Статті в журналах з теми "Додаткова освіта"

Проаналізовано роль українських масових відкритих онлайн-курсів в організації системи дистанційної освіти в умовах карантину. Схарактеризовано найбільш популярні українські освітні платформи онлайн-освіти: Університет онлайн, Prometheus, EdEra, Освіта-онлайн, EDUGET, ВУМ online, LINGVA SKILLS, Освітній Хаб міста Києва, Brainbasket й ін. На основі аналізу найбільш популярних вітчизняних платформ масових відкритих онлайн-курсів визначені сутнісні характеристики, особливості МВОК, їх переваги та недоліки. Особливостями українських освітніх платформ для масових відкритих онлайн-курсів визначено: мультимедійний зміст, що покращує якість засвоєння навчального матеріалу через використання слухових та зорових рецепторів учасників освітнього процесу; контроль доступу до ресурсів, що значно спрощує роботу викладача за рахунок автоматичної реєстрації, формування електронних журналів тощо, що передбачає автоматичну перевірку великої кількості тестових завдань. Такі платформи забезпечують спрощення управління навчанням, можливість адміністративного моніторингу у відповідних документах й т. п. Переваги МВОК: величезна різноманітність програм і курсів, лояльні витрати на освіту, комфортні умови навчання, гнучкість, використання в курсах різноманітного освітнього контенту, спілкування у відкритих дискусіях на сайті й широкі можливості зосередитися, прояв співробітництва, додаткова освіта, підвищення кваліфікації, відсутність будь-яких обмежень, розширення можливостей здобуття освіти для людей з особливими потребами, орієнтація на інноваційні футуристичні напрями. Недоліки МВОК: система виключає індивідуальний підхід до студента, проблеми з мотивацією, надлишок та хаотичність навчальної інформації, проблема плагіату, академічної доброчесності, ідентифікації здобувача, якості системи оцінювання, нестача кваліфікованих людських ресурсів, проблема визнання сертифікату успішного закінчення онлайн-курсу університетами і роботодавцями.

У статті звертається увага на сутність та особливості комерціалізації в системі вищої освіти України. Зазначається, що кoмерціaлізaція в умoвaх суспільствa спoживaння є сoціaльним прoцесoм перетвoрення знaнь нa тoвaр чи пoслугу, a відтaк зaбезпечує пoсилення впливу ринкoвих віднoсин нa мету тa зaвдaння вищoї oсвіти, сприяє зрoстaнню знaчущoсті знaнь як ресурсу екoнoмічнoгo рoзвитку тa фoкусується в кoнцепції укoрінення aкaдемічнoгo кaпітaлізму тa ствoрення університетів ринкoвoгo типу і підприємницьких університетів, які зaбезпечують динaмічний рoзвитoк екoнoміки, зaснoвaнoї нa знaннях. Визнaчaючи суть укрaїнськoї фoрми кoмерціaлізaції, відзнaчaється суттєвa рoль дoдaткoвoї тa другoї вищoї oсвіти ( тoбтo нaявність різнoмaнітних oсвітніх фoрм, щo дaє змoгу університету oтримaти прибутoк у грoшoвій фoрмі). Укрaїнськa мoдель кoмерціaлізaції, якa реaлізується у вищій oсвіті, відрізняється від aмерикaнськoї тa зaхіднoєврoпейськoї, пo-перше, спрямoвaністю нa фінaнсoву прибуткoвість, a не нa екoнoмізaцію інтелектуaльнoгo прибутку; пo-друге, свoєрідним типoм спoживaцькoї пoведінки – кoнсюмеризмoм, якa зaбезпечує зрoстaння дoхoднoсті вищих нaвчaльних зaклaдів швидше зa рaхунoк різнoмaнітних дoдaткoвих пoслуг (тренінги, курси підвищення квaліфікaції, додаткова освіта, відпрaцювaння зaнять, пересклaдaння зaліків тoщo).

Зміна парадигми економічного розвитку, що веде до поглиблення інтеграції та глобалізації, кардинально оновлює характер освітніх і наукових, виробничих та конкурентних процесів. Епоха завершення життєвого циклу освіти в межах одного навчального закладу йде в минуле, а додана вартість нових знань тестується на конкретному локальному рівні кар'єрного зростання. Саме тому освітній процес стає все більш багатоаспектним з різних галузей, а кожна освітня спеціалізація формується під конкретну стадію розвитку особистості. Це означає, що економіка може стати конкурентоспроможною при активному розвитку бізнес-освіти, яка формує додаткові професійні компетенції та поглиблює знання у спеціалізованих нішах в виробничих процесах. До того ж, процес створення інноваційних освітніх технологій вже є не лінійним, а реалізується інтерактивно, в рамках єдиної економічної системи. Досліджено дві основні груп питань: вивчення значення додаткової професійної освіти як економічної категорії, та аналіз додаткової вартості нових знань та механізмів реалізації нових професійних компетенції. У статті ми покажемо, що концепція безперервної освіти передбачає постійний розвиток фахівця, що дозволяє йому залишатися конкурентоспроможним на ринку праці. Розвиток дистанційних освітніх технологій сприяє отриманню освіти без відриву від роботи, а різноманітні методи утримання співробітника на робочому місці дозволяють роботодавцю інвестувати не тільки в специфічний, але і в загальний капітал працівника. Питання формування додаткових професійних компетенцій дозволяє створити різноманітні, повноцінні фундаментальні знання. Наявність цих знань необхідно на сучасному рівні розвитку економіки для її модернізації відповідно до вимог переходу на новий технологічний уклад.

Сьогодні у високорозвинених країнах та тих країнах, що активно розвиваються, кожна дитина з порушенням психофізичного розвитку має право отримати таку освіту, яка дозволить їй розкрити свій внутрішній потенціал та бути максимально залученою до суспільного життя. У 2011 році Україною була підтримана західна ініціатива щодо соціалізації осіб з обмеженими можливостями шляхом надання їм освітніх послуг у межах інклюзивної школи. Через проблеми з керуванням власною поведінкою, соціальною взаємодією та академічною успішністю організація процесу навчання дітей, що мають психічні розлади, викликає особливий інтерес у представників освітньої спільноти. Оскільки Сполучені Штати Америки мають більший досвід навчання таких дітей разом з однолітками з типовим розвитком, ми вважаємо необхідним звернутися до досвіду цієї країни. Метою статті є аналіз підходів до визначення основних понять проблеми освіти дітей із порушенням психічного розвитку у законодавчих актах США. Для вирішення поставленої мети нами були використані такі методи: аналіз нормативно-правових актів, ретроспективний метод та термінологічний розбір. Результати. У статті надано визначення ключовим поняттям, які стосуються навчання дітей з особливими освітніми потребами у загальноосвітніх школах США. Провівши аналіз нормативно-правової бази, нами виділені та проаналізовані такі поняття, як «дитина з порушенням психофізичного розвитку», «спеціальна освіта», «пов’язані послуги», «додаткова допомога та сервіси», «індивідуальна програма розвитку» та «план 504». Також у статті розглянуто низку складників індивідуальної програми розвитку для дитини з ментальними порушеннями, а саме модифікації навчальної програми; акомодації середовища, де навчається дитина з порушенням психофізичного розвитку; сервіси допоміжних технологій; послуги переходу для підлітків; визначення ступеня, у якому дитина буде включена до загальноосвітнього середовища; ресурсна кімната та інструкції, що надаються мобільним корекційним педагогом. У кінці статті нами наданий аналіз плану поведінкової корекції – важливої складової частини індивідуальної програми розвитку, оскільки діти з психічними розладами нерідко мають поведінкові проблеми.

У статті проаналізовано діяльність Кіровоградських обласних закладів позашкільної освіти як додаткову освітню можливість для учнівської молоді, як невід’ємну складову загальної освітньої системи регіону та описано особливості функціонування регіональних центрів позашкільної освіти області (обласного центру дитячої та юнацької творчості, Центрально-­українського наукового ліцею-­інтернату, обласного еколого-­натуралістичного центру учнівської молоді, обласного центру туризму та краєзнавства музейної справи, обласного центру науково-­технічної творчості).Діяльність та функціонування закладів позашкільної освіти Кіровоградщини варта уваги та вивчення, оскільки питома вага дітей, охоплених позашкільною освітою в області, від загальної кількості дітей шкільного віку є однією з найбільших у країні. У статті акцентується увага на цікавому досвіді діяльності обласних позашкільних закладів, який можна використовувати та адаптувати в закладах позашкілля будь-якого регіону. Констатується, що методичні та освітні заходи, які організовуються та проводяться в закладах позашкільної освіти Кіровоградщини доповнюють шкільну освіту та створюють позитивне виховне середовище для учнівської молоді, відкрите для кожної дитини; середовище, яке допоможе розкрити творчий потенціал, креативність, здібності, залучить дитину до світу мистецтва, спорту, науки та техніки. Заклади такого типу розширюють сферу освітніх послуг, задовольняють інтереси і потреби дітей та батьків, сприяють формуванню особистості майбутнього громадянина.

У статті обгрунтовано необхідність формування адаптивного освітнього середовища закладу вищої освіти. На основі аналізу наукових праць охарактеризовано сутність поняття “адаптивне освітнє середовище закладу вищої освіти”. Визначено його основні характеристики і умови формування, розглянуто окремі аспекти реалізації. Зокрема, визначено, що їх застосування дозволяє підвищити якість навчання й підсилити освітні ефекти впровадження інноваційних педагогічних програм і методик, оскільки дає викладачам додаткові можливості для побудови індивідуальних освітніх траєкторій здобувачів вищої освіти, а також дозволяє автоматизувати цей процес.

Завдяки розвитку технологій, зокрема інтернет-технологій, з’являються нові можливості просування товарів і послуг через відповідні канали комунікацій, такі як сайти, соціальні мережі, каталоги, різні агрегатори, додатки і т.д. Розробляються і постійно модифікуються методи і прийоми роботи з новими каналами комунікації. В умови зростання конкуренції на ринку товарів і послуг, особливо серед установ вищої освіти, такий метод маркетингу, як просування послуг за допомогою інтернет-комунікацій стає як ніколи актуальним і дає значний економічний ефект від застосування.Мета написання даної статті – подання за результатами дослідження 1) характеристики освітніх послуг, у їх складі додаткових освітніх послуг, і неосвітніх послуг установ вищої освіти; 2) розробленого комплексу маркетингу для їх просування в мережі Інтернет. У процесі дослідження застосовано методи системного і порівняльного аналізу, узагальнення та систематизації.Розглянуто особливості освітньої послуги. Досліджено спектр послуг установ вищої освіти, виявлено основні способи просування даних послуг, оцінено ефективність інструментів просування в мережі Інтернет. У ході дослідження було встановлено, що основні освітні послуги установи вищої освіти просувають в Інтернеті за допомогою сайтів і сторінок у соціальних мережах.Також автори встановили, що установи освіти мають можливість надавати і широкий спектр додаткових освітніх і неосвітніх послуг. Доведено, що дані послуги ніхто не просуває. На підставі вищевикладеного нами розроблений проект зі створення окремого сайта з додатковими послугами установи вищої освіти Гродненський державний університет імені Янки Купали і алгоритм просування додаткових послуг університету в мережі Інтернет.Наукова новизна проведеного дослідження полягає в пропозиції вивчати, розділяти і розвивати додаткові послуги установи освіти на основі застосування розробленого нами комплексного алгоритму просування додаткових послуг в мережі Інтернет за допомогою сайту.Практичне значення проведеного дослідження полягає в можливості застосування запропонованого в роботі алгоритму просування послуг не тільки установами вищої освіти, а й іншими установами, які надають комплекс основних і додаткових послуг. Підтвердженням практичної значущості дослідження є впровадження його результатів у виробничий процес відділу маркетингу і реклами Гродненського державного університету імені Янки Купали (Білорусь).Перспективою темою для подальших наукових досліджень є вивчення ефективності роботи сайта market.grsu.by, методів його просування, вивчення економічної ефективності проекту створення сайта з додатковими послугами установи вищої освіти Гродненський державний університет імені Янки Купали.

Формулювання проблеми. Основною рушійною силою у реформуванні освіти є інноваційні освітні технології, як такі, що уможливлюють: створення цілісного ІКТ-орієнтованого освітнього середовища; створення Science-простору; використання дидактичних можливостей сучасних персональних ІТ-пристроїв та їх доцільне застосування у процесі навчання; розширення інструментальної підтримки пізнавальної діяльності; надання різноаспектної педагогічної підтримки. Визначено причини модернізації методичної підготовки майбутніх учителів інформатики, зокрема, пов’язаних з перманентним оновленням шкільного курсу інформатики, зміною парадигм навчання, збільшенням інтересу освітян до сучасних ІКТ-зорієнтованих технологій навчання, наскрізним використанням ІКТ у освітньому процесі, розширенням спектру додаткових курсів з поглибленого вивчення окремих розділів інформатики тощо. Матеріали і методи. Використано теоретичні методи дослідження, зокрема, аналіз, узагальнення, систематизація і вивчення психолого-педагогічної, методичної та спеціальної літератури, інформаційних джерел з проблеми дослідження. Результати. Для відповідної підготовки майбутніх вчителів оновлено зміст курсу «Методика навчання інформатики» модулем «Освітні технології». Уточнено сутність ІКТ-орієнтованих освітніх технологій (дистанційне навчання, Е-Learning, M-Learning, F-Learning, Blended-Learning, STEM-навчання, Smart-навчання, технологія самоосвіти). Схарактеризовано очікувані результати вивчення майбутніми педагогами оновленої навчальної дисципліни «Методика навчання інформатики». Висновки. Оновлення курсу «Методика навчання інформатики» і запровадження модуля «Освітні технології» у систему підготовки студентів спеціальності «014.Середня освіта. Інформатика» сприяє формуванню у майбутніх фахівців комплексу теоретичних знань і практичних умінь, потрібних для продуктивного використання ІКТ-орієнтованих освітніх технологій у професійній педагогічній діяльності.

У статті розглядаються деякі аспекти неформальної мистецької освіти. Доведено, що розвиток неформальної мистецької освіти спричинили певні проблеми формальної вищої освіти, серед яких – підготовка фахівців за застарілими спеціальностями, комерціалізація вищої освіти, застаріла матеріально-технічна база, яку важко підлаштувати до рівня сучасних інформаційних технологій тощо. Доведено, що неформальна освіта є найбільш гнучкою, різноманітною за формою і багатоаспектною ланкою системи безперервної освіти, зокрема і мистецької, найприйнятнішим форматом якої є онлайн-формат. Можливості, які пропонує інтернет, надають нову додаткову цінність навчанню за допомогою різних методів подання інформації, поєднання різних видів контенту (аудіо- та відеофайлів, презентацій тощо). Вебсайти і сторінки в соціальних мережах, які дозволяють здобувачам освіти демонструвати власні мистецькі досягнення, дискутувати стосовно них, мотивують молодих людей приймати креативні рішення, творчо розвиватися, а також працюють як самоорганізоване поле для мистецької освіти у її кращих проявах. Обґрунтовано, що сучасна мистецька освіта має бути якісною та доступною і забезпечуватися ефективним поєднанням формальної та неформальної освіти.

У статті акцентовано увагу на ролі інформаційно-комунікаційних технологій у всіх сферах життєдіяльності людини, зокрема і у вищій освіті. Вказано на зміни, що відбуваються у ставленні нового покоління, що зростає на основі гаджетів та цифрових додатків, до навчання. Зазначено необхідність пошуку науково-педагогічними працівниками закладів вищої освіти всіх форм власності нових підходів до оптимізації освітнього процесу відповідно до потреб і особливостей сучасного покоління здобувачів. З’ясовано сутність гейміфікації, досліджено можливості використання її методів як ефективного засобу включення здобувачів до ігрової діяльності на занятті, підвищення рівня їх мотивації та успішності в навчанні. Визнано, що в цьому контексті особливої важливості набувають наукові розробки, які в тій чи іншій мірі торкалися вивчення переваг та недоліків використання ігрових методів навчання в поєднанні з вебінструментами у вищій школі. На основі результатів теоретичного аналізу напрацювань закордонних та вітчизняних колег у цій царині виокремлено компоненти гейміфікованого освітнього процесу та основні ігрові елементи, що формують механіку процесу гейміфікації. Зазначено, що досить важливим є поширення власних напрацювань, у яких висвітлюються оптимальні шляхи впровадження методів гейміфікації, а саме: в освітній процес здобувачів спеціальності 016.01 Спеціальна освіта (Логопедія). З урахуванням наявних власних розробок запропоновано більш ефективні способи використання цифрових засобів при викладанні окремих навчальних дисциплін, запропонованих здобувачам. Представлений перелік безкоштовних та доступних онлайн платформ і додатків для гейміфікації освітнього процесу в закладі вищої освіти. Наведені приклади використання LearningАpps, Wordwall, Baamboozle, Quizlet, Kahoot під час вивчення навчальних дисциплін здобувачами спеціальності 016.01 Спеціальна освіта (Логопедія), охарактеризований зміст такої взаємодії. Ключові слова: інформаційно-комунікаційні технології, освітній процес, гейміфікація, методи гейміфікації, онлайн додатки та платформи.

Анотація. Досліджено основні способи формування державного фінансування закладів вищої освіти (далі — ЗВО) та основні види додаткових джерел фінансування відповідно до міжнародного досвіду. Досліджено динаміку грошових надходжень українських ЗВО за різними джерелами фінансування. У зв’язку зі зменшенням частки державного фінансування i тенденцій сьогодення до зростання потреби в постійних інвестиціях для модернізації і розвитку ЗВО, університетам потрібно шукати додаткові джерела фінансування. Аграрні ЗВО становлять особливий інтерес, оскільки мають не лише інтелектуальний і науковий потенціал, співпрацюють із широким колом дослідників, залучені до розроблення інноваційних проєктів, а також мають виробничі центри, дослідницькі поля, лабораторії. Досліджено динаміку кількості партнерств аграрних ЗВО за результатами міжнародних конкурсів кредитної мобільності за 2015—2020 рр. Визначено, що основними джерелами додаткового фінансування аграрних ЗВО є: міжнародні проєкти і гранти, виробництво продукції власного бренду, господарські договори, курси підвищення кваліфікації, консультаційні послуги. Запропоновано модель управління додатковими джерелами фінансування для аграрних ЗВО і напрями стратегій управління. Встановлено взаємозв’язок між різними ланками управління і взаємозалежність різних джерел фінансування. Ключовими ланками в управлінні для всіх джерел додаткового фінансування є матеріально-технічна база і науково-педагогічні працівники, ефективність роботи яких має бути вмотивованою. Зростання грошових надходжень із додаткових джерел фінансування дозволить значно підвищити показники діяльності ЗВО, що впливає і на суму основного державного фінансування. Підвищити конкурентоспроможність аграрного закладу вищої освіти можливо за ефективного поєднання академічного і комерційного управління. Ключові слова: аграрний університет, аграрний заклад вищої освіти, заклад вищої освіти, конкурентоспроможність, модель управління, основні джерела фінансування, додаткові джерела фінансування. Формул: 0; рис.: 2; табл.: 5; бібл.: 12.

Анотація. Розроблено та обґрунтовано методику формування і розрахунку фінансових показників комерціалізації освітніх послуг аграрних закладів вищої освіти України для оцінювання рівня їхньої фінансової стійкості та конкурентоспроможності. Запропоновано модель залежності критеріїв конкурентоспроможності ЗВО від факторів впливу та сформовано перелік додаткових послуг, які можуть бути комерціалізовані. Проаналізовано міжнародний і вітчизняний досвід джерел фінансування ЗВО; фінансові показники за рівнем освіти для різних країн світу; формування сучасної методики і джерел фінансування аграрних ЗВО України; джерела надходжень та витрат загального і спеціального фондів, у тому числі фінансування наукових досліджень; фактори впливу на рівень конкурентоспроможності. Визначено динаміку змін надходжень від освітніх послуг аграрних закладів вищої освіти України у 2019—2021 рр. за джерелами фінансування на базі даних їхніх кошторисів. Наведено результати розрахунків фінансових показників комерціалізації. Під час дослідження використано загальнонаукові методи: емпіричного рівня (розрахунок, порівняння), теоретичного рівня (аналіз, узагальнення, моделювання); дані літературних джерел; дані фонду заробітної плати науково-педагогічних працівників, дані надходжень від освітніх послуг і дані видатків освітніх послуг за різними джерелами фінансування аграрних ЗВО. Факторами впливу на рівень конкурентоспроможності визначено: джерела фінансування, якість освітніх послуг, інноваційний розвиток, людські ресурси, міжнародну діяльність, співпрацю з роботодавцями, брендинг, додаткові послуги. Установлено основні критерії конкурентоспроможності: імідж (репутація) закладу, фінансова стійкість, контингент, кількість працевлаштованих за спеціальністю. Сформовано систему показників, що визначають рівень фінансової стійкості аграрних ЗВО. Ключові слова: аграрний заклад вищої освіти, конкурентоспроможність, освітні послуги, фінансові показники комерціалізації, фінансова стійкість. Формул: 0; рис.: 1; табл.: 4; бібл.: 16.

Соціальне замовлення суспільства полягає в тому, щоб фахівець Нової української школи був підготовлений до ефективного виконання своїх професійних функцій і повноцінної участі в усіх галузях життя. У статті висвітлено актуальне питання організації освітнього процесу вищої школи України, а саме формування загальних і професійних компетентностей вчителя початкової школи відповідно до вимог нормативно-правових актів: закону України «Про освіту», професійного стандарту за професіями «Вчитель початкових класів закладу загальної середньої освіти», «Вчитель з початкової освіти (з дипломом молодшого спеціаліста)». Робота містить огляд основних положень методу проєктів з точки зору досягнення основної мети навчання мови (рідної та іноземної) майбутніх педагогів, що передбачає ефективне спілкування в усній та писемній формах мови, користування мовою як засобом міжкультурного спілкування, вміння використовувати мову як інструмент у діалозі культур і цивілізацій сучасного світу. Авторами обґрунтовано дидактичний потенціал інтерактивних методів навчання, зокрема методу проєктів, як складової системи формування комунікативної компетентності студентів вищих закладів педагогічної освіти у процесі вивчення української та англійської мови. Здійснено аналіз і узагальнення досвіду роботи викладачів словесних дисциплін Луцького педагогічного коледжу щодо організації освітнього процесу на прикладі міжпредметного практико-орієнтованого довготривалого проєкту «Леся Українка. Україна. Світ», яким було охоплено студентів 1-4 курсів відділення «Початкова освіта» з додатковою кваліфікацією вчитель англійської мови в початковій школі. Доведено ефективність методу проєктів у системі формування загальних і професійних компетентностей загалом, а також комунікативної компетентності зокрема студентів вищих закладів педагогічної освіти України.

У статті досліджено правові засади розвитку інклюзивної освіти в умовах інтеграції України в Європейське співтовариство. Акцентовано увагу на проблематиці впровадження інклюзивного навчання. У вітчизняному законодавстві використовується такий термін, як «діти з особливими освітніми потребами», що зазвичай охоплює дітей з вадами психофізичного розвитку та дітей з інвалідністю. Обґрунтовуються шляхи вирішення наявної проблематики, зокрема недостатнє фінансування навчальних закладів, нестача кваліфікованих кадрів, надмірне наповнення класів, нечіткість законодавства у цій сфері, недостатня кількість необхідних матеріалів для забезпечення якісного освітнього процесу, погана облаштованість будівель навчальних закладів та упередження щодо дітей з особливими освітніми потребами. Зазначено, що для вирішення перелічених проблем необхідно запровадити позитивний досвід європейських країн, а особливо Італії та Швеції, оскільки у них налагоджена співпраця між органами місцевого самоврядування та урядом, що забезпечує якісне фінансування освіти. Щодо освітнього процесу, то тут потрібно звернути увагу на досвід країн, в яких є тісний зв'язок між інклюзивною та загальною освітою. Наведене сприятиме залученню більш кваліфікованих кадрів до навчального процесу та полегшуватиме роботу вчителя. Наголошено на доцільності враховувати досвід Франції у розробці нормативно-правових актів у сфері інклюзивного навчання в Україні. Додатково здійснено аналіз положень Закону України «Про загальну середню освіту», в останній редакції якого відбулися такі зміни: 1) гарантування можливості учнів з особливими освітніми потребами навчатися в загальноосвітніх навчальних закладах, самостійно вибирати освітню програму; 2) право дітей з особливими освітніми потребами самостійно вибирати напрями навчання, з огляду на власні потреби та таланти; 3) право проведення відповідних групових та індивідуальних консультацій на базі школи; 4) право на неупереджене та доброчесне оцінювання незалежно від форми та траєкторії навчання; 5) право на фінансову автономію шкіл тощо.

Викладено авторську «Концепцію розвитку неформальної освіти дорослих в Україні», розроблену на основі напрацювань автора у складі робочої групи з розроблення проекту «Концепції розвитку освіти дорослих в Україні» (травень – вересень 2019 р.). Документ має сприяти: визнанню на рівні держави, регіонів і громад, індивідуальному рівні важливості й необхідності розвитку неформальної освіти дорослих (НФОД); розвитку неформальної освіти як невід’ємної складової національної системи освіти; підтримці освітніх ініціатив закладів неформальної освіти щодо особистісного і професійного зростання різних категорій дорослих. Наголошено, що НФОД передбачає цілеспрямований процес навчання, виховання й розвитку дорослих шляхом реалізації варіативних освітніх програм, надання додаткових освітніх послуг у приватних і державних закладах освіти, установах, громадських та інших організаціях, на підприємствах тощо. Акцентовано увагу на необхідності забезпечення відповідності ринку освітніх послуг і ринку праці, використання ресурсів неформальної та інформальної освіти через визнання результатів попереднього навчання, поширення дистанційних форм навчання тощо. Підкреслено доцільність узгодження та гармонізації освітньої діяльності провайдерів освітніх послуг у сфері неформальної освіти дорослих. Обґрунтовано нагальність розроблення, затвердження та впровадження регіональних програм, стратегій, стратегічних планів розвитку освіти дорослих, в яких необхідно передбачити розвиток неформальної освіти як її невід’ємної складової. Підкреслено доцільність створення розгалуженої мережі закладів неформальної освіти, у тому числі й центрів освіти (і навчання) дорослих. Акцентовано увагу на взаємодоповнюваності формальної, неформальної та інформальної освіти дорослих. Ключові слова: освіта дорослих; неформальна освіта дорослих; концепція; концепція розвитку неформальної освіти дорослих в Україні; центри освіти і навчання дорослих.

У статті розглянуті теоретичні засади та практичний досвід застосування технології потокової передачі даних в освітньому процесі дорослих на прикладі використання платформи Nearpod. Наведено стислий аналіз останніх досліджень, які виокремлюють технологію потокової передачі даних, як тренд інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) в освіті. Узагальнені передумови подальшого активного використання технології потокової передачі даних в освітньому процесі освіти дорослих. Уточнено понятійний апарат, зафіксовано тенденцію розвитку технології потокової передачі даних. Наведені результати досліджень останніх років, які підтверджують збільшення кількості дорослих користувачів смартфонів для виходу в мережу Інтернет, збільшення інтересу дорослих користувачів Інтернету до власного навчання за допомогою Інтернет-ресурсів, зокрема з використанням технології потокової передачі даних. Виокремлені та описані приклади сучасних сервісів та мобільних додатків, які вже зараз використовуються в освітньому процесі та можуть бути корисними для потокової передачі даних в освітньому процесі в найближчі роки. Наведено приклад використання технології потокової передачі даних в освіті дорослих із застосуванням платформи Nearpod: подані можливості та процес створення електронного освітнього продукту; виокремлені та описані додаткові ресурси платформи, які можуть покращити якість створеного електронного освітнього продукту; узагальнені переваги та недоліки його застосування в освітньому процесі та процесі навчання дорослих на прикладі вивчення іноземної мови. Узагальнений досвід застосування платформи Nearpod у навчанні дорослих; виокремлені адрагогічні принципи, які дозволили розробити та втілити успішний сценарій використання платформи Nearpod у навчальний процес дорослих. Окреслені перспективи майбутніх досліджень застосування технології потокової передачі даних в освітньому процесі в цілому.

У статті проаналізовано проблему використання цифрових засобів в освітньому процесі закладів професійної (професійно-технічної) освіти. Автор виходить з того, що цифрові технології і засоби надають нові освітні можливості педагогічним працівникам закладів професійної освіти, але водночас спонукають до пошуку нових підходів до реалізації завдань освітнього процесу, що неможливо здійснити без високого рівня володіння цифровими засобами та розвитку власної цифрованої компетентності і культури. У процесі дослідження було визначено, що цифрова культура педагогічного працівника закладу професійної освіти є інтегральним феноменом, прояви якого можна знайти у кожному з компонентів професійної компетентності. У статті зосереджено особливу увагу на проблемі визначення рівня використання цифрових технологій у освітньому процесі закладів професійної освіти. Автор доходить висновку, що її доцільно вирішувати із урахуванням SAMR-моделі Р. Пуентедура, яка складається із чотирьох висхідних рівнів від заміни/імітації реальних засобів до рівня створення завдань, що не мають відповідників у реальному світі. Окремо наголошено на тому, що саме відсутність аналогів у реальному світі стає найбільшою складністю у процесі розвитку цифрової культури особистості педагогічного працівника закладу професійної освіти. З огляду на те, що кількість цифрових засобів і додатків безперервно зростає, то для їх коректного і обґрунтованого вибору автор пропонує використовувати «Падагогічне колесо» А. Керрінгтона, яке створене на основі таксономії освітньої сфери Б. Блума та з урахуванням SAMR-моделі. Однак, «Падагогічне колесо», на думку автора, є допоміжним інформаційно-довідковим засобом, а не цілісною методичною системою. Ключові слова: професійна освіта, цифровізація освіти, цифрова культура, цифрові засоби, педагогічні працівники.

Поряд із традиційними технологіями навчання з’являються та активно розвиваються дистанційні методи, використання яких дозволяє навчати і навчатися в індивідуальному режимі, незалежно від місця і часу. Мета роботи – висвітлення окремих питань, пов’язаних з організацією дистанційної викладацької роботи із вітчизняними англомовними студентами медичного закладу вищої освіти IV рівня акредитації на рівні фундаментальної кафедри. Медична освіта та методики викладання медичних наук мають свої особливості. Зокрема, значну роль відіграє наочність викладання матеріалу та переважання саме практичних занять. Отже, дистанційне викладання медичних наук супроводжується складнощами, пов’язаними з проведенням практичних занять, наближених до реальних аудиторних занять з аналогічною ефективністю. Національний медичний університет імені О. О. Богомольця перейшов на дистанційне навчання з початком пандемії COVID-19 у березні 2020 р. Тоді було створено платформу Neuron, на зміну якій у січні 2021 р. прийшла інша платформа – Likar.nmu (обидві розроблені на базі системи управління навчанням Moodle). Введення в роботу зазначених платформ дало можливість уніфікувати процес дистанційної роботи в університеті та створити основу для перебудови викладання на інший формат. Перехід закладів вищої освіти на дистанційне навчання стимулював стрімкий розвиток і освоєння новітніх технологій в освіті, зокрема розроблення онлайн-платформ для навчання, скринінг наявних додатків для проведення онлайн-конференцій та виявлення найбільш вдалих для викладання конкретної дисципліни, розроблення нових методик викладання з урахуванням особливостей дистанційної роботи тощо. Звісно, викладання медичних дисциплін має свої особливості, які важко перенести в дистанційний формат, і на початку введення дистанційного формату видавалося взагалі неможливим. Проте стрімкий розвиток технологій розкриває нові можливості, необхідно тільки встигати опановувати та адаптувати до тієї чи іншої навчальної дисципліни. Навчання медичних наук також достатньо успішно може бути переведено в дистанційний формат. Цілком ймовірно, що після закінчення пандемії COVID-19 значна частина елементів дистанційної освіти може залишитись як складова аудиторних занять.

Оволодіння іноземною мовою здобувачами вищої освіти Національної гвардії України має відповідати міжнародним уявленням щодо основних компетентностей справжнього фахівця. Одним з основних інструментів створення європейського простору вищої освіти та збільшення міжнародної конкурентоспроможності європейської системи вищої освіти у базових документах Болонського процесу було визначено сприяння професійній та академічній мобільності, яка насамперед націлена на формування відповідних мовних та комунікативних компетентностей. У сучасному освітньому просторі України дистанційне навчання створює умови для підготовки слухачів з урахуванням запитів ринкової економіки тощо. Таким чином, можна відзначити значну увагу науковців та дослідників до пошуку сутності мовної компетентності та шляхів її удосконалення. Віртуальна навчальна платформа MyEnglishLab є важливим компонентом змішаного навчання англійської мови у ЗВО зі специфічними умовами навчання. Це один із найсучасніших інструментів для реалізації в НА НГУ освітнього підходу змішаного навчання, який передбачає використання традиційного підручника у поєднанні з інтерактивними завданнями онлайн. Платформа дає змогу курсантам виконувати завдання в режимі онлайн у будь-який час та в будь-якому місці, де є доступ до інтернет-мережі, автоматично отримувати звіт щодо перевірки виконаних завдань, аналізувати та виправляти помилки. Інтерактивні завдання та тести значно підвищують зацікавленість слухачів та заохочують до навчального процесу. MyEnglishLab підвищує довіру здобувачів вищої освіти, їм цікавіше брати участь у заняттях та легше зберігати знання. MyEnglishLab підвищує впевненість курсантів та зміцнює те, що вивчили на уроці. MyEnglishLab надає додаткову підтримку поза класом, коли викладача немає поруч. Коли здобувачі вищої освіти виконують домашнє завдання, вони отримують додаткові підказки та заохочення до навчання.

Дослідженні переваги та перспективи застосування інформаційних технологій у вищій освіті для навчання курсантів нефілологічних факультетів Національної Гвардії України іноземній мові. В статті автор розглядає актуальність залучення інформаційних технологій до вивчення іноземних мов, як невід’ємної частини надання вищої освіти в області сьогодення та підготовки курсантів Національної Гвардії України як висококваліфікованих спеціалістів. Розкриваються можливості певних інформаційних технологій, серед яких є інтерактивна дошка, декілька комп’ютерних сервісів та додатків, варіантність їх застосування для оптимізації викладання іноземної мови та їх позитивне значення в покращенні якості надання вищої освіти та підвищенні мотивації до навчання майбутніх офіцерів. Особливу увагу автор приділяє результатам досліджень, які він проводив протягом власної педагогічної діяльності, залучаючи до роботи інформаційні технології, про які йде мова вище.

Загальноосвітні навчальні заклади України пропонують для дітей та батьків цікаві інноваційні програми. Виключенням не стала і школа GlobalKids (м. Львів, Україна) – інноваційний садок та школа, де дітям пропонують не тільки загальноосвітні програми для розвитку учнів, але й додаткові розвиваючі предмети, які дають змогу всесторонньо розвинути особистість дитини. Окрім загальноосвітніх предметів в цій приватній школі дітям запропонували додаткові заняття з фізичного виховання, а саме, футболу, карате, повітряних полотен та ін. Дітям молодшого шкільного віку, яким важко всидіти протягом довгого часу нерухомо – це дає важливу можливість порухатися та набратися додаткової енергії для занять гуманітарними предметами. Тому перед нами була поставлена мета: дослідити методи удосконалення фізичного виховання учнів молодшого шкільного віку засобами занять повітряною акробатикою на полотнах. Завдяки проведеному дослідженню, ми проаналізували літературу, яка стосується питання фізичного виховання учнів молодшого шкільного віку, визначили основні методи їх фізичного виховання та застосували заняття з повітряної акробатики як засіб удосконалення фізичного виховання дітей. Інноваційна школа та садок GlobalKids дала можливість учням молодшого шкільного віку спробувати власні сили у цьому напрямку та зробити вибір дітям, щодо можливості професійних занять на повітряних полотнах у Школі повітряної акробатики. Даний експеримент підтверджує важливість застосування новітніх методів в освіті, адже дає хороші результати для покращення фізичного стану учнів молодшого шкільного віку та сприяє удосконаленню їхньої фізичної підготовки.

У статті розглянуто процедури зовнішнішнього аудиту як інструменту удосконалення системи управління якістю в університетах Республіки Польща. З’ясовано, що найважливішим органом для проведення зовнішнього аудиту якості в університетах Польщі є Державна акредитаційна комісія, яка створена відповідно до Закону від 20 липня 2001 р. Акцентовано, що, надаючи послуги зовнішнього аудиту якості освіти консультативного характеру, підтримуючи університети у створенні культури якості та покращенні якості освіти у Республіці Польща функціонують й інші комітети з акредитації. Узагальнено, що в Республіці Польща в рамках процедур зовнішнього аудиту забезпечення якості діють такі процеси: первинне оцінювання / інституційна акредитація; інституційне переоцінювання/переакредитація; початкова оцінка/акредитація програми; періодична оцінка/акредитація; додаткова оцінка. Усі чотири процедури є обов’язковими. Їх також можна назвати процесами акредитації. Законодавство Республіки Польща передбачає два нових процеси зовнішнього аудиту, які будуть запроваджені в найближчі роки (2021–2022 рр.): комплексна оцінка, зосереджена на діяльності з внутрішнього забезпечення якості, яка не буде обов’язковою і відбувається на запит освітньої установи; обов’язкове оцінювання докторантів / якості освіти в докторантурі щодо навчання докторантів (відповідно до третього циклу / докторантури).У статті висвітлено порядок оцінювання якості освіти, затверджений Державною акредитаційною комісією, яка складається з кількох етапів, що здійснюються в установленому порядку.Комплексний зовнішній аудит за запитом університету, акцентує увагу на ефективності внутрішньої системи забезпечення якості в усіх сферах, за якими даний університет надає освіту та буде здійснюватися Польською акредитаційною комісією.Узагальнено, що поняття якості освіти в академічному плані розуміється як формування організаційної здатності виявляти та засвоювати знання у сфері освітніх потреб та реалізація цих знань для створення механізмів, що дозволяють задовольнити очікування отримувачів освітніх послуг. Аналіз якості освіти чітко показує, що її отримувачі мають різні очікування.

The need to train highly qualified translators necessitates the need to train professional translation teachers in higher education institutions of Ukraine. The purpose of our work is to analyze the situation in the field of training translation teachers in higher education institutions of Ukraine and other countries, analyze the ways and methods of training translation teachers today and develop proposals for possible formats for training these specialists. In order to determine the requirements for translation teachers and determine the conceptual and categorical apparatus of our research we used a number of methods: analysis, synthesis, comparison and generalization of scientific and educational sources (Ukrainian and foreign ones), as well as observation, questionnaires and surveys to identify problems in the professional growth of translation teachers. It was revealed that today there is a situation when translation is taught either by the translators who do not have pedagogical education, or by the teachers of foreign languages who do not have translator’s diplomas and often do not have practical translation experience. Both categories require additional training that complements their education. The current system of short-term advanced training courses does not fully meet the task of filling gaps in the professional education of translation teachers. The author suggests the development and implementation of programs for retraining and training translation teachers that can be provided for different content depending on the previous experience of translation teachers. In both types of programs, the pedagogical and translation components of education will complement each other, so that graduates will be able to form the educational competencies necessary for a qualified translation teacher in higher education institutions. Special attention should be paid to translation didactics which has not yet been taught either in educational program for training translators, or in programs for training and advanced training of teachers. The prospects for further scientific research in this direction consist in designing and developing with taking into account modern achievements in science and practice of translating the content of the program and implementing it in higher education institutions that need such programs.Key words: translation teachers, educational program, translation, retraining program, advanced training, higher education institutions. Необхідність підготовки висококваліфікованих перекладачів диктує необхідність підготовки професійних викладачів перекладу в закладах вищої освіти України. Метою нашої роботи є аналіз ситуації у сфері підготовки викладачів перекладу у закладах вищої освіти України та інших країн, аналіз способів і методів підготовки викладачів перекладу сьогодні та вироблення пропозиції щодо можливих форматів підготовки цих фахівців. Задля визначення вимог до викладачів перекладу та поняттєво-кате-горіального апарату дослідження було використано низку методів, таких як аналіз, синтез, порівняння й узагальнення науково-освітніх джерел (вітчизняних і закордонних), а також спостереження, анкетування та опитування для виявлення проблем у професійному зростанні викладачів перекладу. Було виявлено, що сьогодні склалася ситуація, коли перекладу навчають або перекладачі, які не мають педагогічної освіти, або викладачі іноземних мов, які не мають диплома перекладача і часто не мають практичного досвіду перекладу. Обидві категорії потребують додаткової підготовки, яка доповнювала б їх освіту. Наявна система короткострокових курсів підвищення кваліфікації не зовсім відповідає завданню заповнення прогалин у професійній освіті викладачів перекладу. Автором пропонується розроблення та впровадження програм для перепідготовки та підготовки викладачів перекладу, що передбачає різне наповнення залежно від їхнього попереднього досвіду. В обох типах програм педагогічний і перекладацький компоненти освіти будуть доповнювати один одного, отже, випускники зможуть сформувати освітні компетентності, необхідні для кваліфікованого викладача перекладу у закладах вищої освіти. Особливу увагу необхідно зосередити на перекладацькій дидактиці, яка досі не викладалася ні в освітніх програмах підготовки перекладачів, ні в програмах підготовки та підвищення кваліфікації викладачів. Перспективи подальших наукових пошуків у цьому напрямі полягають у проєктуванні та розробленні з урахуванням сучасних досягнень у науці та практиці перекладу змістового наповнення такої програми та впровадження її у закладах вищої освіти, які цього потребують.Ключові слова: викладачі перекладу, освітня програма, переклад, програма перепідготовки, підвищення кваліфікації, заклади вищої освіти.

