Статті в журналах: "Діалектичний принцип"

1

Чеченко, К. О. "ПРИНЦИП ДОБРОЧЕСНОСТІ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ: ЕТИМОЛОГІЯ ТА ГЕНЕЗА МОРАЛЬНО-ЕТИЧНОЇ НОРМИ". Kyiv Law Journal, № 1 (11 травня 2022): 143–51. http://dx.doi.org/10.32782/klj/2022.1.22.

Повний текст джерела

Анотація:

Анотація. Концепції впровадження принципу доброчесності у систему цінностей інституту державної служби України залишаються дискусійним питанням, які вимагають постійної уваги з боку наукової спільноти, юристів-практиків та представників влади, що обумовлено пошуками нових реформаційних ідей та їх подальшою реалізацією, зокрема, з питань що стосуються підвищення ефективності системи державного управління, забезпечення рівного доступу до державної служби, відібрання державних службовців з високими особистими морально-етичними якостями та професійними компетентностями. Принцип доброчесності державної служби охоплює різноманітні моральні чесноти, які перетинаються із засадами функціонування державних інституцій, саме тому поєднання адміністративно-правових норми із етичними нормами і цінностями виявляє науковий інтерес для комплексного вивчення принципу. Метою статті є аналіз теоретико-правових засад процесу формування принципу доброчесності державної служби України як морально-етичної та адміністративно-правової норми, дослідження етимології, ґенези, тлумачення термінопоняття «доброчесність». Об’єктом роботи є суспільні відносини, які виникають у зв’язку із вступом на державну службу, її проходженням з дотримання визначеного законом принципу доброчесності. Предметом є історико-правові та теоретико-правові аспекти принципу державної служби України – доброчесність. У статті використані такі методи дослідження: загальнонаукові та спеціальні методи наукового пізнання, а саме: ретроспективний аналіз, порівняльно-правовий, історико-правовий, діалектичний аналіз, системний, синтез. У процесі дослідження було визначено, що юридизація принципу доброчесності сформувала юридичний обов’язок державного службовця у своїй професійній діяльності неухильно дотримуватися чітко закріплених законом правил поведінки, за порушення яких застосовуються певні заходи впливу. Принцип доброчесності державної служби розглядається як наявність у особи високих моральних чеснот, добрих помислів, чесних намірів, глибоких переконань важливості дотримання законодавства, неможливості та прямої заборони використовувати владні повноваження в особистих цілях. Беззаперечною умовою діяльності державної служби є прояв байдужості державного службовця щодо одержання неправомірної вигоди, позаяк обов’язок дотримання принципів державної служби та правил етичної поведінки є одним із інтересів держави і суспільства.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

2

Возняк, Степан. "ТОТОЖНІСТЬ МИСЛЕННЯ ТА БУТТЯ ЯК ФУНДАМЕНТ ТОТАЛЬНОСТІ ФІЛОСОФІЇ ГЕҐЕЛЯ". Human Studies a collection of scientific articles Series of «Philosophy», № 43 (29 листопада 2021): 26–33. http://dx.doi.org/10.24919/2522-4700.43.4.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета роботи полягає в демонстрації та інтерпретації принципу тотожності мислення та буття як фундаментальної передумови для цілісного осмислення філософії Геґеля як граничної події класичної європейської філософії. Методологічні засади. Специфіка дослідження вимагає застосу- вання класичної історико-філософської методології. У дослідженні задіяно методи текстологічного, понятійного й логіко-структурного аналізу. Вихідною методологічною засадою є діалектичний прин- цип єдності історичного та логічного. Наукова новизна. У статті доводиться необхідність пошуку принципово нового, інтегрального й цілісного підходу до розуміння філософії Геґеля. Це викликано недостатністю наявних підходів, котрі випускають з уваги принципову єдність логіки й теоретичної системи у філософії Геґеля. Це призводить до вельми широкого спектру необґрунтованих звинувачень Геґеля в надмірній універсалізації своєї філософії. Автор демонструє унікальність і специфічність діалектичної логіки як єдності логіки, теорії та методу. Завдяки цій унікальності діалектика постає ланкою, що дає змогу інтерпретувати онтологічні засади гегелівської філософії через принцип тотожності мислення й буття. Висновки. Здійснене дослідження дає змогу зробити висновок, що унікальна всеохопність і тотальність філософії Геґеля не є деякою суб’єктивною амбіцією автора, що претендує на вираження остаточної істини. Натомість покладення в основу розуміння філософії Геґеля принципу тотожності мислення й буття вписує гегелівський філософський проект у загальну історію розвитку європейської філософії. Також це дає змогу інтерпретувати філософію Геґеля як фінальну реалізацію внутрішніх імпульсів європейської філософії та фундаментальну філософську подію, котра дотепер має кардинальний вплив на будь-які сучасні філософські парадигми. У рамках таких висновків актуалізується питання, якою мірою гегелівська філософія може постати проясню- вальним наративом для сучасної антропологічної ситуації.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

3

Кельман, М. С., та Р. М. Кельман. "СУДОВА ПРАКТИКА ЯК БЕЗПОСЕРЕДНІЙ ПРОЯВ РЕАЛІЗАЦІЇ ВЕРХОВЕНСТВА ПРАВА". Herald of Lviv University of Trade and Economics Law sciences, № 9 (9 серпня 2021): 36–43. http://dx.doi.org/10.36477/2616-7611-2021-09-05.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета: дослідження верховенства права як принципу в діяльності судової влади в таких аспектах, як з’ясування витоків ідеї верховенства права, співвідношення концепцій верховенства права і судової влади, аналіз відповідної доктрини в Україні. Методи: діалектичний, герменевтич- ний, прогностичний, порівняльно-правовий, формально-логічний, метод моделювання, декомпозиції, комплексного аналізу, міжгалузевий метод юридичних досліджень, логічні методи, що були вико- ристані як інструментарій для досягнення поставленої мети. Результати. Застосовуючи принцип верховенства права, суддя має пам’ятати про нього як про глобальну мету правосуддя – панування верховенства права в суспільстві. Вирішення кожного спору й будь-якого правового конфлікту має бути спрямоване на дотримання цього принципу. Обговорення. З практичної позиції верховенство право визначає місце судів у системі публічної влади, яке має засвідчувати не лише реальний розпо- діл влади, а й спроможність судової влади обмежувати дискреційні повноваження законодавчої та виконавчої влади і в такий спосіб гарантувати захист від свавілля. Це можливо лише за умови неза- лежності суду (і процедур правосуддя) від інших гілок влади. Такий підхід до взаємозв’язку поділу влади (традиційно – елементу концепції правової держави) зближує концепції верховенства права та ідеї правової держави в сучасних умовах.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

4

Зіганшина, Л. О. "Діалектичний закон живого - сутнісна основа вчення П.Іванова і його основний природно-практичний принцип (частина 2)". Практична філософія, № 1 (39) (2011): 234–44.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

5

Зіганшина, Л. О. "Діалектичний закон живого - сутнісна основа вчення П. І ванова і його основний природно-практичний принцип (частина 1)". Практична філософія, № 4 (38) (2010): 263–72.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

6

КУЯН, ІРИНА. "Доктринальні питання конституційно-правових засад інституту всеукраїнського референдуму". Право України, № 2020/08 (2020): 53. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2020-08-053.

Повний текст джерела

Анотація:

Конституційне закріплення народного суверенітету як основи суверенітету держави, виключного права народу визначати і змінювати конституційний лад в Україні, форм народовладдя і безпосередньої демократії актуалізує питання правового забезпечення механізмів здійснення влади народом. Одним з основних засобів народовладдя є інститут всеукраїнського референдуму. Метою статті є аналіз конституційної моделі інституту всеукраїнського референдуму та напрацювання теоретико-методологічних засад його конституціоналізації в контексті принципу народного суверенітету. Акцентовано на тому, що теоретична база референдуму ґрунтується на основі парадигми суверенітету народу, а всеукраїнський референдум є формою вираження (прояву) народного суверенітету. Звернуто увагу на дискусійні питання теорії народного суверенітету. Аналіз конституційної моделі всеукраїнського референдуму проведено під кутом зору розуміння ідеї народного суверенітету як природної, невід’ємної, невідчужуваної властивості народу, змістом якої є володіння верховенством і незалежністю своєї влади, що передбачає не лише належність установчої влади, а й постійну реалі зацію народом власного політичного статусу у визначених ним самим формах. Безпосередня і представницька демократія є взаємопов’язаними, взаємозумовленими формами народовладдя, між якими не може бути сутнісних протиріч. Аргументується, що встановлений у Конституції України механізм її ревізії, з одного боку, створює певні засади стабільності конституційного ладу, а з другого – суттєво обмежує право народу в частині зміни конституційного ладу через інститут всеукраїнського референдуму. У контексті принципу народного суверенітету референдум за народною ініціативою за визначенням має “універсальну юрисдикцію”, тобто у широкому розумінні може бути проведений із будь-яких питань, що мають значення для народу і його держави. У питаннях конституційного референдуму, прийняття законів на референдумі за народною ініціативою, аброгативного референдуму доводиться необхідність дотримання принципу паритетності прямої і представницької демократії. Зазначено, що передбачений Конституцією всеукраїнський референдум з питання про зміну території України (ст. 73) є суперечливим за предметом і підставами, оскільки територія України визнається цілісною та недоторканною і підстави для проведення такого референдуму не визначені в Основному Законі. Звернуто увагу на різницю у предметах національного референдуму з питань зміни території та змін у територіальному устрої. Розглянуто проблемні аспекти таких видів референдуму. Наголошено на необхідності коригування цього виду референдуму з позиції принципу цілісності і недоторканності території України у зв’язку з можливими конституційними змінами. У висновках вказано, що проголошений у Конституції України принцип народного суверенітету, згідно з яким носієм суверенітету та єдиним джерелом влади в Україні є народ, створює широкі можливості для розвитку різних форм та інструментів народовладдя, зокрема й інституту всеукраїнського референдуму. Утім, конституційні засади цього інституту визначені в Основному Законі неоднозначно та суперечливо. Конституційна модель інституту всеукраїнського референдуму не враховує достатньою мірою діалектичний зв’язок прямої і представницької демократії. Необхідне зважене врахування політичної і юридичної складових у змісті ідеї та конституційного принципу народного суверенітету, що передбачає вироблення доктринальних засад реалізації права народу визначати і змінювати конституційний лад через всеукраїнський референдум на основі поєднання прямої і безпосередньої демократії. Принцип паритетності форм народовладдя важливо забезпечити в новому законодавстві про всеукраїнський референдум.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

7

Майстренко, Юлія, та Михайло Сергєєв. "Управління соціокультурною діяльністю бібліотеки в умовах інформаційно-комунікаційних змін". Socio-Cultural Management Journal 4, № 1 (27 червня 2021): 101–24. http://dx.doi.org/10.31866/2709-846x.1.2021.235709.

Повний текст джерела

Анотація:

Вступ. Актуальність проблеми управління соціокультурною діяльністю бібліотеки пов’язана з інформаційно-комунікаційними змінами в суспільстві, які вимагають становлення бібліотечних практик, розробки нестандартних рішень, появу нових ідей щодо бібліотечної діяльності. Мета і методи. Метою статті є розробка наукових положень і практичних рекомендацій щодо управління соціокультурною діяльністю бібліотеки в умовах інформаційно-комунікаційних змін, що дасть нові можливості для якісної трансграничної інформаційної взаємодії бібліотеки з користувачами, спростить доступ до бібліотечних ресурсів і послуг та, як наслідок, сприятиме формуванню позитивного іміджу, підвищить якість та ефективність діяльності бібліотек. Методологічною основою дослідження є діалектичний принцип пізнання, системний, історичний, термінологічний, когнітивний, культурний підходи до вивчення процесів управління соціокультурною діяльністю бібліотеки в період інформаційно-комунікаційних змін у суспільстві. Результати. Систематизовано існуючі підходи до термінологічного поля бібліотекознавства в різні історичні періоди. Досліджено роль і функції бібліотек у соціокультурному розвитку особистості. Визначено традиційні та інноваційні види діяльності в центральній бібліотечній системі «Свічадо», досліджено їх ефективність. Результати соціологічного дослідження свідчать, що для ефективної діяльності бібліотеки в інформаційно-комунікаційному просторі необхідно підвищити кваліфікацію бібліотечних фахівців та закріпити норми часу, які б регулювали діяльність у соціальних мережах. Висновки. Управління соціокультурною діяльністю бібліотек в умовах інформаційно-комунікаційних змін дозволить вийти на новий якісний рівень та сприятиме розвитку бібліотеки відповідно до вимог сучасного суспільства.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

8

Коваленко, Олена. "Феномен успіху в соціокультурному менеджменті". Socio-Cultural Management Journal 4, № 1 (27 червня 2021): 3–33. http://dx.doi.org/10.31866/2709-846x.1.2021.235662.

Повний текст джерела

Анотація:

Вступ. Знаковим для сучасних реалій є посилення прагнення людей до успіху, особливо в менеджменті. Однак, незважаючи на відчайдушні намагання, переважна більшість людей успіху не досягає. Пояснюється це тим, що люди здебільшого не розуміють, що таке успіх, яка його сутнісна основа та шляхи досягнення. Водночас кардинальні зміни, які сьогодні відбуваються під впливом глобалізації, обумовлюють необхідність вже нового осмислення природи цього явища. Мета і методи.Мета статті – теоретико-філософський аналіз феномену успіху і виявлення причинно-наслідкових закономірностей його досягнення в соціокультурному менеджментіпостіндустріального суспільства. Методологічною основою дослідження є діалектичний принцип пізнання, системний, метафізичний, культурологічний, психологічний, організаційний підходи до вивчення поведінкових процесів у менеджменті. Результати. Розглянуто існуючі методологічні підходи дослідження феномену успіху в житті окремої людини і всього суспільства. Розкрито сутність успіху як соціокультурного мотиватора діяльності людини і рушійної сили менеджменту.Визначено екзистенціальні типи успіху і механізми його досягнення.Виявлені найважливіші особисті якості індивіда, які гарантують досягнення успіху в ролі менеджера.Обґрунтована сучасна парадигма педагогіки менеджменту з орієнтацією на підготовку успішних менеджерів. Висновки.Наукова новизна результатів дослідження полягає у поглибленні розуміння природи феномену успіху й особливостей його досягнення в умовах ускладнення суспільних відносин, невизначеності та турбулентності. Значущість дослідження виявляється у доповненні управлінської науки новими ідеями про успіх як рушійну силу в управлінні, а також у можливості використання цих ідей у процесі професійної підготовки менеджерів ділових організацій.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

9

ВОЗНЯК, Сергій. "ЕЙДЕТИЧНЕ СПОГЛЯДАННЯ ЯК ОСВОЄННЯ КУЛЬТУРИ". Human Studies a collection of scientific articles Series of «Philosophy», № 41 (1 березня 2021): 55–70. http://dx.doi.org/10.24919/2522-4700.41.4.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета роботи. У статті проведено філософський аналіз поняття «культурна реальність» у контексті загальної онтології людського буття. Розглянуто таке відношення культурної реальності до суб’єкта, як ейдетичне споглядан- ня. Проаналізовано сутність ейдетичного споглядання як фун- даментального гуманітарного світовідношення, яке постає механізмом взаємозв’язку суб’єкта зі світом культурної реальності, способом рефлексії культурної свідомості й вищим сенсом виявлення загальнородової сутності культур- ного Універсуму. Методологія. Засобами реалізації поставленої мети є активація діалектичного поняття «форма» та залу- чення концепту «діяльність», саме через який можна адек- ватно розкрити діалектичний принцип всезагального зв’язку. Одним із центральних у цьому зв’язку є питання про природу культурного буття. Як існує культура, де саме міститься вся багатоманітна скарбниця її форм, проявів, укарбовані в ній почуття, думки, образи, переживання? Питання онтології культурних форм неминуче виводять на метафізичну проблема- тику, що позначає проблематику трансцендентного, позачасо- вого й позапросторового буття. Наукова новизна. Адекватне розуміння культурної реальності як такої уможливлює розуміння способу самого існування культури як буттєвісного феномена, тим самим орієнтуючи мислення на розуміння способів взаємодії суб’єкта з культурним довкіллям, зокрема, через поняття ейдетичного споглядання. Висновки. Споглядання – не лише щабель руху пізнання, не лише етап в історичному становленні суспільної людини, не функціональний засіб оволодіння змістом світу. Ейдетичне споглядання самоцінне й самоцільне. У такій якості максимальною мірою воно розкривається в естетичному спогляданні й переживанні, яке постає абсолютною формою, адекватною людській сутності.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

10

Семенець, А., О. Панфілов, Є. Кузькін, С. Кузнецова та І. Гладій. "ДО ПРОБЛЕМИ МЕТОДОЛОГІЧНОЇ НЕКОРЕКТНОСТІ ПРИНЦИПУ ПРЕВАЛЮВАННЯ СУТНОСТІ НАД ФОРМОЮ В СУЧАСНОМУ БУХГАЛТЕРСЬКОМУ ОБЛІКУ В КОНТЕКСТІ РЕАЛІЙ МІЖНАРОДНОГО БІЗНЕСУ". Financial and credit activity problems of theory and practice 5, № 40 (8 листопада 2021): 145–55. http://dx.doi.org/10.18371/fcaptp.v5i40.244917.

Повний текст джерела

Анотація:

Анотація. Проаналізовано історичний процес і фактори, які сприяли становленню та розвиткові принципу превалювання сутності над формою у світовій і вітчизняній практиці ведення бухгалтерського обліку, його впливу на ведення бізнесу як в окремих країнах, так і в міжнародному бізнесі. Організація і ведення бухгалтерського обліку базується на сукупності принципів бухгалтерського обліку, які повинні забезпечити якісний облік фактів господарської діяльності і як наслідок перетворення цієї інформації у фінансову звітність, яка служить джерелом інформації для ухвалення управлінських рішень різними категоріями користувачів фінансової та економічної інформації, у тому числі суб’єктами міжнародного бізнесу. Одним із таких принципів виступає принцип превалювання сутності над формою. Досліджено філософську основу формулювання і застосування принципу превалювання сутності над формою. Доведено, що у формулюванні принципу превалювання сутності над формою здійснено поєднання несумісних в діалектичному плані понять. А саме сукупність внутрішніх, стійких і визначальних зв’язків, що відображають основні риси й тенденції розвитку об’єктів і процесів, у цьому разі бухгалтерського обліку і фінансової звітності в господарських операціях превалює над способом існування та вираження змісту, організації та структури бухгалтерського обліку та фінансової звітності. Таке поєднання діалектично несумісних категорій може призводити до різних інтерпретацій сутності бухгалтерських записів і як наслідок змісту фінансової звітності. Розглянуто випадки застосування і використання принципу превалювання сутності над формою як у нормативних документах, так і у практиці бухгалтерського обліку. Проаналізовано основні переваги і недоліки застосування принципу превалювання сутності над формою в теорії і практиці бухгалтерського обліку під час ведення фінансово-господарської діяльності та міжнародного бізнесу. Дослідження показали, що застосування принципу превалювання сутності над формою підвищує суб’єктивізм в обліку і багато в чому визначається кваліфікацією бухгалтера, який приймає професійне судження і його морально-етичними якостями. Виявлено основні причини виникнення конфліктних ситуацій у разі застосування принципу превалювання сутності над формою та запропоновано шляхи подолання наявних протиріч, які виникають у процесі відображення фактів господарської діяльності в бухгалтерському обліку між їхніми юридичним (документальним) оформленням та економічним змістом. Ключові слова: методологія, принцип, сутність, зміст, форма, бухгалтерський облік, міжнародний бізнес, міжнародні відносини. Формул: 0; рис.: 0; табл.: 1; бібл.: 25.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

11

Пасинок, В. Г. "Діалектичні принципи риторики". Мовні і концептуальні картини світу, Вип. 55, ч. 1 (2015): 280–86.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

12

ВОЗНЯК, Володимир, Ореста ВОЗНЯК та Степан ВОЗНЯК. "ПРИНЦИП ДІАЛЕКТИЧНОЇ СУПЕРЕЧНОСТІ ТА ЙОГО ФІЛОСОФСЬКО-ОСВІТНЄ ЗНАЧЕННЯ". Human Studies a collection of scientific articles Series of «Philosophy», № 44 (20 травня 2022): 86–102. http://dx.doi.org/10.24919/2522-4700.44.6.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета роботи. У статті розкривається методологічна роль принципу діалектичної суперечності як основи класичної діалектики для сучасної педагогічної теорії та практики. Методологія. Засобами досягнення поставленої мети постає сама діалектика у її класичному варіанті, виражена через необхідні категоріальні зв’язки. Тим самим вона розуміється як логіка і теорія пізнання, доведені до етики, естетики і тим самим до мислячої педагогіки. Наукова новизна. У статті обґрунтовується думка, що розуміння природи діалектичної суперечності має серйозне філософсько-освітнє значення, оскільки може постати рефлексивною методологією дійсної педагогічної теорії та практики у плані пошуків рушій ної сили розвитку освітнього процесу. При цьому варто брати до уваги, що суперечність у своїй істині є категорією сфери сутності, а не буття. Тому освітній процес варто розглядати не у виявах його наявного буття, а у вимірах сутності, тобто аналізувати спосіб побудови стосунків учасників педагогічного спілкування, саму форму їх спільності. Знання, що поступають у контекст освіти, повинні розкриватись як процес руху і результат розв’язання певних суперечностей розвитку науки, а не як готові результати пізнавального процесу. Рушійною силою виховання є реальні суперечності розвитку стосунків індивідів. При цьому слід розрізнювати внутрішні і зовнішні суперечності, бачити їх взаємні переходи, а також адекватно розуміти природу антагонізму як специфічного виду суто зовнішніх суперечностей. Висновки. Дослідження і вияв дійсних суперечностей як рушійної сили навчання і виховання – справа самої педагогічної науки, яка повинна піднятись на рівень справжньої фундаментальної теорії. Філософське вчення про діалектичну суперечність не прикладаються ззовні до наявних реалій освітнього процесу. Проте воно здатне допомогти педагогічній думці та педагогічним практикам крок за кроком розв’язувати гострі суперечності, які пронизують сферу сучасної освіти, тим самим виводити її з кризового стану і доводити до такої форми здійснення, яка відповідає глибинній сутності самого освітнього процесу.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

13

ОВДІЙЧУК, Л. М. "ФІЛОСОФСЬКІ ОСНОВИ ІНТЕГРАЦІЙНОГО ПРИНЦИПУ ВИКЛАДАННЯ ДИСЦИПЛІН ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧОГО ЦИКЛУ У ФАХОВІЙ ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ". АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ПЕДАГОГІКА» 1, № 3 (17 листопада 2021): 67–74. http://dx.doi.org/10.52726/as.pedagogy/2021.3.1.11.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розкрито походження слова «інтеграція», яке в античні часи означало «поповнення, відновлення», а процес передбачав об'єднування чого-небудь у єдине ціле і стосувався різних галузей суспільної діяльності. Цей термін нині актуалізовано і в освітній галузі, оскільки глобальний сплеск інформаційних потоків змушує людство шукати нові шляхи засвоєння та інтеграції знань. Мета дослідження – з’ясування філософських засад інтеграції як принципу викладання дисциплін літерату- рознавчого циклу у професійній підготовці вчителів української мови та літератури. У контексті цього дослідження з’ясовано процес пізнання, його сутність, структуру, а також розкрито інтегра- ційну основу викладання дисциплін літературознавчого циклу на основі адаптованих наукових знань, обумовлено інформативний, вольовий і смисловий складники навчання студентів спеціальності «Українська мова та літера- тура». Авторка репрезентувала принцип викладання, який поєднує пізнавальні, практичні та ціннісні аспекти професійної підготовки студентів. Створене відповідно до психолого-педагогічних вимог навчальне середовище передбачає студентоцентрований підхід, забезпечує триєдиний рівень пізнання, діалектичні принципи засвоєння знань та формування відповідних компетентностей. У статті також обумовлено застосування в освітній галузі новітніх філософських ідей, акумульованих у синер- гетиці, ноосферному вченні, загальній теорії систем. Авторка акцентує увагу на моделі сучасної освіти, зорієнтованої на формування планетарно-космічного типу особистості, яка спирається на такі засадничі філософські категорії: універсальність, цілісність, фундаменталь- ність, професійність, компетентність, гуманітаризацію, гуманізацію. Застосування принципу інтеграції у викла- данні літературознавчих дисциплін – це шлях до цілісного, адекватно організованого процесу пізнання, який забезпечує пізнавальний, культурно-світоглядний, прогностичний, аксіологічний, інформаційно-комунікацій- ний складники фахової підготовки майбутніх учителів української мови та літератури.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

14

КЛАПКІВ, Ю. М., В. С. СВІРСЬКИЙ та М. В. ФІГУРКА. "ДО ПИТАННЯ ТЕОРЕТИЧНИХ ОСНОВ РИНКУ СТРАХОВИХ ПОСЛУГ". REVIEW OF TRANSPORT ECONOMICS AND MANAGEMENT, № 5 (21) (17 червня 2021): 125–33. http://dx.doi.org/10.15802/rtem2021/243654.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета. Розробка нових підходів до обґрунтування теоретико-методологічних засад формування ринку страхових послуг. Методологічну основа: діалектичні, гносеологічні й логічні методи, системно-функціональний метод та метод компаративістики при обґрунтуванні категоріально-понятійного апарату дослідження. Результати. Здійснено обґрунтування економічної природи страхової справи та визначення ознак страхової послуги у страховій системі, розкриття сутності та функціонального призначення ринку страхових послуг. Виділено основоположні принципи формування ринку страхових послуг, серед яких: конкурентність; вільний вибір страхувальником страховика; страховий ризик; страховий інтерес; принцип максимальної сумлінності; відшкодування в межах реально завданих збитків; франшиза; суброгація; контрибуція; співстрахування і перестрахування; диверсифікація. Окреслено функції ринку страхових послуг, що дозволило визначити його іманентні властивості. Виділено канали дистрибуції страхових послуг. Обґрунтовано, що сучасну концепцію інституціонального розвитку ринку страхових послуг України мають визначати поширення нових продуктів і видів страхування, в основі яких лежать технологічні та фінансові інновації. Наукова новизна. Запропоновано комплексний підхід до формування теоретичної концептуалізації ринку страхових послуг з урахуванням гносеологічних і емпіричних методів дослідження його сутності, як: складової фінансового сектору економіки з більшістю властивих йому характеристик, функцій і принципів; економічного простору, в якому взаємодіють інституційні одиниці з реалізації послуг страхування; сукупності упорядкованих грошових потоків між суб’єктами ринку страхових послуг на принципово нових засадах інноваційного поступу; результату гармонізації соціально-економічного, фінансово-гарантованого та життєво-безпекового аспектів взаємодії суб’єктів страхування. Практична значимість. Дослідження теоретико-методологічних та методичних аспектів формування ринку страхових послуг є основою для системного вирішення практичних проблем у даній сфері, розробки та вжиття заходів, спрямованих на досягнення прискореного поступального формування ринку страхових послуг для забезпечення соціально-економічного зростання.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

15

ВОЗНЯК, Володимир. "ЗНАЧЕННЯ КЛАСИЧНОЇ ДІАЛЕКТИКИ ДЛЯ ПЕДАГОГІКИ". Human Studies a collection of scientific articles Series of «Philosophy», № 42 (4 червня 2021): 87–103. http://dx.doi.org/10.24919/2522-4700.42.6.

