Варіантом такого завдання може бути з'єднання одномодового і багатомодового волокон або випромінювачів і фотоприймачів з волокнами різних типів. Одним з методів такого узгодження є створення каскадних волокон, в яких лінзове волокно і кілька ділянок градієнтних волокон інтегровано в одномодове волокно. Предметом дослідження є технології елементів волоконно-оптичних систем передачі. Метою даної роботи є створення компонентів волоконно-оптичних ліній зв’язку, що дозволяють підвищувати ефективність вводу випромінювання від джерела в оптичних світловод, зокрема одномодовий. Для досягнення поставленої мети необхідно вирішення наступних завдань: розглянути фактори, що впливають на втрати енергії при генерації і вводу випромінювання джерела в оптичне волокно, а також розробити і впровадити систему узгоджуючих елементів і дати послідовність дій для ефективного вводу випромінювання джерела в одномодове волокно. Висновки. Запропонована технічна і технологічна реалізація процесу робить можливим вводити більшу потужність в оптоелектронні лінії передачі інформації, що підвищує ефективність вводу випромінювання до 20 дБ. Визначення точності розташування сполучної площини в пристроях узгодження та взаємного розміщення випромінювачів та оптичного волокна дає можливість знизити втрати в з'єднанні до 0,1 дБ, передавати інформацію з більшою надійністю на більші відстані без регенерації і зберегти працездатність волоконно-оптичної системи в умовах впливу механічних, кліматичних і радіаційних факторів

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

11

Bambuliak, A. V., N. B. Kuznyak, R. R. Dmitrenko та V. A. Goncharenko. "Динаміка показників маркерів кісткового метаболізму при заміщенні кісткових дефектів тканинними еквівалентами кісткової тканинина основі ммск-жт". Clinical Dentistry, № 3 (8 листопада 2019): 68–75. http://dx.doi.org/10.11603/2311-9624.2019.3.10568.

Повний текст джерела

Анотація:

Резюме. Мультипотентні мезенхіальні стромальні клітини з жирової тканини (ММСК-ЖТ) здатні до диференціації в адипогенному, остеогенному, хондрогенному, ендотеліальному, міогенному, гепатогенному, епітеліальному та нейрогенному напрямках. Оскільки загоєння кісткової тканин відбувається за допомогою заміщення дефекту сполучною тканиною, завданням було трансплантувати мультипотентні стовбурові клітини, які в подальшому будуть диференціюватись, у власне кісткову тканину. Питання остеогенезу і процесів мінералізації кісткової тканини щелеп при стоматологічних втручаннях є актуальними. До ферментів, які беруть участь у регуляції фосфорно-кальцієвого обміну і мають безпосередній вплив на процеси резорбції та регенерації (як фізіологічної, так і репаративної), що постійно перебігаючі у кістці, відносять кислу і лужну фосфатази. Мета дослідження – визначити зміни в показниках кісткового ремоделювання при заповненні кісткових дефектів тканинними еквівалентами кісткової тканини на основі мультипотентних мезенхімальних стромальних клітин жирової тканини (ММСК-ЖТ). Матеріали і методи. Експеримент проведено на щурах лінії Вістар масою 200–250 г, яких поділили на 6 груп. Модель кісткового дефекту формували в тім’яній ділянці черепа щурів. В утворений дефект імплантували заготовлений матеріал. Активність лужної фосфатази (ЛФ) у крові щурів досліджували за уніфікованим методом з використанням набору «Щелочная фосфатаза-02-ВИТАЛ» (ф-ма «Витал-Диагностикс, Спб», Санкт-Петербург). Загальну кислу фосфатазу (КФ) у крові тварин досліджували фотометричним оптимізованим кінетичним методом з використанням набору «Кислая фосфатаза-02-ВИТАЛ» (ф-ма «Витал-Диагностикс, Спб», Санкт-Петербург). Кров з хвостової вени тварин збирали через 1; 2; 3 місяці експерименту. Отримані результати опрацьовано статистично. Результати досліджень та їх обговорення. На 90 добу спостережень у крові експериментальних тварин досліджували збільшення активності лужної фосфатази. При цьому в щурів четвертої та шостої дослідних груп значення показника, який вивчали, були максимальними ((14,49±0,08) ммоль/с×л, р1 – р2˂0,01, та (14,74±0,09) ммоль/с× л, р1, р2˂0,01, р3˃0,05, р4˂0,01 відповідно)). У тварин інших груп дослідження через 3 місяці після спостережень значення проаналізованого параметра були нижче від даних у тварин першої групи: на 20,37 % – в другої, р˂0,01, на 11,08 % – у третій, р, р1˂0,01 та на 18,91 % у п’ятій групах, р˂0,01, р2, р3˂0,01, р2˃0,05. Ця тенденція показує, що у даний термін спостережень активність ЛФ досягає максимальних значень, сприяючи синтезу позаклітинної матриці й мукополісахаридів, в утворенні фібрилярних білків та відкладенню мінеральних солей. Висновки. Проведені дослідження показали здатність мультипотентних мезенхімальних клітини жирової тканини (ММСК-ЖТ) стимулювати процеси остеогенезу, впливаючи, головним чином, на мінералізуючу функцію, про що свідчить збільшення показника ЛФ/КФ.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

