Зміст
Добірка наукової літератури з теми "Гідрофобні речовини"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся зі списками актуальних статей, книг, дисертацій, тез та інших наукових джерел на тему "Гідрофобні речовини".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Статті в журналах з теми "Гідрофобні речовини"
1
М. Чорний, Валентин, Тарас Г. Мисюра, Наталия В. Попова та Володимир Л. Зав'ялов. "ПІДБІР РОЗЧИННИКА ДЛЯ ЕКСТРАГУВАННЯ ЦІЛЬОВИХ КОМПОНЕНТІВ З БУРШТИНУ". Journal of Chemistry and Technologies 29, № 1 (25 квітня 2021): 92–99. http://dx.doi.org/10.15421/082106.
Повний текст джерелаАнотація:
Бурштин (сукциніт) є потенційним джерелом комплексу натуральних біологічно активних компонентів, які перспективно використовувати за цільовим призначенням у різних галузях промисловості. У представленій роботі досліджується широкий спектр різнополярних розчинників для екстрагування цільових компонентів з бурштину Волинського видобутку (Україна), відзначається їх вплив на ефективність даного процесу та якісні характеристики отриманого екстракту. Для ряду органічних розчинників досліджено ефективність вилучення розчинних сухих речовин як кількісної характеристики розчинника. За таким показником встановлено, що найкращими екстрагентами є уайт спірит, етанол, ацетон та петролейний етер. Як показник кількісної ефективності вилучення забарвлених речовин, що представлені в сировині фракцією смоли, можна використовувати величину оптичної густини екстрактів, при цьому найбільш високі її значення отримано у випадку ацетону та етанолу. Величина окисно-відновного потенціалу одержаних екстрактів збільшується в процесі екстрагування усіма розчинниками окрім води, з якою цей показник не змінювався. Зміну кольору та структури отриманого шроту ілюстровано фотографями зовнішнього вигляду бурштину після екстрагування. Встановлено, що найбільш ефективними для екстрагування цільових компонентів з бурштину є малополярні розчинники, такі як ацетон та етанол, які в змозі вилучати як гідрофільні, так і гідрофобні речовини. У галузях, що працюють з технологіями та продуктами з високими вимогами до безпечності, для екстрагування цільових компонентів з бурштину доцільно використовувати етанол.
2
Shyshkina, O. O., та O. O. Shyshkin. "ОСОБЛИВОСТІ РОБОТИ ДРІБНОЗЕРНИСТИХ БЕТОНІВ, ПРИЗНАЧЕНИХ ДЛЯ ГІДРОТЕХНІЧНИХ СПОРУД, ПІД ДІЄЮ НЕГАТИВНИХ І ЗНАКОЗМІННИХ ТЕМПЕРАТУР". Transport development, № 2(7) (15 березня 2021): 124–37. http://dx.doi.org/10.33082/td.2020.2-7.11.
Повний текст джерелаАнотація:
На території України знаходиться значна кількість річок та морське узбереж- жя. На їхніх берегах розташована велика кількість міст. Гідротехнічні споруди в багатьох містах внаслідок їхньої інтенсивної експлуатації перебувають у жалю- гідному стані. Ремонт таких споруд, як правило, дуже трудомісткий і дорогий. Метою роботи було вивчення впливу на властивості дрібнозернистого бетону, призначеного для будівництва гідротехнічних споруд знакозмінних температур і забезпечення необхідної міцності й морозостійкості цього бетону за рахунок зміни його структури шляхом використання органічних і мінеральних добавок у вигляді гідрофобної поверхнево-активної речовини й залізовмісного заповнювача. У про- цесі виконання експериментів застосовувалися: в’яжуче – портландцемент Кри- ворізького цементного заводу, заповнювачі – суміш дніпровського річкового піску та відходів гірничо-збагачувального комбінату, як гідрофобна поверхнево-активна речовина – олеат натрію. В умовах експерименту введення олеату натрію та залі- зовміщуючого заповнювача до складу бетону призводить до зменшення зміни ліній- них розмірів зразків під дією знакозмінних температур. Досліджувалася міцність дрібнозернистого бетону під час стиску й розтягу залежно від вихідного співвідно- шення між компонентами дисперсної системи «портландцемент – заповнювач – вода – олеат натрію», виду й вмісту добавок, які вводилися, а також температури навколишнього середовища. В умовах експерименту під час твердіння дисперсної системи «портландцемент – заповнювач – вода – олеат натрію» протягом 28 діб у нормальних умовах використання як добавки олеату натрію призводить до збіль- шення міцності бетону як під час стиску, так і під час розтягу. Установлено, що застосування для виготовлення дрібнозернистих бетонів, призначених для гідро- технічного будівництва, змішаного заповнювача, частина якого отримана подріб- ненням гірських залізовміщуючих порід, а також води, структурованої колоїдними гідрофобними поверхнево активними речовинами, забезпечує підвищення стійкос- ті бетонів до дії знакозмінних температур.
3
Demchuk, M. B., T. A. Hroshovyi, Yu V. Nayda та V. M. Koval. "СУЧАСНИЙ СТАН СТВОРЕННЯ, ВИРОБНИЦТВА ТА ДОСЛІДЖЕННЯ ТАБЛЕТОВАНИХ ЛІКАРСЬКИХ ПРЕПАРАТІВ Повідомлення 29. Характеристика процесу розробки та дослідження матричних таблеток". Фармацевтичний часопис, № 2 (12 червня 2019): 103–11. http://dx.doi.org/10.11603/2312-0967.2019.2.10197.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета роботи. Аналіз і систематизація даних літератури щодо особливостей створення різних видів матричних таблеток, а також впливу факторів, що регулюють вивільнення лікарських речовин із матричних систем.
Матеріали і методи. Використано методи інформаційного пошуку, аналізу даних літератури щодо лікарської форми – матричних таблеток.
Результати та обговорення. Представлені дані літератури щодо вимог до лікарських речовин, на основі яких можуть бути створені матричні таблетки. Розглянуто гідрофобні, гідрофільні, ліпофільні, біодеградуючі типи матричних систем. На прикладах наведено технології, рецептури та методи дослідження матричних таблеток. Проаналізовано вплив факторів, що регулюють вивільнення лікарських речовин із матричних систем. Наведено приклади діючих речовин – потенційних кандидатів для розробки на їх основі матричних таблеток.
Висновки. Матричні таблетки, розроблені за допомогою раціонального поєднання полімерів із іншими допоміжними речовинами, можуть успішно застосовуватися для пролонгованого вивільнення лікарських речовин. Актуальною є перспектива створення матричних таблеток, що містять погано розчинні у воді активні фармацевтичні інгредієнти і забезпечують вивільнення діючих речовин до 24 годин.
4
Шишкіна, О. О., та О. О. Шишкін. "КЕРУВАННЯ ВЛАСТИВОСТЯМИ КОМПОЗИЦІЙНИХ МАТЕРІАЛІВ НА ОСНОВІ ПОРТЛАНДЦЕМЕНТУ". Herald of Lviv University of Trade and Economics Technical sciences, № 25 (11 травня 2021): 7–14. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1221-2021-25-01.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто теоретичні аспекти процесів формування міцності дрібнозер- нистих бетонів. Метою статті є вивчення теоретичних аспектів проблеми формування міцності бетону та розгляд проблеми підвищення швидкості формування структури дрібнозернистих бетонів підвищеної міцності, дослідження впливу комплексів поверхнево-активних речовин, одна з яких є коло- їдною. Представлено класифікацію основних видів впливу на структуру бетону. Проведено аналіз фак- торів, що впливають на міцність бетону. Показано, що структура композиційних матеріалів може бути визначена як певне розміщення в просторі окремих структурних елементів (кристалів-новотво- рів, пор, наповнювачів і заповнювачів) з урахуванням їхнього кількісного співвідношення й характеру взаємодії між ними. Керування властивостями будівельних композитних матеріалів здійснюється насамперед зміною внутрішніх факторів, кожен з яких здійснює свій вплив і вносить певні зміни у властивості матеріалів. Визначено, що зміну властивостей бетонів рекомендовано здійснювати: забезпеченням необхідних хіміко-мінералогічного складу та структурних особливостей портландце- ментного клінкеру, дисперсності портландцементу, механо-хімічної активації цементів із введенням у процесі помелу суперпластифікаторів, спеціальних добавок. В’яжучі, отримані сумісним помелом портландцементного клінкеру, мінеральних компонентів та добавок пластифікуючої групи з утво- ренням органо-мінеральних комплексів між портландцементними мінералами й молекулами поверх- нево-активних речовин зберігають переваги тонкомелених цементів при значному зниженні їх водо- потреби. Представлено модельне зображення зміни міцності бетону в часі під впливом гідрофобної поверхнево-активної речовини, гідрофільної поверхнево-активної речовини, поліспирту та їх сумішей у водяному розчині. Показано особливості зміни міцності бетону залежно від виду поверхнево-актив- ної речовини та її кількості у водяному розчині. Установлено, що поєднання різного виду поверхнево- активних речовин призводить до зміни характеру формування міцності бетону.
5
Шишкіна, О. О., та О. О. Шишкін. "Вплив наповнених міцел пар на міцність дрібнозернистого бетону". Сучасні технології та методи розрахунків у будівництві, № 11 (27 листопада 2019): 185–92. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2410-6208-2019-1(11)-22.
Повний текст джерелаАнотація:
Визначено вплив наповнених акриловим латексом міцел гідрофобних колоїдних поверхнево-активних речовин на міцність дрібнозернистого бетону. Доведено підвищення міцності означеного бетону та залежність її величини від водоцементного відношення та кількості наповнених акриловим латексом міцел гідрофобних колоїдних поверхнево-активних речовин.
6
Glushchenko, O. M. "ВИВЧЕННЯ АСОРТИМЕНТУ М’ЯКИХ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ, ЩО СПРИЯЮТЬ ЗАГОЄННЮ РАН, НА ФАРМАЦЕВТИЧНОМУ РИНКУ УКРАЇНИ". Фармацевтичний часопис, № 1 (30 березня 2020): 75–81. http://dx.doi.org/10.11603/2312-0967.2020.1.10982.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета роботи. Дослідити асортимент м’яких лікарських засобів, що сприяють загоєнню ран, на фармацевтичному ринку України за фазами ранового процесу, фармакологічною дією, допоміжними речовинами, застосуванням у педіатричній практиці.
Матеріали і методи. Об’єкти досліджень : Державний реєстр лікарських засобів, інструкції для медичного застосування препаратів. При проведенні досліджень використовували маркетинговий, статистичний та графічний методи аналізу.
Результати й обговорення. Встановлено структуру асортименту зареєстрованих м’яких лікарських засобів, що сприяють загоєнню ран, за фазами ранового процесу, фармакологічною дією, допоміжними речовинами та досліджено їх використання в педіатрії. Виявлено, що в досліджуваному асортименті ринку дерматологічних засобів на 1 фазі ранового процесу частка лікарських засобів (ЛЗ) із протимікробною, анальгезуючою, репаративною та протизапальною діями становить 16,1 %; на 1–2 фазах – 55,6 %, на 2–3 фазах – 42,9 %. Аналіз препаратів групи D03 за типом основи підтвердив перевагу м’яких лікарських засобів (МЛЗ) на емульсійній основі (70 % ЛЗ), у групі D06 – на гідрофільній 33 % та гідрофобній основах – 29 % ЛЗ, у групі D08 – на емульсійній – 40 % та гідрофільній основах – 30 % ЛЗ. Із 54 найменувань, згідно з інструкцією для медичного застосування, у педіатрії рекомендовано застосовувати 72,2 % ЛЗ, 20,4 % протипоказані дітям, а у 7,4 % препаратів безпека та ефективність використання дітям не встановлені.
Висновки. Для українського фармацевтичного ринку на сьогодні актуальне розширення асортименту м’яких лікарських засобів, що сприяють загоєнню ран, комплексної дії, виготовлених на основах із різною осмотичною активністю та безпечних для використання в педіатрії.
7
Drapak, I. V. "ВИКОРИСТАННЯ ФАРМАКОФОРНОГО МОДЕЛЮВАННЯ ДЛЯ ЦІЛЕСПРЯМОВАНОГО ПОШУКУ ПОТЕНЦІЙНИХ ГІПОТЕНЗИВНИХ ЗАСОБІВ РЯДУ ПОХІДНИХ П’ЯТИЧЛЕННИХ ГЕТЕРОЦИКЛІВ". Medical and Clinical Chemistry, № 3 (9 листопада 2019): 104–10. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2019.v.i3.10567.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. Фармакофорне моделювання – один з найбільш ефективних методів віртуального скринінгу. Цей метод дає можливість встановити набір та взаємне розташування специфічних молекулярних фрагментів, які необхідні для прояву певної біологічної активності. Підвищений артеріальний тиск є основною причиною розвитку серцевих, судинних і церебральних ускладнень, а саме ішемічної хвороби серця, хронічної серцевої недостатності, порушень мозкового кровообігу. Цілеспрямований пошук гіпотензивних агентів із застосуванням новітніх методів, зокрема фармакофорного моделювання, серед похідних п’ятичленних гетероциклів є доцільним і актуальним.
Мета дослідження – провести фармакофорне моделювання ряду похідних п’ятичленних гетероциклів (1,3-тіазолу, 1,3,4-тіадіазолу та 1,3,4-тріазолу) для цілеспрямованого пошуку потенційних гіпотензивних засобів.
Методи дослідження. Об’єктами дослідження були синтезовані похідні 1,3-тіазолу, 1,3,4-тіадіазолу та 1,3,4-тріазолу зі встановленою гіпотензивною активністю. Фармакофорне моделювання проводили у спеціалізованій програмі для молекулярного моделювання хемоінформатики Molecular Operating Environment.
Результати й обговорення. У процесі пошуку ймовірного фармакофора розроблено фармакофорні моделі, які характеризуються різним складом та координатами фармакофорних центрів, а також точністю класифікації. Для виявлення та скринінгу гіпотензивної дії вибрано чотирикомпонентні фармакофорні моделі з точністю класифікації 0,52–0,61 і ступенем перекриття активних сполук 1,76–2,78. Фармакофорна модель із найвищою точністю та ступенем перекриття структурно складається з ароматичного кільця, двох гідрофобних областей та проекції акцептора водневого зв’язку з характерним взаємним просторовим розташуванням. Під час дослідження узгодженості активних речовин із фармакофорною моделлю було виявлено потенційну взаємодію тетразолового кільця валсартану з біомішенню в якості акцептора водневого зв’язку та через механізм ароматичної взаємодії. Проведено узгодження структур молекул віртуальної бази з фармакофорною моделлю.
Висновки. Проведене фармакофорне моделювання ряду похідних п’ятичленних гетероциклів – 1,3-тіазолу, 1,3,4-тіадіазолу та 1,3,4-тріазолу зі встановленою гіпотензивною активністю дозволило виділити можливий фармакофор, що складається з ароматичного кільця, двох гідрофобних областей та проекції акцептора водневого зв’язку. Точність класифікації активних та неактивних сполук даної моделі становить 0,61. Одержану фармакофорну модель можна використовувати для віртуального скринінгу і цілеспрямованого пошуку нових гіпотензивних засобів.
8
Іванов, Л. В., О. В. Щербак, В. Г. Кравченко, Л. В. Деримедвідь та О. П. Безугла. "Вивчення спорідненості до мембран допоміжних речовин й фармакологічно активних інгредієнтів методами флуоресцентних і спінових зондів". Фармакологія та лікарська токсикологія 13, № 6 (17 лютого 2020). http://dx.doi.org/10.33250/13.06.434.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета дослідження – порівняльне вивчення спорідненості до ліпосом з фосфатидилхоліну низки гідрофільних неводних розчинників пропіленгліколю (ПГ), поліетиленгліколей (ПЕГ) з молекулярною масою 400 і 1500 (ПЕГ400 і ПЕГ1500), що успішно застосовуються за створення м’яких лікарських форм як допоміжні речовини. Проведено аналіз результатів, отриманих за допомогою методу флуоресцентних зондів, і розрахунок константи дисоціації (Кд) неводних розчинників ПГ, ПЕГ400 і ПЕГ1500 з мембранами ліпосом з фосфатидилхоліну графічним методом у зворотних координатах. Показано, що Кд = 2,5 моль/л для ПГ і Кд = 4 • 10 1 моль/л для ПЕГ400. Аналіз спектрів електроннопарамагнітного резонансу (ЕПР) у зворотних координатах дозволив оцінити Кд для ПЕГ1500, що дорівнює 101 моль/л. Досліджено вплив ПГ і ПЕГ400 на мембрани ліпосом. ПГ і ПЕГ400 ефективно зв’язуються з мембраною ліпосом, витісняючи флуоресцентний зонд з мембрани в воду. Це може бути одним із механізмів впливу ПГ і ПЕГ400 на біодоступність, коли фармакологічно активні інгредієнти (ФАІ) можуть витиснятися в воду молекулами допоміжних речовин, сповільнюючи процес всмоктування ФАІ. Введення ПЕГ400 у суспензію ліпосом призводить до розпушення мембран, тобто, до зменшення щільності упаковки фосфоліпідів у мембранах, що може призводити до зміни їхньої проникності та підвищенню біодоступності. Дія ПГ на мембрани є більш м’якою, ніж ПЕГ400. Вочевидь у зоні всмоктування ФАІ на мембрані паралельно відбувається процес всмоктування низькомолекулярних допоміжних речовин, наприклад, неводних розчинників. Причому всмоктування ліпофільних ФАІ може відбуватися в оточенні розчинників (допоміжних речовин), що призводить до збільшення біодоступності ФАІ. У разі конкуренції за місця зв’язування на мембранах клітин біоповерхонь між ФАІ і неводними розчинниками більш низька (на кілька порядків) спорідненість розчинників до мембран компенсується значною кількістю розчинників у м’якій лікарській формі порівняно з ФАІ. Механізмом підвищення біосумісності за допомогою ПЕГ є здатність їхніх молекул за рахунок компактизації (спіралізації) або розпушення приймати оптимальну конформацію структури, надаючи свої гідрофобні або полярні групи для оптимального зв’язування з наночастинками, лікарськими речовинами та біооб’єктами.
Дисертації з теми "Гідрофобні речовини"
1
Нідельська, М. С., та Юрій Михайлович Краснопольський. "Вивчення маркерів антиоксидантного стресу на тлі кардіопатологій різного генезу". Thesis, НТУ "ХПІ", 2018. http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/39091.
Повний текст джерела
2
Юр'єва, Марина Сергіївна, Олена Анатоліївна Литвиненко та Федір Федорович Гладкий. "Новітні поверхнево-активні речовини, що містять ацильні групи амінокислот". Thesis, Національний університет харчових технологій, 2015. http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/24921.
Повний текст джерела
3
Спіцевський, Денис Євгенович, Галина Петрівна Зубар та Галина Дмирівна Нескорожена. "Дослідження особливостей синтезу епоксиестерів, що розріджуються водою". Thesis, НТУ "ХПІ", 2015. http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/21904.
Повний текст джерела