Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Діапазон вологості.
Статті в журналах з теми "Діапазон вологості"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-20 статей у журналах для дослідження на тему "Діапазон вологості".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
М.М. Челтонов та О.Л. Кириченко. "ДОСЛІДЖЕННЯ ПЕРЕРОБКИ ПРОДУКТІВ УТИЛІЗАЦІЇ ТВЕРДОГО РАКЕТНОГО ПАЛИВА". Наукові нотатки, № 68 (30 січня 2020): 135–41. http://dx.doi.org/10.36910/6775.24153966.2019.68.22.
Повний текст джерелаАнотація:
У сучасних умовах для України актуальним екологічним питанням э утилізація споряджених корпусів двигунів (СКД) із закінченим терміном зберігання. В ході утилізації утворюється полімерна матриця (ПМ) з середнім розміром фрагментів 2 - 15 мм, до складу якої входить до 30% ціклотетраметілентетранітраміна (нітраміна), виробництво якого відсутнє в Україні, його можливо регенерувати із застосуванням диметилсульфоксида (ДМСО). Метою даної роботи є встановлення закономірностей вилучення нітраміну з ПМ за допомогою ДМСО в лабораторних умовах зі зміною такого параметра як масовий модуль (відношення ДМСО: ПМ) в залежності від вологості ПМ. На основі експериментальних даних встановлено залежності масового модуля (відношення ДМСО: ПМ) на ступінь вилучення нітраміна за допомогою ДМСО з ПМ. Найкращим масовим модулем (ставленням ДМСО: ПМ) можна вважати діапазон 2 - 3, що дозволяє досягти ступеня вилучення нітраміни 71,9% (при вологості ПМ 3%). Ідетіфікаціі вилученного з ПМ нітраміна підтверджена ІЧ-спектром і ДТА.
2
Цюра, Н. Я., Д. П. Кіндзера, В. М. Атаманюк та Р. Р. Госовський. "Динаміка видалення вологи з Ферум(ІІ) сульфат гептагідрату під час процесу зневоднення фільтраційним методом". Scientific Bulletin of UNFU 31, № 1 (4 лютого 2021): 74–79. http://dx.doi.org/10.36930/40310112.
Повний текст джерелаАнотація:
Запропоновано фільтраційний метод дегідратації Ферум(ІІ) сульфат гептагідрату з отриманням Ферум(ІІ) сульфат тетрагідрату для його подальшої утилізації як вторинної сировини у промисловості, зокрема у виробництві пігментів. Обґрунтовано вибір способу дегідратації та, відповідно до технологічних вимог та властивостей матеріалу, встановлено діапазон зміни параметрів процесу сушіння й описано методики проведення експериментів. На базі даних, отриманих під час експериментальних досліджень, побудовано графічні залежності, які демонструють залежність зміни залишкової маси вологи в шарі матеріалу залежно від часу за різних швидкостей руху теплового агенту та за різних висот шару. Також подано залежності зміни температури теплового агенту на виході зі стаціонарного шару Ферум(ІІ) сульфат гептагідрату, через який профільтровується тепловий агент. Аналіз цих результатів дав змогу переконатися в існуванні періодів часткового та повного насичення вологою теплового агенту. Внаслідок узагальнення отриманих даних запропоновано кінетичні рівняння для розрахунку зміни вологовмісту Ферум(ІІ) сульфат гептагідрату в періоди повного та часткового насичення теплового агенту. Розраховано значення коефіцієнта сушіння, відносного коефіцієнта сушіння та швидкості сушіння за змінних параметрів теплоносія та різних висот шару матеріалу. Ці величини дали змогу розрахувати тривалість процесу дегідратації до моменту досягнення критичної вологості та загальну тривалість сушіння, а також запропонувати розрахункову залежність для визначення зміни вологовмісту Феруму(II) сульфат гептагідрату в часі в широкому діапазоні зміни параметрів процесу фільтраційного сушіння для періоду часткового насичення теплового агенту вологою. Ці результати використовують для розрахунку технологічних параметрів процесу дегідратації Ферум(ІІ) сульфат гептагідрату та в процесі проєктування відповідної сушильної установки.
3
Голуб, Г., Н. Цивенкова, В. Чуба, А. Голубенко, В. Ачкевич та В. Корнейчук. "Дослідження насипної щільності подрібненої рослинної сировини". Науковий журнал «Інженерія природокористування», № 2(16) (15 грудня 2020): 45–52. http://dx.doi.org/10.37700/enm.2020.2(16).45-52.
Повний текст джерелаАнотація:
Стійка тенденція до розвитку засобів з виробництва енергії та палив, що представляють альтернативу традиційним джерелам енергії, має на увазі і попередню підготовку сировини. Теплотворна здатність палива в одиниці об’єму є основною паливно-технічною характеристикою сировини. Одним із методів підвищення даного параметра є збільшення насипної щільності сировини. З метою збільшення насипної щільності сировини в одиниці об’єму пропонується конструкція експериментальної установки. В якості сировини використано поліфракційну суміш з подрібненої соломи. Дослідження виконано методом проведення багатофакторного експерименту. Змінними факторами були – фракційний склад подрібненої рослинної сировини, вміст вологи в суміші, коефіцієнт ущільнення суміші. Досліджувалась залежність насипної щільності суміші з подрібненої рослинноїсировини від змінних факторів. За результатами експерименту складено рівняння регресії та побудовано відповідні поверхні відгуку. При виробництві енергії, з метою забезпечення нормальних умов протікання тепломасообмінних процесів в шарі сировини, порозність шару повинна бути 0,54–0,61, що досягається при значенні насипної щільності сировини 200…250 кг/м3. Діапазон вказаних значень насипної щільності сировини експериментально отримано при вологості сировини 20 %, вмісті дрібної фракції в суміші з подрібненої рослинної сировини 50 % і коефіцієнті її ущільнення 1,4. Отримані результати дозволяють забезпечити керованість технологічним процесом виробництва палив та енергії. А саме, залежно від складу та вологості вихідної сировини можна підібрати такий коефіцієнт її ущільнення, при якому значення насипної щільності буде забезпечувати задану порозність шару на її основі. Представлені дослідження можуть бути використані при виборі обладнання та методу ущільнення сировини для виробництва палив та енергії на їх основі.
