Статті в журналах: "Диверсійні групи"

1

Фаріон, Олег, Олександр Андрощук та Геннадій Радіонов. "РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ПРОВЕДЕННЯ СПЕЦІАЛЬНИХ ЗАХОДІВ ДЛЯ БОРОТЬБИ З ДИВЕРСІЙНО-РОЗВІДУВАЛЬНИМИ ГРУПАМИ В УМОВАХ ВИСОКОЇ ЙМОВІРНОСТІ ВОГНЕВОГО УРАЖЕННЯ ПРОТИВНИКОМ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: військові та технічні науки 86, № 4 (16 квітня 2022): 112–28. http://dx.doi.org/10.32453/3.v86i4.893.

Повний текст джерела

Анотація:

У науковій статті окреслено актуальність питання та необхідність наукового пошуку перспективних способів для ведення спеціальних заходів (дій) щодо боротьби з диверсійно-розвідувальними групами. На основі аналізу досвіду країн-членів НАТО щодо боротьби з диверсійно-розвідувальними групами узагальнено основні заходи та розкрито форми тактичного маневру. За результатом аналізу локальних військових конфліктів акцентовано увагу на ефективне використання безпілотних літальних апаратів для ведення розвідки та знищенняоб’ ктів противника. Подано основні завдання прикордонних загонів Державної прикордонної служби України, що виконуються для боротьби з диверсійно-розвідувальними групами. Розкрито типову побудову службово-бойового порядку прикордонного загону, призначення його елементів та основні способи дій для ведення спеціальних заходів з пошуку та ліквідації диверсійно-розвідувальних груп. Встановлено, що в умовах високої ймовірності вогневого ураження противником службово-бойовий порядок для проведення спеціальних заходів з пошуку та ліквідації диверсійно-розвідувальної групи необхідно побудувати за такими елементами, як група прикриття напрямків ймовірного руху диверсійно-розвідувальної групи та резерв. Наведено варіанти зразків безпілотних авіаційних літальних апаратів, що є на озброєнні в прикордонних загонах Державної прикордонної служби України. На основі аналізу досвіду боротьби диверсійно-розвідувальними групами та тактико-технічних характеристик безпілотних літальних апаратів, які є на озброєнні прикордонних загонів Державної прикордонної служби України та доданих сил і засобів, визначено низку перспективних способів ведення спеціальних заходів для пошуку та ліквідації диверсійно-розвідувальної групи.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

2

МИСИК, Анатолій, та Олександр АНДРУШКО. "МОДЕЛЬ ІДЕНТИФІКАЦІЇ ДИВЕРСІЙНО-РОЗВІДУВАЛЬНОЇ ГРУПИ ПРИ СПРОБІ ПЕРЕТИНУ ДЕРЖАВНОГО КОРДОНУ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: військові та технічні науки 83, № 2 (21 лютого 2021): 190–203. http://dx.doi.org/10.32453/3.v83i2.567.

Повний текст джерела

Анотація:

Виконання завдань підрозділами ДПСУ щодо протидії диверсійно-розвідувальним групам під час перетинання державного кордону та у контрольованому прикордонному районі, способи їх виконання в умовах «гібридної війни» в зоні Операції Об’єднаних сил пов’язано з проблемою визначення їх ролі і місця та завдань протидії ДРГ, прогнозування характеру та районів дій ДРГ, визначення необхідних спроможностей для виконання завдань за призначення. Для підрозділів Державної прикордонної служби України першочерговими завданнями є розвідка ДРГ та ідентифікація відношення об’єктів розвідки до дій ДРГ. В роботі одержано методика ідентифікації диверсійно-розвідувальної групи під час спроби перетинання нею державного кордону та руху у контрольованому прикордонному район, яка базується на моделях визначення можливих районів дій ДРГ, прогнозування маршрутів висування в район призначення, сформованих на цій основі інформаційних ознаках ДРГ та новій моделі визначення оцінювання прогнозованого рівня належності об’єкта розвідки до дій ДРГ на основі матричного методу.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

3

ГУЛАЙ, Василь, та Віра МАКСИМЕЦЬ. "РАДЯНСЬКИЙ ЧИННИК У ЗБРОЙНІЙ БОРОТЬБІ НА ТЕРИТОРІЇ ДИСТРИКТУ “ГАЛИЧИНА” ГЕНЕРАЛЬНОГО ГУБЕРНАТОРСТВА (1941-1944)". Східноєвропейський історичний вісник, № 18 (30 березня 2021): 156–66. http://dx.doi.org/10.24919/2519-058x.18.226507.

Повний текст джерела

Анотація:

Анотація. Мета дослідження – аналіз провокативної ролі та диверсійно-розвідувального характеру дій радянських підпільників та партизан проти нацистського режиму та українського націоналістичного підпілля на території дистрикту “Галичина” Генерального Губернаторства. Методологія дослідження спирається на застосуванні комплексу історичних (проблемно-історичний, хронологічний, ретроспективний, синхроністичний), політологічних (порівняльний, структурно-функціональний, системного аналізу, нормативний), та загальнонаукових (аналітичний і синтетичний, індуктивний і дедуктивний) методів. Наукова новизна полягає у тому, що вперше в новітній українській історіографії зроблена спроба комплексного порівняльного аналізу розвідувально-дисерсійної діяльності груп радянських органів безпеки та військової розвідки на території дистрикту “Галичина” Генерального Губернаторства. Висновки. Отже, на підставі проведеного історичного дослідження можемо дійти до низки висновків, що при характеристиці воєнних дій на території Галичини, особливо від літа 1943 р., не варто залишати поза увагою існування та впливу розвідувально-диверсійних груп та окремих агентів органів державної безпеки СРСР й УРСР та Розвідувального управління Генерального штабу Червоної армії, радянського організованого підпілля та партизанських формувань. Виявлені архівні документи в сукупності з іншими критично опрацьованою історіографією дозволяють твердити про вагомий зовнішній чинник в організаційному оформленні прорадянського підпільницького та партизанського руху. При цьому, попри непоодинокі ефективні акції проти нацистської окупаційної адміністрації та Вермахту боротьба радянських підпільників та партизан не отримувала підтримки місцевого, передовсім домінуючого українського населення.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

4

Боровик, О. В., О. В. Андрушко, А. В. Качур та Д. О. Боровик. "Удосконалена модель розпізнавання рівня небезпеки ситуацій та її застосування при дослідженні функціонування системи охорони кордону". Наука і техніка Повітряних Сил Збройних Сил України, № 2(39), (7 травня 2020): 108–20. http://dx.doi.org/10.30748/nitps.2020.39.13.

Повний текст джерела

Анотація:

У роботі представлено авторський підхід щодо підвищення ефективності розв’язування задачі покращення достовірності визначення допустимого періоду часу на формування і реалізацію рішення, для якого ймовірність переходу певної ситуації в критичну, надзвичайну або катастрофічну не перевищуватиме заданого значення, опис задачі класифікації та розпізнавання рівня небезпеки ситуацій, програмно-алгоритмічне забезпечення його реалізації та варіант застосування до прикладу аналізу функціонування системи охорони державного кордону у випадку впливів диверсійно-розвідувальної групи у межах контрольованого прикордонного району.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

5

Dashko, V. V. "Діяльність польського партизанського формування під командуванням Роберта Сатановського". Grani 18, № 9 (17 липня 2015): 112–17. http://dx.doi.org/10.15421/1715186.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття присвячена діяльності польського партизанського з’єднання під командуванням Роберта Сатановського, який діяв на півночі Рівненщини в роки німецькорадянської війни. Радянські партизанські рейдові з’єднання, які восени 1942 р. перейшли на поліські землі з Лівобережної України, посилили вплив на місцевих поляків. У складі рейдових з’єднань виникли спочатку польські розвідувальні групи, а з часом цілі партизанські загони. Перші партизанські групи, які з’явились на Поліссі в середині 1942 р., також мали у своєму складі певну кількість поляків. У подальшому з числа польських партизан було організовано польське партизанське з’єднання під командуванням Р.Сатановського, формально підпорядковане Рівненському обласному штабу партизанського руху (РОШПР). Одним із основних завдань Р.Сатановський вбачав негайний перехід за р. Буг і початок там диверсійної діяльності, що суперечило настанові РОШПР про продовження партизанської боротьби на території Рівненської області. Розбіжності між командиром польського партизанського формування та РОШПР вплинули на збройне забезпечення і кадрову підготовку польських партизанських загонів, що, в свою чергу, позначилось на результатах їхньої диверсійної діяльності. Зі звільненням Західної України від нацистів розпочалося реформування польських загонів та вербування поляків до нових загонів з метою перенесення партизанського руху на територію Польщі.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

6

Трембовецький, О. Г., та Д. Ю. Гулеватий. "Методика роботи штабу прикордонного загону щодо пошуку і ліквідації диверсійно-розвідувальних груп противника". Наука і техніка Повітряних Сил Збройних Сил України, № 4(33) (12 листопада 2018): 119–27. http://dx.doi.org/10.30748/nitps.2018.33.15.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

7

Трембовецький, О. Г., та Д. Ю. Гулеватий. "Методика роботи штабу прикордонного загону щодо пошуку і ліквідації диверсійно-розвідувальних груп противника". Системи озброєння і військова техніка, № 4(56) (20 грудня 2018): 133–42. http://dx.doi.org/10.30748/soivt.2018.56.19.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

8

Slobodyanyuk, M. A. "Партизанський рух у Південній Україні у 1943–1944 рр." Науково-теоретичний альманах "Грані" 20, № 6/146 (7 серпня 2017): 81. http://dx.doi.org/10.15421/171789.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття присвячена завершальному етапу (1943–1944 рр.) розвитку радянського партизанського руху в Південній Україні. Цей регіон відрізняється відсутністю великих лісових масивів та наявністю великих промислових центрів. З огляду на це, пріоритетними там стали підпільні форми боротьби. Тим не менше, партизанські методи спротиву окупантам також доволі активно використовувалися. На основі аналізу широкого кола архівних документів центральних і обласних архівосховищ встановлено, що за своїми характеристиками завершальний етап розвитку партизанського руху суттєво відрізнявся від етапу початкового (1941–1942 рр.). Його особливостями стали відмінний механізм виникнення партизанських формувань, видозмінена тактика боротьби з окупантами. Зокрема, у 1943–1944 рр. партизанські загони формувалися внаслідок організаторської діяльності десантних груп, закинутих з «Великої землі», або підпільниками. З’ясовано, що активну діяльність вони розгортали при наближенні лінії фронту: нападали на окупаційні підрозділи та установи, здійснювали диверсійні акти, вели розвідку в інтересах Червоної армії. Видатною сторінкою руху Опору на півдні України стало Павлоградське повстання 1943 року. Загалом партизанський рух у Південній Україні зробив помітний внесок у вигнання нацистських окупантів з української землі.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

9

Проданчук, МГ, ГМ Балан, ОП Кравчук, ПГ Жмінько, ІМ Максимчук та НП Чермних. "До обґрунтування переліку небезпечних високотоксичних хімічних речовин, які підлягають особливому контролю щодо обігу, зберігання, використання та утилізації. Частина 1 (рицин, сполуки талію та фосфорорганічні сполуки)". Ukrainian Journal of Modern Toxicological Aspects 90, № 1 (20 травня 2021): 22–39. http://dx.doi.org/10.33273/2663-4570-2021-90-1-22-39.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета роботи. На підставі аналітичного огляду літературних даних виділити групу високотоксичних хімічних речовин, котрі за останні десятиліття найчастіше використовуються в умисних кримінальних та суїцидальних інцидентах, диверсійних і терористичних актах, обіг, зберігання, використання та утилізацію яких потрібно особливо прискіпливо контролювати правоохоронним органам. Матеріали та методи. Аналітичний огляд наукових публікацій виконаний з використанням реферативних баз даних наукових бібліотек Pub Med, Medline і текстових баз даних наукових видавництв Elsevier, Pub Med, Central, BMJ group та інших VIP-баз даних. Використано методи системного, порівняльного та контент-аналізу. Результати та висновки. Проаналізовано наукові публікації щодо небезпечних високотоксичних хімічних речовин, які за останню чверть сторіччя найчастіше використовуються у світі, зокрема в умисних кримінальних та суїцидальних інцидентах, диверсійних і терористичних актах. Установлено, що до них переважно відносяться: рицин, сполуки талію, фосфорорганічні сполуки та бойові отруйні речовини, миш’як і його сполуки, ціаніди та неорганічні водорозчинні сполуки ртуті (сулема, мертіолят натрію), а також пестициди паракват і дикват. На основі аналізу їхньої токсичності, клінічних та морфологічних проявів інтоксикації за різних шляхів надходження до організму обґрунтовано необхідність внесення їх до Переліку особливо небезпечних хімічних речовин, обіг яких, зберігання, використання та утилізація потребують більш жорсткого контролю правоохоронних органів. У першій частині даної статті представлені рицин, сполуки талію, фосфорорганічні сполуки та бойові отруйні речовини. Ключові слова: високотоксичні небезпечні хімічні речовини, рицин, сполуки талію, фосфорорганічні сполуки.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

10

Проданчук, М. Г., Г. М. Балан, О. П. Кравчук, П. Г. Жмінько, І. М. Максимчук та Н. П. Чермних. "До обґрунтування переліку небезпечних високотоксичних хімічних речовин, які підлягають особливому контролю щодо обігу, зберігання, використання та утилізації. Частина II (сполуки миш'яку та ціаніди)". Ukrainian Journal of Modern Toxicological Aspects 91, № 2 (15 вересня 2021): 13–21. http://dx.doi.org/10.33273/2663-4570-2021-91-2-13-21.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета. Виділити групу високотоксичних хімічних речовин, які за останні десятиліття найчастіше використовуються в умисних кримінальних та суїцидальних інцидентах, диверсійних і терористичних актах, обіг, зберігання, використання та утилізацію яких потрібно особливо прискіпливо контролювати правоохоронним органам. У даній частині статті йдеться про сполуки миш’яку та ціаніди. Матеріали та методи. Аналітичний огляд наукових публікацій виконаний з використанням реферативних баз даних наукових бібліотек Pub Med, Medline і текстових баз даних наукових видавництв Elsevier, Pub Med, Central, BMJ group та інших VIP-баз даних. Використано методи системного, порівняльного та контент-аналізу. Результати та висновки. Проаналізовано наукові публікації, в яких йдеться про високотоксичні сполуки миш’яку та ціаніди, які становлять загрозу життю і здоров’ю людини. Останнім часом, зокрема понад чверть сторіччя, вони стали справжньою зброєю в руках злочинців, кримінальних елементів і терористів у всьому світі. Не можна замовчувати й суїцидальні інциденти, які також мають місце поряд з умисними кримінальними, терористичними та диверсійними актами. На основі аналізу токсичності, клінічних та морфологічних проявів інтоксикації цих хімічних речовин, враховуючи різні шляхи надходження до організму, обґрунтовано необхідність внесення їх до Переліку особливо небезпечних хімічних речовин, обіг яких, зберігання, використання та утилізація потребують більш жорсткого контролю з боку правоохоронних органів. Ключові слова: сполуки миш’яку, ціаніди, ризик для здоров’я, гострі отруєння.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

11

Степаненко, Євген, Вячеслав Думітраш, Ольга Думітраш та Віталій Кокошинський. "Перспективи розвитку тропосферного зв’язку в інформаційно-телекомунікаційних системах спеціального призначення". Сучасні інформаційні технології у сфері безпеки та оборони 42, № 3 (17 грудня 2021): 71–78. http://dx.doi.org/10.33099/2311-7249/2021-42-3-71-78.

Повний текст джерела

Анотація:

Сучасні військові конфлікти змінили загальний підхід до ведення бойових дій. Раніше війни розвивалися шляхом наростання масштабності (масовості) при безпосередньому контакті військ (сил), то сучасні війни ведуться за принципом зменшенням людського ресурсу при збільшенні використання високоінтелектуальної зброї на значних відстанях. На сьогоднішній день широке застосування високоточної зброї, засобів вогневого ураження в поєднанні з засобами розвідки, диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань, засобів радіоелектронного придушення, суттєво впливає на функціонування системи військового зв’язку. Дана тенденція в майбутньому буде тільки посилюватись, що створюватиме загрози функціонування системи управління. У війні майбутнього, кожна Держава, ставить своїм завданням адекватно і своєчасно виявити ключові ризики, напрямок технологічного розвитку, та зрозуміти, як він може вплинути на потенціал можливого майбутнього військового конфлікту. У найближчому майбутньому основу перспективної інформаційно-телекомунікаційної системи ЗС України повинна становити об’єднана автоматизована цифрова система зв’язку, яка повинна включати космічний, повітряний, наземний (польовий і стаціонарний) і морський компонент, автоматизовану систему управління зв’язком і систему інформаційної безпеки та повинна сприяти більш тісному зближенню (взаємної інтеграції) систем управління військами та зброєю в єдину інформаційно-розвідувально-вогневу (ударну) просторово розподілену систему, ключовими елементами якої є розвідувально-ударні комплекси. У зв’язку з цим виникла необхідність коригування підходів до визначення основних напрямків розвитку засобів і комплексів тропосферного зв’язку як складової інформаційно-телекомунікаційної системи ЗС України. У статті викладені пропозиції щодо перспектив розвитку засобів тропосферного зв’язку в інтересах Збройних Сил України.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

12

Будур, І. М., та С. А. Бойко. "Мультиагентна модель системи підтримки прийняття рішення по управлінню розподіленими об’єктами". Системи озброєння і військова техніка, № 3(63), (30 вересня 2020): 54–61. http://dx.doi.org/10.30748/soivt.2020.63.08.

Повний текст джерела

Анотація:

Об’єкти військової критичної інфраструктури є першочерговими для створення диверсій, вогневих впливів, ударів з повітря. Ускладнення процесів охорони та оборони таких об’єктів, а також збільшення кількості технічних засобів вимагає побудови для людини, яка приймає рішення, системи підтримки прийняття рішення. Елементи охорони та оборони об’єктів військової критичної інфраструктури відносяться до класу організаційно-технічних систем та розподілених систем управління. Вихід з ладу (деградація) одного елементу може привести до втрати цілісності й стійкості всієї системи. Отже система підтримки прийняття рішення повинна з визначеним інтервалом аналізувати стан кожного розподіленого об’єкту та знаходити рішення щодо відновлення системи охорони та оборони. Сучасні концепції управління складними розподіленими об’єктами (РОУ) в різних галузях людської діяльності (в тому числі і у військовій справі) базуються на парадигмі людино-машинної організації процесів управління, у якій роль прийняття рішень віддається людині, а машина забезпечує інформаційну підтримку етапів вироблення і генерування альтернативних варіантів рішень. Використання даного підходу є змушеною мірою подолання високого рівня невизначеності умов рішення завдань управління складними, нелінійними, динамічними, розподіленими об'єктами та наявності інтелектуальної протиборчої сторони (противника). При цьому ефективність системи управління багато в чому визначається суб'єктивними властивостями людини (групи людей), які діють в контурі управління, що у свою чергу вимагає високого рівня компетенції у виникаючих проблемних ситуаціях. Для управління територіально розподіленими об'єктами (до яких відносяться елементи системи охорони та оборони військових аеродромів), відомим є підхід, що базується на застосуванні мультиагентних моделей СППР, у яких сполучаються централізовані та децентралізовані методи аналізу ситуацій, що реалізовуються колективами агентів. В статті розроблена мультиагентна модель системи підтримки прийняття рішення по управлінню розподіленими об’єктами.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

13

Проданчук, М. Г., Г. М. Балан, О. П. Кравчук, П. Г. Жмінько, І. М. Максимчук та Н. П. Чермних. "До обґрунтування переліку небезпечних високотоксичних хімічних речовин, які підлягають особливому контролю щодо обігу, зберігання, використання та утилізації. Частина ІІІ (дипіридилові гербіциди паракват і дикват)". Ukrainian Journal of Modern Toxicological Aspects 91, № 2 (15 вересня 2021): 31–40. http://dx.doi.org/10.33273/2663-4570-2021-91-2-31-40.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета. Виділити групу високотоксичних хімічних речовин, які за останні десятиліття найчастіше використовуються в умисних кримінальних та суїцидальних інцидентах, диверсійних і терористичних актах, обіг, зберігання, використання та утилізацію яких потрібно особливо прискіпливо контролювати правоохоронним органам. У даній частині статті йдеться про дипіридилові гербіциди паракват і дикват. Матеріали та методи. Аналітичний огляд наукових публікацій виконаний з використанням реферативних баз даних наукових бібліотек PubMed, Medline і текстових баз даних наукових видавництв Elsevier, PubMed, Central, BMJ group та інших VIP-баз даних. Застосовано методи системного, порівняльного та контент-аналізу. Результати та висновки. Аналітичний огляд літературних даних та досліджень, проведених у ДП «Науковий центр превентивної токсикології, харчової та хімічної безпеки імені академіка Л.І. Медведя МОЗ України», продемонстрував, що високотоксичні дипіридилові гербіциди паракват і дикват можуть становити значну загрозу життю і здоров’ю людини. Останнім часом, зокрема понад чверть сторіччя, вони стали справжньою зброєю в руках злочинців, кримінальних елементів і терористів у всьому світі. Не можна замовчувати й суїцидальні інциденти, які також мають місце поряд з умисними кримінальними, терористичними та диверсійними актами. На основі аналізу токсичності, клінічних та морфологічних проявів інтоксикації за дії цих хімічних речовин, враховуючи різні шляхи надходження до організму, обґрунтовано необхідність внесення їх до Переліку особливо небезпечних хімічних речовин, обіг яких, зберігання, використання та утилізація потребують більш жорсткого контролю з боку правоохоронних органів. Ключові слова: дипіридилові гербіциди, паракват, дикват, ризик для здоров’я, гострі отруєння.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

14

ЧМИР, Віктор, Сергій ПСЬОЛ та Артем КОРЄХОВ. "ОЦІНКА ТА АНАЛІЗ ПОКАЗНИКІВ СТІЙКОСТІ АВТОМОБІЛІВ ПІДРОЗДІЛІВ ОХОРОНИ КОРДОНУ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: військові та технічні науки 82, № 1 (2 лютого 2021): 322–39. http://dx.doi.org/10.32453/3.v82i1.547.

Повний текст джерела

Анотація:

Автомобільна техніка є одним із найважливіших складових елементів загальної системи інженерного і технічного забезпечення охорони державного кордону України. АТ підрозділів охорони кордону використовується для підвищення маневрених можливостей прикордонних нарядів, доставки їх місця до несення служби, забезпечення дій під час пошуку (переслідування) правопорушників, забезпечення особистої безпеки під час нападів, ліквідації диверсійно-розвідувальних груп, а також для забезпечення професійної підготовки особового складу та господарської діяльності. Тому в даних умовах суттєвого значення набуває одна із основних властивостей автомобіля – його стійкість. В результаті аналізу процесу переоснащення новими зразками автомобільної техніки підрозділів охорони кордону встановлено, що значну частину нових автомобілів становлять автомобілі Volkswaqen Amarok та Ford Ranqer. В той же час інформація щодо технічних характеристик даних автомобілів носить, в основному, рекламний характер, і не розкриває в повній мірі експлуатаційні властивості, в тому числі показники стійкості. Цей факт обумовив вибір автомобілів Volkswaqen Amarok та Ford Ranqer для даного дослідження з метою визначення кращого з них за показниками стійкості для надання рекомендації щодо подальшого укомплектування цим автомобілем підрозділів охорони кордону. За результатами дослідження отримані показники стійкості автомобілів Volkswaqen Amarok і Ford Ranqer свідчать про деяку перевагу автомобіля Volkswaqen Amarok, що обумовлено його геометричними розмірами. В той-же час втрата стійкості досліджуваних автомобілів досить імовірна, особливо в умовах руху по слизькій опорній поверхні. Імовірність перекидання автомобілів достатньо низька, більш імовірним є їх занос. Виникнення бокового ковзання під час руху на косогорі також більш імовірне, ніж перекидання. Отже, виходячи з проведеного дослідження, за показниками стійкості для укомплектування підрозділів охорони кордону доцільніше використовувати автомобіль Volkswaqen Amarok.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

15

Вітер, Д., О. Цевельов та В. Безбах. "Робота штабу органу охорони кордону під час організації операцій з ліквідації диверсійно-розвідувальних груп". Збірник наукових праць Центру воєнно-стратегічних досліджень НУОУ імені Івана Черняховського, 18 квітня 2022, 53–59. http://dx.doi.org/10.33099/2304-2745/2021-3-73/53-59.

Повний текст джерела

Анотація:

Під час загострення обстановки в Автономній Республіці Крим та сході України диверсійно-розвідувальними групами вдалось порушити систему управління органами охорони державного кордону та інших правоохоронних органів, створити передумови блокування висунення підрозділів Збройних Сил України в райони зосередження та виконання бойових завдань. В деяких випадках прикордонні підрозділи через слабке озброєння та втрату управління, відсутності підтримки з боку місцевого населення самі опинилися в оточенні незаконних військових формувань, якими керували диверсанти. Диверсійно-розвідувальна група – це спеціально підготовлений підрозділ у складі фізично та професійно натренованих військовослужбовців, які відправляються в розташування противника, на суміжну територію, лінію розмежування сторін для знищення не тільки військових, а й цивільних об’єктів, ліквідації пунктів тактичного, оперативного та стратегічного призначення та командних пунктів (командного складу). Мета статті ‑ визначення загальних принципів та особливостей роботи штабу органу охорони державного кордону під час організації операцій з ліквідації диверсійно-розвідувальних груп в умовах змінюваної обстановки. Ураховуючи досвід АТО, визначено принципові елементи організації діяльності штабів органів охорони державного кордону під час організації операцій з ліквідації диверсійно-розвідувальних груп за різних умов: з початком загострення обстановки; з початком дій щодо пошуку та участі в ліквідації диверсійно-розвідувальних груп; у разі прориву диверсійно-розвідувальної групи або її частини за межі району оточення; під час участі з блокування (ліквідації) диверсійно-розвідувальних груп та під час виявлення диверсійно-розвідувальної групи.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

Статті в журналах з теми "Диверсійні групи"

Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями