Статті в журналах з теми "Демографічні загрози"

У статті розглянуті основні демографічні чинники, що впливають на індустрію туризму у Харківському регіоні. Оскільки населення є одночасно виробником і споживачем туристичних послуг, проаналізовано стан демографічних процесів (народжуваності, смертності, природного руху й структури населення), які можуть бути загрозою або резервом туристичного потенціалу регіону. Виявлено негативні демографічні тенденції на Харківщині – зниження сумарного коефіцієнту народжуваності, природного приросту, зменшення частки осіб допрацездатного віку, які у короткій перспективі не становлять загрози для розвитку туристичного бізнесу, а також відхилення у гірший бік демографічних показників регіону відносно загальноукраїнських. Серед позитивних чинників розвитку туризму – Харківщина високо урбанізований регіон, що має додатне сальдо міграції та незначну динаміку зниження рівнів смертності населення.

Актуальність теми дослідження. Аналіз соціальнодемографічних чинників є одним з етапів формування інформаційної основи визначення потенційних можливостей та існуючих загроз розвитку ринку. Постановка проблеми. Визначено необхідність оцінки стану та існуючих тенденцій у зміні чисельності постійного населення України та частки дітей у домогосподарствах, визначення ролі родини у сучасному суспільстві, умов життя домогосподарств, визначення статтєво-вікових характеристик дитячого населення, аналіз основних показників здоров’я дітей як чинника відновлювання населення тощо. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Науковцями започатковано дослідження стан та перспективи зміни демографічної ситуації в Україні, її вплив на стан економічної безпеки, демографічні аспекти соціально-економічного розвитку, сформовано підходи до визначення впливу соціально-демографічних чинників на оцінку напрямів розвитку бізнесу. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Залишаються маловивченими питання оцінки впливу соціально-демографічних чинників на стан та перспективи розвитку ринку продуктів та послуг харчування дітей шкільного віку. Постановка завдання. Мета роботи полягає у визначенні соціально-демографічних чинників макросередовища ринку продуктів та послуг харчування дітей шкільного віку, які впливають на підходи до формування маркетингової стратегії суб’єктів господарювання на даному ринку. Виклад основного матеріалу. У статті визначено соціально-демографічні чинники макросередовища ринку продуктів та послуг харчування дітей шкільного віку, які суб’єкти господарювання мають врахувати при обґрунтуванні маркетингової стратегії. До зазначених чинників віднесено поступове зниження чисельності населення в Україні, зростання частки дітей шкільного віку у структурі населення, погіршення стану здоров’я школярів, зростання кількості дітей, які потребують особливого раціону харчування, спричиненого станом здоров’я тощо. Висновки. Узагальнено отримані результати аналізу, визначено напрями подальших досліджень.

Мета роботи: аналіз динаміки демографічних показників смертності населення України, її статевих, вікових та регіональних особливостей в аспекті вивчення причин формування негативного природного приросту, передумов та тенденцій зростання демографічних втрат. Матеріали та методи. Використано дані офіційної статистичної звітності Державної служби статистики України та Центру медичної статистики МОЗ України щодо змін в динаміці показників смертності різних статево-вікових груп населення. Методи дослідження: системного підходу, медико-статистичний, контент-аналізу, бібліографічний. Результати. Доведено, що депопуляційні процеси, які розпочалися в кінці ХХ століття, продовжили своє стале формування та поглиблення із властивим саме для населення України переважанням коефіцієнтів смертності серед чоловіків. Відбувається одночасне зменшення чисельності та постаріння населення, із зростанням частки осіб старше 65 років та низькою питомою вагою дитячого населення в загальній його структурі. Скорочення загальної чисельності населення супроводжується подальшим зниженням народжуваності, зростанням негативного природного приросту, особливо серед мешканців сільської місцевості (із скороченням частки останніх до 30,5 %). Особливості коефіцієнтів смертності з розподілом за статтю проявилися переважанням показників серед чоловіків практично у всіх вікових групах. Великою зберігається різниця середньої очікуваної тривалості життя чоловіків та жінок (за підсумками 2020 р. 66,39 р. проти 76,22 р. відповідно). Показані особливості структури смертності чоловіків в Україні. Висновки. Встановлено, що тенденції депопуляції, постаріння населення, урбанізації, які донедавна вважалися в Україні тимчасовими, за останнє десятиліття суттєво поглибилися. Їх невідворотні наслідки проявляються унікальним для України феноменом зростання негативного природного приросту в поєднанні із надсмертністю чоловіків. Вказані демографічні трансформації становлять потенційну загрозу для зміцнення обороноздатності та соціально-економічного зростання держави.

У статті здійснюється аналіз ґеополітичного розвитку в глобалізованих сучасних системах. Глобальні проблеми мають планетарний характер – стосуються інтересів усіх народів світу, загрожують деградацією й загибеллю усього людства, потребують невідкладних рішень та вимагають колективних зусиль, спільних дій усіх народів. Розглядається низка проблем у взаємовідносинах між суспільствами і пропонуються реальні шляхи їх вирішення. Частина з них пов’язана із взаємовідносинами всередині світового співтовариства: запобігання ядерному конфлікту, подолання відсталості країн, що розвиваються, частина ж є відображенням кризи у взаємовідносинах між суспільством і природою (демографічна, продовольча, ресурсна, екологічна, енергетична тощо). У статті розглядаються одні із найскладніших глобальних загроз у XXI столітті – локальні військові конфлікти та війни гібридного характеру на ґеополітичному та територіальному ґрунті (наприклад, між Ізраїлем та Палестиною, Україною та Російською Федерацією і т. ін.). Адже ці протистояння стали викликом для всього світу, тому що загрожують повною дестабілізацією світового порядку. Ґеополітичний розвиток сучасних суспільств змінив пріоритети у глобальних проблемах: пріоритетною окремі фахівці вважають енергетично­сировинну проблему, а інші – ґеополітичний розподіл територій та сфер впливу в світі. Тому серед глобальних проблем останнього двадцятиліття найчастіше фігурували проблеми миру та роззброєння, екологічна, продовольча, демографічна, енергетична, сировинна, подолання бідності та відсталості.