4
Satukov, Anatoliy, Anatoliy Prystupa та Mykola Moshel. "РЕЗУЛЬТАТИ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ВПЛИВУ ВОЛОГОСТІ ДЕРЕВ’ЯНИХ МАТЕРІАЛІВ НА ПРОХОДЖЕННЯ СИГНАЛІВ НВЧ ДІАПАЗОНУ". TECHNICAL SCIENCES AND TECHNOLOGIES, № 1(19) (2020): 156–67. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5363-2020-1(19)-156-167.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність дослідження. Постійний розвиток НВЧ систем зумовлює появу новітніх пристроїв та методів вимірювання параметрів різноманітних матеріалів. Сфера застосування техніки, що працює в діапазоні надвисоких частот, стрімко розширюється. Велика кількість сучасних систем працюють у діапазоні 2-8 ГГц в межах приміщення та між різними інженерними спорудами. Ефективність їхньої роботи пов’язана з проходженням високочастотних сигналів через різні навколишні перешкоди – стіни, двері, перекриття тощо. Тому актуальним завданням є детальне дослідження взаємодії НВЧ сигналів із різними матеріалами. Серед них особливе місце посідає деревина, що має високу здатність до поглинання вологи, а вміст води в матеріалі навіть у незначних кількостях суттєво впливає на його фізико-хімічні й електричні властивості. Постановка проблеми. Поширення радіохвиль у приміщенні має складний характер, оскільки сучасна будова являє собою неоднорідний простір, заповнений хаотично розташованими напівпровідними перешкодами. Здебільшого в точку прийому потрапляє не одна хвиля, а кілька – за рахунок віддзеркалень від різних поверхонь і дифракції на перешкодах. Розуміння впливу різних факторів на поширення радіохвиль має безліч практичних застосувань, від вибору частот для міжнародного короткохвильового телерадіомовлення до проєктування надійних мобільних телефонних систем, радіонавігації та експлуатації радіолокаційних систем та систем моніторингу. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання розповсюдження радіохвиль у повітрі вивчені дуже ретельно й повно. Визначено затухання сигналів залежно від частоти. Це дозволило створити надійні і оптимально структуровані канали бездротового зв’язку, що працюють на частотах, для яких затухання сигналу найменше. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Останніми роками дедалі більше розвиваються системи радіозв’язку, які працюють в умовах розповсюдження радіохвиль за наявності різноманітних перешкод. Наприклад, мобільний зв’язок чи бездротовий Інтернет, які працюють зокрема в приміщеннях і будівлях. Такі параметри каналів радіозв’язку, як потужність передавачів, конструкція та розміщення антен тісно пов’язані з взаємодією радіохвиль з різноманітними перешкодами. Такими перешкодами, зокрема, можуть бути різні будівельні конструкції – стіни, перекриття та ін. Вони послаблюють потужність радіохвиль, що проходять крізь них. Значення такого послаблення може суттєво залежати від рівня вологості матеріалу перешкоди. Наведені в різних літературних джерелах дані здебільшого не враховують цього аспекту. Мета дослідження полягає у вивченні впливу вологості дерев’яних матеріалів на рівень послаблення НВЧ сигналів та визначення частот, на яких спостерігається мінімальний рівень послаблення. Виклад основного матеріалу. У статті проведено експериментальні дослідження з визначення ступеня послаблення НВЧ сигналів дерев’яними матеріалами при різному рівню вологості речовини. Отримані результати порівнювались із проходженням радіохвиль через сухий зразок. Це дало змогу з’ясувати саме вплив зміни вологості на послаблення радіосигналу. Вимірювання проводились в діапазоні частот 2–8 ГГц та зміні вологості зразків від 0 до 8 %. Проведено аналіз послаблення сигналу від ступеня вологості на окремих частотах. Здійснено порівняння послаблення радіохвиль різними матеріалами з однаковим рівнем вологості. Висновки відповідно до статті. За результатами експериментальних досліджень було побудовано графічні залежності затухання сигналу від рівня вологості зі збільшенням частоти для обраних порід дерева: дуба, сосни, верби та берези. Отримані дані дозволяють виділити частотні інтервали для оптимальної роботи апаратури.
5
Станкевич, Георгій Миколайович, Анфіса Карпівна Кац та Сергій Володимирович Васильєв. "ХАРАКТЕРИСТИКА ФІЗИКО-МЕХАНІЧНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ ЗЕРНА СПЕЛЬТИ". Scientific Works 2, № 83 (28 грудня 2019): 4–13. http://dx.doi.org/10.15673/swonaft.v2i83.1539.
Повний текст джерелаАнотація:
Анотація. В останні роки все більше уваги приділяється плівчастим пшеницям, які вирізняються підвищеним вмістом поживних речовин у порівнянні з традиційними видами пшениці і є перспективною сировиною для розширення асортименту продукції здорового харчування. До таких пшениць відноситься спельта, три сорти якої нині вирощують в Україні. Післязбиральна обробка зерна, транспортування та зберігання у зерносховищах різного типу базуються на його фізико-механічних властивостях і їх врахування дозволить підприємствам зменшити втрати зерна під час обробки та зберегти його якість.
