Статті в журналах з теми "Державне регулювання тарифів"
Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Державне регулювання тарифів.
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-15 статей у журналах для дослідження на тему "Державне регулювання тарифів".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Korol, S. V. "ФІНАНСУВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ЗАХОДІВ ГАЗОРОЗПОДІЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ ЯК ЧИННИК ЇХ РОЗВИТКУ". Actual problems of regional economy development 1, № 12 (11 квітня 2016): 45–50. http://dx.doi.org/10.15330/apred.1.12.45-50.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто теоретичні питання формування джерел фінансування інвестицій, здійснено аналіз інвестиційних заходів за джерелами їх фінансування на газорозподільних підприємствах.
Метою статті є виявлення пріоритетних джерел фінансування інвестиційних заходів газорозподільних підприємств.
Методика дослідження. Для досягнення поставленої мети у статті використано методи теоретичного узагальнення; статистичні та фінансово-економічні методи – в процесі дослідження динаміки та структури здійснення інвестиційних заходів; табличні методи – для відображення структури основних джерел фінансування інвестиційної програми газорозподільних підприємств; логічності та порівняння – для визначення взаємозалежності між основними складовими інвестиційних джерел фінансування.
Результати. У результаті проведених досліджень шляхом критичного ретроспективного аналізу визначено структуру джерел фінансування інвестиційних заходів на газорозподільних підприємствах. Встановлено, що основними джерелами фінансування робіт інвестиційної програми є тарифи на транспортування та постачання газу, які затверджує Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП). Подано структуру основних джерел фінансування інвестиційної програми газорозподільних підприємств. Доведено, що рівень фінансування робіт безпосередньо залежить від розміру тарифів НКРЕКП та обсягів споживання газу.
Наукова новизна статті визначається відсутністю у вітчизняному і зарубіжному напрямах дослідження виокремлення пріоритетних джерел фінансування інвестиційної програми на газорозподільних підприємствах.
Практична значущість полягає в тому, що теоретичні положення, практичні результати і висновки статті, що розкривають сутність проблеми інвестиційних джерел фінансування, можуть бути використані у діяльності газорозподільних підприємств із врахуванням сучасного стану розвитку економіки.
2
Бурляй, А. П., та А. О. Ревуцька. "ОСНОВНІ НАПРЯМИ ДЕРЖАВНОЇ ПІДТРИМКИ ЕКОЛОГІЗАЦІЇ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА". Actual problems of regional economy development 2, № 16 (25 листопада 2020): 178–88. http://dx.doi.org/10.15330/apred.2.16.178-188.
Повний текст джерелаАнотація:
Екологізація сільськогосподарського виробництва в сучасному світі стала однією із нагальних проблем розвитку суспільства поряд із проблемою продовольчої безпеки. Стаття спрямована на дослідження державної підтримки екологізації сільського господарства. Встановлено, що екологізація сільського господарства є першочерговим завданням держави для приведення агровиробництва у відповідність до сучасних вимог щодо якості та безпечності. Державна підтримка екологізації вітчизняного сільського господарства на сьогодні знаходиться на початковому рівні.
Досвід ведення екологічного сільського господарства в розвинутих країнах світу демонструє необхідність здійснення державою різновекторних інституційних та організаційно-економічних заходів, а також широке застосування фінансових інструментів державного регулювання. Пропонуємо систематизувати інструменти державної підтримки екологізації аграрної сфери економіки за такими групами: пряма державна підтримка (субсидії, дотації, пільгові кредити тощо); непряма державна підтримка (наукові дослідження, консультативно-інформаційні послуги, лабораторні дослідження і т.д.); формування відповідного інституційного забезпечення (сертифікація виробництва та продукції; дотримання вимог щодо наявності у продукції нітратів, застосування пестицидів, агрохімікатів, добрив та ГМО, утилізації відходів).
Доведено, що надзвичайно важливим фінансовим інструментом державної підтримки екологізації аграрної сфери економіки, є збереження «зеленого тарифу» для виробників біоенергії з альтернативних джерел. Розроблені пропозиції державної підтримки сільського господарства у напрямку екологізації галузі.
3
Бережнюк, І. Г., та І. В. Несторишен. "МИТНО-ТАРИФНЕ РЕГУЛЮВАННЯ: МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД ТА ВІТЧИЗНЯНА ПРАКТИКА". Митна безпека, № 3 (25 січня 2021): 10–20. http://dx.doi.org/10.33244/2617-5959.3.2019.10-20.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджено міжнародний досвід та вітчизняну практику митно-тарифного регулювання. Зазначено, що митно-тарифне регулювання зовнішньоекономічної діяльності є економічним методом регулювання міжнародної торгівлі, який застосовується в Україні з використанням таких інструментів: митного тарифу, класифікації товарів відповідно до товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності, визначення країни походження товару, його митної вартості, а також застосування системи митних пільг та преференцій. Зауважено, що здійснення митно-тарифного регулювання – це складний і системний процес, у якому беруть участь не тільки суб’єкти функціонування усіх гілок державної влади – законодавчої, виконавчої і судової, але й безпосередні учасники міжнародних економічних відносин – підприємства. Наголошено, що створення оптимальних умов для конкуренції можливе тільки у разі вирішення головної суперечності митно-тарифного регулювання: з одного боку, воно повинно сприяти розвитку конкуренції, розв’язанню завдяки імпорту проблеми монополізації ринку підприємствами-монополістами, тобто реалізації наступальної функції; з іншого ‒ забезпечити захист національного товаровиробника від непосильної іноземної конкуренції, тобто виконання захисної функції. Авторами дослідження відмічено, що на практиці тарифний метод регулювання торгівлі полягає в застосуванні мита на товари при ввезенні або, рідше, при вивезенні з країни. В Україні застосовуються ввізне і вивізне мито, сезонне та особливі види мита. До особливих видів мита відносяться спеціальне, антидемпінгове, компенсаційне мита та додатковий імпортний збір. Особливі види мита (крім збору) застосовуються за результатами розслідувань і спрямовані на захист національного виробника. Проаналізовано міжнародну практику застування митно-тарифного регулювання, а саме, узагальнено основи сучасної торговельної політики США, яка отримала назву «Тарифна політика Дональда Трампа». Зазначено, що сучасні підходи до регулювання торгівлі мають ґрунтуватися на дотриманні міжнародних зобов’язань і передбачуваності торгової політики держави як надійного торгового партнера.
4
Чала, Ніна Дмитрівна, Андрій Сергійович Китаєв та Єгор Вадимович Андросов. "МЕХАНІЗМИ ДЕРЖАВНОГО СТИМУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ ВІДНОВЛЮВАНОЇ ЕНЕРГЕТИКИ В УКРАЇНІ". Дніпровський науковий часопис публічного управління, психології, права, № 6 (28 лютого 2022): 40–47. http://dx.doi.org/10.51547/ppp.dp.ua/2021.6.6.
Повний текст джерелаАнотація:
Сталий розвиток країни потребує надійних поставок енергії за доступною ціною, енергії, що має низький вплив на навколишнє середовище та низькі викиди парникових газів. Однак 85% попиту на первинну енергію забезпечується звичайним спалюванням викопного палива. Намагання країн зменшити залежність від викопних джерел енергії зумовлює державне стимулювання впровадження відновлюваних джерел енергії. Невизначеність у поставках енергії загрожує функціонуванню економіки та національній безпеці, тому питання щодо її вироблення та поставки є пріоритетними в державній політиці незалежно від рівня розвитку країни. Розвинений енергоринок здатний регулювати джерела поставки енергоносіїв ринковим механізмом. Раціональна поведінка учасників ринку спрямована на закупівлю енергоносіїв за нижчою ціною. Задля запобігання монополістичній змові на ринку та забезпечення збереження екології держава втручається в ринкові механізми регулювання енергоринку. Розвиток відновлюваної енергетики в Україні є визначеним пріоритетом державної політики, який відповідає світовим тенденціям розвитку енергетики та стратегічним вимогам щодо зміцнення енергетичної стійкості країни. Тим часом криза дефолту, що розгорнулася в 2020 році на ринку електроенергії на тлі пандемії COVID-19, створює передумову для невиконання зобов’язань низки державних енергетичних компаній через завищені фінансові зобов’язання щодо придбання «зеленої» електроенергії. Аналіз вразливості енергосистеми України та її «зеленої» складника, що наведено в роботі, змушує переглянути підходи до економічних моделей, що експлуатуються в цій галузі. У роботі ланцюг виробництва енергії аналізується з позиції створення цінності для споживача, що дає розуміння недосконалості ринкового механізму і слугує обґрунтуванням авторських пропозицій. Для підтвердження релевантності авторських ідей наведено обґрунтування інвестиційної привабливості проєкту СЕС та його споживчої цінності, представлено економічні характеристики проєкту. За таких умов пошук ефективних економічних моделей для розвитку «зеленої» генерації стає одним із пріоритетів для дослідників та практиків у галузі енергетичних проєктів. Метою представленого дослідження є систематизація проблем проєктів сонячних електростанцій, орієнтованих на продаж електроенергії за «зеленим» тарифом, та розробка критеріїв для створення економічних моделей автономних сонячних електростанцій, орієнтованих на задоволення ринкового попиту цільових аудиторій. Щоб уникнути кризових процесів в енергетичному секторі України, державні органи мають стимулювати проєкти з розвитку альтернативної енергетики для автономної та стійкої місцевої енергетичної системи.
5
Bodnarchuk, Tetiana. "ІНСТИТУЦІЙНІ ПАРАМЕТРИ ЗОВНІШНЬОТОРГОВЕЛЬНИХ ВІДНОСИН УКРАЇНИ В ПЕРІОД НЕПУ". Європейський науковий журнал Економічних та Фінансових інновацій 1, № 3 (30 квітня 2019): 89–99. http://dx.doi.org/10.32750/2019-0108.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена дослідженню інституційних умов і чинників розвитку зовнішньої торгівлі України у міжвоєнний період. Виявлено характерні риси механізму державного регулювання вітчизняної зовнішньоторговельної діяльності у період воєнного комунізму. Охарактеризовано рівень включення України до системи міжнародних торговельних зв’язків у період нової економічної політики (НЕП). Обґрунтовано нормативно-правове забезпечення та специфіку впровадження радянського механізму державної монополії зовнішньої торгівлі 20-х рр. ХХ ст. Проаналізовано ієрархічну структуру та функціональне скерування державних органів управління та реалізації зовнішньої торгівлі СРСР, зокрема, Народного комісаріату зовнішньої торгівлі. Розкрито роль змішаних акціонерних товариств та державних монополістичних об’єднань (трестів та синдикатів) в інтенсифікації та розширені зовнішньоторговельної діяльності України. Визначено особливості впровадження механізму комерційної концесії в СРСР як спроби залучення іноземного капіталу до сфери вітчизняної зовнішньої торгівлі. Акцентовано увагу на специфіці регулювання та організації зовнішньоторговельних відносин союзних республік, зокрема, України, в рамках єдиного інституційного механізму СРСР. Охарактеризовано систему методів та інструментів митно-тарифного регулювання радянським урядом вітчизняної зовнішньоторговельної діяльності. Проаналізовано особливості митних тарифів СРСР, прийнятих протягом 20-х рр. ХХ ст. Висвітлено рівень експортно-імпортного обкладання основних груп товарів. Виявлено специфікупрактики використання транзитного мита на території України. Визначено чинники, параметри та масштаби розвитку на українських кордонах контрабанди як тіньового сегменту вітчизняної експортно-імпортної діяльності. Обґрунтовано напрями та методи боротьби радянського уряду з контрабандним бізнесом.
6
Перепьолкін, Сергій Михайлович. "ФОРМИ МИТНОГО ПРАВА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ". New Ukrainian Law, № 5 (29 листопада 2021): 63–68. http://dx.doi.org/10.51989/nul.2021.5.9.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті здійснено класифікацію форм зовнішнього вираження чинного митного права Європейського Союзу. Стверджується, що серед усіх наявних форм митного права Євро- пейського Союзу первинне місце належить його установчим угодам, зокрема Договору про Європейський Союз та Договору про функціонування Європейського Союзу. Водночас у повсякденному правовому регулюванні митних відносин у межах митної території Євро- пейського Союзу основне місце належить актам, що ухвалюються установами Європейсько- го Союзу. З огляду на це приділено увагу положенням: чинного Митного кодексу Європей- ського Союзу, затвердженого Реґламентом № 952/2013 Європейського парламенту та Ради Європейського Союзу від 9 жовтня 2013 року про встановлення Митного кодексу Європей- ського Союзу; Спільного митного тарифу, застосування якого здійснюється відповідно до Реґламенту Ради Європейського Економічного Співтовариства № 2658/87 від 23 липня 1987 року щодо тарифної і статистичної номенклатури і спільного митного тарифу; Реґламенту Ради Європейського Союзу № 1186/2009 від 16 листопада 2009 року, що встановлює систе- му Співтовариства для звільнення від сплати мит. Міжнародні угоди Європейського Союзу, що містять положення в галузі митного права, класифіковано за такими видами: угоди між державами – членами Європейського Союзу; багатосторонні міжнародні угоди, учасником яких є Європейський Союз та його держави-члени; угоди Європейського Союзу та його дер- жав-членів із третіми державами або міжнародними організаціями. Проаналізовано статті Угоди про Асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, присвяче- ні упорядкуванню відносин у сфері митного регулювання. Визначено роль національного митного права держав – членів Європейського Союзу та судової практики у формуванні, дії та розвитку митного права Європейського Союзу.
7
Галько, С. В., та В. В. Ткачук. "МОТОРНІ ПАЛИВА: КЛАСИФІКАЦІЯ І ТАРИФНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ІМПОРТУ". Herald of Lviv University of Trade and Economics Technical sciences, № 25 (11 травня 2021): 15–22. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1221-2021-25-02.
Повний текст джерелаАнотація:
Моторні палива належать до рідких нафтопродуктів та становлять більшу частину продуктів переробки нафти, тому до них прикута увага аналітиків та дослідників ринку. Водночас іноді чітка класифікація і виокремлення досліджуваних товарів із загального обсягу подібних нафто- продуктів зневажаються дослідниками, що може пояснюватися невизначеною приналежністю моторних палив до конкретних кодів УКТЗЕД і, як наслідок, при моніторингу ринку моторних палив можуть виникати неточності формулювання висновків щодо його стану. Метою цієї статті було проаналізувати та узагальнити класифікацію моторних палив за УКТЗЕД та здійснити огляд сучас- ного тарифного регулювання при ввезенні моторного палива в Україну. Аналіз УКТЗЕД дав змогу визна- чити основні класифікаційні ознаки моторного палива, а саме: вид моторного палива, фракційний склад моторного палива, вміст/наявність окремих елементів у складі, зокрема вміст свинцю, вміст і масова частка сірки, вміст біоетанолу або етил-трет-бутилового ефіру чи їх суміші, октанове число визначене за дослідним методом. Систематизована нами класифікація/розподіл моторного палива із наведенням кодів УКТЗЕД дозволить надалі дослідникам ринку виокремлювати моторні палива за наведеними кодами і відслідковувати статистичні дані за потрібними видами моторного палива та чітко сегментувати ринки, огляди яких вони представляють. Що також може бути корисним у про- цесі здійснення моделювання ринку нафтопродуктів України, а також для планування й прогнозування державної політики щодо розвитку ринку нафтопродуктів. У рамках дослідження нами встановлено, що під час ввезення моторного палива в Україну сплачуються такі платежі, як ввізне мито (від 0% до 10%), спеціальне мито (4% для дизельного палива з РФ, що переміщується трубопровідним тран- спортом), акцизний збір (від 139,5 до 320,25 євро за 1000 л при 15°С) та ПДВ (20%). Проведений ана- ліз тарифного регулювання імпорту моторного палива в Україні дозволяє розуміти сучасну ситуацію тарифного захисту України та може слугувати базою надалі для формування торговельної політики України стосовно моторного палива.
8
Пісьмаченко, Л. М. "Митно-тарифне регулювання як засіб захисту економічних інтересів держави у сфері зовнішньої торгівлі". Економіка та держава, № 12 (2007): 49–52.
Знайти повний текст джерела
9
Петренко, Олександр. "ВПЛИВ СОЦІАЛЬНИХ ФАКТО РІВ НА ВДОСКОНАЛЕННЯ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ГРОМАДСЬКОГО ПАСАЖИРСЬКОГО ТРАНСПОРТУ". Public management 20, № 5 (29 грудня 2020): 166–77. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2019-5(20)-166-177.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглянуто основні фактори, що впливають на діяльність гро- мадського пасажирського автомобільного транспорту. Визначено, що еко- номічну політику у сфері державного регулювання громадського пасажир- ського транспорту слід розглядати як важливу частину загальної державної економічної і соціальної політики, спрямованої на підвищення якості життя населення. Обґрунтовано, що формування та реалізація економічної полі- тики має пов’язуватися зі створенням дієвих методів, процедур і механізмів соціального та економічного обґрунтування дотацій та встановлення ефек- тивних тарифів на перевезення, спрямованих на збереження і розвиток сис- теми громадського транспорту, узгоджених з планами розвитку, а також раціонального управління маршрутами з метою їх оптимізації при використан- ні сукупності соціально-економічних обмежень.
Доведено, що управління безпекою руху — найважливіша функція дер- жави, яка має ефективно і комплексно реалізовуватися у складі механізмів і процедур управління громадським транспортом. Кількісне зростання ав- тотранспортних засобів в Україні не супроводжується якісними змінами в позитивний бік. Навпаки, зношення автопарку щорічно збільшується, що є причиною підвищеного забруднення навколишнього середовища, аварій- ності і високих транспортних витрат.
Вибору соціальної за своєю сутністю політики має передувати моделю- вання її основних характеристик і результатів. Отже, такі моделі доцільно створювати і використовувати у практиці державного макроекономічного ре- гулювання. Підвищення ефективності державного регулювання має забезпе- чуватися податковою регламентацією діяльності підприємств пасажирсько- го транспорту та приватних перевізників через правові механізми, а також рядом організаційних заходів, що забезпечують паспортизацію маршрутів, моніторинг процесів перевезень та їх фінансування з бюджету, вдосконален- ня механізму та процедур інформаційного забезпечення процесів формуван- ня економічної політики та її реалізації.
10
Григор’єва, Х. "ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СОНЯЧНОЇ ЕНЕРГЕТИКИ В УКРАЇНІ: МІЖ ПРОТЕКЦІЄЮ,КОНКУРЕНЦІЄЮ ТА БАЙДУЖІСТЮ". Юридичний вісник, № 6 (16 лютого 2022): 41–51. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i6.2265.
Повний текст джерелаАнотація:
Сучасний світ пронизаний ідеями екологізації, декарбонізації, зупиненням кліматичних змін тощо. Усі ці ідеї перетинаються в питанні розвитку сонячної енергетики, яка є дружньою до природи й сприяє зменшенню антропогенного забруднення довкілля. Триваліший іноземний досвід розвитку сонячної енергетики дозволяє черпати з нього розуміння процесів,закономірностей і перспектив, які мають значення для України. Особливо актуалізується питання у зв’язку з тим, що наразі в Україні можна зафіксувати кризу правової моделі підтримки альтернативної енергетики в цілому, і сонячної зокрема. Вона проявляється передусім у тому, що стара протекційна модель, побудована на високому «зеленому» тарифі, визнана обтяжливою, а нова протекційна модель, заснована на «зелених» аукціонах, досі не запроваджена. У результаті проведеного дослідження виявлено три основні тенденції розвитку сонячної енергетики у світі: стрибкоподібний інтерес до сонячної енергетики; застосування демократичних та авторитарних способів розвитку сонячної енергетики; пряма залежність розвитку геліоенергетики від протекції держави. Глибинне розуміння таких тенденцій має важливе юридичне значення, оскільки саме воно має лягти в основу термінового вдосконалення вітчизняного правового регулювання у сфері. На підставі проаналізованого світового досвіду аргументовано доцільність зміни вектору основної державної підтримки з комерційно орієнтованої та стагнаційної на некомерційно орієнтовану, суть якої полягає в активному стимулюванні розширення використання сонячної енергетики в господарствах населення та на підприємствах. Під час прийняття рішення про розміщення певного геліоенергетичного об’єкта мають бути оцінені три важливі критерії в їхній сукупності:
а) потреба в додатковому місцевому енергопостачанні;
б) економіко-екологічна доцільність (поєднання фізичних та економічних показників);
в) доцільність геліоенергетичного проєкту порівняно з альтернативними варіантами використання території.
11
Voitko, S. V., та O. O. Trofymenko. "РЕГУЛЮВАННЯ ВІДНОВЛЮВАНОЇ ЕНЕРГЕТИКИ НА ЗАСАДАХ ФУНКЦІОНУВАННЯ МЕХАНІЗМІВ ДЕРЖАВНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ". Bulletin National University of Water and Environmental Engineering 1, № 93 (26 березня 2021): 16. http://dx.doi.org/10.31713/ve120212.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена визначенню впливу факторів державної політики на розвиток відновлюваної енергетики в Україні. Проаналізовано передумови розвитку відновлюваної енергетики в Україні. Визначено основні елементи структури використання первинної енергії з основних джерел і зміни у споживанні у міжкризовий період у світовій економіці. Встановлено явище скорочення обсягів споживання з одночасним зростанням обсягів споживання альтернативних енергоресурсів, що пов’язано з надзвичайним станом в енергетиці у зв’язку з початком військових дій на Донбасі. Визначено основні заходи державного регулювання, що впливали на зміни функціонування сфери відновлюваної енергетики в досліджуваному часовому проміжку.Проаналізували динаміку обсягів споживання енергії з відновлюваних джерел в Україні з 2011 по 2018 роки. Визначено, що за досліджуваний період використання таких альтернативних джерел як біомаса, сонячна та вітрова енергія зросло з 2,9% у 2011 році до 22,8% у 2018 році по загального обсягу споживання енергії з відновлюваних джерел. Візуалізували фазову діаграму співвідношення у виробництві ядерної енергії та відновлюваних джерел енергії за період 2011–2018 рр. в Україні. Наукова новизна дослідження полягає у розробці методичного підходу до визначення співвідношення у виробництві енергії з різних джерел на основі використання фазової діаграми як інструментарію візуалізації динаміки обсягів виробництва за роками, що, на відміну від існуючих підходів, надає змогу виявити закономірності у розвитку декількох технологій вироблення енергії та оцінювання факторів впливу на зміну тенденцій у розвитку. Серед основних факторів визначили такі як орієнтація України на розвитку відновлюваної енергетики, активні дії у російсько-українській війні, законодавча зміна надбавки до «зеленого» тарифу, введення в експлуатацію нових потужностей відновлюваної енергетики.
12
Денісова, О. С., та Д. В. Войтюк. "ПРАВОВИЙ СТАТУС СВІТОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ТОРГІВЛІ ТА ЇЇ ХАРАКТЕРИСТИКА ЯК СУБ’ЄКТА МІЖНАРОДНОГО ПРАВА". Знання європейського права, № 1 (28 квітня 2021): 148–53. http://dx.doi.org/10.32837/chern.v0i1.192.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджується сучасний етап розвитку суспільства, який неможливо уявити без міжнародної торгівлі. Пріоритети сучасної зовнішньоторговельної політики зумовили реформування засад здійснення зовнішньоторго¬вельної діяльності. Запорукою якісного проведення реформ у сфері зовнішньої торгівлі є належне її правове регу¬лювання. Міжнародній торгівлі належить вирішальна роль у сфері міжнародних економіко-правових відносин на сучасному етапі розвитку світової економіки загалом. В умовах трансформації ринкової економіки України зовнішня торгівля є чи не найважливішим засобом наповнення державного бюджету. Ключовою проблемою зов¬нішньоторговельного обороту є питання як удосконалення структури українського експорту та імпорту, впрова¬дження ефективної стратегії інтеграції України у світову економіку з її орієнтацією на активне зростання експор¬ту і диференціацію його потенціалу, так і вдосконалення сфери правового регулювання зовнішньоторговельних відносин між Україною та лідерами світової торгівлі. В зв’язку з цим розглянуто особливості розвитку, фактори зростання міжнародної торгівлі та правове регулювання зовнішньоторговельних відносин на сучасному етапі.Автори розглядають сучасну Україну, яка зараз перебуває в непростих умовах зовнішньої військової агресії та руйнації значної частини економіки. Отже, включення у світовий економічний простір є ключовим завданням зовнішньоекономічної політики країни, вирішення якого дозволить Україні зайняти у міжнародному розподілі праці вигідне місце. У зв’язку з цим перед нашою державою постає чимало проблем, пов’язаних з процесом нала¬годження роботи в рамках Генеральної угоди з тарифів і торгівлі та Світової організації торгівлі з метою безпере¬шкодного експорту власної продукції. Від розв’язання цих проблем залежатиме подальше місце України у світо¬вій економіці і добробут її громадян. Також, отримавши членство в Світовій організації торгівлі, Україна в такий непростий час отримала змогу врегулювання суперечок на міждержавному рівні.
13
Вербовий, А. П. "АНАЛІЗ НОРМАТИВНИХ ВИМОГ ЩОДО РЕГЛАМЕНТАЦІЇ ЗАСТОСУВАННЯ РЕСУРСІВ ТА ГІДРОТЕХНІЧНИХ СПОРУД МАЛОЇ ГІДРОЕНЕРГЕТИКИ ДЛЯ ОБ'ЄКТІВ СОЦІАЛЬНОЇ СФЕРИ". Vidnovluvana energetika, № 2(65) (28 червня 2021): 72–80. http://dx.doi.org/10.36296/1819-8058.2021.2(65).72-80.
Повний текст джерелаАнотація:
В наш час відновлення інтересу до малої гідроенергетики викликано невпинним зростанням тарифів на електроенергію, скороченням будівництва великих гідро- та гідроакумулювальних станцій (ГЕС, ГАЕС), значним підвищенням цін на органічне паливо та наявністю малоефективних дизельних електростанцій у віддалених населених пунктах. Подальший розвиток малої гідроенергетики неможливий без скоординованої державою схеми розміщення малих ГЕС, розробки процедур землевідведення, дозволів на спеціальне водокористування, налагодження співпраці з громадськими організаціями екологічного та природоохоронного спрямування, оновлення нормативної бази. Чинна нормативна база не сприяє розвитку малої гідроенергетики, оскільки для виконання проєкту малих ГЕС (ГАЕС) необхідно затвердити таку саму кількість нормативної документації та висвітлити ті самі питання, що й для будівництва великої ГЕС (ГАЕС). Реформування потребує існуюча нормативно-технічна база проєктування, будівництва та експлуатації ГЕС та ГАЕС. У статті розглянуто й проаналізовано такі нормативні документи: Водний кодекс України, Правила влаштування електроустановок, галузеві керівні документи (34.20.507-2003. Технічна експлуатація електричних станцій і мереж. Правила. 34.03.106-2003. Безпека гідротехнічних споруд і гідротехнічного обладнання електростанцій України. Положення про галузеву систему нагляду). Розглянуто основні положення, щодо проєктування, будівництва та експлуатації ГЕС; регулювання правових відносин з метою забезпечення збереження, науково обґрунтованого раціонального використання вод для потреб населення і галузей економіки, відтворення водних ресурсів, охорони вод від забруднення, засмічення та вичерпання, запобігання шкідливим діям вод та ліквідації їх наслідків, поліпшення стану водних об'єктів, а також охорони прав підприємств, установ, організацій і громадян на водокористування. Аналіз полегшує процедуру розгляду і моніторингу законодавчої бази, сприяє підвищенню ефективності роботи експертів, інженерів, науковців, а також якості прийнятих законів у цілому. Бібл. 13.
14
Petrenko, O. M. "МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ АВТОМОБІЛЬНОГО ТРАНСПОРТУ РЕГІОНУ". State Formation, № 2 (21 грудня 2019). http://dx.doi.org/10.34213/db.19.02.06.
Повний текст джерелаАнотація:
Досліджено методичне забезпечення державного регулювання розвитку автомобільного транспорту регіону. Визначено, що державне регулювання транспорту на рівні регіону в умовах ринку є об’єктивною необхідністю. Доведено, що система такого регулювання повинна бути комплексною, тісно пов’язаною з національною транспортною політикою і раціонально структурованої в розподілі функцій між різними органами і пріоритетів в реалізації даних функцій. Пріоритет державного регулювання транспорту потрібно надати таким сферам як: формування цивілізованого ринку транспортних послуг; регулювання тарифів на регіональному рівні; податкове регулювання; інвестиційне регулювання; дотування збиткових, але соціально-значимих транспортних підприємств; індикативне планування розвитку транспортного комплексу регіону; організація моніторингу стану транспортного комплексу регіону.
15
Шупрудько, Наталія. "ІНСТРУМЕНТИ РЕГУЛЮВАННЯ ЗОВНІШНЬОТОРГОВЕЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА РЕГІОНАЛЬНОМУ РІВНІ ТА ЇХ ВПЛИВ НА ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗЕД МІКРОРІВНЯ". Економіка та суспільство, № 36 (22 лютого 2022). http://dx.doi.org/10.32782/2524-0072/2022-36-44.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті обґрунтовано необхідність вдосконалення регіонального аспекту формування зовнішньоекономічної політики держави як передумови подальшого економіко-політичного розвитку України. Класифіковано інструменти регулювання зовнішньоекономічних зв’язків на регіональному рівні, виокремивши такі групи як адміністративні, тарифні, нетарифні інструменти, засоби фінансового, організаційного характеру. Розроблено схему нормативно-правової бази зовнішньоекономічної діяльності регіонів, виокремивши регіональний, державний та міжнародний характер нормативно-правових актів. Наголошено на необхідності розпочати реорганізацію зовнішньоекономічної діяльності на регіональному рівні, розглядаючи кожен регіон окремо, враховуючи всі фактори, що впливають на зовнішньоекономічні умови регіонального розвитку.