Статті в журналах з теми "Драматург"
Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Драматург.
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-50 статей у журналах для дослідження на тему "Драматург".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Шерлаимова, С. А. "Вацлав Гавел: драматург - диссидент - президент - драматург". Славяноведение, № 5 (2012): 3–13.
Знайти повний текст джерела
2
Миронова, Н. "Драматург Стефан Цанев". Современная зарубежная драматургия, № 2 (82) (1989): 160–67.
Знайти повний текст джерела
3
Cavaliere, Arlete. "Театр Маяковского и синтез искусств: театр революции или революция театра?" RUS (São Paulo) 10, № 13 (12 червня 2019): 43–54. http://dx.doi.org/10.11606/issn.2317-4765.rus.2019.156569.
Повний текст джерелаАнотація:
Театр Маяковского связан с наиболее передовыми эстетическими поисками того времени (как в России, так и на Западе), относившимися к исследованиям и новаторским экспериментам в поэзии, живописи и театре. «Футуристские сумасбродства» его драматургии, воплощенные при помощи театрального языка и режиссуры В. Е. Мейерхольда, демонстрировали уровень экспериментирования, доселе невообразимый на советской сцене. Драматург выстраивает диалоги между персонажами посредством яркого стихотворного языка, словно своеобразный фразеологический маскарад, направленный на то, чтобы охарактеризовать в пародийной форме разные социальные типы. Так, язык улиц насмешливо противопоставляется официальной речи, словам действующего политического строя, смешанным с церковнославянскими выражениями.
4
Чобанов, Мушвіг. "Развитие азербайджанской драматургии в Грузии". Літератури світу: поетика, ментальність і духовність 9 (30 червня 2017): 241–49. http://dx.doi.org/10.31812/world_lit.v9i0.1096.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті представлено літературний пейзаж Азербайджанської драматургії в Грузії. Окрім цього, у статті розкриваються причини затримки розвитку цього жанру по відношенню до інших літературних жанрів. Посилаючись на літературні матеріали, розкривається коло ідеї-теми Азербайджанської драматургії в Грузії. Слід зазначити, що далися взнаки відсутність протягом тривалого часу Азербайджанського національного театру в Грузії та драматичне спрямування Азербайджанської літератури стосовно інших жанрів. Якщо враховувати те, що і в Азербайджані драматургія стосовно прози і поезії булла слабко розвинена, то все стає зрозуміло. Проте в останні роки написані в Грузії твори обнадіюють і сповіщають про перспективне майбутнє Азербайджанської драматурги.
5
Шарипова, Алсу Самигулловна, and Алсу Атласовна Шамсутова. "“DESTRUCTION” AND “CREATION” CONCEPTIONS IN GAFUR KULAKHMETOV’S PLAYS." Bulletin of the Chuvash State Pedagogical University named after I Y Yakovlev, no. 4(113) (December 30, 2021): 91–98. http://dx.doi.org/10.37972/chgpu.2021.113.4.011.
Повний текст джерелаАнотація:
В статье предпринята попытка выявить идейно-эстетические особенности концепций «разрушение» и «созидание» в художественной картине мира татарского драматурга начала ХХ века Гафура Кулахметова. В работе применен герменевтический подход к анализу художественных явлений, а при изучении эпохи и личности драматурга - историко-культурный метод. Исследование выполнено на материале двух пьес Гафура Кулахметова - «Две мысли» и «Молодая жизнь». Изучение художественного воплощения этих концепций производится на основе анализа психологического и аналитического характера монологов и диалогов, метафорических образов, душевного состояния героев. Исследование показало, что проявление в татарской драматургии начала ХХ века сюжетов разрушения - это результат социально-политического влияния. Обнаруженные в тексте пьес Гафура Кулахметова элементы «драматургии масс» послужили для авторов основой для постановки проблемы взаимосвязи и взаимовлияния концепций «нового типа» человека и «разрушения-созидания», что и составляет новизну данного исследования. В ходе работы было выявлено, что художественно-эстетические мотивы «разрушения» и «созидания» являются важными категориями в картине мира татарского народа, носят исторический характер. Драматург в определенной степени призывает серьезно задуматься об их последствиях для продолжения жизни и развития общества. Авторами постулирована возможность расширения изучения концепций «разрушения» и «созидания» в творчестве других татарских писателей начала ХХ столетия. This article focuses on the ideological and aesthetic features of the concepts “destruction” and “creation” in the Tatar playwright Gafur Kulakhmetov’s works. The authors employed hermeneutic approach to the analysis of literature phenomena, and historical-cultural method for investigation of the epoch and personality of the playwright. The study is performed on the two plays: “Two Thoughts” and “Young Life”. The study of the embodiment of these concepts is based on the analysis of the psychological and analytical monologues and dialogues, metaphorical images, and the psychological state of the characters. The study revealed that the manifestation of the “destruction” concept is the result of socio-political influence. The new elements of “drama for the masses” discovered in Gafur Kulakhmetov’s playsserved the basis for posing the problem of interconnection and mutual influence of the “new type” people concept and antagonism between “destruction” and “creation”, makes the current work relevant The study revealed that the artistic and aesthetic motives of “destruction” and “creation” are important categories in the world picture of the Tatar people. The playwright urges serious reflection on the consequences of destruction for the continuation of life and for the society development. The authors suggest further research onexpanding the study of the concepts “destruction” and “creation” in other Tatar writers’ works at the beginning of the 20th century.
6
Ахмадова, З. М., та А. Д. Инаркаева. "ХАМИДОВ АБДУЛ-ХАМИД ХАМИДОВИЧ – ДРАМАТУРГ, САТИРИК". Международная научно-практическая конференция «Актуальные вопросы истории и развития литературы народов РФ», № 1 (28 травня 2021): 109–13. http://dx.doi.org/10.36684/40-2021-1-109-113.
Повний текст джерелаАнотація:
Статья т1аьхь дуьйцуш ду вайн таханлерачу сатирически жанран бухбиллархо волчу Хамидов 1абдул-Хьамидан дахарах а, цуьнан прозаически а, драматургически а кхолларалла таллар а. 1абдул-Хьамидан кхолларалла йоьхьанца дуьйна вайн къоман театраца йоьзна ю. Хамидовн кхолларалла доккхачу маь1не ю вайна, цуьнан коьрта 1алашо дахарехь нислуш долу кхачамбацарш 1ора дахарна, уьш юкъара д1адахарна т1ехьажийна ю. Шен дахарехь уьш ца хилийта, нагахь делахь, сихха уьш д1адаха 1ема и произведенеш йоьшуш верг, цунах йоллу церан дикалла. Драматурго шен произведенешкахь адамийн сакхташ гайтина ца 1аш, и сакхташ дуьтуш кхетамчу бог1у некъаш гойту вайна.
7
Пахсарьян, Н. Т. "Мариво-драматург и немецкий театр XVIII века." Alfred Nobel University Journal of Philology, № 17 (2019): 89–93. http://dx.doi.org/10.32342/2523-4463-2019-0-16-8.
Повний текст джерела
8
Новиков, Анатолій Олександрович. "Василь Гоголь-Яновський біля джерел серйозної української комедії". Літератури світу: поетика, ментальність і духовність 5 (25 червня 2015): 177–86. http://dx.doi.org/10.31812/world_lit.v5i0.1249.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті йдеться про театральну і драматургічну діяльність Василя Гоголя-Яновського – керівника домашнього театру Д. Трощинського на Полтавщині. Наголошується на тому, що, створивши на початку ХІХ століття свої п’єси «Простак» і «Собака-вівця», драматург став зачинателем серйозної української комедії.
9
Kaspich, Halyna. "Традиційний біографічний образ та його сучасне опрацювання у драматургії Валерія Герасимчука". Філологічний дискурс, № 9 (21 березня 2019): 99–110. http://dx.doi.org/10.31475/fil.dys.2019.09.09.
Повний текст джерелаАнотація:
Статтю присвячено циклу «П’єси про великих» Валерія Герасимчука, у якому майстерно змодельовано традиційні біографічні образи. Зазначено, що в українській драматургії такі образи мають певні сталі ознаки: загальновідомі біографічні факти піддаються діалогізації; у п’єсі був один протагоніст – головний біографічний герой; на рівні сюжетної матриці використовується фінал чарівної казки – герой мав здолати антигероя; другорядні персонажі ніколи не бувають яскравими; раціональне начало домінує над художнім; практично авторська позиція не проглядається. Зруйнування радянського біографічного канону активізувало розвиток біографічної драми у двох ключових напрямках – створення нового канону та перегляд естетичного потенціалу і оновлення ресурсів канону класичною характерною ознакою циклу «П’єси про великих» можна вважати сюжети-вставки, реалізовані за принципом не лише подвійної сцени («театру в театрі») чи «тексту в тексті», але й тиражування життєвих історій. Цікавий шлях «сюжету – вставки» як імплантування однієї художньої біографії в іншу пропонує автор у трагедії «Андрей Шептицький». Зазвичай біографічні історії у В. Герасимчука мають різні фінали. Таким чином, драматург суттєво розширює опрацювання біографічних образів за рахунок активізації паралельних біографій і тиражування неантагоністичних протагоністів, вияскравлення другорядних персонажів, переміщення героїв у вигадані небіографічні ситуації, подеколи нагнітання вставних конструкцій різної естетичної природи, особливі типи фіналів.
10
Кравчук, П. "Василь Гоголь-Яновський - український драматург початку XIX ст." Науковий вісник Київського національного університету театру, кіно і телебачення, Вип. 6 (2010): 246–57.
Знайти повний текст джерела
11
KARPILOVA, Antonina. "ЗВУКОВАЯ ДРАМАТУРГИЯ БЕЛОРУССКИХ ИГРОВЫХ ФИЛЬМОВ". ART-platFORM 3, № 1 (27 травня 2021): 193–213. http://dx.doi.org/10.51209/platform.1.3.2021.193-213.
Повний текст джерелаАнотація:
В статье рассматриваются основные модели звуковой драматургии в современном белорусском игровом кино. Звуковая драматургия трактуется как структурно-семантическая организация внутрикадровой и закадровой формы звуковых компонентов (речи, музыки, шумов) в их разнообразных композиционно-драматургических функциях в целях создания целостного звукового и звукозрительного образа фильма. Каждый из основных звуковых компонентов обладает своими свойствами, однако их можно классифицировать по следующим признакам: функциональность, содержательность, фонизм. Для речевого и шумового компонентов характерны все основные свойства (композиционно-драматургические функции, структурно-семантическая значимость, громкостные, темповые, тембровые характеристики). Музыкальный компонент наиболее сложный по своей структуре и отличается как имманентно присущими ему характеристиками (музыкально-выразительные средства, жанрово-стилевые черты, особенности композиторской техники и др.), так и формами существования в экранном произведении. Вступая в сложное взаимодействие, все звуковые компоненты создают звуковую драматургию, которая является частью общей драматургии фильма. Функционирование всех звуковых компонентов фильма анализируется на материале современных белорусских игровых фильмов разных жанров – детектива, психологической драмы, хоррора, байопика. В биографической ленте «Купала» создана разветвленная звуковая драматургия на основе лейтмотивности, монотематизма, полистилистики. Авторское переосмысление музыкальных источников и активная работа с цитатным материалом присутствуют в лентах «Масакра» и «Следы на воде». Отмечаются многообразные структурно-семантические и темброво-колористические функции речевого компонента, а также символическая и концептуальная роль шумовой сферы в картинах «Купала» и «В тумане». Делается вывод о том, что звуковая драматургия современного фильма выступает как система звуковых средств экранного произведения в их образно-содержательном и конструктивном единстве.
12
Новиков, Анатолій Олександрович. "Драма І. Карпенка-Карого «Мазепа» на тлі літературного й суспільно-політичного життя ХІХ ст." Літератури світу: поетика, ментальність і духовність 6 (25 вересня 2015): 58–67. http://dx.doi.org/10.31812/world_lit.v6i0.1218.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті робиться порівняльний аналіз драми І. Карпенка-Карого «Мазепа» з поемами О. Пушкіна «Полтава» і К. Рилєєва «Войнаровский». Обґрунтовується, що за сюжетом пушкінської «Полтави» український драматург написав новий оригінальний твір, в якому створив, по суті, два образи центрального героя (образ Мазепи-людини й образ Мазепи-політика), які до певної міри протиставляються одне одному.
13
Boštjan, M. Т. "«МІСТО» П. КЛОДЕЛЯ ТА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНЕ СЕРЕДОВИЩЕ У ФРАНЦІЇ КІНЦЯ XIX СТОЛІТТЯ". Nova fìlologìâ 1, № 81 (22 червня 2021): 49–53. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-81-1-7.
Повний текст джерелаАнотація:
Широко відомо, що П. Клодель захоплювався збірником “Illuminations” («Осяяння») А. Рембо. Він став початком нового напряму, коли думка Клоделя стала прийнятною, залишивши позаду відоме чотирискладове “Taine-et-Renan”. З цієї ж причини вплив генія А. Рембо виявляється і у драмі “La Ville” («Місто»). Поета причаровують явища взаємодії, навіть ті, що поширюються на невимовне. У дусі релігійного захисту, який ліг в основу християнського екзистенціалізму, Клодель вирушив на пошук зруйнованих відносин між людиною та її початковим зв’язком. Головні герої його драм перебувають у пошуках повнотіння: вони віддані боротьбі між нічим і всім, між нещастям та величчю. Вони втілюють різні обличчя автора, який плекав фундаментальний текст християнської апології. Особа автора була як Бог у творінні: присутня скрізь, але ніде не помітна, оскільки з’являлася під численними обличчями, яких набувала думка драматурга під час бурхливого періоду. Таким чином, “La Ville” репрезентує зрілий синтез талантів молодого Клоделя. Під час створення «Міста» драматург розгортає постулати, котрі він розвинув у поетичному мистецтві і які увінчуються переважанням всевидячого ока, заснованим на традиційній для томізму аналогії зі світлом, символом вічності. У цьому сенсі П. Клодель вводить у драму пару Кевра та Лали. Як поет та його муза, вони мають на меті обезцінити сучасний нечестивий мирський світ заради його мети – і внутрішньої, і кінцевої. Остання, як свідчать протагоністи, є настільки довершеною, що її можна досягати вічно.
14
Гусейнова, Д. "Эрнст Кассирер - драматург и зритель исторических спектаклей Веймарской республики". Вопросы философии, № 12 (2005): 94–106.
Знайти повний текст джерела
15
Зарицький, Олексій. "Вацлав Гавел - драматург.:Ст.1.Від нонконформізму до дисидентства". Всесвіт, № 3/4 (2001): 93–100.
Знайти повний текст джерела
16
Гареева, Г. Н. "Творчество Мустая Карима - достояние общечеловеческой культуры". ТЕНДЕНЦИИ РАЗВИТИЯ НАУКИ И ОБРАЗОВАНИЯ 75, № 5 (липень 2021): 19–22. http://dx.doi.org/10.18411/lj-07-2021-165.
Повний текст джерелаАнотація:
Славный сын башкирского народа Мустай Карим – Мустафа Сафич Каримов - великий гуманист, Народный поэт Республики Башкортостан, писатель, драматург, публицист, гражданин и воин-защитник Родины, выдающийся общественный деятель, человек большой души и доброго сердца - внес огромный вклад в сокровищницу мировой литературы, поднял на новый уровень традиции классической башкирской литературы, его творчество стало олицетворением Башкортостана. В данной статье ставится целью выявление многогранного таланта Мустая Карима как художника, ставшего целой эпохой башкирской, российской, мировой литературы, из-под пера которого вышли выдающиеся произведения.
17
Звиняцковский, В. ""Новые русские" середины ХІХ века и новый драматург Александр Островский". Радуга, № 8 (2005): 150–58.
Знайти повний текст джерела
18
Скибицька, Юлія Віталіївна. "Трансформація постмодерної поетики в драматургічній творчості Анни Багряної". Літератури світу: поетика, ментальність і духовність 6 (25 вересня 2015): 95–105. http://dx.doi.org/10.31812/world_lit.v6i0.1225.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті на матеріалі п’єс Анни Багряної продемонстровані трансформаційні зміни в творчості письменниці, а також зроблено спробу, незважаючи на присутність в аналізованих драматичних творах окремих елементів постмодерної поетики, довести їх приналежність до якісно нового літературного напряму.Замість постмодерністських деконструкції та сприйняття світу як хаосу Анна Багряна пропонує читачеві цілий спектр гармонізуючих начал, які здатні врятувати зневірену людину ХХІ століття від абсурдності життя, тотальної самотності й навіть страху смерті. Драматург відновлює шкалу загальнолюдських цінностей, реанімує історичну пам’ять,повертає віру у велич Людини, її доброту, щирість, наголошує на важливій ролі мистецтва і митців у житті суспільства.
19
Ағалиева, Нұргүл Болатовна, та Мадина Жұмкенқызы Арқалық. "ҚАЗАҚ ӘДЕБИЕТІНДЕ РОЗА МҰҚАНОВАНЫҢ АЛАТЫН ОРНЫ". Bulletin of Toraighyrov University. Philology series, № 3.2020 (14 жовтня 2020): 53–61. http://dx.doi.org/10.48081/zukg4952.
Повний текст джерелаАнотація:
Мақалада қазақ әдебиетіне бірқатар айшықты туынды қосқан Роза Мұқанованың шығармашылық мұрасына талдау жасалған. Зерттеу барысында жазушының прозалық және драмалық туындыларындағы ерекшеліктер анықталып, қаламгердің қазақ әдебиетінде алар орнына аргументтер келтірген. Сондай-ақ жазушы көркем туындылармен қатар қазақ әдебиетінің негізгі мәселелеріне арналған зерттеу еңбектерін де жазып шығарды. Бұл ғылыми маңызы бар еңбектер қазақ әдебиеттануының даму аясын кеңейтті. Мақалада жазушы, драматург, әдебиетші Роза Мұқанованың «Құбыжық», «Қаралы төбе», «Өзің», «Тұтқын», «Композитор», «Мұқағали» сынды психологиялық әңгімелері, «Сарра», «Фариза» драмалары сюжеттік, композициялық, идеялық және тақырыптық қырлары бойынша талданып, ғылыми дәлелдемелер келтірілген. Зерттеу процесі барысында индукция, дедукция, салыстыру әдіс-тәсілдері қолданылады.
20
Ковпік, С. І. "Українські рімейки п’єс німецького драматурга А. Коцебу". Літератури світу: поетика, ментальність і духовність 1 (12 квітня 2013): 26–33. http://dx.doi.org/10.31812/world_lit.v1i0.2253.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті з точки зору мікро- та макропоетики досліджено рімейки-переклади п’єси німецького драматурга Августо Коцебу «Втрчена дитина» українським драматургом В. Ковальським. Аналіз рімейка В. Ковальського пока-зав, що автор не намагався особливо перевершити драматурга А. Коцебу в драма-тургічному мистецтві. Перекладач лише адаптував текст оригіналу, але не вносячи якихось суттєвих змін і в техніку п’єси.
21
Новиков, Анатолій. "«…Зветься мій хутір Затишок»: останні роки життя Марка Кропивницького". Літератури світу: поетика, ментальність і духовність 11 (19 вересня 2018): 166–77. http://dx.doi.org/10.31812/world_lit.v11i0.2065.
Повний текст джерелаАнотація:
У розвідці висвітлюються останні роки життя Марка Кропивницького, коли він мешкав у своїй садибі на Харківщині. Акцентується на тому, що на межі ХІХ – ХХ ст. драматург із великим успіхом займався на своєму хуторі Затишок сільським господарством, влаштував потужний культурний осередок, у якому побувало чимало відомих особистостей, започаткував одну з перших у тодішній країні школу з українською мовою навчання, дитячу трупу, аналогів якій не було в історії світового театру, оскільки в ролі акторів у ній виступали селянські діти. Разом із національним професійним театром, який метр на теренах підросійської України заснував дещо раніше, все це сприяло утвердженню національної культури, наводило українців на думку про створення власної держави.
22
Siwek, Beata. "Dramat i teatr białoruski w poszukiwaniu tożsamości kulturowej." Miscellanea Posttotalitariana Wratislaviensia 4 (April 26, 2016): 91–100. http://dx.doi.org/10.19195/2353-8546.4.8.
Повний текст джерелаАнотація:
Belarusian drama and theatre in search of a cultural identity.In the present article an attempt to present the most important issues concerning identity discourse within Belarusian cultural and literary space has been made. The author of the article is particularly interested in Belarusian dramaturgic texts, which undoubtedly played an important role in forming cultural peculiarity of the Belarusian nation and, simultaneously, which account for an important voice in the discussion on Belarusians’ national autonomy. Belarusian drama, so varied in its forms and language material, realising so many different themes and ideas and tackling such a wide range of problems, is not only helpful in searching for answers to a question where the roots of the Belarusian nation are, but it allows us to observe numerous conditionings not only cultural, but political and religious as well of the process of Belarusians’ identity formation. Белорусские драматургия и театр в поисках культурной идентичности. Современные белорусские драматургия и театр формируются под влиянием исключительно непростой культурной ситуации. Гетерогенность белорусской культуры, слабая позиция белорусского языка, сложные принципы финансирования и управления культурой, а также тяжелая политическая реальность не создают благоприятных условий для формирования национальных ценностей, усложняя тем самым процесс национальной самоидентификации белорусов. Значительные изменения, произошедшие в пространстве белорусского театра и драматической литературы после 1991 года возникновение театров-студий, создание Республиканского театра белорусской драматургии «Свободная сцена», обращение к западноевропейской и белорусской экспериментальной драматургии, продвижение белорусской драматической литературы предыдущих эпох, к сожалению, оказались краткосрочными. Новая, постимперская действительность Белоруссии оказалась слишком сложной, полной идентичностных дилемм и не способствующей развитию оригинальных белорусских ценностей. В настоящее время тексты белорусскоязычных драматургов Алесь Петрашкевич, Сергей Ковалев, Алексей Дударев, Лявон Вашко, Игорь Сидарук все реже ставятся на белорусской сцене, на которой доминирует молодое поколение русскоязычных литераторов Павел Пряжко, Николай Халезин, Андрей Курейчик, Сергей Гиргель, Анатолий Шурпин, Константин Стешик, Андрей Карелин, Николай Рудковский, которые добиваются успехов также за пределами Белоруссии, прежде всего в России и Польше.
23
Ногойбаева, Гүлжан. "Замандын “дартына” дабаа “Аймаран”". Vestnik Bishkek Humanities University, № 48 (1 липня 2019): 44–46. http://dx.doi.org/10.35254/bhu.2019.48.17.
Повний текст джерелаАнотація:
Аннотация: Бул макалада Кыргыз Республикасынын Эл акыны, жазуучу-драматург М.Мамазариеванын “Аймаран” романы жөнүндө сөз болот. “Аймаран” романы жаңы доордогу адамзатын руханий аруулукка, адеп-ахлактыкка үндөгөн чыгарма. “Аймаран” романынын сюжетиндеги окуялар реалдуу турмуш менен байланыштуу өнүгүп, доордун көйгөйлүү маселелери чагылдырылат. Жаңы доордун жаштарынын дүйнөгө болгон гуманисттик көз карашын, турмуштук активдүү позициясын, адеп-ахлактык ишенимин, рухий маданиятын калыптандыруу менен эстетикалык табитин тарбиялоо максатында, романдын мазмунунда, сюжеттинин өзөгүндө сүрөт- төлгөн окуяларына байланыштырып чыгарманы практикалык сабактарда талдоо сунушталат. Адабият сабагындагы башкы маселенин бири чыгармага талдоо жүргүзүү, талдоо аркылуу адабият боюнча терең билим берилет жана ал аркылуу аң-сезимди өстүрүп, адеп-ахлактык тарбия бере алабыз. Түйүндүү сөздөр: адабият, чыгарма, адеп-ахлактык, мекенчил, жаңы заман, муун, тарбия, мазмун, окуя. Аннотация: В этой статье рассматривается роман “Аймаран” Народной поэтессы Кыргызской Республики, писателя-драматурга М.Мамазариевой. “Аймаран” здесь выступает как вызов к духовному миру современности, как оплот чистоты и гармонии, гуманистические взгляды молодого поколения, воспитывает эстетическое восприятие мира. На основе анализа сюжета, роман предлага- ется на практических занятиях. Один из главных задач в изучении литературы анализировать произведение, литературное анализирование дает глубокие знания и развивает нравственно-эстетическое воспитание. Ключевые слова: литература, произведение, нравственность, патриотизм, современность, поколение, воспитание, содержание, событие. Annotation: This article deals with the novel "Aimaran" of the folk poetess of the Kyrgyz Republic, the writer of playwright of M.Mamazarieva. Here "Aimaran" comes out as a challenge to the spiritual world of modernity,as a stronghold of purity and harmony, humanistic views of the young generation, trains the aesthetic vision of world. One of the main tasks in the study of literature is to analyze the opus,analyzing literature it gives deep knowledge and develops consciousness,morality and aesthetic training. Key words: literature, opus, morality, patriotism, modernity, generation, training, content, occasion.
24
Карпіна, Олена, та Наталя Молька. "ДРАМА Б. ШОУ «СВЯТА ІОАННА» ЯК ХУДОЖНЄ ВТІЛЕННЯ КОНЦЕПЦІЇ «НОВОЇ ЖІНКИ»". Молодий вчений, № 9 (97) (30 вересня 2021): 110–14. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-9-97-23.
Повний текст джерелаАнотація:
Предметом даного дослідження стала драма Б. Шоу «Свята Іоанна». У роботі відзначається історичний контекст виникнення документальної драми, спрямованої на відродження демократичного руху в суспільстві, в умовах якого виникає необхідність звернення до жіночих персоналій, які вплинули на розвиток історичних подій. Визначено основні проблеми, пов’язані з недостатньо освітленим питанням ролі жінок в історичному процесі. Охарактеризована новаторська ідея Б. Шоу, яка полягає у формуванні концепції «нової жінки», в рамках якої жінка відноситься не тільки до вирішення побутових питань, а й чий голос повинен враховуватися в суспільному розвитку. В роботі визначені причини, за якими драматург відносить Жанну д’Арк до святих. Б. Шоу розглядає Жанну як героя, до якого світ не готовий. У висновку підкреслюється, що Жанна д’Арк являє собою образ жінок, яким не дозволялося переходити за область чітко обмежених сфер діяльності.
25
Козлов, Р. "Франко-драматург на помежів"ї позитивізму і модернізму (між майстром Чирняком і князем Святославом)". Вісник Львівського університету. Серія філологічна, вип. 60, ч. 1 (2014): 272–79.
Знайти повний текст джерела
26
Журчева, Татьяна. "Монтаж как сюжетный прием в драматургии Вадима Леванова". Acta Universitatis Lodziensis. Folia Litteraria Rossica, № 12 (22 жовтня 2019): 151–60. http://dx.doi.org/10.18778/1427-9681.12.14.
Повний текст джерелаАнотація:
Статья посвящена проблеме монтажа как сюжетообразующего приема, активно используемого в современной драматургии. Возможности монтажа рассматриваются на примере последних пьес Вадима Леванова. Он – один из наиболее известных представителей новейшей российской драмы рубежа XX–XXI веков, и в творчестве Леванова отразилось все многообразие идейных и художественных исканий современной драматургии. Драматургический диптих Святая блаженная Ксения Петербургская в житии и Кровавыя барыни Дарьи Салтыковой, московской столбовой дворянки правдоподобное и елико возможно достоверное жизнеописание, а также Пьеса про коров несомненно были программными произведениями Леванова, в которых отразились его философские искания. В статье показано, как использование приема монтажа позволило драматургу выразить свое отношение к извечной оппозиции добра и зла.
27
Василенко, Ірина. "Духовні шукання особистості та її шляхи до ідеалу святості в драмі-містерії Поля Клоделя «Благовіщення діви Марії» («L’annonce fiat a Marie»)". Літератури світу: поетика, ментальність і духовність 14 (20 лютого 2020): 167–79. http://dx.doi.org/10.31812/world_lit.v14i0.3816.
Повний текст джерелаАнотація:
У статтi дослiджено роль i мiсце феномена святостi як вершини духовного пошуку в драматичному творi Поля Клоделя «Благовiщення Дiви Марiї» та засоби представлення цього поняття в українських перекладах. Драматична естетика Поля Клоделя тiсно пов’язана з шекспiрiвською драматичною концепцiєю, театром П.Кальдерона, а також iз основами античної високої трагедiї Есхiлата Софокла. Як драматург Поль Клодель, безумовно, символiст, що знаходив у видимому свiтi знак прихованого змiсту i сприяв розвитку поетики сучасної релiгiйної драми. У цьому дослiдженнi висвiтлено основнi лексичнi компоненти, що формують поняття святостi та способи їх перекладу українською мовою. Також у статтi пропонуєтьсяподiл на мiкроконцепцiї, якi сприяють формуванню особистостi персонажiв, а також принципи, за якими образи розташованi у драмi. У статтi вiдзначено позицiю автора, який придiляє менше уваги зовнiшнiм факторам, при тому, що характеристика в основному мiститься в реплiках, зауваженнях та деталях. У статтi автор доводить, що iдеал святостi формується в повсякденних дiях заради iнших. Драма Поля Клоделя мiстить лiтургiйнi тексти, молитви та пiснi, сповненi бiблiйних символiв, що є другим пластом пiдтексту: лiтургiйним, i це надає твору монументального характеру.
28
Трушев, Айтмухамет Касымбаевич, та Әмірбек Айтмухаметович Трушев. "Ақын – Аманжол Шәмкенов өлеңдерінің көркемдік ерекшеліктері". Bulletin of Toraighyrov University. Philology series, № 3.2021 (28 вересня 2021): 103–8. http://dx.doi.org/10.48081/burl1673.
Повний текст джерелаАнотація:
Жерлес – ақын, драматург, прозашы Аманжол Шамкеновтің қаламынан қырыққа жуық кітабы, жүзге жуық өлеңіне көптеген композиторлар ән жазған. Пушкиннің, Лермонтовтың, Назым Хикметтің, Есениннің, Исаковскийдің, Бажанның, Құлиевтың бірқатар өлеңдерін, Г. Тушканның «Жора» романын, Н. Хикметтің «Әпенде», М. Шатровтың «Большевиктер», В. Розовтың «Өмір жолдары» атты пьессасын қазақ тіліне аударған. А. Шамкенов өлеңдерінің көркемдік ерекшеліктері, тілі барынша нақты мысалдар арқылы дәлелденіп отырған. Аманжол Шәмкенов Ертіс өңірінде дүниеге келген және өзінің саналы ғұмырын елі мен жерін жырлауға арнаған. Олай дейтініміз, «Сырларым менің» атты өлеңдер жинағына: «Студент сыры», «Жасыл жайлау», «Лирикалық өлеңдер», «Сағат», «Дала тынысы», «Таңдамалы», «Жайлау таңы», «Тың дәптері», «Ертіс перзенті», «Жайлау күні» т.б. таңдамалы өлеңдері мен поэмалары енген. Ақынның қай жырының болмасын сыры терең, мазмұны бай. Өлеңдері тұнып тұрған көне сөздермен теңеулер, көркемдігінде шек жоқ. Талай жас талапкерлерге ақын өлеңдері үлгі-өнеге болары сөзсіз. Ақын өлеңдерімен талай буын өсіп шығатынына, тәрбиеленетініне біз кәміл сенеміз. Ақынның «Аналар туралы балладасы», «Әкелер туралы ой», «Ұстазым» өлеңдері бірі – аналардың гимні, бірі – әкелердің гимні, бірі – ұстаздардың гимні деп теңеуге де болар еді.
29
Wąsala, Piotr. "Попытка анализа фильма Тема Глеба Панфилова как интертекстуального диалога с русским культурным наследием". Acta Polono-Ruthenica 4, № XXV (30 грудня 2020): 97–114. http://dx.doi.org/10.31648/apr.5944.
Повний текст джерелаАнотація:
В настоящей статье предпринята попытка анализа фильма «Тема» Глеба Панфилова как интертекстуального диалога с русским культурным наследием. Методологическую основу исследований образуют положения культурного пово-рота в гуманитарных науках. Художественное произведение понимается здесь как одновременно отражающее и формирующее дискурсивный облик определенного культурного пространства. Интерпретации подвергнуты обнаруженные в кинокартине ссылки на русскую литературу, изобразительное искусство, театр, фольклор, обычаи и историю. Действие картины происходит в Суздале – колыбели русской истории. Протагонистом является драматург из привилегированной социальной группы. Литературный труд – особенный ориентир для персонажей. Режиссeр подвергает испытанию мотивы, известные из русской и мировой литературы. Проведeнный анализ дает возможность утверждать, что русское литературно-культурное наследие проявляется во всех аспектах жизни героев. При этом, Панфилов переосмысляет феномены родной культуры и типичных для нее моделей поведения в контексте позднесоветской действительности. Особое внимание уделено сильной укорененности представленного мира в коммунистической реальности и последствиям открытой трактовки тем, которые в СССР считались запретными. Ценность проведенного исследования заключается в научном осмыслении многообразия интертекстуальных связей кинокартины «Тема», что значительно расширяет восприятие творчества Панфилова.
30
Garmel, Oksana. "О драматургии вокального цикла «Твой облик милый» Эдисона Денисова". Musicology of Kyiv, № 57 (8 вересня 2018): 71–88. http://dx.doi.org/10.33643/kmus.2018.57.07.
Повний текст джерелаАнотація:
В статье впервые представлен анализ драматургии вокального цикла «Твой облик милый» Э. Денисова для голоса и фортепиано на стихи А. Пушкина. Отдельно изучена поэтическая драматургия цикла и акцентировано внимание на важности этого аспекта в произведении. Раскрыты особенности музыкальной стилистики вокального цикла, в которой оригинально соединены традиции романсовой лирики с индивидуальным «стилем EDS» Э. Денисова.
31
Bin, Liu. "Крещендирование образов ада как метод интонационной драматургии оперы А. Сальери «Данаиды»". Музичне мистецтво і культура, № 24 (3 липня 2017): 131–43. http://dx.doi.org/10.31723/2524-0447-2017-24-131-143.
Повний текст джерелаАнотація:
Цель исследования – раскрыть сущность крещендирования образов ада как метода интонационной драматургии в опере А.Сальери «Данаиды». Научная новизна исследования обусловлена тем, что в нем впервые представлен анализ смыслообразующей роли интонем, репрезентирующих образ ада; изучена роль крещендирования как метода воплощения сквозной драматургии в опере А. Сальери «Данаиды». Методология исследования заключается в применении семантического подхода к рассматриваемой проблематике, в сочетании с компаративным и текстологическими методами. Выводы. Выявлено своеобразие интонационной драматургии опреного творчества А. Сальери на примере анализа одного из его шедевров, развивающего традиции жанра французской лирической трагедии. В основе творческого метода композитора в опере «Данаиды» – крещендирование семантики образов ада, формирующихся, начиная с 1 картины. Анализ показал, что избранный А. Сальери подход свидетельствует, что в рассматриваемой опере воплощены передовые для эпохи Просвещения глюковские идеи, предвосхищены новации оперного искусства будущего (в частности, лейтмотивный метод).Ключевые слова: «Данаиды», А. Сальери, интонема, крещендирование, драматургия оперы.
32
Берлова, М. С. "Swedish school drama and its secularization in the 17th century." ТЕАТР. ЖИВОПИСЬ. КИНО. МУЗЫКА, no. 4 (2021): 10–27. http://dx.doi.org/10.35852/2588-0144-2021-4-10-27.
Повний текст джерелаАнотація:
В статье дается обзор развития шведской школьной драмы во второй половине XVI–XVII вв. Автор анализирует эволюцию школьной драматургии и ее секуляризацию, то есть уход от библейских сюжетов и переход к светским зрелищам, призванным не воспитывать нравы, а развлекать. Протестантская школьная драма в Швеции развивалась под влиянием немецкой школьной драматургии. Во второй половине XVI века шведские школьные драматурги писали пьесы в форме эпических хроник на библейские сюжеты. «Комедия о Товии» является самым старым сохранившимся в Швеции драматическим текстом, относящимся к протестантской школьной драме XVI в. С началом XVII века начинается процесс секуляризации шведской школьной драматургии: такой автор, как Йоханнес Мессениус, берется осваивать мифологические и исторические сюжеты. С драматургией Мессениуса в шведской школьной драме появляются народные мотивы, получившие дальнейшее развитие в XVII в. В середине XVII века в шведской школьной драме на первый план выходят педагогические аспекты; популярным становится библейский сюжет блудного сына и связанные с ним два пути добродетели и порока. Секуляризация шведской школьный драмы окончательно завершается пьесой «Розамунда» Урбана Йерне, написанной в духе Сенеки и показанной в Упсале в 1665 г. Во второй половине XVII века протестантская драма в Швеции перестала существовать, однако опыт школьного театра дал стимул для возникновения первой шведской труппы и формирования в Швеции своей национальной драматургии.
33
Sushilina, Irina K., and Nikolay Yu Grigoriev. "The unsolved playwriter. Book Review: Naydenov S.A. Romance with the theater: Plays 1900–1917." Philological Sciences. Scientific Essays of Higher Education, no. 1 (January 2022): 108–11. http://dx.doi.org/10.20339/phs.1-22.108.
Повний текст джерелаАнотація:
The review analyzes the composition and critical apparatus of the book by S.А. Naydenov “Romance with the theater: plays, 1900–1917” (Moscow: Ruthenia, 2020. 640 p.). It is being noted that the publication of the book actualizes the work of one of the unheralded playwriters of the Silver Age, attracting the attention of readers and researchers to his art. The review emphasizes the scientific thoroughness of the voluminous introduction, where the writer’s work is reviewed in the context of the aesthetic trends of the period, with the involvement of extensive epistolary, memorial and archival materials. The compiler and author of the introduction M.V. Mikhailova made an attempt to introduce new features into the interpretation of Naydenov’s dramaturgical heritage.
34
Борботько, Л. А., та Е. М. Вишневская. "Пьеса как составляющая театрального дискурса: между семантикой и прагматикой". Current Issues in Philology and Pedagogical Linguistics, № 1 (2020) (25 березня 2020): 22–30. http://dx.doi.org/10.29025/10.29025/2079-6021-2020-1-22-30.
Повний текст джерелаАнотація:
В статье рассматриваются тексты пьес, понимаемые как составные элементы театрального дискурса. Обуславливается одновременно семантический и прагматический потенциал театральных текстов как результат взаимодействия и взаимодополнения элементов пьесы, функционирующих в рамках различных механизмов адресации. Подобная дуалистичность находит отражение в соотношении авторского метатекста с персонажным текстом. Если последний отражает сюжетное наполнение пьесы и адресован зрительской аудитории, функционал авторского метатекста распространяется на профессионального читателя – дискурсивное экспертное сообщество, составляемое режиссёром-постановщиком, первым из профессиональных адресатов воспринимающим информационное сообщение, и театральной труппой, которая выступает передатчиком между драматургом (театр драматурга) / режиссёром (театр режиссёра) и зрителем. Предлагается типология сценических указаний, предназначенных для использования профессиональным читателем в процессе театральной адаптации пьес.
35
Grybynenko, Julia. "Особенности тембровой драматургии инструментальных произведений Галины Уствольской." Музичне мистецтво і культура, № 24 (3 липня 2017): 8–19. http://dx.doi.org/10.31723/10.31723/2524-0447-2017-24-8-19.
Повний текст джерелаАнотація:
Целью работы становится выявление оригинальных индивидуально-авторских приемов тембровой драматургии Г. Уствольской и раскрытие своеобразия их воплощения на примере использования духовых инструментов. Методология исследования опирается на системно-аналитический метод; также в работе развиваются текстологический и семантический музыковедческие подходы. Научная новизна работы заключается в обращении к проблеме тембровой драматургии, как к одному из основных приемов музыкальной выразительности произведений Г. Уствольской; в рассмотрении специфики применения духовых тембров в партитурах композитора как неотъемлемого компонента драматургии ее инструментальных произведений. Выводы. Своеобразие тембрового мышления Галины Уствольской проявляется в музыке всех жанров, к которым она обращается. Крайние диспропорции, дисбаланс инструментария сочетаются в произведениях композитора с принципами тембровой персонификации, ограниченность составов с богатством тембровой палитры, новая функциональность инструментария с обращением к привычным тембрам. Все перечисленные факторы указывают на повышение роли тембра в творчестве Галины Уствольской как эмоционально-выразительного и композиционно-структурного элемента, на увеличение его удельного веса в общей фабуле и архитектонике ее произведений. Особое значение в создании композиции целого Уствольская придает тембрам духовых инструментов.Ключевые слова: тембр, тембровая драматургия, тембровая персонификация, инструментальная музыка, духовые инструменты.
36
Dimitrov, Lyudmil. "Концепт „лишние люди“ и его динамика в русской драматургии XIX века". RUS (São Paulo) 11, № 16 (25 вересня 2020): 316–39. http://dx.doi.org/10.11606/issn.2317-4765.rus.2020.168616.
Повний текст джерелаАнотація:
Понятие «лишние люди» возникло в русской литературе в 1950-х годах и постепенно было перенесено во внелитературную среду, став идеологемой. В статье предпринята попытка исследовать этот феномен в пространстве русской драматургии, начиная с Грибоедова вплоть до драматургов конца XIX - начала XX века Льва Толстого, Антона Чехова и Максима Горького, которые являются представителями трех разных поколений, а также трех эстетических направлений социокультурной мысли в России, оказывая огромное влияние на развитие европейского театра в XX и XXI веках.
37
Мельничук, Юрій. "УКРАЇНСЬКИЙ ТЕАТР НА ШЛЯХУ ДО ВЛАСНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ : ІСТОРИЧНІ ПЕРЕДУМОВИ, ВИКЛИКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ". УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА : МИНУЛЕ, СУЧАСНЕ, ШЛЯХИ РОЗВИТКУ (НАПРЯМ: КУЛЬТУРОЛОГІЯ) 38 (30 січня 2022): 151–58. http://dx.doi.org/10.35619/ucpmk.v38i.483.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена дослідженню історичних передумов формування сучасного театру в Україні періоду здобуття державної незалежності. Розглянуто проблему дерусифікації та десовєтизації національного театрального простору, подолання колоніальної залежності від російського театру. Окреслено ключові тенденції розвитку та вплив естетики постмодерну на українську драматургію і театр. Доведено необхідність відмови від радянських підходів до організації театральної справи, витіснення російськомовного контенту з наукової та освітньої діяльності. Зроблено висновок про доцільність наукових досліджень та введення до навчального процесу педагогічної спадщини Леся Курбаса його методики виховання майбутніх акторів та режисерів. Виявлено кардинальні зміни в підході до роботи режисера над текстами класичної драматургії.
38
ЧИСТЯК, Дмитро. "МІФОПОЕТИЧНА КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЯ У ДРАМІ МОРІСА МЕТЕРЛІНКА «СЛІПІ»". Проблеми гуманітарних наук Серія Філологія, № 47 (27 січня 2022): 237–43. http://dx.doi.org/10.24919/2522-4565.2021.47.32.
Повний текст джерелаАнотація:
У розвідці здійснено реконструкцію міфопоетичної картини світу в ранній драматургії видатного бельгійського франкомовного драматурга символістського спрямування Моріса Метерлінка, реформатора «нової драми» межі ХІХ і ХХ соліть, який істотно вплинув на розвиток європейського й українського театрів. Аналіз проведено на базі знакового метерлінківського твору, драми «Сліпі» (1890 рік). Після виявлення ступеня розроблення теми в наявних філологічних розвідках, після лінгвоміфопоетичного інтертекстуального аналізу виділено міфопоетичні тотожності СМЕРТЬ = ТЕМРЯВА, СТАРЕ, МІСЯЦЬ, ХОЛОДНЕ (образи «пале листя», «перелітні птахи», «мороз»), ВОЛОГЕ («море», «ріка», «болота», «плач»), ПІДЗЕМНЕ («печера»). Установлено також тотожності ЖИТТЯ = СВІТЛО (актанти Дитя, Юна Сліпа). У драмі змодельовано три міфопоетично конотовані метаобразні ізотопії: позитивно маркована «ЖИТТЯ (+)», негативно маркована «ЖИТТЯ (−)» та позитивно маркована «СМЕРТЬ (+)». Це імплікує невизначеність фіналу й можливе прозріння завдяки актантам Немовля чи Юна Сліпа, увиразнених маркуванням ЖИТТЯ як СВІТЛА (зокрема, в ідеї колообігу Душ у Платона й Вергілія та символі «схід сонця» у М. Метерлінка), створює альтернативу катастрофічній розв’язці людської – небесної драми. Міфічно конотовану дієсхему між ізотопіями сформульовано так: перехід із негативно маркованої ізотопії «ЖИТТЯ – СМЕРТЬ» у позитивно марковану «СМЕРТЬ», органічну для метерлінківської концепції «трагічного оптимізму». Перспективним визначено подальше студіювання міфопоетичних закономірностей авторської картини світу в інших драматичних творах М. Метерлінка для виділення загальної міфопоетичної картини світу драматургії видатного бельгійського франкомовного письменника.
39
Юйцзюнь, Лу. "Особливості драматургії і формоутворення «варіацій на тему Ф. Шопена» для фортепіано, ор. 22 С. Рахманінова." Музичне мистецтво і культура, № 26 (25 квітня 2018): 186–200. http://dx.doi.org/10.31723/2524-0447-2018-26-186-200.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета роботи – розглянути особливості драматургії і формоутворення циклу С. Рахманінова «Варіації на тему Ф. Шопена» для фортепіано, ор. 22. Методологія дослідження є комплексною та пов’язана, насамперед, із застосуванням історико-стильового та структурного підходів. Наукова новизна. Вперше розглядається перший за хронологією написання композитором твір на «чужу» тему Сергія Рахманінова – «Варіації на тему Ф. Шопена» для фортепіано, ор. 22 – з позиції поліжанровості, внутрішньої сюїтності, взаємодії варіацій між собою; специфічних принципів мотивного та інтонаційного розвитку музичного матеріалу. Використовуються поняття «велика варіаційна форма», «малі варіаційні форми», «однотемна драматургія». (останні публікації на дану тему належать нам [2, 3]). Висновки. «Варіації на тему Ф. Шопена» для фортепіано, ор. 22 – це перше звернення Рахманінова до «чужої» теми, яке відбулося в 1902 – 1903 роках. Композитор обирає тему трагічної Прелюдії с-moll улюбленого їм композитора Ф. Шопена, яка часто асоціюється з траурною ходою, з «маленьким реквіємом».
«Варіації на тему Ф. Шопена» задумані Рахманіновим як твір великого концертного плану, що відрізняється широтою і монументальністю масштабів, з прагненням досягти якомога більшої гнучкості, різнобарвності і витонченості фортепіанної фактури. Введені поняття «велика варіаційна форма» – повний варіаційний цикл та «малі варіаційні форми» – ряд варіацій, об’єднаних спільністю тематичного, фактурного, драматургічного, тонального, а то і жанрового, розвитку. Твір базується на неконфліктній драматургії, однотемний, з розкриттям різних смислових граней одного образу. В одній із середніх варіацій (ХV) композитор використовує мотив dies irae (який часто з’являється в його різних творах). Драматургія твору має напрямок від скорботи (глибокого мінору – с-moll) до оптимізму (торжество мажора – C-dur), чому сприяє внутрішня структура циклу, створена за принципом сюїтності – малих варіаційних форм.
40
Сахарова, Ольга. "ДИСКУРСИВНА РЕПРЕЗЕНТАЦІЯ ДІЙОВИХ ОСІБ У ДРАМАТУРГІЙНОМУ ТЕКСТІ". Мова: кодифікація, компетенція, комунікація, № 1(4) (30 червня 2021): 30–46. http://dx.doi.org/10.24025/2707-0573.1(4).2021.231719.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. Проблема структурування драматичного тексту, функцій списку дійових осіб у композиційній та семантичній організації п’єси є важливою для інтерпретації твору драматургії. Проникнення в глибинні смислові та текстові зв’язки між аналізованим структурним компонентом та самим текстом уможливлює глибше розуміння естетичного задуму як читачів, так і для режисерів, акторів, сценаристів.
Мета статті полягає в багатоплановому аналізі способів презентації дійових осіб, що містить вивчення їх інформативності, співвідношення з загальною проблематикою п’єси; здійснення класифікації списків персонажів; обґрунтування функції «глобальної зв’язності» списку дійових осіб у композиційній структурі тексту драми.
Методи та матеріал дослідження. Домінантними методами дослідження обрано описовий та функціональний. Залучення жанрово-дискурсивного, когнітивного та психолінгвістичного аспектів аналізу зумовило застосування методів концептологічного, наративного та дискурс-аналізу
Матеріалом слугували п’єси сучасних українських драматургів кінця ХХ – початку ХХІ століття.
Основні результати дослідження.
Ключовою функцією презентації дійових осіб є своєрідний вступ до художнього дискурсивного простору п’єси.
В структурному плані список персонажів виступає елементом глобальної зв’язності тексту, який тематично та концептуально об’єднує його частини. Інформативність презентації персонажів кореспондує з проблематикою твору драматургії.
Так, було виявлено, що узагальнені презентації персонажів представлені переважно узагальненим антропонімом, займенником або антропонімом з іменем, в якому відсутня подальша характеристика особистості, крім ґендерної. Зміст творів із узагальненими презентаціями містять філософське спрямування, в них представлені долі особистостей без вікової, фахової чи іншої конкретизації.
Соціальні презентації дійових осіб містять вступ до певного професійного, родинного чи іншого відтворюваного дискурсу, де набуває смислового навантаження інформація про вік, соціальний статус, сімейні стосунки між учасниками подій. У переліках персонажів представлено митців і науковців, викладачів і вчителів, священників і філософів, лікарів і мистецтвознавців, бізнесменів і управлінців, військових і юристів, представників ЗМІ та працівників СБУ, поліціянтів і повій тощо.
Особистісні презентації персонажів апелюють до майбутніх дійових осіб як до персон зі своїми особливими рисами характеру, переконаннями, звичками, що зумовлює психологічне спрямування твору драматургії.
Висновки. Список дійових осіб є важливим структурно-композиційним та семантичним компонентом твору драматургії, інформативність, характер представлення якого кореспондує з загальним змістом п’єси. Його осмислення сприяє глибшому розумінню драматургії як з позицій читача, так і з позицій постановників п’єси.
Ключові слова: твір драматургії, список дійових осіб, зв’язність тексту, узагальнені презентації, соціальні презентації, особистісні презентації.
41
TYSHCHUK, Veronica. "СЦЕНІЧНИЙ МЕТОД ВСЕВОЛОДА МЕЙЄРХОЛЬДА ТА ЙОГО ЗАСТОСУВАННЯ У ЦИРКОВОМУ МИСТЕЦТВІ". ART-platFORM 3, № 1 (27 травня 2021): 46–67. http://dx.doi.org/10.51209/platform.1.3.2021.46-67.
Повний текст джерелаАнотація:
Доля, творчість, художня спадщина Всеволода Мейєрхольда володіють нескінченно привабливою силою. Невтомний винахідник, майстер режисури, який відкрив нові театральні горизонти, він пройшов нелегкий шлях, прокладаючи свою стежину на ниві театрального мистецтва, постійно відчуваючи невдоволеність, потяг до нових, більш дієвих засобів у мистецтві. Створюючи свій театр, свого актора, свою методологію, він заплатив життям за право театру бути театром. Творчість Всеволода Мейєрхольда – це виснажлива боротьба за право вийти на новий етап власної свободи. Театр, лідером якого раніше був драматург і актор, знайшов нового лідера – режисера. Автором театру став режисер.
Всеволод Мейєрхольд з невтомною енергією в організованому ним театральному просторі почав створювати повний, вичерпний запас засобів побудови художньої форми вистави. Він знайшов ці засоби у тілі артиста та мізансценах, будував композиції своїх вистав за законами музики. Руйнуючи естетику натуралістичного психологічного театру, Всеволод Мейєрхольд ввів біомеханіку як відчуження від психологічної правди на сцені і як форму тієї технології, яка вивільнила актора для іншого непсихологічного існування. З ім'ям Мейєрхольда пов’язане будівництво Нового Театру, нової, гнучкої і багатозмістовної театральної системи, яка прийшла на зміну старій, ренесансовій системі.
Побудова Нового театру неможлива без ідеї Нової системи гри у ньому. А для Нової системи гри обов’язково потрібен Новий актор, який у ній буде почувати себе, як риба у воді. А такого Нового актора треба виховати, розробивши Нову акторську систему виховання. Ці речі взаємопов’язані і одна без одної існувати не можуть. Тому Всеволод Мейєрхольд і розробив авангардну акторську техніку – знамениту біомеханіку, що вчить артиста організовувати та контролювати свій психофізичний апарат у просторі та часі сценічної дії
42
Zavgorodnaya, Galina. "Основные принципы формообразования в аспекте закономерностей музыкального пространства". Музичне мистецтво і культура 23 (30 листопада 2016): 218–27. http://dx.doi.org/10.31723/2524-0447-2016-23-218-227.
Повний текст джерелаАнотація:
Целью работы является исследование основных закономерностей музыкального формообразования, отражающих все этапы композиционного становления идеи-смысла произведения Методология. В работе применены компаративно-типологический, аналитический и эмпирический подходы. Научная новизна. Анализируются основные функции этапов композиционного становления. Данные функции рассматриваются в аспекте специфики драматургии, элементов музыкальной выразительности, общей системы развертывания тематической идеи, а также жанрово-стилевых показателей художественного целого. Выводы. С позиций кардинальных отличий в логике музыкального мышления (полифония – гомофония) мы получаем возможность раскрыть представление о музыкальном пространстве и времени, как наиболее исконной константе понимания, углубленного проникновения в процесс анализа всех законодательных основ конструирования формы-композиции в музыкальном искусстве. Различные типы музыкального мышления дают основание оценить их выразительно-конструктивную организацию, начиная от звука и до всего формообразующего процесса художественного целого.Ключевые слова: пространство, время, цепная драматургия, восприятие, художественные стили, полифоническое мышление.
43
Титова, А. В. "Rochester and Shadwell: Literary Reminiscences." Иностранные языки в высшей школе, no. 1(52) (June 28, 2020): 33–39. http://dx.doi.org/10.37724/rsu.2020.52.1.005.
Повний текст джерелаАнотація:
Эпоха Реставрации, зарекомендовавшая себя ярким событием в истории культуры Великобритании, определила расцвет поэзии и драматургии, театрального искусства в целом, а также развитие патронажа в литературной и искусствоведческой области. Специфика эпохи обусловила рост литературной полемики, которая сама по себе становилась отдельным жанром эпохи и суть которой на примере конкретных ситуаций составляет объект настоящего исследования. К ярким примерам литературного противостояния второй половины XVII века следует отнести непросто складывающийся творческий и личностный диалог блестящего поэта-либертина Джона Уилмота, второго графа Рочестера, и талантливого драматурга Джона Драйдена. Взаимная критика не только содержания, но и стиля произведений оппонента, скрытые и явные панегирики в адрес других писателей эпохи Реставрации (например, драматургов Томаса Шедуэлла и Уильяма Уичерли), приемы сатиры и иронии, многочисленные аллюзии на современный литературный или политический материал позволили привлечь для анализа целый ряд произведений и представить историю взаимоотношений представителей эпохи Реставрации, оставивших яркий след в британской литературе. Restoration epoch is one of the most dramatic and outstanding periods in the history of the British culture. It was the golden time of opening theatres, flourishing of poetry and drama, developing literary patronage. Young writers created their works wholeheartedly and the nobility regarded their endeavors with favour. Naturally enough, literary battlefields saw the passions running high between patrons and their protégées, and these conflicts were no laughing matter. One of the most vivid examples of the literary debates is the struggle between the sensational libertine poet, John Wilmot, the second earl Rochester, and the talented playwright, John Dryden. Between the devil and the deep blue sea there appeared one more gifted dramatist, Thomas Shadwell. Originally Rochester referred to the latter in one of his satires where he condemned Dryden. He did that on purpose in order to make his former protégé angry. But once paying attention to Shadwell he was keeping an eye on him. The dramatist’s works became the subject of discussion in the satires by the libertine poet. Most of the reviews were glowing but Rochester never forgave anyone’s failures, and worse than that he hated betrayals (of the style, themes, friends and patrons). That is why it is really interesting to trace the relations of the two prominent representatives of the Restoration epoch who left their mark in the history of the British literature.
44
аль-Шаллал, Ельхам. "Літературний стиль Тауфіка аль-Хакіма". Вісник Київського національного університету культури і мистецтв. Серія: Сценічне мистецтво 5, № 1 (21 квітня 2022): 6–19. http://dx.doi.org/10.31866/2616-759x.5.1.2022.255229.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета статті – виявити характерні стилістичні особливості в драматургічній спадщині письменника Тауфіка аль-Хакіма та проаналізувати причини, що їх викликали. Методологія дослідження. Для досягнення мети використано такі загальнонаукові методи: аналітичний (щоб зрозуміти процес розвитку та формування концептуального фокуса письменника); типологічно-структурні (для вивчення складових письменницьких засобів і художніх прийомів); феноменологічний (для визначення особливостей стилю авторського твору). Наукова новизна полягає в теоретичному обґрунтуванні особливостей творчого літературного стилю Тауфіка аль-Хакіма як драматурга. Він формувався під впливом як західної, так і східної цивілізацій: соціально-політичних трансформацій, досягнень культури та мистецтва, релігійного світогляду, що не могло не позначитися на його самобутності. Висновки. Незважаючи на плідні результати Тауфіка аль-Хакіма в галузі літератури та драматургії, європейські письменники й критики не приділяли йому достатньої уваги. Хоча є багато поціновувачів літератури, філософських принципів і поглядів Тауфіка аль-Хакіма, його творчий доробок недостатньо досліджений з огляду на кількість, різноманітність джерел і вчень. Однією з причин цього може бути велика кількість його творів (понад вісімдесят), які він писав протягом шістдесяти років. Більшість його робіт представляє різні етапи освітнього, політичного та соціального розвитку в Єгипті, що ускладнює їх аналіз. На Тауфіка аль-Хакіма впливали як західні, так і східні релігійні, політичні, соціальні й навіть психологічні чинники. Вони становлять деякі з причин, через які Тауфіка аль-Хакіма важко вивчати, якщо критик або дослідник не вибере для аналізу конкретну рису письменника. Тауфік аль-Хакім заклав основу для всіх видів сучасної арабської літератури; його твори виявилися відмінними від літератури, що передувала йому, бо вона йшла по сходах європейської літератури. Отже, він здобув репутацію автора та драматурга, який використовував низку міфічних, історичних і соціальних джерел, різні світові й релігійно-філософські підходи, різноманітні стилі.
45
Tsyayuan’, In’. "Опера-балет В. Губаренко «Вий»: некоторые семантические аспекты интерпретации гоголевского сюжета". Музичне мистецтво і культура, № 24 (3 липня 2017): 101–16. http://dx.doi.org/10.31723/2524-0447-2017-24-101-116.
Повний текст джерелаАнотація:
Цель исследования – выявление посредством осуществления детального семантического анализа ранее неизученных особенностей прочтения В. Губаренко в опере «Вий» гоголевского первоисточника. Методологическая база работы опирается на опыт отечественной и зарубежной исследовательской классики (труды Б. Асафьева, И. Драч, М. Нестьевой, В. Холоповой, М. Черкашиной и др.). Среди методов исследования превалирует традиционный музыковедческий анализ. Научная новизна заключается в раскрытии новых смысловых граней предложенной В. Губаренко оперной интерпретации известного гоголевского сюжета. Основные выводы сводятся к выявлению общих и отличных черт в драматургии и концепции оперы В. Губаренко и повести Н. Гоголя. Среди оригинальных приемов, используемых композитором, признается прием многократного помещения одних и тех же словесных (гоголевских) конструкций в разный смысловой контекст. Основу поэтики рассматриваемой оперы формирует диалог (с элементами взаимопроникновения) смехового и серьезного, реального и потустороннего, добра и зла.Ключевые слова: музыкальная драматургия, интерпретация, народная образная сфера, словесный лейтмотив, хор, балетный персонаж.
46
Krishtalyuk, Olga Aleksandrovna, and Vladislava Alekseevna Krasnova. "Antinomies of Dramaturgy - Dramaturgy of Antinomies: Specificity of Artistic Conception of Chamber Opera “Adolf Wölfli” by Georg Friedrich Haas." Manuskript, no. 5 (March 2021): 972–79. http://dx.doi.org/10.30853/mns210156.
Повний текст джерела
47
СКОРОХОД, Н. С. "ЭРВИН ПИСКАТОР: ВСТРЕЧА С СОВЕТСКИМ ТЕАТРОМ". ТЕАТР. ЖИВОПИСЬ. КИНО. МУЗЫКА, № 4 (2020): 78–87. http://dx.doi.org/10.35852/2588-0144-2020-4-78-87.
Повний текст джерелаАнотація:
В статье анализируется переломный период в творчестве Эрвина Пискатора:трансформация эстетических принципов немецкого режиссера во время его пребывания в СССР.Исследуется неизученный аспект темы: влияние на Пискатора советской драматургии начала 1930-х гг.Материалом являются спектакли по современным советским пьесам:«Огненный мост» Б.С.Ромашова в Малом театре,«Инга» А.Г.Глебова,«Первая Конная» Вс.В.Вишневского в Театре Революции и др.,увиденные режиссером во время первого визита в Москву (1930 г.), а также связанные с этими впечатлениями дополнения,внесенные Пискатором в «Политический театр» перед выходом книги на русском языке в 1934 г. Автор выясняет,что советские революционные пьесы в начале 1930-х гг.строились иначе,чем сценарии,с которыми работали и Пискатор,и режиссеры театрального Октября в 1920-х гг.Так называемый «герой-масса» формировался у Пискатора и Эйзенштейна к финалу зрелища из героев с прочерченной вначале индивидуальной судьбой,тогда как у более поздних советских авторов индивидуум выделялся из массы и становился полноценным драматическим героем ближе к кульминационной части,подобная драматургия сначала разочаровала,а затем увлекла реформатора немецкой сцены.Делается вывод, что именно русский опыт способствовал переходу Пискатора от театра социальной утопии к театру индивидуума в контексте исторического процесса,впервые воплотившемуся в нью-йоркской постановке романа Л.Н.Толстого «Война и мир» в 1942 г.
48
Grybynenko, Julia. "Семантико-композиційні функції інструментального тембру у творчості Г. Уствольської (на прикладі композиції № 1)." Музичне мистецтво і культура, № 25 (20 грудня 2017): 19–30. http://dx.doi.org/10.31723/2524-0447-2017-25-19-30.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою роботи стає виявлення специфіки індивідуально-авторського втілення можливостей інструментального тембру в творчості Г. Уствольської, а також розкриття тембрової своєрідності творів композиторки на прикладі Композиції № 1. Методологічною основою даного дослідження є системно-аналітичний та жанрово-стильовий підходи. Залучаються текстологічний та виконавський стилістичний аналізи. Наукова новизна. Представлена в статті сторона інструментального почерку композиторки на сьогоднішній день залишається за рамками авторитетних досліджень, присвячених особливостям стилю Г. Уствольської. Цей дослідницький ракурс допомагає виявити якісно нову, відмінну від інших, сферу образності, що сформувалася в творчості композиторки; розширює уявлення про природу музики Г. Уствольської за рахунок визначення тембрових якостей її творів. Тембровий аспект творів композиторки проявляє себе також в незмінній перевазі певних інструментальних тембрів, серед яких вагому роль відіграє тембр туби, що отримує особливе структурно-семантичне значення в розгортанні драматургії творів Г. Уствольської. Висновки. Авторське трактування тембрів інструментів в Композиції № 1 формується в контексті концентрованого композиторського мислення Г. Уствольської, що не допускає навіть думки не те що про зайві, але й просто про додаткові деталі. Така спрямованість визначає важливе значення особливостей тематизму, ритміки, будови вертикалі і динаміки в вибудовуванні образів інструментальної партитури.Ключові слова: інструментальний тембр, темброва драматургія, інструментальна музика, Композиція, тембр туби.
49
БОНДАРЕВА, Олена. "ДРАМАТУРГІЧНА АНТОЛОГІЯ «ЧАСО&ПРОСТІР» ЯК МЕТАТЕКСТ". Проблеми гуманітарних наук Серія Філологія, № 47 (27 січня 2022): 38–44. http://dx.doi.org/10.24919/2522-4565.2021.47.5.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті з кількох актуальних методологічних позицій розглянуто антологію сучасної української історичної драматургії «ЧАСО&ПРОСТІР», яку вписано в загальні контексти українського літературного антологізування ХХІ століття й у структурно-функціональні контексти ще восьми драматургічних колекцій, упорядкованих фахівцями Національного центру театрального мистецтва ім. Леся Курбаса. До цієї антології включено дванадцять сучасних драматургічних текстів Анни Багряної, Ярослава Верещака, Олександра Вітра, Олександра Гавроша, Богдана Жолдака, Надії Марчук, Олега Миколайчука-Низовця, Неди Нежданої, Анатолія Покришеня, Ігоря Юзюка. Установлено, що «ЧАСО&ПРОСТІР» можна розглядати як метатекстову структуру насамперед через внутрішні особливості цього корпусу (акцентована постать упорядника-«колекціонера», побудова певної внутрішньої стратифікації, двоїста природа концептуальної антології як літературного тексту і як літературознавчої рефлексії водночас, запрошення реципієнтів до різних форматів діалогічності, ускладнена семантика театральних знаків, деколоніальна оптика текстів). Разом із тим привернуто увагу й до зовнішніх контекстів антології «ЧАСО&ПРОСТІР» із багатьма сучасними українськими антологіями, у яких упорядковані тексти інших жанрів. Також відрефлектовано типологічні паралелі цього корпусу драматургічних текстів та інших драматургічних колекцій, що репрезентують на широкий загал реципієнтів (читачів/глядачів/дослідників/театрів) сучасну українську драматургію. У підсумку показано, у який спосіб драматургічна антологія «ЧАСО&ПРОСТІР» семіотизує сучасну художню версію української історичної ретроспективи: її «реперним» сюжетам присвоєно стійкі моделювальні смисли, ці сюжети наділено властивостями потенційних і перспективних структур, здатних впливати на подальші культурно-історичні процеси.
50
Чистяк, Д. "Час драматургії. Від упорядника числа бельгійської драматургії". Всесвіт, № 11/12 (1067/1068) (2017): 8–9.
Знайти повний текст джерела