Статті в журналах з теми "Дисфункція"
Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Дисфункція.
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-50 статей у журналах для дослідження на тему "Дисфункція".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Олексяк, О. І., та С. М. Геряк. "ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ АКУШЕРСЬКИХ УСКЛАДНЕНЬ У ВАГІТНИХ ІЗ ХРОНІЧНИМИ ОБСТРУКТИВНИМИ ЗАХВОРЮВАННЯМИ ЛЕГЕНЬ (ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ ТА ВЛАСНІ ДАНІ)". Актуальні питання педіатрії, акушерства та гінекології, № 1 (9 вересня 2021): 129–37. http://dx.doi.org/10.11603/24116-4944.2021.1.12368.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета дослідження – вивчення та аналіз факторів, що впливають на виникнення акушерських ускладнень у вагітних із хронічними обструктивними захворюваннями легень.
Матеріали та методи. У цьому огляді літератури використовували бібліосемантичний та аналітичний методи.
Результати дослідження та їх обговорення. Наявність хронічних обструктивних захворювань супроводжується активацією вільнорадикальних процесів у легенях. Вільні радикали мають властивість модифікувати білки, ліпіди, нуклеїнові кислоти, що в результаті стає причиною ендотеліальної дисфункції. У хворих із хронічними обструктивними захворюваннями легень виявлено зв’язок між вираженням ендотеліальної дисфункції, пероксидного окиснення ліпідів та активністю системи антиоксидантного захисту. Ендотеліальну дисфункцію на даний час вважають одним з основних патогенетичних механізмів, що лежить в основі розвитку таких акушерських ускладнень, як передчасні пологи, плацентарна дисфункція, синдром затримки росту плода, гестози та ін. Проведений ретроспективний аналіз 120 історій показав, що у вагітних із хронічними обструктивними захворюваннями легень розвиваються такі акушерські ускладнення, як дисфункція плаценти в 65,0 %, загроза передчасних пологів у 55,8 %, гестози в 38,3 %, синдром затримки росту плода у 16,6 %, передчасний розрив навколоплідних оболонок у 15,0 %, дистрес плода в 12,5 %.
Висновок. Враховуючи значну поширеність акушерських ускладнень у вагітних із хронічними обструктивними захворюваннями легень, ця проблема є актуальною і вимагає поглибленого вивчення та аналізу для розробки адекватних програм прогнозування, діагностики ускладнень та ведення вагітних із хронічними обструктивними захворюваннями легень.
2
Grechanina, Yuliya, Elena Bugaeva, and Svitlana Biletska. "CLINICAL CASE OF SUCCESSFUL REHABILITATION OF A CHILD WITH UNDINE SYNDROME (CCHS-CONGENITAL CENTRAL HYPOVENTILATION SYNDROME, ONDINE SYNDROME, OMIM 209880)." Inter Collegas 4, no. 2 (July 20, 2017): 91–95. http://dx.doi.org/10.35339/ic.4.2.91-95.
Повний текст джерелаАнотація:
Grechanina Yu., Bugaeva E., Biletska S.The article describes the case of the combination of an orphan monogenic disease (Undine syndrome) with a violation of the methylation cycle (epigenetic status) and mitochondrial dysfunction. Correction of concomitant metabolic disorders has allowed to improve the quality of life of the child.Key words: Undine syndrome, synthropy, methylation, mitochondrial dysfunction КЛІНІЧНИЙ СПОСІБ УСПІШНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ДИТИНИ З СИНДРОМОМ УНДІНИ (ВРОДЖЕНИЙ ЦЕНТРАЛЬНИЙ ГІПОВЕНТИЛЯЦІЙНИЙ СИНДРОМ, СИНДРОМ УНДІНИ, ОМІМ 209880)Гречаніна Ю., Бугаєва О., Білецька С.У статті описаний випадок поєднання орфанного моногенного захворювання (синдром Ундини) з порушенням циклу метилювання (епігенетичного статусу) і мітохондріальної дисфункції. Корекція супутніх обмінних порушень дозволила поліпшити якість життя дитини.Ключові слова: синдром Ундини, сінтропія, метилювання, мітохондріальна дисфункція КЛИНИЧЕСКИЙ СПОСОБ УСПЕШНОЙ РЕАБИЛИТАЦИИ РЕБЕНКА С СИНДРОМОМ УндинЫ (ВРОЖДЕННЫЙ ЦЕНТРАЛЬНЫЙ ГИПОВЕНТИЛЯЦИОННЫЙ СИНДРОМ, СИНДРОМ УНДИНЫ, ОМИМ 209880)Гречанина Ю., Бугаева О., Билецкая С. В статье описан случай сочетания орфанного моногенного заболевания (синдром Ундины) с нарушением цикла метилирования (эпигенетического статуса) и митохондриальной дисфункции. Коррекция сопутствующих обменных нарушений позволила улучшить качество жизни ребёнка.Ключевые слова: синдром Ундины, синтропия, метилирование, митохондриальная дисфункция
3
Piliponova, V. V., та V. A. Slobodianyk. "РОЛЬ ЕНДОТЕЛІАЛЬНОЇ ДИСФУНКЦІЇ НИРОК В ПАТОГЕНЕЗІ ЗАХВОРЮВАНЬ ТА ЇХ УСКЛАДНЕНЬ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 3 (21 жовтня 2019): 32–39. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2019.v.i3.10503.
Повний текст джерелаАнотація:
РЕЗЮМЕ. Ендотеліальна дисфункція є одним із ранніх та важливих компонентів патогенезу багатьох серйозних захворювань, таких як цукровий діабет, атеросклероз, системні автоімунні ревматичні хвороби, онкопатологія тощо. Значну роль відіграє в цих процесах функціональний стан ниркового ендотелію, оскільки близько 30 % всієї ендотеліальної вистилки судин організму знаходиться саме в нирках. Метою даного дослідження були пошук, систематизація та аналіз існуючих наукових публікацій щодо ролі системної ендотеліальної дисфункції взагалі та порушень ниркового ендотелію зокрема у механізмах розвитку різних захворювань, а також їх ускладнень. Ендотеліальну дисфункцію визнано одним із основних чинників патогенезу атеросклерозу та його ускладнень, серцевої недостатності, діабетичних ангіопатій тощо. Пошкодження ниркового ендотелію порушує нормальні регуляторні зв’язки, виникає дисбаланс активних судинних медіаторів, змінюється антитромбогенна активність судинної стінки. Під впливом довготривалої гіперглікемії клітини ендотелію починають продукувати фактори, що прискорюють процеси атерогенезу: ЕТ-1, активується експресія молекул клітинної адгезії, посилюється агрегація тромбоцитів, проліферація гладком’язових клітин. Ендотеліальна дисфункція при системних автоімунних ревматичних захворюваннях супроводжується гіперпродукцією судинного ендотеліального фактора росту (VEGF), ендотеліну-1, Е-селектину (ESel) і, як наслідок – пошкодженням капілярів клубочків та артеріол нирок. VEGF діє як ключовий медіатор пухлинного ангіогенезу, стимулюючи ріст нових кровоносних судин із найближчих капілярів, даючи тим самим пухлині доступ до кисню та поживних речовин, а також він відіграє важливу роль у підтриманні судинної сітки пухлини, перешкоджаючи апоптозу незрілих клітин ендотелію. Оцінка ендотеліальної дисфункції в механізмах розвитку хвороб повинна бути комплексною та системною, базуватися на дослідженні порушень функцій ендотелію, вивченні маркерів його пошкодження, сприяти розробці відповідних сучасних методів лікування.
4
Lisny, I. I., K. Yu Belka, L. V. Klimchuk, L. I. Vorobyova, Yu V. Kabanchuk, M. O. Katrychenko, K. D. Sydorenko та O. I. Balakhonov. "Післяопераційна когнітивна дисфункція у жінок середнього віку: інцидентність та методи профілактики". EMERGENCY MEDICINE, № 6.53 (1 жовтня 2013): 124–28. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0586.6.53.2013.88716.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянута проблема впливу анестезії й хірургічного втручання на когнітивні функції пацієнток середнього віку. Післяопераційна когнітивна дисфункція негативним чином позначається на якості життя пацієнтів, збільшує строки госпіталізації. У наведеному дослідженні вивчалася частота розвитку післяопераційної когнітивної дисфункції у пацієнток після гістеректомії з приводу раку шийки матки або раку тіла матки. Вивчено вплив Гліатиліну в запобіганні розвитку післяопераційної когнітивної дисфункції.
5
Fedoniuk, L. Ya. "РОЛЬ ДИСФУНКЦІЇ ЕНДОТЕЛІЮ У ФОРМУВАННІ ВАД КЛАПАНІВ СЕРЦЯ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 3 (21 жовтня 2019): 40–47. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2019.v.i3.10507.
Повний текст джерелаАнотація:
РЕЗЮМЕ. На сьогодні встановлено, що ендотелій є динамічною системою, яка може змінюватись, а її структурно-функціональні властивості тісно пов’язані з численними локальними, системними чинниками, а також із особливостями структурної організації. Пошкодження або активація ендотеліоцитів порушує нормальні регуляторні механізми та призводить до фенотипових змін, які загалом визначаються як ендотеліальна дисфункція. Ендотеліальна дисфункція – це порушення взаємовідношень між факторами, які підтримують гомеостаз та регулюють численні функції ендотелію.
Мета – навести сучасні відомості про структурно-функціональні властивості ендотелію та патогенез ендотеліальної дисфункції; висвітлити взаємозалежні впливи вазоактивних субстанцій ендотеліального походження, передусім оксиду азоту.
До найбільш значущих механізмів ендотеліальної дисфункції належить порушення метаболізму L-аргінін – оксид азоту (NO), який є основною ефекторною молекулою, що продукується ендотеліоцитами. Зміни функції судинного ендотелію можуть бути наслідком як зменшення синтезу NO ендотеліальними клітинами, так і активацією процесів його деградації в умовах оксидативного стресу.
Порушення функціонального стану ендотелію описані при різноманітних патологічних станах, таких як атеросклероз, артеріальна гіпертензія, гіперхолестеринемія, хронічна серцева недостатність, цукровий діабет. Ендотеліальна дисфункція практично закономірно розвивається при ревматичних хворобах, а також при інфекційному ендокардиті, що є однією з головних причин кардіоваскулярних ускладнень захворювань.
6
Trishchynska, M. A. "Шляхи оптимізації лікування при інсомнії на тлі цереброваскулярної патології". INTERNATIONAL NEUROLOGICAL JOURNAL, № 1.71 (2 лютого 2015): 121–28. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0713.1.71.2015.78455.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті наведені сучасні погляди на причини, патогенез та лікування порушень сну у пацієнтів із вегетативними розладами на початкових стадіях порушення мозкового кровообігу. Вегетативна дисфункція тісно пов’язана з синдромом інсомнії, і тому пошук причин та лікування цих станів нерозривно пов’язані. Існує консенсус стосовно застосування антидепресантів як для корекції симптомів вегетативної дисфункції, так і для покращення якості сну. Тразодон зарекомендував себе як препарат, що вірогідно зменшує симптоми тривоги та інсомнії, які досить часто є першими й основними проявами початкових стадій цереброваскулярної патології.
7
Cherkun, O. Yu, D. A. Sytnik, A. S. Kaliuzhka та V. D. Sheiko. "Органна дисфункція в динаміці гострого панкреатиту". Klinicheskaia khirurgiia 85, № 8 (30 серпня 2018): 15–17. http://dx.doi.org/10.26779/2522-1396.2018.08.15.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета. Визначити динаміку органної дисфункції у залежності від характеру локальних ускладнень гострого панкреатиту (ГП).
Матеріали і методи. Проаналізовано результати лікування 422 хворих із ГП, які перебували в хірургічному відділенні Полтавської обласної клінічної лікарні з 2010 по 2015 р. Середньотяжкий і тяжкий панкреатит із розвитком локальних парапанкреатичних ускладнень діагностовано у 107 (25,4%) хворих.
Результати. При середньотяжкому перебігу ГП транзиторну первинну органну дисфункцію спостерігали у 65,9% хворих. Друга хвиля поліорганної недостатності (ПОН) виникла у 18,1% хворих внаслідок прогресування гнійно-септичних ускладнень (ГСУ) на 10 – 14-ту добу захворювання. При тяжкому ГП ПОН у 7,9% пацієнтів мала безперервний, у 14,3% – інтермітуючий характер, обумовлений розвитком ГСУ.
Висновки. Ризик другої хвилі ПОН та несприятливого перебігу захворювання зростає з поширеністю локальних парапанкреатичних ускладнень на три і більше анатомічних ділянок переважно у пацієнтів з тяжким ГП.
8
Zozulya, I. S., A. V. Bredikhin, K. A. Bredikhin та O. A. Chekha. "Мышечно-фасциальная дисфункция, пути ее коррекции". INTERNATIONAL NEUROLOGICAL JOURNAL, № 4.66 (6 квітня 2014): 41–50. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0713.4.66.2014.80607.
Повний текст джерелаАнотація:
В статье освещены этиопатогенетические механизмы миофасциальных дисфункций и пути их коррекции. Установлено, что миофасциальная дисфункция представляет собой сложный многогранный комплекс, включающий дисфункцию мышцы, фасции, связок, формирование мышечных и немышечных триггеров, ноцицептивного потока, тросового феномена как в малой миофасциальной структуре, так и в длинной миофасциальной цепи, а также комплекс дисфункций нескольких цепей с их патологическими особенностями, местами их пересечения, что позволяет индивидуализировать лечебный процесс.
9
Bilovol, O., V. Nemtsova, I. Ilchenko, and V. Zlatkina. "INFLUENCE OF HORMONAL DISORDERS ON ENDOTHELIAL DYSFUNCTION IN PATIENTS WITH ARTERIAL HYPERTENSION AND COMORBIDE ENDOCRINOPATHIES." Inter Collegas 6, no. 3 (October 26, 2019): 132–36. http://dx.doi.org/10.35339/ic.6.3.132-136.
Повний текст джерелаАнотація:
Abstract.
INFLUENCE OF HORMONAL DISORDERS ON ENDOTHELIAL DYSFUNCTION IN PATIENTS WITH ARTERIAL HYPERTENSION AND COMORBIDE ENDOCRINOPATHIES
Bilovol O.M., Nemtsova V.D., Ilchenko I.A., Zlatkina V.V.
Purpose: to investigate the effect of hormonal changes on endothelial dysfunction (ED) in patients with a comorbid course of hypertension (H), type 2 diabetes mellitus (T2DM) and subclinical hypothyroidism (SHT). Methods: 183 patients with H stage II were divided into 3 groups: Group 1 (n=50) - with isolated H (comparison group); Group 2 (n=63) - with a combined course of H and T2DM; Group 3 (n=70) - with comorbidity of H, T2DM and SHT. Blood pressure levels, carbohydrate, lipid and thyroid metabolism, plasma insulin concentration, insulin resistance (IR) the HOMA-IR index, vascular endothelial growth factor (VEGF-A) plasma levels were investigated. Results: Dyslipidemia was more pronounced in group 2 than in group 1. The addition of SHT was accompanied by a tendency to increase all the atherogenic lipids. IR was observed in all patients groups and was significantly higher than in control group (p<0.05). Significant increase of VEGF-A levels in all patients groups in comparison with the control (p<0.05) was found. In group 2 VEGF-A was lower than in group 1, which is probably due to the protective effect of metformin. Analysis of the influence of thyroid dysfunction degree on ED revealed significant increase of VEGF-A levels in TSH>6.0 μMU/ml subgroup (352.55±17.64 pg/ml vs 461.74±20.13 pg/ml (p<0.05)). Conclusion: Hormonal disorders contribute to aggravation of endothelial dysfunction in patients with hypertension and comorbid endocrinopathies - type 2 diabetes mellitus and subclinical hypothyroidism. Even minor decrease in thyroid function lead to the progression of endothelial dysfunction.
Key words: hypertension, type 2 diabetes mellitus, subclinical hypothyroidism, endothelial dysfunction
Резюме.
ВПЛИВ ГОРМОНАЛЬНИХ ПОРУШЕНЬ НА ЕНДОТЕЛІАЛЬНУ ДИСФУНКЦІЮ УПАЦІЄНТІВ З АРТЕРІАЛЬНОЮ ГІПЕРТЕНЗІЄЮ ТА КОМОРБІДНИМИ ЕНДОКРИНОПАТІЯМИ
Біловол О.М., Немцова В.Д., Ільченко І.А., Златкіна В.В.
Мета: дослідити вплив гормональних змін на ендотеліальну дисфункцію (ЕД) у пацієнтів з коморбідним перебігом артеріальної гіпертензії (АГ), цукрового діабету 2 типу (ЦД2Т) тасубклінічного гіпотиреозу (СГТ). Матеріали та методи: 183 пацієнта з АГ II стадії були розділені на 3 групи: 1-а група (n=50) - з ізольованою АГ (група порівняння); Група 2 (n=63) - з поєднаним перебігом АГ та ЦД2Т; Група 3 (n 70) – з комбінованим перебігом АГ, ЦД2Т і СГТ. Вивчали рівні артеріального тиску, показники вуглеводного, ліпідного і тиреоїдного обміну, концентрацію інсуліну в плазмі, індекс інсулінорезистентності (ІР) - HOMA-IR, рівні васкулоендотеліального фактора росту (VEGF-A) в плазмі. Результати. Ступінь дисліпідемії у 2-й групі була більш вираженою, ніж в 1-й. Приєднання СГТ супроводжувалося тенденцією до збільшення всіх атерогенних фракцій ліпідів. ІР спостерігалася у всіх групах пацієнтів і була достовірно більше, ніж у контрольній групі (р<0,05). Виявлено достовірне підвищення рівнів VEGF-A у всіх групах пацієнтів в порівнянні з контролем (р<0,05). В 2-й групі рівні VEGF-A були нижче, ніж в 1-й групі, що, ймовірно, пов'язано з протективним ефектом метформіну. Аналіз впливу ступеня гіпофункції щитовидної залози на ЕД виявив значне збільшення рівнів VEGF-A в підгрупі TSH> 6,0 мкМ / мл (352,55 ± 17,64 пг / мл і 461,74 ± 20,13 пг / мл відповідно, р <0,05). Висновки. Гормональні порушення сприяють погіршенню ендотеліальної дисфункції у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та супутніми ендокринопатіями - цукровим діабетом 2 типу та субклінічним гіпотиреозом. Навіть незначне зниження функції щитовидної залози призводить до прогресування ендотеліальної дисфункції.
Ключові слова: гіпертензія, цукровий діабет 2 тип, субклінічний гіпотиреоз, ендотеліальна дисфункція
Резюме.
ВЛИЯНИЕ ГОРМОНАЛЬНЫХ НАРУШЕНИЙ НА ЭНДОТЕЛИАЛЬНУЮ ДИСФУНКЦИЮ У ПАЦИЕНТОВ С АРТЕРИАЛЬНОЙ ГИПЕРТЕНЗИЕЙ И КОМОРБИДНЫМИ ЭНДОКРИНОПАТИЯМИ
Беловол О.М., Немцова В.Д., Ильченко И.А., Златкина В.В.
Цель: исследовать влияние гормональных изменений на эндотелиальную дисфункцию (ЭД) у пациентов с коморбидным течением артериальной гипертензии (АГ), сахарного диабета 2 типа (СД2Т) и субклинического гипотиреоза (СГТ). Материалы и методы: 183 пациента с АГ IIстадии были разделены на 3 группы: 1-я группа (n = 50) - с изолированной АГ (группа сравнения); Группа 2 (n = 63) - с сочетанным течением АГ и СД2Т; Группа 3 (n = 70) - комбинированное течение АГ, СД2Т и СГТ. Изучали уровни артериального давления, показатели углеводного, липидного и тиреоидного обмена, концентрацию инсулина в плазме, индекс инсулинорезистентности (ИР)- HOMA-IR, уровни васкулоэндотелиального фактора роста(VEGF-A) в плазме. Результаты. Степень дислипидемии во 2-й группе была более выраженной, чем в 1-й. Присоединение СГТ сопровождалось тенденцией к увеличению всех атерогенных фракций липидов. ИР наблюдалась во всех группах пациентов и была достоверно больше, чем в контрольной группе (р<0,05). Выявлено достоверное повышение уровней VEGF-A во всех группах пациентов по сравнению с контролем (р <0,05). Во 2-й группе уровни VEGF-A были ниже, чем в 1-й группе, что, вероятно, связано с протективным эффектом метформина. Анализ влияния степени дисфункции щитовидной железы на ЭД выявил значительное увеличение уровней VEGF-A в подгруппе TSH> 6,0 мкМ/мл (352,55 ± 17,64 пг / мл и 461,74 ± 20,13 пг / мл соответственно, р<0,05). Заключение. Гормональные нарушения способствуют ухудшению эндотелиальной дисфункции у пациентов с артериальной гипертензией и сопутствующими эндокринопатиями - сахарным диабетом 2 типа и субклиническим гипотиреозом. Даже незначительное снижение функции щитовидной железы приводит к прогрессированию эндотелиальной дисфункции.
Ключевые слова: гипертензия, сахарный диабет 2 тип, субклинический гипотиреоз, эндотелиальная дисфункция
10
Kravchun, P. P. "Зміни діастолічної функції міокарда лівого шлуночка у хворих із постінфарктним кардіосклерозом та артеріальною гіпертензією залежно від ступеня ожиріння". EMERGENCY MEDICINE, № 6.61 (1 серпня 2014): 158–60. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0586.6.61.2014.83652.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета: оцінити зміни діастолічної функції міокарда лівого шлуночка у хворих із постінфарктним кардіосклерозом та артеріальною гіпертензією залежно від ступеня ожиріння.Матеріали та методи. До дослідження ретроспективно включено 76 хворих на артеріальну гіпертензію, які перенесли інфаркт міокарда, із супутнім ожирінням. Хворі були розподілені на групи залежно від ступня ожиріння. Усім хворим проводили загальноклінічні та інструментальні обстеження. Статистичну обробку отриманих даних проведено за допомогою пакета статистичних програм Statistica 8.0, Microsoft Office Exсel 2003.Результати та висновки. У хворих із постінфарктним кардіосклерозом, артеріальною гіпертензією та супутнім ожирінням визначалась діастолічна дисфункція лівого шлуночка за типом порушення релаксації. Прояви діастолічної дисфункції лівого шлуночка у хворих із постінфарктним кардіосклерозом, артеріальною гіпертензією та ожирінням не залежали від маси тіла.
11
Атаман, Юрій, Ірина Бріжата, Олександр Атаман та Ірина Симоненко. "Особливості гемодинаміки представників ациклічних видів легкої атлетики з прегіпертензією в різні періоди річного макроциклу". Теорія і методика фізичного виховання і спорту, № 3 (2 лютого 2022): 84–88. http://dx.doi.org/10.32652/tmfvs.2021.3.84-88.
Повний текст джерелаАнотація:
Анотація. Актуальність дослідження зумовлена невирішеністю питання вчасного виявлення та корекції вегетативної дисфункції у спортсменів-професіоналів, особливо у тих, у яких наявні передпатологічні стани. Вивчення прихованих змін гемодинаміки разом із вчасним виявленням дизавтономних проявів у спортсменів з прегіпертензією (ПГ), особливо у тих, хто займається переважно силовими вправами, є перспективним напрямом покращення здоров’я та успішності. Мета. Вивчення гемодинамічного профілю представників ациклічних видів легкої атлетики з офісною ПГ у різні періоди річного макроциклу. Методи. Аналіз науково-методичної літератури, анкетування за Вейном; контроль артеріального тиску; методи математичної статистики. Результати. Встановлено, що для спортсменів з ПГ найбільш несприятливим виявився змагальний період, в якому були найбільш поширеними та вираженими симптоми вегетативної дисфункції, значно переважали середні значення артеріального тиску, поширеність та ймовірність розвитку замаскованої артеріальної гіпертензії. Змагальний період річного макроциклу у представників ациклічних видів легкої атлетики з прегіпертензією супроводжується зростанням значень артеріального тиску, при цьому відносний ризик прихованої артеріальної гіпертензії в позатренувальний час зростає за наявності інших проявів вегетативної дисфункції. Зміни не є стійкими, проте їх вчасне виявлення та корекція можуть сприяти покращенню якості життя спортсменів та їх успішності.
Ключові слова: артеріальний тиск, автономна дисфункція, змагальний період річного макроциклу.
12
Redka, Iryna. "Вплив зорових дисфункцій на вікові зміни складності нейродинаміки головного мозку". Lesya Ukrainka Eastern European National University Scientific Bulletin. Series: Biological Sciences, № 2(302) (30 жовтня 2018): 193–99. http://dx.doi.org/10.29038/2617-4723-2015-302-193-199.
Повний текст джерелаАнотація:
Значно збільшено відомості щодо нелінійної природи ЕЕГ-сигналу. У цьому контексті доцільно засто-сувати нові алгоритми аналізу ЕЕГ-сигналів для кращого розуміння закономірностей нормального і ано-мального розвитку мозку. У дослідженні використано ентропійний підхід для аналізу складності ЕЕГ-сигналу людей з нормальним зором і вродженими зоровими дисфункциями в період від 8 до 20 років у стані спокою з заплющеними очима. Виявлено вікове зниження складності ЕЕГ-сигналу (на підставі ентропії Колмогорова-Сіная). Найбільш вираженим це зниження було в підлітковому віці у чоловіків, і юнацькому віці у жінок. По-казано, що вікове зниження значень ентропії не залежить від наявності зорової дисфункції. Висловлено при-пущення, що візуальна дисфункція лише віддаляє в часі та уповільнює вікове зниження складності нейродинаміки головного мозку.