Стаття присвячена дослідженню фізико-механічних властивостей зерна плівчастої пшениці – спельти. Предметом досліджень було не обрушене (з квітковими плівками) та обрушене (зі знятими плівками) зерно спельти сорту «Зоря України» 2017 року врожаю. Залежно від вологості не обрушеної та обрушеної спельти визначено низку фізико-механічних властивостей зерна — натуру, масу та істинний об’єм 1000 зерен, кути природного укосу та коефіцієнти зовнішнього тертя у спокої (по сталі, гумі, пластмасі) і в русі. Встановлено закономірності зміни досліджених властивостей спельти від вологості зерна та запропоновано емпіричні рівняння, що описують ці зміни.
Результати проведених експериментальних досліджень показали, що натура не обрушеного зерна спельти залежно від вологості в межах 11,6…23,7 % складає відповідно 364…342 г/л, що практично у 2 рази менше, ніж обрушеного зерна, яке за вологості 12,3…23,5 % має натуру відповідно 706…644 г/л. З підвищенням вологості зерна натура та співвідношення між її значеннями для обох форм спельти зменшуються.
Маса 1000 зерен не обрушеного зерна спельти знаходиться у межах 41,5…57,5 г, а у обрушеного 102…117 г, тобто зростає у 2,5…2,0 рази відповідно до вказаних вище діапазонів зміни вологості не обрушеного та обрушеного зерна. Пропорційно у стільки ж разів змінюється істинний об’єм 1000 зерен обох форм спельти, який складає у тих же діапазонах вологості відповідно 102…117 см3 та 41,5…57,5 см3. Порівняльні відмінності досліджених властивостей спельти обумовлюються наявністю квіткових плівок у не обрушеного зерна.
Кут природного укосу спельти, який характеризує її сипкість, для не обрушеного зерна в межах дослідженої вологості дорівнює 29…40°, а для обрушеної спельти знаходиться на рівні 28…39°, що пояснюється різним станом поверхні квіткових плівок та обрушеного зерна спельти. У досліджених межах вологості визначені також коефіцієнти зовнішнього тертя спокою не обрушеної та обрушеної спельти по поверхнях різних матеріалів (сталь, гума, пластмаса), а також коефіцієнти зовнішнього тертя в русі.
6
Оленич, І. Б., Л. С. Монастирський, О. І. Аксіментьєва та Б. С. Соколовський. "Вологочутливі структури на основі поруватого кремнію". Ukrainian Journal of Physics 56, № 11 (3 лютого 2022): 1198. http://dx.doi.org/10.15407/ujpe56.11.1198.
Повний текст джерелаАнотація:
Вивчено вплив адсорбційно-десорбційних процесів водяної пари на електричну провідність і високочастотну ємність сенсорних структур на основі поруватого кремнію в температурному діапазоні 15–40 ºC. Зареєстровано суттєву зміну електричної провідності та ємності залежно від концентрації водяної пари. Для оцінки сенсорних властивостей було розраховано адсорбційну чутливість структур на основі поруватого кремнію та багатошарових структур з плівкою каталітичного матеріалу. Досліджено кінетику відклику структур на зміну концентрації водяної пари. Отримані результати дозволяють оптимізувати процеси формування сенсорів вологості на основі поруватого кремнію.
7
Satukov, Anatoliy, Anatoliy Prystupa, Vladimir Zhurko, and Mstislav Bivalkevich. "EXPERIMENTAL INVESTIGATIONS OF THE INFLUENCE OF HUMIDITY OF WALL CONSTRUCTION MATERIALS ON THE PERFORMANCE OF RADIO WAVES OF A RANDOM LINE." TECHNICAL SCIENCES AND TECHNOLOG IES, no. 1(11) (2018): 252–63. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5363-2018-1(11)-252-263.
Повний текст джерела
8
Дмитрев, Василий. "Система експрес-діагностики якості паливо-мастильних матеріалів". Науковий жарнал «Технічний сервіс агропромислового лісового та транспортного комплексів», № 22 (7 грудня 2020): 27–36. http://dx.doi.org/10.37700/ts.2020.22.27-36.
Повний текст джерелаАнотація:
Вологість паливо-мастильних матеріалів є одним з визначальних показників їх якості. Присутність вологи в матеріалі впливає на їх фізико-хімічні і електричні властивості. Вода характеризується високою діелектричною проникністю і здатністю легко взаємодіяти з іншими речовинами.
Розроблення системи контролю вологості паливо-мастильних матеріалів у процесі експлуатації машини є невід’ємною частиною інформаційно-вимірювальних і керувальних систем сучасної мобільної техніки, і зокрема техніки спеціального призначення.
Ємнісні сенсори вологості є розприділеними структурами і у вимірювальних системах параметрами вимірювання є як ємність, так і опір й індуктивність. Для реалізації ємнісного вимірювача з лінійною калібрувальною характеристикою, враховано що вимірювальне середовище є з великими змінними активними втратами, якими є оливи і палива двигунів внутрішнього згоряння. Для компенсування активних втрат застосовано схему з окремим вимірюванням реактивної складової повного опору діелькометричного первинного перетворювача на основі модуляції параметрів вимірювального резонансного контуру. Параметри такої схеми обирано так, щоб при вимкненій модуляційній ємності повна провідність схеми мала індуктивний характер.
За міру якості перетворення вимірювальної схеми сенсора прийнято диференціальну чутливість, яка характеризує відношення відносних приростів вихідного (повної провідності) й вхідного (реактивної провідності) параметрів.
Розроблений автоматичний одночастотний вимірювач з ємнісним сенсором, виконаним у вигляді електродів розсіяного поля, покритих шаром ізоляції, в якому використано метод модуляції параметрів вимірювального резонансного контуру. Для перевірки теоретичних досліджень проведений повний факторний експеримент на трьох рівнях при двох факторах – вологості досліджуваного середовища і частота напруги живлення вимірювального контуру.
Працездатність вимірювальної схеми ємнісного перетворювача зберігається у всьому діапазоні вимірювань, якщо добротність ємнісного вимірювального перетворювача в матеріалі більша одиниці.
