Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Дефіцит бюджетів.
Статті в журналах з теми "Дефіцит бюджетів"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-50 статей у журналах для дослідження на тему "Дефіцит бюджетів".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Рожко, О., Ю. Сафонов, Є. Баженков, Л. Ємельяненко та Є. Бридун. "НАУКОВО-МЕТОДИЧНИЙ ПІДХІД ДО ОЦІНЮВАННЯ БЮДЖЕТНИХ ДИСБАЛАНСІВ". Financial and credit activity problems of theory and practice 5, № 40 (8 листопада 2021): 99–109. http://dx.doi.org/10.18371/fcaptp.v5i40.244905.
Повний текст джерелаАнотація:
Анотація. Зосереджено увагу на неоднозначності ставлення вчених-економістів до незбалансованості державного бюджету. Обґрунтовано розуміння збалансованого за доходами і видатками державного бюджету відповідно до концепції «здорових фінансів». Виявлено недоліки концепції «здорових фінансів», зокрема те, що щорічне балансування доходів і видатків бюджету виключає, чи значною мірою зменшує можливості антициклічного, стабілізувального впливу фіскальної політики держави. Актуалізовано увагу на особливостях концепції хронічного бюджетного дефіциту і специфіці дефіцитного фінансування державних витрат у рамках концепції контрциклічного регулювання. Водночас доведено, що збалансованість бюджету є другорядною проблемою за концепцією функціональних фінансів. З’ясовано, що дефіцит бюджету може спричинювати як позитивні, так і негативні соціально-економічні ефекти, залежно від обставин, у яких дефіцит сформований. Виділено та охарактеризовано різновиди дефіциту державного бюджету, а саме: номінальний дефіцит, реальний дефіцит, операційний дефіцит первинний дефіцит, фактичний дефіцит, прихований дефіцит, квазіфіскальний дефіцит, сукупний дефіцит, активний дефіцит, пасивний дефіцит, вимушений дефіцит, свідомий дефіцит, структурний дефіцит і циклічний дефіцит. Доведено, що основним завданням держави є досягнення його збалансованості, тобто підтримка балансу доходів і витрат держави. Розглянуто підхід до оцінювання дисбалансу бюджету за допомогою застосування нерівності Коші та сформовано алгоритм оцінювання дисбалансу бюджету. Доведено, що забезпечення бюджетної збалансованості можливо в таких напрямах: поліпшення якості планування основних показників бюджету; розширення дохідної бази; оптимізація / секвестр видатків бюджету; цільове фінансування; підвищення ефективності управління державною власністю, бюджетного контролю; запровадження бюджетування, орієнтованого на результат, та аудиту ефективності використання бюджетних коштів; удосконалення міжбюджетних відносин; управління державним боргом. Розвинуто науково-методичний підхід до оцінювання дисбалансу, зокрема Зведеного бюджету в частині обґрунтування граничного значення показника міри дисбалансу, що ґрунтується на застосуванні нерівності Коші, а також визначення впливу факторів динамічних змін дисбалансу бюджету на основі застосування методу ланцюгових підстановок. Перевагами такого науково-методичного підходу є можливість порівняння оцінки дисбалансу бюджетів, що суттєво різняться за обсягом фінансових ресурсів, як перерозподіляються через бюджет, оскільки такі оцінки є відносними, що дозволяє нівелювати ефект масштабу бюджету. Ключові слова: бюджетна система, бюджет, бюджетний дефіцит, дефіцитне фінансування, бюджетна збалансованість, оцінювання дисбалансу, контрциклічне регулювання економіки. Формул: 3; рис.: 1; табл.: 1; бібл.: 10.
2
Glushchenko , Yu A. "Бюджетна безпека та проблеми наповнення місцевих бюджетів в умовах децентралізації управління в Україні". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 1 (24 лютого 2021): 122–31. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2021.01.12.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджено теоретичні основи та проблемні аспекти функціонування місцевих бюджетів в умовах проведення бюджетної децентралізації в Україні. З’ясовано сутність та особливості методики визначення фінансової та бюджетної безпеки в процесі фінансового забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування та сформовано авторське трактування цих категорій. З’ясовано, що в процесі реформування бюджетної системи місцеві бюджети є фінансово залежними від державного бюджету, що підтверджується існуванням в їх доходах значної частки міжбюджетних трансфертів. Запропоновано напрями покращення міжбюджетних взаємовідносин і напрями стабілізації фінансової безпеки в цілому та бюджетної безпеки зокрема. Метою статті є дослідження особливостей функціонування місцевих бюджетів України та рівня їх фінансової захищеності в умовах оцінки динаміки стану фінансової та бюджетної безпеки, розробка практичних рекомендацій щодо досягнення безпечності фінансового розвитку держави на шляху інтеграції до ЄС.Наукова новизна полягає у дослідженні теоретико-методологічних основ формування місцевих бюджетів та фінансової безпеки держави. Проаналізовано динаміку розвитку місцевих бюджетів та зміни індикаторів бюджетної безпеки держави. За результатами дослідження запропоновано проведення дієвих заходів щодо удосконалення міжбюджетного регулювання та методики визначення стану фінансової і бюджетної безпеки України.Висновки. Як свідчить міжнародний досвід, децентралізація управління має на меті ефективне виконання повноважень органів влади та збалансування якості надання суспільних послуг відповідно до потреб та уподобань громадян. Проте незадовільний стан формування та розвитку місцевих бюджетів, навіть після здійснення фінансової децентралізації, позначається обмеженою часткою доходів, максималізацією трансфертних платежів, зростанням обсягу делегованих повноважень, незабезпечених дохідними джерелами, бюджетним дефіцитом, що свідчить про формальну фінансову їх самостійність. Делегування повноважень на місцевий рівень є доцільним, проте потребує застосовування дієвого механізму бюджетної децентралізації з урахуванням загальнонаціональних інтересів та забезпеченням оптимальних критеріїв індикаторів фінансової безпеки країни. Проведений аналіз можливих загроз і відхилень основних індикаторів бюджетної безпеки від своїх порогових значень дає підстави стверджувати про необхідність проведення дієвих заходів щодо удосконалення міжбюджетного регулювання, зниження бюджетного дефіциту, здійснення жорсткого контролю за цільовим використання бюджетних коштів, проведення систематичного фінансового моніторингу з метою детінізації доходів, модернізації податкового законодавства з метою уникнення фінансового колапсу в країні. Існуючі ендогенні та екзогенні фактори, зокрема кібер-тероризм, сепаратизм, корупція, бюджетний дефіцит, недосконалість бюджетної та податкової політики, інфляція, зовнішній та внутрішній борг тощо потребують постійного аналізу й удосконалення стратегій розвитку економічної безпеки держави та територій зокрема.
3
Yaniv, L. M., та O. A. Zinchenko. "Проблеми дефіциту державного бюджету України і шляхи їх розв’язання". Bulletin of the Dnipropetrovsk University. Series: Management of Innovations, № 6 (1 липня 2016): 144. http://dx.doi.org/10.15421/191615.
Повний текст джерелаАнотація:
У період кризового стану економіки та соціально-економічної нестабільності в Україні дуже гостро постало питання дефіциту бюджету. Протягом останніх років державний бюджет України стикається з такою великою проблемою як дефіцит, що виникає внаслідок перевищення витрат державного бюджету над доходами.Метою написання статті є дослідження наявних проблем дефіцитності державного бюджету України, обґрунтування причино-наслідкових зв’язківки у системі дефіцитного фінансування державної діяльності та розробка шляхів її оптимізації. Під час дослідження опрацьовано наукові праці українських учених та практиків, які вивчають проблеми дефіциту державного бюджету, законодавчі та урядові матеріали. Використано такі загальнонаукові методи: метод пізнання, метод системного аналізу, метод аналізу та синтезу, а також метод порівняння.Розглянуто сутність дефіциту бюджетної системи та причини його виникнення в Україні. Глибинними причинами бюджетного дефіциту в Україні стали спад виробництва, зниження ефективності функціонування галузей економіки і підприємств, не виважена соціально-економічна політика, що і зумовили спад обсягів валового внутрішнього продукту і національного доходу. Це природно спричинило зменшення обсягів фінансових ресурсів у державі і відобразилось на показниках бюджету у вигляді довгострокового дефіциту.Визначено залежність дефіциту бюджету від державного боргу. Встановлено, що існує тісний взаємозв’язок між розмірами бюджетного дефіциту і державного боргу. Бюджетний дефіцит збільшує державний борг, а зростання боргу, у свою чергу, потребує додаткових витрат бюджету на його обслуговування і тим самим збільшує бюджетний дефіцит.Установлено зв’язки дефіциту бюджету для економіки країни. Виявлено наслідки підвищення відсоткової ставки, що, з одного боку, знижує інвестиційну привабливість на внутрішньому ринку країни, з іншого – підвищує іноземну валютну привабливість фінансових інвестицій країни. Значні інвалютні потоки призводять до зростання боргової залежності країни і, як наслідок, – зростання курсу валют, скорочення чистого експорту товарів та зниження показників інвестиційної діяльності. Таке скорочення є причина зниження рівня продуктивності праці й реального доходу в усіх його формах, що провокує зниження довіри інвесторів, а отже, скорочення іноземних інвестиційних програм і виведення капіталу за кордон.Обґрунтовано шляхи подолання бюджетного дефіциту, що полягають у вдосконаленні податкової системи, залученні до інвестиційної сфери особистих заощаджень населення, забезпеченні фінансової підтримки малого та середнього бізнесу, посиленні відповідальності суб’єктів господарювання, зміцненні контролю за виплатою державних коштів, реформуванні видаткової системи, удосконаленні нормативно-правового забезпечення бюджетного процесу.Наукова новизна дослідження полягає в установленні причино-наслідкових зв’язків бюджетних дефіцитів для наукового обґрунтування бюджетного менеджменту в період структурних перетворень економіки.Практичним результатом є визначення шляхів реформування бюджетної системи України та її переходу до інвестиційної моделі.Перспективним напрямом подальших досліджень у цій сфері є розробка на основі причино-наслідкових зв’язків моделі бюджетного процесу, здатної виявити ризики дефіциту та мінімізувати їх вплив.
4
Hrubliak, Oksana, Nataliia Kholiavko та Artur Zhavoronok. "ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛІННЯ ДЕФІЦИТОМ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ". PROBLEMS AND PROSPECTS OF ECONOMIC AND MANAGEMENT, № 3(23) (2020): 130–41. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5215-2020-3(23)-130-141.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті здійснено дослідження теоретичних аспектів бюджетного дефіциту. Основну увагу акцептовано на з’ясуванні необхідності управління дефіцитом державного бюджету. Охарактеризовано сутність бюджетного дефіциту та визначено особливості дослідження цього явища в економічній науці. З’ясовано, що бюджетний дефіцит – це особливе економічне явище, яке характеризується в різних аспектах і не обов’язково є чимось надзвичайним та негативним, оскільки причини виникнення, форми прояву та економіко-політичні наслідки дефіциту в кожній державі мають свої особливості. Саме тому управлінцям сьогодні потрібно більшу увагу звернути на ефективне використання залучених ресурсів, ніж на абсолютне збалансування державного бюджету. Обґрунтовано, що управління дефіцитом державного бюджету нерозривно пов’язано з такими категоріями, як доходи і видатки державно-го бюджету, державний борг, валовий внутрішній продукт. Актуальність обраної теми підтверджується тим, що розбалансованість бюджету спричинена неефективною видатковою політикою уряду, яка повинна бути нерозривно пов’язана із фінансовими можливостями бюджету. Непослідовність у проведенні соціально-економічних змін, перманентні політичні суперечності й несприятлива економічна кон’юнктура загострили проблеми в системі державних фінансів. Залучення значного обсягу додаткових фінансових ресурсів призвело до накопичення державного боргу, який переважно характеризує стабільність фінансової системи України на внутрішньому ринку і міжнародному рівні. Саме тому дослідження в цьому напрямку стимулюватимуть якісне оновлення підходів до розуміння сутності цього явища й формування новітніх принципів бюджетного менеджменту у сфері управління дефіцитом державного бюджету. Доведено, що проста відмова від дефіцитності бюджету в умовах кризових явищ в державі не призведе до стабілізації системи державних фінансів та економічного зростання.
5
Fedyna, K. M., та M. M. Kolesnikova. "БЮДЖЕТНИЙ ДЕФІЦИТ ТА ШЛЯХИ ЙОГО ПОДОЛАННЯ В УКРАЇНІ". Bulletin National University of Water and Environmental Engineering 3, № 83 (23 липня 2019): 237. http://dx.doi.org/10.31713/ve3201823.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто явище дефіциту бюджету загалом та вплив, який він здійснює, на економіку країни, а також основні причини, в результаті яких виникає бюджетний дефіцит. Проведено аналітичну оцінку дефіциту державного бюджету України. Проаналізовано рівень боргової безпеки в Україні. Надано рекомендації щодо оптимізації бюджетного менеджменту та боргової політики, застосування яких сприятиме подоланню боргової кризи в Україні та поліпшенню стану її боргової безпеки.
6
Грицюк, І. В. "Бюджетно-податкові інструменти регулювання дефіциту бюджету". Економічний аналіз 18, № 2 (2014): 146–52.
Знайти повний текст джерела
7
Pysklyvets, T. I., A. H. Shulhai, R. D. Levchuk та H. I. Saturska. "МУНІЦИПАЛЬНЕ ЗАМОВЛЕННЯ ЯК МЕХАНІЗМ РЕФОРМУВАННЯ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я МІСТА ТЕРНОПОЛЯ ЗА УМОВ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ". Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, № 1 (8 липня 2019): 55–61. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2019.1.10284.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета: розглянути механізм муніципального замовлення медичної галузі міста Тернополя в умовах децентралізації та реформування системи охорони здоров’я.
Матеріали і методи. Матеріалами дослідження є принципи фінансування системи охорони здоров’я міста Тернополя та робота місцевих медичних закладів, а методами – опис, аналіз, синтез, узагальнення, графічний дизайн.
Результати. Протягом останніх років за умов децентралізації на місцеву владу покладено важливе завдання – створення максимальних можливостей надавати якісні та доступні послуги, не збільшуючи при цьому податкового навантаження на людей. Щорічно бюджет медичної галузі міста Тернополя стикається з проблемою недофінансування з державного бюджету. Лише в 2018 р. дефіцит бюджету на заробітну плату становив майже 50 млн грн. Тому Тернопільська міська рада власними коштами компенсує цю різницю. У 2018 р. дофінансування з міського бюджету становить 65 млн 377 тис. грн або 24,3 % всього фінансування медицини. В 2019 р. у галузь охорони здоров’я міста закладено 84,6 млн грн або 33,6 % від загального бюджету. Також встановлено, що бюджет медицини в 2018 р. – соціально спрямований. Основний акцент зроблений на видачу безкоштовних рецептів, зубопротезування пільгових категорій громадян, медичну допомогу учасникам АТО, чорнобильцям. Охорона здоров’я – пріоритет діяльності Тернопільської міської ради. Тому кошти з міського бюджету виділяють не тільки на соціальну складову, але й на проведення капітальних ремонтів, реконструкцій, закуплення нового обладнання. Також завдяки фінансам, виділеним із міського бюджету, вперше за багато років немає дефіциту коштів на заробітну плату.
Висновки. Спостерігаємо чітку позитивну тенденцію фінансування медичної галузі міста з міського бюджету, на що вказують відсутність заборгованості із заробітної плати працівникам закладів охорони здоров’я, модернізація медичних установ та оснащення їх сучасним обладнанням, підвищення тривалості життя тернополян, позитивний природний приріст.
8
Vasilyeva, Tetyana, Oleksii Zakharkin та Liudmyla Zakharkinа. "НАПРЯМИ ТРАНСФОРМАЦІЇ БЮДЖЕТНОЇ ПОЛІТИКИ В КОНТЕКСТІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФІНАНСОВОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ". PROBLEMS AND PROSPECTS OF ECONOMIC AND MANAGEMENT 2(14), № 2 (14) (2018): 7–12. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5215-2018-2(14)-7-12.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проведено аналіз та оцінювання індикаторів бюджетної безпеки України за 2016-2017 рр. як основної складової фінансової безпеки. Визначено головні бюджетні загрози в цей період та фактори, які їх зумовлювали. Надані пропозиції щодо трансформації бюджетної політики, зокрема, щодо ефективності обслуговування бюджетного боргу. Удосконалення бюджетної політики запропоновано здійснювати в невід’ємному поєднанні з удосконаленням податкової політики, трансформацією її фіскального характеру, орієнтацією її регулюючої функції на стале економічне зростання, що сприятиме зростанню економічної активності суб’єктів господарювання і відповідно до зростання ВВП, що в комплексі дасть змогу знизити дефіцит бюджету.
9
Кудряшов, В. "Фінансування дефіциту державного бюджету". Економіка України, № 4 (569) (2009): 52–64.
Знайти повний текст джерела
10
Мохова, Ю., І. Драган, О. Козирєва, Н. Гавкалова та А. Дубовик. "ФІНАНСУВАННЯ ПРОЦЕСІВ ІНФОРМАТИЗАЦІЇ АДМІНІСТРАТИВНИХ ПОСЛУГ В ПУБЛІЧНОМУ СЕКТОРІ УКРАЇНИ". Financial and credit activity problems of theory and practice 4, № 39 (10 вересня 2021): 77–86. http://dx.doi.org/10.18371/fcaptp.v4i39.241293.
Повний текст джерелаАнотація:
Анотація. Досліджено механізми фінансування процесів інформатизації адміністративних послуг. Мета статті — визначити джерела фінансування i перспективи надання адміністративних послуг в умовах інформатизації публічного сектору України. Методи дослідження — порівняльний аналіз аналітичних та офіційних статистичних даних України, інститутів міжнародної підтримки на основі класифікації груп інструментів фінансування центрів надання адміністративних послуг (ЦНАП). Доведено, що децентралізація, розвиток i підвищення якості адміністративних послуг визначають ЦНАП пріоритетним напрямом реформування системи надання адміністративних послуг в Україні. Визначено правові засади створення i забезпечення функціонування ЦНАП, юридичні статуси установи, принципи процесу надання адміністративних послуг у ЦНАП. Проаналізовано динаміку кількості центрів надання адміністративних послуг i регіональні особливості функціонування. Виділено джерела фінансування центрів надання адміністративних послуг (державний бюджет, обласні та міські бюджети, кошти Державного фонду регіонального розвитку, міжнародні проєкти технічної допомоги). Доведено, що найпоширенішим і найбільшим джерелом фінансування процесів інформатизації в ЦНАП є державний бюджет (субвенція на розвиток інфраструктури). Запропоновано прогнозну модель створення і розвитку центрів надання адміністративних послуг в Україні за умов подальшого державного фінансування у відповідних обсягах. Обґрунтовано необхідність залучення зовнішніх джерел фінансування (коштів міжнародних проєктів технічної допомоги, ініціатив міжнародних донорів) в умовах обмеженості та дефіциту державного бюджету України. Обґрунтовано необхідність модернізації ЦНАП щодо використання IT-технологій. Виділено пріоритетні напрями комплексної реформи підвищення якості адміністративних послуг: децентралізація, спрощення, дерегуляція, розвиток інституційної спроможності і комунікаційна підтримка. Ключові слова: фінансування, адміністративні послуги, інформатизація, публічний сектор. Формул: 0; рис.: 4; табл.: 1; бібл.: 13.
11
Макеєнко, Н. Ю. "Дефіцит державного бюджету України та джерела його покриття". Актуальні проблеми міжнародних відносин, Вип. 108, (ч. 2) (2012): 154–61.
Знайти повний текст джерела
12
Сова, О. Ю. "Сутність та види дефіциту державного бюджету". Фінанси України, № 9 (2005): 20–24.
Знайти повний текст джерела
13
Дмитрів, В. І. "Ризики дефіциту державного бюджету для економіки країни". Вісник Херсонського національного технічного університету, № 3 (2020): 165–70. http://dx.doi.org/10.35546/kntu2078-4481.2020.3.21.
Повний текст джерела
14
Захожай, К. В. "Теоретичні аспекти дослідження дефіциту Державного бюджету України". Статистика України, № 4 (59) (2012): 51–56.
Знайти повний текст джерела
15
Сова, О. "Особливості зв"язку дефіциту державного бюджету та інфляції". Світ фінансів, Вип. 3/4 (2005): 95–101.
Знайти повний текст джерела
16
Суздальцев, О. М. "Динаміка та джерела фінансування дефіциту державного бюджету України". Вісник Донецького університету економіки та права, № 2 (2013): 97–100.
Знайти повний текст джерела
17
Лебеда, Г. Б. "Методологічні аспекти визначення дефіциту бюджету та державного боргу". Фінанси України, № 3 (2000): 102–6.
Знайти повний текст джерела
18
Башко, В. "Дефіцит бюджету і квазіфіскальні операції: підвищення прозорості в сфері державних фінансів". Вісник Національного банку України, № 5 (207) (2013): 40–45.
Знайти повний текст джерела
19
Сова, О. Ю. "Запобігання дефіциту державного бюджету при ефективному застосуванні інституційної теорії". Наукові праці Донецького національного технічного університету. Економічна, Вип. 103-3 (2006): 97–102.
Знайти повний текст джерела
20
Сова, О. Ю. "Запобігання дефіциту державного бюджету при ефективному застосуванні інституційної теорії". Наукові праці Донецького національного технічного університету. Економічна, Вип. 103-3 (2006): 97–102.
Знайти повний текст джерела
21
Сова, О. Ю. "Запобігання дефіциту державного бюджету при ефективному застосуванні інституційної теорії". Наукові праці Донецького національного технічного університету. Економічна, Вип. 103-3 (2006): 97–102.
Знайти повний текст джерела
22
Береславська, О. І. "РОЗБАЛАНСОВАНІСТЬ ДЕРЖАВНИХ ФІНАНСІВ ЯК ЧИННИК КУРСОВОЇ ТА ЦІНОВОЇ НЕСТАБІЛЬНОСТІ". Збірник наукових праць Університету державної фіскальної служби України, № 2 (12 лютого 2020): 6–19. http://dx.doi.org/10.33244/2617-5940.2.2019.6-19.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглядаються умови ефективної реалізації інфляційного таргетування, серед яких основними є плаваючий режим валютного курсу та збалансованість державних фінансів. Аналізуються чинники, що впливають на волатильність курсу гривні та причини розбалансування державного бюджету. Наголошується на тому, що дефіцит держбюджету в країні на сучасному етапі економічного розвитку є великим, а одне з основних джерел його погашення – випуск державних цінних паперів несе в собі курсові та цінові ризики. Проведена оцінка обсягів державного боргу України і показано, що він перевищує рівень гранично допустимого. Для збалансування державного бюджету запропоновано дотримуватися фіскальних правил.
23
Сова, О. Ю. "Механізм зменшення дефіциту державного бюджету в умовах обмеженості фінансових ресурсів". Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Економіка, вип. 79 (2005): 55–57.
Знайти повний текст джерела
24
Давиденко, Н. М., О. В. Жовніренко та І. О. Оліфер. "ВПЛИВ ТІНЬОВОЇ ЕКОНОМІКИ НА ПОДАТКОВУ СИСТЕМУ КРАЇНИ". Підприємництво та інновації, № 13 (31 серпня 2020): 94–98. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/13.18.
Повний текст джерелаАнотація:
Проблема тіньової економіки є глобальною для всього світу, але серед європейський країн Україна є серед лідерів, тому детінізація економіки країни має стати головним пріоритетом державної політики. Визначено фактори, які впливають на тінізацію економіки. Встановлено, що тіньова економіка країни тісно пов’язана із рівнем розвитку її податкової системи, можливостями уникнення оподаткування і, як наслідок, недоотриманням надходжень фінансових ресурсів до державного бюджету країни. Здійснено оцінку втрати бюджету через ухилення від податків. Розраховано податковий коефіцієнт та його складники. Визначено, що високий рівень тіньової економіки та суттєві обсяги податкових втрат внаслідок її функціонування призводять до зменшення фінансових можливостей держави та провокують бюджетний дефіцит, що є характерним для України. Запропоновано низку практичних заходів, спрямованих на зниження тіньового сектору економіки країни.
25
Колосов, А. М. "Актуалізація управління стійкістю суб’єктів діяльності в період економічної кризи". ВІСНИК СХІДНОУКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ імені Володимира Даля, № 3 (267) (10 квітня 2021): 64–71. http://dx.doi.org/10.33216/1998-7927-2021-267-3-64-71.
Повний текст джерелаАнотація:
Сучасне кризове становище економіки в світі і в Україні внаслідок карантинних заходів, що запроваджуються країнами в період пандемії коронавірусу, призводить до систематичного погіршення економічних результатів діяльності різних суб’єктів. У таких умовах залишається недоречним продовжувати традиційне управління діяльністю суб’єктів з позиції їхнього розвитку, навпаки, актуалізується потреба в новій концепції управління з позицій забезпечення їхньої стійкості як здатності протидіяти негативному впливу середовища на них в період кризи. Основний зміст управління стійкістю суб’єктів діяльності полягає в моніторингу стану спостережуваних параметрів, які найбільше відбивають виниклі нові потреби в період кризи і у визначенні наявних чи можливих ресурсів компенсації цих потреб. Обґрунтовано показник рівня поточної стійкості суб’єкту як співвідношення величини знайдених ресурсів компенсації виниклих потреб до величини самих потреб, а також запропоновано процедуру подальшого контролю його стану. Режим управління стійкістю триває, аж поки нові потреби перестають виникати, показники діяльності суб’єкту відновлюються і настає можливість повернення до режиму управління розвитком.Зміст наслідків ігнорування принципами управління стійкістю проілюстровано на прикладі дій Уряду України в процесі використання створеного Фонду боротьби з пандемією коронавірусу на рівні виниклих потреб у 64,7 мільярда грн. Рівень досягнутої стійкості на той момент не визначався і подальший моніторинг його не проводився, що вплинуло на безпідставне відновлення режиму управління розвитком, зокрема, фінансування за кошти Фонду будівництва доріг. У результаті прояву другої хвилі пандемії Уряд був вимушений знов повернутися до режиму компенсації нових виниклих потреб, що в кінцевому рахунку обернулося суттєвою втратою бюджетної стійкості, коли дефіцит державного бюджету за 11 місяців 2020 року досяг 117 мільярдів грн., що значно перевищує заплановану на рік величину дефіциту.
26
Скороход, Г. М. "ПОНЯТТЯ ТА ЕЛЕМЕНТИ МЕХАНІЗМУ АДМІНІСТРАТИВНО- ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ДЕРЖАВНОГО БОРГУ УКРАЇНИ". Juridical science, № 2(104) (15 липня 2021): 318–27. http://dx.doi.org/10.32844/2222-5374-2020-104-2.35.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність статті полягає в тому, що наявність в кожної країні державного боргу є юридичним фактом, і з впевненістю можна стверджувати, що на сьогоднішній день, в світі немає країни, яка б не мала державного боргу. Однак, кожна країна застосовуючи різні механізми адміністративно-правового регулювання державним боргом по-різному використовує адміністративно-правові засоби, що спрямовані на його зменшення. Обсяг державного боргу та гарантованого державою боргу в Україні, нажаль, з кожним роком зростає. Підставою для цього є багато різних причин, як зовнішніх, так і внутрішніх, зокрема: усугублення світової економічної кризи, в тому числі, спричиненої пандемією COVID-19; заго- стрення міждержавних конфліктів, що безсумнівну негативно впливає на економіку даних країн та міжнародні зв’язки; рівень розвитку корупції та результати діяльність органів державної влади тощо. Втім, не дивлячись на наявність державного боргу головним завданням уповноважених суб’єк- тів є забезпечення можливості управління ним, регулювати його розмір та вживати всі необхідні адміністративні заходи з метою його зменшен- ня та відповідного розвитку економіки країни і підвищення благополуччя всього населення. Наразі нашим завданням є розкриття змісту понят- тя «механізм адміністративно-правове регулювання державного бор- гу» та виокремлення його елементів. З’ясовано, що сьогодні Уряд України не має можливостей для проведення експансійної бюджетної політики і включення потужних фіскальних стимулів, спрямованих на піднесення економічної активності в період кризи. Тому, допускаючи значниий дефіцит бюджету, Уряд змушений залучати політично обумовлені позики офіційних кредиторів або ж вдаватися до емісійного фінансування дефіциту, руйнуючи останні опори фінансової стабільності. На сьогодні не визначена чітка система управління державним боргом, яка б гарантувала підвищення координованості дій центральних органів виконавчої і законодавчої влади та визначала пріоритети розвитку економіки та напрямки використання коштів від додаткових запозичень.
27
Koliada, T. A., and M. V. Guz. "Evaluating the Impact of Budget Deficit on the Financial Security of the State." Business Inform 7, no. 498 (2019): 266–72. http://dx.doi.org/10.32983/2222-4459-2019-7-266-272.
Повний текст джерела
28
Hantsiak, Mykhailo. "PUBLIC DEBT MARKET AND BUDGET DEFICIT FINANCING TOOLS." Scientific Notes of Ostroh Academy National University, "Economics" Series 1, no. 19(47) (December 17, 2020): 80–85. http://dx.doi.org/10.25264/2311-5149-2020-19(47)-80-85.
Повний текст джерелаАнотація:
The purpose of the study is to substantiate the need to determine the essence and place of the public debt market in the financial market. Achievement is ensured by the implementation of tasks: systematization of views of domestic and foreign scientists on the essence of the place of public debt in the classification system of financial market segments; study of the structure of the financial market in terms of segments that ensure the implementation of debt financing of public debts; development of a theoretical approach to the structure of the public debt market. The article considers and systematizes the views of scientists concerning the place of the state morgue market in the financial market. The article substantiates the need to supplement the classification features for financial market segmentation in terms of complementing the target of market participants and identifying segments: the market for attracting financial resources to cover the state budget deficit (public debt market); the market for attracting financial resources to increase private capital. The concept of the public debt market is defined and its structure is proposed in general and detailed form. In general, the structure of the public debt market covers the debt securities market and the external credit market. The government debt securities market is a segment of the securities market, which in turn can also be classified. The same can be said about the external segment of the credit market. However, if the government debt securities market is fully owned by the public debt market, then the external segment of the credit market is only partially owned. The detailed structure of the public debt market is also presented. Conclusions are drawn and the directions of further scientific research in this direction are indicated.
29
Кравченко, М. В. "Проблеми управління показниками дефіциту державного бюджету України в умовах нестабільних темпів розвитку економіки". Інвестиції: практика та досвід, № 15, серпень (2013): 95–98.
Знайти повний текст джерела
30
Хорошилова, Ірина. "РОЛЬ ПОДАТКУ НА ПРИБУТОК ПІДПРИЄМСТВ В ФОРМУВАННІ БЮДЖЕТУ КРАЇНИ". Проблеми і перспективи розвитку підприємництва, № 27 (14 листопада 2021): 196. http://dx.doi.org/10.30977/ppb.2226-8820.2021.27.196.
Повний текст джерелаАнотація:
УДК 336.2.026; JEL Classification: М48
Мета дослідження є аналіз сучасного стану податку на прибуток підприємств в державі та обґрунтування його ролі в формуванні державного бюджету. Методика дослідження: для досягнення поставленої мети в роботі були використані такі загальнонаукові та спеціальні методи і прийоми дослідження: порівняльний аналіз наукової літератури та інформаційних джерел на основі методів порівняння, систематизації та узагальнення; узагальнення результатів аналізу і логічна генерація висновків. Результати дослідження: результатом наукової роботи є теоретичне узагальнення і практичні рекомендації щодо обліку та оприбуткування податку на прибуток підприємств. Сучасний облік податку на прибуток має свої недоліки. Необхідно гармонізувати правила ведення бухгалтерського фінансового обліку на законодавчому рівні. Наукова новизна: полягає в комплексному дослідженні проблем, пов’язаних з обліком оприбуткування податку на прибуток підприємств. Запропоновано й надалі впроваджувати конструктивні кроки в напрямі гармонізації податкового та бухгалтерського обліку з податку у напрямі скорочення кількості розбіжностей між ними. Все це зумовлено переходом від суто фіскальної до стимулюючої системи оподаткування підприємств, в умовах економічної кризи спричиненої пандемією, що породжує дефіцит державних фінансових ресурсів. Практична значущість полягає в тому, що з впровадженням актуальних кроків в системі оподаткування та законотворенні виникнуть сприятливі умови для ведення ділової активності та покращення фінансово-економічного стану підприємствами України без шкоди для показників державного бюджету.
31
Yelisyeyeva, O. K. "Статистичне моделювання фінансової безпеки України". Scientific Bulletin of the National Academy of Statistics, Accounting and Audit, № 1-2 (20 березня 2018): 10–18. http://dx.doi.org/10.31767/nasoa.1-2.2018.01.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена узагальненню теоретичних основ формування фінансової безпеки України, статистичному аналізу основних зовнішніх та внутрішніх показників впливу на складові безпеки країни. Проаналізовано динаміку інтегральних показників банківської, бюджетної, валютної, грошово-кредитної безпеки та безпеки небанківського фінансового ринку. Економічну діагностику проведено та порівняно на основі двох методик: рекомендації Міністерства економічного розвитку та торгівлі й Національного інституту проблем міжнародної безпеки України. Розроблено економіко-статистичну модель фінансової безпеки України в залежності від факторів монетизації економіки, рівня дефіциту бюджету та інфляції.
32
Frolov, Sergiy, Olha Hryhorash, Volodymyr Orlov та Shukairi Fathi. "АНАЛІЗ ФУНКЦІОНУВАННЯ ПУБЛІЧНИХ ФІНАНСІВ ЯК ГОЛОВНОЇ ЛАНКИ ФІНАНСОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ". PROBLEMS AND PROSPECTS OF ECONOMIC AND MANAGEMENT, № 4(24) (2020): 121–35. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5215-2020-4(24)-121-135.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті дано оцінку розвитку фінансової системи України на основі аналізу функціонування публічних фінансів. Аналіз структури ВВП України за виробничим методом показав посилення тенденції щодо переважання сировинних видів діяльності, а не продуктів переробки та кінцевої продукції. Аналіз показника ВВП України показав позитивну динаміку у фактичних цінах у національній валюті та нестабільну поведінку в доларовому еквіваленті. На основі побудованого прогнозу на 2021 рік щодо виконання бюджету за доходами та видатками з використанням методу експоненційного згладжування визначено, що рівень невиконання плану становитиме 5,4 %, з високою імовірністю прогнозується зростання дефіциту зведеного бюджету. Темпи приросту доходів та видатків зведеного бюджету мають нестабільний і навіть хаотичний характер, що не може гарантувати високої якості формування прогнозу за темпами зміни дохідної та видаткової частини. Аналіз структури дохідної частини показав, що 60 % податків становлять внутрішні податки на товари та послуги, що характеризує стан економіки України як нестабільний та кризовий. Найбільша за обсягом стаття видатків – на соціальний захист та соціальне забезпечення. За період з 2012 по 2019 роки загальна сума сформованого боргу збільшилась більше ніж у 3,8 раза, що також засвідчує негативний вплив на розвиток фінансової системи України.
33
Obushnyi, Serhii, та Liubov Dziadevych. "УПРАВЛІННЯ ЗОВНІШНІМ ДЕРЖАВНИМ БОРГОМ УКРАЇНИ". Європейський науковий журнал Економічних та Фінансових інновацій, № 1 (17 жовтня 2018): 21–30. http://dx.doi.org/10.32750/2018-0103.
Повний текст джерелаАнотація:
У статі розкрито сутність та економічний зміст категорії зовнішнього державного боргу. Зокрема, представлені різні підходи сучасних науковців-економістів стосовно дефініції зовнішній державний борг. Виявлено, що серед дослідників зовнішньої заборгованості немає єдиного підходу до трактування терміну «зовнішній державний борг». Це пояснюється тим, що державний борг характеризують з різних позицій.
Проаналізовано сучасний стан та проведено ретроспективний аналіз формування боргових відносин в Україні. За результатами дослідження виявлено 8 етапів формування зовнішнього боргу України та представлено їх коротку характеристику. Наведено основні причини нарощення зовнішнього державного боргу серед яких наявність дефіциту бюджету протягом останнього десятиріччя, наявність боргових зобов’язань у значних для нашої держави розмірах перед країнами-кредиторами, зниження боргової безпеки у контексті невирішеного до сих пір військового конфлікту на сході держави. На сучасному етапі існує необхідність покриття дефіциту бюджету, рефінансування раніше здійснених державних запозичень тощо.
Досліджено структуру зовнішньої заборгованості з різних позицій, а саме: у розрізі валют погашення та за типом кредитора. Аналіз структури зовнішнього боргу за типом кредитора дав змогу виявити основних кредиторів, якими являються міжнародні фінансові організації. Щодо валютної структури українських запозичень, то вона є деформованою, оскільки значну частку станолять позики, здійсненні у доларах США. Враховуючи вищесказане, система управління боргом знаходиться у прямій залежності від валютної політики держави та умов, які визначають кредитори, піклуючись про повернення позичених коштів.
На основі аналізу поточної ситуації з заборгованістю в Україні, запропоновано практичні рекомендації щодо досягнення прийнятного рівня боргового навантаження в рамках оптимізації існуючої системи управління зовнішніми запозиченнями.
34
Шпортун, Оксана. "КАЗЕННІ ПАЛАТИ В СИСТЕМІ КОНТРОЛЮ ГРОШОВОГО ОБІГУ В НАДДНІПРЯНСЬКІЙ УКРАЇНІ (1775-1914 РР.)". Society. Document. Communication, № 7 (11 серпня 2019): 232–46. http://dx.doi.org/10.31470/2518-7600-2019-7-232-246.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто повноваження фінансового характеру казенних палат Наддніпрянської України, зокрема організації збору, доставки та зберігання дохідної частини бюджету. Визначено роль, обов’язки, функції, основні засади діяльності у сфері обліку доходів і видатків держави на губернському рівні. Охарактеризовано особливості казенних палат у галузі контролю грошового обігу Наддніпрянської України. Також визначено нефінансові функції казенних палат, зокрема розгляд домобудівних та казенних справ губернії.
Визначено, що казенні палати взаємодіяли з іншими структурними одиницями загальноімперської фінансової системи. Аналіз законодавства та архівних документів свідчить, що казенні палати вели контроль за доходами кожного повіту губернії, звітували про доходи та видатки державному казначею. Також казенні палати видавали конторам Асигнаційного банку статутний капітал, вели облік та обмін асигнацій. Зокрема, на основі дослідження законодавства Російської імперії встановлено, що казенні палати повинні були наглядати за своєчасним надходженням доходів до бюджету та витрачанням коштів у межах асигнувань, передбачених для губернії.
Встановлено, що асигнації першої емісії можна було легко підробити, тому уряд Російської імперії був змушений випустити асигнації із новим зображенням. У статті поданий опис та ілюстрації асигнацій номіналом 100, 50, 25 руб. 1786 року випуску. Аналіз архівних документів свідчить, що казенні палати вели розмін асигнацій старого зразка на нові, складаючи відповідні постанови. Також асигнації виконували роль платіжних засобів так само, як і мідна монета. Асигнація функціонувала як допоміжний платіжний засіб, покриваючи дефіцит бюджету Російської імперії.
Досліджуючи основи механізм збору та розподілу фінансів, виявлено, що непоодинокими випадками були привласнення коштів, зловживання службовим становищем, підробки фінансових засобів, що свідчать про недосконалість системи фінансового управління на губернському та повітових рівнях, які супроводжували діяльність казенних палат протягом всього періоду існування.
35
Чижова, Т. В. "ФІСКАЛЬНА СПРОМОЖНІСТЬ НЕПРЯМИХ ПОДАТКІВ В УМОВАХ ТІНЬОВОЇ ЕКОНОМІКИ". Підприємництво та інновації, № 16 (26 лютого 2021): 94–99. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/16.16.
Повний текст джерелаАнотація:
Зростання тіньової економіки останнім часом спонукає уряди всіх країн шукати ефективні інструменти боротьби із цим явищем. Точне визначення тіньової економіки дати досить складно, тому що тіньова економіка постійно розвивається, пристосовуючись до тих змін, які відбувається як в економіці, так і в суспільстві. Тінізація економіки значною мірою впливає на економічні процеси, як наслідок, держава втрачає надмірну кількість грошових ресурсів, які не надходять до державного бюджету у вигляді податкових надходжень. Саме непрямі податки в умовах зростаючої тіньової економіки виступають інструментом злочинних схем. Оскільки ухилення від сплати податків сьогодні є найбільшим компонентом дефіциту ПДВ, необхідно визначити, якою мірою можна збільшити надходження від ПДВ за рахунок забезпечення більш ефективного збору податків у середньостроковій і довгостроковій перспективі за інших рівних умов.
36
Brazhnуk, L. V. "Зовнішній державний борг України: тенденції та взаємозв’язок з економічним розвитком". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 1 (14 лютого 2020): 99–105. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2020.01.10.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто проблеми забезпечення погашення зовнішніх зобов’язань державного сектору. Визначено основні чинники впливу на зовнішній державний борг та боргу на економіку країни. Проаналізовано динаміку та структуру державного боргу України. Досліджено взаємовплив і взаємозв’язок динаміки зовнішнього державного боргу та ВВП. Визначено ризики зростання рівня зовнішнього державного боргу.
Метою статті є розгляд тенденцій формування зовнішніх боргових накопичень державного сектору економіки України та вивчення взаємозв’язку впливу величини зовнішнього державного боргу та ВВП.
Наукова новизна. Обґрунтовано взаємовплив і залежність динаміки зовнішнього державного боргу та ВВП, що дало змогу виявити силу впливу та спрямованість взаємозв’язку між аналізованими показниками, а також тенденції їхньої динаміки, які дозволять розробляти вектори зовнішньої боргової політики з урахуванням економічного розвитку держави.
Висновки. Для моніторингу, аналізу і контролю стану зовнішнього боргу, мінімізації пов’язаних із ним ризиків доцільно розробити відповідну систему показників і їх граничних значень, яка могла би своєчасно сигналізувати про наростання кризових явищ у вказаній сфері і необхідність прийняття відповідних заходів, спрямованих на усунення негативних тенденцій.
Незважаючи на зазначені негативи, державний борг є основним джерелом покриття бюджетного дефіциту практично всіх країн. Єдине застереження в даному випадку – це розумні межі як дефіциту бюджету, так і запозичень, оскільки надмірна заборгованість означає, що борг країни перевищує очікувані можливості його погашення, а очікувані платежі з обслуговування боргу можуть все більшою мірою залежати від обсягу виробництва.
37
Островська, Н. С., та Д. М. Абделязіз. "Особливості кредитної та інвестиційної політики міжнародних фінансових організацій". Проблеми сучасних трансформацій. Серія: економіка та управління, № 1 (30 вересня 2021): 8–15. http://dx.doi.org/10.54929/pmt-issue1-2021-02.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджено особливості кредитної та інвестиційної політики міжнародних фінансових організацій. Визначено, що на сучасному стані активізації процесів інтеграції та глобалізації життя міжнародного співтовариства поступово зростає вплив наднаціональних організацій на регулювання міжнародних, і зокрема, міждержавних відносин. Активізація зовнішньополітичної діяльності України передбачає її участь в таких міждержавних об’єднаннях. Досліджено, що інституційна будова світової фінансової системи в умовах кризи була вимушена змінюватися. Зміни, що відбуваються носять не лише інституційний характер, але і функціональний та правовий – змінюються функції міжнародних фінансових організацій, приймаються та затверджуються нові нормативи. Обґрунтовано, що суть кредитної та інвестиційної діяльності міжнародних фінансових організації полягає в сприянні розвитку підприємницької діяльності країн – позичальниць, залучення коштів для фінансування дефіциту державного бюджету та платіжного балансу, проведення структурних перебудов в економіці, реалізації окремих цільових соціально – економічних програм та забезпечення інших напрямів розвитку.
38
Латковська, Т. А. "РЕФОРМУВАННЯ ПЕНСІЙНОЇ СИСТЕМИ З МЕТОЮ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФІНАНСОВОЇ СТАБІЛЬНОСТІ КРАЇНИ". Наукові праці Національного університету “Одеська юридична академія” 28, № 29 (26 січня 2022): 136–43. http://dx.doi.org/10.32837/npnuola.v28i29.726.
Повний текст джерелаАнотація:
Латковська Т. А. Реформування пенсійної системи з метою забезпечення фінансо- вої стабільності країни. – Стаття. Виходячи із сучасного стану світової економіки, усі національні проблеми набувають світового значення, оскільки акумулюються та інтегруються в спільний економічний про- цес. Інтеграційні питання стають визначальними, тому що виступають ключовими фактора- ми подолання кризових явищ. Перед Україною, як і перед кожною країною, постає питання про необхідність інтегруватися в ту чи іншу спільноту для економічного процвітання, заяв- леного не лише в Конституції, а насамперед в українському суспільстві. Тісно пов’язане з інтеграційними процесами й реформування фінансової системи, яке спостерігається нині, тож виникає необхідність створення ефективних систем управління на всіх рівнях. Важливе й болюче реформування пенсійної системи України, адже Пенсій- ний фонд є найбільшим фондом соціального призначення, який належить до групи держав- них централізованих цільових позабюджетних фондів і, відповідно, самостійною ланкою фінансової системи держави. На жаль, фінансова стійкість Пенсійного фонду України стоїть під питанням. Сфера соціального забезпечення перебуває в глибокій кризі, адже наша країна, успадкувавши багато чого від колишнього Союзу Радянських Соціалістичних Республік, суттєво відста- ла у справі надання соціальних пільг і гарантій громадянам. Постійне недофінансування соціальної галузі стає значною перешкодою на шляху розвитку держави. В Україні триває пенсійна реформа, необхідність якої зумовлена постійним дефіцитом коштів фондів загаль- нообов’язкового державного пенсійного страхування, а наявність його дефіциту спричи- нена багатьма чинниками. Серед таких чинників, які гальмують фактичне провадження пенсійної реформи, є і забезпечення належного доступу громадськості до публічної інфор- мації, пов’язаної з роботою Пенсійного фонду України, і забезпечення реалізації принципу публічності й прозорості діяльності фонду, і недовіра суспільства до недержавних фондів фінансових ресурсів, і недоліки й суперечності законодавчих актів, і відсутність сформо- ваного галузевого законодавства, що спричиняє порушення прав громадян на пенсійне забезпечення. І хоча пенсійна реформа на відміну від багатьох інших не є частиною вимог Міжнародного валютного фонду, однак уряду необхідно проводити її через те, що Пенсій- ному фонду бракує коштів, у зв’язку із чим фонд потребує дедалі більшого фінансування з державного бюджету.
39
Shabatura, T. S., та O. M. Halytskyi. "Державна підтримка агропродовольчих підприємств України". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 2 (25 квітня 2019): 135–43. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2019.02.14.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою статті є систематизація критеріїв оцінки державної підтримки виробників агропродовольчої продукції, що використовується у світовій практиці; аналіз показників, розрахованих для України в динаміці й у порівнянні зі світовими тенденціями; виявлення особливостей державної підтримки вітчизняних агропродовольчих підприємств.
Наукова новизна. Запропоновано використання основних критеріїв оцінки державної підтримки виробників агропродовольчої продукції, що використовуються у світовій практиці. Проаналізовано критерії підтримки агропродовольчих підприємств та споживачів агропродовольчої продукції в Україні. Виявлено особливості державної підтримки агропродовольчої сфери, зокрема аграрного сектору національної економіки.
Висновки. Аналіз державної підтримки агропродовольчих підприємств України на основі використання критеріїв оцінки ОЕСР довів, що основними причинами недостатнього обсягу державної фінансової підтримки вітчизняної агропродовольчої сфери, безумовно, можна вважати: фінансування за залишковим принципом; корумповану складову та постійний дефіцит державного бюджету; подорожчання кредитних ресурсів у тандемі із знеціненням національної валюти, що генерують загрозу забезпечення агропродовольчих підприємств власними обіговими потоками, від чого залежить ефективність розвитку галузі в цілому. Зважаючи на це, механізм державного регулювання агропродовольчих підприємств має відповідати європейським вимогам соціально-економічного розвитку, а тому характеризуватися спрямуванням дій у напрямку підтримки як економічних, так і соціальних проблем розвитку агропродовольчої сфери.
40
BAZELI, BEATA, PETRO GUDZ та PATRYK KRZEMIENIEWSKI. "АНАЛІЗ ФОРМУВАННЯ І ВИКОРИСТАННЯ БЮДЖЕТУ ГМІНИ ХОДЗЄЖ В 2014-2018 РОКАХ". Economic innovations 21, № 3(72) (20 вересня 2019): 8–17. http://dx.doi.org/10.31520/ei.2019.21.3(72).8-17.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність. Актуальність дослідження питань формування і використання бюджету гміни викликана потребою збалансованого просторового розвитку та узгодженої програми дій в межах європейської політики стратегічного розвитку. Тому напрям досліджень від регіоналізації до локалізації економічного розвитку є необхідною передумовою SMART-спеціалізації регіонів.Мета та завдання. Метою статті є аналіз та оцінка впливу процесу формування та використання бюджету гміни на економічний розвиток території на прикладі гміни Ходзєж та генерування пропозицій для збалансованого бюджетного процесу для інших територіальних громад.Результати. В рамках визначеного правового поля адміністрування публічними фінансами в Польщі виняткової ваги набуває процес публічності й прозорості його формування та використання, у тому числі для гміни. Основними напрямками адміністрування є вирішення завдань господарчих, інвестиційних, суспільних і поточних. Основними статтями доходу польських низових рівнів територіальної громади є власні доходи, субвенції, цільові дотації уряду. кошти Європейського Союзу, кошти з-поза меж Польщі, які не підлягають поверненню. Планування доходів і витрат дає можливість визначати пріоритети та реалізовувати інвестиційні стратегії розвитку гміни. Упродовж 2014-2018 років послідовно зростають доходи: у 2016 році наступило зростання цих доходів з приблизно 8 млн золотих; у 2017 р. можна відмітити наступне виразне зростання дотації і дотації в межах дофінансування . ресурсів на суспільну допомогу з метою реалізації нової урядової програми з назвою „Сім'я 500 плюс”. З метою аналізу структури доходів бюджету гміни застосовано індикатори структури: індикатор участі власних доходів в доходах всього бюджету; індикатор величини участі в доходах з податків; індикатор участі дотації і дотації в доходах бюджету. Індикатор участі власних доходів в доходах всього бюджету гміни скоротився в 2014-2018 році склав 35,03% до 25, 17% внаслідок скорочення дотацій і субвенцій – публічні фінансова політика спрямована на те, щоб гміни заробляли кошти, а не були утриманцями.Аналіз видатків за останні п’ять років показав, що на першому місці серед витрат знаходяться видатки на утримання адміністрації; на другому - поточні видатки та інші видатки, до складу яких входять видатки, пов'язані з реалізацією статутних завдань, платежі у цільові фонди, а також видатки на фінансові програми розвитку гміни.. Третя стаття витрат пов’язана із забезпеченням потреб фізичних осіб – мешканців громади: соціальні виплати, допомога тощо. Позитивним кроком з 2017 р. є значне зростання майнових видатків, витікаюче із збільшення інвестицій бюджету у рамках реалізації проекту розвиток низько емісійної стратегії міста. Прикладом подібної стратегії є У рамках проекту закуплено 5 автобусів, перебудовано лінію міської комунікації а також введено в дію систему міського велосипеда. Інвестиція та має на меті поліпшення якості життя в місті, а також зменшення засмічення середовища. Результатом аналізу бюджету стало зіставлення фінансових результатів міської гміни Ходзєж в 2014-2018 роках показало, що бюджетний дефіцит в гміні наступив в 2017-2018 рр. – від 4,25 до 3,69 %, що був спричинений збільшеними інвестиціями з власних доходів, які у попередні роки закривалися бюджетними надлишками. Найбільший надлишок був досягнутий в 2015 році, виносила вона 6 215 333,02 злотих і складала аж 11% загальних доходів цього року.Висновки. Оцінюючи раціональність виконання видатків вважаємо, що міська гміна ходзєж правильно визначає і спрямовує ресурси, призначені на поточні завдання. На поточний період гміна володіє вільними ресурсами, які дають можливості потенціальних інвестицій. Інвестиційне поліпшення створює передумови для покращення якості життя в місті, створює нові робочі місця праці і привертає нових потенційних інвесторів.
41
Дрюков, Олександр, та Володимир Дрюков. "Фехтування на Іграх ХХХII Олімпіади в Токіо: підсумки і напрями вдосконалення олімпійської підготовки". Теорія і методика фізичного виховання і спорту, № 3 (2 лютого 2022): 20–27. http://dx.doi.org/10.32652/tmfvs.2021.3.20-27.
Повний текст джерелаАнотація:
Анотація. Розглянуто і проаналізовано виступи українських спортсменів на Іграх ХХХII Олімпіади, а також здійснено аналіз досліджень проблеми удосконалення їх підготовки. Мета. Проаналізувати спортивні досягнення українських фехтувальників на Іграх Олімпіади в Токіо. Методи. Аналіз літературних джерел, даних мережі Інтернет, технічних протоколів. Результати. У ході дослідження виявлено, що результати виступів збірної команди України на Іграх ХХХII Олімпіади можна вважати задовільним. Відмічається, що сьогодні система розвитку фехтування в Україні не є оптимальною. Спостерігається явний дефіцит сучасних центрів підготовки спортсменів, неефективне бюджетне і позабюджетне фінансування, недосконалість нормативно-правового, організаційно-управлінського, науково-методичного, медичного, інформаційного та кадрового забезпечення. Таким чином, стратегія розвитку фехтування у сучасних умовах розвитку України вимагає формування та наукового обґрунтування концептуальних основ для успішного та динамічного розвитку цього виду спорту. Для оцінювання сучасного стану функціонування і розвитку фехтування було проведено PEST-аналіз. Встановлено, що в групі політико-правових факторів найбільш значущими є: законодавча підтримка розвитку видів спорту; у групі економічних – фінансування і матеріально-технічне забезпечення спортивних шкіл; у групі соціальних – рівень тренерсько-викладацьких кадрів та умов праці у спортивних школах; в групі технологічних – інноваційні технології та їх вплив на розвиток фехтування. Результати проведеного дослідження свідчать, що розвиток фехтування гальмує ряд факторів макросередовища і умов, які потребують проведення певних реформ. Як показує дослідження, процес функціонування і розвитку фехтування в сучасних умовах потребує формування принципово нових економічних основ і пошуку організаційно-правових форм їх функціонування. На нашу думку, це перехід від екстенсивної моделі розвитку видів спорту, яка сьогодні використовується в Україні, до інноваційної. Таким чином, для забезпечення у подальшому завоювання призових місць на Олімпійських іграх необхідна розробка моделі інноваційного розвитку фехтування на основі стратегічного партнерства між державою, громадськими спортивними організаціями, наукою, сферою освіти і бізнесу.
Ключові слова: Ігри Олімпіад, підсумки, PEST-аналіз, фехтування.
42
ГОРДІЄНКО, Галина, та В’ячеслав ГОРДІЄНКО. "ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ІНВАЛІДІВ ВІТЧИЗНЯНОЇ ВІЙНИ В ПІСЛЯВОЄННІЙ УКРАЇНІ 1945 – 1950 рр." Східноєвропейський історичний вісник, № 22 (27 березня 2022): 141–52. http://dx.doi.org/10.24919/2519-058x.22.253728.
Повний текст джерелаАнотація:
Досліджено статус особливої соціальної групи післявоєнного українського суспільства – інвалідів Вітчизняної війни і ставлення до неї з боку радянської держави. Метою роботи є історична реконструкція провідних елементів радянської політики соціального захисту ветеранів-інвалідів і її результатів у перші післявоєнні роки. Методологію складають принципи об’єктивності, історизму, системності, науковості. Застосовано історико-генетичний, порівняльний, статистичний, діахронний, історико-антропологічний методи. Наукова новизна полягає у тому, що вперше проаналізовано ставлення радянського режиму до інвалідів Вітчизняної війни на тлі Третього голоду в Україні. Висновки. Становлення системи соціального забезпечення інвалідів Вітчизняної війни в УРСР відбувалося упродовж 1940 – 1946 рр. У 1940 – 1941 рр. влада юридично впорядкувала пенсіонування майбутніх інвалідів війни. З початком німецько-радянської війни постановами союзного та республіканського урядів було виділено осіб з інвалідністю внаслідок війни з Німеччиною з-посеред інших контингентів інвалідів, присвоєно їм офіційну назву “інваліди Вітчизняної війни” й додано нові види соціального захисту. В умовах погіршення економічної ситуації в УРСР і початку Третього голоду в республіці відбулося різке зростання кількості інвалідів Вітчизняної війни. Встановлено, що під тиском партійно-урядового керівництва УРСР Міністерство соціального забезпечення і Лікарсько-трудові експертні комісії провели акцію скорочення кількості взятих на облік інвалідів війни за допомогою “глибокої лікарсько-трудової експертизи”, оголошуючи їх такими, що “цілком одужали”. Крім того, багатьом інвалідам-фронтовикам знизили групу інвалідності. Причиною таких дій керівництва республіки стала необхідність уникнути дефіциту бюджету системи соціального забезпечення й додаткова економія хліба.
Ключові слова: інваліди Вітчизняної війни, соціальне забезпечення, пенсіонування, соцзабези, лікарсько-трудові експертні комісії, група інвалідності.
43
Савченко В.Ф. та Маклюк О.В. "ІННОВАЦІЙНІ ПІДХОДИ ДО РОЗВИТКУ СОЦІАЛЬНОЇ СФЕРИ УКРАЇНИ". Економічний форум 2, № 2 (12 червня 2021): 154–63. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2021-2-20.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою статті є аналіз теоретичних положень, світового досвіду та ситуації в Україні щодо соціальної сфери, її показників, досягнень та недоліків, надання і обґрунтування пропозицій відносно шляхів розвитку, окреслення питань подальших наукових досліджень у даному спрямуванні.
Методологічною основою дослідження є використання методів теоретичного узагальнення, системного підходу, аналізу, синтезу, загальнонаукових та спеціальних методів економічного спрямування. В результаті показано можливість вирішення протиріч між ефективністю економіки і соціальною справедливістю, використовуючи різні форми, методи та інструменти. Запропоновано інструментарій державної соціальної політики. Надано певний історичний екскурс щодо програмного вирішення соціальних проблем у країнах світу. Охарактеризовано метод планування і прогнозування організаційно-економічної форми регулювання, наведено приклади програм соціального розвитку, включаючи стратегії, довгострокові програми, а також документи регіонального характеру. Проаналізовано надання населенню субсидій за регіонами у 2019 році, де враховуються пріоритети діяльності, територіальне розташування, зусиль владних верхівок територій. Підкреслено важливість інноваційного інструментарію соціальної політики держави в умовах бюджетного дефіциту і водночас високого рівня бідності населення. Виділено такі складові соціального захисту як соціальна допомога, соціальні послуги, соціальне страхування та соціальне забезпечення. Наголошено на особливій важливості соціальної допомоги, під якою розуміється системи заходів, спрямованих на поліпшення матеріального стану певних груп населення через програми та діяльність соціальних закладів. Доведено, що необхідно впроваджувати принципи стандартизації суспільного життя, основою яких є мотивація людей до підвищення ефективності діяльності. Вказується на основні проблеми фінансування соціальної сфери та способи їх вирішення. З'ясовано взаємодію фіскальної та соціальної політики, коли фіскальна політика має стимулювати ділову активність, а її використання тільки на збільшення надходжень до бюджету призводить до напруження у суспільстві. Підкреслюється, що головними напрямками соціального страхування є захист фізичних осіб під час втрати роботи, здоров’я, засобів існування, працездатності та інше. Зазначається важливість вдосконалення роботи державної служби зайнятості для посилення ефекту від її діяльності, а саме професійної орієнтації пошукачів роботи, забезпечення доступності соціальних послуг, набуття працюючими індивідами додаткової кваліфікації для кар'єрного зростання. Наведені та достатньо аргументовані пропозиції щодо перспектив розробки інноваційного інструментарію соціальної політики нашої держави в умовах бюджетного дефіциту і водночас бідності основної частки населення для максимального забезпечення його захисту, підвищення темпів економічного зростання, коли отримаємо дотримання високих соціальних стандартів, а також інноваційних змін революційного характеру при розробленні соціальних програм, які можуть бути використані в управлінських структурах на всіх рівнях, на підприємствах і в установах соціальної сфери.
Гострота проблеми соціального забезпечення всіх жителів країни, підсилена економічною і політичною нестабільністю протягом багатьох років і пандемією Covid 19 на даному етапі, а також недостатнє наукове і методологічне опрацювання даної проблеми провокують до послідовного вивчення, розробки та застосування у практичних діях зазначеної складової розвитку країни, особливо в частині комплексності, послідовності, реалізації кращих складових світового і багато в чому повчального вітчизняного досвіду.
44
Барзилович, Анастасія Дмитрівна. "ФІНАНСОВИЙ МЕХАНІЗМ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ". Науковий вісник: Державне управління 3, № 5 (14 вересня 2020): 34–48. http://dx.doi.org/10.32689/2618-0065-2020-3(5)-34-47.
Повний текст джерелаАнотація:
Величезне значення такого блага, як здоров’я, зумовлює необхідність його постійної охорони. Забезпечення громадян лікувально-профілактичною допомогою на високому якісному рівні та в достатньому обсязі залежить від наявної матеріально-технічної бази медичних закладів, професіональної підготовки та кваліфікації спеціалістів медицини. Серед обов’язкових умов надання високоякісних медичних послуг є фінансове забезпечення – один з фундаментальних чинників, що першочергово впливає на розвиток охорони здоров’я й соціально-економічну результативність медицини в цілому. Основною проблемою фінансування установ охорони здоров’я, надання медичних послуг для забезпечення галузі охорони здоров’я, є залишковий принцип, який пов’язаний із хронічним дефіцитом бюджетних коштів, виділених на вітчизняну медицину. У зв’язку із недостатнім фінансуванням та нераціональним використанням коштів державного бюджету, не в повному обсязі задоволення потреб населення в наданні медичних послуг, було прийнято рішення про реформування системи охорони здоров’я в Україні, що дасть змогу в короткі терміни мотивувати медичних працівників до надання якісної медичної допомоги населенню на всіх рівнях. У рамках спеціалізованої та стаціонарної медичної допомоги основним принципом вважається «гроші йдуть за пацієнтом». Установи охорони здоров’я у процесі проведення реформи є тепер фінансово мотивованими на використання доказових (ефективних) методів лікування, щоб можна було позбутися недієвих (недоцільних) процедур. Створення автономності установ охорони здоров’я сприяє тому, що збільшується фінансова та господарська незалежність медичних установ, управління закладами стає більш гнучким, формуються стимули покращення надання якісних медичних послуг населенню, а також одночасно підвищується економічна ефективність використання лікарняних активів.
45
Долженков, О. В. "УДОСКОНАЛЕННЯ АДМІНІСТРУВАННЯ ПОДАТКУ З ДОХОДІВ ФІЗИЧНИХ ОСІБ ІЗ МЕТОЮ ПІДВИЩЕННЯ ПРИВАБЛИВОСТІ ОПЕРАЦІЙ З ІНВЕСТИЦІЙНИМИ АКТИВАМИ В КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ ФОНДОВОГО РИНКУ В УКРАЇНІ". Знання європейського права, № 3 (3 лютого 2021): 89–93. http://dx.doi.org/10.32837/chern.v0i3.105.
Повний текст джерелаАнотація:
Аналіз чинного податкового законодавства України, що пов'язане з питаннями оподаткування податком з доходів фізичних осіб операцій з інвестиційними активами, свідчить про неоднозначне тлумачення норм Податкового кодексу України з боку контролюючих органів, що, у свою чергу, створює фіскальні перепони для активного залучення податкових резидентів України до операцій з інвестиційними активами як на території України, так і за її межами.
У статті зазначено, що фінансовий результат за операціями із цінними паперами чи деривативами визначається платником податку. При цьому платник податку визначає фінансовий результат за операціями із цінними паперами чи деривативами, що перебувають в обігу на фондовій біржі, окремо від фінансового результату за операціями із цінними паперами чи деривативами, що не перебувають в обігу на фондовій біржі.
Обґрунтовано, що в умовах тривалої фінансової кризи, спаду промислового виробництва, хронічного дефіциту Державного бюджету України, критичної залежності від фінансування з боку міжнародних фінансових інституцій, через що у держави бракує коштів на здійснення якісних структурних інвестицій в різних сферах суспільного життя, Україна повинна створювати сприятливі умови для залучення через фінансові інструменти додаткового фінансового ресурсу, в тому числі і за рахунок громадян України (наприклад, розміщення облігацій внутрішньої державної позики на внутрішньому ринку або облігацій зовнішньої державної позики, які розміщуються на іноземних фондових майданчиках). Із метою спрощення адміністрування податку з доходів фізичних осіб та військового збору по операціям з інвестиційними активами запропоновано ввести зміни.
Зазначено, що можуть бути випадки, коли податковий резидент-фізична особа досить активна на фондовому ринку, тому вона подає податкову декларацію, оскільки від'ємне значення загального фінансового результату з операціями з інвестиційними активами (розмір інвестиційних збитків більший ніж розмір інвестиційних прибутків) буде впливати на загальний фінансовий результат в поточному звітному році.
Підсумовано, що запровадження однакового підходу в оподаткуванні інвестиційного прибутку, отриманого фізичними особами-резидентами України як на території України, так і за її межами, а також послаблення адміністративного навантаження спростить доступ потенційних інвесторів-податкових резидентів до фондового ринку України.
46
Шубала І.В. та Гордійчук А.І. "УДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ КАДРОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СФЕРИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я НА ОСНОВІ ВРАХУВАННЯ ЗАРУБІЖНОГО ДОСВІДУ". Економічний форум 1, № 1 (26 лютого 2021): 200–207. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2021-1-25.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті вивчено зарубіжний досвід та обґрунтовано пропозиції щодо вдосконалення системи кадрового забезпечення сфери охорони здоров’я в Україні. Виявлено, що в період коронакризи виявилося багато проблем вітчизняної медицини, зокрема у сфері кадрового забезпечення. Адже часто виникали проблеми щодо недостатньої компетентності та дефіциту вітчизняних фахівців медичної сфери, особливо в критичних ситуаціях та обмеженості ресурсів, що впливало на якість і повноту надання медичних послуг населенню нашої країни. Виявлено, що в зарубіжних країнах часто використовують спільно розроблені інформаційні системи іспитів для створення спільного інформатизованого поля майбутніх кадрів через значну міграції населення та з метою попередити невдалу діагностику та надати якісну допомогу з цінними консультаціями. Серед розглянутих іноземних переваг кадрового забезпечення варто виділити США, де персоналом використовуються найновітніші технології як роботи з кадрами так і лікування, навчання з використанням передових технологій та методів. Хоча така система охорони здоров’я створює проблеми доступності медичних послуг, так як система в переважній мірі приватна та розрахована на отримання прибутку лікарнями та страховими компаніями. При обмеженому фінансуванні постає проблема відсутності джерел для проведення наукових та експериментальних досліджень лікарями, що є поширеним за кордоном. Що призводить до втрати творчого потенціалу кадрів охорони здоров’я в навчальних закладах та закладах практики. Зроблено висновок, що сфера охорони здоров’я в Україні потребує значних змін в системі кадрового забезпечення, до найважливіших з яких можна віднести оновлення матеріально-технічного забезпечення та інших засобів закладів охорони здоров’я, підвищення рівня зарплат лікарів залежно від їх досвіду роботи та фахового рівня, створення системи додаткової мотивації та програм стримування трудової міграції випускників медичних закладів вищої освіти та висококваліфікованих вітчизняних кадрів. Проте, на першому етапі до повноцінного впровадження системи страхової медицини це потребуватиме насамперед суттєвого збільшення витрат на охорону здоров’я, що є великою проблемою в умовах постійної економічної нестабільності на незбалансованості державного бюджету.
47
Evtushenko, N. O. "Податкові ризики та система керування ними". Bulletin of the Dnipropetrovsk University. Series: Management of Innovations, № 6 (1 липня 2016): 68. http://dx.doi.org/10.15421/191607.
Повний текст джерелаАнотація:
Статтю присвячено дослідженню сучасного стану системи оподаткування в період її реформування та подальшим розробкам в галузі фундаментальних основ оподаткування.Метою написання статті є поглиблене вивчення природи, сутності ризиків у сфері оподаткування, розгляд змісту системи керування ризиками та обґрунтування концептуальних основ ефективності керування податковими ризиками шляхом запровадження системного підходу в умовах великої частки тіньової економіки. Дослідження проведено із застосуванням методів дедукції та індукції, системного підходу, аналізу й синтезу на основі законодавчої бази України, даних Держаної фіскальної служби України, даних Державної служби статистики України, праць вітчизняних і закордонних економістів, матеріалів авторських досліджень.Досліджено сутність і місце податкових ризиків у системі керування ними. Доведено, що податковий, а також економічний ризики зазвичай занадто переоцінюють, оскільки щодо витрат заходи з підвищення результатів діяльності людського капіталу дуже розпливчаті та сформовані у недосконалих інформаційних умовах.З’ясовано необхідність системного підходу до керування податковими ризиками. Розглянуто основні елементи системи керування податковими ризиками. Доведено вплив людського капіталу та інформації на ефективність керування податковими ризиками.Акцентовано увагу на доцільності вивчення податкових ризиків у системі керування і мінімізації протидії. Доведено, що така система може бути описана як сукупність деяких методів, процедур і заходів і надає можливість прогнозувати дефіцит податкових платежів та вживати заходи стосовно мінімізації порушень у податковій сфері.Розглянуто основні елементи системи керування податковими ризиками. Дана система являє собою сукупність взаємопов’язаних і взаємозалежних елементів, таких як: 1) суть та оригінальні джерела ризику; 2) аналіз, оцінка й опис ризику; 3) методи мінімізації ризиків; 4) моніторинг заходів щодо запобігання і протидії ризику.Доведено, що метод систематизації платників застосовують відповідно до стандартів для визначення податкових ризиків у системі їх керування. Такий підхід дозволить упровадити на практиці нову стратегію організації контрольно-ревізійної роботи та істотно скоротити витрати на здійснення планових перевірок.Наголошено, що податкові ризики слід розглядати як наукову основу для розробки критерію ефективності побудови систем забезпечення національної податкової безпеки. Як і будь-які ризики, податкові ризики повинні бути не тільки визначені , але й зведені до мінімуму. Для цього доцільно застосувати систему керування податковими ризиками як сукупність деяких методів, процедур і заходів. Використання людського капіталу та інформаційного забезпечення дозволить досягти необхідного рівня ефективності.Застосування системного підходу в теорії і практиці оподаткування допоможе передбачати негативні наслідки впливу зовнішнього середовища, сприятиме ефективності моніторингу ризиків і їх практичному керуванню. Податкова служба може підвищити обсяг податкових надходжень до бюджету за рахунок зменшення податкових злочинів (ухилення від сплати податків). Це, в свою чергу, призведе виходу економіки з тіні.Науковою новизною дослідження є поглиблення та визначення природи, сутності податкових ризиків, а також обґрунтування концептуальних основ ефективності їх керування через запровадження системного підходу.Урахування системного підходу дозволить фіскальним службам ефективно керувати податковими ризиками.Перспективним напрямком досліджень є перегляд нормативної документації Державної фіскальної служби на основі системного підходу та врахування податкового ризику як виміру результатів діяльності людського капіталу й недосконалого інформаційного забезпечення.
48
Тарасова, О. В. "ФІНАНСОВА ПОЛІТИКА І БЮДЖЕТНА БЕЗПЕКА УКРАЇНИ". Food Industry Economics 10, № 1 (3 квітня 2018). http://dx.doi.org/10.15673/fie.v10i1.869.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджуються проблеми забезпечення бюджетної безпеки України, яка відіграє над-звичайно важливу роль у розвитку суспільства. Розглянуто зміст фінансової політики як частиниекономічної політики держави. Визначені методологічні принципи, на базі яких має здійснюватисяфінансова політика: орієнтованість на кінцеву мету; макроекономічна збалансованість усіх галузейекономіки; відповідність інтересам всіх членів суспільства; використання економічних законів; враху-вання внутрішніх і зовнішніх факторів впливу. Обґрунтовано роль фінансової політики у забезпеченністабільного економічного зростання. Визначені основні загрози бюджетній безпеці України: високийрівень державного боргу; значний дефіцит державного бюджету; підвищення частки видатків держав-ного бюджету на фінансування потреб оборони та безпеки; інфляційно-девальваційні коливання.Сформульовані завдання, вирішення яких дозволить оптимізувати фінансову політику.
49
Левченко, Валентина, та Владислава Тимкован. "ДЕРЖАВНИЙ БОРГ УКРАЇНИ ТА ЙОГО ВПЛИВ НА НАЦІОНАЛЬНУ ЕКОНОМІКУ". ГРААЛЬ НАУКИ, 30 жовтня 2021, 25–32. http://dx.doi.org/10.36074/grail-of-science.22.10.2021.01.
Повний текст джерелаАнотація:
Національна економіка - словосполучення, яке лунає кожний день в усіх засобах масової інформації та, водночас системна компонента, що безпосередньо впливає на рівень життя населення, розвиток підприємств, доходи та витрати Державного бюджету України та місцевих бюджетів. Ступінь розвитку національної економіки впливає на рівень оплати праці, показник інноваційного розвитку підприємств та державних органів, рівень кваліфікації працівників, соціальну забезпеченість населення, тощо. Національна економіка будь-якої країни світу постійно протистоїть виникаючим проблемам, тому першочерговим завданням уряду для забезпечення розвитку національної економіки є зменшення впливу негативних чинників, впровадження міжнародних стандартів та програм у діяльність державних підприємств, державна підтримка соціально-значущих сфер економіки, тощо. Упродовж років незалежності перед українською економікою поставали різнопланові проблеми, серед яких: гіперінфляція, світова економічна криза 2008 року, анексія Криму, військовий конфлікт на Сході України. На сьогоднішній день національна економіка зіткнулася з коронакризою, яка однозначно вплинула на рівень державного боргу, валового внутрішнього продукту, доходів та видатків Державного бюджету України. Актуальність питань подолання зазначених викликів є безумовною. У статті проаналізовано рівень державного боргу, валового внутрішнього продукту, доходів, видатків Державного бюджету України та рівень державної підтримки сфер охорони здоров’я та оборони. Аналіз показав, що фінансування збільшилось по обидвом сферам; це відобразилось на обороноздатності та рівні укомплектованості медичних закладів необхідними медикаментами та медичними засобами. В свою чергу, розмір дефіциту бюджету до 2019 року критично не змінювався і становив ±65000 млн. грн., однак у 2020 році він досягнув максимальної відмітки за останні 12 років. Головними чинниками даного явища стали продовження військового конфлікту на Сході України та епідемія коронавірусу. У статті досліджено вплив даних чинників на розвиток національної економіки та, відповідно, розроблено рекомендації для покращення фінансової ситуації в цілому.
50
Koblyk, Igor, Vasul Melnyk, and Natalia Khmara. "DEFICIT OF THE STATE BUDGET AND THE SOURCE OF ITS FINANCING." Market Infrastructure, no. 36 (October 2019). http://dx.doi.org/10.32843/infrastruct36-63.
Повний текст джерела