13
Щедрова, Г. П. "Інституціональна дисфункція політичної еліти в Україні". Гілея, Вип. 120 (№ 5) (2017): 238–42.
Знайти повний текст джерела
14
Чепурний, О. О. "Дисфункція захисту в кримінальному процесі України". Вісник Луганської академії внутрішніх справ МВС України імені 10-річчя незалежності України, Вип. 1 (2004): 159–64.
Знайти повний текст джерела
15
Rustamian, S. T., та I. P. Katerenchuk. "ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ ВЕГЕТАТИВНИХ ПОРУШЕНЬ У ХВОРИХ, ЯКІ ПЕРЕБУВАЮТЬ НА ПРОГРАМНОМУ ГЕМОДІАЛІЗІ, З УРАХУВАННЯМ НАЯВНОСТІ У НИХ ЦУКРОВОГО ДІАБЕТУ 2-ГО ТИПУ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 2 (19 серпня 2020): 156–60. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2020.v.i2.11335.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета – провести порівняльний аналіз клінічних проявів вегетативних порушень у хворих, які перебувають на програмному гемодіалізі, з урахуванням наявності у них цукрового діабету 2-го типу.
Матеріал і методи. У дослідження залучено 93 хворих, які лікувались у 2019 р. у центрі нефрології та діалізу м. Полтава. Залежно від стадії хронічної хвороби нирок (ХХН) виокремлено дві групи хворих – 44 хворих (47,3 %), що перебувають на програмному гемодіалізі (дослідна група – ДГ) та 49 хворих (52,7 %) з ХХН І–ІІ стадій (контрольна група – КГ), у кожній з яких хворі були стратифіковані на дві підгрупи: з наявністю цукрового діабету 2-го типу (ЦД) та без ЦД: у ДГ 20 і 24 пацієнти, у КГ 26 і 23 пацієнти відповідно. Для виявлення ознак вегетативних порушень використовували опитувальник А. М. Вейна. Вегетативну дисфункцію діагностували коли сумарний бал перевищував 15. Статистичний аналіз проводили за допомогою програмного забезпечення Microsoft Excel, застосовуючи варіанти статистичного обчислення (середньоквадратичне відхилення, середнє арифметичне, стандартну похибку). Вірогідність відмінностей між порівняльними групами визначали за допомогою параметричного критерію Стьюдента.
Результати. У результаті анкетування пацієнтів за стандартизованим опитувальником А. М. Вейна встановлено, що у хворих, які перебувають на програмному гемодіалізі з ЦД у сукупності відповідей хворих ознаки вегетативних розладів оцінювалися (46,1±9,1) балів при мінімально-максимальних значеннях (19–58), тоді як у контрольній групі з ЦД (11,4±3,1) балів, при мінімально-максимальних значеннях (7–18), р<0,001. Таке саме значення отримано і при порівнянні ДГ без ЦД (34,8±4,6) балів, при мінімально-максимальних значеннях (17–43) і КГ без ЦД (9,4±2,5) балів, при мінімально-максимальних значеннях (7–15), р<0,001. Частота виникнення вегетативної дисфункції у пацієнтів ДГ з ЦД та ДГ без ЦД не мала статистично значимої різниці (р<0,05), але сама вегетативна дисфункція у групах відрізнялася за структурою.
Висновки. Прояви вегетативної дисфункції у пацієнтів з хронічною хворобою нирок з цукровим діабетом 2-го типу відрізняються за структурою від проявів у хворих з хронічною хворобою нирок без цукрового діабету. Зі зростанням стадії хронічної хвороби нирок у пацієнтів з цукровим діабетом та без цукрового діабету відзначалося збільшення проявів вегетативної дисфункції, які не усуваються проведенням сеансів гемодіалізу.
16
Bondar, M. V., M. M. Pilipenko та O. A. Loskutov. "Ендотелій — головна мішень коронавірусної інфекції". EMERGENCY MEDICINE 18, № 2 (19 травня 2022): 13–19. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0586.18.2.2022.1467.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність. У світі на сьогодні накопичено досить багато клінічного досвіду терапії SARS-CoV-2. Однак усе більше з’являється робіт, у яких висвітлюються нові дані про прояви цього вірусного захворювання та наслідки, які можуть впливати як на зміну його клінічної картини, так і на якість життя перехворілого на COVID-19. Тому метою даної роботи було узагальнення результатів літературного пошуку та власного досвіду інтенсивної терапії ендотеліальної дисфункції при коронавірусній інфекції. Матеріали та методи. В основу роботи покладено результати, отримані за допомогою пошукових інтернет-систем «Google» та «PubMed» за ключовими словами: «інтенсивна терапія SARS-CoV-2», «патофізіологічні зміни при коронавірусній інфекції», «ендотеліальна дисфункція». Результати. У цьому огляді наведені патогенетичні ланки COVID-19, механізми вірусного ураження ендотелію, механізми розвитку гіперкоагулопатії, основні напрямки запобігання наслідкам ендотеліальної дисфункції та їх лікування. Висновки. Проведений огляд переконливо показав, що інфекція SARS-CoV-2 сприяє розвитку ендотеліту у різних органах як наслідок вірусного ураження. Саме наявністю COVID-19-індукованого ендотеліту можна пояснити системне порушення мікроциркуляції у різних судинних руслах та їх клінічні наслідки.
17
Berezhny, V. V., та Ye Yu Marushko. "Оцінка стану судинної стінки та функції ендотелію в дітей, хворих на системний червоний вовчак". CHILD`S HEALTH, № 2.45 (22 квітня 2013): 17–21. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0551.2.45.2013.88017.
Повний текст джерелаАнотація:
У дітей, хворих на системний червоний вовчак, спостерігається потовщення комплексу інтима-медіа та збільшення жорсткості стінки загальних сонних артерій порівняно зі здоровими дітьми. Тривалість захворювання, тривалість терапії та сумарна кумулятивна доза глюкокортикоїдів впливають на вказані зміни. У хворих на системний червоний вовчак виявляється ендотеліальна дисфункція, ступінь якої залежить від активності захворювання, проте дисфункція наявна й у дітей із неактивним захворюванням.
18
Пиптюк, О. В., та Ю. Б. Моцюк. "Деякі аспекти патогенезу венозного тромбоемболізму у вагітних". Науковий вісник Ужгородського університету. Серія Медицина 61, № 1 (30 червня 2020): 85–88. http://dx.doi.org/10.24144/2415-8127.2020.61.85-88.
Повний текст джерелаАнотація:
На сьогодні питання несприятливого впливу екстрагенітальної патології судинного ґенезу із розвитком системних порушень гемостазу, тромбофілічних станів та зміною гемодинаміки у фетоплацентарному комплексі у вагітнихє однією з найбільш актуальних проблем сучасного акушерства.Метою дослідження було зниження акушерських та перинатальних ускладнень у вагітних із варикозною хворо-бою нижніх кінцівок.На основі вивчення медичної документації було проведено ретроспективний аналіз, встановлено, що варикознахвороба нижніх кінцівок у вагітних проявляється у 32,7%, із наростанням клінічних проявів до ІІІ триместру до69,1%. Провідними чинниками є обтяжена спадковість по материнській та батьківський лінії (OR=6,9), плацентарнадисфункція при попередніх вагітностях (OR=6,3), ендокринно-обмінні порушення (OR=2,5), надмірна вага (OR=4,8),тромботичні стани (OR=10,8). Обстежено 120 жінок із варикозною хворобою нижніх кінцівок, які були розділені наосновну групу, із призначенням еластичної компресії, суміші біофлавоноїдів, донатора оксиду азоту та терапії,спрямованої на корекцію гемостазіологічних показників, та групу порівняння, де моніторинг вагітності проводивсязгідно з загальноприйнятими стандартами.Напередодні розродження відбувається активація антикоагулянтної системи та предикторів тромботичнихускладнень, таких як гіперфібриногенемія, зменшення кількості тромбоцитів та порушення їх агрегаційної спромо-жності, зниження рівня антитромбіну ІІІ у 1,4 разу та зростання в 1,7 разу Д-димерів. Із прогресуванням вагітностігормональні показники змінювалися: гіперфункція в 38,3 %, дисфункція у 11,7 %, дисбаланс естріолу та кортизолу –у 50,0 % спостережень.Використання лікувально-профілактичних заходів дозволило знизити частку передчасних пологів у 2,2 разу;прееклампсії, плацентарної дисфункції і дистресу плода – у 2,0 разу, у затримку розвитку плода – у 1,8 разу, зниження рівня постгіпоксичної енцефалопатії – у 2,0 разу. Ключові слова: варикозна хвороба нижніх кінцівок, плацентарна дисфункція, функціональний стан фето-плацентарного комплексу, прогнозування, лікування.
19
Заремба, Є. Х., О. В. Заремба-Федчишин та М. І. Прокоса. "ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ МЕТАБОЛІЧНОЇ ТЕРАПІЇ В РОЗВИТКУ АДГЕЗИВНОЇ ДИСФУНКЦІЇ ЕНДОТЕЛІЮ У ХВОРИХ НА АРТЕРІАЛЬНУ ГІПЕРТЕНЗІЮ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 2 (28 липня 2021): 77–82. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2021.v.i2.11822.
Повний текст джерелаАнотація:
Ендотеліальна дисфункція вважається предиктором високого ризику серцево-судинних захворювань. Додаткове застосування метаболічної терапії у комплексному лікуванні хворих на артеріальну гіпертензію впливає на стабілізацію ендотеліальної дисфункції, що дозволяє запобігти виникненню та прогресуванню ускладнень. Мета – оцінити ефективність впливу метаболічної терапії на зміну показників адгезивної дисфункції ендотелію у хворих на артеріальну гіпертензію (АГ). Матеріал і методи. Наведені результати концентрації молекул адгезії судинного ендотелію (s-VCAM), молекул міжклітинної адгезії I типу (s-ICAM-1), а також рівня ендотеліну-1 у сироватці хворих на АГ ІІ стадії 2–3 ступенів. Обстежено 65 хворих (32 чоловіки та 33 жінки). Середній вік пацієнтів становив (45,2±10,5) років. Хворим на артеріальну гіпертензію застосовували базисну комбіновану антигіпертензивну терапію раміприл/амлодипін в індивідуально підібраних дозах, у поєднанні з метаболічною терапією кверцетином. Результати. Застосування метаболічної терапії у хворих на артеріальну гіпертензію сприяє зниженню концентрації розчинних форм адгезивних молекул ендотелію судинної стінки (s-ICAM-1, s-VCAM), рівня ендотеліну-1, дозволяє зменшити прояви ендотеліальної дисфункції та зменшити розвиток та прогресування ускладнень у хворих на АГ. Висновки. Порушення ендотелійзалежної вазодилатації у хворих на артеріальну гіпертензію асоціюється з достовірним збільшенням кількості розчинних молекул адгезії: s-VCAM та ICAM-1 у сироватці крові, а також зі збільшенням концентрацї ендотеліну-1. Застосування кверцетину (корвітину, квертину) в комплексній терапії з використанням комбінованого антигіпертензиного лікарського засобу раміприл/амлодипін впливає на стабілізацію ендотеліальної дисфункції, що дозволяє запобігти виникненню та прогресуванню ускладнень у хворих на артеріальну гіпертензію.
20
Різник, Світлана, Юрій Різник, Тетяна Пиндус та Володимир Пиндус. "ЕНДОТЕЛІАЛЬНА ДИСФУНКЦІЯ СУДИН ПАРОДОНТА ПРИ ГЕНЕРАЛІЗОВАНОМУ ПАРОДОНТИТІ". Actual Problems of Medicine and Pharmacy 3, № 1 (18 січня 2022): 1–9. http://dx.doi.org/10.52914/apmp.v3i1.37.
Повний текст джерелаАнотація:
The development of the pathological process in patient with generalized periodontitis accompanied by increased levels of ET-1 and proinflammatory cytokines such as TNF – α, IL – 1β, IL – 6 in oral fluid, which are the markers of endothelial dysfunction and contribute to the progression of inflammatory-dystrophic process in the periodontal tissues. The mechanism of the pathogenetic correlations justifies a scientific approach to the selection and usage of immunological research methods in patients with generalized periodontitis.
All this testifies to a significant violation of hemodynamics of periodontal disease. Structural changes of blood capillaries with intravascular are revealed blood clotting is the basis for the appointment of such patients with prophylactic and curative anticoagulants.
21
Malanchuk, L. M., V. M. Martyniuk та S. L. Malanchuk. "ОПТИМІЗАЦІЯ ТАКТИКИ ВЕДЕННЯ ЖІНОК ІЗ СИНДРОМОМ ВТРАТИ ПЛОДА НА ТЛІ ЕНДОТЕЛІАЛЬНОЇ ДИСФУНКЦІЇ". Вісник медичних і біологічних досліджень, № 3 (1 грудня 2020): 81–84. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2020.3.11523.
