Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Діагностична апаратура.
Статті в журналах з теми "Діагностична апаратура"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-31 статей у журналах для дослідження на тему "Діагностична апаратура".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Berdnik, P. G., та Yu Ye Shapran. "ІМІТАЦІЙНА МОДЕЛЬ ВПЛИВУ ТОЧНОСТІ ОЦІНКИ КОЕФІЦІЄНТУ ГОТОВНОСТІ МОБІЛЬНИХ КОНТРОЛЬНО-ДІАГНОСТИЧНИХ СИСТЕМ НА ДОСТОВІРНІСТЬ КОНТРОЛЮ АПАРАТУРИ РАДІОНАВІГАЦІЇ МОРСЬКОГО ТРАНСПОРТУ". Системи управління, навігації та зв’язку. Збірник наукових праць 1, № 47 (8 лютого 2018): 8–11. http://dx.doi.org/10.26906/sunz.2018.1.008.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті показаний вплив технічного стану апаратури радіонавігації морського транспорту на часові та економічні показники морських перевезень. Запропонований метод побудови імітаційної моделі, який полягає у врахуванні ймовірностей знаходження мобільних контрольно-діагностичних систем і апаратури радіонавігації у відповідних станах експлуатації – справному або несправному. Розроблені аналітичні співвідношення для визначення ймовірності знаходження апаратури радіонавігації у відповідних станах експлуатації. Запропонована імітаційна модель, яка заснована на особливостях параметрів контролю апаратури радіонавігації та похибок мобільної контрольно-діагностичної системи, що застосовується при контролі.
2
Maliuvanchuk, S. V., A. R. Grytsyk та M. V. Melnik. "ДОСЛІДЖЕННЯ МОРФОЛОГО-АНАТОМІЧНИХ ОЗНАК ТРАВИ AJUGA REPTANS L." Medical and Clinical Chemistry, № 4 (31 січня 2019): 120–24. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2018.v0.i4.9359.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. Актуальним завданням сучасної фармації є продовження досліджень лікарської рослинної сировини, яка має багатовіковий досвід використання. Перспективними для фітотерапії об’єктами є представники роду Горлянка, які традиційно застосовують у науковій та народній медицині багатьох країн при захворюваннях шлунка, сечокам’яній хворобі, отитах, стоматитах, жовчнокам’яній хворобі, запаленні придатків матки, а також як протималярійний засіб та як засіб, що поліпшує обмін речовин. У зв’язку із цим, особливий інтерес викликає вид, склад якого характеризується високим вмістом біологічно активних сполук, що зумовлюють протизапальну, кровоспинну й антиоксидантну дії горлянки повзучої (Аjuga reptans L.). Рослини роду Горлянка, що ростуть на території України, досліджено недостатньо. Перспективним є вивчення спільних та відмінних морфолого-анатомічних діагностичних ознак будови рослинної сировини досліджуваного виду роду Ajuga R. флори України.
Мета дослідження – встановити морфолого-анатомічні ознаки горлянки повзучої трави для виділення діагностичних ознак.
Методи дослідження. Для досліджень використовували повітряно-суху та свіжозібрану і фіксовану в суміші гліцерин – етанол – вода (1:1:1) рослинну сировину. Дослідження проводили загальновідомими методами із застосуванням мікроскопів ЛОМО Р-1 (Росія) та REICHERT L.4 (Австрія). Отримані дані фіксували за допомогою схематичних рисунків та фотографій, зроблених фотокамерою Canon A 720 IS.
Результати й обговорення. У результаті проведеного макро- та мікроскопічного аналізу встановлено діагностичні ознаки горлянки повзучої трави.
Висновки. Методом макроскопічного аналізу було досліджено зовнішні ознаки сировини горлянки повзучої і встановлено анатомічні діагностичні ознаки листків трави цієї рослини. Також методом мікроскопічного аналізу виявлено слабозвивисті клітини верхнього епідермісу і звивистостінні клітини нижнього епідермісу, діацитний тип продихового апарату; прості волоски; ефіроолійні залозки з великими голівками із 6–8 епітеліальних клітин. Перспективним є використання встановлених основних морфолого-анатомічних діагностичних ознак горлянки повзучої трави для розробки проекту методів контролю якості лікарської рослинної сировини.
3
Ignatiev, O. M., M. I. Turchin, T. O. Ermolenko та O. D. Kichmarenko. "Діагностика остеомаляції й остеопорозу в жінок у постменопаузі". TRAUMA 23, № 1 (16 травня 2022): 30–35. http://dx.doi.org/10.22141/1608-1706.1.23.2022.879.
Повний текст джерелаАнотація:
Незважаючи на подібний клінічний результат (переломи), морфоструктурні, етіологічні та патогенетичні характеристики остеопорозу й остеомаляції якісно відрізняються, і схеми лікування при даних станах будуть різними. Для виключення діагностичної помилки перед призначенням лікування пацієнту необхідно провести диференціально-діагностичні заходи, що визначають причину зниження мінеральної щільності кісткової тканини (МЩКТ). Під нашим спостереженням перебували 65 жінок у постменопаузі, середній вік яких становив 62,30 ± 2,74 року, зі зниженою МЩКТ, яким провели морфологічне дослідження кісткової тканини (КТ) під час ендопротезування з приводу перелому шийки стегнової кістки. Проведена рентгенівська денситометрія (остеоденситометр «Hologic Discovery» (СШA)). Функціональну оцінку стану кістково-м’язової системи проводили за допомогою апарату «InsightTM». Визначали рівень вітаміну D (25(ОН)D) у сироватці крові, остеопротегерину (ОПГ), маркер резорбції КТ С-термінальний телопептид колагену 1-го типу (СТх). Створено математичну модель, що дозволяє прогнозувати значення морфологічного показника «висока функціональна активність клітин КТ» при остеомаляції та остеопорозі через інші — найбільш прості та доступні — лабораторні показники (25(ОН)D, СТх, ОПГ), за даними рентгенівської денситометрії та обстеження на апараті «InsightTM» (альгометрія й інклінометрія).
4
Бакалець, О. В., Н. Б. Бегош та С. В. Дзига. "РЕТРОСПЕКТИВНИЙ АНАЛІЗ МЕТОДОЛОГІЇ ПЛАНУВАННЯ ВИБІРКОВИХ ДИСЦИПЛІН ІЗ ФУНКЦІОНАЛЬНОЇ ДІАГНОСТИКИ НА КАФЕДРІ ФУНКЦІОНАЛЬНОЇ І ЛАБОРАТОРНОЇ ДІАГНОСТИКИ ТЕРНОПІЛЬСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО МЕДИЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ І. Я. ГОРБАЧЕВСЬКОГО МОЗ УКРАЇНИ". Медична освіта, № 2 (5 серпня 2021): 107–11. http://dx.doi.org/10.11603/me.2414-5998.2021.2.12270.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена формуванню переліку та змісту вибіркових дисциплін (варіативної частини навчального плану), які гарантуються Законом України «Про вищу освіту». Це має відповідати принципам навчання, орієнтованого на особистість (person-centered teaching), під час якого студент бере активну участь у формуванні своєї освітньої траєкторії.
У статті проведений аналіз деяких аспектів та засад формування предметної компетентності з функціональної діагностики. Перш за все, на вибір тематики елективних циклів, які були запропоновані студентам для вивчення, впливало матеріально-технічне, тобто наявність відповідної діагностичної апаратури, та кадрове забезпечення кафедри. Але щоб якісно забезпечити потреби майбутніх лікарів у здобутті фахових компетентностей, ми провели анонімне анкетування студентів шостого курсу. Опитування проводили після завершення вивчення основної дисципліни «Функціональна діагностика у внутрішній медицині». Анкету розробили викладачі кафедри. Вона включала перелік методів функціональної діагностики, опанування яких є можливим на нашій кафедрі, та ряд запитань. Зокрема, нас цікавили: майбутня спеціалізація студента-випускника, його пріоритет у вивченні запропонованих вибіркових дисциплін та пропозиції щодо методології та періоду їх вивчення.
Враховуючи відповіді проведеного опитування, студентам п’ятого року навчання було запропоновано три вибіркових дисципліни: «ЕКГ в невідкладній кардіології», «Клінічна електроенцефалографія» та «Методи дослідження слухової функції», які вони можуть опанувати під час наступного навчального року. Результат вибору дисциплін виявився цілком логічним та прогнозованим.
Отже, для формування якісного розширення або доповнення фахових профільних компетентностей, високої якості викладання вибіркової дисципліни, окрім кадрового та матеріально-технічного забезпечення, обов’язковим є урахування результатів опитування здобувачів вищої освіти та, за потреби, стейкхолдерів, у тому числі й зовнішніх.
5
Tsymbalyuk, V. I., B. M. Luzan та M. M. Tatarchuk. "Причини повторних оперативних втручань при травмі нервів верхніх та нижніх кінцівок". INTERNATIONAL NEUROLOGICAL JOURNAL, № 4.58 (1 лютого 2013): 11–14. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0713.4.58.2013.85449.
Повний текст джерелаАнотація:
Вивчено історії хвороби 309 пацієнтів із травмою периферичних нервів верхніх і нижніх кінцівок, повторно оперованих внаслідок незадовільного результату раніше проведеного хірургічного лікування. Помилки, допущені на попередніх етапах лікування, були вивчені, уточнені під час повторних оперативних втручань і розподілені на групи. Для запобігання помилкам у лікуванні постраждалих з ушкодженням периферичних нервів необхідні: наявність сучасної діагностичної апаратури; відповідна кваліфікація й досвід роботи хірурга, який оперує; наявність інструментарію, устаткування, видаткових матеріалів для проведення операції; повноцінні реабілітаційні заходи.
6
Шелепкова, Світлана. "ЛІНГВІСТИЧНІ МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ГОЛОСУ ТА МОВЛЕННЯ ЛЮДИНИ В УМОВАХ КОНТАКТНОГО БІЛІНГВІЗМУ НА МАТЕРІАЛІ СУДОВОЇ ЕКСПЕРТИЗИ ВІДЕО-, ЗВУКОЗАПИСУ". Молодий вчений, № 5 (93) (31 травня 2021): 348–51. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-5-93-67.
Повний текст джерелаАнотація:
На сьогодні обставини багатьох категорій кримінальних і цивільних справ збільшують необхідність розширення розслідування злочинів засобами фіксації мовленнєвих повідомлень за допомогою високоякісної апаратури і проведення експертних ідентифікаційних і діагностичних досліджень мовленнєвої інформації людей, які мають оперативний інтерес. Експертна практика показує, що на експертизу найчастіше надходять (відео)фонограми, виконані в екстремальних умовах, що відображають стресовий стан людини, що безпосередньо позначається на роботі її мовленнєвого апарату і, відповідно, на голосі та мовленні. Тому порівняння голосу та мовлення однієї і тієї ж людини в різних ситуаціях спілкування не завжди дозволяє її підтвердити. Тим більше, що з метою відведення від себе підозри, підозрювана людина може навмисно змінити свій голос. Однак експерт з досвідом роботи встановлює достовірність джерела відомостей, а також фальсифікацію фонограми. Під час провадження судової експертизи відео-, звукозапису основним знаряддям, на відміну від інших експертиз, є слух експерта, який здатний узагальнити не тільки комплексну звукову інформацію фонограми, а й розділити цю інформацію таким чином, що дозволяє експерту одночасно говорити про зміст сказаного, лінгвістичні особливості голосу та мовлення людини, емоційний стан в момент запису, а також про навколишнє середовище, у якому здійснювався звукозапис. На експертизу надходить особлива форма речових доказів – фонограми чи відеофонограми, що створені за допомогою технічних засобів і відображають в акустичній (звуковий) формі інформацію про злочинні дії. Зважаючи на викладене, постала нагальна потреба у розгляді лінгвістичних методів дослідження голосу та мовлення людини в умовах контактного білінгвізму на матеріалі судової експертизи відео-, звукозапису.
7
Chorny, V. M., та O. P. Moskalkov. "Лікувально-діагностична тактика при пошкодженнях суглобового хряща у хворих із деформуючим артрозом колінного суглоба". TRAUMA 15, № 2 (1 березня 2014): 114–16. http://dx.doi.org/10.22141/1608-1706.2.15.2014.81389.
Повний текст джерелаАнотація:
Деформуючий остеоартроз належить до дегенеративних захворювань опорно-рухового апарату. В основі захворювання лежить первинне руйнування гіалінового хряща суглобових поверхонь, що призводить до погіршення функції суглобів.Пусковими факторами виникнення та розвитку дистрофічного процесу можуть бути різні агенти: травма, інфекція, професійні особливості тощо. Прогресування дегенеративного процесу веде до стійкої втрати функції суглоба. У соціальному плані це призводить до втрати працездатності та інвалідності.
8
Marchenkova, N. O., A. I. Tsvyakh, S. S. Riabokon та I. R. Kopytchak. "АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ПІДГОТОВКИ ЛІКАРЯ-ІНТЕРНА ЗА СПЕЦІАЛЬНІСТЮ «ОРТОПЕДІЯ І ТРАВМАТОЛОГІЯ»". Медична освіта, № 4 (6 січня 2021): 91–95. http://dx.doi.org/10.11603/me.2414-5998.2020.4.11668.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проведено детальний аналіз складових частин навчального плану та програми підготовки лікаря-інтерна за спеціальністю «Ортопедія і травматологія» протягом дворічного періоду інтернатури. Виділені питання основного та суміжних блоків програми, які виносяться для вивчення за час інтернатури. Встановлені основні вимоги щодо знань та вмінь лікаря ортопеда-травматолога після закінчення інтернатури. Акцентована увага на необхідності забезпечення ортопедом-травматологом після закінчення інтернатури адекватного рівня обстеження та лікування хворих відповідно до сучасних досягнень медичної науки і техніки. Підкреслено, що до таких методів обстеження відносяться ультразвукова діагностика, КТ та МРТ. Також відмічено, що в кожному з теоретичних питань, що входять в основний блок, є посилання на характер та зміни цих обстежень. З іншого боку, при детальному вивченні переліку питань з підготовки ортопеда-травматолога, не знайдено розділу, присвяченого УЗД, КТ та МРТ. Розглянуто змодельовану ситуацію, коли необхідно самостійно проаналізувати МРТ- і КТ-зображення та правильно, точно, локально ввести необхідний препарат шляхом ін’єкції і виконати це під контролем сучасної апаратури з повною візуалізацією ушкодженої ділянки та препарату, що вводиться. Підкреслено, що проведення таких маніпуляцій потребує не лише знань, але і практичних навичок, отримання яких можливе лише після спеціальної теоретичної та практичної підготовки, не передбаченої в програмі підготовки ортопеда-травматолога. Отже, виявлено невідповідність між вимогами щодо знань та вмінь лікаря-спеціаліста за фахом «Травматологія та ортопедія» і змістом програми підготовки такого спеціаліста. Для вирішення даного питання запропоновано ввести в основний блок програми підготовки курс по вивченню додаткових методів обстеження опорно-рухового апарату, а саме УЗД, КТ та МРТ. Проводити даний курс паралельно з курсом клінічної топографічної анатомії, що сприятиме кращому клінічному розумінню. Розробити програму отримання основних практичних навичок, основаних на використанні даних методів.
9
Железов, Д. М. "ОСОБЛИВОСТІ МРТ-ВІЗУАЛІЗАЦІЇ МІОМ МАТКИ НА ПЕРЕДОПЕРАЦІЙНОМУ ЕТАПІ". Вісник медичних і біологічних досліджень, № 1 (22 травня 2021): 62–65. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2021.1.11920.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. Міома матки є доброякісною моноклональною пухлиною гладенької мускулатури матки, яка, як правило, має множинний мультимодальний характер, але може й виникати у вигляді поодиноких міоматозних вузлів. Лейоміома матки є одним із найчастіших гінекологічних захворювань у жінок і складає в репродуктивному віці, за даними різних авторів, від 10 до 40 %. Мета дослідження – оцінити діагностичну цінність МРТ-візуалізації міом матки на передопераційному етапі. Матеріали і методи. Дослідження виконано на базі Обласного перинатального центру та КНП «Пологовий будинок № 5» (м. Одеса). Обстежено 35 жінок із виявленою під час УЗД міомою матки. Усім пацієнткам проводили МРТ-дослідження за допомогою апарату «Siemens Symphony» (Німеччина). В подальшому пацієнткам проводилися оперативні втручання: у 20 випадках консервативну міомектомію, у 15 – гістеректомію. Статистичну обробку проводили за методами дисперсійного аналізу із застосуванням програмного забезпечення Statistica 13.5 (StatSoft Inc., США). Результати. При зіставленні результатів МРТ-дослідження з даними попереднього УЗД-скринінгу та гістологічного аналізу видалених під час оперативного втручання міоматозних вузлів встановлено, що специфічність методу МРТ складає 100 %, чутливість – 97,1 %, що відповідає коефіцієнта Юдена J=0,97. Висновки. МРТ-дослідження має високу діагностичну цінність та може бути рекомендоване для уточнення діагнозу в складних клінічних випадках. Найчастіше зустрічаються гіперденсивні міоматозні вузли з низькою інтенсивністю накопичення контрасту.
10
Golka, G. G., A. G. Istomin, T. G. Golka, O. V. Ryabov та T. V. Sencheva. "Діагностика кістково-суглобового туберкульозу на сучасному етапі розвитку медицини (огляд літератури)". TRAUMA 14, № 1 (1 лютого 2013): 98–102. http://dx.doi.org/10.22141/1608-1706.1.14.2013.88933.
Повний текст джерелаАнотація:
Підвищення ефективності ранньої діагностики кістково-суглобового туберкульозу — одне з основних завдань у боротьбі з цією хворобою. Класичні методи етіологічної діагностики туберкульозу, такі як бактеріоскопічний, культуральний, імуноферментний, цитологічний, відрізняються або недостатньою чутливістю, або тривалістю дослідження. Незважаючи на поширення сучасних високоінформативних методів променевої діагностики запальних уражень опорно-рухового апарату, таких як ультрасонографія, комп’ютерна та магнітно-резонансна томографія, суттєвого покращення ситуації не відбулось. Аналіз літературних даних показав, що для ідентифікації і типування мікобактерій у випадках позалегеневої локалізації туберкульозу перспективне застосування полімеразної ланцюгової реакції. Розрізненість і суперечливість публікацій, присвячених можливостям молекулярно-генетичних методів для ранньої діагностики кістково-суглобового туберкульозу, обумовлює необхідність подальших наукових розробок у цьому напрямку.
11
Сьомін, О. А., І. Г. Генералова, О. М. Коломієць та О. В. Бажак. "АНАЛІЗ МАТЕМАТИЧНОГО АПАРАТУ ПРОГНОЗУВАННЯ ТЕХНІЧНОГО СТАНУ ОБЛАДНАННЯ ЗАСОБІВ РІЧКОВОГО ТА МОРСЬКОГО ТРАНСПОРТУ". Vodnij transport, № 3(31) (10 грудня 2020): 46–54. http://dx.doi.org/10.33298/2226-8553.2020.3.31.05.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано математичного апарату прогнозування технічного стану обладнання засобів річкового та морського транспорту для підвищення експлуатаційних характеристик. Запропоновано загальну модель процесу експлуатації суднового обладнання річкового та морського транспорту, яка базується на ідеї прогнозуючого контролю індивідуальної надійності зразка суднового обладнання. Ця ідея дозволяє реалізувати зазначену модель в умовах експлуатації судна при мінімумі діагностичних даних визначаючи параметри випадкового процесу у точках контролю та забезпечуючи мінімум середнього квадрата похибки наближення у проміжках між цими точками. Формалізацію процесу експлуатації суднового обладнання річкового та морського транспорту пропонується скласти з послідовного вирішення наступних завдань: аналіз впливу надійності елементів на надійність зразка обладнання; визначення якнайкращої стратегії обслуговування елементів зразка обладнання на основі прогнозування поведінки їх параметрів;визначення оптимальних індивідуальних регламентів проведення операцій обслуговування;визначення складу операцій і кількості комплексних видів обслуговування (ремонту);визначення оптимальних регламентів проведення комплексних видів обслуговування і оцінка ефективності процесу експлуатації. Ключові слова: формалізація, процес, експлуатація, суднове обладнання, річковий та морськи1 транспорт.
12
І. В. Юдіна. "АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ КРИМІНАЛІСТИЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ДОКУМЕНТІВ ЗІ ЗМІНЕНИМ ПЕРВИННИМ ЗМІСТОМ". Криміналістичний вісник 30, № 2 (27 грудня 2018): 78–91. http://dx.doi.org/10.37025/1992-4437/2018-30-2-78.
Повний текст джерелаАнотація:
Розкрито традиційні та інші («сучасні») способи підроблення документів, у тому числі доповнення реквізитів справжніх документів новими записами без попереднього видалення первинних реквізитів і доповнення реквізитів, змінених механічним способом. Традиційну класифікацію доповнено такими способами підроблення, як маскування попередніх реквізитів (записів) речовиною білого кольору на кшталт канцелярського коректора, а також знебарвлення штрихів рукописних записів шляхом застосування для їх виконання писальних приладів із чорнилом, що зникає, та внесення змін у вигляді аплікації. Сформовано рекомендації щодо встановлення факту виготовлення документа з використанням прийомів монтажу під час вирішення діагностичних завдань судової технічної експертизи документів. Наголошено на необхідності розроблення єдиного понятійного апарату, започаткування єдиної систематизованої, найімовірніше комплексної методики дослідження таких документів.Ключові слова: криміналістичне дослідження документів; експертна практика; внесення змін до первинного змісту документа; теоретичні та науково-методичні аспекти; судова технічна експертиза документів.
13
Protsailo, M. D., та O. M. Protsailo. "КУЛЬГАВА ДИТИНА, ОСНОВНІ АСПЕКТИ ДИТЯЧОЇ ОРТОПЕДІЇ". Актуальні питання педіатрії, акушерства та гінекології, № 2 (5 березня 2020): 15–20. http://dx.doi.org/10.11603/24116-4944.2019.2.10917.
Повний текст джерелаАнотація:
Розлади ходи є одним з перших проявів захворювань опорно-рухового апарату дитини, з якими стикаються не тільки ортопеди, хірурги, а й терапевти та лікарі загальної практики. Незважаючи на успіхи сучасної ортопедії та стрімкий розвиток медицини в цілому, першопричину кульгавості інколи встановити надзвичайно важко, тому результати лікування є незадовільними. Це пов’язано з особливостями будови дитини та неправильним трактуванням суб’єктивних, об’єктивних даних обстежень, пізньою діагностикою захворювань. Тривають дискусії щодо діагностики, лікування та класифікації дегенеративно-дистрофічних захворювань кістяка дітей. Також залишаються актуальними питання ранньої діагностики, в тому числі й лікування, доброякісних і злоякісних пухлин кісток. Отже, метою цієї роботи є аналіз сучасної літератури щодо правильної оцінки розладів ходи з використанням сучасних діагностичних досягнень. Сучасним і перспективним напрямком діагностики є розробка ранніх маркерів захворювань на основі генетики, імунології, біохімії. Домінуючими методами обстеження дітей залишаються УЗД, МРТ, рентгенографія.
14
Shapran, Yuliya. "IMITATION MODEL OF INFLUENCE OF ACCURACY OF ACCURACY OF THE COEFFICIENT OF THE READINESS OF MOBILE CONTROL AND DIAGNOSTIC SYSTEMS ON THE ACCURACY OF CONTROL OF THE TRANSPORT SEA RADIONAVIGATION APPARATUS." Новітні технології 1, no. 5 (March 26, 2018): 23–29. http://dx.doi.org/10.31180/2524-0102/2018.1.05.03.
Повний текст джерела
15
Makogon, H., D. Vasylenko, I. Bazilevskij, M. Tkachenko, O. Onoprienko та R. Volobueff. "ВИКОРИСТАННЯ МАТЕМАТИЧНОГО АПАРАТУ АЛГЕБРИ ЛОГІКИ ДЛЯ РОЗРОБЛЕННЯ АВТОМАТИЗОВАНОЇ СИСТЕМИ ПЕРЕДПУСКОВОГО КОНТРОЛЮ ДВИГУНІВ ВНУТРІШНЬОГО ЗГОРЯННЯ". Системи управління, навігації та зв’язку. Збірник наукових праць 4, № 56 (11 вересня 2019): 21–27. http://dx.doi.org/10.26906/sunz.2019.4.021.
Повний текст джерелаАнотація:
Предметом вивчення в статті процес підготовки до пуску та електропуск танкових двигунів у різних умовах експлуатації. Метою дослідження є розроблення та технічна реалізація алгоритму передпускового контролю системи електропуску двигунів внутрішнього згоряння об’єктів бронетанкового озброєння ті техніки (БТОТ). Задачі: Провести аналіз систем електричного пуску (СЕП) танкових двигунів та передпускового контролю двигуна, визначити основні відмови елементів системи електричного пуску танкового двигуна, причини їх виникнення, способи усунення та сформувати простір контролюємих передпускових параметрів, за функціонально-логічною моделлю системи електропуску танкового двигуна як об’єкта діагностування визначити послідовність операций підготовки до пуску та пуску двигуна, скласти мінімізовану таблицю функцій несправності та на її основі розробити алгоритм передпускового контролю двигунів об’єктів БТОТ. Використовуваними є загальнонаукові та спеціальні методи наукового пізнання. Отримані такі результати. На основі системного аналізу було проведена оцінка ефективності використання принципових (монтажних) схем для пошуку несправностей в системі електричного пуску танкових двигунів.За допомогою структурно-функціонального методу та формалізації основних несправностей та відмов в системі електропуску двигуна була створена діагностична модель та визначена необхідно достатня глибина прогнозу. З використанням математичного апарату алгебри логіки була складання таблиці функцій відмов несправності (ТФН) з подальшим перетворення її в мінімізіровану таблицю функцій несправності (МТФН), на основі був побудований алгоритм передпускового контролю двигунів об’єктів БТОТ та алгоритм пошуку відмов системи електропуску сучасних танків. Висновки. Системи електричного пуску, які є складовою частиною танка, безпосередньо впливають на формування бойових властивостей об’єктів БТОТ. Їх склад та структура изначаються задачами забезпечення та здійснення пуску двигунів внутрішнього згоряння (ДВЗ), особливо в умовах низьких температур. У зв’язку зі стрімким розвитком систем електрообладнання значно ускладнилося й питання організації та технології ремонту бронетанкової техніки, особливо у польових умовах. Досвід експлуатації БТОТ показує, що довговічність і безаварійність двигунів і стартерних акумуляторних батарей багато в чому залежить від якості підготовки до пуску і пуск двигунів в різних умовах. При цьому численні випадки пуску двигуна без достатньої кількості охолоджувальної рідини і моторного масла, особливо в періоди екстрених виходах машини, а також випадки передчасного розряду акумуляторних батарей (АБ) через неточне дотримання режиму пуску двигуна. Запропонований алгоритм може бути використаний як ремонтними підрозділами так і безпосередньо танковими екіпажами для скорочення часу на відновлення працездатності системи електропуску танкових двигунів.
16
КРАМАРЕНКО, Вікторія. "ДІАГНОСТИЧНИЙ АПАРАТ ДЛЯ ВИЗНАЧЕННЯ СФОРМОВАНОСТІ ІНФОРМАЦІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ З НАВІГАЦІЇ Й УПРАВЛІННЯ СУДНАМИ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 26, № 3 (5 листопада 2021): 54–67. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v26i3.879.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті охарактеризовано діагностичний апарат для визначення сформованості інформаційної компетентності майбутніх фахівців з навігації й управління суднами. Запропоновано використовувати особистісний (слугує для діагностики мотиваційно-особистісного компонента), когнітивний (необхідний для діагностики інформаційно-пізнавального компонента професійної культури) та діяльнісний (потрібний для діагностики діяльнісноопераційного компонента) критерії. З’ясовано, що особистісному критерію сформованості інформаційної компетентності майбутніх фахівців з навігації та управління суднами відповідають такі показники, як мотивація до вивчення проблематики інформації та інформаційної діяльності у сфері судноводіння; стійкі пізнавальні інтереси у сфері інформаційної діяльності та навігаційної інформації, допитливість та прагнення нового; самоорганізація, здатність до аналізу своєї роботи з навігаційною інформацією; готовність підвищувати свій рівень знань про інформаційну компетентність. Про сформованість інформаційної компетентності за когнітивним критерієм запропоновано робити висновок за тим, як курсанти розуміють сутність інформаційної компетентності та специфіки роботи з навігаційною інформацією, види інформаційної діяльності судноводія; знають специфіку інформаційно-аналітичного опрацювання інформації, що стосується управління навігаційними інформаційними ресурсами та системами інформаційної безпеки. Щодо діяльнісного критерію сформованості інформаційної компетентності фахівців з навігації та управління суднами виокремлено такі показники, як уміння самостійно знаходити нову інформацію, працювати з різними джерелами інформації, видами літератури про процеси судноводіння, оцінювати і застосовувати інформацію в різних формах для розв’язання складних спеціалізованих завдань та практичних проблем у сфері судноплавства, давати визначення й пояснювати сутність понять зі сфери судноводіння, отримувати інформацію під час міжособистісних контактів та роботи в команді. Оцінювання сформованості інформаційної компетентності майбутніх фахівців з навігації й управління суднами запропоновано проводити за трьома рівнями – низьким, середнім, достатнім і високим. Визначення діагностичного апарату необхідне для з’ясування стану сформованості інформаційної компетентності майбутніх фахівців з навігації й управління суднами та проаналізувати отримані результати.
17
Бабов, К. Д., Г. О. Дмитрієва, Л. В. Тихохід, Л. В. Кубиніна та В. С. Рожков. "Основні показники оцінювання придатності санаторно-курортного закладу для здійснення лікувально-оздоровчого туризму". Pain medicine 3, № 2/1 (17 жовтня 2018): 22. http://dx.doi.org/10.31636/pmjua.t1.24721.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність. Багатий та різноманітний ресурсно-ландшафтний потенціал країни, наявність широкого арсеналу функціонуючих санаторно-курортних закладів, кожний з яких має свої неповторні особливості, потребують постійного удосконалення їхньої діяльності, особливо в сучасних економічних умовах, а саме – спрямування їх на здійснення лікувально-оздоровчого туризму.
Мета дослідження: розробити анкету обстеження санаторно-курортного закладу щодо його придатності до здійснення лікувально-оздоровчого туризму.
Матеріали та методи дослідження. Соціологічні, методи системного аналізу, емпіричні.
Результати дослідження та їх обговорення. Розроблено анкету обстеження санаторно-курортного закладу щодо його можливостей до здійснення лікувально-оздоровчого туризму, яку опрацьовано на 30 оздоровчих закладах різних форм власності та відомчого підпорядкування. Чинниками перспективності закладу для медичного туризму є:
● загальна характеристика санаторно- курортного закладу (назва, адреса, контакти, форма власності, підпорядкованість, кількість ліжок, сезонність, акредитація, географічна, природна, кліматична характеристики й ін.);
● інфраструктурна характеристика (територія, сервіс проживання, харчування, відпочинку);
● медична характеристика (діагностично-інструментальне та лабораторне оснащення);
● лікувальна база (методи лікування, лікувальні кабінети, використання природних лікувальних ресурсів, апаратна фізіотерапія, ЛФК тощо);
● штати (категорія, науковий ступінь, знання іноземної мови);
● наявність умов для оздоровлення та відпочинку (басейн, косметологічний кабінет, СПА-терапія, сауна, концерт- ний зал, екскурсії тощо).
Висновки. Аналіз анкети дозволяє оцінити придатність закладу для здійснення лікувально-оздоровчого туризму.
Перспективи подальших досліджень. Буде визначено напрями медичного туризму, обґрунтовано комплексні програми з різними термінами перебування та створе- но мапу лікувально-оздоровчого туризму на курортах України.
18
Buryanov, О. A., V. P. Kvasha, D. A. Сhekushyn та V. O. Naumenko. "Аналіз віддалених результатів оперативного лікування вивихів акроміального кінця ключиці". TRAUMA 22, № 6 (21 січня 2022): 4–9. http://dx.doi.org/10.22141/1608-1706.6.22.2021.249595.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність. Вивихи акроміального кінця ключиці є доволі поширеним травматичним пошкодженням апарату руху та опори і, за даними різних авторів, становлять від 3 до 26,1 % від вивихів інших локалізацій і близько 10 % у структурі гострих пошкоджень плечового пояса, займаючи третє місце після вивихів плеча та передпліччя. Зустрічаються переважно у чоловіків молодого, найбільш працездатного віку, що зумовлює соціальну значущість даного пошкодження. Мета дослідження: визначити чинники, що негативно впливають на анатомо-функціональний результат оперативного лікування вивихів акроміального кінця ключиці. Матеріали та методи. За період з 2015 по 2020 рік проведений ретроспективний аналіз 93 пацієнтів, яким було виконане оперативне втручання з приводу вивиху акроміального кінця ключиці. Стабілізація акроміального кінця ключиці забезпечувалась фіксацією за Вебером і використанням Hookplatе. Результати. Хороші результати отримані в 49,5 % випадків, задовільні — у 31,2 %, незадовільні — у 19,3 % пацієнтів. Незадовільні результати лікування пацієнтів мають прямий зв’язок зі зростанням тяжкості пошкодження. Так, при використанні способу фіксації за Вебером при вивихах II типу за Tossy незадовільні результати становлять 9,7 %, в той час як при вивихах III типу за Tossy — 27,0 %, при застосуванні Hookplatе — 15,8 та 29,4 % відповідно. Висновки. Причиною незадовільних результатів оперативного лікування вивихів акроміального кінця ключиці є тяжкість пошкодження та відсутність діагностично-лікувального алгоритму при діагностиці та лікуванні. При вивихах III типу за Tossy фіксація за Вебером або використання Hookplatе та ушивання пошкоджених акроміально-ключичних зв’язок не забезпечує достатньої ефективності оперативного втручання.
19
Колосова, Е. В., Т. А. Халявка та Е. Н. Лысенко. "Электронейромиографические корреляты синдрома мышечной блокады межпозвонковых дисков у квалифицированных спортсменов". Спортивна медицина, фізична терапія та ерготерапія, № 1 (26 квітня 2016): 51–56. http://dx.doi.org/10.32652/spmed.2016.1.51-56.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета. Дослідити функціональний стан сегментарного апарату поперекового відділу спинного мозку спортсменів, які спеціалізуються у стрибках у воду і біатлоні, і виявити його можливі функціональні і структурні порушення за допомогою методів електронейроміографії. Методи. Визначення швидкості проведення нервового імпульсу по моторних волокнах великогомілкових нервів нижніх кінцівок (n.tibialis), а також методику Н-рефлексометрії («Nico- let Viking Select», США-Німеччина). Результати. В першій групі ЕНМГ-параметри знаходилися в межах норми, в той час як у другій групі спостерігалися значні відхилення показників від нормальних значень: збільшення співвідношення порогів Н- і М-відповідей, зниження амплітуд Н-відповідей і співвідношень амплітуд Н- і М-відповідей. Однак параметри М-відповідей, а також значення швидкостей проведення імпульсу по моторних волокнах n.tibialis не мали достовірних відмінностей в двох групах. Подібні відхилення ЕНМГ-параметрів від норми виникали внаслідок впливу на спинномозкові нерви сегментів L –S4 3 комплексу чинників – компресії, ішемії і гіпоксії, які мають місце при синдромі м’язової блокади міжхребцевих дисків. Ймовірно, патологічні зміни стосувалися в основному структур аферентної частини дуги моносинаптичного рефлексу, що є більш сприйнятливою до компресії. Причиною виникнення синдрому м’язової блокади міжхребцевих дисків могло бути неадекватне навантаження на попереково-крижовий відділ хребта. Висновки. У 17–28 % досліджуваних спортсменів спостерігаються відхилення ЕНМГ-пара метрів від норми, що може служити діагностичною ознакою синдрому м’язової блокади міжхребцевих дисків на рівні сегментів L4–S3 спинного мозку, викликаного впливом неадекватного навантаження на поперековий відділ хребта.
20
Danylyan, A. H., I. Z. Maslov та N. B. Tiron-Vorobiova. "ЕКОЛОГІЯ ТА ЕКОНОМІЯ ДИЗЕЛЬНОГО ПАЛИВА В НАУКОВОМУ ОГЛЯДІ НОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ ЙОГО СПАЛЮВАННЯ". Transport development, № 2(7) (15 березня 2021): 86–97. http://dx.doi.org/10.33082/td.2020.2-7.08.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. Різноманіття використовуваного палива й різних сумішей, включаючи гомогенізоване паливо на суднах річкового й морського флоту, постійно зростає за номенклатурою та якістю свого вмісту, що забезпечує зниження шкідли- вих викидів та економію енергетичного ресурсу. Аналітичне вивчення основних напрямів у використанні дизельного палива з різними домішками й компонентами на суднах відкриває додаткові можливості у вишукуванні резервів для постійно зростальних вимог до екологічного вдосконалення сучасного водного транспорту. Мета. Стаття має на меті в певній послідовності показати нові сучасні наукові підходи в технології обробки дизельного палива і його різні варіації використан- ня. Поділитися власним науково-дослідним досвідом, отриманим у результаті випробувань на річкових і морських суднах паливних нанокаталізаторів і гомоге- нізованого палива. Застосування спиртів із мінімальними добавками дизельного палива розкрито в деталях табличним методом за своїми фізичними й хімічними показниками й характеристиками, де зроблено певні дослідження в пріоритет- ності його застосування на суднах. Показані позитивні сторони роботи судно- вих дизелів Fuel Dual на природному газі LPG і рідкому паливі з високим рівнем зниження шкідливих викидів в атмосферу, де практично до нуля зведені СО і зниження СО2 становить 20 %. Результати. Проаналізовано науково-дослідну роботу Дунайського інституту Національного університету «Одеська морська академія» у використанні водно-паливної емульсії та каталізаторів палива українського виробництва, здатних реструктурувати легке дизельне паливо. У пер- шому й у другому випадку отримано обнадійливі результати зниження шкідли- вих викидів в атмосферу в газах суден Українського Дунайського пароплавства й морських суден рибного промислу однією з індійських флотилій, де було отримано економію палива в 17,5 % за час путини в Індійському океані. На випробуванні паливних каталізаторів проводилася попередня діагностика технічного стану двигунів і його паливної апаратури. Додатково були проведені випробування на предмет граничного ресурсу використання каталізатора, який склав 500 тонн легкого дизельного палива. Висновки. У науковій статті показано переваги й недоліки використання різних видів сучасного палива і його суміші з різноманіт- ними включеннями й компонентами. Визначено нові сучасні наукові напрями для подальшої науково-дослідної роботи.
21
Білик, Л. В., О. А. Снісар та К. О. Ліфер. "РОЛЬ І МІСЦЕ БІОЛОГІЧНОЇ ХІМІЇ У СИСТЕМІ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ З МЕДИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ". Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki, № 2 (12 листопада 2021): 101–6. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2021-2-16.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано роль і місце біологічної хімії як дисципліни медико- біологічного циклу в процесі підготовки фахівців з медичної реабілітації. Оскільки в Україні є багато людей, які перенесли захворювання, після яких необхідна тривала реабілітація (Covid-19, захворювання серцево-судинної та нервової систем, опорно-рухового апарату, поранення під час бойових дій на Сході України), питання розбудови та реформування системи реабілітації у сфері охорони здоров’я є надзвичайно актуальним. Вивчено сучасне законодавство України про реабілітацію у сфері охорони здоров’я. Охарактеризовано систему підготовки фахівців з реабілітації та визначено основні завдання біологічної хімії для формування спеціаліста з глибоким розумінням біохімічних процесів людського організму при різних формах патології, готового використовувати результати біохімічних досліджень для контролю стану пацієнта, реакцій його організму на проведені реабілітаційні заходи. Наведено основні компетентності майбутніх фахівців з медичної реабілітації, формування яких забезпечує вивчення біологічної хімії. До таких компетентностей належить здатність аналізувати результати біохімічних досліджень, які застосовуються для діагностики найбільш розповсюджених захворювань людини, розуміння діагностичних можливостей сучасних лабораторій, уміння використовувати біохімічні методики для контролю ефективності заходів з медичної реабілітації. Акцентовано увагу на основних біохімічних маркерах найбільш поширених захворювань, які потребують реабілітації. Оскільки кінезіотерапія займає важливе місце у реабілітаційних планах, особливу увагу приділено питанням біохімії м’язів, м’язового скорочення, відновлення м’язової діяльності. Зроблено висновок про те, що біологічна хімія є однією з фундаментальних дисциплін у підготовці майбутніх фахівців з медичної реабілітації та забезпечує ґрунтовне розуміння процесів в організмі при різних формах патології. Це важливо для розробки плану реабілітації та контролю ефективності заходів під час усіх реабілітаційних періодів.
22
Волкова, Ярослава. "СУЧАСНІ МЕТОДИ ОЦІНКИ СТОМЛЕННЯ". Слобожанський науково-спортивний вісник 4, № 78 (26 червня 2020): 30–36. http://dx.doi.org/10.15391/snsv.2020-4.005.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета: визначити загальні та сучасні методи оцінки стомлення. Матеріал і методи: у вирішенні поставлених завдань використовувалися такі методи: аналіз і узагальнення науково-методичної літератури за темою вивчення процесів стомлення; узагальнення досвіду практичної роботи тренерського контингенту, що працює з дітьми в групах спортивних танців; модифікованого методу клінічної антропометрії М.Я. Брейтмана; педагогічний експеримент, методи математичної статистики і математичного моделювання. Результати: проведено аналіз теорії стомлення з точки зору фізіології, а також з точки зору сучасних технологій. Виявлено, що на даному етапі розвитку сучасних технологій вивчення процесів стомлення, а також діагностика початку цього процесу можна проводити за допомогою математичного моделювання та теорії систем, що самоорганізовуються. Висновки: за результатами проведеного аналізу літератури визначено які існують теорії стомлення з точки зору фізіології. Також встановлено, що на даному етапі технічного прогресу є можливість вивчення процесу стомлення із застосуванням новітніх технологій та математичних методів моделювання. Вивчення теорій стомлення, що існують дає можливість розглянути різноманіття причин виникнення процесу стомлення в організмі людини з точки зору фізіології. Розуміння причин процесу стомлення дозволяє розробляти системи, здатні відновлювати організм людини, використовуючи можливість додаткового підживлення необхідними речовинами для діяльності або вводячи обмеження щодо інтенсивності і часу проведення дій. Для більш ефективної діагностики ступеня процесу стомлюваності можливе застосування методів математичного моделювання і прогнозування, а також розгляд процесу стомлення з точки зору стійкості систем, що самоорганізуються (зокрема застосування рівнянь Вольтерра, проточного культиватора). Сучасні методи дослідження з використанням математичного апарату та інформаційних засобів дають можливість більш якісної і швидкої обробки та аналізу великих масивів даних. Ключові слова стомлення, теорії стомлення, математична модель, метод М.Я. Брейтмана, спортивні танці.
23
Дмитренко, Н. І., та Л. М. Шерстюк. "ПОШИРЕНІСТЬ ТА ЛІКУВАННЯ ПАТОЛОГІЇ ТКАНИННОГО РОСТУ В СОБАК". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 2 (26 червня 2020): 179–86. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2020.02.22.
Повний текст джерелаАнотація:
Проаналізовано розповсюдження пухлин серед собак і котів м. Полтави. З метою визначення по-ширеності новоутворень серед собак та котів було зібрано й оброблено статистичні дані по кліні-ках ветеринарної медицини м. Полтави за останні два роки. Проведено диференційну діагностику морфологічних типів деяких видів пухлин у собак. Розглянуто морфологічну, цитологічну та гістоло-гічну будову новоутворень. Проблема пухлинного росту є досить поширеною у собак та котів. За останні два роки новоутворення діагностували у 98 собак та 77 кішок (56 % та 44 % відповідно). Серед собак 70 % були породистими. Але достовірної схильності до пухлин певного виду у якоїсь ок-ремої породи не виявлено. Щонайбільше (21,4 %) у собак діагностували злоякісні пухлини молочної залози. Вони мали різний розмір і охоплювали один або кілька молочних пакетів. Досить поширеною патологією тканинного росту є папіломатоз (18,4 %). Окреслено місця локалізації та розміщення папілом на тілі собак та котів, а також подано опис їх зовнішнього вигляду. Охарактеризовано по-рядок формування пухлинного зачатку. Залежно від симптоматики та перебігу захворювання вико-ристовували такі методи діагностики, як пальпація, рентгенографія, ультразвукова діагностика, інколи проводили дослідження морфологічних і біохімічних показників крові з метою виявлення сту-пеня порушення обміну речовин. Місцево досліджували не лише саму пухлину, а і ступінь втягнення в патологічний процес оточуючих тканин. За допомогою апарату для ультразвукової діагностики слідкували за реакцією реґіонарних лімфатичних вузлів та за появою і розвитком метастазів. Порів-няно різні схеми лікування папіломатозів піддослідних тварин. Встановлено, що включення у схему лікування препарату «Вінкристин» значно скорочує термін лікування та дає виражений терапевти-чний ефект вже після другої ін’єкції, що забезпечує поступове зменшення папілом, їх зсихання та відторгнення.
24
Бас, О. А., та В. М. Гречин. "Реабілітаційне обстеження жінок з лімфостазом". Pain medicine 3, № 2/1 (16 жовтня 2018): 10. http://dx.doi.org/10.31636/pmjua.t1.27197.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність. Лімфостаз – гостре порушення лімфатичного відтоку, що супроводжується стійким набряком і збільшенням кінцівки в розмірі з подальшим фіброзом шкіри та підшкірної клітковини, утворенням виразок і розвитком слоновості. Набряк, який не лікується, може перейти в хронічну стадію і викликати обмеження рухливості, у важких випадках – злоякісні пухлини в ушкодженій ділянці (лімфангіосаркома). Якісне реабілітаційне обстеження дозволить розробити програму фізичної терапії для тривалого терапевтичного ефекту.
Мета дослідження. розробити базове реабілітаційне обстеження жінок з лімфостазом.
Матеріали та методи. Аналіз літературних джерел за темою дослідження.
Результати дослідження та їх обговорення. Анкетування та збір анамнезу проводиться для визначення обізнаності пацієнток про захворювання, рівень рухової активності та функціональних порушень. Для визначення рівня якості життя рекомендовано опитувальник функціонального оцінювання FACT-B+4 (Functional Assessment of Cancer Therapy) та Lymphoedema Quality of Life ARM. Для виявлeння психоeмоційного стaну рекомендовано «Шпитaльну шкaлу дeпрeсії тa тривоги» (HADS). Діагностика болю включає локaлізaцію, інтeнсивність, хaрaктeр та мeхaнізм виникнeння, рекомендовано використовувати шкaлу болю ВAШ та опитувальник Мак-Гілла. Складовими фізикального обстеження є огляд: виявлeння порушeнь постaви, пaтологічних положeнь кінцівок і тулубa, локалізація набряку; наявність деформацій, шкірних складок, еритеми та інших змін на шкірі. Для визначення консистенції набряку та ознаки Стеммера проводиться пальпація.Обстеження стану опорно-рухового апарату включає вимірювання обхватів урaжeної кінцівки, гоніометрію. Для визнaчeння функціонaльності кінцівки рекомендовано тест Constant Score або Simple Shoulder Test. При змeншeнні сили м’язів рекомендовано проводити кистьову динaмомeтрію та мануальне м’язове тестування, при неврологічних порушеннях – тестування чутливості та рефлексів кінцівки.
Висновки. За результатами аналізу літературних джерел та власних досліджень підібрано ефективні методи реабілітаційного обстеження, розроблено картку реабілітаціійного обстеження жінок з лімфостазом.
Перспективи подальших досліджень. Розширення кількості методів обстеження для моніторингу за станом здоров’я жінок з лімфостазом.
25
Nazarevych, M. R., O. Y. Mokryk та Y. M. Melnychyk. "Визначення больової перцепції і ступеня порушень провідності другої гілки трійчастого нерва у хворих із переломами кісток середньої зони обличчя на тлі дії транскраніальної електростимуляції та препарату «Kелтікан N»". Clinical Dentistry, № 2 (5 вересня 2019): 26–35. http://dx.doi.org/10.11603/2311-9624.2019.2.10396.
Повний текст джерелаАнотація:
Резюме. Лікування переломів кісток середньої зони обличчя є однією з актуальних проблем у хірургічній стоматології та щелепно-лицевій хірургії. Це зумовлено тим, ушкодження кісток середньої зони обличчя за частотою займають 2-ге місце серед переломів щелепно-лицевої ділянки (ЩЛД) і сягають 20–35 %, при цьому тенденції до зниження їх кількості не відзначається.
Мета дослідження – оптимізувати діагностично-лікувальний процес у хворих із переломами кісток середньої зони обличчя на етапі післяопераційної реабілітації шляхом упровадження методу електродіагностики порушень провідності другої гілки трійчастого нерва, прийому препарату «Келтікан N» та застосування транскраніальної електростимуляції.
Матеріали і методи. Проведено оцінку стану електропровідності 50 хворих з переломами верхньої щелепи, тіла та дуги виличної кістки, яких лікували за допомогою ортопедичних методів. Ми запропонували методи діагностики та фізіотерапевтичного лікування і медикаментозний препарат, який поліпшує ефективність лікування пацієнтів із переломами кісток середньої зони обличчя. Проведено порівняння стану електропровідності другої гілки трійчастого нерва на тлі прийому препарату «Келтікан N» та сеансів транскраніальної електростимуляції.
Результати досліджень та їх обговорення. У перший день госпіталізації відмічається значне порушення провідності другої гілки трійчастого нерва в усіх хворих. На час закінчення лікування в основній групі відмічено значну позитивну динаміку покращення електропровідності другої гілки трійчастого нерва, на що вказує відновлення показників порога відчуттів (ПВ), порога болю (ПБ) та рівня витривалості болю (РВБ) майже до рівня неушкодженого контрлатерального боку. Отримані результати дозволяють щелепно-лицевим хірургам застосовувати в клінічній практиці препарат «Келтікан N» та метод транскраніальної електростимуляції.
Висновки. За допомогою апарата для електродіагностики «PulpTester DY310» можна простежити процес відновлення провідності другої гілки трійчастого нерва шляхом вимірювання порога чутливості й порога болю та больову перцепцію за рівнем витривалості до болю. При поєднаному використанні препарату «Келтікан N» та транскраніальної електростимуляції спостерігають значне покращення показників порога чутливості й порога болю другої гілки трійчастого нерва та підвищення рівня витривалості до болю; відновлення електропровідності в травматично ушкодженій гілці трійчастого нерва є свідченням активних процесів репарації у ньому. Використання препарату «Келтікан N» та транскраніальної електростимуляції є виправданими у комплексному лікуванні переломів кісток середньої зони обличчя, що супроводжуються ушкодженням другої гілки трійчастого нерва.
26
ЖЕМЧУЖНА, Ганна. "ПСИХОДІАГНОСТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ СПІВЗАЛЕЖНОСТІ В ПОДРУЖНІХ (ПАРТНЕРСЬКИХ) ВІДНОСИНАХ". Психологічне здоров’я, № 1 (28 квітня 2021): 48–64. http://dx.doi.org/10.32689/2663-0672-2021-1-5.
Повний текст джерелаАнотація:
Постановка проблеми. Міжособистісна співзалежність негативно впливає на усі аспекти життя людини. В основі даної проблематики лежить недостатня диферен- ціація «образу Я», адже співзалежні особи не мають чітких уявлень про власні бажання, по- треби і почуття, тому можливість адекватного їх вираження і реалізації в парі ускладнені. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблема залежностей є однією з найбільш ак- туальних в сучасному суспільстві. Фахівці в області залежностей найчастіше розглядають співзалежність як сімейну проблему. Аналіз психологічної літератури з проблеми дозволяє розуміти співзалежність не тільки як вторинне явище, пов’язане з алкогольною та нарко- тичною залежністю близької людини, а як порушення розвитку особистості, що формується в ранніх дитячо-батьківських відносинах. Аналіз наукової літератури з питань сутності та природи залежності свідчить про глибоку теоретичну і емпіричну розробленість феномена залежності (адикції) і наявності добре сформованого термінологічного апарату для його вивчення. Високий ризик поширення традиційних і нових видів адикції актуалізує проблему вироблення раціональних стереотипів психогігієнічної поведінки у реальних і потенційних аддиктів. Найбільшу актуальність зберігає проблема вивчення залежності як негативного біопсіхосоціодуховного явища і розробки способів, здатних не тільки стримати зростання, але і надати ефективну протидію виникненню і подальшому поширенню цього синдрому. Формулювання мети статті. Мета полягає у вивченні психологічних особливостей осо- бистості в співзалежних стосунках у парі. Виклад основного матеріалу. Психологічна база досліджування склала 82 осіб (41 пара ), контрольна досліджувана група – 40 осіб (20 по- дружніх пар) – які характеризувалися стабільними, сприятливими взаєминами адаптовані пари, що не мають подружніх утруднень і задоволені шлюбом; основна досліджувана група – 42 осіб (21 подружні пари ) – які зверталися до психологічної консультації у зв’язку з проблемами співзалежності, незадоволення шлюбом,- це ті пари, які можуть бути віднесені до пізніх, або фінальних, етапів залежності. Для дослідження психоемоційних станів дослі- джуваних основної та контрольної груп були обрані валідні психодіагностичні методики: Тест-опитувальник Спілбергера- Ханіна (діагностика тривожності); Опитувальник тріади любові по Стернбергу; Тест на співзалежність Фішера; Тест «впевненість у собі» Райдаса ; Виявлення любовної залежності (по Єгорову). В проведеному дослідженні були виявлені стра- тегії міжособистісної взаємодії жінок і чоловіків зі співзалежною поведінкою. Висновки та перспективи подальших досліджень. Більшість жінок та чоловіків, які взяли участь у нашому дослідженні, не намагаються приховувати звичайні страхи, занепокоєння або свою невпевненість. Вони намагаються добре виглядати в своїх очах та в очах партнерів, не завжди потребують бути «правими», відчувають нестачу довіри з боку близької людини і занепокоєння при встановленні близьких, довірливих відносин. Результати наших досліджень підтверджують дані джерел наукової літератури, що співзалежним людям властиво: запе- речення, страх, тривога, сором, вина, перфекціонізм, нав’язливі думки, невміння дотримува- тися кордону особистості, схильність до маніпулювання, ригідність. Дослідження пробле- ми співзалежності є значущими для психологів, тому питання потребує більш ґрунтовного теоретичного вивчення.
27
Suprunets, O. L., B. O. Suprunets, V. V. Bukata та R. I. Humennyy. "Клінічний випадок лейоміоми тонкої кишки". Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, № 4 (15 січня 2018). http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2017.4.8383.
Повний текст джерелаАнотація:
Доброякісні непітеліальні пухлини складають 25 % від всіх пухлинних захворювань тонкого кишечника,та 2,3 % всіх новоутворів шлунково-кишкового тракту. Лейоміома тонкої кишки відноситься до рідких патологій шлунково-кишкового тракту. Рідкість новоутворів тонкої кишки,пояснюють відносно малою травматизацією кишківника,високою перетравлюющою здатністю соків залозистого апарату даного відділу кишечника т та швидким пасажом вмісту. Діагностика неепітеліальних пухлин на догоспітальному періоді достатньо утруднена,оскільки пацієнти поступають в стаціонар з розвинутими ускладненнями.
28
Hrubar, Yu O., M. Yu Hrubar, V. V. Gnatko та I. V. Gnatko. "ВИКОРИСТАННЯ АНАТОМІЧНИХ ОРІЄНТИРІВ У ПОЗИЦІОНУВАННІ ДАТЧИКА ПРИ СОНОГРАФІЇ ЗВ’ЯЗОК НАДП’ЯТКОВО-ГОМІЛКОВОГО СУГЛОБА". Вісник наукових досліджень, № 3 (1 листопада 2017). http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2017.3.8098.
Повний текст джерелаАнотація:
У структурі травм надп’ятково-гомілкового суглоба переважають ушкодження зв’язок, які можуть становити 70–75 % усіх ушкоджень даної ділянки. Сьогодні “золотим стандартом” у діагностиці ушкоджень зв’язкового апарату вважають магнітнорезонансну томографію (МРТ) з чутливістю 90 % і специфічністю 83 %. Однак обмежена доступність МРТ та висока вартість обстеження не дозволяють сьогодні включити цей метод діагностики в алгоритм діагностичних заходів при ушкодженні зв’язкового апарату надп’ятково-гомілкового суглоба. Доступним методом візуалізації ушкоджень зв’язок надп’ятково-гомілкового суглоба є ультразвукове обстеження. Однак анатомічні особливості ділянки надп’ятково-гомілкового суглоба ускладнюють процедуру УЗ-дослідження зв’язкового апарату, що залишається предметом обговорень в іноземній науковій літературі.Мета дослідження – використовуючи анатомічні орієнтири, визначити оптимальне положення сонографічного датчика для отримання чіткої візуалізації та проведення ультразвукової оцінки зв’язок ділянки надп’ятково-гомілкового суглоба у людей молодого віку.Матеріали і методи. У дослідженні взяло участь 36 людей молодого віку, з них ‒ 19 чоловіків і 17 жінок. Середній вік обстежуваних становив (21,3±1,26) року. Проводили одночасне сонографічне дослідження обох суглобів. Загалом обстежено 72 суглоби. Обстеження виконували апаратом Aloka SSD 2000 з використанням високочастотного широкосмугового датчика з робочою частотою 7–12 МГц. Надп’ятково-гомілковий суглоб досліджували в чотирьох положеннях датчика: передньому, боковому, задньому і присередньому. В якості анатомічних орієнтирів використовували суглобову щілину надп’ятковогомілкового суглоба, передній та задній край бічної кісточки, великий та малий горбки присередньої кісточки.Результати досліджень та їх обговорення. На ехограмах зв’язки надп’ятково-гомілкового суглоба ідентифікувались як гіпоехогенні, фібрилярні структури з властивостями анізотропного ефекту. Вираження анізотропного ефекту залежало від кута розташування датчика відносно зв’язки. Результати, отримані в процесі сонографії, свідчать про доцільність упровадження в повсякденну практику ультразвукового методу діагностики з метою ідентифікації ушкоджень зв’язкового апарату надп’ятковогомілкового суглоба.Висновки. Дані, отримані в процесі дослідження, свідчать про доцільність упровадження в повсякденну практику ультразвукового методу діагностики при травматичних ушкодженнях зв’язкового апарату надп’ятково-гомілкового суглоба. Знання нормальної анатомії і позиціонування УЗ-датчика з використання анатомічних орієнтирів має важливе значення для оптимального відображення обстежуваних структур суглоба.
29
Dutka, I. M. "ПРОБЛЕМИ РАДІОЛОГІЧНОЇ ДІАГНОСТИКИ В КОНТЕКСТІ МЕДИЧНОЇ ПОСЛУГИ У РІЗНИХ ГАЛУЗЯХ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я". Вісник наукових досліджень, № 2 (17 серпня 2017). http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2017.2.7692.
Повний текст джерелаАнотація:
Вивчено особливості радіологічних методів діагностики як медичної послуги в окремих галузях медицини, так і за окремими найпоширенішими методиками в Україні та інших країнах світу.Мета дослідження – аналіз сучасної ситуації та наукове обґрунтування проблем медичної послуги в напрямку радіологічної діагностики у різних галузях охорони здоров’я.Матеріали і методи. Проведено пошук, узагальнення та аналіз публікацій зарубіжних та вітчизняних джерел стосовно медичної послуги у радіології, застосовуючи методику контент-аналізу. В роботі використано епідеміологічні (історично-описовий, аналітичний методи) та соціологічні методи (логічна індукція, дедукція, емпіричні узагальнення). Систематизацію та аналіз дослідження проводили на персональному комп’ютері з використанням програм Microsoft Office 2016.Результати досліджень та їх обговорення. Відзначено, що радіологія – це одна з найбільш капіталоємних галузей медицини, тому при виборі методу променевої діагностики доцільно враховувати критерії радіаційної безпеки, інформативності, інвазивності, економічності та доступності. Для безперебійної роботи такої діагностичної техніки необхідні значні кошти на запасні частини і проведення профілактичних оглядів. А в даний час у більшості регіонів нашої країни закупівля медичної техніки як вітчизняної, так і імпортної задовольняють потреби лікувально-профілактичних установ лише на 30–40 %. У результаті високого ступеня зносу наявної медичної техніки (за експертними оцінками до 80 %) в установах охорони здоров’я відбувається зниження ефективності діагностичного процесу, в тому числі у результаті нерентабельного використання пропускної здатності сучасної діагностичної апаратури. Однією з причин такого становища є недостатня пропрацьованість методології аналізу використання високовартісного медичного обладнання та системи медико-економічного обґрунтування його придбання.Висновки. Важливим є перегляд та вирішення питань із забезпечення і контролю якості діагностичного процесу та вдосконаленні стандартизації цих послуг. Проблеми якості та ефективність діяльності лікувального закладу прямо пов’язані з обсягом фінансування та способом розподілення фінансових ресурсів усередині лікувального закладу. Власне державне управління якістю надання медичних послуг має бути невід’ємною складовою державного регулювання ринку медичних послуг.
30
Khabchuk, V. S., M. M. Rozhko, R. P. Oliinyk, Hr V. Pohoretska та L. O. Patskan. "ЕФЕКТИВНІСТЬ РАННЬОЇ ДІАГНОСТИКИ ПРИХОВАНИХ ФОРМ КАРІЄСУ ТА МОНІТОРИНГУ СТОМАТОЛОГІЧНОГО СТАТУСУ ДІТЕЙ РІЗНИХ ВІКОВИХ ГРУП". Вісник наукових досліджень, № 4 (13 січня 2018). http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2017.4.8325.
Повний текст джерелаАнотація:
Аналіз даних поширеності каріозної патології (до 94,8 %) серед дитячого населення, що існують на сьогодні, дозволяє стверджувати, що рівень лікувально-профілактичних заходів не забезпечує відповідної профілактики карієсу, а потреба модифікації та удосконалення прогностичних та діагностичних методів залишається актуальною в практиці сучасної стоматології, особливо у випадках прихованих форм патології, які тяжко ідентифікувати при первинних стоматологічних оглядах дитячого контингенту.Мета дослідження – визначити ефективність ранньої діагностики прихованих форм карієсу з використанням різних діагностичних підходів та обґрунтувати потребу моніторингу стоматологічного статусу дітей різних вікових груп.Матеріали і методи. У ході проведеного дослідження було проаналізовано 54 ортопантомограми (апарат Veraviewepocs 3D, Morita) дітей віком 6–12 років, що зробили попередньо за ортодонтичними чи загальностоматологічними показаннями у продовж жовтня–листопада 2016 р. Аналіз цифрових рентгенограм здійснювали за допомогою прикладного програмного забезпечення Logicon Caries Detector версії 5.2. Дослідження ділянок можливого каріозного ураження, які виявлені після цифрового аналізу ортопантомограм, проводили з використання лазерно-флюоресцентного методу та апарату DIAGNO dent Pen (KaVo).Результати досліджень та їх обговорення. При підтвердженні наявності каріозних змін за допомогою DIAGNO dent Pen, результати котрого були вибрані в якості еталону, було встановлено, що якісні показники верифікації нових форм карієсу в пацієнтів шляхом клінічного огляду сягають 45 %, з використанням рентгенологічного методу – 92,8 %. Застосування додаткового програмного забезпечення провокує виникнення похибки у 12 % випадків, у яких в перспективі не було зареєстровано подальших змін щільності емалі чи прогресування каріозного процесу.Висновки. У результаті проведеного дослідження було встановлено, що використання комбінації рентгенологічного та лазерно-флюоресцентного методів діагностики каріозної патології забезпечує найбільш комплексний підхід для ідентифікації раніше неверифікованих уражень твердих тканин зубів різної локалізації, що можуть бути класифіковані як приховані.
31
Шевченко, Наталія, та Олена Рожкова. "РОЗВИТОК ОСОБИСТІСНО-ПРОФЕСІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ СПІВРОБІТНИКІВ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ АПАРАТУ СУДУ". Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія 12. Психологічні науки, 31 березня 2021, 113–24. http://dx.doi.org/10.31392/npu-nc.series12.2021.13(58).11.
Повний текст джерелаАнотація:
Статтю присвячено визначенню напрямів розвитку особистісно-професійного потенціалу співробітників державної служби апарату суду на основі результатів емпіричного дослідження. Особистісно-професійний потенціал визначено як системне утворення, яке формується у людини як суб’єкта трудової діяльності, забезпечуючи його поступальний розвиток. Презентовано структуру особистісно-професійного потенціалу співробітників державної служби апарату суду, що складається з когнітивного (професійні компетенції, система засвоєних особистістю знань), мотиваційного (індивідуальна система мотивів і смислів професійної діяльності – мотивація досягнення успіху; професійно-важливі якості працівника апарату суду – етична та нормативна відповідальність) та діяльнісного (вибір та реалізація певної лінії поведінки і вчинків у професійних ситуаціях – усвідомлена саморегуляція діяльності) компонентів. Результати вивчення комунікативної компетентності (когнітивний компонент) засвідчили, що в досліджуваних більш розвинутими є гностичний (рівень уявлень, знань) і конативний (уміння, навички) компоненти комунікативної компетентності; емоційно-мотиваційний компонент (емпатія, гуманістична настанова) розвинений в меншому ступені. Результати вивчення нормативної й етичної відповідальності (мотиваційний компонент) дозволили зробити висновок, що відповідальність досліджуваних до виконання будь-якої діяльності є вибірковою, а також заради прагнення підтримати певні встановлені норми і традиції. В процесі дослідження мотиваційного компонента зафіксовано переважання мотивації уникнення невдач. Отримані дані за діяльнісним компонентом засвідчили, що в більшості респондентів компоненти системи саморегуляції розвинені на високому і середньому рівнях. Сприяння розвитку особистісно-професійного потенціалу найбільш ефективно може реалізовуватися у формі психологічного супроводу, який повинен містити комплекс організаційних, психологічних і педагогічних заходів, спрямованих на формування і розвиток у працівників професійно значущих особистісних якостей, компетенцій, власного ставлення до професійної діяльності. Визначено основні напрями діяльності практичного психолога з розвитку особистісно-професійного потенціалу співробітників апарату суду. Розвиток особистісно-професійного потенціалу повинен мати багатовекторний характер, враховувати визначені структурні компоненти, а також бути особистісно-зорієнтованим.
Література
Александров, Д.О. (2015). Альтернативні методи перевірки надійності персоналу на основі автоматизованої формалізованої методики скринінгової психодіагностики. Використання поліграфа в правоохоронній діяльності: проблеми та перспективи: матеріали ІІІ Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Київ, 7–8 листоп. 2015 р.), (с. 63–66). Київ: Нац. акад. внутр. справ.
Аліманова, А.О. (2016). Підвищення рівня професійної компетентності працівників апарату суду. Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія «ПРАВО», 22, 202–205.
Дудченко, О.Ю. (2015). Правовий статус осіб, які займають адміністративні посади в суді. (Монографія). Харків : Право.
Зеер, Э.Ф., & Павлова, А.М. (2008). Теоретико-методологические основы оценки профессионально-личностного потенциала предпринимателей по ремесленным видам деятельности : Научн.-метод. разработка. Екатеринбург : ГОУ ВПО «Рос. гос. проф.-пед. ун-т».
Кочарян, И.А. (2008). Опросник диагностики личностного симптомокомплекса ответственности (ОДЛСО) и оценка его психометрических характеристик. Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, 807(40), 179–186.
Леонтьев, Д.А. (Ред.). (2011). Личностный потенциал: структура и диагностика. Москва : Смысл.
Моляко, В.О. (2004). Психологія творчості – нова парадигма дослідження конструктивної діяльності людини. Практична психологія та соціальна робота, 8, 1–4.
Моросанова, В.И. (2001). Индивидуальный стиль саморегуляции: феномен, структура и функции в произвольной активности человека. Москва : Наука.
Овсяннікова, О.О. (2016). Професійна етика суддів та працівників суду як чинник, що впливає на формування громадської думки. Підприємництво, господарство і право, 8, 196–200.
Павлова, А.М. (2004). Психологические особенности профессионально-личностного потенциала субъекта трудовой деятельности. (Дис. канд. психол. наук). Казань.
Поліщук, І.В. (2018). Механізми забезпечення розвитку професійного потенціалу державних службовців в Україні. (Дис. канд. наук з державного управління). Київ.
Помиткін, Е.О. (2015). Духовний потенціал особистості: психологічна діагностика, актуалізація та розвиток. Київ : Внутрішній світ.
Пономаренко, В.А. (2019). Психология духовности профессионала. Москва, Саратов: ПЕР СЭ, Ай Пи Эр Медиа.
Старинська, Н.В. (2017). Адаптаційний потенціал як чинник професійної самореалізації особистості. Психологія: реальність і перспективи, 8, 259–263.
Фетискин, Н.П., Козлов, В.В., & Мануйлов, Г.М. (2002). Социально-психологическая диагностика развития личности и малых групп. Москва : Институт Психотерапии.
Холодная, М.А. (2019). Психология интеллекта. Парадоксы исследования (3-е изд.). Москва : Юрайт.
Черновський, О.К. (2015). Судова психологія: парадигма сучасного розвитку. (Дис. докт. юр. наук). Київ.
Черновський, О.К. (2014). Юридико-психологічна характеристика суб’єкта суддівської діяльності. Європейські перспективи, 2, 159–166.
Шевченко, Н.Ф., & Рожкова, О.О. (2020). Дослідження особливостей особистісно-професійного потенціалу співробітників державної служби апарату суду. Проблеми сучасної психології, 1(17), 69–77.
Шевченко, Н.Ф., & Шевчук, З.М. (2014). Духовний потенціал сучасної молоді. (Монографія). Запоріжжя : Запорізький національний університет.
Шпенова, П.Ю. (2019). Апарат суду в системі організаційного забезпечення судової діяльності. (Дис. канд. юр. наук). Харків.
Vernon, D. (2009). Human Potential: Exploring Techniques Used to Enhance Human Performance. London; New York : Routledge.
Weiner, Irving B., & Greene, Roger L. (2017). Handbook of Personality Assessment. New Jersey : Wiley.