Добірка наукової літератури з теми "Двошарова структура"

У роботі розглядається двовимірна необмежена двошарова структура, для якої записується хвильове рівняння (що розв’язується методом розділення змінних). від цього хвильового рівняння виконується перехід до спектральної задачі Штурма-Ліувілля й, врешті, робиться вихід на дисперсійне рівняння. У роботі здійснюються спроби подивитися під іншим кутом на деякі властивості розв’язків (власних функцій) спектральної задачі як залежностей спектрального параметру. Зокрема, були побудовані модельні приклади в котрих записуються лінійне диференціальне рівняння 2-го порядку для власних функції (як функції аргументом якої є спектрального параметр).

Запропоновано та апробовано аналітично-числову методику визначення одномірного стаціонарного теплового стану багатошарових термо­чутливих структур простої геометрії незалежно від характеру температурних залежностей теплофізичних та механічних характеристик матеріалу шарів. З цією метою розглянуто багатошарові тіла з термочутливих матеріалів, віднесених до однієї з класичних ортогональних систем координат (декартової, циліндричної, сферичної), граничні поверхні та поверхні спряження матеріалів яких збігаються з координатними поверхнями (багатошарові структури простої геометрії). Вважається, що тепловий стан, зумовлений термічним на­ванта­женням, характеризується одновимірним стаціонарним температурним полем. Ґрунтуючись на співвідношеннях нелінійної теорії теплопровідності неоднорідних тіл, сформульовано, у вигляді крайової задачі теплопровідності, математичну модель теплової поведінки таких структур. Ця модель полягає у визначенні температури як функції координати за розв’язками рівняння теплопровідності. При цьому їх теплофізичні й механічні характеристики як єдиного цілого подаються у вигляді кусково-постійних функцій координати та температури. За допомогою введення у розгляд аналога функції Кірхгофа та використання апарату узагальнених функцій у замкнутому аналітичному вигляді побудовано аналітично-числові розв’язки нелінійних одновимірних стаціонарних задач теплопровідності шаруватих темочутливих тіл простої геометрії за довільного характеру температурної залежності фізико-механічних характеристик матеріалів шарів, що не потребують з’ясування їх однозначності. На прикладі числового дослідження стаціонарного теплового стану та зумовленого ним статичного термопружного стану двошарової пластини, граничні поверхні якої перебувають в умовах конвективного теплообміну зі середовищами постійної температури, апробовано запропонований аналітично-числовий підхід та отримані на його основі аналітично-числові розв’язки.

Проведено огляд експериментальних та теоретичних досліджень процесів пороутворення в процесі одержання газонаповнених полімерних матеріалів. Експериментальні дослідження багатьох авторів показали залежності динаміки зростаня, морфології та структури пухирів у розплавах полімерів, з яких утворюються пори в процесі створення газонаповнених матеріалів. Встановлено, що їх зростання у розплаві полімерів за постійної температури може тривати практично необмежено, що дозволяє ругулювати розміри пор за рахунок зміни часу їх створення. Визначено, що розміри пухирів у розплавах полімерів збільшуються за підвищення температури розплаву і форми, концентрації порофору та зменщується із збільшенням тиску й в’язкості розплаву. У теоретичних дослідженнях розглянуто основні теорії, що дозволяють моделювати й оптимізувати процеси утворення пор і структуру газонаповнених полімерних матеріалів, а також їх властивості, у тому числі, коефіцієнт теплопровідності й густину. Для аналізу поведінки газових пухирів, а саме, зміну радіусу пор і тиску всередині пухиря в якості оптимальної системи координат вибрали циліндричну, при цьому зв'язок між компонентами тензора напружень і компонентами тензора швидкостей деформацій (реологічні рівняння стану), залежно від реологічних властивостей матеріалів, описувався різними моделями (Де Вітта, Максвелла). Побудовано математичну модель динамічного поводження газового пухиря в полімерній матриці для двошарової схеми з метою досягнення необхідних розмірів газових пухирів.

Актуальність теми дослідження. Ця тема є актуальною у зв’язку зі зростаючим попитом та інтересом до бездротових зарядних пристроїв з боку дослідників та користувачів. Постановка проблеми. У процесі розробки систем бездротової передачі енергії дослідникам потрібно проектувати котушки індуктивності з різною точністю параметрів відповідно до поставлених завдань. Тому необхідно знати, наскільки точно можна розробити модель котушки індуктивності в одному з популярних пакетів. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Були розглянуті останні публікації про різні програми, що використовуються для моделювання електромагнітних процесів. З джерел про будову котушок індуктивності зібрано необхідну інформацію для аналізу й порівняння. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Досі не було зібрано та узагальнено у зручному для порівняння вигляді інформацію про різні структури, будову і складові котушок індуктивності для бездротової передачі енергії. Питанню точності моделей котушок індуктивності у програмах, що ґрунтуються на методі скінчених елементів, також не приділялось достатньо уваги. Постановка завдання. Основне завдання полягає в оцінці точності моделювання двох однакових двошарових котушок для бездротової передачі електроенергії у відповідній програмі за методом скінчених елементів. Виклад основного матеріалу. Проведено аналіз структури індуктивностей, а саме геометрії обмотки, форми й матеріалу феритового осердя та його ролі екранування електромагнітного поля та направлення потоку магнітної індукції на значення індуктивності. Розроблено та запропоновано спрощену модель індуктивності й визначено її електромагнітні параметри. Висновки відповідно до статті. Підтверджено результати моделювання двошарових котушок, чим доведено, що ANSYS EM Suite є точним та надійним інструментом і навіть спрощені моделі індуктивностей цілком задовольняють вимоги інженерів та дослідників.

Investigate the passage of ultrasonic waves through a two-layer material with a complex structure with non-contact control of its technological parameters. A non-contact ultrasonic method was used in the work to control technological parameters of materials with a complex structure, which takes into account the attenuation of ultrasonic waves. It is substantiated that the attenuation of an ultrasonic signal for a material with significant pores during its transverse sounding can be neglected compared to attenuation in a material without through pores. The results of studies of the influence of the thickness of a material with pores on the amplitude ratios of ultrasonic waves are presented. The dependences of the amplitudes of ultrasonic waves are obtained, one of which passes through a two-layer continuous material, and the other passes through a two-layer material with pores, taking into account the dependence of their attenuation on the thickness of the material. In this work, we obtained the dependences of the phase shift of ultrasonic waves, which were reflected from a two-layer material without pores, and waves reflected from a two-layer material with pores, on the total thickness of the controlled material, if we compare the phase of these waves with incident vibrations. Also obtained are the dependences of the change in wave amplitudes over time for a pulsed ultrasonic signal passing through a controlled material. It is proposed to use a pulsed ultrasonic signal for operational non-contact control of technological parameters of bilayer materials with a complex structure. The analysis showed that the obtained expressions for pulsed ultrasonic signals that can interact with porous materials can be used to create new methods and means of non-destructive non-contact control of technological parameters of materials with a complex structure. The aforementioned will make it possible to create complex integrated and universal contactless control devices for various technological parameters for composite materials with pores, which today are subjected only to destructive contact control, which does not allow operational monitoring directly at the plant.

Визначені межі існування і встановлені особливості будови шаруватої перовськітоподібної структу ри (ШПС) фаз систем BaLa2–xSmxIn2O7 (0 ≤ х ≤1,8) та BaNd2–xSmxIn2O7 (0 ≤ х ≤1,8). Значення факторів недостовірності RB лежать у інтервалі 0,037—0,057 для BaLa2–xSmxIn2O7 та 0,032—0,057 для BaNd2–xSmxIn2O7. Аналіз особливостей будови ШПС сполук і фаз типу AIILn2B2IIIO7 (AII = Sr, Ba, BIII = Al, Fe, Sc, In) виявив взаємозв’язки між їх складом та будовою міжблокової границі ШПС. Зменшення розміру атомів РЗЕ у рядах сполук і фаз типу AIILn2B2IIIO7 (AII = Sr, Ba) спричиняє поступове зменшення довжини міжблокової відстані (АII, Ln)—О та послідовне збільшення ступеня деформації міжблокових поліедрів (АII, Ln)О9. У рядах сполук SrLn2B2IIIO7 (BIII = Al, Sc) зменшення розміру атомів РЗЕ призводить до поступової зміни характеру розпо- ділу атомів Sr та РЗЕ в їх ШПС: від частково упорядкованого (Ln = La) із переважною локалізацією атомів Sr у внутрішньоблокових поліедрах АО12 до повністю упорядкованого (Ln = Eu, Gd, Tb, BIII = Sc) або майже повністю упорядкованого (Ln = Ho, BIII = Al) з локалізацією атомів Sr лише у поліедрах АО12, а менших за розмірами атомів РЗЕ — лише в міжблокових поліедрах LnO9 . У рядах сполук і фаз типу BaLn2B2IIIO7 має місце повністю упорядковане розміщення великих атомів Ва у внутрішньоблокових поліедрах АО12 їх ШПС, а атомів РЗЕ — лише в міжблокових поліедрах АО9 . Виявлено, що в аналогічних за елементним складом спо- луках типу An+1BnO3n+1 товщина перовськітоподібного блока зумовлює істотне (в 2—6 разів) збільшення ступеня деформації поліедрів АО9 та зменшення довжини міжблокового зв’язку А—О. Аналіз одержаних даних показав, що величини ступеня деформації міжблокових поліедрів (АII, Ln)О9 та довжини міжблокового зв’язку (АII, Ln)—О є одними із основних факторів, які визначають стабільність двошарових сполук типу AIILn2B2IIIO7.

Метою дослідження було вивчення фізико-механічних та клініко-технологічних властивостей А-силіконових матеріалів для виготовлення двошарових конструкцій знімних зубних протезів з обтуруючою частиною як крок до підвищення якості лікування і життя пацієнтів із дефектами верхньої щелепи. Матеріали і методи. Порівняльну оцінку властивостей А-силіконових підкладочних матеріалів проводили спільно зі співробітниками центральної заводської лабораторії АТ «Стома» (Харків, Україна) відповідно до вимог міжнародного стандарту ISO-10139 сертифікованих полівінілсилоксанових підкладочних матеріалів «ПМ-С» (АТ «Стома»), «ПМ-С екстра» (АТ «Стома»), «ПМ-СН» (АТ «Стома»), «Ufi Gel P» (Voco), «Silagum» (DMG) та за стандартними методиками, передбаченими ТУ 724.6-00481318-027-2003. Висновки. Виконана порівняльна характеристика основних властивостей дозволила виявити наступні закономірності: у результаті оптимізації структури матеріалу міцність зв’язку з акриловим базисом значно та достовірно (р<0,05) збільшилась з (5,3±0,2) до (9,3±0,2) кгс/см2, тобто на 75,5%; показники відносного подовження достовірно (р<0,05) збільшились з (32,2±0,8) до (41,9±0,7)%, що становить 30,1%; значення консистенції компаунда також достовірно (р<0,05) переважає прототип на 44%, становлячи (23,2±0,1) та (33,4±0,9) мм відповідно; відносна деформація стиснення збільшилась (р>0,05) у порівнянні з прототипом на 6,6% з (38,1±0,7) до (40,6±1,5)%; загальний робочий час збільшився з (63,8±0,89) до (76,3±0,8) с, отже на 13,3% (р>0,05), час замішування оптимізовано на 1,2%, час вулканізації на 2,6%; водопоглинання порівняно з прототипом зменшилось на 13,6% (р>0,05) – з (0,22±0,01) до (0,19±0,01)%, а мікропористість із (0,120±0,001) до (0,108±0,001) мкм2, тобто на 10%. Показники всіх властивостей досліджуваних матеріалів відповідають критеріям ISO-10139. Підсумовуючи отримані результати, можемо стверджувати, що удосконалений вітчизняний матеріал «ПМ-СН» лише у декількох випадках поступається своїм закордонним аналогам та безперечно має покращені властивості у порівнянні із прототипом «ПМ-С».

Мета роботи: обґрунтувати ефективність ін’єкційного застосування плазми, збагаченої тромбоцитами при лікуванні ран донорської поверхні, що тривалий час не загоюються у хворих із глибокими термічними опіками. Матеріали і методи. У дослідженні взяли участь 15 пацієнтів з опіками полум’ям ІІб–ІІІ ступеня, площею 10–15 % поверхні тіла. Від початку з (27,3±0,1) доби після отримання травми залежно від обраного місцевого лікування пацієнтів поділили на дві групи. У 5 пацієнтів основної групи перев’язки, окрім обробки ранової поверхні 0,02 % розчином декаметоксину, передбачали щоденне впродовж 6–7 діб ін’єкційне введення автологічної плазми, збагаченої тромбоцитами, по периферії та безпосередньо в ділянку донорських ран. Залишок препарату аплікаційно наносили на рановий дефект, який покривали двошаровою марлевою серветкою, просякнутою однойменним антисептиком і полівінілхлоридною плівкою з фіксацією лейкопластерними стрічками, марлевою пов’язкою. У 10 пацієнтів групи порівняння місцеве лікування донорських ран обмежувалось перев’язками з використанням цього ж антисептичного розчину. Обстеження хворих передбачало візуальний огляд ушкодженої ділянки, визначення площі ранового дефекту, мікробіологічне та цитологічне дослідження ранового вмісту. Результати досліджень та їх обговорення. Результати дослідження показали позитивний ефект застосування автологічної плазми, збагаченої тромбоцитами, уже на 3 добу спостереження, що проявлялось зміною кольору, структури грануляційної тканини в кращий бік, активним перебігом процесів епітелізації у вигляді появи острівців на поверхні рани та росту з країв, наближенням цитологічної картини до запально-регенераторного типу. В подальшому в пацієнтів основної групи визначали стрімке зменшення розмірів ранового дефекту, поява юних клітинних форм із майже повним його загоєнням на (9,3±1,2) добу після початку введення плазми. Лікування хворих групи порівняння традиційним способом завершувалось виконанням автодермопластики.

The article proposes a mathematical model for the calculation of the bending of two-layer aluminum-polyamide film materials, which is based on the general provisions of the theory of bending: the presence of a neutral layer, the length of which does not change during bending, the material is on the side of concavity, prone to compression, and Finally, the structure obeys the Hooke law, which makes it possible to calculate stresses in layers of material by removing them from the neutral layer.

Дисертацію присвячено комплексному дослідженню структурно-фазового стану, магніторезистивних і магнітооптичних властивостей плівкових систем та спін-вентильних структур на основі Fe, Co, Cr та Ag або Au. У роботі визначені оптимальні умови формування плівкових систем та досліджені процеси фазоутворення в них при відпалюванні. Визначені оптимальні загальні концентрації компонент у двошарових системах Fe/Cr (cCr = до 20 ат. %) та Fe/Co (cCo = до 22 ат. %), які забезпечують термічно стабільні, ізотропні та максимальні за величиною магнітні характеристики. Проведені розрахунки коефіцієнтів дифузії для системи Fe/Cr за відомими теоретичними моделями. Визначені найбільш ефективні з них, а саме уточнений метод Уїпла та метод функцій помилок Гауса, які враховують середній розмір зерен та товщину шару матеріалу, що дифундує. Установлена залежність структурного стану та магнітних властивостей двошарових плівок Co/Fe/П від матеріалу підкладки та умов конденсації. Установлена кореляція між структурно-фазовим станом, магніто-резистивними і магнітооптичними властивостями спін-вентильних структур на основі Fe, Co та Au. Запропоновані конфігурації спін-вентилів, які забезпечують найбільш високі за величиною та термічно стабільні магнітні характеристики. При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/33736
Диссертация посвящена комплексному исследованию структурно-фазового состояния, магниторезистивных и магнитооптических свойств двухслойных пленочных систем и спин-вентильных структур на основе Fe, Co, Cr и Ag или Au. В работе определены оптимальные условия формирования пленочных систем, которые обеспечивают невысокую дефектность и целостность пленок. Кроме того, исследованы процессы фазообразования в системах при термоотжиге. Определены оптимальные общие концентрации компонент в двухслойных системах Fe/Cr и Fe/Co, которые обеспечивают термически стабильные, изотропные и максимальные по величине магнитные характеристики (магнитосопротивление – МС, индукцию перемагничивания – Bc, индукцию насыщения – Bs). Так, двухслойные пленки на основе Cr и Fe при общей концентрации cCr = 5 – 20 ат. % проявляют наименьшие значения BC (8 – 12 мТл) и наибольший уровень МОКЕ - сигнала в перпендикулярной и продольной геометриях измерения. Увеличение общей концентрации атомов Cr приводит к росту значений BC в продольной геометрии измерения (до BC = 20,5 мТл при cCr = 94 ат. %) и снижению уровня МОКЕ-сигнала в перпендикулярной геометрии. Для двухслойных пленочных систем на основе Fe и Co также характерна зависимость величины и термической стабильности магнитных параметров от концентрации компонент. Так, при cCo = 22 ат. % значения индукции размагничивания для всей системы BC = 13 мТл, а при cCo = 50 ат. % – BC = 8 мТл. Системы с общей концентрацией атомов Co до 22 ат. % проявляют наиболее термически стабильные магнитные свойства во всех геометриях измерения МОКЕ. Проведены расчеты коэффициентов диффузии для системы Fe/Cr по известным теоретическим моделям. Сделаны выводы об эффективности методов Уиппла и функций ошибок Гаусса, которые учитывают средний размер зерна и толщину слоя диффузанта. Исследования двухслойных пленочных систем Co/Fe/П, выращенных на аморфных подложках и на монокристалле (100)MgO, позволили установить зависимость структурного состояния, магниторезистивных и магнитооптических свойств образцов от материала подложки и условий конденсации. Установленно, что при ориентированном росте на монокристалле система проявляет существенную анизотропию МС и Bc. Так, при повороте образца в его плоскости на угол α = 45º значение Bc увеличивается в два раза. Кроме того, образец на подложке (100)MgO имеет большие по величине значения МС во всех геометриях измерения. Установлено, что интенсивность протекания конденсационно-стимулированной диффузии для системы, которая выращена ориентировочно, ниже по сравнению с системой на аморфной подложке. Установлена корреляция между структурно-фазовым состоянием и магнитными свойствами четырех типов спин-вентильных структур на основе Fe, Co и Au. Определено, что для структур, которые имеют относительно толстый (d = 20 нм) слой Co (структуры III и IV типов), при отжиге до температур Tо 600 К изменяется характер зависимости Bc(α), что косвенно свидетельствует о фазообразовании. Установлено, что спин-вентильная структура II типа – Au(3)/Fe(20)/Au(6)/Co(3)/П – проявляет изотропность МС во всех трех геометриях измерения и имеет максимальные по величине термостабильные значения МС. Структура III типа имеет максимальные и наиболее термостабильные значения МС, однако для нее характерны изменения типа непрямого обменного взаимодействия магнитных слоев, что объясняется появлением т. р. (Au,Co) при отжиге. Структуры, которые не имеют относительно толстого слоя Co, не проявляют изменений обменной связи между магнитными слоями. На основе полученных результатов в зависимости от области практического применения предложены конфигурации спин-вентилей, которые обеспечивают наиболее термически стабильные магнитные характеристики. Проведены эллипсометрические исследования спин-вентильных структур, которые полностью подтвердили результаты, полученные с помощью просвечивающей микроскопии относительно структурно-фазового состава образцов. Также позволили определить оптические показатели (n, k) для тонких пленок, которые отличаются от табличных данных для массивных образцов. Кроме того, проведены модельные исследования, позволяющие определить изменения параметров электропереноса пленок Au (Ag), которые выступают в качестве немагнитных прослоек спин-вентилей, при конденсации верхнего слоя Co, Cr и Cu. При цитировании документа, используйте ссылку http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/33736
The thesis is devoted to comprehensive investigation of phase structural state, magneto-optical and magneto-resistive properties of film systems and spin-valve structures on the basis of Fe, Co, Cr, and Ag or Au. This paper contains the study of optimal conditions for formation of the film systems that provide the least imperfection of the samples. Phase formation processes in such systems during annealing were investigated. Optimal general concentration of the components in Fe/Cr (cCr up to 20 at. %) and Fe/Co (cCo up to 22 at. %) bi-layer systems that provide thermally stable, isotropic and the greatest value of magnetic characteristic (magneto resistance – MR, demagnetization induction – Bc, saturation induction – Bs). The computation of diffusion coefficients for Fe/Cr system was carried out with the help of widely used models. Optimal ones were determined: Weeple’s model and Gauss error function, taking into account the grain dimensions and the thickness of diffusant material. The investigation of Au/Co/Fe/Sub film systems showed the dependency of their structural state, magneto-optical and magneto-resistive properties on substrate material and condensation conditions. The correlation between phase structural state and magneto-optical and magneto-resistive properties of spin-valve structures on the basis of Fe, Co and Au was found. When you are citing the document, use the following link http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/33736