The article deals with studying of social transformations in 1975-1989 and new democratic traditions caused with the US legislation on education of individuals with disabilities.The role of the period for the current special education system creation in the United States is highlighted. US federal legislation in 1975–1989 introduced the legal basis of the special education system, which finally determined the vector of its development and caused a revolution in the whole education system. Active civil movement for equal rights enabled the adoption of The Education for All Handicapped Children Act of 1975, known after the renewal as The Individuals with Disabilities Education Act of 1990. The main innovations of the adopted law in the field of US special education were ensuring free access to appropriate public education for American children with disabilities aged 3 to 21, a right to be served in the least restrictive environment, at public expense, and under public supervision; introduction of individualized educational programs, launching early intervention programs for children at risk, funding of additional educational services for students with special educational needs, etc. The law adoption guaranteed millions of students who were raised in residential institutions or did not receive appropriate educational services in regular schools a possibility to study for free in accordance with state standards with their peers.According to the amendments to this law in 1983 and 1986, the leading principle of special education has been the partnership of parents or caregivers and professionals. To intensify active parental interaction, the law provided their mandatory participation in each stage of individualized educational programs for their children, the opportunity to discuss the conditions of the child’s education and the right to sue the school in case of a controversial educational decision.Key words: history of US special education, legal regulation of US special education, periods of US special education legislation, special education in the USA, periods of special education legislation. Ухвалені Конгресом США у 1975–1989 рр. законодавчі акти запровадили правові основи системи спеціальної освіти, які остаточно визначили вектор її розвитку та спричинили революцію в системі освіти країни загалом. Зауважено роль активного руху за рівні права для всіх громадян країни в ухваленні Закону «Про освіту для всіх дітей з інвалідністю» після оновлення у 1990 р. відомого під назвою «Освіта осіб з особливими освітніми потребами». Досліджено, що головними нововведеннями галузі спеціальної освіти у США після ухвалення зазначеного закону стали забезпечення доступу американський дітей з обмеженнями життєдіяльності віком від 3 до 21 року до безкоштовної освіти належної якості у державних закладах освіти і під контролем громадськості, запровадження індивідуальних навчальних планів, програм раннього втручання для дітей групи ризику, фінансування додаткових освітніх послуг для учнів з особливими освітніми потребами тощо. Підкреслено, що після ухвалення зазначеного закону мільйони учнів, які раніше зростали в закритих спеціалізованих установах або не отримували належних освітніх послуг у загальних школах, отримали можливість безкоштовно навчатися відповідно державних стандартів разом зі своїми однолітками.Указано, що відповідно до поправок до вказаного закону 1983 та 1986 рр. провідним принципом спеціальної освіти стала партнерська взаємодія батьків або опікунів та фахівців. Наголошено, що для активізації цієї взаємодії законом передбачено обов’язкову участь членів сім’ї на кожному етапі укладання індивідуальних навчальних програм для своїх дітей, можливість обговорювати умови навчання дитини та право подавати позов на школу в разі ухвалення суперечливого рішення.Ключові слова: спеціальна освіта у США, правове врегулювання спеціальної освіти, періодизація розвитку правового забезпечення спеціальної освіти, періодизація становлення правового забезпечення спеціальної освіти США.

У час стрімкої інформатизації українського суспільства та інтенсивного оновлення й переформатування освітньої галузі особливо гостро постає питання формування цифрової грамотності випускника закладу освіти. Формула Нової української школи: «Наскрізне застосування інформаційно-комунікаційних технологій в освітньому процесі та управлінні закладами освіти і системою освіти має стати інструментом забезпечення успіху Нової української школи. Запровадження ІКТ в освітній галузі має перейти від одноразових проєктів у системний процес, що охоплює всі види діяльності. ІКТ суттєво розширять можливості педагога, оптимізують управлінські процеси, таким чином формуючи в учня важливі для нашого сторіччя технологічні компетентності». Сучасні діти зростають повністю «занурені» в мобільні технології та комп’ютери. Персональні пристрої створюють те середовище, за допомогою якого молодь взаємодіє з оточуючим світом. Підлітки вже не сприймають традиційні форми навчання, а потребують мобільних технологій в освіті. Їм необхідне динамічне інтерактивне середовище, що забезпечить якісне оволодіння програмним матеріалом із максимальним наближенням до сучасних технічних можливостей дитини. У зв’язку з цим у статті проаналізовано вплив мобільних додатків як засобів активізації пізнавальної діяльності учнів, окреслено можливості розширення освітніх послуг за їх допомогою. Розглянуто сучасний стан та розвиток мобільних застосунків як одного із сучасних засобів комунікації в суспільстві знань. Проаналізовано особливості та специфіку використання мобільних додатків як перспективного та дієвого інструмента поширення освітніх інформаційних ресурсів, а також популяризації наукових, освітніх та самоосвітніх процесів у суспільстві. Варто зазначити, що сучасні технології в дозованому обсязі сприяють не лише якісному вивченню навчальних предметів, а й формуванню цифрової компетентності як учнів, так і вчителя. Раціональне використання мобільних телефонів на уроках призводить до економії часу, підвищення мотивації учнів та якісного зворотного зв’язку між педагогом і здобувачем освіти.

Стрімке поширення нових інформаційних технологій, трансформація суспільних запитів на інформаційні продукти та послуги, а також упровадження нової спеціальності 029 "Інформаційна, бібліотечна та архівна справа" і пов’язане з цим скорочення бібліотекознавчого компонента в підготовці майбутніх фахівців-бібліотекарів актуалізують завдання організації підвищення кваліфікації кадрів для бібліотечної галузі та набуття ними додаткових компетенцій. Стаття присвячена висвітленню сучасних вітчизняних підходів до використання технологій Інтернет-середовища в організації дистанційного навчання у фаховій бібліотечні освіті. Розглядаються приклади організації дистанційного навчання на основі інтернет-технологій вітчизняними бібліотеками, закладами вищої освіти та громадськими ініціативами. Підкреслюється перспективність впровадження в дистанційну бібліотечну освіту мобільних технологій. Аргументується доцільність поєднання традиційних діалогічних та інтерактивних полілогічних форм навчання, необхідність підготовки відповідного навчально-методичного матеріалу: текстів лекцій, посібників, підручників, методичних рекомендацій щодо виконання практичних занять, тестових питань. Пропонується базова модель організації інтернет-простору навчального курсу, яка забезпечуватиме комплексність сприйняття матеріалу шляхом інтеграції різних варіантів комунікації і роботи з інформацією через варіативність підходів до набуття передбачених курсом знань і навичок. Висновки дослідження ґрунтуються на використанні системного методу, результати застосування якого обумовили розгляд дистанційного навчання на основі інтернет-технологій як компонента комплексної підготовки бібліотечних фахівців та цілісної системи, яка поєднує монологічну, діалогічну і полілогічну моделі навчання, методів включеного спостереження (автор має досвід навчання іноземній мові в інтерактивному режимі в рамках проходження курсу з підготовки до іспитів IELTS Британської Ради і на платформі edX) і моделювання (при розробці базової моделі організації інтернет-простору навчального курсу).

В Меморандумі неперервної освіти Європейського союзу зафіксовано, що «Європа вже вступила в «епоху знань»…». Тому сьогодні безперечною є теза про успішність переходу до економіки і суспільства, основаних на знаннях, за умов супроводу його процесом неперервної освіти – учіння довжиною в життя (lifelong learning) [7]. Відтак, концепція освіти впродовж всього життя у ХХІ столітті набула ключового значення.Очевидно, що необхідність у неперервній освіті, професійній підготовці виникає щоразу, коли людина зустрічається з чимсь новим, що з’являється в його професійному й особистому житті. Тому ця необхідність нині набуває все більшої актуальності. За результатами дослідження проблеми неперервності освіти в глобалізованому світі М. Вартанян дійшов висновку, що неперервна освіта має репрезентувати «не тільки освітній шлях людини довжиною в життя з широким спектром можливостей доступу до освіти, але й трьохмірний освітній простір, в якому кожна людина може і зобов’язана знайти свою освітню траєкторію, що відповідає її індивідуальним запитам і потребам суспільства, рівень глибини якої залежить лише від його здібностей» [1, 21]. Ця позиція науковця близька нам за суттю, оскільки відповідає потребам керівників професійно-технічних навчальних закладів (ПТНЗ) з огляду на специфіку їх управлінської діяльності і може бути основою для побудови такої освітньої траєкторії кожного з них. Вона цілком органічно вбудовується в цілісну систему неперервної професійної освіти як її складова, забезпечуючи підвищення професіоналізму керівників ПТНЗ, їх потребу в постійному професійному вдосконаленні.Проблема неперервної професійної освіти знаходиться в центрі уваги відомих вітчизняних і зарубіжних учених, серед яких О. Гагаріна, Т. Десятов, С. Коваленко, Л. Кравченко, Л. Лукьянова, Н. Ничкало, В. Олійник, Л. Сігаєва тощо. Безумовно, що основною сферою реалізації неперервності підвищення професійного рівня управлінця (менеджера) є післядипломна освіта, додаткова освіта та самоосвіта. На переконання В. Олійника, самоосвіта керівного персоналу ПТНЗ (як окремий елемент системи післядипломної педагогічної освіти) має бути керованою в міжкурсовий період за акумулятивним принципом і становити фундамент для здобуття вищих освітньо-кваліфікаційних рівнів [1111, 252].Досліджуючи наукові основи підготовки менеджерів освіти у системі неперервної педагогічної освіти, Л. Кравченко модифікувала поняття «педагогічна професійна підготовка менеджера освіти» як «поетапний концентричний індивідуалізований процес цілеспрямованого формування особистісно і соціально значущих професійно-педагогічних компетентностей фахівця та його самоздійснення у системі освіти впродовж життя» [5]. Ідеї, сформульовані Л. Кравченко в концепції професійної підготовки менеджера освіти, можна вважати основоположними для розвитку інформаційно-аналітичної компетентності (ІАК) керівників ПТНЗ, оскільки вони відображають поступальне вдосконалення професіоналізму як індивідуального процесу довжиною в усе життя, висвітлюють наукові засади до організації керованої самоосвіти в міжкурсовий період.Відомо, що будь-який підхід визначається певною ідеєю, концепцією, принципом і базується на основних категоріях. Ідеї неперервності освіти людини в усі періоди її життєдіяльності, розвинуті до теоретичних положень, створили передумови для розробки і розвитку акмеології (акме в перекладі з давньогрецької – вища точка, розквіт, зрілість, найкраща пора) як нової міждисциплінарної галузі наукового знання, що межує з усіма науками, які вивчають людину і які вивчає сама людина в процесі професійного становлення. Акмеологія цілеспрямовано виокремлює професіоналізм і чинники впливу на нього [6, 7]. Завданням акмеології є побудова, розроблення і вдосконалення систем професійної майстерності, для яких ключовими є поняття продуктивності і рівня професіоналізму [3].Здійснення науковцями досліджень в галузі акмеології стосуються вивчення і використання резервних можливостей педагога щодо стану професійного і особистісного зростання – акме. Однак, досягнення суб’єктом навчання вершини професійної майстерності було «природнім в умовах орієнтації освіти на підготовку необхідних для держави спеціалістів і при розгляді професійної освіти як головної цінності…» [16, 45]. Водночас, при такому підході ця парадигма також орієнтується на соціальні норми і фактично дублює андрогогічну. Тому, на думку Ю. Фокіна, цей напрям можна назвати професійною акмеологією. Очевидно, в реаліях сьогодення, коли здійснюється переорієнтація на особистість, її індивідуальні потреби, виникла необхідність змінити орієнтири. Вчений вважає, що при акмеологічному підході до процесів навчання було б більш природним орієнтуватись на потенціал суб’єкта учіння, на його індивідуальність (людина як унікальна самобутня особистість, яка реалізує себе в творчий діяльності). Тоді орієнтація на соціальні норми стає нераціональною і керуватись слід нормами, що залежать від індивідуальності суб’єкта навчання. У такому разі змінюються орієнтири акмеологічної парадигми – викладання має бути спрямоване на допомогу суб’єкту навчання в досягненні вершини його можливостей, в найбільш повній реалізації ним потенціалу своєї особистості. Тобто, той потенціал, яким володіє суб’єкт навчання, може бути розвинутим до таких висот специфічної діяльності, про існування яких інші люди й не здогадувались, а соціальні норми відсутні. В той час як суспільно визнану вершину професійної майстерності індивід досягти нездатний. Такий підхід зараз використовується в дефектології, але «для забезпечення досягнення вершини реалізації індивідуального потенціалу такого підходу потребує кожний, навіть із здібностями і можливостями для одержання установленої суспільством вищої освіти» [16, 46].Такий погляд близький нам за своєю сутністю, оскільки він відповідає особливостям управлінської діяльності керівного персоналу ПТНЗ. Адже в Україні функціонують різнотипні ПТНЗ різних форм власності та підпорядкування, які відрізняються за рівнем атестації, профілем підготовки кваліфікованих робітників для різних галузей виробництва, умовами соціально-економічного регіонального розвитку тощо.Для подальшого дослідження заявленої проблеми необхідно визначити сутність поняття «керівник ПТНЗ». Семантичний аналіз поняття «керівник» показав що це «той, хто керує ким-, чим-небудь, очолює когось, щось» [9, 827]. Це також менеджер – найманий робітник, зайнятий професійною організаторською діяльністю в органах керування підприємства, фірми, установи, наділений суб’єктом власності визначеними повноваженнями. До числа керівників відносять лінійних і функціональних керівників організації та її структурних підрозділів [2]. В сучасну професійну педагогіку вводяться нові поняття і категорії, що вказує на її постійний розвиток і конвергенцію з іншими науками, зокрема менеджментом. Так, в науковому дослідженні Л. Кравченко на основі авторського компетентнісно-концентричного наукового підходу репрезентовано поняття «менеджер освіти». Нею визначено, що це професіонал високого рівня, освітній лідер, організатор педагогічної взаємодії, що «має спеціальну професійну підготовку, конвергентний світогляд, наділений владними повноваженнями з боку держави чи власника закладу, професійно керує педагогічним колективом відповідно до мети, місії й освітніх стандартів та соціально значущих педагогічних вимог, забезпечує рентабельність і конкурентоздатність освіти, здійснює моніторинг внутрішнього і зовнішнього педагогічного середовища, проводить маркетинг освітніх послуг, налагоджує ефективні зв’язки з громадськістю, як креативна особистість займається оперативним упровадженням інновацій у практику діяльності закладу» [5]. Отже, на основі смислового визначення цього поняття керівниками є директор і його заступники, директор (завідувач) філіалу, завідувач відділення, старший майстер, тобто ті особи, які працюють на керівних посадах, визначених Типовими штатними нормативами ПТНЗ. Вони мають затверджені функціональні обов’язки, що корелюють із змістом наукової категорії «менеджер освіти», і виходять за межі педагогічної діяльності, чим і зумовлюється необхідність визначення індивідуальної траєкторії їх самоосвіти. Керівництво нею в міжкурсовий період сьогодні здійснюється обласними навчально-(науково-)методичними центрами професійно-технічної освіти, які, зазвичай, і визначають зміст самоосвітньої діяльності керівного персоналу ПТНЗ, виходячи з потреб регіону (планують семінари, круглі столи, педагогічні читання, надання методичної допомоги тощо). Однак, останнім часом спостерігається тенденція зростання потреби керівників ПТНЗ у дослідженні окремих проблем розвитку педагогічних процесів, що виражається в координації тем дисертацій, створенні експериментальних майданчиків, підписанні договорів з науковими установами про співпрацю, участь у міжнародних і всеукраїнських виставках, публікації статей у фахових виданнях, виступах на всеукраїнських науково-практичних та науково-методичних семінарах тощо. Реалізація цієї потреби і визначає індивідуальну траєкторію руху особистості керівника до тієї вершини професіоналізму (акме), яку сьогодні він визначає самостійно і здебільшого інтуїтивно. Водночас саме поняття «керована» (самоосвіта) передбачає визначення цілей, планування, організацію, координацію, контроль, при необхідності корегування, аналізу і обов’язково рефлексії.Стратегія управління сучасним ПТНЗ потребує від керівників знань, умінь, навичок і здатності приймати неординарні рішення, організовувати інноваційні, творчі процеси в умовах певної невизначеності, високої конкуренції на ринку освітніх послуг і ринку праці, що зумовлює необхідність постійного суб’єктивного розвитку та опанування різними компетентностями, зокрема інформаційно-аналітичною, яка науковцями визнана невід’ємною складовою управлінської діяльності. Педагогічна практика свідчить, що формування і розвиток інформаційно-аналітичної компетентності (ІАК) не носить цілеспрямованого і обґрунтованого характеру в системі підвищення кваліфікації керівників ПТНЗ. Прояв цієї компетентності здебільшого залежить від ситуативних чинників, а тому в практиці управління не корелює з професіоналізмом управлінця. Однак, нерідко її недостатній розвиток стає причиною невдач в управлінській діяльності [14, 449].Аналіз останніх досліджень і публікацій з філософії, соціології, менеджменту, педагогіки і психології засвідчує зростання інтересу вчених до інформаційного аспекту дійсності та діяльності, що виникає на її основі, та висвітлений в наукових працях Ю. Абрамова, Д. Блюменау, Н. Ващекіна, В. Глушкова, О. Єлчанінової, С. Злочевського, Л. Кедровської, О. Кузя, А. Урсула та інших. Значна увага приділяється вивченню проблеми інформаційного забезпечення управління організаціями (В. Афанасьєв, Г. Воробйов, В. Волович, Н. Дніпренко, Л. Козачкова, В. Тарасенко, С. Шапіро тощо). В. Биков, Г. Бордовський, І. Гришанов, Ю. Дорошенко, М. Жалдак, Л. Калініна, Т. Коваль, В. Лапінський, А. Олійник, Н. Островерхова, Т. Поясок, С. Сисоєва, Л. Сущенко, Н. Тверезовська, І. Утюж та інші розглядають інформаційно-аналітичну діяльність у контексті управління навчальними закладами та організації навчально-виховним процесом.Вивчення результатів науково-дослідної роботи вказує на те, що кожний окремо взятий процес управління в ПТНЗ здійснюється за допомогою інформації – її вивчення, аналізу і синтезу, якісно-смислової переробки, в результаті чого виникає нова інформація та нові знання. З кожним днем у практичних працівників зростає об’єм інформації, що потребує обробки, вивчення, осмислення та прикладного застосування. Тобто, постійний розвиток ІАК суб’єктів управління ПТНЗ є очевидною необхідністю. На це вказують і результати вивчення нами ступеня готовності керівного складу ПТНЗ до реалізації ІАК в практичній діяльності. Саме труднощі, що виникають у роботі з різною інформацією, брак часу, відсутність необхідних «знань, умінь і навичок» як фундаменту інформаційно-аналітичної діяльності (ІАД), часто демотивують керівників до вивчення наукових підходів здійснення управління педагогічним і учнівським колективами, вивчення сучасних тенденцій розвитку професійної освіти і навчання, досвіду роботи своїх колег як за кордоном, так і на теренах країни, тощо.Повертаючись до проблеми нашого дослідження, зазначимо, що ІАК керівників ПТНЗ за визначенням учених (О. Гайдамак, Н. Гайсинк, Т. Єлканова, Н. Зинчук, О. Назначило, В. Омельченко, Н. Рижова, І. Савченко, О. Філімонова, В. Фомін, Н. Фролова, В. Ягупов) є складним, інтегрованим, особистісним та індивідуальним утворенням, до складу якого обов’язково входять когнітивний і функціональний (діяльнісний, процесуальний) компоненти. Для їх розвитку в системі неперервної освіти, а також самоосвіти необхідно передбачити певний зміст – програму як інформаційну технологію розвитку ІАК керівного складу ПТНЗ. Саме її розроблення забезпечить керовану самоосвіту управлінців, а використання різних форм контролю і самоконтролю, самооцінки (рефлексії) – стимулювання до опанування наукових підходів у роботі з інформацією. Таким чином, окреслиться роль обласних навчально-(науково-)методичних центрів професійно-технічної освіти в реалізації акмеологічної парадигми щодо розвитку менеджерів освіти.Існують різні підходи до розроблення навчальних програм. У науковій літературі, що висвітлює результати дослідження проблеми розвитку ІАК, представлені програми формування і розвитку цього утворення у студентів і курсантів. У нашому дослідженні ми маємо справу з дорослими людьми з багатим досвід педагогічної роботи і управлінської діяльності, амбітними у визначенні життєвих і професійних цілей, що необхідно враховувати як при конструюванні змістової складової інформаційної технології розвитку в них ІАК, так і процесуальної. Тому вважаємо, що розроблення програми має здійснюватись на основі діагностики (для визначення рівня сформованої ІАК, потенціалу особистості керівника та його потреб). Адже в «самому загальному вигляді компетентність фахівця – це актуальна особиста якість людини, заснована на знаннях, інтелектуально і особисто зумовлених його соціально-професійними інтересами» [15, 14–15]. Вибір форм навчання також бажано узгоджувати. При цьому необхідно запропонувати декілька, щоб була альтернатива вибору. Не менш важливим є з’ясування очікувань учасників процесу розвитку ІАК щодо обраних ними інформаційних ролей (приймальник, розповсюджувач, оратор) [13]. Одним із методів з’ясування очікувань є робота з «листами очікувань», в яких пропонується закінчити одну із фраз (наприклад: «я сподіваюсь, що виконання цієї програми буде …», «я бажав би (бажала) унести з собою …», «я очікую, що …», «я буду розчарований (розчарована), якщо …» і т. ін.). Вони мають певне значення: для організаторів процесу навчання – дають інформацію про те, на що сподіваються учасники процесу, для самих керівників – це деякою мірою стимул для цілеспрямованої роботи.Ефективний розвиток ІАК керівників ПТНЗ у процесі неперервної професійної освіти, зокрема в міжкурсовий період, як зазначалось вище, передбачає визначення мети і завдань. Метою нашої програми є розвиток ІАК керівників ПТНЗ, а завдання полягають у: вивченні теоретичної основи ІАД (систему теоретичних і технологічних знань); розвинути в керівників інформаційно-аналітичні уміння, рефлексивні здібності, що допомагають усвідомлювати і оцінювати ІАД. Отже, реалізація програми розвитку ІАК дасть змогу її учасникам опанувати системою інформаційно-аналітичних знань (базовими поняттями, технологіями – способами і методами – здійснення ІАД; реалізувати їх на практиці (опанувати інформаційно-аналітичними уміннями); оцінювати і корегувати ІАД, визначати перспективи розвитку ІАК у межах власного потенціалу.При розробленні програми можливе використання блочно-модульного структурування навчального матеріалу з урахуванням рівня сформованості ІАК керівника. Ґрунтуючись на результатах попереднього опитування керівного персоналу ПТНЗ, зазначимо, що зміст програми може містити, наприклад, такі теми: основні теоретичні положення розвитку ІАК, організація ІАД, засоби забезпечення ІАД, інформаційний пошук, обробка і фіксація інформації, аналіз і синтез отриманої інформації, практичне використання інформації в управлінській діяльності, самодіагностика рівня ІАК.Для визначення блочно-модульного розподілу навчального матеріалу, орієнтуючись на загальну структуру діяльності і логіку управлінської діяльності керівників ПТНЗ, ми визначили структуру їх ІАД і виокремили інформаційно-аналітичні уміння, які необхідні в роботі з інформацією. Одержані результати показані на рис. 1, який ілюструє, що на першому етапі ІАД – мотиваційно-цільовому – керівник використовує управлінські уміння (коректне формулювання своїх інформаційних запитів; визначення потреби певного інформаційного ресурсу в межах оперативного і стратегічного управління ПТНЗ; сприйняття і активний пошук усіх різновидів і типів інформації; уміння, що запезпечують планування, організацію і регулювання інформаційно-аналітичної дільності; створення і забезпечення розвитку інформаційної системи ПТНЗ); на другому етапі – організаційно-виконавчому – затребувані

У статті висвітлено недоліки та переваги дистанційної форми навчання у закладах вищої освіти, зокрема окреслено важливість «живого» спілкування. Схарактеризовано методи дослідження, передусім індуктивний та дедуктивний, завдяки яким здійснюється теоретичне осмислення дистанційної системи навчання. Із метою висвітлення виокремлених завдань використано метод аналізу джерел і матеріалів, серед яких – монографічні дослідження, публікації та положення. Доведено, що методологічною основою дослідження є вихідні положення філософії про діалектичні взаємозв’язки, взаємозалежність явищ і процесів соціально-педагогічної діяльності, роль особистості у розвитку її матеріальних і духовних основ. Дистанційне навчання імпонує значній кількості здобувачів освіти, зокрема і вищої, проте існує низка недоліків, на які варто звернути увагу, аби усунути їх та знайти компроміс для успішного вивчення навчальної дисципліни у дистанційному режимі. Розглянуто такі недоліки дистанційної системи навчання: обмеження безпосереднього спілкування студентів із педагогами, відсутність прямого доступу студентів до викладача, постійна самомотивація студентів, ізольованість дистанційного навчання, обмеження доступних навчальних спецкурсів із метою оволодіння спеціалізацією, необхідність постійного й надійного доступу до новітніх технологій навчання та інтернет-мережі, обов’язкова акредитація освітніх програм із дистанційного навчання, обмеження щодо працевлаштування, удосконалення вмінь і навичок усного спілкування студентів, непередбачені додаткові витрати на дистанційну освіту.

Метою дослідження є висвітлення особливостей проектування електронних освітніх ресурсів з математики у хмаро орієнтованому середовищі математичного призначення CoCalc. Задачами дослідження є аналіз існуючих електронних освітніх ресурсів – математичних генераторів, що можуть бути використані на підтримку здійснення контрольних заходів; реалізація зразків електронних освітніх ресурсів з математики – генераторів багатоваріантних навчальних завдань математичного змісту у хмаро орієнтованому середовищі математичного призначення CoCalc. Об’єктом дослідження є комп’ютерно орієнтоване навчання математики у старших класах загальноосвітніх навчальних закладів та на перших курсах закладів вищої освіти. Предметом дослідження є електронні освітні ресурси з математики для автоматизованої підготовки засобів контролю. У роботі надано практичні рекомендації щодо розвитку інформатичних компетентностей сучасних вчителів/викладачів математики (які на сьогодні, як правило, набувають додаткову спеціальність «учитель інформатики») з метою реалізації можливості власноруч створювати електронні освітні ресурси математичного змісту для автоматизованої підготовки контрольно-перевірочних засобів у середовищі універсальних систем комп’ютерної математики.

У статті проаналізовано можливості розвитку маркетингової компетентності керівників закладів освіти в умовах післядипломної освіти. Акцентовано, що сьогодні освітні заклади функціонують у ринкових конкурентних умовах, що безпосередньо впливає на формування та оновлення переліку освітніх послуг, побудову партнерських взаємовідносин між освітньою організацією та громадськістю, формування іміджу закладу освіти, розвиток інноваційного потенціалу та створення позитивного внутрішнього клімату. Це вимагає управління освітньою установою з точки зору маркетингового підходу і є одним із завдань сучасного менеджера. Для впровадження нових підходів до управління керівник освітньої установи повинен володіти відповідними професійно-особистісними характеристиками. Однією з них є його маркетингова компетентність.Схарактеризовано вимоги до сучасних керівників закладів загальної середньої та дошкільної освіти в контексті відповідних професійних стандартів, що надає змогу встановити необхідність оволодіння директорами освітніх установ маркетинговими знаннями, уміннями та навичками.Проаналізовано основні положення розвитку маркетингової компетентності керівника освітніх установ в умовах додаткової професійної освіти.Відмічено, що значний потенціал щодо позиціонування закладів освіти сьогодні мають інформаційно-цифрові технології, а інструменти цифрового маркетингу дають змогу побудувати взаємодію закладу освіти із кожним зацікавленим користувачем освітніх послуг. Акцентовано, що розвиток маркетингової компетентності керівники закладів освіти можуть здійснювати під час курсової (лекції, практичні, семінарські заняття, тренінги та ін.) та міжкурсової (семінари, вебінари, курси та ін.) підготовки в закладах післядипломної педагогічної освіти, а також шляхом самоосвіти (курси, відеокурси у мережі Інтернет, вебінари, читання літератури, участь у форумах, конференціях та ін.).

У статті досліджується просування освітніх послуг за використання визначених платформ. Методологія дослідження обумовлена загальнонауковими методами: класифікації, пояснення, синтезу, аналізу, спостереження. Окреслено мету статті, яка полягає в дослідженні основних шляхів та особливостей рекламування навчального закладу з використанням інтернету і соціальної мережі, наведенні методів оцінки ефективності цієї реклами й її стилістичних характеристик. Наукова новизна розвідки визначається розкриттям основних необхідних стилістичних методів у здобутті високого показника конверсії від вебсайту та каналу в соціальній мережі закладу вищої освіти. Зроблено аналіз останніх досліджень і публікацій, де основну увагу вчені приділяли проєктуванню та реалізації реклами, дослідженню просування навчального закладу в інтернеті та аналізу стану реклами закладу вищої освіти на теперішній час. Простежено, що просування освітніх послуг є невід’ємною частиною функціонування сучасного закладу вищої освіти. Сформовано розуміння якісного проведення рекламних кампаній в інтернеті для закладу вищої освіти. Розглянуто основні види, цілі інтернет-реклами та наведена її аргументація. З’ясовано, що найліпшим методом просування освітніх послуг закладом вищої освіти наразі є залучення платформ вебсайту та каналу в соціальних мережах. Досліджено етапи та структуру проєктування вебсайту. Знайдено важливі методи комунікації платформи з користувачем, які в майбутньому дадуть змогу створити позитивне враження від закладу вищої освіти. Запропоновано візуально-стилістичні прийоми дизайну платформи, враховуючи позитивні та негативні наслідки. Окреслено низку показників, за допомогою яких можна оцінити ефективність наданої реклами в інтернет-просторі. Наведено статистику користування відеохостингом «Youtube» на 2021 р. Визначено етапи та особливості створення рекламного відеоролика закладу вищої освіти на платформі. Досліджено структуру оформлення каналу, його графічну індивідуальність серед інших можливих конкурентів. Запропоновано додаткові нішеві методи просування на платформі у вигляді хештегів та заголовків. Охарактеризовано інструмент відеохостингу, який сприяє детальній аналітиці з уже проведених рекламних кампаній.

Мета статі – проаналізувати професійну компетентність магістрів дошкільної освіти у наукових дослідженнях та простежити підвищення якості професійних і особистісних характеристик педагогів в установах професійної освіти. У статті розкрито поняття «професійна компетентність магістра», представлено теоретичну модель Д.Р. Левітеса щодо поетапного конструювання змістово-цільового компонента технології, яка представляє особливу цінність для проведення педагогічного експерименту. Висвітлено аналіз динамічних змін якості діяльності за такими рівнями, як світоглядний, методологічний, теоретичний та практичний. Схарактеризовано принципи, методи і прийоми навчання слухачів в системі підвищення кваліфікації. Зазначено, що в педагогічній науці й практиці гостро позначилася потреба ресурсного забезпечення процесу розвитку компетентності педагога в умовах, адекватних сучасному стану освіти, – безперервному і гуманістичному. На етапі післядипломної освіти педагога закладу дошкільної освіти (ЗДО) можливості успішного розвитку його компетентності мають визнаватися установами додаткової професійної освіти, що відповідає логіці ієрархічних структур безперервної освіти. Однак, як засвідчує досвід реформування освіти, система додаткової професійної освіти, якій притаманний гранично високий консерватизм та інерція, традиційно «запізнюється» у своїй реакції на життя суспільства. Зазначено, що теоретична основа дослідження формувалася з урахуванням наукових праць концептуального способу опису моделі системи розвитку педагогічної компетентності педагога ЗДО, що дозволило визначити психолого-педагогічні, соціокультурні ресурси розвитку компетентності педагога у процесі підвищення кваліфікації на базі установ додаткової професійної освіти. Тому підвищення якості професійних і особистісних характеристик педагогів в установах професійної освіти дає підставу для висновку про необхідність засвоєння вихователями логіки діяльності, у процесі якої вихователь має підвищувати рівень педагогічної компетентності

У статті розглядаються особливості створення й практичного застосування Telegram-каналу для організації як індивідуальної, так і групової роботи студентів-філологів з навчальної дисципліни «Методика навчання літератури» у форматі дистанційної освіти. Обґрунтовано актуальність впровадження мобільного додатка Telegram для формування готовності майбутніх учителів-словесників до професійної діяльності. Аналіз наукових джерел дав змогу стверджувати, що процес фахової підготовки потребує осучаснення методів навчання, а використання інформаційно-комунікаційних технологій в освіті, зокрема кросплатформового месенджера Telegram, дозволяє персоналізувати пізнавальну діяльність, полегшити поширення навчального контенту серед студентів академічної групи поза просторово-часовими обмеженнями, уможливлює отримання зворотного зв’язку в умовах асинхронного режиму навчання у форматі дистанційної освіти. Узагальнено вітчизняний та зарубіжний досвід інтеграції Telegram-каналів у нинішні освітні практики. Описано покроковий алгоритм створення Telegram-каналу «MNUL» та його програмування для подальшої публікації навчального контенту з «Методики навчання літератури». Деталізовано змістове наповнення каналу для опанування навчальної дисципліни «Методика навчання літератури». Уточнено, що освітній процес ґрунтується на оприлюдненні завдань з дисципліни у форматі дописів у Telegram-каналі «MNUL» з прикріпленням інтерактивних навчальних матеріалів з інструкціями, посиланнями, відеоконтентом, ілюстраціями тощо. Акцентовано, що органічне поєднання традиційних, інформаційно-комунікаційних та інтерактивних освітніх технологій активізує майбутніх учителів-словесників до дослідницько-пошукової й творчої роботи, сприяє створенню сприятливої атмосфери для прояву студентом-філологом власної ініціативи до навчання, стимулює до самовираження, мотивує їх до саморозвитку, привчає до самостійного здобуття знань та їх практичного застосування, а також до вправного користування Інтернетом, сучасними гаджетами й мобільними додатками тощо. Визначено перспективи дослідження проблеми застосування Telegram-бота для створення тестування з навчальної дисципліни «Методика навчання літератури» з метою перевірки освітніх досягнень майбутніх учителів української мови і літератури.

В умовах сучасного науково-технічного прогресу стратегічний розвиток системи вищої освіти значною мірою пов’язаний із створенням і впровадженням перспективних інформаційних технологій як однієї з базисних основ для реформування вищої школи, істотного підвищення ефективності і якості підготовки спеціалістів до рівня, який забезпечить їм конкурентоспроможність на ринку інтелектуальної праці.Як відмічаютькерівники освіти практично всіх країн світу, вирішення проблем створення і розвитку перспективних систем освіти і впровадження дистанційної освіти (ДО) на основі нових інформаційних технологій повинно визначатися прийняттям і реалізацією політичних рішень на загальнодержавному рівні.Це особливо важливо для країн, які мають слаборозвинену інфраструктуру і значну концентрацію наукових і освітніх центрів. Для їхніх громадян можливість одержання бажаної освіти без відриву від основної діяльності і місця проживання є дуже важливою. До таких країн відносяться, зокрема, Індія, Китай, Бразилія, Росія. До них варто приєднати й Україну, про що говорять соціологічні дослідження особливостей освітнього ринку в Україні.Створення організаційної інфраструктури забезпечення процесу інформатизації освіти в названих вище та інших країнах йде, в основному, шляхом організації і розвитку регіональних центрів нових інформаційних технологій (РЦНІТ). Зокрема в Росії для координації роботи таких регіональних центрів створено Центр інформатизації освіти “Інформіка” [1]. Такі системи РЦНІТ створюються з метою залучення інтелектуальних і фінансових ресурсів регіонів для вирішення задач інформатизації освіти і для подальшого переходу до інформатизації всього суспільства. Система регіональних центрів інформатизації і центрів нових інформаційних технологій функціонує, як правило, на базі вищих навчальних закладів. Вона є виробничо-технологічною базою для реалізації розробок у галузі нових інформаційних технологій і телекомунікацій. Робота центрів НІТ дозволяє створювати в регіоні єдиний науково-освітній інформаційний простір в інтересах його економічного, соціального і культурного розвитку. Поступово і в Україні починають створюватися подібні центри. Зокрема згідно Концепції розвитку дистанційної освіти в Україні передбачено функціонування регіональних центрів ДО у містах: Харків, Львів, Одеса, Донецьк, Дніпропетровськ.На думку авторів, одним з перших кроків, який забезпечить регіональному центру НІТ вирішення покладених на нього завдань, є створення регіонального освітнього порталу.Портал – це інформаційне середовище, яке створюється для підтримки прийняття оперативних рішень у певній галузі діяльності людини та їх всебічного аналізу.Інформаційні портали дозволяють формалізувати доступ до інформаційних ресурсів компанії, організації, товариства, громади тощо незалежно від типу джерела інформації.Зокрема, інформаційний портал організації пропонує його користувачам єдину точку доступу (єдиний URL) до всіх структурованих і неструктурованих даних, необхідний їм інструментарій для персоніфікованого доступу, перегляду й аналізу корпоративної інформації і для подальшого швидкого реагування на події на основі більш повної й оперативної інформації. На відміну від статичних мереж Intranet, портали здатні надавати інформацію, яка оперативно змінюється і відповідає поточному моменту звернення до неї. У бізнесі портал забезпечує:надійні ділові зв’язки із співробітниками, клієнтами, постачальниками і партнерами;створення нових моделей бізнесу і мережевої стратегії через глибоке розуміння потреб клієнтів, аналіз статистики і оточення;безпечне спільне використання інформації в режимі реального часу;зростання задоволення клієнтів і партнерів від підвищення рівня обслуговування;більш якісне наповнення і обслуговування ділової спільноти через партнерство та інтегроване наповнення порталу.Відкрита портальна платформа дозволяє підприємству розгорнути портал із наданням на ньому послуг, орієнтованих на потреби конкретного бізнесу, а при необхідності доповнити його додатковими послугами.Освітні портали необхідні для підвищення ефективності освітніх процесів на основі використання сучасних інформаційних технологій і телекомунікаційних засобів. Мета даної статті розглянути деякі організаційні особливості створення освітніх регіональних порталів і дати загальну характеристику їх змістовної складової.Серед основних причин, які обумовлюють створення освітніх регіональних порталів можна виділити такі:неспроможність існуючої інфраструктури регіональної освіти забезпечити всім бажаючим можливість одержати необхідну їм освіту (територіальність);відставання знань, які одержують студенти при традиційних формах навчання, від сучасного рівня розвитку науки та інформаційних технологій (консерватизм);низька адаптивність системи регіональної освіти до різних соціально-економічених умов (інерційність);специфічність освіти, яку надають окремі навчальні заклади регіону (локальність);обмеженість номенклатури спеціальностей, які пропонують регіональні ВНЗ особам, котрі бажають навчатися на відповідній території (обмеженість).Створення регіонального освітнього порталу, на нашу думку, буде сприяти частковому вирішенню зазначених проблем, а також дозволить:активізувати використання наявних і створення нових актуальних і якісних інформаційних та освітніх ресурсів;розширити доступ до освітніх ресурсів учням і студентам, вчителям і викладачам, працівникам органів управління освіти і науки, адміністрацій різного рівня, політичним і громадським організаціями;створити організаційну і технологічну базу для впровадження дистанційних форм навчання в регіоні;забезпечити прозорість та інвестиційну привабливість освітніх установ;підвищити рівень конкурентоспроможності випускників ВНЗ регіону на ринку праці;знизити витрати на освітні процеси;скоротити час навчання і підвищити рівень професійної підготовки студентів;забезпечити загальний доступ до інформаційних і освітніх ресурсів населення регіону;покращити процес взаємодії між освітніми установами;інтегруватися регіональним навчальним закладам у світовий освітній простір;створити єдину платформу для надання освітніх послуг;підвищити продуктивність праці професорсько-викладацького складу;підвищити віддачу від інвестицій в освіту.Як зазначено в [2], розвиток ідеї створення інформаційного освітнього порталу – задача всіх вищих навчальних закладів регіону. Лише колективними зусиллями кількох ВНЗ можна забезпечити створення і підтримку такого порталу. Створення освітнього регіонального порталу повинно спиратися на результати ряду попередніх дій, зокрема:написання і широке обговорення концепції освітнього порталу, яка повинна містити такі основні розділи:актуальність створення порталу та його призначення;цілі й основні напрями діяльності порталу;основні завдання порталу;учасники проекту та їх ролі;структура порталу;організаційне забезпечення порталу;правове забезпечення діяльності порталу;змістовна складова порталу;технологічна складова порталу;фінансове забезпечення процесу створення і функціонування порталу;очікувані кінцеві результати проекту.досягнення домовленостей відносно змісту і технології оперативного оновлення даних корпоративної бази даних ВНЗ-учасників проекту;аналіз наявних інформаційних ресурсів ВНЗ довідкового, навчально-методичного, наукового та іншого характеру і можливості їх об’єднання;визначення номенклатури видів оперативної інформації і технології її публікації всіма ВНЗ;оцінка можливостей створення віртуальних творчих колективів із складу співробітників ВНЗ-учасників проекту, які спроможні здійснювати спільну освітню, науково-дослідну, проектно-конструкторську, рекламно-видавничу, культурно-просвітницьку, інноваційну, благочинну, правозахисну та інші види діяльності;визначення номенклатури тематичних дискусійних форумів, списків поштової розсилки та персоналії авторитетних спеціалістів регіону, спроможних виконувати функції модераторів даних служб;розподіл між ВНЗ-учасниками проекту функцій підтримки окремих розділів порталу з урахуванням специфіки і можливостей кожного ВНЗ.Розглянемо деякі аспекти створення регіонального освітнього порталу, які стосуються організаційних, змістових і технологічних його складових.Організаційно освітній портал створюється як консорціум провідних навчальних закладів регіону, як державної, так і недержавної форм власності, управління освіти і науки регіону, що об’єднують за допомогою Internet свої інформаційно-довідкові та освітні ресурси і технології для їх широкого й ефективного використання.Діяльність порталу повинна ґрунтуватися на законодавчих і нормативно-правових актах, зокрема таких, як: Конституція України; Закон України “Про освіту”; Закон України “Про вищу освіту”; Закон України “Про Національну програму інформатизації”; Постанова Верховної Ради України від 06.07.2000 р. №1851-III “Про затвердження Завдань Національної програми інформатизації на 2000-2002 роки”; Указ Президента України від 31.07.2000 року № 928/2000 “Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет та забезпечення широкого доступу до цієї мереж в Україні”; Наказ Міністерства освіти і науки України “Про створення Українського центру дистанційної освіти” від 07.07.2000 р. №293; Концепція розвитку дистанційної освіти в Україні.Оскільки освітній портал призначений для реалізації задач сучасного розвитку всіх рівнів освіти в регіоні, тому він повинен бути, насамперед орієнтований на свого користувача.Тому, на думку авторів, інформація і послуги порталу повинні групуватися за категоріями користувачів:учні;батьки;вчителі;абітурієнти;студенти;аспіранти;викладачі ВНЗ;наукові співробітники;адміністратори ВНЗ;випускники ВНЗ;роботодавці;адміністратори середніх і вищих навчальних закладів;адміністратори регіонального органу управління освіти і науки;адміністратори МОН України.Повинні бути передбачені також загальні розділи, які, насамперед, будуть містити нормативно-правову базу в галузі освіти, електронну бібліотеку навчальних матеріалів, що мають гриф МОН України, новини освіти і науки.Дамо стислу характеристику можливостей освітнього порталу відповідно до категорій користувачів.Учням освітній портал повинен пропонувати:мультимедійні матеріали з кожного предмету, що вивчається у школі;можливість контактувати з вчителями і консультуватися з ними за допомогою електронної пошти і чатів;можливість брати участь в освітніх форумах, онлайнових конференціях і бюлетенях;можливість індивідуально настроювати сайт для відображення персональних завдань, розкладу занять й контрольних заходів (персоналізація);можливість оцінити власні успіхи в навчанні й одержати матеріали для вивчення найбільш складних тем;місце для збереження навчальних матеріалів і документів учня на сервері порталу.Батькам учнів портал повинен пропонувати можливість:здійснювати навігацію в сфері освіти, а також одержати допомогу у виборі майбутньої кар’єри для своєї дитини;контактувати з вчителями і методистами, консультуватися з ними з питань навчання своєї дитини;одержати кваліфіковану консультацію психолога або соціального педагога з питань сімейного виховання та особистих проблем;аналізувати успішність своїх дітей;брати участь у освітніх форумах, онлайнових конференціях і бюлетенях для батьків.Вчителям і викладачам портал повинен пропонувати:великий вибір мультимедійних матеріалів, які вони зможуть використати при створенні власних навчальних (дистанційних) курсів;інформацію про новітні методики у дистанційному навчанні;можливість створювати власні сторінки в Internet та сторінки на порталі, на яких вони зможуть розміщувати власну інформацію;засоби спілкування через портал з своїми учнями за допомогою електронної пошти і чатів;можливість спілкуватися з колегами, національними й міжнародними експертами з питань освіти;можливість брати участь у освітніх форумах, онлайнових конференціях і бюлетенях;можливість розміщувати на порталі свої навчально-методичні матеріали, наукові публікації;можливість слідкувати за успішністю своїх учнів (студентів), а також порівнювати її з успішністю паралельних класів (академічних груп).Адміністраторам регіонального органу управління освіти і науки портал повинен пропонувати:нормативну базу даних з дошкільної, середньої, професійної та вищої освіти, національні й міжнародні новини в галузі освіти, накази й інші документи Міністерства освіти і науки України;можливість створювати власні сторінки на порталі;засоби спілкування з колегами, національними й міжнародними експертами з питань управління освітою;можливість брати участь у освітніх форумах, онлайнових конференціях і бюлетенях;місце для збереження власних документів на сервері порталу, в тому числі для створення інформаційних баз даних.Орієнтований перелік загальних розділів порталу:Структура й склад регіонального адміністративного органу управління освіти і науки;Форум з тематичних питань і періодичною участю відповідальних працівників органів управлення освіти;Положення про орган управління освітою і наукою, інші документи, що регламентують його діяльність;Плани й основні напрями діяльності органу управління освіти й науки;Інформація про національні й регіональні освітні програми, проекти, фонди, гранти і конкурси;Освітні стандарти середньої, спеціальної і вищої освіти;Правила ліцензування, акредитації й атестації закладів освіти;Міжнародне співробітництво в галузі освіти;База даних з нормативними документами МОН України;Каталог науково-пізнавальних та освітніх журналів, книг й навчальних посібників;Бази даних навчальних матеріалів відкритого й персоніфікованого доступу;Інформація про освітні й наукові конференції, семінари й виставки;Інформація про акредитовані навчальні заклади регіону;Новини;Карта веб-сайту з системою пошуку;Фотогалерея подій.Інформація, яка буде розміщуватися на освітньому порталі, повинна бути якісною, достовірною, оперативною й по можливості повною.Одним з напрямків діяльності освітнього порталу повинна бути підтримка дистанційної освіти інвалідів або створення умов, які забезпечують реальні права інвалідів на вищу освіту.Крім зазначених послуг портал може надавати різноманітні додаткові послуги:1. Система тестування знань.Необхідно передбачити, щоб за допомогою освітнього порталу учні старших класів середніх шкіл, а також всі бажаючи, в том числі і дорослі, могли проходити регулярне тестування своїх знань, пройти підсумкову атестацію через систему Державного централізованого тестування для одержання відповідного сертифіката;2. Магазин електронної т

Автором обгрунтовано актуальність досліджуваної проблеми. З’ясовано, що професійний розвиток вчителя розглядається польськими науковцями як цілеспрямований, планований та постійний процес неперервної освіти, що полягає у підвищенні та зміні його професійних компетентностей та кваліфікації, всебічному розвитку особистості, організованому та впровадженому інституціями, що спеціалізуються в цій галузі, а також у процесі самоосвіти та самовдосконалення. Виявлено три напрями професійного розвитку вчителів польської мови у Республіці Польща: курси підвищення кваліфікації, пропоновані різними інституціями, внутрішньошкільна підготовка та самоосвітня діяльність. Інституціональні форми навчання вчителів найчастіше ототожнюються зі створенням та функціонуванням закладів, що проводять різні заняття: курси післядипломної освіти, кваліфікаційні курси, майстер-класи, тренінги тощо. Післядипломна освіта та кваліфікаційні курси, окрім оновлення й модифікації різних напрямів викладацької компетентності, одночасно пропонують такі додаткової кваліфікації, як викладання іншого предмету або проведення освітнього курсу. Внутрішньошкільне вдосконалення вчителів є тією формою, що інтегрує колектив учителів навколо спільно відпрацьованого бачення цілей і завдань школи. Для реалізації цілей внутрішньошкільного вдосконалення вчителів зазвичай утворюються робочі групи, що об’єднують компетентних осіб, які зацікавилися певною проблемою. Зазначені вище форми підвищення кваліфікації вчителів доповнюються їхньою самоосвітньою діяльністю. Ключові слова: професійний розвиток, вчитель польської мови, курси підвищення кваліфікації, внутрішньошкільна підготовка, самоосвітня діяльність, Республіка Польща.

У статті проведено дослідження тенденцій попиту та пропозиції на професії економічного спрямування на вітчизняному ринку праці. Висвітлено результати вступних кампаній 2012-2018 навчальних років за економічними спеціальностями, тенденції здобуття вищої освіти та існуючі вимоги з боку роботодавців. Представлено існуючий дисбаланс між кількістю вступників та тими, хто отримав дипломом, що вказує на низьку мотивованість до навчання, зокрема через відсутність перспектив працевлаштування за спеціальністю. Наголошено на необхідності трансформації сучасної системи вищої освіти відповідно до потреб ринку з активним впровадженням елементів інноваційної освіти, зокрема інформаційно-комунікативних технологій. Продемонстровано прогнозні значення попиту на ринку праці, обумовленого економічним розвитком України до 2025 р. Представлено погляди науковців на сутнісні характеристики поняття «інноваційна освіта» та запропоновано власне визначення категорії, підкреслюючи таку її особливість як здатність підготувати всебічно розвинених компетентних фахівців, здатних до саморозвитку відповідно до вимог часу. Визначено інноваційні якості особистості, необхідні майбутніми економістами для якісного виконання посадових обов’язків, як-от: постановка і досягнення нових цілей, адаптованість до змін в умовах ризику, здатність до самовдосконалення та вирішення нестандартних ситуацій. Розглянуто вітчизняний та закордонний досвід використання інноваційних методів навчання та новітніх інформаційно-комунікативних технологій (зокрема комп’ютерних програм, мобільних додатків, дистанційних онлайн платформ) для підвищення якості навчально-виховного процесу. Представлено доступні для використання в навчальному процесі мобільні додатки, спрямовані на підвищення якості та ефективності оволодіння економічними знаннями. Запропоновано способи підвищення якості освітніх послуг у підготовці майбутніх економістів з використанням інноваційних методів навчання для забезпечення їх подальшого працевлаштування за спеціальністю.

Мета дослідження полягає у відображенні досвіду США щодо використання приватної хмари Citrix у процесі навчання учнів, які мають особливі освітні потреби: учні, які в силу соціальних обставин опинилися під загрозою покинути навчання (змушені працювати, доглядати за дитиною, мають проблеми соціалізації тощо) та учні з різного роду відхиленнями: аутизмом, емоційними розладами, затримкою в розвитку. Завдання дослідження: виокремлення процесу навчання дітей з особливими потребами як педагогічної проблеми; окреслення перспектив, що відкривають ІКТ для навчання дітей з особливими потребами; висвітлення досвіду США щодо використання приватної хмари Citrix у процесі навчання учнів з особливими потребами. Об’єкт дослідження: процес навчання учнів з особливими потребами з використанням хмарних технологій. Предмет дослідження: досвід США у використанні хмарних рішень Citrix у процесі навчання учнів з особливими потребами. Методи дослідження: описовий (аналіз джерельної бази, вивчення урядових документів). Результати дослідження. У США закон зобов’язує державні школи надавати спеціальні освітні послуги дітям з особливими потребами. Оскільки не всі школи мають достатньо розвинену для цього інфраструктуру, поширеною практикою стало залучення приватних осередків до вирішення цієї проблеми. Визнаним лідером даного напряму є компанія «Освітні послуги Америки» (Educational Services of America), яка використовує приватну хмару Citrix. Завдяки хмарним рішенням, діти з особливими потребами отримують доступ до дидактичних матеріалів у прийнятному форматі, що дозволяє їм долати бар’єри на шляху до навчання, демонструвати навчальні досягнення, бути успішними. Висновки. Останні роки ознаменувались суттєвими змінами в сфері освіти: зросла кількість електронних ресурсів, процес навчання стає більш незалежним від фізичного розташування його суб’єктів та часових меж, відкриваються додаткові можливості одержання освіти дітьми з особливими потребами.

У статті проаналізовано різні наукові проблеми щодо дослідження дефініцій фінансового механізму закладу дошкільної освіти. На основі аналізу наукової літератури висвітлено змістове наповнення сутності фінансово-господарського механізму закладу дошкільної освіти. Автором проаналізовано різні підходи до визначення понять «фінансування», «механізм», «фінансовий механізм», «господарський механізм». З’ясовано, що під фінансовим механізмом розглядають сукупність умов, форм і методів створення, розподілу і використання фінансових коштів установами й органами управління освітою з метою забезпечення сприятливого становища для розвитку системи освіти. Розуміння фінансово-господарського механізму має на меті забезпечення систематичного надходження й ефективного використання фінансових ресурсів, дотримання розрахункової і кредитної дисципліни, досягнення раціонального співвідношення власних і залучених коштів, фінансової стійкості з метою ефективного функціонування закладу, а господарський механізм означає певний спосіб організації і функціонування економічної життєдіяльності країни, галузі, підприємства, а отже, і навчального закладу. Господарський механізм можна визначити як спосіб господарювання, сукупність форм, методів та інструментів управління. Досліджено, що для ефективного фінансування закладів дошкільної освіти потрібні добре вдосконалена система планування і техніка розподілу бюджетних коштів. Визначено, що формами фінансування державою закладів дошкільної освіти є: пряме фінансування на основі кошторисної вартості або нормативів; додаткові асигнування за окремими програмами, заходами; дотації або субвенції з метою вирівнювання диспропорцій між територіями; фінансування специфічних програм. З огляду на власні міркування та наукову літературу автором обґрунтовано, що фінансово-господарський механізм складний і утворює єдність таких взаємопов’язаних між собою елементів (підсистем), як економічний, правовий і організаційний. Досліджено, що фінансово-господарський механізм складний і утворює єдність таких взаємопов’язаних між собою елементів (підсистем), як економічний, правовий і організаційний.

Стаття присвячена аналізу вітчизняного і зарубіжного конституційного законодавства про судоустрій і статус суддів в частині вимоги про юридичну освіту і стаж професійної діяльності. Обґрунтовано, що дослідження природи інституту конституційно-правового статусу суддів неможливе без характеристики його складових елементів. До останнього часу в науці конституційного права не створено теоретичних підстав для вимоги про юридичну освіту і стаж професійної діяльності для кандидатів на посаду судді. Проведений аналіз свідчить, що чинна редакція ч. 3 ст. 127 Конституції України враховує позитивний зарубіжний досвід і у цілому відповідає європейським демократичним стандартам, а конституційні положення конкретизуються у відповідному спеціальному законі. Вимога щодо юридичної освіти та стажу професійної діяльності для суддів є додатковим (неосновним) елементом їх правового статусу, оскільки впливає на обсяг їхніх прав і обов'язків. Крім того, вимога про юридичну освіту і стаж професійної діяльності для кандидатів на посади судді обумовлена потребами забезпечення неупередженого, об'єктивного і своєчасного правосуддя для фізичних та юридичних осіб, що має здійснюватися кваліфікованими суддями з належним рівнем професійної підготовки. Автор вважає, що збільшення стажу професійної діяльності у сфері права з трьох років до п’яти років є необхідним для більш ґрунтовного оволодіння професійними знаннями, навичками та вміннями, які є необхідними для здійснення правосуддя. Проте, застосування категорії «сфера права» при класифікації видів професійної юридичної діяльності створює певні ускладнення через свою загальність, а тому необхідним є його офіційне тлумачення.

Стаття присвячена проблемам розробки і впровадження інформаційних систем підтримки освітньої діяльності закладів вищої освіти в умовах цифрової трансформації. На основі аналізу вітчизняного і закордонного досвіду визначено технічні та функціональні вимоги до таких систем, обґрунтовано необхідність комплексного використання системного, процесного і проєктного підходів при їх проєктуванні, створенні і впровадженні. Метою дослідження є автоматизація опрацювання інформації, що стосується організації освітнього процесу навчальними підрозділами університету, уніфікація процесів електронного документообігу в університеті, забезпечення його статистичної звітності і підтримка прийняття управлінських рішень на основі аналізу даних про успішність здобувачів вищої освіти за рахунок розробки веб-орієнтованої інформаційно-аналітичної системи в рамках концентричної інформаційної технології. У роботі запропоновано модель наповнення бази даних системи інформацією для формування вихідної документації про освітню діяльність студентів, зокрема додатків до диплому європейського зразка. Також змодельовано і спроєктовано бізнес-процеси, що відбуваються в освітньому середовищі університету. На основі цілеспрямованого і комплексного використання сучасних підходів і технологій проєктування та програмування створено базові модулі веб-орієнтованої інформаційно-аналітичної системи підтримки освітньої діяльності закладу вищої освіти, які впроваджено у діяльність структурних підрозділів Черкаського державного технологічного університету.

Стаття розкриває основні аспекти створення інформаційно-довідкової системи навчального призначення «Little Zoo», орієнтованої на вирішення завдань комп’ютерно-інформаційної підготовки майбутніх екологів в умовах сучасної вищої освіти. На основі проведеного аналізу аналогічних веб-ресурсів сформульовано основні та додаткові вимоги до інформаційно-довідкового ресурсу про рідкісні та зникаючі види тварин, які враховують недоліки існуючих інформаційних ресурсів. Розглянуто основні етапи процесу розробки інформаційно-довідкової системи «Little Zoo». Реалізацію проекту було здійснено за допомогою мови програмування Python, фреймворка Django, графічного редактора Adobe Photoshop. Завдяки даному ресурсу користувачі зможуть провести пошук рідкісного виду тварини за однією або декількома характеристиками. У системі також передбачено можливості засвоєння студентами навчальних матеріалів шляхом сортування статей про тварин у потрібному порядку. Наведено структуру бази даних MySQL, на основі якої було розроблено інформаційно-довідкову систему, а також опис полів її основних таблиць. Представлено діаграму прецендентів щодо ролей, характерних для інформаційно-довідкової системи «Little Zoo» (адміністратор, зареєстрований користувач, незареєстрований користувач), діаграму кооперацій по додаванню статті в базу даних інформаційно-довідкової системи, діаграму послідовностей у системі, діаграму станів пошуку. Представлений опис функціоналу інформаційно-довідкової системи, який дозволяє зареєстрованим користувачам додавати власні статті, розширювати базу даних ресурсу. Застосування розробленої системи «Little Zoo» у Херсонському державному університеті при викладанні дисциплін «Інформатика та системологія», «Інформаційні технології та технічні засоби корекційного навчання» спрямовано на формування професійної компетентності студентів спеціальностей 101 «Екологія», 014 «Середня освіта (Біологія)», 016 «Спеціальна освіта» не тільки через розгляд системи теоретичних положень, методики та технології роботи з певними апаратними і програмними засобами, але насамперед через практичне використання ІТ-інструментів у професійній діяльності на рівні сучасних та перспективних вимог.

У статті проаналізовано особливості застосування хмаро орієнтованих сервісів відкритої науки для професійного розвитку вчителів. Розглянуто важливість застосування принципів та інструментів відкритої освіти і науки для підвищення кваліфікації педагогічних працівників, особливо в умовах глобальної цифровізації. Підготовлено рекомендації щодо напрямів застосування хмаро орієнтованих сервісів відкритої науки педагогічними працівниками: для самоосвіти і саморозвитку педагогічних працівників; для підготовки нових навчальних матеріалів і дослідницьких завдань для учнів; для роботи з обдарованими дітьми і добір для них додаткових навчальних і дослідницьких завдань; для демонстрації і візуалізації різноманітних природніх і експериментальних процесів під час освітнього процесу; для перевірки на плагіат учнівських дослідницьких проектів. Формулювання проблеми. Для даного дослідження важливим є аналіз особливостей застосування хмаро орієнтованих сервісів відкритої науки для професійного розвитку вчителів. Тому, проаналізуємо процес підготовки майбутніх вчителів, приклади застосування хмаро орієнтованих сервісів відкритої науки у практиці роботи ЗЗСО та підвищення кваліфікації педагогічних працівників із застосуванням сервісів відкритої науки. Матеріали і методи. Для досягнення мети дослідження було використано теоретичні методи: аналіз, систематизація, узагальнення наукових джерел, аналіз наукових публікацій вітчизняних і закордонних вчених. Дослідження виконано в межах проєкту «Хмаро орієнтовані системи відкритої науки у навчанні і професійному розвитку вчителів» (реєстраційний номер 2020.02/0310), що реалізується за рахунок грантової підтримки Національного фонду досліджень України. Результати. У дослідженні проаналізовано особливості застосування хмаро орієнтованих сервісів відкритої науки для професійного розвитку вчителів. Зроблено висновок щодо важливості застосування принципів та інструментів відкритої освіти і науки для підвищення кваліфікації педагогічних працівників, особливо в умовах глобальної цифровізації. Підготовлено рекомендації щодо напрямів застосування хмаро орієнтованих сервісів відкритої науки педагогічними працівниками: для самоосвіти і саморозвитку педагогічних працівників; для підготовки нових навчальних матеріалів і дослідницьких завдань для учнів; для роботи з обдарованими дітьми і добір для них додаткових навчальних і дослідницьких завдань; для демонстрації і візуалізації різноманітних природніх і експериментальних процесів під час освітнього процесу; для перевірки на плагіат учнівських дослідницьких проектів. Висновки. Проведене дослідження дає підстави зробити висновок, щодо важливості застосування принципів та інструментів відкритої освіти і науки для підвищення кваліфікації педагогічних працівників, адже в умовах глобальної цифровізації та карантинних обмежень викликаних хворобою COVID-19 саме на них покладена важливе суспільне завдання – не переривати освітній процес у закладах загальної середньої освіти, адже діти мають отримувати знання і здобувати освіту не зважаючи на суспільні обставини.

Розглянуто можливості застосування смартфонів для виконання різноманітних завдань у межах курсу інформаційних технологій для студентів мистецьких вишів. У статті описуються власні дослідження і напрацювання з широкого кола питань, пов’язаних з підбором і налаштуванням програмного забезпечення для створення власноруч відповідного ілюстративного матеріалу, музичного супроводу, оригінал-макетів програм концертів, афіш тощо. Показано, що смартфони вже здатні конкурувати з настільними комп’ютерами або ноутбуками і єдине, що накладає певні обмеження – це порівняно малий розмір екрану, через що зручність і ефективність роботи з мобільними додатками інколи поступається застосуванню відповідних програм у комп’ютерному середовищі. Розглянуто питання інтеграції мобільних пристроїв у локальну мережу навчального закладу і механізми організації зв’язку не тільки для обміну даними у вигляді файлів, а й для трансляції зображення екрану смартфона на великий екран Smart TV або комп’ютерний монітор з використанням бездротових протоколів Wi-Fi і Direct Wi-Fi. За результатом досліджень обрано технологію MirrorOp Sender – MirrorOp receiver, що здійснює віддзеркалення. Після практичних експериментів з відповідним мобільним додатком передавача і програмою приймача на платформі Windows встановлено, що подібна трансляція можлива тільки тоді, коли IP адреси смартфона і комп’ютера, до якого підключений монітор, знаходяться в одній підмережі, і у випадку, коли це не так, необхідно змінити місце фізичного підключення комп’ютера до локальної мережі. Детально розглянуто можливості і зручності таких мобільних додатків, як-от WPS Office і Canva – для компоновки текстової і графічної складової при створенні власного контенту. Практика запроваджених підходів до вивчення інформаційних технологій виявила неабиякий інтерес серед студентів, особливо тих, хто до цього використовував смартфон лише в якості телефонного апарата.

На сьогодні актуальною є проблема упровадження інклюзивної освіти, підготовка учителя до роботи з учнями з особливими освітніми потребами (з ООП). Використання у навчанні теорії ймовірностей та математичної статистики технологій дистанційного навчання сприяє саморепрезентації учнів з ООП і надає їм більші можливості для отримання якісної освіти. Технології дистанційного навчання можуть стати незамінними для учнів з ООП. Однак методика використання ІКТ для їх навчання не є усталеною і потребує подальших досліджень і апробації. Потрібна додаткова підготовка учителя до навчання учнів з інклюзією. На основі аналізу теоретичних джерел і практичного досвіду висвітлити окремі аспекти методики навчання математики учнів з особливими освітніми потребами з використанням ІКТ, методичної підготовки учителів математики. Подано особливості використання розроблених динамічних вправ LearningАpps та GeoGebra у навчанні стохастики учнів з ООП, зокрема з вадами слуху. Розглянуто застосування форм спільної роботи через мережу, описано можливості використання методу навчальних проєктів як можливих напрямів соціалізації. Зроблено висновки щодо доцільності застосування у навчанні стохастики учнів з ООП онлайн сервісів LearningАpps, GeoGebra, упровадження методу навчальних проєктів. Подано розроблений навчальний посібник з методики навчання математики, який доцільно використати у підготовці та підвищенні кваліфікації учителів. Для успішної реалізації розробленої системи завдань, дібраних засобів і форм роботи необхідна додаткова розробка інструктивно-методичних матеріалів для помічника учителя (асистента), що суттєво для успішної реалізації Концепції інклюзивної освіти. У подальшому доцільно розширити дослідження можливості використання змішаного навчання для розвитку в учнів з ООП когнітивних, креативних, комунікативних та колаборативних умінь, що є базовими компетентностями ХХІ століття.

У статті розглядається науково актуальна проблема використання хмарних GIS-технологій під час навчання майбутніх учителів географії (на основі онлайн-додатку ArcGIS). Автори окреслюють основні принципи впровадження ArcGIS Online у навчальний процес (міждисциплінарна інтеграція, послідовність індивідуалізації в навчанні, комунікабельності, дистанційній освіті та краєзнавстві) і навести приклад інтерактивної карти, створеної за допомогою зазначеного хмарного GIS, оскільки ця карта є найпопулярнішою формою дослідження студентів з географії. У статті зазначається, що інтеграція ArcGIS Online у навчальний процес дозволяє вчителю слідувати чіткій педагогічній стратегії з урахуванням можливих варіантів її використання (демонстрація, безпосереднє засвоєння GIS у комп’ютерному класі та самостійна робота в індивідуальному режимі). Розглядаючи хмарні GIS як новий етап розвитку геоінформаційної освіти, автори підкреслюють їх ключові переваги (цілодобовий доступ, робота з GIS-пакетом у хмарі, можливість використання інших карт, а також створення власних карт та веб-додатків) та недоліки (монетизація послуг, недооцінка ролі GIS у навчальній програмі вищої школи, відсутність українського змісту тощо).

У статті обґрунтовано необхідність створення відповідних організаційних умов щодо впровадження інноваційних знань. Досліджено взаємозв’язок державних та регіональних органів влади, приватного сектору та організацій сфери освіти у процесі організації інноваційного управління, нагромадження інноваційних знань у морських торговельних портах. Такі заходи дозволять створити додаткові конкурентні переваги портам України.

Стаття розглядає особливості і потенціал мобільних додатків для використання їх у викладанні іноземних мов, а саме англійської. Завданнями дослідження є аналіз сучасних форм, методів та засобів навчання іноземної мови із використанням інформаційно-комунікативних технологій, їх відбір та експериментальна перевірка ефективності їх застосування та вдосконалення процесу навчання іноземної мови у вищій школі завдяки використанню мультимедійних засобів загалом, та мобільного навчання зокрема. Описуються основні методи навчання, що лежать в основі навчальних мобільних додатків, з метою згрупувати додатки для вивчення англійської мови по пріоритетному методу навчання і показати схожість і відмінності з методами традиційного навчання. Декілька найвідоміших додатків для вивчення англійської мови розглянуто та охарактеризовано. Результати дослідження планується узагальнити для написання рекомендацій щодо втілення мобільного навчання іноземної мови майбутніх спеціалістів.

У статті обґрунтовано актуальність використання методу дослідницько орієнтованого навчання предметів STEAM у закладах загальної середньої освіти. Представлено можливості екосистеми Go-Lab (https://www.golabz.eu), яка сьогодні містить найбільшу колекцію віддалених / віртуальних лабораторій, освітніх додатків, понад тисячу дослідницьких навчальних середовищ (Inquiry Learning Space – ILS) для інноваційного викладання в класі, змішаного та дистанційного навчання. Ця платформа активно використовується в школах Західної Європи, деяких країн Африки і стала доступною для України завдяки проєкту програми ЄС ERASMUS+ К2 «Модернізація вищої педагогічної освіти з використанням інноваційних інструментів викладання – MoPED» (№586098-EPP-1-2017-1-UA-EPPKA2-CBHE-JP). Авторами висвітлено особливості побудови ILS як персоналізованого дослідницького середовища для самостійного вивчення предметів STEAM, де учні мають змогу здійснювати наукові експерименти, розвивати дослідницькі навички та цифрову компетентність. Доведено переваги використання віртуальних / віддалених лабораторій у роботі з учнями, зокрема в інклюзивній освіті. Описано типи навчання-дослідження на основі запитів. Охарактеризовано етапи цілісного дослідницького циклу на порталі Go-Lab: орієнтація, концептуалізація, дослідження, висновки та обговорення. Висвітлено можливості цієї платформи для створення власного віртуального сценарію навчання або модифікації імпортованого ILS, створеного іншими користувачами. Наведено приклади деяких ILS українською мовою для активного експериментування онлайн, що уможливлює самостійне навчання здобувачів освіти, розвиток їхнього критичного мислення та ін. Виокремлено критерії оцінювання створеного дослідницького навчального середовища на платформі Go-Lab з використанням віртуальних лабораторій, навчальних ігор, симуляцій тощо, які розроблені під час проведення навчальних тренінгів у Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника. Наголошено на потребі розроблення нових онлайн лабораторій українською мовою, адаптованих до Державних стандартів загальної середньої освіти з урахуванням вимог до результатів і компетентностей школярів за освітніми галузями. Новизна результатів дослідження полягає в обґрунтуванні теоретико-методичних засад використання дослідницько орієнтованого навчання з допомогою екосистеми Go-Lab у Новій українській школі.

Стаття присвячена дослідженню визначальних факторів, які впливають на формування та розвиток людського капіталу. Запропоновано під людським капіталом розуміти запас професійних і соціальних компетенцій (знань, навичок, умінь), який накопичений в ході соціальної та економічної діяльності, професійного досвіду, творчих і розумових здатностей, мотивації до праці й саморозвитку, мобільності, адаптивних здатностей, психічного і фізичного здоров’я, моральних цінностей, які сприяють економічній активності, підвищенню продуктивності праці, ведуть до збільшення доходів, як самого індивіда, так і суспільства, частиною якого він є. Визначено основні властивості людського капіталу, серед яких: здатність виробляти та збільшувати доходи; нагромадження та необхідність постійного інвестування; фізичний та моральний знос; залежність від способів мотивації та стимулювання; висока ризикованість; віддаленість віддачі від інвестицій у часі; залежність віддачі від інтенсивності процесу інвестування та від тривалості життя носія людського капіталу і його працездатного періоду тощо. Визначено, що на процес формування людського капіталу впливає безліч формальних і неформальних соціальних інститутів, а саме: система обов’язкової шкільної та професійної освіти, додаткове навчання в рамках концепції навчання протягом усього життя, родина, суспільство, держава. Окреслено основні фактори, які чинять вплив на якість людського капіталу, серед яких: інвестування в освіту; підвищення кваліфікації працівників; стан сфери охорони здоров’я; соціальне середовище; демографічна ситуація; рівень життя населення; екологічна ситуація; мобільність кадрів.