12

Варес, Я. Е., Ю. І. Федин, Н. В. Штибель та Я. Я. Варес. "Використання автологічного дентин-графту при заміщенні лунок періодонтально скомпрометованих зубів. Перший досвід". CLINICAL DENTISTRY, № 4 (11 березня 2022): 5–14. http://dx.doi.org/10.11603/2311-9624.2021.4.12787.

Повний текст джерела

Анотація:

Резюме. Загоєння лунки видаленого зуба супроводжується значними просторовими змінами альвеолярної кістки у вигляді її резорбції та деформації, що створює несприятливі умови для майбутньої дентальної імплантації та протетичної реабілітації. Поєднання кістково-пластичних матеріалів, зокрема автологічного дентин-графту, зі збагаченим тромбоцитами фібрином, може бути перспективною терапевтичною опцією для заміщення дефектів після видалення зубів з причин гострої чи хронічної періодонтальної патології. Мета дослідження – апробація та клінічна оцінка ефективності застосування автологічного дентин-графту в поєднанні з фібрином, збагаченим тромбоцитами, при заміщенні лунок зубів із біляверхівковою патологією. Матеріали і методи. Проведено обстеження та лікування 12 хворих (7 жінок та 5 чоловіків віком (28,23±7,78) року із загостренням хронічного періодонтиту, гранулематозним верхівковим періодонтитом, радикулярними кістами, які не підлягали консервативному лікуванню. План лікування передбачав атравматичне видалення зуба та заповнення лунки композицією гранульованого дентину, приготованого за допомогою пристрою «Smart dentin grinder» (KometaBio, США) з фібрином, збагаченим тромбоцитами. В жодному з випадків не використовувались інші резорбуючі чи нерезорбуючі мембрани фабричного виробництва для керованої регенерації тканин. Контрольні клінічні огляди проводили на 1; 3; 10; 14 дні. Конусно-променеву комп`ютерну томографію проводили на 3 та 6 місяць після операційного втручання за допомогою томографа «Veraviewepocs 3D R100» (J. Morita Manufacturing Corporation, Японія) з метою визначення обсягу кістковотканинної втрати по вертикалі (шляхом вимірювання відстані між оклюзійною площиною та альвеолярним відростком) та горизонталі (шляхом вимірювання ширини лунки на рівні її середини), визначення мінеральної щільності кісткової тканини в зоні дефекту за допомогою застосунку i-Dixel 2.1 для перегляду комп'ютерних томограм. Результати досліджень та їх обговорення. Термін повної епітелізації лунки становив (13,2±0,84) доби (р<0,001). При дослідженні вертикальної втрати кісткової тканини встановлено, що до операції цей показник був у середньому (8,49±0,67) мм, через 3 місяці після операції – (8,59±0,69) мм (p>0,05), а через 6 місяців – (10,52±0,75) мм (p<0,05). Ширина альвеолярного відростка на рівні середини дефекту до операції становила у середньому (7,38±0,36) мм, через 3 та 6 місяців – (7,13±0,40) мм та (6,98±0,44) мм відповідно (p>0,05). Щільність кісткової тканини в проекції середини колишніх післяекстракційних дефектів була у середньому (663,34±44,90) HU на 3-й місяць спостереження та (714,5±58,35) HU на 6-й місяць спостереження (p<0,05), що свідчить про формування в ділянці дефектів повноцінної кісткової тканини. Розглянуто клінічний випадок пацієнта 38 років як приклад успішного застосування комбінації автологічного дентин-графту та збагаченого тромбоцитами фібрину для заміщення дефекту, спричиненого видаленням зуба та радикулярної кісти великого розміру. Висновки. Композиція автологічного дентин-графту з фібрином, збагаченим тромбоцитами, доводить свою ефективність при заміщенні періодонтально скомпрометованих зубів, біляверхівкових гранульом, радикулярних кіст.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

