Статті в журналах з теми "Діагностика своєчасна"

Помилкова та несвоєчасна діагностика пошкоджень магістральних судин, особливо поєднаних, має тяжкі наслідки і знижує шанси на збереження кінцівки й відновлення її функції, а також збереження життя травмованому.Мета роботи — провести паралелі між ізольованими й поєднаними пошкодженнями судинно-нервових структур з метою оптимізації своєчасної діагностики й проведення повноцінного відновного хірургічного лікування. В основу роботи покладений аналіз результатів обстеження 103 хворих із пошкодженнями судинно-нервових структур кінцівок. Для визначення особливостей діагностики поєднаних пошкоджень кінцівок у гострому періоді травми проведено порівняння двох груп: І (n = 51) — з ізольованими пошкодженнями судин; ІІ (n = 52) — з поєднаними пошкодженнями судин та нервів. При тяжких ступенях шоку має бути настороженість щодо поєднаних пошкоджень кінцівок. Серед обстежених, які мали поєднані ушкодження, за клінічними ознаками до оперативного втручання діагностовано пошкодження нервів лише в 30,8 % випадків, під час операції — у 48,1 % випадків. Пошкодження магістральних судин у типових зонах апріорі треба вважати поєднаним з пошкодженням нервових стовбурів до того моменту, поки травма нервів не буде виключена. Своєчасна повноцінна діагностика дозволяє обирати оптимальні реконструктивні хірургічні втручання у корисні для відновлення функції кінцівки терміни.

У статті подано аналіз наукової літератури та численних досліджень останніх років щодо ідіопатичного коліту у собак. Хвороба характеризується дифузною, запальною інфільтрацією плазматичними клітинами, лімфоцитами, еозинофілами або нейтрофілами власне пластинки слизової оболонки і підслизової основи, фіброзом і виразками стінки товстого кишечнику. Залежно від переважаючого типу інфільтративних клітин коліт класифікують на: лімфоцитарно-плазмоцитарний, еозинофільний, гістіоцитарний виразковий та регіональний гранулематозний. Дані свідчать про те, що запалення товстого кишечнику значно поширене серед собак порід німецька вівчарка та кокер-спаніель, яких часто готують для службового використання. Етіологія захворювання не є до кінця з’ясованою. Клінічні ознаки характеризуються дисфункцією кишечнику, що проявляється метеоризмом, діареєю, спотворенням або втратою апетиту, які часто поєднані із супутніми симптомами інших захворювань, що ускладнює ранню діагностику та лікування на початкових стадіях розвитку ідіопатичного коліту. В більшості випадків діагностика захворювання обмежується загальними методами дослідження, що дозволяє лише припустити наявність у тварини ураження кишечнику. Найбільш інформативними методами інструментальної діагностики є рентгенографія, ультрасонографія та ендоскопія – в основному мають першочергове значення. Одним із напрямків вирішення проблеми ранньої діагностики є проведення ендоскопічного дослідження з подальшим гістологічним аналізом біоптатів, що дозволяє одночасно підтвердити діагноз та диференціювати підтип запалення кишечнику. Також важливим показником клінічної оцінки даного захворювання є індикатор активності неспецифічного запалення кишечнику, який відображає наявність ураження певного ступеня. Своєчасна діагностика ідіопатичного коліту у собак, знання особливостей патогенезу та різних форм захворювання дозволяють виявити на ранній стадії розвиток патологічного процесу та застосувати терапевтичні заходи. При огляді та аналізі літературних джерел хочемо відмітити, що дане захворювання собак більш описано у працях зарубіжних авторів, тому вивчення питань поширення, діагностики, лікування та профілактики ідіопатичного коліту собак на сьогодні є актуальним у наших умовах.

Сьогодні спостерігається зниження обсягів виробництва вітчизняної сільськогосподарської техніки, відбувається старіння рухомого складу сільськогосподарських підприємств. У цих умовах особлива увага приділяється проблемі ефективного використання техніки. Стає все більш актуальним питання підвищення якості продукції, що виготовляється вітчизняної сільськогосподарської техніки та забезпечення надійності її як на етапі виробництва і виготовлення, так і в процесі експлуатації. Безперервно зростають вимоги як до підвищення надійності та продуктивності сільськогосподарської техніки, так і до збільшення діапазону виконуваних робіт. Авторами відзначено, що працездатність сільськогосподарської техніки забезпечується організацією системи технічного обслуговування і проведенням технічного обслуговування і ремонту. Своєчасне проведення діагностики та профілактичних робіт дозволяє знижувати експлуатаційні витрати і підвищувати як надійність машино-тракторного парку, так і його технічні характеристики. Надійність сільськогосподарської техніки на етапі проектування і виготовлення буде залежати від правильності розрахунків і забезпечення параметрів (виконання ДСТУ) і забезпечення якості технології і виробництва (регламент, збірка, випробування), а на етапі експлуатації – від належного підтримання в працездатному стані (якість проведення технічного обслуговування і поточних ремонтів) і забезпечення працездатності та довговічності (кваліфікація експлуатаційників, інтенсивність експлуатації, сезонність і ін.). Підкреслено, що з метою підвищення надійності та ефективності використання сільськогосподарської техніки важливо своєчасно проводити комплекс операцій контролю і діагностування на місцях її експлуатації. Було запропоновано схему технологічного процесу організації технічного обслуговування і поточних ремонтів, яка заснована на принципі управління надійністю за участю сервісної служби діагностики. Своєчасна комплексна діагностика всіх систем і агрегатів дає змогу виявляти порушення в роботі та усувати їх, запобігаючи зниженню працездатності. Заповнення діагностичної карти за історією діагностування дозволяє визначити необхідність виконання тих чи інших робіт при технічному обслуговуванні.

Резюме. Травматичні ушкодження нижньої щелепи, зокрема переломи, контузії безпосередньо впливають на стан його суглобових поверхонь, структурних елементів і можуть викликати стійкі функціональні порушення. Своєчасна діагностика ушкодження скронево-нижньощелепних суглобів (СНЩС), а особливо їх хрящової тканини, є необхідною умовою для успішного лікування та сприяє покращенню прогнозу в пацієнтів із захворюваннями суглобів різної етіології. Мета дослідження – проаналізувати ранню діагностику ушкоджень хрящових та кісткових компонентів СНЩС при травматичних переломах суглобового відростка нижньої щелепи та вивчити кореляцію результатів МРТ та біохімічних показників у динаміці. Матеріали і методи. При госпіталізації усім пацієнтам проведено магнітно-резонансну томографію з метою оцінки стану кісткових та м᾽якотканинних елементів СНЩС. Для вивчення ступеня ушкодження кісткової та хрящової тканин СНЩС проводили визначення рівня піридиноліну (ПІД) та дезоксипіридоліну (ДПІД) методом імуноферментного аналізу (метод ELISA) у зразках сечі пацієнтів до лікування та на 21; 30 та 180 доби після проведення іммобілізації. Результати досліджень та їх обговорення. Результати МРТ при переломах СВНЩ надійно свідчать про органічні зміни в структурних елементах СНЩС як кісткових, так і м᾽якотканинних, проте можуть візуалізували лише їх фактичні ушкодження. Результати біохімічних показників показали підвищення ПІД та ДПІД, підтверджують руйнування як кісткової тканини, так і деградацію суглобового хряща при травматичних переломах суглобового відростка нижньої щелепи ще на стадії допроменевої діагностики, тобто на стадії розвитку захворювання, що передує вогнищевим змінам. Висновки. Відсутність повної та вчасної нормалізації показників ПІД та ДПІД свідчить про необхідність розпрацювання нових схем лікування травм СНЩС з метою своєчасної профілактики виникнення посттравматичних артрозів та анкілозів СНЩС.

Резюме. Травматичні ушкодження нижньої щелепи, зокрема переломи, контузії безпосередньо впливають на стан його суглобових поверхонь, структурних елементів і можуть викликати стійкі функціональні порушення. Своєчасна діагностика ушкодження скронево-нижньощелепних суглобів (СНЩС), а особливо їх хрящової тканини, є необхідною умовою для успішного лікування та сприяє покращенню прогнозу в пацієнтів із захворюваннями суглобів різної етіології. Мета дослідження – проаналізувати ранню діагностику ушкоджень хрящових та кісткових компонентів СНЩС при травматичних переломах суглобового відростка нижньої щелепи та вивчити кореляцію результатів МРТ та біохімічних показників у динаміці. Матеріали і методи. При госпіталізації усім пацієнтам проведено магнітно-резонансну томографію з метою оцінки стану кісткових та м᾽якотканинних елементів СНЩС. Для вивчення ступеня ушкодження кісткової та хрящової тканин СНЩС проводили визначення рівня піридиноліну (ПІД) та дезоксипіридоліну (ДПІД) методом імуноферментного аналізу (метод ELISA) у зразках сечі пацієнтів до лікування та на 21; 30 та 180 доби після проведення іммобілізації. Результати досліджень та їх обговорення. Результати МРТ при переломах СВНЩ надійно свідчать про органічні зміни в структурних елементах СНЩС як кісткових, так і м᾽якотканинних, проте можуть візуалізували лише їх фактичні ушкодження. Результати біохімічних показників показали підвищення ПІД та ДПІД, підтверджують руйнування як кісткової тканини, так і деградацію суглобового хряща при травматичних переломах суглобового відростка нижньої щелепи ще на стадії допроменевої діагностики, тобто на стадії розвитку захворювання, що передує вогнищевим змінам. Висновки. Відсутність повної та вчасної нормалізації показників ПІД та ДПІД свідчить про необхідність розпрацювання нових схем лікування травм СНЩС з метою своєчасної профілактики виникнення посттравматичних артрозів та анкілозів СНЩС.

Абдомінальна травма, без сумніву, є однією з найбільш складних розділів хірургії. Постійне зростання показників травматизму призводить до інвалідизації та смертності постраждалих, що підкреслює соціальну значущість проблеми. Тяжкість клінічного перебігу травматичної хвороби, яка характеризується пошкодженням кісткової системи та травматичних ушкоджень органів черевної порожнини, характеризують дану проблему як один з найскладніших розділів невідкладної хірургії. Cмертність від ізольованої тупої травми живота становить близько 5 %. Своєчасна та рання діагностика ушкоджень можуть реально зменшити показники смертності при абдомінальній травмі. Стандартизація діагностики має на меті раціональне та “таргентне” використання певного конкретного та необхідного в тій чи іншій клінічній ситуації методу. Показання до операційного лікування досі є предметом дискусій, особливе значення лапароскопії в діагностично-лікувальному алгоритмі. В статті представлено огляд літератури з аналізом основних причин травми черевної порожнини, її поширення, класифікації, можливостей інструментальної діагностики, використання прогностичних шкал, ролі лапароскопії та традиційної хірургії у даної категорії хворих, значення стратегії “demage control” у світлі сучасних концепцій надання допомоги постраждалими з тяжкою абдомінальною травмою.

У статті наведені два приклади рідкісних форм менінгококової інфекції — кардиту, поліартриту, пневмонії, що діагностовані у дітей на фоні генералізованих форм. Звертає на себе увагу і те, що виникнення кардиту і поліартриту та кардиту і пневмонії спостерігалось на фоні менінгококової інфекції середньотяжкого перебігу в дітей, у яких відсутні хронічні захворювання, вогнища хронічної інфекції. Серед імовірних провокуючих факторів такого перебігу можна виділити період статевого дозрівання та варіант поєднаної інфекції (попередня — вітряна віспа). Своєчасна діагностика рідкісних форм стала запорукою успішного лікування.

Збільшення частоти запальних захворювань статевих органів у жінок молодого віку призводить до порушень репродуктивної функції (порушення менструального циклу, безпліддя) і значного зростання ускладнень перебігу вагітності, пологів і післяпологового періоду для матері та її дитини. Автор розглядає можливості використання результатів біофізичного профілю плода (БПП) для своєчасного призначення профілактичних та лікувальних заходів пацієнткам із сальпінгоофоритом в анамнезі. Отримані результати свідчать про високу інформативність даного методу і необхідність його широкого використання під час планового обстеження вагітних із сальпінгоофоритом в анамнезі. Своєчасна діагностика відхилень у стані плода методом визначення БПП дозволяє покращити перинатальні наслідки.

Актуальність. Пандемія коронавірусної хвороби залишається в центрі уваги вітчизняної і світової системи охорони здоров’я. Патогенні властивості вірусу SARS-CoV-2 обумовлюють ураження як нервової системи, так й інших органів і систем людини. Мета: привернути увагу лікарів до діагностики скелетно-м’язових уражень, зокрема рабдоміолізу, для запобігання можливим ускладненням при коронавірусній хворобі (COVID-19). Матеріали та методи. Нами обстежена й спостерігається група дітей зі скелетно-м’язовими ураженнями на тлі перебігу коронавірусної хвороби (COVID-19) протягом 2020–2021 років. Клінічний випадок власних спостережень такого хворого наведено в статті. Результати та висновки. В пацієнта, хлопчика 15 років, після перенесеної гострої фази коронавірусної хвороби через 33 дні з’явилися загальна слабкість, сильний біль в ділянці правого стегна і кульшового суглобу, лихоманка. Проведена диференціальна діагностика скелетно-м’язових уражень і остеомієліту. Дифузні хвороби сполучної тканини, захворювання, що відносяться до онкогематологічних, а також гепатити були виключені на підставі клінічних даних і проведених обстежень. Ідентифіковані на підставі клінічного обстеження та результатів МРТ запальні зміни клубового, затульного та грушоподібного м’язів з формуванням абсцесу, разом із високим рівнем трансаміназ крові свідчили про розвиток рабдоміолізу. Виявлений позитивний IgG до вірусу SARS-CoV-2 підтверджував зв’язок даного патологічного стану з перенесеною раніше гострою фазою COVID-19. Ознаки коагулопатії, анемія в гемограмі одночасно з клінічними симптомами рабдоміолізу, дозволили підтвердити системність ураження в перебігу коронавірусної хвороби в дитини. Своєчасна оцінка клінічної симптоматики (загальної слабкості, болю в м’язах) і рівня КФК, трансаміназ, електролітів, креатиніну, сечовини крові допоможе здійснити ранню діагностику рабдоміолізу, призначити адекватну терапію і запобігти розвитку тяжких ускладнень.

Дифузне запалення зовнішнього слухового проходу – дифузний зовнішній отит (ДЗО) досить поширене захворювання вуха. З ним стикаються як лікарі-отоларингологи, так і лікарі загального профілю. Етіологічні чинники можуть бути різноманітними: аеробна, анаеробна флора, гриби. Іноді ДЗО бувають на тлі атопічного дерматиту (АД) у дітей. АД пов’язаний з підвищеною бактеріальною колонізацією та інфекцією шкіри. Захворювання має двобічну локалізацію, рецидивний перебіг та залежить від загострення атопічного дерматиту. Бактеріальні посіви виділень виявляють постійну зміну флори, залежно від проведеного лікування. Ми обстежили і пролікували 2 хворих на поєднану патологію. В обох випадках проведено лікування місцевими комбінованими препаратами. Отже, своєчасна діагностика цього різновиду дифузного зовнішнього отиту на тлі атопічного дерматиту дозволяє провести адекватну терапію.

Синдром Прадера – Віллі – комплексне мультисистемне генетичне захворювання, яке має аутосомно-рецесивний тип успадкування. В основі розвитку даної патології лежить зміна 15-ї хромосоми (15q11-q13): делеція батьківської копії імпринтованої ділянки проксимального відділу довгого плеча 15-ї хромосоми, рідше – уніпарентна материнська дисомія 15-ї хромосоми або інактивація генетичного матеріалу батьківської 15-ї хромосоми. Синдром має багато специфічних клінічних ознак: інфантильна м’язова гіпотонія, затримка фізичного розвитку та розумова відсталість, гіпогонадотропний гіпогонадизм, поведінкові розлади, характерний вираз обличчя, низький зріст та акромікрія. Патогномонічними ознаками є гіперфагія та прогресивний розвиток ожиріння. Рання діагностика захворювання вже на першому році життя дає можливість провести своєчасну корекцію метаболічних і гормональних розладів та покращити прогноз для кожного окремого пацієнта. На сьогодні розроблено схему діагностичних критеріїв (головні, мінімальні та додаткові). Для уточнення діагнозу з успіхом проводять генетичне тестування, яке включає в себе хромосомний аналіз (молекулярно-цитогенетичне дослідження, каріотипування). Актуальними при даному синдромі є виключення всіх несприятливих факторів у допологовий період розвитку дитини, пренатальна діагностика, проведення медико-генетичного консультування з метою попередження народження дитини зі спадковим захворюванням. Оскільки синдром Прадера – Віллі може виникнути в абсолютно здорових батьків, для своєчасної діагностики необхідно звертати увагу на пренатальну діагностику. Для пренатальної діагностики даного синдрому використовують метод флуоресцентної гібридизації in situ (FISH) під час проведення біопсії ворсин хоріона або амніоцентезу. Ризик народження дитини із синдромом Прадера – Віллі у сім’ї, де вже є один хворий нащадок, залежить від механізму виникнення генетичної хвороби. На жаль, це захворювання не завжди діагностують вчасно, незважаючи на різноманітність діагностичних критеріїв. Недостатньо вивченим залишається питання підтримувальної гормонотерапії соматотропним гормоном, що може запобігти ряду ускладнень, характерних для синдрому, та покращити якість життя дітей із синдромом Прадера – Віллі в майбутньому. Своєчасне встановлення діагнозу синдрому Прадера – Віллі має значний вплив на здоров’я та якість життя осіб із даною патологією.

Мета дослідження – вивчення перебігу вагітності, ускладнень, які виникають у вагітних жінок та внутрішньоутробного плода після перенесеного COVID-19, його впливу на виношування вагітності, родорозрішення та стан новонародженого. Матеріали та методи. У статті висвітлено особливості перебігу вагітності та пологів у 142 вагітних, які перенесли СОВІД-19 при вагітності. Результати дослідження та їх обговорення. Доведено негативний вплив перенесеного СОВІД-19 на перебіг вагітності, яких був ускладнений фетоплацентарною дисфункцією. З метою корекції виявлених порушень розроблено комплексну терапію, яка сприяла покращенню матково-плацентарного кровообігу. Висновки. Перенесений COVID-19 у легкій формі у вагітних жінок спричиняє ускладнення перебігу вагітності через патологічний кровотік у судинах малого таза та матки. Своєчасна діагностика порушень внутрішньоутробного стану плода та призначення антиагрегантної терапії позитивно впливають на перебіг вагітності та пологів.

Було проаналізовано 72 історії хвороби осіб чоловічої статі у віці від 8 до 17 років, які зверталися в одну з приватних стоматологічних клінік м. Баку з різними аномаліями зубощелепної області, а також 95 істо-рій хвороби дітей і підлітків чоловічої статі у віці від 9 до 17 років в одній з державних стоматологічних клінік м. Баку. Було встановлено, що в приватній стоматологічній клініці відсоток звернень пацієнтів із зубощелепними аномаліями у віці 8-9 років стано-вив 8,3 %, 10-11 років – 11,1 %, 12-13 років – 31,9 %, 14-15 років – 37,5 %, а 16-17 років – 11,1 % від загаль-ного числа вибірки.Найбільш часто зустрічаються зубощелепні аномалії серед групи пацієнтів приватної стоматологічної клініки були аномалії прикусу. Мезіальний тип прикусу був поширений серед 47,2% пацієнтів, особливо часто зустрічався у віці 13,14 і 15 років – 62,5%, 80,0 % і 41,7 % пацієнтів відповідно. Дистальний прикус був поширений серед 38,9 % всієї вибірки пацієнтів, най-більш часто зустрічався у віці 12 років – 53, 3 %, 16 років – 100 % і 17 років – 60 % пацієнтів. Такі зубо-щелепні аномалії, як перехресний і глибокий прикус займали 11,1 % і 2,7 % від усієї вибірки пацієнтів від-повідно.Висновки. Отримані результати свідчать про такий важливий аспект здоров'я як своєчасна діагностика і лікування аномалій зубощелепної області осіб допри-зовного віку, які дозволяють значно збільшити число призовників, придатних до проходження військової служби. Проведене дослідження показало, що рання діагностика захворювань і використання сучасних способів їх лікування показує найбільшу ефективність роботи стоматологічної служби.

Мета роботи: оцінити власний досвід діагностики та лікування компартмент-синдрому (КС) кінцівок та черевної порожнини. Матеріали і методи. Проведений аналіз клінічного перебігу, діагностики та лікування КС у 5 пацієнтів. Результати досліджень та їх обговорення. КС верхньої кінцівки спостерігали у 2 хворих, нижньої – в одного. У всіх пацієнтів ознаки КС виникли через 3 тижні після первинного ураження. В одному спостереженні після укусу собаки спостерігали значне підвищення активності трансаміназ. Виконання декомпресії фасціальних футлярів та проведення антиклостридіальної антибактеріальної терапії впродовж 23 діб дозволило досягти повного одужання пацієнта. В другому спостереженні травма плеча на тлі приймання варфарину супроводжувалась наростанням підфасціальної гематоми. Застосування іншого препарату антикоагулянтної дії та здійснення фасціотомії сприяло одужанню. В обох пацієнтів за даним ультразвукового дослідження виявлено втрату структурності та набряк м’язів. Патогномонічність цих ознак слід перевірити в подальших дослідженнях. У третього пацієнта з КС, тотальною підшкірною та міжм’язовою флегмоною гомілки та стегна на тлі лімфостазу виконано ампутацію кінцівки на рівні верхньої третини стегна. Інтраабдомінальну гіпертензію (ІАГ) на рівні 20 мм рт. ст. і вище в перші 3 доби після внутрішньочеревного операційного втручання спостерігали у 12 пацієнтів. Завдяки інтенсивній терапії у 9 пацієнтів нормалізувались гемодинаміка, дихання та показники метаболізму та внутрішньочеревний тиск. У 3 пацієнтів хірургічні ускладнення зумовили виконання релапаротомії. Абдомінальний компартмент-синдром (АКС) спостерігали у 2 хворих. Стан одного хворого був помилково оцінений як неадекватне поповнення водно-електролітного балансу. Продовжено інтенсивну терапію з позитивним балансом 3200 мл. В подальшому виникли ниркова недостатність та рецидивуючий сепсис, лікування яких впродовж 27 діб виявилось неефективним. Ще у одного хворого своєчасна діагностика АКС і проведення адекватної терапії супроводжувались швидким одужанням. Компартмент-синдром кінцівок та черевної порожнини є небезпечним для життя ускладненням, яке має особливі прояви і потребує спеціального лікування.

Мета. Визначити взаємозв’язок між рівнем повсякденної рухової активності, адаптаційними резервами системи кровообігу та частотою захворюваності студентської молоді для формування мотивації підвищення рівня фізичної підготовленості, запобігання розвитку патологічних процесів в організмі та покращення якості життя студентів. Методи: аналіз наукової та науково-методичної літератури, спостереження, бесіда, анкетування, тестування. Результати. Переважна кількість студентів займаються фізичною культурою менше ніж три години на тиждень або не займаються взагалі, що позначається на частоті їх захворюваності на ГРВІ протягом року, а також супроводжується хронічними змінами в роботі серцево-судинної, дихальної і травної систем. Функціональна рухливість системи кровообігу у фізично активної молоді значно досконаліша: дозоване фізичне навантаження у них забезпечується меншою активізацією хронотропного і більшою – інотропного резерву серця. Висновки. Своєчасна об’єктивізація функціональних змін в організмі молоді дозволяє вирішити проблеми профілактичних заходів, а діагностика функціональних резервів системи кровообігу може бути здійснена простими і доступними для масових обстежень функціональними пробами; проблема адаптаційних резервів системи кровообігу молоді залежно від повсякденної рухової активності потребує подальшого вивчення для мотивації до більш активного способу життя сучасної молоді.

Резюме. Актуальність проблеми депресій зумовлена не тільки поширеністю і дезадаптуючим впливом патології, а й тим, що своєчасна діагностика цих розладів у багатьох випадках стає вирішальною умовою успішної медичної допомоги. Тому дослідження, спрямовані на вивчення анамнестичних даних щодо особливостей початку депресії і тривалості хвороби до моменту звернення до лікаря у хворих із когнітивними порушеннями при різних типах депресивних розладів, є актуальними та дозволяють покращити критерії діагностики, що сприятиме підвищенню ефективності лікування. Мета дослідження – визначити анамнестичні клініко-психопатологічні особливості депресивних проявів у пацієнтів із когнітивними порушеннями при депресивних розладах. Матеріали і методи. Було обстежено 362 пацієнти із когнітивними порушеннями при депресивних розладах: 123 осіб із рекурентними депресивними розладами (РДР), 141 пацієнт із біполярними афективними розладами (БАР) та 98 осіб з пролонгованою депресивною реакцією (ПДР). Використовували комплекс методів дослідження: клініко-психопатологічний, клініко-анамнестичний та статистичний. Результати. Були встановлені специфічні особливості перебігу депресивного розладу в пацієнтів із когнітивними порушеннями при різних типах депресивних розладів: при РДР відзначалось переважання підгострого та затяжного початку депресії; тривалість депресивного епізоду від 3-х до 6-ти місяців; переважання 3–5 та 1–2 епізодів в анамнезі; тривалість ремісії від 12-ти до 24-х місяців. При БАР відзначалось переважання гострого та підгострого початку депресії; тривалість депресивного епізоду від 6-ти місяців до 1 року; переважання 3–5 та більше 5-ти епізодів в анамнезі; тривалість ремісії від 6-ти до 12-ти місяців; при ПДР відзначалось переважання затяжного та підгострого початку депресії; тривалість депресивного епізоду «до року», «до 1,5 року» та «до 2-х років»; переважання 1–2 епізодів в анамнезі; тривалість ремісії більше 24-х місяців. Висновки. У результаті дослідження були визначені особливості перебігу депресивного розладу в пацієнтів із когнітивними порушеннями при різних типах депресивних розладів, які можуть виступати в якості діагностичних критеріїв при проведенні диференційної діагностики та бути мішенями фармакотерапії та соціальної реабілітації.

ERB–DUCHENNE PALSY (case study)Senatorova A.V., Khodun I.I.The frequency of damage to the brachial plexus is 0.5-2 per 1000 live births. Most of them (about 90 % cases) are Erb-Duchesnne palsy. Birth trauma of the brachial plexus occurs mainly in in full-term newborns. Correct diagnosis of Erb-Duchesnne palsy allows to avoid long-term complications as late treatment leads to disability. The article presents a clinical observation of Erb-Duchesnne palsy in a newborn patient, who was diagnosed on the first day of life. Conservative therapy was an effective strategy of baby’s recovery.Key words: Erb-Duchenne palsy, birth injury, brachial plexus, newborn. ПАРАЛІЧ ДЮШЕНА-ЕРБА (клінічний випадок)Сенаторова А.В., Ходун І.І.Частота пошкодження плечового сплетення становить 0,5-2 на 1000 живонароджених; серед них 90% випадків - це параліч Дюшена-Ерба. Причиною його можуть бути травми плечового сплетення у доношених новонароджених під час пологів. Своєчасна діагностика паралічу Дюшена-Ерба дозволяє уникнути відстрочених ускладнень. Несвоєчасне розпочате лікування призводить до інвалідизації. У статті наведено клінічне спостереження паралічу Дюшена - Ерба у новонародженого діагностували в першу добу. Своєчасна розпочата консервативна терапія призвела до одужання дитини.Ключові слова: параліч Ерб-Дюшенна, родова травма, плечове сплетіння, новонароджений. ПАРАЛИЧ ДЮШЕНА-ЭРБА (клинический случай)Сенаторова А.В., Ходун И.И.Частота повреждения плечевого сплетения составляет 0,5-2 на 1000 живорожденных; среди них 90% случаев – это паралич Дюшена-Эрба. Причиной его могут быть травмы плечевого сплетения у доношенных новорожденных во время родов. Своевременная диагностика паралича Дюшена-Эрба позволяет избежать отсроченных осложнений. Несвоевременно начатое лечение приводит к инвалидизации. В статье приведено клиническое наблюдение паралича Дюшена - Эрба у новорожденного, диагностированного в первые сутки. Своевременно начатая консервативная терапия способствовала выздоровлению ребенка.Ключевые слова: паралич Эрб-Дюшенна, родовая травма, плечевое сплетение, новорожденный.

Статтю присвячено проблемі діагностики та лікування неспецифічного виразкового коліту у дітей. Зроблено літературний огляд сучасного уявлення про етіологію, патогенез, класифікацію, перебіг, клініку, спостереження та лікування неспецифічного виразкового коліту, заснованого на міжнародних рекомендаціях. Наведено критерії оцінки ступеня тяжкості захворювання за клінічним педіатричним індексом активності – PUCAI (Pediatric Ulcerative Colitis Activity Index). Наведено власне клінічне спостереження протягом 2015-2021 років за 9-ма хворими дітьми на неспецифічний виразковий коліт. У дослідженні переважали малюкові (до 2-х років) варіанти та з дуже раннім початком (до 6 років). В усіх дітей (крім 1-го) був ранній, до шестирічного віку, дебют захворювання. У всіх дітей діагноз неспецифічного виразкового коліту підтверджен при проведенні колоноскопії і біопсії слизової оболонки товстого кишечника. За протяжністю процесу при проведені колоноскопії виявлено: дистальний коліт, проктит у 3-х дітей, проктосигмоїдіт - у 1 дитини; лівобічній коліт - у 5-х дітей; тотальний коліт - у 1 дитини. Всі діти з дистальним колітом мали легкий перебіг хвороби (4 хворих), у 2 дітей була середньотяжка та у 3 хворих тяжка форма неспецифічного виразкового коліту. Визначення тяжкості клінічного перебігу, активності, ефективності терапії проводили згідно педіатрічного індекса активності неспецифічного виразкового коліту (PUCAI). Всі пацієнти в якості базисної терапії отримували препарати 5-аміно-саліцилової кислоти при средньотяжкому і лѐгком перебігу захворювання. У пацієнтів з тяжким перебігом хвороби для індукції ремісії застосовували кортикостероїди. При відсутності належної відповіді на терапію кортикостероїдами призначались цитостатики (імуран) та біологічна терапія (ремікейд). Своєчасна діагностика, точна верифікація діагнозу, визначення локалізації, поширеності та активності запального процесу є важливим кроком у виборі індивідуальної оптимальної схеми лікування хворих на неспецифічний виразковий коліт у дітей.

Вступ. Мікроскопічний поліангіїт (МПА) зустрічається рідко (приблизно 13-19 випадків на мільйон населення). МПА – захворювання неясного ґенезу, асоційоване з виробленням антитіл до цитоплазми нейтрофілів і характеризується поєднаним запальним ураженням декількох органів, найчастіше легень і нирок, в основі якого лежить васкуліт дрібних судин без формування гранульом.Мета. Описати клінічні прояви мікроскопічного поліангіїту з ураженням легень (пневмоніт) і нирок (гломерулонефрит), проаналізувати динаміку лабораторно-інструментальних показників у пацієнта зі швидким прогресуванням ниркової недостатності.Матеріали і методи. Огляд сучасних та зарубіжних джерел, аналіз та обговорення конкретного клінічного випадку; методики – опис, аналіз, реферування.Результати та їх обговорення. Враховуючи рецидивуючі поліморфні висипання на передній поверхні стегон, грудної клітки у вигляді “декольте”, розгинальних поверхнях верхніх кінцівок, що супроводжувались (дані амбулаторної карти) збільшенням ШОЕ, СРБ, ЦІК, лімфоцитопенією; позитивний ефект від лікування (у дерматологів) глюкокортикоїдами; суглобовий синдром (олігоартралгії з включенням крупних суглобів, дрібних суглобів кистей); лихоманку; лімфоаденопатію (збільшення підщелепних, шийних лімфатичних вузлів); ураження нирок (наростання рівнів сечовини, креатиніну, гематурія, протеїнурія, циліндрурія); ураження легень (пневмоніт, легенева недостатність), необхідно проведення диференційної діагностики між СЧВ, захворюванням крові та системними васкулітами (синдром Гудпасчера). Наявність атрофічного риніту, виражені запальні зміни в аналізах крові, позитивну відповідь на лікування глюкокортикоїдами, підвищені рівні P-ANCA дозволили діагностувати Мікроскопічний поліангіїт, підгострий перебіг, ІІІ ст. активності, з ураженням нирок (швидко прогресуючий гломерулонефрит, сечовий синдром, гематуричний компонент, артеріальна гіпертензія І ст.; гостра ниркова недостатність від 27.03.07р., стадія відновлення діурезу); легенів (пульмоніт, ЛН ІІ-ІІІ ст.); верхніх дихальних шляхів (атрофічний риніт); суглобів (артралгії, ФНС 0 ст.); шкіри (хронічна рецидивуюча кропив`янка); серозних оболонок (плеврит, перикардит); P-ANCA позитивний.Висновки. МПА – мультидисциплінарна проблема. Своєчасна діагностика МПА та адекватне лікування у пацієнтів з ураженням нирок може сповільнити прогресування ниркової недостатності.

У статті проведений літературний аналіз сучасного стану проблеми ранньої діагностики тонзилофарингітів у дитячому віці, а саме своєчасної етіологічної діагностики захворювання. Висвітлені питання етіології, епідеміології, клініки, диференціальної діагностики, параклінічної діагностики, напрямки лікування тонзилофарингітів у дітей. Основна увага була приділена літературному огляду проблем і сучасним можливостям швидкої етіологічної діагностики тонзиліту в дітей, а також принципам раціональної антибактеріальної терапії та методам профілактики захворювання з позицій доказової медицини. У роботі наголошується на тому, що особливе значення має рання діагностика стрептококової етіології тонзилофарингіту, яка дозволяє на самому початку захворювання призначити обґрунтовану антибактеріальну терапію. Це призведе до скорочення тривалості хвороби, істотного зниження ризику ранніх ускладнень і значного скорочення періоду заразності пацієнта, що, у свою чергу, знижує ймовірність поширення стрептококової інфекції. Золотим стандартом виявлення β-гемолітичного стрептокока з метою призначення антибактеріальної терапії є стрептотест. Використання експрес-тестових систем у клініці дитячих інфекційних хвороб повинно покращити ранню етіологічну діагностику тонзилофарингітів у дітей і тим самим сприяти своєчасному адекватному призначенню лікування, що в кінцевому результаті має значно знизити ризик розвитку ускладнень та сприяти позитивному економічному ефекту.

У перекладі з грецької мови діагностика (diagnōstikos) означає здатність до розпізнання [1, 223]. «Педагогічна діагностика нараховує стільки ж років, як і уся педагогічна діяльність» [2, 6], але поняття «педагогічна діагностика» є відносно новим у світовій науці. Як відмічає К. Інгенкамп, він запропонував це поняття «... за аналогією з медичною і психологічною діагностикою у 1968 р. ...» [2, 6].Аналіз літератури [2–11] та ін. свідчить, що педагоги одностайні у визнанні необхідності діагностики особистісних якостей тих, хто навчається, і систематичного докладного аналізу їх навчальних досягнень з метою оптимізації навчального процесу. З цього приводу Ю. Бабанський підкреслює, що «... сама структура процесу навчання передбачає функціонування компонента зворотного зв’язку, без якого неможливо забезпечити регулювання і коригування цього процесу, проектування і конкретизацію нових цілей навчання» [12, 36].Педагогічна діагностика є багатоплановим напрямом педагогічної науки, який швидко розвивається. Тому не дивно, що існує багато підходів до визначення змісту цього поняття. Розпочнемо аналіз з авторського визначення педагогічної діагностики, яке запропоновано К. Інгенкампом:«Педагогічна діагностика призвана, по-перше, оптимізувати процес індивідуального навчання, по-друге, в інтересах суспільства забезпечити правильне визначення результатів навчання и, по-третє, керуючись критеріями, що заздалегідь розроблені, звести до мінімуму помилки під час переводу тих, хто навчається, з однієї навчальної групи до іншої, під час направлення їх на різноманітні курси і вибору спеціалізації навчання. Для досягнення цих цілей у ході діагностичних процедур, з одного боку, встановлюються передумови, що мають окремі індивіди і представники навчальної групи у цілому, а з іншої, визначаються умови, які необхідні для організації планомірного процесу навчання і пізнання. За допомогою педагогічної діагностики аналізується навчальний процес і визначаються результати навчання. При цьому під діагностичною діяльністю розуміється процес, у ході якого (з використанням діагностичного інструментарію або без нього), додержуючись необхідних наукових критеріїв якості, вчитель спостерігає за тими, хто навчається, та здійснює анкетування, обробляє дані спостережень і опитувань та повідомляє про отримані результати з метою описати поведінку, пояснити мотиви або передбачити поведінку в майбутньому» [2, 8].К. Інгенкамп підкреслює, що існує протиріччя між педагогічними і суспільними задачами педагогічної діагностики. У залежності від того, яка саме задача вирішується, відрізнятимуся функції і принципи діагностики. Деякі методи діагностики можуть ефективно застосовуватися тільки для вирішення однієї з цих задач. Тому для прозорості подання матеріалу будемо застосовувати поняття педагогічна експертиза, для підкреслення, що розуміється саме педагогічна діагностика в інтересах суспільства, на відміну від педагогічної діагностики, яка застосовується для оптимізації процесу навчання, тобто в інтересах того, хто навчається.Проведений аналіз науково-педагогічної літератури [2; 3; 12; 7; 4; 5; 8; 10; 11] та ін. свідчить, що серед дослідників немає суперечностей щодо таких ознак педагогічної діагностики:реалізує зворотний зв’язок в системі управління навчальним процесом;здійснюється з метою покращення процесу навчання (індивідуального або освіти у цілому) через вплив на умови і методи навчання;здійснюється невідривно від процесу навчання і є складовою цього процесу;передбачає здійснення педагогічного діагнозу, тобто детальний аналіз стану і динаміки розвитку студента, виявлення обставин недоліків, що дозволяє класифікувати студента за певним комплексом параметрів;передбачає аналіз передумов навчання, що мають окремі студенти або група у цілому;передбачає аналіз умов навчання, тобто перебігу навчального процесу і впливових факторів;забезпечує прогнозування перебігу навчального процесу.Деякі дослідники також включають до ознак діагностики здійснення оцінювання ([10; 5; 7] та ін.) і заохочення [5; 2] тих, хто навчається. На наш погляд, реалізація функції заохочення шляхом позитивної або негативної оцінки не є ознакою діагностики і більш притаманна контролю. Якщо припустити, що заохочення є необхідною функцією діагностики, арсенал методів діагностування суттєво звузиться. Чи будуть студенти відверто відповідати на запитання анкети, якщо вони знають, що за результатами дослідження їх похвалять або оцінять негативно? Чи скористається студент у вільний від аудиторних занять час автоматизованою системою тестування з метою закріпити власні знання і спрямувати навчальні зусилля, якщо виставлена системою оцінка може вплинути на підсумкову. Діагностика передбачає докладний аналіз не тільки навчальних досягнень, але і здібностей до певних дій, тобто властивостей особистості. По-перше, це висуває підвищені вимоги до докладності інформації про студента, тому не можна нехтувати високоінформативними методами діагностики, в тому числі такими, що не захищені від умисного спотворення результатів студентами. Потрібна довіра студентів до діагностичних заходів, їх впевненість, що результати не викликатиме негативних емоцій або інших наслідків. По-друге, докладна діагностика особистості є дуже делікатною сферою діяльності, спроби емоційно-ціннісного оцінювання здібностей можуть викликати неадекватну реакцію з боку студента, оскільки здібності у студентському віці здебільшого сформовані і їх розвиток дуже ускладнений. Психологи, наприклад, ніколи не оцінюють властивості випробуваних як добрі або погані: мова завжди йде про те як вибрати сферу діяльності, щоб оптимально реалізувати власну особистість.Щодо оцінювання, то воно має дві складові. По-перше, оцінка –«вимірювання знань, умінь, навичок, погляд на їх рівень» [3, 362], і у такому розумінні оцінювання, безумовно, є функцією педагогічної діагностики. З іншого боку оцінка передбачає вплив на особистість «... вона може виявитися у похвалі словом, жесті, міміці вчителя, короткому судженні, догані, оціночному вислові» [3, 362]. Така емоційно-ціннісна оцінка, на наш погляд, не відповідає завданням педагогічної діагностики, як було показано вище. І. Підласий застосовує термін «оцінювання» у зв’язку з метою педагогічної діагностики: «Метою дидактичного діагностування є своєчасне виявлення, оцінювання і аналіз перебігу навчального процесу у зв’язку з його продуктивністю» [7, 544]. Але це не оцінювання учня як особистості. Мова йде про аналіз навчального процесу з точки зору його продуктивності. І. Підласий також розглядає оцінку як «... спосіб раціонального визначення особистого рейтингу ...» [7, 546], – такий підхід насамперед передбачає не оцінку, а самооцінку за результатами вимірювання окремих властивостей особистості та її навчальних досягнень. Щоб уникнути багатозначності поняття «оцінювання», пропонуємо для педагогічної діагностики застосовувати терміни «вимірювання» і «аналіз».Сказане не заперечує високого значення оцінювання і заохочення для управління навчальною діяльністю студента.Якісне визначення поняття педагогічної діагностики не можливе без встановлення зв’язків між ним і традиційним поняттям педагогічного контролю. Традиційно педагогічна діагностика розвивалася як складова педагогічного контролю. Це знайшло відображення у науковій і навчальної педагогічної літературі ([3; 13; 4] тощо), і закріплено у «Критеріях оцінювання навчальних досягнень» [14] через виділення діагностико-керуючої функції педагогічного контролю «... що допомагає виявити причини труднощів, які виникають в учня у навчанні, прогалини у знаннях і вміннях, і визначити конкретні шляхи усунення недоліків» [3, 363]. Таким чином, сутність діагностико-керуючої функції педагогічного контролю відповідає сутності педагогічної діагностики.В. Бондар розглядає педагогічну діагностику як новий рівень педагогічного контролю: «контроль з боку вчителів за результатами діяльності учнів трактується як педагогічна діагностика і виходить за межі перевірки й оцінювання знань, вмінь та навичок. За педагогічної діагностики, яка здебільшого застосовується до виховання, враховуються індивідуальні особливості учнів: їхні інтереси, потреби й мотиви; захоплення, нахили, здатності та здібності; особливості перебігу психічних процесів – мови й мислення; уваги, уяви і фантазії; пам’яті, емоцій, волі тощо» [8, 183].І. Підласий [7], Н. Морзе [10] і Л. Крившенко [15] розглядають педагогічний контроль як складову педагогічної діагностики.Г. Атанов виділяє два підходу до проведення контролю: на основі «... інтегральної оцінки того, що знає або вміє той, хто навчається ...» [16, 154] або на основі педагогічної діагностики, яка «... проводиться з метою управління навчальним процесом, його корекції ...» і передбачає визначення того, «що саме не знає / не вміє той, хто навчається ...» [16, 155]. Таким чином бачимо, що є спільні методи, що застосовуються і для контролю, і для діагностики. Однак, є методи контролю, що визначають інтегральну оцінку результату навчальної діяльності студента, такі методи не дають достатньої інформації з точки зору діагностики. З іншого боку, частина методів діагностики, таких як, наприклад, анкетування не можуть застосовуватися для здійснення контролю, оскільки студент може умисно спотворити результати з метою отримання позитивної оцінки.На нашу думку педагогічний контроль і педагогічна діагностика відрізняються за метою і спрямованістю результатів, тому це різні, хоча і дуже близькі поняття. Мета педагогічного контролю – корекція особистості студента, його дій, ставлення до навчання, крім цього, контроль виконує і діагностичну функцію. Мета діагностики – інформаційне забезпечення системи управління навчальним процесом, вибір оптимального методу навчання у конкретний момент навчального процесу.Педагогічна діагностика і педагогічний контроль здійснюються невідривно від навчального процесу і є компонентами навчального процесу, методи контролю і діагностики виконують навчальну функцію і можуть розглядатися як своєрідні методи навчання [7, 545]. У практиці навчання діагностика і контроль здебільшого здійснюються спільно: з одного боку, діагностика є однією з функцій педагогічного контролю, з іншого боку, педагогічний контроль часто застосовує методи діагностики. Але різна спрямованість педагогічного контролю і педагогічної діагностики змушує розглядати їх окремо як різні підсистеми педагогічної системи. З урахуванням поглядів на педагогічну систему як багатовимірну «... з такими основними векторами: організаційним, управлінським, діалогічним ...» [17] можна сказати, що педагогічний контроль відноситься до організаційного вектору, а педагогічна діагностика до управлінського. У таблиці 1.1 наведено фактори що зумовлюють диференціацію понять педагогічна діагностика і педагогічний контроль.Таблиця 1.1. педагогічний контрольпедагогічна діагностикаі контроль, і діагностика є компонентами педагогічної системидіагностика є однією з функцій контролюпедагогічний контроль застосовує деякі методи діагностикиконтролювати можна тільки те, що свідомо формується (навчальні досягнення, поведінку тощо)педагогічній діагностиці підлягають не тільки навчальні досягнення студента, але і його початкова підготовка, мотиви, деякі психофізіологічні властивості, що впливають на ефективність навчання, тощоконтроль передбачає прямий вплив на студента: заохочення або покараннядіагностика передбачає непрямий вплив на студента через рекомендації щодо вибору методу навчанняконтроль може здійснюватися як на основі діагностики шляхом узагальнення результатів, так і за допомогою інтегральних методів, що перевіряють сформованість професійної компетентності через виконання комплексних практичних завданьдіагностика завжди передбачає детальний аналіз за елементами, що складають очікуваний результат навчання діагностика передбачає виявлення причин труднощівконтроль включає в себе інтегральну оцінку навчальної діяльності студента та його досягненьдіагностика передбачає обробку даних: інтерпретацію, класифікацію, формування рекомендацій щодо корекції навчання, прогнозуванняконтроль передбачає емоційно-ціннісну оцінку особистостірезультати діагностики емоційно-нейтральніконтроль передбачає оперативну реакцію на виявлені порушення або успіхиінтерпретація результатів діагностики здійснюється після накопичення необхідного об’єму данихмета контролю – корекція особистості студента, його дій, ставлення до навчання мета діагностики – інформаційне забезпечення системи управління навчальним процесом щодо вибору змісту і методів навчанняТаким чином педагогічна діагностика і педагогічний контроль є окремими підсистемами навчального процесу, але деякі їх функції співпадають за змістом, хоча і реалізуються у різному ступені.

У статті висвітленні актуальні питання своєчасної діагностики гострих тонзилофарингітів у дітей. Особливу увагу приділено своєчасній діагностиці гострих тонзилофарингітів стрептококової етіології. Як додаткові параклінічні критерії підтвердження стрептококової природи гострих тонзилофарингітів обрані показники клітинної ланки імунітету (вміст у периферичній крові CD3, CD4, CD8, CD22). Достатні показники чутливості (80 %) та специфічності (81,3 %) дозволяють використовувати комплексні клінічно-імунологічні показники (вміст CD8-лімфоцитів > 10 %, CD3-лімфоцитів > 30 %, CD22-лімфоцитів < 18 % у периферичній крові) із сумарною оцінкою клінічного стану за шкалою Мак-Айзека ≥ 4 бали для підтвер-дження стрептококової природи гострих тонзилофарингітів у дітей.

У статті розглянуті переваги та недоліки існуючих методів діагностики гонартрозу. Обґрунтовано можливості використання методу ультразвукової діагностики, що дозволяє виявити у хворих уже первинні зміни в тканинах колінного суглоба остеоартрозного характеру. Наведені клінічні спостереження доводять можливість використання даного методу при діагностиці гонартрозу саме на ранніх стадіях, що дозволяє своєчасно проводити лікування даного захворювання й покращити результати терапії.

У статті досліджено ключові показники фінансової стійкості підприємств сфери гостинності на основі організаційно-економічного аналізу функціонування USG Holding та одного з наймасштабніших та конкурентоздатніших складників компанії «ТОВ «Сушия». Із відкритих даних проаналізовано основні показники фінансової стійкості, зокрема динаміку чистого доходу від реалізації продукції (у гривневому та доларовому еквівалентах), динаміку чистого прибутку (збитку), динаміку показників основних засобів та нематеріальних активів та динаміку поточних зобов’язань за 2012–2018 рр. На основі проведеного дослідження визначено, що ефективність фінансової та бізнес-діяльності підприємств сфери гостинності в умовах трансформації і глобалізації економіки країни, динамічності та мінливості економічного середовища у світі та в Україні зокрема визначається передусім його фінансовим станом. Обґрунтовано, що стратегічним чинником фінансової безпеки, інвестиційної привабливості, конкурентоспроможності та кредитоспроможності є фінансова стійкість підприємств, особливо в період економічних глобалізаційних змін, коли фінансова стійкість стає обов’язковим критерієм ефективного розвитку невиробничого сектору економіки України (сфери послуг). Визначено, що результати проведеного дослідження дають змог стверджувати, що обов’язковими умовами поліпшення фінансового стану підприємств сфери гостинності у ринкових умовах господарювання є постійний аналіз і своєчасна ґрунтовна діагностика змін, що відбуваються у зовнішньому та внутрішньому середовищі підприємства, а також вчасне й максимально ефективне реагування на зміни ключових визначальних показників фінансової стійкості. Визначено перспективу подальших досліджень, зокрема проведення ґрунтовного аналізу фінансової стійкості на конкретному підприємстві сфери гостинності з визначенням його поточної фінансової стійкості за допомогою методу комплексного розрахунку рейтингової оцінки фінансового стану підприємств сфери гостинності, з метою розроблення унікального механізму забезпечення фінансової стійкості, що базуватиметься на особливостях конкретного закладу – концептуальних основах, які включають мету, завдання та функції управління, організаційну структуру, систему забезпечення механізму, критерії оцінювання рівня фінансової стійкості, унікальну систему брендингу та систему комплаєнс-контролю.

Гіпертонічна хвороба – це захворювання серцево-судинної системи, яке проявляється систематичним підвищенням артеріального тиску. Своєчасне виявлення артеріальної гіпертензії, проведення заходів первинної та вторинної профілактики та призначення адекватної медикаментозної терапії затримує прогресування захворювання, знижує ризик виникнення ускладнень, сприяє поліпшенню якості життя та збереженню працездатності. Актуальним є дослідження фармацевтичного ринку щодо засобів вимірювання артеріального тиску для своєчасної діагностики артеріальної гіпертензії.

Гіпертонічна хвороба – це захворювання серцево-судинної системи, яке проявляється систематичним підвищенням артеріального тиску. Своєчасне виявлення артеріальної гіпертензії, проведення заходів первинної та вторинної профілактики та призначення адекватної медикаментозної терапії затримує прогресування захворювання, знижує ризик виникнення ускладнень, сприяє поліпшенню якості життя та збереженню працездатності. Актуальним є дослідження фармацевтичного ринку щодо засобів вимірювання артеріального тиску для своєчасної діагностики артеріальної гіпертензії.

Актуальність. Хронічний ендометрит та ендометріоз мають багато спільних рис. Обидва захворювання є тривалими запальними процесами, з неуточненими до кінця етіологічними чинниками та патогенетичними механізмами, які негативно впливають на фертильність та можуть викликати тазовий біль або аномальну маткову кровотечу. Питання ефективної та своєчасної діагностики хронічного ендометриту залишається відкритим через відсутність специфічних клінічних симптомів та даних клінічного огляду. Мета: оцінка сучасних наукових доказів зв'язку між ендометріозом та хронічним ендометритом. Матеріали та методи. Проведено системний пошук наукової медичної інформації в англомовних базах даних: MEDLINE, Scopus, Web of Science, Medline, The Cochrane Library, PubMed. Результати. За даними огляду різних наукових досліджень, що проводились останнім часом, виявлено, що у пацієнток з ендометріозом ризик розвитку хронічного ендометриту статистично значимо вищий у 1,3-2,5 разів, ніж у жінок без ендометріозу. Із застосуванням гістологічного дослідження ендометрію та визначення CD138 хронічний ендометрит було виявлено у 52,94 % жінок групи ендометріозу та у 27,02 % пацієнток групи без ендометріозу; показник був значно вищим у групі ендометріозу, ніж у контрольній групі (р=0,0311). Більше того, у 76 % жінок з ендометріозом виявлені запальні процеси тазових органів (у порівнянні з групою контролю, де запалення виявилось у 38,4 % жінок, p<0.0001). Висновки. Пацієнтки з ендометритом демонструють позитивну кореляцію з розвитком ендометріозу. Враховуючи неможливість встановити причинно-наслідковий зв’язок ендометріозу та хронічного ендометриту необхідна розширена діагностика з метою виключення хронічного ендометриту, особливо, якщо жінки мають аномальну маткову кровотечу або хронічні тазові болі. Поєднання гістологічного та імуногістохімічного методів дослідження ендометрію показало свою ефективність у своєчасній діагностиці хронічного ендометриту. Виявлення та адекватне лікування даного стану допоможе уникнути непотрібного оперативного втручання.

Представлено перший ефективний аналіз ранньої діагностики хворих на туберкульозну емпієму плеври за допомогою ультразвукового дослідження органів грудної клітки. Проаналізовано ультразвукові особливості стадійності, локалізації в діагностиці туберкульозної емпієми плеври в залежності від статі, віку, початку, перебігу та поширеності нагноєння. Мета – покращити результати ультразвукової діагностики хворих із туберкульозною емпіємою плеври шляхом проведення аналізу цінності стандартних методів діагностики. Матеріал і методи. Проведений ретроспективний аналіз 685 випадків туберкульозної емпієми плеври у пацієнтів, які за останні 10 років отримали стаціонарне лікування у фтизіохірургічному відділенні «ТОПД». Усім хворим були проведені необхідні клінічні, лабораторні та інструментальні, включаючи ультразвукові, рентгенологічні та імунологічні методи обстеження. Результати. Встановлено, що ультразвукове дослідження має цілий ряд переваг і є високоінформативним методом діагностики плеврального нагноєння. За даними ехосканувального дослідження можна спрогнозувати характер плеврального випоту. Висновки. Лише у 51,2 % хворих на туберкульозну емпієму плеври захворювання було діагностовано своєчасно, тобто на стадії можливого малоінвазивного хірургічного лікування. Найбільші діагностичні труднощі трапляються у пацієнтів з локалізацією емпієми плеври у зоні активних туберкульозних або метатуберкульозних змін. У 48,7 % хворих туберкульозна емпієма була діагностована на пізній стадії гнійного процесу, що підтверджує необхідність широкого застосування в діагностиці ультразвукового дослідження.

Зростання числа осіб похилого віку висуває нові питання щодо своєчасної діагностики та надання їм кваліфікованої допомоги фахівців, а також питання необхідності вирішення соціальних та правових питань, робить актуальним вивчення особливостей перебігу різної патології у людей похилого віку. Робота з літніми пацієнтами, що страждають на епілепсію, залишається особливо актуальною проблемою для фахівців різного профілю. За даними державної звітності, психічні розлади посідають сьоме місце в ряду причин інвалідизації літніх людей в Україні. Особливого значення при роботі з хворими на епілепсію похилого віку набуває психологічна діагностика, яка виявляє ступінь змін когнітивної діяльності, особливостей особистості, мотиваційної та емоційно-вольової сфери.

Прогнозування банкрутства стає першочерговою необхідністю, що дасть можливість виявити основні проблеми і недоліки в роботі підприємства, а також врахувати вплив різноманітних зовнішніх чинників, і в результаті спрогнозувати ймовірність банкрутства та вжити заходів для його уникнення. Розглянуто економічну сутність поняття «банкрутство» та запропоновано власне визначення цього поняття, що враховує його економічний, соціальний та юридичний зміст. Охарактеризовано причини виникнення кризового стану на підприємстві. У кризових умовах функціонування вітчизняних підприємств важливим є уміння завчасно передбачити перші прояви фінансової неплатоспроможності, які в майбутньому можуть призвести до банкрутства, тому діагностика та запобігання негативним факторам є актуальними. Визначено основні завдання аналізу діагностики банкрутства. Охарактеризовано зарубіжні та вітчизняні методи аналізу ймовірності настання банкрутства підприємства, визначено їх переваги, недоліки та можливість застосування. Запропоновано етапи економічного аналізу діагностики кризового стану та загрози банкрутства підприємства. На основі аналізу переваг і недоліків методик ймовірності банкрутства запропоновано інтегрований показник ймовірності банкрутства, що дозволить визначити можливість існування загрози ймовірності банкрутства для вітчизняних підприємств. Інтегрований показник ймовірності банкрутства враховує всі основні показники фінансово-майнового стану підприємства, а його розрахунок дозволить своєчасно виявити загрозу ймовірності банкрутства.

Вивчено світовий та вітчизняний досвід з питання оцінки ефективності застосування гематологічних досліджень при жовчнокам’яній хворобі (ЖКХ) і визначений необхідний обсяг лабораторних тестів при асимптомній ЖКХ, жовчній кольці та тих ускладненнях ЖКХ, що зустрічаються найчастіше: гострий холецистит, холедохолітіаз, холангіт, біліарний панкреатит.Діагноз встановлюється за допомогою методів візуалізації: ультразвукового дослідження, сцинтиграфії, комп’ютерної, магнітно-резонансної томографії, ретроградної холецистохолангіопанкреатографії та в деяких тяжких випадках — інтраопераційно.Лабораторна діагностика, що є невід’ємною частиною сучасної медицини, не втрачає своєї значущості для ведення пацієнтів із ЖКХ. Гематологічні дослідження використовуються з метою встановлення діагнозу, етіології, стратифікації ризику тяжкого перебігу, виявлення органної недостатності, визначення адекватності терапії. Зміни лабораторних показників дозволяють своєчасно запідозрити розвиток ускладнень та проводити моніторинг стану хворого. Лабораторні тести зазвичай є більш чутливими показниками стану пацієнта, ніж його самопочуття. Сукупність клінічних проявів, лабораторних даних та методів візуалізації покращує результати діагностики ЖКХ.

Розглянуто демографічний стан окремих регіонів та країни в цілому. Природний рух та відтворення населення України має актуальне значення для визначення своєчасної позитивної або негативної демографічної ситуації в країні та на регіональному рівні.

Стаття присвячена аналізу літератури з питань лікування ішемічного інсульту у хворих на цукровий діабет. Існує значний збіг симптомів, ознак і результатів лабораторних досліджень при інсульті й діабетичному кетоацидозі, що часто ускладнює діагностику цих станів. Із метою точної й своєчасної діагностики ускладнень у всіх хворих на гострий інсульт із супутнім цукровим діабетом при надходженні потрібно вимірювати рівень рН сироватки, бікарбонат, гази крові та аніонну різницю. Інфузійна підтримка повинна проводитися ретельно й малими порціями, із постійним контролем артеріального тиску, гематокриту, рівня електролітів та показників кислотно-лужного стану. У програмі інфузійної терапії слід використовувати розчини кристалоїдів та сучасні штучні колоїди — похідні гідроксіетилкрохмалю та желатину. Потрібні подальші дослідження для визначення рекомендацій та алгоритмів лікування ішемічного інсульту у хворих на цукровий діабет.

У статті розкрито сутність поняття «криза». Проаналізовано наукові роботи дослідників та визначено найбільш ґрунтовне тлумачення такої економічної категорії як «санація підприємства». Висвітлено мету проведення санації підприємства. Зазначено, що головним критерієм прийняття рішення щодо санації чи ліквідації підприємства є його санаційна спроможність та охарактеризовано дане визначення. Вказано загальні передумови санаційної спроможності. Також представлено більш розширений погляд на передумови санаційної спроможності підприємства, відповідно до якого вони поділяються нормативно-правові, загальноекономічні, ресурсні та фінансово-економічні. Встановлено, що вдале проведення санації підприємства не можливе без ефективного управління санаційною спроможністю. Зазначено два підходи до трактування поняття. Запропоновано структурно-логічну схему процесу управління санаційною спроможністю підприємства, яка орієнтована на здійснення своєчасної діагностики рівня санаційної спроможності підприємства, виявлення стратегічних розривів між наявним і бажаним рівнями та розробці програми заходів з метою підвищення санаційної спроможності, використовуючи при цьому відповідну санаційну стратегію та відповідні інструменти її відновлення. Визначено, що оцінка санаційної спроможності є дієвим інструментом, за допомогою якого можна визначити стан неплатоспроможності підприємства та його здатність не лише подолати кризу, визначити фактори впливу, що призвели до зниження рівня його окремих елементів, а й запобігати настання кризових явищ. Відзначено, що неабиякий вплив на оцінку санаційної спроможності має діагностика ймовірності банкрутства підприємства. Здійснено багатокритеріальний вибір моделей діагностики ймовірності банкрутства вітчизняних підприємств на основі адитивної згортки.

Рак є однією з найбільш поширених причин захворюваності та летальності на теперішній час. Відомо, що рання діагностика і своєчасне лікування значно підвищують тривалість життя та знижують частоту захворюваності на рак порожнини рота. Однак, за останні кіл

Мета роботи – на прикладі клінічного випадку Лайм-кардиту продемонструвати особливості діагностичного процесу з визначенням факторів ризику, клінічних і ЕКГ-змін, важливість своєчасної верифікації діагнозу і проведення етіотропної терапії. У пацієнта виявлені складні порушення ритму та провідності: AV-блокада І ст., транзиторні AV-блокада ІІ (Мобітц 2) та ІІІ ступенів, політопна екстрасистолія. Дані лабораторних обстежень пацієнта свідчили про підвищення маркерів запалення (підвищення рівнів СРП, тропоніну та ШОЕ). Для оцінки ймовірності бореліозної етіології міокардиту проведене анкетування за шкалою SILC (Suspicious Index in Lyme Carditis) – 8 балів, що вказує на високий ризик Лайм-кардиту, серологічне обстеження. Блот-аналіз підтвердив наявність антитіл IgG до Borrelia burgdorferi. Завдяки своєчасній діагностиці, в тому числі серологічній, Лайм-кардиту і призначеному відповідному етіотропному антибактеріальному лікуванню доксицикліном впродовж 21 дня, у хворого було досягнуто як суттєвого клінічного покращення, так і позитивної ЕКГ-динаміки з покращенням AV-провідності.

Обґрунтування. Запровадження карантину з приводу COVID-19 може призвести до зниження виявлення хворих на туберкульоз, зростання захворюваності та смертності від цього захворювання. На тлі виснаження імунної системи населення дедалі частіше трапляється поєднана туберкульозна патологія, зокрема поєднання туберкульозу легень і туберкульозного отиту. Туберкульоз середнього вуха виникає як вторинний процес у хворих на дисеміновані й інші форми легеневого туберкульозу. Діагностика поєднаної патології значно утруднена, коли специфічний процес перебігає на тлі хронічної неспецифічної патології легень. У таких випадках актуальності набуває застосування додаткових методів дослідження, а саме комп’ютерної томографії (КТ) скроневих кісток та органів грудної порожнини (ОГП). Клінічний випадок. Хвора Т., 1982 р. н., в анамнезі має всі календарні щеплення БЦЖ. Із 2008 р. cпостерігається в пульмонолога з приводу бронхоектатичної хвороби нижньої частки лівої легені. Неодноразово лікувалася стаціонарно й амбулаторно. З березня 2018 р. cпостерігається в оториноларинголога з приводу хронічного лівобічного гнійного середнього отиту. Останнє загострення було в лютому 2020 р. Виконано пункцію та шунтування барабанної порожнини. Тоді ж з’явилися загальна кволість, нежить, біль і пирхота в горлі, підвищення температури тіла до 37,5 ° С, потім – кашель із гнійним мокротинням, осиплість голосу. Отримувала декілька курсів неспецифічної антибактеріальної терапії, але без позитивного ефекту. З метою уточнення діагнозу та лікування направлена до Національного інституту фтизіатрії і пульмонології. Проведено КТ скроневих кісток, у ході якої виявлено ознаки лівобічного середнього отиту та мастоїдиту (рис. 1). На аудіограмі – погіршення слуху за типом слухопроведення (кістково-повітряний розрив на частоті 4000 Гц дорівнював 50 дБ). Виділення з лівого зовнішнього слухового проходу відсутні. На КТ ОГП – ознаки дисемінованого туберкульозу легень, сегментарний ателектаз нижньої частки зліва (рис. 2). Мікроскопія мокротиння: КСП не виявлено, GenXpert МТВ + RIF-. Розпочато основний курс антимікобактеріальної терапії за I категорією. Місцево – офлоксацин (вушні краплі). У результаті призначеного лікування отримано позитивну динаміку поєднаної патології (рис. 3). Висновки. Незважаючи на своєчасне звернення по медичну допомогу, у хворої на хронічний середній отит і бронхоектатичну хворобу, що не піддавалися неспецифічній антибактеріальній терапії, не було своєчасно діагностовано туберкульоз. Проведення КТ скроневих кісток та ОГП у пацієнтів із хронічними захворюваннями легень у поєднанні з хронічним середнім отитом має високу інформативність у виявленні туберкульозного процесу й оцінки ефективності лікування.

Обізнаність у питаннях етіології, клініки та симп-томатики пухлиноподібних новоутворень альвеоляр-ного паростка щелеп дозволить лікареві-стоматологу провести вірну диференційну діагнос-тику, своєчасно поставити діагноз, уникнути помил-ки під час вибору тактики лікування та усуне ризики розвитку подальших ускладнень.У клінічному випадку при об'єктивному обстеженні хворого з фіброзним епулісом виявлено щільно елас-тичне пухлиноподібне новоутворення діаметром 1 х 2 см, розташоване на вестибулярній поверхні альвеоля-рного відростка верхньої щелепи в проекції кореня 21-го зуба, що має чіткі межі, широку основу. Поверхня його з незначною горбистістю, червоного кольору, безболісне при пальпації, що не має ознак кровоточивості. Відзначена реактивна слизова обо-лонка в навколишніх тканинах.

Гранулематоз Вегенера (ГВ) — рідкісне системне захворювання невідомої етіології. Гістопатологічно характеризується гранулематозно-некротичним системним васкулітом, що найбільш часто залучає верхні і нижні дихальні шляхи з подальшим ураженням легень. Дебют ГВ у більшості випадків відрізняється неспецифічністю клінічної картини і складністю своєчасної діагностики, що веде до затримки необхідного лікування і погіршення прогнозу. Наведені випадки ГВ, що викликали значні труднощі на початковому етапі діагностичного процесу.

Педагогічна діагностика набуває особливого значення у зв’язку з особистісною організацією сучасної освіти. Становлення системи зовнішнього незалежного оцінювання сприяло інтенсивному розвитку теорії і практики педагогічних вимірювань, широкому впровадженню тестових технологій в освітній процес.Проблемам педагогічного вимірювання присвячені роботи В. С. Аванесова, Л. І. Білоусової, І. Є. Булах, О. І. Ляшенка, Т. В. Солодкої, І. В. Солухи та ін. Теорія та методика педагогічної діагностики розвинена у працях В. П. Беспалька, К. Інгенкампа, В. М. Лозової, І. Я. Лернера, О. С. Масалітіної, М. М. Скаткіна та ін. Питанням вимірювання і оцінювання навчальних досягнень учнів з інформатики присвячено роботи М. О. Войцеховької, Н. Б. Копняк, О. Г. Кузмінської, Л. М. Меджитової, Н. В. Морзе, Т. Г. Проценко, П. С. Уханя та ін.Педагогічна діагностика є невід’ємним компонентом навчального процесу. Вона дозволяє своєчасно впливати на перебіг навчання на основі систематичного отримання індивідуальних даних про результативність навчання учнів.На думку П. Є. Решетникова [1], педагогічна діагностика, перш за все, пов’язана зі збиранням, збереженням і опрацюванням інформації про об’єкти й суб’єкти, що вивчаються, та використанням її для управління педагогічними процесами.Функції педагогічної діагностики [2, 26]: а) зворотного зв’язку; б) оцінювання результативності педагогічної діяльності; в) виховна і спонукальна; г) комунікативна; д) конструктивна; е) інформаційна; ж) прогностична.Тестування є одним із методів педагогічної діагностики. Проблемам тестування присвячено праці багатьох вчених, які розглядають питання побудови та основних характеристик тестів, шкалювання тестових результатів, теорії і методики автоматизованого тестування, достовірності комп’ютерного тестування, створення тестів з інформатики, впровадження тестових технологій у навчальні заклади.Тест (від англ.) – випробування, перевірка. За визначенням В. І. Лозової та Г. В. Троцко, «у вузькому значенні тест розуміють як короткочасний, технічно просто поставлений експеримент, комплекс завдань, що відповідають змісту навчання і забезпечують виявлення ступеня оволодіння навчальним матеріалом» [3]. За В. С. Аванесовим педагогічний тест – це «…система репрезентативних паралельних завдань зростаючої складності, специфічної форми, яка дозволяє якісно та ефективно визначити рівень та структуру підготовленості учнів» [4].Аналіз науково-педагогічної літератури показав, що проблема функцій педагогічного тесту і окремих їх особливостей розглядається в роботах багатьох учених (В. С. Аванесов, С. І. Денисенко, Н. С. Михайлова, Р. І. Шевельова та ін.) Виділимо основні функції тестування:1. Діагностична функція, що дозволяє виявити пропуски в підготовці, визначити їх причини та прийняти рішення для поліпшення навчального процесу. Систематичне виявлення причин пропусків та їх видалення веде до підвищення якості підготовки.2. Прогностична функція, що дозволяє передбачити можливості учнів у засвоєнні нового матеріалу, тобто на основі отриманих результатів можна зробити висновки щодо здатності учня до засвоєння нового матеріалу.3. Виховна або мотиваційна функція полягає у формуванні та стимулюванні особових якостей.4. Навчальна функція дозволяє закріпити та поглибити знання, вміння та навички.5. Розвивальна функція полягає у розвитку пам’яті, логічного мислення, уваги та вміння застосовувати свої знання на практиці.6. Обліково-контрольна функція полягає у систематичній фіксації результатів навчання.За місцем педагогічного тестування у навчальному процесі відповідно до мети виокремлюють такі види тестів [5]:тести для початкового контролю (тести на готовність), що дозволяють отримати інформацію про наявність знань і навичок учнів перед початком вивчення предмета на початку навчального року (навчального курсу), що є передумовою успішного навчання;тести для поточного (тематичного, проміжного) контролю, що здійснюються систематично у процесі навчання з метою отримання інформації про успішність або неуспішність засвоєння учнями матеріалу, формування у них професійних навичок і вмінь.тести для етапного (рубіжного) контролю. У цих тестах домінує оціночна функція контролю, оскільки тестування проводиться після закінчення роботи над розділом, тематичним циклом в кінці семестру (залік);тести для підсумкового контролю знань запроваджуються після проходження всього курсу;відстрочене тестування проводиться через певний час після вивчення курсу (від 3 місяців до року і більше).Науковці визначають наступні переваги тестування перед традиційними формати перевірки: об’єктивність оцінювання; психологічна комфортність для значної частини учнів; повнота охоплення матеріалу; здатність виявити не тільки те, що засвоєно, але й те, що не засвоєно; економія аудиторного часу; стимулювання учнів; можливість впровадження системи рейтингового контролю; ширша шкала оцінювання; технологічність.Серед проблем, які потрібно вирішувати при підготовці та проведенні тестування можна назвати відносну складність створення якісного тесту, ймовірність вгадування, ризик підміни цілей навчання, похибку педагогічних вимірювань [4].Звісно, якість педагогічного процесу залежить від багатьох факторів. Тестування має на меті надання вчителю вичерпної систематичної інформації про досягнення та пропуски у навчанні для якісного керування навчальним процесом. На основі отриманої інформації вчитель має виявити причини пропусків у навчанні, індивідуалізувати процес навчання, спрогнозувати можливості учня у засвоєнні нового матеріалу. Тестування має доповнюватися іншими формами контролю, такими як спостереження, усне опитування, письмовий контроль, комбіноване опитування, програмований контроль, практичний контроль [3]. Застосування тестів у навчальному процесі, з одного боку, розвантажує вчителя, з іншого – спонукає до постійного підвищення педагогічної кваліфікації стосовно знання основних методик тестології та педагогічної діагностики.За застосуванням технічних засобів тести поділяють на бланкові з ручною обробкою або комп’ютерною обробкою результатів та комп’ютерні.Використання автоматизованих систем тестування дозволяє:– значно економити аудиторний час;– здійснювати попередній тренаж;– неодноразово проходити тестування з однієї теми;– негайно отримати результати;– об’єктивно оцінити навчальні досягнення учнів;– сприяти інформативності результатів діагностики, демократизації та самостійності навчання.До переваг для вчителя можна віднести відсутність необхідності переносу та обробки даних, що значно економить час.Але існують і недоліки в комп’ютерному тестуванні:– неможливість одночасного виконування завдання усіма учнями;– значні витрати часу;– підвищені вимоги до еквівалентності паралельних завдань.Автоматизоване тестування є ефективним засобом діагностики навчальних досягнень і може успішно застосовуватися під час здійснення попереднього, поточного, тематичного, підсумкового контролю та сприяє реалізації його дидактичних функцій.Проходження учнями автоматизованого тестування вносить у перевірку елемент гри, де за умовами успішного проходження одного рівня учень потрапляє до іншого, більш складного. Значення ігрових ситуацій в навчанні відмічав ще Я. А. Коменський.На думку В. П. Беспалька [6], повноцінне тестування якості знань учнів і відстеження на цій основі їх просування неможливе без участі комп’ютера.Існує чимало комп’ютерного програмного забезпечення, яке призначається для подання учню тестових завдань. Але справжня діагностика має проводитися за допомогою розвинених комп’ютерних систем тестування, які забезпечують усі вимоги до побудови автоматизованих систем тестування, в тому числі статистичний аналіз якості завдань і надійності тестових результатів [7].Застосування автоматизованого навчання ефективно використовувати під час проведення поточного контролю [8], адже автоматизована система зазвичай має великий банк варіантів завдань і забезпечує автоматичний їх вибір для формування конкретного варіанту тесту. Все це дозволяє значно економити час, проходити тестування з однієї теми неодноразово за наявності великої кількості варіантів, дає можливість попереднього тренування та негайного отримання результатів.Облік оцінки під час такої перевірки не обов’язковий, адже її метою є надання своєчасної допомоги учням та побудова навчального процесу відповідно до можливостей кожного. Бланкове тестування доцільно застосовувати при здійсненні тематичного контролю, що сприяє психологічній підготовці учнів до процедур зовнішнього оцінювання, державної підсумкової атестації, не потребує забезпечення кожного учня комп’ютером та дозволяє обмежитися одним варіантом тесту.Сьогодні систематично проводити автоматизоване тестування має можливість лише вчитель інформатики [9]. Це обумовлюється станом розвитку матеріально-технічної бази, тобто комп’ютерного оснащення.Висновки:1. Показана провідна роль автоматизованого тестування.2. Завдяки якісній підготовці педагогічних тестів, реалізованих у автоматизованих системах, систематичному проведенню тестування, з використанням інших видів контролю можливо значно підвищити рівень досягнень учнів.

Вступ. Важливим діагностичним завданням є своєчасне виявлення вестибулярних шваном (ВШ), що забезпечує успішний результат лікування, мінімальну частоту ускладнень, низьку інвалідизацію хворих і поліпшення якості їх життя. Мета. Встановити діагностичну ефективність методу комп’ютерної стабілографії (КС) на основі аналізу даних обстеження і лікування 71 хворого з ВШ. Результати. Ступінь діагностичної значущості методу КС у пацієнтів з ВШ визначали шляхом побудови ROC–кривих. Доведено, що метод КС є високочутливим і високоефективним. Застосування КС дає можливість не лише кількісно об’єктивізувати статокоординаторні розлади, а й виявляти їх на стадії компенсації захворювання.

Орфанні хвороби – це рідкісні уроджені або набуті захворювання, які характеризуються тяжким, хронічним та прогресуючим перебігом, супроводжуються формуванням дегенеративних змін в організмі, зниженням якості та скороченням тривалості життя хворих. Рідкісні захворювання на сьогодні діагностують частіше завдяки впровадженню новітніх методів діагностики, що дає змогу призначити адекватне і своєчасне патогенетичне лікування таким пацієнтам. Також необхідно вивчати нові механізми серцевих захворювань та застосовувати відповідне лікування.

Вступ. Всесвітній день здоров’я (World Health Day) відзначається щорічно 7 квітня в день його створення в 1948 році Всесвітньою організацією охорони здоров’я (World Health Organization, WHO). За час, що минув з того історичного моменту, членами Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) стали 194 держави світу. Щорічне проведення Дня здоров’я стало традицією з 1950 року.Мета. Привернути увагу світової спільноти та звичайних громадян до профілактики та обізнаності про хронічну хворобу нирок.Матеріали і методи. Організація і проведення конференцій, круглих столів, майстер-класів, дискусій щодо своєчасної діагностики, маніфестації, перебігу, клінічних ознак хронічної хвороби нирок.Результати та їх обговорення. Цьогоріч в м. Києві у рамках Всесвітнього Дня нирки-2021 відбулися заходи з нагоди Всесвітнього Дня нирки «Жити добре з хворобою нирок»: під егідою ДУ «Інститут нефрології НАМН України», Української Асоціації нефрологів, Національного ниркового фонду та за ініціативи Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика – науково-практичні конференції.На конференціях були представлені доповіді про причини формування, діагностику та лікування хронічної хвороби нирок. До заходів з нагоди Всесвітнього Дня нирки-2021 у дистанційному режимі долучилися молоді науковці Національного медич- ного університету імені О.О. Богомольця.Висновки. Заходи Дня проводяться для того, щоб люди могли зрозуміти, як багато значить здоров’я в їхньому житті. А організації охорони здоров’я та лікарі покликані вирішити питання, що їм потрібно зробити, щоб здоров’я людей в усьому світі стало краще.

Використовуючи метод стандартизованого багатофакторного дослідження особистості, обстежено 50 вагітних жінок із дифузним токсичним зобом першої та другої стадії у другому триместрі вагітності, до та після проведеної комплексної терапії.Проведені дослідження показують зміни психоемоційної сфери, психологічну дезадаптацію, що потребує своєчасної діагностики та ефективно корегується запропонованою схемою лікування з використанням глутаргіну та цитофлавіну.

Цукровий діабет (ЦД) є незалежним фактором ризику розвитку фатальних і нефатальних серцево-судинних захворювань (ССЗ). На сьогодні, за даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, у світі на ЦД хворіє близько 422 млн людей, що становить 8,8% усього населення планети. Встановлено, що ССЗ є основною причиною смерті у хворих на ЦД. Також тривожить те, що за ЦД досить часто спостерігається ураження судин. Причиною цьому є патогенетично обгрунтоване швидке прогресування атеросклеротичного ураження судин, яке може безсимптомно прогресувати десятки років до моменту настання несприятливих серцево-судинних подій. Варто враховувати, що на фоні ЦД зміни судинної стінки у вигляді атеросклеротичного ураження мають більш прогресуючий перебіг, ніж у пацієнтів без ЦД. Все це вказує на потребу ранньої діагностики змін судинної стінки у хворих на ЦД. Підтвердженням цьому є результати низки клінічних досліджень, в яких рекомендовано розцінювати ультразвукову діагностику (УЗД) судин, а саме сонних артерій, як скринінговий метод «першої лінії» атеросклеротичного ураження, особливо у хворих на ЦД. Цей метод є не лише неінвазивним, безпечним, безболісним, швидким та не дорогим, але й достовірним. УЗД судин дає можливість на ранніх етапах виявляти початкові і вже наявні атеросклеротичні зміни судинної стінки в безсимптомних хворих, контролювати ефективність лікування та подальше прогресування захворювання. У статті представлено методологію визначення і клінічну значимість ранніх маркерів атеросклерозу — товщина комплексу інтима-медіа та наявність атеросклеротичних бляшок — за допомогою УЗД судин. Використання УЗД сонних артерій, як метода вибору у хворих на ЦД, дозволить своєчасно виявляти ризик розвитку ССЗ та їх ускладнень у пацієнтів на ЦД.

Використання ультразвукового дослідження (УЗД) розширює можливості діагностики спайкової хвороби очеревини (СХО), вибору доступу й методики хірургічного втручання у хворих. Для дослідження у 290 хворих використовували апарат ESAOTЕ MyLabAlpha (Італія). За допомогою УЗД СХО виявлена у 94,1% хворих, його проведення в динаміці дозволило контролювати і своєчасно визначати показання до оперативного втручання. У хворих за динамічної непрохідності кишечнику повторне проведення УЗД дозволило уникнути виконання непотрібної релапаротомії. Використання УЗД в клінічній практиці сприяло виявленню ознак СХО, акустичного вікна для введення троакара під час виконання мініінвазивного втручання.

Мета роботи: наведено рідкісний випадок синдрому Бадда – Кіарі в хірургічній практиці, його ускладнення та труднощі діагностики. При ретроспективному аналізі хвороби запідозрити у пацієнтки наявність синдрому Бадда – Кіарі можливо було лише при детальному зборі анамнезу захворювання, ретельному клінічному нагляді за перебігом хвороби з використанням комплексу лабораторних методів дослідження та сучасної діагностичної техніки. Це дає можливість своєчасно розпізнати і встановити до операції правильний діагноз: синдром Бадда – Кіарі. Незважаючи на проведену автопсію істинного етіологічного фактора виникнення синдрому Бадда – Кіарі встановити не вдалося.