Повний текст джерелаАнотація:
Резюме. Зниження перинатальної захворюваності є особливо важливим в аспекті покращення демографічних показників в Україні. У сучасному акушерстві особлива увага приділяється питанням планування та підготовки до вагітності у жінок із синдромом втрати плода, частота якого є досить високою і коливається від 10 до 25 %.
Мета дослідження – розробити алгоритм лікувально-профілактичних заходів для жінок із синдромом втрати плода на тлі ендотеліальної дисфункції шляхом патогенетично обґрунтованої корекції змін, виявлених під час вагітності.
Матеріали і методи. Для досягнення поставленої мети ми обстежили 150 вагітних, яких поділили на 3 групи по 50 жінок у кожній. Окрім обов’язкового обстеження вагітних, додатково проводилося визначення співвідношення альбумін/креатинін у сечі за допомогою тест-смужок Microalbuphan. Визначення концентрації оксиду азоту в крові виконувалося колориметричним методом. Дослідження фолієвої кислоти визначали за допомогою імуноферментного аналізу, а концентрацію креатиніну в навколоплідних водах – на повіреному фотометрі МБА-540. Для подальшого гістологічного та мікроморфометричного дослідження провізорних органів плода, відбір матеріалу здійснювали після завершення третього періоду пологів.
Результати. Встановлено, що у пацієнток із синдромом втрати плода діагностується доклінічна гестаційна ендотеліальна дисфункція, зниження вмісту фолієвої кислоти в крові, високі показники креатиніну в навколоплідних водах. При морфологічному дослідженні провізорних органів плода відзначаються дистрофічно-дегенеративні зміни із ознаками інфікування. Після призначення вагітним донатору оксиду азоту L-аргініну аспартату та фолієвої кислоти ендотеліальна дисфункція не діагностувалась та нормалізувався вміст креатиніну в навколоплідних водах. При морфологічному дослідженні посліду спостерігались компенсаторно-пристосувальні зміни.
Висновки. Запропонована нами комплексна терапія із застосуванням донатору оксиду азоту та фолієвої кислоти значно покращила перинатальні наслідки у жінок із синдромом втрати плода. Так, у другій групі спостереження частота загрози переривання вагітності знизилась втричі, в шість разів – дистрес плода, вдвічі –ургентних кесаревих розтинів порівняно з першою групою.
22
Sheiko, N. I., та V. P. Feketa. "МОЖЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ СТАНДАРТИЗОВАНОГО ОПИТУВАЛЬНИКА ДЛЯ ВИЗНАЧЕННЯ АВТОНОМНИХ ДИСФУНКЦІЙ В ОСІБ МОЛОДОГО ВІКУ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 2 (30 травня 2019): 170–74. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2019.v0.i2.10137.
Повний текст джерелаАнотація:
Синдром автономних дисфункцій – це поліетіологічний синдром, що характеризується дисфункцією автономної нервової системи і функціональними порушеннями всіх систем організму. Поширеність САД, за даними деяких авторів, складає від 20 до 56 % всіх захворювань у осіб молодого віку, поступаючись лише ГРВІ.
Мета – виявити студентів з автономними дисфункціями та оцінити функціональний стан їх організму кількісно за допомогою показника активності регуляторних систем (ПАРС).
Матеріал і методи. До дослідження було залучено 100 студентів іноземців 2–3 курcів медичного факультету (1 група), та 100 студентів-українців молодших курсів інших факультетів (2 група) обох статей віком 17–23 роки. Для скринінгу автономних дисфункцій здійснювали анкетування за стандартним опитувальником А. М. Вейна. Для об’єктивної характеристики функціонального стану автономної нервової системи використовували показники варіабельності серцевого ритму, отримані шляхом 5-хвилинної реєстрації ІІ відведення зa допомогою комп’ютерного діагностичного комплексу «КардіоЛаб» («ХАІ-Медіка»,Україна). Зниження пристосувальних можливостей організму визначали за допомогою показника активності регуляторних систем (ПАРС).
Результати. За даними опитувальника А. М. Вейна, серед студентів-іноземців ознаки вегетативних змін мали 32 студенти (32 %), а серед українців – 21 (21 %). Однак об’єктивно автономні дисфункції, підтверджені показниками варіабельності серцевого ритму, серед іноземців мали лише 18 осіб (18 %), а серед українців – 11 осіб (11 %) відповідно до загальної кількості опитаних студентів. Зокрема, 50 % студентів-іноземців та 54,5 % студентів-українців мали помірну функціональну напругу, тобто донозологічні стани, ПАРС 2–4; 22,2 % студентів-іноземців та 27,3 % студентів-українців мали виражену функціональну напругу, тобто преморбідний стан, ПАРС 5–6; 11,1 % студентів-іноземців та 9,1 % студентів-українців мали різко виражену функціональну напругу, стан незадовільної адаптації, ПАРС 7-8; 16,7 % студентів-іноземців та 9,1 % студентів-українців мали астенізацію (виснаження) регуляторних систем, ПАРС 9–10.
Висновки. Опитувальник А. М. Вейна може бути використаний для скринінгу синдрому автономних дисфункцій, однак необхідним є об’єктивне підтвердження за допомогою вимірювання показників варіабельності серцевого ритму.
23
ВАКУЛІЧ, Тетяна, та Тетяна САФІР. "ДОСЛІДЖЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ПРОГРАМИ КОРЕКЦІЇ ЕМОЦІЙНИХ РОЗЛАДІВ У ЖІНОК ІЗ СЕКСУАЛЬНИМИ ДИСФУНКЦІЯМИ". Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Психологія, № 3 (52) (21 лютого 2022): 44–50. http://dx.doi.org/10.32689/maup.psych.2021.3.6.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті представлено розгляд актуальної проблеми жіночої сексуальної дисфункції та її вплив на емоційний стан жінок. Метою статті є дослідження закономірностей прояву емоційних розладів у жінок із сексуальними дисфункціями, взаємозв’язок психологічного і фізіологічного аспектів їх сексуального сприйняття та оцінка ефективності програми психологічної корекції; проведення емпіричного дослідження, спрямованого на покращення суб’єктивного сприйняття жінок як частини сексуальної функції. У контексті представлених матеріалів авторами викладено емпіричне узагальнення результатів дослідження різних чинників формування сексуальних дисфункцій та методи психологічної корекції емоційних розладів у жінок із сексуальними дисфункціями. Аналізуючи отримані дані, ми встановили, що жінки після проведення психокорекційних заходів стали більш емоційно стабільними, середні бали наблизились або досягли показників норми. Спостерігається підвищення загального емоційного тонусу, поява позитивного емоційного стану у зв’язку з формуванням у жінок багатоваріантного сприйняття сексуальності.
24
Філик, О. В. "Дисфункція діафрагми в дітей із гострою дихальною недостатністю". Медицина неотложных состояний, № 8 (79) (2016): 73–77.
Знайти повний текст джерела
25
Kovalenko, O. Ye, та N. G. Prityko. "ХРОНІЧНА ЦЕРЕБРАЛЬНА ВЕНОЗНА ДИСФУНКЦІЯ: ПОШИРЕНІСТЬ ТА ФАКТОРИ РИЗИКУ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 1 (23 квітня 2019): 74–79. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2019.v0.i1.10052.
Повний текст джерелаАнотація:
На сьогодні проблема лікування та верифікації діагнозу у хворих із синдромом хронічної венозної церебральної дисфункції (СХВЦД) є одним із важливих питань прийому лікаря-невролога.
Мета – визначити частку хворих із СХЦВД у межах неврологічного амбулаторного прийому невролога та виявити основні чинники ризику патології залежно від гендерних та вікових показників.
Матеріал і методи. Загальноклінічне та клініко-неврологічне обстеження хворих амбулаторного прийому лікаря-невролога міської поліклініки за рік, виділення групи пацієнтів (95 осіб віком від 30 до 65 років) із клінічними ознаками СХЦВД з деталізацією анамнезу та визначенням ймовірних модифікованих та немодифікованих факторів ризику (ФР) появи патології. Хворі були розподілені на 3 вікові групи: 30–44, 45–60, 60–65 років та на 2 гендерні.
Результати. Оцінка кількості та характеру звернень на прийомі невролога поліклініки за 2018 рік показала, що з усієї кількості випадків цереброваскулярної патології дещо більше половини складають хворі із СХЦВД, або майже третину від усієї кількості хворих (33,8 %).
Найбільш значущою причиною, з якою загальний контингент хворих пов'язував появу СХЦВД, було статичне перевантаження, дещо меншою (всього на 2 %) – фізичне перевантаження, майже в рівних частках – черепно-мозкові травми, стрес та спадковість за материнською лінією, наступними майже рівними чинниками були спадковість за батьківською лінією та клімакс.
Спостерігаються певні достовірні гендерні відмінності щодо чинників, з якими хворі пов'язують появу СХЦВД. Статичне перевантаження для чоловіків у 2,6 раза менш значуще, ніж фізичне навантаження, тоді як у жінок – у 1,5 раза частіше, й саме його вказано як основну причину виникнення патології. У чоловіків спадковість за материнською та батьківською лініями достовірно не відрізнялась (p>0,05), тоді як у жінок лінія матері мала тенденцію до остаточної переваги (p=0,1).
Висновок. Різні вікові періоди хворих мали свої особливості щодо появи модифікованих та немодифікованих ФР: фізичне навантаження переважало у віковий період 45–59 років, статичне навантаження та легка ЧМТ – від 30 до 59 років, в цей же віковий період було виявлено негативну спадковість. У кожній віковій групі достовірна різниця між жінками та чоловіками (р<0,05) мала місце: стосовно фізичного навантаження – в 18–29 років; статичного навантаження – в 45–59; ЧМТ – в 60+; стресу – в 30–44 років. Тенденція p<0,1 стосувалася фактора «клімакс» у період 45–59 років. Перспективним є врахування модифікованих факторів ризику в розробці профілактичних заходів щодо СХЦВД.
26
Salii, M. I. "Ендотеліальна дисфункція у хворих на гострий лакунарний інсульт". INTERNATIONAL NEUROLOGICAL JOURNAL, № 3.73 (6 липня 2015): 170–72. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0713.3.73.2015.78338.
Повний текст джерелаАнотація:
В роботі проведено дослідження рівня ендотеліну-1 у плазмі крові хворих на гострий лакунарний інсульт. Встановлена залежність рівня даного показника від тяжкості інсульту, змін на комп’ютерній томографії, особливостей прийому гіпотензивних препаратів.
27
Мусієнко, В. А., та М. І. Марущак. "КОМОРБІДНИЙ ПЕРЕБІГ ЦУКРОВОГО ДІАБЕТУ 2 ТИПУ ТА ПАТОЛОГІЙ ЩИТОПОДІБНОЇ ЗАЛОЗИ: ПОШУК ЛАБОРАТОРНИХ МАРКЕРІВ". Medical and Clinical Chemistry, № 4 (23 лютого 2022): 45–52. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2021.i4.12651.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. Діабет і його ускладнення належать до 10 основних причин смертності у світі. Більшість пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу (ЦД2) має хоча б одне ускладнення. Дисфункція щитоподібної залози (ЩЗ), після цукрового діабету, є другою найбільш розповсюдженою метаболічною дисфункцією у світі. В останні роки дослідники приділяють більше уваги коморбідному перебігу ЦД2 та дисфункції ЩЗ. Гіпотиреоз (ГТ) і дифузний нетоксичний зоб (ДНЗ) є розповсюдженими патологіями ЩЗ. Мета дослідження – оцінити лабораторні показники і виявити можливі маркери коморбідного перебігу цукрового діабету 2 типу, гіпотиреозу та дифузного нетоксичного зоба. Методи дослідження. Проведено ретроспективне дослідження медичної документації 519 хворих на цукровий діабет 2 типу, які перебували на лікуванні в ендокринологічному відділенні протягом 2019 р. Сформовано 2 дослідних групи: 1-ша – 501 хворий на цукровий діабет 2 типу; 2-га – 18 пацієнтів з коморбідним перебігом цукрового діабету 2 типу, гіпотиреозу та дифузного нетоксичного зоба. Оцінювали лабораторні показники (результати загального аналізу крові, ліпідограми, гормони щитоподібної залози, біохімічні маркери) та здійснювали статистичну обробку за допомогою розрахунку медіани, нижнього і верхнього квартилів, U-критерію Манна – Уїтні. Результати й обговорення. При дослідженні показників загального аналізу крові виявлено ймовірно вищі значення швидкості осідання еритроцитів (p=0,03834), індексу маси тіла (p=0,0009), глікозильованого гемоглобіну (p=0,0009), аспартатамінотрансферази (р=0,01379) у 2-й групі порівняно з 1-ю. Також у пацієнтів з коморбідним перебігом ЦД2, ГТ і ДНЗ спостерігали прогресування дисліпідемії за рахунок холестеролу ліпопротеїнів високої щільності (p=0,0003), залишкового холестеролу (р=0,0003) і триацилгліцеролів (p=0,0084) порівняно з хворими на ЦД2 без патологій ЩЗ. Висновки. У пацієнтів з коморбідним перебігом цукрового діабету 2 типу, гіпотиреозу і дифузного нетоксичного зоба виявляють вірогідно вищі показники індексу маси тіла, глікозильованого гемоглобіну, аспартатамінотрансферази, швидкості осідання еритроцитів порівняно з хворими лише на цукровий діабет 2 типу. Також спостерігають порушення ліпідного обміну, що характеризується вірогідним зниженням рівня холестеролу ліпопротеїнів високої щільності й підвищенням вмісту залишкового холестеролу і триацилгліцеролів.
28
Maksiv, Сh Ya, та M. I. Marushchak. "ПАТОГЕНЕЗ АРТЕРІАЛЬНОЇ ГІПЕРТЕНЗІЇ: РОЛЬ ОКИСНЮВАЛЬНИХ ПРОЦЕСІВ". Вісник медичних і біологічних досліджень, № 2 (18 вересня 2020): 81–87. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2020.2.11385.
Повний текст джерелаАнотація:
Резюме. Артеріальна гіпертензія (АГ) є основним чинником ризику розвитку серцево-судинних захворювань, таких, як ішемічна хвороба серця, інфаркт міокарда та хронічна серцева недостатність, що зумовлює актуальність дослідження механізмів, що лежать в основі даного захворювання.
Мета дослідження – проаналізувати літературні джерела щодо особливостей перебігу процесів вільнорадикального окиснення у патогенезі артеріальної гіпертензії.
Матеріали і методи. У дослідженні опрацьовано наукові публікації за останнє десятиліття, які доступні у мережі «Інтернет», ключовими словами були «артеріальна гіпертензія», «патогенез», «вільнорадикальне окиснення».
Результати. У розвитку АГ бере участь підвищення активності ангіотензину II, який зумовлює хронічну реактивацію ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, порушення балансу пресорних і депресорних систем. Дослідження останніх років свідчить про те, що окрім основних патогенетичних концепцій при розвитку АГ необхідно також враховувати такі механізми, як ендотеліальна дисфункція, оксидативний стрес і неспецифічне запалення. Свідченням цього є також дослідження, в яких описано як оксидативний стрес спричиняє ендотеліальну дисфункцію через зниження біодоступності ключового судинного регулятора NO, а також збільшення затримки натрію і води, зміни симпатичного відтоку, що призводить до підвищення АТ.
Висновки. Результати аналізу літературних джерел підтверджують наше припущення, що однією з найвірогідніших причин АГ є оксидативний стрес.
29
Moskovko, S. P., A. V. Kostiuchenko та V. P. Perova. "Вегетативна дисфункція при загостренні поперекового больового синдрому: клінічні асоціації та можливості медикаментозної корекції". INTERNATIONAL NEUROLOGICAL JOURNAL, № 7.69 (24 грудня 2014): 21–25. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0713.7.69.2014.80904.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою проведеного дослідження було вивчення взаємозв’язків вегетативної дисфункції з іншими складовими клінічного патерну загострення хронічного поперекового больового синдрому, визначення можливостей медикаментозної терапії. Було обстежено 230 хворих із загостренням поперекового больового синдрому. Встановлено наявність значної вегетативної дисфункції та емоційних порушень у хворих із загостренням поперекового больового синдрому. Подана оцінка параметрів вегетативної дисфункції, сенсорних та афективних складових больових відчуттів у 22 пацієнтів під впливом комплексного лікування загострення поперекового больового синдрому з використанням препарату тразодону гідрохлориду.
30
Odinets, Yu, T. Kondratiuk, and M. Koida. "MARKERS OF ENDOTHELIAL DYSFUNCTION AND THEIR PROGNOSTIC VALUE IN CHILDREN WITH ACUTE LYMPHOBLASTIC LEUKEMIA." Inter Collegas 7, no. 1 (April 15, 2020): 10–16. http://dx.doi.org/10.35339/ic.7.1.10-16.
Повний текст джерелаАнотація:
MARKERS OF ENDOTHELIAL DYSFUNCTION AND THEIR PROGNOSTIC VALUE IN CHILDREN WITH ACUTE LYMPHOBLASTIC LEUKEMIA
Y.V. Odinets, T.O. Kondratiuk, M.L. Koida
Acute lymphoblastic leukemia (ALL) in children is associated with the development of a large number of serious complications. Inflammatory and pro-aggregation activation of endothelial cells accompanies the course of leukemia. Endothelial dysfunction (ED) is believed to be an integral part of the pathogenic link of ALL and its complications. Materials and methods. The content of nitric oxide in serum with the concentration of its stable metabolites - NO₂, NO₃ was determined in 73 patients with ALL and 19 healthy children. Determination of nitric oxide was performed at different stages of the presentation of ALL: 49 children were examined during the manifestation of leukemia (group 1A), of whom 36 children (group 1B) were re-examined during the first course of treatment – induction of remission. Also 8 children (group 2) were examined during supportive therapy and 16 children (group 3) who underwent complete chemotherapy treatment. Results. The study showed nitrite increases and nitrate reductions secondary to reduced total nitric oxide content during all treatment periods in children with ALL. In addition, signs of endothelial dysfunction were recorded in patients after treatment. ROC analysis showed that a reduction in NO₂ content lower than 12.31 µmol/l and a sum of NO₂ + NO₃ lower than 32.99 µmol/l significantly had a negative effect on the survival of children with ALL. Conclusions. ED accompanies the course of ALL in children. Determination of nitric oxide is of diagnostic and prognostic importance in patients with leukemia. The critical fall in the concentration of NO and NO₂ accompanies the development of multiple organ failure with fatal outcome in children with ALL. Preservation of signs of ED after the end of the treatment of leukemia indicates the need for cardiac monitoring of patients with ALL in history.
Keywords: acute leukemia, children, endothelial dysfunction, nitric oxide
Резюме.
МАРКЕРИ ЕНДОТЕЛІАЛЬНОЇ ДИСФУНКЦІЇ ТА ЇХ ПРОГНОСТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ У ДІТЕЙ, ХІОРИХ НА ГОСТРУ ЛІМФОБЛАСТНУ ЛЕЙКЕМІЮ
Ю.В. Одинець, Т.О. Кондратюк, М.Л. Койда.
Гостра лімфобластна лейкемія (ГЛЛ) у дітей асоціюється з виникненням великої кількості тяжких ускладнень. Прозапальна та проагрегаційна активація ендотеліальних клітин супроводжує перебіг лейкемії. Вважається, що ендотеліальна дисфункція (ЕД) являються невід’ємливою частиною патогенетичної ланки ГЛЛ та її ускладнень. Mateріали та методи. Досліджено вміст оксиду азоту в сироватці крові за концентрацією його стабільних метаболітів – NO₂, NO₃ у 73 дітей, хворих на ГЛЛ та 19 здорових дітей. Визначення оксиду азоту проводили на різних етапах перебігу ГЛЛ: 49 дітей досліджено під час маніфестації лейкемії (група 1А), з них 36 дітей (група 1Б) повторно досліджено під час першого курсу лікування – індукції ремісії. Також 8 дітей (група 2) було досліджено під час проведення підтримуючої терапії і 16 дітей (група 3), які закінчили хіміотерапевтичне лікування. Результати. Ми отримали збільшення нітритів та зменшення нітратів на фоні зниженого загального вмісту оксиду азоту у продовж всіх періодів лікування та ремісії при ГЛЛ у дітей. Окрім того, ознаки ендотеліальної дисфункції фіксувались у хворих після закінчення лікування. ROC-аналіз продемонстрував, що зниження вмісту NO₂ нижче ніж 12.31 мкмоль/л та суми NO₂+ NO₃ нижче, ніж 32.99 мкмоль/л - достовірно впливає на негативний результат виживання дітей з ГЛЛ. Висновки. ЕД супроводжує перебіг ГЛЛ у дітей. Визначення оксиду азоту має діагностичну та прогностичну значущість у пацієнтів з лейкемією. Критичне падіння концентрації NO та NO₂ супроводжує виникнення поліорганної недостатності з летальним результатом у дітей, хворих на ГЛЛ.Збереження ознак ЕД після закінчення лікування у дітей, які перенесли ГЛЛ вказують на необхідність кардіологічного спостереження за даними хворими у катамнезі.
Ключові слова: гостра лейкемія, діти, ендотеліальна дисфункція, оксид азоту
Резюме.
МАРКЕРЫ ЭНДОТЕЛИАЛЬНОЙ ДИСФУНКЦИИ И ИХ ПРОГНОСТИЧЕСКОЕ ЗНАЧЕНИЕ У ДЕТЙ С ОТРОЙ ЛИМФОБЛАСТНОЙ ЛЕЙКЕМИЕЙ
Ю.В. Одинец, Т.А. Кондратюк, М.Л. Койда.
Острая лимфобластная лейкемия (ОЛЛ) у детей ассоциируется с возникновением значительного количества тяжелых осложнений. Провоспалительная и проагрегационная активация эндотелиальных клеток сопровождает течение лейкемии. При этом эндотелиальная дисфункция (ЭД) является неотъемлемой частью патогенеза ОЛЛ и ее осложнений. Материалы и методы. Исследовано содержание оксида азота в сыроватке крови по концентрации его стабильных метаболитов – NO₂, NO₃ у 73 детей с ОЛЛ и 19 здоровых детей. Определение оксида азота проводили на разных этапах протекания ОЛЛ: 49 детей иссследовано во время манифестации лейкемии (группа 1А), из них 36 детей (группа 1Б) повторно обследованы в течение первого курса терапии – индукции ремиссии. Также 8 детей (группа 2) были обследованы во время проведения поддерживающей терапии и 16 детей (группа 3), которые завершили химиотерапевтическое лечение. Результаты. Ми наблюдали увеличение нитритов и уменьшение нитратов на фоне сниженного общего содержания оксида азота в течение всех периодов лечения и ремиссии ОЛЛ у детей. Кроме того, признаки эндотелиальной дисфункции фиксировались у больных после окончания лечения. ROC-анализ проказал, что снижение содержание NO₂ ниже, чем 12.31 мкмоль/л и суммы NO₂+ NO₃ ниже 32.99 мкмоль/л - достоверно влияет на неблагоприятный результат выживания детей с ОЛЛ. Выводы. ЭД сопровождает течение детской ОЛЛ. Определение оксида азота имеет диагностическое и прогностическое значение у пациентов с лейкемией. Критическое падение концентрации NO и NO₂ сопровождает возникновение полиорганной недостаточности с летальным результатом у детей, страдающих ОЛЛ. Сохранение признаков ЭД после завершения лечения у детей, перенесших ОЛЛ указывают на необходимость кардиологического наблюдения за данными пациентами в катамнезе.
Ключевые слова: дети, эндотелиальная дисфунцкия, острая лейкемия, оксид азота
31
Riznyk, Y. B., та S. S. Riznyk. "Дисфункція ендотелію судин пародонта при генералізованому пародонтиті на тлі цукрового діабету 2 типу". CLINICAL DENTISTRY, № 4 (4 лютого 2021): 57–63. http://dx.doi.org/10.11603/2311-9624.2020.4.11719.
Повний текст джерелаАнотація:
Резюме. Дисфункція ендотелію має важливе значення у розвитку процесів ішемізації при порушенні мікроциркуляції та характеризується порушенням ендотелійзалежної релаксації судин, підвищеною адгезивністю ендотелію і розглядається не тільки як маркер судинних порушень, але і як причина розвитку, прогресування й клінічних проявів численних захворювань.
Мета дослідження – виявити кореляцію між клінічними проявами ГП та функціональними змінами його судинної системи у хворих на ЦД 2 типу за рівнями вазоконстриктора ЕТ-1 і вазодилататора нітрит-аніону (метаболіту оксиду азоту) в ротовій рідині (РР).
Матеріали і методи. Проведено клінічно-лабораторні дослідження 36 хворих на цукровий діабет 2 типу, в яких діагностували генералізований пародонтит, і 12 осіб без соматичної патології із клінічно інтактним пародонтом, з метою вивчення кореляції між клінічними проявами генералізованого пародонтиту на тлі цукрового діабету 2 типу та функціональними змінами його судинної системи.
Результати досліджень та їх обговорення. Результати клінічно-інструментального обстеження хворих на генералізований пародонтит на тлі ЦД 2 типу виявили суттєві зміни показників індексної оцінки стану тканин пародонта, які корелювали зі ступенем тяжкості, перебігом ГП та компенсацією цукрового діабету. Результати проведених клінічно-імунологічних досліджень свідчать про те, що у хворих на генералізований пародонтит на тлі цукрового діабету 2 типу спостерігається порушення ендотелійзалежної релаксації судин, що спонукає до розвитку вираженої вазоконстрикції та зниження інтенсивності локального кровотоку. Прогресування дистрофічно-запального процесу в пародонтальних тканинах під час загострення генералізованого пародонтиту в пацієнтів із цукровим діабетом супроводжується розвитком ендотеліальної дисфункції, яка характеризується підвищеним синтезом потужного вазоконстриктора ендотеліну-1 та вазодилататора нітрит-аніону.
Висновки. В результаті проведених досліджень хворих на ГП на тлі ЦД 2 типу встановлено, що патологічні зміни пародонта характеризуються високими показниками гінгівальних і пародонтальних індексів, а також підвищеною концентрацією ЕТ-1 та нітрит-аніону в РР, що знаходяться у прямій кореляційній залежності від ступеня тяжкості, перебігу ГП та стадії компенсації ЦД. Визначення рівнів ЕТ-1 і похідних оксиду азоту в РР є важливими чинниками для встановлення тяжкості патологічного процесу та ефективності лікування хворих на ГП.
32
Кербаж, Н. Р., та С. І. Панасенко. "ПЕРФУЗІЙНА ДИСФУНКЦІЯ ПРИ ГОСТРОМУ ПАНКРЕАТИТІ: ПЕРСПЕКТИВНІ НАПРЯМКИ УДОСКОНАЛЕННЯ ДІАГНОСТИКИ ТА СТРАТИФІКАЦІЇ ЗАХВОРЮВАННЯ". Medical and Ecological Problems 25, № 5-6 (29 грудня 2021): 12–15. http://dx.doi.org/10.31718/mep.2021.25.5-6.03.
Повний текст джерелаАнотація:
Introduction. Acute pancreatitis (AP) is one of the most common diseases of the digestive system that require hospitalization. To date, the problem of stratification and differential diagnosis of AP in the early stages remains unresolved, which encourages the search for new methods of diagnosis and prediction of the severity of AP. Aim. To evaluate the possibility of creating a clinically oriented system of stratification and prognosis of AP on the basis of dynamic changes in microcirculation depending on the duration of the disease and severity of AP. Materials and methods. Assessment of the state of microcirculation (MC) of patients by laser Doppler flowmetry (LDF) was performed with the “LAKK-02” device. Kruskal-Wallis non-parametric analysis of variance and the median test were used to test statistical hypotheses when comparing independent samples. Pairwise comparison of independent samples was performed using the Mann-Whitney U test. Results. The study determined the indicators of MC in patients with different AP severity degrees on the first day of the disease. The microcirculation parameter (MP) in patients with mild, moderate, and severe AP was 3.9; 3.8 and 6.8 perfusion units (p.u.), respectively. The blood flow modulation rate (ơ) was 0.52; 0.54 and 0.69 p.u. in mild, moderate, and severe AP. In our study, the coefficient of variation (Kv) averaged 17.3%; 20.0% and 11.7% in patients with mild, moderate, and severe AP, respectively. Conclusions. LDF in AP is an informative method of diagnosing the state of MC, which is a universal link in all pathophysiological reactions of the organism. Changes of MC in AP depend on the severity of AP and the period of the disease. The pathophysiological microcirculatory phenomena, revealed on the first day of the disease, provide us with the perspectives of early clinical distinguishing the moderate and severe forms of AP from the so-called group of “destructive forms”.
33
Nalyotov, A. V. "Вегетативна дисфункція та спосіб її корекції у дітей з хронічною гастродуоденальною патологією". CHILD`S HEALTH, № 3.54 (19 червня 2014): 56–60. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0551.3.54.2014.76000.
Повний текст джерелаАнотація:
Обстежено 60 дітей із хронічною гастродуоденальною патологією та 30 умовно здорових дітей. Вивчені клінічні прояви астеновегетативного синдрому, а також функціональні показники вегетативної нервової системи у всіх пацієнтів. Встановлено, що для дітей з хронічною гастродуоденальною патологією характерними були виражені порушення вегетативної регуляції. Дані порушення вегетативного гомеостазу можна розглядати як одну з причин прогресування патологічного процесу у слизовій оболонці шлунка та дванадцятипалої кишки. Запропонований метод корекції вегетативної дисфункції у дітей із хронічною гастродуоденальною патологією після успішної ерадикації хелікобактерної інфекції за рахунок використання фізіотерапевтичного методу лікування — галотерапії в комбінації з прийомом рослинно-вітамінного заспокійливого комплексу валерін кардіо. Встановлений довготривалий позитивний ефект в усуненні астеновегетативного синдрому та нормалізації показників функціонального стану вегетативної нервової системи від використання запропонованого комплексного курсу корекції вегетативної дисфункції у дітей з ерозивним бульбітом.
34
Gonchar, M., and A. Boichenko. "CATAMNESTIC OBSERVATION OF CARDIOVASCULAR STATUS IN PRETERM INFANTS." Inter Collegas 5, no. 1 (April 24, 2018): 41–45. http://dx.doi.org/10.35339/ic.5.1.41-45.
Повний текст джерелаАнотація:
CATAMNESTIC OBSERVATION OF CARDIOVASCULAR STATUS IN PRETERM INFANTSM.O. Gonchar, A.D. BoichenkoTo identify peculiarities of the diastolic function development of the heart ventricles in preterm infants following clinical and instrumental examination in the neonatal period and in the process of catamnestic observation the study involved examination of 244 preterm infants at gestation age from 260-7 to 376-7 weeks. Control group comprised 100 healthy full-term infants. The study showed that peculiarities of the development of diastolic function of the heart ventricles in prematurely born children included diastolic dysfunction by the type of delayed relaxation, which is typical for the fetus, until the child reaches the postconceptual age of 39-41 weeks. Normalization of the diastolic function of the heart ventricles occured in 46/61 (75.41 ± 5.51%, p = 0.1·10-6) prematurely born children to 5-6 months of actual age, in 15/61 (24.59 ± 5.51%) children to 6-8 months of actual age. Spontaneous closure of open oval window up to the age of 1 year occurred in 22/32 (68.75 ± 8.19%, p = 0.009) full-term newborns and in 21/61 (34.43 ± 6.08%) preterm infants. Hemodynamically significant patent arterial duct in 58.82 ± 11.94% of children spontaneously closes during the first three months of life. The incidence of myocardial dysfunction in newborns from mothers with extragenital pathology increased to 89.39 ± 3.79% versus 76.67 ± 5.46%, p = 0.046 children born from healthy women. The presence of extragenital pathology in mothers, including cardiovascular disorders, is a risk factor for the development of cardiovascular diseases in preterm children.Key words: preterm infants, myocardial dysfunction, catamnesis. КАТАМНЕСТИЧНЕ СПОСТЕРЕЖЕННЯ СТАНУ СЕРЦЕВО-СУДИННОЇ СИСТЕМИ У ПЕРЕДЧАСНО НАРОДЖЕНИХ ДІТЕЙГончарь М.О., Бойченко А.Д.З метою визначення особливостей становлення діастолічної функції шлуночків серця у передчасно народжених дітей на підставі клініко-інструментального дослідження в неонатальний період та в процесі катамнестичного спостереження обстежено 244 передчасно народжені дитини зі строком гестації від 26 до 37 тижнів. Контрольна група – 100 здорових доношених новонароджених. За результатами дослідження встановлено, що до особливостей становлення діастолічної функції шлуночків серця у передчасно народжених дітей відноситься реєстрація діастолічної дисфункції за типом уповільненої релаксації, що є характерним для плода, до досягнення дитиною постконцептуального віку 39-41 тиждень. Нормалізація діастолічної функції шлуночків серця відбувається у 46/61 (75,41±5,51%, р=0,1·10-6) передчасно народжених дітей к 5-6 місяцю фактичного віку, у 15/61 (24,59±5,51%) дітей – к 6-8 місяцям фактичного віку. Спонтанне закриття відкритого овального вікна до віку 1 року відбувається у 22/32 (68,75±8,19%, р=0,009) доношених новонароджених та у 21/61 (34,43±6,08%) передчасно народжених дітей. У 58,82±11,94% дітей з гемодинамічно значущою ВАП відбувається її спонтанне закриття на протязі перших трьох місяців життя. Частота зустрічальності міокардіальної дисфункції у новонароджених від матерів з екстрагенітальною патологією зростає до 89,39±3,79% проти 76,67±5,46%, р=0,046 дітей народжених від здорових жінок. Наявність у матерів екстрагенітальної патології, в тому числі патології серцево-судинної системи, є факторами ризику розвитку серцево-судинних розладів у передчасно народжених дітей.Ключові слова: передчасно народжені діти, міокардіальна дисфункція, катамнез. КАТАМНЕСТИЧЕСКОЕ НАБЛЮДЕНИЕ СОСТОЯНИЯ СЕРДЕЧНО-СОСУДИСТОЙ СИСТЕМЫ У НЕДОНОШЕННЫХ ДЕТЕЙГончарь М.А., Бойченко А.Д.С целью определения особенностей становления диастолической функции желудочков сердца у недоношенных детей на основании клинико-инструментального исследования в неонатальный период и в процессе катамнестического наблюдения обследовано 244 преждевременно рожденных ребенка со сроком гестации от 26 до 37 недель. Контрольная группа - 100 здоровых доношенных новорожденных. Установлено, что к особенностям становления диастолической функции желудочков сердца у недоношенных детей относится регистрация диастолической дисфункции по типу замедленной релаксации, что характерно для плода, по достижении ребенком постконцептуального возраста 39-41 недель. Нормализация диастолической функции желудочков сердца отмечается у 46/61 (75,41±5,51%, р=0,1·10-6) недоношенных детей к 5-6 месяцу фактического возраста, у 15/61 (24,59±5,51%) детей – к 6-8 месяцам фактического возраста. Спонтанное закрытие овального окна в возрасте 1 года зарегистрировано у 22/32 (68,75±8,19%, р=0,009) доношенных новорожденных и у 21/61 (34,43±6,08%) недоношенных детей. Спонтанное закрытие гемодинамически значимого ОАП у 58,82±11,94% детей происходит в течение первых трех месяцев жизни. Частота встречаемости миокардиальной дисфункции у новорожденных от матерей с экстрагенитальной патологией возрастает до 89,39±3,79% против 76,67±5,46%, р=0,046 детей рожденных от здоровых женщин. Наличие у матерей экстрагенитальной патологии, в том числе патологии сердечно-сосудистой системы, является факторами риска развития сердечно-сосудистых расстройств у недоношенных детей.Ключевые слова: недоношенные новорожденные, миокардиальная дисфункция, катамнез.
35
Barbe, A. M., A. M. Berbets, K. M. Barbe та O. M. Yuzko. "СУЧАСНІ ПОГЛЯДИ НА ПАТОГЕНЕЗ ЕКСТРАГЕНІТАЛЬНОГО ЕНДОМЕТРІОЗУ (Огляд літератури)". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 3 (18 жовтня 2019): 13–20. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2019.v.i3.10494.
Повний текст джерелаАнотація:
РЕЗЮМЕ. Ендометріоз – це хронічний доброякісний гормонозалежний стан, при якому за межами слизової оболонки матки відбувається розростання тканини, за морфологічними та функціональними властивостями ідентичної ендометрію. Наведені дані огляду літератури присвячені сучасним поглядам на патогенез екстрагенітального ендометріозу. В статті висвітлені теорії щодо етіології та патогенезу цієї патології, а також описані можливі механізми, які потенційно можна розглядати як ключ до патогенетичної терапії.
Ендометріоз виявляють у 50 % жінок з дисменореєю, у 50–80 % пацієнток із хронічним тазовим болем та у 25–40 % жінок із безпліддям, а в структурі гінекологічної захворюваності ендометріоз посідає третє місце після запальних процесів та міоми матки.
Враховуючи не надто високу ефективність лікування та значний відсоток рецидивування захворювання питання актуалізації поглядів на патогенетичні механізми з метою оптимізації лікувальної тактики ендометріозу й досі залишається актуальним.
Мета – провести аналіз літератури з метою виявлення сучасних поглядів щодо патогенезу екстрагеніатльного ендометріозу та можливі точки прикладання при розробці таргетної терапії.
Висновки. Найширше прийнятою теорією патогенезу ендометріозу є теорія ретроградної менструації Семпсона. Ця теорія припускає, що життєздатні фрагменти ендометріальної тканини дисемінуються в перитонеальну порожнину або в органи малого таза. Найімовірнішим еволюціонуванням даної теорії слід вважати теорію ангіогенезу на тлі імунної дисфункції, яка сприяє первинній імплантації ендометріоїдних ектопій та їх подальшому розвитку.
Сучасні дані літератури ставлять на чільне місце в становленні та розвитку уражень роль ангіогенезу, водночас має місце імунна дисфункція, яка, ймовірно, призводить до переважання ангіогенних факторів локально.
36
Babinets, L. S., та Yu Ya Kotsaba. "ФОРМУВАННЯ АЛГОРИТМУ АМБУЛАТОРНОГО ВЕДЕННЯ ПАЦІЄНТА З ІНФЕКЦІЄЮ СЕЧОВИВІДНИХ ШЛЯХІВ З УРАХУВАННЯМ ПОТРЕБ ПРОФІЛАКТИКИ МОЖЛИВИХ УСКЛАДНЕНЬ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 4 (28 січня 2020): 21–26. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2019.v.i4.10788.
Повний текст джерелаАнотація:
Висока розповсюдженість інфекцій сечовивідних шляхів (ІСШ), частий рецидивний характер, можливі ускладнення, зниження якості життя пацієнтів і значне медико-соціальне значення обумовлює важливість знання лікарями первинної медичної допомоги (ПМД) раціонального алгоритму ведення пацієнтів з вказаною патологією.
Мета – проаналізувати основні актуальні у клінічній практиці положення Європейського клінічного протоколу (Хорватія) з ведення пацієнтів з інфекціями сечовивідної системи, створеного на засадах доказовості, на прикладі профільного пацієнта.
Основна частина. Симптомна ІСШ лікується протимікробними препаратами. Безсимптомну інфекцію аналогічно лікують лише в випадках вагітності, еректильної дисфункції, в пацієнтів, які мають імунокомпроментацію або перенесли трансплантацію нирки. Однак є випадки ускладненої ІСШ. Антибіотик вибирають на основі досвіду з урахуванням національних рекомендацій, даних щодо бактеріальної резистентності, характеристик препарату (спектр його дії, ефективність, побічні ефекти, взаємодія з іншими лікарськими засобами, які приймає пацієнт, спосіб і частота введення, можлива алергія тощо) і положень медичного страхування, яке встановлює обмеження у призначенні антибіотиків.
Висновки. Неускладнені інфекції сечовивідних шляхів є одними з найчастіших бактеріальних інфекцій, через які пацієнти відвідують свого сімейного лікаря. Важливими симптомами та ознаками є полакіурія та дизурія, відчуття неповного спорожнення сечового міхура і поява крові у сечі. Можливі ускладнення: хронізація процесу, еректильна дисфункція тощо.
Найчастішим збудником інфекції є кишкова паличка. Ймовірність встановлення правильного діагнозу на основі лише клінічної картини і анамнезу висока, якщо клініка є типовою. Тому доцільно емпірично лікувати пацієнтів із цими характерними симптомами без будь-яких лабораторних аналізів сечі, дотримуючись вказівок ISKRA.
37
Kosynska, S. V. "Біліарні дисфункції: сучасні уявлення, діагностика та лікування". GASTROENTEROLOGY, № 1.51 (15 січня 2014): 78–83. http://dx.doi.org/10.22141/2308-2097.1.51.2014.81919.
Повний текст джерела
38
Shalimova, A. S. "Ендотеліальна дисфункція та її корекція у пацієнтів з гіпертонічною хворобою і цукровим діабетом 2-го типу". INTERNATIONAL JOURNAL OF ENDOCRINOLOGY (Ukraine), № 2.58 (18 квітня 2014): 33–39. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0721.2.58.2014.76471.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті наведені результати вивчення ефективності впливу α-ліпоєвої кислоти у складі комплексної терапії на ступінь вираженості ендотеліальної дисфункції в пацієнтів із гіпертонічною хворобою і цукровим діабетом 2-го типу. Установлене вірогідне поліпшення метаболічного гомеостазу, зменшення вираженості ендотеліальної дисфункції, зниження рівнів прозапальних цитокінів при додатковому застосуванні α-ліпоєвої кислоти порівняно зі стандартною терапією.
39
Moroz, G. Z. "Раміприл у лікуванні хворих на стабільну ішемічну хворобу серця з коморбідною патологією: сучасний погляд на проблему". HYPERTENSION, № 6.32 (1 листопада 2013): 53–56. http://dx.doi.org/10.22141/2224-1485.6.32.2013.86413.
Повний текст джерелаАнотація:
30 серпня 2013 року в Амстердамі на конгресі Європейського товариства кардіологів (ESC) були оприлюднені оновлені настанови ESC 2013 року з лікування стабільної ішемічної хвороби серця (ESC-2013). Одночасно вони були представлені в інтернет-виданні European Heart Journal (http://eurheartj.oxfordjournals.org/content/34/38/2949.full.pdf+html) [1]. Настанови ESC-2013 узагальнюють сучасні підходи щодо надання медичної допомоги хворим на стабільну ішемічну хворобу серця (СІХС), з урахуванням нових наукових результатів, отриманих після виходу попередньої версії в 2006 році [2]. Важливо зауважити, що в назві ESC-2013 використовується більш широкий термін «стабільна ішемічна хвороба серця» (stable coronary artery disease), тоді як у назві настанов 2006 року був термін «стабільна стенокардія (stable angina pectoris). Настанови ESC-2013 розглядають актуальні аспекти діагностики й лікування не тільки стабільної стенокардії напруження, а й вазоспастичної стенокардії та мікросудинної дисфункції. У настановах зазначено, що мікросудинна дисфункція та вазоспазм є набагато більш поширеними причинами стенокардії, ніж вважали раніше. Автори акцентують увагу на проблемах верифікації діагнозу з урахуванням клінічних проявів та конкретизують показання для проведення інструментальних досліджень, зокрема тестів із фізичним навантаженням, ехокардіографії з фармакологічними пробами, коронарографії, для того щоб уникнути невиправданих обстежень. Розглядаються можливості й обмеження магнітно-резонансної коронарної ангіографії, хоча ця методика все ще не стала офіційно рекомендованою для оцінки пацієнтів із СІХС. Увагу лікарів привертають до необхідності виваженого підходу для відбору пацієнтів для проведення реваскуляризації. Обґрунтовано тактику вибору методу реваскуляризації (аортокоронарне шунтування чи стентування), з урахуванням особливостей ураження коронарного русла та коморбідної патології, зокрема цукрового діабету.
40
Didushko, O. M. "Гіперлептинемія як один із чинників порушення функції нирок у хворих на гіпотиреоз". INTERNATIONAL JOURNAL OF ENDOCRINOLOGY (Ukraine), № 6.62 (16 жовтня 2014): 29–32. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0721.6.62.2014.76932.
Повний текст джерелаАнотація:
Із метою вивчення особливостей функціонального стану нирок у хворих на гіпотиреоз обстежені 132 хворі на первинний гіпотиреоз. Згідно з отриманими результатами, у пацієнтів із маніфестним гіпотиреозом наявна дисфункція нирок, що проявляється підвищенням рівня креатиніну та зниженням швидкості клубочкової фільтрації, розвитку та прогресуванню якої сприяє наявність у пацієнтів чинників ризику — гіперлептинемії, дисліпідемії, надмірної маси тіла та абдомінального ожиріння. Констатовано, що більш значущі показники дисліпідемії асоціювалися з найбільшими проявами абдомінального ожиріння за показниками окружності талії (96,58 ± 1,70 см та 98,73 ± 3,35 см), а також більшим індексом маси тіла.
41
Zakotyansky, O. P. "Вплив консервативних методів детоксикації на показники ендогенної інтоксикації, процеси перекисного окислення ліпідів та антиоксидантного захисту у хворих з печінковою дисфункцією". EMERGENCY MEDICINE, № 4.51 (1 вересня 2013): 89–92. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0586.4.51.2013.89370.
Повний текст джерелаАнотація:
У даній роботі подано результати впливу консервативних методів детоксикації на показники ендогенної інтоксикації, перекисного окислення ліпідів, антиоксидантного захисту у хворих з гострою печінковою дисфункцією як компонентом синдрому поліорганної дисфункції (СПОД). На основі отриманих даних показана доцільність включення консервативних методів детоксикації в комплексну терапію гострої печінкової дисфункції як компонента СПОД.
42
Shurpyak, S. O., V. I. Pyrohova, M. Y. Malachinska, and V. V. Gerasimenko. "Reproductive health and thyroid dysfunction." HEALTH OF WOMAN, no. 5(131) (June 30, 2018): 15–19. http://dx.doi.org/10.15574/hw.2018.131.15.
Повний текст джерелаАнотація:
Diseases of thyroid gland, according to world statistics, are found in almost 30% of the world’s population. Thyroid dysfunctions, according to many epidemiological studies, are quite widespread in the population. Normal development of the reproductive system occurs under the influence of gonadotropic hormones of the pituitary gland and during normal functioning of the thyroid gland. In turn, the state of the reproductive system has a pronounced effect on the function of the thyroid gland, as evidenced by changes in its function during pregnancy and lactation, in patients with abnormal uterine bleeding, in girls during puberty and women during the menstrual cycle. The objective: is to evaluate the prevalence and effectiveness of diagnosis of dysfunction of thyroid dysfunction in women with reproductive health disorders to improve treatment and rehabilitation activities and quality of life. Materials and methods. In the first stage of a prospective study, 989 women of reproductive age were put through the method of continuous sampling. Based on the results of verifying the gynecological pathology, 350 patients who gave informed consent for participation in the second stage of the study, were divided into clinical groups for further comparative analysis of the prevalence of dysfunction of thyroid gland: I group – 159 (51.3%) patients with combined non-hormonal non-inflammatory pathology of reproductive organs and dyshormonal pathology of the mammary glands (genital endometriosis, adenomyosis / uterine leiomyoma in combination with endometrial hyperplasia), II group – 31 (8.9%) female with PCOS, III – 53 (15.1%) with endometriotic disease, IV group – 57 (16.3%) women with uterine leiomyoma. Absence of gynecological pathology and pathology of mammary glands at the time of the survey was found in 50 (14.3%) of women, which amounted to V group. Results. Structural and functional changes of the thyroid gland were found in 53.4% of women, while the frequency of detection of diffuse goiter I–II st. did not differ between clinical groups (p>0.05). The prevalence of autoimmune thyroiditis was higher in patients with dyshormonal pathology of the reproductive system than in healthy women (p=0.0001). The euthyroid state with combined dyshormonal and proliferative pathology occurred 1.5 to 1.9 times less frequently than in patients of other groups (p≤0.0005). Subclinical hypothyroidism was diagnosed in 39,6% of the I group of women at 12.9%, 15.1% and 14.0% in the II, III and IV groups, respectively. At the same time, the incidence of subclinical hypothyroidism was 60.6% for the I group in women who had diffuse goiter and / or autoimmune thyroiditis, with 8.6% of the manifest hypothyroidism that was absent in women with PCOS, and the prevalence of endometriosis disease and uterine leiomyomies were 1.9% and 3.5%, respectively. Conclusion. Thus, the results of a two-stage study of thyroid gland thyroid dysfunction in women with dyshormonal pathology of reproductive organs of non-inflammatory genesis confirm that dysfunction of the thyroid gland, especially hypothyroidism, is a serious problem for reproductive health, requiring changes in diagnostic and therapeutic approaches. Key words: thyroid gland, autoimmune thyroiditis, hypothyroidism, reproductive health, non-inflammatory dyshormonal diseases of reproductive organs.
43
Hevko, U. P., I. G. Dikova, Kh Ya Maksiv, S. V. Dzyha, O. V. Bakalets та N. B. Behosh. "ЦУКРОВИЙ ДІАБЕТ 2 ТИПУ ТА ЙОГО КОМОРБІДНІСТЬ". Вісник медичних і біологічних досліджень, № 4 (25 лютого 2021): 132–36. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2020.4.11827.
Повний текст джерелаАнотація:
Резюме. Цукровий діабет є складною проблемою охорони здоров’я, яка за останні кілька десятиліть викликає занепокоєння міжнародного рівня.
Мета дослідження – проаналізувати літературні джерела щодо коморбідних патологій, які поєднано перебігають з цукровим діабетом 2 типу (T2DM).
Матеріали і методи. У дослідженні опрацьовано наукові публікації за останнє десятиліття, які доступні у мережі «Інтернет», ключовими словами були: «цукровий діабет 2 типу», «коморбідність», «супутні захворювання».
Результати. Мультиморбідність, наявність двох або більше хронічних захворювань, є характерним для пацієнтів з T2DM, що робить мультиморбідність у цій популяції важливим клінічним пріоритетом. Через схожі фактори ризику, такі, як ожиріння, ендотеліальна дисфункція, запалення судин та дисліпідемія, хворі на T2DM мають більш високий ризик серцево-судинних ускладнень, хвороб нирок та гіпертензії. Також у пацієнтів із T2DM встановлено більш високий ризик депресії, захворювань шлунково-кишкового тракту, щитоподібної залози та хронічного обструктивного захворювання легень. T2DM тісно пов’язаний із надмірною масою тіла та низькою фізичною активністю. Ще одним ускладненням T2DM є еректильна дисфункція. Хоча більшість наукової літератури присвячена розвитку T2DM у хворих на панкреатит, існує й зворотна залежність: екзокринна недостатність підшлункової залози виявляється у 35 % хворих на T2DM. Крім того, високий рівень дефіциту вітаміну D є ще одним фактором, пов’язаним як із ожирінням, так і з діабетом 2 типу.
Висновки. Аналіз літературних джерел свідчить про значну поширеність коморбідності у хворих на цукровий діабет 2 типу, що обґрунтовує необхідність детальнішого й всебічного дослідження механізмів розвитку поєднаної патології, особливостей перебігу, методів профілактики, лікування та попередження ускладнень.
44
Korovay, S. V., S. A. Stetsenko та A. V. Bondareva. "Оцінка метаболізму нітрогену оксиду та синтезу ендотеліну-1 у жінок з невиношуванням вагітності на різних термінах". Експериментальна і клінічна медицина 83, № 2 (13 березня 2020): 76–85. http://dx.doi.org/10.35339/ekm.2019.83.02.11.
Повний текст джерелаАнотація:
Досліджували особливості метаболізму NO та визначали рівень ендотеліну-1 в сироватці крові жінок з невиношуванням вагітності на різних термінах. Обстежено 227 вагітних жінок, які поступили до Харківського міського перинатального центру. Формування клінічних груп проводилось залежно від терміну вагітності у вигляді передчасних та своєчасних пологів. Результати дослідження свідчать, що у жінок з невиношуванням вагітності виникає ендотеліальна дисфункція зі зсувом регуляторних впливів у бік вазоконстрикторів. Виявлені зміни метаболізму нітрогену оксиду та синтезу ендотеліну-1 у вагітних жінок свідчать про порушення адаптаційно-компенсаторних механізмів та можливість сприяння розвитку передчасних пологів і погіршенню внутрішньоутробного стану плода.
45
Pidhirnyi, Ya M., та B. Ya Pidhirnyi. "Вибір емпіричної антибіотикотерапії у хворих з гострим панкреатитом". EMERGENCY MEDICINE, № 5.68 (8 жовтня 2015): 54–56. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0586.5.68.2015.78539.
Повний текст джерелаАнотація:
Незважаючи на удосконалення як хірургічної, так і анестезіологічної технології лікування хворих з гострим панкреатитом, летальність при цьому захворюванні залишається високою. Основною причиною високої летальності у пізній стадії гострого панкреатиту є сепсис та його ускладнення: токсико-септичний шок, поліорганна дисфункція. Тому проблема вибору технології антибіотикотерапії у даної категорії хворих і надалі залишається вкрай серйозною. На наш погляд, у ранній стадії гострого панкреатиту головною проблемою інтенсивної терапії залишається інфузійна терапія (ліберальна vs рестриктивна технологія), а в пізній стадії приєднується ще й проблема адекватної як за часом, так і за ефективністю антибіотикотерапії.
46
Savchuk, Elena. "Алгоритм програми індивідуалізації фізичної реабілітації дітей 14–17 років із вегето-судинними дисфункціями". Physical education, sports and health culture in modern society, № 2(42) (26 липня 2018): 117–25. http://dx.doi.org/10.29038/2220-7481-2018-02-117-125.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність теми дослідження зумовлена відсутністю комплексного підходу до оцінювання психофізичного стану учнів спеціальних медичних груп із вегето-судинними дисфункціями, що не виконує повною мірою оздоровчих завдань освіти в умовах навчального процесу закладів загальної середньої освіти. Мета й методи роботи. Мета роботи – підвищити ефективність оздоровчих завдань освіти в умовах навчального процесу закладів загальної середньої освіти для дітей 14–17 років із вегето-судинними дисфункціями за допомогою розробки алгоритму програми індивідуалізації фізичної реабілітації дітей цієї групи. Проаналізовано навчальні програми та науково-методичну літературу щодо підходів до фізичної реабілітації дітей 14–17 років із вегето-судинними дисфункціями в умовах навчальних закладів загальної середньої освіти. Із метою вивчення сучасних проблем організації навчального процесу дітей спеціальних медичних груп проведено спостереження за перебігом процесів навчання на уроках фізичної культури для дітей 8–11 класів закладів загальної середньої освіти м. Суми. Використано методи симпліфікації та диференціації до процесу побудови алгоритму індивідуалізації програми фізичної реабілітації. Результати роботи та висновки. Розроблено алгоритм та схему програми індивідуалізації фізичної реабілітації дітей 14–17 років із вегето-судинними дисфункціями в умовах закладів загальної середньої освіти, що реалізують індивідуальний підхід через визначення рівня інтегрального показника вегето-судинної дисфункції й індивідуальних для кожної дитини складових частин ризику розвитку вегето-судинної дисфункції (психогенної, соматичної, ризику виникнення вегето-судинної дисфункції під впливом чинників життєдіяльності). Запропоновані алгоритм та схема програми індивідуалізації фізичної реабілітації дітей 14–17 років із вегето-судинними дисфункціями в умовах закладів загальної середньої освіти дадуть змогу здійснювати індивідуальний підхід на основі кількісної оцінки донозологічних станів, покращення моніторингу стану здоров’я школярів, програм закріплення форм рухової активності.
47
Salii, Z. V. "ХРОНІЧНА ПОСТТРАВМАТИЧНА ЕНЦЕФАЛОПАТІЯ. ПОГЛЯД НА ПРОБЛЕМУ". Вісник медичних і біологічних досліджень, № 3 (2 грудня 2020): 167–74. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2020.3.11528.
Повний текст джерелаАнотація:
Резюме. Хронічна травматична енцефалопатія (ХТЕ) – унікальна нейродегенеративна таупатія – вперше описали в боксерів, а згодом, у спортсменів контактних видів спорту, військових ветеранів та цивільних, які піддавалися повторним легким черепно-мозковим травмам.
Мета дослідження – проаналізувати світовий досвід останнього десятиліття у дослідженні поширеності, факторів ризику, патогенезу та діагностики хронічної травматичної енцефалопатії.
Матеріали і методи. Здійснено аналіз доступних інформаційних ресурсів мережі «Internet», іноземних фахових видань, медичної бази даних MEDLINE/PubMed за останні десять років. Застосовано метод інформаційного пошуку та аналітико-порівняльний.
Результати. Експериментальні та клінічні роботи останнього десятиліття спрямовані на вирішення численних проблем, зокрема встановлення поширеності ХТЕ, факторів ризику, основних патогенетичних механізмів, удосконаленні морфологічних та клінічних критеріїв, спробах класифікувати ХТЕ, пошуку біомаркерів та специфічних нейровізуальних критеріїв. Клінічно для патології властиві прогресуючі когнітивні (пам’ять, виконавча дисфункція, візуально-просторова дисфункція) й поведінкові (збудливість, агресія) розлади, зміни настрою (депресія, суїцидальність) та рухові порушення (дисфагія, брадикінезія, тремор, ригідність, порушення ходи, падіння тощо). Триває пошук консенсусу щодо клінічної класифікації ХТЕ. Морфологічно ХТЕ характеризується процесами накопичення фосфорильованого тау (р-тау) у верхівках і навколосудинних ділянках, мікрогліозу та астроцитозу, що призводить до прогресуючої нейродегенерації. Ураження зазнають в основному лобна, скронева та потилична частки. Встановлено роль контактних видів спорту, віку, в якому було отримано першу черепно-мозкову травму (критично 9–12 років), тривалості спортивної кар’єри.
Висновки. Незважаючи на майже столітню історію вивчення ХТЕ, з часом кількість питань, які потребують вирішення, – зростає. Перспективним є пошук діагностичних критеріїв, які дозволять не лише прижиттєво підтвердити діагноз ХТЕ, але і встановити маркери (нейрональної, аксональної та астрогліальної травм), що прогнозуватимуть ризик розвитку нейродегенеративної патології після черепно-мозкової травми.
48
Демченко, Олена, Олександр Родинський, Юлія Козлова, Сергій Козлов, Галина Родинська та Герман Тітов. "ФОРМУВАННЯ ЗАХИСНОЇ ПОВЕДІНКИ МОЛОДИХ ЩУРІВ ЗА УМОВ ТИРЕОДИСФУНКЦІЇ". Problems of Endocrine Pathology 79, № 1 (15 березня 2022): 85–92. http://dx.doi.org/10.21856/j-pep.2022.1.12.
Повний текст джерелаАнотація:
Тиреоїдна дисфункція супроводжується розладами психоемоційного статусу організму. Патогенез цих розладів потребує поглибленого дослідження. Мета роботи – дослідження нейромедіаторного механізму когнітивної активності молодих щурів за умов тиреоїдної дисфункції, що може бути основою розробки методів корекції психоемоційного компоненту даних патологій. Матеріали і методи. Поведінкову активність досліджували в піднесеному хрестоподібному лабіринті і тесті Полсорта; формування просторової пам’яті вивчали у водному лабіринті Морріса та у 8-променевому харчовому лабіринті. Вміст гліцину, гамма-аміномасляної кислоти (ГАМК), глутамату, серотоніну у неокортексі і гіпокампі визначали хроматографічно. Результати. За умов експериментального гіпертиреозу у молодих щурів виявлено підвищення кількості переходів у світлі рукави лабіринту на 88 %, а тривалості знаходження в них у 2,3 рази, а також прискорення появи першої рухової активності в тесті Полсорта на 21 %. Зменшення тривожності й оптимізація просторової пам’яті щурів супроводжувалися суттєвим підвищенням вмісту ГАМК у неокортексі (51 %), глутамату в гіпокампі (25 %) і серотоніну в корі та гіпокампі (25–33 %). Установлено, що за умов експериментального гіпотиреозу формується депресивноподібний стан, що віддзеркалено у значному підвищенні у 4.2 рази тривалості перших завмирань, а також часу появи рухової активності в тесті Полсорта на 32 %. Анксіогенний ефект супроводжується подовженням (22 %) латентного періоду захисної реакції в лабіринті Морріса. Когнітивний і поведінковий дефіцит характеризувався відсутністю накопичення ГАМК за підвищеного рівня серотоніну в неокортексі (37 %), а також суттєвим зростанням вмісту глутамату в гіпокампі (43 %). Висновки. Підвищення вмісту ГАМК на фоні збільшення вмісту глутамату в гіпокампі при гіпертиреозі забезпечує анксіолітичний ефект і підтримку мнестичної активності щурів, а надмірне зростання вмісту глутамату в гіпокампі на тлі підвищення вмісту серотоніну в неокортексі за відсутності накопичення ГАМК при гіпотиреозі викликає екзайтотоксичний ефект і супроводжується формуванням депресивноподібного стану та погіршенням просторової пам’яті.
49
Boyko, V. I., and S. A. Tkachenko. "Decompensation placental dysfunction: diagnostics and delivery tactics." HEALTH OF WOMAN, no. 2(118) (March 29, 2017): 66–68. http://dx.doi.org/10.15574/hw.2017.118.66.
Повний текст джерелаАнотація:
The objective: depression of frequency of perinatal pathology at women with decompensation form of placental dysfunction by improvement of the main diagnostic and treatment-and-prophylactic actions. Patients and methods. 154 pregnant women in gestation term from 22 to 40 weeks were surveyed. Depending on features of course of pregnancy and families of all surveyed it was divided into 4 groups. The group of the retrospective analysis was made by 45 pregnant women with decompensation placental dysfuction, the group of prospective research included 109 pregnant women of whom the main group was made by 38 women with decompensation form of placental dysfunction, the group of comparison included 47 pregnant women with the compensated form of placental dysfunction. The control group was made by 24 pregnant women with the uncomplicated course of pregnancy and labors. The complex of the conducted researches included clinical, ehografical, dopplerometrical, laboratory, morphological and statistical methods. Results. Use of advanced algorithm of diagnostic and treatment-and-prophylactic actions allows to increase efficiency of diagnostics of decompensation form of placental dysfunction for 33.3%, and rational tactics of a delivery leads to depression of perinatal pathology for 22.7%. Conclusion. Decompensation placental dysfuction is one of the main reasons for perinatal mortality and a case rate at the present stage. Use of the algorithm of diagnostic and treatment-and-prophylactic actions improved by us allows major factors of risk of this complication and the indication for change of tactics and delivery times. Key words: decompensation placental dysfunction, diagnostics, delivery tactics.
50
Turchina, S. I., T. A. Nachetova, and D. A. Kashkalda. "Thyroid dysfunction and secondary amenorrhea in girls." SOVREMENNAYA PEDIATRIYA 76, no. 4 (May 30, 2016): 113–16. http://dx.doi.org/10.15574/sp.2016.76.113.
Повний текст джерела