9
Faly, L. I., та M. V. Shulman. "Пластичність морфометричних ознак Calliphora vicina (Diptera, Calliphoridae) у постійних і мінливих температурних умовах культивування". Biosystems Diversity 21, № 1 (19 березня 2013): 33–37. http://dx.doi.org/10.15421/011306.
Повний текст джерелаАнотація:
Досліджено мінливість основних морфометричних ознак імаго мух Calliphora vicina R.-D. (Diptera, Calliphoridae) із двох вибірок (n = 33). Перша вибірка – особини, зібрані у природних умовах (паркові екосистеми м. Дніпропетровськ), друга – особини, культивовані у лабораторії при підтриманні постійної температури та вологості. Проаналізовано можливість використання Calliphora vicina R.-D. у біоіндикації антропогенних чинників на підставі результатів морфометричного аналізу. Найсуттєвіші відмінності між вибірками виявлено за шириною голови («лабораторні» особини характеризуються більш константними розмірами голови) та довжиною окремих сегментів кінцівок. В імаго, виведених у постійних умовах, спостерігається вкорочення сегментів I пари ніг порівняно з особинами «природної» вибірки. За більшістю інших лінійних промірів тіла Calliphora vicina R.-D. відмінності між вибірками не реєструються. Незначна мінливість морфометричних характеристик вказує на еволюційно зумовлену стійкість виду до зміни абіотичних факторів середовища. Тому використовувати Calliphora vicina R-D. (за умов розвитку в температурному діапазоні +17…+28 °С) як вид – індикатор зміни температурного фактора довкілля не доцільно.
10
Popovych, Vasyl, та Andriy Hapalo. "ТЕМПЕРАТУРНИЙ ВПЛИВ ЛАНДШАФТНИХ ПОЖЕЖ НА ЕКОЛОГІЧНИЙ СТАН ЕДАФОТОПУ". Zeszyty Naukowe SGSP 76 (21 грудня 2020): 29–45. http://dx.doi.org/10.5604/01.3001.0014.5977.
Повний текст джерелаАнотація:
В Україні лісові пожежі набувають значних обсягів та перетворюються на надзвичай- ні ситуації загальнодержавного значення. Внаслідок локалізації та ліквідації великих і особливо великих лісових пожеж, пожеж у природних екосистемах, залучається значна кількість особового складу та техніки. Знищуються практично усі компоненти довкілля – флора, фауна, ґрунти, забруднюються річки, водойми, повітря. Пожежі у природних екосистемах спричиняють потрапляння в атмосферу значної кількості летких продуктів горіння та небезпечних речовин і сполук. Метою роботи є висвітлення результатів досліджень моніторингу довготривалого впливу лісових пожеж на один із найважливіших компонентів екосистеми – едафотоп. Для досягнення поставленої мети були сформовані такі основні завдання: провести аналіз наукових та літературних джерел щодо проблематики впливу лісових пожеж на едафотоп у вітчизняному та зарубіжному контекстах; дослідити модельне вогнище стосовно температурного та вологісного режимів; встановити температуру полум’я на різних ділянках модельного вогнища; встановити потужність еквівалентної дози фотонного іонізуючого випромінювання на місці проведення експерименту. Теплові режими Малого Полісся є достатніми для розвитку багатьох рослин. Веге- таційний період триває понад 200 днів, а період з активними температурами (понад + 10°С) – 150–160 днів. Більше 100 днів у році мають середньодобову температуру понад + 15°С (період інтенсивної вегетації). Відлиги, які понижують морозостійкість лісових та сільськогосподарських культур, затяжні весни у зв’язку з повільним таненням снігу гальмують швидкий прихід тепла. Експериментальні дослідження з вивчення впливу ландшафтних пожеж на екологіч- ний стан едафотопу здійснювалися на території Малого Полісся поблизу Рава-Руського лісництва в селі Лавриків Жовківського району Львівської області. Відбір проб ґрунтів для досліджень їхнього екологічного стану здійснювався із врахуванням давності (за роками) горіння рослинності та лісової підстилки. Також було створено штучне модельне вогнище ландшафтної пожежі (низової, лісової) на відкритому просторі з дотриманням усіх вимог Правил пожежної безпеки в лісах України з метою фіксування температури та вологості ґрунту в зоні горіння, а також аналізу відібраних ґрунтових проб із ділянок горіння. Встановлено, що температура полум’я під час горіння лучної рослинності в початковий момент часу становила +66,7°С. У процесі горіння, через 20 секунд, температура полум’я сягнула +352,5°С, максимальною температура полум’я була +715,7°С після вигорання всього горючого матеріалу (через 2,5 хв після початку досліду). Водночас, на глибині 5 см у початкових точках горіння температура едафотопу підвищується із +7°С до +20 ± 24°С. Яскраво вираженого діапазону зміни вологості на глибині 5 см не спостерігалося. Отримані результати є важливими з точки зору вивчення впливу підвищених температур на компоненти біосфери, а також відновлення девастованих територій.
11
Рябков, С. В., Л. Г. Усата, Н. О. Діденко та О. М. Новачок. "Прогнозування процесів осолонцювання в ґрунтах під дією краплинного зрошення за вирощування багаторічних насаджень". Аграрні інновації, № 6 (9 липня 2021): 36–40. http://dx.doi.org/10.32848/agrar.innov.2021.6.6.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета. Оцінити методи прогнозування та здійснити прогноз процесів осолонцювання ґрунтів різного гра- нулометричного складу, які протягом 20 років зро- шувались краплинним способом на півдні України. Методи. Аналітичний, польовий, лабораторний, системний аналіз та методи математичної статистики. Результати. У роботі систематизовано результати, що отримано впродовж багаторічних особистих спостере- жень про зміни у ґрунтовому поглинальному комплексі (ҐПК) та процеси осолонцювання чорнозему півден- ного, темно-каштанового, дернового і лучно-чорнозем- ного ґрунтів різного гранулометричного складу в умовах краплинного зрошення. Дослід закладено у 2009 році на багаторічних насадженнях плодових культур. Добрива (органо-мінеральні («Рост-концентрат»), мінеральні (N120P30-90K75-120) і органічні («Гумоплант»)) вносили з поливною водою різної якості за краплинного способу поливу з підтриманням вологості у діапазоні 75–90% НВ, залежно від гранулометричного складу ґрунтів. Розроблено прогнозні моделі поведінки ґрунту за сце- нарієм, коли режими краплинного зрошення, системи удобрення ґрунтів і якість поливної води залишаються постійними. Охарактеризовано зміни у ҐПК досліджу- ваних ґрунтів та розроблено прогностичні моделі до 8 років. На прикладі чорнозему південного важкосуг- линкового, який зрошувався водою ІІ класу, більш детально представлено результати прогнозування як цілісної системи залежно від різних сценаріїв антро- погенного навантаження: норми поливу, системи удоб- рення. Шляхом просторового моделювання побудовано розподіл осолонцювання ґрунтів у часі і просторі, які в подальшому можна використовувати для створення концептуальної моделі визначення небезпеки цих про- цесів у системі ґрунт–рослина. Висновки. Встановлено, що за впливу води різної якості та добрив у локально зволожених ґрунтах процеси осолонцювання розвива- лися диференційовано. У кількісному вираженні ємність ґрунтів у прогнозований період змінювалася повільно, особливо це фіксували у важкосуглинкових ґрунтах. Зміни у супіщаних та середньосуглинкових ґрунтах були майже непомітними.
12
Критська, Я. О., та Т. О. Білобородова. "Дослідження методів обробки та аналізу геопросторових зображень для віддаленого моніторингу поверхневих вод". ВІСНИК СХІДНОУКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ імені Володимира Даля, № 1(271) (8 лютого 2022): 11–17. http://dx.doi.org/10.33216/1998-7927-2022-271-1-11-17.
Повний текст джерелаАнотація:
Поверхневі води є важливими природнім ресурсом та відіграють важливу роль в багатьох аспектах людського життя, таких як питна вода, сільське господарство, виробництво електроенергії, транспорт та промисловість. Зміни поверхневих вод впливають на інші природні ресурси та навколишнє середовище. Це обумовлює важливість якісного визначення обсягу поверхневих вод і відстеження їх динаміки. Останнім часом дедалі більшої популярності набувають методи аналізу поверхневих вод на основі супутникових зображень. В роботі досліджені можливості і перспективи використання методів обробки та аналізу геопросторових зображень для віддаленого моніторингу поверхневих вод. Визначено та формалізовано етапи моніторингу поверхневих вод на основі геопросторових зображень. Визначено класифікацію методів виділення даних водної поверхні з геопросторових зображень, що включає методи на основі спектральних діапазонів, методи контрольованої класифікація на основі методів машинного навчання та методи неконтрольованої класифікації на основі індексів води. Розглянуто особливості просторово-часового аналізу поверхневих вод та критеріїв оцінки його точності.Ключовим критерієм оцінки точності є загальна точність класифікації зображень, однак, доцільно використовувати декілька специфічних критеріїв оцінки, таких як коефіцієнт узгодженості MICE, точність виробника, точність користувача, для отримання надійнішої оцінки. Проведено дослідження можливостей аналізу поверхневих вод на основі водного індексу на прикладі озера Піщане Луганської області в період водопілля 2018-2019 років. Дослідження можливостей аналізу поверхневих вод на основі водного індексу з застосуванням нормованого диференційованого індексу вологості території озера Піщане дозволило виявити певну невизначеність при підборі порогових значень для ефективного диференціювання. Також, виявлено суттєву залежність методу від факторів атмосферних умов, таких як хмарність, туман, задимленість або температурна інверсія на момент зйомки геопросторового зображення, що обумовлює необхідність атмосферної корекції супутникових даних до рівня обробки L2A.
13
Vlasenko, V., та V. Krivoruk. "Вплив інуліну з топінамбура на якість борошняних кулінарних виробів". Scientific Messenger of LNU of Veterinary Medicine and Biotechnologies 19, № 80 (6 жовтня 2017): 135–39. http://dx.doi.org/10.15421/nvlvet8028.
Повний текст джерелаАнотація:
Досліджено функціонально-технологічні властивості впливу рідини на зміну реологічних характеристик тіста, оскільки оптимальне дозування води дозволяє отримати тісто з нормальною консистенцією, сухе на дотик, з доброю еластичністю і пружністю. Передозування рідини призводить до утворення липкого, розпливчатого тіста. При недостатньому введенні рідини отримують «туге» тісто. Борошняні кулінарні вироби з такого тіста отримують забиті, з поганою пористістю, низьким питомим об’ємом. Чим «сильніше» пшеничне борошно, тим більшу кількість води слід вводити в тісто для отримання борошняних кулінарних виробів з найбільшим об'ємом і кращою пористістю. Зі «слабким» борошном, навпаки, кількість води, що вводиться в тісто, слід знижувати, тому що тісто виходить липким, а це ускладнює його обробку. При цьому зменшення кількості води призводить до зниження виходу виробів і погіршення економічних показників виробництва.
Для встановлення оптимальних функціонально-технологічних властивостей були проведені дослідження впливу вологості тіста з інуліном на його реологічні властивості та якість борошняних кулінарних виробів. Консистенцію тіста при замішуванні змінювали за рахунок дозування води таким чином, щоб крок її зміни до моменту готовності становив 50 о.ф. в діапазоні від 350 до 650 о.ф. Контрольним зразком використовували тісто з консистенцією 640–650 о.ф. без інуліну. Тривалість замішування тіста визначали за першим піком на фаринограмі. Тривалість бродіння тіста визначали за максимальним значенням швидкості зміни кількості утвореного діоксиду вуглецю. В результаті дослідження було встановлено що при зниженні консистенції тіста з інуліном з 650 до 350 о. ф. вологість збільшується з 40,6 до 44,6%, водопоглинальна здатність зростає з 54,7 до 66,8% Кількість механічної енергії, витраченої на утворення структури тіста, знижується з 42,7 до 23,5 кДж/кг. Пластична деформація змінюється з 1,6 до 4,0 мм. Внаслідок цього змінилися фізико-хімічні показники борошняних кулінарних виробів з інуліном із топінамбура при консистенції тіста 450 і 500 о.ф., питомий об’єм знизився на 9%, пористість на 2%, загальна деформація м'якушу на 10%, крихкість на 2%, технологічні витрати на упік і всихання на 2% порівняно з контрольним зразком, що дає можливість отримати вироби з підвищеною харчовою цінністю без погіршення органолептичних та фізико-хімічних показників готових виробів.
14
Ощипок, І. М. "ЗАСТОСУВАННЯ КОМПОЗИТНИХ БОРОШНЯНИХ СУМІШЕЙ У ВИРОБНИЦТВІ КОВБАС ФУНКЦІОНАЛЬНОГО СПРЯМУВАННЯ". Herald of Lviv University of Trade and Economics Technical sciences, № 25 (11 травня 2021): 74–81. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1221-2021-25-10.
Повний текст джерелаАнотація:
Борошно в ковбасному виробництві використовують для надання виробу потрібної щільної консистенції і достатньої вологості без надлишку. Встановлено, що за вологоутримуючої здатності (ВУЗ) борошно можна розташувати в такий ряд: пшеничне>горохове>рисове>гірчичне>с оєве. Встановлено, що рН водних суспензій соєвого і рисового борошна знаходиться в діапазоні 7,2–7,3, горохового і пшеничного – 6,8–6,9, що зумовлює можливості їх технологічного застосування. Най- частіше використовують крупу із зерен пшениці, а саме: манну. Показано, що введення солі масовою часткою від 0 до 5% по-різному впливає на ВУЗ. Так, ВУЗ горохової муки і гірчичної зростає зі збіль- шенням концентрації солі, зменшується в пшеничному борошні і залишається незмінним у соєвому, що пояснюється різним впливом іонного зв’язку на властивості білків і полісахаридів у складі борошна. Ці властивості визначалися в умовах термообробки протягом 15 хвилин при 75 °С. За величиною жиро- утримуючої здатності (ЖУЗ), яка визначалася в згаданих умовах термообробки, борошно утворює такий ряд: пшеничне>горохове>рисове>гірчичне>соєве. Дослідження емульсійних властивостей (ЕВ) показали, що соєве і горохове борошно, а також гірчиця здатні стабілізувати емульсії рослин- ної олії, стійкі до теплообробки. Для пшеничного і рисового борошна утворення стійких емульсій не спостерігається. Представлено результати аналізу хімічного складу подрібненого насіння червоної сочевиці, в тому числі амінокислотного складу білків. Основний напрям досліджень було націлено на розробку композитних борошняних сумішей на основі пшеничного борошна, збагаченого повноцінним білком, харчовими волокнами і мінеральними речовинами за рахунок насіння сочевиці. Вибір сочевиці був зумовлений тим, що вона має високу харчову і біологічну цінність. Насіння сочевиці відрізняється високим вмістом білка (21,3–36,0%), збалансоване за амінокислотним складом. У білках насіння осно- вними фракціями є глобуліни (85,9%), причому білки за своєю природою повноцінні. Сочевиця багата мінеральними речовинами, в тому числі калієм, кальцієм, магнієм, цинком, залізом, міддю і селеном. Крім того, насіння сочевиці характеризується високим вмістом вітамінів: β-каротин, PP, В1, В2, В6. Насіння сочевиці використовують як у повсякденному раціоні, так і в лікувальному, дитячому і веге- таріанському харчуванні. Пшеничну хлібопекарську муку різних сортів вибирали як найбільш затребу- вану сировину у виробництві багатьох продуктів харчування. Порівняльним аналізом хімічного складу сортового пшеничного борошна і подрібненого насіння червоної сочевиці показано значну перевагу останніх за вмістом білка, харчовими волокнами і мінеральними речовинами, в тому числі кальцію і магнію. У результаті комп’ютерного моделювання визначено дозування подрібненого насіння чер- воної сочевиці, що дасть змогу отримати композитні борошняні суміші з високою біологічною цін- ністю білка. Представлено дані аналізу хімічного складу композитних борошняних сумішей з борошна пшеничного хлібопекарського різних сортів і подрібненого насіння червоної сочевиці. Встановлено, що вибрані дозування подрібненого насіння червоної сочевиці дають змогу створити композитні борош- няні суміші з високим вмістом білка (18,9–17,0%), харчових волокон (11,32–8,6%) і мінеральних речовин (2,21–1,9%), у тому числі кальцію і магнію. Білки розроблених композитних борошняних сумішей від- різняються високим значенням коефіцієнта раціональності амінокислотного складу (0,87–0,86) і низь- кою величиною показника «порівнянної надмірності» (5,4-5,9).
15
Гусарова, Олена, та Раїса Шапар. "ВПЛИВ ПАРАМЕТРІВ СУШИЛЬНОГО АГЕНТА ТА УМОВ ЗНЕВОДНЕННЯ НА КІНЕТИКУ ВОЛОГООБМІНУ". ГРААЛЬ НАУКИ, № 1 (24 лютого 2021). http://dx.doi.org/10.36074/grail-of-science.19.02.2021.041.
Повний текст джерелаАнотація:
З метою інтенсифікації сушіння проведено дослідження по впливу швидкості та напряму руху сушильного агента на процес конвективного зневоднення плодоовочевої сировини до вологості не більше 6 %. Діапазон зміни швидкості сушильного агента - від 0,5 до 3 м/с. Дослідження показали, що на початковому етапі, під час видалення вільної вологи, швидкість руху доцільно підтримувати рівні 2…2,5 м/с, а далі знижувати до 1,5 м/с при підтримці температури матеріалу впродовж всього зневоднення, яка не перевищує гранично допустиму величину. Доведено, що такий розподіл параметрів сушильного агента у поєднанні з тепловими режимами забезпечує високу інтенсивність вологовіддачі та скорочення енерговитрат до 20 %.
16
Zhovtonog, O. I., L. A. Filipenko, V. V. Polishchuk, A. F. Saliuk та A. V. Khomenko. "ЗАКОНОМІРНОСТІ ЕНЕРГОМАСООБМІНУ В СЕРЕДОВИЩІ «ГРУНТ- РОСЛИНА-АТМОСФЕРА» В СУЧАСНИХ КЛІМАТИЧНИХ ТА ГОСПОДАРСЬКИХ УМОВАХ ВИКОРИСТАННЯ ЗРОШЕННЯ". Міжвідомчий тематичний науковий збірник "Меліорація і водне господарство" 108, № 2 (12 грудня 2018). http://dx.doi.org/10.31073/mivg20180108-132.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті наведено результати експериментальних досліджень зміни мікроклімату, розрахунків теплового та радіаційного балансу на зрошуваних полях при вирощуванні сої пізньостиглої. Для проведення досліджень було облаштовано два експериментальні полігони загальною площею 1012,5 га, на яких встановлено автоматизовані метеостанції та виконували спостереження за станом та розвитком сільськогосподарських культур на фоні двох сценаріїв планування зрошення – традиційного з регулюванням вологості ґрунту у діапазоні 75-80-75%НВ та інтенсивного з підтриманням вологості активного шару ґрунту в діапазоні 80-90%НВ. Встановлено, що інтенсивне зрошення (часті поливи невеликими нормами) сприяє покращенню мікроклімату у посівах за рахунок більш ефективного поглинання теплової енергії та забезпечує більш високу продуктивність використання зрошувальної води.
17
Овсянникова, Л. К. "ФІЗИКО-ТЕХНОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ СУЧАСНИХ СОРТІВ ДРІБНОНАСІННЄВИХ КУЛЬТУР". Grain Products and Mixed Fodder’s 17, № 1 (15 квітня 2017). http://dx.doi.org/10.15673/gpmf.v17i1.307.
Повний текст джерелаАнотація:
Забезпечити якісне зберігання зерна можливе лише при глибокому розумінні процесів, з цілеспрямованим урахуванням фізіологічних властивостей, що відбуваються в зернових масах на всіх етапах їх післязбиральної обробки і подальшому зберіганні.Особливо багато проблем виникає з дрібнонасіннєвими культурами (сорго, просо, амарант, ріпак, гірчиця, льон, мак та інші), що відносяться до так званим дрібнонасіннєвим через своїх геометричних розмірів і малої маси 1000 зерен (до 6 г - олійні, до 25 г - зернові). На сьогодні недостатньо вивчені та визначені фізико-технологічні, розмірні, аеродинамічні і гігроскопічні властивості та теплофізичні характеристики, інтенсивність дихання зерна цілої низки дрібнонасіннєвих культур, не встановлено їх залежність від вологості зерна чи насіння. У роботі розглянуто сучасний стан та проблеми післязбиральної обробки і зберігання дрібнонасіннєвих культур, наведено результати теоретичних та експериментальних досліджень фізичних, механічних, технологічних, аеродинамічних ігігроскопічних властивостей, розмірних характеристик дрібнонасіннєвих культур. Встановлено, що зі збільшенням вологості насіння зменшується натура, незначно зростають маса 1000 зерен та коефіцієнти зовнішнього тертя в стані спокою та руху, збільшуються розміри зернівок за довжиною, а за товщиною і шириною вони практично не змінюються. На основі досліджень аеродинамічних властивостей встановлено залежність швидкості витання від вологості зберігання дрібнонасіннєвих культур та отримано лінійні емпіричні рівняння вказаної залежності, які справедливі в діапазоні вологості 9,8…16,8 % для олійних ДК і 9,2…24,2 % для зернових дрібнонасіннєвих культур. Показано, що аеродинамічний опір дрібнонасіннєвих культур зростає зі збільшенням висоти насипу, вологості, щільності укладання, вмісту дрібної фракції і швидкості повітряного потоку. Для очищення дрібнонасіннєвих культур від важковідокремлюваних домішок можна використати різницю у аеродинамічних властивостей основного зерна та домішок. дозволили також рекомендувати для очищення від домішок з сита з круглими отворами — діаметром 8…10 мм для відділення грубих домішок, діаметром 2,6 мм для відділення крупних домішок та діаметром 1,4 мм для відділення дрібних домішок. У разі необхідності підібрати розміри отворів сит для розділення дрібнонасіннєвих культур на дві фракції, які відрізняються своїм хімічним складом, можна використати таку гранулометричну характеристику як мода.
18
Гусарова, Олена Віталіївна, В’ячеслав Аврамович Михайлик та Раїса Олексіївна Шапар. "Вплив паротермічної обробки яблук на теплоту зневоднення". Scientific Works 85, № 1 (31 серпня 2021). http://dx.doi.org/10.15673/swonaft.v85i1.2069.
Повний текст джерелаАнотація:
Для більш обґрунтованого виявлення можливостей інтенсифікації сушіння та глибшого розуміння процесів, які відбуваються під час зневоднення яблук, методами ТГ та ДТА було досліджено процес видалення води з них. В якості об’єктів дослідження використано свіжі та оброблені парою зразки паренхімних тканин яблук сорту Ренет Симиренко та Джонатан. Дослідження виконано в дериватографі Q–1000 в діапазоні 25…250 оС при швидкості нагрівання 3,6 К/хв. Зневоднення яблук здійснювали методом конвективного стадійного сушіння до залишкової вологості 6% (абс).
Визначено температури максимальної швидкості зневоднення, переходу паренхімних тканин в стан, обумовлений вмістом виключно зв’язаної води та температурні інтервали термічного розкладання органічних речовин. У роботі відмічено, що перебіг процесу сушіння в умовах керованого нагріву залежить від стану води. Середня швидкість видалення води з оброблених парою тканин у яблук сорту Ренет Симиренко на 14% більша порівняно зі свіжими.
Вперше для яблук сорту Ренет Симиренко показано, що у оброблених парою зразках через руйнування клітинних мембран відбувся перерозподіл фракційного складу води. У оброблених парою яблуках досліджених сортів зв’язаної води на ~3% менше, ніж у свіжих. Перехід зв’язаної води у вільну підтверджується значеннями середньої питомої теплоти зневоднення, яка для свіжих яблук Ренет Симиренко визначена на рівні 2630 (в діапазоні температур 25...181 °С), а для оброблених парою – 2500 кДж/кг (в діапазоні температур 25...183 °С). Дослідження підтверджують доцільність тепловологісної обробки паренхімних тканин сировини перед сушінням з метою інтенсифікації зневоднення та зменшення енергетичних витрат. Отримані результати можна використовувати при виборі режиму попередньої тепловологісної обробки яблук та у теплових розрахунках процесу зневоднення.
19
Овсянникова, л. к., О. Г. СОКОЛОВСЬКА та Л. О. ВАЛЕВСЬКА. "ВИЗНАЧЕННЯ ФАКТОРІВ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ОРГАНІЗАЦІЮ ПРОЦЕСУ ЗБЕРІГАННЯ ДРІБНОНАСІННЄВИХ ОЛІЙНИХ КУЛЬТУР". Grain Products and Mixed Fodder’s 18, № 1 (17 квітня 2018). http://dx.doi.org/10.15673/gpmf.v18i1.889.
Повний текст джерелаАнотація:
В статті проведено дослідження зміни кислотного, перекисного та йодного чисел дрібнонасіннєвих олійних куль-тур у діапазоні температури зберігання 5…25 °С та тривалості зберігання до 12 місяців. Встановлено, що з факторів, щовпливають на величину поглинання води насінням, визначаючими є анатомічна будова і хімічний склад зерна. При однако-вих температурі і відносній вологості повітря основні і покривні тканини насіння поглинають з повітря різну кількістьвологи.Показано, що чим вище олійність насіння, тим нижче їх рівноважна вологість, тому у високоолійному насіннівміст вологи в гідрофільній частині вищий. Для олійного насіння вологість гідрофільної частини значно вище за сумарнувологість. Хімічний склад гідрофільної частини насіння різних культур різний, тому їх вологопоглинаюча здатність не од-накова. Проте в цілому для всіх культур загальна зворотна залежність між вмістом олії в насінні і рівноважною вологіс-тю зберігається.Величина рівноважної вологості насіння залежить від розмірів насіння: рівноважна вологість у дрібного насінняменше, ніж у крупних, унаслідок відносного збільшеної поверхні насіння.Отримані дані можна використовувати при виборі умов при закладанні дрібнонасіннєвих олійних культур на дов-готривале зберігання.Для зберігання насіння олійних культур має значення не тільки вміст сирого жиру, а також жирокислотний склад олії,перш за все вміст ненасичених жирних кислот. Псування макової олії при несприятливих умовах зберігання починається під впливомферменту ліпази, яка розщеплює жир на гліцерин і вільні жирні кислоти. Вільні жирні кислоти можуть вступати в реакцію з киснемі далі розщеплюватися, при цьому утворюються проміжні продукти – гідроперекиси, які можуть руйнуватися далі до альдегідів,кетонів та простих жирних кислот. Саме вторинні продукти окислення зумовлюють зниження харчової цінності олії і її псування.Окислювальні процеси протікають в основному в ненасичених жирних кислотах, а жирокислотний склад насіння муку на 90 % скла-дається з ненасичених жирних кислот.При зберіганні дрібнонасіннєвих культур протягом 12 місяців показники їх якості не перевищували нормованихзначень.
20
Дмитренко, Наталія Віталіївна, та Раїса Олексіївна Шапар. "Конвективне сушіння цукровмісних паренхімних тканин дині". Scientific Works 85, № 1 (31 серпня 2021). http://dx.doi.org/10.15673/swonaft.v85i1.2073.
Повний текст джерелаАнотація:
В роботі наведено експериментальні дані щодо особливостей сушіння паренхімних тканин дині, їх здатності до зв’язування води та теплових витрат на їх зневоднення. Представлено узагальнення кінетичних закономірностей вологообміну під час конвективного сушіння тканин дині у вигляді температурних кривих, кривих сушіння та швидкості сушіння. Показано, що процес видалення вологи проходить в періоді постійної та падаючої швидкостей. Обґрунтовано енергозберігаючі ступеневі режими сушіння термолабільних тканин дині. Виявлено, що отримані дані щодо динаміки зміни стану води в тканинах дині та кінетики зміни витрат теплоти на випаровування корелюють з критичними точками процесу сушіння. Зроблено висновок, що вже на початкових етапах сушіння відбувається видалення зв’язаної води з клатратних оболонок простих розчинних вуглеводів, які складають ~ 78 % сухих речовин дині, що зміна теплових витрат на зневоднення на початку сушіння відповідає зміні гідратаційної спроможності розчинних цукрів, а на наприкінці – відбувається за класичними уявленнями щодо сушіння колоїдних капілярно-пористих матеріалів. Піковий екзотермічний ефект в діапазоні досягнення тканинами дині вологості 37…27 % відносних ідентифіковано як процес кристалізації розчинних цукрів. Проведені дослідження виявили можливість одержання сушеної дині із закристалізованими цукрами та суттєво підвищити якість і термін зберігання готового продукту.