Статті в журналах з теми "Гідроген"
Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Гідроген.
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-44 статей у журналах для дослідження на тему "Гідроген".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Nechiporuk, V. M., та M. M. Korda. "КОРЕКЦІЯ ВІТАМІНАМИ ГРУПИ В ПОРУШЕНЬ ОБМІНУ СІРКОВМІСНИХ АМІНОКИСЛОТ ПРИ ГІПЕР- І ГІПОФУНКЦІЇ ЩИТОПОДІБНОЇ ЗАЛОЗИ". Medical and Clinical Chemistry, № 4 (5 лютого 2020): 134–39. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2019.v.i4.10850.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. Гіпергомоцистеїнемія є відомим фактором ризику розвитку захворювань серцево-судинної системи та ключовим фактором активізації запалення при аутоімунних захворюваннях. Гіпотиреоз пов’язаний зі збільшенням рівня гомоцистеїну та підвищенням ризику виникнення захворювань серцево-судинної системи. Раніше ми показали, що експериментальне відтворення гіпертиреозу шляхом введення тваринам L-тироксину супроводжується зниженням вмісту в крові гомоцистеїну, зростанням рівня гідроген сульфіду та змінами активності ензимів метаболізму гомоцистеїну і цистеїну.
Мета дослідження – оцінити вплив вітамінів В6, В9, В12 і бетаїну на рівень цистеїну, гомоцистеїну, гідроген сульфіду та сульфгідрильних груп при тривалому гіпер- і гіпотиреозі.
Методи дослідження. Стан гіпер- та гіпотиреозу в експериментальних щурів моделювали шляхом введення тваринам, відповідно, L-тироксину і мерказолілу протягом 21-ї доби.
Результати й обговорення. Встановлено, що гіпертиреоз призводив до зниження в сироватці крові рівня гомоцистеїну та сульфгідрильних груп, збільшення величини “гідроген сульфід/гомоцистеїн”. Тривалий гіпотиреоз спричиняв підвищення в сироватці крові рівня цистеїну, гомоцистеїну та сульфгідрильних груп, зменшення рівня гідроген сульфіду і величини “гідроген сульфід/гомоцистеїн”.
Висновки. Фолієва кислота, ціанокобаламін, піридоксин і бетаїн при їх введенні паралельно з L-тироксином частково запобігають порушенню процесів метаболізму гомоцистеїну та цистеїну (призводять до підвищення концентрації гідроген сульфіду та зниження концентрації гомоцистеїну в крові). Водночас при гіпотиреозі корекція фолієвою кислотою, ціанокобаламіном, піридоксином і бетаїном викликає такі зміни: достовірно знижується рівень гомоцистеїну, зростають концентрація цистеїну, гідроген сульфіду, сульфгідрильних груп та величина “гідроген сульфід/гомоцистеїн”.
2
Коляник, І. О., та І. В. Геруш. "СТАН СИСТЕМИ ГІДРОГЕН СУЛЬФІДУ ПЕЧІНКИ ЩУРІВ ПРИ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНІЙ НЕФРОПАТІЇ ЗА УМОВ ВВЕДЕННЯ МЕЛАТОНІНУ". Вісник медичних і біологічних досліджень, № 1 (22 травня 2021): 66–70. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2021.1.12089.
Повний текст джерелаАнотація:
Резюме. Метаболічні порушення, що виникають при нефропатії, супроводжуються продукцією вільних радикалів, що призводить до структурно-функціональних порушень клітинних мембран різних органів і систем, у тому числі й печінки. Гідроген сульфід (H2S) – це газотрансмітер і важлива сигнальна молекула, що регулює безліч фізіологічних та патофізіологічних процесів. Мелатонін, як гормон епіфіза, володіє імуностимулюючими, детоксикаційними та антиоксидантними властивостями. Однак залишаються нез’ясованими всі механізми дії мелатоніну, зокрема його вплив на систему гідроген сульфіду при нефропатії.
Мета дослідження – з’ясувати вплив мелатоніну на стан системи гідроген сульфіду в печінці щурів за умов експериментальної нефропатії.
Матеріали і методи. Експеримент проведено на 84 нелінійних щурах-самцях масою 0,16–0,18 кг. Експериментальну нефропатію моделювали за допомогою одноразового внутрішньочеревного введення фолієвої кислоти в дозі 250 мг/кг маси тіла. Мелатонін вводили інтрагастрально упродовж 7-ми днів після моделювання нефропатії в дозі 10 мг/кг. У постмітохондріальній фракції печінки щурів визначали продукцію та концентрацію гідроген сульфіду, а також активність H2S-генеруючих ензимів: цистатіонін-γ-ліази (CSE), цистатіонін-β-синтази (СBS) та цистеїнамінотрансферази (САТ).
Результати. При експериментальній нефропатії встановлено зниження продукції та концентрації H2S на 27,9 % і 45,2 % відповідно, а також зниження активності H2S-продукуючих ензимів: CSE – на 31,7 %, СBS – на 32,1 % та САТ – на 32,7 % відповідно порівняно з групою контрольних тварин. Введення мелатоніну сприяло підвищенню H2S-продукції та концентрації на 20,9 % і 33,0 %, а також активності H2S-продукуючих ензимів СBS та САТ на 23,7 % і 25,4 % відповідно, порівняно з показниками тварин із нефропатією, але все ще достовірно відрізнялося від показників контрольних тварин.
Висновки. Нефропатія призводить до зниження концентрації та продукції Н2S у печінці щурів, через пригнічення H2S-продукуючої активності ензимів, що генерують Н2S. Введення мелатоніну сприяло підвищенню вмісту гідроген сульфіду як за рахунок підвищення активності СВS та САТ, так, ймовірно, і за рахунок безпосередньої участі мелатоніну в знешкодженні вільних радикалів та зниженні окиснювальної модифікації протеїнів, зокрема і досліджуваних ензимів.
3
Фролова, Лілія A. "ОПТИМІЗАЦІЯ ФОТОКАТАЛІТИЧНОЇ ДЕСТРУКЦІЇ МЕТИЛЕНОВОГО СИНЬОГО". Journal of Chemistry and Technologies 29, № 3 (27 жовтня 2021): 433–41. http://dx.doi.org/10.15421/jchemtech.v29i3.233699.
Повний текст джерелаАнотація:
У роботі визначені фазовий склад, мікроструктура, фотокаталітична активність отриманого магнетиту. Розглянуто процес фотокаталітичного розкладання метиленового синього (МС) в присутності магнетиту під дією ультрафіолетового випромінювання. Досліджували вплив таких факторів як час обробки УФ-випромінюванням, маса адсорбенту, об’єм гідроген пероксиду. Експериментально-статистична модель була розроблена за допомогою метода центрального композиційного рототабельного планування експерименту (ЦКРПЕ). Отримана адекватна статистична модель. Розраховані значення ступеню розкладання МС були підтверджені експериментальними результатами. Визначені також оптимальні параметри процесу, а саме: концентрація фотокаталізатору, гідроген пероксиду і час оброблення. Маса адсорбенту та час обробки визначені як основні параметри, що впливають на ступінь деградації.
4
Halushka, A. A., and S. P. Gudz. "Structural and functional changes in the cells of microorganisms under the influence of hydrogen sulfide." Studia Biologica 3, no. 2 (2009): 141–48. http://dx.doi.org/10.30970/sbi.0302.039.
Повний текст джерела
5
Жиганюк, І. В. "Узагальнений потенціал Стілінджера і Девіда". Ukrainian Journal of Physics 56, № 3 (15 лютого 2022): 225. http://dx.doi.org/10.15407/ujpe56.3.225.
Повний текст джерелаАнотація:
У роботі запропоновано вдосконалений поляризаційний потенціал Стілінджера і Девіда для міжмолекулярної взаємодії у воді. Сформульовано чіткий алгоритм визначення функції, яка описує взаємодію оксиген–гідроген в молекулі води. Розроблено новий підхід до моделювання функції, що екранує заряд-дипольну взаємодію на малих відстанях. Для правильного опису асимптотичної поведінки міжмолекулярного потенціалу на достатньо великих відстанях потенціал Стілінджера і Девіда завершено взаємодією між дипольними моментами оксигенів. Крім того, поляризаційна складова потенціалу Стілінджера і Девіда доповнена доданком, що описує деформацію електронних оболонок оксигенів. Узагальнення потенціалу Стілінджера і Девіда дозволяє успішно відтворити всі основні результати квантово-хімічних розрахунків енергій взаємодії двох молекул води, отриманих Клементі. Вивчено поведінку дипольного моменту молекули води як функції міжмолекулярної відстані та отримано оцінку незвідних двохчастинкових ефектів у воді.
6
Halushka, A. A., T. B. Peretyatko, and S. P. Gudz. "Influence of hydrogen sulfide on the composition of cell wall proteins of Saccharomyces cerevisiae yeast." Studia Biologica 6, no. 3 (2012): 125–34. http://dx.doi.org/10.30970/sbi.0603.248.
Повний текст джерела
7
Subtelnyi, R. O., О. M. Orobchuk, Stepan Melnyk, and B. O. Dziniak. "C9 FRACTION EMULSION OLIGOMERIZATION IN THE PRESENCE OF HYDROGEN PEROXIDE AND METAL STEERATES." Chemistry, Technology and Application of Substances 1, no. 2 (November 1, 2018): 46–51. http://dx.doi.org/10.23939/ctas2018.02.046.
Повний текст джерела
8
Kovalyk, A., and O. Tananaiko. "ITO ELECTRODES MODIFIED WITH MnO2/SiO2 FOR THE DETERMINATION OF HYDROGEN PEROXIDE." Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv. Chemistry, no. 1(55) (2018): 39–42. http://dx.doi.org/10.17721/1728-2209.2018.1(55).9.
Повний текст джерелаАнотація:
Nanostructured transition metal oxide nanoparticles possess a catalytic activity to hydrogen peroxide. Manganese dioxide particles are one of the promising and available modificators of the electrode surface. Nanostructured MnO2 deposited onto the surface of the electrode enhances the electron transport from the H2O2 molecule to the surface. Thus selectivity and sensitivity of H2O2 detection can be improved. There are a lot of different methods of the impregnation of manganese dioxide particles onto electrode surface. An electrophoretic deposition is one of the most simple and rapid. By adjusting the electrodeposition parameters, particles of different sizes or films can be obtained. A simple and novel hydrogen peroxide sensor based on layer-by-layer assembly of MnO2 nanoparticles and SiO2 film on the ITO electrode was developed. For this purpose MnO2 nanoparticles were electrodeposited on the surface of ITO electrode from MnSO4/CH3COOK solution. The electrochemical characteristics of the modified electrodes were investigated by cyclic voltammetry.The presence of MnO2 on the surface of modified electrode was indicated by the appearance of clear oxidation-reduction peaks of Mn(IV)/Mn(III,II) at E=0.65 V in the electrolyte solution in contrast to unmodified electrode. Optimization of measurement parameters such as the amount of MnO2, applied potential and pH value were studied in details. Under the optimum conditions, the calibration curve for H2O2 determination using modified electrode was linear in the range from 1×10−4 to 1×10−3 mol/dm3 with a detection limit of 0.09×10−4 mol/dm3 (S/N = 3). The linear rang for non-modified electrode was from 1×10−3 to 1×10−2 mol/dm3 with a detection limit of 1.8×10−4 mol/dm3 (S/N = 3). The modified ITO electrode was characterized by higher current than non modified ITO as a result of increasing of electroactive surface area and catalytic effect of electrodeposited MnO2.For the stabilization of MnO2 particles and protection of the electrode surface from impurities, the ITO/MnO2 was covered by thin silica film. The selectivity of H2O2 determination at ITO modified with MnO2/SiO2 was better than at ITO especially in the presence of ascorbic acid which is oxidized at the same potential as H2O2. The oxidation current of ascorbic acid was much higher than H2O2 at nonmodified ITO in contrast to ITO modified with MnO2/SiO2. The developed ITO electrode modified with MnO2/SiO2 is a perspective element of amperometric sensor for the detection of hydrogen peroxide.
9
Yastreb, Т. О., O. I. Horielova, K. M. Havva, Yu Е. Kolupaev, A. I. Dyachenko, and O. P. Dmitriev. "Induction of salt resistance of Arabidopsis plants of wild-type and salicylate-deficient transformant NahG by hydrogen sulfide donor." Vìsnik Harkìvsʹkogo nacìonalʹnogo agrarnogo unìversitetu. Serìâ Bìologiâ 2019, no. 2 (June 15, 2019): 61–70. http://dx.doi.org/10.35550/vbio2019.02.061.
Повний текст джерела
10
Havva, E. M., M. V. Shvydenko, D. V. Havva, and Yu E. Kolupaev. "Effect of hydrogen sulfide donor on pigment complex and productivity of wheat (Triticum aestivum L.)." Vìsnik Harkìvsʹkogo nacìonalʹnogo agrarnogo unìversitetu. Serìâ Bìologiâ 2019, no. 3 (November 2019): 66–74. http://dx.doi.org/10.35550/vbio2019.03.066.
Повний текст джерела
11
Коляник, І. О., І. В. Геруш та Н. П. Григор’єва. "ВПЛИВ МЕЛАТОНІНУ НА СТАН ОКСИДАНТНОЇ ТА АНТИОКСИДАНТНОЇ СИСТЕМ І РІВЕНЬ ГІДРОГЕН СУЛЬФІДУ В КРОВІ ЩУРІВ ЗА УМОВ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ НЕФРОПАТІЇ". Medical and Clinical Chemistry, № 1 (22 травня 2021): 37–44. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2021.i1.12106.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. Окиснювальний стрес залучений у патогенез різноманітних захворювань, включаючи гостре і хронічне ушкодження нирок, та характеризується підвищенням внутрішньоклітинного рівня активних форм оксигену. Це відіграє важливу роль у розвитку нефропатії та є потенційною ціллю для терапевтичного втручання. В останні роки актуальне також вивчення ролі Н2S у підтриманні окисно-відновного гомеостазу та впливу на активність антиоксидантного захисту. Одним із найбільш поширених антиоксидантів є мелатонін. Він здатний перехоплювати вільні радикали та стимулювати активність антиоксидантних ензимів. Однак залишаються нез’ясованими механізми його впливу на вміст Н2S та антиоксидантну систему крові при нефропатії.
Мета дослідження – з’ясувати вплив мелатоніну на стан біохімічних показників, оксидантної та антиоксидантої систем і рівень гідроген сульфіду в крові щурів за умов експериментальної нефропатії.
Методи дослідження. Експеримент проведено на 127 нелінійних щурах-самцях масою 0,16–0,18 кг. Експериментальну нефропатію моделювали шляхом одноразового внутрішньочеревного введення фолієвої кислоти в дозі 250 мг/кг маси тіла. Мелатонін вводили інтрагастрально впродовж 3 та 7 днів після моделювання нефропатії в дозі 10 мг/кг. У плазмі крові визначали вміст сечовини, креатиніну, ТБК-активних продуктів, карбонільних похідних протеїнів нейтрального (ОМП370) та основного (ОМП430) характеру, церулоплазміну, SH-груп і Н2S, у гемолізаті еритроцитів – активність каталази, супероксиддисмутази (SOD), глутатіонпероксидази (GPx) та глутатіон-S-трансферази (GST).
Результати й обговорення. За умов нефропатії у крові щурів спостерігали підвищення концентрації сечовини, креатиніну, вмісту ТБК-активних продуктів, ОМБ370, ОМБ430, церулоплазміну та зниження активності антиоксидантних ензимів, таких, як каталаза, SOD, GPx, GST, а також вмісту SH-груп і Н2S. Ці зміни свідчили про порушення функціонального стану нирок, розвиток окиснювального стресу та виснаження антиоксидантного захисту. Введення мелатоніну впродовж 7 днів сприяло нормалізації показників, що характеризували функціональний стан нирок, оксидантний стан крові, та мало позитивний вплив на активність каталази, GPx, GST, рівень церулоплазміну, вміст SH-груп і Н2S.
Висновок. Введення екзогенного мелатоніну в дозі 10 мг/кг упродовж 3 і 7 днів знижує прояви нефротичного синдрому та вільнорадикального окиснення біомолекул, а також має нормалізуючий вплив на антиоксидантну систему і вміст Н2S, що, ймовірно, зумовлено його здатністю нейтралізувати вільні радикали та активувати антиоксидантні ензими.
12
FAFULA, R. V., О. I. MESKALO, E. I. LYCHKOVSKYY, and Z. D. VOROBETS. "Effect of Hydrogen Peroxide on the Main Kinetic Parameters of ATP Hydrolysis by by Ca2 + ,Mg2 + -ATP-ase in Spermatozoa of Infertile Men." Experimental and Clinical Physiology and Biochemistry 2017, no. 4 (December 14, 2017): 46–51. http://dx.doi.org/10.25040/ecpb2017.04.046.
Повний текст джерела
13
Волощук, Н. І., С. А. Конюх, О. М. Денисюк та А. В. Саєнко. "Дослідження впливу геністеїну, ресвератролу та кверцетину на показники обміну гідроген сульфіду в нирках і маркери функціонального стану нирок в умовно здорових щурів". Pharmacology and Drug Toxicology 13, № 3 (22 жовтня 2019): 187–96. http://dx.doi.org/10.33250/10.33250/vol13iss3pp187-196.
Повний текст джерелаАнотація:
Сьогодні існує велика кількість лікарських засобів і біологічно активних сполук з ренотропною дією, серед яких є рослинні нефропротектори. Проте нез’ясованим є їхній вплив на метаболізм гідроген сульфіду (Н2S) у нирках і роль Н2S у реалізації їхнього нефропротекторного потенціалу. Мета дослідження – вивчити вплив флавоноїдів (кверцетину, ресвератролу) та ізофлавоноїдів (геністеїну) на систему Н2S у нирках щурів без експериментальної патології та визначити його зв’язок з маркерами роботи клубочкового та канальцевого апарату видільних органів. Досліди проведені на 40 щурах-cамцях лінії Вістар, масою 300–330 г. Тваринам дослідних груп внутрішньошлунково на 30 % розчині диметилсульфоксиду вводили геністеїн (5 мг/кг), ресвератрол (50 мг/кг) і кверцетин (20 мг/кг), контрольна група отримувала еквіоб’ємну кількість розчинника. Уміст H2S визначали спектрофотометрично за реакцією з N,N-диметил-пара-фенілендіаміном в присутності FeCl3; активність Н2S-синтезуючих ензимів – цистатіонін-гамма-ліази (ЦГЛ), цистатіонінбета-синтази (ЦБС), цистеїнамінотрансферази (ЦАТ) оцінювали за приростом сульфід-аніона. Утилізацію екзогенного H2S у нирках визначали за швидкістю зниження концентрації сульфід-аніона в інкубаційному середовищі. Уміст креатиніну в сироватці крові та сечі визначали за методом Яффе. Кліренс креатиніну та коефіцієнт реабсорбції води розраховували за відомими формулами. Уміст натрію та калію в сироватці крові та сечі визначали спектрофотометрично. Рівень білка визначали мікробіуретовим методом. Статистичну обробку проводили в програмі «STATISTICA 6.1», вірогідними вважали відмінності в разі p < 0,05. Серед досліджуваних поліфенолів геністеїн і ресвератрол у інтактних тварин достовірно збільшували ензиматичну активність Н2S у нирках: ЦГЛ – на 15,1 і 11,7 %; ЦБС – на 14,4 і 13,1 %; ЦАТ – на 17,7 і 13,3 % відповідно. Кверцетин достовірно не змінював активність ЦГЛ і ЦАТ, та підвищував активність ЦБС на 17,5 %. Також усі три сполуки достовірно сповільнювали утилізацію екзогенного H2S і збільшували запаси ендогенного H2S у нирках умовно здорових щурів; посилювали діурез і фільтраційну здатність нирок; сприяли збільшенню екскреції креатиніну, натрію та калію з сечею і зниженню їхнього вмісту в крові порівняно з контролем; зменшували екскрецію білка з сечею. Найвищу ефективність показав геністеїн. Проведений кореляційний аналіз надав додаткові докази того, що ренотропні властивості всіх трьох досліджуваних поліфенолів пов’язані з впливом на систему H2S. Таким чином, усі застосовані поліфенольні сполуки мали потужний вплив на метаболізм H2S у нирках щурів без експериментальної патології. Найвиразніші нефротропні властивості та здатність стимулювати ендогенну продукцію H2S реєструвались у геністеїну, дещо менші – у ресвератролу та найменші –у кверцетину. Подальші дослідження захисної дії на нирки природних поліфенолів з точки зору їхнього впливу на систему H2S є перспективним напрямом корекції ниркових порушень.
14
Волощук, Н. І., С. А. Конюх, О. М. Денисюк та А. В. Саєнко. "Дослідження впливу геністеїну, ресвератролу та кверцетину на показники обміну гідроген сульфіду в нирках і маркери функціонального стану нирок в умовно здорових щурів". Фармакологія та лікарська токсикологія 13, № 3 (22 жовтня 2019): 187–96. http://dx.doi.org/10.33250/13.03.187.
Повний текст джерелаАнотація:
Сьогодні існує велика кількість лікарських засобів і біологічно активних сполук з ренотропною дією, серед яких є рослинні нефропротектори. Проте нез’ясованим є їхній вплив на метаболізм гідроген сульфіду (Н2S) у нирках і роль Н2S у реалізації їхнього нефропротекторного потенціалу. Мета дослідження – вивчити вплив флавоноїдів (кверцетину, ресвератролу) та ізофлавоноїдів (геністеїну) на систему Н2S у нирках щурів без експериментальної патології та визначити його зв’язок з маркерами роботи клубочкового та канальцевого апарату видільних органів. Досліди проведені на 40 щурах-cамцях лінії Вістар, масою 300–330 г. Тваринам дослідних груп внутрішньошлунково на 30 % розчині диметилсульфоксиду вводили геністеїн (5 мг/кг), ресвератрол (50 мг/кг) і кверцетин (20 мг/кг), контрольна група отримувала еквіоб’ємну кількість розчинника. Уміст H2S визначали спектрофотометрично за реакцією з N,N-диметил-пара-фенілендіаміном в присутності FeCl3; активність Н2S-синтезуючих ензимів – цистатіонін-гамма-ліази (ЦГЛ), цистатіонінбета-синтази (ЦБС), цистеїнамінотрансферази (ЦАТ) оцінювали за приростом сульфід-аніона. Утилізацію екзогенного H2S у нирках визначали за швидкістю зниження концентрації сульфід-аніона в інкубаційному середовищі. Уміст креатиніну в сироватці крові та сечі визначали за методом Яффе. Кліренс креатиніну та коефіцієнт реабсорбції води розраховували за відомими формулами. Уміст натрію та калію в сироватці крові та сечі визначали спектрофотометрично. Рівень білка визначали мікробіуретовим методом. Статистичну обробку проводили в програмі «STATISTICA 6.1», вірогідними вважали відмінності в разі p < 0,05. Серед досліджуваних поліфенолів геністеїн і ресвератрол у інтактних тварин достовірно збільшували ензиматичну активність Н2S у нирках: ЦГЛ – на 15,1 і 11,7 %; ЦБС – на 14,4 і 13,1 %; ЦАТ – на 17,7 і 13,3 % відповідно. Кверцетин достовірно не змінював активність ЦГЛ і ЦАТ, та підвищував активність ЦБС на 17,5 %. Також усі три сполуки достовірно сповільнювали утилізацію екзогенного H2S і збільшували запаси ендогенного H2S у нирках умовно здорових щурів; посилювали діурез і фільтраційну здатність нирок; сприяли збільшенню екскреції креатиніну, натрію та калію з сечею і зниженню їхнього вмісту в крові порівняно з контролем; зменшували екскрецію білка з сечею. Найвищу ефективність показав геністеїн. Проведений кореляційний аналіз надав додаткові докази того, що ренотропні властивості всіх трьох досліджуваних поліфенолів пов’язані з впливом на систему H2S. Таким чином, усі застосовані поліфенольні сполуки мали потужний вплив на метаболізм H2S у нирках щурів без експериментальної патології. Найвиразніші нефротропні властивості та здатність стимулювати ендогенну продукцію H2S реєструвались у геністеїну, дещо менші – у ресвератролу та найменші –у кверцетину. Подальші дослідження захисної дії на нирки природних поліфенолів з точки зору їхнього впливу на систему H2S є перспективним напрямом корекції ниркових порушень.
15
Trach, V. V., та V. V. Danchuk. "АКТИВНІСТЬ СУПЕРОКСИДДИСМУТАЗИ У ТКАНИНАХ ПЕЧІНКИ ПЕРЕПЕЛІВ ПРИ ХІМІЧНІЙ ОБРОБЦІ ІНКУБАЦІЙНИХ ЯЄЦЬ ТА РІЗНОМУ РІВНІ ВІТАМІНУ Е В РАЦІОНІ". Medical and Clinical Chemistry, № 3 (7 листопада 2019): 58–63. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2019.v.i3.10560.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. Стан антиоксидантної системи у тварин і птахів впливає на їх ріст, резистентність, продуктивність та якість продукції. Біологічна активність вітаміну Е зумовлена насамперед його антиоксидантною функцією. α-токоферол є найактивнішим природним антиоксидантом. Очевидно, застосування природних антиоксидантів дозволить підвищити активність системи антиоксидантного захисту.
Мета дослідження – визначити вплив хімічної обробки інкубаційних яєць та різного рівня вітаміну Е в раціоні маточного поголів’я на активність супероксиддисмутази в тканинах печінки перепелів.
Методи дослідження. Експерименти виконано на перепелах породи фараон (Coturnix japonica) м’ясного напряму продуктивності. На 14-ту добу інкубації яйця перепелів було поділено на 7 груп. Обробку яєць проводили на 14-ту добу інкубації розчинами 1 % натрію гіпохлориту, 2 % хлоридної кислоти, 0,5 % гідроген пероксиду. Матеріалом для досліджень слугували тканини печінки 14-добових ембріонів, 1- і 10-добових перепелів. У гомогенаті тканин печінки визначали активність супероксиддисмутази (СОД).
Результати й обговорення. До 1-добового віку перепелів активність супероксиддисмутази збільшувалась, однак уже до 10-добового віку дещо зменшувалась (у межах 2,5 %). Потрібно відмітити відсутність достовірної різниці в активності СОД у печінці 14-добових ембріонів перепелів усіх дослідних груп порівняно з контрольною. Хімічна обробка інкубаційних яєць супроводжувалась зниженням активності СОД у печінці перепелів порівняно з показником контрольної групи, хімічна їх обробка на 14-ту добу інкубації разом із додатковим введенням вітаміну Е до раціону маточного поголів’я – підвищенням активності СОД у печінці перепелів до 1-добового віку.
Висновки. При розвитку постнатального адаптаційного синдрому спостерігають збільшення активності системи антиоксидантного захисту в організмі перепелів. Зокрема, активність супероксиддисмутази в печінці 14-добових ембріонів перепелів до 1-добового віку птахів підвищується на 37,9 % (р<0,001). Додаткове введення вітаміну Е до раціону стимулює активність системи антиоксидантного захисту в печінці перепелів.
16
Ulianych, O. I., Z. I. Kovtunyuk, N. V. Vorobiova, I. A. Didenko та V. V. Yatsenko. "ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИРОЩУВАННЯ РОЗСАДИ СЕЛЕРИ ЧЕРЕШКОВОЇ ЗА ЗАСТОСУВАННЯ ГІДРОГЕЛЮ". Vegetable and Melon Growing, № 65 (30 липня 2019): 50–57. http://dx.doi.org/10.32717/0131-0062-2019-65-50-57.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета. Вивчити вплив різних форм гідрогелю на ріст, розвиток розсадних рослин, а також на якість черешків та загальну врожайність селери черешкової у відкритому ґрунті; встановити найбільш оптимальні умови для росту та розвитку розсади селери черешкової; визначити морфологічні та біологічні ознаки продуктових органів селери черешкової, які визначають її товарну якість; встановити сумарну продуктивність селери черешкової залежно від способу вирощування розсади; підбір оптимальних форм гідрогелю для вирощування розсади селери черешкової. Методи. Польові, лабораторно-польові, статистичні. Результати. Уперше в умовах Правобережного Лісостепу України було проведено дослідження з визначення впливу застосування гідрогелю під час вирощування розсади селери черешкової. Виявлено, що використання різних форм гідрогелю позитивно впливає на ріст, розвиток, швидкість проходження основних фенологічних фаз, загальну та товарну врожайність селери черешкової. Висновки. Доведено, що варіанти з використанням усіх форм гідрогелю мали кращі показники висоти (+0,2–6,0 см до контролю), товщини кореневої шийки (+2,0–3,8 мм до контролю) та маси надземної частини (+0,5–1,6 г до контролю), ніж контрольний варіант без використання гідрогелю. Установлено, що застосування гідрогелю під час вирощування селери черешкової позитивно впливає на біометричні показники рослини та рівень її врожайності. Так, використання гідрогелю у формі гелю в сорту Аніта допомогло отримати 23,7 т/га якісної товарної продукції, а це додатково 6,9 т/га до контролю. Урожайність рослин селери сорту Аніта була більшою у варіантах із застосуванням гелю (23,7 т/га) та таблеток (21,9 т/га), що на 6,9 та 5,1 т/га більше за контрольний варіант, а нижчою у варіанті без внесення гідрогелю – 17,5 т/га. Крім того, показник рівня врожайності має сильну пряму кореляційну залежність з довжиною та товщиною черешка, загальною та товарною масою. Виявлено, що використання гідрогелю є економічно ефективним та рентабельним. Кращою рентабельністю можна відмітити варіант із використанням гелю у сорту Аніта – 55,3 %.
17
Слісенко, О. В. "Органо-неорганічні гідрогелі: синтез, властивості, перспективи використання". Украинский химический журнал 84, № 3/4, март - апрель (2018): 71–85.
Знайти повний текст джерела
18
Schur, D. V., Z. Z. Matysina, S. Y. Zaginaichenko, N. P. Botsva та О. V. Elina. "Фулерени: перспективи практичного застосування в медицині, біології та екології". Biosystems Diversity 20, № 1 (12 лютого 2012): 139–45. http://dx.doi.org/10.15421/011220.
Повний текст джерелаАнотація:
Узагальнено результати власних досліджень і дані наукової літератури останнього десятиліття про властивості фулеренів і вуглецевих нанотрубок. Хімічна стабільність структури та низька токсичність фулеренів визначають їх застосування у медичній хімії, фармакології, косметології. Завдяки механічній міцності нанотрубки стали основою екологічно чистих конструкційних і захисних матеріалів. На основі фулериту С60 можна отримати матрицю, що дозволяє накопичувати до 7,7 мас. % гідрогену з утворенням гідрофулериту С60Н60. Застосування фулеренів для накопичення та збереження водню перспективне для розвитку екологічно чистої водневої енергетики.
19
Улянич, О. І. "Продуктивність рослин селери черешкової за застосування різних форм гідрогелю". Вісник Харківського національного аграрного університету імені В.В. Докучаєва. Серія "Грунтознавство, агрохімія, землеробство, лісове господарство, екологія грунтів", № 2 (2017): 213–18.
Знайти повний текст джерела
20
Shevchuk, O. M., N. M. Bukartyk, M. R. Chobit, Z. Ya Nadashkevych, and V. S. Tokarev. "NANOCOMPOSITE HYDROGELS WITH EMBEDDED MINERAL NANOPARTICLES." Chemistry, Technology and Application of Substances 1, no. 2 (November 1, 2018): 136–41. http://dx.doi.org/10.23939/ctas2018.02.136.
Повний текст джерела
21
Khukhlina, O. S., O. Ye Hryniuk, O. Ye Mandryk, O. V. Kaushanska та V. S. Smandych. "ВПЛИВ ДЕФІЦИТУ ГІДРОГЕНУ СУЛЬФІДУ НА ПАТОГЕНЕТИЧНІ МЕХАНІЗМИ ПРОГРЕСУВАННЯ ХРОНІЧНОГО ОБСТРУКТИВНОГО ЗАХВОРЮВАННЯ ЛЕГЕНЬ ТА НЕАЛКОГОЛЬНОГО СТЕАТОГЕПАТИТУ НА ТЛІ ОЖИРІННЯ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 1 (25 квітня 2019): 149–54. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2019.v0.i1.10067.
Повний текст джерелаАнотація:
Комплексні дослідження гомеостазу гідрогену сульфіду (Н2S) можуть відкрити нові механізми взаємообтяження хронічного обструктивного захворювання легень (ХОЗЛ) та неалкогольного стеатогепатиту (НАСГ).
Мета – встановити роль Н2S у механізмах прогресування ХОЗЛ та НАСГ на тлі ожиріння.
Матеріал і методи. Обстежено 100 хворих на ХОЗЛ, у тому числі 49 із НАСГ та ожирінням І ступеня: 1 група – 28 пацієнтів із ХОЗЛ (2B GOLD); 2 група – 23 хворих на ХОЗЛ (3C, D); 3 група – 25 пацієнтів із ХОЗЛ (2B) із НАСГ; 4 група – 24 хворих на ХОЗЛ (3C, D) із НАСГ; контрольна група – 20 практично здорових осіб (ПЗО).
Результати. Вміст у крові Н2S у ПЗО склав (75,3±3,2) мкмоль/л. У хворих усіх груп вміст у крові Н2S був знижений: у хворих 1 та 2 груп – у 1,3 та 1,7 раза (р<0,05), у хворих 3 та 4 груп – у 2,2 та 2,9 раза (р<0,05), порівняно з ПЗО (р<0,05). Вміст Н2S вірогідно знижувався із зростанням стадії ХОЗЛ та за коморбідності з НАСГ. Встановлені кореляційні взаємозв'язки між вмістом Н2S та показниками активності цитолізу гепатоцитів (АлАТ: r=-0,63-0,66, р<0,05), бронхообструкції (ОФВ1: r=0,69, р<0,05), гіперліпідемії (r=-0,52-0,61, р<0,05), гіперпродукції компонентів сполучної тканини (білковозв'язаний оксипролін, глікозаміноглікани, фібронектин, гексозаміни, сіалові кислоти), які свідчать про фіброзування органів (r=-0,65-0,71, р<0,05), протеоліз (r=-0,48-0,56, р<0,05), дисфункцію ендотелію (монооксид нітрогену, гомоцистеїн (r=-0,55-0,69, р<0,05) вказують на роль дефіциту Н2S у механізмах взаємообтяження коморбідних захворювань.
Висновок. Дефіцит гідрогену сульфіду в крові вірогідно впливає на механізми прогресування ХОЗЛ та НАСГ на тлі ожиріння. Такий висновок зроблено на підставі дослідження вмісту білкових та вуглеводно-білкових компонентів позаклітинного матриксу та протеїназоінгібіторної системи, ліпідного профілю крові, функціонального стану ендотелію.
22
Gavrysh, I. M. "Нові можливості корекції печінкової енцефалопатії у хворих на цироз печінки". GASTROENTEROLOGY, № 3.53 (1 вересня 2014): 20–23. http://dx.doi.org/10.22141/2308-2097.3.53.2014.82101.
Повний текст джерелаАнотація:
Обстежено 75 хворих на цироз печінки у поєднанні з дисбіозом кишечника, проведено оцінку клінічних проявів печінкової енцефалопатії, нейропсихометричних тестів, ступенів дисбіозу кишечника та включено до комплексного лікування препарат лакто- та біфідобактерій та гідрогель метилкремнієвої кислоти. Включення до комплексного лікування цих препаратів призводило до вірогідно кращої редукції суб’єктивних проявів цирозу печінки, суттєвої нормалізації мікробіоценозу кишечника, регресу печінкової енцефалопатії.
23
Nosova, N. G., O. V. Maikovych, О. Yu Bordeniuk, M. V. Yakoviv, and S. M. Varvarenko. "Reinforcement of alginate-gelatin hydrogel using functionalized polypropylene microfiber." Chemistry, Technology and Application of Substances 3, no. 1 (June 1, 2020): 232–38. http://dx.doi.org/10.23939/ctas2020.01.232.
Повний текст джерела
24
Kozin, R. V., V. V. Lakomskyi, and M. M. Kalynyuk. "Analysis of metallurgical and welding fluxes, slags, and aerosols for hydrogen, nitrogen and oxygen content." Sovremennaâ èlektrometallurgiâ 2022, no. 1 (March 28, 2022): 56–64. http://dx.doi.org/10.37434/sem2022.01.07.
Повний текст джерела
25
Zhyganiuk, I. V., and M. P. Malomuzh. "Nature of the Frequency Shift of Hydrogen Valence Vibrations in Water Molecules." Ukrainian Journal of Physics 59, no. 12 (December 2014): 1183–90. http://dx.doi.org/10.15407/ujpe59.12.1183.
Повний текст джерела
26
SKLYAROVA, U., N. DENYSENKO, І. ILKIV, and І. FOMENKO. "Donors of Hydrogen Sulfide Possess a Cytoprotective Action in Mucosa of Small Intestine Under Condition of Indomethacineinduced Enteropathy in Rats." Experimental and Clinical Physiology and Biochemistry 2017, no. 1 (March 15, 2017): 38–44. http://dx.doi.org/10.25040/ecpb2017.01.038.
Повний текст джерела
27
Maletskyy, A. P., Y. M. Samchenko, V. V. Vit, N. M. Bigun та L. O. Kernosenko. "ОСОБЛИВОСТІ РЕАКЦІЇ М’ЯКИХ ТКАНИН ОРБІТИ І ВУШНОЇ РАКОВИНИ КРОЛИКІВ НА РОЗРОБЛЕНИЙ ГІДРОГЕЛЕВИЙ ІМПЛАНТАТ". Archive of Ukrainian Ophthalmology 6, № 2 (28 вересня 2021): 20–27. http://dx.doi.org/10.22141/2309-8147.6.2.2018.172220.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета дослідження – вивчити в експерименті особливості реакції м’яких тканин орбіти і вушної раковини на розроблений гібридний гідрогелевий імплантат на основі полівінілового спирту та акрилового гелю.Матеріали та методи. В експерименті (на 8 кроликах) було вивчено особливості реакції м’яких тканин орбіти і вушної раковини та кісткових структур на розроблений нами гібридний гель.Результати та їх обговорення. Розроблений гібридний гель має достатньо високу механічну міцність, пористість, що дозволяє забезпечити проникнення біологічних тканин в імплантат. Проведені патогістологічні дослідження на 10-у та 30-у добу показали, що навколо гібридного гелю як у склеральному мішку, так і в тканинах вушної раковини виникають наявні ознаки проростання навколишніх тканин у структуру матеріалу імплантата (формування навколо нього фіброзної капсули) та відсутність схильності його до резорбції.Висновки. Гібридний гідрогель на основі полівінілового спирту та акрилової кислоти продемонстрував високу біосумісність із навколишніми біологічними тканинами та може бути рекомендований при виборі матеріалу імплантата.
28
Virych, P., O. Nadtoka, and N. Kutsevol. "Combination of hydrogel-toluidine blue and light 600 nm for inactivation of Staphylococcus aureus in vitro." Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv. Series: Biology 86, no. 3 (2021): 23–27. http://dx.doi.org/10.17721/1728_2748.2021.86.23-27.
Повний текст джерелаАнотація:
Skin damage is accompanied by bacterial infection of the wound. Different materials are used for accelerate tissue regeneration and minimize bacterial contamination. Also it is prevent the penetration of bacteria to damaged tissues. After the emergence of antibiotic-resistant strains of microorganisms began the search for alternative means of their inactivation. Photosensitizers are used for this purpose. Their maxima of optical absorbance are in the red and infrared regions. The use of such substances provides powerful bactericidal effects, but with low toxicity to surrounding tissues. The aim of the investigation is to determine the effectiveness of combining hydrogels with toluidine blue and irradiation by light of 600 nm to inhibit the in vitro of Staphylococcus aureus growth. Equilibrium is not formed after incubation of hydrogels with toluidine blue after 3 h in aqueous solution. During this time, 57 and 43 % of the photosensitizer is desorbed from the hydrogels PAA and D-PAA, respectively. Process rate depends on the type of polymer. Desorption of TB from D-PAA is 30% faster. Irradiation of the suspension of S. aureus by light of 600 nm reduced the CFU amount by 25 % at a dose more than 4 J/ml. Short incubation (20 min) of the PAA and D-PAA hydrogels in the bacterial suspension and light irradiation (600 nm), the amount of CFU are reduced by 33% and 15 %, respectively. Increasing the incubation time of PAA does not increase the bactericidal effect. Exposure of 80 min D-PAA with TB in a suspension of S. aureus, followed by light irradiation provides inactivation of 50 % CFU. Thus, the D-PAA system with toluidine blue in combination with 600 nm light can be used to inactivate S. aureus.
29
Kutsyk, D. Yu, and Ye Ya Sklyarov. "Level of hydrogen sulfide in patients with type 2 diabetes mellitus depending on the presence of diabetic nephropathy." Acta Medica Leopoliensia 23, no. 4 (2017): 12–14. http://dx.doi.org/10.25040/aml2017.04.012.
Повний текст джерела
30
Kuzenko, O. V., Y. A. Dyomin, and E. V. Kuzenko. "Investigating the protective capacity of polymethylsiloxane polyhydrate against chromium (VI)-induced neurotoxicity of the rat optic nerve." Oftalmologicheskii Zhurnal 90, no. 1 (February 12, 2021): 62–69. http://dx.doi.org/10.31288/oftalmolzh202116269.
Повний текст джерела
31
SAMCHENKO, Yu, O. KOROTYCH, L. KERNOSENKO, T. POLTORATSKA, O. LITTSYS, N. PASMURTSEVA, O. LEHENCHUK, and S. KRYKLIA. "Removal of heavy metals from aqueous solutions using a hybrid hydrogel based on polyvinylformal and polyacrylic acid." Zurnal Hromatograficnogo tovaristva 17, no. 63 (December 12, 2017): 27–38. http://dx.doi.org/10.15407/zht2017.63.027.
Повний текст джерела
32
Hasiy, O. B., M. F. Fedyna та L. V. Salapak. "Вплив хімічного складу розчинників на ступінь очищення поверхні перед напиленням йонно-плазмових покриттів". Scientific Bulletin of UNFU 29, № 8 (31 жовтня 2019): 110–15. http://dx.doi.org/10.36930/40290820.
Повний текст джерелаАнотація:
Наведено результати досліджень впливу різних класів розчинників на олієвмісні забруднення на поверхні деталей із вуглецевої сталі перед нанесенням йонно-плазмових покриттів. Як розчинники використано С6Н14, С8Н18, С6Н6, СНСl3, CCl4, С2Н4Сl2, С2Н5ОН, С4Н9ОН, С2Н5ОСОСН3, NaOH, HCl. Забруднювачами поверхні були солідол і мастильно-охолоджувальна рідина (МОР) Укрінол-4. Для зразків, оброблених солідолом, найкращий результат зафіксовано в неполярного розчинника октану С8Н18 і слабкополярного розчинника етилетаноату С2Н5ОСОСН3, для яких втрата маси перевищила 1 %. Втрату маси більше ніж 0,5 % виявлено в неполярних розчинників і хлорозаміщених вуглеводнів. У неполярних розчинників ступінь очищення покращувався зі зростанням молярної маси розчинника та насичення Гідрогеном, а для хлорозаміщених вуглеводнів – із зростанням вмісту Хлору. Найкращі результати очищення зі спиртів виявлено в ізобутанолу С4Н9ОН. Зразки, оброблені МОР Укрінол-4, відмивали розчинниками CCl4, С2Н5ОН, С6Н14, С2Н4Сl2, що свідчить про вагомий внесок поверхнево-активних речовин (ПАР) і присадок, що присутні у складі МОР. Здатність до очищення зростає у такій послідовності: лужні та кислі водні розчини спирти хлорозаміщені вуглеводні неполярні та слабкополярні розчинники. Досліджено фізико-хімічні властивості та визначено вміст сторонніх продуктів в оливах класу HLP для гідросистем і для напрямних верстатів. Проведено порівняння ІЧ-спектрів свіжої та вживаної олив. Встановлено, що в процесі роботи олива окиснюється. Найбільше процес експлуатації вплинув на зростання кислотного числа (в три рази) та вмісту води (в дев'ять разів).
33
Drapak, I. V. "ФАРМАКОФОРНЕ МОДЕЛЮВАННЯ РЯДУ 3,5-ДИЗАМІЩЕНИХ ПОХІДНИХ (4-МЕТИЛ/R-ФЕНІЛ-3H-ТІАЗОЛ-2-ІЛІДЕН)-R1-ФЕНІЛ/ЦИКЛОГЕКСИЛ-АМІНІВ ІЗ КАРДІОПРОТЕКТОРНОЮ АКТИВНІСТЮ". Фармацевтичний часопис, № 1 (27 березня 2019): 11–18. http://dx.doi.org/10.11603/2312-0967.2019.1.9923.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета роботи. Фармакофорне моделювання для ряду 3,5-дизаміщених похідних (4-метил/R-феніл-3H-тіазол-2-іліден)-R1-феніл/циклогексил-амінів із встановленими кардіопротекторними властивостями.
Матеріали і методи. Об’єктами дослідження були 3,5-дизаміщені похідні (4-метил/R-феніл-3H-тіазол-2-іліден)-R1-феніл/циклогексил-амінів із встановленою кардіопротекторною активністю. Фармакофорне моделювання проводили в програмному середовищі для обчислювальних хімічних досліджень Molecular Operating Environment (MOE) версії 2007.09. У даному дослідженні використовували силове поле MMFF94x, оптимізацію геометрії конформерів проводили методом стохастичного пошуку.
Результати й обговорення. У процесі фармакофорного моделювання розроблено 8 моделей, які характеризуються різним складом та координатами фармакофорних центрів, а також точністю класифікації. У всіх моделях ключову роль відіграють наявні в активних молекулах акцептори водневого зв’язку та гідрофобні області. Створена фармакофорна модель містить дві пари фармакофорних центрів, які знаходяться на протилежних краях та однієї гідрофобної області розташованої біля центру фармакофора. Кожна з цих пар сформована з близько розташованих (відстані 2,85 та 3,79 Å відповідно) гідрофобного фармакофорного центру та проекції донора водневого зв’язку.
Висновки. Проведене фармакофорне моделювання ряду 3,5-дизаміщених похідних (4-метил/R-феніл-3H-тіазол-2-іліден)-R1-феніл/циклогексил-амінів з дослідженими in vivo кардіопротекторними властивостями дало змогу виділити можливий фармакофор, що складається із трьох гідрофобних областей та двох проекцій акцепторів водневого зв’язку. Точність класифікації активних та неактивних сполук даною моделлю становить 0,73. На основі аналізу узгодженої з фармакофорною моделлю конформації сполуки з найбільшою кардіопротекторною активністю висунуто гіпотезу про участь ацетильної групи, іміно-групи та можливо дистального атома Нітрогену піперазинового фрагменту у взаємодії з амінокислотами – донорами Гідрогену біомішені. Подальші дослідження потрібні для ідентифікації біомішені, відповідальної за прояв кардіопротекторних властивостей. Одержана фармакофорна модель буде в подальшому використовуватись для in silico скринінгу молекулярних баз даних з метою ідентифікації віртуальних хітів та цілеспрямованого пошуку нових кардіопротекторів.
34
Морозов, О. В., В. В. Морозов та Є. В. Козленко. "Науково-методологічне обґрунтування типовості Інгулецького зрошуваного масиву для сухостепової зони України". Аграрні інновації, № 6 (9 липня 2021): 21–30. http://dx.doi.org/10.32848/agrar.innov.2021.6.4.
Повний текст джерелаАнотація:
В основу реалізації Стратегії зрошення і дренажув Україні на період до 2030 року покладено відновлення,реконструкцію і модернізацію наявних зрошувальнихі дренажних систем, а також будівництво нових об’єк-тів. На всіх зрошувальних системах за багато десятирічїх функціонування накопичений значний обсяг інфор-мації, яка відображає особливості проєктно-вишуку-вальних робіт, будівництва й експлуатації, технологійвирощування сільськогосподарських культур, у томучислі режими їх зрошення, моніторингу еколого-меліо-ративного стану земель, типи і характеристики ґрунтів,їх родючість, водно-сольовий та поживний режим, типи,параметри і режим роботи штучного дренажу, способиі методи вирішення проблем. Серед усіх зрошуваль-них систем сухостепової зони України особливу рольвідіграє Інгулецька зрошувальна система, яка функ-ціонує з 1957 р. і є першою на Півдні України. На ційсистемі вперше для зрошуваного землеробства регіонубули розроблені технології вирощування сільськогоспо-дарських культур, розроблені їх режими зрошення,агромеліоративні та гідрогеолого-меліоративні заходищодо охорони і збереження ґрунтів, обґрунтовані опти-мальні параметри закритого горизонтального дренажу,рекомендації щодо використання для зрошення водирізної мінералізації і хімічного складу та багато інших актуальних питань. Результати досліджень вищеназ-ваних робіт можуть впроваджуватися у сільськогоспо-дарське виробництво, водне господарство і меліораціюземель не тільки на землях Інгулецької зрошувальноїсистеми. Але в кожному конкретному випадку необ-хідно застосовувати науково обґрунтовану методологіюі методи обґрунтування типовості об’єктів дослідженняі об’єктів, на яких впроваджуються результати проведе-них досліджень або відбувається їх адаптація до новихприродних і господарських умов. У визначенні типо-вості зрошуваних об’єктів у сухостеповій зоні Україниосновним методом рекомендується застосовуватирізні види районування території: фізико-географічне,ґрунтове, ландшафтне, кліматичне, природно-сіль-ськогосподарське, біопродуктивності земельних угідь,гідрогеологічне та ін. Інгулецький зрошуваний масивза основними видами районування території – гідроге-ологічного, ґрунтового, агрокліматичного та ландшафт-ного – є типовим практично для всіх зрошуваних маси-вів сухостепової зони. Висновок. Одержані результатидослідження доцільно застосовувати у розробці іннова-ційних технологій вирощування сільськогосподарськихкультур; технологій і режимів зрошення; у системі моні-торингу й управління еколого-агромеліоративним ста-ном зрошуваних земель; в обґрунтуванні оптимальнихпараметрів і режимів функціонування закритого горизон-тального дренажу; розробці еколого-агромеліоративнихзаходів з охорони і підвищення родючості ґрунтів.
35
Полєва, Ірина Олександрівна, та Ігор Володимирович Корх. "ТЕХНОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ МОЛОКА КОРІВ УКРАЇНСЬКОЇ ЧОРНО-РЯБОЇ МОЛОЧНОЇ ПОРОДИ ІЗ РІЗНИМИ ГЕНОТИПАМИ КАПА-КАЗЕЇНУ ЗА ВИГОТОВЛЕННЯ СИРУ КИСЛОМОЛОЧНОГО". Bulletin of Sumy National Agrarian University. The series: Livestock, № 3 (46) (12 жовтня 2021): 127–33. http://dx.doi.org/10.32845/bsnau.lvst.2021.3.17.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті викладено експериментальний матеріал з дослідження сиропридатності молока корів української чор-но-рябої молочної породи з різними генотипами капа-казеїну. Виділення геномної ДНК з індивідуальних зразків біологічного матеріалу, відібраного від піддослідних корів, здійснювали за допомогою комерційного набору реагентів «ДНК-сорб В» виробництва фірми AmpliSens. Біологічною сировиною слугували зразки волосся з цибулинами. Поліморфізм маркерних генів визначали методом ПЛР-ПДРФ. Оцінку сиропридатності молока за сичужною, бродильною та сичужно-бродильною пробами виконували згідно з вимогами ДСТУ 7357:2013 ДСТУ 7357:2013, активну кислотність молока в процесі скисання враховували портативним вимірювальним приладом рH-метром марки testo 206-рН1. За результатами попередніх дослі-джень установлено, що найактивнішим в напрямі зростання виходу сиру кисломолочного, особливо за підвищеного вміс-ту в молоці соматичних клітин та зниження тривалості утворення молочних згустків виявився сичужний фермент тваринного походження вітчизняного виробництва «Сичуг теляти». У цілому ж молоко усіх груп виявилось придатним для виготовлення сиру кисломолочного, так як час, витрачений на коагуляцію білків під дією експериментального сичуж-ного ферменту, не перевершував діючі вимоги нормативної документації (40 хв). За цих умов спостерігали вірогідне пришвидшення утворення казеїнових згустків у зразках продукту корів із генотипом ВВ на 1,6 хв або 10,7 % щодо тварин із генотипом АА і скорочення тривалості часу його зсідання – на 1,2 хв або 8,2 % проти особин із генотипом АВ. У рам-ках візуального визначення стану молока корів усіх груп за класами якості одержаних білкових згустків відмічено, що за результатами сичужної проби їм притаманна щільна структура, легкість до віддавання сироватки та відсутність ви-димих порожнеч. За бродильною і сичужно-бродильною пробами молоко корів із генотипом АА відповідало ІІ класу сироп-ридатності за задовільної оцінки якості, тоді як молоко корів із генотипами АВ та ВВ належало до І класу сиропридат-ності з оцінкою добре. Концентрація вільних іонів гідрогену в молоці впродовж доби після доїння істотним чином не впли-вала на здатність білкових згустків до згортання. Зі збільшенням часу скисання при кімнатній температурі молоко незначно втрачало первинні властивості. Отже, молоко корів із різними генотипами за локусом капа-казеїну є придат-ним для виготовлення різних видів молочних продуктів, у тому числі й сиру кисломолочного. Водночас, найкращі техно-логічні властивості притаманні молоку корів із генотипами АВ і ВВ.
36
Melnyk, A. V., та N. V. Zaichko. "СТАТЕВІ ВІДМІННОСТІ ВПЛИВУ ГІПЕРГОМОЦИСТЕЇНЕМІЇ НА МЕТАБОЛІЗМ ГІДРОГЕН СУЛЬФІДУ В СЕРЦЕВО-СУДИННІЙ СИСТЕМІ". Вісник наукових досліджень, № 1 (27 квітня 2017). http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2017.1.7351.
Повний текст джерелаАнотація:
Гіпергомоцистеїнемія є відомим та незалежним фактором ризику патології серця та судин. Показано, що за цього патологічного стану зменшується рівень гідроген сульфіду – біологічноактивної речовини, що причетна до регуляції тонусу судин, скоротливості міокарда. Однак залишається невивченим існування статевих відмінностей впливу гіпергомоцистеїнемії на метаболізм гідроген сульфіду в серцево-судинній системі.Мета дослідження – вплив експериментальної гіпергомоцистеїнемії на вміст гідроген сульфіду та його обмін у міокарді та аорті щурів різної статі.Матеріали і методи. Досліди проведено на 40 білих лабораторних щурах обох статей масою 220–280 г. Модель тривалої гіпергомоцистеїнемії створювали шляхом введення тіолактону D, L-гомоцистеїну інтрагастрально в дозі 100 мг/кг маси на 1% розчині крохмалю 1 раз на добу протягом 28 діб. У роботі визначали вміст гідроген сульфіду в міокарді та аорті, швидкість утилізації гідроген сульфіду в міокарді, а також активність ферментів цистатіонін-γ-ліази, цистеїнамінотрансферази, тіосульфатдитіолсульфідтрансферази, сульфітоксидази в міокарді та аорті.Результати досліджень та їх обговорення. Гіпергомоцистеїнемія супроводжується стать-специфічними змінами вмісту гідроген сульфіду в міокарді та аорті щурів: зниження рівня гідроген сульфіду в самців та самок становить відповідно (31,4–43,3) % та (20,0-25,1) % (р<0,05) порівняно з контролем. Тривале введення тіолактону гомоцистеїну викликає більш істотні порушення метаболізму гідроген сульфіду в міокарді та аорті в самців: збільшення швидкості утилізації гідроген сульфіду становить 36,5 % (проти 22,5 % у самок, р<0,05), зменшення активності H2S-синтезуючих ензимів становить 28,3–49,8 % (проти 17,1–36,8 % у самок, р<0,05) порівняно з контролем.Висновки. Ввведення тіолактону гомоцистеїну викликає стать-специфічні зміни метаболізму гідроген сульфіду в міокарді та аорті. Показано, що у самців реєструється більш виразне зменшення вмісту гідроген сульфіду, активності Н2S-синтезуючих ензимів та мітохондріальної сульфітоксидази, а також збільшення швидкості утилізації екзогенного гідроген сульфіду в серцево-судинній системі порівняно з контролем.
37
Трач, В. "ЕФЕКТИВНІСТЬ УДОСКОНАЛЕННЯ ТЕХНОЛОГІЇ ІНКУБАЦІЇ ЯЄЦЬ ПЕРЕПЕЛІВ". Аграрний вісник Причорномор'я, № 99 (28 травня 2021). http://dx.doi.org/10.37000/abbsl.2021.99.10.
Повний текст джерелаАнотація:
Додаткове введення вітаміну Е до раціону маточного поголів’я в дозі 20 г/т підвищувало виводимість на 1,6 %, причому вихід кондиційного молодняку до 7-добового віку був на 2,1 % більше ніж в контрольній групі, що споживала стандартний комбікорм. Обробка інкубаційних яєць розчином хлоридної кислоти сприяла збільшенню кількості виведеного молодняку на 1,3 %, розчином гідроген пероксиду – на 3,4 %, а розчином натрію гіпохлориту – на 2,7 %. Обробка інкубаційних яєць розчином хлоридної кислоти за додаткового введення вітаміну Е до раціону маточного поголів’я сприяла збільшенню кількості виведеного молодняку на 5,2 % відповідно до показників контрольної групи. Застосування натрію гіпохлориту для хімічної обробки інкубаційних яєць на 14-ту добу інкубації за додаткового введення вітаміну Е до раціону маточного поголів’я сприяє підвищенню виведення пташенят до 90,1 %, що на 3,9 % більше від значень у контрольній групі перепелів. Хімічна обробка інкубаційних яєць на 14-ту добу інкубації розчином гідроген пероксиду за додаткового введення вітаміну Е до раціону маточного поголів’я сприяла підвищенню виведення пташенят до показника – 90,6 %, що на 4,4 % більше від показників контрольної групи.
38
Бондаренко, П. С. "Дослідження впливу N-(трифлуорометилфеніл)-4-гідрокси-2,2-діоксо-1Н2λ6,1-бензотіазин-3-карбоксаміду на біохімічні показники запальної реакції в щурів за умов ад’ювантного артриту". Фармакологія та лікарська токсикологія 15, № 3 (18 жовтня 2021). http://dx.doi.org/10.33250/15.03.181.
Повний текст джерелаАнотація:
Проблема пошуку ефективних і безпечних засобів з протизапальною та знеболюючою діями залишається пріоритетним напрямом світової фармакології. Шляхом біоізостеричної модифікації молекули оксикамів було отримано ряд нових біологічно активних сполук і встановлено сполуку-лідера. Мета дослідження – вивчення протизапальної дії нового оригінального похідного бензотіазин-3-карбоксаміду за динамікою гематологічних і біохімічних показників у щурів на моделі автоімунного запального процесу (адʼювантного артриту).Системний запальний процес моделювали введенням адʼюванта Фрейнда, лікування новою сполукою та референс-препаратом (мелоксикамом) проводили з 14 по 28 день внутрішньошлунково в дозах, що відповідають їхньому ЕД50 за протизапальною активністю. Встановлено, що N-(трифлуорометилфеніл)-4-гідрокси-2,2-діоксо-1Н-2λ6,1-бензотіазин-3-карбоксамід (сполука В) виявляє виразну протизапальну дію на моделі системного запального процесу в щурів, що проявлялось збереженням маси тіла, менш виразним проявом запального процесу в периферичній крові (ШОЕ та лейкоцитозу), а також більш потужним стримуванням ініціації біохімічних маркерів запалення (інтерлейкіну-1β, простагландин-ендопероксид синтази, системи нітроген монооксиду та гідроген сульфіду). За ступенем виразності протизапального ефекту похідне бензотіазин-3-карбоксамідів співставляється з мелоксикамом, а за впливом на систему монооксиду азоту та гідроген сульфіду – перевершує референс-препарат.Отримані дані доводять, що глибоке розуміння механізмів дії нестероїдних протизапальних засобів та їхнього впливу на патобіохімічі зміни за умов ревматичних й інших станів, які супроводжуються запальним і больовим синдромом, має вирішальне значення для їхнього належного застосування з урахуванням серйозних побічних ефектів.
39
Melnik, A. V., та N. V. Zaichko. "Гендерні особливості впливу гіпергомоцистеїнемії на метаболізм сірковмісних амінокислот та гідроген сульфіду в печінці". Medical and Clinical Chemistry, № 1 (28 квітня 2017). http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2017.v0.i1.7352.
Повний текст джерелаАнотація:
Introduction. Sulfur amino acid disorders are recognized as metabolic risk factors for cardiovascular pathology. However, the question of the involvement of sulfur amino acids in the formation of the gender-defined pathology of cardiovascular system remains unclear.The aim of the study – research the impact of thiolactone hyperhomocysteinemia (HHC) on blood levels of sulfur-containing metabolites and enzymes activity in metabolism of homocysteine, cysteine and hydrogen sulfide in the liver of rats of both sexes.Methods of the research. Experiments were conducted on 40 white laboratory rats of both sexes weighing 220–280 g. Hyperhomocysteinemia was modeled by long-term intragastric administration of thiolactone D,L-homocysteine, dosage 100 mg / kg, in 1 % starch solution once per day for 28 days. The research determines the content of homocysteine, cysteine and hydrogen sulfide in blood serum and activity of enzymes in the liver – cystathionine-γ-lyase, cystathionine-β-synthase, cysteine aminotransferase, methionine adenosyltransferase, cysteine dioxygenase and γ-glutamylcysteine ligase.Results and Discussion. Hyperhomocysteinemia initiates gender-defined changes in the content of sulfur-containing metabolites in the serum of rats: increase homocysteine and cysteine and reduction of hydrogen sulfide is 111; 59.2 and 59.4 % in males (females – 82.4, 38.0 and 47.5 %, p<0.05) respectively compared to the control group.HHC in males has led to a more distinct decreased in liver enzyme activity of homocysteine methylation and transsulfuration (on 20.5–24.8 % in males and on 13.4–15.4 % in females, p <0.05), enzymes of cysteine degradation in oxidative and conjugation ways (in 21.1–22.0 % in males and on 13.4–15.3 % in females, p<0.05) and H2S-synthesizing enzymes (20.6–25.9 % in males and on 13.5–17.5 % in females, p<0.05) compared to the control group.Conclusions. It was shown, thiolactone homocysteine administration is accompanied by the rise of homocysteine, cysteine and the reduced levels of hydrogen sulfide in blood in individuals of both sexes, but more significant changes were observed in males. In addition, gender defined changes in the metabolism of sulfur-containing compounds in the liver were registered: male rats showed significantly greater decrease in liver enzyme activity of homocysteine remethylation and transsulfuration, cysteine degradation enzymes and synthesis of hydrogen sulfide in the liver compared to female rats.
40
Nekrut, D. O., N. V. Zaichko та O. B. Strutinska. "Рівень інсуліноподібного фактору росту-1 та гідроген сульфіду у щурів з неалкогольною жировою хворобою печінки, асоційованою з гіпергомоцистеїнемією". Medical and Clinical Chemistry, № 1 (28 квітня 2017). http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2017.v0.i1.7501.
Повний текст джерелаАнотація:
Introduction. Evolution of nonalcoholic fatty liver disease (NAFLD) is often accompanied by increased levels of homocysteine, on the other hand hyperhomocysteinemia (HHC) is considered as an independent factor for steatosis and fibrosis of the liver. An important role in regulating of liver functional state has IGF-1 and gas mediator – hydrogen sulfide (H2S), but their role in the pathogenesis NAFLD associated with HHC, is not certain.The aim of the study – to investigate level of insulin-like growth factor-1 (IGF-1) in blood and concentration of H2S in the liver of rats with NAFLD induced by high fat diet (HFD) and its combination with HHC.Methods of the research. The experiment was performed on 56 white male rats. Animals were divided into 4 groups. Group 1 and group 2 received standard diet, group 3 and group 4 received HFD for 60 days. Rats from groups 2 and 4 were injected іntragastrically daily by thiolakton homocysteine in the dose of 100 mg/kg. After experiment the levels of homocysteine and IGF-1 in serum and H2S content in the liver of rats were determined.Results and Discussion. Homocysteine thiolactone or HFD and especially their combination causes a reduction of IGF-1 in serum and H2S content in the liver of rats. Rats with NAFLD associated with HHC had levels of H2S and IGF-1 significantly lower (respectively 22.6 % and 32.2 %) than that of rats with purely NAFLD. The level of homocysteine is inversely correlated with the level of IGF-1 in blood and the level of H2S in the liver (r= -0.68, -0.73, р<0.01). Formation of deficit аntifibrotic mediators (IGF-1 and H2S) may be a factor in the progression NAFLD associated with HHC.Conclusions. 60-day use of HFD or homocysteine thiolactone causes reduction of IGF-1 in serum and H2S content in the liver, but the most significant shortage of mediators is as result of the combination HFD with HHC.
41
Melnik, A. V. "СТАТЕВІ ВІДМІННОСТІ ПОКАЗНИКІВ ПРО-АНТИОКСИДАНТНОЇ СИСТЕМИ В МІОКАРДІ ЩУРІВ ЗА УМОВ ГІПЕРГОМОЦИСТЕЇНЕМІЇ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 1 (13 травня 2017). http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2017.v0.i1.7558.
Повний текст джерелаАнотація:
Гіпергомоцистеїнемія є незалежним фактором ризику патології серця та судин. Одним із механізмів кардіотоксичної дії високих концентрацій гомоцистеїну є оксидативний стрес. За умов гіпергомоцистеїнемії в міокарді розвивається про-антиоксидантний дисбаланс, який асоціюється з посиленням процесів вільнорадикального окиснення ліпідів та протеїнів. Однак статеві особливості впливу гіпергомоцистеїнемії на показники про-антиоксидантної системи в міокарді залишаються невивченими.Мета дослідження – оцінити вплив гіпергомоцистеїнемії на показники оксидативного стресу в міокарді та маркери цитолізу кардіоміоцитів у самців та самок щурів.Матеріал і методи. Досліди проведені на 40 білих лабораторних щурах обох статей масою 220–280 г. Модель гіпергомоцистеїнемії створювали шляхом введення тіолактону D, L-гомоцистеїну (Sigma, США) внутрішньошлунково в дозі 100 мг/кг маси протягом 28 діб. У міокарді визначали вміст H2S, активність NADPH-оксидази (КФ 1.6.3.1), супероксиддисмутази (КФ 1.15.1.1), вміст малонового діальдегіду (МДА), карбонільних груп білків (КГ). У сироватці крові оцінювали вміст гомоцистеїну, активність аспартатамінотрасферази (АСТ) та креатинфосфокінази (КФК). Статистичну обробку результатів проводили за допомогою програми SPSS Statistica 17.0.Результати. Тривале введення тіолактону гомоцистеїну супроводжується збільшенням вмісту гомоцистеїну в сироватці крові та зменшенням рівня гідроген сульфіду в міокарді у самців відповідно на 111 та 43,3 % (р˂0,05), а у самок – на 82,4 та 25,1 % (р˂0,05), порівняно з відповідним контролем.У самців з гіпергомоцистеїнемією зменшення активності супероксиддисмутази, а також зростання активності НАДФН-оксидази, вмісту МДА та КГ в міокарді становило відповідно 33,2; 52,7; 89,3 та 102 %, тоді як у самок зміни вказаних показників були меншими і становили 23,7; 33,3; 68,3 та 78,6 % відносно контролю.За умов гіпергомоцистеїнемії у самців розвивається більш виражений цитоліз кардіоміоцитів (активність АСТ та КФК у сироватці крові зростає відповідно на 39,2 та 42,5 % відносно контролю), ніж у самок (активність АСТ та КФК в сироватці крові зростає на 24,9 та 31,3 %).Висновки. Встановлено, що введення тіолактону гомоцистеїну протягом 28 діб викликає у самців більш істотне зменшення активності супероксиддисмутази та збільшення активності НАДФН-оксидази, процесів пероксидації ліпідів і протеїнів, ніж у самок. Поряд з цим у самців реєструється більш виразний цитоліз кардіоміоцитів, ніж у особин протилежної статі.
42
Ulyanich, O. I., I. A. Didenko, O. V. Kuhniuk, and R. I. Prudky. "Yield and quality of spinach and celery depending on the form of hydrogel." Collected Works of Uman National University of Horticulture, 2018, 209–21. http://dx.doi.org/10.31395/2415-8240-2018-93-1-209-221.
Повний текст джерела
43
Medvediev, V. V. "Варіативність кореляції рівня функції та спастичності паретичної кінцівки за різного перебігу відновного процесу на моделі спінальної травми". Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, № 4 (9 лютого 2017). http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2016.4.7180.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою роботи було дослідження кореляції рівня спастичності та функції паретичної кінцівки на моделі спінальної травми. Тварини – білі безпородні щури-самці (5,5 міс. ~350 г), групи: “контроль” – лівобічний перетин половини поперечника спинного мозку на рівні Т11 (n=16), “стороннє тіло” – аналогічна травма + негайна імплантація фрагмента мікропористого гідрогелю в зону ураження спинного мозку (n=10); “нейрогель” – імплантація фрагмента NeuroGelTM за аналогічних умов (n=20). Дослідження показника функції (ПФ) та показника спастичності (ПС) задньої іпсилатеральної кінцівки (ЗІК) – шкала Basso–Beattie–Bresnahan (ВВВ) та шкала Ashworth відповідно. Імплантація фрагмента NeuroGelTM достовірно покращує результативність відновного процесу на 7 балів шкали ВВВ, зменшує рівень спастичності на 1 бал шкали Ashworth; персистенція стороннього тіла – погіршує перебіг травматичного процесу протягом 2–4-го місяця, достовірно зменшуючи ПФ та збільшуючи ПС ЗІК. У групах “контроль” та “нейрогель”, на відміну від групи “стороннє тіло”, ПФ та ПС ЗІК не виявляють сильної від’ємної кореляції (r>–0,75); для групи “нейрогель” виявлено додатну кореляцію ПС та ПФ при аналізі динаміки їх значень у часі. Регенераційний процес суттєво видозмінює вид кореляції між рівнем функції та спастичності паретичної кінцівки, ймовірно, шляхом збільшення елементної бази еферентної ланки рухової системи, контрольованої супраспінальними впливами.
44
Derkach, G. O., S. M. Golota, Ya O. Trufin, O. M. Roman, G. M. Sementsiv, I. L. Demchuk, I. I. Soronovych, R. V. Kutsyk, Philippe Grellier та R. B. Lesyk. "СИНТЕЗ ТА БІОЛОГІЧНА АКТИВНІСТЬ НОВИХ ПОХІДНИХ 5-АМІНОМЕТИЛЕН-2-ТІОКСОТІАЗОЛІДИН-4-ОНІВ". Фармацевтичний часопис, № 2 (4 липня 2017). http://dx.doi.org/10.11603/2312-0967.2017.2.7876.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета роботи. Синтез нових похідних 5-амінометилен-2-тіоксотіазолідин-4-онів як перспективних сполук для хімічних перетворень та фармакологічного скринінгу.Матеріали і методи. Ключові вихідні реагенти синтезовані за відомими методиками із комерційно доступних реактивів. Спектри ПМР одержаних сполук знімались на приладі Varian VXR-400, розчинник DMSO-d6, стандарт - тетраметилсилан. LC-MS спектри отримані на приладі Finnigan MAT INCOS-50. Дані елементного аналізу на вміст карбону, гідрогену та нітрогену відповідають розрахованим (±0,3%). Температуру плавлення визначали на приладі BŰCHI B-545. Вивчення протитрипаносомної активності сполук in vitro проводилося в Національному музеї історії природи (Франція) та полягало у визначенні інгібуючої концентрації ІС50 сполук на штамі Trypanosoma brucei brucei (TBB). Дослідження протимікробної активності іn vitro проводилося методом дифузії в агар. Визначення протипухлинної активності синтезованих сполук виконувалось у рамках міжнародної наукової програми DTP (Developmental Therapeutic Program) Національного інституту раку (NCI, Бетезда, Меріленд, США).Результати й обговорення. На основі раніше запропонованого синтетичного підходу до 5-R,R'- амінометиленпохідних-4-тіазолідинонів отримано серію 5-амінометилен-2-тіоксотіазолідин-4-онів (5-амінометил- енроданінів). Вперше запропоновано ефективний метод синтезу 5-амінометилен-2-тіоксотіазолідин-4-ону, який базується на амінолізі відповідного 5-етоксиметилензаміщеного при дії гідрокарбонату амонію в спиртовому середовищі. Вперше досліджено реакційну здатність 5-феніл-3,4-дигідро-2Н-піразол-3-карбонової кислоти в реакції амінолізу з 5-етоксиметилен-2-тіоксотіазолідин-4-оном. Структура синтезованих сполук підтверджена комплексом методів ЯМР- та мас-спектрометрій. Досліджено in vitro антитрипаносомну, протимікробну та протипухлинну активність синтезованих сполук.Висновки. Запропоновано методи синтезу та отримано ряд оригінальних похідних з 5-амінометиленроданіновим каркасом як перспективних реагентів для хімічних перетворень та потенційних об’єктів для фармакологічного скринінгу. Ідентифіковано сполуки-хіти для дизайну потенційних антитрипаносомних та протимікробних агентів.