Здійснено аналіз даних соціологічного опитування «Сучасні глобальні виклики в оцінках населення м. Кропивницького», проведеного автором 5-6 листопада 2016 р. З’ясовано, що загальною тенденцією є підтримка більшістю опитаних тих оптимальних екологічних заходів, які не потребують фінансування за рахунок населення та відсутність підтримки тих дій, що таке фінансування передбачають. Відсутність згоди 45% респондентів із необхідністю підвищення соціальних стандартів у слабо-розвинених країнах та системного виховання відповідального ставлення населення до політики дітонародження є проявом байдужості, недостатньої інформованості суспільства відносно особ-ливостей демографічної ситуації на планеті, що доводить актуальність державного сприяння подальшому розвитку гуманізаційної глобалістичної свідомості.Зроблено висновок, що до основних напрямків формування ставлення респондентів до окремих проблем світової екології слід віднести: підвищення рівня об’єктивної інформованості суспільства про глобальні екологічні виклики, їх зв’язок з іншими світовими загрозами; подолання радикалізму у відношенні до обмежень отруйних забруднень; відновлення суспільної довіри до органів влади шляхом справедливого перерозподілу національного багатства на користь більшості громадян; формування суспільного розуміння нагальної необхідності значного підвищення ефективності світової природоохоронної діяльності.

У сучасних реаліях світовий правовий порядок перебуває під постійними викликами і загрозами – незважаючи на значні зусилля прогресивної спільноти, наявність певних механізмів регулювання відносин на міжнародній арені та всередині країн, світовий соціум не зміг побороти проблеми нерівноправ’я, зупинити перманентне виникнення військових конфліктів, ефективно вирішити демографічні, економічні, екологічні та інші світові проблеми чи хоча б встановити реально діючі механізми ефективного реагуванню на них. Замість об’єднання та зосередження на спільних проблемах кожна країна намагається відстояти свої інтереси (чи в крайньому випадку країн-сусідів), отримати переваги над іншими. Особливого драматизму ці процеси набули на фоні пандемії COVID-19. У таких умовах світовий правовий порядок – структура правового буття світового соціуму, що складається з багатогранної конструкції поєднання правових проявів на всіх рівнях, взаємодії спільного і суперечності відмінного, стає надзвичайно вразливим. Світовий правовий порядок є частиною загального світопорядку, який є системою організації відносин між людьми в процесі розвитку світових політичних, економічних, соціальних, культурних та правових процесів і віддзеркалює рівень розвитку людства, реальну структуру по взаємодії між людьми на всіх рівнях і у всіх проявах при існуючих проблемах та небезпеках та являється результатом синергетичної взаємодії всіх проявів життя соціуму. В такій структурі складно визначити важливі чи другорядні сфери, оскільки вони всі пов’язані між собою. Зв’язок між одними є майже непомітним, тоді як інші не можуть існувати без тісної взаємодії. Проблеми однієї сфери завжди матимуть вплив на всі інші. Важливим ресурсом утвердження і розвитку світового правового порядку є людський капітал, «міжнародна дипломатія» мільйонів людей, яка в сучасних умовах також піддається новим викликам, але й отримує нові імпульси і виявляє себе в нових формах. Загрозливе загострення сучасних екологічних загроз має активізувати процеси з контролю зв’язку діяльності людства з природою, боротьби з катастрофами техногенного і природного характеру. Формування світового правового порядку сьогодні, як ніколи, залежить від усвідомлення людськими спільнотами, державами, політичними лідерами взаємопов’язаності сучасного світу, складності і актуальності посталих перед людством викликів, і пошуку ефективних шляхів розв’язання нагальних проблем.

Найважливішою метою будь-якої економічної політики, в тому числі державної політики модернізації є забезпечення економічної безпеки країни. Визначено та проаналізовано основні складові економічної безпеки держави в сучасних умовах: фінансова, зовнішньоекономічна, макроекономічна, інвестиційно-інноваційна, інформаційна, науково-технологічна, енергетична, соціальна, демографічна, продовольча, виробнича та екологічна безпеки. Фінансова складова включає комплекс заходів по захисту економічних інтересів держави на макрорівні, фінансової діяльності господарчих суб'єктів на мікрорівні. Зовнішньоекономічна складова обумовлює створення умов для оптимального вростання національної економіки в міжнародний поділ праці. Макроекономічна складова передбачає досягнення збалансованості макроекономічних відтворювальних пропозицій. Інвестиційна-інноваційна складова визначає можливість держави отримувати, розміщувати та використовувати вітчизняні та іноземні кредити й інвестиції. Інформаційна складова являє собою умови і правила користування інформацією, що забезпечують загальну і економічну безпеку держави. Науково-технологічна складова обумовлює стан науково-технічного потенціалу країни. Енергетична складова передбачає забезпечення стабільності фізичних постачань енергоносіїв для внутрішнього споживання. Соціальна складова передбачає формування умов, що забезпечують прогресивний розвиток особистості, суспільства і держави. Демографічна складова проявляється в стабілізації чисельності населення України й формуванні передумов до подальшого демографічного росту. Продовольча складова передбачає забезпеченість економіки країни продовольством у розмірах, необхідних для ефективного функціонування національного господарства. Виробнича складова забезпечує ефективне використання наявних виробничих потужностей у країні. Екологічна безпека спрямована на запобігання або своєчасне вирішення протиріччя між суспільством і середовищем існування. Всі складові економічної безпеки тісно взаємопов'язані й переплетені. Параметри кожної зі складових повинні забезпечити її збалансованість, а їхній рівень має бути достатнім для забезпечення належної стійкості системи до дії внутрішніх і зовнішніх загроз в поточному та довгостроковому періодах. Надійна економічна безпека держави можлива лише за комплексного і системного підходу до її організації.

Одним з основних аспектів аграрної політики України є побудова такої моделі розвитку сільських територій, яка б відповідала стандартам розвиненої європейської країни. Концепт адміністративної децентралізації в Україні ідеологічно сформувався впродовж останніх трьох років після активізації намірів інтегруватися до Європейського Союзу. Процес децентралізації владних повноважень в Україні створив передумови для самостійного соціально-економічного сільського розвитку на базі громад. Метою даного дослідження є визначення особливостей здійснення адміністративно-територіальної реформи на сільських територіях Волинської області та здійснення оцінки сучасного етапу соціально-економічного розвитку об’єднаних територіальних громад з метою розробки та обґрунтування науково-організаційних засад та практичних рекомендацій щодо управління соціально-економічними сільським розвитком регіону. Доведено, що розвиток сільської економіки Волинської області значною мірою залежить від природно-економічних умов, виробничо-ресурсного, фінансового та людського потенціалу й діяльності окремих сільських територіальних громад. В статті проведено аналіз соціально-демографічної ситуації в області; визначено регіональні особливості перебігу адміністративно-територіальної реформи на сільських територіях Волині; оцінено результати використання бюджетних доходів створених територіальних громад; стан і забезпеченість об’єктами соціальної інфраструктури; ідентифіковано основні проблеми розвитку ОТГ. За допомогою SWOT-аналізу визначено «сильні» та «слабкі сторони» й потенційні можливості та загрози децентралізації для соціально-економічного розвитку сільських територій досліджуваного регіону.

Важлива глобальна проблема XXI століття – безпека продуктів харчування. Сьогодні в умовах загрози швидкого поширення коронавірусу в Україні та світі питання продовольчої безпеки як ніколи є пріоритетним. У статті проаналізовано проблеми у сфері продовольчої безпеки в умовах пандемії коронавірусу. Зокрема, розглянуто основні проблеми, до яких призвела пандемія, зменшення об’ємів загального постачання продуктів харчування, брак сезонних робітників-мігрантів, закриття багатьох підприємств, шкіл та інших закладів освіти, а також обмеження щодо подорожей і соціаль- них зборів, зниження споживчих настроїв, зупинка декількох галузей – роздрібної торгівлі, готельного й ресторанного бізнесу, авіаперевезень, зменшення обсягів надходжень до бюджету, замороження інвес- тицій і виробничих ланцюжків українськими компаніями. Автор обґрунтовано показує вплив якості й доступності харчових продуктів на рівень життя, соціальну активність людини, на демографічний аспект її існування. Проаналізована економічна доступність продовольства України у 2016–2020 рр. Досліджені проблеми привертають увагу науковців і суспільства з огляду на необхідність реагування на виклики, зумовлені коронавірусною пандемією в продовольчій галузі. Доведено необхідність упрова- дження інноваційних технологій для підтримки харчової галузі та мінімізації ризиків продовольчої без- пеки. Описані в праці проблеми підштовхують наголосити на необхідності реагування суспільства на виклики, спричинені пандемією в продовольчій сфері, і стимулюють товаровиробників упроваджувати інновації науки й технологій для підтримки харчової галузі.

Мета: ретроспективний аналіз динаміки формування демографічних показників смертності, природного приросту, народжуваності в гендерному аспекті для з’ясування сформованих тенденцій, розробки та реалізації заходів із попередження втрат чоловічого населення. Матеріали і методи. Для реалізації поставленої в завданні мети були використані дані офіційної звітності, довідників Центру медичної статистики МОЗ України, Державної служби статистики України в розрізі різних статево-вікових груп та основних адміністративних територій, областей України та м. Києва. Методи дослідження: системний підхід, бібліосемантичний, медико-статистичний, графічного аналізу. Результати. Доведено, що за часи незалежності Україна втратила значну частину населення. Стійкі тенденції депопуляції поєднуються із постарінням населення України, яка віднесена до 30-ти найстаріших країн світу. З року в рік продовжує зростати частка осіб, старших 65 років, при відносно невеликій питомій вазі дитячого населення в загальній його структурі. Зростання негативного природного приросту за рахунок зростання смертності, особливо серед чоловіків та мешканців сільської місцевості, формує загрозливі тенденції втрати чоловічого репродуктивного потенціалу та продовження депопуляції країни в найближчому майбутньому. Саме гендерні особливості коефіцієнтів смертності, які проявилися переважанням показників серед чоловіків практично у всіх вікових групах, а у молодому працездатному віці ця різниця складала більш ніж у 3 рази, зумовлюють збереження унікальної для країн Європейського регіону різниці в середній очікуваній тривалості життя при народженні чоловіків (66,39 року) та жінок (76,22 року) близько 10-ти років. Висновки. Виявлені тенденції постаріння населення із зростаючим переважанням смертності чоловіків у найближчій перспективі ілюструють загрозу для соціально-економічного зростання, обороноздатності України, зміцнення її репродуктивного потенціалу для відновлення демографічних втрат попередніх років. Першочергові програмні заходи мають, у першу чергу, стосуватися попередження зростання смертності чоловіків репродуктивного віку.

Мета: виявити перспективні напрями удосконалення медичної допомоги населенню та обґрунтувати інструментарій з вивчення думки фахівців дерматовенерологічного профілю з питань професійної діяльності за умов реформування охорони здоров’я. Матеріали і методи. Використано бібліографічний, медико-статистичний, інформаційно-аналітичний методи. Основою дослідження стали дані наукової літератури, стратегії та програми ВООЗ, ЄРБ ВООЗ, що регламентують організацію надання послуг охорони здоров’я та забезпечення їх якості; дані Центру медичної статистики МОЗ України. Результати. Медико-соціальним дослідженням встановлено сучасні проблеми та стратегічні напрями удосконалення медичного обслуговування населення щодо загального охоплення послугами охорони здоров’я з огляду на виклики та загрози, сучасний демографічний, епідеміологічний контекст тощо. Виявлено тенденції захворюваності та поширеності хвороб шкіри та підшкірної клітковини серед населення України, зміни в забезпеченості населення фахівцями дерматовенерологічного профілю за період 2000–2017 рр. Обґрунтовано інструментарій з вивчення думки спеціалістів дерматовенерологічного профілю з питань професійної діяльності за умов реформування охорони здоров’я, з включенням до нього запитань демографічного, економічного, медичного, виробничого, ресурсного, освітнього, інформаційного характеру, а також запитань щодо впливу пандемії COVID-19 на виробничі умови та результати роботи щодо наявних проблем та потреб. Висновки. Проведення соціологічного дослідження серед фахівців дерматовенерологічного профілю за допомогою запропонованого інструментарію сприятиме з’ясуванню проблемних питань виробничої діяльності фахівців за умов реформування, бачення перспектив розвитку, дозволить обґрунтувати напрями та заходи з удосконалення організації надання дерматовенерологічної допомоги.

Стаття відкриває нову стадію дослідження гуманітарної сфери в українській науці на основі виявлення доказів перетину людством чергової біфуркаційної точки в своєму соціально-економічному розвитку й досягненню сьомого технологічного укладу. Нові зміни ще не усвідомлені не тільки політиками, а й більшістю науковців, тому відбуваються переважно спонтанно. Цей прогрес має в основі дві фундаментальні пропозиції В.І. Вернадського часів його викладання в Сорбонні (Париж, 1922-1926). Перша полягає у рекомендації популяції Хомо припинити деструкцію біосфери через самостійне виготовлення собі харчових та інших продуктів життєзабезпечення, а друга — у вирішенні енергетичних проблем через вловлювання водню, що безперервно виходить з ядра й глибинних оболонок Землі. Спираючись на ноосферні уявлення В.І. Вернадського, ми в 2000 р. помітили перші дві екологічно ідеальні ноотехнології й пізніше створили «нооглосарії» зі словами з майбутнього й запропонували засоби ліквідації демографічних, екологічних та інших загроз для всього людства через розвиток ноонаук і винайдення ноотехнологій як заміни індустріальних виробництв. У статті досліджено попередні спроби створити Концепцію розвитку в Україні гуманітарної сфери і вказано на їх принципові недоліки. Автори пропонують перспективну концепцію народного ноомайбутнього, втіленням якого є поєднання матеріальної і гуманітарної складових ноосфери України.

У матеріалах статті розглянуто стан системи управління охороною праці в України та перспективи її реформування. Здійснено аналіз виробничого травматизму. Зазначено, що загальна його динаміка за 2015-2019 роки є неоднозначною, проте стабільно зростає кількість смертельних нещасних випадків. Причинами такої ситуації може бути неефективність системи управління охороною праці. Визначено стан імплементації міжнародних норм з охорони праці в національну нормативно-законодавчу базу: транспортування міжнародних норм здійснюється фрагментарно, переважно у формі наказів, що не дозволить комплексно реформувати усі аспекти безпеки і гігієни праці та знизить її впливовість. Охарактеризовано напрями удосконалення системи управління охороною праці з врахуванням ризикоорієнтованого підходу та законодавчих ініціатив з точки зору перспектив, загроз і недоліків. Акцентовано увагу на тому, що результативність охорони праці залежить від мотивації учасників виробничого процесу. Зазначено, що більшість вітчизняних підприємств перебуває на другому рівні в культурі безпеки (за кривою Бредлі). Вони використовують контроль та примус до виконання необхідних правил. Це не дозволить розв’язати проблему, тому запропоновано поширювати колективну позитивну мотивацію, спрямовану на створення організаційних умов безпечної праці. Виокремлено трансформаційні тенденції у сфері праці, які призведуть до змін у методах її охорони. Ними є технологічний прогрес, демографічна ситуація, кліматичні зміни і зміни організації праці. Окреслено основні напрями підвищення ефективності функціонування системи управління охороною праці в Україні, які врахують її недоліки та адаптують до перспективних змін.

Резюме. Зниження перинатальної захворюваності є особливо важливим в аспекті покращення демографічних показників в Україні. У сучасному акушерстві особлива увага приділяється питанням планування та підготовки до вагітності у жінок із синдромом втрати плода, частота якого є досить високою і коливається від 10 до 25 %. Мета дослідження – розробити алгоритм лікувально-профілактичних заходів для жінок із синдромом втрати плода на тлі ендотеліальної дисфункції шляхом патогенетично обґрунтованої корекції змін, виявлених під час вагітності. Матеріали і методи. Для досягнення поставленої мети ми обстежили 150 вагітних, яких поділили на 3 групи по 50 жінок у кожній. Окрім обов’язкового обстеження вагітних, додатково проводилося визначення співвідношення альбумін/креатинін у сечі за допомогою тест-смужок Microalbuphan. Визначення концентрації оксиду азоту в крові виконувалося колориметричним методом. Дослідження фолієвої кислоти визначали за допомогою імуноферментного аналізу, а концентрацію креатиніну в навколоплідних водах – на повіреному фотометрі МБА-540. Для подальшого гістологічного та мікроморфометричного дослідження провізорних органів плода, відбір матеріалу здійснювали після завершення третього періоду пологів. Результати. Встановлено, що у пацієнток із синдромом втрати плода діагностується доклінічна гестаційна ендотеліальна дисфункція, зниження вмісту фолієвої кислоти в крові, високі показники креатиніну в навколоплідних водах. При морфологічному дослідженні провізорних органів плода відзначаються дистрофічно-дегенеративні зміни із ознаками інфікування. Після призначення вагітним донатору оксиду азоту L-аргініну аспартату та фолієвої кислоти ендотеліальна дисфункція не діагностувалась та нормалізувався вміст креатиніну в навколоплідних водах. При морфологічному дослідженні посліду спостерігались компенсаторно-пристосувальні зміни. Висновки. Запропонована нами комплексна терапія із застосуванням донатору оксиду азоту та фолієвої кислоти значно покращила перинатальні наслідки у жінок із синдромом втрати плода. Так, у другій групі спостереження частота загрози переривання вагітності знизилась втричі, в шість разів – дистрес плода, вдвічі –ургентних кесаревих розтинів порівняно з першою групою.

Статтю присвячено дослідженню сутності концепції «срібної економіки» як нового підходу до вирішення проблеми старіння населення, з якою стикнувся і світ, і Україна. Методологією проведення дослідження стали методи факторного аналізу та синтезу, діалектичний, логіко-семантичний, графічний, методи порівняння та узагальнення. Традиційно старіюче населення сприймається як фінансовий тягар для економіки та загроза благополуччю майбутніх поколінь. В складних демографічних умовах розвинені країни світу почали реалізовувати спеціальну політику, спрямовану на підтримку старіючого населення. Розглянуто принципи ООН щодо людей похилого віку, основна теза яких полягає у створенні умов для максимальної самореалізації в суспільстві, унеможливленні вікової дискримінації, які в комплексі забезпечать гідне життя для українців похилого віку. Доведено, що старіння населення, крім негативних наслідків, може стати новим ресурсом економічного зростання країни за рахунок розширення ринку праці, збільшення споживання та зростання виробництва. Розглянуто важливі економічні, соціокультурні та політико-правові чинники становлення та розвитку «срібної економіки». Зазначено, що такий процес має відбуватись в рамках державного регулювання. Відповідно окреслено основні напрями державної політики, які сприятимуть розвитку «срібної економіки» в країні. Встановлено вплив «срібної економіки» на ефективність розвитку системи пенсійного забезпечення в країні. Визначено, що пенсійна реформа є методом захисту стійкості пенсійної системи через підвищення рівня зайнятості людей літнього віку. Доведено, що в умовах пенсійного реформування люди «срібного віку» становлять прихований потенціал для розв’язання фінансових проблем системи пенсійного забезпечення і можуть стати джерелом збалансування такої системи. Зроблено висновок про те, що позитивний вплив «срібної економіки» можливий лише при умові усвідомлення сучасним суспільством необхідності зміни ставлення до людей літнього віку і повноцінної інтеграції їх у соціальне та економічне життя суспільства.

Сьогодні інтеграційні процеси на Європейському континенті поглиблюються в різних напрямках. Бачення Франції майбутнього ЄС відрізняється від бачення інших країн, а детальне вивчення європейського зовнішньополітичного вектору Франції дозволить краще зрозуміти геополітичні реалії на європейському континенті. Як один із піонерів європейської інтеграції, країна проводить активну політику реформ і поглиблення відносин між державами-членами та підтримує розширення ЄС. Актуальність дослідження виникає через необхідність повноцінного вивчення ролі Французької Республіки на міжнародній арені, і зокрема в євроінтеграційних процесах після розпаду біполярної системи. Сьогодні інтеграційні процеси на Європейському континенті поглиблюються в різних напрямках. Бачення Франції майбутнього ЄС відрізняється від бачення інших країн, а детальне вивчення європейського зовнішньополітичного вектору Франції дозволить краще зрозуміти геополітичні реалії на європейському континенті. Як один із піонерів європейської інтеграції, країна проводить активну політику реформ і поглиблення відносин між державами-членами та підтримує розширення ЄС. Мета роботи. вивчення концептуальних і практичних аспектів забезпечення національної безпеки Франції в контексті євроатлантичного політичного процесу з урахуванням демографічної та екологічної обстановки, сучасної трансформації і глобалізації як зовнішніх, так і внутрішніх загроз національним інтересам сучасної Франції. Методологія. емпіричні (експеримент, спостереження, опис) та теоретичні (аналіз, синтез, абстрагування, узагальнення, індукція, дедукція, пояснення, класифікація тощо), а також системний, функціональний, конкретно-соціологічний. Наукова новизна дослідження полягає, насамперед, у тому, що проблема національної безпеки сучасної Франції розкривається на широкій теоретико-методологічної та політологічної основі, як одна з важливих складових політичної науки; обрана тема досліджується в тісному взаємозв'язку спеціальних знань з різними галузями соціальних наук – історія, філософії, політології, психології, з широким використанням різноманітних політичних теорій і технологій, соціальних цінностей і політичного прогнозування, що безумовно істотно збагатило зміст політологічного дослідження і значно розширило його теоретико-методологічну базу. Висновки. Поняття «національна безпека» в державному управлінні охарактеризовано в контексті дослідження різних її аспектів (факторів існування, об’єктів, підрозділів тощо). Аналіз цих аспектів показав, що не існує єдиного усталеного визначення поняття «національна безпека», яке б задовольнило вчених у різних галузях та в усіх країнах, оскільки кожна з них пропонує таке визначення, виходячи з власних інтересів та цінностей, сформованих протягом конкретний історичний період. Виявилося, що ці інтереси та цінності визначають критерії забезпечення рівня національної безпеки, конструкт якого складається із змінних і незмінних компонентів. Хід часу і зміна сучасних умов вимагають акцентування уваги на захисті життєво важливих інтересів і цінностей людей і громадян, суспільства і держави, а отже, своєчасного виявлення, аналізу, запобігання та нейтралізації реальних і потенційних загроз, проблеми та ризики для цих інтересів. Змістом державного управління політикою безпеки в цьому контексті є формування та реалізація системи правових, організаційних та економічних заходів, які передбачають використання управлінських методів та інструментів захисту національних інтересів у всіх сферах їх діяльності з урахуванням ряд загальних, складності, результативність, дієвість, публічність, чесність тощо.

Постановка проблеми. Тривала відсутність народжень у населенні певної місцевості ставить під загрозу його існування. Для своєчасного виявлення тенденцій, не- гативних для демографічного розвитку суспільства, в нагоді стають обстеження різних груп населення. Аналіз останніх досліджень і публікацій. У формуванні генеративності сучасних молодих людей утворилися деформації, зокрема посилення чайлдфрі- тенденцій, що збільшують ризики для відтворення населення. Формулювання мети статті. Мета – до- слідити репродукивні (дітородні) орієнтації студентів м. Києва, встановити домінуючі се- ред них погляди на шлюб і його форми, виявити мотиви «за» та «проти» народження дітей. Виклад основного матеріалу. Рандомізована вибірка дослідження склала 316 осіб студент- ської молоді обох статей. Результати показали, що третина опитаних впевнено визнала, що відмова репродуктивно здорових пар від народження дітей є «повністю виправданою», ще третина «скоріше погоджувалась» із цим. На повну неприйнятність такої поведінки вка- зали лишее 8,6% опитаних. Студенти з кращим матеріальним становищем родини більшою мірою були схильні осуджувати добровільну бездітність. Лідером серед чинників небажан- ня мати дітей став «пріоритет розвитку в професійній сфері», на другому місці опинилася «нелюбов до дітей», третє місце посіли психологічні чинники, а для чайлдфрі-групи «скрутне матеріальне становище», в порівнянні з іншими чинниками, мало менше значення, ніж «ба- жання більше часу займатися хобі». Студенти, які вказали, що вони є чайлдфрі, як правило, повідомляли, що для них «не існує жодного мотиву для народження дитини». Однак в цілому обстеження підтвердило цінність дітей у сім’ї, адже 55% дівчат і майже 40% юнаків вказа- ли, що саме завдяки народженню дитини вони матимуть повноцінну сім’ю. Негативно і ско- ріше негативно сприймали аборти 44% опитаних студентів, позитивне і скоріше позитивне ставлення було в 33% респондентів, причому такі відповіді частіше обирали хлопці. Кожний п’ятий респондент не міг чітко визначитися щодо ставлення до абортів. Факт зачаття як початок нового життя розглядали лише біля 31% опитаних, що засвідчує недостатню біоетичну обізнаність населення. Висновки та перспективи подальших досліджень. В Україні неможливо навести точні статистичні дані щодо кількості чайлдфрі-адептів, по- перше, через те, що й досі не було проведено жодного масштабного цілеспрямованого опиту- вання з цієї проблеми, яке охоплювало б різні верстви і групи населення, по-друге, внаслідок того, що більшість українців, які свідомо відмовляються від народження дитини, поки що не ідентифікують себе повністю з чайлдфрі та не заявляють про це публічно. Втім, у другому десятиріччі ХХІ століття в нашій країні інтерес до цієї субкультури невпинно зростає, поси- люються наміри з’ясувати чинники такої поведінки, що відбувається на тлі формування в суспільстві толерантного ставлення до будь- якої моделі дітородної поведінки. Проведення спеціальних цілеспрямованих досліджень сприятиме розробці ефективної молодіжної полі- тики, спрямованої на подолання психологічних, соціальних та інших проблем, із якими сти- кається молодь, насамперед щодо планування сім’ї та реалізації репродуктивної функції, що має значення не лише в контексті покращення демографічної ситуації в країні загалом, але й, що вбачається не менш важливим, у відношенні самореалізації та самоактуалізації особи- стості, становлення її повноцінної зрілості.

Сучасні школярі є одними із найактивніших користувачів Інтернет. За допомогою Інтернет діти не тільки шукають інформацію, але й розважаються, знайомляться, спілкуються. Активність школярів є цілком закономірною. З одного боку, діти можуть отримати безперешкодний доступ до глобальної мережі – вдома, у друзів, у школі, в Інтернет-клубах, в кафе та інших публічних закладах і користуватися послугами мережі без контролю зі сторони дорослих. Доступ до Інтернету надають і ряд сучасних пристроїв зв’язку – мобільні телефони, смартфони, планшети, кишенькові комп’ютери тощо, які є звичними для школярів і доступними у будь-який момент часу. З іншого боку, роль глобальної мережі в суспільстві поступово збільшується, й Інтернет стає впливовим джерелом інформації, зручним засобом міжособистісної комунікації, важливою складовою сучасної комерції. Збільшення ролі мережі у побуті та професійній діяльності батьків знаходить віддзеркалення у житті школяра. Сучасний школяр, як правило, вже має досвід використання пошукових систем, соціальних мереж, спілкування у форумах та чатах, застосування новітніх послуг та сервісів Інтернету для задоволення особистих потреб. У зв’язку з цим актуальності набувають питання ознайомлення школярів з можливими загрозами і формування навичок безпечної роботи в мережі Інтернет.Проблеми інформування школярів із загрозами та питання розробки концепцій щодо забезпечення безпеки школярів у глобальній мережі є предметом багатьох науково-педагогічних, психологічних, соціологічних досліджень, державних та міжнародних програм. У цьому зв’язку представляється доцільним здійснення аналізу підходів до виокремлення загроз.Найбільш повно проблема дослідження он-лайн ризиків дітей знайшла відображення в колективному дослідженні Ю. Газебрінг, С. Лівінгстон, Л. Гаддона, К. Олафсона – представників Лондонської школи економічних і політичних наук. Дослідження здійснювалося протягом 2006–2009 рр. в рамках проекту «Діти Євросоюзу в Інтернеті» (EU Kids Online).У роботі [2] ризики, з якими може зустрітися школяр, пов’язуються з можливостями Інтернет. Виокремлені можливості та ризики Інтернету наведено на рис. 1. Online можливостіOnline ризикиДоступ до глобальної інформаціїПротиправний контентОсвітні ресурсиПедофілія, переслідуванняРозваги, ігри, жартиМатеріали / дії дискримінаційного / ненависного характеруСтворення контенту користувачамиРеклама/комерційні кампанії (промо-акції)Громадянська або політична діяльністьУпередженість/дезінформаціяКонфіденційність введення данихВикористання персональних данихУчасть у суспільному житті/заходахКібер- залякування, переслідування, домаганняТехнологічний досвід і грамотністьАзартні ігри, фінансові шахрайстваКар’єрне зростання або зайнятістьСамоушкодження (самогубство, втрата апетиту)Поради особистісного, сексуального характеруВторгнення у приватне життяУчасть у тематичних групах, форумах фанатівНезаконні дії (незаконне проникнення під чужими реєстраційними даними)Обмін досвідом, знаннями з іншимиПорушення авторських правРис. 1. Можливості Інтернету для школяра та пов’язані з ними ризики Ризики і можливості, на думку авторів даної класифікації, – це дві залежні змінні, що складають «єдине ціле» діяльності школяра в мережі Інтернет. Але подібна діяльність може бути обмежена наступними чинниками: діти і молодь отримують доступ і використовують Інтернет-технології в широкому контексті – побутовому, родинному, соціальному, культурному, політичному, економічному. Багато факторів можуть впливати на їх використання в цілому, як результат і на ймовірність виникнення ризиків, з якими підлітки можуть мати зустріч. Серед чинників, що впливають на Інтернет-можливості і ризики дослідники виокремлюють незалежні від школяра (соціально-демографічні), посередницькі, контекстуальні чинники.Online можливості і ризики серед молодих користувачів, як показують дослідження вчених Європи, змінюються в залежності від віку і статі, а також соціально-економічних показників (рівня освіти батьків або міського/сільського населення). Соціально-демографічні чинники впливають на дитячий доступ до мережі Інтернет, користування Інтернетом, і пов’язаних з ними відносин і навичок. Посередницькі чинники проявляються в результаті діяльності засобів масової інформації, батьків, вчителів, однолітків. Батьки виконують роль посередника шляхом регулювання діяльності дітей в мережі Інтернет, потенційно впливаючи на формування їх досвіду діяльності в мережі Інтернет і як результат, здатні застерегти від ризиків.Дослідники Лондонської школи відзначають також ключові контекстуальні змінні, що можуть вплинути на online-досвід підлітків. Ці чинники включають: медіа-середовище, ІКТ регулювання, громадське обговорення питань використання дітьми мережі Інтернет, та можливих Інтернет-ризиків; загальні цінності і відносини в освіті, вихованні і технології, особливості системи освіти. Вплив національних особливостей на Інтернет-можливості та ризики для школярів схематично зображено на рис. 2 [2]. Рис. 2. Аналітична модель впливу факторів на процес формування online-компетентності підлітківВ результаті дослідження науковцями було розроблено узагальнену модель Інтернет-можливостей та пов’язаних з ними Інтернет-ризиків.Визначальними факторами, що впливають на можливості та ризики, є спосіб доступу до Інтернету і тривалість використання його послуг та ресурсів:спосіб доступу до Інтернету визначає рівень контролю та регулювання з боку батьків, вчителів, громадськості;тривалість використання сервісів впливає на ймовірність потрапляння в ризиковані ситуації та набуття Інтернет-залежності.Європейські вчені класифікують Інтернет-ризики (рис. 3) відповідно до ролі, яку виконує школяр в ризикованій ситуації і мотивів, якими керуються ініціатори ризикованих ситуацій (зловмисники).Комунікативні ролі підлітків:контентна – підліток виступає в якості одержувача інформації;комунікативна – підліток як учасник процесу спілкування;керівна – підліток як актор, що пропонує контент або ініціює процес спілкування.Рис. 3. Модель класифікації Інтернет ризиків Мотивації (мотиви) ініціатора ризикованих ситуацій – потенційно проблемні аспекти комунікації, надання контенту і послуг через мережу Інтернет, які призводять до ризиків.В моделі Інтернет-можливостей (рис. 4) залишаються аналогічними ролі підлітків, а чотири мотиви змінено на такі: навчання і виховання; громадянська позиція; креативність (творчість); ідентичність і соціалізація. Рис. 4. Модель Інтернет-можливостей У наукових джерелах існують й інші класифікації Інтернет-ризиків. Зокрема, робочою групою організації ОЕСР з інформаційної безпеки і конфіденційності (OECD Working Party on Information Security and Privacy – WPISP) і Комітету зі споживчої політики (Consumer Policy – CCP) визначено додаткові критерії для класифікації:джерело впливу на школяра – особа (наприклад, cybergrooming – кіберпереслідування або кібергрумінг) або комп’ютер (наприклад, збір персональних даних, азартні ігри – gambling);ризикована взаємодія між однолітками (кіберзалякування) або між дитиною і дорослим (кіберпереслідування);перенесення оnline, offline-ризиків у мережу (наприклад, розповсюдження порнографії, незаконне завантаження матеріалів тощо);вікова група – ризики, що становлять потенційну небезпеку тільки для дітей, або загальні onlinе-ризики (наприклад, шпигунське програмне забезпечення, захист персональної інформації);пристрій, з якого здійснюється вихід в мережу (наприклад, комп’ютер, мобільний телефон);кримінальний аспект – ризики, які передбачають або не передбачають кримінальну відповідальність.На основі зазначених критеріїв виділено три загальні категорії online-ризиків [3]:ризики, пов’язані з використанням сучасних технологічних приладів, що мають вихід в Інтернет. В даному випадку Інтернет є середовищем впливу інформаційної складової електронних ресурсів на дитину, або місцем взаємодії підлітків як між собою, так і з дорослими;комерційні online-ризики, коли дитина розглядається як мета електронної комерції;ризики захисту інформації і гарантування конфіденційності персональних даних користувача – саме підлітки є найбільш вразливою категорією користувачів до даного класу ризиків.Ряд досліджень щодо розкриття сутності Інтернет-ризиків було проведено вітчизняними науковцями. Зокрема, М. Л. Смульсон, Н. М. Бугайова [1] визначають дві групи ризиків (offline і online) використання сучасних телекомунікаційних засобів.До offline ризиків відносяться:всеохоплююча пристрасть школяра до роботи за комп’ютером (програмування, хакерство);offline-гемблінг – залежність від комп’ютерних ігор;offline-залежність до володіння конкретним приладом, пристроєм, які не підключені до Інтернету;До online-ризиків відносяться:нав’язливий web-серфінг й інформаційний пошук у віддалених базах даних;online-перегляд і прослуховування інформації аудіо- і відео форматів;залежність від користування конкретним мобільним приладом, що має вихід в Інтернет, наприклад, мобільним телефоном, смартфоном;гіперзахопленність індивідуальними або мережними online іграми, on-line лудоманія (патологічна схильність до азартних ігор у віртуальних казино);хакерство;кібероніоманія, що трактується дослідниками як прагнення здійснювати нові покупки в Інтернет-магазинах, без необхідності їх придбання й врахування власних фінансових можливостей і нав’язлива участь в online аукціонах;кіберкомунікативна залежність (спілкування в чатах, участь у телеконференціях);кіберсексуальна залежність (непереборний потяг до обговорення сексуальних тем на еротичних чатах і телеконференціях, відвідування порнографічних сайтів);відвідування сайтів агресивної (що пропагують ксенофобію, тероризм) або ауто агресивної спрямованості (кіберсуїцид, online суїцид, суїцидальні договори, інформаційні ресурси про застосування засобів суїциду з описанням дозування й ступеня летальності);адитивний фанатизм (релігійний – сектантство, політичний (партійний) національний, спортивний, музичний, тощо) [1, 200].Таким чином, в статі розкрито окремі підходи до класифікації Інтернет-ризиків, запропонованих як вітчизняними, так і зарубіжними науковцями. В статі представлені моделі Інтернет-можливостей і ризиків.

Обґрунтовано актуальні характеристики відстеження сучасних викликів глобалізації, що посилюють вплив на національну економіку та її конкурентоспроможність. Визначено зміни в системі забезпечення конкурентоспроможності національної економіки в контексті впливу існуючих та потенційних наслідків пандемії Covid-19, гібридної війни, економічної глобалізації, енергетичної кризи, політичної нестабільності, технологічних змін, дефолтного стану, міграції населення, демографічної кризи, соціальної напруженості, екологічних змін. Виділено на рівні окремих країн, у тому числі України, низку негативних соціально-економічних тенденцій, що були спричинені глобалізаційними викликами. Сформовано інституційні та структурні характеристики системи державного регулювання крізь призму протидії глобалізаційним ризикам і загрозам та реалізації стратегічних завдань забезпечення конкурентоспроможності національної економіки. Узагальнено концептуальні положення зміцнення економічної безпеки держави шляхом державного регулювання сучасних викликів глобалізації. Враховано структурні компоненти економічної безпеки держави (макроекономічна, виробнича, фінансова, інвестиційно-інноваційна, продовольча, зовнішньоекономічна, соціальна, демографічна, енергетична) при обґрунтуванні ключових характеристик сучасних викликів глобалізації в системі забезпечення конкурентоспроможності національної економіки. Ідентифіковано внутрішні загрози (тінізація економіки, зменшення обсягів локального виробництва, розбалансування регіональних бюджетів та фінансової системи на загал, посилення імпортної, енергетичної та боргової залежностей, занепад міст та цілих територій, деіндустріалізація та погіршення якості життя населення), які деформують економічну систему країни та перешкоджають розвитку системи забезпечення її конкурентоспроможності. Наголошено, що такі загрози мають потужні негативні наслідки не лише для розвитку національної економіки, але й для національної безпеки України загалом. Зроблено висновок, політика держави у сфері зміцнення конкурентоспроможності національної економіки має бути системною, комплексною та ефективно протидіяти загрозливим глобалізаційним викликам.

Стаття присвячена аналізу стан охорони здоров’я в Україні за основними соціально-демографічними показниками функціонування медичної системи. Виявлено скорочення кількісних показників діяльності системи охорони здоров’я та погіршення демографічних показників в Україні, зокрема загальної кількості населення й рівня народжуваності. Відзначено динаміку зростання середньої очікуваної тривалості життя населення та зниження рівня смертності, що спричинено у тому числі й зростанням доступності та ефективності надання медичної допомоги. Виявлено, що попри зниження летальності основних захворювань, основну загрозу несуть захворювання системи кровообігу та розвиток онкології, які спричиняють загибель у 66% і 13% випадків. З метою покращення існуючого стану охорони здоров’я запропоновано посилити державне управління медичною системою країни на ринкових засадах.

У статті проаналізовано мале та середнє підприємництво в Україні. Розглянуто зарубіжний досвід. Проведено PEST-аналіз для визначення стану малого та середнього підприємництва в Україні за останні роки. Визначено основні фактори, що представляють загрозу для підприємств та фактори, що відкривають, підприємства найбільші можливості. Показано вплив політичної ситуації на розвиток малого та середнього підприємництва. Здійснено аналіз основних тенденцій зовнішньої торгівлі товарами України. Розглянуто показники безробітного та зайнятого населення в контексті впливу на розвиток малого та середнього підприємництва. Також розглянуто групу соціальних факторів, а саме – чесність та прозорість ведення бізнесу, демографічну ситуацію, тенденції у сфері вищої освіти. На основі PEST-аналізу зроблено висновки про негативні та позитивні фактори розвитку малого та середнього підприємництва в Україні в період з 2019 р. по 2021 р.

Аналізуються ключові загрози та виклики, що постали перед світовим співтовариством в умовах глобалізації. Зазначається, що одним із викликів є демографічна криза та зовнішня міграція, особливо актуальна для європейських країн. Вказується, що фактором, який стимулював міграцію до Європи, особливо з країн «третього світу», є дефіцит дешевої робочої сили. Зазначається, що для адаптації мігрантів використовуються різні моделі мультикультуралізму. Вказується, що найбільш поширеною є модель ліберального мультикультуралізму, що має на меті підтримання та розвиток розмаїття культурних практик й забезпечення рівних прав існування відповідних культурних груп. Aкцентoвaнo увагу нa вaжливocтi використання певних моделей мультикультуралізму для iнтегpaцiї бiженцiв у cуcпiльне життя. Ключові слова: мультикультуралізм, егалітарна, ліберальна, консервативна, діалогічна моделі мультикультуралізму, міграція інтеграція, асиміляція, діалог. The key threats and challenges faced by the global community in the context of globalization are analyzed. One of the challenges is the demographic crisis and external migration, which is especially relevant for European countries. It is pointed out that the factor that stimulated migration to Europe, especially from the Third World countries, is the shortage of cheap labor. It is noted that various models of multiculturalism are used to adapt migrants. It is pointed out that the most widespread model of liberal multiculturalism is to maintain and develop the diversity of cultural practices and to ensure the equal existence of the respective cultural groups. Accentual attention is drawn to the use of certain models of multiculturalism for the integration of refugees into a healthy life. Key words: multiculturalism, egalitarian, liberal, conservative, dialogical models of multiculturalism, migration, integration, assimilation, dialogue.

Актуальність колективного дослідження полягає в пошуках шляху ліквідації харчових, демографічних, екологічних та інших загроз існуванню людства, чисельність якого стрімко зростає. Науковці світу створюють лише «відозви» і попередження про небезпеку, але навіть рішення ООН не вказують реальних засобів порятунку і швидкої ліквідації голоду. Мета дослідження — критичний аналіз праць науковців світу та їх екологічних проектів і планів. Завдання дослідження — пропозиція реального шляху порятунку людства через заміну індустріальних технологій екологічно безпечними ноотехнологіями, розвиток і використання ноонаук. Методологія дослідження спирається на поєднання класичних засобів (закони філософії, аналіз, синтез й ін.) і* Автори висловлюють вдячність членам Київського клубу «АНТИКОЛАПС», які надавали допомогу в проведенні дослідження. Перелік членів Клубу надається в кінці статті. запропонованих авторами «наук з майбутнього» — ноофілософії, нооекології, нооісторії, ноопедагогіки, ноосоціології, ноокогнітології та інших. Теоретичний результат дослідження — незаперечні докази того, що у потоці нанотехнологій з 2000 року стали з’являтися екологічно безпечні, які ми пропонуємо назвати «мудротехнологіями ≡ ноотехнологіями» (для зарубіжжя — «mudrotechnologies ≡ wisetechnologies ≡ nootechnologies»). З 2019 року їх кількість зростає по експоненті. Головний практичний результат наших досліджень — список ноонаук і ноотехнологій, що є «термінами з майбутнього». Вони формують Нооглосарій, на який ми отримали авторське свідоцтво. Наш висновок полягає в тому, що людство урятується не через «четверту промислову революцію» К. Шваба і побудову Індустрії 4.0. Ми вказали, що вже зараз існують ноотехнології, які знецінюють відомі світові прогнози і, як протеїн Fy, дають змогу швидко ліквідувати голод та здійснити пропозицію В.І. Вернадського створювати їжу без деструкції довкілля.

Упровадження загальнообов’язкової накопичувальної системи (ІІ рівня) часто вважають одним із перспективних шляхів покращення ситуації в пенсійній сфері, проте здійснення такого кроку в сучасних економічних реаліях України пов’язане з низкою ризиків. У статті визначені наступні ризики, які виникають при впровадженні накопичувальної системи, а саме соціально-політичні ризики, адміністративні ризики, фінансові ризики. Попри усі вищевказані ризики, запровадження загальнообов’язкового накопичувального компоненту автори вбачають доцільним, оскільки він (більш або менш успішно, в залежності між ступеня продуманості механізму реалізації) може вирішити проблему встановлення принципу справедливості у пенсійному забезпеченні. Обґрунтовано, що таким компонентом для України може стати інститут індивідуальних пенсійних рахунків, призначених для відокремленого обліку пенсійних внесків на рахунок фізичної особи. Описано, що головною перевагою такої системи є швидкий позитивний соціально-економічний ефект від її впровадження. Запропонований авторами механізм передбачає диверсифікацію напрямів спрямування коштів – частина з них стане джерелом покращення добробуту чинних пенсіонерів, і відтак – уникне знецінення, як би не розвивалася економічна ситуація, частина перетвориться на інвестиційний ресурс. Запровадження накопичувального компоненту на вищенаведених концептуальних засадах можна умовно назвати «прямим». Проте, ще одним варіантом такого запровадження є «опосередкований» (м’який), який полягає у наступному. Запропонований нами алгоритм вважаємо безболісним переходом до накопичувальної пенсійної системи. У результаті отримуємо різновид накопичувальної системи зі збереженням елементу солідарності, який мотивуватиме працівників до наповнення бюджету ПФУ протягом усього трудового життя. Його реалізація може зняти можливі спекуляції щодо страхового стажу та пенсійного віку, які завжди супроводжуються підвищенням соціальної напруженості, адже якщо працівник вважає, що накопичив достатньо коштів на своєму пенсійному рахунку, він зможе вийти на пенсію в будь-якому віці. Головне завдання статті в тому, аби відділити реальні загрози й ризики складової пенсійної реформи від непрофесійних суджень і відвертих політичних спекуляцій. Наголошуємо, що докорінне вирішення пенсійної проблеми знаходиться поза межами пенсійної системи. Вважаємо, що вирішальними кроками у процесі забезпечення гідної старості українців мають бути зміна демографічної ситуації, радикальне зменшення рівня тінізації економіки, підвищення рівня заробітної плати за рахунок збільшення продуктивності праці, перебудови розподільчих відносин і створення додаткових високооплачуваних робочих місць.