Статті в журналах: "Діагностика захворювань серця"

1

Lilevska, A. A., V. K. Sierkova, L. O. Romanova та O. O. Savytska. "КЛІНІКО-ФУНКЦІОНАЛЬНІ КРИТЕРІЇ ІШЕМІЧНОЇ ХВОРОБИ СЕРЦЯ У ХВОРИХ НА ХРОНІЧНЕ ОБСТРУКТИВНЕ ЗАХВОРЮВАННЯ ЛЕГЕНЬ". Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, № 2 (18 жовтня 2019): 69–75. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2019.2.10483.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета: вивчити клініко-функціональні особливості ішемічної хвороби серця при коморбідній кардіореспіраторній патології і виявити її найбільш інформативні діагностичні критерії у хворих на хронічне обструктивне захворювання легень. Матеріали і методи. Обстежено 153 пацієнти, у тому числі 44 зі стабільною ішемічною хворобою серця (ІХС), 53 з діагнозом хронічне обструктивне захворювання легень (ХОЗЛ) і 56 хворих із поєднанням ХОЗЛ та стабільної ІХС на базі Вінницької обласної клінічної лікарні імені М. І. Пирогова. Результати. На сьогодні ХОЗЛ в Україні характеризується високим рівнем захворюваності, смертності та інвалідності, що призводить до значних економічних затрат для суспільства, втрати працездатності населення і суттєвого зниження якості життя. У хворих на ХОЗЛ основною причиною смертності є серцево-судинні захворювання (ССЗ), тому набуває актуальності рання діагностика ішемічної хвороби серця, яку найчастіше спостерігають у хворих. У хворих на ХОЗЛ виявлено такі особливості перебігу ІХС: атипові прояви стенокардії, велика частота безбольової форми ішемії міокарда і порушень серцевого ритму за даними добового (холтерівського) моніторування електрокардіограми (ЕКГ), збільшення частоти і ступеня задишки, яке достовірно відрізняється від інших груп, ремоделювання лівих відділів серця, що асоціюється зі ступенем бронхіальної обструкції. Висновки. Приєднання ІХС до ХОЗЛ обтяжує перебіг і модифікує клінічну картину, ускладнюючи діагностику захворювань, що зумовлює необхідність проведення добового моніторування ЕКГ і ехокардіографічного обстеження у хворих на ХОЗЛ.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

2

"Діагностика артеріальної гіпертензії та експертиза профпридатності у працюючих в умовах впливу шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища". HYPERTENSION, № 3.29 (1 травня 2013): 48–55. http://dx.doi.org/10.22141/2224-1485.3.29.2013.86503.

Повний текст джерела

Анотація:

Основною причиною смертності в усьому світі є захворювання серцево-судинної системи (ССС). За оцінками ВООЗ, у 2008 році від серцево-судинних захворювань (ССЗ) померли 17,3 млн осіб, що становило 30 % усіх випадків смертей у світі [1]. Прогнози експертів невтішні: до 2030 року ішемічна хвороба серця (ІХС) і цереброваскулярні хвороби (ЦВХ) залишаться головними причинами смерті населення в усьому світі, а показник смертності збільшиться до 23,4 млн осіб.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

3

Заморська, Т. М., Н. Г. Грушанська, В. М. Костенко та М. В. Дробот. "ДІАГНОСТИКА ГОСТРОЇ ДИХАЛЬНОЇ НЕДОСТАТНОСТІ І НЕВІДКЛАДНА ТЕРАПІЯ ЗА НАБРЯКУ ЛЕГЕНЬ У КОТІВ". Bulletin of Sumy National Agrarian University. The series: Veterinary Medicine, № 4 (55) (10 травня 2022): 3–11. http://dx.doi.org/10.32845/bsnau.vet.2021.4.1.

Повний текст джерела

Анотація:

Набряк легень – це загрозливий для життя стан, зумовлений проникненням плазми крові до альвеол та інтерстиційного простору. Кількість тварин з ознаками задишки, які надходять в клініку ветеринарної медицини поступово зростає, а початкові дії лікаря для стабілізації стану тварини мають вирішальне значення у виживанні пацієнта, тому тема досліджень є актуальною. Стаття присвячена питанням оцінки параметрів організму тварини, що можуть бути використані в протоколах щодо стабілізації критичних станів за набряку легень у котів. У досліджувані групи були включені коти з ознаками набряку легень, власники яких звернулись до клініки «Vet House» м. Вінниця у період 2018–2021 рр. Особливу увагу було приділено таким дослідженням: анамнестичні дані, результати клінічного огляду, особливості рентгенографічних змін, результати ультразвукової діагностики легень та серця, лабораторні показники крові. На початкових етапах прояву захворювання коти можуть взагалі не проявляти жодних симптомів, і виглядати абсолютно здоровими. Тому виявити та попередити даний патологічний стан дуже важко. Однак, під час клінічного огляду ветеринарним лікарем, можуть бути виявлені деякі ранні ознаки серцевих захворювань ще до появи будь-яких клінічних симптомів набряку легень. Усі свійські коти належать до групи ризику щодо розвитку серцево-судинних захворювань, однак деякі породи піддаються підвищеному ризику. До таких належать породи регдолл (і споріднені породи), породи мейнкун, сфінкс і рекс. Коти, яких годують неякісними кормами з дефіцитом таурину, також піддаються підвищеному ризику виникнення дилятаційної кардіоміопатії. Уроджені патології серця реєструються у котів нечасто, як правило це стеноз або недостатність клапана, відкритий артеріальний проток, тетрада Фалло, тощо. Набряк легень може бути спричинений різними факторами: серцево-судинні захворювання, обструкції верхніх дихальних шляхів, дія токсичних речовин, астма, сепсис, шок, удар електричним струмом, черепно-мозкова травма, метастатична неоплазія. Лікування котів із ознаками набряку легень є багатоступеневим, що передбачає на першому етапі стабілізацію пацієнта до встановлення остаточного діагнозу. Тварини з набряком легень незалежно від причини виникнення, потребують стандартизованих процедур напочатку стабілізації стану. Однією з переваг початкової стабілізації є те, що у лікаря з’являється час для розгляду відповідного діагностичного та наступного терапевтичного підходу.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

4

"Актуальні питання клінічної ендокринології, імунології та алергології". INTERNATIONAL JOURNAL OF ENDOCRINOLOGY (Ukraine), № 6.54 (1 серпня 2013): 87–143. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0721.6.54.2013.84646.

Повний текст джерела

Анотація:

Імовірно, що кардіоваскулярна форма діабетичної автономної невропатії серця (ДАНС), а не вік і тривалість цукрового діабету 2-го типу (ЦД 2-го типу), наявність в анамнезі серцево-судинних захворювань (ССЗ) є незалежним чинником ризику серцево-судинної смертності у хворих на ЦД 2-го типу. Отже, рання діагностика вегетативної дисфункції необхідна для зменшення ризику приєднання і/або прогресування ССЗ у хворих на ЦД 2-го типу.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

5

Nesterova, Svitlana, Alla Sulyma та Anatolii Korolchuk. "Функціональний стан кардіореспіраторної системи чоловіків із різним соматотипом". Physical education, sport and health culture in modern society, № 3(55) (30 вересня 2021): 69–75. http://dx.doi.org/10.29038/2220-7481-2021-03-69-75.

Повний текст джерела

Анотація:

Актуальність. На сьогодні стан здоровʼя українців засвідчує тенденцію до погіршення, причому на першому місці серед причин смертності населення – захворювання серцево-судинної системи. Проведення оцінки функціонального стану серцево-судинної системи й рання діагностика патологічних процесів дають змогу попередити ускладнення та профілактику смертності від захворювань. Інтегральним показником функціонального стану серцево-судинної й дихальної систем є рівень аеробної продуктивності, який характеризує потужність аеробних процесів енергозабезпечення. Аналіз літератури засвідчив, що основою функціональних особливостей організації індивіда є морфологічна специфіка органів і тканин. Саме тому оцінку функціонального стану серцево-судинної системи доцільно проводити з урахуванням соматотипологіч- них особливостей, що дає можливість спрогнозувати залежність розвитку серцево-судинних захворювань в осіб із різним соматотипом і виокремити групи ризику розвитку патології. Завдання роботи – виявити соматоти- пологічні особливості функціонального стану серцево-судинної й дихальної систем та рівня аеробної продуктивності в чоловіків віком 18–30 років. Методи роботи. Установлення соматотипологічної прина- лежності проводили за методикою Хіт-Картера. Аналіз функціонального стану кардіореспіраторної системи проводили за показниками електрокардіографії, спірографії та величиною аеробної продуктивності. Результати. У дослідженні брали участь чоловіки віком 18–30 років, яких розподілено на п’ять соматоти- пологічних груп. Нами проведений аналіз показників біоелектричної активності серця й функціонального стану дихальної системи. Отримані результати засвідчили, що в усіх досліджуваних показники функціонального стану серцево-судинної та дихальної систем перебувають у нормі. Порівняльний аналіз результатів у представників різних соматотипів виявив вірогідно нижчий рівень показників зовнішнього дихання в ендоморфів. У представників ендоморного соматотипу також зафіксовано нижчий рівень величини аеробної продуктивності, порівняно з представниками інших соматотипологічних груп. Отримані результати дають можливість припустити, що особи з перевагою жирового компонента схильні до розвитку серцево-судинних захворювань. Висновки. Отримані результати засвідчили, що рівень функціонального стану кардіореспіра- торної системи в чоловіків 18–30 років відповідає нормі. Водночас у представників ендоморфного соматотипу рівень аеробної продуктивності нижчий, порівняно з результатами представників інших соматотипологічних груп.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

6

Duzhiy, I. D., V. O. Oleshchenko, V. I. Duzhiy, G. P. Oleshchenko, A. V. Yurchenko та T. G. Khursa. "Лікарські помилки при діагностиці і лікуванні плевриту та синдрому плеврального випоту". Likarska sprava, № 5-6 (12 березня 2019): 22–30. http://dx.doi.org/10.31640/jvd.5-6.2018(3).

Повний текст джерела

Анотація:

Ґрутуючись на даних літератури, автори звертають увагу на труднощі діагностики захворювань плеври, більшість з яких супроводжується синдромом плеврального випоту. Оскільки плевральний випіт подразнює значну площу плеври враховуючи на особливості її іннервації, синдром може супроводжуватися «зміщеною» клінічною картиною, яка інколи нагадує патологічні процеси, віддалені від плевральної порожнини. Одним з таких синдромів є плеврокардіальний, який за перебігом схожий з різними патологічними процесами в серці (ішемічна хвороба, інфаркт міокарда, міокардит, перикардит, порушення провідності серця тощо). Автори описують досвід диференціальної діагностики даного синдрому у 9 (3,7 %) осіб. Завдяки запропонованому алгоритму вдалося верифікувати такі захворювання: туберкульозний плеврит – у 2 (0,8 %), метастатичний плеврит – у 2 (0,8 %), хворобу Лайма (бореліоз) – у 2 (0,8 %), синдром Дресслера – у 1 (0,4 %), неспецифічну емпієму плеври – у 1 (0,4 %), хронічну ниркову недостатність – у 1 (0,4 %). Наведено рідкісні синдроми, з якими необхідно проводити диференціальну діагностику.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

7

Sirenko, Yu M., G. D. Radchenko, I. O. Zhivilo та Yu A. Botsyuk. "Алгоритми діагностики та лікування ідіопатичної легеневої артеріальної гіпертензії". HYPERTENSION 14, № 5 (24 січня 2022): 5–28. http://dx.doi.org/10.22141/2224-1485.14.5.2021.245239.

Повний текст джерела

Анотація:

Визначення. Легенева гіпертензія (ЛГ) — це гемодинамічний та патофізіологічний стан, що характеризується підвищенням середнього тиску в легеневій артерії > 20 мм рт.ст. та оцінюється за даними катетеризації правих відділів серця (КПС). У більшості випадків ЛГ не самостійне захворювання, а є проявом інших хвороб. Ідіопатична легенева артеріальна гіпертензія (ІЛАГ) — діагноз, який встановлюється методом виключення усіх інших причин ЛГ (ураження лівих відділів серця, захворювання сполучної тканини, ВІЛ-інфекція, захворювання легень, портальна гіпертензія, вроджені вади серця, легенева тромбоемболія в анамнезі та ін.). При ІЛАГ етіологія захворювання невідома. Патогенез та симптоми ЛГ. Вазоконстрикція, мікротромбоз та ремоделювання судин — три основні патофізіологічні елементи при ЛГ. Симптоми ЛГ неспецифічні: задишка, швидка втомлюваність, біль у грудях при фізичному навантаженні, іноді спостерігаються синкопальні стани. У декомпенсованих пацієнтів наявні ознаки правосторонньої серцевої недостатності (нябряки, асцит, здуття живота, пульсація яремних вен). Діагностика. Діагностичний алгорим при ЛГ складається з двох етапів. Перший — поза межами експертного центру, другий — безпосередньо в експертному центрі ЛГ. При підозрі на це захворювання та за наявності типових симптомів та ознак усім хворим проводиться ехокардіографічне обстеження (ЕхоКГ). Далі, за певних умов (наприклад, відсутність основної причини ЛГ), хворий направляється до експертного центру ЛГ, де можливе проведення КПС. Оцінка прогнозу. Оцінка хворих з ІЛАГ необхідна для покращення контролю захворювання та переходу з більш високого ризику до більш низького. Оцінка прогнозу є комплексною та визначається на основі: клінічного статусу, прогресування симптомів, наявності синкопе, результатів тесту 6-хвилинної ходьби та NT-proBNP, результатів методів обстеження (кардіопульмональний тест із фізичним навантаженням, ЕхоКГ або МРТ серця, оцінка гемодинаміки). Лікування. Основними завданнями лікування ІЛАГ є зменшення вираженості симптомів, уповільнення прогресування захворювання, поліпшення якості та збільшення тривалості життя хворих. У першу чергу це загальні заходи (фізична активність, запобігання та ведення вагітності), запобігання інфекційним захворюванням, соціально-психологічна допомога, контроль дотримання режиму, рекомендації щодо подорожей/поїздок, підтримуюча терапія (пероральні антикоагулянти, діуретики, дигоксин, оксигенотерапія). Хворим із позитивним вазореактивним тестом призначаються блокатори кальцієвих каналів. У всіх інших хворих специфічна терапія ЛГ може включати простагландини (інгаляційна, внутрішньовенна та підшкірна форма), антагоністи простациклінових рецепторів, антагоністи рецепторів ендотеліну, інгібітори фосфодіестерази-5, стимулятори розчинної гуанілатциклази. Хірургічне лікування. Одним із варіантів хірургічного лікування ІЛАГ є передсердна септостомія — створення перфорації в міжпередсердній перегородці. Це призводить до декомпресії правих камер серця і збільшує перед-навантаження на лівий шлуночок, що веде до збільшення серцевого викиду. У разі неефективності всіх вищеописаних методів лікування та значного прогресування захворювання пацієнтам показана трансплантація легень або комплексу серце — легені.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

8

Shved, M. I., V. S. Moroz, I. Z. Humennyi, I. Yu Oryshchyn та O. L. Sydorenko. "Малосимптомна гігантська міксома лівого передсердя: сучасний алгоритм діагностики та радикального оперативного лікування". Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, № 1 (26 березня 2019): 86–92. http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2019.1.9919.

Повний текст джерела

Анотація:

Вступ. Первинні пухлини серця (міксоми) досить рідкісні захворювання, що трапляються в структурі кардіальної патології з частотою від 0,0017 до 0,02 %. Аналіз бібліосемантики клінічних проявів міксом та власних клінічних спостережень свідчать про без- чи малосимптомний перебіг патології серця на ранніх стадіях розвитку міксоми та поліморфізм і неспецифічність симптоматики в подальшому, навіть при гігантських розмірах пухлини. Тому в діагностиці міксом серця визначальними є їх візуалізація за допомогою ехокардіоскопічного дослідження та комп’ютерної або магнітно-резонансної томографії для топічної діагностики і визначення рухомості пухлини, її розмірів, ступеня васкуляризації, оцінки стану клапанів серця. Радикальним методом лікування є резекція міксоми з прилеглими тканинами та наступною пластикою тканинного дефекту і корекцією супутньої дисфункції клапанів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

9

Cherniuk, S. V., A. S. Kozliuk та R. M. Kirichenko. "Інструментальна діагностика міокардиту: сучасні можливості". Likarska sprava, № 3-4 (5 грудня 2018): 63–67. http://dx.doi.org/10.31640/3-4.2018(9).

Повний текст джерела

Анотація:

Нами досліджено діагностичну цінність магнітно-резонансної томографії (МРТ) серця та спекл-трекінг ехокардіографії у хворих з клінічно підозрюваним міокардитом. Обстежено 62 пацієнти з клінічно підозрюваним дифузним міокардитом на 1-му місяці від дебюту захворювання та через 12 міс спостереження. В результаті проведених досліджень встановлено, що на 1-й місяць від дебюту дифузного міокардиту спостерігається значна дилатація лівого шлуночка (ЛШ) та зниження його скоротливої здатності, що обумовлено активним запальним процесом, а через 12 міс спостереження на фоні регресу набряку і гіперемії та розвитку фібротичних змін міокарда відбувається поступове відновлення скоротливої функції серцевого м'яза. У хворих на дифузний міокардит запальні зміни міокарда, виявлені при МРТ серця, асоціюються з порушенням глобальної скоротливості ЛШ як в дебюті захворювання, так і через 12 міс спостереження.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

10

Shostakovych-Koretska, L. R., І. V. Budayeva, А. V. Cherginets, V. V. Mavrutenkov та N. Ye Marchenko. "Лайм-бореліоз: питання діагностики і терапії". ACTUAL INFECTOLOGY, № 2.03 (1 квітня 2014): 34–38. http://dx.doi.org/10.22141/2312-413x.2.03.2014.82346.

Повний текст джерела

Анотація:

Лайм-бореліоз (ЛБ) — найбільш поширена природно-осередкова трансмісивна інфекція, що зустрічається в США, Європі, в тому числі і в Україні. Це мультисистемне захворювання з ураженням шкіри, серця, нервової системи, суглобів, схильне до тривалого перебігу. Офіційна реєстрація захворювання в Україні ведеться з 2000 року. Рівень епідеміологічної реєстрації щороку зростає: показник захворюваності на ЛБ в Україні з 2000 року за 10 років зріс у 29 разів, зокрема у Дніпропетровській області — у 12 разів. Хвороба минає декілька стадій: від появи первинної форми — мігруючої еритеми до формування хронічних форм, що можуть призвести до інвалідизації. У 25–50 % хворих за відсутності адекватного антибактеріального лікування у ранній період ЛБ визначають хронічні форми хвороби, насамперед ураження серця. У цій роботі наведений алгоритм ранньої діагностики «мінорних», клінічно безманіфестних форм ураження серця при ЛБ під час ранніх стадій хвороби з метою раціонального вибору антибактеріальної терапії. Показано, що серологічні маркери ЛБ (антитіла до борелій класів IgM та IgG) не можуть використовуватися для контролю за перебігом захворювання та ефективністю терапії.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

11

Dragan, Ya P., Yu B. Palaniza, O. V. Hevko та I. Yu Dediv. "ОБҐРУНТУВАННЯ СТРУКТУРИ СИСТЕМИ ДИСТАНЦІЙНОЇ ДІАГНОСТИКИ АДАПТАЦІЙНИХ РЕЗЕРВІВ СЕРЦЯ". Scientific Bulletin of UNFU 25, № 10 (29 грудня 2015): 255–59. http://dx.doi.org/10.15421/40251039.

Повний текст джерела

Анотація:

Розглянуто принципи побудови системи дистанційної діагностики серця людини для своєчасного виявлення порушень у серцевій діяльності. Показано актуальність завдання розроблення ефективних методів виявлення захворювань серцево-судинної системи як однієї з основних причин смертності. Описано основні критерії функціонування системи відбору фонокардіосигналу на підставі математичної моделі його як періодично корельованого випадкового процесу. Розроблена структура діагностичної системи ґрунтується на застосуванні та відповідній модифікації синфазного методу опрацювання фонокардіосигналу.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

12

Mostovoy, Yu M., M. V. Ovcharuk та V. Yu Gladkikh. "Клінічний випадок саркоми серця". EMERGENCY MEDICINE, № 5.52 (3 жовтня 2013): 129–35. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0586.5.52.2013.88934.

Повний текст джерела

Анотація:

Онкологічні захворювання є актуальною проблемою всього людства. Існує певна настороженість лікарів щодо найбільш поширених онкозахворювань, у той час як рідкісні пухлини становлять суттєві труднощі в діагностиці та рідко розпізнаються прижиттєво. У статті наведений клінічний випадок саркоми серця, що є первинною злоякісною його пухлиною. Саркома серця вражає переважно його праві відділи, виходячи, як правило, з ендокарда або перикарда. Первинна саркома серця може викликати оклюзію клапанних отворів та вихідних відділів шлуночків, здавлювати та проростати коронарні судини, великі артерії і вени. Пацієнт І., 40 р., був госпіталізований в пульмонологічне відділення з підозрою на пневмонію, при госпіталізації виконана рентгенографія органів грудної клітки, де були ознаки бронхіту. Звертали на себе увагу різноманітність скарг та зміни в загальному аналізі крові, що не є типовими для бронхіту. Під час ехокардіографії в підклапанному просторі легеневої артерії було знайдено гіпоехогенне утворення, що викликало субоклюзію клапана легеневої артерії та підклапанного простору. Пацієнт був направлений в інститут серцево-судинної хірургії ім. М.М. Амосова, де після оперативного втручання було верифіковано фібросаркому серця. Вважаємо за доцільне сфокусувати увагу лікарів на клінічному випадку саркоми серця, сподіваючись на те, що при почастішанні цього патологічного стану вони будуть більш підготовлені до його діагностики.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

13

Yarema, N. I., L. V. Radetska, A. I. Smachilo, A. O. Bob, O. I. Kotsyuba, A. I. Khomitska та M. E. Gavryluk. "ГЕНДЕРНІ АСПЕКТИ ФАКТОРІВ СЕРЦЕВО-СУДИННОГО РИЗИКУ ТА ОЧІКУВАНОЇ ТРИВАЛОСТІ ЖИТТЯ". Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, № 4 (19 березня 2021): 97–103. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2020.4.11917.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета: на основі вивчення особливостей факторів ризику серцево-судинних захворювань оптимізувати надання медичної допомоги з урахуванням гендерних аспектів. Матеріали і методи. Застосовано бібліосемантичний та аналітичний методи з метою поглибленого вивчення гендерних особливостей факторів ризику серцево-судинних захворювань. Результати. Вважається, що на серцево-судинні захворювання переважно хворіють чоловіки, а для жінок основною загрозою є рак. Насправді хвороби серця уражають більше жінок і є значно поширенішими за всі форми раку разом. І це той факт, який сьогодні, на жаль, невідомий широкому загалу. У загальній структурі смертності майже половина всіх летальних випадків припадає на серцево-судинні захворювання, із них 49 % – у жінок і 40 % – у чоловіків. Поширена думка, що жінки мають менше факторів ризику розвитку цієї патології, також є хибною. Результати багатьох досліджень довели, що фактори ризику в жінок та у чоловіків мають багато гендерних особливостей та відмінностей, які необхідно враховувати при діагностиці та лікуванні кардіоваскулярної патології лікарями загальної практики і кардіологами. Відомо, що більшість пацієнтів обох статей з факторами ризику ведуть нездоровий спосіб життя, не досягають цільових значень артеріального тиску, ліпідного та глікемічного профілей, що впливає на тривалість та якість життя. Висновки. У складі загальної стратегії протистояння смертності населення, зокрема працездатного віку, від хвороб системи кровообігу повинна бути вироблена спеціальна стратегія боротьби із загальною смертністю від цієї причини і вона повинна стати пріоритетною.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

14

Batiukh, О. V., Kh O. Novak–Mazepa, T. V. Kharkovska та A. I. Pak. "ПРОГНОЗУВАННЯ ВПЛИВУ ПОРУШЕНЬ СНУ І ДЕПРЕСІЇ НА РОЗВИТОК СЕРЦЕВО-СУДИННИХ ЗАХВОРЮВАНЬ У ПАЦІЄНТІВ ІЗ ЦУКРОВИМ ДІАБЕТОМ 2 ТИПУ". Вісник медичних і біологічних досліджень, № 3 (1 грудня 2020): 145–52. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2020.3.11326.

Повний текст джерела

Анотація:

Резюме. Цукровий діабет (ЦД) являє собою одну з провідних медико-соціальних проблем сучасного суспільства, що зумовлено високою захворюваністю та його поширеністю, частим виникненням ускладнень. Дослідження факторів розвитку, а саме: порушення сну, депресія, серцево-судинні захворювання (ССЗ), вивчення причини, комплексне розв’язання проблеми, наявність якої негативно позначається на якості життя людини, дозволять покращити стан здоров’я пацієнтів із ЦД 2 типу. Мета дослідження – проаналізувати літературні джерела щодо впливу тривожних, депресивних розладів на розвиток і прогресування серцево-судинних захворювань у пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу для ранньої діагностики захворювань та їх профілактику. Матеріали і методи. При дослідженні використано дані літературних джерел та дані проведених наукових досліджень щодо причин розвитку захворювань, зокрема депресії, цукрового діабету 2 типу, розладів сну, серцево-судинних захворювань, і їх взаємозв’язок та взаємовплив. Результати. Цукровий діабет 2 типу є найпоширенішим типом діабету, що становить близько 90 % усіх випадків діабету. Це захворювання найчастіше діагностується у дорослих людей, але все частіше спостерігається у дітей, підлітків через підвищення рівня ожиріння, малорухливого способу життя, психоемоційного перевантаження, стресів. Депресія є фактором ризику виникнення цукрового діабету та негативно впливає на його перебіг, підвищуючи ризик розвитку ускладнень. Пацієнти з ЦД страждають від супутньої депресії у 2–3 рази частіше, ніж без нього. Поширеність депресивних розладів у хворих із ЦД у середньому становить близько 14 %. Приблизно у 80 % випадків у пацієнтів із ЦД 2 типу виявляється артеріальна гіпертензія. Головною причиною смертності є гострі серцево-судинні захворювання, від яких помирає 75 % хворих. За даними клінічних досліджень у 15–25 % пацієнтів з ішемічною хворобою серця (ІХС) виявляють симптоми депресії, яка в 3,7 раза підвищує несприятливий перебіг хвороби. Результати іноземних досліджень свідчать, що смертність від серцево-судинних захворювань серед людей, які сплять менше 4 год на добу на 36 % вище, ніж у тих, які сплять 4–8 год, а ризик розвитку інсульту становить 34 %. Пацієнти, які схильні до даних захворювань і спали достатню кількість часу, ризики компенсувалися і значно зменшувалися. Висновки. Основною причиною значної захворюваності та смертності від ЦД із супутніми ССЗ можна вважати високу поширеність факторів ризику і відсутність єдиного підходу до боротьби з ними. Вивчаючи чинники ризику, отримаємо можливість зрозуміти вплив мультифакторної природи на розвиток й ускладнення перебігу захворювань. Дослідження та аналіз зв’язків між депресивними порушеннями й розвитком серцево-судинної патології дозволять встановити рівень впливу цих факторів на розвиток цукрового діабету 2 типу.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

15

Невойт, Г. В. "ОЦІНКА ПОКАЗНИКІВ АНАЛІЗУ ЕЛЕКТРОФОТОННОЇ ЕМІСІЇ У ХВОРИХ НА ХРОНІЧНІ НЕІНФЕКЦІЙНІ ЗАХВОРЮВАННЯ – ІШЕМІЧНУ ХВОРОБУ СЕРЦЯ". Medical and Ecological Problems 25, № 1-2 (16 квітня 2021): 16–18. http://dx.doi.org/10.31718/mep.2021.25.1-2.04.

Повний текст джерела

Анотація:

Більш чіткі фундаментальні знання принципів електромагнітної організації функціонування організму людини можуть створити науковий базис для подальшого розв’язання низки медичних проблем сучасності і зокрема сприяти подоланню світової пандемії хронічних неінфекційних захворювань Метою дослідження є удосконалення методів діагностики, лікування та профілактики хронічних неінфекційних захворювань шляхом вивчення та залучення новітніх наукоємких технологій. Було здійснено аналіз електрофотонної емісії 126 хворим на ішемічну хворобу серця. Отримані результати порівняно до показників контрольної групи – 56 функціонально здорових осіб. Аналіз електрофотонної емісії з пальців рук людини пропонується автором як одна із перспективних методик можливого дослідження системних електромагнітних енергетичних процесів людського організму при здійсненні об’єктивного клінічного обстеження пацієнтів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

16

Mintser, O. P., та V. M. Zaliskyi. "СИСТЕМНІ ВЗАЄМОДІЇ В МІКРОРНК У ПАТОГЕНЕЗІ СЕРЦЕВО-СУДИННИХ ЗАХВОРЮВАНЬ". Medical Informatics and Engineering, № 3 (30 вересня 2019): 4–19. http://dx.doi.org/10.11603/mie.1996-1960.2019.3.10428.

Повний текст джерела

Анотація:

Оглядово-аналітична стаття присвячена аналізу ролі мікроРНК (miRNAs) у модуляції експресії генів у біологічних подіях, у першу чергу, при серцево-судинних захворюваннях. Наведено окремі мікроРНК, що спричиняють системний регулюючий вплив на експресію цільових генів таких процесів, як гіпертонія міокарда, фіброз і апоптоз. Аналізується група мікроРНК, що може мати особливе значення в онтогенезі серцево-судинних захворювань (ССЗ), оскільки вони модулюють експресію генів цільових кластерів, ділянок багатьох патологічних серцево-судинних реакцій. Огляд ілюструє залучення мікроРНК у мережеву взаємодію внутрішньоклітинних сигнальних шляхів і позиціонує важливу регуляторну кооперацію мікроРНК у ССЗ. Постулюється, що накопичені дані про роль мікроРНК у патогенезі хвороб, у першу чергу, в патогенезі серцево-судинних захворювань є основою для подальших інноваційних рішень в області розроблення методів діагностики та системної терапії на основі використання посттрансляційних регуляторів. Підкреслюється, що циркулюючі мікроРНК можуть бути запропоновані в якості перспективних діагностичних і прогностичних біомаркерів ССЗ, таких як інфаркт міокарда, атеросклероз, ішемічна хвороба серця, серцева недостатність тощо.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

17

Goldovsky, B. M., Yu V. Yurchak та Ye V. Sid. "Предикторна цінність аналізу варіабельності серцевого ритму в діагностиці фатальних аритмій у хворих із гострим інфарктом міокарда". EMERGENCY MEDICINE, № 3.58 (11 квітня 2014): 109–13. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0586.3.58.2014.83288.

Повний текст джерела

Анотація:

Незважаючи на постійне удосконалення підходів до діагностики та лікування гострого інфаркту міокарда, зберігається актуальність стратифікації ризику несприятливих наслідків цього захворювання. Відомо, що у хворих із гострим коронарним синдромом із перших годин від початку захворювання досить часто реєструються шлуночкові аритмії, які можуть бути предикторами раптової смерті.Одним з інформативних методів прогнозування розвитку фатальних шлуночкових аритмій у пацієнтів із гострим інфарктом міокарда є моніторування ЕКГ з можливістю аналізу варіабельності ритму серця, пізніх потенціалів шлуночків і дисперсії інтервалу QT. На сучасному етапі розробка нових математичних методів і алгоритмів обробки біологічних сигналів, а також клінічні результати дозволили визначити роль аналізу варіабельності серцевого ритму (ВСР) у кардіології в прогнозуванні розвитку преморбідних станів і навіть імовірності раптової смерті.Зміна показників ВСР є наслідком порушення балансу симпатичної й парасимпатичної регуляції серцевої діяльності, субстратом для електричної нестабільності міокарда та виникнення фатальних аритмій.Таким чином, метод ВСР можна досить активно застосовувати для виявлення хворих із високим ризиком виникнення фатальних аритмій на тлі гострого інфаркту міокарда. Але на сьогодні існують проблеми, пов’язані з оцінкою чутливості, специфічності й предикторної потужності цього методу щодо прогнозування раптової серцевої смерті та оцінки електричної нестабільності серця.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

18

Chorna, Iryna, та Oleksandr Motuziuk. "Характеристика основних біомаркерів ішемічного ураження м’язової тканини". Lesya Ukrainka Eastern European National University Scientific Bulletin. Series: Biological Sciences, № 3 (27 серпня 2019): 162–72. http://dx.doi.org/10.29038/2617-4723-2019-387-162-172.

Повний текст джерела

Анотація:

Ішемія становить основу патогенетичних механізмів гострих і хронічних захворювань серця й судин. Найвищу смертність спричинено саме ішемічною хворобою серця. Важливу роль у відповіді на ішемічне пошкодження відіграє активація низки кіназ, які встановлюють складні зв’язки між клітинами для досягнення біологічних ефектів. Через каскад реакцій, індукований кіназами, синтезуються та виділяються в кров’яне русло різні фактори білкової природи. Найбільш вивченими є натрійуретичні пептиди, кардіальні тропоніни, кінази, різні фактори росту. Вони використовуються як діагностичні маркери ушкодження міокарда. Найбільш точними маркерами вважаються натрійуретичні пептиди та кардіальні тропоніни. Проте на сьогодні важливе використання комплексу маркерів для більш точної діагностики ішемічного ураження. Концентрація цих білкових факторів зростає вже в перші години пошкодження й залежить від його ступеня. Деякі серед наведених білкових факторів не є специфічними до серцевої тканини та впливають також на скелетну мускулатуру. Систематизація літературних даних дає змогу зрозуміти основні ланки в механізмі дії цих факторів і їх впливу на ішемізовану тканину. Виявлені особливості є актуальними для проведення подальших досліджень щодо впливу білкових факторів на параметри скорочення м’язової тканини.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

19

Chorna, Iryna, та Oleksandr Motuziuk. "Характеристика основних біомаркерів ішемічного ураження м’язової тканини". Lesya Ukrainka Eastern European National University Scientific Bulletin. Series: Biological Sciences, № 3 (27 серпня 2019): 162–72. http://dx.doi.org/10.29038/2617-4723-2019-387-3-162-172.

Повний текст джерела

Анотація:

Ішемія становить основу патогенетичних механізмів гострих і хронічних захворювань серця й судин. Найвищу смертність спричинено саме ішемічною хворобою серця. Важливу роль у відповіді на ішемічне пошкодження відіграє активація низки кіназ, які встановлюють складні зв’язки між клітинами для досягнення біологічних ефектів. Через каскад реакцій, індукований кіназами, синтезуються та виділяються в кров’яне русло різні фактори білкової природи. Найбільш вивченими є натрійуретичні пептиди, кардіальні тропоніни, кінази, різні фактори росту. Вони використовуються як діагностичні маркери ушкодження міокарда. Найбільш точними маркерами вважаються натрійуретичні пептиди та кардіальні тропоніни. Проте на сьогодні важливе використання комплексу маркерів для більш точної діагностики ішемічного ураження. Концентрація цих білкових факторів зростає вже в перші години пошкодження й залежить від його ступеня. Деякі серед наведених білкових факторів не є специфічними до серцевої тканини та впливають також на скелетну мускулатуру. Систематизація літературних даних дає змогу зрозуміти основні ланки в механізмі дії цих факторів і їх впливу на ішемізовану тканину. Виявлені особливості є актуальними для проведення подальших досліджень щодо впливу білкових факторів на параметри скорочення м’язової тканини.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

20

Передера, О. О., Р. В. Передера та К. С. Савченко. "ДІАГНОСТИКА САЛЬМОНЕЛЬОЗУ БРОЙЛЕРІВ У ПРИВАТНОМУ ГОСПОДАРСТВІ". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 3 (25 вересня 2020): 219–26. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2020.03.25.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті наведено основні моменти діагностики, ліквідації та профілактики бройлерів. У період досліджень було вивчено епізоотичний процес захворювання бройлерів на сальмонельоз у динаміці. При цьому брали до уваги синхронність захворювання значної кількості птиці, зміну корму для групи птиці, де було зареєстроване захворювання. Один зі складників комбікорму (м’ясо-кісткове борошно) мало сумнівне походження, приватного виробництва. Клінічні ознаки у бройлерів не були характер-ними для сальмонельозу. У курчат стрімко розвивалося пригнічення. Бройлери відмовлялися від кор-му. Анемія була досить помітною при дослідженні шкіри гребеня, сережок і слизових оболонок. Кури сиділи, нахохливши пір’я, через 1‒2 доби від появи перших клінічних ознак гинули. Виявлені при розти-ні патологоанатомічні зміни були типовими для сальмонельозу птиці. Добре вираженими були зміни, що настали в результаті сепсису. Найбільш характерні патологічні зміни виявляли в селезінці, серці, печінці та тонкому відділі кишківника. Зміни в печінці більшості бройлерних курчат вказували на тривалі токсичні процеси, що могли бути пов’язані не лише з інтенсивним розмноженням і виділен-ням ендотоксинів патогенними мікроорганізмами, а й наслідком дії токсинів гриба. У всіх бройлерів при розтині виявляли ознаки фібринозного перитоніту та численні спайки в порожнині. Реєстрували збільшення нирок. Матеріалом для бактеріологічного та мікологічного дослідження слугували шма-точки внутрішніх органів загиблої птиці, проби комбікорму та м’ясо-кісткового борошна. При про-веденні бактеріологічних досліджень застосовували також специфічні поживні середовища: середо-вище Ендо, агар Плоскирєва, середовище Лєвіна, та вісмут сульфіт агар. Проби комбікорму та м’ясо-кісткового борошна для виявлення патогенних грибів культивували на агарі Сабуро. У резуль-таті бактеріологічного дослідження збудник сальмонельозу було виявлено у внутрішніх органах за-гиблої птиці, комбікормі та м’ясо-кістковому борошні. Ріст збудника сальмонельозу на диференцій-них поживних середовищах був характерний, швидкий та інтенсивний. У пробах комбікорму і м’ясо-кісткового борошна були виявлені гриби роду Aspergilus. Одним із важливих моментів у діагностиці інфекційних хвороб є визначення чутливості виділеної мікрофлори до лікарських засобів. Для визна-чення чутливості мікроорганізмів до антимікробних засобів диско-дифузійним методом відповідно до загальноприйнятого стандарту NCCLS застосовували агар Мюллера-Хинтона. Згідно з резуль-татами досліджень виділена культура сальмонел була резистентною до поліміксину, тілозину, нео-міцину, тетрацикліну, левоміцетину, ріфампіцину, декаметоксину. Помірну стійкість збудник про-демонстрував до гентаміцину, канаміцину, цефалозоліну. У досліджуваному приватному господарс-тві чиста культура виділеного збудника показала найвищу чутливість до амоксициліну.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

21

Melnyk, N. A., L. S. Babinets, O. E. Fedoriv та O. E. Kopach. "СУПУТНЯ ІШЕМІЧНА ХВОРОБА СЕРЦЯ ЯК ФАКТОР ЗНИЖЕННЯ ЯКОСТІ ЖИТТЯ ХВОРИХ НА ХРОНІЧНИЙ ПАНКРЕАТИТ". Вісник наукових досліджень, № 2 (29 червня 2019): 30–33. http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2019.2.10250.

Повний текст джерела

Анотація:

Актуальність проблеми хронічного панкреатиту зростає через те, що у 15,5 % пацієнтів із захворюваннями шлунково-кишкового тракту, в тому числі з панкреатитом, виникає ішемічна хвороба серця. Велике медико-соціальне значення як хронічного панкреатиту, так й ішемічної хвороби серця визначають їх значним внеском у патологію людей соціально активного віку, великими витратами на діагностику і лікування, зниженням якості життя. Мета дослідження – вивчити і порівняти якість життя пацієнтів із хронічним панкреатитом відносно хворих на хронічний панкреатит та супутню ішемічну хворобу серця. Матеріали і методи. Дослідження склали 52 пацієнтів із хронічним панкреатитом і супутньою ішемічною хворобою серця та 30 хворих з ізольованим хронічним панкреатитом. Якість життя усіх пацієнтів оцінювали за допомогою загального медичного опитувальника – the Medical Outcomes Study 36-Item (SF-36) і спеціалізованого гастроентерологічного опитувальника the Gastrointestinal Symptom Rating Scale (GSRS). Результати досліджень та їх обговорення. У ході дослідження було встановлено достовірно нижчу якість життя у пацієнтів із коморбідним перебігом хронічного панкреатиту та ішемічної хвороби серця як психологічним, так і фізичним компонентом здоров’я (відповідно до опитувальника SF-36) (р<0,05). Аналізуючи дані опитування хворих основної групи за допомогою спеціалізованого гастроентерологічного опитувальника GSRS, було встановлено, що провідне місце в клініці захворювання займають больовий, диспепсичний та діарейний синдроми (р<0,05). Висновки. Пацієнти із хронічним панкреатитом і супутньою ішемічною хворобою серця мали статистично значимо нижчий рівень якості життя за усіма шкалами як неспецифічного опитувальника SF-36, так і специфічного гастроентерологічного опитувальника GSRS щодо таких у групі хворих з ізольованим хронічним панкреатитом.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

22

Horodetskyy, O. T. "Активність трансаміназ у міокарді та сироватці крові при експериментальному пародонтиті та адреналіновому ушкодженні міокарда". Clinical Dentistry, № 1 (1 липня 2020): 71–77. http://dx.doi.org/10.11603/2311-9624.2020.1.11224.

Повний текст джерела

Анотація:

Результати багатьох досліджень показали зв’язок між хронічним пародонтитом та підвищеним ризиком серцево-судинних захворювань. Запальні захворювання тканин пародонта є фактором ризику серцево-судинних патологій. Тому важливим є визначити особливість порушень активності трансаміназ в міокарді та периферичній крові за умов поєднаної патології – адреналінового ушкодження міокарда та експериментального пародонтиту. Мета роботи – з’ясувати значення показників активності аспартатамінотрансферази та аланінамінотрансферази в міокарді та сироватці крові при об’єднаній патології експериментального пародонтиту та адреналінового ушкодження міокарда для патогенезу їх розвитку. Матеріали і методи. Досліди проведено на 45-ти нелінійних білих щурах-самцях масою тіла 0,17–0,21 кг, яких поділили на п’ять груп (по 9 тварин у кожній). Перша – контрольна, друга, третя, четверта і п’ята – групи тварин з адреналіновим ушкодженням міокарда (АУМ) під час перебігу експериментального пародонтиту (ЕП) відповідно на 1-шу, 7-му, 10-ту і 17-ту доби експерименту. Під час експерименту забирали тканина міокарда та кров щурів й оцінювали активність ферментів – аланінамінотрансферази (АЛТ) та аспартатамінотрансферази (АСТ). Результати досліджень та їх обговорення. У тварин з поєднаною патологією АУМ та експериментальним пародонтитом результати показали підвищення показників АЛТ та АСТ. Таким чином, дослідження активації ферментативної системи амінотрансфераз в динаміці формування кардіоміопатії та пародонтиту показало поступову стимуляцію ферментативних процесів. Висновоки. Результати спостережень показують, що при комбінованій патології проходить збільшення активності досліджуваних амінотрансфераз як в крові, так і міокарді, що має важливе значення в діагностиці, запобігання виникненню та розвитку, а також для лікування ішемічної хвороби серця та патології тканин пародонта.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

23

Shved, M. I., N. M. Kovbasa, N. I. Yarema, T. O. Dobrianskyi, I. M. Herasymets та O. A. Prokopovych. "РОЗВИТОК ОБШИРНОГО ІНФАРКТУ МІОКАРДА ВНАСЛІДОК МНОЖИННИХ АНЕВРИЗМ КОРОНАРНИХ АРТЕРІЙ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 1 (6 травня 2020): 188–94. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2020.v.i1.11086.

Повний текст джерела

Анотація:

Широкий діапазон коливань поширеності аневризматичної хвороби коронарних судин (від 0,02 до 1,4 %) пов’язують не лише з рідкісністю патології, а й з неспецифічністю клінічних проявів та труднощами візуалізаційної діагностики. Мета – аналіз сучасних підходів до діагностики та лікування пацієнтів із множинними аневризмами коронарних судин, ускладнених гострим інфарктом міокарда, та розбір власного клінічного випадку для оцінки клінічної адекватності запропонованого діагностично-лікувального алгоритму. Матеріал і методи. Використали системний аналіз, бібліосемантику та аналіз випадку захворювання на множинні аневризмами коронарних судин. Результати. Наведений клінічний випадок характеризується типовою клінічною симптоматикою гострого коронарного синдрому (ГКС), причиною якого стали множинні аневризми коронарних артерій. Ідентифікували етіологію ГКС шляхом проведення контрастної коронароангіографії. Згідно із запропонованим діагностично-лікувальним алгоритмом ведення таких хворих пацієнту проведено аортокоронарне шунтування і призначено подвійну антиагрегантну та статинотерапію, що дало стабільний клінічний ефект. Висновки. Різноманітність клінічних проявів аневризматичної хвороби серця зумовлює суттєві діагностичні труднощі даної хвороби і обґрунтовує необхідність використання різноманітних діагностичних візуалізаційних підходів (коронаровентрикулографія, комп’ютерна томографія, аортографія), а безпосередня тактика лікування хворих на аневризми/ектазії коронарних артерій повинна бути індивідуалізована на основі запропонованого діагностично-лікувального алгоритму.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

24

Ashcheulova, Tetiana, Tetiana Ambrosova, Oksana Kochubiei, Oleksii Honchar, and Iryna Sytina. "SUBCLINICAL CARDIAC DAMAGE IN CARDIOPULMONARY POLYMORBIDITY." Inter Collegas 6, no. 2 (August 3, 2019): 68–76. http://dx.doi.org/10.35339/ic.6.2.68-76.

Повний текст джерела

Анотація:

SUBCLINICAL CARDIAC DAMAGE IN CARDIOPULMONARY POLYMORBIDITY. (review). Part 1. Ashcheulova T., Ambrosova T., Kochubiei O., Honchar O., Sytina I. Hypertension and chronic obstructive pulmonary disease are one of the frequent comorbid conditions in internal medicine and are subject to meaningful cooperation among physicians, cardiologists, and pulmonologists. A combination of chronic obstructive pulmonary disease and hypertension presents certain diagnostic and therapeutic challenges. These conditions share common risk factors, similar clinical presentations and some common parts of pathogenesis. The problem of association between chronic obstructive pulmonary disease and hypertension may be currently discusses both as a simple combination of various clinical entities, and as chronic obstructive pulmonary disease resulting in development of factors contributing to hypertension. One way or another, either a simple combination, or a mutually aggravating syndrome, but we state there is a cardiorespiratory continuum where chronic obstructive pulmonary disease acts as a valid component of hypertension development, and vice versa. Thus, it seems to be relevant to study peculiarities of the structural and functional status of the cardiovascular system and microcirculation, systemic remodeling mechanisms, endothelial dysfunction and inflammation in presence of chronic obstructive pulmonary disease -associated hypertension. Problems of additional cardiovascular risk marker development, treatment efficiency assessment remain topical. Use of electrocardiography and echocardiography with dopplerometry has been an important diagnostic principle of subclinical cardiovascular damage in presence of hypertension and chronic obstructive pulmonary disease comorbidity. Non-invasive imaging methods play a central part in diagnostics of subclinical target organ damage. Wide implementation thereof is based on high diagnostic accuracy, common availability, safety and relatively low price. Key words: hypertension, chronic obstructive pulmonary disease, comorbidity, electrocardiography, echocardiography with dopplerometry Резюме. СУБКЛІНІЧНЕ УРАЖЕННЯ СЕРЦЯ ПРИ КАРДІОПУЛЬМОНАЛЬНІЙ ПОЛІМОРБІДНОСТІ (огляд). Частина 1. Ащеулова Т.В., Амбросова Т.М., Кочубєй О.А., Гончарь О.В., Ситіна І.В. Артеріальна гіпертензія і хронічне обструктивне захворювання легень - одне з частих коморбідних станів в клініці внутрішніх хвороб і є предметом конструктивної взаємодії терапевтів, кардіологів, пульмонологів. Поєднання хронічного обструктивного захворювання легень і артеріальної гіпертензії являє певні труднощі для діагностики і лікування. Ці захворювання мають загальні фактори ризику, схожі клінічні прояви і спільність деяких ланок патогенезу. Таким чином, представляється актуальним дослідження особливостей структурно-функціонального стану серцево-судинної системи і мікроциркуляції, вивчення системних механізмів ремоделювання, ендотеліальної дисфункції та запалення при артеріальній гіпертензії в поєднанні з хронічним обструктивним захворюванням легень. Залишаються актуальними питання розробки додаткових маркерів серцево-судинного ризику, оцінки ефективності проведеного лікування. В останні роки важливими принципами діагностики субклінічного ураження серця і судин при коморбідності хронічного обструктивного захворювання легень і артеріальної гіпертензії є використання електрокардіографії та ехокардіографії з доплерометрією. Неінвазивні методи візуалізації відіграють центральну роль в діагностиці субклінічного ураження органів-мішеней. Їх широке застосування обумовлено високою діагностичної точністю, повсюдною поширеністю, безпекою і відносно низькою вартістю. Ключові слова. Артеріальна гіпертензія, хронічне обструктивне захворювання легень, коморбідность, електрокардіографія, ехокардіографія з доплерометрією. Резюме. СУБКЛИНИЧЕСКОЕ ПОРАЖЕНИЕ СЕРДЦА ПРИ КАРДИОПУЛЬМОНАЛЬНОЙ ПОЛИМОРБИДНОСТИ (обзор). Часть 1. Ащеулова Т.В., Амбросова Т.Н., Кочубей О.А., Гончарь А.В., Сытина И.В. Артериальная гипертензия и хроническое обструктивное заболевание легких - одно из частых коморбидных состояний в клинике внутренних болезней и являются предметом конструктивного взаимодействия терапевтов, кардиологов, пульмонологов. Сочетание хронического обструктивного заболевания легких и артериальной гипертензии представляет определенные трудности для диагностики и лечения. Эти заболевания имеют общие факторы риска, схожие клинические проявления и общность некоторых звеньев патогенеза. Таким образом, представляется актуальным исследование особенностей структурно-функционального состояния сердечно-сосудистой системы и микроциркуляции, изучение системных механизмов ремоделирования, эндотелиальной дисфункции и воспаления при артериальной гипертензии в сочетании с хроническим обструктивным заболеванием легких. Остаются актуальными вопросы разработки дополнительных маркеров сердечно-сосудистого риска, оценки эффективности проводимого лечения. В последние годы важными принципами диагностики субклинического поражения сердца и сосудов при коморбидности хронического обструктивного заболевания легких и артериальной гипертензии является использование электрокардиографии и эхокардиографии с допплерометрией. Неинвазивные методы визуализации играют центральную роль в диагностике субклинического поражения органов-мишеней. Их широкое применение обусловлено высокой диагностической точностью, повсеместной распространенностью, безопасностью и относительно низкой стоимостью. Ключевые слова. Артериальная гипертензия, хроническое обструктивное заболевание легких, коморбидность, электрокардиография, эхокардиография с допплерометрией.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

25

Ashcheulova, T., T. Ambrosova, O. Kochubiei, O. Honchar, and I. Sytina. "SUBCLINICAL CARDIAC DAMAGE IN CARDIOPULMONARY POLYMORBIDITY. Part 2." Inter Collegas 6, no. 3 (October 26, 2019): 122–31. http://dx.doi.org/10.35339/ic.6.3.122-131.

Повний текст джерела

Анотація:

Abstract. SUBCLINICAL CARDIAC DAMAGE IN CARDIOPULMONARY POLYMORBIDITY (Review. Part 2) Ashcheulova T., Ambrosova T., Kochubiei O., Honchar O., Sytina I. Hypertension and chronic obstructive pulmonary disease are frequent comorbid conditions in the internal medicine and are subject to meaningful cooperation among physicians, cardiologists, and pulmonologists. A combination of chronic obstructive pulmonary disease and hypertension presents certain diagnostic and therapeutic challenges. These conditions share common risk factors, similar clinical presentations and some common parts of pathogenesis. A problem of association between chronic obstructive pulmonary disease and hypertension may be currently discusses both as a simple combination of various clinical entities, and as chronic obstructive pulmonary disease resulting in development of factors contributing to hypertension. One way or another, either a simple combination, or a mutually aggravating syndrome, but we state there is a cardiorespiratory continuum where chronic obstructive pulmonary disease acts as a valid component of hypertension development, and vice versa. Thus, it seems to be relevant to study peculiarities of the structural and functional status of the cardiovascular system and microcirculation, systemic remodeling mechanisms, endothelial dysfunction and inflammation in presence of chronic obstructive pulmonary disease-associated hypertension. Problems of additional cardiovascular risk marker development, treatment efficiency assessment remain topical. The use of electrocardiography and echocardiography with dopplerometry has been an important diagnostic principle of subclinical cardiovascular damage in presence of hypertension and chronic obstructive pulmonary disease comorbidity. Non-invasive imaging methods play a central part in diagnosis of subclinical target organ damage. Wide implementation thereof is based on high diagnostic accuracy, common availability, safety and relatively low price. Key words: hypertension, chronic obstructive pulmonary disease, comorbidity, electrocardiography, echocardiography with dopplerometry Резюме. СУБКЛІНІЧНЕ УРАЖЕННЯ СЕРЦЯ ПРИ КАРДІОПУЛЬМОНАЛЬНІЙ ПОЛІМОРБІДНОСТІ (Огляд. Частина 2). Ащеулова Т.В., Амбросова Т.М., Кочубєй О.А., Гончарь О.В., Ситіна І.В. Артеріальна гіпертензія і хронічне обструктивне захворювання легень - одне з частих коморбідних станів в клініці внутрішніх хвороб і є предметом конструктивної взаємодії терапевтів, кардіологів, пульмонологів. Поєднання хронічного обструктивного захворювання легень і артеріальної гіпертензії являє певні труднощі для діагностики і лікування. Ці захворювання мають загальні фактори ризику, схожі клінічні прояви і спільність деяких ланок патогенезу. Таким чином, представляється актуальним дослідження особливостей структурно-функціонального стану серцево-судинної системи і мікроциркуляції, вивчення системних механізмів ремоделювання, ендотеліальної дисфункції та запалення при артеріальній гіпертензії в поєднанні з хронічним обструктивним захворюванням легень. Залишаються актуальними питання розробки додаткових маркерів серцево-судинного ризику, оцінки ефективності проведеного лікування. В останні роки важливими принципами діагностики субклінічного ураження серця і судин при коморбідності хронічного обструктивного захворювання легень і артеріальної гіпертензії є використання електрокардіографії та ехокардіографії з доплерометрією. Неінвазивні методи візуалізації відіграють центральну роль в діагностиці субклінічного ураження органів-мішеней. Їх широке застосування обумовлено високою діагностичної точністю, повсюдною поширеністю, безпекою і відносно низькою вартістю. Ключові слова. Артеріальна гіпертензія, хронічне обструктивне захворювання легень, коморбідность, електрокардіографія, ехокардіографія з доплерометрією. Резюме. СУБКЛИНИЧЕСКОЕ ПОРАЖЕНИЕ СЕРДЦА ПРИ КАРДИОПУЛЬМОНАЛЬНОЙ ПОЛИМОРБИДНОСТИ (Обзор. Часть 2). Ащеулова Т.В., Амбросова Т.Н., Кочубей О.А., Гончарь А.В., Сытина И.В. Артериальная гипертензия и хроническое обструктивное заболевание легких - одно из частых коморбидных состояний в клинике внутренних болезней и являются предметом конструктивного взаимодействия терапевтов, кардиологов, пульмонологов. Сочетание хронического обструктивного заболевания легких и артериальной гипертензии представляет определенные трудности для диагностики и лечения. Эти заболевания имеют общие факторы риска, схожие клинические проявления и общность некоторых звеньев патогенеза. Таким образом, представляется актуальным исследование особенностей структурно-функционального состояния сердечно-сосудистой системы и микроциркуляции, изучение системных механизмов ремоделирования, эндотелиальной дисфункции и воспаления при артериальной гипертензии в сочетании с хроническим обструктивным заболеванием легких. Остаются актуальными вопросы разработки дополнительных маркеров сердечно-сосудистого риска, оценки эффективности проводимого лечения. В последние годы важными принципами диагностики субклинического поражения сердца и сосудов при коморбидности хронического обструктивного заболевания легких и артериальной гипертензии является использование электрокардиографии и эхокардиографии с допплерометрией. Неинвазивные методы визуализации играют центральную роль в диагностике субклинического поражения органов-мишеней. Их широкое применение обусловлено высокой диагностической точностью, повсеместной распространенностью, безопасностью и относительно низкой стоимостью. Ключевые слова. Артериальная гипертензия, хроническое обструктивное заболевание легких, коморбидность, электрокардиография, эхокардиография с допплерометрией.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

26

Дзига, С. В., О. В. Бакалець та Н. Б. Бегош. "КАРДІОМІОПАТІЯ ТАКОЦУБО В УМОВАХ COVID-19". Вісник медичних і біологічних досліджень, № 1 (22 травня 2021): 133–38. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2021.1.12099.

Повний текст джерела

Анотація:

Резюме. Збільшення кількості випадків захворювання на COVID-19 у всьому світі супроводжується зростанням серцево-судинних ускладнень, пов’язаних з ним, одним із яких є синдром Такоцубо. Клініцисти повинні знати про різноманітність кардіальних проявів для розробки відповідної стратегії діагностики та лікування. Мета дослідження – проаналізувати наукові джерела і вивчити особливості виникнення синдрому Такоцубо як некоронарогенного ураження серця в умовах пандемії, викликаної вірусом SARS-CoV-2. Матеріали і методи. У дослідженні опрацьовано літературні публікації за останнє десятиліття, які доступні у мережі «Internet», ключовими словами були «синдром Такоцубо», «стресіндукована кардіоміопатія», «COVID-19». Результати. У міру прогресування пандемії COVID-19 у глобальному масштабі окреслюється розмаїта картина кардіологічних ускладнень, що варіюють від безсимптомних чи симптомних електрокардіографічних змін та аритмій серця до розвитку тяжкого міокардіального ушкодження з виникненням гострої серцевої недостатності. Уразливість серцево-судинної системи значною мірою пов’язана з механізмом входу вірусу, ушкодженням ендотелію та загальною імунною відповіддю організму людини. Відомості про кардіоміопатію Такоцубо, що є одним із некоронарогенних синдромів у пацієнтів із COVID-19, засновані на результатах досліджень з відносно невеликими вибірками і на вивченні серії клінічних випадків. Ушкодження міокарда виникає унаслідок потужного викиду катехоламінів, що може бути спричинене збільшенням рівня прозапальних цитокінів в умовах «цитокінового шторму». Крім того, дослідження вказують на збільшення частоти виникнення стресової кардіоміопатії у пацієнтів із негативним результатом на SARS-CoV-2 під час пандемії COVID-19, що дозволяє припустити ключову роль психологічного стресу в її розвитку. Висновки. Зв’язок між пандемією, спричиненою вірусом SARS-CoV-2 та розвитком стресової кардіоміопатії, є беззаперечним. В одних випадках ця патологія виникала на тлі COVID-19 та ускладнювала перебіг захворювання, в інших ситуаціях була наслідком підвищення рівня стресу та тривоги в умовах пандемії.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

27

Ryndina, N., P. Kravchun, and O. Yermak. "NEURO-HUMORAL MEDIATORS IN PROGRESSION OF ISCHEMIC HEART DISEASE WITH CONCOMITANT OBESITY." Inter Collegas 6, no. 4 (December 28, 2019): 200–209. http://dx.doi.org/10.35339/ic.6.4.200-209.

Повний текст джерела

Анотація:

NEURO-HUMORAL MEDIATORS IN PROGRESSION OF ISCHEMIC HEART DISEASE WITH CONCOMITANT OBESITY. Ryndina N., Kravchun P., Yermak A. Cardiovascular disease is the main cause of death worldwide. Priority in the structure of the cardiovascular disease belongs to coronary artery disease (CAD) and especially to its acute form - acute myocardial infarction. AMI largely determines mortality, economic losses in most countries of the world. Modern epidemiological studies have shown the relationship between obesity and cardiovascular diseases, as well as between obesity and individual cardiovascular risk factors such as hypertension and hyperlipidemia. Cardiac troponin is a biomarker of choice for the diagnosis of acute myocardial infarction. However, after reperfusion therapy the actual level of Tn may be misleading due to the phenomenon of washout and the 12-hour expectation of peak levels remains the Achilles heel of this biomarker.Activation of neurohumoral systems in the acute period of the myocardial infarction promotes the expansion of the necrosis zone, the development of myocardial ischemia, abnormal heart rhythm and acute heart failure. Despite the large number of detected and studied neurohormones, our knowledge of the role of these peptides in the development of myocardial infarction and its complications is very limited. That is why studying of new biomarkers, such as copeptin and midregional proadrenomedullin, is perspective and interesting for scientist all over the world. Keywords: acute myocardial infarction, iscemic heart disease, obesity, copeptin, MRproADM. Абстракт НЕЙРО-ГУМОРАЛЬНІ МЕДІАТОРИ ПРИ ПРОГРЕСУВАННІ ІШЕМІЧНОЇ ХВОРОБИ СЕРЦЯ З СУПУТНІМ ОЖИРІННЯМ. Риндіна Н., Кравчун П., Єрмак О. Серцево-судинні захворювання є основною причиною смерті в усьому світі. Пріоритет в структурі серцево-судинних захворювань належить ішемічній хворобі серця і особливо гострому інфаркту міокарда. Гострий інфаркт міокарда в чому визначає смертність, економічні втрати в більшості країн світу. Сучасні епідеміологічні дослідження показали зв'язок між ожирінням і серцево-судинними захворюваннями, а також між ожирінням і окремими факторами ризику серцево-судинних захворювань, такими як артеріальна гіпертензія і гіперліпідемія. Тропонін є маркером вибору для діагностики інфаркту міокарда. Однак після реперфузійної терапії фактичний рівень тропоніну може вводити в оману через явища вимивання, а 12-годинне очікування пікових рівнів залишається ахіллесовою п'ятою цього біомаркеру. Активація нейрогуморальних систем в гострому періоді інфаркту міокарда сприяє розширенню зони некрозу, розвитку ішемії міокарда, порушень ритму серця і гострої серцевої недостатності. Незважаючи на велику кількість виявлених і вивчених нейрогормонів, наші знання про роль цих пептидів у розвитку інфаркту міокарда та його ускладнень дуже обмежені. Ось чому вивчення нових біомаркерів, таких як копептин і MRproADM, є перспективним і цікавим для науковців усього світу. Ключові слова: гострий інфаркт міокарда, ішемічна хвороба серця, ожиріння, копептин, MRproADM. Абстракт НЕЙРО-ГУМОРАЛЬНЫЕ МЕДИАТОРЫ ПРИ ПРОГРЕССИРОВАНИИ ИШЕМИЧЕСКОЙ БОЛЕЗНИ СЕРДЦА С СОПУТСТВУЮЩИМ ОЖИРЕНИЕМ. Рындина Н., Кравчун П. Ермак А. Сердечно-сосудистые заболевания являются основной причиной смерти во всем мире. Приоритет в структуре сердечно-сосудистых заболеваний принадлежит ишемической болезни сердца и особенно острому инфаркту миокарда. Острый инфаркт миокарда во многом определяет смертность, экономические потери в большинстве стран мира. Современные эпидемиологические исследования показали связь между ожирением и сердечно-сосудистыми заболеваниями, а также между ожирением и отдельными факторами риска сердечно-сосудистых заболеваний, такими как артеральная гипертензия и гиперлипидемия. Тропонин является маркером выбора для диагностики инфаркта миокарда. Однако после реперфузионной терапии фактический уровень тропонина может вводить в заблуждение из-за явления вымывания, а 12-часовое ожидание пиковых уровней остается ахиллесовой пятой этого биомаркера. Активация нейрогуморальных систем в остром периоде инфаркта миокарда способствует расширению зоны некроза, развитию ишемии миокарда, нарушений ритма сердца и острой сердечной недостаточности. Несмотря на большое количество обнаруженных и изученных нейрогормонов, наши знания о роли этих пептидов в развитии инфаркта миокарда и его осложнений очень ограничены. Вот почему изучение новых биомаркеров, таких как копептин и MRproADM, является перспективным и интересным для ученых всего мира. Ключевые слова: острый инфаркт миокарда, ишемическая болезнь сердца, ожирение, копептин, MRproADM.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

28

Vakalyuk, І. І., та N. G. Virstyuk. "Роль біологічних маркерів стеатозу та прозапальної ланки в прогресуванні неалкогольної жирової хвороби печінки в пацієнтів зі стабільною ішемічною хворобою серця". Терапевтика 2, № 1 (30 липня 2021): 27–32. http://dx.doi.org/10.31793/2709-7404.2021.2-1.27.

Повний текст джерела

Анотація:

Неалкогольна жирова хвороба печінки посідає одну з провідних позицій серед дифузних захворювань печінки в усьому світі. Показник серцево-судинної смертності за умов наявності стеатозу печінки у хворих на НАСГ значно переважає показник смертності від захворювань печінки.Мета роботи — визначити діагностичну роль сироваткових маркерів стеатозу у взаємозв’язку з прозапальними цитокінами в прогресуванні НАЖХП у хворих на стабільну ІХС. Матеріали та методи. Обстежено 140 хворих на стабільну ІХС, поєднану з НАЖХП. Пацієнтів було поділено залежно від величини ІСП: хворі з ІСП 60-80 (n=76); пацієнти з ІСП понад 80 (n=64). У кожній групі хворих додатково виділяли пацієнтів із НАЖГ і НАСГ. Булопроведено стандартне фізикальне обстеження, електрокардіографію, коронарографію, ехокардіографію, ультразвукове дослідження печінки, оцінку функціонального стану печінки, визначення сироваткового рівня фрагментів цитокератину 18 М30, селенопротеїну Р, ФНП-альфа, ІЛ‑6, вч-СРП.Результати. У хворих на стабільну ІХС, поєднану з НАЖХП, із ІСП понад 80 рівень у крові селенопротеїну Р і цитокератину 18 М30 зростає порівняно з пацієнтами з ІСП у межах 60-80 в 1,48 та 1,45 рази (p<0,05) відповідно. У хворих з ІСП понад 80 рівень ФНП-альфа, ІЛ‑6 та вч-СРП у крові збільшується порівняно з пацієнтами з ІСП у межах 60-80 в 1,43, 1,49 та 1,69 рази (p<0,05) відповідно. Висновки. Виявлена динаміка наростання сироваткових рівнів селенопротеїну Р і цитокератину 18 М30 із прогресуванням стеатозу печінки є свідченням участі стеатозу та апоптозу гепатоцитів у розвитку НАЖХП, а самі біомаркери можуть розглядатись як альтернатива неінвазивної діагностики НАЖХП у хворих на стабільну ІХС. Наростання рівня прозапальнихцитокінів залежно від ступеня стеатозу є доказом безпосередньої участі печінки в активації системного запалення у хворих на стабільну ІХС, поєднану з НАЖХ. Позитивна кореляція маркерів стеатозу з прозапальними цитокінами вказує на їх участь у прогресуванні НАЖХП в умовах активації системного запалення.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

29

Trykhlib, V. I. "УСКЛАДНЕННЯ У ХВОРИХ НА COVID-19". Інфекційні хвороби, № 1 (15 травня 2020): 37–46. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2727.2020.1.11097.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета роботи – вивчення досвіду фахівців з різних країн щодо можливих ускладнень, які розвиваються при COVID-19. Представлений огляд літератури з приводу можливих ускладнень, які розвиваються при COVID-19. Зазначено, що частота пневмонії становить 15,7-100 %, гострого респіраторного дистрес-синдрому (ГРДС) – 3-90 %, ураження серця, токсичного гепатиту – 4-53 %, реактивного панкреатиту, анемії, тромбозу глибоких вен, тромбоемболії – до 31 %, коагулопатії – до 38 %, анемії – до 15 %, гострого ураження нирок з розвитком гострої ниркової недостатності – 3-8 %, сепсису, септичного шоку – 4-8 %, поліорганної недостатності, отиту, синуситу, бронхіту, неврологічних ускладнень – 36,4-45,5 %, гострого цереброваскулярного захворювання, інсульту, порушення свідомості, атаксії, судом, невралгії, травмування скелетних м’язів, енцефалопатії, периферійної полінейропатії, вторинної бактерійної інфекції – 6-10 %, бактеріємії, грибкової суперінфекції, викиднів – 2 %, внутрішньоутробної зупинки розвитку плода – 10 %, передчасних пологів – 39 %. Висновки. У хворих із COVID-19 можуть розвиватися найрізноманітніші ускладнення, серед яких найчастішими є пневмонія, ГРДС, коагулопатія, тромбоемболія, ураження печінки. У хворих із швидким клінічним погіршенням, крім розвитку ГРДС, слід виключати передусім тромбоемболії, зокрема легеневу емболію. У діагностиці важливу роль відіграють КТ-легенева ангіографія, збільшення протромбінового часу, або активованого часткового тромбопластинового часу (АЧТЧ). У хворих з тяжким станом слід використовувати лабораторні тести (D-димер, протромбіновий час, АЧТЧ, число тромбоцитів) для виявлення осіб з ризиком несприятливого висліду і потреби в ушпиталенні у відділення реанімації та інтенсивної терапії (ВРІТ). В осіб з високим ризиком розвитку венозної тромбоемболії реєструються: підвищений рівень D-димеру, високий рівень фібриногену, низький рівень антитромбіну. Під час епідемічного періоду COVID-19, при обстеженні пацієнтів з неврологічними проявами, лікарі повинні виконувати диференційну діагностику, щоб уникнути запізнілого або помилкового діагнозу і запобігти можливому розповсюдженню збудника. Лікарі повинні приділяти пильну увагу неврологічним проявам, особливо у хворих, у кого тяжкий стан, оскільки ураження нервової системи можуть сприяти розвитку летального висліду.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

30

Matasar, Ignat, Valentyna Moyseyenko, Liudmyla Petrishchenko та Andrii Chernyshov. "ЕСЕНЦІАЛЬНІ МІНЕРАЛЬНІ РЕЧОВИНИ ЯК ЗАСОБИ КОРЕКЦІЇ ХАРЧОВОГО СТАТУСУ НАСЕЛЕННЯ, ЯКЕ МЕШКАЄ НА ТЕРИТОРІЯХ, ЗАБРУДНЕНИХ ВНАСЛІДОК АВАРІЇ НА ЧАЕС (Матеріали підготовлені до 35-річчя аварії на Чорнобильській атомній електростанції 26.04.86 р.) (частина 2)". Actual Problems of Nephrology, № 29 (14 грудня 2021): 29–41. http://dx.doi.org/10.37321/nefrology.2021.29-03.

Повний текст джерела

Анотація:

Вступ. Дана робота присвячена проблемі порушення харчування населення різних вікових груп, яке мешкає на територіях, радіоактивно забруднених внаслідок аварії на ЧАЕС, зокрема недостатньому вмісту макроелементів (калію, сірки, магнію, хлору) та мікроелементів (заліза).Мета. Узагальнення відомостей про властивості есенціальних мінеральних речовин, зокрема, калію, хлору, магнію, заліза, їх добове споживання населенням різних вікових груп, яке мешкає на територіях, радіоактивно забруднених внаслідок аварії на ЧАЕС.Матеріали та методи. Бібліографічний – проведено теоретичний аналіз та здійснено узагальнення даних літератури, проаналізовано фактичний вміст макро- і мікроелементів у раціонах харчування різних вікових груп населення (дорослого працездатного, дитячого) із різних населених пунктів Іванківського району Київської області, яке мешкає на територіях, радіоактивно забруднених внаслідок аварії на ЧАЕС впродовж 2004–2018 рр. При дослідженні використано анкетно-опитувальний, математичний та статистичний методи.Результати та їх обговорення. Особливу роль у фізіологічно оптимальному функціонуванні організму відіграють мінеральні речовини, що на рівні з іншими інгредієнтами їжі формують тканини живого організму, входять до складу ензимів та коензимів, гормонів, приймаючи участь у процесах утворення енергії, росту та відновлення організму. Утворення ферментів та реакції за їх участю відбуваються за обов’язкової участю мінеральних речовин. У хворих на хронічну хворобу нирок, анемія може при- звести до серйозних проблем, ускладнити перебіг інших захворювань. Зменшеннякількості гемоглобіну і (або) еритроцитів на фоні зниженого рівня заліза супроводжується збільшенням навантаження на серце. Це призводить до розвитку гіпертрофії лівого шлуночка (ГЛШ). На жаль, у багатьох пацієнтів із хворобою нирок ГЛШ виникає задовго до того, як розвивається ниркова недостатність. Часом ГЛШ навіть стає причиною смерті таких хворих. Раннє лікування анемії допомагає запобігти розвитку цього захворювання та багатьох інших серйозних ускладнень. Наявний дисмікроелементоз потребує діагностики і корекції.Висновки. Контроль добового споживання та корекція рівнів макроелементів (калію, сірки, магнію, хлору) та інших есенціальних мінеральних речовин (зокрема, заліза) є невід’ємними складовими впродовж всього життя людини, і вкрай необхідними у населення різних вікових груп, яке мешкає на територіях, радіоактивно забруднених внаслідок аварії на ЧАЕС, особливо у осіб з віковими змінами нирок.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

31

Kulikova, D. O., та L. I. Chumak. "КОМПЛЕКСНИЙ АНАЛІЗ ЧИННИКІВ ТА КЛІНІКО-ІНСТРУМЕНТАЛЬНИХ ДАНИХ ПРИ ВІДКРИТІЙ АРТЕРІАЛЬНІЙ ПРОТОЦІ У ДІТЕЙ РІЗНИХ ВІКОВИХ ГРУП". Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, № 4 (17 квітня 2019): 44–50. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2018.4.10027.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета: вивчити і проаналізувати медико-соціальні чинники та клініко-інструментальні дані при відкритій артеріальній протоці (ВАП) у дітей різних вікових груп. Матеріали та методи: У дослідженні брали участь діти у віці до 18 років, 80% з них - діти до 3 років. Всі обстежені в відділенні кардіохірургії ДУ «Інститут загальної та невідкладно хірургії ім. В.Т. Зайцева НАМН України» протягом 2013-2017 років. У першу основну групу увійшли пацієнти з вродженою вадою серця: відкрита артеріальна протока, яку діагностовано за даними комплексного обстеження і даними ультразвуку. Інша (контрольна) група - це пацієнти без вроджених вад серця. Виконано статистичний аналіз медико-соціальних факторів, які виявлені при анкетуванні родин, даних об’єктивного огляду, клініко–інструментальних та даних ультразвукового дослідження. Результати: Встановлено, що серед медико-соціальних факторів найбільш позитивно значущим є планування вагітності, а також скарги на відставання у фізичному і психомоторному розвитку, часті простудні захворювання та повільна прибавка маси тіла у дітей з відкритою артеріальною протокою у ранньому дитячому віці. Серед непрямих ознак відкритої артеріальної протоки за даними ультразвукового дослідження найбільш значущі були дилатація лівої гілки та стовбуру легеневої артерії і підвищення градієнту тиску на них. Додатковими ультразвуковими критеріями для діагностики відкритої артеріальної протоки слід вважати збільшення передньо-заднього розміру та об’єму лівого передсердя, а також дилатацію лівого передсердя та лівого шлуночка. Зазначені критерії будуть визначними щодо гемодинамічної значущості цієї вади розвитку. Висновки: Отримані дані дозволяють визначити значимість названих критеріїв у комплексі для вибору подальшої тактики ведення таких пацієнтів, а також стануть невід'ємною частиною алгоритму ведення пацієнтів з відкритою артеріальною протокою.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

32

Trichleb, V. I., та G. V. Osyodlo. "COVID-19. НАЙАКТУАЛЬНІША ПРОБЛЕМА СУЧАСНОСТІ". Ukrainian Journal of Military Medicine 1, № 1 (23 березня 2020): 5–24. http://dx.doi.org/10.46847/ujmm.2020.1(1)-005.

Повний текст джерела

Анотація:

Вступ. На сьогодні, детальної інформації щодо інфікування військовослужбовців у доступних джерелах немає. В той же час є інформація щодо можливого інфікування великої кількості військових, особливо тих, які знаходяться в умовах обмеженого простору. Актуальність даної інфекції для військових полягає і в тому, що під час призову на військову службу, при поверненні з відряджень і відпусток, дані категорії осіб (особливо які знаходяться в інкубаційному періоді або є безсимптомними) можуть занести nCoV 2019 у підрозділ та викликати спалах. Мета роботи − вивчення та узагальнення досвіду фахівців з різних країн щодо актуальних питань захворювання COVID-19. Матеріали та методи. За допомогою історичного, бібліосемантичного і порівняльного аналізу та системного підходу проведено узагальнення даних літератури стосовно етіологічних, епідеміологічних, клінічних і діагностичних аспектів нової коронавірусної інфекції, структури і частоти ускладнень. Результати дослідження. У статті представлений огляд літератури з відображенням актуальності, етіології, епідеміології, клінічних проявів, діагностичних критеріїв COVID-19 та можливих ускладнень, які розвиваються при захворюванні з такою частотою: пневмонія (15,7-100%), ГРДС (3-90%), ураження серця (міокардит та ін.), аритмія, токсичний гепатит (4-53%), реактивний панкреатит, тромбоз глибоких вен, тромбоемболія (до 31%), коагулопатія (до 38%), анемія (до 15%), гостре ураження нирок з розвитком гострої ниркової недостатності (3-8%), сепсис, септичний шок (4-8%), поліорганна недостатність, отит, синусит, бронхіт, неврологічні ускладнення (36,4-45,5%), гостре цереброваскулярне захворювання, інсульт, порушення свідомості, атаксія, судоми, невралгія, травмування скелетних м’язів, енцефалопатія, периферійна полінейропатія, вторинна бактеріальна інфекція (6-10%), бактеріємія, грибкова суперінфекція, викидень (у 2%), внутрішньоутробне обмеження росту (у 10%), передчасні пологи (у 39%). Висновки. У хворих із COVID-19 можуть розвиватися найрізноманітніші ускладнення, серед яких пневмонія, ГРДС, коагулопатія, тромбоемболія, ураження печінки. Тому у хворих зі швидким клінічним погіршенням слід виключати, крім розвитку ГРДС і легеневу тромбоемболію, в діагностиці якої важливу роль відіграють КТ-легенева ангіографія та додаткові лабораторні тести для дослідження системи коагуляції/антикоагуляції крові. Під час епідемічного періоду COVID-19, при обстеженні пацієнтів з неврологічними та іншими проявами, лікарі повинні розглядати інфекцію SARS-CoV-2 у якості диференційного діагнозу задля уникнення відстроченого чи помилкового діагнозу, запобігання передачі, попередження летальних наслідків, особливо, при важкому її перебіг. Нова коронавірусна інфекція яскраво висвітлила проблеми, що можуть раптово і одночасно виникати в багатьох країнах світу, коли з’являються нові інфекції, особливо, у випадках нехтування елементарними заходами профілактики. COVID-19 продемонструвала, яку колосальну шкоду може принести економіці різних країн спалах інфекції протягом короткого часу. З урахуванням нових інфекцій, необхідно докорінно переглянути ставлення до профілактичної медицини, біобезпеки країни, інфекційних хвороб та організації надання медичної допомоги при інфекційних захворюваннях.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

33

Shved, M. I., та I. O. Yastremska. "ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ ГОСТРОГО ІНФАРКТУ МІОКАРДА У ХВОРИХ З МЕТАБОЛІЧНИМ СИНДРОМОМ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 2 (19 серпня 2020): 195–201. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2020.v.i2.11343.

Повний текст джерела

Анотація:

Ішемічна хвороба серця (ІХС) продовжує займати головне місце в структурі захворюваності і є однією з провідних причин смертності та інвалідизації населення. Мета – дослідити особливості перебігу інфаркту міокарда на фоні метаболічного синдрому та встановити предиктори порушення метаболізму і патогенетичні механізми взаємообтяжуючого впливу вказаних патологічних процесів. Матеріал і методи. В дослідження було включено 87 хворих на гострий інфаркт міокарда з елевацією сегмента ST, з них у 59 пацієнтів, які склали дослідну групу, діагностовано МС. Групу контролю становили 28 хворих на ІМ без МС. Діагноз гострого ІМ верифікували згідно з рекомендаціями ESC. Діагностику МС проводили згідно з рекомендаціями Міжнародної діабетологічної федерації (ІDF, 2016). Інсулінорезистентність визначали за допомогою індексу НОМА. Результати. Наявність МС суттєво впливає на клінічний перебіг патологічного процесу, що проявилось розвитком ІМ у осіб молодшого віку, а сама хвороба характеризувалась достовірно тривалішим больовим синдромом, частішими рецидивами, а також значно більше вираженими проявами резорбтивно-некротичного синдрому, що свідчить про більшу зону ураження міокарда у хворих з метаболічним синдромом. Одночасно у цієї категорії хворих діагностується суттєво більша частота розвитку ускладнень у гострому періоді захворювання, що проявилося частішими порушеннями ритму і провідності та ознаками гострої серцевої недостатності. Аналіз даних ліпідограми дозволяє стверджувати, що інфаркт міокарда у хворих з метаболічним синдромом перебігає на тлі не лише порушень вуглеводного обміну, але й прогностично несприятливих показників ліпідного спектра крові. Висновки. Слід відмітити кумуляцію в групі хворих на інфаркт міокарда з метаболічним синдромом прогностично несприятливих характеристик – більш низькі значення фракції викиду лівого шлуночка, порушення процесів ремоделювання, збільшення індексу порушення локальної скоротливості міокарда, прогностично несприятливих показників ліпідного спектра крові з більш вираженими прозапальними змінами і порушеннями вуглеводного обміну, що супроводжується схильністю даної категорії хворих до розвитку ускладнень у гострому періоді захворювання.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

34

Arakelian, R. S., Kh M. Halimzianov, R. D. Mustafin, S. F. Karpenko, A. R. Kurbanhaliieva та A. S. Arakelian. "Клініко-епідеміологічні особливості ехінококозу людини в Астраханській області". ACTUAL INFECTOLOGY, № 4.09 (2 лютого 2016): 38–41. http://dx.doi.org/10.22141/2312-413x.4.09.2015.78825.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета дослідження: охарактеризувати сучасну ситуацію з ехінококозу людини в Астраханській області. Матеріали і методи. На території Астраханської області з 2008 по 2015 р. зареєстровано 72 випадки ехінокока в людини. Найбільша кількість випадків зараження людини ехінококом відмічалася в 2014 р. — 17 випадків (23,6 ± 5,0 %), 2015 р. — 11 випадків (15,3 ± 4,2 %) та у 2011 р. — 10 випадків (13,9 ± 4,1 %). В інші роки ехінококоз реєструвався в жителів Астраханського регіону, але з меншою частотою. Так, у 2012 р. було зареєстровано 9 випадків (12,5 ± 3,9 %), у 2010 р. — 8 випадків (11,1 ± 3,7 %), в 2009 і 2013 роках — по 7 випадків (9,7 ± 3,5 %) і в 2008 р. — всього 3 випадки (4,2 ± 2,4 %). Результати дослідження. У статевому співвідношенні серед хворих переважали особи жіночої статі — 69,4 ± 5,4 % (50 випадків). Частка чоловіків дорівнювала 30,6 ± 5,4 % (22 випадки). Прийнято вважати, що в основному гельмінт уражає печінку та легені. Так, типовий ехінококоз (печінка, легені, печінка + легені) відмічався у 88,9 ± 3,7 % (64 особи), у т.ч. в області печінки у вигляді паразитарної кісти в 69,4 ± 5,4 % (50 осіб). У рідкісних випадках паразит уражав легеню (праву або ліву), а також одночасно і печінку, і одне з легенів — по 7 випадків (9,7 ± 3,5 %). Ехінококоз рідкісної локалізації відзначався в 11,1 ± 3,7 % (8 осіб). Так, були зареєстровані випадки ураження ехінококом нирки, піддіафрагмального простору, черевної порожнини — по 1,4 ± 1,4 % (1 випадок). В інших випадках у пацієнтів відзначалося поєднане ураження органів ехінококом: черевна порожнина + сечовий міхур, печінка + заочеревинний простір + малий таз, печінка + плече, печінка + поперековий м’яз + головний мозок, серце + головний мозок + селезінка + ліва нирка — по 1,4 ± 1,4 % (1 випадок). Висновки. В останні роки число випадків зараження людини ехінококом продовжує збільшуватися, про що свідчать місцеві випадки зараження. До захворювання в основному схильні особи, що мали постійний контакт з недегельмінтизованими собаками, оброблювали полеглих тварин і не дотримувались правил особистої гігієни. До захворювання схильні люди різного віку і професій. У діагностиці ехінококозу головну роль відіграють комплексні методи ІФА, КТ та УЗД.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

35

Цьока, С. А., Я. Ф. Філак та Є. С. Сірчак. "ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ ГАСТРОЕЗОФАГЕАЛЬНОЇ РЕФЛЮКСНОЇ ХВОРОБИ ТА ВЕГЕТАТИВНОЇ ДИСФУНКЦІЇ У ХВОРИХ НА УРАЖЕННЯ ХРЕБТА ДЕГЕНЕРАТИВНО-ДИСТРОФІЧНОГО ТА ЗАПАЛЬНОГО ГЕНЕЗУ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 4 (25 березня 2022): 175–80. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2021.v.i4.12817.

Повний текст джерела

Анотація:

РЕЗЮМЕ. Актуальність гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ) обумовлена наявністю як типових, так і атипових клінічних проявів захворювання, які ускладнюють її діагностику. Мета – визначити особливості клінічного перебігу ГЕРХ та вегенетивної дисфункції у хворих на ураження хребта дегенеративного-дистрофічного та запального генезу. Матеріал і методи. Обстежено 96 хворих на ГЕРХ з різними формами ураження хребта. Хворих на ГЕРХ поділено на 2 групи: в І групу увійшли 46 хворих з остеохондрозом (ОХ) шийного та грудного відділів хребта, а ІІ г 50. рупу склали 50 пацієнтів зі спондилоартритом (СА) хребта. Усім обстеженим пацієнтам проведено загальноклінічні дослідження, а також визначення стану вегетативної нервової системи. Результати. Більшість досліджуваних хворих обох груп часто скаржилась на емоційне перенапруження, лабільність настрою, підвищену дратівливість, відчуття тривоги, порушення сну, головний біль, підвищену втомлюваність, серцебиття, перебої в роботі серця, внаслідок негативних емоційних впливів. Аналіз отриманих даних указує на переважання впливу парасимпатичного відділу вегетативної нервової системи в обох групах досліджуваних хворих, із максимально вираженими змінами у пацієнтів із ГЕРХ у поєднанні з СА. Результати вегетативного індексу Кердо у хворих ІІ групи становили -14,24 ± -0,86 (р<0,01), а у хворих І групи – -11,68 ± -0,55 (р<0,01). Висновки. У хворих на ОХ шийного та грудного відділів хребта ГЕРХ частіше проявляється стравохідною симптоматикою, тоді як у хворих із СА – атиповими клінічними формами, а саме, у 43,3 % отоларингологічною, а у 26,7 % обстежених – стоматологічною масками. У хворих на дегенеративно-дистрофічні зміни хребта при ендоскопічному дослідженні ступінь ураження стравоходу частіше відповідає LA-B, як у хворих із стравохідною, так і з позастравохідною симптоматикою, тоді як у хворих на СА з атиповим перебігом ГЕРХ ступінь ураження стравоходу частіше відповідає LA-C (у 53,3 % обстежених). В обох групах обстежених пацієнтів з ГЕРХ встановлена вегетативна дисфункція, а саме – переважання парасимпатичної регуляції нервової системи.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

36

Ilashchuk, T. O., І. V. Okipniak, N. М. Malkovych, K. O. Bobkovych та O. P. Mykytyuk. "Досвід використання сучасних методів візуалізації у верифікації діагнозу у пацієнтів з кардіологічною патологією на тлі бронхообструктивних захворювань". Cardiology and cardiac surgery: continuous professional development, 3 травня 2019, 9–23. http://dx.doi.org/10.30702/ccs.201905.02.0020923.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглянуто основні труднощі диференціальної діагностики серцево-су-динних і респіраторних захворювань. Особливо складно оцінити переважання ураження зазначених систем у пацієнтів з поєднанням ішемічної хвороби серця та бронхообструк-тивних захворювань. У діагностичний алгоритм щодо цієї категорії хворих обов’язково ма-ють бути включені сучасні інвазивні та неінвазивні методи візуалізації. Авторами проведе-ний глибокий аналіз літературних джерел щодо їх використання у пацієнтів з поєднанням ішемічної хвороби серця та бронхообструктивного захворювання (хронічне обструктивне захворювання легень і бронхіальна астма). Наведені два клінічні випадки, що доводять необхідність застосування не тільки рутинних (електрокардіографія, спірографія, кардіосо-нографія), а й високотехнологічних інвазивних методик (коронаровентрикулографія, че-резстравохідна кардіосонографія) для призначення ефективних методів лікування хворих з поєднаною кардіореспіраторною патологією.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

37

Яцків, Василь, Ян Гирла, Сергій Фрімет та Стелла Мереуца. "CУЧАСНІ АСПЕКТИ ДІАГНОСТИКИ ТА ХІРУРГІЧНОГО ЛІКУВАННЯ ПАТОЛОГІЇ ОРГАНІВ ГРУДНОЇ КЛІТКИ СПРИЧИНЕНОЇ КОРОНАВІРУСНОЮ ХВОРОБОЮ". InterConf, 23 лютого 2022, 610–22. http://dx.doi.org/10.51582/interconf.19-20.02.2022.067.

Повний текст джерела

Анотація:

Проаналізовано 68 випадків захворювань органів грудної клітки, спричинених COVID – 19 у пацієнтів, яким надавалась консультативна, спеціалізована хірургічна торакальна допомога у базових лікувальних установах Чернівецької області за період січень-вересень 2020 р. Переважали двосторонні ураження легень - 70,6% у пацієнтів віком старші 42 роки (66,2%). Хірургічні втручання виконані у 65 (95,6%) пацієнтів. Найбільш частим ускладненням в гострий період було зареєстровано пневмоторакс на фоні активної вірусної пневмонії- 40 (58,8%) хворих, 6 (8,8%) - пацієнтів з ураженнями серця та перикарду, 7(10,3%) – геморагічні, серозно-фібринозні плеврити. Основуючись на власних даних у співставленні з приведеними в доступній літературі гістологічними та патофізіологічними дослідженнями, обґрунтована хірургічна тактика, окремі хірургічні прийоми у хворих з вірусіндукованими ускладненнями, зокрема: дренування плевральної порожнини, перикарду, відеоторакоскопічні методики. Приведено алгоритм обстежень та лікувальна тактика при формуваннях внутрішньолегеневих псевдокіст після коронавірусної хвороби. Проаналізовано 5 (7,4%) випадків у яких виникли ускладнення основних захворювань (онкологічні, неспецифічні гнійно-септичні хвороби) спричинені COVID-19.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

Статті в журналах з теми "Діагностика захворювань серця"

Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями