Дисертації з теми "Демократизація правосуддя в Україні"

Сучасний стан України характеризується демократизацією усіх рівнів державного управління до складу яких, вводяться і включаються представники громадських організацій та спілок. Для відстоювання власних інтересів фізичні та юридичні особи мають право приймати участь у вирішенні різноманітних питань, щодо удосконалення рівню їх життя та добробуту. Це відбувається шляхом легального тиску окремою особою чи колом осіб (найчастіше – фінансово-промислових груп) на органи державної влади та їх посадових осіб, що у галузі права та політології отримало назву: «лобіювання». Відповідно інститут лобіювання дозволяє суспільству представляти свої інтереси навіть за відсутності достатніх ресурсів впливу на владу. Державі це допомагає створити безпосередній або опосередкований зв’язок з суспільством, збільшити рівень впливу громадськості на владу, що тягне за собою збільшення довіри до владних органів. Отже, лобіювання - це один з небагатьох способів прояву політичної активності людини та громадянина – з однієї сторони, а з іншої, це просування власних інтересів до владних органів. Євроінтеграційна політика України сприяє зростанню попиту на вивчення «лобіювання» як актуальної наукової проблеми у галузі права.

Цифрова трансформація є незворотнім процесом, котрий розповсюджується та впливає на всі сфери життєдіяльності соціуму, в тому числі на відносини громадянина з державною владою. Одним з актуальних та перспективних напрямів вдосконалення таких відносин є цифрова трансформація судової гілки влади в Україні. Відповідно до Стратегії розвитку системи правосуддя та конституційного судочинства на 2021-2023 роки, однією з основних проблем, яка потребує негайного вирішення шляхом покращення організації функціонування судової системи є:«недостатній рівень впровадження цифрових технологій у здійсненні правосуддя»

Кожен громадянин повинен мати право на доступ до правосуддя, щобзахистити свої порушені чи невизнані права, свободи та інтереси.Розглядаючи Конституцію України і Закони України варто зауважити, щовони гарантують це право кожній особі. Здається, що це право здійснити дуже просто. Проте, крім права, громадянин має мати можливість йогореалізації.

Відповідно до ст. 124 Конституції України правосуддя здійснюється виключно судами. При відправленні правосуддя з метою прийняття законного та обґрунтованого рішення суддя (судді) повинні бути неупереджені (незацікавлені) та незалежні у своїй діяльності. Правопорядок повинен забезпечуватися не лише при здійсненні правосуддя, а й в самому суді, тобто особи, які беруть участь у розгляді справи та, які присутні у судовому засіданні мають з повагою відноситися до дій, вчинків та слів суддів та обов’язково виконувати вимоги, які ними ставляться [4].

Наша держава, проголосивши державну незалежність, взяла курс на творення демократичної політичної системи. На сьогодні ми маємо майже всі необхідні атрибути державності, політичні інститути, саме існування яких свідчить, що в країні відбуваються процеси демократизації. Проте більшість спостерігачів вважає, що Україні ще далеко до встановлення справжнього демократичного режиму, що вона переживає синдром «політичної перевтоми». У громадян зростає розчарування в ідеалах демократії.

Зважаючи на інтеграцію України до Європейського Союзу слід наголосити, що основними засадами його функціонування є верховенство права та демократія, захист яких покладається на системи правосуддя держав-членів. При цьому правосуддя має бути ефективним, тобто якісним, неупередженим та незалежним. Ефективна система правосуддя є одночасно необхідною умовою для залучення інвестицій та створення сприятливих умов для бізнес-середовиша, оскільки дає їм впевненість у тому, що їх інтереси в разі порушення будуть захищені. Водночас ефективна система правосуддя зміцнює взаємну довіру громадян та судів, сприяє боротьбі з корупцією, яка прямо впливає на обсяг доходів державного бюджету [1]. Необхідність забезпечення функціонування ефективної системи правосуддя обумовлює оцінювання роботи суду. Оцінювання це систематична оцінка операцій та/або результатів програми чи політики порівняно з комплексом явних та неявних стандартів з метою вдосконалення програми чи політики. При цьому К. Вайс виділяє ключові елементи цього визначення. Перший це систематична оцінка, що провадиться у визначеному порядку за формальними правилами. Другий і третій елементи вказують, на що саме спрямована оцінка. Четвертим елементом є стандарти (норми), згідно з якими здійснюється оцінка. П’ятий елемент визначення – це мета, для досягнення якої провадиться оцінка [2, с. 25]. Тобто мета оцінювання будь-якого процесу або діяльності є ключовим елементом оцінювання.

У дослідженні здійснено цілісний конституційно-правовий аналіз правової природи та сутності судової влади, основним структуроутворюючим і функціональним принципом організації якої запропоновано розглядати принцип поділу державної влади. В конституційній системі розподілу влади судова влада є самостійною і незалежною гілкою державної влади, що покликана служити суспільству та здійснювати правосуддя, вирішувати в судовому порядку правові спори та конфлікти. Судова влада визначає межі розсуду інших гілок державної влади, є правообмежувальним чинником у діяльності законодавчої, виконавчої влади та Глави держави. Відтак її роль у механізмі поділу влади полягає у стримуванні інших гілок державної влади від порушень конституційної законності, а також захисті прав і свобод людини та громадянина в державі. Запропоновано авторське визначення судової влади як самостійного виду державної влади, що має виключну компетенцію розглядати юридично значимі справи, вирішувати спори та конфлікти в суспільстві шляхом здійснення правосуддя, що реалізується судами в порядку, визначеному чинним законодавством з метою захист прав, свобод і законних інтересів людини. Доведено, що правозахисна функція судової влади є самостійна функція, що здійснюється у випадку порушення прав, свобод і законних інтересів людини. Систему засобів здійснення правозахисної функції судової влади розглянуто в широкому і вузькому розумінні. У широкому до таких засобів віднесено: засоби нормативно-правового забезпечення реалізації конституційного права на судовий захист; засоби контролю за дотриманням всіма суб’єктами, що беруть участь у реалізації конституційного права на судовий захист, положень нормативно-правових актів у вказаній сфері реалізації; засоби контролю за дотриманням суб’єктами, діяльність яких направлена на реалізацію конституційного права на судовий захист, встановлених державою правил їх реалізації. Вузьке розуміння включає засоби: зовнішньоорганізаційну діяльність реалізації права на судовий захист; внутрішньоорганізаційну діяльності у сфері судоустрою; відповідальність як засіб забезпечення конституційного права людини на судовий захист. Запропоновано визначення поняття судового права як самостійної галузі матеріального публічного права в національній правовій системі, що представляє собою сукупність юридичних норм, що має власний предмет правового регулювання, особливий метод правового регулювання, принципи правового регулювання, та заслуговує на прийняття власного кодифікованого джерела права. Ключовими напрямами конституційної реформи у сфері судоустрою названо правоконкретизацію і процесуалізацію правозахисної функції судової влади, що сприяють оптимізації правозахисного потенціалу судової влади в Україні.
В исследовании осуществлен целостный конституционно-правовой анализ правовой природы и сущности судебной власти, основным структурообразующим и функциональным принципом организации которой предложено рассматривать принцип разделения государственной власти. В конституционной системе разделения властей судебная власть является самостоятельной и независимой ветвью государственной власти, призвана служить обществу и осуществлять правосудие, решать в судебном порядке правовые споры и конфликты. Судебная власть определяет границы усмотрения других ветвей государственной власти, является правоограничительным фактором в деятельности законодательной, исполнительной власти и Главы государства. Поэтому её роль в механизме разделения властей состоит в сдерживании других ветвей государственной власти от нарушений конституционной законности, а также защите прав и свобод человека и гражданина в государстве. Предложено авторское определение судебной власти как самостоятельного вида государственной власти, имеет исключительную компетенцию рассматривать юридически значимые дела, разрешать споры и конфликты в обществе путем осуществления правосудия, реализуется судами в порядке, определенном действующим законодательством с целью защиты прав, свобод и законных интересов человека. Доказано, что правозащитная функция судебной власти является самостоятельной функцией, осуществляется в случае нарушения прав, свобод и законных интересов человека. Систему средств осуществления правозащитной функции судебной власти рассмотрено в широком и узком смысле. В широком к таким средствам отнесены: средства нормативно-правового обеспечения реализации конституционного права на судебную защиту; средства контроля за соблюдением всеми субъектами, участвующими в реализации конституционного права на судебную защиту, положений нормативно-правовых актов в указанной сфере реализации; средства контроля за соблюдением субъектами, деятельность которых направлена на реализацию конституционного права на судебную защиту, установленных государством правил их реализации. Узкое понимание включает средства: внешнеорганизационную деятельность реализации права на судебную защиту; внутриорганизационную деятельности в сфере судоустройства; ответственность как средство обеспечение конституционного права человека на судебную защиту. Предложено определение понятия судебного права как самостоятельной отрасли материального публичного права в национальной правовой системе, представляет собой совокупность юридических норм, имеет собственный предмет правового регулирования, особый метод правового регулирования, принципы правового регулирования, и заслуживает принятия собственного кодифицированного источника права. Ключевыми направлениями конституционной реформы в сфере судоустройства названо правоконкретизацию и процессуализацию правозащитной функции судебной власти, способствуют оптимизации правозащитного потенциала судебной власти в Украине.
The analysis of legal nature and essence of the judiciary, the main structural and functional principle of the organization of which is proposed to consider the principle of separation of state power. The judiciary determines the limits of discretion of other branches of government, is a restrictive factor in the activities of the legislature and the executive. The role of the judiciary in the mechanism of separation of powers is to deter other branches of government from violations of constitutional law, as well as to protect the rights and freedoms of man and citizen in the state. It is proposed to define the judiciary as an independent type of state power that has the exclusive competence to consider legally significant cases, resolve disputes and conflicts in society by administering justice administered by courts in the manner prescribed by applicable law to protect human rights, freedoms and legitimate interests. The function of protecting human rights and freedoms is exercised by the judiciary through the administration of justice. It is proved that the human rights function of the judiciary is an independent function performed in case of violation of human rights, freedoms and legitimate interests. The system of means of exercising the human rights function of the judiciary of the constitutional right to judicial protection can be considered both broadly and narrowly. In a broad sense, such means include: means of regulatory and legal support for the implementation of the constitutional right to judicial protection; means of control over the observance by all subjects participating in the exercise of the constitutional right to judicial protection of the provisions of normative legal acts in the specified sphere of implementation; means of control over the observance by the subjects, whose activity is aimed at the realization of the constitutional right to judicial protection, of the rules of their realization established by the state. A narrow understanding of the human rights function of the judiciary includes the following means of implementation: means of external organizational activities for the implementation of the constitutional right to judicial protection; means of internal organizational activity in the field of judicial system; responsibility as a means of ensuring the constitutional human right to judicial protection. The definition of judicial law as an independent branch of substantive public law in the national legal system is proposed, which is a set of legal norms that has its own subject of legal regulation, a special method of legal regulation, principles of legal regulation, and deserves its own codified source of law. The key areas of constitutional reform in the judiciary are the concretization and proceduralization of the human rights function of the judiciary, which contributes to the optimization of the human rights potential of the judiciary in Ukraine.

Дисертаційна робота присвячена дослідженню адміністративно-правових засад діяльності Вищого антикорупційного суду в Україні. Автор доводить, що адміністративно-правові засади діяльності Вищого антикорупційного суду зумовлені його статусом і місцем у судовій системі, завданням та функціями діяльності й принципами, на яких вони базуються. Вдосконалено відповідні етапи становлення антикорупційних органів, зокрема Вищого антикорупційного суду: 1) установчий (1991 р. – перша половина 1994 р.); 2) номінальної («soi-disant») боротьби з корупцією (друга половина 1994 р. – перша половина 1995 р.); 3) активної нормотворчої діяльності (друга половина 1995 р. – 2000 р.); 4) етап псевдопротидії корупції (2001 р. – перша половина 2005 р.); 5) комплексної протидії (друга половина 2005 р. – перша половина 2010 р.); 6) масштабування корупції (друга половина 2010 р. – 2014 р.); 7) гармонізація норм вітчизняного антикорупційного законодавства з міжнародними стандартами боротьби з корупцією (з лютого 2014 р. до 2018 р.); 8) заснування та установчий етап функціонування Вищого антикорупційного суду (з 2018 р. по 2020 р.); 9) конституційна антикорупційна криза (з жовтня 2020 р. до сьогодні). Охарактеризовано нормативно-правові засади діяльності Вищого антикорупційного суду в Україні, якими є положення міжнародних та вітчизняних актів. Визначено, що юридичним підґрунтям функціонування Вищого антикорупційного суду є міжнародні нормативно-правові акти, які імплементовані парламентом та є обов’язковими до виконання. Правові засади містяться в Конституції Україні, де визначені основоположні принципи та встановлюються імперативні рамки щодо побудови системи судоустрою. У Законі України «Про судоустрій і статус суддів» визначено засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд. Профільний Закон України «Про Вищий антикорупційний суд» найбільш повно описує місце, завдання та гарантії діяльності Вищого антикорупційного суду. Відповідно до юрисдикції Вищий антикорупційний суд керується нормами матеріального та процесуального кримінального й цивільного права. Також до нормативної основи діяльності Вищого антикорупційного суду належать його організаційно-розпорядчі акти. Наголошено, що всі нормативно-правові положення відповідають засадничим нормам Конституції України. Визначено, що структура та місце Вищого антикорупційного суду в судовій системі України зумовлена метою його створення та завданням покладеним на нього, – здійснення правосуддя відповідно до визначених законом засад і процедур судочинства з метою захисту особи, суспільства й держави від корупційних і пов’язаних із ними кримінальних правопорушень та судового контролю за досудовим розслідуванням цих кримінальних правопорушень, додержанням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, а також вирішення питання про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави у випадках, передбачених законом, у порядку цивільного судочинства. Саме ідея подолання корупції високопосадовців зумовила створення такої організаційної структури та визначила місце суду в судовій системі України. Розкрито принципи діяльності Вищого антикорупційного суду в Україні, під якими необхідно розуміти взаємозв’язаний комплекс основоположних засад, ідей та доктринальних концепцій, що синергетично взаємодіють і поєднують здобутки міжнародного й вітчизняного права у сфері антикорупційного судочинства і спрямовані на належну організацію та функціонування Вищого антикорупційного суду. Вищий антикорупційний суд керується принципами, які пропонується класифікувати за різними підставами: по-перше, джерелом закріплення (міжнародні нормативно-правові акти, Конституція України, національне законодавство та невнормовані принципи); по-друге, галузевою приналежністю (принципи кримінального процесуального права, принципи цивільного-процесуального права та антикорупційні правові принципи); по-третє, сутністю (принципи судоустрою, та принципи правосуддя). Зазначено, що завдання Вищого антикорупційного суду в Україні визначено законодавством та полягає в належному здійсненні правосуддя у відвіданій йому юрисдикції. Виконання завдання зумовлює здійснення певних функцій, які запропоновано поділяти на такі: здійснення правосуддя, правоохоронну та адміністративну функції, що вміщують каральну, виправдовувальну, судового контролю, представницьку, адміністративно-уповноважувальну, кадрово-організаційну, адміністративно-розпорядчу, адміністративного контролю, інформаційну, статистично-аналітичну, навчально-кваліфікаційну підфункції. Охарактеризовано гарантії діяльності Вищого антикорупційного суду та виокремлено додаткові гарантії, надані йому у зв’язку з особливостями адміністративного статусу і юрисдикцією, якими є добір суддів, їх безпека, фінансові й навчальні. Запропоновано визначення поняття «додаткові гарантії Вищого антикорупційного суду», під яким потрібно розуміти забезпечення впровадження державою за допомогою сукупності механізмів та інструментів задекларованих юридичних норм суспільних відносин у сфері діяльності Вищого антикорупційного суду, що забезпечує виконання його завдань, функцій та реалізацію пов’язаних із цим принципів. Узагальнено зарубіжний досвід створення та функціонування антикорупційних судів, завдяки цьому зроблено висновок, що впровадження відповідних антикорупційних судів здійснюється у зв’язку з нагальною необхідністю подолати корупцію і нездатністю судів загальної юрисдикції оперативно та об’єктивно здійснювати правосуддя у справах щодо корупційних діянь. Установлено, що антикорупційні судові інституції в іноземних країнах упроваджуються відповідно до особливостей типу корупції, поширеної у відповідній країні, та можуть мати різні моделі: 1) судді з антикорупційною спеціалізацією при загальних судах; 2) суди першої інстанції антикорупційної спрямованості; 3) антикорупційні суди змішаного типу; 4) відокремлена антикорупційна система першої та апеляційної інстанцій. Запропоновано напрями вдосконалення адміністративно-правових засад діяльності Вищого антикорупційного суду в України: 1) сформувати систему антикорупційних судів за принципом організації інших антикорупційних інституцій; 2) запровадити більш суворі та ранжовані процедури добору на посаду судді замість запровадження штучних обмежень стосовно осіб, які впродовж останніх десяти років обіймали ці посади в окремих органах державної влади; 3) залучати до процесу відправлення правосуддя присяжних (представників громадських антикорупційних організацій та науковців), які б пройшли спеціальне навчання; 4) оновити законодавчий підхід щодо підстав затримання судді під час або відразу після вчинення кримінального правопорушення; 5) скоригувати підсудність Вищого антикорупційного суду в Україні, враховуючи міжнародні приписи, щодо необхідності поширення антикорупційних заходів і на приватно-правову сферу. Запропоновано внести зміни до законодавства з метою вдосконалення адміністративно-правових засад діяльності Вищого антикорупційного суду в Україні.
The dissertation deals with studying the administrative legal framework for the activities of the High Anti-Corruption Court in Ukraine. The author proves that the administrative legal framework for the activity of the High Anti-Corruption Court are determined by its status and place in the judicial system, the tasks and functions of its the activity, and the underlying principles. The corresponding stages of the formation of anti-corruption bodies, including the High Anti-Corruption Court, have been specified: 1) constituent (1991 to the first half of 1994); 2) a nominal fight against corruption (the second half of 1994 to the first half of 1995); 3) active rule-making activity (the second half of 1995 to 2000); 4) the stage of pseudo-anti-corruption activity (2001 to the first half of 2005); 5) the stage of complex counteraction (the second half of 2005 to the first half of 2010); 6) an increase in the level of corruption (the second half of 2010 to 2014); 7) harmonization of the domestic anti-corruption legislation with international anti-corruption standards (from February 2014 to 2018); 8) establishment and constituent stage of the functioning of the High Anti-Corruption Court (from 2018 to 2020); 9) constitutional anti-corruption crisis (October 2020 to the present). The regulatory and legal framework for the activity of the High Anti-Corruption Court in Ukraine, consisting of the provisions of international and domestic acts, are characterized. It has been determined that the legal framework for the functioning of the High Anti-Corruption Court includes international regulatory legal acts that are implemented by the parliament and are binding. The legal provisions are contained in the Constitution of Ukraine, which defines the fundamental principles and establishes an imperative framework for building a judicial system. The Law of Ukraine On the Judicial System and the Status of Judges defines the foundations of the organization of the judiciary and the administration of justice in Ukraine, which is functioning based on the rule of law under European standards and ensuring the right of everyone to a fair trial. The targeted Law of Ukraine On the High Anti-Corruption Court most fully describes the place, tasks, and guarantees of the activities of the High Anti-Corruption Court. According to the jurisdiction, the High Anti-Corruption Court is guided by substantive and procedural criminal and civil law rules. The regulatory framework for the activities of the High Anti-Corruption Court includes its organizational and administrative acts. It is noted that all these acts comply with the fundamental provisions of the Constitution of Ukraine. It is specified that the structure and place of the High Anti-Corruption Court in the judicial system of Ukraine are determined by the purpose of its creation and the task entrusted to it – the administration of justice under the principles and procedures of legal proceedings established by law to protect an individual, society and the state from corruption and criminal offenses related to it, and judicial control over the pre-trial investigation of these criminal offenses, the observance of the rights, freedoms, and interests of persons in criminal proceedings, as well as the decision on the recognition of assets as unjustified and their recovery as state revenue in cases provided for by law in civil proceedings. It was the idea of overcoming top corruption that determined the corresponding court’s organization, place, and structure. The principles of the activity of the High Anti-Corruption Court in Ukraine are disclosed, which should be understood as an interconnected set of fundamental principles, ideas, and doctrinal concepts that synergistically interact and combine the achievements of international and domestic law in the field of anti-corruption proceedings and are aimed at the proper organization and functioning of the High Anti-Corruption Court. The High Anti-Corruption Court is guided by the principles that are proposed to be classified on different grounds: first, the source of consolidation (international regulatory legal acts, the Constitution of Ukraine, national legislation, and non-standardized principles); secondly, industry affiliation (principles of criminal procedural law, principles of civil procedural law and anti-corruption legal principles); third, on the merits (principles of the judiciary, principles of justice). It is noted that the task of the High Anti-Corruption Court in Ukraine is defined by law and implies the proper administration of justice within its jurisdiction. The performance of the task predetermines certain functions, which are proposed to be divided into the following functions: administration of justice, law enforcement, and administrative functions. They include the following subfunctions: punitive, exculpatory, judicial control, representative, administrative authorizing, personnel management, administrative regulatory, administrative control, information, statistical and analytical, educational and qualification subfunctions. The author characterizes the guarantees of the activity of the High Anti-Corruption Court and highlights additional guarantees provided to it in connection with the peculiarities of the administrative status and jurisdiction, which are additional guarantees for the selection of judges, their safety, financial and educational guarantees. The dissertation offers a definition of the concept of «additional guarantees of the High Anti-Corruption Court», which should be understood as ensuring the implementation by the state with the help of a set of mechanisms and tools of the declared legal rules of public relations in the field of activity of the High Anti-Corruption Court, which ensures the fulfillment of its tasks, functions and the implementation of the related principles. The foreign experience of the creation and functioning of anti-corruption courts was generalized, due to which it was concluded that the introduction of the corresponding anti-corruption courts is carried out in connection with the need to overcome corruption and the inability of courts of general jurisdiction to promptly and objectively administer justice in corruption cases. It has been established that anti-corruption judicial institutions in foreign countries are introduced in accordance with the characteristics of the type of corruption prevalent in the respective country, and may have different models: 1) judges with anti-corruption specialization in general courts; 2) courts of the first instance of anti-corruption orientation; 3) anti-corruption courts of mixed type; 4) separate anti-corruption system of the first and appellate instances. The areas of improving the administrative legal framework for the activities of the High Anti-Corruption Court of Ukraine are suggested: 1) to form a system of anti-corruption courts on the principle of organizing other anti-corruption institutions; 2) to introduce stricter and ranked procedures for the selection of judges instead of introducing artificial restrictions on persons who held these positions in the last ten years and before the appointment, positions in certain government agencies; 3) to involve a jury (representatives of public anti-corruption organizations and scientists) who have undergone special training in the process of administering justice; 4) to update the legislative approach regarding the grounds for the detention of a judge during or immediately after the commission of a criminal offense; 5) to adjust the jurisdiction of the High Anti-Corruption Court in Ukraine, taking into account international regulations regarding the need to extend anti-corruption measures to the private legal sphere. It is proposed to amend the legislation to improve the administrative legal framework of the High Anti-Corruption Court in Ukraine.

Дисертацію присвячено теоретичним та правовим проблемам адміністративно-правового забезпечення діяльності господарських судів в Україні. Запропоновано удосконалення визначення таких понять, як "організація господарських судів", "адміністративні правовідносини за участю господарських судів", "функції господарських судів як суб’єктів адміністративного права", "апарат господарського суду" тощо. Проаналізовано положення науково-правових джерел, на підставі яких визначено основні недоліки сучасного адміністративного законодавства у сфері регулювання організації та забезпечення діяльності господарських судів в Україні. З метою подальшого удосконалення національного законодавства і практики його застосування сформульовано пропозиції щодо необхідності внесення відповідних змін та доповнень до чинного законодавства України, зокрема Закону "Про судоустрій і статус суддів", обгрунтовано необхідність прийняття Положення про порядок оцінювання особистих морально-психологічних якостей кандидата на посаду судді, запропоновано розробити Стандартизовану програму підготовки суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду тощо.
Диссертация посвящена теоретическим и правовым проблемам административно-правового обеспечения деятельности хозяйственных судов в Украине. Предложено усовершенствование определения таких понятий, как "организация хозяйственных судов", "административные правоотношения с участием хозяйственных судов", "функции хозяйственных судов как субъектов административного права", "аппарат хозяйственного суда" и другие. Обосновано, что значение хозяйственных судов в судебной и правоохранительной системах Украины заключается в: 1) обеспечении ими экономической безопасности и дисциплины, что является неотъемлемой составляющей национальной безопасности государства; 2) создании благоприятных условий для устойчивого и надежного развития хозяйственных правоотношений, защите экономической конкуренции и добросовестности субъектов хозяйствования; 3) защите прав, свобод и интересов участников хозяйственных правоотношений, а также лиц, чьих интересов они касаются; 4) защите корпоративных и связанных с ними прав участников хозяйственных правоотношений, в том числе в отношениях с владельцами хозяйственных обществ; 5) защите прав кредиторов при признании субъекта предпринимательской деятельности банкротом и др. Указано, что функции хозяйственных судов как субъектов административного права – это обусловленные целью осуществления правосудия в хозяйственном судопроизводстве основные направления их деятельности, в которых находят воплощение властные полномочия хозяйственных судов. Функции хозяйственных судов как субъектов административного права делятся на две большие группы по критерию их целевой направленности: 1) административные функции, реализуемые в связи с осуществлением правосудия в хозяйственном судопроизводстве: осуществление подготовительно-организационных действий, предшествующих рассмотрению хозяйственного дела; судебное руководство ходом рассмотрения и решения хозяйственного дела; обеспечение одинакового и правильного применения судами норм материального и процессуального права при рассмотрении хозяйственных дел и др.; 2) административные функции, выполняемые в связи с осуществлением судебного управления (внутриорганизационного или внешнего характера): представительские, контрольные, организационные, обеспечительные функции и функции взаимодействия и судейского самоуправления. Обозначено, что акты административно-правового регулирования можно классифицировать по критерию направления и характера их действия на: 1) международные акты, регламентирующие стандарты и принципы организации и функционирования судов, в том числе специализирующихся на рассмотрении хозяйственных дел; 2) внутринациональные законодательные акты – Конституция и законы Украины; 3) акты толкования административного законодательства – решения Конституционного Суда Украины, содержаще разъяснения отдельных положений Конституции и законов Украины в сфере регулирования административной деятельности хозяйственных судов; 4) организационно-распорядительные и другие административные акты органов судейского самоуправления, касающиеся решения внутренних вопросов деятельности хозяйственных судов, а также вопросов взаимодействия с другими субъектами; 5) административные акты других органов судебной системы, регламентирующие вопросы деятельности аппаратов хозяйственных судов и их взаимодействия с судейским корпусом и другие вопросы в сфере административной деятельности хозяйственных судов. Проанализированы положения научно-правовых источников, на основании которых определены основные недостатки современного административного законодательства в сфере регулирования организации и обеспечения деятельности хозяйственных судов в Украине. С целью дальнейшего совершенствования национального законодательства и практики его применения сформулированы предложения о необходимости внесения соответствующих изменений и дополнений в действующее законодательство Украины, в частности Закон "О судоустройстве и статусе судей", обоснована необходимость принятия Положения о порядке оценки личных морально-психологических качеств кандидата на должность судьи, предложено разработать Стандартизированную программу подготовки судей Хозяйственного кассационного суда Верховного суда Украины и др.
The dissertation is devoted to the theoretical and legal problems of administrative and legal support of activity of economic courts in Ukraine. The paper proposes improvement of the definition of such concepts as "organization of economic courts", "administrative legal relations with the participation of economic courts", "functions of economic courts as subjects of administrative law", "apparatus of economic court" and others. The article analyzes the situation of scientific and legal sources on the basis of which the main shortcomings of modern administrative legislation in the sphere of regulation of organization and provision of activity of economic courts in Ukraine are determined. In order to further improve the national legislation and practice of its application, proposals are made regarding the necessity of making appropriate amendments and additions to the current legislation of Ukraine, in particular, to the Law "On the Judiciary and the Status of Judges", the necessity to adopt the Regulation on the procedure for evaluating the personal moral and psychological qualities of the candidate for the position of a judge, it is proposed to develop a Standardized training program for judges of the Economic Court of Cassation of the Supreme Court, etc.

Дисертацію присвячено комплексному аналізу змісту та особливостей адміністративно-правового забезпечення прав громадян, засуджених до кримінального покарання у вигляді позбавлення волі в Україні. Визначено зміст та особливості правового статусу осіб, що відбувають кримінальне покарання у вигляді позбавлення волі. Здійснено історико-правовий аналіз правового забезпечення прав осіб, засуджених до позбавлення волі в Україні. Розглянуто сучасні правові засади забезпечення прав громадян, засуджених до позбавлення волі в Україні, та встановлено місце серед них адміністративно-правового регулювання. Встановлено систему суб’єктів забезпечення прав громадян, засуджених до позбавлення волі в Україні, визначено їх основні завдання, функції та адміністративні повноваження. Розкрито зміст і особливості сучасного стану адміністративно-правового забезпечення та реалізації прав і свобод громадян, які відбувають кримінальне покарання у вигляді позбавлення волі в Україні. Опрацьовано адміністративно-правовий механізм забезпечення прав засуджених, особливості їх нормативно-правових та організаційно- правових гарантій. Визначено зміст і види міжнародно-правових стандартів поводження з ув’язненими та можливості їх використання у національному законодавстві України. Узагальнено основні тенденції розвитку національного законодавства з питань регулювання правового статусу громадян, засуджених до позбавлення волі. Запропоновано напрямки удосконалення взаємодії між суб’єктами забезпечення прав і свобод громадян, засуджених до позбавлення волі в Україні.
В диссертационном исследовании осуществлён комплексный анализ содержания и специфики административно-правового обеспечения прав граждан, осуждённых к уголовному наказанию в виде лишения свободы в Украине. Определены общественные отношения, возникающие в связи с обеспечением прав и свобод и непосредственно относящиеся к административной сфере. Исследованы содержание и особенности правового статуса лиц, отбывающих уголовное наказание в виде лишения свободы. Осуществлён историко-правовой анализ процесса нормативно- правового обеспечения прав граждан, осуждённых к уголовному наказанию в виде лишения свободы в Украине. Рассмотрены правовые основы обеспечения прав граждан, осуждённых к лишению свободы в Украине, установлено место среди них административно-правового регулирования. Определены основные элементы нормативной базы регулирования и защиты прав граждан, осуждённых к лишению свободы в Украине, дан анализ их содержания и значения. Исследована система субъектов обеспечения прав граждан, осуждённых к лишению свободы в Украине, которую составляют органы государственной власти и местного самоуправления, общественные объединения и организации, а также лица, имеющие соответствующие задачи, функции и административные полномочия в данной сфере деятельности. Проанализированы структура и особенности административно-правового статуса индивидуальных и коллективных субъектов обеспечения прав лиц, осуждённых к лишению свободы в Украине, представлена характеристика его основных структурных элементов. Осуществлён анализ содержания и особенностей прав и свобод граждан, осуждённых к лишению свободы в Украине, как объекта административно-правовой охраны и защиты, исходя из их предметного разграничения по содержанию на физические (естественные), гражданско-политические, социально-экономические и культурные (духовные) конституционные, специальные и индивидуальные права и свободы граждан, осуждённых к лишению свободы. Исследована система обеспечения и защиты прав и свобод граждан, осуждённых к лишению свободы в Украине, представляющая собой совокупность нормативно-правовых и организационных мер, составляющих государственно-управленческий механизм обеспечения реализации данных прав в пределах и объёме, установленных законодательством. Определены основные пути усовершенствования административно-правового обеспечения прав граждан, осуждённых к лишению свободы в Украине. Выделены основные разновидности международно-правовых стандартов в сфере обеспечения прав и свобод граждан, осуждённых к лишению свободы, дана характеристика их содержания. Проанализированы основные формы использования международно-правовых норм, принципов, правил и рекомендаций, посвящённых правовому статусу лиц, осуждённых к лишению свободы, в национальном законодательстве Украины, определены основные направления практического решения проблемы применения международных стандартов обращения с осуждёнными в пенитенциарной системе Украины. Исследованы основные направления усовершенствования административного законодательства, регулирующего обеспечение прав и свобод граждан, осуждённых к лишению свободы в Украине. Установлены особенности современного периода реформирования национального законодательства по вопросам регулирования правового статуса осуждённых. Определены тенденции развития национального законодательства в сфере регулирования правового статуса граждан, осуждённых к лишению свободы в Украине, проанализированы их содержание и особенности. Предложены возможные пути усовершенствования взаимодействия между основными субъектами обеспечения прав и свобод граждан, осуждённых к лишению свободы в Украине.
The dissertation is focused on a comprehensive analysis of the content and peculiarities of administrative and legal provision of the rights of citizens sentenced to criminal punishment in the form of imprisonment in Ukraine. The content and peculiarities of the legal status of persons serving a criminal punishment in the form of deprivation of liberty have been determined. A historical and legal analysis of legal provision of the rights of persons sentenced to imprisonment in Ukraine has been carried out. The modern legal principles of ensuring the rights of citizens sentenced to imprisonment in Ukraine have been considered; and the place of administrative and legal regulation among them has been established. The system of subjects providing the rights of citizens sentenced to imprisonment in Ukraine has been established, their main tasks, functions and administrative powers have been determined. The content and peculiarities of the current state of administrative and legal provision and the realization of the rights and freedoms of citizens serving the criminal punishment in the form of imprisonment in Ukraine have been revealed. Administrative and legal mechanism of ensuring the rights of convicts, features of their normative and legal, organizational and legal guarantees have been worked out. The content and types of international and legal standards for the treatment of prisoners and their possible application in the national legislation of Ukraine have been determined. The main tendencies of the development of national legislation concerning the regulation of the legal status of citizens sentenced to imprisonment have been summarized. The author has suggested the areas to improve the interaction between the subjects of ensuring the rights and freedoms of citizens sentenced to imprisonment in Ukraine.

Кройтор, В. А. Теоретико-методологічні основи формування та функціонування системи принципів цивільного судочинства : дис. ... д-ра юрид. наук : 12.00.03 / В. А. Кройтор; МВС України, Харків. нац. ун-т внутр. справ. - Харків, 2021. - 600 с.
У дисертації сформульовано та обґрунтовано концептуальну модель трансформації системи принципів цивільного судочинства з урахуванням концептів чинного цивільного процесуального законодавства, ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та рішень Європейського суду з прав людини. Розгляд структури та системи принципів цивільного судочинства дозволяє зробити висновок, що вони перебувають у тісному взаємозв’язку та взаємозумовленості, тобто вибудовується певна модель системи цих принципів. За своїми сутнісними ознаками модель трансформації системи принципів цивільного судочинства визначається: розумінням сутності принципів цивільного судочинства з позицій інтегративного (природно-позитивістського) праворозуміння; співвідношенням та реалізацією загальновизнаних принципів і норм міжнародного права та принципів, закріплених у національному законодавстві; функціональним призначенням принципів цивільного судочинства, яке виявляється в правотворчій та в правозастосовчій діяльності; підвищення ефективності правового регулювання за допомогою потенціалу принципів цивільного судочинства шляхом наділення їх якістю самостійного нормативного регулятивного засобу. Аргументовано положення, що теоретико-прикладна модель механізму реалізації принципів цивільного судочинства охоплює три структурні рівні: законодавче закріплення принципів цивільного судочинства, реалізацію принципів цивільного судочинства нормотворчої діяльності законодавця, реалізацію принципів цивільного судочинства у правозастосовній діяльності. Виокремлення цих рівнів дозволить більш чітко окреслити коло проблем (і шляхи їх вирішення), пов’язаних із реалізацією принципів цивільного судочинства як ефективного регулятора суспільних відносин.
The author of the dissertation has formulated and substantiated the conceptual model of transformation of the system of principles of civil justice taking into account the concepts of the current civil procedural legislation, the Art. 6 of the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms and decisions of the European Court of Human Rights. Review of the structure and system of principles of civil justice allows us to conclude that they are closely interrelated and interdependent, that is, a certain model of the system of these principles is built. The model of transformation of the system of principles of civil justice according to its essential features is determined by: understanding the essence of the principles of civil justice from the standpoint of integrative (natural and positive) legal understanding; the correlation and implementation of generally accepted principles and norms of international law and the principles enshrined in national legislation; functional purpose of the principles of civil justice, which is manifested in lawmaking and law-enforcement activities; improving the effectiveness of legal regulation through the potential of the principles of civil justice by giving them the quality of an independent regulatory mean. It has been argued that theoretical and applied model of the mechanism for implementing the principles of civil justice covers three structural levels: legislative consolidation of the principles of civil justice, implementation of the principles of civil justice of law-making activity of the legislator, implementation of the principles of civil justice in law-enforcement activity. The allocation of these levels will allow us to define more clearly the range of problems (and ways to solve them) related to the implementation of the principles of civil justice as an effective regulator of public relations. Based on the allocated essential features of the principles of civil justice and the existing doctrinal approaches to their understanding, the author has offered to define the concept of principles of civil justice, which should be recognized as the original, fundamental principles that are objective in nature and subjective in form of expression, the express the most general nature of legal requirements relating to the court and participants in civil proceedings, they are universal, since they affect all civil procedural norms, need to be taken into account in each case of legal enforcement, are imperative, because deviations from them are unacceptable and determine the process of formation, operation and development of the entire field of civil procedural law. The division of the principles of civil justice into two subsystems: the fundamental principles of civil justice and principles of civil justice of Ukraine, which underline the specific features of justice in civil cases, allows us to emphasize the practical component of this classification. The principles that can be included in the group of fundamental principles of civil proceedings can be characterized as absolute, i.e. those that do not allow restrictions. Accordingly, the violation of which must be an unconditional ground for revocation of the court decision. Regarding the group of principles of civil justice of Ukraine, which emphasize the specific features of justice in civil cases, we believe that they are not absolute, i.e. may be limited. Accordingly, the violation of which may entail the revocation of the court decision. It has been concluded that one of the most important issues for the functioning of the system of principles of civil procedural law is the relationship nature between them. The elements in the system are connected to each other, they are not on their own terms. There is a clear relationship and interdependence of the principles that are part of the system during the study of the system of principles of civil justice. The principles of civil justice do not exist outside the system, but are closely interconnected and supplemented by one another, their existence is determined by the current level of society’s development, the state of the judiciary and judicial system in the country, resulting in a special scientific and theoretical formation – the system of principles of civil justice. The system of principles of civil justice is a holistic system and meets its requirements; the elements of the system of principles are not combined mechanically, but are included into the system and acquire qualities that were not inherent separately in them.
В диссертации сформулирована и обоснована концептуальная модель трансформации системы принципов гражданского судопроизводства с учетом концептов действующего гражданского процессуального законодательства, ст. 6 Конвенции о защите прав человека и основных свобод и решений Европейского суда по правам человека. Рассмотрение структуры и системы принципов гражданского судопроизводства позволяет сделать вывод, что они находятся в тесной взаимосвязи и взаимообусловленности, то есть выстраивается определенная модель системы этих принципов. По своим сущностным признакам модель трансформации системы принципов гражданского судопроизводства определяется: пониманием сущности принципов гражданского судопроизводства с позиций интегративного (естественнопозитивистского) правопонимания; соотношением и реализацией общепризнанных принципов и норм международного права и принципов, закрепленных в национальном законодательстве; функциональным назначением принципов гражданского судопроизводства, которое проявляется в правотворческой и в правоприменительной деятельности; повышением эффективности правового регулирования с помощью потенциала принципов гражданского судопроизводства путем наделения их качеством самостоятельного нормативного регулятивного средства. Аргументировано положение, что теоретико-прикладная модель механизма реализации принципов гражданского судопроизводства охватывает три структурных уровня: законодательное закрепление принципов гражданского судопроизводства, реализацию принципов гражданского судопроизводства в нормотворческой деятельности законодателя, реализацию принципов гражданского судопроизводства в правоприменительной деятельности. Выделение этих уровней позволит более четко очертить круг проблем (и пути их решения), связанных с реализацией принципов гражданского судопроизводства как эффективного регулятора общественных отношений.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень». – Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова; Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, Харків, 2019 р. У дисертації здійснено науково-теоретичне обґрунтування, проведено аналіз та запропоновано напрямки удосконалення судової системи України шляхом демократизації правового регулювання судочинства. Висвітлено, що досвід європейських країн стає взірцем у ході реалізації вітчизняної судової реформи, що підкорена головній меті – демократизації правосуддя в Україні. Виокремлено основні чинники, які впливають на формування демократичного судочинства в Україні. Проаналізовано вплив принципів, напрямків та пріоритетів судочинства на рівень демократизації судової системи в Україні, здійснено аналіз правового регулювання судочинства в умовах, регламентованих нормами Конституції України. Обґрунтовано основні шляхи реформування судової системи України, запропоновано поліваріантну стратегію впровадження електронних технологій як одного із засобів ефективного доступного судочинства, обґрунтовано проект створення центру комплексної системи навчання представників суддівського корпусу для здійснення професійного судочинства в Україні.

Прилепський В. М.Електронний суд в системі новітніх суб’єктів правосуддя : кваліфікаційна робота магістра спеціальності 262 "Правоохоронна діяльність" / наук. керівник С. В. Омельянчик. Запоріжжя : ЗНУ, 2020. 114 с.
UA : Кваліфікаційна робота складається зі 114 сторінок, містить 71 джерело використаної інформації. Судова система України виконує важливі соціальні функції з відправлення правосуддя в Україні, захисту прав, свобод і законних інтересів людини та громадянина. Зазначене безпосередньо реалізується в розгляді й вирішенні відповідних категорій справ у судах.При чому реалізація цих функцій відбувається не тільки процесуальним шляхом, а й через організаційно-управлінські відносини. Все вказане тісно пов’язане з документообігом як важливою складовою процесуальної та внутрішньої організаційної діяльності судової системи. Тож і не дивно, що з метою своєчасного і об’єктивного відправлення, опрацювання, реєстрації документів та контролю за їх виконанням у судах із дотриманням нормативної процедури, а також з метою полегшення процесу відправлення самого судочинства Україна поступово переходить у сферу електронного документообігу. Адже очевидно, що документарне судочинство не в змозі забезпечити ефективний обіг матеріалів справи для розгляду у розумні строки. Прискорення розвитку інформаційних технологій, поява нових надійних та багатофункціональних систем надають нові можливості щодо переходу від часткової незалежної автоматизації різними розробниками окремих ділянок роботи судових організацій до комплексних рішень та універсальних форматів даних, що забезпечують безперервні інформаційні потоки між судами. Актуальність теми дослідження випливає і з того, що нині в судовій системі України після прийняття Закону України «Про судоустрій та статус суддів», окрім переваг, залишилася ще й низка недоліків. Саме тому в державі та суспільстві гостро дискутують про практичне оновлення та вдосконалення судової системи, зокрема й документарного забезпечення її діяльності. Метою кваліфікаційної роботи єрозкритті сутності та змісту поняття «електронне правосуддя», виявленні проблем і перспектив упровадження проекту «Електронний суд» в системі судочинства України. Об’єктом дослідження даної кваліфікаційної роботи єсуспільні відносини в сфері впровадження проекту «Електронний суд» в системі судочинства в Україні. Предметом дослідження є інститут електронного правосуддя в нашій державі. Методологічнуоснову роботи складають сукупність філософсько-світоглядних, загальнонаукових принципів і підходів та спеціально-наукових методів пізнання конституційно-правових явищ, використання яких дало змогу отримати науково-обґрунтовані результати. Для проведення дослідження будуть застосовані такі загальнонаукові методи як: аналіз і синтез. Теоретико-методологічною основою дослідження в роботі є історичний метод та метод матеріалістичної діалектики, застосування яких сприяло розглянути всі процеси в розвитку місцевого самоврядування не виокремлено, а в тісному зв’язку і взаємозалежності з історичним розвитком України, її державності, всіх соціальних явищ, що справили вплив на формування інституту самоврядування.
EN : Qualifying work consists of 114 pages, contains 71 sources of information used. The judicial system of Ukraine performs important social functions in the administration of justice in Ukraine, the protection of the rights, freedoms and legitimate interests of the individual and the citizen. This is directly implemented in the consideration and resolution of the relevant categories of cases in the courts. Moreover, the implementation of these functions occurs not only through the process, but also through organizational and managerial relations. All of the above is closely related to the workflow as an important component of the procedural and internal organizational activities of the judicial system. It is no wonder, then, that with a view to timely and objective sending, processing, registration of documents and control of their execution in the courts in compliance with the regulatory procedure, as well as to facilitate the process of sending the judiciary itself, Ukraine is gradually moving into the sphere of electronic document circulation. It is evident that documentary litigation is not able to ensure an efficient circulation of the case file within a reasonable time. The acceleration of information technology development, the emergence of new reliable and multifunctional systems provide new opportunities for the transition from partial independent automation by different developers of individual work areas to complex solutions and universal data formats that provide continuous information flow between courts. The relevance of the topic of the study stems from the fact that nowadays there are a number of shortcomings in the judicial system of Ukraine after the adoption of the Law of Ukraine "On Judiciary and Status of Judges". That is why the state and society are keenly discussing the practical updating and improvement of the judicial system, including the documentary support of its activities. The purpose of the qualification work is to reveal the essence and content of the concept of "e-justice", to identify problems and prospects of implementation of the project "Electronic Court" in the judicial system of Ukraine. The subject of the study of this qualification work is the public relations in the field of implementation of the project "Electronic Court" in the judicial system in Ukraine. The subject of the study is the e-Justice Institute in our country. The methodological basis of the work is a set of philosophical, philosophical, general scientific principles and approaches and specially-scientific methods of knowledge of constitutional and legal phenomena, the use of which has allowed to obtain scientifically sound results. For the study will be applied such general scientific methods as: analysis and synthesis. The theoretical and methodological basis of the study in the work is the historical method and the method of materialistic dialectics, the use of which contributed to consider all processes in the development of local self-government not in isolation, but in close connection and interdependence with the historical development of Ukraine, its statehood, all social phenomena that made influence on formation of institute of self-government.

Матеріали Міжнародного експертного круглого столу «Деокупація. Юридичний фронт», проведеного у Києві 18 березня 2022 р., містять підготовлені колективом учених висновки і рекомендації з питань протидії російській агресії, відновлення територіальної цілісності України, захисту прав громадян України в умовах війни й окупації, притягнення до юридичної відповідальності держави агресора, а також осіб і організацій, винних у скоєнні воєнних злочинів, колабораційній та іншій антидержавній діяльності тощо.
Деокупація. Юридичний фронт [Електронне видання]: матеріали Міжнародного експертного круглого столу (Київ, 18 березня 2022 р.) / Державний торговельно-економічний університет, Українська асоціація порівняльного правознавства,Українська асоціація міжнародного права, Асоціація реінтеграції Криму; упоряд. і наук. ред. О. В. Кресін. – Київ : Держ. торг.-екон. ун-т, 2022. – 224 с.

В сучасних умовах будь-яка державна влада може успішно виконувати свої завдання перед суспільством, якщо вона утворює єдине ціле, якщо її інститути діють узгоджено і виключно у суспільних інтересах. Тому на сьогодні вкрай важливою є об’єктивна оцінка поточного стану у сфері правосуддя та наявних у ній проблем. Проблемними слід визнати аспекти пошуку форм та напрямків реформування системи судових органів, етапності відповідних перетворень. Вище сказане обумовлює актуальність нашої теми.

Опаленко Д.А. Контрольна влада в Україні: від Вищої ради юстиції до Вищої ради правосуддя : дис.. … канд.. юрид. наук : 12.00.01 / Опаленко Дмитро Анатолійович. – Одеса, 2016. – 211 с.
Дисертацію присвячено загальнотеоретичному дослідженню Вищої ради юстиції як інституту контрольної влади в Україні. Розглянуто передумови виникнення та розвитку контрольної влади, здійснено її історичний аналіз. Досліджено основні інститути контрольної влади в Україні з метою окреслення їх загальних особливостей: проаналізовано діяльність Конституційного Суду України, Рахункової палати, Уповноваженого Верховної Ради з прав людини. Визначено, що Вища рада юстиції є новим органом для правової системи України, який не мав аналогів в історичному минулому України, а тому врахування досвіду існування схожих органів за кордоном та глибоке теоретичне осмислення її повноважень, порядку утворення та функціонування дає змогу чіткого визначення конституційно-правового та виокремлення загального теоретико-правового статусу Вищої ради юстиції. Доведено необхідність розширення повноважень Вищої ради юстиції України стосовно надання їй права законодавчої ініціативи у сфері судоустрою та статусу суддів. Порядок формування Вищої ради юстиції повною мірою відображує професійне представництво у її складі майже усього спектра юридичних професій і фактично унеможливлює вплив на неї з боку законодавчої, виконавчої та судової влади. Зроблено висновок щодо того, що у сучасній Україні відбуваються державні перетворення, які актуалізуються розвитком держави за європейським шляхом. Одним з аспектів державних змін є посилення дій по боротьбі з корупцією та процесом так званої люстрації влади. Це стосується як органів виконавчої, так і органів судової влади.
Диссертация посвящена общетеоретическому исследованию Высшего совета юстиции как института контрольной власти в Украине. Рассмотрены предпосылки возникновения и развития контрольной власти, осуществлён её исторический анализ. Обоснована мысль о том, что возникновение, развитие и оптимизация института государственного контроля всегда рассматривалась как одна из составляющих становления государственности. Представления о контрольной власти как отдельной ветви власти формируется на основании государственной практики. Контроль является объективным социальным явлением, которое сформировалось в процессе эволюции общества. Без применения контроля общество не может обойтись на пути своего дальнейшего развития, который необходим и может осуществляться, основываясь на анализе существующего состояния и используя новые факторы развития. Сделан вывод о том, что специфика контрольной власти заключается в том, что её органы рассредоточены и независимы, а также каждый из них осуществляет частичную функцию общегосударственного контроля. Исследованы основные институты контрольной власти в Украине с целью определения их общих особенностей: проанализирована деятельность Конституционного Суда Украины, Счётной палаты, Уполномоченного Верховной Рады по правам человека. Определено, что Высший совет юстиции является новым органом для правовой системы Украины, который не имел аналогов в историческом прошлом Украины, поэтому учёт опыта существования подобных органов за рубежом и глубокое теоретическое осмысление его полномочий, порядка создания и функционирования даёт возможность чёткого конституционно-правового определения и выделение общего теоретико-правового статуса Высшего совета юстиции. Как показал опыт работы Высшего совета юстиции в современных условиях развития украинского государства, с учётом потребности гармонизации законодательства Украины с правом Европейского Союза, принципами и стандартами Совета Европы, полномочия Высшего совета юстиции должны быть расширены. Доказана необходимость расширения полномочий Высшего совета юстиции относительно предоставления ей права законодательной инициативы в сфере судоустройства и статуса судей. Порядок формирования Высшего совета юстиции в полной мере отражает профессиональное представительство в её составе почти всего спектра юридических профессий и фактически делает невозможным влияние на неё со стороны законодательной, исполнительной и судебной власти. Сделан вывод о том, что в современной Украине происходят государственные преобразования, которые актуализируются развитием государства по европейскому пути. Одним из аспектов государственных изменений является усиление действий по борьбе с коррупцией и процессом, так называемой люстрации власти. Это касается как органов исполнительной власти, так и органов судебной власти. Определено, что Высший совет юстиции является важным средством обеспечения эффективного функционирования органов правосудия и независимости судей. Имеющиеся новации, а также успешное проведение реформ является гарантией построения правового государства и гражданского общества, являющегося одним из важнейших гарантий соблюдения прав человека в Украине.
The thesis is devoted Theoretical Investigations of the Supreme Council of Justice as an institution of the control of power in Ukraine. The preconditions of occurrence and development control authorities Implemented her historical analysis. The basic institutions of the control of power in Ukraine in order to identify their common features. Among these institutions, analyzed the activity of the Constitutional Court of Ukraine, the Accounting Chamber of the Verkhovna Rada Commissioner for Human Rights. It was determined that the High Council of Justice is a new body for the legal system of Ukraine which does not have analogues in the historical past of Ukraine, therefore, based on the experience of the existence of such bodies abroad and deep theoretical understanding of his powers, the order of creation and functioning enables clear konstitutsiyno legal definitions and the allocation of general theoretical legal status of the High Council of Justice. The necessity of expanding the powers of the High Council of Justice of Ukraine on granting her the right of legislative initiative in the area of the judicial system and status of judges. The procedure for the formation of the High Council of Justice, fully reflects the professional representation in its composition almost the entire spectrum of the legal profession and in fact makes it impossible to influence on it by the legislature, the executive and the judiciary. The conclusion is that in modern Ukraine occur state changes that updated state development on the European path. One aspect of state changes is the strengthening of action against corruption and the process of the so‑called lustration of power. This concerns both the executive authorities and the judiciary.

Половинець Я. Є. Традиції права під час антикорупційних перетворень законодавства в Україні: концептуальний підхід : кваліфіаційна робота магістра спеціальності 262 «Правоохоронна діяльність» / наук. керівник К. О. Алімов. Запоріжжя : ЗНУ, 2020. 96 с.
UA : Квaліфікaційнa рoбoтa склaдaється зі 96 сторінок, містить 88 джерел використаної інфoрмaції. У полікультурному шляху глобалізації система прав людини стає значно більш гнучкою, багатоаспектною, з вираженою специфікою в різних регіонах планети, в різних культурах, але в цілому узгоджується із загальними принципами права. Як країна Західної традиції права континентального типу наша держава має підстави для імплементації усіх інноваційних рішень в сфері запобігання корупції, що вже пройшли успішно апробацію практикою високорозвинених країн цієї ж традиції, зокрема, тих, які розвиваються в межах ЄС. Формально Україна здійснює антикорупційну політику на виконання взятих на себе зобов’язань, відповідно до угод про членство у Раді Європи, вільну торгівлю з низкою високорозвинених країн, асоціацію з ЄС та усіх інших документів (протоколів, заяв, меморандумів тощо), які деталізують базові угоди й уможливлюють розкриття механізму їхньої реалізації на практиці. Водночас складність та мінливість заявленої у темі проблеми в умовах великої кількості наукових робіт з її розробки залишають простір для отримання нових знань з природи правового інструментарію, що дозволяє ефективно протидіяти корупції. Усі ці питання відносно відтворення і розвивтку правил розкриття потенціалу людських чеснот й практику їх успішної реалізації в контексті правоих традицій права залишаються недостатньо повно розкритими, а тому й актуальні для висвітлення у межах нашої роботи. Метoю кваліфікаційної рoбoти є розкриття традицій права під час антикорупційних перетворень законодавства в Україні на концептуальному рівні. Oб’єктoм дoслідження даної кваліфікаційної рoбoти є суспiльнi вiдносини, що складають зміст традицій права під час антикорупційних перетворень законодавства в Україні на концептуальному рівні. Предметoм дoслідження є традиції права під час антикорупційних перетворень законодавства в Україні на концептуальному рівні. Метoдoлoгічну oснoву рoбoти склaдaють філoсoфськo-світoглядні підxoди, зaгaльнoнaукoві і спеціaльнo-юридичні метoди, прийоми та зaсoби. Методологічні підходи дослідження базуються на використанні інструментального потенціалу діалектичної та формальної логіки, правової синергетики, юридичних герменевтики та лінгвістики, аксіології та аксіоматики права, антрополого-соціологічного, формально-догматичного, порівняльно-правового, системно- й структурно-функціонального та інших методів. Загальнонаукові методи використано в межах системного підходу до інтерпретації правової доктрини, антикорупційного законодавства, положень суміжних галузей права і практики їхнього правозастосування; системно-структурного підходу дослідження правових інститутів; аксіологічного підходу, який дозволив оцінити правила та їхні інтерпретації, релевантні їм події суспільного життя з позицій національних й загальнолюдських цінностей. Дoслідження перехрещується з теоріями верxoвенствa й антроповимірності права, відкритості правової системи до прогресу та ін. Джерельну бaзу дoслідження стaнoвлять міжнародні нoрмaтивнo-прaвoві aкти, законодавство Укрaїни та ЄС, наукові праці зaрубіжниx і вітчизняниx фaxівців, стaтистичні дaні.
EN : The qualification work volume of 96 pages contains 88 used sources of information. In the multicultural way of globalization, the human rights system becomes much more flexible, multifaceted, with pronounced specificity in different regions of the world, in different cultures, but in general is consistent with the general principles of law. As a country of the Western tradition of continental law, our country has grounds to implement all innovative solutions in the field of anti-corruption, which have already been successfully tested in the practice of highly developed countries of the same tradition, in particular those developing within the EU. Formally, Ukraine pursues an anti-corruption policy to fulfill its obligations under the Council of Europe membership agreements, free trade with a number of highly developed countries, association with the EU and all other documents (protocols, statements, memoranda, etc.) detailing the basic agreements and make it possible to reveal the mechanism of their implementation in practice. At the same time, the complexity and variability of the problem stated in the topic in the context of a large number of scientific works on its development leave room for new knowledge on the nature of legal tools that can effectively combat corruption. All these issues regarding the reproduction and development of the rules for unlocking the potential of human virtues and the practice of their successful implementation in the context of the legal traditions of law remain insufficiently disclosed, and therefore relevant for coverage within our work. The purpose of the qualification work is to reveal the traditions of law during the anti-corruption changes in the legislation in Ukraine at the conceptual level. The object of research of this qualification work is the social relations that make up the content of the traditions of law during the anti-corruption changes in the legislation in Ukraine at the conceptual level. The subject of the research is the traditions of law during the anti-corruption transformations of the legislation in Ukraine at the conceptual level. The methodological basis of the work consists of philosophical and philosophical approaches, general scientific and special legal methods, techniques and tools. Methodological approaches of the study are based on the use of instrumental potential of dialectical and formal logic, legal synergetics, legal hermeneutics and linguistics, axiology and axiomatics of law, anthropological-sociological, formal-dogmatic, comparative-legal, systemic and structural-functional and functional. General scientific methods are used within the system approach to the interpretation of legal doctrine, anti-corruption legislation, provisions of related branches of law and the practice of their law enforcement; system-structural approach to the study of legal institutions; axiological approach, which allowed to assess the rules and their interpretations, relevant events of public life from the standpoint of national and universal values. The study intersects with the theories of the rule and anthropo-dimensionality of law, the openness of the legal system to progress, and others. The source base of the research consists of international normative legal acts, legislation of Ukraine and the EU, scientific works of foreign and domestic specialists, statistical data.

Чеченко К. О. Кваліфікаційне оцінювання судді (кандидата на посаду судді) як ефективний засіб якісного кадрового забезпечення правосуддя в Україні : кваліфікаційна робота магістра спеціальності 081 "Право" / наук. керівник Р. В. Сінєльнік. Запоріжжя : ЗНУ, 2020. 101 с.
UA : Кваліфікаційна робота складається зі 101 сторінки, містить 82 джерела використаної інформації. На сучасному етапі розбудови країни продовжуються трансформації судової влади задля зміцнення довіри до неї серед населення, гармонійного збалансування інших гілок влади. Ці реформи вже відобразилися у вигляді інноваційного потенціалу змін до Конституції України та норм Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016, Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13.07.2017, нових редакціях трьох процесуальних кодексів тощо. У цьому контексті актуалізуються дослідження щодо оцінки наслідків впровадження цих реформ та створення нових пропозицій практичного оновлення судової влади, зокрема, в частині формування висококваліфікованого суддівського корпусу, а саме шляхом проведення кваліфікаційного оцінювання судді та/або кандидата на посаду судді.Об’єктом дослідження даної кваліфікаційної роботи є сфера суспільних відносин, що пов’язана з визначенням питання кваліфікаційного оцінювання судді (кандидата на посаду судді) як ефективного засібу якісного кадрового забезпечення правосуддя в Україні. Предметом дослідження є розкриття сутності та змісту кваліфікаційного оцінювання судді (кандидата на посаду судді) як ефективного засібу якісного кадрового забезпечення правосуддя в Україні.
EN : Qualifying work consists of 101 pages, contains 82 sources of information used. The democratic development of the country involves improving the forms and methods of cooperation between public authorities and the public, use of new, advanced its tools. At the present stage of the country's development, the judiciary is undergoing a transformation in order to strengthen its confidence among the population and to harmonize the balance of other branches of government. These reforms have already been reflected in the innovative potential of amendments to the Constitution of Ukraine and the provisions of the Law of Ukraine "On Judiciary and Status of Judges" of 02.06.2016, the Law of Ukraine "On the Constitutional Court of Ukraine" of 13.07.2017, new revisions of the three procedural codes and so on. In this context, research is being updated on assessing the consequences of implementing these reforms and creating new proposals for the practical renewal of the judiciary, in particular with regard to the formation of a highly qualified judicial corps, namely by conducting a qualitative evaluation of a judge and / or candidate for judicial office. The object of the study of this qualification work is the sphere of public relations, which is connected with the determination of the issue of qualification evaluation of a judge (candidate for a Judges`s Position) as an effective means of qualitative staffing of justice in Ukraine. The subject of the study is the disclosure of the nature and content of the qualification evaluation of a judge (candidate for a Judges`s Position) as an effective means of qualitative staffing of justice in Ukraine.

Синько Є. В. Конституційно-правовий механізм формування суддівського корпусу в Україні : кваліфікаційна робота магістра спеціальності 081 "Право" / наук. керівник Н. В. Верлос. Запоріжжя : ЗНУ, 2020. 93 с.
UA : Кваліфікаційна робота складається з 93 сторінок, містить 70 джерел використаної інформації. Основний Закон нашої держави проголошує Україну суверенною, демократичною, соціальною, правовою державою, а людина в ній визнається найвищою соціальною цінністю. Зміст і спрямованість діяльності держави визначається правами і свободами людини, основним правовим механізмом захисту яких є звернення до органів судової влади, на які покладається обов’язок здійснювати правосуддя на засадах верховенства права, діючи при цьому незалежно і безсторонньо. В даний час, коли завдання створення правової держави в Україні багатьма усвідомлюється як одне з пріоритетних, та як таке, що тісно пов'язане із забезпеченням благополучного майбутнього для суспільства і країни, особливо актуальною є проблема якісного комплектування та подальшого функціонування суддівського корпусу. Метoю квaліфікaційнoї рoбoти є прoведення системнoгo aнaлізу зaкoнoдaвствa Укрaїни яким регламентується формування суддівскього корпусу в Україні, дослідження процесу призначення суддів, розробка рекомендацій та пропозицій до чинного законодавства з питань вдосконалення регулювання даного питання, у визначенні конкретних шляхів удосконалення інституту добору майбутніх суддів. Об’єктом кваліфікаційної роботи є конституційно-правовий механізм формування суддівського корпусу в Україні. Предметом дослідження є інститут добору кандидатів на посаду судді. Метoдoлoгічну oснoву рoбoти склaдaють сукупність зaгaльнoнaукoвих, філoсoфських принципів і підхoдів тa спеціaльних-нaукoвих метoдів, викoристaння яких дaлo змoгу oтримaти нaукoвo-oбґрунтoвaні результaти. Для прoведення дoслідження будуть зaстoсoвaні тaкі зaгaльнoнaукoві тa спеціaльнo-нaукoві метoди як: фoрмaльнo-лoгічний, системний, порівняльний, аналіз і синтез. Теоретико-методологічною основою дослідження в роботі є порівняльний та фoрмaльнo-лoгічний метод, застосування яких сприяло аналізу законодавста України щодо формування суддівського корпусу; дослідженню процесу добору на посади суддів.
EN : Qualifying work consists of 93 pages, contains 70 sources of information used. The basic law of our state proclaims Ukraine a sovereign, democratic, social, rule of law, and the person in it is recognized as of the highest social value. The content and orientation of the activity of the state is determined by human rights and freedoms, the main legal mechanism of protection of which is to appeal to the bodies of the judiciary, which have a duty to administer justice on the basis of the rule of law, while acting independently and impartially. Nowadays, when the task of creating the rule of law in Ukraine is perceived by many as one of the priorities and closely linked to securing a prosperous future for society and the country, the problem of qualitative completion and further functioning of the judicial corps is especially urgent. The purpose of the qualification work is a conceptual analysis of the procedure of forming the judicial corps in Ukraine, the development of recommendations and proposals to the current legislation on improving the regulation of this issue, in identifying specific ways to improve the institution of selection of future judges. The object of qualification work is social relations in the sphere of formation of the judicial corps. The subject of the study is the Institute for the Selection of Judicial Candidates. The methodological basis of the work is a set of philosophical, philosophical, general scientific principles and approaches and specially-scientific methods of knowledge of legal phenomena, the use of which has allowed to obtain scientifically sound results. For the study will be applied such general scientific methods as: analysis and synthesis. The theoretical and methodological basis of the study in the work is the historical method and the method of materialistic dialectics, the use of which contributed to consider all the processes in the development of the selection process of judges not in isolation, but in close connection and interdependence with the historical development of Ukraine, its statehood, all social phenomena that influenced the formation of the Judicial Selection Institute.