Статті в журналах з теми "Діагностика об'єктів"

Показано, що діагностика об'єктів машинобудування передбачає обґрунтування розширення застосовуваних фізичних ефектів, орієнтованих, в першу чергу, на неруйнівного контролю параметрів продукції машинобудування. На підставі досліджень, які показують перспективність експериментальних і теоретичних доказів, доведена доцільність пошуку підтвердження інформативності частотних спектрів резонансних акустичних сигналів досліджуваних об'єктів, порушених широкосмуговими резонаторами рівній амплітуди в акустичному діапазоні. Надані прикладі застосування широкосмугових випромінювачів наноамплітудних впливів на досліджувані об'єкти з метою акустичної спектроскопії для створення їх ідентифікаційних моделей. Для практичного використання експериментальних результатів для ідентифікації розмірних і фізико-механічних характеристик станів діагностованих об'єктів авторами застосовані нейромережні моделі. Такі моделі служать практичним цілям діагностики станів об'єктів на основі частотних спектрів власних резонансних коливань. Доведено, якщо діагностика об'єкта проводиться щодо опорного сигналу у вигляді широкосмугового впливу постійної амплітуди, то такий підхід дозволяє нормувати вихідні діагностичні сигнали щодо опорного сигналу. представлені ідентифікаційні моделі, побудовані на нейромережному базисі, показали реальну можливість їх використання для створення системи діагностики об'єктів за кількома кількісними ознаками. Причому, кількість таких ознак, які можна контролювати одночасно, практично, не обмежена. Авторами роботи проведені додаткові дослідження, які показали можливість одночасного контролю не тільки геометричних характеристик об'єктів, а й їх фізико-механічних характеристик, включаючи показники напруженого стану, твердості і т.ін..

Сучасний і перспективний розвиток морського флоту нерозривно пов'язане з безпекою мореплавання, яке забезпечується безвідмовним і надійним функціонуванням систем життєзабезпечення і суднового устаткування. У зв'язку з цим виникає необхідність в розвитку сучасних методів оперативної діагностики для контролю технічного стану обладнання. Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що запропоновано систему технічної діагностики обладнання морського судна на базі методу кількісної термографії. Дана система дозволяє зменшити для компаній, власників суден кількість експлуатаційних витрат, капіталовкладень та збитків. Тепловізійна діагностика є ефективним методом оцінки технічного стану обладнання на судах морського флоту і берегових підприємствах. Застосування методів кількісної термографії обумовлено необхідністю виявлення дефектів електро- і теплоенергетичних пристроїв на ранній стадії безпосередньо в режимі експлуатації. Представлена система тепловізійних випробувань, об'єктів або матеріалів об'єднує різні заснована на телевізійної час зйомки. Представлені основні етапи застосування системи технічного контролю суднових пристроїв і засобів на основі методів кількісної термографії. Метод тепловізійного обстеження електротехнічного обладнання в цілому являє собою сукупність заходів, необхідних для проведення випробувань і вироблення адекватної експертної оцінки. Розглянуто приклади застосування телевізійної техніки на морських судах, наведені результати телевізійних випробувань на прикладі аналізу стану суднових кабельних трас. Представлені матеріали імітаційного моделювання. Нові методи та засоби діагностики та прогнозування, призначені для підвищення експлуатаційної надійності суднових систем та механізмів.

Актуальність теми дослідження. З огляду на те, що за останні десятиліття кількість нещасних випадків, збоїв обладнання, у тому числі нещасних випадків на вертольотах, становило понад десять, актуальною науково-практичною задачею являється діагностика і прогнозування змін стану авіаційного генератора. Постановка проблеми. Основна мета цієї роботи – розробка нейронної мережі, яка буде враховувати основні технічні та експлуатаційні характеристики авіаційного генератора вертольота з метою діагностики і подальшого прогнозування його стану, скорочуючи час обчислень і збільшуючи рівень достовірності результатів. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблема інформаційної діагностики авіаційної техніки описана в роботах, в яких застосовуються різні методи визначення несправностей авіаційної техніки. Використання нейронних мереж у вирішенні завдань управління динамічними системами вивчається вченими і дослідниками, робота яких демонструє високий потенціал об'єднання двох обчислювальних технологій – штучних нейронних мереж і генетичних алгоритмів для вирішення задач синтезу інтелектуальних систем керування. Виділення недосліджених частини загальної проблеми. Нині є безліч підходів до проблеми діагностики складних динамічних об'єктів, у тому числі авіаційного генератора вертольота, найбільш поширеним з яких є інформаційна діагностика, одним із методів якої є використання нейронних мереж. Використання нейронних мереж управління дозволяє істотно усунути математичні проблеми аналітичного синтезу та аналізу властивостей досліджуваного об'єкта. Це пояснюється тим, що якість процесів управління в нейронних системах багато в чому залежить від фундаментальних властивостей багатошарових нелінійних нейронних мереж, а не від аналітичних розрахованих оптимальних законів. Багатошарові нейронні мережі мають ряд переваг, що дозволяє їх використовувати в задачах управління динамічними об’єктами. Постановка завдання. Метою цієї роботи є створення нейронної мережі, яка буде враховувати основні технічні та експлуатаційні характеристики авіаційного генератора вертольота. Виклад основного матеріалу. При діагностуванні авіаційного генератора вертольота повинні враховуватися такі параметри: теплові параметри генератора, рівень шуму генератора, частота обертання генератора, опір ізоляції контурів ротора, струм зворотної послідовності, рівень вібрації генератора, биття валу генератора, відхилення напруги, коливання напруги, коефіцієнт несинусоїдальності кривої напруги, коефіцієнт n-й гармонійної складової напруги непарного (парного) порядку, коефіцієнти нульової послідовності, відхилення частоти імпульсної напруги. Водночас необхідно швидко обчислити вихідний стан генератора в поточному режимі роботи для даної функції. Найбільш оптимальним методом вирішення проблеми є використання нейронних мереж, що скоротить час обчислень, підвищить рівень надійності результатів. Висновки відповідно до статті. У статті виконано синтез нейрорегулятора прогнозу NN Prediction Controller для вирішення завдання автоматизації діагностики стану авіаційного генератора вертольота в реальних режимах роботи шляхом розробки моделі нейромережевої системи в Simulink програмного пакету MATLAB. Також встановлено, які параметри істотно впливають на якість регулювання та визначено оптимальні значення параметрів. Використання нейромережевої моделі для автоматизації діагностики стану авіаційного генератора вертольота забезпечило високу якість ідентифікації параметрів нейрорегулятора. Це дозволило вибрати оптимальні значення параметрів нейрорегулятора, що забезпечить високі динамічні характеристики системи діагностики стану авіаційного генератора вертольота.

Досліджено методи експрес-діагностики енергоінформаційного статусу будь-якого об'єкта навколишнього середовища. Показано, що ефективними є підходи, засновані на візуалізації газорозрядного світіння навколо об'єктів живої і неживої природи в полі високої напруги, відомі в світі, як ефект Кірліана. В роботі представлені результати експериментальних досліджень із використанням кірліанографії у рішенні завдань медицини, екології, педагогічного процесу.

Наведено відомості про завдання відділу аналізу надійності систем контролю та діагностики, напрямки його діяльності та задачі, які розв'язуються за цими напрямками для забезпечення надійності контролю та безпеки експлуатації об'єктів атомної енергії, основні результати роботи. Надано інформацію про системи та технічні засоби, які належать до сфери діяльності відділу.

Розвиток технічної діагностики автомобілів слід розглядати у безпосередньому зв'язку з розвитком всієї системи їх технічної експлуатації. В теперішній час розроблені різні засоби діагностування, які застосовуються в багатьох галузях промисловості і транспорту. Діагностику технічного стану багатьох агрегатів і систем автомобілів необхідно розглядати як особливий вид фізичного моделювання, що поєднує фізичні моделі з натурними приладами. Діагностичні стенди повинні забезпечувати моделювання фізичних процесів, що протікають у реальних дорожніх умовах. Є важливим реалістичне моделювання процесів взаємодії елементів автомобіля з діагностичним обладнанням з урахуванням реально діючих сил, яке дозволить підвищити точність діагностування автомобілів на стенді. У статті розглянуто питання моделювання умов для отримання діагностичної інформації щодо складних об'єктів. Як приклад розглянута перевірка тягових властивостей легкових автомобілів на інерційному роликовому стенді. Таке обладнання повинно мати навантажувальний пристрій, який може забезпечити проведення перевірки тягово-економічних властивостей легкового автомобіля. В якості альтернативи електричним машинам постійного та змінного струму, для навантажувального пристрою роликового стенда можна застосувати гідравлічний насос-мотор аксіально-поршневого типу. Для такого типу приводу потрібно розробити методику визначення потужності на колесах автомобіля. Паралельно з типовими методиками визначення потужності за допомогою балансирних пристроїв, пропонується для конкретної моделі стенда вимірювати потужність за перепадом тиску у гідросистемі. Крім того, вимірювальна система інерційного стенду повинна забезпечувати: об'єктивність оцінки параметрів, які заміряються; мінімальний час, необхідний для проведення діагностичних операцій; стабільність вимірів; простоту і доступність для обслуговуючого персоналу; необхідну точність вимірів. Для цього розроблені методики експериментального дослідження метрологічних характеристик (повірки) каналу вимірювання потужності та каналу вимірювання тиску в гідросистемі стенду. У висновках обґрунтована можливість застосування розробленої методики при проектуванні або модернізації інерційних роликових стендів для перевірки тягових властивостей легкових автомобілів.

В роботі розглянуто принципи побудови сенсорів теплового потоку для застосування в системах моніторингу об’єктів теплоенергетики в залежності від умов теплообміну та характеристик об'єкта контролю, зокрема, сенсорів зі зменшеним тепловим опором, застосування яких дозволяє вимірювати густину теплового потоку в умовах високоінтенсивного теплообміну; сенсорів спеціального призначення для дослідження неусталених процесів теплообміну, тощо.

Актуальність теми дослідження. Спектральне представлення сигналів надає можливість виявляти приховані властивості фізичних процесів і, таким чином, запобігти появі ймовірних небезпечних ситуацій. Метод діагностування газотурбінного двигуна (ГТД) на основі S-дискримінанта використовується для розроблення й налаштування засобів захисту газотурбінних двигунів від помпажу та обертового зриву. Постановка проблеми. Розробка цього методу дасть змогу застосовувати S-дискримінант для раннього діагностування розвитку зривних процесів у турбокомпресорі ГТД, і тим самим визначати певні граничні умови, перевищення яких свідчитиме про втрату газодинамічної стійкості й дасть змогу системам автоматичного керування двигунами вчасно завадити поширенню помпажних явищ у турбокомпресорі ГТД. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Були розглянуті останні публікації з досвіду використання схожих методів при діагностиці помпажу та обертового зриву в турбокомпресорі ГТД. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Можливість використання методу діагностування ГТД на основі S-дискримінанта для раннього діагностування розвитку зривних процесів у турбокомпресорі ГТД не досліджена. Постановка завдання. Вдосконалення методу діагностування помпажу ГТД на основі S-дискримінанту. Виклад основного матеріалу. У роботі проведено дослідження методу діагностування на основі Sдискримінанта. Показано, що цей метод діагностування має певні переваги, серед яких можна відзначити такі: проведення індивідуального контролю технічного стану конкретного об'єкта у широкому діапазоні частот; визначення розладнання машини та її експлуатаційних пошкоджень на ранній стадії; здійснення контролю розвитку несправностей залежно від часу наробітки, що дає змогу захищати машини та механізми від аварійних ситуацій. Запропонована модифікація методу S-дискримінанта. Висновки відповідно до статті. Використання модифікованого методу S-дискримінанта в процесі діагностування розвитку помпажу в турбокомпресорі ГТД має певні переваги перед іншими схожими методами діагностики.

Родина Coronaviridae включає підродини Letovirinae та Orthocoronavirinae. В отанній виділяють роди Alpha-, Beta-, Gamma-, та Deltacoronavirus, які інфікують людину та тварин. Найбільш вивченими коронавірусами людини є HCoV-22E, HCoV-OC43, NL63, HKU1, HECoV, MERS-CoV, SARS-CoV, SARS-CoV-2. Найпоширеніші коронавіруси викликають легкі захворювання верхніх дихальних шляхів, SARS-CoV та MERS-CoV - розвиток атипової пневмонії та небезпечного респіраторного синдрому. Пандемічний вірус SARS-CoV-2 вже викликав 170074768 випадків інфікування та 3535944 смертей на Землі, в Україні 2259743 та 52504 випадків відповідно. Поява нових геномних епідемічно небезпечних варіантів SARS-CoV-2 становить загрозу системі охорони здоров'я в питаннях діагностики, лікування та профілактики COVID-19. Для ідентифікації та виявлення вірусологічних, епідеміологічних і клінічних характеристик нових варіантів вірусу, створення колекцій штамів необхідно повсюдно здійснювати комплексний епіднагляд, включаючи моніторинг об'єктів навколишнього середовища на наявність неінфекційних фрагментів коронавірусів.

На сучасному етапі розвитку науки для технологічних і техногенних енергоактивних систем вироблено системні методи ідентифікації структури, динаміки, оцінення ризику, тоді як для просторових об'єктів цю проблему повною мірою не вирішено. Це стосується будівництва та експлуатації таких об'єктів з просторово розподіленою структурою, як мости, великі павільйони, висотні будинки, агрегатні лінії на спільному фундаменті для кольорового друку, які піддаються великим динамічним неоднорідним за потужністю навантаженням, що діють упродовж тривалого часу експлуатації. Їх руйнація при сукупній дії динамічних і статичних неоднорідних потокових у часі чинників великої енергетичної потужності, призводить до аварій і людських втрат. Основний чинник, який призводить до когнітивних помилок у проектуванні просторових конструкцій, є те, що фахівці у процесі розроблення проекту не до кінця враховують поняття фізичної сили, енергії потужності та фізичної енергії чинників з потоковою випадковою структурою. На цей аспект проблеми динамічної стійкості конструкції за дії чинників із стохастичною структурою звернув увагу Я. П. Драган, ввівши поняття "стохастичного процесу скінченої енергії" і "скінченої потужності потоків (послідовностей) активних фізичних силових дій". За певних умов комплексна дія силових чинників призводить до виникнення солітонів, тобто формування піку енергії та потужності у певний момент часу у найслабшому вузлі конструкції, що її руйнує. Якщо проектант, через свої когнітивні здібності і рівень знань, не враховує енергетичну сутність чинників як руйнівних сил, тоді це призводить до руйнування інфраструктурних об'єктів (міст у Генуї (Італія 2018 р.)), збудований у 1967 р., Китай 2019 р.), руйнівних повеней, пожарів, транспортних катастроф, цунамі. Щодо мостів з металоконструкцій у США (Нью-Йорк), побудованих з урахуванням методів вібраційних розрахунків С. Тимошенко, то вони експлуатуються понад 100 років, за відповідного технічного обслуговування. Оцінка вібраційної стійкості просторових конструкцій, як наявних, так і нових проектів, залишається складною проблемою створення систем контролю і діагностики, не вирішеною повною мірою, і тому розроблення інтегрованих інтелектуальних методів проектування систем контролю методом дистанційного лазерного зондування є актуальною. Інтенсивний розвиток як соціальної, так і техногенної інфраструктури призводить, внаслідок дії транспортних потоків, електростанцій, виробництв з шкідливими викидами, до росту силового екологічного навантаження на просторові конструкції, корозію металевих складників, росту вібраційних впливів на елементи об'єктів. Подальший розвиток таких негативних процесів призводить до зменшення міцності конструкцій, їхньої стійкості, експлуатаційної надійності та руйнування. Зниження якості несучих конструкцій, через невраховані негативні впливи, унеможливлює прогноз моменту настання аварійних ситуацій. Відповідно, розроблення методів дистанційного контролю вібрацій просторових елементів несучих конструкцій є для різних галузей актуальною проблемою.

Деревні насадження парків міст, що належать до природно-заповідного фонду держави, перебувають під впливом стресових чинників, тому є актуальним питання їх діагностики. Фотосинтетичний апарат рослин є одним з показників їх життєвого стану. Досліджено фотосинтетичний апарат хвої сосни звичайної парків-пам'яток садово-паркового мистецтва Черкас. Встановлено, що в Черкасах поєднання перепадів температури та збільшення середньої літньої температури і зниження відносної вологості повітря створює умови для посух. Високий рівень забруднення атмосферного повітря (індекс забруднення 7,22) у поєднанні з низьким потенціалом до розсіювання шкідливих домішок в атмосфері сприяють послабленню соснових деревостанів парків міста. Виявлено збільшення концентрації хлорофілів та каротиноїдів хвої порівняно з деревами контрольної ділянки у парках "Сосновий бір" (Ахл а – в 1,2 раза; Ахл b – в 1,6 раза; Акар – в 1,3 раза) та "Обласна лікарня" (Ахл а – в 1,4 раза; Ахл b – в 1,9 раза; Акар – в 1,4 раза), а у дерев парку "Перша міська лікарня" встановлено, що концентрація хлорофілу а та каротиноїдів в 1,5 раза, а хлорофілу b в 1,05 раза менша, ніж у контрольних дерев. Виявлено достовірний зворотній зв'язок між концентрацією сульфатів у снігових опадах та концентрацією хлорофілу а (r = -0,844 при ts = 6,24 ˃ t0,05 = 2,26) та хлорофілу b (r = -0,762 при ts = 5,37 ˃ t0,05 = 2,26). З'ясовано, що співвідношення вмісту хлорофілу a до хлорофілу b у досліджуваних дерев нижче (2,50-2,59) порівняно з контрольними деревами (3,52). Виявлено, що співвідношення вмісту хлорофілів до вмісту каротиноїдів у дерев контрольної ділянки (4,09) менше, ніж у дерев паркових насаджень (4,21-4,53). З'ясовано, що фотохімічна активність хлоропластів соснових деревостанів досліджуваних ділянок нижча порівняно з контролем (425,84±18,24): парк "Сосновий бір" – 386,44±15,63, парк "Обласна лікарня" – 354,26±12,34, парк "Перша міська лікарня" – 300,01±13,85. Встановлено, що зміни фотосинтетичного апарату рослин парків "Сосновий бір" та "Обласна лікарня" свідчать про розвиток адаптивної специфічної реакції на стресогенні чинники міського середовища, а зниження всіх досліджуваних показників сосни звичайної "Парку Першої міської лікарні" діагностує пригнічення фотосинтетичної функції деревостанів та розвиток деструктивних процесів.

Дослідження базується на запиті практики про необхідність розробки й впровадження нових засобів волоконно-оптичних засобів моніторингу вологості газу, які, за рахунок підвищення вірогідності вимірювальної інформації, забезпечують зниження невиробничих втрат. У роботі вирішене актуальне науково-технічне завдання наукового обґрунтування, розробки й дослідження засобу моніторингу вологості газу. Пропонований засіб забезпечує підвищення достовірності результатів вимірювання за рахунок використання принципів часткової інваріантності до зовнішніх неконтрольованих впливів вимірювань, яка досягається шляхом синтезу процесів перетворення світла, конструкції, комбінації матеріалів і способу одержання вимірювальної інформації. Як об'єкт дослідження визначені процеси формування й перетворення інформаційного сигналу у волоконно-оптичному засобі моніторингу вологості газу у складних умовах транспортування. Відповідно, предметом дослідження є волоконно-оптичні засоби моніторингу, що функціонують у складних умовах експлуатації. Теоретична частина роботи виконана з використанням: а) системного аналізу й дослідження операцій – при визначенні структурних зв'язків між елементами вимірювального засобу діагностики й декомпозиції об'єкта дослідження; б) теорії оптичних хвилеводів – при розрахунках коефіцієнтів оптичного зв'язку ділянок оптичного волокна (ОВ); в) методів аналітичного дослідження процесів взаємодії полів хвилеводних елементів – при дослідженні процесів перетворення світлового випромінювання у чутливому елементі (ЧЕ) під впливом деформацій. Проведено порівняльний аналіз впливу експлуатаційних факторів на характеристики волоконно-оптичних пристроїв контролю властивостей газу на суднах-газовоза. Проведений аналіз результатів впливу експлуатаційних дестабілізуючих факторів на характеристики пристроїв моніторингу відомих типів, дозволив локалізувати коло досліджень у межах використання волоконно-оптичних датчиків амплітудної модуляції. Визначено, що компенсацію некорельованої складової погрішності акселерометра необхідно виконувати на основі використання методів інваріантних перетворень, заснованих на принципі багатоканальності. Обрані методи, припущення і математичний апарат дослідження. Обґрунтовано застосування хвильового аналізу процесів у чутливому елементі (ЧЕ) засобу моніторингу на основі рівнянь Максвелла та методу рівних об'ємів. На підґрунті модифікованої теорії зв'язаних мод у оптичних волокнах, а також положеннях теорії пружності, сформована математична модель перетворення світлового випромінювання у пропонованому засобі моніторингу. Застосування запропонованого методу визначення параметрів синтезованого засобу діагностування на практиці створює передумови для розробки вимірювальних перетворювачів широкого цільового призначення.

Здійснено аналіз факторів, що мають вплив на прийняття рішення щодо доцільності реалізації інвестиційного проєкту в агробізнесі. Запропоновані методичні підходи щодо оцінки потенціалу підприємств полягають у підготовці пропозицій власнику фінансово-нестабільного підприємства щодо його модернізації з метою підвищення ефективності його виробництва або щодо редевелопменту сільськогосподарської території чи невикористовуваного комплексу з метою подальшого продажу. Підготовка на замовлення власника інвестиційного проєкту щодо модернізації виробництва з метою залучення інвестицій є однією з основних стадій даного методичного підходу. За результатами узагальнення методичних підходів до оцінки інвестицій, запропоновано при розробці та реалізації інвестиційних проектів виділяти дві основні групи факторів: 1) фактори, що впливають на підвищення окупності інвестиційного проекту → фактори економічної ефективності інвестиційних проектів; 2) фактори, що впливають на прийняття рішення інвесторів, щодо доцільності вкладення активів у даний проект → інвестиційні фактори, фактори інвестиційної привабливості. Дістало подальшого розвитку алгоритм управління методичними підходами щодо ефективності залучення інвестицій в майнові об’єкти агробізнесу, що складається з наступних етапів: оцінки наявного стану підприємства, об’єкту; розробки стратегії модернізації підприємства, об’єкта (побудова дорожньої карти); проведення бізнес-діагностики; розробки бізнес-плану з модернізації підприємства, об’єкта; прийняття рішення щодо реалізації проекту; реалізація проєкту. Запропоновані методичні підходи щодо оцінки потенціалу підприємств полягають у підготовці пропозицій власнику фінансово-нестабільного підприємства щодо його модернізації з метою підвищення ефективності його виробництва або щодо редевелопменту сільськогосподарської території чи невикористовуваного комплексу з метою подальшого продажу. Підготовка на замовлення власника бізнес-плану щодо модернізації виробництва з метою залучення інвестицій є однією з основних стадій даного методичного підходу.

На сучасному етапі розвиток технологій виробництва, а відповідно і шкідливі викиди продуктів технологічного процесу, зріс до такого рівня, що впливає на стан екосистем як локального, так глобального характеру, що призводить до зміни клімату, породження екологічних катастроф із тяжкими наслідками для соціальної інфраструктури. Відповідно, проблема ідентифікації та діагностики джерел забруднень різної фізико-хімічної та енергетичної структури є надалі актуальною. Проведено аналіз літературних джерел, у яких розглянуто проблему екомоніторингу за період 1980-2017 рр. і викладено результати досліджень та історію катастроф за останні 100 років. Обґрунтовано методи лабораторних досліджень, вимірювальні засоби та інструментарій, державні нормативи, міжнародні програми екологічної безпеки, що підтверджує актуальність дослідження. Сформульовано завдання дослідження, обґрунтовано методи створення комплексних систем екомоніторингу на підставі інформаційних і системних технологій і інформаційно-ресурсної концепції управління та прийняття рішень для мінімізації шкідливих викидів в атмосферу. Проведено аналіз структури джерел забруднень, які породжуються енергоактивними техногенними системами з ієрархічною структурою організації технологічного процесу. Розглянуто структуру енергоактивної техногенної системи на прикладі енергоблоку ТЕС. Проведено аналіз режимів функціонування енергоактивного об'єкта на технологічному рівні термодинамічних енергетичних перетворень, визначено критичні стани. На підставі літературних і технічних даних побудовано таблиці, які характеризують властивості палива (вугілля), хімічну структуру продуктів згорання і їх викиди в атмосферу й екосередовище (воду і ґрунти).

Проведено аналіз теоретичних основ лазерних вимірювань складу повітряного середовища та можливості його застосування в надзвичайних ситуаціях, спричинених викидами у великій кількості забруднюючих газів, аерозолів і мікрочастинок дизельними двигунами, двигунами внутрішнього згоряння автомобільного транспорту. Запропоновано метод розв'язання задачі оперативного моніторингу складу газів домішок і аерозолів в зоні контролю застосуванням єдиного комплексу лазерної вимірювальної апаратури. Найбільш перспективним методом діагностики забруднень повітря є дистанційні методи зондування. Серед дистанційних методів особливе місце займають лазерні методи. Одним з найефективніших засобів дистанційного моніторингу ступеня забруднення навколишнього середовища є лазерні монітори, звані також як лідари (по аналогії з радарами). Методи зондування поділяються, в залежності від способу отримання інформації на: активні - при цьому об'єкти навколишнього середовища зондуються електромагнітним випромінюванням і пасивні, інформація отримується шляхом реєстрації результату взаємодії випромінювання природних джерел або власне випромінювання аналізованих домішок. У статті розглянута можливість застосування лазерних засобів для оперативного контролю ступеню забрудненості навколишнього повітря вихлопами автомобільних двигунів. Приведені оцінки енергетичних параметрів лідару для виявлення типових забруднюючих компонентів.

Розглянуто особливості прогнозування попиту на пасажирські перевезення таксі методами нейронної мережі за різних наборів вхідних даних, складу параметрів архітектури мережі, конфігурації апаратного забезпечення та його потужності. З'ясовано, що для зменшення тривалості очікування нових замовлень та відстані до клієнтів доцільно використовувати відповідні інформаційно-аналітичні системи, робота яких ґрунтується на штучному інтелекті. Це дасть змогу вирішити проблему попиту на перевезення таксі у відповідний період доби з врахуванням погодних умов, святкових, вихідних і робочих днів, а також пори року. Врахування ж наявних транспортних об'єктів – авіарейсів, потягів чи автобусів значно покращують роботу такої дорадчої системи. Використана в роботі гібридна архітектура нейро-фаззі мережі дає змогу одночасно вирішувати завдання короткотермінового прогнозування попиту на пасажирські перевезення таксі, а також проводити діагностику самої мережі, що полягає у виявленні різких змін властивостей обчислювального процесу. Для досягнення відповідної точності прогнозу в роботі опрацьовано набори вхідних даних у кількості 4,5 млн поїздок таксі. Для зменшення тривалості процедури навчання нейронної мережі організовано паралельні обчислення між різними вузлами мережі за допомогою графічних процесорів. Проведено навчання нейронної мережі на центральному процесорі, одному та двох графічних процесорах відповідно. З'ясовано, що організація паралельних обчислень на декількох графічних процесорах не завжди зменшує тривалість процедури навчання мережі, оскільки витрати на синхронізацію градієнтів між активними процесами значно перевищують користь від паралельних розрахунків. Встановлено, що за умови великого обсягу даних для організації паралельних обчислень та відповідної архітектури нейронної мережі можна досягти деякого зменшення тривалості процедури її навчання. Визначено, що зменшення тривалості процедури навчання нейронної мережі залежить від таких чинників: її архітектури, кількості параметрів навчання, конфігурації апаратного забезпечення та організації паралельних розрахунків.

У статті розглядається специфіка корекційно-розвиткової роботи логопеда з дітьми із вродженими незрощеннями губи та піднебіння, що заснована на необхідності розуміння специфічних рис та проблем цієї патології, що зумовлює соціальну спрямованість вивчення цієї проблеми. У сучасному світі людина, що має вроджену патологію щелепно-лицьової області, повинна розглядатися не тільки як об'єкт медичного впливу та соціально-педагогічної допомоги, але і як активний суб'єкт соціуму, що створює умови для самореалізації. Метою роботи є впорядкування та узагальнення наявних нині напрямів, методів та форм корекційно-розвиткової роботи з дітьми із ринолалією у різні вікові періоди та на різних етапах реабілітації (доопераційному та післяопераційному). Визначено важливість диференціальної діагностики дітей для правильного вибору завдань та методів здійснення корекційно-розвиткової роботи. Акцентується увага на показниках, на підставі яких формується логопедичний висновок, та у разі потреби призначаються додаткові обстеження. Методологія дослідження будувалася на теоретичних засадах порівняння та узагальнення наукових даних у галузі медицини, логопедії, корекційної педагогіки з метою визначення теоретико-методологічних засад дослідження. Наукова новизна дослідження полягає у висвітленні змісту методик ранньої комплексної корекційно-розвиткової роботи з дітьми із вродженими незрощеннями губи та піднебіння з урахуванням сучасних методів ранньої хірургічної корекції, темпу психомовленнєвого розвитку дітей. Отже, успішність корекційного процесу залежить не тільки від систематичної логопедичної роботи, спрямованої на виховання мовленнєвого дихання, розвиток артикуляційних процесів та фонематичного сприйняття, а й від своєчасного хірургічного втручання, медичної реабілітації, психофізіологічного стану дитини.

FORENSIС MEDICAL EXAMINATION IN NON-FATAL LARYNGEAL TRAUMA Olkhovsky V.O., Gubin M.V., Grygorian E.K. Victims with non-fatal laryngeal trauma become the object of forensic medical evaluation of the severity of bodily injuries in alive persons, carried out during pre-judicial and judicial investigation. The purpose of the study was to provide morphological and clinical analysis and characteristics of bodily injuries in cases of blunt laryngeal trauma in forensic medical examination of alive persons, to determine ways to improve the effectiveness of forensic medical diagnosis of the specified injury. Subjects and Methods. The study involved morphological and clinical analysis of 47 forensic medical expert conclusions in the leading forensic medical examination institution of Kharkiv region. Results. Frequency and types of blunt traumas of the larynx at examination of alive persons were determined. Specific features of forensic medical expert evaluation of bodily injuries severity in alive persons with blunt traumas of larynx were determined. Severe bodily injuries were defined in 3 cases (6.4 % of cases) of laryngeal traumas with the development of mechanical asphyxia. Moderate bodily injuries were determined by experts in 9 cases (19.1 % of cases) of blunt traumas of the larynx, accompanied by fractures of its cartilage; in 4 persons (8.5 % of cases) of blunt traumas of the larynx, accompanied by hematoma, edema of soft tissues of the larynx; in one case of blunt laryngeal trauma with acute edema, its second-degree stenosis. Mild bodily injuries which caused short-term disorder in 25 persons (53.2 % of cases) and mild bodily injuries which caused slight transitory effects in 4 persons (21.1 % of cases) were determined by experts in forensic medical examination of blunt laryngeal trauma with the development of acute posttraumatic laryngitis. The study implied elaboration of methods and an algorithm for improvement of forensic medical diagnostics in this type of injuries. Conclusions. Medico-legal diagnosis of blunt laryngeal trauma can be associated with underestimation and overestimation of the severity of bodily injuries by experts, which requires further research in the field of establishing unbiased expert diagnostic criteria for assessing such injuries. Keywords: criteria of diagnosis, forensic medical examination, expert conclusion, laryngeal trauma. Резюме СУДОВО-МЕДИЧНА ЕКСПЕРТИЗА У ВИПАДКАХ НЕЛЕТАЛЬНИХ ТРАВМ ГОРТАНІ Ольховський В.О., Губін М.В., Григорян Е.К. Постраждалі з нелетальними травмами гортані, стають об'єктом судово-медичної оцінки тяжкості тілесних ушкоджень у живих осіб, яка проводиться під час досудового та судового слідства. Мета роботи: морфо-клінічний аналіз та характеристика тілесних ушкоджень при тупій травмі гортані, під час судово-медичної експертизи живих осіб для визначення шляхів підвищення ефективності судово-медичної діагностики зазначеної травми. Суб'єкт і методи. Проведено морфо-клінічний аналіз 47 висновків експерта провідної судово-медичної експертної установи Харківського регіону. Результати дослідження. Визначено частоту і типи тупої травми гортані при експертизі живих осіб. Встановлено особливості судово-медичної експертизи при визначенні ступеня тяжкості тілесних ушкоджень у живих осіб з тупою травмою гортані. Тяжкі тілесні ушкодження встановлені експертами в 3 випадках (6,4% спостережень) травм гортані з розвитком механічної асфіксії. Ушкодження середньої тяжкості встановлені експертами в 9 випадках (19,1% спостережень) тупих травм гортані, що супроводжувалися переломами її хрящів; у 4 випадках (8,5% спостережень), що супроводжувались гематомою, набряком м'яких тканин гортані; в одному випадку тупої травми гортані з гострим набряком, її стенозом II ступеня. Легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я в 25 випадках (53,2% спостережень ) та що викликали незначні транзиторні ефекти в 4 випадках (21,1% спостережень) встановлені експертами при експертизі тупих травм гортані з розвитком гострих посттравматичних ларингітів. Визначено шляхи та алгоритм вдосконалення судово-медичної експертної діагностики цієї травми. Висновки. При судово-медичній діагностиці тупої травми гортані, мають місце випадки недооцінки та переоцінки тяжкості тілесних ушкоджень експертами, що вимагає проведення подальших наукових досліджень у напрямку встановлення чітких експертних діагностичних критеріїв оцінки таких травм. Ключові слова: критерії діагностики, судово-медична експертиза, висновок експерта, травми гортані. Резюме. СУДЕБНО-МЕДИЦИНСКАЯ ЭКСПЕРТИЗА В СЛУЧАЯХ НЕЛЕТАЛЬНИХ ТРАВМ ГОРТАНИ Ольховский В.А., Губин Н.В., Григорян Е.К. Пострадавшие с нелетальными травмами гортани, становятся объектом судебно-медицинской оценки тяжести телесных повреждений у живых лиц, которая проводится в ходе досудебного и судебного следствия. Цель работы: морфо-клинический анализ и характеристика телесных повреждений при тупой травме гортани, во время судебно-медицинской экспертизы живых лиц для определения путей повышения эффективности судебно-медицинской диагностики указанной травмы. Субъект и методы. Проведен морфо-клинический анализ 47 заключений экспертов ведущего судебно-медицинского экспертного учреждения Харьковского региона. Результати исследования. Определены частота и виды тупой травмы гортани при экспертизе живых лиц. Установлены особенности судебно-медицинской экспертизы при определении степени тяжести телесных повреждений у живых лиц с тупыми травмами гортани. Тяжкие телесные повреждения установлены экспертами в 3 случаях (6,4% наблюдений) травм гортани с развитием механической асфиксии. Повреждения средней тяжести установлены экспертами в 9 случаях (19,1% наблюдений) тупых травм гортани, сопровождавшихся переломами ее хрящей; в 4 случаях (8,5% наблюдений), сопровождавшихся гематомой, отеком мягких тканей гортани; в одном случае тупой травмы гортани с острым ее отеком, стенозом II степени. Легкие телесные повреждения, повлекшие кратковременное расстройство здоровья в 25 случаях (53,2% наблюдений) и которые вызвали незначительные транзиторные эффекты в 4 случаях (21,1% наблюдений) установлены экспертами при экспертизе тупых травм гортани с развитием острых посттравматических ларингитов. Определены пути и алгоритм совершенствования судебно-медицинской экспертизы данной травмы. Выводы. При судебно-медицинской диагностике тупой травмы гортани, имеют место случаи недооценки и переоценки тяжести телесных повреждений экспертами, что требует проведения дальнейших научных исследований в направлении установления четких экспертных диагностических критериев оценки таких травм. Ключевые слова: критерии диагностики, судебно-медицинская экспертиза, заключение эксперта, травмы гортани.

Стаття присвячена проблемам дослідження системи мотивації та стимулювання персоналу на промислових підприємствах, що є досить актуальними в умовах сьогодення. Мета дослідження полягає у детальному вивченні та аналізі особливостей системи стимулювання та мотивації персоналу на промислових підприємствах. Доведено, що керівництво підприємства повинне постійно займатися вдосконаленням системи мотивації та стимулювання праці персоналу, тобто пристосовуватися до нових умов функціонування ринку. Автором наголошується, що система мотивації та стимулювання на промислових підприємствах займає провідне місце у його функціонуванні, оскільки пов'язана з проблемою ефективної виробничої діяльності на підприємстві та призводить до зростання кінцевих результатів його діяльності, а також підвищення життєвого рівня працівників. У статті визначено основні функції (залучення кваліфікованих фахівців; збереження груп професіоналів протягом необхідного терміну), які повинна виконувати система мотивації та стимулювання праці персоналу на підприємстві. Сформовано основні завдання, які є необхідними для забезпечення потрібного рівня трудової активності персоналу: визначення набору цінностей, які будуть закладені в основу мотивування персоналу; формування рівня потреб кожного працівника, його інтересів і можливостей задоволення; конкретизація видів трудової діяльності, які потрібні підприємству і котрі доцільно мотивувати; організація праці таким чином, щоб переконати працівника в можливості задовольнити його інтереси; узгодження певних видів діяльності працівника з набором цінностей і переваг; з’ясування мотивів, інтересів та системи цінностей при наймі працівника на підприємство. З метою формування керованої системи мотивації та стимулювання, наголошено на необхідності виконання наступних умов: наявності повної та достовірної інформації про об'єкт управління; необхідності мати постійне уявлення про стан і динаміку мотиваційної спрямованості персоналу; ретельному відстеженні соціально-економічних наслідків управлінських рішень і вміння їх прогнозувати. Виходячи із досвіду багатьох країн встановлено, що традиційні методи збирання даних щодо мотиваційної та стимулюючої спрямованості персоналу вже не задовольняють потреби практики управління, а тому на кожному підприємстві запропоновано запроваджувати систему мотиваційного та стимулюючого моніторингу, основною метою котрого є створення нової інформаційної бази для прийняття управлінських рішень у сфері мотивації та стимулювання працівників. Такий моніторинг повинен спрямовуватись на постійне спостереження та контроль стану мотивації та стимулювання персоналу з метою його оперативної діагностики й оцінки в динаміці, прийняття кваліфікованих управлінських рішень в інтересах підвищення ефективності виробництва. На основі проведених досліджень визначено основні принципи, на яких має ґрунтуватись система мотивації та стимулювання персоналу на підприємстві: системності; комплексності; аполітичності; періодичності; виробничо-територіального підходу. Автором здійснено порівняльний аналіз вітчизняних систем стимулювання та мотивації персоналу підприємств, до яких віднесено наступні: систему матеріальної мотивації та стимулювання за трудовим вкладом; систему управління за цілями; теоретичну модель матеріальної мотивації та стимулювання; систему стимулювання та мотивації, орієнтовану на вартість бізнесу – участь у власності та опціонні програми. Виходячи із проведених досліджень визначено, що система стимулювання та мотивації використовує тільки першу частину – фінансові та економічні мотиви та стимули, а такі стимули, як професійні, трудові, престиж та соціальний статус, а також мотиви та стимули, пов’язані з кар’єрою, в даних системах досить слабо фігурують, що також є недоліком вітчизняних систем мотивації та стимулювання праці персоналу підприємства. У статті наголошується, що успіх підприємства залежить від оптимального поєднання двох складових: підвищення добробуту працівників та підтримання ефективності виробничого процесу. Доведено, що найбільш ефективною системою мотивації та стимулювання праці є комбінація матеріального стимулювання та стимулювання розвитку професійних знань, високого рівня досвіду задля досягнення поставленої мети, пошук нових шляхів в організації та управлінні підприємством.

FORENSIC ASSESSMENT OF ADVERSE OUTCOMES OF ISOLATED DIAPHYSEAL FEMORAL FRACTURES Sokol V. Fractures of the diaphysis of the femur are one of the most frequent mechanical injuries of the skeleton, however, the frequency and causes of the development of the complicated post-traumatic period are not well understood. The aim of this research was to study the causes of the development of adverse outcomes of isolated diaphyseal femoral fractures. Object and methods of research. Retrospective analysis of the protocols of clinical and radiological examination of 21 patients with adverse outcomes of a femoral diaphysis fracture, which, according to the results of the initial expert assessment, did not establish the severity of injuries due to the development of complications in the postoperative period. Results. The main cause of fractures in this category of patients is road traffic accidents (90.4% of cases); closed fractures of the femoral diaphysis (85.7%) in the middle third (76.1%) in men (76.2%) prevailed. The following reasons for the unsatisfactory results of surgical treatment of diaphyseal fractures of the femur were revealed: 1) patient-dependent: a combination of overweight and arthrosis of adjacent (hip and knee) joints - 57.1%; violation of the motor regime in the form of physical inactivity (19.0%) and excessive axial load on the operated leg (19.0%); 2) implant-dependent: a mismatch between the dimensions of the device for immersion osteosynthesis and the anatomical sizes of the corresponding segments of the femur in all cases; 3) surgical-dependent causes: unresolved intraoperative displacement of fragments of the femur (23.8%), violation of the technology of radiation diagnostics (14.3%), violation of the terms of postoperative x-ray monitoring (23.8%) and perioperative antibiotic prophylaxis (14.3%). The consequence of this was a violation of the stability of osteosynthesis in 95.2% with a secondary displacement of bone fragments of the femur (47.6%), delayed consolidation of a hip fracture (61.9%), the formation of pseudarthrosis of the femur (38.1%), and post-traumatic femoral deformity bones (71.4%), development of post-traumatic contracture of the knee joint (81.0%), suppuration of the postoperative wound (23.8%), development of post-traumatic osteomyelitis (14.3%), migration of screws from the osseous plate (47.6% ), migration of a distal blocked nail from the intramedullary st rust (4.8%), intramedullary rod migration (4.8%). Keywords: diaphyseal femoral fracture, surgical treatment, perioperative risk factors, postoperative complications, unsatisfactory outcomes. Резюме. СУДОВО-МЕДИЧНА ОЦІНКА НЕСПРИЯТЛИВИХ НАСЛІДКІВ ІЗОЛЬОВАНИХДІАФІЗАРНИХ ПЕРЕЛОМІВ СТЕГНОВОЇ КІСТКИ. Сокол В.К. Переломи діафіза стегнової кістки є однією з найбільш частих механічних травм скелета, проте частота і причини розвитку ускладненого посттравматичного періоду вивчені недостатньо. Метою даного дослідження стало вивчення причин розвитку несприятливих наслідків ізольованих діафізарних переломів стегнової кістки. Об'єкт і методи досліджень.Ретроспективний аналіз протоколів клініко-рентгенологічного обстеження 21 хворого з несприятливими наслідками перелому діафіза стегнової кістки, яким за підсумками первинної експертної оцінки не була встановлена ​​ступінь тяжкості тілесних ушкоджень у зв'язку з розвитком ускладнень в післяопераційному періоді. Результат досліджень. Основна причина переломів у даній категорії пацієнтів - дорожньо-транспортні пригоди (90,4% випадків); переважали закриті переломи діафіза стегнової кістки (85,7%) в середній третині (76,1%) у чоловіків (76,2%). Виявлено наступні причини незадовільних результатів хірургічного лікування діафізарних переломів стегнової кістки: 1) паціентзалежні: поєднання надмірної ваги і артрозу суміжних (кульшового і колінного) суглобів - 57,1%; порушення рухового режиму у вигляді гіподинамії (19,0%) і надлишкового осьового навантаження на оперовану ногу (19,0%); 2) імплантзалежні: невідповідність розмірів пристрою для погружного остеосинтезу і анатомічних розмірів відповідних сегментів стегнової кістки у всіх випадках; 3) хірургзалежні причини: неусунення інтраопераційно зміщення фрагментів стегнової кістки (23,8%), порушення технології променевої діагностики (14,3%), порушення термінів післяопераційного рентгенконтроля (23,8%) і періопераційної антибіотикопрофілактики (14,3%). Наслідком цього стало порушення стабільності остеосинтезу в 95,2% з вторинним зміщенням кісткових фрагментів стегнової кістки (47,6%), сповільнена консолідація перелому стегна (61,9%), формування псевдоартрозу стегнової кістки (38,1%), посттравматична деформація стегнової кістки (71,4%), розвиток посттравматичної контрактури колінного суглоба (81,0%), нагноєння післяопераційної рани (23,8%), розвиток посттравматичного остеомієліту (14,3%), міграція гвинтів з накісткової пластини (47,6% ), міграція дистального цвяха, що блокує, з інтрамедулярного стрижня (4,8%), міграція інтрамедулярного стрижня (4,8%). Ключові слова: діафізарний перелом стегна, хірургічне лікування, періопераційні фактори ризику, післяопераційні ускладнення, незадовільні наслідки діафізарних переломів стегна. Резюме. СУДЕБНО-МЕДИЦИНСКАЯ ОЦЕНКА НЕБЛАГОПРИЯТНЫХ ИСХОДОВ ИЗОЛИРОВАННЫХ ДИАФИЗАРНЫХ ПЕРЕЛОМОВ БЕДРЕННОЙ КОСТИ. Сокол В.К. Переломы диафиза бедренной кости являются одной из наиболее частых механических травм скелета, однако частота и причины развития осложненного посттравматического периода изучены недостаточно. Целью данного исследования стало изучение причин развития неблагоприятных исходов изолированных диафизарных переломов бедренной кости. Объект и методы исследований. Ретроспективный анализ протоколов клинико-рентгенологического обследования 21 больного с неблагоприятными исходами перелома диафиза бедренной кости,которым по итогам первичной экспертной оценки не была установлена ​​степень тяжести телесных повреждений в связи с развитием осложнений в послеоперационном периоде.Результат исследований. Основная причина переломов у данной категории пациентов - дорожно-транспортные происшествия (90,4% случаев); преобладали закрытые переломы диафиза бедренной кости (85,7%) в средней трети (76,1%) у мужчин (76,2%). Выявлены следующие причины неудовлетворительных результатов хирургического лечения диафизарных переломов бедренной кости: 1) пациентзависимые: сочетание избыточного веса и артроза смежных (тазобедренного и коленного) суставов - 57,1%; нарушение двигательного режима в виде гиподинамии (19,0%) и избыточной осевой нагрузки на оперированную ногу (19,0%); 2) имплантзависимые: несоответствие размеров устройства для погружного остеосинтеза и анатомических размеров соответстующих сегментов бедренной кости во всех случаях; 3)хирургзависимые причины: неустраненное интраоперационно смещение фрагментов бедренной кости (23,8%), нарушение технологии лучевой диагностики (14,3%), нарушение сроков послеоперационного рентгенконтроля (23,8%) и периоперационной антибиотикопрофилактики (14,3%). Следствием этого явилось нарушение стабильности остеосинтеза в 95,2% с вторичным смещением костных фрагментов бедренной кости (47,6%), замедленная консолидация перелома бедра (61,9%), формирование псевдоартроза бедренной кости (38,1%), посттравматическая деформация бедренной кости (71,4%), развитие посттравматической контрактуры коленного сустава (81,0%), нагноение послеоперационной раны (23,8%), развитие посттравматического остеомиелита (14,3%), миграция винтов из накостной пластины (47,6%), миграция дистального блокируемого гвоздя из интрамедуллярного стержня (4,8%), миграция интрамедуллярного стержня (4,8%). Ключевые слова: диафизарный перелом бедра, хирургическое лечение, периоперационные факторы риска, послеоперационные осложнения, неудовлетворительные исходы переломов диафиза бедра.