Повний текст джерела

Анотація:

Метою роботи – розкрити методологічну роль класичної діалектики для сучасної педагогічної теорії та практики. При цьому класична діалектика принципо- во відрізняється від ідеологізованої позитивістської версії «діамату». Методологія. Засобами досягнення поставленої мети є сама діалектика в її класичному варіанті, вираже- на через необхідні категоріальні зв’язки. Тим самим вона розуміється як логіка й теорія пізнання, доведені до ети- ки, естетики й тим самим до мислячої педагогіки. Наукова новизна. У статті обґрунтовується думка, що саме класична діалектика є необхідною та достатньою методологією дійсної педагогічної теорії та практики. Значимість діалектики для педагогіки не можна інтерпретувати як певне «застосуван- ня» в педагогіці й до педагогіки деяких принципів діалектичної філософії, виражених у формі «готового знання». Діалектика має стати діяльною здатністю педагога. Педагогічна нау- ка, щоб стати дійсно рефлексивної теорією, повинна вийти на власне категоріальний рівень осмислення свого предмета, навчитися адекватно працювати з категоріями. Тільки за таких умов педагогіка набуде реальної, сутнісної адекватності своєму специфічному предмету – становленню людської суб’єктивності, і стане здатною забезпечувати гармонійний розвиток особистості. Висновки. Якщо педагогіка насправді стурбована процесами побудови власне людського в людсь- кому індивідові, вона жодним чином не омине діалектичної методології, вироблення діалектичної здатністю вчителів. При цьому останні в підготовці повинні здобувати базову філософську освіту. Якщо ж педагогіка обмежується вико- нанням «соціального замовлення», «соціалізацією», процеса- ми адаптації індивідів до структур наявного соціуму, то вона може продовжувати «гратися» в новомодні загальнонаукові методології (системно-структурний підхід, синергетика тощо).

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

16

Петров, С. Є. "МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО СТАТУСУ ГОЛОВНОГО СЕРВІСНОГО ЦЕНТРУ МВС". Прикарпатський юридичний вісник, № 6(35) (11 травня 2021): 144–48. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i6(35).707.

Повний текст джерела

Анотація:

Петров С. Є. Методологічні засади дослідження адміністративно-правового статусу Головного сервісного центру МВС. - Стаття. Актуальність статті полягає у тому, що питання, пов’язані з наданням адміністративних послуг фізичним та юридичним особам органами державної влади, зокрема органами Міністерства внутрішніх справ України та їхніми структурними підрозділами, потребують окремої уваги з огляду на пошук оптимального механізму врегулювання відносин між зазначеними учасниками відносин на основі виваженого підходу. Особлива природа цих відносин спонукає до визначення напрямів власного дослідження, яке б визначало правове становище учасників, зокрема адміністративно-правовий статус Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України, враховуючи сучасні підходи до правового регулювання надання публічних послуг органами державної влади в умовах новітнього державорозуміння. У статті розглянуто методологічні засади науково- пізнавальної діяльності, які визначають найкращий результат вирішення певної правової проблеми й правової характеристики адміністративно-правового статусу Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України. Автор виходить із методологічних засад пізнання, які ґрунтуються на інтегративній трирівне- вій системі, яка поєднує діалектично взаємопов’язані між собою: 1) принципи наукового пізнання; 2) методологічні підходи; 3) методи наукового дослідження. Визначено методологічні підходи та методи пізнання адміністративно-правового статусу Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України. Зроблено висновок, що методологічним підходом до правової характеристики адміністративно-правового статусу Головного сервісного центру є основоположні ідеї людиноцентризму, організації та здійснення адміністративного управління на основі принципів верховенства права та закону, пріоритетності прав людини, спрямованості діяльності органів публічного адміністрування на забезпечення прав людини, відповідність сучасним принципам «розумного управління», цифрової трансформації як одного із засобів досягнення мети сучасної доктрини публічного адміністрування, визначення адміністративно-правового статусу Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України як органу, принципи діяльності якого повинні поєднувати компоненти сучасного підходу до надання адміністративних послуг в їх широкому розумінні та надання сервісних послуг як засобу здійснення правоохоронної діяльності на основі виваженого балансу та компромісу інтересів окремої особи приватного права та публічних інтересів як інтересів спільноти таких осіб.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

17

Рабінович, П. М. "Практика Страсбурзького суду як втілення діалектичних принципів пізнання права". Бюлетень Міністерства юстиції України, № 4/5 (90/91) (2009): 20–31.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

18

Вергун, А. І. "Принципи діалектичної логіки в методології аналітичного обгрунтування сучасних управлінських рішень". Економічний аналіз 16, № 2 (2014): 82–89.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

19

Крюкова, Ірина, Сергій Степаненко та Ольга Замлінська. "КОУЧИНГ ЯК ІНСТРУМЕНТ КОРПОРАТИВНОЇ БІЗНЕС-СТРАТЕГІЇ СТАЛОГО РОЗВИТКУ АГРОКОМПАНІЙ". MODELING THE DEVELOPMENT OF THE ECONOMIC SYSTEMS, № 1 (28 квітня 2022): 55–63. http://dx.doi.org/10.31891/mdes/2022-3-7.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета статті – розкрити зміст та характерні ознаки коучингу, як сучасного інструменту реалізації корпоративної бізнес-стратегії сталого розвитку агрокомпаній. В основу проведених досліджень покладено діалектичний метод пізнання процесів і явищ, зокрема, монографічний метод (при виявленні сучасних тенденцій і дослідженні наукових здобутків вітчизняної та зарубіжної науки і практики навчання персоналу), порівняльний (при оцінці рівня витрат та форм навчання персоналу), абстрактно-логічний метод (теоретичні і методичні узагальнення, обґрунтування висновків), що були використані при визначенні ознак і ролі коучингу як інструменту бізнес-стратегії сталого розвитку агрокомпаній. Досліджено сутність, види та функції коучингу як інструменту управління персоналом компаній. Досліджено світовий та вітчизняний досвід навчання персоналу. Визначено роль і характерні ознаки коучингу у системі імплементації принципів сталого розвитку у діяльність агрокомпаній. Обґрунтовано мету, завдання та ключові принципи коучингу як інструменту корпоративної бізнес-стратегії сталого розвитку агрокомпаній. Обґрунтовано авторське тлумачення сутності корпоративної бізнес-стратегії сталого розвитку агробізнесу. Запропоновано модель коучингу у навчанні персоналу за умов імплементації корпоративної бізнес-стратегії сталого розвитку агрокомпаній. Отримані результати дослідження дозволяють удосконалити кадрову політику вітчизняних агрокомпаній на засадах використання переваг коучингу, як перспективного інструменту реалізації бізнес-стратегії сталого розвитку агробізнесу.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

20

Savchenko, Hanna Serhiivna. "ПРИЙОМИ ВТІЛЕННЯ ПЛАСТИЧНОСТІ ЯК «УНІВЕРСАЛІЇ» ОРКЕСТРОВОГО МИСЛЕННЯ І. СТРАВІНСЬКОГО (НА ПРИКЛАДІ «КОНЦЕРТНИХ ТАНЦІВ» ТА «БАЛЕТНИХ СЦЕН»)". Музичне мистецтво і культура 2, № 31 (20 травня 2021): 148–61. http://dx.doi.org/10.31723/2524-0447-2020-31-2-12.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета роботи – систематизація оркестрових прийомів реалізації пластичності як однієї з універсалій оркестрового мислення І. Стра- вінського та принципу його оркестрового письма. Методологія дослі- дження. У роботі автор спирається на аналітичний, функціональний, компаративний методи дослідження. Наукова новизна полягає в тому, що вперше в українському музикознавстві оркестрове письмо І. Стра- вінського досліджується в аспекті виявлення якісних характеристик пластичності й технічних прийомів його втілення. Висновки. У статті пластичність трактується як одна з «універсалій» (С. Савенко) ор- кестрового мислення І. Стравінського (разом із багатофігурністю та комбінаторністю), а також як властивість (якісна характеристика) його оркестрового письма. Під пластичністю розуміємо такі властивості оркестрової тканини, які (за Н. Коляденко та А. Шмельковою) активізують синестетичне сприйняття із задіянням візуальних та кінестетичних праобразів: формують виразні відчуття руху (різно- спрямованого), об’єму (різновеликого і різнонаповненого), пластики ліній, різноякісної щільності (згущення-розрідження), відокремленості елементів оркестрової тканини, просторовості. На нашу думку, в ор- кестровій тканині пластичність виявляється в діалектичній єдності протилежностей: вона передбачає одночасно ясність, оформленість, опуклість, гнучкість та «перехідність» (статичність та процесуаль- ність). Як принцип оркестрового письма пластичність взаємодіє із принципами багатофігурності та комбінаторності. Аналіз партитур «Балетних сцен» і «Концертних танців» продемонстрував, що втілення пластичності відбувається завдяки комплексу взаємопов’язаних оркес- трових прийомів: гнучкості тембрових передач фігур; рухливості, рит- мо-мелодійній виразності басу; застосування різнофункціональних фігур (складної конфігурації, різноспрямованого руху, кружляння, обертання, закруглених); фрагментарним дублюванням-підсвіткам, гетерофонному розщепленню ліній фактури.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

21

Романова, Л. В. "МАРКЕТИНГОВЕ УПРАВЛІННЯ ЯК СТРАТЕГІЧНА ІННОВАЦІЙНА СКЛАДОВА СУЧАСНОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМНИЦТВА НА ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВАХ". Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Економічні науки, № 1(60) (30 квітня 2021): 50–56. http://dx.doi.org/10.32689/2523-4536/60-9.

Повний текст джерела

Анотація:

Метою написання даної статті є розробка основних інноваційних напрямків щодо вдосконалення управління маркетинговою діяльністю промислових підприємств в умовах інноваційної економіки. Основними методами дослідження стали системний підхід, ситуаційний, аналіз і синтез, діалектичний і логічний методи. Науковою новизною даної роботи є визначення маркетингового управління базовою складовою системи управління підприємствами і визначення концепції маркетингу як інноваційного напряму розвитку маркетингу на промислових підприємствах з метою забезпечення реальної клієнтоорієнтованості. Запропоновано нові принципи і технології маркетингу. Практична цінність досліджень полягає можливості реалізації запропонованих інноваційних рішень в маркетинговому управлінні промисловими підприємствами. У процесі досліджень визначено роль управлінських і маркетингових інновацій. Встановлено рівень інноваційної активності промислових підприємств України, запропоновано напрями трансформації маркетингового управління з метою забезпечення реальної клієнтоорієнтованості. Запропоновано сучасна класифікація інновацій, концепція маркетингу взаємин в маркетинговому управлінні промислових підприємств. Показані ті трансформації маркетингу, які зумовлюють зміну його ролі і місця в управлінні підприємством. Запропоновано нові технології маркетингового управління та принципи побудови маркетингу взаємовідносин.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

22

Кубаєнко, А. "Взаємодії поліції та суспільства у сфері реалізації правоохоронної функції". Юридичний вісник, № 2 (25 серпня 2020): 81–87. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i2.1707.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглядаються проблемні питання взаємодії поліції та інститутів громадянського суспільства в Україні. Обґрунтовується найважливіша методологічна роль принципів у процесі взаємодії. Визначаються основні принципи ефективної організації взаємодії поліції та інститутів громадянського суспільства. Робиться низка конструктивних висновків щодо подальшого поступального розвитку взаємодії поліції та суспільства. Методологічна основа дослідження полягає у застосуванні як загаль-нонаукових прийомів і методів, так і спеціальних наукових методів, вироблених у правознавстві. Під час проведення дослідження особливу роль відіграли такі методи наукового пізнання: діалектичний, історичний, порівняльно-правовий, логічний, метод системно-структурного аналізу. Дослідження будувалося на основі узагальнення і системного аналізу наукових робіт, а також нормативно-правової бази. Вивчення чинної нормативно-правової бази в даній сфері, а також теоретико-ме-тодологічних проблем взаємодії поліції та інститутів громадянського суспільства в Україні дає змогу зробити висновок про те, що однією з її особливостей є причинно-наслідкова зумовленість. Кожна із взаємодіючих сторін виступає як причина іншої і, як наслідок, одночасного зворотного впливу протилежної сторони. Відзначається, що будь-яка взаємодія поліції та інститутів громадянського суспільства носить змінний характер та її якість залежить від рівня розвитку суспільства і держави. Проблеми взаємодії поліції та суспільства у сфері реалізації правоохоронної функції визначають необхідність вивчення особливостей взаємодії поліції та інститутів громадянського суспільства з метою підвищення ефективності функціонування органів поліції і свідчать про необхідність науково-практичних рекомендацій. У роботі наголошується на необхідності впровадження в діяльність поліції використання соціальних медійних засобів інформації для зміцнення і розвитку взаємодії змісцевим населенням та залученням громадськості до співпраці в процесі реалізації правоохоронної функції.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

23

Susidenko, Valentin, та Julia Susidenko. "РЕАЛІЇ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ". Європейський науковий журнал Економічних та Фінансових інновацій 2, № 6 (23 грудня 2020): 183–93. http://dx.doi.org/10.32750/2020-0217.

Повний текст джерела

Анотація:

Розглянуто основні засади формування принципів та методів управління інноваційним розвитком підприємств України на стадії науково-технічної підготовки виробництва. Доведено, що провідні підприємства інвестують у необоротні активи для подальшого вдосконалення інноваційного рівня свого виробництва. Розкрито реалії інноваційної діяльності сучасних підприємств та виокремлено її основні проблеми і принципи функціонування, які полягають у створенні умов для збереження, піднесення і використання науково-технічного та інноваційного потенціалу, забезпечення підприємництвом розвитку науково-виробничої сфери тощо. Визначено перспективи інноваційної діяльності шляхом реалізації інноваційних проектів суб’єктів господарювання різних форм власності. В статті розглянуті проблемні питання впливу системних внутрішніх та зовнішніх факторів на інноваційний розвиток підприємства і управління сучасними організаціями на засадах інноваційного підходу в умовах ринкової економіки. Запропоновані деякі рекомендації щодо впровадження комплексного механізму стимулювання інноваційного розвитку з урахуванням дії загальнонаукових діалектичних закономірностей еволюційного розвитку. Розвиток сучасного підприємства – це процес систематичних динамічних перетворень, трансформацій його підсистем в межах встановлених підприємством стратегічних цілей для забезпечення сталого інноваційного розвитку. Тому нагальною проблемою інноваційного розвитку є раціоналізація та інтеграція всіх процесів в системі управління підприємством. Проаналізовано множиною багаторівневих цілей об’єктів і суб’єктів управління, які повинні мати високий рівень узгодженості, а з іншого, – складністю їх гармонізації. Визначено сучасні умови ведення інноваційної діяльності ставлять перед її ініціаторами завдання організації безперервного процесу нарощування конкурентних переваг у всіх напрямках ресурсного забезпечення впровадження нововведень. Їх головним джерелом на сьогодні є так звані нематеріальні активи і, перш за все, людські ресурси, професіоналізм і знання, як упорядкована специфічна сфера, яка націлена на вирішення певних завдань впровадження інновацій. Встановлено, що людські ресурси, професіоналізм, знання стають першочерговим ресурсом, який є важливою вартістю підприємств та забезпечує їх економічний розвиток.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

24

Чурікова-Кушнір, О. Д., та З. В. Софроній. "ФОРМУВАННЯ СЦЕНІЧНОЇ КУЛЬТУРИ У МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА НА ЗАНЯТТЯХ ХОРОВОГО КЛАСУ". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 101, № 2(Ч.2) (28 вересня 2021): 232–41. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2021-101-2_2-232-241.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглядається проблема вокально-хорової підготовки майбутнього вчителя музичного мистецтва, в процесі якої основна увага спрямовується не тільки на вузькопрофесійний аспект засвоєння вокальної і хорової техніки, а на формування сценічної культури майбутнього вчителя з націленістю на поєднання хорової виконавської діяльності з педагогічною спрямованістю. У контексті педагогічної культури розглядається сценічна культура як складова музичної культури майбутнього вчителя музичного мистецтва. Формування сценічної культури майбутнього вчителя музичного мистецтва відбувається під час вивчення, ним обов’язкових компонентів освітньо-професійної програми, серед яких значне місце належить хоровому класу. Наголошується, що важливою складовою професійного становлення майбутнього вчителя музичного мистецтва є вокально-хорова підготовка, яка має свої особливості, складнощі та багатофункціональні риси. Виокремлення сценічної культури майбутнього вчителя музичного мистецтва зумовлене специфікою музичної діяльності і діалектично пов’язаної з усіма елементами особистісної культури (моральної, естетичної, розумової, мовленнєвої та ін.), оскільки вона є інтегральним показником інших видів культур, які пов’язані зі сценічним мистецтвом. Визначено основні педагогічні принципи формування сценічної культури у майбутнього вчителя музичного мистецтва, дотримання яких забезпечує продуктивність фахового навчання: загальні принципи (взаємозалежність системи й середовища; науковості та доступності навчання; мистецького навчання; діалогічності; індивідуалізації) та специфічні принципи (єдності вокально-хорових навичок і артистизму; рефлексивності; творчого самовираження).

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

25

Vasyanovych, Hryhoriy. "КУЛЬТУРНО-ГУМАНІТАРНІ ЗАСАДИ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ І СУЧАСНА РЕАЛЬНІСТЬ". Освітні обрії 49, № 2 (27 грудня 2019): 4–7. http://dx.doi.org/10.15330/obrii.49.2.4-7.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті аналізуються питання сутності і змісту сучасного навчального процесу, у якому головне місце посідають культурно-гуманітарні засади його організації. З’ясовується сутнісна відмінність між традиційним та інноваційним підходами щодо реальних можливостей продуктивного функціонування освітнього процесу з метою підготовки фахівців не лише з погляду їх професійної компетентності, а й у контексті їх духовності. Обґрунтовується необхідність творчого застосування принципів природовідповідності й культуровідповідності в освітньому процесі. Доводиться ідея діалектичної єдності культури, науки і освіти на сучасному етапі їх реформування.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

26

Hnatenko, Petro Ivanovych, та Eleonora Kostiantynivna Skyba. "СОЦІАЛЬНЕ ПРОГНОЗУВАННЯ В КОНТЕКСТІ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПСИХОЛОГІЇ". Epistemological Studies in Philosophy Social and Political Sciences 3, № 1 (8 липня 2020): 22–35. http://dx.doi.org/10.15421/342003.

Повний текст джерела

Анотація:

Предмет аналізу. Досліджено особливості соціального прогнозування в контексті української національної психології. Встановлено, що соціальне прогнозування щодо української національної психології має бути на принципах урахування повного, всебічного взаємозв’язку та взаємовпливу усіх соціальних інститутів та факторів на процес соціального прогнозування української національної ідентичності та національної психології. Метою роботи є доказ взаємовпливу та взаємозв’язку усіх соціальних інститутів на особливості формування української національної психології. Рекомендовано, що для методології аналізу характерним є використання принципу плюралізму, що передбачає застосування таких методів як діалектичний, порівняльний, метод сходження від абстрактного до конкретного та метод єдності історичного і логічного. Серед методів історичної реальності потрібно виділити історико-генетичний, історико-порівняльний, історико - типологічний та історико-систематичний методи. Виявлено, що специфіка розглянутої проблеми передбачає вживання не тільки філософських, але також і загальнонаукових, міждисциплінарних методів. Актуальність роботи полягає у необхідності соціального прогнозування для побудови моделі подальшого розвитку українського суспільства з метою реалізації закону України «Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України». Для розбудови пріоритетних напрямів соціального розвитку країни є необхідність дослідити специфіку прогнозування української національної ідентичності та вплив української національної ідентичності на формування сучасної картини світу. Наукова новизна. Вперше розглядається проблема соціального прогнозування у контексті специфіки та особливостей української національної психології з урахуванням взаємозв’язку та взаємовпливу усіх соціальних інститутів суспільства. Сформульовано, що практичне значення дослідження полягає у тому, що матеріали статті можуть бути використані у лекційних курсах з соціальної філософії та соціальної психології. Також можуть бути застосовані для дослідження суспільної думки України та форм суспільної свідомості української спільноти. Матеріали статі надають можливість сприяти розробці рішень щодо впливу на подальший стан української національної ідентичності, її психології, напрям її життєдіяльності. Запропоновано розгляд майбутнього української національної психології та української національної ідентичності піддавати соціальному прогнозуванню із урахуванням взаємовпливу усіх соціальних інститутів в процесі соціалізації української національної ідентичності.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

27

Dolgaia, О. "Екзистенціальна методологія співвідношення віри та знання за К.Ясперсом". Multiversum. Philosophical almanac, № 9-10 (18 травня 2018): 111–23. http://dx.doi.org/10.35423/2078-8142.2016.9-10.09.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розкривається проблема методологічної бази філософської концепції німецького вченого. Авторка звертає увагу на актуальність вивчення даної проблеми в контексті технологічних викликів інформаційного суспільства сьогодення. Визначаються онтологічними домінантами філософії вченого категорії віри та знання. Доводиться, що співвідношення останніх розкриває екзистенціальний зміст вчення К.Ясперса. Реконструкція методологічної концепції філософа ґрунтується на співвідношенні віри та знання. Внаслідок цього, методологія К.Ясперса поділяється на дві групи за принципом диференціації знання та комунікативної, об’єднуючої, функції віри. До першої належать методи: аналітичний, діалектичний, феноменологічний. До другої – структурно-функціональний, екзистенціальний, формалізуючий, культурно-історичний. Обидві групи має об’єднувати герменевтичний метод. О.Д. Долга проголошує перспективність екзистенціальної методології К.Ясперса для забезпечення автентичної реконструкції надбання вченого, а також для усвідомлення взаємозв’язку методологічної концепції наукового пізнання та процесу самоорганізації та саморепрезентації суб’єкту пізнавальної діяльності.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

28

Voronovska, L. G. "THE PHENOMENON OF SECURITY IN PHILOSOPHICAL DISCOURSE." Актуальні проблеми філософії та соціології, no. 33 (March 27, 2022): 23–29. http://dx.doi.org/10.32837/apfs.v0i33.1061.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглянуті онтологічні аспекти явища, а також концептуальне оформлення терміна в різні культурно-історичні епохи. Особливу увагу приділено тематизації проблем безпеки щодо кожного із зазначених етапів. У сучасному науковому дискурсі розгляд проблем безпеки досить часто обмежується аналізом стану справ в окремих сферах життєдіяльності суспільства. Автор вважає, що зведення поняття безпеки до одного з її видів (національної, екологічної тощо) цілком виправдане з прагматичної точки зору, проте необхідність цілісного, системного осмислення феномена, вивчення самої суті безпеки життєдіяльності та її проявів в історичному розвитку зберігає свою актуальність. Осмислення онтології безпеки, в першу чергу, має на увазі вказівку на темпоральність феномена. По-перше, про неї можна говорити стосовно до минулого, в контексті реакції на небезпеку. Людина, взаємодіючи із зовнішнім світом, пізнає небезпеки, які загрожують її існуванню, і вживає заходів щодо їх запобігання або зменшення. По-друге, у феномені небезпеки укладені майбутні негативні наслідки, він не може не мати суб'єктного характеру. Таким чином, доведено, що поняття «небезпека» і «безпека» є діалектично нерозривно пов'язаними, взаємообумовленими і взаємодоповнюючими. У статті також подається філософська інтерпретація безпеки життєдіяльності соціуму і на цій основі вирішуються питання, пов'язані з обґрунтуванням її як соціального і філософського феномена, аналізуються небезпеки і загрози як атрибути безпеки, прогнозуються тенденції розвитку безпеки життєдіяльності як сучасної галузі знання.Автор робить висновок про те, що розгорнута концепція безпеки знаходиться в стадії становлення. Можна констатувати наявність спектра теоретичних підходів, окремих принципів і ідей щодо визначення сутності феномена безпеки, але вважає необхідним продовжити створення загальної теорії безпеки, систематизуючи і доповнюючи вже сформульовані ідеї і принципи. У зв'язку з цим потрібна рефлексія над логічними, методологічними засадами такої систематизації і формулювання загальнонаукового визначення безпеки.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

29

Matsko, Vitalii, та Liudmyla Kaplychna. "Художнє моделювання людини і світу у кризових ситуаціях (за мемуарною повістю О. Гай-Головка «Поєдинок з дияволом»)". Філологічний дискурс, № 10 (3 грудня 2019): 111–19. http://dx.doi.org/10.31475/fil.dys.2020.10.11.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті вперше проаналізовано естетику трагічного, оприявнену у мемуарній повісті О. Гай-Головка «Поєдинок з дияволом». Автор на підставі власного життя розкриває трагічні події, що склалися після 9 травня 1945 року, коли радянські війська перемогли гітлерівську Німеччину у Другій світовій війні, а спецслужби заходилися виловлювати українців, які не хотіли повертатися в СРСР, де панував авторитарний режим, утискувались права і свободи людини. Доведено, що естетику трагічного автором репрезентовано на рівні трьох категорій: опосередкованій, безпосередній і екзистенційній. У повісті розгортання естетичних принципів трагічного змодельовано на свідомому рівні діалектичної єдності суспільного та індивідуального концептів у формі своєрідного діалогу автора з читачем.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

30

Купіна, Людмила. "ПРАВО НА ГІДНУ ОПЛАТУ ПРАЦІ: ЕФЕКТИВНІСТЬ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ". KELM (Knowledge, Education, Law, Management) 1, № 8 (13 липня 2021): 237–41. http://dx.doi.org/10.51647/kelm.2020.8.1.35.

Повний текст джерела

Анотація:

Метою дослідження є здійснення характеристики проблеми реалізації принципів, що гарантують гідну оплату праці. Виходячи з поставленої мети автором поставлено такі завдання: 1) визначити сутність катего- рії «оплата праці» у механізмі реалізації права особи на працю; 2) охарактеризувати призначення оплати праці як складової частини задоволення потреб людини; 3) встановити напрями підвищення ефективності реалізації прин- ципів оплати праці. Обґрунтованість і достовірність одержаних наукових результатів забезпечені використанням системи загальнофілософських, загальнонаукових та спеціально-наукових методів пізнання. Вирішальну роль у дослідженні відіграли загальнофілософські методи, серед яких провідне місце посідають діалектичний метод, системоутворюючий метод, метод прогнозування. Зроблено висновок, що на рівень оплати праці впливає сукуп- ність макроекономічних та мікроекономічних зовнішніх та внутрішніх чинників, де роль останніх відіграють рівень продуктивності праці, масштаби діяльності та рівень прибутковості підприємства, витрати на заробітну плату. Наголошено, що досягнення належного рівня ефективності норм трудового права, що визначають меха- нізм правового регулювання оплати праці, повинно базуватися на запровадженні системи державного управління нормуванням праці.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

31

Саракун, Л. "ПОВЕРТАЮЧИСЬ ДО ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ СВІТОГЛЯДНИХ УЯВЛЕНЬ ОСОБИСТОСТІ У СУЧАСНИХ ЦИВІЛІЗАЦІЙНИХ ВИКЛИКАХ". Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філософські науки, № 1(89) (3 вересня 2021): 102–13. http://dx.doi.org/10.35433/philosophicalsciences.1(89).2021.102-113.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті осмислюється специфіка формування світогляду як однієї із визначальних проблем соціогуманітарної науки. Поглиблення процесів глобалізації та світової інтеграції сприяють зростанню рівня міжкультурної взаємодії, збагачують досвід і розширюють світоглядні уявлення людей. В означеній площині нами здійснюється цілеспрямована спроба переосмислення шляхів формування світоглядних переконань у сучасників відповідно до нових реалій, а також пояснюється фундаментальна роль, яку відіграє світогляд у особистісному розвитку й формуванні індивіда. Метою статті є розгляд у системному вимірі філософських засад світогляду, його структурної організації й основних концепцій формування у контексті суспільних трансформацій. Підґрунтям наукового дослідження стали праці І. Канта, Д. Сайра, А. Тойнбі, О. Шпенглера та інших дослідників, які акцентують увагу на формуванні світогляду людини. У роботі використано також методологічні напрацювання К. Ясперса, У. Бека, Д. Хелда. Із застосуванням системного підходу нами аналізується змістовне наповнення досліджуваного нами феномена. Зазначається, що пізнавальні елементи світогляду перебувають у діалектичній єдності з усією світоглядною макроструктурою буття людини чи спільноти. На аксіологічному рівні світогляд впливає на самоорганізацію соціальної інтеграції чи соціального відчуження, оскільки "пропонує" індивіду систему цінностей, згідно якої виокремлюються пріоритетні цілі, напрямки дій, рішень, специфіка інтерперсональних взаємодій. Сьогочасні проблеми, з якими стикається людство, стають все більш глобальними, а, отже, не можуть бути вирішені лише в замкнутих спільностях і потребують нових світоглядних орієнтирів. Новим рішенням стає підхід, коли "космополітичні" принципи вбудовуються у соціальну реальність і розширюються до цілісного розуміння світобудови, основою якої є спільні аксіологічні принципи та космополітична демократія (У. Бек, Д. Деланті, Д. Хелд).

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

32

Shchitova, S. A., та T. P. Dei. "ТВОРИ ДЛЯ ФЛЕЙТИ К. РАЙНЕКЕ: ДО ПИТАННЯ ВПЛИВУ ВОКАЛЬНОЇ ІНТОНАЦІЇ НА ІНСТРУМЕНТАЛЬНУ МУЗИКУ". Музикознавча думка Дніпропетровщини, № 14 (21 січня 2019): 148–56. http://dx.doi.org/10.15421/221829.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета дослідження – розкрити тісний взаємозв’язок вокальної та інструментальної інтонацій на прикладах творів для флейти у різних жанрах К. Райнеке. Методологія пропонованої наукової розвідки ґрунтується на дослідницьких методах виконавського аналізу та синтезу. До ключових наукових підходів у означеній праці належать також функціональний і структурно-аналітичний методи. Вагомого значення отримує застосування емпіричних методів, а саме спостереження та узагальнення. У статті використовуються також діалектичний, історичний та порівняльний методи дослідження. Матеріалом наукової розвідки постають флейтові твори різних жанрів німецького композитора, піаніста й диригента Карла Райнеке. Наукова новизна означеної теми полягає у зверненні до питань взаємодії вокальних та інструментальних принципів інтонування у застосуванні їх при грі на духових академічних інструментах, зокрема флейті. Багато педагогів і виконавців, як вітчизняних, так і зарубіжних, досліджують означену проблему в звʼязку з бажанням надати звуку більшої співучості, кантиленності, виразності та гнучкості. Висновки. Інструментальна мелодія виявляє вокальну природу, де поєднуються кантиленність, аріозність і, разом з тим, декламаційність. Це вимагає від соліста, для більш точного розкриття змісту, вокальних принципів виконання, осмисленого інтонування, «вагомого» відчуття напруженості інтервалів, їх взаємозвʼязку та пружності. Необхідним є впровадження нового поняття «інструментальна вокалізація». Воно включає у себе такі елементи, які притаманні в рівній мірі як вокалісту, так і виконавцю на духових інструментах, а саме дихання, резонатори, артикуляційний апарат. Правильне використання цих елементів додасть звуку більшої співучості, «польоту», гнучкості та плавності, у підсумку, зробить виконання музичних композицій більш виразним й осмисленим.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

33

МАКСИМЕНКО, Сергій. "ІНФОРМАЦІЙНО-ЕНЕРГЕТИЧНА НУЖДА ЯК ВЛАСТИВІСТЬ ОСОБИСТОСТІ: ДЖЕРЕЛА Й РУШІЙНІ СИЛИ РОЗВИТКУ". Психологічне здоров’я, № 2 (28 квітня 2021): 75–88. http://dx.doi.org/10.32689/2663-0672-2021-2-8.

Повний текст джерела

Анотація:

Постановка проблеми. Сучасна наука не має метода, який був би адекват- ним щодо наукового дослідження психології особистості як унікальної, неповторної та ціліс- ної системи. Ми вважаємо, що генетико-моделюючий метод відображає ті сутнісні ідеї, які необхідно реалізувати в дослідженні особистості як цілісності, що саморозвивається зав- дяки дії біосоціальної основи – життєвої енергії, яка «опредметилася» в даній особистості. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Складну суперечливу взаємодію біологічного та соціального є сенс розглядати в двох площинах – як фактори, що діють на особистість, і як фактори, які утворюють особистість та забезпечують її існування та розвиток «зсереди- ни». Біологічні та соціальні фактори не існують як окремі, кожний із них являє собою інакше буття другого. Принцип єдності біологічного та соціального відкриває реальну сутнісну при- роду витоків активності особистості. Формулювання мети статті. Мета – проаналізу- вати поняття «особистість» і адекватний метод її дослідження – генетико-моделюючий, описати атрибутивні характеристики життєвої енергії людини. Виклад основного ма- теріалу. Перший принцип генетико-моделюючого метода – принцип аналізу за одиницями, другий принцип -єдності біологічного та соціального, третій принцип – креативності, чет- вертий принцип – рефлексивного релятивізму, п’ятий принцип – єдність експериментальної та генетичної ліній розвитку. Першою атрибутивною змістовою ознакою життєвої енергії (нужди) є її гетерогенність: біологічне й соціальне тут від початку складають суперечливу, але абсолютно нерозривну єдність. Друга атрибутивна змістова характеристика життє- вої енергії (нужди) – здатність до розвитку (саморозвитку). Ця характеристика тісно пов’я- зана з інформаційним аспектом життєвої енергії. Третя атрибутивна ознака життєвої енергії (нужди) полягає в тому, що її розвиток спрямований і являє собою ортогенез. Чет- верта атрибутивна змістова характеристика життєвої енергії (нужди) – її здатність до породження. Зустріч двох гілок життєвої енергії, втіленої в живих істот різної статі, поро- джує якісно інформаційно та енергетично нову життєву енергію, яка продовжується в існу- ванні нової живої істоти. Цей акт – єдине цілісне «опредмечування» життєвої енергії в жи- вій природі. Якщо ж казати про людину, ми зустрічаємося з «іншою» реальністю: життєва енергія людини може створювати і нову людину, і якісно новий продукт (творчість). П’ята атрибутивна характеристика життєвої енергії (нужди) полягає в тому, що вона існує лише в формі втілення народженої нею живої істоти. Жива істота існує одночасно і як структу- ра, і як втілена в ній життєва енергія. Водночас, життєву енергію ми не можемо пізнати іншим шляхом, крім вивчення живої істоти як її прояву. Шоста атрибутивна характеристи- ка життєвої енергії (нужди) – це її афіліативна природа. Істинною формою існування жит- тєвої енергії є любов, яка протистоїть космічній ентропії та визначає рух усіх живих істот (не лише людей) один до одного. І результатом цього руху буде народження нової людини. Сьома атрибутивна характеристика життєвої енергії (нужди) – нескінченність її існуван- ня. Завершеним кінцевим) буде існування організму, особистості як носія життєвої енергії. Але завдяки зустрічі й любові життєва енергія продовжує свої існування і стає нескінченною в часі. Нам здається, що аналіз даної атрибутивної властивості дозволить, крім усього ін- шого, відкрити нові аспекти значення часу в житті. Висновки і перспективи подальших досліджень. У відповідності зі створеною нами оригінальною теоретичною парадигмою, в основі розвитку особистості знаходиться дія життєвої енергії як генетично вихідної оди- ниці людського розвитку та існування. Будучи інформаційно-енергетичним потоком, жит- тєва енергія специфічно з’єднує біологічні та соціальні детермінанти людського існування і являє собою початкову рухову силу саморозвитку особистості як окремої людської істоти. Суперечлива діалектична єдність біологічного та соціального, свідомого та несвідомого, що здійснюється в особистості, породжує найважливіші атрибутивні характеристики остан- ньої. Постійна енергетична напруга життєвої енергії створює реальні умови формування самою особистістю реципрокних механізмів, які, базуючись на потужних соціальних впливах, трансформуються в онтогенезі в біологічні (морфологічні) та психічні структури.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

34

ДОБРЯНСЬКИЙ, СВЯТОСЛАВ. "Вплив Загальної декларації прав людини на формування фундаментальних правозахисних актів Європейського Союзу". Право України, № 2018/09 (2018): 140. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2018-09-140.

Повний текст джерела

Анотація:

10 грудня 1948 р. після ретельної підготовчої роботи та довготривалого обговорення окремих статей 48 державами – членами Організації Об’єднаних Націй була урочисто прийнята та проголошена Загальна декларація прав людини (Декларація). Нині день прийняття цього документа, який, без сумніву, став наріжним каменем сучасних всесвітньої та регіональних систем захисту прав людини, щорічно святкується у всьому світі як День прав людини. Зокрема, 10 грудня 2018 р. людство святкуватиме 70-річчя прийняття Декларації. Для України це святкування має особливе значення: є підстави вважати, що ще задовго до подій Другої світової війни, які безпосередньо спричинили прийняття цього акта, українські науковці – випускники юридичного факультету Львівського університету безпосередньо долучилися до формування ідеології та системи прав людини, які на 90 % визначили зміст і структуру Декларації. Імена цих науковців – Г. Лаутерпахт і Р. Лемкін. У статті здійснено загальнотеоретичний аналіз впливу Декларації на становлення сучасної системи міжнародних, зокрема європейських, актів з прав людини. В основу дослідження покладено гіпотезу про те, що, з одного боку, головні ідеї Декларації є загалом ідеологічною основою Хартії основних прав Європейського Союзу (Хартія ЄС), а з другого – норми зазначеної Хартії ЄС якісно розвивають положення Декларації, забезпечуючи змістовну конкретизацію прав та свобод людини і створюючи більш ефективні передумови їх юридичного гарантування. Метою статті є, зважаючи на складність і багатогранність означених питань, нагальна потреба у подальших наукових розвідках із цієї проблематики, зокрема в аспекті впливу Декларації на ідейну спрямованість та правозахисні принципи Хартії ЄС. Одним із завдань дослідження є з’ясування питомої ваги відображення ціннісних орієнтацій, закладених в основу Декларації (зокрема, таких як гідність людини, взаємозалежність, неподільність фундаментальних прав людини, спрямованість усіх категорій прав людини на створення належних умов існування та розвитку індивіда) у Хартії ЄС. Відтак у статті застосовано діалектичний, порівняльно-правовий, конкретно-історичний підходи дослідження. Зазначені вище методологічні принципи, на нашу думку, дають змогу простежити “генетичну спорідненість” норм Декларації із положеннями Хартії ЄС, а також максимально реалістично оцінити та розробити відповідну програму адаптації законодавства України до праволюдинних стандартів ЄС.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

35

Balanovska, Tetiana, Olga Gogulya, Krystyna Dramaretska, Volodymyr Voskolupov та Viktoriia Holik. "Використання маркетингового менеджменту для забезпечення конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств". Agricultural and Resource Economics: International Scientific E-Journal 7, № 3 (20 вересня 2021): 142–61. http://dx.doi.org/10.51599/are.2021.07.03.09.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета. Метою дослідження є обґрунтування доцільності використання маркетингового менеджменту в сільськогосподарських підприємствах для забезпечення їх конкурентоспроможності. Методологія / методика / підхід. Для досягнення поставленої мети в процесі дослідження для збору, аналізу, оцінки інформації, представлення результатів та формування висновків використано діалектичний метод наукового пізнання, а також загальнонаукові методи: аналізу, синтезу, порівняння, економіко-математичне моделювання (балансово-оптимізаційна модель), графічний та узагальнення. Результати. Обґрунтовано, що маркетинговий менеджмент, як важливий складник антикризового управління, доцільно запроваджувати в сільськогосподарських підприємствах для пошуку найбільш перспективних напрямів їх діяльності відповідно до умов зовнішнього середовища з метою забезпечення їх конкурентоспроможності. Доведено ефективність і перспективність виробництва органічної продукції в Україні, що сприятиме покращенню економічного, соціального й екологічного стану країни. Запропоновано сільськогосподарським підприємствам застосовувати стратегію повної або часткової диверсифікації діяльності на основі ведення органічного сільського господарства. Для прийняття обґрунтованих управлінських рішень щодо оптимізації виробничої структури галузі рослинництва сільськогосподарського підприємства з орієнтацією на потреби ринку та дотриманням принципів стійкого розвитку запропоновано використовувати балансово-оптимізаційну модель, сутність якої полягає в розрахунку вартості валової продукції за умови використання різних варіантів унесення добрив при вирощуванні сільськогосподарських культур. Оригінальність / наукова новизна. Удосконалено науковий підхід до використання маркетингового менеджменту в сільськогосподарських підприємствах, який передбачає застосування методів економіко-математичного моделювання щодо виробництва сільськогосподарської продукції на основі органічного землеробства, що сприятиме забезпеченню їх конкурентоспроможності. Практична цінність / значущість. Практична цінність досліджень полягає в розробленні конкретних рекомендацій щодо прийняття обґрунтованих управлінських рішень із питань оптимізації виробничої структури галузі рослинництва сільськогосподарського підприємства з орієнтацією на потреби ринку та дотриманням принципів стійкого розвитку.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

36

Sychenko, Victor, та Valery Marenichenko. "ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ РЕГІОНАЛЬНИМ РОЗВИТКОМ НА ЗАСАДАХ ЄВРОПЕЙСЬКИХ СТАНДАРТІВ". Public Administration and Regional Development, № 4 (25 червня 2019): 441–63. http://dx.doi.org/10.34132/pard2019.04.11.

Повний текст джерела

Анотація:

Визначено сутність розвитку регіонів в сучасній науковій літературі. Проаналізовано європейський досвід управління регіональним розвитком та базові принципи здійснення регіональної політики ЄС. Визначено концептуальні засади Державної стратегії регіонального розвитку на період до трьох років, засновані на європейських стандартах. Наголошено що регіональний розвиток доцільно трактувати як розвиток соціально-економічної територіальної системи у просторовому аспекті, що поряд з просторовим розвитком цілісної системи також включає комплексний розвиток її соціально-економічних територіальних підсистем. Відповідно до цього, регіональне управління має розглядатися як управління просторовим розвитком світу, наднаціональних територіальних формувань, держави або регіонів субнаціонального рівня як цілісними соціально-економічними комплексами та їх підсистемами. Акцентовано увагу на те що регіональне управління, що здійснюється у державі, являє собою діалектичне поєднання державного регіонального управління та самоврядування кожного з регіонів країни. У свою чергу державне регіональне управління включає державне управління цілісним соціальноекономічним територіальним комплексом держави у просторовому аспекті та державне управління кожним регіоном країни як окремою підсистемою. В результаті проведених досліджень обґрунтовано застосування ефективних механізмів державного управління регіональним розвитком на засадах європейських стандартів в Україні.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

37

Варченко, О. О. "МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДО ОЦІНКИ ФУНКЦІОНУВАННЯ АГРОПРОДОВОЛЬЧИХ ЛАНЦЮГІВ". Actual problems of regional economy development 2, № 16 (25 листопада 2020): 94–105. http://dx.doi.org/10.15330/apred.2.16.94-105.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття присвячена обґрунтуванню методичного інструментарію дослідження результативності агропродовольчих ланцюгів. Метою статті є узагальнення існуючих методичних підходів до оцінювання результативності агропродовольчих ланцюгів, обґрунтування алгоритму визначення доданої вартості на мікро- та макрорівнях та складових інформаційного забезпечення. Використано наступні методи дослідження:монографічний; теоретичного узагальнення;методи пізнання, діалектичний метод, аналіз та синтез, індукція та дедукція, системний комплексний підхід. Доведено, що методологічною основою для розрахунку показників доданої вартості глобальних агропродовольчих ланцюгів є система обліку міжнародної торгівлі на основі доданої вартості Trade in Value Added та таблиці «Затрати-Випуск», які поєднані національними таблицями «Затрати-Випуск». Аргументовано, що ускладненим є розрахунок величини доданої вартості національного походження, яка включена у проміжних затратах експортованої продукції. Обґрунтовано досліджувати напрями формування доданої вартості агропродовольчих ланцюгів за напрямами: галузями в системі національних рахунків; за видами економічної діяльністю; на рівні суб’єктів господарювання. Доведено, що розрахунок доданої вартості при дослідження агропродовольчих ланцюгів доцільно проводити на рівні кожного учасника (актора) з метою реалізації принципів вартісно-орієнтованого управління та суцільне визначення величини цього показника на рівні суб’єктів господарювання. Аргументовано, що з метою нівелювання розбіжностей у величині показника доданої вартості на мікро- та макрорівнях необхідно гармонізувати бухгалтерську звітність економічних суб’єктів до вимог СНР та передбачити виділення показника доданої вартості окремим рядком.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

38

Ткач, М. М. "КОНЦЕПТ ПРОФЕСІЙНОГО СВІТОРОЗУМІННЯ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА У ПОСТНЕКЛАСИЧНОМУ ДИСКУРСІ". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 91, № 4 (30 вересня 2019): 208–22. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2019-91-4-208-222.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті проаналізовано концепт професійного світорозуміння майбутнього вчителя музичного мистецтва у контексті постнекласики. Виявлено, що цілісність даного концепту зумовлюється глибинним зв’язком з універсаліями педагогічної культури: педагогічною картиною світу, художнім світоглядом та Я-концепцією вчителя музичного мистецтва й детермінується діалектичною єдністю його структурних компонентів: когнітивно-пізнавального (Я-розуміння), емоційно-ціннісного (Я-ставлення), діяльнісно-практичного (Я-поведінка) та професійно-рефлексивного (Я-рефлексія). Визначено, що розгортання змісту концепту у системі теоретичних суджень утворює цілісну динамічну педагогічну концепцію, ключовими блоками якої є: ціннісно-цільовий, теоретико-методологічний та конструктивно-технологічний. Доведено, що у контексті постнекласичної методології розроблення педагогічної концепції має здійснюватися на основі підходів, принципів та методів постнекласичної дидактики. Обґрунтовано, що концепт професійного світорозуміння, маючи дуальну природу (світорозуміння як стан і світорозуміння як процес), з одного боку, пов’язаний із реалізацією базових принципів класичної (універсальної) освіти, а з іншого, – виступає своєрідним «конструктором» у процесі побудови нової постнекласичної освітньої моделі. З’ясовано, що професійне світорозуміння як сутнісна характеристика особистості, що формується у результаті освітнього впливу, має забезпечити здатність та готовність майбутніх фахівців виявляти унікальні смисли професії, проектувати отримані знання через їх ціннісне розуміння у площину майбутньої професії й в подальшому конструювати музично-педагогічний простір відповідно до вироблених світоглядних переконань та ідеалів у контексті парадигми постнекласичної мистецької освіти. Ключові слова: концепт, професійне світорозуміння, майбутній вчитель музичного мистецтва, постнекласика, вища мистецька освіта, педагогічна концепція, постнекласична освітня модель.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

39

Kuzheliev, M. O., V. V. Fedyna та S. M. Stabias. "«СРІБНА ЕКОНОМІКА»: СОЦІАЛЬНІ АСПЕКТИ ТА СТАЛИЙ РОЗВИТОК". Actual problems of regional economy development 2, № 17 (30 листопада 2021): 227–35. http://dx.doi.org/10.15330/apred.2.17.227-235.

Повний текст джерела

Анотація:

Статтю присвячено дослідженню сутності концепції «срібної економіки» як нового підходу до вирішення проблеми старіння населення, з якою стикнувся і світ, і Україна. Методологією проведення дослідження стали методи факторного аналізу та синтезу, діалектичний, логіко-семантичний, графічний, методи порівняння та узагальнення. Традиційно старіюче населення сприймається як фінансовий тягар для економіки та загроза благополуччю майбутніх поколінь. В складних демографічних умовах розвинені країни світу почали реалізовувати спеціальну політику, спрямовану на підтримку старіючого населення. Розглянуто принципи ООН щодо людей похилого віку, основна теза яких полягає у створенні умов для максимальної самореалізації в суспільстві, унеможливленні вікової дискримінації, які в комплексі забезпечать гідне життя для українців похилого віку. Доведено, що старіння населення, крім негативних наслідків, може стати новим ресурсом економічного зростання країни за рахунок розширення ринку праці, збільшення споживання та зростання виробництва. Розглянуто важливі економічні, соціокультурні та політико-правові чинники становлення та розвитку «срібної економіки». Зазначено, що такий процес має відбуватись в рамках державного регулювання. Відповідно окреслено основні напрями державної політики, які сприятимуть розвитку «срібної економіки» в країні. Встановлено вплив «срібної економіки» на ефективність розвитку системи пенсійного забезпечення в країні. Визначено, що пенсійна реформа є методом захисту стійкості пенсійної системи через підвищення рівня зайнятості людей літнього віку. Доведено, що в умовах пенсійного реформування люди «срібного віку» становлять прихований потенціал для розв’язання фінансових проблем системи пенсійного забезпечення і можуть стати джерелом збалансування такої системи. Зроблено висновок про те, що позитивний вплив «срібної економіки» можливий лише при умові усвідомлення сучасним суспільством необхідності зміни ставлення до людей літнього віку і повноцінної інтеграції їх у соціальне та економічне життя суспільства.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

40

Ковальов, В. В. "СУЧАСНІ ЕЛЕКТРОННІ СЕРВІСИ ЯК ЗАСІБ КОМУНІКАЦІЇ ЕКСПЕРТНИХ УСТАНОВ ІЗ ЗАМОВНИКАМИ ЕКСПЕРТНИХ ПОСЛУГ". Криміналістичний вісник 34, № 2 (26 квітня 2021): 57–65. http://dx.doi.org/10.37025/1992-4437/2020-34-2-57.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета статті – формування нових і розвиток чинних теоретичних положень, а також практичних можливостей використання електронних сервісів як засобу комунікації експертних установ із замовниками,надання пропозицій і практичних рекомендацій. Методологія. Для дослідження організаційно-технічнихзасад, положень і принципів упровадження сучасних засобів комунікації як основний використано діалектичний метод, що дозволило розглянути предмет статті в сукупності та взаємозв’язку його складників. Крімтого, поставлені для досягнення мети завдання вирішувалися за допомогою комплексу загальнонаукових іспеціальних методів, у тому числі формально-логічних (аналіз, синтез, дедукція, індукція, аналогія, абстрагування), системно-структурного та порівняльно-правового. Результати дослідження ґрунтуються на узагальненні відомостей про сучасні тенденції розвитку комунікації в державних установах, зокрема в підрозділахЕкспертної служби МВС. Наукова новизна. Обґрунтовано необхідність створення системи взаємодії експертних установ із замовниками експертних послуг на платформі чат-ботів, запропоновано послідовністьтакої взаємодії. Висновки. Необхідність оптимізації комунікації суб’єктів судово-експертної діяльності аргументовано організаційно-правовими особливостями виконання судових експертиз. Узагальнено досвід використання державними установами й громадськими організаціями чат-ботів, що засвідчує зручність сервісів, які відповідають найкращим практикам. Окреслено переваги зазначеного засобу комунікації, що робитьйого повноцінним нематеріальним активом, а також ризики, викликані тим, що чат-боти, потребуючи правильного використання, не вирішують складних питань. Розроблено систему взаємодії експертних установ іззамовниками послуг і запропоновано послідовність такої взаємодії. У меню сервісу (бота) передбачено опції«Мої документи», «Мої повідомлення». Надано пропозиції і рекомендації щодо використання в експертнихустановах чат-ботів як засобу комунікації.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

41

ПЕТРОВА, Людмила, та Тетяна БРИК. "ФЕНОМЕН ОСОБИСТОСТІ СУЧАСНОГО ВІЙСЬКОВОГО КЕРІВНИКА ЯК ПРЕДМЕТ СОЦІАЛЬНО-ФІЛОСОФСЬКОЇ РЕФЛЕКСІЇ". Human Studies a collection of scientific articles Series of «Philosophy», № 44 (20 травня 2022): 194–208. http://dx.doi.org/10.24919/2522-4700.44.13.

Повний текст джерела

Анотація:

Метою статті є визначення сутності феномену особистості сучасного військового керівника у вимірах соціально-філософської рефлексії. Методологічними засадами дослідження стали на комплементарних засадах потенціал екзистенціально-педагогічної антропології, діалектичний, феноменологічний, герменевтичний підходи, а також методологія структурно-функціонального і системно-теоретичного аналізу. Теоретико-методологічною основою дослідження є комплекс філософських, загальнонаукових і спеціальних методів, що забезпечує міждисциплінарний аналіз теоретичних рефлексій та практик виявлення феномену особистості сучасного військового керівника. Наукова новизна полягає у виявленні сутності феномену особистості сучасного військового керівника, розкритті людинотворчого потенціалу етики служіння в поєднанні з етикою відповідальності, які задають фактичній реальності формування особистості військового керівника контрфактичний імператив благоговіння перед життям. Висновки. За допомогою концепції габітусу (П. Бурдьє), для роз’яснення діючих механізмів здійснення тих або інших військових практик з’ясовано феномен особистості сучасного військового керівника. Військовослужбовці відрізняються від інших соціально-професійних груп суспільства особливістю інтересів у соціальній та інших сферах суспільної життєдіяльності, опосередкованих специфікою військово-професійної діяльності, яка полягає у використанні засобів збройного насильства. Габітус сучасного військового керівника це система стійких принципів поведінки, готовності та здатності виконувати завдання щодо надійного захисту Батьківщини від загроз у мирний час та за умов збройного конфлікту, підтримувати постійну бойову готовність, дисциплінованість, якісно володіти новітніми системами озброєння та технікою, нести особисту відповідальність за свідоме виконання вимог Конституції та законів України, військових статутів, Військової присяги, функціональних і службових обов'язків, наказів вищестоящих командирів і начальників, усвідомлювати суспільне призначення військової діяльності, її роль у збереженні миру на планеті, сумлінне виконання службо- вих обов’язків.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

42

Гордієнко, Валентина. "КОМУНІКАТИВНИЙ КОМПОНЕНТ ПРОФЕСІОНАЛІЗМУ ВЧИТЕЛЯ-ФІЛОЛОГА". UNESCO Chair Journal "Lifelong Professional Education in the XXI Century", № 4 (31 грудня 2021): 68–74. http://dx.doi.org/10.35387/ucj.2(4).2021.68-74.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття присвячена розвитку комунікативного компонента у процесі розвитку професіоналізму вчителя-філолога, аналізу складових зазначеного компонента і окресленню ефективних шляхів його вдосконалення. Методологічну основу дослідження становлять положення філософії освіти щодо діалектичної єдності процесів навчання, виховання, розвитку і неперервного професійного саморозвитку особистості вчителя-філолога; методологічні принципи системності, науковості, цілісності; положення гуманістичної психології, педагогіки, комунікативної лінгвістики про комунікативну складову розвитку професіоналізму вчителя-філолога. З метою одержання обґрунтованих висновків у процесі розв’язання завдань дослідження використовували комплекс методів: теоретичний аналіз філософських, психологічних, педагогічних, економічних, культурологічних, лінгвістичних, методичних джерел, що дозволив сформулювати вихідні положення дослідження; спостереження, опитування, анкетування, тестування, метод бесіди, інтерв’ювання. Під професіоналізмом вчителя-філолога ми розуміємо особливу властивість систематично, ефективно і надійно виконувати складну педагогічну діяльність у найрізноманітніших умовах. Комунікативний компонент професіоналізму вчителя-філолога полягає у свідомому засвоєнні певної сукупності знань, які є складовими професійного педагогічного мовлення. Це означає практичне й усвідомлене володіння всіма нормами сучасної української літературної мови, наявність знань з професійного мовлення, вміння правильно, переконливо, виважено структурувати власні висловлювання, знання правил культури професійного спілкування. Питання розвитку комунікативного компоненту професіоналізму вчителя-філолога залишається актуальним, оскільки потребує подальших досліджень психолого-педагогічних критеріїв, показників і умов формування цієї складової. Також актуальними залишаються питання щодо розроблення методик по подоланню комунікативних бар’єрів у професійній діяльності як молодих, так і досвідчених учителів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

43

ЮЩИК, ОЛЕКСІЙ. "Юридична доктрина України: актуальність і науково-методологічні основи". Право України, № 2021/02 (2021): 13. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2021-02-013.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття присвячена проблемі актуальності та методологічним основам формулювання і реалізації юридичної доктрини в сучасній Україні. Мета статті полягає у визначенні поняття юридичної доктрини України і методологічних засад формування її змісту у зв’язку з поняттям національної ідеї України. Обґрунтовується необхідність доктринального визначення національної ідеї України та розкривається поняття і методологічні основи юридичної доктрини України. У статті зазначається, що існуючі у світі системи позитивного права на сучасному етапі розвитку вимагають їх пристосування до потреб демократії, а норми права мають орієнтуватися на критерії, установлені філософською доктриною сучасної епохи. Відзначено наявність кризи управління на засадах старих підходів у сучасному світі та необхідність змін національних держав через відмову їх від принципу “розділяй і владарюй” і переходу державного управління на начала протилежного принципу управління – об’єднання людства в одно ціле, зі зростаючим забезпеченням у суспільстві соціальної справедливості. Розкривається значення у цьому контексті національної ідеї як конкретного орієнтиру національного розвитку країни, що набуває значення національної цілі та, водночас, необхідної умови – теоретичного засобу для здійснення перетворень. Зроблено висновок, що універсальною національною ідеєю сучасності стає розбудова незалежних, суверенних, демократичних, соціальних, правових національних держав, і що залежно від конкретно-історичних умов кожної держави ця універсальна ідея набуває специфічного змісту, своєї особливої національної ідеї для кожної країни. Визначено наукове поняття юридичної доктрини як діалектичної єдності загального, особливого та окремого, а саме: загальнодоктринальних підходів, спеціальнодоктринальних ідей і концепцій та конкретно-доктринальних положень і рішень. Стверджується, що юридична доктрина України – це системне уявлення про комплекс не перетворення політичної та правової систем України на науковій основі; той проєкт, який поєднує різні ідеї перетворень “під прапором” національної ідеї України, розвиваючи її на основі наукового методу сходження від абстрактного до конкретного. Юридична доктрина – не програма чи план розвитку країни, а проєкт юридичного механізму публічної влади, який є тільки однією зі складових програми (плану) розвитку країни. Як така складова вона визначає зміст правової політики. Визначено поняття юридичного механізму публічної влади. Наведено схематичну характеристику методологічних основ юридичної доктрини України як розгортання її поняття відповідно до методу сходження від абстрактного до конкретного, що дає змогу усвідомлення її поняття.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

44

Степанченко, И. И. "ЛЕКСИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ СЛОВА ЯК НЕСЕМІОТИЧНА КАТЕГОРІЯ". Русская филология. Вестник ХНПУ имени Г.С. Сковороды 1, № 71 (2020): 10–17. http://dx.doi.org/10.34142/2312-1572.2020.01.71.02.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті представлені загальні властивості моделі лексичного значення слова як несеміотичної категорії. У лінгвістиці склалися два основні підходи до визначення лексичного значення: відбивний і релятивний. Прибічники першого підходу визначають лексичне значення слова як відображення у свідомості людини істотних ознак певного класу явищ дійсності. Прихильники релятивного підходу (С. Ульман, Л. Вітгенштейн, Ч. Морріс і ін.) розглядали лексичне значення як зв'язки, переходи, відносини. Вчені, які представляли обидва підходи, засновували свої теорії на семіотичних уявленнях про сутність мови. Антропоцентричні принципи вивчення мовних явищ мають на увазі вихід у суміжні сфери знань про людину, в т.ч. і в галузь філософії. М.М. Правдін справедливо вважав, що з позицій діалектичного матеріалізму відношення між дійсністю, мисленням і мовою не зводяться до стосунків знакової репрезентації, оскільки кожен з цих трьох світів є діалектичною єдністю конкретного і абстрактного. Абстрактна сторона дійсності – сфера законів, зв’язків, стосунків між явищами не піддається безпосередньому відображенню в мисленні у вигляді зв'язків між образами відповідних явищ, тобто суть і поняття не пов'язані стосунками знаку і означаемого. Зв’язки між іменами в мовній системі не є знаком стосунків між “предметними” образами. Це дозволяє дійти висновку про те, що стосунки між “предметними” образами і стосунки між іменами усередині мови – дві різні, але тісно пов’язані в комунікативному акті системи. У розвиток цієї теорії лексичне значення визначається в статті як система неграматичних правил оперування словом усередині мовної системи. Таке визначення дозволяє інакше розглядати системну організацію лексики в мові.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

45

ЯНКО, Жанна, та Людмила Фоменко. "ЛЮДЯНІСТЬ В КОНТЕКСТІ СОЦІАЛЬНОГО ПІЗНАННЯ УКРАЇНСЬКИХ ОСВІТНІХ РЕАЛІЙ". Human Studies a collection of scientific articles Series of «Philosophy», № 43 (29 листопада 2021): 134–42. http://dx.doi.org/10.24919/2522-4700.43.18.

Повний текст джерела

Анотація:

Метою статті є аналіз проблеми людяності як ключового та ціннісного підґрунтя існування та розвитку освіти. Соціальне пізнання сучасного стану освіти слугує методологічним інструментом виявлення недоліків у царині освіти та водночас сприяє окресленню тенденцій і пер- спектив розвитку освіти як всеохоплюючого суспільного явища. Методологія. Засобами досягнен- ня поставленої мети є принципи і категорії діалектики, філософської антропології, ціннісний та соціокультурний підхід, феноменологічний та герменевтичний дискурси, методи аналізу та син- тезу, компаративістики. Наукова новизна. Соціальні реалії в сучасному українському суспільстві можна визначити як межові та кризові, що постають такими, які потребують спеціального аналізу для вияву «хворобливих» явищ в освіті та у гуманітарній галузі. Духовно-антропологічні цінності роз- глядаються як смислові та серцевинні крізь призму ідей Григорія Сковороди, Івана Франка, Наталії Кобринської. Освіта повинна посідати чільне місце в суспільному житті та стати інтегральним підґрунтям для його прогресивного духовного поступу. Водночас головна мета освіти має полягати у проявленні людяності через гуманітаристику з метою досягнення щастя для кожної особисті. Вис- новки. Кризові та «хворобливі» явища в освіті породжені такими ж характеристиками суспільного стану. Діалектичний взаємозв҆язок суспільства та культури через освіту і, навпаки, освіти через епідемію в духовно-гуманітарній складовій частині суспільства та сучасної цивілізаційно-культурної ситуації потребують негайних втручань, але не постійних реформ, що більше нівелюють усі попередні культурно-освітні здобутки, ніж творять нову школу та освіту, що аж ніяк не сприяють просвітленню душі кожної людини, її проявленню, її образотворенню. Орієнтовними тенденціями роз- витку освіти повинні стати духовність, філософія, філософія освіти, прагнення до знань, а не обмін інформацією, досягнення щастя кожною особистістю засобами освіти, а саме гуманітарної освіти, формування умов із боку держави для забезпечення належного рівня освіти та реалізації особистості у суспільстві як вільної, повноправної, освіченої та щасливої Людини. Над імплементацією саме таких ідей варто працювати та втілювати їх у життя, треба будувати справжню освіту як осе- реддя людяності, культури та духовності, царину науковості та технологічності.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

46

Ryazanova N. "ПРОЕКТНЕ ФІНАНСУВАННЯ ЯК ІНСТРУМЕНТ КРЕДИТУВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ПРОЕКТІВ". Economic forum 1, № 1 (13 березня 2022): 143–51. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2022-1-18.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті узагальнено питання щодо проектного фінансування як інструменту кредитування інвестиційних проектів. Основною метою дослідження є розвиток проектного фінансування як ефективної форми кредитування інвестиційних проектів, розгляд методів оцінки ймовірності дефолту інвестиційних проектів. Систематизація літературних джерел та підходів до вирішення проблеми управління ризиком при проектному фінансуванні, використання проектного фінансування як інструменту кредитування інвестиційних проектів свідчить про те, що угоди проектного фінансування мають більшу тривалість і розраховані на більш ризикованих позичальників, ніж звичайні угоди. Актуальність вирішення даної наукової проблеми полягає в тому, що є висока потреба у проектному фінансуванні для розвитку економічних процесів в Україні загалом та при здійсненні національних проектів, зокрема, та недостатня при цьому розробленість методологічних питань при його використанні. Дослідження теми проектного фінансування як інструменту кредитування інвестиційних проектів у роботі здійснюється в такій логічній послідовності: визначення мети проектного фінансування; обґрунтування особливостей угод проектного фінансування; формулювання структурної схеми проектного фінансування з визначенням учасників інвестиційного проекту; визначення необхідних умов для реалізації схеми проектного фінансування; зазначення переваг проектного фінансування, що відрізняє його від інших форм фінансування; визначення специфіка оцінки ризиків проектного фінансування; систематизація кожної з групи ризиків; висвітлення кількісних показників, що характеризують кредитні ризики інвестиційних проектів; обґрунтування методів оцінки ймовірності виникнення дефолту інвестиційних проектів з використання зарубіжного досвіду; зазначення невирішених проблем у рамках використання схем проектного фінансування; узагальнення переваг проектного фінансування та їх детальний розгляд з формулюванням висновків. В роботі використано наступний методологічний інструментарій: діалектичний метод пізнання, а також еволюційно-системний підхід до аналізу економічних ситуацій та явищ із застосуванням принципу єдності історичного та логічного, методи порівняльного економічного аналізу. Об’єктом дослідження є інвестиційні проекти з доступною інформацією. Дослідження емпірично підтверджує та теоретично доводить, що головні переваги проектного фінансування як інструменту кредитування та обслуговування інвестиційних проектів полягає: для ініціаторів проекту - у залученні широкого кола кредиторів і підвищенні можливості реалізації проектів, незважаючи на обмеженість власних коштів; для кредиторів - у забезпеченні надійності та повернення вкладень шляхом вивчення наданої детальної інформації за проектом. Результати дослідження можуть бути корисними для застосування проектного фінансування як одного з основних інструментів участі держави у регулюванні інвестиційної сфери.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

47

ГЕТЬМАН, АНАТОЛІЙ, та ГАННА АНІСІМОВА. "Теоретико-методологічні засади формування національної доктрини земельного права". Право України, № 2020/05 (2020): 29. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2020-05-029.

Повний текст джерела

Анотація:

Формування сучасної національної доктрини земельного права пов’язано з низкою питань, зокрема й теоретико-методологічного характеру. Спираючись на методологічні підходи, земельно-правову доктрину розглянуто як галу зеву юридичну основу земельного права, державної земельної політики, що інституціоналі зована в земельному законодавстві і є інтегруючою сукупністю юридично-наукових трактувань і суджень про право, в межах яких розробляються юридичні форми пізнання права і правових явищ, принципи, поняття, терміни та конструкції, обґрунтовуються способи, засоби, прийоми сприйняття, розуміння і тлумачення його джерел, системи, структури тощо. Метою статті є огляд і впорядкування теоретико-методологічних засад формування земельно-правової доктрини, окреслення перспективних напрямів становлення та визначення особливостей її застосування при вдосконаленні національної політики, зокрема для реформування земельних правовідносин, і подальшій система тизації земельного законодавства в умовах євроінтеграції і сталого розвитку, а також викладення власного бачення окресленої проблематики. Для досягнення поставленої мети використано комплексний підхід, що передбачає застосування широкого кола загальнофілософських, загальнонаукових, спеціально-наукових і, власне, правових методів. Історичний метод став у нагоді при вивченні генези доктрини земельного права і законодавства. Діалектичний метод дав змогу всебічно розглянути й обґрунтувати закономірний характер формування (через динаміку, постійне оновлення й удосконалення) земельно-правової доктрини. За допомогою системно-структурного методу визначено місце земельноправової доктрини в архітектоніці системи національної правової доктрини. Теоре тико-прогностичний метод застосовано при прогнозуванні подальшого вдосконалення положень національної земельно-правової доктрини й земельного законо давства, а метод розумового моделювання – у процесі конструювання та модернізації правових норм, запропонованих з метою внесення змін до чинного законодавства. Використання статистичного методу дало змогу довести негативний вплив колізійності й неузгодженості норм земельного законодавства на механізм правового регулювання земельних відносин. Ці та інші методи використовувалися у взаємо зв’язку, що сприяло повноті дослідження та обґрунтованості сформульованих висновків і пропозицій. При цьому енвайронменталізм став оптимальною методологічною основою при формуванні доктрини земельного права. Крім того, завдяки комплексному підходу до вивчення зазначеної проблеми доведено, що подальша систематизація земельного законодавства має відбуватися на підставі опрацювання єдиної наукової доктрини, що сприятиме правильному тлумаченню юридичних норм, подоланню суперечностей, колізій і прогалин у чинному земельному законодавстві України, а також сформульовано пропозиції з удосконалення цього законодавства та зроблено висновок, що головним завданням нашої країни в умовах євроінтеграції є створення цілісної, логічно узгодженої національної земельно-правової доктрини як теоретичної основи нормотворчих процесів і формування єдиного правового простору.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

48

Ковальова, О. В., та С. П. Пекарський. "ВИЯВЛЕННЯ ТА РОЗСЛІДУВАННЯ КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ ПРОТИ МОРАЛЬНОСТІ: ПОШУКОВІ ЗАХОДИ ТА ЕКСПЕРТНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ". Криміналістичний вісник 36, № 2 (13 грудня 2021): 69–81. http://dx.doi.org/10.37025/1992-4437/2021-36-2-69.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета статті – визначити особливості пошукових заходів, здійснюваних під час виявлення кримінальних правопорушень проти моральності, та експертного забезпечення їх розслідування у межах взаємодії відповідних підрозділів, надати пропозиції щодо вдосконалення такої діяльності. Методологія. Для дослідження організаційно-технічних засад, положень і принципів упровадження сучасних засобів комунікації як основний використано діалектичний метод, що дозволило розглянути предмет статті в сукупності та взаємозв’язку його складників. Крім того, поставлені для досягнення мети завдання вирішувалися за допомогою комплексу загальнонаукових і спеціальних методів, у тому числі формально-логічних (аналіз, синтез, дедукція, індукція, аналогія, абстрагування), системно-структурного та порівняльно-правового. Наукова новизна. Сформульовано деякі напрями та пропозиції щодо вдосконалення пошукових заходів, здійснюваних під час виявлення кримінальних правопорушень проти моральності, та експертного забезпечення їх розслідування у межах взаємодії відповідних підрозділів, що сприятимуть розв’язанню одного з головних завдань кримінального провадження – забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування кримінальних правопорушень. Висновки. Сформульовані пропозиції щодо вдосконалення діяльності відповідних підрозділів передбачають необхідність: розробити, ґрунтуючись на практиці проведення пошукових заходів у кримінальних провадженнях щодо правопорушень проти моральності, законотворчі пропозиції щодо розширення можливостей використання оперативно-розшукових заходів та негласних слідчих дій під час їх розслідування; виокремити, зважаючи на досвід і тенденції протидії кримінальним правопорушенням проти моральності розвинутих країн світу, нові, не ідентифіковані загрози та знайти їм місце у правовому полі України; визначити пріоритетні напрями провадження та розширення переліку видів судових експертиз в експертних установах з огляду на потреби практики розслідування кримінальних правопорушень проти моральності; спрямувати зусилля науковців, судових експертів на розроблення нових і вдосконалення наявних методик дослідження окремих видів об’єктів, зокрема тих, які найчастіше потребують дослідження під час розслідування кримінальних правопорушень проти моральності, зважаючи на потреби практики, статистичні дані та законотворчі новели, що визначають нові види правопорушень досліджуваної категорії. Висловлені пропозиції, убачається, потребують дискусій, проте окремі з них можуть постати частиною відповідних методичних рекомендацій, зважаючи на відсутність або застарілість методик дослідження окремих видів об’єктів, насамперед щодо відносно нових видів правопорушень, зокрема й проти моральності, які законодавець криміналізує, ґрунтуючись на реаліях сьогодення і світовій практиці.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

49

L.V., Novakivska. "THE INFLUENCE OF PEDAGOGICAL CONCEPTS OF THE SECOND HALF OF THE XIX CENTURY ON THE FORMATION OF DIFFERENT KINDS OF EDUCATIONAL BOOKS ON LITERATURE." Collection of Research Papers Pedagogical sciences, no. 92 (January 29, 2021): 7–13. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2413-1865/2020-92-1.

Повний текст джерела

Анотація:

The relevance of the study is determined by the need to rethink the experience of preparation and publication of textbooks of the second half of the nineteenth century. The article emphasizes that the study of positive experiences of the past will optimize the main function of the textbook – educational, raise the educational role of the textbook in society, strengthen its impact on the formation of civic values. Theoretical understanding of the process of publishing textbooks and manuals on literature is relevant due to the lack of domestic pedagogical literature generalizing research on this topic.The purpose of the article is to describe the textbooks on literature of the second half of the XIX century and the influences on their emergence of pedagogical ideas, which will further determine the trends of educational and methodological support for teaching literature in secondary and higher school. The methodological basis of the study are approaches: system-chronological, culturological, axiological, comparative, retrospective. These approaches are based on a set of methodological principles, including: dialectical, systematic, historicism, chronological, personalized. The set of research methods is used in the work: general scientific, historical-pedagogical and special-historical.The article states that the evolution of the textbook on literature is a complex and controversial process due to the progress of science itself, as well as the development of the education system. This process was also influenced by factors generated by the general progress of material and spiritual culture of the second half of the XIX century.Thus, in the second half of the XIX century there were processes in the field of educational and methodological support, textbooks on literature, characterized by a number of features.During this time, significant progress was made in the formation and development of the textbook: a massive stable textbook appeared; formed a readership of educational literature. New vectors of development of the textbook of literature for high school are consistently transformed into certain principles of structuring: obligatory consideration of the history of literature, in contrast to the textbooks of the XVIII century, where the theory of literature dominated; the presence of detailed psychological and pedagogical justifications of literature, presented in educational texts and gymnasium programs; analysis of literary texts based on modern literature.All three structural principles indicate a new level of development of textbooks of literature, which gave impetus to a qualitatively higher level of educational and methodological support for teaching literature in the early twentieth century.Key words: literature, textbooks and manuals on literature, textbook, psychological and pedagogical direction, theory of literature, history of literature. Актуальність дослідження визначається необхідністю переосмислення досвіду підготовки та видан-ня навчальних книг другої половини ХІХ століття. У статті акцентовано увагу на тому, що вивчення позитивного досвіду минулого дасть змогу оптимізувати основну функцію навчальної книги – навчаль-ну, підняти виховну й освітню роль навчальної книги в житті суспільства, посилити її вплив на процес формування громадянських цінностей особистості. Теоретичне осмислення процесу видання підруч-ників і посібників зі словесності є актуальним у зв’язку з відсутністю у вітчизняній педагогічній літе-ратурі узагальнюючого дослідження на цю тему.Мета статті – охарактеризувати навчальні книги зі словесності другої половини ХІХ століття та впливи на їх появу педагогічних ідей, які надалі визначатимуть тенденції навчально-методичного забезпечення викладання словесності у середній та вищій школі. Методологічну основу дослідження становлять підходи: системно-хронологічний, культурологічний, аксіологічний, порівняльний, ретро-спективний. Зазначені підходи ґрунтуються на сукупності методологічних принципів, з-поміж яких: діалектичний, системності, історизму, хронологічний, персоніфікований. У роботі використано комп-лекс методів дослідження: загальнонаукових, історико-педагогічних та спеціально-історичних.У статті констатовано, що еволюція навчальної книги зі словесності є складним і суперечливим процесом, зумовленим прогресом самої науки, а також розвитком системи освіти. На цей процес впливали також чин-ники, що породжені загальним прогресом матеріальної та духовної культури другої половини XIX століття.Отже, у другій половині ХІХ століття відбувались процеси в галузі навчально-методичного забезпе-чення, підручникотворення зі словесності, що характеризуються низкою особливостей.У цей час стався значний прогрес у становленні та розвитку навчальної книги: з’явився масовий ста-більний підручник; сформувалася читацька аудиторія навчальної літератури. Нові вектори розвитку під-ручника словесності для середньої школи послідовно трансформуються в певні принципи структуризації: обов’язковий розгляд історії літератури, на відміну від підручників XVIII століття, де домінувала теорія літератури; наявність розгорнутих психолого-педагогічних обґрунтувань словесності, поданих у навчаль-них текстах і гімназійних програмах; аналіз художніх текстів на основі сучасної літератури.Усі три структурні принципи свідчать про новий рівень розвитку підручників словесності, який дав поштовх до якісно вищого рівня навчально-методичного забезпечення викладання словесності на початку ХХстоліття.Ключові слова:словесність, підручники і посібники зі словесності, хрестоматія, психолого-педагогічне спрямування, теорія літератури, історія літератури.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

50

Паленичак, О., та О. Стасів. "КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНИЙ РОЗВИТОК АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ КАРПАТСЬКОГО РЕГІОНУ УКРАЇНИ В КОНТЕКСТІ КОРЕКЦІЇ ЇХНЬОЇ ГАЛУЗЕВОЇ СТРУКТУРИ". Financial and credit activity problems of theory and practice 5, № 40 (8 листопада 2021): 582–95. http://dx.doi.org/10.18371/fcaptp.v5i40.245242.

Повний текст джерела

Анотація:

Анотація. Мета дослідження полягає в обґрунтуванні конкурентоспроможного розвитку регіональних сільськогосподарських товаровиробників в умовах корекції їхньої галузевої структури в контексті євроінтеграційних процесів. Методологія / методика / підхід. Теоретичною і методологічною основою дослідження є діалектичний метод пізнання, системний підхід до вивчення економічних явищ і процесів, наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених з проблем теорії та практики забезпечення конкурентоспрожного розвитку аграрного товаровиробництва з урахуванням екзогенних та ендогенних факторів. Зі спеціальних методів дослідження використано економіко-статистичний — під час аналізу сучасного стану й прогнозування перспектив конкурентоспрожного розвитку регіональних аграрних товаровиробників в умовах євроінтеграційних процесів, графічний — для визначення прогнозованих обсягів тваринницької продукції у фермерських господарствах у розрізі областей Карпатського регіону України, абстрактно-логічний з метою обґрунтування інституціонально-економічного механізму конкурентоспроможного розвитку сільськогосподарських товаровиробників Карпатського регіону України в контексті корекції їхньої галузевої структури. Результати. У результаті проведеного дослідження виявлено, що з огляду на можливості налагодження транскордонного партнерства, поглиблення економічної євроінтеграції з країнами ЄС важливим економічним пріоритетом регіональних сільськогосподарських товаровиробників Карпатського регіону України є можливість формування ринку різних видів агропродовольчої продукції з географічним зазначенням. Карпатський регіон України володіє достатньо потужним земельно-ресурсним потенціалом для виробництва якісної і безпечної молочної продукції з високою доданою вартістю. Згідно з проведеними розрахунками за умови використання конкурентних переваг, які законодавчо закріплені у країнах ЄС, у досліджуваному регіоні потенційні обсяги виробництва найважливішої тваринницької продукції — молока у фермерських господарствах можуть зрости з 14 тис. тонн до 252 тис. тонн, або у 18 разів. У регіоні відродження традиційних напрямів спеціалізації в сільськогосподарському виробництві сприятиме корекції його галузевої структури, поліпшенню організаційно-економічних умов щодо самозабезпечення регіону тваринницькою продукцією, мінімізації економічного ризику внаслідок розширення напрямів спеціалізації, зниженню трансакційних витрат на транспортування і реалізацію завдяки розвиткові фірмової торгівлі, підвищенню рівня конкурентоспроможності аграрних підприємств різних організаційно-правових форм господарювання, що вироблятимуть продукцію з високою доданою вартістю. Оригінальність / наукова новизна. Уперше обґрунтовано організаційно-економічні засади оптимізації галузевої структури регіональних сільськогосподарських товаровиробників з урахуванням конкурентних переваг, які законодавчо закріплені у країнах ЄС. Практична цінність / значущість. Згідно з проведеними розрахунками в Карпатському регіоні врахування принципу боніфікації в розмірі 10,0 % на агропродовольчу органічну, приміром нішеву або крафтову тваринницьку продукцію, з географічним зазначенням, дозволить скоригувати галузеву структуру аграрних підприємств відповідно до науково обґрунтованих вимог і підвищити рівень рентабельності традиційно важливого виробництва і водночас життєвого необхідного виду продовольчої продукції — молока на 13,0—22,0 процентного пункту. Ключові слова: конкурентоспроможний розвиток, галузева структура, аграрна продукція, конкурентні переваги, екологічний маркетинг, регіон. Формул: 0; рис.: 4; табл.: 2; бібл.: 20.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

Статті в журналах з теми "Діалектичний принцип"

Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями