Статті в журналах з теми "Дослідження соціолінгвістичні"

У дослідженні з’ясовано чинники, які впливають на вибір мови в українсько-російському мовному середовищі в місті Вінниці. Для дослідження обрано соціолінгвістичний метод, за допомогою якого проаналізовано відповіді про використання мови трьома поколіннями респондентів, останнє з яких проживає в місті Вінниці. Загальна кількість опитаних – 400 осіб (старшокласники віком 15 – 17 років).

This paper presents the data obtained as a result of socio-linguistic studies which were directed to the determination of the advertisement infl uence peculiarities on the verbal tastes of the modern Ukrainian society communicants . The trends that have been formed in the senses of the Ukrainian speech modern carriers under the infl uence of the advertisement are revealed. The conclusions are as follows: since the beginning of the XXI century advertisement has become a loaded indicator of not only social processes, but also of a national communicative culture component, by creating a great number of colloquial stamps.

У статті подано огляд теоретичних засад соціолінгвістичного методу дослідження фразеологізмів української мови в медійному дискурсі. Проаналізовано прагматичні особливості функціонування фразеологізмів як засобів відображення соціальної реальності, що реалізується в авторському ставленні до повідомлення, відображенні експліцитних й імпліцитних значень. Соціолінгвістичний аспект передбачає пояснення способів пізнання соціального світу, а також з’ясування особливостей відображення соціальної реальності лексико-фразеологічними засобами в медійному дискурсі.

У статті презентовано застосування методу соціолінгвістичного анкетування як інструменту територіального моніторингу, що було проведене наприкінці ХХ сторіччя в окремих населених пунктах Херсонської області. Завдання дослідження виконані у двох вимірах – синхронічному та діахронічному. Синхронічний вимір виявив особливості національно-мовної сфери окремих сіл і міст Херсонщини, зокрема їх спільні риси історичного заснування (більшою мірою у XVIII сторіччі, переважно українськими селянами й козаками); риси домінування української культури й мови (від незначної переваги в окремих пунктах до повного домінування в більшості); функціонування української мови у більшості сімей анкетованих, а також у батьківських і дідівських сім’ях; виявлення високого показника позитивного ставлення до української мови незважаючи на частку російськомовних осіб, зокрема у виборі мови навчання дітей та у ставленні до української мови як державної, у висловленні погляду щодо її майбутнього. У діахронічному вимірі проведено паралелі з сучасною ситуацією. Так, було виявлено, що думка респондентів про подальшу рівноправність двох мов виявилася не правильною, адже українська мова сьогодні досягла високого функціонального рівня. Також відповідно до стратегій адміністративно-територіальної реформи й формування національної ідентичності в сучасній Україні доведено ефективність застосування соціолінгвістичного методу в дослідженні / моніторингу мовно-національної ситуації в регіонах країни. Зроблено висновок, що описані вище результати анкетування, добуті за допомогою соціолінгвістичного методу, потрібно використовувати в наукових розвідках, які стосуються сучасного стану національно-мовної сфери в Україні, зокрема в кожному її регіоні, що допоможе виробити правильну державну стратегію розвитку цієї сфери.

У статті здійснено соціолінгвістичний аналіз практики закріплення так званих любовних замків у контексті формування мовного ландшафту. Дослідження виконано на матеріалі, зібраному на ужгородському пішохідному мості (75 написів на любовних замках). Розглянуто мовні та стилістичні особливості написів.

У статті аналізуються результати соціолінгвістичного експерименту, мета якого дослідити ідеальний образ українців у сприйнятті різних соціальних груп. Соціолінгвістичний аспект дослідження дає можливість вивчити специфіку мовного портретування українців різними віковими групами, простежити основні відмінності та подібності у створених варіантах автостереотипу

Статтю присвячено проблемі застосування мовознавчих досліджень у практиці проведення вступних уроків з української мови. Ознайомлення вчителя-словесника з результатами етно-, соціолінгвістичних та власне мовознавчих досліджень посилить інформаційну складову вступних уроків з української мови, що сприятиме підвищенню пізнавальної активності учнів.

У статті на підставі аналізу лексикографічних, лінгвістичних, лінгводидактичних праць, індивідуальних письменницьких практик як соціолінгвістичної умови становлення орфоепічних норм розкрито теоретичні основи формування орфоепічної компетентності майбутніх учителів української словесності, узагальнено погляди мовознавців на поняття «орфоепія», предмет її дослідження; доведено, що в лінгводидактиці предметом орфоепії є кодифікована звуковимова, інтонування та наголошування; проаналізовано особливості українського усного мовлення на синхронному рівні, узагальнено основні правила вимови голосних звуків; закцентовано увагу майбутніх словесників на орфоепічних закономірностях сегментних фонетичних одиниць з їх проєкцією на орфографічні норми сучасної української літературної мови; обґрунтовано причини порушення орфоепічних норм; висвітлено теоретичний та практичний зміст орфоепії в освітній діяльності словесника.

The purpose of the article is to determine the principles of Robert MacLaury’s Vantage Theory and to review its application in various linguistic studies.Methods, used in the paper, include analysis and description, the application of which was conditioned by the task to distinguish the main tenets of the Vantage Theory and to present experience of its application in various linguistic studies. Results. A groundbreaking theory of R. MacLaury has overcome the lack of explanatory power of cognitive grammar and the prototype theory. The starting point of the Vantage Theory is the recognition that categorization takes place on analogy of human’s orientation on terrain with regard to movement. Adapted by primitive people for information processing, the cognitive mechanism of orientation in space and time is deeply rooted in human consciousness. Any category appears in comparison with images or other types of discrete ideas that correspond to fixed space-time coordinates to which observer’s attention is drawn while detecting similarities and differences in the object of perception. The categorization model consists of three levels, which correspond to a pair of fixed and variable coordinates. A person can focus on only one pair of coordinates at a time, others are stored in memory as proven facts, which become a prerequisite for inference and an integral part of the categorization model. Apart from numerous works on colour semantics, the theory is applied to address a wide range of issues in sociolinguistic studies, discourse analysis, cognitive grammar, etc. The theory is also applicable in the study of verbalized sociocultural stereotypes. The author of the article uses the Vantage Theory in the cognitive-linguistics study of sociocultural stereotypes in American media discourse. As verbalized, conventionally evaluative patterns of social groups, sociocultural stereotypes are formed in comparison with the ethical, behavioural, and aesthetic standards of American culture that act as fixed coordinates of mental space.Conclusions. The Vantage Theory of Robert MacLaury is a further step in the development of cognitive linguistics. The universality of this theory lies in its ability to explain many linguistic facts and therefore it can be applied in the study of a wide range of issues related to the linguistic representation of knowledge, such as concepts and stereotypes, which are categories of a verbalized picture of the world.Key words: vantage theory, categorization, space-time orientation, perspectivization, sociocultural stereotype. Мета статті полягає у визначенні основних положень теорії побудови перспектив Роберта Маклорі та огляді її застосування у лінгвістичних студіях різної спрямованості.Методи дослідження включають аналіз та опис, застосування яких зумовлене завданням виділити окремі положення, представити складну для розуміння теорію, виявити можливості її пристосування для різних дослідницьких цілей у лінгвістичних дослідженнях.Результати. Вихідним положенням цієї теорії є визнання того, що категоризація проходить за глибоко вкоріненою в людську свідомість аналогією орієнтації людини на місцевості з урахуванням руху. Категорії виникають у процесі пізнавальної взаємодії з фіксованими та змінними координатами, які створюють різні перспективи, аналогічні тим, що люди використо-вують для орієнтації у фізичному просторі. Будь-яка категорія формується у зрівнянні з визначеними образами чи іншими видами дискретних ідей, при цьому увага людини фіксується на подібності та різниці до встановлених образів. Модель категоризації складається з трьох рівнів, що співвідносяться з парою фіксованої і змінної координати. Людина може концентрувати увагу тільки на одній парі координат, інші зберігаються в пам’яті як доведені факти, які стають передумовою умовиводів та невід’ємною частиною категоризаційної моделі. Теорія успішно використовується у дослідженнях дискурсу, лексичній семантиці, у соціолінгвістиці та когнітивній граматиці. Автор статті використає теорію Маклорі у лінгвокогнітивному дослідженні соціокультурних стереотипів американського медіадискурсу. Як вербалізовані конвенційно-оцінні зразки соціальних груп, соціокультурні стереотипи формуються у зрівнянні з етичними, поведінковими та естетичними стандартами американської культури, що діють як фіксовані координати ментального простору.Висновки. Теорія Маклорі є подальшим кроком у розвитку когнітивної лінгвістики. Універсальність цієї теорії полягає в тому, що вона може бути застосована у дослідженнях широкого кола питань, що стосуються мовної репрезентації знання у вербалізованих концептах та стереотипах як категоріях мовленнєвої картини світу.Ключові слова: теорія побудови перспектив, просторово-часова орієнтація, фіксовані і змінні координати, перспективізація, вербалізований соціокультурний стереотип.

У статті уточнено зміст понять «комунікативна компетентність» і «мовленнєва компетентність», наголошено на тому, що комунікативна компетентність здобувача вищої освіти відображає рівень його духовного й культурного розвитку, формує світоглядні уявлення та цінності для успішної професійної самореалізації. Здійснено огляд праць українських та зарубіжних науковців із проблем вивчення комунікативної компетентності, визначено актуальні аспекти дослідження. Встановлено структуру комунікативної компетентності, у межах якої виділено мовну, дискурсивну, соціолінгвістичну, ілокутивну, стратегічну, мовленнєву компетенції. Увагу сфокусовано на мовленнєвій компетентності, яку визначено як інтегровану характеристику фахових та особистісних якостей здобувача вищої освіти, складниками якої є позитивна мотивація, володіння мовними знаннями, уміннями й навичками, необхідними для здійснення професійної діяльності. Розкрито мовний, соціокультурний, стратегічний і професійний компоненти комунікативної компетентності. Мовний компонент визначають знання, уміння, навички та здібності, завдяки яким здобувач вищої освіти будуватиме доречне мовлення відповідно до норм граматики й лексики. Соціокультурний компонент охоплює фонові знання, зокрема знання соціокультурних особливостей народу, мови, комунікативної поведінки. Стратегічний компонент комунікативної компетентності містить знання, уміння й навички, які допоможуть здобувачеві вищої освіти здійснювати ефективну комунікацію, застосовувати необхідні комунікативні стратегії та тактики. Професійний компонент містить здібності, якості, знання, уміння й навички здійснювати пошук професійно значущої інформації, визначати основне у фахових текстах, проводити презентації, опитування тощо. Охарактеризовано ключові складники комунікативної компетентності здобувачів вищої освіти: обізнаність із різними комунікативними ситуаціями, здатність взаємодіяти з навколишнім світом, уміння контактувати з людьми, навички конструктивного спілкування. Визначено, що комунікативна компетентність особистості полягає у спроможності встановлювати й підтримувати контакти; це визначена система знань, навичок, умінь, позицій, думок і поглядів, за допомогою яких здійснюється ефективне спілкування. Зауважено, що для розвитку комунікативної компетентності здобувачів вищої освіти необхідно розвивати навички управління комунікацією під час моделювання ситуацій спілкування, виконання спеціальних вправ, розроблення стратегій і тактик спілкування, аналізу очікуваних результатів, прогнозування поведінки комунікантів.

У статті йде мова про новий підхід у навчання англійської мови як іноземної. Сьогодні тотальна інформатизація суспільства призводить до широкої популяризації новітніх методів навчання з використання інтернет та комп’ютерних ресурсів. Тому недивним є той факт, що інтернет тісно втиснувся в наше повсякденне життя. Його можна знайти скрізь: в освітніх та громадських установах, кафе, транспорті, магазинах, навіть на зупинках міського транспорту. Поява розгалуженої системи інтернету та соціальних мереж як його невід’ємної та беззаперечно головної складової примушує змінюватися іншу, класичну, сферу життя – освіту. Саме тому сучасному вчителю нагально потрібно переглянути свої методи та засоби навчання. У дослідженні звертається увага на можливості використання змішаного навчання, яке надає вчителю нові можливості на уроках англійської мови: сучасні медіа та інтернет платформи, соціальні мережі, блоги тощо. Ці засоби тепер допомагають не лише поділитися нагальною освітньою інформацією, зробити урок «мобільним», а й мотивувати студентів до вивчення іноземної мови. Їх поєднання разом із традиційними методами навчання складає природу змішаного навчання, яке розглядається як найефективніший метод у навчанні англійської мови як іноземної. Стаття також підкреслює іншу сторону використання ІКТ – його надмірність на уроці, яке не залишає можливостей для особистого, «живого» спілкування, може обмежити залучення студентів до комунікативних та групових видів роботи, адже останні є надзвичайно важливими формами вивчення іноземної мови. Таким чином, сьогодні саме змішане навчання є надзвичайно потрібним через його прозорість, комп’ютерну та інтернет спрямованість, разом із живим спілкуванням. Усе вищезазначене надає нам право визначити головні характеристики успішного вчителя англійської мови, серед яких (комунікативна, соціолінгвістична, соціокультурна та прагматична) не останнє місце посідає методична компетентність. Все це підтверджує надзвичайну важливість у роботі вчителя англійської мови як іноземної використання комп’ютерно-орієнтованого навчання вцілому та змішаного навчання зокрема.

The article considers the philosophical, theoretical and methodological aspects of socio-cultural factors in the development of students’ communicative and speech competence of humanities and pedagogical college.The purpose of the article is to clarify the principles, approaches and general educational conditions for the formation of socio-cultural competence as part of the communicative-speech, as well as to formulate working definitions of socio-cultural aspects of professional communicative-speech competence.A review and analysis of the views of home and foreign scholars on the essence and content of the socio-cultural component of education in the formation of the above competencies are carried through. The common, different and universal in the structure of the socio-cultural content line of professional linguistic Ukrainian and foreign language education and the place of linguistic, cultural, ethnographic and other knowledge, which are integrative factors of language education, are clarified. The place of the socio-cultural principle of acquiring linguistic education among other principles is determined and the relation between them is established.It is proved that the sociocultural content line in the content of education performs an integrative function of relatively heterogeneous knowledge and can be successfully implemented provided the design, modeling and creation of educational sociocultural space at all didactic levels: from individual lessons to design and architectural design of academic classrooms, campuses, etc.The research uses general scientific methods of analysis, generalization, deduction (in modeling the components of socio-cultural competence and the semantic line of its formation) and interdisciplinary extrapolation of patterns in the system of socio-scientific sciences.The scientific novelty of the work is that for the first time in Ukrainian linguodidactics the multifaceted structure, components, functions and inter-component relations of socio-cultural factors of development of students’ communicative-speech competence of humanities and pedagogical college are defined.The article lays the theoretical and methodological foundations for empirical verification of the optimizing significance of the above factors for students of the humanities and pedagogical college, forecasting, design and implementation of appropriate methodological tools. The research can serve as a starting point for linguodidactic, sociolinguistic and linguocultural studies related to the study of the nature and structure of human verbal communication in today’s uncertain rapidly changing conditions.Key words: socio-linguistic innovations, socio-cultural space, socio-cultural content line, linguistics, prin-ciples and educational conditions. У статті розглянуто філософські, теоретичні та методичні аспекти соціокультурних чинників виро-блення комунікативно-мовленнєвої компетентності у студентів гуманітарно-педагогічного коледжу.Метою статті є з’ясування принципів, підходів та загальних освітніх умов формування соціокуль-турної компетентності як часткової в рамках комунікативно-мовленнєвої, а також формулювання робо-чих визначень соціокультурних аспектів професійної комунікативно-мовленнєві компетентності.Здійснено огляд і проаналізовано погляди вітчизняних та зарубіжних науковців щодо сутності та змістового наповнення соціокультурного компонента освіти в рамках формування вищезазначених компетентностей. З’ясовано спільне, відмінне та універсальне у структурі соціокультурної змістової лінії професійної лінгвістичної україно- та іншомовної освіти, а також місце лінгвокультурних, країнознавчих, етичних та інших знань, що виступають інтегративними чинниками мовної освіти. Визначено місце соціокультурного принципу набуття лінгвістичної освіти серед інших принципів та встановлено відношення між ними.Доведено, що соціокультурна змістова лінія у змісті освіти виконує інтегративну функцію щодо гетерогенних знань і може бути успішно імплементована за умови проєктування, моделювання й створення освітнього соціокультурного простору на всіх дидактичних рівнях: від окремо взятого заняття до дизайнерського та архітектурного оформлення академічних аудиторій, корпусів, студмістечка тощо.У дослідженні використано загальнонаукові методи аналізу, узагальнення, дедукції (під час моделювання складових частин соціокультурної компетентності та змістової лінії її формування), міждисциплінарне екстраполювання закономірностей у системі соціонімічних наук.Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше в українській лінгводидактиці визначено багатоаспектну структуру, складові частини, функції та міжкомпонентні відношення соціокультурних чинників вироблення комунікативно-мовленнєвої компетентності у студентів гуманітарно-педагогічного коледжу.У статті закладено теоретико-методичні основи для емпіричної перевірки оптимізувальної значущості вищезазначених чинників для студентів гуманітарно-педагогічного коледжу, прогнозування, проєктування та імплементації відповідного методичного інструментарію. Дослідження може послугувати відправною точкою для лінгводидактичних, соціолінгвістичних та лінгвокультурологічних досліджень, пов’язаних із вивченням природи й структури людської вербальної комунікації в сучасних невизначених швидко змінюваних умовах.Ключові слова: соціально-мовні інновації, соціокультурний простір, соціокультурна змістова лінія, лінгвокраїнознавство, принципи, освітні умови.

Humanity is annually faced with new previously unexplored infections that cause infectious diseases. The processes of cognition are constantly accelerating, new structures of knowledge are revealed, verbalized in terms of new fragments of reality. The issues of studying the terminology of various fields of medicine for identifying new perspectives of cognition of objects and phenomena, their description, understanding and explanation remain topical.The purpose of the article is to carry out cognitive and onomasiological analysis of semantic and structural types of some infectious agents names’ which reveal the role of nomination as a structure of knowledge about what is indicated on the basis of Latin and English.Such research methods as sampling method, descriptive method, cognitive and onomasiological analysis, comparative, structural and sociolinguistic methods were used in the following article.Results. The names of infectious causative agents in the onomasiological structure of terminological units represent fixed reflection of the knowledge structures about the infection of the human body, thus preserving the human social and cognitive experience, accumulated in the evolution of medical knowledge.Intra- and extralinguistic factors serve as the motivational basis for the nomination. The names of infectious agents are embodied mainly in simple and complex onomasiological structures: in the name of causative agents of human diseases, the onomasiological basis indicates the class to which the infectious agent belongs, and the onomasiological feature specifies the basic component, expands the information content of the terminological concept. The variability of the methods of formation of structural models of the term depends on the degree of knowledge of the object at a certain stage of its research. The feature selection depends on the semantics of the knowledge structure components of the denoted object or phenomenon. Eight semantic types illuminate the specificity of terminological names for denoting causative agents of human infectious diseases. Conclusions. The onomasiological basis is presented in four structural models. The most productive in English and Latin are two-component models. English onomasiological structures are semantically more voluminous, and pragmatically they are functionally variable. The basis of the onomasiological structure is supplemented by various features that specify, clarify, expand the meaning of the term or indicate the differences of the specified subject, which belongs to a number of similar classes of concepts.Key words: terminological phrase, onomasiological base, onomasiological sign, semantic structure, infectious agent, infection, infectious disease. Метою статті є когнітивно-ономасіологічний аналіз семантико-структурних типів деяких найменувань збудників інфек-ційних хвороб, що виявляють роль номінації як структури знань про позначене, на матеріалі латинської та англійської мов.У роботі застосовано такі методи дослідження: метод вибірки, описовий, когнітивно-ономасіологічний аналіз, структур-ний, соціолінгвістичний. До структурного аналізу залучено зіставний аспект дослідження, що уможливлює виявлення певних закономірностей будови мікроорганізмів у латинській та англійських мовах.Результати. Найменування інфекційних збудників хвороб віддзеркалюють зафіксоване в ономасіологічній структурі термінологічних одиниць відображення структур знань про позначене, зберігають у такий спосіб соціально-пізнавальний досвід інфікування організму людини, накопичений у процесі еволюції медичних знань. Мотиваційною основою для номіна-ції є інтра- й екстралінгвістичні чинники. Назви інфекційних агентів втілені переважно у прості та складені ономасіологічні структури. Так, у найменуванні збудників хвороб людини ономасіологічний базис вказує на клас, до якого належить інфек-ційний агент, а ономасіологічна ознака конкретизує базисний компонент, розширює інформаційний зміст термінологічного поняття. Варіативність способів утворення структурних моделей терміна залежить від ступеня пізнання об’єкта на певному етапі його дослідження. Вибір ознаки залежить від семантики компонентів структури знань про позначуваний предмет чи явище. Специфіку термінологічних найменувань на позначення збудників інфекційних хвороб людини висвітлюють вісім семантичних типів.Висновки. Ономасіологічний базис представлений у чотирьох структурних моделях. Найбільш продуктивні в англійській та латинській мовах прості двокомпонентні моделі. Англійські ономасіологічні структури в семантичному плані інформативно об’ємні, у прагматичному – функціонально варіативні. Базис ономасіологічної структури доповнюють різні ознаки, які конкретизують, уточнюють, розширюють зміст терміна або вказують на відмінності означеного предмета, що належить до низки понять такого класу.Ключові слова: термінологічне словосполучення, ономасіологічна база, ономасіологічна ознака, семантична структура, інфекційний агент, інфекція, інфекційний процес, мікроорганізм.

The purpose is to analyze the influence of gender on touching behaviour in a mixed dyad within romantic media discourse. The comparative study demonstrates new insights into gender-neutral and gender-specific touch cues initiated by strangers in face-to-face romantic encounters. Methods. A hybrid approach (inductive and deductive) to thematic analysis was used to interpret codes of nonverbal immediacy cues. The thematic analysis covered six stages of the coding process resulted in deriving a codebook. Qualitative interactive sociolinguistic and quantitative analyses, as well as a method of statistical evaluation of hypotheses (Pearson’s chi-square test), were used to reveal the statistical evidence for touch cues functioning.Results. The sample consisted of 24 groups of touching behaviour, which included 557 feminine and 302 masculine touch cues. The identified nonverbal cues were grouped according to the focus of the object: self-focused (eight groups) and other person focused (sixteen groups). According to the results of the study, the expected gender differences were partially supported, considering the extent of the effect size. Gender-neutral touching behaviour includes eleven groups: four groups of self-focused (clothes straightening, holding hands in front of one’s body, hair grooming, holding hands behind one’s back) and seven groups of other person focused (hugs, hand-in-hand, handshake, kiss on the cheek, clap, dancing, arm link). Thirteen groups of touching behaviour were found to be gender-specific: four self-focused (clap – initiated only by men; hand(s) on the heart, face covering, lower lip biting – initiated only by women) and nine other person focused (hand kiss, lifting up a woman, selfie – initiated only by men; conversely, caress, kiss on lips, couple rubbing noses, shoulder massage, feeding a partner with one’s fingers, jumping into partner’s arms – initiated only by women).Conclusions. Comparative analysis of touching behaviour revealed that women tended to communicate the immediacy through hand-in-hand (φ = 0.35), hair grooming (φ = 0.28), hugs (φ = 0.23), holding hands in front of one’s body (φ = 0.18), pat (φ = 0.12), hand(s) on the heart, and face covering; while men were predisposed to use clothes straightening (φ = 0.1) and hand kiss; handshake and kiss on the cheek were initiated similarly by both genders. The obtained data are a prerequisite for further analysis of nonverbal behaviour initiated by opposite-sex strangers in the contemporary media dating context.Key words: nonverbal communication, face-to-face encounters, initiating romantic relationship, media context, dating culture, reality dating show, interpersonal interaction. Мета. Метою статті є аналіз впливу ґендеру на тактильну поведінку у змішаній діаді в рамках сучасного романтичного медіадискурсу на етапі ініціації романтичних відносин. Порівняльне дослідження демонструє нові уявлення про ґендерно-нейтральні і ґендерно-специфічні такесичні засоби комунікації, ініційовані комунікантами під час романтичного знайомства. Методи дослідження. Гібридний підхід (індуктивний і дедуктивний) до тематичного аналізу було застосовано для інтерпретації кодів невербальних засобів комунікації. Тематичний аналіз охоплював шість етапів кодування, за результатами якого було розроблено кодову книгу. Якісний інтерактивний соціолінгвістичний і кількісний аналіз, а також метод статистичної оцінки гіпотез (критерій хі-квадрат Пірсона) використовувались з метою розкриття статистичних закономірностей функціо-нування такесичних засобів комунікації. Результати. Вибірка дослідження становила 24 групи тактильної поведінки, до яких увійшли 557 зразків фемінних і 302 зразки маскулінних такесичних засобів комунікації. Виявлені засоби комунікації було згруповано відповідно до фокусу об’єкта на самоорієнтовані (8 груп) і контакто-орієнтовані (16 груп). За результатами дослідження очікувані ґендерні від-мінності були частково підтримані з урахуванням показника вагомості впливу. До ґендерно-нейтральних віднесено 11 груп такесичних засобів комунікації: 4 групи самоорієнтованих (розправляння одягу, тримання рук спереду, гра з волоссям, тримання рук за спиною) і 7 груп контакто-орієнтованих (інтимні обійми, рука в руці, рукостискання, поцілунок у щоку, обійми з поплескуванням, танець, тримання під руку). До ґендерно-специфічних віднесено 13 груп такесичних засобів комунікації: 4 групи самоорієнтованих (плескання в долоні – ініційовано лише чоловіками; рука на серці, закриття руками обличчя, покусування нижньої губи – ініційовано лише жінками) і 9 груп контакто-орієнтованих (поцілунок руки, здіймання жінки на руки, селфі – ініційовано лише чоловіками; ласка, поцілунок у губи, пестощі носами, масаж плечей, годування партнера з рук, стрибки на руки партнеру – ініційовано лише жінками).Висновки. Порівняльний аналіз встановив, що жінки надають перевагу руці в руці (φ = 0,35), грі з волоссям (φ = 0,28), інтимним обіймам (φ = 0,23), триманню рук спереду (φ = 0,18), обіймам з поплескуванням (φ = 0,12), руці на серці і закрит-тю руками обличчя; чоловіки надають перевагу розправлянню одягу (φ = 0,1) і поцілунку руки; тотожними є рукостискання і поцілунок у щоку. Отримані дані є передумовою для подальшого аналізу невербальних засобів комунікації, ініційованих під час первинної міжособистісної інтеракції в рамках романтичного медіадискурсу. Ключові слова:невербальна комунікація, знайомство віч-на-віч, ініціація романтичних відносин, медіапростір, дейтинг культура, реаліті дейтинг-шоу, міжособистісна інтеракція.

Як один з елементів комплексного соціокультурного дослідження викорстано критичний дискурс-аналіз (КДА), оскільки визначення специфічних факторів, що опосередковують взаємодію на рівні поколінних мереж, вимагає детального вивчення соціуму і культури часопростору. Описано побудову процедури реалізації КДА на основі розроблених E. G. Guba, Y. S. Lincoln, J. A. Maxwell концепцій якості досліджень і тривимірної моделі N. Fairclough. Для досягнення цілісності інтерпретації даних запропоновано покрокову процедуру КДА: (1) формування кейсів проблемних сфер, що виникають у процесі взаємодії поколінь; (2) визначення в кейсах дискурсивних особливостей модальностей і модусів поколінь; (3) здійснення порівняльного аналізу та узагальнення цих кейсів. Описано алгоритм конкретизації сфер-кейсів першого кроку КДА, необхідного для подальшого опрацювання дискурсивних матеріалів. Обґрунтовано як доречний засіб опрацювання кейсів за допомогою системи лінгвістичного та інтертекстуального аналізу N. Fairclough на другому кроці. Для виокремлення утворених поколіннями смислів лінгвістичну форму КДА доповнено соціолінгвістичним ресурсом – аналізом продуктів текст/контекстуальних зв’язків. За маркери дискурсивної мобільності (відмінностей у часі і просторі) у поколінних взаємодіях взято мовні індекси та порядки індексацій. Визначено, що артикуляція модальностей і модусів поколінь сприяє означенню соціально-психологічних особливостей перебігу взаємодій. Як третій крок КДА запропоновано конструювання особливостей взаємодії поколінь за допомогою порівняння дискурсивних шаблонів. Означено умови узагальнення отриманих даних: 1) використання перехресного підтвердження даних «альтернативними джерелами»; 2) визначення міри частотності виокремлених дискурсивних конструкцій; 3) конкретизація тематичної специфіки їх контекстуального використання. Зроблено висновок, що опис процедури КДА сприяв оптимізації методології аналізу соціокультурного стилю життєдіяльності, що не обмежується лише часовим відрізком життєдіяльності конкретного покоління.

Мета статті – окреслити термінополе «мовна особистість», схарактеризувати синтагматичні та парадигматичні відношення терміна «мовна особистість» у сучасному науковому дискурсі. У статті визначено основні вектори інтерпретації поняття «мовна особистість», схарактеризовано синтагматичні та парадигматичні відношення аналізованого терміна в сучасному науковому дискурсі. Зважаючи на трирівневу структуру мовної особистості (за Ю. Карауловим), термінополе цього поняття окреслюємо не лише за вектором інтерпретації (горизонтальна структура термінополя), але й за рівнем структурування (вертикальна структура термінополя). Горизонтальну структуру термінополя «мовна особистість» схарактеризовано за психолінгвістичним, лінгвостилістичним, комунікативним, когнітивним, лінгвокультурологічним, лінгводидактичним та соціолінгвістичним підходами. Вертикальну структуру термінополя «мовна особистість» визначено за рівнями його структурування. На вербально-семантичному рівні актуалізується мікротермінополе мовна особистість – мовний знак. Ключовим на когнітивному рівні є мікротермінополе мовна особистість – мовна свідомість. І, зрештою, мотиваційний рівень визначає мікротермінополе мовна особистість – мовленнєва особистість, комунікативна особистість. Розглянувши горизонтальну та вертикальну структуру термінополя «мовна особистість», можна простежити, що ядерний термін найчастіше корелює з поняттями мовна свідомість, текст, мовленнєва діяльність, дискурс, мовна культура. Мовну особистість найчастіше визначають як людину, індивіда, що є носієм мови; узагальнений образ носія мовної свідомості, а також як сукупність характеристик мовця: мовна компетенція, творче самовираження, вільне здійснення мовної діяльності; іманентна ознака особистості, що характеризує її мовну та комунікативну компетенцію. Перспективу дослідження вбачаємо у вивченні асоціативно-образного поля мовної особистості.