Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Дослідження крові.
Статті в журналах з теми "Дослідження крові"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-50 статей у журналах для дослідження на тему "Дослідження крові".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Pelykh, V. G., S. V. Ushakova та M. V. Levchenko. "ІНТЕР'ЄРНІ ПОКАЗНИКИ ПРОДУКТИВНОСТІ СВИНЕЙ У МІЖПОРОДНОМУ СХРЕЩУВАННІ". Аграрний вісник Причорномор'я, № 95 (24 лютого 2020): 126–31. http://dx.doi.org/10.37000/abbsl.2019.95.20.
Повний текст джерелаАнотація:
Широке використання порід свиней зарубіжного походження у системах схрещування і гібридизації є передумовою для продовження досліджень зв’язку складових крові з показниками продуктивних якостей у помісних тварин. Метою даної роботи було дослідити рівень білку, аланінамінотрансферази і аспартатамінотрансферази у крові свиней та визначити рівень кореляційного зв’язку з продуктивністю. Вивчення інтер’єрних особливостей свиней проводили у 4-місячному віці за методом Рейтмана і Френкеля. Кров для дослідження брали зранку до годівлі шляхом проколу орбітального венозного синуса ока. Результати досліджень свідчать про більш високий рівень білку у сироватці крові тварин, в яких присутня частка крові порід дюрок та п’єтрен. Свині групи ♀(ВБ×Л)×♂(Д×П) і ♀(ВБ×Л)×♂(П×Д) перевищували за даним показником контрольну групу на 4,80 г/л і на 3,0 г/л відповідно. За величиною АЛТ свині генотипу ♀(ВБ×Л)×♂(Д×П) вірогідно переважали чистопородних тварин на 0,33 мккат/л. Встановлена кореляційна залежність між вмістом білку та віком досягнення живої маси 100 кг. Рівень білку та ферментів крові, визначені у ранньому віці, дають змогу прогнозувати майбутню продуктивність тварин.
2
Kysylytsia, Vladislava, Larysa Kladnytska, Natalia Soroka, Serhiy Velychko, Ольга Донцова та Vladyslav Velychko. "Порівняльна характеристика методів дослідження собак за дирофіляріозу". Bulletin of Sumy National Agrarian University. The series: Veterinary Medicine, № 3 (50) (1 грудня 2020): 44–53. http://dx.doi.org/10.32845/bsnau.vet.2020.3.7.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета роботи – порівняльна характеристика методів дослідження собак за дирофіляріозу. Дослідження проводили на собаках різної статі, порід і вікових груп, власники яких звернулися у клініку ветеринарної медицини. Кров у собак відбирали вранці або ввечері та досліджували на наявність мікродирофілярій за методами Кнотта, роздавленої краплі, Ястреба В. Б. та фарбування на кислу фосфатазу. Для виявлення збудника Dirofilaria immitis застосовували експрес-тест. Проводили морфологічні та біохімічні дослідження крові, електрокардіографію і хірургічне видалення псевдопухлини.
За результатами досліджень визначено ефективність лабораторних методів за дирофіляріозу собак: на циркулюючий антиген – 100 %, Кнотта – 88,8 % (р<0,05), роздавленої краплі – 72,2 % (р<0,05), Ястреба В. Б. – 68,5 % (р<0,001) та фарбування на кислу фосфатазу – 55,5 % (р<0,001).
У крові собак реєстрували підвищення кількості еозинофілів – 16,3±2,7 %; (р<0,01) та зниження кількості сегментоядерних нейтрофілів – 55,0±3,5 %; (р<0,05), що свідчить про алергічну реакцію їх організму на наявність гельмінтів. У сироватці крові визначено підвищення активності лужної фосфатази – 185,7±5,4 Од/л; (p<0,05) та гамаглутамілтрансферази – 6,7±0,4 Од/л; (p<0,05), що вказує на порушення функцій печінки.
За електрокардіографії виявлено порушення ритму і провідності серця, які характеризуються синусовою тахікардією (54 %), мигальною аритмією передсердь (4 %), екстрасистолією (10 %), фібриляцією шлуночків (2 %) та блокадою правої ніжки пучка Гіса (5 %).
Проведено обстеження псевдопухлини, локалізованої в ділянці сім’яника пса та хірургічне вилучення з піхвової порожнини сім’яника статевозрілого гельмінта Dirofilaria repens.
3
Matsiyevska, O. О. "ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ ВОДИ РІЗНОЇ ТВЕРДОСТІ НА КРОВ ЛЮДИНИ". Scientific Bulletin of UNFU 25, № 10 (29 грудня 2015): 173–77. http://dx.doi.org/10.15421/40251026.
Повний текст джерелаАнотація:
Досліджено вплив води різної твердості на стан крові людини. Під час серій експериментів досліджуваний випивав дистильовану, водопровідну, талу та мінеральну природну натрієву гідрокарбонатну борну лікувально-столову воду "Поляна Квасова". Стан крові визначено скануванням за допомогою цифрового фазово-контрастного мікроскопа та порівняно з еталонним. Стан крові, близький до ідеального, зафіксовано за споживання людиною мінеральної води "Поляна Квасова". З усіх досліджених зразків "Поляна Квасова" характеризується найбільшою твердістю.
4
Козопас, Н. М., та Г. В. Максимюк. "ПОКАЗНИКИ ФЕРТИЛЬНОСТІ ЩУРІВ ТА РІВEНЬ ЛЕПТИНУ В ПЛАЗМІ КРОВІ ЗА УМОВ ВПЛИВУ ВИСОКОКАЛОРІЙНИХ ДІЄТ". Medical and Clinical Chemistry, № 4 (23 лютого 2022): 59–63. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2021.i4.12734.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. Вплив ожиріння на плідність чоловіків є предметом багатьох досліджень, а молекулярні механізми, що лежать в основі цього взаємозв’язку, активно вивчає наукова спільнота. Лептин є пептидним гормоном, який в основному синтезується у жировій тканині та підтримує енергетичний гомеостаз організму. Крім того, він активно залучений у регуляцію репродуктивної функції через модуляцію гіпоталамо-гіпофізарно-гонадної осі. Ймовірно, лептин можна розглядати як біомаркер, що поєднує метаболічний статус із репродуктивною системою організму.
Мета дослідження – оцінити вплив висококалорійних дієт на показники фертильності щурів-самців і рівень лептину в плазмі крові.
Методи дослідження. Дослідження було проведено на 30 білих нелінійних щурах-самцях масою 250–300 г, яких поділили на 3 групи по 10 тварин у кожній: щури контрольної групи (КГ) споживали стандартний корм; тварини дослідних груп отримували високожирову дієту (ВЖД) і дієту з високим вмістом жиру та цукру (ВЖЦД) відповідно. Утримували лабораторних тварин на зазначених раціонах протягом 7 тижнів. Після евтаназії щурів проводили їх морфометричні заміри, на основі яких обчислювали індекс Лі, тестикулярний коефіцієнт та коефіцієнт вісцерального жиру. Кров для дослідження забирали з хвостових судин тварин у еппендорфи з гепарином. Отриманий матеріал 5 хв центрифугували при 800 g, після чого відбирали плазму для подальших досліджень. Суспензію сперматозоїдів готували з каудальної частини епідидимісів яєчок. Розраховували загальну кількість статевих клітин та їх рухливість. Життєздатність сперматозоїдів досліджували шляхом їх фарбування флуоресцентним барвником пропідій йодидом. Концентрацію лептину в плазмі крові визначали методом імуноферментного аналізу.
Результати й обговорення. Утримування щурів на ВЖД і ВЖЦД протягом 7 тижнів суттєво не позначилося на прирості маси тіла. Індекс Лі незначно відрізнявся між дослідними групами (p=0,59). Однак коефіцієнт вісцерального жиру в групі ВЖЦД був на 40 % вищим порівняно з КГ (p=0,04). Не було виявлено істотної різниці між дослідними групами щодо кількості сперматозоїдів (p=0,72), рухливості (p=0,63) та життєздатності (p=0,87). Дієта з високим вмістом жиру і цукру спричиняла зростання концентрації лептину в плазмі крові щурів на 14 % від вихідних даних (p=0,01).
Висновок. Короткострокове перебування на раціоні з високим вмістом жиру і цукру викликає метаболічні зміни, на що вказує значне зростання відносної частки жирової тканини та рівня лептину в плазмі крові.
5
Непорожня, В. М. "ТРОМБОЦИТИ І ДЕЯКІ БІОХІМІЧНІ ПОКАЗНИКИ КРОВІ В ПАЦІЄНТІВ ІЗ РІЗНИМИ РЕЗУЛЬТАТАМИ ЗАГОЄННЯ РАН М’ЯКИХ ТКАНИН ОБЛИЧЧЯ". Scientific and practical journal "Stomatological Bulletin" 118, № 1 (29 березня 2022): 39–42. http://dx.doi.org/10.35220/2078-8916-2022-43-1.7.
Повний текст джерелаАнотація:
Здатність до регенерації притаманна кожній тканині людського організму. Проблема патологічного загоєння ран залишається актуальною через зростаючі естетичні вимоги пацієнтів. Регенераційна здатність пошкоджених тканин забезпечує відновлення функції. Мета дослідження. Проаналізувати деякі біохімічні показники крові у пацієнтів з різними результатами загоєння ран м’яких тканин обличчя. Матеріал та методи досліджень. На основі результатів проведених досліджень було вивчено регенераційну здатність пошкоджених тканин. Під час госпіталізації було проведено загальноклінічні дослідження. Проведена серія лабораторних досліджень (загальний та біохімічний аналіз крові) у пацієнтів основної і контрольної групи (з ускладненнями і без ускладнень відповідно). Проведено комплексне дослідження перебігу ранівного процесу у 30 пацієнтів із ранами шкіри та підшкірної клітковини. Вік пацієнтів – від 18 до 69 років. Середній вік пацієнтів – 43,5 років. Статистичну обробку отриманих результатів проводили за допомогою програми Microsoft Excel. Результати та їх обговорення. Отримані результати статистичного аналізу Р<0,01 свідчать про достовірну різницю біохімічних показників у пацієнтів із розходженням швів і без ускладнень ранового загоєння. Висновки. На основі проведених досліджень рівень загального білка крові і кількість тромбоцитів є важливими складовими частинами регенераційного потенціалу організму, оскільки відображають готовність організму до відновлення ушкоджених тканин. Суттєве зниження рівня загального білка крові і кількість тромбоцитів може бути фактором ризику розвитку післяопераційних ускладнень загоєння ран. Аналіз показників лабораторних досліджень будує важливий фундамент для прогнозування можливих ускладнень, складання плану лікування та корекції наявних соматичних захворювань. На думку автора, важливим є проведення повторних досліджень, що дає змогу визначити перебіг інфекційного процесу та ефективність лікування.
6
Vusyk, D. O. "Зміни гематологічних та біохімічних показників крові кішок за піометри до і після лікування". Scientific Messenger of LNU of Veterinary Medicine and Biotechnologies 20, № 83 (26 лютого 2018): 40–43. http://dx.doi.org/10.15421/nvlvet8308.
Повний текст джерелаАнотація:
Серед акушерських та гінекологічних захворювань одні з перших місць займають ендометрит та піометра. Для постановки діагнозу і в якості контролю лікування широко використовують клінічний і біохімічний аналізи крові. У кішок діагностика піометри частіше базується на клінічних ознаках тому, що лабораторні методи діагностики не достатньо обґрунтовані. Дослідження проводились на кафедрі хірургії Сумського національного аграрного університету та в центрі ветеринарної медицини «Хелс» міста Суми. У роботі викладені матеріали власних досліджень авторів щодо визначення морфологічного складу крові та біохімічних показників у здорових тварин та кішок за піометри. Дослідження проводили до і після проведення терапії. Визначали діагноз загальноклінічними методами результати яких підтверджували лабораторними та спеціальними методами досліджень. Для консервативного лікування кішок за піометри використовували комбінацію препаратів алізін 10 мг/кг та галапан 0,001–0,002 мг/кг в поєднанні з кобактаном. Під час морфологічного дослідження крові визначали такі показники: кількість еритроцитів, концентрацію гемоглобіну, кількість лейкоцитів, лімфоцитів, швидкість осідання еритроцитів (ШОЕ), лейкограму. Біохімічні дослідження крові проводили фотометричним способом на біохімічному аналізаторі-напівавтоматі StatFax 1804. Загальний білок, сечовину, креатинін, АЛТ, АСТ, діастазу, йодну пробу, глюкозу визначали за загальноприйнятою методикою. У статті описані зміни морфологічного складу крові в різні періоди прояву піометри. Встановлено, що підвищення рівня лейкоцитів не є обов’язковою ознакою при піометрі, а навпаки, при розвитку патологічного процесу рівень лейкоцитів знижується. Виражений лейкоцитоз (21,6 ± 1,12 Г/л) спостерігався лише в перші доби прояву піометри. Аналіз даних проведеного нами дослідження показало, що у кішок за піометри, на відміну від здорових самок, відбувається збільшення показників сечовини, креатиніну, АЛТ і АСТ, діастази. Йодна проба позитивна і спостерігається явище гіперглікемії. Консервативне лікування тварин за піометри сприяло зниженню лейкоцитозу, ШОЕ, нормалізації кількості паличкоядерних, сегментоядерних нейтрофілів, моноцитів та лімфоцитів. Після терапії кішок за піометри показники креатиніну, сечовини, АЛТ, АСТ, діастази та глюкози поступово нормалізувались.
7
Страшинський, І. М., О. П. Фурсік, М. С. Грицай та Є. С. Шабала. "ВИКОРИСТАННЯ ЕМУЛЬСІЙ ДЛЯ РОЗШИРЕННЯ АСОРТИМЕНТУ КРОВ’ЯНИХ КОВБАС". Herald of Lviv University of Trade and Economics. Technical sciences, № 26 (3 серпня 2021): 57–64. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1221-2021-26-08.