13

Khudan-Tsilo, I. I., та M. M. Korda. "НАНО-ФОРМА ПРЕПАРАТУ СУПЕРОКСИДДИСМУТАЗИ – ПЕРСПЕКТИВНИЙ МЕТОД ЛІКУВАННЯ КОНТАКТНОГО ДЕРМАТИТУ". Вісник наукових досліджень, № 3 (1 листопада 2017). http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2017.3.8135.

Повний текст джерела

Анотація:

Значна поширеність дерматитів та часті загострення роблять надзвичайно актуальним пошук нових методів їх лікування. Відомо, що оксидативний стрес є невід’ємною ланкою патогенезу різних видів дерматитів. Враховуючи це, перспективним є застосування речовин та субстанцій з антиоксидними властивостями. Останніми роками для покращення біодоступності ліків та полегшення їх проникнення через stratum corneum у дерматології все частіше використовують наноносії.Мета дослідження – вивчити особливості реорганізації структури шкіри при експериментальному контактному нікелевому дерматиті та його корекції препаратами супероксиддисмутази (СОД) у вільній та нанокапсульованій формах.Матеріали і методи. Експеримент проведено на 35 статевозрілих білих щурах, яких було поділено на 4 групи: перша – інтактні тварини; друга – щури з модельованим контактним нікелевим дерматитом (КД); третя – тварини, які для корекції отримували вільну форму СОД (КД + СОД); та щури четвертої групи, які отримували наноформу СОД (КД + нано-СОД). Полімерні хітозанові наночастинки з інкапсульованою СОД готували за методикою Z. Hussain et al. (2013). Препарати корекції наносили на уражені ділянки шкіри два рази на добу протягом 7 днів. Тварин виводили з експерименту на 20 добу, дотримуючись усіх правил біоетики. Для оцінки структурних змін проводили гістологічне дослідження шкіри за загальноприйнятими методиками.Результати досліджень та їх обговорення. На мікроскопічному рівні встановлено, що у центральних ділянках шкіри при нікельовому дерматиті відбувається глибока деструкція епідермісу та дерми з вогнищевими виразковими ушкодженнями; змінюються ядра та цитоплазма кератиноцитів, фібробластів, руйнуються волокна сполучної тканини. Застосування вільної форми СОД не призводить до значного покращення. При аплікації її наноформи спостерігається активація процесів регенерації. У центральній ділянці шкіри гістологічно спостерігається закриття дефектів. Формується новоутворений пласт епітеліоцитів, у якому наявне диференціювання шарів. Зменшуються ознаки запалення у дермі.Висновки. Застосування супероксиддисмутази, інкапсульованої у хітозанові наночастинки, має ряд переваг порівняно із застосуванням звичайної її вільної форми. Спостерігається більш активна та якісна репарація ушкоджених структур шкіри. Використання наноформ препаратів з антиоксидними властивостями є перспективним напрямом для подальшого вивчення та впровадження у клінічну практику.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

14

Bedenyuk, A. D., M. I. Sheremet, L. P. Sydorchuk та V. O. Shidlovskyi. "Прогностичні маркери проліферації та апоптозу в пацієнтів на вузлові форми зоба на фоні автоіму-нного тиреоїдиту". Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, № 1 (19 червня 2017). http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2017.1.7634.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета роботи: вивчити процеси апоптозу та проліферації в пункційному матеріалі щитоподібної залози (ЩЗ) при вузловому зобі на фоні автоімунного тиреоїдиту ВЗАІТ з використанням імуногістохімічного методу дослідження, а також визначити індекс проліферативної активності.Матеріали і методи. На пункційному матеріалі ЩЗ, отриманому від 75 хворих із гістологічно верифікованим діагнозом ВЗАІТ, проведено імуногістохімічне дослідження шляхом використання моноклональних антитіл проти Fas, FasL, Bcl-2, P53 та Ki67 антигенів.Результати досліджень та їх обговорення. Результати показали ступінь проліферативної активності тканини ЩЗ при ВЗАІТ. Виявлено високу проліферативну активність лімфоїдної тканини, помірну проліферативну активність тиреоцитів у ділянці лімфоїдної інфільтрації і низьку – поза нею. Виражена експресія Fas та FasL на тиреоцитах, у ділянках лімфоїдної інфільтрації побічно свідчить про те, що при ВЗАІТ відбуваються імунологічно зумовлені процеси апоптозу тиреоцитів. Збільшення кількості імунореактивних клітин, що експресують Ki67 у ділянці лімфоїдної інфільтрації і деструкції тиреоцитів, свідчить про регенерацію фолікулярного епітелію як компенсаторно-пристосувальну реакцію органа. Виражена експресія bsl-2 у лімфоцитах запобігає вхід клітин в апоптоз і подовжує час виживання клітин. Спостерігалася висока експресія протеїну р53 в ядрах тиреоцитів та фолікулярних просвітах, яку можна пояснити мутаціями гена р53, що дозволяє клітинам знайти толерантність до апоптичної дії ефекторів імунної системи.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

15

Skochylo, O. V., та I. R. Mysula. "ОСОБЛИВОСТІ МОРФОЛОГІЧНИХ ЗМІН У КІСТКОВІЙ ТКАНИНІ ПРИ ЗАСТОСУВАННІ МАТЕРІАЛУ НА ОСНОВІ ГІДРОКСИАПАТИТУ ТА ПОЛІЛАКТИДУ". Вісник наукових досліджень, № 3 (1 листопада 2017). http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2017.3.8091.

Повний текст джерела

Анотація:

Остеорегенерація при відновленні кісткових дефектів щелеп є важливим питанням сучасної стоматології. Незважаючи на численні опубліковані праці, ідеального матеріалу все ще не існує, а тому його пошук є актуальним.Мета дослідження – вивчити процеси остеорегенерації шляхом морфометричного оцінювання мікропрепаратів та проведення порівняльного аналізу репарації у кореляції із макроскопічними даними на 180 добу експерименту.Матеріали і методи. Експеримент проведено на білих щурах-самцях масою 180–200 г. Під загальним знеболюванням тваринам створювали наскрізний отвір у ділянці щелепи. У контрольній групі загоєння відбувалось лише під кров’яним згортком, а у дослідних групах кістковий дефект заміщувався матеріалом на основі гідроксиапатиту та полілактиду з різним відсотковим умістом компонентів (перша група (80 %/20 %) та друга група (50 %/50 %)). Морфометричну оцінку здійснювали за допомогою вставок окуляра-мікрометра з вимірювальними сітками для цитогістостереометричних досліджень. При макроскопічному обстеженні візуально оцінювали загальний вигляд вилучених щелеп та прилеглих тканин.Результати досліджень та їх обговорення. Значні за своїм об’ємом дефекти нижньої щелепи мають тенденцію до спотвореної та замісної регенерації із виповненям практично усього об’єму немінералізованою тканиною, близькою за своєю будовою до органічного матриксу кістки. Остеоімплантат із співвідношенням полілактиду та синтетичного гіпроксиапатиту 20/80 сприяє меншій деструкції тканин, структурно правильній організації органічного матриксу кістки та швидшій його мінералізації з формуванням первинної кісткової мозолі на 30 добу. На 180 добу процеси перебудови та трансформації рубця у зрілу кісткову тканину відбуваються ще досить інтенсивно. При застосуванні імплантата у складовій пропорції 50/50 регенерація має більш сприятливий перебіг, про що свідчить практичне відновлення структури кістки на 180 добу спостереження, коли основну частину регенерату (70 %) у дефекті представлено зрілою пластинчастою кісткою. Дані, отримані при оцінці макропрепаратів нижніх щелеп тварин, корелювали з даними морфометричного дослідження.Висновки. Заповнення кісткових дефектів запропонованими остеоімплантатами змінює перебіг регенерації. Встановлено, що виповнення дефекту резорбуючим композитом зменшує деструктивні процеси та пришвидшує формування первинної та вторинної кісткової мозолі. У цьому відношенні більш ефективною виявилась композиція з одинаковим вмістом обох її складових.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

16

Пантус, А. В. "ВИВЧЕННЯ МОРФОМЕТРИЧНИХ ХАРАКТЕРИСТИК КАПІЛЯРНОЇ СІТКИ ПІСЛЯ ДВОМІСЯЧНОЇ СУБКУТАННОЇ ІМПЛАНТАЦІЇ ПОРИСТОГО ВОЛОКНИСТОГО МАТРИКСУ". Art of Medicine, 26 червня 2019, 88–92. http://dx.doi.org/10.21802/artm.2019.2.10.88.

Повний текст джерела

Анотація:

Резюме. Проблема, що стоїть перед тканинною інженерією полягає в тому, щоб оптимізувати виділення, розмноження і диференціювання клітин, сконструювати матрикси або системи доставки, сприяючи підтримці, координації регенерації тканин у трьох вимірах. Одним із важливих критеріїв, який повинен враховуватись при конструюванні матриксу – його здатність підтримувати стабільну гемодинаміку всередині та навколо каркасу. Мета дослідження – експериментально оцінити характер розвитку судинної сітки після двомісячної субкутанної імплантації біополімерного волокнистого матриксу. Дослідження проводилось на 20 лабораторних тваринах (кролі), які були поділені на 2 групи. Першій групі порівняння: 10-ом тваринам проводилось оперативне втручання, яке включало формування «кишені» в підшкірній клітковині та накладання швів. Другій групі: 10-ом тваринам проводилась підшкірна імплантація біополімерного матриксу в ділянку спини між лопатками. Для дослідження брали 9 сегментів: один центрально розташований і по 4 сегменти з парацентральної та з периферичної зон. Статистичний аналіз результатів здійснено за допомогою комп’ютерних програм Microsoft Exel та Statistica 5.5 (Multiple Regression) із використанням методів варіаційної статистики, кореляції. Отримані результати свідчать про відсутність як гострої, так і хронічної реактивної запальної інфільтрації, а також як гострої, так і хронічної реакції відторгнення імплантата як чужорідної субстанції у імплантованій ділянці тварини. Створений нами волокнистий матрикс завдяки своїй гігроскопічності та пористості створює своєрідний місток для проростання та розвитку капілярної сітки.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

17

Khudan-Tsilo, I. I., та M. M. Korda. "СТРУКТУРНІ ЗМІНИ ШКІРИ ПРИ КОНТАКТНОМУ НІКЕЛЕВОМУ ДЕРМАТИТОВІ ЗА УМОВ ПРИГНІЧЕННЯ iNOS". Здобутки клінічної і експериментальної медицини 1, № 3 (2 листопада 2017). http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2017.v1.i3.8177.

Повний текст джерела

Анотація:

Пошук ефективних та безпечних методів лікування алергійних дерматозів залишається актуальною проблемою сучасної дерматології. В останні роки значна увага приділяється вивченню ролі оксиду азоту в регуляції функціонування різних систем організму, в тому числі при алергійних дерматитах та можливостей застосування нанотехнологій для лікування шкірних хвороб. Метою дослідження стало вивчення особливостей реорганізації структури шкіри при експериментальному контактному нікелевому дерматиті та його корекції препаратами високоселективного інгібітора індуцибельної NO-синтази N-(3-(Aмінометил)бензил)ацетамідину (1400W) у вільній та наноінкапсульованій формах. Матеріал і методи. Експеримент проведено на 35 статевозрілих білих щурах, яких було поділено на 4 групи: 1 – інтактні тварини; 2 – щури з модельованим контактним нікелевим дерматитом (КД); 3 – щури з КД, яким для корекції застосовували 1400W (КД + 1400W); 4 – щури з КД, яким наносили інкапсульовану 1400W (КД + нано-1400W). Полімерні хітозанові наночастинки з інкапсульованим 1400W готували за методикою Hussain Z. et al. (2013). Препарати для корекції наносили на уражені ділянки шкіри два рази на добу протягом 7 днів. Тварин виводили з експерименту на 20 добу дотримуючись усіх правил біоетики. Для оцінки структурних змін проводили гістологічне дослідження шкіри за загальноприйнятими методиками.Результати й обговорення. На мікроскопічному рівні встановлено, що у центральних ділянках шкіри при нікелевому дерматиті відбувається глибока деструкція епідермісу та дерми з вогнищевими виразковими пошкодженнями. Застосування вільної форми 1400W не призводило до покращення структур шкіри. При аплікації наноформи спостерігалася деяка активація процесів регенерації: мікроскопічно відмічався лише вузький новоутворений пласт клітин без пошарового диференціювання.Висновки. Застосування наноформи препарату 1400W забезпечує більш активну репарацію пошкоджених структур шкіри та стимулює крайову епітелізацію. Для подальшого вивчення є перспективним вивчення можливостей комбінування наноінкапсульованого препарату 1400W з іншими патогенетичними чинниками для лікування та корекції контактного алергійного дерматиту.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

18

Герасимчук, П. О., В. Г. Власенко, А. В. Павлишин та Д. Б. Фіра. "ВПЛИВ ВАКУУМНОЇ ТЕРАПІЇ НА МОРФОЛОГІЧНІ ЗМІНИ М’ЯКИХ ТКАНИН РАНОВИХ ДЕФЕКТІВ У ХВОРИХ ІЗ СИНДРОМОМ ДІАБЕТИЧНОЇ СТОПИ". Вісник наукових досліджень, № 1 (1 квітня 2016). http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2016.1.6120.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті наведено результати вивчення динаміки морфологічних змін м’яких тканин ранових дефектів у хворих із синдромом діабетичної стопи на тлі вакуумної терапії. Встановлено, що вакуумна терапія значно поліпшує мікроциркуляцію в ділянці ран, зменшує прояви запальних та деструктивних змін, пришвидшує організацію екстрацелюлярного матриксу, оптимізуючи таким чином регенераторний процес та формування якісної грануляційної тканини. Вона стимулює процеси регенерації та дозволяє скоротити терміни підготовки ран до пластичного закриття в середньому на 5 днів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

19

Ilnytskyy, Ia M., I. M. Hot’ та R. Z. Ohonovsky. "Оцінка методу кісткової пластики піднебіння та альвеолярного відростка комбінованим трансплантатом при вроджених незрощеннях". Здобутки клінічної і експериментальної медицини 23, № 2-3 (13 листопада 2015). http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2015.v23.i2-3.5237.

Повний текст джерела

Анотація:

РЕЗЮМЕ. Проводилася оцінка результатів ураноостеопластики з одночасною кістковою пластикою альвеолярного відростка при лікуванні вроджених незрощень альвеолярного відростка та піднебіння у дітей. Дослідження проводили у 62 дітей, які перебували на лікуванні у відділенні щелепно-лицевої хірургії Львівської обласної клінічної лікарні з вродженими наскрізними незрощеннями піднебіння. У 32 з них проведено ураноальвеолоостеопластику (основна група) і у 30 – уранопластику слизово-окісним клаптем за способом І. М. Готя і співавторів (група порівняння). Запропонований спосіб лікування вроджених незрощень піднебіння та альвеолярного відростка, за даними клінічних спостережень, сприяє кістковій регенерації в ділянці дефектів та відновлює анатомічну цілісність щелепи.Ключові слова: вади розвитку обличчя, вроджені незрощення піднебіння та альвеолярного відростка, остеотрансплантація, уранопластика, алотрансплантація, ураноостеопластика.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

20

Kopanytsia, O. M., Yu M. Orel, A. M. Shumeliak та M. I. Marushchak. "МОРФОЛОГІЧНІ ЗМІНИ ТКАНИН ТОНКОЇ КИШКИ, ПЕЧІНКИ І СЕРЦЯ ПРИ ЗАСТОСУВАННІ КАРАГІНАНУ В ЕКСПЕРИМЕНТІ". Вісник наукових досліджень, № 1 (28 квітня 2018). http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2018.1.8702.

Повний текст джерела

Анотація:

На думку багатьох учених, зменшення кількості споживання свіжих харчових продуктів, органічної їжі й збільшення штучних харчових домішок може бути однією з причин зростання поширеності великої кількості захворювань.Мета дослідження – вивчити структурну організацію стінки тонкої кишки, міокарда і печінки експериментальних тварин при застосуванні 1 % розчину κ-карагінану.Матеріали і методи. Дослідження проведено на 24 статевозрілих білих нелінійних щурах-самцях. Тваринам дослідної групи був забезпечений вільний доступ до 1,0 % розчину карагінану в питній воді упродовж одного місяця.Результати досліджень та їх обговорення. При мікроскопічному дослідженні внутрішніх органів експериментальних тварин найвираженішими зміни були у тонкій кишці. Домінуючим елементом у картині патологічних змін виявили прояви хронічного ентериту – інфільтрація слизової оболонки лімфоцитами, макрофагами, гістіоцитами, нейтрофілами, еозинофілами. Застосування карагінану зумовлювало зміни морфологічної картини в печінці й серці. Подекуди мали місце помірно виражені альтеративні зміни гепатоцитів, у перипортальних зонах спостерігали наявність двоядерних гепатоцитів, що свідчить про репаративну регенерацію в паренхімі печінки. Зміни серцевого м’яза у піддослідних тварин були виражені помірно. Спостерігався помірно виражений набряк, місцями повнокров’я судин та наявність поодиноких еритроцитів у перивазальних ділянках. Також подекуди були вогнищеві скупчення лімфоцитів.Висновки. Ушкодження епітеліоцитів та їх дистрофія, дезорганізація сполучнотканинних елементів підслизового шару тонкої кишки при застосуванні 1 % карагінану призводить до морфологічних змін у печінці (дистрофічні зміни гепатоцитів) і серці (помірно виражений набряк і вогнищеві скупчення лімфоцитів у міокарді).

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

21

Skochylo, O. V. "ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОЦЕСІВ ОСТЕОРЕГЕНЕРАЦІЇ ПРИ ЗАСТОСУВАННІ МАТЕРІАЛУ НА ОСНОВІ ГІДРОКСИАПАТИТУ ТА ПОЛІЛАКТИДУ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини 1, № 3 (2 листопада 2017). http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2017.v1.i3.8176.

Повний текст джерела

Анотація:

Вступ. Остеорегенерація при відновленні кісткових дефектів щелеп є важливим питанням сучасної стоматології. Незважаючи на численні опубліковані праці, ідеального матеріалу все ще не існує, тому його пошук є актуальним.Мета дослідження. Вивчення процесів остеорегенерації шляхом оцінювання маркерів обміну колагену та проведення порівняльного аналізу репарації в кореляції з рентгенологічними даними на 180 добу експерименту.Матеріал і методи. Експеримент проведено на білих щурах-самцях масою 180–200 г. Під загальним знеболюванням тваринам створювали наскрізний отвір у ділянці щелепи. У контрольній групі загоєння відбувалось лише під кров'яним згортком, а у дослідних групах кістковий дефект заміщувався матеріалом на основі гідроксиапатиту та полілактиду з різним відсотковим вмістом компонентів (1 група (80:20 %); 2 група (50:50 %)). Окремо була виділена група інтактних тварин, яким втручання не проводили, а лише здійснювали забір сечі для порівняльного дослідження.Рентгенологічне дослідження вилучених щелеп проводили за допомогою цифрового радіовізіографа Intra (Фінляндія).Результати. В усіх випадках після пошкодження відбуваються процеси деструкції, що тривають до 7 діб. У контрольній групі спостерігається повільна їх зворотня тенденція, а збалансування відбувається лише на 90 добу, досягнення фізіологічного гомеостазу – на 180 добу.У 1 дослідній групі переважання синтетичних процесів над деструкцією відмічається на 30 добу, а у віддалені терміни (90 та 180 доба) надалі відбувається домінування процесу катаболізму над анаболізмом.У 2 дослідній групі домінування процесів синтезу колагену пришвидшується та відмічається вже на 21 добу, а кінцеве завершення остеорегенерації спостерігається на 180 добу.Дані, отримані при оцінці рентгенограм нижніх щелеп тварин корелювали з даними біохімічного дослідження.Висновки. Заповнення кісткових дефектів запропонованими остеоімплантатами змінює перебіг регенерації. Встановлено, що виповнення дефекту резорбуючим композитом зменшує деструктивні процеси та пришвидшує формування первинної та вторинної кісткової мозолі. У цьому відношенні ефективнішою виявилась композиція з однаковим вмістом обох її складових.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

Статті в журналах з теми "Ділянка регенерації"

Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями