Статті в журналах з теми "Діагностика вузлів"

Мета статті. При розробці систем тягового електропривода вітчизняного дизель-поїзда ДЕЛ-02 з тяговими асинхронними двигунами ставиться завдання забезпечення ефективного контролю та діагностики стану дизель-поїзда і його елементів у процесі експлуатації з використанням сучасних інформаційних технологій. Для досягнення цієї мети необхідно було вирішити такі питання: визначення основних вузлів і параметрів, які підлягають контролю та діагностиці; побудова структурної схеми системи контролю та діагностики; розробка методів контролю та діагностики стану дизель-поїзду та його елементів. Результати. Для підвищення ефективності експлуатації дизель-поїздів ДЕЛ-02 вітчизняного виробництва розроблена система контролю та діагностики стану тягового електропривода з використанням сучасних засобів виміру основних параметрів і подальшою обробкою отриманої інформації бортовою мікропроцесорною системою керування. Запропоновані та обґрунтовані рішення щодо побудови системи, яка забезпечує контроль необхідної кількості технічних і економічних показників тягового електропривода без введення в схему системи керування додаткових елементів. Контроль і діагностика показників стану тягового електропривода виконана за допомогою нейронної мережі

Забезпечення робочого стану ремонтних господарств автомобільної промисловості та автосервісів, забезпечення якісного персоналу для обслуговування та ремонту, комп’ютеризація процесів управління, регулювання та діагностика технічного стану організації, посилення вимог дорожньої та екологічної безпеки, які тягне за собою перетворення технологічних процесів обслуговування та ремонту деталей, вузлових з’єднань і вузлів, підвищення продуктивності ремонтних працівників, а також технічного оснащення виробництва.

Проаналізовано розповсюдження пухлин серед собак і котів м. Полтави. З метою визначення по-ширеності новоутворень серед собак та котів було зібрано й оброблено статистичні дані по кліні-ках ветеринарної медицини м. Полтави за останні два роки. Проведено диференційну діагностику морфологічних типів деяких видів пухлин у собак. Розглянуто морфологічну, цитологічну та гістоло-гічну будову новоутворень. Проблема пухлинного росту є досить поширеною у собак та котів. За останні два роки новоутворення діагностували у 98 собак та 77 кішок (56 % та 44 % відповідно). Серед собак 70 % були породистими. Але достовірної схильності до пухлин певного виду у якоїсь ок-ремої породи не виявлено. Щонайбільше (21,4 %) у собак діагностували злоякісні пухлини молочної залози. Вони мали різний розмір і охоплювали один або кілька молочних пакетів. Досить поширеною патологією тканинного росту є папіломатоз (18,4 %). Окреслено місця локалізації та розміщення папілом на тілі собак та котів, а також подано опис їх зовнішнього вигляду. Охарактеризовано по-рядок формування пухлинного зачатку. Залежно від симптоматики та перебігу захворювання вико-ристовували такі методи діагностики, як пальпація, рентгенографія, ультразвукова діагностика, інколи проводили дослідження морфологічних і біохімічних показників крові з метою виявлення сту-пеня порушення обміну речовин. Місцево досліджували не лише саму пухлину, а і ступінь втягнення в патологічний процес оточуючих тканин. За допомогою апарату для ультразвукової діагностики слідкували за реакцією реґіонарних лімфатичних вузлів та за появою і розвитком метастазів. Порів-няно різні схеми лікування папіломатозів піддослідних тварин. Встановлено, що включення у схему лікування препарату «Вінкристин» значно скорочує термін лікування та дає виражений терапевти-чний ефект вже після другої ін’єкції, що забезпечує поступове зменшення папілом, їх зсихання та відторгнення.

Лімфостаз нижніх кінцівок спостерігають у 1,2–47,0 % після радикального хірургічного лікування злоякісних новоутворів жіночих статевих органів. Мікрохірургічні операційні втручання, такі як лімфовенозні анастомози, трансплантація васкуляризованих лімфатичних вузлів, через мінливість результатів, відсутність переваги одного методу лікування, продовжують залишатися експериментальними та потребують подальшого дослідження. Водночас дермоліпофасціоектомія в поєднанні з післяопераційною компресійною терапією забезпечує задовільні довготривалі результати і є показана на пізніх стадіях лімфедеми, коли відбувається ремоделювання оточуючих тканин у фіброзну та гіпертрофовану підшкірну жирову клітковину. У нашому спостереженні у хворої віком 55 років з вторинною лімфедемою лівої нижньої кінцівки III-IV стадії після комбінованого лікування раку шийки матки T1b2N0M0G2 дермоліпофасціоектомія дозволила значно покращити якість життя та відновити загальну рухову активність пацієнтки. Ключові слова: лімфедема нижніх кінцівок, хірургічне лікування.

Заглотковий абсцес у дітей є небезпечним захворюванням, яке виникає внаслідок гнійного розплавлення лімфатичних вузлів і пухкої клітковини позаду глоткового простору. Він найчастіше трапляється у дітей віком до 4 років і є наслідком ГРВІ, гострого ринофарингіту, отиту, риносинуситу, тонзиліту, аденоїдиту або травми задньої стінки глотки. У випадку наявності гною першочерговим є розтин абсцесу. У статті наведено аналіз типового клінічного випадку заглоткового абсцесу рідкісної локалізації (носоглотка) у дитини 7 років, яка перебувала на стаціонарному лікуванні в отоларингологічному відділенні дитячої лікарні. Проведене лікування сприяло повному видужанню дитини, про що засвідчили віддалені результати спостереження. Вчасна діагностика та лікування є запорукою повного видужання пацієнта. В протилежному випадку можливе виникнення ряду небезпечних ускладнень.

РЕЗЮМЕ. Мета дослідження – враховуючи статистичні дані обґрунтувати захворюваність та поширеність, причини виникнення, клінічні прояви, а також діагностичні критерії і принципи лікування залізодефіцитних станів (ЗДС) із використанням новітніх лікарських форм препаратів. Матеріал і методи. Систематичний аналіз, розгляд та вивчення науково-медичної літератури дали можливість розглянути сучасний підхід на проблему ЗДС як серед дорослого, так і серед дитячого населення з точки зору їх поширеності, причин виникнення, вивчення патогенетичих механізмів, формування клінічних проявів хвороби, а також аналіз сучасних методів лабораторної діагностики ЗДС. На основі вивчених даних зроблені висновки щодо комплексного лікування та профілактики дефіциту заліза в організмі людини. Результати. Найпоширенішими серед анемій є залізодефіцитні стани. Нестача заліза в організмі виникає внаслідок невідповідності між потребами організму в залізі, його надходженням і всмоктуванням. За даними ВООЗ, більше половини населення різних країн світу страждає на дефіцит заліза, який охоплює всі вікові групи населення, проте найчастіше трапляється у дітей, підлітків і вагітних жінок. Причинами залізодефіцитних станів (ЗДС) найчастіше є кровотечі різного генезу: з ран чи виразки, кровотечі із гемороїдальних вузлів, надмірні крововтрати під час місячних, міом матки, при виразкових колітах, злоякісних пухлинах, резекціях шлунка тощо. При таких захворюваннях депо заліза в організмі зменшується. Як свідчать статистичні дані вітчизняних та зарубіжних учених, а також ВООЗ, ЗДС спостерігаються у 20 % населення. Симптоми анемії – блідість шкіри, швидка втомлюваність, запаморочення, задишка, втрата свідомості, порушення функції серцево-судинної, дихальної, нервової систем тощо. Принципи лікування ЗДА полягають насамперед в усуненні причин кровотечі, призначенні дієти, збагаченої білками, залізом, вітамінами, мікроелементами. Соціальною проблемою у багатьох країнах є питання про запобігання та лікування анемії. Адже наявність залізодефіцитного стану може знижувати якість життя пацієнтів, порушувати їх працездатність, викликати функціональні розлади з боку багатьох органів і систем. Як для профілактики, так і для усунення причин залізодефіцитних станів у наш час застосовується група залізовмісних препаратів, асортимент яких безперервно поповнюється і оновлюється. Також вивчаються і обговорюються питання комплексного підходу до лікування ЗДС із використанням сучасних препаратів заліза, а саме ліпосомальної форми заліза «Поліфер». При наявності порушення мікробіоти в шлунково-кишковому тракті – застосування пробіотиків, зокрема євро-біотика КІДС. При діагностуванні ураження пацієнтів гельмінтами рекомендовано призначення нового протигельмінтного препарату альбензі, який має високу біодоступність і мінімум побічних ефектів. Висновки. Проаналізовано основні патофізіологічні стани, які призводять до розвитку дефіциту заліза в організмі, як при різних патологічних станах, так і при функціональних. Тому саме лікування ЗДС має бути спрямоване не тільки на усунення симптомів анемії, а й на ліквідацію дефіциту заліза, поповнення його запасів в організмі. Такого стану можна досягти завдяки прийому ліпосомальної форми препарату заліза «Поліфер».

Вступ. Мікроскопічний поліангіїт (МПА) зустрічається рідко (приблизно 13-19 випадків на мільйон населення). МПА – захворювання неясного ґенезу, асоційоване з виробленням антитіл до цитоплазми нейтрофілів і характеризується поєднаним запальним ураженням декількох органів, найчастіше легень і нирок, в основі якого лежить васкуліт дрібних судин без формування гранульом.Мета. Описати клінічні прояви мікроскопічного поліангіїту з ураженням легень (пневмоніт) і нирок (гломерулонефрит), проаналізувати динаміку лабораторно-інструментальних показників у пацієнта зі швидким прогресуванням ниркової недостатності.Матеріали і методи. Огляд сучасних та зарубіжних джерел, аналіз та обговорення конкретного клінічного випадку; методики – опис, аналіз, реферування.Результати та їх обговорення. Враховуючи рецидивуючі поліморфні висипання на передній поверхні стегон, грудної клітки у вигляді “декольте”, розгинальних поверхнях верхніх кінцівок, що супроводжувались (дані амбулаторної карти) збільшенням ШОЕ, СРБ, ЦІК, лімфоцитопенією; позитивний ефект від лікування (у дерматологів) глюкокортикоїдами; суглобовий синдром (олігоартралгії з включенням крупних суглобів, дрібних суглобів кистей); лихоманку; лімфоаденопатію (збільшення підщелепних, шийних лімфатичних вузлів); ураження нирок (наростання рівнів сечовини, креатиніну, гематурія, протеїнурія, циліндрурія); ураження легень (пневмоніт, легенева недостатність), необхідно проведення диференційної діагностики між СЧВ, захворюванням крові та системними васкулітами (синдром Гудпасчера). Наявність атрофічного риніту, виражені запальні зміни в аналізах крові, позитивну відповідь на лікування глюкокортикоїдами, підвищені рівні P-ANCA дозволили діагностувати Мікроскопічний поліангіїт, підгострий перебіг, ІІІ ст. активності, з ураженням нирок (швидко прогресуючий гломерулонефрит, сечовий синдром, гематуричний компонент, артеріальна гіпертензія І ст.; гостра ниркова недостатність від 27.03.07р., стадія відновлення діурезу); легенів (пульмоніт, ЛН ІІ-ІІІ ст.); верхніх дихальних шляхів (атрофічний риніт); суглобів (артралгії, ФНС 0 ст.); шкіри (хронічна рецидивуюча кропив`янка); серозних оболонок (плеврит, перикардит); P-ANCA позитивний.Висновки. МПА – мультидисциплінарна проблема. Своєчасна діагностика МПА та адекватне лікування у пацієнтів з ураженням нирок може сповільнити прогресування ниркової недостатності.

В статті зроблено огляд літератури та наведені дані, отримані нами в результаті спостереження за 1549 пацієнтами з патологією щитоподібної залози (ЩЗ) за допомогою зсувнохвильової еластографії на клінічній базі Івано-Франківського національного медичного університету в Лікувально-діагностичному центрі Святого Луки Івано-Франківського Архієпархіального Управління УГКЦ. Мета – аналіз даних зсувнохвильової еластографії для удосконалення диференційної діагностики патологій ЩЗ. Матеріал і методи. Ультразвукове обстеження проводили на апаратах Siemens Acuson S3000 та Siemens Acuson S2000 з використанням лінійного датчика (з частотою 9 МГц) у В-режимі, режимі кольорової доплерографії та зсувнохвильової еластографії. Результати. Еластографія відіграє важливу роль у діагностиці та спостереженні за захворюваннями ЩЗ. У статті наведені клінічні випадки ехографічних характеристик та зсувнохвильової еластографічної картини доброякісних та злоякісних вузлів, автоімунного тиреоїдиту, дифузного токсичного зоба. Висновки. Зсувнохвильова еластографія – це новий метод, що розвивається в клінічній практиці, який дозволяє розрізнити доброякісні та злоякісні вузлові утворення ЩЗ, є корисним доповненням для прогнозування злоякісного захворювання, незалежним прогностичним фактором для діагностики раку ЩЗ.

Стрічкові конвеєри є найбільш поширеним типом транспортуючих машин безперервної дії в усіх галузях промисловості. Вони, як правило, є не тільки невід’ємною частиною технологічного процесу, а й визначають його темп, ритмічність, істотно впливають на організацію всього виробництва. На підприємствах гірничо-металургійного комплексу стрічкові конвеєри становлять близько 90 % від загальної кількості, тому питання контролю та діагностики стану обладнання конвеєра у режимі реального часу є досить актуальним завданням. Найбільш перспективним у цьому плані є створення системи контролю технічного стану обладнання конвеєра з візуалізацією основних параметрів на базі сучасних рішень таких компаній, як Schneider Electric або Siemens, що забезпечують контроль і моніторинг усіх параметрів та дають змогу операторові відстежувати всі зміни в стані обладнання конвеєра. В статті запропоновано один із варіантів створення такої системи. Оскільки основними складовими конвеєрного обладнання є асинхронний двигун та ролики, саме контроль їх технічного стану стає на перший план. З цією метою використовують методи вібродіагностики, виміру шуму та тепловізорні, а SCADA-система дозволить їх об’єднувати та візуально відтворювати. Основою роботи такої системи є діагностичні моделі основних механізмів, які у загальному варіанті складені з п’яти рівнів: основні вузли і деталі, які найбільш уразливі і піддалися діагностиці; основні структурні параметри, що визначають надійність; характерні поламки і дефекти вузлів; характерні зміни діагностичних сигналів та діагностичні ознаки і методи діагностування. Зазначено алгоритм діагностування стану конвеєра, який відображає всі основні етапи діагностики: введення технічних умов обладнання та поступове опитування датчиків для виявлення відхилень від заданих параметрів дозволяє реалізувати систему візуалізації у режимі реального часу для контролю і моніторингу основних параметрів технічного стану конвеєра.

В статті розглянуто особливості застосування методу власного випромінювання для складних напівпровідникових структур (мікропроцесорів, мікроконтролерів, програмовано-логіних інтегральних схемах та ін.) Метод власного випромінювання пов’язаний з реєстрацією параметрів електромагнітного поля в інфрачервоному діапазоні хвиль. Параметри цього випромінювання безпосередньо залежать від температури об’єкту контролю – температури напівпровідникової структури. Використання температури в якості діагностичного параметру вимагає аналітичного опису процесів в напівпровідникових структурах, а саме фізико-хімічних процесів пов’язаних з термодинамічними властивостями кристалічної структури та поверхні, яка ізолює кристал від зовнішнього середовища. З метою активації функціональних вузлів, які входять до складу великих інтегральних схем в запропонованому методі використовується спеціально підготовлена тестова послідовність. Довжина зазначеної послідовності повинна забезпечити вихід температурного процесу на сталий режим. Однак, при цьому можливе спотворення діагностичної інформації внаслідок взаємного впливу температури від сусідніх функціональних вузлів. В роботі визначено час реєстрації (довжину активуючого впливу) діагностичного параметру окремих функціональних вузлів. Проаналізовано умови розповсюдження тепла в ізолюючому шарі напівпровідникової структури, яка містить в собі декілька окремих функціональних вузлів з відомим геометричним місцем розташування на підложці. Дослідження спрямовані на вирішення задач технічного діагностування, а саме: визначення фактичного технічного стану цифрового радіоелектронного обладнання та прогнозування технічного стану.

Ідіопатичне виникнення, різноманітність клінічних проявів, неможливість спрогнозувати перебіг саркоїдозу потребує максимального розгляду всіх підтверджених випадків саркоїдозу з метою точного підбору стратегії терапії. Матеріал і методи. Описаний випадок діагностики та верифікації саркоїдозу легень за допомогою різних методів обстеження до та після лікування задля об’єктивного висвітлення можливостей кожного виду діагностики. Результати. Розглянутий клінічний випадок саркоїдозу у пацієнта 45 років, продемонстровано важливість поєднання сучасних методів обстеження, в тому числі комп'ютерної томографії, полімеразно-ланцюгової реакції в дослідженні харкотиння, визначення ангіотензинперетворюючого ферменту, відеобронхоскопії, біопсії лімфатичного вузла та інших у верифікації діагнозу. Висновки. Застосування комплексного підходу в діагностиці легеневого саркоїдозу дозволяє не тільки верифікувати, а й простежити динаміку патологічного процесу під впливом призначених лікувальних заходів та оптимально скоригувати дозування глюкокортикостероїдної терапії.

Мета дослідження – порівняння ефективності, безпеки захворюваності та репродуктивних наслідків лікування лейоміоми тіла матки (ЛТМ), виконаних лапароскопічним доступом і технікою емболізації маткових артерій (ЕМА). Матеріали та методи. Дослідження проводили на базі гінекологічного відділення КНП «ТКМЛ № 2». За період із 2018 до 2020 р. було проведено 112 лапароскопічних втручань і 52 методики емболізації маткових артерій. Із метою діагностики ЛТМ проводили ультразвукове обстеження органів малого таза, для виконання ЕМА обов’язковою умовою було проведення цитологічного аспірату із порожнини матки. ЕМА проводили в умовах операційної, обладнаної ангіографічним апаратом. Результати дослідження та їх обговорення. Середній вік жінок, яким проводили лапароскопічне втручання, перебував у межах 38–42 років, індекс маси тіла – від 25,0 до 31,0, середня кількість видалених вузлів – від 2 до 5. Середній діаметр вузлів коливався в межах від 4 до 6 см. Крововтрата під час операції склала 100–150 мл із застосуванням біполярної діатермії, середня тривалість операції склала 50–60 хв. Післяопераційні ускладнення було відмічено у 30 % жінок. У групі жінок, яким проводили ЕМА, середній вік перебував у межах 36–45 років. Індекс маси тіла становов 34,2. Середня кількість вузлів, які піддавали емболізації (склерозуванню), складала в основному 2–3 вузли. Крововтрата під час проведення операції емболізації маткових артерій була відсутня. Середня тривалість операції – 50–60 хв. Тривалість перебування в стаціонарі – 3–4 ліжко-дні. Жінки, які планували вагітність, – це 26,7 % – 30 пацієнток після лапароскопії, і 38,4 % – 20 пацієнток після ЕМА. Змогли виконати дітородну функцію у першій групі 40 % – 12 жінок, у другій групі 25 % – 5 жінок. Висновки. Підсумовуючи результати обох методів лікування лейоміоми матки, ми не отримали даних, які б свідчили про переваги того чи іншого методу. Втім, слід сказати, що ЕМА може бути альтернативою лапароскопії, особливо у групі жінок, які хотіли б виконати репродуктивну функцію в плані дітонародження.

Хронічна гранулематозна хвороба — первинний імунодефіцит з Х-зчепленим та автосомно-рецесивним шляхом спадкування, що характеризується порушенням функції фагоцитарної ланки імунної системи. Хронічна гранулематозна хвороба відзначається тяжкими бактеріальними та грибковими інфекціями з ураженням шкіри, лімфатичних вузлів, легень, печінки та надмірним запаленням із формуванням гранульом. У статті вперше в Україні описані випадки хронічної гранулематозної хвороби в дітей із характерними клінічними проявами у вигляді тяжких рецидивних бактеріальних інфекцій з ураженням різних органів та систем. Слід відмітити схильність пацієнтів із хронічною гранулематозною хворобою до мікобактеріальних інфекцій, викликаних як типовими Mycobacterium tuberculosis, так і атиповими мікобактеріями Mycobacterium bovis, штам БЦЖ. На сьогодні надзвичайно актуальним є питання ранньої діагностики та оптимізації лікування хронічної гранулематозної хвороби в Україні.

Мета. Покращити діагностику та результати лікування хворих з пухлинами прямої кишки шляхом застосування тран- санальної ендоскопічної мікрохірургії і вивчення «сторожових» лімфатичних вузлів. Матеріали і методи. За період з 2009 по 2017 р. у клініці трансанальні ендоскопічні операції виконані 115 хворим у віці від 29 до 82 років. У 92 пацієнтів була тубуловорсинчата аденома прямої кишки, із них у 26 гістологічним дослі- дженням видалених пухлин виявлено малігнізацію (TisN0M0). У 23 пацієнтів до операції виявлено ранній рак прямої кишки Т1–2N0M0. Результати. У строки спостереження від 12 до 60 міс рецидив виявили у 2 (2,2%) хворих з аденомою і у 3 (13%) з раком прямої кишки. Рецидив раку виник у хворих, які відмовилися від хіміотерапії та променевої терапії. Висновки. Ідентифікація і прицільне дослідження «сторожових» лімфатичних вузлів при раку прямої кишки умож- ливлює вірогідну (чутливість=0,89, специфічність=0,99) оцінку стадії захворювання і застосування адекватної схеми комбінованого і комплексного лікування пацієнтів.

Мета дослідження – проаналізувати результати ультразвукового дослідження і магнітно-резонансної томографії в жінок, хворих на поєднану патологію матки лейоміому та аденоміоз. Матеріали та методи. Обстежено 120 жінок репродуктивного віку, хворих на поєднану патологію матки лейоміому та аденоміоз. Результати дослідження та їх обговорення. Куляста форма матки виявлена у 53,3 % випадків, збільшення передньо-заднього розміру матки більше 45 мм та потовщення маткової сполучної зони більше 12 мм склали 74,2 % та 89,2 % відповідно. Множинні кістозні утворення у стінці матки виявлено у 100 % хворих, дифузну форму ураження матки – у 65,7 %. І ступінь аденоміозу виявлено у 20,0 %, ІІ ступінь – у 20,8 % , ІІІ ступінь – у 50,0 %, IV ступінь – у 9,2 % випадків. У всіх хворих виявлено поєднання лейоміоми матки та аденоміозу. Основна локалізація лейоміоматозних вузлів – інтрамуральна (73,3 %) та субсерозна (100 %). Багатовузлова форма діагностована у 100 % хворих зі змішаною субсерозно-інтерстиціальною локалізацією вузлів і аденоміозом. Висновок. Серед сучасних методів діагностики поєднаної патології матки лейоміоми та аденоміозу ультразвукове дослідження та магнітно-резонансна томографія займають провідне місце.

На сьогодні триває мультидисциплінарна дискусія хірургів, ендокринологів, патоморфологів/цитологів і лікарів ультразвукової діагностики з питань онковізуалізації захворювань щитоподібної залози (ЩЗ). Особливо це стосується ультра­звукової стандартизованої класифікації TI-RADS. Для класифікації вузлів ЩЗ і стратифікації ризику злоякісності Horvath і співавт. 2011 року запропонували використати спеціально розроблену програму TI-RADS зі зміненими рекомендаціями J.Y. Kwak і співавт. Ця класифікація вказує на ризик злоякісності, виражений у відсотках. Згідно з класифікацією підозрілі ознаки оцінюють тільки в солідних вогнищах — гіпоехогенна структура вогнища; нерівний, нечіткий або поліциклічний контур вогнища; точкові гіперехогенні включення за типом мікрокальцинатів; вертикальна орієнтація вогнища; гіперваскуляризація, неоднорідна васкуляризація вогнища. Перевага застосування системи TI-RADS полягає в стандартизації результатів ультразвукового моніторингу (до- і після­операційні етапи), відтворюваності методики для лікарів ультразвукової діагностики (однакова інтерпретація семіотики). На думку експертів, проти цієї системи свідчать спрощення різних форм/варіантів захворювання, необхідність зміни діагностичного мислення лікаря, а також погоня за світовими тенденціями в радіології.

Мета — дослідження ультразвукових і цитологічних характеристик метастазів, виявлених у поопераційний період, залежно від їх йоднакопичувальної здатності. Матеріал і методи. Ультразвукові, цитологічні, імуноцитохімічні дослідження проводили на групі метастазів папілярного раку щитоподібної залози, виявлених у поопераційний період (після тиреоїдектомії та радіойодтерапії): 30 радіойодчутливих метастазів і 65 радіойодрезистентних. Оцінювали такі ультразвукові характеристики, як локалізація метастазів, чи є вони множинними або поодинокими, ехогенність, ехоструктуру та наявність гіперехогенних включень. Цитологічні та імуноцитохімічні дослідження проводили на пункційному матеріалі даних метастазів, забарвленому за Романовським. Використовували непрямий імунопероксидазний метод із моноклональними антитілами до тиреоїдної пероксидази та тиреоглобуліну. Статистичний аналіз проводили за непараметричним критерієм Манна – Уїтні та методом χ2 у програмі Statistica 11.0. Результати. Проведені дослідження ультразвукових і цитологічних характеристик поопераційних метастазів папілярних карцином щитоподібної залози не виявили значущої різниці між групами радіойодрезистентних і радіойодчутливих метастазів за такими ультразвуковими характеристиками, як ехогенність, ехоструктура та наявність гіперехогенних включень. Показано, що у випадках виявлення гіпоехогенних метастазіву латеральних лімфатичних колекторах імовірність радіойодрезистентності метастазів становить 93±2%. Ультразвукову ознаку кістозної дегенерації виявляли в 1,8 раза частіше в радіойодрезистентних метастазах порівняно з радіойодчутливими. Цитологічні дослідження демонструють фенотипову гетерогенность епітелію радіойодрезистентних метастазів порівняно з радіойодчутливими та вірогідну різницю в експресії тиреоглобуліну й тиреоїдної пероксидази. Висновки. За даними ультразвукового дослідження не виявлено достовірних змін, які дозволили б проводити диференційну діагностику між радіойодрезистентними та радіойодчутливими метастазами папілярного раку щитоподібної залози. Визначено цитологічні ознаки радіойодрезистентних метастазів папілярного тиреоїдного раку, які дозволяють їх передопераційне прогнозування. Продемонстровано значущу редукцію експресії тиреоїдної пероксидази та тиреоглобуліну в пунктатах радіойодрезистентних метастазів порівняно з радіойодчутливими, що є підставою передопераційного прогнозування радіойодрезистентності поопераційних метастазів папілярного тиреоїдного раку. Виявлені за даними ультразвукової діагностики метастатичні лимфатичні вузли шиї дозволяють проводити подальші імуноцитохімічні та цитологічні дослідження, що може підвищити ефективність діагностики метастазів високодиференційованого раку щитоподібної залози й полегшити вибір подальшого лікування.

В роботі розглянуто деякі методи діагностування технічного стану енергетичного обладнання. Наведено порівняння різ-них методів вібродіагностики, що можуть бути використані при діагностуванні технічного стану генераторів вітроуста-новок. Розглянуто використання лінійних випадкових процесів для побудови систем діагностики генераторів вітроустано-вок. Представлено метод знаходження характеристичної функції породжуючого процесу для лінійного процесу авторегре-сії другого порядку AR(2), що має Гамма-розподіл. Властивості Пуасонівських спектрів стрибків використовуються для рішення такої проблеми. Вирішення такої задачі, базується на властивості характеристичної функції стаціонарного лі-нійного випадкового процесу авторегресії AR(2), , , де параметри авторегресії; множина цілих чисел; випадковий процес з дискретним часом та незалежними значеннями, що має безмежно подільний закон розподілу, який часто називають породжуючим процесом. Іноді таку задачу називають оберненою задачею. В статті відзначається що одновимірний логарифм характеристичної функції лінійного стаціонар-ного процесу авторегресії можна задати одновимірною характеристичною функцією в канонічному представленні Колмо-горова, де параметр та спектральна функція стрибків однозначно визначають характеристичну функцію. Логарифм характеристичної функції лінійного стаціонарного процесу авторегресії може бути також записана в такій формі: , де параметри та визначають харак-теристичну функцію породжуючого процесу а є ядром лінійного випадкового процесу . Параметри та , та пуасонівського спектру стрибків взаємопов҆язані наступним чином . є ядром перетворення яке є інваріантним до породжуючого і визначається за допомогою коефіцієнтів . Властивості використовуються для вирішення оберненої задачі. Показано приклад знаходження пуасонівських спектрів стрибків і характеристичної функції для лінійного процесу авторегресії дру-гого порядку, що має Гамма-розподіл. Метод може бути використаний для вирішення оберненої задачі для авторегресійних процесів інших класів. Показано ви-користання отриманих результатів для моделювання вібраційних сигналів генератора вітроустановки. Бібл. 17, рис. 5

В публікації подані результати дослідження впливу засобів контролю технічного стану та технічної діагностики на експлуатаційну готовність залізничного рухомого складу. В результаті показано, що для збільшення коефіцієнта готовності потрібно прагнути не тільки до збільшення напрацювання на відмову вузлів вагона, але й до скорочення часу змушеного простою вагона на операціях технічного обслуговування і ремонту. Застосування сучасних засобів контролю технічного стану ходових частин вагонів дозволяє значно скоротити час змушеного простою вагонів. З’ясовано, що важливим напрямком вдосконалення системи технічного обслуговування і ремонту вагонів є широке впровадження об'єктивних методів і автоматизованих засобів технічної діагностики і контролю. Зазначено, що під час зупинок поїздів на станціях технічне обслуговування носить суб’єктивний характер, а якість суб'єктивного діагностування або контролю технічного стану має дуже великий розкид, так як залежить від стану і досвіду оглядача, змінюється від умов погоди і пори доби, тощо. Для удосконалення технології технічного обслуговування, автоматизації та переважного виключення суб'єктивних методів контролю технічного стану запропоновано застосування багатофункціонального пристрою оглядача вагонів на основі технологій автоматизованого контролю технічного стану та ідентифікації рухомого складу залізниць під час зупинок поїздів на станціях. Відмічено, що впровадження на залізницях систем автоматичної ідентифікації рухомого складу сприяє оперативному доступу до інформації про параметри вагонів в реальному режимі часу, тому очікується, що завдяки поєднанню систем контролю технічного стану та автоматичної ідентифікації стане можливим впровадження нових концепцій системи технічного обслуговування та ремонту, підвищення експлуатаційної готовності рухомого складу залізниць.

Резюме. Одним із важливих методів діагностики пухлин слинних залоз (плеоморфних аденом) на передопераційному етапі є магнітно-резонасна томографія (МРТ). Вона дозволяє визначити не лише локалізацію пухлини та особливості її структури, а й топографію навколишніх її тканин, визначити можливі зміни в них. Застосування МРТ у діагностиці плеоморфних аденом (ПА) слинних залоз дозволить розширити критерії її оцінки та визначити її особливості. Мета дослідження – визначити нові розширені діагностичні критерії плеоморфних аденом слинних залоз за допомогою МРТ-дослідження. Матеріали і методи. Матеріалом дослідження було 30 хворих із пухлинами великих слинних залоз (плеоморфні аденоми), які проходили лікування в КМКЛ №12 ЩЛВ № 2 в період з 2018 до 2020 року. Всі хворі пройшли загальноклінічне обстеження. Видалений матеріал підпадав патогістологічному дослідженню. Магнітно-резонасну томографію проводили на апараті MPT Toshiba Vantage Titan 1.5T. Результати досліджень та їх обговорення. МРТ-дослідження, проведене хворим на плеоморфні аденоми слинних залоз, показало, що у всіх хворих пухлина була представлена у вигляді 1 вузла, із горбковою поверхнею та деформацією капсули у 20 (60 %) випадках, нерівномірністю капсули – (0,68±0,24) мм, та найбільшим розміром пухлини у вертикальній проекції – (25,32±11,11) мм, середнім співвідношення об’єму пухлини до об’єму залози – 0,24±0,27 (23 %), локальним розширенням проток залози біля пухлини у 15 (50 %) хворих, однорідністю пухлини без капсули – 183,7±85,47, середньою оптичною щільністю на Т2 TSE ВІ – 1428,8±881,69, коефіцієнтом дифузії, який можливо виміряти (x10-3 mm2/s) – 1,88±0,41, відстанню від поверхні пухлини до шкіри – (5,061±2,34) мм. Висновки. Проведені МРТ-дослідження дозволи виділити 5 груп параметрів, які необхідно використовувати для опису ПА слинних залоз (загальні параметри пухлини, кількісні показники щільності пухлини; характеристика капсули пухлини; розмір залози, пухлини та їх локалізація; наявність запальних змін в тканинах, що оточують пухлину).

Витрата палива є комплексним показником, який характеризує ефективність використання транспортного засобу, енергетичне досконалість конструкції автомобіля, рівень технічного стану машини, різноманітність умов експлуатації. Зміна технічного стану вузлів і систем автомобіля призводить до підвищених втрат енергії, що в підсумку збільшує витрату палива і знижує потужність автомобіля. Якщо проводити контроль втрат енергії в кожному агрегаті автомобіля, то по витраті палива можна діагностувати не тільки загальний стан автомобіля, а й локалізувати несправність по агрегатам. Загальна оцінка технічного стану автомобіля може виконуватися по експериментально-розрахунковим даними витрати палива. Індивідуальна оцінка технічного стану агрегатів також може оцінюватися по приватних ККД і індикаторного витраті палива. Метою роботи є подальше вдосконалення методики та розробка алгоритму діагностування технічного стану автомобіля зі зміни індикаторного витрати палива і ККД автомобіля. Для вирішення цієї мети були запропоновані математичні залежності та алгоритм розрахунку витрати палива та коефіцієнтів корисної дії автомобіля по агрегатам (індикаторний і механічний двигуна, трансмісії і підвіски автомобіля). З використанням моделювання можна вирішити такі завдання діагностики: - оцінити якість функціонування автомобіля; - видати рекомендації по видам і обсягам профілактичного обслуговування і ремонту для даного автомобіля; - розробити раціональні варіанти застосування діагностичних приладів і обладнання для різних вузлів і систем автомобіля, при моделюванні їх функціонування. Стосовно до автомобілів може здійснюватися фізичне моделювання при визначенні (нормуванні) витрати палива, токсичності ОГ, ККД автомобіля, коефіцієнта опору коченню і зчеплення з дорогою, ефективності гальмівних систем, плавності ходу і ін. Результати моделювання витрати палива з використанням пропонованої математичної моделі, в залежності від гальмівного моменту стенду, з певним ступенем точності збігаються з результатами дорожніх і стендових випробувань автомобіля на різних режимах руху Для забезпечення відповідності режимів випробувань автомобілів реальним необхідно, з використанням отриманих результатів, підбирати навантажувальні режими стендового діагностування так, щоб вони максимально відповідали дорожнім умовам.

Анотація. На основі проведеного констатувального експерименту теоретично обґрунтовано й розроблено технологію корекції фізичного стану школярів 15–16 років із використанням засобів спортивного туризму, яка включає мету, завдання, принципи, методи, діагностику фізичного стану, умови реалізації програми його корекції, що містить інформаційно-теоретичний і практичний модулі, складовими частинами яких є техніка туризму: робота з мотузками, в’язання вузлів, наведення та проходження технічних етапів, заняття на стаціонарних смугах перешкод, техніка безпеки; техніка орієнтування: рух за азимутом, рух по лінії, рух у заданому напрямку, визначення відстані; фізична підготовка – загальна й спеціальна, контроль та самоконтроль на кожному етапі її реалізації, а також критерії ефективності (зміни показників фізичного розвитку, фізичного здоров’я, даних фізичної підготовленості, а також технічної підготовленості зі спортивного туризму). Мета. Розробити та експериментально перевірити технологію, спрямовану на корекцію фізичного стану школярів 15–16 років із використанням засобів спортивного туризму. Методи. Аналіз науково-методичної літератури, викопіювання, опитування, тестування, методи математичної статистики. Результати. Проведений педагогічний експеримент підтвердив ефективність розробленої нами технології корекції фізичного стану школярів 15–16 років із використанням засобів спортивного туризму в позаурочний час, що дає підстави рекомендувати її для використання в процесі фізичного виховання в загальноосвітніх школах для школярів цього віку. Ключові слова: школярі, технологія, фізичний стан, корекція, технічна підготовленість, спортивний туризм.

Мета роботи – аналіз, узагальнення існуючих точок зору в системі освіти, які торкаються питання про необхідність, ефективність та особливості використання симуляційних програм навчання студентів-медиків. Основна частина. Проведено огляд сучасної літератури по впровадженню симуляційних методів навчання в медичній освіті. Симуляційне навчання є одним з ефективних способів навчитися керувати помилками. Симуляційне навчання дозволяє навчатися працювати відповідно до сучасних алгоритмів діагностики та надання невідкладної допомоги, виробити командну взаємодію та координацію, підвищити рівень виконання складних медичних маніпуляцій та оцінити ефективність власних дій. Зокрема, в ДЗ “ДМА МОЗ України” на кафедрі внутрішньої медицини 3 розроблена методика імітаційного навчання із залученням співробітників ВНЗ в якості стандартизованих пацієнтів для моделювання клінічних ситуацій диференціації та надання допомоги при різних невідкладних станах. Висновки. На наш погляд, дана імплементація симуляційного тренінгу є цінним інструментом вдосконалення професійних навичок студентів медичних вузів. Елементи даної методики застосовні на різних етапах освітньої діяльності: не тільки при відпрацюванні навичок невідкладної допомоги, а також при проведенні підсумкової атестації студентів 6 курсу.

В статті розглядаються проблеми та аспекти організації самостійної роботи студентів технічних вузів при вивченні графічних дисциплін. Мета дослідження – виявити особливості організації самостійної роботи студентів-першокурсників в технічному ВНЗ. Об’єктом дослідження є самостійна робота студентів у технічному ВНЗ. Предмет дослідження – процес організації самостійної роботи студентів. Розроблені методичні вказівки і рекомендації до виконання самостійної роботи студентами першого курсу з дисципліни «Нарисна геометрія». Структура розробки така, що самостійна робота виконується студентами без безпосередньої участі викладача, але за його завданням. Викладач виконує роль діагноста, консультанта, мотиватора і постачальника інформації. Завдання формулюються в діяльнісному аспекті і пред’являються студентам перед початком навчання. Оцінка результатів, досягнутих шляхом впровадження даної методичної розробки, дала можливість зробити висновки, що самостійна робота студентів, завдяки технологізації, тобто опосередкованого управління нею в процесі навчання, в порівнянні з традиційним навчанням є більш високопродуктивною.

Важливою складовою аналізу даних є вилучення значущих ознак про систему, використовуючи дані часових рядів. Більшість методів традиційного аналізу, зосереджена на даних часових рядів або частотної області. Аналіз нелінійної динаміки ґрунтується на представленні системи у просторі станів, відображаючи поведінку в n-мірному просторі, осі якого є змінними станами. Традиційні методи дослідження діагностичних ознак, в умовах нестаціонарності даних, не завжди забезпечують необхідну достовірність результатів діагностики фізіологічних процесів. Це зумовлює використання додаткових методів, заснованих на використанні порядкової мережі, та направлених на поділ часових рядів на короткі проміжки часу, протягом яких фізіологічна система знаходиться в стаціонарних умовах. Ентропії є мірами оцінки складності порядкової мережі та означають міру складності, хаотичності чи невизначеності системи. Проведено дослідження з застосування порядкової мережі та мір оцінки її складності для визначення хаотичних процесів в часових рядах даних фізіологічних процесів, що можуть вказувати на патологічні відхилення досліджуваних процесів. Формалізовано процес перетворення часових рядів у порядкову мережу. Виконано реалізацію перетворення часових рядів QRS-комплексів ЕКГ у порядкову мережу та розрахунок мір складності: умовної ентропії перестановки та ентропії глобального вузла. Проведений розвідувальний аналіз даних отриманих результатів умовної ентропії перестановки та ентропії глобального вузла на основі візуалізації кореляцій в даних дозволив якісно оцінити відмінність умовної ентропії перестановки та ентропії глобального вузла для двох типів зразків QRS-комплексів ЕКГ. Статистична значущість, визначена з використанням t-критерій Стьюдента та значення p-критерію менше 0,05 свідчить, що різниця дисперсії мір для двох типів зразків QRS-комплексів ЕКГ є статистично значущою. За результатами проведеного дослідження зроблено висновок про доцільність застосування порядкової мережі та мір оцінки її складності для визначення хаотичних процесів в клінічних даних для диференційного аналізу патологічних та нормальних фізіологічних процесів.

Атипове розташування будь-яких органів та тканин організму людини являє собою не лише цікаву тему для спостережень за казуїстичними випадками та їх порівняння, а й значну медичну проблему, коли виникає необхідність диференціювати причини виникнення симптомокомплексів на межі різних спеціальностей. Як правило, історія таких пацієнтів досить типова — тривалі спостереження в різних спеціалістів до моменту виявлення дистопії. Особливо важливо пам’ятати про такі випадки, коли йде мова про ендокринні органи і тканини, ектопічне розташування яких поєднується з гормональним дисбалансом. Відносно непогано вивчено ектопію β-клітин підшлункової залози, що супроводжується гіпоглікемічним симптомокомплексом внаслідок надмірного синтезу такими клітинами інсуліну. Ектопія тканини щитоподібної залози (ЩЗ) зустрічається рідко, отже, й вивчено її не в повній мірі. За 100 років в англомовній літературі було опубліковано повідомлення лише про близько 500 випадків тиреоїдної ектопії, з них 373 випадки струми кореня язика. На жаль, досі не існує об’єднаних електронних регістрів таких рідкісних станів, що дозволило б їх набагато краще дослідити та проаналізувати. Асимптомні форми ектопованої ЩЗ, що не супроводжуються гормональним дисбалансом, зазвичай не потребують спеціального лікування, але підлягають спостереженню для уточнення змін їх розмірів та структури в динаміці. Лікування хворих із симптомами, що виникають внаслідок механічних чинників та/або порушень тиреоїдного статусу, залежить від розмірів ектопованої ЩЗ, її локалізації, домінантних симптомів і даних щодо морфологічної структури вузла. За будь-якої локалізації така ектопія може бути єдиною тире-оїдною тканиною (ТТ) в організмі або існувати одночасно з нормальною ЩЗ і мати підвищену схильність до пухлинного переродження. Наявність двох і більше фокусів (осередків) ектопованої ТТ є ще більш рідкісною аномалією. Стаття містить огляд поширення, етіології, діагностики та лікування ектопічно розташованого зоба, а також наводиться опис клінічного випадку діагностики та лікування струми кореня язика.

Features of the clinical picture of depressive disorders of different registers in university students Vashkite I., Khaustov M. In the course of work with the purpose of developing a complex pathopsychologically grounded system of psychotherapy and psychoprophylaxis for students of higher educational institutions with depressive disorders of affective (DDAR) and neurotic (DDNR) registers, a complex psychodiagnostic, psychometric, and clinical and psychopathological study of 200 students from various universities at the age of 17-24 was conducted. According to the results of the study, it was revealed that the effect of factors related to the start of studies at the university results in the highest probability of depressive disorders of the neurotic register among younger students. Students of senior years are maximally adapted to the conditions of study; therefore, the incidence of these disorders, both clinical and subclinical, is average among them, whereas in senior years there is an increase in the incidence of depressive disorders of the affective register. The article also presents the diagnostic results of studying the emotional sphere of students, the syndromological structure of depressive disorders of both registers, and formulated recommendations on the diagnosis and treatment of patients with depressions in the primary medical system. Keywords: depressive reactions, diagnosis, primary care, students, treatment. Резюме Особливості клінічної картини депресивних розладів різних регістрів у студентів ВНЗ. Вашкіте І.Д., Хаустов М.М. В ході роботи з метою розробки комплексної патопсихологічно обґрунтованої системи психотерапії та психопрофілактики депресивних розладів афективного (ДРАР) і невротичного регістрів (ДРНР) у студентів вищих навчальних закладів було проведено комплексне психодіагностичне, психометричне і клініко-психопатологічне дослідження 200 студентів різних ВНЗ у віці 17-24 років. За результатами проведеного дослідження було виявлено, що дія факторів, пов'язаних з початком навчання у ВНЗ, призводить до найбільшої ймовірності формування депресивних розладів невротичного регістру у студентів молодших курсів. Студенти середніх курсів максимально адаптовані до умов навчання, тому частота зазначених розладів як клінічного, так і субклінічного рівня серед них середня, тоді як на старших курсах спостерігається хвиля зростання виникнення депресивних розладів афективного регістру. У статті також наведені діагностичні результати дослідження емоційної сфери студентів, синдромологічна структура депресивних розладів обох регістрів, сформульовані рекомендації щодо діагностики та лікування хворих з депресіями в системі первинної медичної ланки. Ключові слова: депресивні реакції, діагностика, лікування, первинна медична ланка, студенти. Резюме Особенности клинической картины депрессивных расстройств разных регистров у студентов ВУЗов. Вашките И.Д., Хаустов М.Н. В ходе работы с целью разработки комплексной патопсихологически обоснованной системы психотерапии та психопрофилактики депрессивных расстройств аффективного (ДРАР) и невротического регистров (ДРНР) у студентов высших учебных заведений было проведено комплексное психодиагностическое, психометрическое и клинико-психопатологическое исследование 200 студентов различных ВУЗов в возрасте 17-24 лет. По результатам проведенного исследование было выявлено, что действие факторов, связанных с началом обучения в ВУЗе, приводит к наибольшей вероятности формирования депрессивных расстройств невротического регистра у студентов младших курсов. Студенты средних курсов максимально адаптированы к условиям обучения, поэтому частота указанных расстройств как клинического, так и субклинического уровня среди них средняя, тогда как на старших курсах наблюдается волна роста возникновения депрессивных расстройств аффективного регистра. В статье также приведены диагностические результаты исследования эмоциональной сферы студентов, синдромологическая структура депрессивных расстройств обоих регистров, сформулированы рекомендации по диагностике и лечению больных с депрессиями в системе первичного медицинского звена. Ключевые слова: депрессивные реакции, диагностика, лечение, первичное медицинское звено, студенты.

Метою даного дослідження було вивчення клініко-діагностичного значення концентрації класичного маркера запалення (С-реактивного білка) та прозапальних маркерів (фактора некрозу пухлини альфа й інтерлейкіну-6) у пацієнтів із когнітивною дисфункцією на фоні різних клінічних форм брадіаритмій. Обстежено 47 пацієнтів (середній вік 59,7 ± 6,3 року) з різними клінічними формами брадіаритмій на фоні ішемічної хвороби серця. Сформовано три групи: 22 пацієнти з атріовентрикулярною блокадою ІІ ступеня, 14 — з атріовентрикулярною блокадою ІІІ ступеня, 11 — із синдромом слабкості синусового вузла та 20 пацієнтів без порушень серцевого ритму й провідності. У всіх пацієнтів визначали вміст СРБ, ФНО-α та ІЛ-6. За допомогою нейропсихологічних методик були виявлені когнітивні розлади в 36 пацієнтів, у яких визначали рівень маркерів запалення та їх кореляційні зв’язки з результатами нейропсихологічного тестування. Брадіаритмії супроводжувались підвищенням концентрації СРБ, ФНО-α та ІЛ-6 порівняно з пацієнтами без аритмій. За результатами тесту Mini-Mental State Examination (MMSE) виявили вірогідно меншу кількість балів у пацієнтів з атріовентрикулярною блокадою ІІІ ступеня та синдромом слабкості синусового вузла порівняно з контрольною групою. У пацієнтів контрольної групи вірогідні кореляційні зв’язки між ФНО-α та ІЛ-6 виявлені з показниками MMSE, тесту на вербальні асоціації та слухову пам’ять. За наявності когнітивних розладів ці кореляційні зв’язки змінювались. Вони виявлені між ФНО-α і результатами MMSE, проби Шульте. Вірогідні кореляційні зв’язки існують також між вмістом СРБ і результатами тестів Шульте і MMSE. Результати проведеного дослідження демонструють те, що показники локального імунного запалення можуть враховуватись при ранній діагностиці когнітивних розладів у пацієнтів із брадіаритміями.

3 1 січня виповнилося 75 років від дня народження та 38 років наукової та педагогічної діяльності доктора медичних наук Ященко Антоніни Михайлівни, професора кафедри гістології, цитології та ембріології Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького. У 1964 році закінчила Львівське медичне училище №1. У 1965 році вона вступає до Львівського державного університету ім. Івана Франка на біологічний факультет. Ще у студентські роки під час виконання курсових і дипломних робіт проводила наукові дослідження з використанням гістологічних методів. Після закінчення університету працювала у лабораторії експрес-діагностики реанімаційного відділення клінічної лікарні Львівської залізниці. У цей час з’явилися перші наукові публікації, що стосувалися дослідження підшлункової залози при панкреатитах. 1982 року Антоніна Михайлівна була обрана за конкурсом на посаду асистента кафедри гістології, цитології та ембріології ЛНМУ. У 1986 році захистила кандидатську дисертацію «Гистофизиология подчелюстных слюнных желез потомства при нарушении баланса тиреоидных гормонов материнского организма», у якій вперше були описані процеси розвитку підщелепних слинних залоз потомства за умов гіпотирозу материнського організму, показаний процес становлення їх ендокринної функції. Визначну роль у науковому житті ювелярки відіграла ерудована і цікава особистість – професор Є.С. Детюк, під керівництвом якої була виконана і захищена дисертація. Після обрання у 1992 році на посаду доцента кафедри гістології, цитології та ембріології Антоніна Михайлівна активно включилася у навчально-методичну роботу кафедри: за її авторства опублікована низка методичних рекомендацій для студентів медичного та стоматологічного факультетів. У 1998 році за її співавторства вийшов друком навчально-методичний посібник для студентів стоматологічного факультету «Атлас мікроанатомії органів ротової порожнини», до складу якого увійшли фрагменти її власних наукових досліджень і який у 1999 році був відзначений нагородою Ярослава Мудрого Академії наукН вищої школи України. У 2004 році Антоніна Михайлівна захистила докторську дисертацію «Лектини як маркери в нормі і патології», у якій відображено можливості використання методів лектиногістохімії у процесах диференціації клітин та діагностиці патологічних процесів. Основним науковим напрямком Антоніни Михайлівни є вивчення вуглеводних детермінант як сигнальних молекул у процесах міжклітинної взаємодії, диференціації та проліферації клітин органів травної, ендокринної, репродуктивної систем експериментальних тварин та людини у процесі онтогенезу, порівняльно-видовому аспекті та патологічних процесах. Результатом наукових пошуків Антоніни Михайлівни стали наукові статті, кількість яких понад 250, у тому числі 2 авторських свідоцтва на винаходи. Під її керівництвом захищено 9 кандидатських дисертації. Професор А.М.Ященко – співавтор Національних підручників з гістології, цитології та ембріології для студентів медичного (2018 р.) і стоматологічного (2020 р.) факультетів. Професор Ященко А.М. читає лекції на медичному та стоматологічному факультетах університету. Її лекції базуються на принципах проблемного навчання, носять інтерактивний характер, збагачені новими фактами молекулярної біології, біохімії, генетики та клінічної морфології. Антоніна Михайлівна виступала з науковими доповідями на конгресах та конференціях, які проводилися в Україні та за її межами. Блискучий лектор, Антоніна Михайлівна вміє захопити студентів та залучити їх до наукового пошуку. Створений під її керівництвом науковий студентський гурток є гордістю кафедри. Серія наукових студентських робіт, які проводились під її керівництвом з використанням методів лектиногістохімії відзначені нагородою Національної академії медичних наук України. За її участю виконувались фрагменти наукових робіт присвячених дослідженню органів і тканин з використанням методів лектиногістохімії не тільки суміжних кафедр університету, а й інших вузів України та близького зарубіжжя. Значну консультативну допомогу професор А.М. Ященко надавала при виконанні багатьох кандидатських та докторських дисертацій. Високий науковий рівень Ювілярки, організаторські здібності, активна життєва позиція, творчий науковий підхід у вирішенні поставлених завдань, доброзичливість та вимогливість до себе визначають високий авторитет та повагу серед викладачів, співробітників та студентів університету.

На сучасному етапі розвитку науки для технологічних і техногенних енергоактивних систем вироблено системні методи ідентифікації структури, динаміки, оцінення ризику, тоді як для просторових об'єктів цю проблему повною мірою не вирішено. Це стосується будівництва та експлуатації таких об'єктів з просторово розподіленою структурою, як мости, великі павільйони, висотні будинки, агрегатні лінії на спільному фундаменті для кольорового друку, які піддаються великим динамічним неоднорідним за потужністю навантаженням, що діють упродовж тривалого часу експлуатації. Їх руйнація при сукупній дії динамічних і статичних неоднорідних потокових у часі чинників великої енергетичної потужності, призводить до аварій і людських втрат. Основний чинник, який призводить до когнітивних помилок у проектуванні просторових конструкцій, є те, що фахівці у процесі розроблення проекту не до кінця враховують поняття фізичної сили, енергії потужності та фізичної енергії чинників з потоковою випадковою структурою. На цей аспект проблеми динамічної стійкості конструкції за дії чинників із стохастичною структурою звернув увагу Я. П. Драган, ввівши поняття "стохастичного процесу скінченої енергії" і "скінченої потужності потоків (послідовностей) активних фізичних силових дій". За певних умов комплексна дія силових чинників призводить до виникнення солітонів, тобто формування піку енергії та потужності у певний момент часу у найслабшому вузлі конструкції, що її руйнує. Якщо проектант, через свої когнітивні здібності і рівень знань, не враховує енергетичну сутність чинників як руйнівних сил, тоді це призводить до руйнування інфраструктурних об'єктів (міст у Генуї (Італія 2018 р.)), збудований у 1967 р., Китай 2019 р.), руйнівних повеней, пожарів, транспортних катастроф, цунамі. Щодо мостів з металоконструкцій у США (Нью-Йорк), побудованих з урахуванням методів вібраційних розрахунків С. Тимошенко, то вони експлуатуються понад 100 років, за відповідного технічного обслуговування. Оцінка вібраційної стійкості просторових конструкцій, як наявних, так і нових проектів, залишається складною проблемою створення систем контролю і діагностики, не вирішеною повною мірою, і тому розроблення інтегрованих інтелектуальних методів проектування систем контролю методом дистанційного лазерного зондування є актуальною. Інтенсивний розвиток як соціальної, так і техногенної інфраструктури призводить, внаслідок дії транспортних потоків, електростанцій, виробництв з шкідливими викидами, до росту силового екологічного навантаження на просторові конструкції, корозію металевих складників, росту вібраційних впливів на елементи об'єктів. Подальший розвиток таких негативних процесів призводить до зменшення міцності конструкцій, їхньої стійкості, експлуатаційної надійності та руйнування. Зниження якості несучих конструкцій, через невраховані негативні впливи, унеможливлює прогноз моменту настання аварійних ситуацій. Відповідно, розроблення методів дистанційного контролю вібрацій просторових елементів несучих конструкцій є для різних галузей актуальною проблемою.

Rzechonek A., Blasiak P., Muszynska-Bernhard B., Adamiak J., Grzegrzółka J., Majchrzak M., Budzynski W., Le Pivert P.Purpose. To assess the loco-regional distribution pattern of a blue dye tracer, as a surrogate for a chemotherapeutic agent, injected in the invasion edge of resectable lung tumor; to evaluate the technique efficacy at staining the lung-tumor interface and the metastatic pathways. Methods. Between November 2014 and September 2015, we enrolled 33 patients (17 women, 16 men; 52-87 years old) presenting with 31 primary lung carcinomas and 2 metastases. We injected in vivo (n=17) or ex vivo (n=16) the innermost side of the tumor invasion edge with 1.3ml methylene blue dye. We performed the injection alone (n=12) or combined with a focal freezing (n=21). We assessed the stain distribution into the invasion-edge, the tumor, the lung or the node(s) at gross and microscopic examination. Results. At gross examination, we observed a quick, intense staining of the invasion edge, and a concomitant staining of the tumor and the lung. The staining pattern was heterogeneous in the tumor, homogeneous in the invasion edge and the lung irrespective of the focal freezing, tumor type, size, or blood perfusion status. The microscopic examination evidenced the staining of the matrix, vessel lumens, and tumor cells, except for lymph nodes. Conclusions. The inner side of the invasion edge looks a suitable location for directly injecting and distributing the methylene blue tracer within the interstitium and related draining pathways during the resection of primary or secondary lung tumor. Fresh resection specimens are convenient to evaluate new edge-targeting injections techniques for the diagnostic or therapeutic management of cell dissemination during surgery.Keywords: freezing-assisted injection, lung tumor, methylene blue, surgery, tumor edge injection ДВОСПРЯМОВАНА МІГРАЦІЯ ФАРБУВАЛЬНОЇ РЕЧОВИНИ, ВВЕДЕНОЇ ІНТРАОПЕРАЦІЙНО, ПРИ ПЕРВИННИХ ТА ВТОРИННИХ ПУХЛИНАХ ЛЕГЕНЬ (ПОЧАТКОВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ЗА УЧАСТЮ 33 ПАЦІЄНТІВ ТА КЛІНІЧНІ ВИСНОВКИ)Жехонек А., Блашяк П., Мушинський-Бернхард Б., Адамяк Я., Гжегжулка Ю., Майхжак М., Будзинскі В., Ле Півер П.Мета. Оцінити місцево-регіонарні закономірності розподілу метиленового блакитного барвника як замінника хіміотерапевтичного засобу, що вводиться в край резекції при пухлинах легені; оцінити ефективність методики по фарбуванню прикордонного шару пухлини легені та метастатичного поширення. Методи. У період з листопада 2014 по вересень 2015 року, ми набрали 33 пацієнти (17 жінок, 16 чоловіків; 52-87 років), з яких у 31 був первинний рак легені та у 2 - метастатичне ураження легень. Ми вводили 1,3 мл метиленового блакитного у внутрішній край резекції пухлини in vivo (n = 17) або ex vivo (n = 16). Ін'єкція виконувалася або окремо (n = 12), або в комбінації з місцевим заморожуванням (n = 21). Оцінювалося розподіл барвника по краю резекції, пухлини, легені або лімфатичним вузлам за допомогою макро і мікроскопії. Результати. На макроскопічному рівні було відзначено швидке, інтенсивне забарвлення краю резекції з супутнім фарбуванням пухлини та легені. Характер фарбування був різнорідний в пухлині, однорідний по краю резекції та у легені незалежно від застосування місцевого заморожування, типу та розміру пухлини та ступеню перфузії крові. При мікроскопічному дослідженні виявилося фарбування матриксу, судинних просвітів та пухлинних клітин за винятком лімфатичних вузлів. Висновки. Внутрішня сторона краю резекції представляється гарним місцем для безпосереднього введення та поширення барвника метиленового блакитного в інтерстиціальної тканини та дренажних шляхах при резекції первинних та вторинних пухлин легенів. По свіжих резекційних зразках зручно оцінювати нові методики ін'єкцій, спрямованих на край пухлини, для діагностики або терапевтичного контролю поширення клітин під час операції.Ключові слова: ін'єкції із заморожуванням, пухлина легенів, метиленовий блакитний, операція, ін'єкція в край резекції пухлини ДВУНАПРАВЛЕННАЯ МИГРАЦИЯ КРАСЯЩЕГО ВЕЩЕСТВА, ВВЕДЕННОГО ИНТРАОПЕРАЦИОННО ПРИ ПЕРВИЧНЫХ И ВТОРИЧНЫХ ОПУХОЛЯХ ЛЕГКОГО. ПЕРВОНАЧАЛЬНОЕ ИССЛЕДОВАНИЕ С УЧАСТИЕМ 33 ПАЦИЕНТОВ И КЛИНИЧЕСКИЕ ВЫВОДЫЖехонек А., Блашяк П., Мушинска-Бернхард Б., Адамяк Я., Гжегжулка Ю., Майхжак М., Будзынски В., Ле Пивер П.Цель. Оценить местно-регионарные закономерности распределения метиленового голубого красящего вещества как заменителя химиотерапевтического средства, вводимого в край резекции при опухолях легкого; оценить эффективность методики по окрашиванию пограничного слоя опухоли легкого и метастатического распространения. Методы. В период с ноября 2014 по сентябрь 2015 года мы набрали 33 пациента (17 женщин, 16 мужчин; 52-87 лет), из которых у 31 была первичный рак легкого и у 2 – метастатическое поражение легких. Мы вводили 1,3 мл метиленового голубого во внутренний край резекции опухоли in vivo (n=17) или ex vivo (n=16). Инъекция выполнялась либо отдельно (n=12), либо в комбинации с местной заморозкой (n=21). Оценивалось распределение красителя по краю резекции, опухоли, легкому или лимфатическим узлам с помощью макро- и микроскопии. Результаты. На макроскопическом уровне было отмечено быстрое, интенсивное окрашивание края резекции с сопутствующим окрашиванием опухоли и легкого. Характер окрашивания был разнородный в опухоли, однородный по краю резекции и в легком независимо от применения местного замораживания, типа и размера опухоли и степени перфузии крови. При микроскопическом исследовании проявилось окрашивание матрикса, сосудистых просветов и опухолевых клеток за исключением лимфатических узлов. Выводы. Внутренняя сторона края резекции представляется подходящим местом для непосредственного введения и распространения красителя метиленового голубого в интерстициальной ткани и дренажных путях при резекции первичных и вторичных опухолей легких. По свежим резекционным образцам удобно оценивать новые методики инъекций, направленных на края опухоли, для диагностики или терапевтического контроля распространения клеток во время операции.Ключевые слова: инъекции с заморозкой, опухоль легких, метиленовый голубой, операция, инъекция в край резекции опухоли

У терміні фундаментальні дисципліни (ФД), характерному для вищої технічної школи, закладені зміст та вимоги до таких дисциплін, як вища математика, загальна та теоретична фізика, хімія та інформатика. Вони повинні створювати базу знань, яка є підгрунтям ефективного засвоєння студентами матеріалу, професійно-орієнтованих дисциплін (ПОД). Саме тому викладанню ФД останнім часом приділяють особливу увагу.З метою підвищення ефективності навчального процесу останнім часом інтенсивно запроваджують педагогічні технології (ПТ). Серед них відомі інформаційні технології, інноваційні (пов’язані із застосуванням активних методів навчання: методу проектів, кейс-методик тощо) [1]. У більшості ж з вузів намагаються запровадити ПТ, сутність яких полягає у розробці такої організаційної структури навчання, що допомогла б діагностувати якість знань студентів на проміжних етапах навчання. Це означає планування та організацію навчального процесу на основі системи чітко визначених цілей та проміжних і кінцевих результатів навчального процесу, створення системи методів та засобів контролю, яка дозволяє досягти встановлених результатів і має прозору систему управління навчальним процесом з можливістю корекції його етапів. Зробити це дозволяє модульно-рейтингова система (МРС) організації навчання. Зараз її лише певною мірою можна розцінювати як ПТ. В той же час на її основі можна розробити достатньо гнучку технологічну схему для ФД. Поділ змісту навчального курсу на окремі модулі дозволяє визначити проміжні цілі навчання, створити необхідну систему контролю. Введення рейтингового контролю одночасно є і стимулюючим чинником, оскільки вимагає систематичної наполегливої навчальної праці [2, 144].МРС розглядалась як базова при дослідженні проблеми моделювання ПТ у вищій технічній школі. Вивчення досвіду її впровадження у практику роботи ВНЗ виявило труднощі як організаційного, так і методичного порядку, але викладачами пріоритет надається саме організаційним аспектам впровадження МРС. Методичні проблеми усвідомлюються ними не повною мірою, іноді на інтуїтивному рівні. В першу чергу це пов’язано із недостатністю психолого-педагогічних знань.Дослідження показало, що МРС не усвідомлюється викладачами як цілісна технологія, вони згодні використовувати у навчальному процесі і окремі її елементи. Так, 47% викладачів вважають, що модуль може бути не пов’язаний із рейтингом. 19% викладачів вважають, що поділ навчального курсу на модулі штучний і ускладнює процес навчання. Фактично ця частина викладачів виступає проти побудови ПТ із діагностикою проміжних результатів навчання. Розробка окремих модулів у змісті навчального курсу, як показало опитування, не є проблемою. Більшість викладачів орієнтується на логіку навчальної дисципліни, а саме – на окремі теми курсу. Найбільші складності при застосуванні МРС пов’язані із розробкою системи рейтингового контролю. 54% викладачів вважає, що для впровадження рейтингу достатньо визначити кількість балів за кожен модуль навчального курсу і ввести необхідну градацію (на “3”, на “4”, на “5”). Анкетування засвідчило, що викладачі, які будували таким чином власну технологію навчального процесу, отримали поразку. Характерно, що більшість з них, а саме 33%, вважають, що дана технологія неефективна.Вивчення досвіду впровадження МРС показало, що усі недоліки тісно пов’язані саме із початковим етапом побудови ПТ: проектуванням технології, розробкою моделі. Етап моделювання повинен закладати систему роботи викладача (організаційні і методичні аспекти) і студента (пізнавальна діяльність) над теоретичними знаннями та практичними уміннями, а також передбачити трьохрівневу структуру навчального курсу за рівнем складності запропонованих студентам завдань. На етапі моделювання МРС як ПТ перед викладачем стоять декілька завдань: 1) визначення навчальних модулів з курсу; 2) визначення мінімального обсягу теоретичних знань, необхідних для підготовки фахівця, цей обсяг буде у визначати рівень “3”; 3) розробка системи тестового контролю для вимірювання знань студентів; 4) визначення необхідного обсягу практичних умінь, якими повинен оволодіти студент; 5) розробка необхідної системи завдань практичного змісту, якими повинен оволодіти студент як майбутній фахівець. Цей рівень також у подальшому визначить рівень лише “3”; 6) розробка системи диференційованих практичних завдань різного рівня складності (передбачено два рівні, що визначать “4” та “5”); 7) визначення кількості балів на кожен навчальний модуль відповідно рівням складності; 8) при викладанні ФД створення моделі ускладнюється необхідністю розробки тісних міжпредметних зв’язків з ПОД. Дослідження показало, що більшість викладачів у моделі МРС випускає частину необхідних етапів. Не розроблено систему диференційованих практичних завдань для студентів, що є суттєвим недоліком сучасних розробок МРС як технології. Останній недолік не дає змоги побудувати гнучку ПТ, яка б відповідала завданню створення відкритих систем у освіті.Важливим компонентом ПТ є часові параметри. Дослідження виявило, що розподіл навчальних годин (лекційні та практичні) не завжди узгоджується із реальним співвідношенням між теоретичними знаннями та практичними уміннями, формування яких передбачається навчальною програмою. Формування практичних умінь – процес більш тривалий, ніж формування теоретичних знань (співвідношення у часі приблизно 3:1, зараз воно вкладає 1:1). Самостійне опрацювання практичних завдань не завжди доречне, оскільки у студентів ще не повною мірою сформована орієнтовна модель уміння. Тому вважаємо, що розробка ефективної ПТ вимагає узгодження розподілу навчальних годин з співвідношенням теоретичних знань та практичних умінь, передбачуваних навчальною програмою.Попередні дослідження [3, 57] виявили зниження рівня мотивації студентів до вивчення ФД. Це можна подолати, ввівши до моделі ПТ компоненти, засновані на міжпредметних зв’язках ФД і ПОД. Система міжпредметних зв’язків наведена у навчальних програмах переважно як посилання на навчальну дисципліну без реального відображення зв’язків у ПТ. Між тим саме їх аналіз впливає на оптимальний розподіл годин при розробці моделі ПТ для ФД. Вважаємо, що зміст ФД потрібно вивчати у контексті їх зв’язку з ПОД. Чітко визначені міжпредметні зв’язки і впроваджені на їх основі до курсів ФД корективи (розробка змісту лабораторних робіт з урахуванням змісту ПОД, впровадження у вищу математику задач, пов’язаних з змістом ПОД) дають змогу викладачу ФД познайомитись з конкретними спеціальними задачами, елементи яких можна використати при викладанні і стимулювати мотиви пізнавальної діяльності студентів. Врахування цих вимог дає змогу змінити існуюче зараз у вищій технічній школі ставлення певної частини студентів до ФД.Таким чином, дослідження виявило певні специфічні риси, що необхідно враховувати при розробці моделі ПТ, застосовуваної при вивченні ФД у вищій технічній школі.

Впродовж XXI століття людство має остаточно сформувати постіндустріальне інформаційне суспільство. Стратегічним завданням та головною метою функціонування такого суспільства є забезпечення соціального добробуту кожної людини шляхом створення, розвитку й застосування високих наукоємних технологій. Зазначене вимагає суттєвих змін у багатьох сферах життєдіяльності людини, зокрема, й у освіті.Дистанційне навчання (ДН) є однією з найбільш перспективних форм сучасної організації навчального процесу. ДН повною мірою відповідає вимогам, що ставляться перед освітою “інформаційним суспільством”, і базується на широкому використанні можливостей і засобів комп’ютерно-інформаційних та телекомунікаційних технологій. ДН є доступним, масовим, гнучким, ресурсоємним, інтерактивним, створює умови щодо практичної реалізації гуманізації, індивідуалізації та диференціації навчання.Використання елементів ДН студентами, які навчаються заочно, за умов належної підготовки навчально-методичного забезпечення та організації його використання може помітно підвищити ефективність навчального процесу та закріпити і розвинути навички та вміння студентів.Виходячи з загальнодидактичних принципів відбору змісту, організації та функціонування дистанційного навчання, розроблено (рис. 1) узагальнену структурно-функціональну схему (архітектоніку) дистанційного навчального курсу (ДНК).За пропонованою схемою курс має інтегрований характер і складається з п’яти функціонально-узгоджених блоків: організаційно-методичного, навчального, комунікативного, ідентифікаційно-контролюючого та інформаційно-довідкового.Наведемо стислу характеристику кожного з блоків відповідно до тематичної спрямованості створюваного курсу ДН “Інформатика. Інформаційні технології” для студентів фізико-математичних факультетів педагогічних вузів. Рис. 1. Ядро навчального блоку становить власне автоматизований навчальний курс (навчально-методичне забезпечення в електронному вигляді). Комунікативний блок призначений для реалізації навчального діалогу студент–викладач, а також спілкування з іншими учасниками навчального процесу з даного навчального закладу. Ідентифікаційно-контролюючий блок складається з завдань та контрольних робіт, призначених для визначення рівня навчальних досягнень студента після вивчення ним певного навчального модуля (теми); змісту індивідуальних творчих завдань і групових проектів. Інформаційно-довідковий блок має надавати необхідну інформацію за відповідним запитом користувача (пояснення, зразки виконання завдань, вказівки тощо); містити довідкові матеріали з предметної області навчального курсу. Організаційно-методичний блок має надавати інформацію щодо цілей, навчальних задач дисципліни, включати стислу характеристику змісту тем навчальної програми, порядок та рекомендації по вивченню дисципліни у режимі ДН.З метою висвітлення специфічних особливостей курсу “Інформатика. Інформаційні технології” розглянемо структуру та зміст кожного з п’яти блоків пропонованого ДНК.Організаційно-методичний блокзабезпечує виконання організаційної та навчальної функцій дистанційного навчання. Цей блок містить:загальну інформацію про курс (що вивчає дана дисципліна, цілі та задачі курсу, актуальність та практична значущість, зв’язок з іншими предметами обраної спеціальності тощо);навчальну програму курсу (перелік тем та їх короткий зміст);рекомендації щодо організації процесу навчання, зокрема:як працювати з інформаційним наповненням курсу;що повинен знати і вміти студент у результаті вивчення курсу;форми та засоби контролю;як готуватись до складання тестів, виконувати проекти;навчальний план та графік вивчення дисципліни:назви тем та рекомендована послідовність їх вивчення;орієнтовна кількість годин на вивчення кожної теми курсу з диференціацією за видами навчальної діяльності;теми дискусій (з переліком основних питань) та час їх проведення;тематика проектів і термін їх виконання.Стратегічною метою вивчення курсу “Інформатика. Інформаційні технології” є формування основ інформаційної культури та комп’ютерно-технологічної компетентності, що передбачає формування в студентів теоретичної бази знань з основ інформатики, практичних умінь і стійких навичок використання сучасних засобів інформаційно-комунікаційних технологій у повсякденній діяльності студентів. Загальна кількість і тематичний розподіл навчальних годин та навчального матеріалу ДНК повинно відповідати цілі навчання.Навчальний блокдисципліни “Інформатика. Інформаційні технології” складається з системного курсу лекцій, вправ, практичних і лабораторних робіт, проектів.Лекції являють собою одну з найважливіших форм навчальних занять та складають основу теоретичної підготовки студентів. Лекції призначені для формування систематизованої основи наукових знань дисципліни, концентрації уваги на вузлових та на найбільш важких для засвоєння питаннях. Лекція являє собою систематичне проблемне викладання учбового матеріалу з деякого питання, теми, розділу, предмета.На відміну від традиційних аудиторних лекцій, дистанційні лекції виключають живе спілкування студента з викладачем. Дистанційні лекції можуть подаватися по-різному: у вигляді запису на аудіо чи відеокасетах, або в електронному варіанті. Електронні лекції (ЕЛ) зазвичай являють собою певний набір навчальних матеріалів у електронному виді. Окрім тексту лекцій, вони включають у себе додаткові матеріали з довідників, інших учбових та методичних посібників, перелік адрес тематичних веб-сайтів тощо. За наявності ЕЛ студент має можливість багаторазово звертатися до незрозумілих моментів, вивчати чи аналізувати навчальний матеріал у зручний для себе час. Крім того, за текстом лекцій легше проглядається загальна структура та змістове наповнення всього курсу.Для перевірки правильності розуміння, осмислення теоретичного матеріалу, закріплення набутих знань та формування певних умінь і навичок передбачається виконання всіма студентами комплексу спеціально підібраних вправ.Практичні роботи передбачають виконання практичних завдань з метою закріплення навчального матеріалу та вироблення стійких умінь і навичок. Практичні роботи вимагають виконання деякого алгоритму, який складається з 5–7 кроків (вправ).Лабораторні роботи мають творчий характер, містять елементи самостійного наукового дослідження та направлені на усвідомлене застосування студентами здобутих під час виконання роботи знань, умінь і навичок для розв’язання поставленого проблемного завдання та вироблення власних висновків.Проекти. На відміну від лекцій та практичних завдань, проекти передбачають як індивідуальне, так групове (у режимі творчого співробітництва) їх виконання. Практично це реалізується завдяки мережі Інтернет, зокрема, чатів та телеконференцій.Самостійна робота. Ця форма навчального процесу є однією з основних у системі дистанційного навчання (СДН). Самостійна робота студентів організаційно може бути індивідуальною, парною та груповою та здійснюватись засобами мережі Інтернет.Комунікативний блокпризначений для реалізації спілкування студента з викладачем та іншими студентами, які вивчають цей курс. Студенти звертаються до викладача за консультаціями та поясненнями, а також спілкуються між собою з питань спільного виконання поставлених завдань. Комунікативна діяльність студентів під час дистанційного навчання триває постійно і здійснюється за допомогою таких можливостей мережі Інтернет: телеконференції, електронна пошта, дискусії, чати.Спілкування може відбуватись як у пасивному, так і активному режимі. Пасивний режим дозволяє працювати асинхронно, тобто в будь-який зручний для студента час у так званому „нереальному” (off-line) часі. До засобів такого спілкування можна віднести електронну пошту, списки розсилок та дискусії. Активний режим дозволяє двом або більше комунікантам працювати синхронно (одночасно) у реальному (on-line) часі. Активний режим спілкування забезпечують електронні конференції, у тому числі чати та телеконференції.Електронна пошта (e-mail) – один із режимів (послуг), який дозволяє викладачу та студентам обмінюватися будь-якими повідомленнями (текстовими, графічними, звуковими) у зручний для себе час. Таким чином, ЕП може використовуватись для невербального спілкування учасників навчального процесу. Крім того, ЕП можна використовувати для пересилки файлів та баз даних.Списки розсилок (mailing lists). Використання режиму „списки розсилок” мережі Інтернет надає можливість надання одноманітної інформації певній групі користувачів.Дискусійна група. Кожне повідомлення, відправлене в дискусійну групу будь-яким її учасником, автоматично розсилається усім учасникам. Викладач також є одним з учасників цього процесу. Учасники читають повідомлення, які надсилають інші члени дискусійної групи, та відправляють свої відповіді на повідомлення, але цей процес відбувається у пасивному режимі.Електронні конференції (ЕК) завдяки мережі Інтернет дозволяють отримувати користувачу тексти повідомлень, які передають учасники конференцій, віддалені один від одного. Тобто, ЕК об’єднують коло користувачів у складі учбової групи, які розділені поміж собою у часі та у просторі.Чати. Різновидом ЕК є чати. Спілкування учасників чату відбувається у режимі реального часу. Учасники надсилають свої повідомлення, які отримуються з невеликою затримкою, та одразу ж відповідають на них.Телеконференції забезпечують можливість двостороннього зв’язку між викладачем та студентом. Завдяки їм можлива передача у реальному часі відеозображення, звука, графіки.Консультації. Передбачається проведення запланованих та незапланованих консультацій. Графік запланованих консультацій складається заздалегідь. Ці консультації реалізуються у режимі телеконференцій або чатів. Незаплановані консультації відбуваються за наявності у студентів запитань щодо вивчення окремих тем курсу. У цьому разі використовується електронна пошта: студент надсилає свої запитання викладачу, а той –відповіді на них. Заплановані консультації мають, як правило, колективний характер з чіткою регламентацією у часі (початок і тривалість), а незаплановані консультації відбуваються переважно в індивідуальному режимі.Ідентифікаційно-контролюючий блокмістить завдання та контрольні роботи, які мають як проміжний, так і підсумковий характер. Головними формами контролю є вправи, практичні, лабораторні та контрольні роботи, проекти (вони розглянуті у навчальному блоці). Проведення підсумкового контролю передбачається з використанням засобів відеоконференцзв’язку.Моніторинг процесу ДН передбачає отримання:підсумкових результатів навчальної роботи студента;результатів діагностики навчально-пізнавальної діяльності;аналіз результатів різних видів контролю.Інформаційно-довідковий блок складається з довідкових матеріалів, у ролі яких може виступати електронна бібліотека, глосарій та література, яка була використана для реалізації навчального курсу.Інформаційно-довідкові навчальні матеріали містять вказівки, коментарі щодо виконання окремих завдань, пояснення та зразки вправ.Електронна бібліотека являє собою структурований набір альтернативних підручників, учбових посібників, статей, комп’ютерних програм навчального призначення, представлених у електронному варіанті й доступних через мережу Інтернет.Література представлена у вигляді повнофункціональної бази даних, що містить список рекомендованої для вивчення літератури та список джерел, які були використані для підготовки навчального матеріалу.Глосарій реалізується у вигляді електронної інформаційно-пошукової системи і містить всі терміни (що згадуються у навчальному матеріалі) та їх тлумачення.Таким чином, у цій статті пропонується узагальнена п’ятиблокова структурно-функціональна схема організації дистанційного навчання. У процесі створення курсу ДН з певної дисципліни змістове наповнення кожного із зазначених блоків повинно визначатись специфічними особливостями самої дисципліни та передбачуваними видами і характером навчальної діяльності та формами навчального процесу. Зазначене продемонстровано для дисципліни "Інформатика. Інформаційні технології".

Постановка проблеми. Розвиток сучасного суспільства неперервним чином залежить від розвитку інформаційних технологій, причому, як стверджують аналітики, технології йдуть вперед більш швидкими темпами порівняно з суспільством, яке їх намагається засвоїти та використати в повсякденному житті.Серед таких новацій виділяється відеоконференцзв’язок. На сьогоднішній день практично не залишилося області життєдіяльності, в якій не можна було б його використовувати: він знаходить застосування там, де необхідні оперативність в аналізі ситуації і ухваленні рішень, консультація фахівця, спільна робота над проектами в режимі віддаленого доступу тощо.Результати досліджень психологів показали, що у процесі телефонної розмови людиною в середньому сприймається близько 20% інформації, у ході особистого спілкування – 80%, а в ході сеансу відеозв’язку – 60%. Іншими словами, якщо до спілкування по звуковому (аудіальному) каналу додається візуальна невербальна мова (жести, міміка тощо), то у співрозмовників підвищується ефективність сприйняття інформації [3].Ці висновки були вдало використані компаніями зв’язку, які поряд з аудіальним каналом зв’язку почали забезпечувати і відеозв’язок. Вже у другій половині ХХ століття були запропоновані системи такої електронної взаємодії двох осіб у режимі реального часу.Аналіз актуальних досліджень. Велику частину наявних на сьогоднішній день систем відеоконференцій можна розбити на персональні, групові та студійні [1].Персональні відеоконференції – системи, що підтримують діалог двох чи більше учасників. Для проведення конференції необхідний комп’ютер із мультимедійними можливостями і канал зв’язку (наприклад, локальна мережа). Підключення до сеансу відеоконференції тут можна порівняти зі звичайним телефонним дзвінком. У процесі спілкування користувач має можливість бачити як свого співрозмовника, так і власне зображення, яке передається іншим учасникам.Групові відеоконференції забезпечують одночасний зв’язок між групами учасників. Вони вимагають використання спеціального оснащення і наявності спеціальних каналів зв’язку. При цьому можна одночасно обмінюватись і переглядати документи, відображення яких у персональних відеоконференціях є неможливим.Студійні відеоконференції – системи більш високого класу, що поєднують одного виступаючого з великою аудиторією. Вони вимагають високошвидкісних ліній зв’язку, високоякісного телеобладнання і чіткої регламентації сеансів.Західні дослідження показують, що найбільш бурхливо розвиваються групові і персональні відеоконференції, оскільки системи саме такого рівня призначені для вирішення завдань суспільства у різних сферах. Зокрема, серед них [2]:структури влади: практика селекторних нарад давно і міцно затвердилася в свідомості керівників всіх рівнів; відеоконференції значно розширюють можливості спілкування начальників і підлеглих, напрацювання і ухвалення спільних рішень, затвердження документів тощо;бізнес-структури: співробітники компаній значну частину свого робочого часу проводять у відрядженнях і переговорах, тому відеоконференції здатні істотно знизити витрати, пов’язані з оплатою відряджень і з вимушеним відривом від виробництва на час переїзду до місця ділової зустрічі; якщо необхідно розглянути кандидатури іногородніх претендентів на вакантні посади, співбесіду можна провести з використанням відеоконференції, що значно скоротить матеріальні витрати обох сторін;телемедицина: відеозв’язок між лікарками і пацієнтами дозволяє зменшити витрати, необхідні для постановки діагнозу та лікування жителів віддалених регіонів; при цьому істотно спрощується проведення наукових конференцій, консиліумів, демонстрацій новітнього обладнання; з’являється можливість дистанційного навчання новітнім технологіям в області практичної медицини і діагностики місцевих фахівців, а також тиражування досвіду провідних медичних центрів;торгівля і реклама: відеоконференції дозволяють демонструвати переваги нової продукції, різних видів товарів і послуг тощо.Серед сфер впровадження відеоконференцзв’язку не стоїть осторонь і освітня галузь. Оскільки системи відеоконференцій забезпечують можливості:особистого спілкування без витрат на переїзди;своєчасного обміну необхідною інформацією;спільної роботи над якою-небудь задачею віддалених один від одного учасників цього процесу (вони можуть знаходитися на різних поверхах одного будинку або навіть у різних точках земної кулі);то використання такого зв’язку є виправданим. Викладачі, користуючись відеоконференцзв’язком, можуть працювати одночасно з декількома аудиторіями слухачів, розташованими в різних точках земної кулі. При цьому встановлені камери надають можливість інтерактивного спілкування (слухачі можуть ставити запитання в режимі реального часу, є можливість приймати заліки та іспити через відеоконференцзв’язок тощо).Мета статті. Провести стислий аналіз програмного забезпечення, що надає можливість здійснити відеоконференцзв’язок.Виклад основного матеріалу. Завдяки розвитку інформаційно-комунікаційних технологій використання відеоконференцзв’язку стало можливим як в процесі навчання і підвищення кваліфікації фахівців, так і в реальній практиці наукового і професійного спілкування. Тому для ефективних публічних виступів при захисті власних проектів, участі у конференціях, в тому числі, відеоконференціях, під час навчання студентів необхідно розвивати у них нові соціально-психологічні, інформаційно-комунікаційні і науково-аналітичні компетенції. Досвід показує, що такі компетенції можуть бути сформовані лише в результаті практичної діяльності – безпосередньої участі у таких заходах, тому у Сумському державному педагогічному університеті імені А.С. Макаренка на базі кафедри інформатики було вирішено провести студентську відеокноференцію «Використання інформаційних технологій в навчальному поцесі» в рамках захисту власних курсових проектів студентами 4–5 курсів. Основною метою проведення такої конференції було набуття практичного досвіду як викладачами, так і студентами в організації відеоконференцзв’язку та отримання таких фахових компетенцій, як психологічні, інформаційні та аналітичні компетенції.Організація такого заходу вимагала попередньої підготовки: потрібно було визначитися з технічною підтримкою проведення конференції та її змістовим наповненням.Якість змістового наповнення забезпечувалася тематикою курсових робіт та відповідним ставленням студентів до власних курсових проектів.Технічна сторона вимагала певного аналізу наявного програмного забезпечення, що забезпечує відеозв’язок.Як показав аналіз, сьогодні існує достатня кількість програм для VoIP-зв’язку (Voice over IP). Серед них Skype, Sight Speed Business, ooVoo, Google Talk [4–7] тощо, а також ті, які постачаються з програмним забезпеченням виробниками web-камер. Ми зупинилися на двох з них – загальновідомій програмі Skype та програмі ooVoo [4–6].Як було з’ясовано, програму Skype спочатку було розроблено для аудіозв’язку, але в процесі розвитку інформаційних технологій програму було вдосконалено: система стала забезпечувати відеозв’язок, але без підключення сторонніх модулів інших виробників – вона і досі залишається двосторонньою.Компанія ooVoo розробила сервіс з більш широким спектром послуг, а саме: проведення web-конференцій, зустрічей on-line або презентацій через Інтернет у режимі реального часу.Однією з позитивних характеристик програми ooVoo (перед програмою Skype) є те, що ooVoo позиціонує себе як сервіс для проведення відеоконференцій, а це є зв’язок другого покоління (VoIP2), який дозволяє не використовувати комп’ютер користувача в якості проміжного вузла, як це здійснюється у програмі Skype. До того ж програма ooVoo використовує власну інфраструктуру для керування відеодзвінками.Ще одним плюсом ooVoo є більш широка карта відеоналаштувань, ніж у Skype – ви можете виставити кількість кадрів в секунду від 5 до 30 fps (Frames Per Second), змінити роздільну здатність та один з трьох рівнів якості передачі відео.Серед спільних характеристик цих програм можна виділити:відеодзвінок у реальному часі;миттєву передачу текстових повідомлень;передачу файлів;роботу на платформах PC, Mac OS, Linux.Програма ooVoo в свою чергу має додаткові характеристики, які відсутні у Skype:зберігання та перегляд матеріалів тривалістю до 1000 хвилин;відеоконференція з 6-ма співрозмовниками в режимі реального часу *;відео HD-якості *;запис відео дзвінків *;можливість посилати відеоповідомлення (тривалість до 5 хвилин), якщо співрозмовник знаходиться off-line, і, навіть, якщо не є клієнтом ooVoo (в цьому випадку посилання на повідомлення надходить на E-mail адресу одержувача, переглянути яке можна за допомогою «браузера»).У більшості випадків інтерфейси програм схожі, зручні та інтуїтивно зрозумілі, але інтерфейс ooVoo надає можливість показу відеокартинок у 3D просторі, що створює ефект віртуальної кімнати переговорів.До недоліків програми ooVoo слід віднести платні послуги (відмічені вище зірочкою *), але якщо висока якість зв’язку доступна і у безкоштовній версії, і при цьому вам не потрібний конференцзв’язок на 6 осіб, тоді цим недоліком можна знехтувати.У загальному випадку обидва ресурси дають змогу без особливих зусиль провести відеоконференцію, тому вибір програми можна залишити за користувачами, технічними можливостями комп’ютерів співрозмовників та шириною самого Інтернет каналу.Для реалізації відеоконференцзв’язку нами було використано комп’ютер із звуковою картою, мікрофон, Web-камеру і проектор та програмне забезпечення ooVoo, через яке було налагоджено зв’язок з аудиторіями.Побудова виступів була заздалегідь регламентована, тому наперед були підготовлені презентації та відповідне програмне забезпечення. Сама конференція пройшла згідно побудованого сценарію.Висновки.Використання програми ooVoo є можливим і доцільним для налагодження відеоконференцзв’язку.Проведення відеоконференції в педагогічному університеті є важливим заходом як для викладача, що його організовує, так і для студента, що є його безпосереднім учасником, оскільки він надає можливість:набути досвіду відеоспілкування каналами VoIP-зв’язку;навчитися студентам налагоджувати такі канали зв’язку;зберегти власний виступ для подальшого аналізу власної поведінки під час виступу (своїх рухів, висловів тощо), тобто глянути на себе збоку.

<p>Всесвітня організація охорони здоров’я у 1993 р. оголосила туберкульоз глобальною проблемою людства. Абдомінальний туберкульоз займає особливе положення серед інших форм позалегеневого туберкульозу, оскільки він становить значну складність у діагностиці і вважається до сьогодні рідкісною патологією. Дані про справжню поширеність абдомінального туберкульозу відсутні. За період з 2005 до 2014 р. на базі Київської міської клінічної лікарні № 3 було проліковано 330 хворих з туберкульозом, з них у 8 (2,4 %) пацієнтів діагностовано туберкульоз органів черевної порожнини. Структура абдомінальної форми туберкульозу була такою: у 2 пацієнтів — абсцеси брижі здухвинної кишки, у 3 хворих — заочеревинна флегмона на тлі деструкції поперекових хребців, у решти 3 — множинні перфорації тонкої кишки з некробіозним розпадом лімфатичних вузлів брижі та гнійно-фібринозним розповсюдженим перитонітом, в тому числі в одного пацієнта — з формуванням абсцесів правого заочеревинного простору та перфорацією сліпої кишки. Хворі були оперовані в ургентному порядку. Загальна летальність складала 15,8 %, а в абдомінальній формі — 62,5 %. Рання діагностика абдомінальних форм туберкульозу, медикаментозний максималізм є запорукою ефективного лікування даної категорії хворих.</p>

З метою підвищення експлуатаційної безпеки АЕС та удосконалення систем підтримки оперативного персоналу ядерних енергоблоків у складі розробленої автоматичної системи оперативної діагностики поточного технічного стану основного обладнання (зокрема, основних агрегатних вузлів головних циркуляційних насосів першого контуру) створено додаткову підсистему короткотермінового прогнозу динаміки тренду змін цього стану. Підсистема прогнозу створена для забезпечення можливості раннього виявлення латентних початкових фаз потенційно небезпечних порушеньштатного перебігу фізичних процесів у найбільш вразливих вузлах насосних агрегатів та своєчасного запобігання розвитку виявлених відхилень і аномалій до аварійних ситуацій. Підсистема прогнозу базується на моделі та алгоритмі, які екстраполюють на найближчий період майбутнього часупоточний ряд попередніх значень запропонованого авторами узагальненого статистичного критерію, який використовується розробленою системою автоматичної оперативної діагностики дляоцінки поточного технічного стану насосних агрегатів і являє собою сумарну апостеріорну імовірність технічних станів контрольованих вузлів.

Проблема ранньої діагностики та своєчасного адекватного лікування патологічних утворень щитоподібної залози, котрі сьогодні зустрічаються у 4–10 % населення, досі залишається актуальною. спостерігається тенденція до зростання частоти діагностування вузлових новоутворень залози, однак цифри залежать від обраного методу обстеження. Так, при пальпації вузли діагностують у 4–6 % обстежуваних в районах с достатнім вмістом йоду в воді та продуктах харчування, а у зонах ендемічних по зобу – ця цифра вища. При ультразвуковому обстеженні щитоподібної залози частота виявлення раніше недіагностованих вузлів у дорослого населення складає 13–40 %. При аутопсії людей, котрі померли від нетиреоїдних захворювань, вузли знаходять більше ніж у половини. У даному огляді літератури розглядаються питання сучасних можливостей комплексної діагностики вузлових утворень щитоподібної залози. Незважаючи на значну кількість проведених обстежень, не завжди можливо правильно встановити точний морфологічний діагноз, що свідчить про необхідність удосконалення існуючих та пошуку нових більш інформативних методів діагностики. В даному аспекті повідомлення про використання вимірювань тканинного тиску в щитоподібній залозі видаються досить перспективними.

<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; line-height: normal;"><strong style="mso-bidi-font-weight: normal;"><span style="font-size: 12.0pt; font-family: 'Times New Roman','serif'; mso-ansi-language: UK;" lang="UK">У зв’язку з невпинним ростом онкопатології на сучасному етапі дуже важливим завданням є якісна підготовка майбутніх лікарів. Вчасна діагностика небезпечних для життя людини захворювань та правильна тактика лікування сприятимуть покращенню прогнозів у таких пацієнтів. У статті представлені основні теоретичні аспекти викладання онкології для студентів медичних вузів та значення цієї дисципліни для формування клінічного мислення, відображені основні методи сучасної діагностики пухлин, фактори канцерогенезу, зокрема впливу професійних шкідливостей на виникнення злоякісних новоутворень, а також розробка профілактичних засобів.</span></strong></p>

Обстежено 182 студенти криворізьких вузів із метою виявлення у них захворювань органів шлунково-кишкового тракту та поширеності гелікобактерного інфікування. Констатовано високу частоту патології органів шлунково-кишкового тракту, гелікобактерного інфікування, а також наявність модифікуючих факторів ульцерогенезу (куріння, недотримання режиму дня та режиму харчування, спадковість, стреси). Рекомендовано при наявності диспептичного синдрому та неспецифічних факторів ульцерогенезу в студентів проводити детальне обстеження з діагностикою Helicobacter pylori.

Мета дослідження – розробити алгоритм профілактики та терапії порушень біоценозу піхви жінок репродуктивного віку, хворих на лейоміому матки.Матеріали та методи. Обстежено 216 жінок репродуктивного віку, хворих на лейоміому матки. Бактеріологічно досліджено матеріал із піхви, цервікального каналу, уретри, тканин лейоматозних вузлів.Результати дослідження та їх обговорення. У хворих на лейоміому матки переважав ІІ ступінь «чистоти» піхви – «проміжний тип» мазка (46,8 %). Бактеріальний вагіноз діагностовано у 42,6 % випадках, вагініт – у 10,2 %. Встановлена достовірна різниця між частотою визначення Mycoplasma hominis у піхвовому вмісті, цервікальному каналі та тканинах лейоматозних вузлів, де частота визначення була на 28,9 % та 27,6 % вища, Ureaplasma urealyticum – на 30,2 % та 28,4 %,Virus papilloma homynis онкогенні типи – на 18,8 % та 18,2 % відповідно. Розроблено, удосконалено та застосовано алгоритми діагностики, профілактики та терапії порушень біоценозу піхви у жінок репродуктивного віку, хворих на лейоміому матки.Висновки. Диференційований алгоритм ведення жінок репродуктивного віку, хворих на лейоміому матки, полягав у проведенні моніторингу біоценозу піхви 2–3 рази на рік, профілактичному застосуванні пробіотиків. Етіотропну терапію дисбіозу піхви, вагініту слід розпочинати з 5-ї доби терапії пробіотиками. Перспективами подальших розробок будуть дослідження ретроспективного аналізу медичної документації жінок репродуктивного віку, хворих на лейоміому матки.

Статтю присвячено вивченню особливостей спілкування студентської молоді в інтернет просторі. Проаналізовано сучасні погляди на реальне та віртуальне спілкування у житті студентів. Розкрито психологічні особливості інтернет-спілкування. Узагальнено та систематизовано психологічні чинники онлайн-комунікації. З метою дослідження особливостей віртуальної комунікації використано методику «Діагностика загального рівня комунікабельності», тест «Діагностика емоційних бар’єрів у міжособистісному спілкуванні», тест «Діагностика потреби у спілкуванні», питальник «Сприймання Інтернету», спостереження, кореляційний аналіз. Визначено, що спілкування – багатоплановий процес встановлення й розвитку контактів між людьми, який передбачає обмін інформацією, певну тактику і стратегію взаємодії, сприймання і розуміння суб’єктами спілкування один одного. Інтернет-комунікація поєднує чотири процеси: створення нової реальності, відображення об’єктивної дійсності, прояв суб’єктивно-особистісного світу співрозмовників, передача свого духовного змісту всім учасникам. Виявлено, що умови, в яких відбувається віртуальна комунікація, істотно змінені, порівняно з умовами реального спілкування: анонімність, своєрідність протікання процесів міжособистісного сприйняття в умовах відсутності невербальної інформації, добровільність і бажаність контактів, ускладненість емоційного компоненту спілкування. В процесі проведеного дослідження виявлено такі психологічні чинники Інтернет комунікації молоді: задоволення потреби в пошуку інформації, розвазі, відпочинку, спілкуванні, навчанні; подолання емоційних бар’єрів у міжособистісній взаємодії; потреба в сенсорній стимуляції; втрата відчуття часу; низький рівень комунікабельності в реальному житті; проєктування реальності в онлайн-простір; зміна свідомості в результаті використання кіберпростору. На основі результатів емпіричного дослідження, даних кореляційного аналізу встановлено, що загальний рівень комунікабельності, емоційні бар’єри в міжособистісному спілкуванні та змінені стани свідомості внаслідок використання Інтернету можна розглядати як взаємообумовлюючі та взаємопідсилюючі чинники, між якими існує достовірний тісний взаємозв’язок. Література Андреева, Г.М. (2008). Социальная психология: учебник для вузов. Москва : Аспект Пресс. Бондаровська, В. (2005). У мережі Інтернет: психологічні, етичні, культурологічні проблеми. Психолог, 25, 10–15. Войскунский, А.Е. (2004). Актуальные проблемы психологии зависимости от Интернета. Психологический журнал, 1, 90–100. Жичкина, А.Е. (1999). Социально-психологические аспекты общения в Интернете. Режим доступа: http://flogiston.ru/articles/netpsy/refinf Игнатьева, Э.А. (2009). Психологические тренинги развития способностей виртуального общения. Психологическая наука и образование, 2, 82–85. Лацанич, О.Л. (2000). Спілкуванння як особливий вид діяльності. Науковий вісник Ужгородського державного університету. Сер. Педагогіка. Соціальна робота, 3, 48–49. Моцик, Р.В. (2015). Інтернет-залежність та її вплив на виховання сучасної людини. Педагогічна освіта: теорія і практика, 18, 292–297. Немеш, О.М. (2017). Віртуальна діяльність особистості: структура та динаміка психологічного змісту. (Монографія). Київ : ВД «Слово». Чудова, И.В. (2002). Особености образа «Я» «жителя Интернета». Психологический журнал, 23(1), 113–118. Юсупова, Н.О. (2009). Міжособистісні стосунки студентів в аспекті віртуальної взаємодії. Практична психологія і соціальна робота, 4, 78–80. Caroline, Flisher, (2010). Getting plugged in an overview of internet addiction. Journal of Paediatrics and Child Health, 46(10), 557–559. Fredrickson, B.L. (2013). Positive emotions broaden and build. Advances in Experimental Social Psychology, 47, 1–53. Kebritchi, M., Lipschuetz, A., & Santiague, L. (2017). Issues and challenges for teaching successful online courses in higher education: А literature review. Journal of Educational Technology Systems, 46(1), 4–29. Sun, A., & Chen, X. (2016). Online education and its effective practice: A research review. Journal of Information Technology Education, 15, 157–190. Young, K. (2000). Internet Addiction Test. Retrieved from: http://www.netaddiction.com/resources/internet_addiction_test.htm

Статтю присвячено дослідженню ролі ціннісно-мотиваційної сфери особистості українських зимівників в процесі адаптації до життєдіяльності на Українській антарктичній станції «Академік Вернадський». Актуальність обраної теми ґрунтується на тому факті, що Україна є однією з 19 країн світу, що мають на шостому континенті, Антарктиді, постійно діючі антарктичні станції. Члени Українських антарктичних експедицій виконують наукові дослідження з таких галузей наук, як біологія, гідрометеорологія, геофізика, геологія, інженерія, психологія, психофізіологія. Зимівникам доводиться працювати в екстремальних умовах, які пов’язано з впливом на людину низьких температур, зсуву часових і світлових поясів, сенсорної депривації, психологічних особливостей роботи і відпочинку в обмеженому колективі тощо. Метою статті є теоретичне обґрунтування та емпіричне доведення ролі ціннісно-мотиваційної сфери особистості в процесі адаптації українських зимівників до життєдіяльності в умовах Антарктики. Проаналізовано наукові розробки вітчизняних і зарубіжних дослідників, що займаються проблемою адаптації до життєдіяльності в екстремальних умовах. Уточнено поняття адаптації та адаптивності до екстремальних умов; обґрунтовано та описано методологічний інструментарій дослідження. Проведено емпіричне дослідження щодо виокремлення груп високої, середньої та низької адаптивності до життєдіяльності в екстремальних умовах Антарктики; визначено критерії для виділення груп різного рівня адаптивності: кількість зимівель, соціометричний рейтинг, наявність якостей особистості, необхідних для життєдіяльності в екстремальних умовах. Визначено роль ціннісно-мотиваційної сфери у представників кожної групи. Доведено, що в зимівників високого рівня адаптивності переважають професійні цінності; у зимівників середнього та низького рівнів адаптивності – пізнавальні цінності; також для зимівників низького рівня адаптивності велику роль мають цінності матеріального характеру. Література Гордєєв, А.Д. (2016). Розробка інформаційної технології процесу професійного відбору операторів екстремальних видів діяльності. Технологічний аудит та резерви виробництва, 5/1(31), 11–16. Даниленко, Н.В. (2019). Теорія інстинктів В.І. Гарбузова як ресурс особистості. Матеріали ІІІ міжрегіон. наук.-практ. конф. (каталог психотехнологій; тези доп.) «Харківський осінній марафон психотехнологій» (м. Харків, 26 жовтня 2019 р.), (с. 99–102). Харків : Діса плюс. Ларссен, Е.Б. (2016). На пределе. Неделя без жалости к себе. Москва : Манн, Иванов и Фербер. Маклаков, А.Г. (2017). Общая психология: учебное пособие для студентов вузов и слушателей курсов психологических дисциплин. Санкт-Петербург : Питер. Мирошниченко, О.А. (2016). Роль темперамента зимовщика в процессе адаптации к условиям жизнедеятельности в Антарктике. Наука i освіта. Психологія: наук.-практ. журнал, 7/CXXХVІІІ, 126–132. Мірошниченко, О.А., Гуцуляк, О.П., & Марченко, О.В. (2018). Впровадження діагностичних процедур і тренінгових програм у психологічну підготовку та реабілітацію зимівників. Український антарктичний журнал, 16, 178–187. Мірошниченко, О.А., & Пасічник, І.Д. (2020). Готовність українських зимівників до життєдіяльності на антарктичній станції. Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. Серія 12. Психологічні науки. 10(55), 58–67. Моісеєнко, Є.В., Мірошниченко, О.А., Мадяр, С.А., Розова, К.В., Кузовик, В.Д., Ковалевська, О.Е., та ін. (2019). Технології діагностики і прогнозу психофізіологічного статусу для відбору фахівців до роботи в екстремальних умовах (методичні рекомендації). Київ : НТР «Антарктика». Налчаджян,А.А. (2010). Психологическая адаптация: механизмы и стратегии. Москва : Эксмо. Пишнов, Г.Ю. (2011). Підходи до оцінки ступеня вигоряння у осіб з напруженою працею за допомогою логістичних моделей. Український медичний часопис, 3, 101–105. Райгородский, Д.Я. (2008). Практическая диагностика. Методики и тесты: учеб. пособие. Самара : «БАХРАХ-М». Сидоренко, Е.В. (2007). Методы математической обработки в психологии. Санкт-Петербург : Речь. Фресс, П., & Пиаже, Ж. (1975). Экспериментальная психология. Москва : Прогресс. Bakhmutova, L. (2019). Factors and models of interpersonal interaction of participants in long-term Ukrainian Antarctic Expeditions. Fundamental and applied researches in practice of leading scientific schools, 36(6), 48–55. Mehta, , & Chugh, G. (2011). Achievement Motivation and Adjustment in Members of Indian Scientific Expedition to Antarctica. Psychological Studies, 56(4), 404–409. https://doi.org/10.1007/s12646-011-0109-7 Moiseyenko, E., Sukhorukov, V., Pyshnov, G., Mankovska, I., Rozova, K., Miroshnichenko, O. et al. (2016). Antarctica challenges the new horizons in predictive, preventive, personalized medicine: preliminary results and attractive hypothesis for multidisciplinary prospective studies in the Ukrainian “Akademik Vernadsky” station. EPMA Journal, 7(1), 11. https://doi.org/10.1186/s13167-016-0060-8