Повний текст джерелаАнотація:
Для нормальної життєдіяльності організму людини та доброго засвоєння їжі людський організм повинен одержувати усі поживні речовини в певних співвідношеннях. Актуальною проблемою сьогодення є збагачення харчових продуктів ессенціальними речовинами, перш за все білками та про- дуктами білкової природи. Емульсії найбільш технологічні в розробленні різноманітних форм харчових продуктів і чудово пристосовані для травної системи людини. У зв’язку з нестабільністю м’ясного ринку напрям досліджень із отримання емульсій вельми акту- альний. Проведені нами дослідження спрямовані на вдосконалення технології та забезпечення мож- ливості більш повного використання харчової крові для розширення асортименту кров’яних ковбас. Кров сільськогосподарських тварин і продукти її переробки є унікальним джерелом ессенціальних і біологічних активних речовин з огляду на вміст органічного заліза і білків, кількісно і якісно адекватних білкам м’язової тканини й крові тварин організмів, включаючи людину. Метою роботи є науково-тео- ретичне обґрунтування та розроблення рецептур кров’яних ковбас із використанням білково-жиро- вої емульсії (БЖЕ) на основі крові, шкурки птиці та бобових (нут і сочевиця), а також дослідження їх якості. У приготовленому згідно зі стандартною технологією фаршу визначили показники стабільності під час приготування, дослідили функціонально-технологічні властивості, а саме вологозв’язуючу здатність, показник рН, волого- й жироутримуючу здатності та показник пластичності. Для проведення досліджень розроблено дослідні зразки кров’яних ковбасних виробів, які вклю- чають розроблену БЖЕ на основі крові харчової (50%), бобових (нуту й сочевиці – 15/15%) та шкурки птиці (20%). Встановлено, що використання БЖЕ у складі дослідних зразків кров’яних ковбас модифікує функ- ціонально-технологічні властивості фаршів і сприяє збільшенню вологозвязуючої, волого- та жиро- утримуючої здатностей. Відзначено максимальний прояв здатності фаршевих систем зв’язувати та утримувати молекули води й жиру під час використання БЖЕ в кількості 25%.
8
Nikitin, Ye V., та O. I. Vereshchahinа. "ОКИСЛЮВАЛЬНИЙ СТРЕС ЯК ОДИН З ВАЖЛИВІШИХ ЧИННИКІВ ГОСТРОГО УРАЖЕННЯ ЕНДОТЕЛІЮ". Інфекційні хвороби, № 2 (29 липня 2019): 22–28. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2727.2019.2.10322.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою роботи було дослідження динаміки вмісту циркулюючих ендотеліальних клітин у периферичній крові та визначення ролі процесів вільнорадикального окислення в пошкодженні ендотеліоцитів. На основі проведеного дослідження вдосконалити лікування хворих на грип А.
На підставі обстеження 158 пацієнтів віком від 18 до 45 років, хворих на грип А, з яких у 32 осіб ступінь тяжкості був легким, у 62 – середнім та у 64 хворих – тяжким, було встановлено взаємозв’язок між зростанням рівня циркулюючих ендотеліальних клітин і активністю процесів вільнорадикального окислення, показано ефективність комплексного лікування. На підставі проведених досліджень установлено, що в патогенезі грипу суттєву роль відіграє надмірне підвищення активності процесів перекисного окислення ліпідів зі зниженням рівня антиоксидантного захисту. Була встановлена пряма залежність між підвищеннями концентрації малонового діальдегіду, дієнових кон’югат і кетодієнів у крові хворих на грип з тяжким ступенем. При дослідженні циркулюючих ендотеліальних клітин також було виявлено збільшення їх загальної кількості залежно від ступеня тяжкості захворювання. Посилене відшарування ендотеліоцитів від базальної мембрани у групах дослідження є доказом поєднаної дії токсинів грипу та цитотоксичних продуктів вільнорадикального окислення. З метою зниження токсичного впливу продуктів перекисного окислення ліпідів (ПОЛ) при грипі 32 хворим із середнім ступенем тяжкості до базисної терапії додавали 2-етил-6-метил-3-гідроксипіридину сукцинат, механізм дії якого зумовлений його антиоксидантною та мембранопротекторною дією. Проведені дослідження дозволили дійти наступних висновків: дисбаланс у системі ПОЛ/АОЗ призводить до пригнічення та виснаження антиоксидантної системи, пошкодження ендотеліоцитів з подальшим розвитком дисфункції ендотелію; підвищення загальної кількості циркулюючих ендотеліальних клітин у крові розвивається у відповідь на оксидативний стрес; комплексний підхід до лікування грипу з призначенням препаратів з антирадикальним механізмом дії сприятливо впливає на перебіг захворювання та зменшує ураження ендотелію судин.
9
Huzeyev, Yu V., V. V. Dzitsiuk та H. T. Tіpіlo. "Каріотип буйвола річкового (River Buffalo), української популяції". Animal Breeding and Genetics 55 (15 травня 2018): 149–54. http://dx.doi.org/10.31073/abg.55.21.
Повний текст джерелаАнотація:
Проведено дослідження каріотипу буйволів української популяції, що розводиться у ТОВ «Голосіїво» Київської області. Препарати хромосом отримували з лімфоцитів периферійної крові за загальноприйнятою методикою. Встановлено, що диплоїдний хромосомний набір досліджених тварин складається із 50 хромосом (2n = 48, ХХ; 2n = 48, ХY). Виявлена індивідуальна хромосомна мінливість у тварин дослідженої популяції у вигляді клітин з анеуплоїдним і поліплоїдним набором хромосом, а також клітин із структурними абераціями аутосом.
10
Usenko, T. V., V. G. Shulyak та M. G. Prodanchuk. "ЗМІНИ ГЕМОПОЕЗУ В КІСТКОВОМУ МОЗКУ ТА СЕЛЕЗІНЦІ ЩУРІВ WISTARHAN ЯК МЕХАНІЗМ ГЕМАТОТОКСИЧНОЇ ДІЇ ТЕБУКОНАЗОЛУ". Medical and Clinical Chemistry, № 3 (7 листопада 2018): 33–42. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2018.v0.i3.9563.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. Однією з найбільш застосовуваних діючих речовин фунгіцидів триазольної групи є тебуконазол. Проведені раніше дослідження периферичної крові показали його гематотоксичну дію.
Мета дослідження – вивчити процеси кровотворення в кістковому мозку та селезінці щурів-самців WistarHan при гострій інтоксикації тебуконазолом технічним, 97 %.
Методи дослідження. Статевозрілим щурам-самцям WistarHan, поділеним на контрольну (0 мг/кг) та 2 експериментальні групи, одноразово внутрішньошлунково через зонд було введено токсичну дозу тебуконазолу – 1700 мг/кг маси тіла (1/2 від ЛД50). Периферичну кров досліджували на 0, 1, 3, 7 та 14 постекспозиційні доби. Вивчали гематологічні показники: кількісний вміст еритроцитів та ретикулоцитів, концентрацію гемоглобіну, рівень гематокриту, еритроцитарні індекси, кількість лейкоцитів і тромбоцитів. Гемограму з морфологічною оцінкою клітин крові аналізували в мазках периферичної крові. Гемопоез у кістковому мозку (мієлограма) та селезінці (спленограма) досліджували на 7 і 14 постекспозиційні доби.
Результати й обговорення. Встановлено анемізуючу дію, ретикулоцитопенію та появу макрофагів у периферичній крові. У кістковому мозку відмічено пригнічення еритропоезу з порушенням процесів гемоглобіноутворення в нормоцитах, у селезінці розвинулось екстрамедулярне кровотворення. Встановлено супресивну дію на клітини еозинофільного та базофільного рядів. Спостерігали компенсаторну активізацію нейтрофілопоезу, лімфоцитопоезу та моноцитопоезу в кістковому мозку.
Висновок. Встановлено декілька механізмів гематотоксичної дії тебуконазолу технічного, 97 %: порушення гемоглобіноутворення, депресію еритропоезу з патологічною регенерацією, розвиток екстрамедулярного кровотворення в селезінці та вплив на деякі ланки імунітету.
11
Andrushyshyna, I. N., I. O. Golub та O. G. Lampeka. "АНАЛІТИЧНІ АСПЕКТИ МІЖЛАБОРАТОРНОГО КОНТРОЛЮ ЯКОСТІ РЕЗУЛЬТАТІВ ЕЛЕМЕНТНОГО АНАЛІЗУ В БІОЛОГІЧНИХ СЕРЕДОВИЩАХ ЛЮДИНИ". Medical and Clinical Chemistry, № 1 (12 квітня 2019): 10–16. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2019.v0.i1.9993.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. У роботі розглянуто питання аналізу мікроелементного складу сироватки і цільної крові людини як важливий момент проведення клінічної діагностики. Стандартні зразки біологічних матеріалів є повноцінним носієм правильності та прецесійності вимірювання.
Мета дослідження – дати порівняльну оцінку правильності та прецесійності визначення макро- і мікроелементів у тестовій сироватці й цільній крові методом багатоелементного аналізу оптико-емісійної спектрометрії з індуктивно зв’язаною плазмою.
Методи дослідження. Зразки сироватки крові на вміст Na, K, Ca, Mg, Fe, Cu, Zn, P та цільної крові на вміст Pb, Cd, Mn, Se готували відповідно до валідованої і затвердженої методики. Дослідження проводили на приладі оптико-емісійної спектрометрії з індуктивно зв’язаною плазмою моделі Optima 2100 DV фірми “Perkin-Elmer” (США).
Результати й обговорення. Дослідження по визначення 8-ми хімічних елементів у сироватці крові за програмою “Sequas” (FORTRESS), які проводили впродовж року, продемонстрували високу кількість добрих (6) та задовільних (4) результатів з 12-ти визначень. Найбільша кількість високих збігів під час участі в програмі “LAMP” (CDC) була характерна для Mn і Se, менша – для Cd та Pb. Визначено методологічні підходи для отримання адекватних результатів, наприклад застосування коефіцієнта поправок та прийоми корекції спектральних завад. Описано особливості використання референтних зразків для проведення міжлабораторних тестів і контролю якості досліджень вмісту макро- та мікроелементів у біологічних середовищах. Показано перспективність застосування сучасних спектральних методів багатоелементного аналізу в клінічній діагностиці мікроелементозів.
Висновки. Участь у програмах міжлабораторних порівнянь макро- та мікроелементів дозволяє вдосконалювати власні внутрішні процедури контролю якості визначення у біологічних середовищах, дає додаткову зовнішню оцінку випробувальних спроможностей лабораторій і, таким чином, підвищує надійність отриманих результатів лабораторної діагностики.
12
Касяненко, О. І., О. Л. Нечипоренко, В. І. Рисований, Г. І. Ребенко, Ю. В. Негреба, Т. Л. Городнича та Сталлоне Оппонг Йебоах. "БАБЕЗІОЗ ОВЕЦЬ (ПОШИРЕННЯ, ПЕРЕБІГ, ЛІКУВАННЯ)". Bulletin of Sumy National Agrarian University. The series: Veterinary Medicine, № 3 (54) (17 лютого 2022): 11–16. http://dx.doi.org/10.32845/bsnau.vet.2021.3.2.
Повний текст джерелаАнотація:
Тваринництво є ключовим та одним із конкурентоспроможних видів агробізнесу, перспективність і динамічність якого зумовлюється ефективним забезпеченням потреб населення в якісних і безпечних продуктах харчування. У статті представлено результати та аналіз моніторингових досліджень захворюваності овець на бабезіоз у господарствах північно-східної частини України та району Сек'єре в регіоні Ашант Республіки Гана (Африка). Експериментальні дослідження виконано на кафедрі епізоотології та паразитології Сумського НАУ, центрі ветеринарної медицини «Хелс» (м. Суми). Крім того, у роботі використано показники моніторингових досліджень ветеринарної звітності району Сек'єре у регіоні Ашант Республіки Гана. За результатами дослідження визначено поширеність гемопаразитів овець. Досліджено особливості перебігу захворювання овець на бабезіоз, установлено екстенсивність та інтенсивність інвазії, визначено екстенсефективність проведених лікувальних заходів, а також представлено результати патологоанатомічних досліджень біологічного матеріалу. Під час дослідження крові хворих овець, які утримувалися в умовах господарств України, ізолювали Babesia motasi. Під час спалаху хвороби екстенсивність інвазії становила 34,2%. Інтенсивність інвазії досягала 3–5 екземплярів бабезій у полі зору мікроскопа. Гострий перебіг хвороби спостерігався у 16,8 % овець. Під час дослідження крові хворих овець, які утримувалися в умовах особистих господарств населення Республіки Гана, теж було виявлено збудника Babesia motasi. Екстенсивність інвазії становила 1,2 %. Інтенсивність інвазії досягала 1-3 екземплярів бабезій у полі зору мікроскопа. У порівняльному аспекті для лікування тварин в умовах господарств північно-східної частини України застосовували препарати ТОВ «Бровафарма» (Україна): Імкар (діюча речовина імідокарба дипропінат 120 мг в 1 мл) та препарат Азидин-вет, діючою речовиною якого є диміназену ацетурат і феназон. Протипротозойні препарати застосовували разом із засобами симптоматичної терапії. Запропоновані схеми лікування хворих на бабезіоз овець забезпечили високу екстенсефективність (100 %).
13
Дичок-Нєдзєльска, А. З., та Я. В. Лесик. "ВПЛИВ СПОЛУК СУЛЬФУРУ НА БІОХІМІЧНІ ПОКАЗНИКИ КРОВІ КРОЛІВ". Effective rabbit breeding and fur farming, № 5 (3 травня 2020): 190–99. http://dx.doi.org/10.37617/2708-0617.2019.5.190-199.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті наведено дані щодо застосування різних кількостей наносульфуру цитрату та сульфату натрію у раціоні кролів з 60- до 118-добового віку та їх впливу на біохімічні показники плазми крові. Дослідження проведені на молодняку кролів породи Hyla, розділених на шість груп по 6 тварин у кожній. Тваринам першої (І), другої (ІІ), третьої (ІІІ) і четвертої (ІV) дослідних груп згодовували корми раціону контрольної групи і впродовж доби випоювали наносульфуру цитрат з розрахунку відповідно 2; 4; 8 і 12 мг S/кг маси тіла. Молодняку п’ятої (V) дослідної групи згодовували корми раціону контрольної групи і з водою задавали сульфат натрію (Na2SO4) в кількості 40 мг S/кг маси тіла. Дослід тривав 68 діб, в тому числі підготовчий період 10 діб, дослідний – 58 діб. У підготовчому періоді – на 60 добу і в дослідному – на 91 та 118 доби життя (31 та 58 доби випоювання добавок) відбирали зразки крові з крайової вушної вени кролів для біохімічних досліджень. У результаті досліджень встановлено, що введення в раціон наносульфуру цитрату у кількості 8 мг S/кг маси тіла мало виражений вплив на вірогідне зменшення вмісту холестеролу та підвищення альбуміну (р<0,05) на 31 добу дослідження порівняно з контрольною групою. Випоювання наносульфуру цитрату в більшій кількості 12 мг S/кг маси тіла відзначається вірогідним зменшенням вмісту холестеролу впродовж експерименту та зменшенням триацилгліцеролів на 31-у добу дослідження порівняно з контрольною групою. У плазмі крові кролів II і III дослідних груп рівень альбуміну відповідно зростав на 14,7 і 13,5 % (р<0,05) на 31 добу випоювання добавок порівняно з контрольною групою. У тварин інших дослідних груп цей показник мав тенденцію до зростання. У результаті проведених досліджень визначено оптимальні дози наносульфуру цитрату для молодняку кролів.
14
Левицька, В. А., та А. В. Березовський. "ФАРМАКОЛОГІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО ПРЕПАРАТУ ІМКАР-120". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 2 (27 червня 2019): 119–25. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2019.02.15.
Повний текст джерелаАнотація:
Нині ветеринарні фахівці широко використовують для лікування собак при бабезіозі препаратина основі імідокарбу (імідосан, піросан, піростоп, фортікарб тощо), що є більш ефективними і зруч-ними в застосуванні, ніж інші засоби. Вітчизняним аналогом вищеописаних антипротозойних вете-ринарних препаратів є нещодавно представлений на ринку Імкар-120, активнодіючою речовиноюякого є імідокарбу дипропіонату. Він забезпечує широкий спектр антипротозойного впливу щодозбудників піроплазмідозів з роду бабезій, тейлерій, нуталій та анаплазмів при їх моно- чи змішаномуперебігу інвазій. Дослідження фармакокінетики імідокарбу проводили в 2018 році на базі клініки«Фауна-Сервіс» м. Кам’янець-Подільського на 5 безпородних собаках масою 14‒17 кг. Перед прове-денням досліду тварини були клінічно обстежені, проведені біохімічний і загальний аналіз крові. Зарезультатами досліджень патологій виявлено не було. Імкар-120 тваринам вводили одноразово,внутрішньом'язово в дозі 4,5 мг/кг. Під час і після введення препарату в жодної з собак не спостері-галося больової реакції, набряку місця ін’єкції чи будь-яких побічних ефектів. При дослідженні зага-льного стану тварин ми спостерігали незначне підвищення клінічних показників. Після введення пре-парату середня частота серцевих скорочень становила – 138 ударів за хвилину, кількість дихальнихруків за хвилину – 27, ректальна температура – 38,5 0С. Пік концентрації препарату Імкар-120 в ор-ганізмі тварин спостерігався через годину після ін’єкції, і в середньому становив 3,60 мкг/мл. Почи-наючи з 15 хвилини після введення, концентрація в крові вже становила в середньому 0,76 мкг/мл іпротягом години наростала, досягнувши максимуму 3,98 мкг/мл у однієї собаки. Після цього почина-вся період елімінації. Через 12 годин рівень діючої речовини в крові дуже знижувався і вже через 24годин після ін’єкції виявлений у вкрай низькій концентрації, в середньому 0,30 мкг/мл. На 7-му добупісля введення препарату в крові його не виявляли. Абсорбція Імкар-120 після його внутріш-ньом’язового введення в дозі 4,5 мг/кг є досить швидкою. Після введення препарату побічних реакційне спостерігали, тому Імкар-120 рекомендовано до використання при бабезіозі та інших кровопара-зитарних захворюваннях собак.
15
Shevchuk, M. М., Т. I. Pupin та N. N. Bandrivska. "Визначення значень показників стрес-факторів у цієнтів Львівської обласної клінічної лікарні з дистрофічно-запальними захворюваннями тканин пародонта в крові та ротовій рідині". Clinical Dentistry, № 3 (9 грудня 2020): 37–41. http://dx.doi.org/10.11603/2311-9624.2020.3.11568.
Повний текст джерелаАнотація:
Резюме. З метою вивчення стресогенних факторів у крові й ротовій рідині осіб із дистрофічно-запальними захворюваннями тканин пародонта, які перебували на лікуванні в різних відділеннях Львівської обласної клінічної лікарні (ЛОКЛ), визначали активність ɑ-амілази, вмісту глюкози та кортизолу.
Мета дослідження – вивчити значення показників стрес-факторів у пацієнтів ЛОКЛ із дистрофічно-запальними захворюваннями тканин пародонта.
Матеріали і методи. Активність ɑ-амілази та концентрацію глюкози у крові та ротовій рідині людей з’ясовували ензиматичним колометричним методом. Обчислення концентрації кортизолу в крові та ротовій рідині хворих здійснювали за допомогою твердофазного імуноферментного аналізу на апаратіStatFax-303 з використанням тест набору «Стероид ИФА-кортизол» фірми «Алкор-Био». Забір крові у хворих виконувався вранці, натще, після 12-годинної перерви в їжі, з ліктьової вени, ротову рідину для досліджень збирали ранком натще, шляхом спльовування у мірні пробірки, без стимуляції. Для оцінки ступеня вірогідності отриманих результатів дослідження використовували варіаційно-статистичний метод аналізу за допомогою Microsoft Excel. Статистичне обчислення результатів клінічних і лабораторних досліджень здійснювали за загальноприйнятими методами.
Результати досліджень та їх обговорення. Активність ɑ-амілази в середньому у хворих із ДЗЗТП була вище, порівняно з контролем: у крові – у 1,5 раза, р<0,01 та у ротовій рідині – у 2,0 рази, р<0,05. Вміст глюкози у середньому в пацієнтів із дистрофічно-запальними захворюваннями тканин пародонта (ДЗЗТП) при різних загальносоматичних захворюваннях був вище, порівняно з відповідними даними у контрольній групі: в крові – у 1,3 раза, р<0,05 та в ротовій рідині – у 1,8 раза, р<0,01. Вміст кортизолу в середньому у хворих із ДЗЗТП був вище, порівняно з даними осіб контрольної групи: у крові – 1,5 раза та в ротовій рідині – у 1,8 раза, р<0,05.
Висновки. Збільшення активності ɑ-амілази, концентрацій глюкози та кортизолу в пацієнтів із захворюваннями тканин пародонта у крові та ротовій рідині можуть свідчити про зниження стресостійкості організму і бути об’єктивними маркерами стресогенного впливу на організм, зумовленого взаємообтяжуючим впливом соматичних і пародонтологічних захворювань.
16
Posatska, N. M., A. R. Grytsyk, О. А. Struk, V. M. Ivanochko та A. O. Klymenko. "ДОСЛІДЖЕННЯ ГІПОЛІПІДЕМІЧНОЇ ДІЇ ПРИ КУРСОВОМУ ПРИЗНАЧЕННІ ЕКСТРАКТІВ ТРАВИ Verbena officinalis L." Фармацевтичний часопис, № 4 (9 грудня 2019): 57–65. http://dx.doi.org/10.11603/2312-0967.2019.4.10668.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета роботи. Дослідження впливу екстрактів трави Verbena officinalis L. на рівень ліпідів в крові піддослідних тварин на моделі атеросклеротичної гіперліпідемії.
Матеріали і методи. Дослідження впливу екстрактів трави Verbena officinalis L. на рівень фракцій ліпідів у крові піддослідних білих щурів проводили в умовах тритонової моделі гіперліпідемії. Про фармакотерапевтичну ефективність досліджуваних екстрактів робили висновок на основі біохімічних, морфологічних та гістологічних показників.
Результати й обговорення. Отримані результати вивчення біохімічних показників крові щурів свідчать, що при курсовому, протягом 10 днів, введенні стандартизованих екстрактів трави Verbena officinalis L. тваринам із модельованою тритоном WR-1339 атеросклеротичною гіперліпідемією, спостерігалося зниження рівня ліпідного складу крові.
Висновки. В результаті вивчення динаміки біохімічних показників крові щурів із атеросклеротичною гіперліпідемією, змодельованою тритоном WR-1339, при курсовому призначенні екстрактів із трави Verbena officinalis L. встановлено, що застосування екстрактів зменшує рівень ліпідів крові, а саме загальних ліпідів, β-ліпопротеїнів, тригліцеролів, загального холестеролу, а також показників загального протеїну, сечовини, АлАТ і АсАТ. Найбільш виражену дію проявляє водно-спиртовий екстракт трави Verbena officinalis L.
17
Ivchuk, V. V., T. Yu Kopteva та T. A. Kovalchuk. "КОАГУЛЯЦІЙНИЙ ПОТЕНЦІАЛ КРОВІ У ХВОРИХ НА ХРОНІЧНЕ ОБСТРУКТИВНЕ ЗАХВОРЮВАННЯ ЛЕГЕНЬ ПРОФЕСІЙНОЇ ЕТІОЛОГІЇ РІЗНОГО СТУПЕНЯ ТЯЖКОСТІ". Medical and Clinical Chemistry, № 3 (13 листопада 2018): 96–100. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2018.v0.i3.9586.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. Важливе місце серед захворювань дихальної системи займає хронічне обструктивне захворювання легень (ХОЗЛ) професійної етіології, яке супроводжується змінами не лише в респіраторному тракті, але і в системі гемостазу.
Мета дослідження – оцінити систему згортання крові за перебігу ХОЗЛ професійної етіології різного ступеня тяжкості.
Методи дослідження. Проаналізовано результати досліджень капілярної та венозної крові 112 працівників гірничодобувної промисловості, хворих на ХОЗЛ різного ступеня тяжкості. Серед пацієнтів 34 особи мали І стадію захворювання, 40 осіб – ІІ стадію, 38 осіб – ІІІ стадію, 29 практично здорових осіб становили контрольну групу. Стан системи гемостазу оцінювали за такими параметрами, як: кількість тромбоцитів, концентрація фібриногену, рівні активованого часткового тромбопластинового часу, тромбінового часу, міжнародного нормалізованого відношення, протромбінового індексу, протромбінового відношення.
Результати й обговорення. Аналіз показників протромбінового профілю показав, що у хворих на ХОЗЛ ІІ–ІІІ стадій переважно змінювались рівні факторів коагуляційного каскаду, що свідчило про порушення у зовнішній ланці системи згортання крові. У міру збільшення тяжкості перебігу ХОЗЛ професійної етіології зміни рівнів факторів коагуляційного каскаду вказували на порушення системи гемостазу в бік гіперкоагуляції та депресії фібринолітичного потенціалу крові.
Висновки. За перебігу ХОЗЛ професійної етіології відбуваються порушення в коагуляційній ланці гемостазу в бік гіперкоагуляції разом зі збільшенням тяжкості захворювання. Порушення в згортувальній ланці гемостазу у хворих на ХОЗЛ професійної етіології відзначають в основному по зовнішньому шляху згортання крові.
18
Savchin, V. S., L. R. Ostapiuk, A. S. Voloshinovsky та T. S. Malyi. "Новий погляд на питання діагностики ендогенної інтоксикації у хворих з опіковою травмою". Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, № 1 (25 березня 2019): 20–24. http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2019.1.9907.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета роботи: діагностика запальних змін у хворих з опіковою травмою в рамках методу флуоресцентної спектроскопії.
Матеріали і методи. Клінічною базою дослідження сироватки крові (СК) хворих із опіковою травмою було опікове відділення Комунальної міської клінічної лікарні № 8 м. Львова. Експериментальна база – лабораторія люмінесценції кафедри експериментальної фізики Львівського національного університету імені Івана Франка. Об’єктами дослідження були 48 проб СК 10 пацієнтів віком від 24 до 58 років (7 чоловічої статі і 3 жіночої) з опіками полум’ям та окропом І-ІІА-ІІБ ступеня загальною площею від 18 до 45 % поверхні тіла, в тому числі голови та шиї.
Результати досліджень та їх обговорення. Вивчено спектри флуоресценції (СФ) СК хворих з опіковою травмою, які являють λ-подібні криві у діапазоні 300 нм <l< 450 нм. Основними показниками, які використано для аналізу СФ СК, є інтенсивність флуоресценції (Iф) та положення максимуму смуги флуоресценції (lmax). Дослідження СК розпочиналися при появі загрозливих ознак щодо розвитку гнійно-септичних ускладнень і проводилося в динаміці з інтервалом 3–8 днів аж до одужання.
19
Станішевська, Т. І., О. І. Горна та Д. Д. Горбань. "Особливості гемодинаміки у пубертатний та постпубертатний етапи онтогенезу людини". Vìsnik Zaporìzʹkogo nacìonalʹnogo unìversitetu. Bìologìčnì nauki, № 1 (2 серпня 2021): 50–58. http://dx.doi.org/10.26661/2410-0943-2020-1-07.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена вивченню особливостей вікової динаміки індивіду- ально-типологічних показників мікроциркуляції крові на пубертатному і постпубертатному періодах розвитку організму людини. Дослідження проводилися на базі лабораторії фізіологічних досліджень. У дослідженні взяли участь 63 умовно здорові досліджувані за добровільною згодою віком 14–15 та 18–19 років. З метою вивчення функціонального стану мікроцир- куляції крові в організмі людини був використаний метод лазерної доппле- рівської флоуметрії. В осіб чоловічої та жіночої статей на вивченому етапі онтогенезу спостерігали збереження гетерохронності за величинами пара- метрів мікроциркуляції крові та середнього квадратичного відхилення тка- нинного кровотоку. Так, на одному віковому відрізку були вищими показ- ники у досліджуваних жіночої статі, а на іншому – в осіб чоловічої статі. Середні величини показників мікроциркуляції крові у хлопців та дівчат одного віку достовірно не відрізнялися. Комп’ютерна програма обробки дозволяла визначити такі характеристики мікроциркуляції, як: параметр мікроциркуляції, середнє квадратичне відхилення реєстрованих доппле- рівських сигналів та коефіцієнт варіації. В обстежених пубертатного та постпубертатного віку обох статей виявлено три типи мікроциркуляції. Аперіодична ЛДФ-грама відповідала нормоемічному типу мікроцирку- ляції крові, що характеризується збалансованістю механізмів вазомотор- ної, метаболічної та нейрогенної регуляції мікроциркуляції за частотою і амплітудою. Для синусоїдальної ЛДФ-грами, що відповідає гіпоемічному типу мікроциркуляції крові, характерний низький показник параметру мікроциркуляції, зумовлений зниженням вазомоторних механізмів у регу- ляції. Монотонна ЛДФ-грама гіперемічного типу характеризувалася висо- ким параметром мікроциркуляції, переважанням пасивних механізмів, дихальних і серцевих ритмів у регуляції мікроциркуляції. Частота спів- відношення різних мікроциркуляторних типів приблизно однакова у осіб жіночої та чоловічої статі і безпосередньо залежить від їхнього віку.
20
Іваницька, А. І., та Я. В. Лесик. "ВПЛИВ СПОЛУК СИЛІЦІЮ НА ГЕМАТОЛОГІЧНІ, БІОХІМІЧНІ ТА КЛІНІЧНІ ПОКАЗНИКИ ОРГАНІЗМУ КРОЛІВ". Effective rabbit breeding and fur farming, № 6 (2 травня 2020): 144–55. http://dx.doi.org/10.37617/2708-0617.2020.6.144-155.
Повний текст джерелаАнотація:
Дослідження проводили на молодняку кролів породи Hyla в умовах приватного господарства. Кролів для дослідження відбирали у віці 41 доби за принципом аналогів, масою тіла 1,2–1,4 кг, поділяли на шість груп (контрольну і п’ять дослідних), по 6 тварин (3 самці і 3 самиці) у кожній. Тварин утримували в приміщеннях із регульованим мікрокліматом та освітленням у сітчастих клітках розміром 50×120×30 см, відповідно до сучасних ветеринарно-санітарних норм. Кролям контрольної групи згодовували без обмеження збалансований гранульований комбікорм, з вільним доступом до води. Тваринам І, ІІ і ІІІ дослідних груп згодовували корми раціону контрольної групи і впродовж доби випоювали наносиліцію цитрат, із розрахунку відповідно 25; 50 і 75 мкг Si/кг маси тіла. Молодняку ІV і V дослідних груп згодовували корми раціону контрольної групи і з водою задавали метасилікат натрію (Na2SiO3H2O) в кількості відповідно 2,5 і 5,0 мг Si/кг маси тіла. Дослід тривав 68 діб, в тому числі підготовчий період 10 діб, дослідний – 58 діб. У підготовчому періоді – на 52 добу і дослідному на 83 та 110 доби життя (31 та 58 доби випоювання добавок) у 4 тварин (2 самці і 2 самиці) з групи відбирали зразки крові для біохімічних досліджень. Аналіз змін показників червоної крові кролів свідчить про більше виражений вплив за тривалого випоювання органічної сполуки силіцію у кількості 50 і 75 мкг Si/кг маси тіла у тварин ІІ і ІІІ дослідних груп на процеси стимуляції еритропоезу та концентрації гемоглобіну. Загальна кількість лейкоцитів у крові тварин ІІІ дослідної групи була вищою (Р<0,05) на 31 добу дослідження за тенденції до більшої їх кількості у ІІ-ІV групах на завершальному періоді дослідження порівняно з контрольною групою. Вміст загального протеїну в крові кролів І, ІІ і ІІІ дослідних груп був відповідно вищим (Р<0,01) на 31 добу дослідження та на 5,1; 5,2 і 6,4 % (Р<0,05) на завершальному етапі експерименту (58 доба дослідження) порівняно з контрольною групою. Тоді як, застосування у раціоні кролів метасилікату натрію відзначилося у крові тварин тільки ІV дослідної групи вірогідним підвищенням цього показника порівняно з контролем. Випоювання силіцію цитрату та метасилікату натрію не відзначилося вірогідним змінами клінічних параметрів їхнього організму, однак відзначені тенденції були в межах фізіологічної норми.
21
Юрик, Я. І., Я. Я. Боднар, А. С. Сверстюк та І. І. Юрик. "ДИНАМІКА ПОКАЗНИКІВ ЕНДОГЕННОЇ ІНТОКСИКАЦІЇ ЗА УМОВ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО СИНДРОМУ ТРИВАЛОГО СТИСНЕННЯ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 2 (28 липня 2021): 184–88. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2021.v.i2.12223.
Повний текст джерелаАнотація:
Розвиток генералізованої токсемії є однією з ключових ланок патогенезу синдрому тривалого стиснення.
Мета – вивчити динаміку змін показників ендогенної інтоксикації у крові та серці білих лабораторних щурів за умов експериментального синдрому тривалого стиснення.
Матеріал і методи. Дослідження проведено на 68 білих лабораторних щурах вагою 240–270 грам, яких поділили на такі групи: 1 – інтактні тварини (14 особин); 2 – 1-ша доба спостереження (14 особин); 3 – 3-тя доба спостереження (12 особин); 4 – 7-ма доба спостереження (16 особин) та 5 – 14-та доба спостереження (12 особин). Евтаназію щурів здійснювали кровопусканням в умовах тіопенталового наркозу через 1, 3, 7 та 14 діб дослідження. Токсичність крові оцінювали за еритроцитарним індексом інтоксикації та за вмістом молекул середньої маси. У гомогенаті тканини серця та крові визначали концентрації малонового діальдегіду. Кількісні показники обробляли статистично.
Результати. При проведенні досліджень установлено, що за умов експериментального СТС зростають показники ендогенної інтоксикації. Вміст МСМ зростав через 24 години спостереження і набував максимальних значень через три доби, з наступним зменшенням через 7 та 14 діб. Еритроцитарний індекс інтоксикації зростав з першої доби дослідження у 2,7 раза й утримувався на такому ж рівні через три доби з наступним зменшенням через 7 та 14 діб. При зіставленні динаміки змін вмісту малонового діальдегіду в крові та тканині серця встановлено, що максимальних значень вони набувають у ранньому посткомпресійному періоді з переважанням у тканині серця через 24 години, а через три доби і до закінчення експерименту цей показник був вищим у сироватці крові.
Висновки. У посткомпресійному періоді СТС розвивається ендотоксикоз, що підтверджує значне зростання вмісту МСМ та ЕІІ у період між першою та третьою добами експерименту з максимумом на третю добу, що відповідає ранньому посткомпресійному періоді. Компресійна травма м’язів за умов СТС призводить до активації пероксидного окиснення ліпідів, маркером якого є зростання рівня МДА в сироватці крові та тканині серця.
22
Бора, К. В., О. О. Фальбуш та А. В. Стойка. "Гострий некротизуючий герпетичний ретинит (клінічний випадок)". Науковий вісник Ужгородського університету. Серія Медицина 60, № 2 (31 грудня 2019): 5–7. http://dx.doi.org/10.24144/2415-8127.2019.60.5-7.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета дослідження: вивчити на основі клінічного випадку особливості клінічного протікання та ефективність лікування рідкісного ураження сітківки – гострого некрозу. Об’єкт та методи дослідження: Описане клінічне спостереження пацієнта Б., 1975 року народження. Проведено стандартне загально клінічне та офтальмологічне дослідження. Результати досліджень та їх обговорення. Діагноз встановлений на основі характерної офтальмоскопічної картини, етіологія підтверджена при досліджені крові на torch – інфекції та ефективністю противірусної терапії, на фоні якої діагностовано в подальшому відшарування сітківки з великим розривом. Противірусне лікування доповнене хірургічним втручанням (закрита вітректомія, видалення задньої гіалоїдної мембрани, релаксуюча ретинотомія, розправлення сітківки ПДФ, лазеркоагуляція сітківки, тампонада вітреальної порожнини силіконовою олією 570 сСт). Операція без ускладнень, сітківка прилягла, гострота зору підвищилась до 0,2, а через 6 місяців до 0,5. Висновки: Рідкісна патологія - гострий некротизуючий герпетичний ретинит – своєчасно діагностована, а адекватне оперативне втручання на фоні противірусної терапії забезпечило прилягання сітківки та збереження зорової функції.
23
Богомолов, М. Ф., В. В. Шликов та С. І. Вовянко. "КОМП’ЮТЕРНА ОБРОБКА СПЕКЛ-ІНТЕРФЕРОГРАМ ДЛЯ ОПТИЧНОГО ДІАГНОСТУВАННЯ БІОЛОГІЧНИХ МІКРООБ’ЄКТІВ". Біомедична інженерія і технологія, № 6 (17 листопада 2021): 99–108. http://dx.doi.org/10.20535/2617-8974.2021.6.244563.
Повний текст джерелаАнотація:
Реферат: Комп’ютерна обробка спекл-інтерферограм для оптичного діагностування біологічних мікрооб’єктів дає можливість визначити оптичні та фізичні параметри компонентів біологічного об’єкта. Важливою характеристикою розробленої моделі є універсальність при її застосуванні, що дає можливість забезпечити необхідну адекватність і однозначність оптичних співвідношень з оригіналом. Під час комп’ютерної обробки проводиться розрахунок розподілу випромінювання в середовищі температурних полів.
Метою моделювання є дослідження взаємодій лазерного випромінювання з біологічними мікрооб’єктами для удосконалення та підвищення ефективності лазерної діагностики.
Методика реалізації. Для дослідження взаємодії електромагнітного випромінювання з еритроцитами крові людини використано метод спекл-інтерферометрії, який було взято за основу для побудови лабораторного стенду. Розроблений лабораторний стенд дозволив отримати спекл-інтерферограми для чотирьох патологічних зразків еритроцитів крові людини. Для обробки спекл-інтерферограм зразків створено комп’ютерну модель в середовищі Matlab, яка дає змогу досліджувати зображення у форматі JPEG з роздільною здатністю 72х72 точок на дюйм.
Результати дослідження В результаті комп’ютерної обробки та моделювання розраховуються поверхні нормованої крос-кореляції між двома досліджуваними зразками спекл-інтерферограм. Отримані залежності показали, що найбільший пік коефіцієнта кореляції припадає на центральну частину спекл–інтерферограм зразків крові. Середня інтенсивність випромінювання для зразків істотно не розбігається, але показано, що інтенсивність випромінювання одного із зразків на 12% вища за інтенсивність випромінювання для еталонного зразка. Наведені результати дають можливість визначення патології в зразках крові на основі дослідження спекл-інтерферограм під час оптичного діагностування біологічних об’єктів.
Висновки. Запропоновано спосіб визначення патології в зразках крові людини за допомогою дослідження спекл-інтерферограм біологічних об’єктів та комп’ютерної обробки оптичних зображень зразків на основі моделі в середовищі Matlab.
Ключові слова: спекл-інтерферограми, еритроцити крові, діагностування біологічних мікрооб’єктів, оброблення зображень, модель, Matlab
24
Omelkovets’, Yaroslav, Kateryna Shvayevska та Kateryna Mel’nik. "Порівняльне дослідження деяких гематологічних показників птахів різних екологічних груп". Lesya Ukrainka Eastern European National University Scientific Bulletin. Series: Biological Sciences, № 2(302) (25 жовтня 2018): 66–71. http://dx.doi.org/10.29038/2617-4723-2015-302-66-71.
Повний текст джерелаАнотація:
У роботі порівнюються вміст гемоглобіну, особливості будови еритроцитів, швидкість їх осідання та кількість в 1 мм3 крові у семи видів птахів, що належать до різних екологічних груп. Проаналізовано присто-сування, які забезпечили збільшення кисневої ємності крові птахів у міру ускладнення локомоції та зростання рухової активності.
25
Dzhyvak, V. H., та I. M. Klishch. "ОСОБЛИВОСТІ ЦИТОКІНОВОГО ПРОФІЛЮ У СИРОВАТЦІ КРОВІ ЩУРІВ ЗА УМОВИ КОРЕКЦІЇ ТРАВМИ М’ЯЗІВ ПЛАЗМОЮ КРОВІ, ЗБАГАЧЕНОЮ ТРОМБОЦИТАМИ". Вісник медичних і біологічних досліджень, № 3 (27 листопада 2020): 53–58. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2020.3.11518.
Повний текст джерелаАнотація:
Резюме. Плазма крові, збагачена тромбоцитами, набула великої актуальності в останнє десятиліття і становлять все більшу спрямованість експериментального та клінічного дослідження в контексті загоєння ран та регенерації тканин. Однак незважаючи на різноманітні програми, ефективність регенеративних методів лікування плазмою крові, збагаченою тромбоцитами, залишається актуальною.
Мета дослідження – оцінити ефективність плазми крові, збагаченої тромбоцитами, на показники цитокінового профілю за умови експериментальної травми м’язів.
Матеріали і методи. Експериментальне дослідження виконано на 92 нелінійних білих щурах. Травму моделювали за розробленою методикою в умовах тіопентал-натрієвого знеболюванняння. Отримання плазми, збагаченої тромбоцитами, відбувалося у два етапи з дотриманням усіх правил стерильності. Визначали вміст цитокінів сироватки крові (TNFα, IL1β, IL6, IL10) методом твердофазового імуноферментного аналізу.
Результати. Показники прозапальних цитокінів сироватки крові у щурів, яким моделювали травму м’язів, були достовірно вищими, ніж у тварин без змодельованої патології. Застосування плазми крові, збагаченої тромбоцитами, супроводжувалось зменшенням концентрації прозапальних цитокінів сироватки крові. Порівнюючи отримані дані до та після корекції, можна зробити висновок щодо протизапального ефекту PRP, який характеризувався зниженням концентрації прозапальних цитокінів, які посилено продукуються при запальному процесі у відповідь на травму м’язів у всі терміни спостереження, та гіперпродукцією протизапального IL10, який може пригнічувати вироблення TNFα та послаблювати його негативні ефекти.
Висновки. У тварин з механічною травмою м’язів стегна спостерігається підвищення концентрації IL1β, TNFα та IL6 сироватки крові на тлі виснаження протизапальних резервів. Застосування плазми, збагаченої тромбоцитами, зменшує прозапальний ефект цитокінів шляхом зниження їх концентрації, починаючи з першої доби експерименту.
26
Chuiko, G. P., O. V. Dvornik та Y. S. Darnapuk. "КОМБІНОВАНА ОБРОБКА ДАНИХ САМОСТІЙНОГО МОНІТОРИНГУ РІВНЯ ГЛЮКОЗИ В КРОВІ". Medical Informatics and Engineering, № 3 (30 вересня 2019): 59–68. http://dx.doi.org/10.11603/mie.1996-1960.2019.3.10433.
Повний текст джерелаАнотація:
Самостійний моніторинг рівня глюкози в крові протягом довгого періоду є одним із засобів моніторингу стану здоров'я. Дані представленого дослідження дозволяють корегувати лікування та спосіб життя людей, хворих на діабет. Тренди, мінливість та сезонність серій є базовими для запровадження таких рішень, для чого пропонується використовувати комбіновану обробку даних. Така обробка включає в себе сингулярно-спектральний аналіз (ССА) з використанням графіків Пуанкаре та дослідження статистичної автокореляційної функції (АКФ).
Об'єкт дослідження — 67-річний чоловік з довгою історією хвороби на діабет другого типу (T2D). Тести проводились три рази на тиждень за схемою «Понеділок-Середа-П'ятниця». Загальний час виміру складає 176 тижнів, тому часова серія має довжину в N=528 семплів.
У результаті автокореляційна функція спрогнозувала сезонність серії. Сума плавного тренду, найменші коливання та залишки (шуми) і є моделлю серії. Такий підхід є стандартним для ССА. Знайдено плавний тренд із зміною. Найменший період (плюс сезонність) близький до шести місяців. Аналіз графіку Пуанкаре показує випадкову природу короткострокової варіабельності серій, тоді як довгострокова має сезонність як основне джерело.
Тренд має випуклу форму. Виявлено затримку між початком лікування інсуліном та точкою зміни. Ця затримка близька до періоду найменших коливань (близько шести місяців). Результати сингулярно-спектрального аналізу, графіків Пуанкаре та досліджень автокореляційної функції узгоджуються між собою.
27
Shcherba, V. V., T. Ya Yaroshenko, A. I. Bandas та M. M. Korda. "ЗМІНИ ПРОЦЕСІВ ЕНЕРГОЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НЕЙТРОФІЛІВ КРОВІ В ЩУРІВ З ПАРОДОНТИТОМ НА ТЛІ ГІПЕР- ТА ГІПОТИРЕОЗУ". Medical and Clinical Chemistry, № 3 (7 листопада 2019): 28–36. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2019.v.i3.10556.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. Запальні захворювання пародонта є однією з найактуальніших проблем стоматології, які мають соціальну значимість. Поряд з відомими концепціями їх патогенезу значну увагу приділяють активації пероксидного окиснення ліпідів, що може порушувати окиснення субстратів дегідрогеназами і транспорт електронів по дихальному ланцюгу, спричиняючи роз’єднання дихання та окисного фосфорилювання.
Мета дослідження – вивчити процеси енергозабезпечення нейтрофілів крові в щурів з пародонтитом без супутньої патології і на тлі гіпер- та гіпотиреозу.
Методи дослідження. Дослідження проведено на білих щурах-самцях, в яких моделювали пародонтит, пародонтит на тлі гіпертиреозу та пародонтит на тлі гіпотиреозу. В мітохондріальній фракції популяції нейтрофілів крові визначали сукцинатдегідрогеназну та цитохромоксидазну активність. Кількість нейтрофілів крові зі зниженим трансмембранним мітохондріальним потенціалом встановлювали методом проточної цитофлуориметрії за допомогою набору реактивів “MitoScreen” (“BD Pharmigen”, США).
Результати й обговорення. Сукцинатдегідрогеназна активність у мітохондріях нейтрофілів крові щурів із змодельованим пародонтитом зменшилася на 16,3 % (р<0,001), із змодельованим пародонтитом на тлі гіпертиреозу – на 40 % (р<0,001), із змодельованим пародонтитом на тлі гіпотиреозу – на 26,7 % (р<0,001) відносно контрольної групи. Що стосується кінцевого ензиму дихального ланцюга мітохондрій – цитохромоксидази, то за умови пародонтиту без супутньої патології його активність у мітохондріях нейтрофілів крові тварин достовірно не змінилася. Експериментальний пародонтит на тлі гіпертиреозу супроводжувався зниженням цитохромоксидазної активності на 15,2 % (р<0,01), а в гіпотиреоїдних щурів – на 16,2 % (р<0,001) відносно контрольної групи. Дослідження мітохондріального трансмембранного потенціалу (ΔΨm) нейтрофілів крові показало, що у тварин із змодельованим пародонтитом відсоток нейтрофілів крові зі зменшеним ΔΨm збільшився на 51,6 % (р<0,001), із змодельованим пародонтитом на тлі гіпертиреозу – в 2,4 раза (р<0,001), із змодельованим пародонтитом на тлі гіпотиреозу – в 1,8 раза (р<0,001) щодо контрольної групи.
Висновок. Моделювання пародонтиту на тлі тиреоїдної дисфункції супроводжується достовірним інгібуванням процесів енергозабезпечувального окиснення, на що вказує зниження сукцинатдегідрогеназної та цитохромоксидазної активності в мітохондріях нейтрофілів крові як за умови гіпертиреозу, так і при гіпотиреозі.
28
Бучко, П. І., та М. І. Марущак. "МАРКЕРИ ЛІЗОСОМАЛЬНОГО УШКОДЖЕННЯ ЗА УМОВИ КОМБІНОВАНОЇ ДІЇ Κ-КАРАГІНАНУ ТА НАТРІЮ ГЛУТАМАТУ В ЕКСПЕРИМЕНТІ". Medical and Clinical Chemistry, № 2 (4 серпня 2021): 48–54. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2021.i2.12053.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. Наукові дослідження підкреслюють невирішені питання вивчення карагінанів, зокрема зв’язок між фізико-хімічними властивостями карагінану, його впливом на травний протеоліз, мікробіом товстої кишки і запалення, а також його ефекти в різних групах ризику, що вказує на необхідність проведення подальших досліджень для з’ясування можливого його токсичного впливу за умов постійного підвищення рівня карагінану в раціоні людини та широкого поєднання різних харчових добавок. Мета дослідження – оцінити показники лізосомального ушкодження (активність кислої фосфатази і катепсину В) в тканинах організму щурів за умови комбінованої дії κ-карагінану та натрію глутамату. Методи дослідження. Дослідження проведено на 48 білих нелінійних щурах-самцях, яких поділили на 4 групи: контрольну (інтактні тварини) і 3 дослідних (1-ша – щури, яким внутрішньошлунково вводили κ-карагінан у дозі 40 мг/кг протягом 1 місяця; 2-га – тварини, яким внутрішньошлунково вводили натрію глутамат у дозі 50 мг/кг упродовж 1 місяця; 3-тя – щури, яким внутрішньошлунково вводили κ-карагінан і натрію глутамат у вищевказаних дозах). Активність кислої фосфатази і катепсину В у крові, легенях та печінці щурів визначали за стандартними методиками. Результати й обговорення. Встановлено вірогідно вищу активність кислої фосфатази у сироватці крові, а також у печінці й легенях щурів 1-ї і 2-ї дослідних груп щодо контролю. Варто відмітити найбільші її значення у тварин 3-ї дослідної групи, які були достовірно вищими у сироватці крові (на 90,20 %), а також у печінці (на 69,60 %) і легенях (на 82,20 %) щурів стосовно контролю. Встановлено вірогідно вищу активність катепсину В у сироватці крові, а також у печінці й легенях щурів 1-ї і 2-ї дослідних груп щодо контролю. Варто відзначити найбільші її значення у тварин 3-ї дослідної групи, які були достовірно вищими у сироватці крові (на 97,70 %), а також у печінці (на 52,10 %) і легенях (на 83,10 %) щурів стосовно контролю. Висновок. За умови комбінованої дії розчинів κ-карагінану та натрію глутамату вірогідно збільшується активність кислої фосфатази і катепсину В у сироватці крові (на 90,2 та 97,7 %), печінці (на 69,6 та 52,1 %) і легенях (на 82,2 та 83,1 %) щурів відносно контролю, що також статистично значимо вище проти значень цих показників при окремому застосуванні κ-карагінану і натрію глутамату.
29
Бойко, В. В., В. М. Лихман, С. В. Ткач, О. М. Шевченко, Д. О. Мирошниченко, А. О. Меркулов, К. М. Яцько, Є. О. Білодід та Н. В. Бацман. "Аналіз стану процесів ліпопероксидації залежно від сформованості постнекротичної кісти підшлункової залози". Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, № 4 (18 лютого 2022): 5–9. http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2021.4.12617.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета роботи: дослідити вміст псевдокіст підшлункової залози із подальшим аналізом стану вільнорадикальних процесів, що відбуваються. Матеріали і методи. Представлено дані аналізу обстеження 62 хворих із псевдокістами підшлункової залози. Вивчено прооксидантно-антиоксидантний баланс у крові, а також у вмісті псевдокіст підшлункової залози залежно від ступеня сформованості кістозної стінки. Результати досліджень та їх обговорення. Дослідження вмісту псевдокіст підшлункової залози дало змогу проаналізувати стан вільнорадикальних процесів, що відбуваються, і виявило високу токсичність ексудату при несформованих псевдокістах. Маркером несформованості стінки псевдокісти є підвищений вміст малонового діальдегіду в еритроцитах крові хворих.
30
Myhal, O. O. "Параметри кісткового метаболізму в пацієнтів із генералізованим пародонтитом на тлі хронічної ревматичної хвороби серця". Clinical Dentistry, № 1 (1 липня 2020): 78–83. http://dx.doi.org/10.11603/2311-9624.2020.1.11225.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті наведено результати дослідження стану кальцій-фосфор-магнієвого обміну та метаболізму кісткової тканини у пацієнтів із захворюваннями тканин пародонта та супутньою хронічною ревматичною хворобою серця (ХРХС) й осіб групи контролю. Результати дослідження вказують на порушення регуляторних механізмів ремоделювання кісткової тканини в осіб із хронічною ревматичною хворобою серця.
Мета дослідження – вивчити показники кальцій-фосфор-магнієвого обміну та метаболізму кісткової тканини у пацієнтів із захворюваннями тканин пародонта та супутньою хронічною ревматичною хворобою серця.
Матеріали і методи. Проведено дослідження показників кальцій-фосфор-магнієвого обміну, оксипроліну та лужної фосфатази у сироватці крові 96 осіб із хронічною ревматичною хворобою серця (основна група) та 34 практично здорових осіб (контрольна група). До груп спостереження було включено осіб, хворих на генералізований пародонтит початкового-І, II та III ступенів тяжкості віком від 35 до 54 років.
Результати досліджень та їх обговорення. Аналізуючи результати показників кальцій-фосфор-магнієвого обміну в сироватці крові пацієнтів із ХРХС, можна стверджувати, що дистрофічні процеси в кістковій тканині альвеолярного відростка при генералізованому пародонтиті відбуваються на тлі достовірних змін кальцій-фосфорного гомеостазу в крові, що підтверджується динамікою сироваткових показників цих макроелементів. Зміна рівнів оксипроліну та зниження активності лужної фосфатази у пацієнтів із ХРХС може вказувати на послаблення процесів ремоделювання кісткової тканини, що може бути передумовою до суттєвої втрати кісткової тканини пародонта.
Висновки. Дисбаланс параметрів кісткового метаболізму в пацієнтів із ХРХС підтверджує припущення про ушкодження на етапі тканинного метаболізму кісткової системи, а тому може бути причиною прогресуючого остеопорозу та швидкого прогресування генералізованого пародонтиту.
31
Лихман, В. М., А. О. Меркулов, О. М. Шевченко, С. В. Ткач, Д. О. Мирошниченко, Є. О. Білодід, Н. В. Бацман та К. М. Яцько. "Діагностичні критерії гострого деструктивного панкреатиту". Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, № 3 (3 грудня 2021): 23–29. http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2021.3.12535.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета роботи: дослідження білків гострої фази у крові хворих на гострий панкреатит різного ступеня тяжкості.
Матеріали і методи. В основу дослідження покладено результати обстеження 88 хворих із гострим панкреатитом різного ступеня тяжкості, які перебували на лікуванні в клініці Інституту загальної та невідкладної хірургії імені В. Т. Зайцева НАМНУ, м. Харків, а також 45 донорів (контрольна група).
Результати досліджень та їх обговорення. Проводили визначення активності сироваткових ензимів у динаміці гострого деструктивного панкреатиту. Верифікацію показників проводили перед операцією й після операційного лікування в динаміці, а також перед повторною операцією і після неї у динаміці. Маркери тканинної деструкції можуть одночасно слугувати індикаторами тяжкості запального процесу в підшлунковій залозі й визначати якість проведеного операційного втручання.
У порядку обговорення та порівняння з роботами інших авторів можна встановити доведену діагностичну цінність феритину та лактоферину як маркерів гострого деструктивного процесу підшлункової залози на підставі достовірного підвищення їх рівня в сироватці крові й ексудатах хворих.
Виявлені зміни концентрації клініко-лабораторних показників альфа-2-макроглобуліну, лактоферину, С-реактивного білка, феритину в сироватці крові корелюють зі ступенем запальних процесів і гнійно-деструктивних змін у підшлунковій залозі.
32
Herasymets, I. I., L. S. Fira та I. I. Medvid. "ДОСЛІДЖЕННЯ ГЕПАТОПРОТЕКТОРНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ ГУСТОГО ЕКСТРАКТУ ГРИБІВ ШИЇТАКЕ". Medical and Clinical Chemistry, № 4 (5 лютого 2020): 97–104. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2019.v.i4.10845.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. У статті розглянуто питання щодо визначення динаміки лабораторних показників у сироватці крові та гомогенаті печінки щурів, уражених парацетамолом, і після корекції густим екстрактом грибів шиїтаке.
Мета дослідження – вивчити гепатопротекторні властивості густого екстракту грибів шиїтаке в експерименті на щурах з модельованим парацетамоловим гепатитом.
Методи дослідження. Дослідження проводили на білих щурах-самцях. Тварин поділили на 10 груп, кожна з яких включала 6 щурів. Гострий гепатит моделювали шляхом введення парацетамолу інтрагастрально в дозі 1250 мг/кг 1 раз на добу (протягом 2-х діб) у вигляді суспензії в 2 % розчині крохмального гелю. Для корекції токсичного ураження застосовували густий екстракт грибів шиїтаке, який вводили інтрагастрально за 2 год до введення парацетамолу та щоденно після ураження в дозі 150 мг/кг маси тіла. Препарат порівняння “Силібор” вводили за тією ж схемою, що й екстракт грибів шиїтаке, в дозі 20мг/кг маси тіла тварини. На 3-тю, 7-му і 10-ту доби від початку ураження проводили евтаназію щурів з використанням барбамілу натрію. Дослідженням піддавали гомогенат печінки та сироватку крові. Ступінь цитолізу гепатоцитів після введення коригувальних чинників оцінювали за активністю аланін- та аспартатамінотрансфераз, гамма-глутамілтранспептидази, лужної фосфатази і величиною тимолової проби.
Результати й обговорення. Виявлено виражений цитоліз гепатоцитів після введення щурам токсиканта на основі дослідження активності амінотрансфераз, гамма-глутамілтранспептидази, лужної фосфатази та величини тимолової проби. Застосування густого екстракту грибів шиїтаке сприяло нормалізації досліджуваних показників, що свідчило про гепато- та цитопротекторні властивості цього фармакологічного препарату.
Висновки. Отримані результати підтверджують порушення структурно-функціональної цілісності печінки, формування явищ цитолізу і холестазу в печінці після ураження щурів токсичними дозами парацетамолу. Виявлено позитивний вплив густого екстракту грибів шиїтаке на динаміку лабораторних показників у сироватці крові та гомогенаті печінки тварин за умов змодельованого парацетамолового гепатиту.
33
Nesteruk, S. V., та I. M. Klishch. "ОСОБЛИВОСТІ ОКСИДАТИВНИХ ПРОЦЕСІВ ПРИ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНІЙ МЕХАНІЧНІЙ НЕПРОНИКНІЙ ТРАВМІ РОГІВКИ". Medical and Clinical Chemistry, № 3 (13 листопада 2018): 154–59. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2018.v0.i3.9585.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. Дезорганізація процесів пероксидного окиснення має важливе значення в патогенезі механічної непроникної травми рогівки, однак ці взаємозв’язки вивчено недостатньо, що спонукало нас провести дослідження власне такого напрямку.
Мета дослідження – вивчити зміни інтенсивності пероксидного окиснення ліпідів, білків та вміст метаболітів нітрогену монооксиду в крові кролів за умов механічної непроникної травми рогівки в динаміці.
Методи дослідження.Експериментальні дослідження проводили на статевозрілих кролях породи “Шиншила”. Для вивчення особливостей вільнорадикального окиснення при експериментальній механічній непроникній травмі ока спектрофотометрично в крові визначали концентрацію гідропероксидів, вміст ТБК-реактантів, ступінь окиснювальної модифікації білків, рівень метаболітів нітрогену монооксиду.
Результати й обговорення. Встановлено підвищення вмісту продуктів білкової і ліпідної пероксидації в крові кролів за умови механічної непроникної травми рогівки. Результати нашого дослідження свідчать про хвилеподібну динаміку змін кінцевих продуктів нітрогену монооксиду в сироватці крові тварин при механічній непроникній травмі рогівки.
Висновки. За умови експериментальної непроникної травми рогівки спостерігають достовірне зростання у крові показників пероксидного окиснення ліпідів (підвищення рівнів гідропероксидів і ТБК‑активних продуктів) та окиснювальної модифікації білків (альдегідо- і кетонопохідних динітрофенілгідразонів нейтрального й основного характеру) стосовно контролю з мінімальними значеннями на 7 добу та максимальними – на 14 добу (р<0,05). Експериментальна непроникна травма рогівки супроводжується зниженням рівня кінцевих продуктів нітрогену монооксиду на 3–7 доби в середньому на 26,0 % з наступним зростанням на 10 і 14 доби, відповідно, на 8,0 та 24,9 % відносно контрольної групи (p<0,01).
34
Huz, O. V., та S. V. Kuznietsov. "ВПЛИВ СТРЕПТОКОКА СЛИЗОВОЇ ОБОЛОНКИ НОСОРОТОГЛОТКИ НА ЦИТОКІНОВУ ВІДПОВІДЬ ДІТЕЙ, ХВОРИХ НА ІНФЕКЦІЙНИЙ МОНОНУКЛЕОЗ". Інфекційні хвороби, № 3 (29 листопада 2019): 33–37. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2727.2019.3.10633.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета дослідження – встановити значення наявності стрептокока на слизовій оболонці носо- та ротоглотки в реакції інтерлейкінів крові дітей, хворих на інфекційний мононуклеоз (ІМ).
Пацієнти і методи. Під спостереженням перебувало 60 дітей у віці 3-7 років, хворих на ІМ, які лікувалися в обласній дитячій інфекційній клінічній лікарні м. Харкова. Діагноз ІМ підтверджували на основі позитивних результатів пошуку маркерів захворювання методами ІФА та ПЛР. У 30 дітей (перша група) при бактеріологічному дослідженні слизової оболонки носо- та ротоглотки виділено Streptococcus pyogenes в концентраціях 10-5 і вище. Друга група (30 дітей) – на слизовій оболонці носо- і ротоглотки стрептокок не був виявлений. Імунний статус хворих оцінювався за показниками рівнів інтерлейкінів 1β, 4, фактора некрозу пухлин (ФНП). Вміст інтерлейкінів у крові хворих визначали в гострий період (1-2-а доба захворювання) і в період ранньої реконвалесценції (7-10-а доба).
Результати досліджень і висновки. Аналіз результатів обстеження встановив, що наявність у хворих стрептокока на слизовій оболонці носо- і ротоглотки в гострому періоді інфекційного мононуклеозу призводить до яскравішої реакції прозапальних інтерлейкінів їх крові і гальмування відповіді протизапального інтерлейкіну-4 (Р<0,05). Надалі відбувається повільне зниження рівнів інтерлейкіну 1, ФНП-α і гальмування наростання вмісту ІЛ-4.
35
Gorelaya, M. V., I. A. Klenina та A. U. Shirokova. "Дослідження біохімічних показників при хворобах шлунково-кишкового тракту". Biosystems Diversity 17, № 1 (11 лютого 2009): 32–37. http://dx.doi.org/10.15421/010905.
Повний текст джерелаАнотація:
Досліджено біохімічні показники сироватки крові людини: систему перекисного окиснення, загальний вміст ліпідів, холестеролу, ліпопротеїнів високої щільності, триацилгліцеролів та церулоплазміну за умов хронічних неспецифічних запальних захворювань кишок. Проаналізовано отримані дані з боку біохімічних показників та частоти відхилень показників у сироватці крові від норми у хворих на вищезазначені патології. Встановлено наявність біохімічних змін у хворих на запальні захворювання кишок з боку ліпідного обміну та системи перекисного окиснення, які відіграють головну роль у патогенетичних механізмах цих захворювань, мають свої клінічні прояви та потребують терапевтичної корекції.
36
Lyubovich, O. Ye, I. M. Klishch, A. S. Volska та Kh I. Kurylo. "СТАН СИСТЕМИ ПРОТЕЇНАЗИ/ІНГІБІТОРИ ПРОТЕЇНАЗ У ЩУРІВ У ДИНАМІЦІ ІММОБІЛІЗАЦІЙНОГО СТРЕСУ НА ТЛІ ГІПОТИРЕОЗУ". Medical and Clinical Chemistry, № 3 (8 листопада 2018): 110–18. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2018.v0.i3.8390.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. У патогенезі багатьох патологічних станів важливе місце посідають порушення протеїназо-інгібіторної системи. При відсутності належного контролю за протеолізом розвиваються патологічні стани, що супроводжуються виникненням деструктивних, запальних та імунних реакцій. Ряд дослідників встановив захисну дію йодовмісних тиреоїдних гормонів при стресі, які реалізуються в результаті їх взаємодії з клітинним геномом, що призводить до стимуляції локальних стрес-лімітуючих систем.
Мета дослідження – встановити особливості функціонування системи протеїнази/інгібітори протеїназ за умов іммобілізаційного стресу на тлі зниження рівня йодовмісних гормонів щитоподібної залози.
Методи дослідження. Гіпотиреоз моделювали, щоденно вводячи тваринам per os тиреостатик мерказоліл (“Здоров’я”, Україна) у дозі 25 мг/кг протягом 21-ї доби. Гострий іммобілізаційний стрес моделювали шляхом прив’язування піддослідних щурів у положенні на спині за 4 кінцівки без обмеження рухомості голови тривалістю 3 год.Для дослідження концентрації йодовмісних гормонів щитоподібної залози, активності протеїназної системи і вмісту інгібіторів протеолізу використано спектрофотометричні та імуноферментні методи.
Результати й обговорення. Досліджено вплив іммобілізаційного стресу в щурів з попередньо змодельованим гіпотиреозом на показники протеїназо-інгібіторної системи крові. На стадії тривоги розвитку стрес-реакції в евтиреоїдних тварин встановлено підвищення протеолітичної активності крові на тлі збільшення вмісту α1-інгібітора протеаз та α2-макроглобуліну, що вказує на посилення антипротеолітичного потенціалу для стримування розвитку деструкції.На стадії резистентності відбувалася стабілізація протеолітичної активності крові. Однак при тривалому стресі (стадія виснаження) вона знову достовірно зростала на тлі зниження активності інгібіторів протеаз, що свідчить про виснаження захисного інгібіторного резерву. У тварин з гіпотиреозом на всіх стадіях розвитку стрес-реакції мало місце достовірне підвищення протеолітичної активності крові, причому показники інгібіторів протеаз достовірно зменшувалися. Це призводило до різкого зростання індексу протеолізу, що відбувалося на тлі збільшення проникності лізосомальних мембран.
Висновок. На тлі гіпотиреозу спостерігають інтенсивніше, ніж у евтиреоїдних тварин, зростання протеолітичної активності крові на фоні пригнічення антипротеазної активності та збільшення проникності лізосомальних мембран.
37
Yavorska, S. I., N. Ye Lisnychuk, T. Ya Yaroshenko, B. Ya Reminetskyy та I. M. Yavorska-Skrabut. "ДИНАМІКА ЗМІН БІОХІМІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ КРОВІ ТА СТРУКТУР КІРКОВОЇ РЕЧОВИНИ НИРОК БІЛИХ ЩУРІВ ЗА УМОВ ТОКСИЧНОГО УРАЖЕННЯ ПЕЧІНКИ". Medical and Clinical Chemistry, № 2 (25 серпня 2020): 66–71. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2020.v.i2.11362.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. Високий рівень захворюваності на токсичні гепатити з розвитком поліорганної недостатності зумовлює актуальність дослідження змін біохімічних показників крові та з’ясування об’єктивних морфометричних змін структур нефронів, що характеризують морфофункціональні зміни нирок при токсичному ураженні печінки.
Мета дослідження – вивчити динаміку змін біохімічних показників крові, а також морфологічних змін структур кіркової речовини нирок білих щурів за умов експериментального токсичного ураження печінки.
Методи дослідження. Експеримент виконано на 30-ти білих безпородних щурах-самцях, яких було поділено на 3 групи. Моделлю токсичного гепатиту слугувала інтоксикація тетрахлорметаном, який вводили через день внутрішньошлунково у вигляді 50 % олійного розчину в дозі 2 г/кг маси тіла. Тривалість експерименту становила 2 і 14 діб. У крові визначали концентрацію загального білірубіну, сечовини, креатиніну, активність аланін- і аспартатамінотрансфераз. Для гістологічних досліджень забирали матеріал з кіркової речовини нирок, виготовляли гістологічні препарати і фарбували їх гематоксиліном та еозином.
Результати й обговорення. У крові тварин з токсичним гепатитом на 2-гу і 14-ту доби проведення експерименту вміст загального білірубіну збільшувався у 2,4 та 3,2 раза. Підвищення активності внутрішньоклітинних ензимів аланін- і аспартатамінотрансфераз у 9,5 та 17,4 і 14,1 та 7,3 раза у відповідні терміни експерименту вказувало на інтенсивне ушкодження клітин печінки. При цьому відзначено погіршення функціонального стану нирок, про що свідчило зростання концентрації сечовини у крові в 1,8 та 2,2 раза і креатиніну в 1,2 та 2,3 раза у відповідні терміни. Гістологічно у кірковій речовині нирок було виявлено ознаки порушення гемодинаміки, встановлено наявність ниркових тілець з ознаками як гіпертрофії, так і гіпотрофії. Їх співвідношення змінювалось протягом досліду. Водночас відбувалися звуження просвіту проксимальних звивистих канальців, зменшення площі їх епітеліоцитів та розвиток дистрофічних змін. Відповідні параметри дистальних звивистих канальців зазнавали менш виражених змін.
Висновки. Токсичне ураження печінки викликало ушкодження клітинних мембран гепатоцитів, суттєво підвищувалась активність аланін- і аспартатамінотрансфераз, загального білірубіну. Погіршувався функціональний стан нирок. Водночас встановлено зміни структурних компонентів кіркової речовини нирок на тлі гемодинамічних порушень.
38
Lynda, O. S., L. S. Fira та P. H. Lykhatskyi. "ЗАСТОСУВАННЯ СУХОГО ЕКСТРАКТУ З ЛИСТЯ ХОСТИ ЛАНЦЕТОЛИСТОЇ ДЛЯ КОРЕКЦІЇ МЕТАБОЛІЧНИХ ПОРУШЕНЬ ЗА УМОВ АДРЕНАЛІНОВОГО УРАЖЕННЯ МІОКАРДА". Medical and Clinical Chemistry, № 3 (26 жовтня 2018): 5–12. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2018.v0.i3.9455.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. Однією з особливостей розвитку серцевих захворювань є активація процесів пероксидного окиснення ліпідів, збільшення кількості прооксидантних процесів, що є наслідком впливу на живу систему гемодинамічних порушень і спричинених ними гіпоксичних явищ. Для лікування захворювань серцево-судинної системи використовують рослинні препарати на основі речовин флавоноїдної природи, які мають широкий спектр активності. Застосування лікарських засобів на основі даних речовин зумовлене вираженими антирадикальними властивостями.
Мета дослідження – встановити антиоксидантні та мембранопротекторні властивості сухого екстракту з листя хости ланцетолистої на моделі ураження міокарда токсичними дозами адреналіну.
Методи дослідження. Дослідження виконано на білих щурах-самцях, яким моделювали некротичне ушкодження міокарда шляхом введення 0,18 % розчину адреналіну гідротартрату з розрахунку 0,5 мг/кг маси тіла. Одній із груп тварин, уражених адреналіном, вводили сухий екстракт з листя хости ланцетолистої в дозі 100 мг/кг маси тіла, іншій – кардіопротектор корвітин у дозі 42 мг/кг маси тіла. У сироватці крові визначали вміст ТБК-активних продуктів, активність аспартатамінотрансферази та креатинфосфокінази, активність супероксиддисмутази і вміст церулоплазміну, в міокарді – вміст ТБК-активних продуктів та вищеназвані органоспецифічні ензими.
Результати й обговорення. Встановлено, що введення адреналіну в дозі 0,5 мг/кг маси тіла призводило до активації процесів пероксидного окиснення ліпідів у міокарді та сироватці крові щурів, на що вказувало збільшення вмісту ТБК-активних продуктів протягом 48 год від початку експерименту. Водночас відмічали зниження в сироватці крові активності супероксиддисмутази та підвищення вмісту церулоплазміну, що свідчило про глибокі порушення в ензимній ланці антиоксидантної системи. Дослідження активності аспартатамінотрансферази в щурів, уражених адреналіном, показало її зростання в сироватці крові у всі терміни дослідження та зниження в міокарді. Аналогічні зміни відзначено при вивченні активності креатинфосфокінази у тварин після розвитку адреналінової кардіопатії. Застосування сухого екстракту з листя хости ланцетолистої мало ефективний вплив на про- та антиоксидантні показники в щурів після ураження, а також привело до нормалізації активності органоспецифічних ензимів міокарда.
Висновок. Сухий екстракт з листя хости ланцетолистої проявляє антиоксидантні властивості за умов адреналінової кардіопатії, що може бути передумовою для подальших експериментальних досліджень даного лікарського засобу.
39
Lyubovych, O. E., та I. M. Klishch. "ОСОБЛИВОСТІ ЗМІН АНТИОКСИДАНТНОЇ СИСТЕМИ В ДИНАМІЦІ ІММОБІЛІЗАЦІЙНОГО СТРЕСУ НА ТЛІ ГІПОТИРЕОЗУ". Вісник наукових досліджень, № 4 (13 грудня 2018): 175–79. http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2018.4.9619.
Повний текст джерелаАнотація:
У патогенезі багатьох патологічних станів важливе місце посідають порушення антиоксидантної системи. При відсутності належного контролю за активністю процесів вільнорадикального окиснення розвивається ряд патологічних станів, що супроводжуються виникненням деструктивних, запальних та імунних реакцій. Ряд дослідників встановив захисну дію йодовмісних тиреоїдних гормонів при стресі, що реалізуються в результаті їх взаємодії із клітинним геномом, який призводить до стимуляції локальних стрес-лімітуючих систем.
Мета дослідження – вивчити особливості змін показників ферментної і неферментної ланок функціонування антиоксидантної системи за умов іммобілізаційного стресу на тлі зниження рівня йодовмісних гормонів щитоподібної залози.
Матеріали і методи. Гіпотиреоз моделювали щоденним введенням per os тиреостатика “Мерказоліл” (“Здоров’я”, Україна) у дозі 25 мг/кг протягом 21-ї доби. Гострий іммобілізаційний стрес моделювали шляхом прив’язування дослідних щурів у положенні на спині за 4 кінцівки без обмеження рухомості голови на 3 год. Для дослідження концентрації йодовмісних гормонів щитоподібної залози використовували імуноферментні методи, показників антиоксидантної системи – спектрофотометричні методи.
Результати досліджень та їх обговорення. Досліджено вплив іммобілізаційного стресу в щурів із попередньо змодельованим гіпотиреозом на показники антиоксидантної системи крові. На стадії тривоги розвитку стрес-реакції в евтиреоїдних тварин встановлено незначне пригнічення антиоксидного захисту, що проявляється зниженням активності основних антиокситдантів першої лінії – каталази і супероксиддисмутази, зменшення концентрації церулоплазміну та пригнічення глутатіонової ланки антиоксидантної системи. На стадії резистентності відбувається стабілізація, а у ряді випадків і підвищення показників антиоксидантної системи відносно тварин без патології. Однак при тривалому стресі (стадія виснаження) антиоксидантний потенціал крові знову достовірно знижується, що свідчить про виснаження захисного антиоксидантного резерву. У тварин із гіпотиреозом на усіх стадіях розвитку стрес-реакції має місце достовірне пригнічення антиоксидантної здатності крові як стосовно тварин без змодельованої патології, так і евтиреоїдних тварин з іммобілізаційним стресом.
Висновки. На тлі гіпотиреозу спостерігається більш інтенсивне, ніж в евтиреоїдних тварин, пригнічення антиоксидантної здатності крові.
40
Осадчая, О. И., С. М. Футорный та Е. А. Шматова. "Особенности изменений цитокинового статуса у спортсменов в зависимости от уровня физической нагрузки". Спортивна медицина, фізична терапія та ерготерапія, № 1 (26 квітня 2016): 57–63. http://dx.doi.org/10.32652/spmed.2016.1.57-63.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета. Вивчити особливості динаміки показників вмісту ряду цитокінів в периферичній крові у спортсменів залежно від типу фізичного навантаження і етапу професійної підготовки. Методи. У роботі узагальнено результати обстеження 30 легкоатлетів у предзмагальний і змагальний періоди. Всім досліджуваним проводилося визначення вмісту в периферичній крові цитокінів, а також фактора некрозу пухлини. Дослідження проводили імуноферментним методом. Результати. Встановлено, що у спортсменів визначається підвищення вмісту прота протизапальних цитокінів в периферичній крові пропорційно рівню і типу фізичного навантаження. Висновки. Імуносупресія у спортсменів має мультифакторний характер і супроводжується зниженням вмісту лімфоцитів у периферичній крові та розвитком ендогенної інтоксикації. Зниження інгібуючої дії протизапальних цитокінів сприяє розвитку запалення і формуванню аутоімунних реакцій щодо антигенів здорових органів – міокарда та аорти. Отримані результати проведеного дослідження надають можливість прогнозувати ризик розвитку недостатності кардіореспіраторної та імунної систем у спортсменів.
41
Bondarchuk, V. I. "ГУМОРАЛЬНІ ЗМІНИ У КРОВІ ДОСЛІДЖУВАНИХ ТВАРИН ПРИ ГІПЕРЕРГІЧНОМУ ТИПІ ЗАПАЛЬНОЇ РЕАКЦІЇ ЗА УМОВ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО ГАСТРОДУОДЕНІТУ". Medical and Clinical Chemistry, № 4 (6 лютого 2019): 141–45. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2018.v0.i4.9827.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. На сьогодні доведено той факт, що провідним фактором розвитку і прогресування різноманітних захворювань є не причина, яка викликала патологічний стан, а порушення, зумовлені зміненими, посиленими чи, навпаки, послабленими імунними процесами в організмі.
Мета дослідження – оцінити гуморальні зміни у крові тварин при гіперергічному типі запальної реакції за умов експериментального гастродуоденіту.
Методи дослідження. Експерименти виконано на щурах масою 180–200 г. В усіх тварин моделювали гострий гастродуоденіт. Гіперергічний тип запальної реакції моделювали шляхом внутрішньом’язового введення пірогеналу на фізіологічному розчині, нормоергічний – без додаткового введення будь-яких речовин. Для виконання експериментів щурів поділили на 3 групи (6 тварин у кожній). Вміст імуноглобулінів (Ig) класів А, М, G у сироватці крові визначали за методом Е. Ф. Чернушенко. Обробку результатів виконували у відділі системних статистичних досліджень у програмному пакеті Statsoft STATISTIСA.
Результати й обговорення. У щурів з гіперергічним типом запальної реакції рівень циркулюючих імунних комплексів (ЦІК), порівняно з контролем, був вищим: на 7-му добу дослідження – на 84 % (р<0,05), на 10-ту – на 89,4 % (р<0,05). При порівнюванні показників тварин цієї групи з показниками щурів із нормоергічним типом запальної реакції виявлено, що вміст ЦІК був більшим: на 7-му добу дослідження – на 7,3 % (р<0,05), на 10-ту – на 6,3 % (р<0,05). У щурів з гіперергічним типом запальної реакції рівень імуноглобулінів усіх трьох класів був вищим: IgА на 7-му добу дослідження – на 76 % (р<0,05), на 10-ту – на 78,2 % (р<0,05); IgМ на 7-му добу дослідження – на 24,4 % (р<0,05), на 10-ту – на 23,4 % (р<0,05); Ig G на 7-му добу дослідження – на 69 % (р<0,05), на 10-ту – на 70,1 % (р<0,05). Вміст імуноглобулінів класів A, M, G та циркулюючих імунних комплексів у сироватці крові тварин усіх груп на 10-ту добу дослідження збільшувався.
Висновок. Найбільш значні зміни імунологічних показників виявлено у тварин з гіперергічним типом запальної реакції, а зміни гуморального імунітету супроводжувалися зростанням рівня імуноглобулінів класів А, М, G та циркулюючих імунних комплексів, упродовж 10-ти діб.
42
Гончаров, С. Л. "ДЕЯКІ БІОХІМІЧНІ ПОКАЗНИКИ СИРОВАТКИ КРОВІ ХИЖИХ РИБ, ХВОРИХ НА ЕУСТРОНГІЛІДОЗ". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 2 (27 червня 2019): 140–47. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2019.02.18.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті представлені результати дослідження біохімічних змін сироватки крові хижих видівриб: судака – Sander lucioperca (Linnaeus, 1758), окуня – Perca fluviatilis (Linnaeus, 1758) і щуки – Esoxlucius (Linnaeus, 1758), хворих на еустронгілідоз, що були виловлені у водах Дніпро-Бузького лиманута дельти Дніпра. Дослідження тривали в період 2014–2018 років. За нашими даними,спостерігалося зменшення вмісту загального білка в дослідній групі окунів в 1,36 раза (р˂0,05), щук –в 1,3 раза (р˂0,05), судаків – в 1,42 раза (р˂0,05). Відсоток альбумінів у дослідній групі окунівзменшувався в 1,95 раза (р˂0,05), щук – в 1,4 раза (р˂0,05), судаків – в 1,61 раза. Уміст глобулінів усироватці клінічно здорових і хворих риб також відрізнявся, хоча відмінності були менш значними.Цей показник досягав найбільшої різниці у групах щук і судаків: концентрація глобулінів знижуваласяв експериментальних групах в 1,31 раза (р˂0,05), а в о куня – в 1,16 раза (р˂0,05). Відсоток α-глобулінів у сироватці крові інвазованих окунів була меншою на 2,2 % (р˂0,05), щук – на 7,14 %(р˂0,05), судака – на 5,04 % (р˂0,05), порівняно з рибами контрольної групи. За результатамипроведених біохімічних досліджень виявлено, що кількість β-глобулінів сироватки крові інвазованихокунів зростала на 7,31 % (р˂0,05), у щук – на 6,47 % (р˂0,05), а в судаків – на 7,72 % (р˂0,05).Відсоток гамма-глобулінів сироватки крові несуттєво підвищувався в дослідній групі інвазованихокунів на 1,32 % (р˂0,05), щук – на 4,64 % (р˂0,05), судаків – на 3,27 % (р˂0,05). Встановленозбільшення активності АсАТ в сироватці крові хижих видів риб дослідної групи, а саме: в окунів – у1,31 (р˂0,05) раза, щук – у 1,24 (р˂0,05) раза, а у судаків – у 1,45 (р˂0,05) раза. Зареєстрованопідвищення активності АлАТ у сироватці крові хворих на еустронгілідоз окунів у 2,26 (р˂0,05) раза.Рівень активності АлАТ в сироватці крові інвазованих щук і судаків також збільшувався – у 3,42 та3,17 раза відповідно, порівняно зі здоровими рибами.
43
Urbanovych, A. M., та H. I. Suslyk. "КОРЕЛЯТИВНІ ЗВ’ЯЗКИ МІЖ АДИПОКІНАМИ ТА ІНСУЛІНОВОЮ РЕЗИСТЕНТНІСТЮ В ЖІНОК ІЗ СИНДРОМОМ ПОЛІКІСТОЗНОЗМІНЕНИХ ЯЄЧНИКІВ ТА ОЖИРІННЯМ". Актуальні питання педіатрії, акушерства та гінекології, № 2 (16 листопада 2018): 87–93. http://dx.doi.org/10.11603/24116-4944.2018.2.9541.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета дослідження – шляхом дослідження вмісту лептину та адипонектину в крові жінок, хворих на синдром полікістозних яєчників (СПКЯ), встановити можливий взаємозв’язок між адипокінами та показниками інсулінової резистентності (ІР).
Матеріали та методи. Обстежили 45 пацієнток зі СПКЯ. Контрольну групу склали 20 здорових жінок. Вивчали рівні лептину та адипонектину, гормональні маркери гіперандрогенії та параметри інсулінової резистентності в крові жінок. Визначення гормонів та адипокінів проводили імуноаналізом ECLІA з використанням автоматичних аналізаторів та реагентів фірми «Roche Diagnostics» (Німеччина). Наявність ожиріння верифікували за індексом маси тіла (ІМТ). Стан ІР оцінювали за показником НОМА.
Результати дослідження та їх обговорення. У пацієнток зі СПКЯ спостерігається зростання концентрації лептину в крові, яка прямо пропорційно змінюється до ІМТ. Гіперлептинемія позитивно корелює з показниками ІР. У даної групи жінок наявний знижений вміст адипонектину в крові. Негативна динаміка гормону корелює із зростанням ІМТ. Рівень адипонектину в крові негативно корелює з показниками ІР у хворих зі СПКЯ.
Висновки. Гіперлептинемія та гіпоадипонектинемія, що виникають внаслідок ожиріння, ініціюють розвиток ІР, гіперінсулінемії, яка стимулює стероїдогенез в тека-клітинах яєчників, провокує дисфункцію у системі гіпоталамус – гіпофіз – яєчники та призводить до розвитку СПКЯ. Адипокіни (лептин і адипонектин) можуть служити сполучною ланкою, за допомогою якого ожиріння та ІР стають факторами розвитку СПКЯ і порушень статевої та репродуктивної функцій у жінок.
44
Jaworski, V. V. "Порівняльний аналіз імунологічної реактивності у первинних та кадрових донорів залежно від донорського стажу". EMERGENCY MEDICINE, № 4.51 (1 вересня 2013): 97–100. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0586.4.51.2013.89374.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою даного дослідження було провести порівняльний аналіз імунологічної реактивності в первинних та кадрових донорів залежно від донорського стажу. У результаті проведеного дослідження було встановлено, що при визначенні рівнів імунокомпетентних клітин у крові первинних донорів на початковому етапі істотних відмінностей досліджуваних параметрів від контрольних показників не зафіксовано. Відбувалося невірогідне щодо вихідного рівня зниження абсолютної кількості теофілін-резистентних Т-лімфоцитів в крові (на 12,2 %; р = 0,0000362) за рахунок обох імунорегуляторних субпопуляцій. На відміну від первинних, у кадрових донорів не спостерігалося істотного зменшення процентного вмісту в крові теофілін-резистентних Т-лімфоцитів і індекс імунорегуляції залишався на контрольному рівні, будучи при цьому вірогідно нижчим за аналогічний показник в первинних донорів (на 22,1 %; р= 0,000385).
45
Бабенко, Н. М. "ОСОБЛИВОСТІ РЕГУЛЯЦІЇ РЕПАРАТИВНИХ ПРОЦЕСІВ УСКЛАДНЕНИХ РАН У ФАЗІ ПРОЛІФЕРАЦІЇ – ПЕРЕХОДУ ПРОЛІФЕРАЦІЇ В ФАЗУ РЕМОДЕЛЮВАННЯ ПРИ ВИКОРИСТАННІ ФОТОБІОМОДУЛЯЦІЙНОЇ ТЕРАПІЇ". Біорізноманіття, екологія та експериментальна біологія 2, № 23 (2021): 39–46. http://dx.doi.org/10.34142/2708-5848.2021.23.2.08.
Повний текст джерелаАнотація:
В дослідженні було вивчено вплив фотобіомодуляційної (ФБМ) терапії на регуляцію репаративних процесів ускладнених ран у фазі проліферації – переходу проліферації в фазу ремоделювання. Експерименти проводили на 18 щурах лінії Wistar. Тварини були поділені на три групи – інтактну, контрольну та експериментальну (по 6 щурів у кожній). Для моделювання ускладнених ран використовували тварин контрольної та експериментальної груп. Застосовували ФБМ терапію щурам експериментальної групи. Для цього використовували лазерний пристрій «Ліка-терапевт» у безперервному режимі при довжині хвилі 660 нм, вихідній потужності 50 мВт та щільність енергії 1 Дж/см². Евтаназію тварин проводили на 14 день після індукції ран. Кров для дослідження брали методом відкритої серцевої пункції. Вивчали агрегацію тромбоцитів при концентраціях індуктора агрегації АДФ 5 мкмоль/л та 10 мкмоль/л. Визначали рівні активних форм кисню (АФК), гамма інтерферону (INF-γ) та основного фактору росту фібробластів (bFGF) в сироватці крові тварин методом імуноферментного аналізу. При вивченні впливу ФБМ терапії на функціональну активність тромбоцитів у щурів експериментальної групи спостерігалося достовірне підвищення часу досягнення максимальної швидкості агрегації. Ступінь агрегації та швидкість агрегації тромбоцитів не відрізнялися від відповідних показників тварин контрольної групи, ранові дефекти яких отримували фіктивну терапію. При застосуванні ФБМ терапії виявлено зміни експресії досліджуваних показників у сироватці крові тварин із ускладненими ранами: зниження рівнів АФК і INF-γ та підвищення концентрації bFGF при загоєнні ран у фазі проліферації – переходу проліферації в фазу ремоделювання. Результати дослідження демонструють здатність ФБMтерапії підвищувати ендогенні рівні bFGF, моделювати рівні INF-γ та АФК, а також впливати на агрегаційну активність тромбоцитів, тим самим сприяючи регуляції репаративних процесів ускладнених ран у фазі проліферації – переходу проліферації в фазу ремоделювання. Потрібні подальші дослідження з оптимізації параметрів, що застосовуються в ФБM терапії при загоєнні ран.
46
Стецюк, В. З., А. М. Чиж, Л. Ю. Бабінцева, М. В. Чиж та І. П. Муха. "СИСТЕМА ДЛЯ ОБЛІКУ ДОНОРСЬКОЇ КРОВІ ТА ЇЇ КОМПОНЕНТІВ". Medical Informatics and Engineering, № 4 (4 червня 2020): 62–64. http://dx.doi.org/10.11603/mie.1996-1960.2019.4.11020.
Повний текст джерелаАнотація:
Представлено основні компоненти комп'ютерного десктопного програмного забезпечення для оптимізації процесу обліку та автоматизації статистичного аналізу руху донорської крові та її компонентів на станції переливання крові. Об'єктом дослідження стала база даних електронної медичної облікової документації Черкаської обласної станції переливання крові, способи оброблення інформації, спрямовані на отримання оперативної та періодичної статистичної звітності з використанням основних елементів архітектури Microsoft SQL Server.
47
Pylypchuk, T. P., I. Ya Krynytska та M. I. Marushchak. "ОСОБЛИВОСТІ ВІЛЬНОРАДИКАЛЬНОГО ОКИСНЕННЯ ПРИ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОМУ СИНДРОМІ ТРИВАЛОГО СТИСНЕННЯ". Medical and Clinical Chemistry, № 4 (4 лютого 2019): 79–85. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2018.v0.i4.9807.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. Особливий інтерес дослідників до вивчення особливостей вільнорадикального окиснення при синдромі тривалого стиснення (СТС) пов’язаний з тим, що в генезисі порушення проникності капілярів і набряку в ході розвитку процесу одним із найважливіших механізмів є посилення генерації вільних радикалів.
Мета дослідження – вивчити в динаміці показники вільнорадикального окиснення у крові та печінці щурів на моделі ендотоксикозу, що формується за умов синдрому тривалого стиснення.
Методи дослідження. Досліди проведено на 40 безпородних статевозрілих білих щурах-самцях. Експериментальною моделлю слугував патологічний процес, що розвивався у тварин внаслідок стиснення м’яких тканин лівої тазової кінцівки протягом 4 год у спеціальному пристрої. Площа стискальної поверхні становила 4 см2, а сила компресії – 4,25 кг/см2. При цьому цілісність великих судин і кісткових структур нижньої кінцівки зберігалась. Таким чином, у тварин моделювався синдром тривалого стиснення середнього ступеня. У сироватці крові й печінці визначали вміст гідропероксидів ліпідів (ГПЛ), концентрацію ТБК-активних продуктів (ТБК–АП). Рівень продукування активних форм оксигену лейкоцитами крові визначали цитофлуориметрично.
Результати й обговорення. Результати досліджень вказують на активацію процесів вільнорадикального окиснення як у сироватці крові, так і в печінці щурів у динаміці розвитку СТС. Встановлено достовірне збільшення продукування активних форм оксигену лейкоцитами крові тварин у всі доби спостереження, вірогідні зміни показників первинної і вторинної пероксидації ліпідів. При порівнюванні змін концентрації первинних продуктів пероксидного окиснення ліпідів у сироватці крові й супернатанті гомогенату печінки щурів з експериментальним СТС виявлено односпрямовані зміни концентрації ГПЛ у досліджуваних біологічних рідинах з їх переважанням у печінці на 3–14 доби. Зіставлення концентрації ТБК-АП у крові й печінці тварин у динаміці розвитку СТС свідчило також про односпрямоване підвищення досліджуваного показника на 3–7 доби з наступним зниженням на 14-ту добу. Слід зауважити, що на 3-тю добу концентрація ТБК-АП переважала в гомогенаті печінки, тоді як на 14-ту добу рівень даного показника був на 16,9 % меншим у печінці відносно крові.
Висновок. При експериментальному синдромі тривалого стиснення активація процесів вільнорадикального окиснення характеризується зростанням продукування активних форм оксигену лейкоцитами крові щурів у всі доби спостереження, а також достовірними змінами показників первинної і вторинної пероксидації ліпідів у крові та гомогенаті печінки порівняно з контрольною групою.
48
Horodetskyy, O. T. "Активність трансаміназ у міокарді та сироватці крові при експериментальному пародонтиті та адреналіновому ушкодженні міокарда". Clinical Dentistry, № 1 (1 липня 2020): 71–77. http://dx.doi.org/10.11603/2311-9624.2020.1.11224.
Повний текст джерелаАнотація:
Результати багатьох досліджень показали зв’язок між хронічним пародонтитом та підвищеним ризиком серцево-судинних захворювань. Запальні захворювання тканин пародонта є фактором ризику серцево-судинних патологій. Тому важливим є визначити особливість порушень активності трансаміназ в міокарді та периферичній крові за умов поєднаної патології – адреналінового ушкодження міокарда та експериментального пародонтиту.
Мета роботи – з’ясувати значення показників активності аспартатамінотрансферази та аланінамінотрансферази в міокарді та сироватці крові при об’єднаній патології експериментального пародонтиту та адреналінового ушкодження міокарда для патогенезу їх розвитку.
Матеріали і методи. Досліди проведено на 45-ти нелінійних білих щурах-самцях масою тіла 0,17–0,21 кг, яких поділили на п’ять груп (по 9 тварин у кожній). Перша – контрольна, друга, третя, четверта і п’ята – групи тварин з адреналіновим ушкодженням міокарда (АУМ) під час перебігу експериментального пародонтиту (ЕП) відповідно на 1-шу, 7-му, 10-ту і 17-ту доби експерименту. Під час експерименту забирали тканина міокарда та кров щурів й оцінювали активність ферментів – аланінамінотрансферази (АЛТ) та аспартатамінотрансферази (АСТ).
Результати досліджень та їх обговорення. У тварин з поєднаною патологією АУМ та експериментальним пародонтитом результати показали підвищення показників АЛТ та АСТ. Таким чином, дослідження активації ферментативної системи амінотрансфераз в динаміці формування кардіоміопатії та пародонтиту показало поступову стимуляцію ферментативних процесів.
Висновоки. Результати спостережень показують, що при комбінованій патології проходить збільшення активності досліджуваних амінотрансфераз як в крові, так і міокарді, що має важливе значення в діагностиці, запобігання виникненню та розвитку, а також для лікування ішемічної хвороби серця та патології тканин пародонта.
49
Довгій, Ю. Ю., В. Ю. Сеніченко, Д. В. Фещенко та І. В. Чала. "ВПЛИВ ВІТАМІННО-МІНЕРАЛЬНИХ КОМПЛЕКСІВ НА МОЛОЧНУ ПРОДУКТИВНІСТЬ ТА ГЕМАТОЛОГІЧНІ ПОКАЗНИКИ КОРІВ". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 2 (27 червня 2019): 85–91. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2019.02.10.
Повний текст джерелаАнотація:
Застосування кормових добавок природного та штучного походження в раціоні великої рогатоїхудоби – це поширений та ефективний спосіб підвищити продуктивність тварин і зміцнити їхнєздоров’я. На особливу увагу заслуговує можливість збагачення раціонів дійних корів вітамінно-мінеральними препаратами, доступними для більшості вітчизняних власників. Метою цієї науковоїроботи було дослідження впливу комплексу вітамінів, макро- та мікроелементів на молочну продук-тивність, морфологічні та біохімічні показники крові корів. Новизною досліджень є поєднання віта-мінного препарату «Солвімін Селен» з комплексом мінеральних елементів, що забезпечує активіза-цію основних метаболічних шляхів у лактуючих корів. За принципом аналогів було створено контро-льну та дослідну групи корів. У п’яти тварин з кожної групи на 1, 30 та 90 добу експерименту від-бирали кров для лабораторних досліджень. Корови контрольної групи утримувались на типовомураціоні. Тваринам дослідної групи до раціону щоденно додавали мінеральні солі (міді сульфат, цинкусульфат, кобальту хлорид, калію йодид) та препарат «Солвімін Селен» у кількості 6 г на голову уп-родовж 7 діб. На 90-ту добу від початку експерименту спостерігали збільшення молочної продукти-вності на 18,1 % та покращення морфологічних показників крові корів (кількості еритроцитів, лей-коцитів, сегментоядерних нейтрофілів), що свідчило про стимуляцію гемопоезу та факторів неспе-цифічного імунітету. Зміна біохімічних показників крові корів, особливо на 90-ту добу після застосу-вання вітамінно-мінеральних добавок, свідчила про покращення регуляції білкової, ліпідної та вугле-водної ланок обміну речовин. Зокрема у дослідних тварин відмічали підвищення вмісту загальногобілку, альбуміну, білірубіну загального, сечовини, каротину загального, холестерину та глюкози. Та-кож застосування вітамінно-мінеральної добавки сприяло стабілізації функції харчотравної систе-ми і профілактувало гіпотонію передшлунків.
50
Kulianda, O. O. "ЗМІНИ АКТИВНОСТІ ПРООКСИДАНТНО-АНТИОКСИДАНТНОЇ СИСТЕМИ В РАННІЙ ПЕРІОД РОЗВИТКУ ПОЛІТРАВМИ ТА КОРЕКЦІЯ ПЕНТОКСИФІЛІНОМ". Medical and Clinical Chemistry, № 2 (11 липня 2019): 91–96. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2019.v.i2.10300.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. Травма є однією з причин виникнення оксидативного стресу. Мембраностабілізувальні, протекторні, антикальцієві, антиангінальні та антиагрегантні властивості ксантинів, зокрема пентоксифіліну, поряд з іншими притаманними їм фармакодинамічними ефектами, здатні попереджувати формування незворотних патологічних змін у різних органах і тканинах.
Мета дослідження – визначити особливості змін активності прооксидантно-антиоксидантної системи в ранній період розвитку політравми та ефективність застосування при цьому пентоксифіліну.
Методи дослідження. Досліди проведено на білих безпородних статевозрілих щурах-самцях. У плазмі крові й тканині печінки визначали вміст малонового діальдегіду та гідропероксидів ліпідів, у печінці та плазмі крові – ступінь активності каталази і вміст церулоплазміну. З метою корекції застосовували пентоксифілін. Препарат вводили внутрішньочеревно один раз на добу у вигляді 2 % водного розчину в дозі 25 мг/кг упродовж 7-ми днів.
Результати й обговорення. Застосування пентоксифіліну в експериментальних тварин з моделлю політравми призвело до зниження концентрації гідропероксидів ліпідів та малонового діальдегіду в плазмі крові вже з 1-ї доби дослідження. Введення препарату спричинило достовірне зменшення вмісту гідропероксидів ліпідів та малонового діальдегіду в печінці тварин протягом усього періоду спостереження. Статистично значуще зниження активності каталази у плазмі крові відзначали на 1-шу і 3-тю доби експерименту. Підвищення її у тканині печінки спостерігали з 3-ї доби дослідження. Статистично значущого впливу на рівень церулоплазміну в печінці та плазмі крові після введення пентоксифіліну не виявлено.
Висновок. За умов експериментальної політравми і введення щурам пентоксифіліну у вигляді 2 % водного розчину в дозі 25 мг/кг протягом 7-ми днів спостерігали зниження активності прооксидантної системи та достовірне підвищення активності каталази в паренхімі печінки.