Статті в журналах: "Діагностування хвороб"

1

Potapchuk, A. M., Ye L. Onipko, M. Yu Sabov, V. M. Almashi, A. V. Yurzhenko та M. O. Stecique. "Біомаркери в діагностиці хвороб пародонта". Clinical Dentistry, № 2 (5 вересня 2019): 19–25. http://dx.doi.org/10.11603/2311-9624.2019.2.10395.

Повний текст джерела

Анотація:

Хронічний перебіг пародонтиту та гінгівіту вражає до 80 % дорослого населення, стаючи одним із найпоширеніших серед хвороб людства. Захворювання ініціюється накопиченням бактерій вздовж ясенного краю і в просторі між ясенними тканинами та зубами. Відсутність клініки гострого болю при захворюваннях пародонта є однією з основних причин низького рівня звернень пацієнтів за стоматологічною допомогою. Діагностику захворювань пародонта, як правило, проводить лікар-стоматолог. Вона включає візуальний огляд тканин ясен та ряд інших протокольних процедур, у тому числі додоткових методів діагностики – клінічну оцінку рентенограми. Водночас, звичайні клінічні та рентгенографічні методи діагностики пародонта здатні лише до ретроспективного діагнозу, вони не можуть виявити або передбачити активність пародонтиту. Тому в останні роки активно досліджують потенційні біомаркери для діагностування хвороб тканин пародонта. Джерелом біомаркерів перш за все є ясенна рідина та слина, як такі, що безпосередньо контактують з ураженими тканинами. Враховуючи сказане, доцільно проаналізувати літературні дані щодо біомаркерів ясенної рідини та слини, які використовують для діагностики хвороб пародонта та можливості розробити прості у застосуванні тест-методи для ранньої діагностики. Мета дослідження – проаналізувати літературні дані щодо оцінки перспективи застосування біомаркерів у стоматологічній практиці, зокрема в діагностиці патології тканин парадонта разом із періімплантною патологією. Матеріали і методи. У дослідженні застосовано бібліосематичний та аналітичний методи. Результати досліджень та їх обговорення. У статті проаналізовано та опрацьовано джерела науково-медичної інформації, що стосуються застосування біомаркерів у діагностиці хвороб пародонта. Висновки. Незважаючи на те, що в діагностиці рогової рідини наявна значна кількість потенційних біомаркерів, проведені на сьогодні дослідження виявилися недостатніми щодо надання клінічно достовірної та корисної інформації для практиків з точки зору більш точної діагностики та планування лікування.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

2

Яременко, В., та С. Материнська. "Використання штучних нейронних мереж для визначення наявності сердцево-судинних хвороб та захворювань печінки при малих наборах даних." COMPUTER-INTEGRATED TECHNOLOGIES: EDUCATION, SCIENCE, PRODUCTION, № 40 (24 вересня 2020): 164–69. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2524-0560-2020-40-25.

Повний текст джерела

Анотація:

В даній роботі проведено аналіз ефективності застосування штучних нейронних мереж для вирішення задачі класифікації для невеликих наборів медичних даних із сфери діагностування. Для дослідження було обрано два набори даних: дані про серцево-судинні захворювання та про хвороби печінки. Отримані результати було порівняно з результатами точності для стандартних методів машинного навчання, що використовуються в задачах класифікації Для проведення дослідження було обрано модель багатошарового перцептрона. Програмним засобом для реалізації став Python, що надає можливість використовувати допоміжні бібліотеки при роботі з методами машинного навчання.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

3

Cherkashyna, L. V., I. I. Kyrychenko, G. P. Siabrenko, T. M. Rudenko та A. O. Demikhov. "НЕПСИХОТИЧНІ РОЗЛАДИ ПСИХІЧНОЇ СФЕРИ ТА КАРДІОВАСКУЛЯРНИЙ РИЗИК У КОМБАТАНТІВ". Вісник медичних і біологічних досліджень, № 3 (1 грудня 2020): 122–26. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2020.3.11526.

Повний текст джерела

Анотація:

Резюме. Зростання термінів тимчасової непрацездатності та показників первинної інвалідності унаслідок хронічних хвороб, зокрема поєднаних, наносить значні економічні збитки і посилює соціальну значущість наукових досліджень, спрямованих на удосконалення медико-психологічного моніторингу, ранньої діагностики, індивідуалізацію лікування і ризикометричних підходів; непересічно значимим це є і для учасників бойових дій – комбатантів. Мета дослідження – вивчити частоту та характер непсихотичних розладів психічної сфери серед комбатантів, стратифікованих за рівнем кардіоваскулярного ризику (КВР). Матеріали і методи. Первинною інформаційною базою для виконання дослідження стали результати комплексного клініко-анамнестичного обстеження 450 комбатантів, які попередньо були стратифіковані за рівнем кардіоваскулярного ризику, визначеним за методикою «SCORE». Результати. Частота реакцій психічної дезадаптації (РПД) у різних ризикометричних групах пацієнтів коливалась у межах від (37,8±4,4) % до (68,3±4,6) % та достовірно (р≤0,05) була вищою серед пацієнтів із реалізованим КВР, ніж в групах з різним його рівнем; при цьому достовірних відмінностей у частоті РПД залежно від рівня КВР не виявлено, що свідчить про відносно однаковий рівень психічної дезадаптації на донозологічному етапі реалізації КВР. Частота соматогенного астенічного симптомокомплексу (САСК) була найвищою серед пацієнтів із реалізованим КВР (становить (20,2±3,9) % та достовірно (р≤0,05) рідше діагностували САСК у ризикометричних групах пацієнтів з різним рівнем КВР. Виявлено, що достовірно меншою була частота САСК серед осіб із високим рівнем КВР (мінімальний КВР – (16,8±3,3) %, високий КВР – (8,8±2,8) %, р≤0,05. Таким чином, реалізація КВР і, відповідно, діагностування ССЗ є значимим фактором зростання частоти САСК серед таких пацієнтів. Гострі невротичні розлади (ГНР) з найбільш високою (р≤0,05) частотою діагностовано серед пацієнтів із високим КВР (становить (22,5±4,1) %), їх частота в п’ять разів вища ніж в інших ризикометричних групах осіб із КВР (коливається від 4,8 до 5,0 %) та втричі вища, ніж серед хворих на ССЗ (становить (7,7±2,6) %). Тобто гострі невротичні розлади маніфестують високий КВР, тоді як при нозологічному оформленні високого КВР (при діагностуванні ССЗ) частота ГНР достовірно зменшується. Частота невротичних розладів із затяжним перебігом виявлена достовірно (р≤0,05) вищою серед пацієнтів ризикометричних груп КВР (коливалась у межах від (10,4±2,7) % до (24,4±3,9) %), ніж серед хворих на ССЗ (становила (1,9±1,3) %), тоді як серед пацієнтів ризикометричних груп КВР вона була найменшою при низькому КВР та однаково більш високою при середньому та високому КВР (р≤0,05). Висновки. Визначені частота та характер непсихотичних порушень психічної сфери у комбатантів з різним рівнем КВР та доведено наявність найбільш високої частоти РПД в структурі цих порушень. Доведено, що частота САСК є найбільшою серед пацієнтів з реалізованим КВР та перевищує відповідний показник групи пацієнтів з високим КВР.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

4

Nykytyuk, S. O., та S. I. Klymniuk. "ЛАЙМ-БОРЕЛІОЗ У ДІТЕЙ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 1 (5 травня 2020): 14–25. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2020.v.i1.11064.

Повний текст джерела

Анотація:

В останні роки значна увага дослідників присвячена проблемам поширення захворюваності на Лайм-бореліоз і вчасної діагностики цього захворювання, зокрема у дітей. Така проблема особливо актуальна в нашій країн, оскільки за 10 років захворюваність на хворобу Лайма зросла в 27 разів. Основна частина. На підставі ретельного і глибокого аналізу літератури в статті розглядаються проблеми діагностування хвороби Лайма, спричиненої збудниками, які потрапляють в організм унаслідок укусу інфікованих кліщів. У дітей і дорослих тривалий анамнез цих захворювань призводить до тяжких, часом незворотних наслідків. Вони можуть бути пов’язані з неадекватним і несвоєчасним встановленням діагнозу, що є серйозною проблемою, над вирішенням якої працюють учені багатьох країн світу. Висновок. Хвороба Лайма – це ендемічне захворювання, що набуває характеру пандемії, тому що число хворих на Лайм-бореліоз зростає. Імунітет проти Borrelia burgdorferi не довічний, і у частини людей, що перенесли Лайм-бореліоз (ЛБ), через деякий час можливе повторне зараження. Емпіричне лікування може знизити імунну відповідь, що призведе до помилково негативних результатів серологічних тестів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

5

Петрук, А. М., О. Л. Івахів, В. О. Качор, І. В. Жулкевич, М. М. Корда та І. М. Кліщ. "МАРКЕРИ ЛАЙМ-БОРЕЛІОЗУ, БАРТОНЕЛЬОЗУ І ЛЯМБЛІОЗУ У ПАЦІЄНТІВ ІЗ КРОПИВ’ЯНКОЮ". Інфекційні хвороби, № 4 (11 квітня 2022): 26–31. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2727.2021.4.12836.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета дослідження – з’ясувати частоту виявлення серологічних і паразитологічних маркерів збудників деяких інфекційних хвороб (Лайм-бореліозу, бартонельозу і лямбліозу) в пацієнтів із кропивʼянкою. Пацієнти і методи. Обстежено 52 хворих на кропивʼянку віком від 18 до 70 років, які протягом 2019-2022 рр. перебували на амбулаторному і стаціонарному лікуванні у КНП «Старокостянтинівська багатопрофільна лікарня» Хмельницької області. Чоловіків було 16 (30,8 %), жінок – 36 (69,2 %). У сироватках крові усіх обстежених методом імуноферментного аналізу (ІФА) визначали антитіла до антигенів комплексу B. burgdorferi s. l., застосувавши тест-системи компанії Euroimmun AG (Німеччина): класу IgМ − тест-системою Anti-Borrelia burgdorferi ELISA (IgM), класу IgG − Anti-Borrelia plus VIsE ELISA (IgG). Отримані результати оцінювали як позитивні, проміжні або негативні та інтерпретували відповідно до рекомендацій виробника. Сироваткові антитіла класу IgG до збудників бартонельозу (B. henselae / B. quintana) визначали в сироватці крові хворих за допомогою методу непрямої імунофлуоресценції (НІФ), застосувавши тест-системи «Mosaic for Bartonella henselae / Bartonella quintana (IgG)» компанії Euroimmun AG (Німеччина), вироблені за технологією «Біочіп». Для виявлення лямблій готували мазок нативного матеріалу фекалій, який досліджували у світлооптичному мікроскопі при малому і великому збільшенні (об. ×8, ×40, ок. ×10), шукали цистні форми паразита. Антитіла класу IgM до антигенів лямблій у сироватках крові пацієнтів із кропив’янкою визначали методом імуноферментного аналізу (ІФА), використавши набори «Лямблія-IgM-ІФА-Бест». Результати досліджень та їх обговорення. При дослідженні за допомогою ІФА сироваток крові пацієнтів з кропив’янкою позитивні або проміжні результати наявності антитіл класів M і/або G до комплексу B. burgdorferi s. l. отримано у 22 (42,3 %) осіб із 52, негативні результати – у 30 (57,7 %). Методом непрямої імунофлуоресценції в сироватках 4 (7,7 %) хворих із кропив’янкою діагностували специфічні імуноглобуліни класу G лише до B. henselaе. При паразитологічному дослідженні фекалій хворих із кропив’янкою цисти лямблій знайдено у 12 (23,1 %) осіб із 52 обстежених. За допомогою методу ІФА специфічні сироваткові антитіла класу М до антигенів лямблій виявили у 3 (5,8 %) пацієнтів із кропив’янкою з 52 обстежених. Висновки. Діагностування лямбліозу у 14 із 38 пацієнтів (36,8 %) з ідіопатичною кропив’янкою дає підстави вважати цей паразитоз тригерним фактором виникнення кропив’янки. Наявність у хворих на кропив’янку антитіл до B. burgdorferi s. l. та B. henselae може свідчити про причетність зазначених збудників кліщових інфекцій до виникнення цієї недуги. Такі обстеження пацієнтів з кропив’янкою у Хмельницькій області проведені вперше.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

6

Василюк, В. М. "ТЕХНОЛОГІЇ ПЕДАГОГІЧНОГО СПІЛКУВАННЯ ПРИ ДІАГНОСТУВАННІ ПСИХІЧНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ". Медична освіта, № 2 (13 жовтня 2021): 62–67. http://dx.doi.org/10.11603/me.2414-5998.2021.2.12414.

Повний текст джерела

Анотація:

Анотація. Діагностичний процес психічних захворювань відрізняється від такого в інших клініках. Різниця полягає в тому, що хворі з психопатологічними розладами можуть спотворювати, приховувати свої окремі скарги, переживання і вимагають консультацій терапевта, невропатолога і за показаннями інших фахівців. Основні скарги групуються в симптоми, синдроми, включаючи результати об’єктивного обстеження, анамнез хвороби, життя, динаміку розвитку захворювання.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

7

Antsybor, Daria. "НАРОДНІ ВІРУВАННЯ ПРО ЕПІЛЕПСІЮ: СИМВОЛІЧНИЙ І СЕМІОТИЧНИЙ АСПЕКТИ (ЗА МАТЕРІАЛАМИ ЕКСПЕДИЦІЇ ЧЕРНІГІВСЬКИМ ПОЛІССЯМ)". Studia Methodologica 49 (19 грудня 2019): 95–106. http://dx.doi.org/10.25128/2304-1222.19.49.08.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті здійснюється аналіз комплексу народних вірувань про епілепсію, який охоплює уявлення про етіологію цієї хвороби, превентивні засоби, діагностування та способи подолання недуги. Робота має на меті проаналізувати сучасні ірраціональні методи боротьби з епілепсією в локальному побутуванні та детально розглянути символічну складову традиційних лікувально-магічних обрядодій. Для дослідження було обрано Семенівський та Новгород-Сіверський райони Чернігівської області. Зафіксовано такі уявлення про причини появи епілепсії, як задавнений ляк або вроки, алкогольна залежність та вродженість. У статті здійснено детальний огляд основних методів ірраціонального лікування, які побутують у досліджуваних районах. Доведено, що основною їх метою є обман хвороби, що реалізується через символічне поховання й переродження, а також наближення до стану не-людини. До таких методів належать накривання чорною хусткою, переступання через хворого на порозі церкви та сідання оголеним задом на хворого.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

8

Перова, Ірина, та Неля Мірошниченко. "БАГАТОВИМІРНИЙ НЕО-ФАЗЗІ НЕЙРОН У МЕДИЧНОМУ ДІАГНОСТУВАННІ ХВОРОБ ЩИТОВИДНОЇ ЗАЛОЗИ". Біомедична інженерія і технологія, № 2 (30 листопада 2019): 80–85. http://dx.doi.org/10.20535/2617-8974.2019.2.185441.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

9

Гнатів, Ю. В., та М. М. Корда. "Осмотично-об’ємний індекс сечі у виявленні та діагностуванні тяжкості центрального нецукрового діабету в нейрохірургічних хворих". Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, № 3 (3 грудня 2021): 106–10. http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2021.3.12548.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета роботи: дослідити зміни осмотично-об’ємного індексу сечі у хворих на нейрохірургічну патологію, ускладену центральним нецукровим діабетом, установити його цифрові значення залежно від ступеня тяжкості патології. Матеріали і методи. Обстежено та проведено ретроспективне дослідження медичної документації у 52 нейрохірургічних пацієнтів, які перенесли черепно-мозкову травму (24), операцію з приводу пухлини мозку (14) та інсульту (14). Перебіг захворювання у них ускладнився центральним нецукровим діабетом різного ступеня тяжкості. Групу порівняння склали 20 нейрохірургічних хворих, у яких не відмічали нецукровий діабет. За показниками темпу діурезу та щільності сечі розробили інформаційний критерій діагностики нецукрового діабету та його тяжкості – осмотично-об’ємний індекс сечі. Результати досліджень та їх обговорення. У фізіологічних умовах з організму людини впродовж години зазвичай виділяється 0,8–1,0 мл∙кг-1 сечі. При цьому її щільність складає 1012–1025. Вимірявши темп діурезу та щільність сечі та розрахувавши за наведеною формулою у 20 пацієнтів групи порівняння осмотично-об’ємний індекс сечі, установили середні його значення: 8,0–12,0. При центральному нецукровому діабеті осмотично-об’ємний індекс сечі різко знижується, набуваючи значень ˂ 1,0. Установили, що при нецукровому діабеті легкого ступеня осмотично-об’ємний індекс сечі складає 0,6–0,41, середнього – 0,4–0,21, а тяжкого – ˂0,2–0,05.Показником ефективності інтенсивної терапії нецукрового діабету є зростання осмотично-об’ємного індексу сечі до норми. Для ранньої діагностики центрального нецукрового діабету у нейрохірургічних хворих доцільно проводити одночасне дослідження темпу діурезу і щільності сечі, за якими розраховувати осмотично-об’ємний індекс сечі згідно з запропонованою формулою. У нормі осмотично-об’ємний індекс сечі знаходиться в діапазоні значень 8,0–12,0. При центральному нецукровому діабеті легкого ступеня осмотично-об’ємний індекс сечі знижується до 0,6–0,41, середнього – до 0,4–0,21, а тяжкого – до 0,2–0,05. Ознакою ефективності інтенсивної терапії хворого на центральний нецукровий діабет є зростання осмотично-об’ємного індексу сечі ˃1,0 у кожній із дослідних порцій сечі.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

10

Pavlenko, O. V., T. M. Volosovets, O. M. Doroshenko, M. V. Doroshenko та N. O. Bacshutova. "ОСОБЛИВОСТІ ВИКЛАДАННЯ СТОМАТОЛОГІЧНИХ АСПЕКТІВ ІНФЕКЦІЙНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ НА ЦИКЛАХ ТЕМАТИЧНОГО УДОСКОНАЛЕННЯ ЛІКАРІВ-СТОМАТОЛОГІВ". Медична освіта, № 3 (13 травня 2019): 83–91. http://dx.doi.org/10.11603/me.2414-5998.2019.3.10132.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета роботи – поліпшити набуття загальних та спеціальних компетентностей і засвоєння нових практичних навичок слухачами на кафедрі стоматології закладів (факультетів) післядипломної освіти щодо діагностування та тактики дій при ураженнях слизової оболонки порожнини рота при інфекційних хворобах. Основна частина. У статті наведено сучасні дидактичні підходи викладачів Інституту стоматології Національної медичної академії післядипломної освіти імені П. Л. Шупика МОЗ України до викладання питань уражень слизової оболонки порожнини рота при поширених інфекційних хворобах у процесі безперервного професійного розвитку лікарів-стоматологів з оволодінням ними новими загальними та спеціальними компетенціями та практичними навичками. Висновок. Набуття лікарями-стоматологами нових компетентностей та вдосконалення практичних навичок при їх підготовці на циклах тематичного удосконалення стоматологічних кафедрах закладів (факультетів) післядипломної освіти щодо діагностики та лікування уражень слизової порожнини рота при поширених інфекційних захворюваннях із використанням сучасних технологій є важливою складовою їх безперервного професійного розвитку та потребує запровадження як окрема складова у навчальний процес у масштабах країни.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

11

Стоцька, Ольга Ігорівна. "МОНІТОРИНГ ХВОРОБ ШКІРИ СОБАК В УМОВАХ ПРИВАТНОЇ ВЕТЕРИНАРНОЇ КЛІНІКИ «АЛЬФА-ВЕТ», М. КОНОТОП". Bulletin of Sumy National Agrarian University. The series: Veterinary Medicine, № 2 (53) (27 січня 2022): 3–8. http://dx.doi.org/10.32845/bsnau.vet.2021.2.1.

Повний текст джерела

Анотація:

В роботі був проведений моніторинг захворюваності собак на дерматити поліетіологічного походження. Дерматит – загальне визначення для будь-якого типу запалення шкіри. Цей термін, зазвичай, використовують для опису стану шкіри до досягнення конкретного діагнозу. Існує безліч причин запалення шкіри, включаючи зовнішні подразники, опіки, алергени, травми та інфекції (бактеріальні, вірусні, паразитарні або грибкові). Дерматит також може бути пов’язаний із захворюваннями внутрішніх органів Дослідження проводилися на базі клініки ветеринарної медицини «Альфа-вет» (м. Конотоп, вул. Красногірська 4а) в період 2020-2021 рр. Пацієнтами для проведення досліджень були хворі на дерматити собаки порід мопс, ягд-тер’єр, лабрадор, стафордширський тер’єр, німецька вівчарка, шарпей, такса, французький бульдог, різних вікових груп та статі. Всього клінічно за цей період було обстежено 730 собак. При постановки діагнозу враховували дані анамнезу, клінічні ознаки, результати мікроскопічних досліджень, клінічні та біохімічні показники крові, цитологічні дослідження. Саркоптичний дерматит був зареєстрований у восьми випадках, в яких, крім саркоптичних кліщів, також були помічені нейтрофіли, макрофаги та плазматичні клітини та ороговілі епітеліальні клітини. Гематологічними дослідженнями встановлена відносну нейтрофілія та легка еозинофілію. Важкого та генералізованого демодекозу, ускладненого бактеріями та Malassezia sp. також було зафіксовано у 28 випадках зараження. Гістопатологічно численні Demodex sp. було виявлено кліщів у різній стадії дозрівання, які пошкоджують волосяні фолікули разом із супутніми патологічними змінами та гранулемами стороннього тіла. Крім того, алергічний дерматит від бліх також спостерігався у 89 собак. Цитологія виявилася однозначно ефективною при діагностиці паразитарного дерматиту. Собак з атопічним дерматитом було зафіксовано 28 випадків. Однак виникнення нових випадків постійно зростає. Патогенетичні механізми цього захворювання до кінця не вивчені, проте доведено участь аномальних генів та змінених імунологічних процесів. У собак діагноз атопічного дерматиту ґрунтується на зборі анамнезу, клінічному обстеженні та диференційній діагностиці. Основну частину захворювань займають алергічні хвороби шкіри та бактеріальні захворювання шкіри собак. При проведенні моніторингу дерматитів у собак було встановлено, що алергічні дерматити складали 63,01 % випадків; паразитарні – 24,66 %, грибкові – 9,32 % та бактеріальні – 3,01% Найбільш складні у діагностуванні та лікуванні атопічний, контактний та алергічний дерматити.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

12

Hlovatska, K. D. "Метастатичний тричі негативний рак молочної залози: глухий кут чи перманентний стимул наукового пошуку в клінічній онкології? (Наукове есе)". Practical oncology 4, № 3-4 (4 лютого 2022): 11–17. http://dx.doi.org/10.22141/2663-3272.4.3-4.2021.250855.

Повний текст джерела

Анотація:

Рак молочної залози залишається одним із найпоширеніших у світі злоякісних новоутворень у жінок як у розвинутих країнах, так і в країнах, що розвиваються. Згідно з даними Globocan у 2020 році, кількість випадків захворювання на рак молочної залози становить 11,7 % від усіх випадків діагностування онкозахворювань. В Україні найвищий показник захворюваності (27,6 %) та смертності (25,5 %) від раку молочної залози серед жінок припадає на вік 30–54 роки, тобто на найбільш соціально активний період життя. Метастатичний рак молочної залози є узагальненим терміном для широкої групи захворювань зі спільним механізмом виникнення, але з вираженим різноманіттям у гістології, біології та клінічній картині. Сучасне лікування гормонпозитивного раку та HER2/neu-позитивного субтипу призводить до тривалого контролю над хворобою та значного покращення показників безрецидивної та загальної виживаності. Проте 10–15 % становить тричі негативний субтип, що традиційно характеризується агресивним перебігом, несприятливим прогнозом та дефіцитом мішеней для таргетної терапії. Отже, актуальним питанням лишається пошук нових мішеней, які можливо оцінити, та їх практичне застосування у лікуванні раку молочної залози.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

13

Cherkashyna, L. V., I. I. Kyrychenko та G. P. Siabrenko. "КЛІНІЧНІ ВАРІАНТИ СОМАТОГЕННОГО АСТЕНІЧНОГО СИМПТОМОКОМПЛЕКСУ ТА КАРДІОВАСКУЛЯРНИЙ РИЗИК У КОМБАТАНТІВ". Вісник медичних і біологічних досліджень, № 4 (25 лютого 2021): 104–8. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2020.4.11823.

Повний текст джерела

Анотація:

Резюме. Актуальність дослідження визначається недосконалістю існуючих підходів до оцінки кардіоваскулярного ризику (КВР), що базуються на лабораторно-інструментальних дослідженнях, при яких не враховують ні психологічного портрету особистості, ні наявності непсихотичних розладів психічної сфери. Саме це й вимагає удосконалити концепцію діяльності на первинному рівні надання допомоги задля підвищення ефективності профілактичних заходів та покращання прогнозу пацієнтів із високим КВР. Мета дослідження – вивчити частоту та характер клінічних варіантів соматогенного астенічного симптомокомплексу серед комбатантів, стратифікованих за рівнем КВР. Матеріали і методи. Первинною інформаційною базою для виконання дослідження стали результати комплексного клініко-анамнестичного обстеження 450 пацієнтів комбатантів, серед яких 400 осіб мали НППС та які попередньо були стратифіковані за рівнем кардіоваскулярного ризику (КВР), визначеним за методикою «SCORE». Застосування цієї методики передбачало урахування віку, статі, наявності тютюнокуріння, рівня артеріального тиску тощо і передбачало можливість екстраполяції можливого ризику на старший вік. Результати. Серед 99 пацієнтів із мінімальним КВР виявлено, що САСК мало місце у (21,2±4,1) % обстежених: однаково поширеними були всі клінічні варіанти САСК (їх частота коливалась у межах від (3,0±1,7) % – астенічний, до (7,1±2,6) % – астено-тривожний та астено-субдепресивний). При цьому проміжне положення за показником частоти займав дисомнічний варіант САСК – (4,0±2,0) %. Серед 102 пацієнтів з середнім КВР виявлено, що частота САСК у цій групі не відрізняється від аналогічного показника групи з мінімальнгим КВР та становила (21,6±4,1) %, однак у структурі САСК групи з середнім КВР достовірна (р≤0,05) більше клінічних варіантів астенічного типу, частота якого становила (11,8±3,2) %, тоді як інші клінічні варіанти в цій групі діагностовані з однаковою частотою (у межах від (2,0±1,4) % – дисомнічний варіант до (4,9±2,1) % – астено-субдепресивний, р>0,05). Серед 97 пацієнтів із високим КВР виявлено, що САСК мав місце достовірно (р≤0,05) рідше, ніж при мінімальному КВР – у (10,1±3,2) % обстежених, а за частотою діагностування клінічні варіанти САСК виявлялися однаково часто (від (1,0±1,0) % – дисомнічний, до (3,0±1,7) % – астено-тривожний та астено-субдепресивний, р>0,05). Висновки. У дослідженні визначені частота та характер клінічних варіантів САСК у комбатантів із різним рівнем КВР та доведено наявність найбільш високої частоти астенічного типу (р<0,05) в групі пацієнтів з середнім рівнем КВР порівняно з іншими клінічними варіантами. Астенічний тип САСК найбільш властивий хворим із реалізованим КВР та пацієнтам з середнім рівнем КВР, тоді як інші клінічні варіанти САСК виявлені з однаковою частотою серед пацієнтів з різним рівнем КВР.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

14

Мандзій, З. П. "ДІАГНОСТИКА ТА ЛІКУВАННЯ ЗАЛІЗОДЕФІЦИТНИХ СТАНІВ У КЛІНІЦІ ВНУТРІШНІХ ЗАХВОРЮВАНЬ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 4 (25 березня 2022): 107–14. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2021.v.i4.12808.

Повний текст джерела

Анотація:

РЕЗЮМЕ. Мета дослідження – враховуючи статистичні дані обґрунтувати захворюваність та поширеність, причини виникнення, клінічні прояви, а також діагностичні критерії і принципи лікування залізодефіцитних станів (ЗДС) із використанням новітніх лікарських форм препаратів. Матеріал і методи. Систематичний аналіз, розгляд та вивчення науково-медичної літератури дали можливість розглянути сучасний підхід на проблему ЗДС як серед дорослого, так і серед дитячого населення з точки зору їх поширеності, причин виникнення, вивчення патогенетичих механізмів, формування клінічних проявів хвороби, а також аналіз сучасних методів лабораторної діагностики ЗДС. На основі вивчених даних зроблені висновки щодо комплексного лікування та профілактики дефіциту заліза в організмі людини. Результати. Найпоширенішими серед анемій є залізодефіцитні стани. Нестача заліза в організмі виникає внаслідок невідповідності між потребами організму в залізі, його надходженням і всмоктуванням. За даними ВООЗ, більше половини населення різних країн світу страждає на дефіцит заліза, який охоплює всі вікові групи населення, проте найчастіше трапляється у дітей, підлітків і вагітних жінок. Причинами залізодефіцитних станів (ЗДС) найчастіше є кровотечі різного генезу: з ран чи виразки, кровотечі із гемороїдальних вузлів, надмірні крововтрати під час місячних, міом матки, при виразкових колітах, злоякісних пухлинах, резекціях шлунка тощо. При таких захворюваннях депо заліза в організмі зменшується. Як свідчать статистичні дані вітчизняних та зарубіжних учених, а також ВООЗ, ЗДС спостерігаються у 20 % населення. Симптоми анемії – блідість шкіри, швидка втомлюваність, запаморочення, задишка, втрата свідомості, порушення функції серцево-судинної, дихальної, нервової систем тощо. Принципи лікування ЗДА полягають насамперед в усуненні причин кровотечі, призначенні дієти, збагаченої білками, залізом, вітамінами, мікроелементами. Соціальною проблемою у багатьох країнах є питання про запобігання та лікування анемії. Адже наявність залізодефіцитного стану може знижувати якість життя пацієнтів, порушувати їх працездатність, викликати функціональні розлади з боку багатьох органів і систем. Як для профілактики, так і для усунення причин залізодефіцитних станів у наш час застосовується група залізовмісних препаратів, асортимент яких безперервно поповнюється і оновлюється. Також вивчаються і обговорюються питання комплексного підходу до лікування ЗДС із використанням сучасних препаратів заліза, а саме ліпосомальної форми заліза «Поліфер». При наявності порушення мікробіоти в шлунково-кишковому тракті – застосування пробіотиків, зокрема євро-біотика КІДС. При діагностуванні ураження пацієнтів гельмінтами рекомендовано призначення нового протигельмінтного препарату альбензі, який має високу біодоступність і мінімум побічних ефектів. Висновки. Проаналізовано основні патофізіологічні стани, які призводять до розвитку дефіциту заліза в організмі, як при різних патологічних станах, так і при функціональних. Тому саме лікування ЗДС має бути спрямоване не тільки на усунення симптомів анемії, а й на ліквідацію дефіциту заліза, поповнення його запасів в організмі. Такого стану можна досягти завдяки прийому ліпосомальної форми препарату заліза «Поліфер».

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

15

Boymuradov, Sh A., та Sh Sh Yusupov. "ДІАГНОСТИКА І ЛІКУВАННЯ ПЕРЕЛОМІВ ДНА ОРБІТИ". Вісник наукових досліджень, № 3 (1 листопада 2017). http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2017.3.8090.

Повний текст джерела

Анотація:

Аналіз даних літератури показує, що відомості про вибір методів діагностики і комплексного лікування хворих з переломами дна орбіти досить уривчасті й не систематизовані. Реконструкція очниці є складною проблемою, яка на сьогодні до кінця не вирішена. Метою дослідження став систематичний аналіз літературних даних щодо проблеми діагностики та лікування хворих із переломами орбіти. Основною метою лікування пацієнтів із травмами нижньої стінки очниці є раннє виявлення патології, надання спеціалізованої допомоги на основі розробки плану лікування, запобігання розвитку посттравматичних деформацій, енофтальму і бінокулярної диплопії. Основний метод лікування – реконструктивні втручання. Вчасно не діагностовані ушкодження нижньої стінки очниці, незадовільні результати терапії приносять потерпілим не тільки естетичний дискомфорт, а й виражені функціональні порушення, що обмежують пацієнтів у виборі професії та перешкоджають їх соціалізації. У статті проаналізовано сучасні підходи, критерії, інструментальні методи діагностування, алгоритми обстеження та лікування таких хворих.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

Статті в журналах з теми "Діагностування хвороб"

Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями